Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Функціонування жаргону в сучасному публіцистичному дискурсі
УДК 811.161.2’276.5:070 О.В. Гаврашенко
У статті досліджено основні проблеми вживання жаргонної лексики в засобах масової інформації, зв’язок жаргону із загальнонародною мовою, причини виникнення жаргонізмів та ставлення соціуму до них.
Ключові поняття: жаргон, соціолінгвістика, соціальна діалектологія, публіцистичний узус.
В статье исследованы основные проблемы употребления жаргонной лексики в средствах массовой информации, связь жаргона с общенародным языком, причины возникновения жаргонизмов и отношение социума к ним.
The article examines the main challenges the use of slang lexicon in the media, communications jargon of the popular language causes jargon and attitude of society towards them.
Соціолінгвістиці як мовознавчій дисципліні, що вивчає суспільну обумовленість виникнення, розвиток та функціонування мови, вплив суспільства на мову та мови на суспільство, належить один із важливих розділів – соціальна діалектологія, об’єктом вивчення якого є соціальні діалекти (жаргони, арго, професійні мови). Важливість їх вивчення обумовлена двома факторами:
1) необхідністю теоретичного осмислення місця, ролі, функцій соціальних діалектів у системі мови;
2) практичною значущістю результатів їх дослідження для культури мови.
Відомо, що зміни мовної ситуації безпосередньо пов’язані зі змінами у політичному та економічному житті суспільства. Друковані ЗМІ, миттєво реагуючи на зміни в екстралінгвальній, мовній реальності та мовній свідомості українського соціуму, відбивали й продовжують відбивати соціально-стильове та функціональне розмаїття сучасного жаргоновживання різних соціолектів, що його структурують: кримінальне арго, тюремна лексика, професійні жаргони, жаргонізована розмовна мова, жаргон наркоманів, політичний сленг тощо. Названі лексико-функціональні групи органічні в лексико-публіцисичному дискурсі у тій мірі, в якій цей тип дискурсу реагує на актуальні події, явища, реалії, а також стилізують реальну усно-розмовну практику соціуму.
Огляд наукової літератури, пов’язаної з вивченням жаргону (Т. ван Дейк, М. Бахтін, Н. Арутюнова, А. Бєлова, Ф. Бацевич, К. Кусько, Д. Лихачов,Л. Ставицька, О. Семенець, К. Серажим, В. Лабов, О. Швейцер, Й. Стернін, О. Кубрякова та ін.), вказує на багатоаспектність та різновимірність цієї категорії лексики.
Мета статті – розглянути особливості використання жаргонної лексики в засобах масової інформації.
Поняття “жаргон” (від фр. jargon – незрозуміла мова, зіпсована мова) в сучасному мовознавстві трактується по-різному. Так, до 80-х років XX століття жаргон визначається як мова окремої соціальної групи, а в сучасному розумінні – це соціальний різновид мовлення, який „характеризує одиниці, що, вживаючись у середовищі певних соціальних, професійних або вікових груп мовців для номінації специфічних понять, з криптологічною метою чи експресивними навантаженнями, потрапляють до загальнонаціональної мови (до просторіччя, переважно міського, перебуваючи на межі з ним, до мови художньої літератури та публіцистики), зберігаючи проте в ній відповідний чужорідний статус" [4, с. 118-119].
Будь-який жаргон будь-якої мови тісно пов’язаний із загальнонародною мовою. Спираючись на мовну систему в цілому, жаргон є частиною цієї системи – частиною, яка живе й розвивається за законами, загальними для цієї системи. Разом із тим жаргону властиві деякі особливості, що дозволяють його виділити в окрему підсистему всередині цієї системи.
Особливості цієї підсистеми можуть бути двох планів, і проявляються вони на різних мовних рівнях по-різному. Особливості першого плану визначаються тим, що ця мовна підсистема віддає перевагу певним одиницям мови й виключає інші. Особливості другого плану полягають у використанні в цій підсистемі таких мовних одиниць, які, як правило, не зустрічаються ні в інших підсистемах даної мови, ні в її літературному варіанті. Найбільш чітко ці особливості проявляють себе на лексичному рівні.
Характерною ознакою взаємодії „літературна мова – просторіччя – жаргон” на межі 90-х років можна вважати інтенсивність цієї взаємодії, а також висунення нових центрів експансії – розмовної, знижено-розмовної, молодіжної „контркультури”, кримінальної „субкультури”. Просторічні й жаргонні елементи вільно включаються в сучасні газетні тексти, стають звичними засобами публічного спілкування
Одним із потенційних джерел поповнення стилістично зниженої лексики в мові газет наприкінці ХХ ст. є елементи кримінального жаргону. Це пов'язано з тим, що у мас-медіа почали широко висвітлювати прояви злочинності в країні. Поступово кримінальну лексику почали вживати в різних значеннях журналісти, представники владних структур, пересічні громадяни. Ця лексика почала набувати експресивного забарвлення. Її застосовують з іронічною, саркастичною й викривальною метою. Наприклад: І якщо команда Президента Ющенка і уряду Тимошенко не зрозуміє, що їх елементарно „розводять”, то скоро можуть поплатитися за короткозорість («Адвокатська газета», 23.03.05, с. 2).
Жаргонізми вільно вживаються в мові сучасної української публіцистики. "На шляху різного ступеня розширення жаргоновживання, – зазначає Л.О. Ставицька, – відбуваються інтенсивні соціокомунікативні та власне семантичні процеси, що дає підстави говорити про соціосемантичні параметри функціонування жаргонної лексики. Лексикографічною паспортизацією жаргонної лексики звичайно є соціальні маркери, співвіднесені з жаргонними субкодами. Семантичне наповнення жаргонної номінації віддзеркалює різні аспекти життєдіяльності соціуму, його ціннісну орієнтацію у світі. При утворенні бі-, інтержаргонних полів семантика жаргонізму змінюється, кожен соціум модифікує семантику слова відповідно до своїх комунікативно-прагматичних потреб та інтенцій" [3, с. 58]. Наприклад, молодіжна субмова, засвоюючи кримінальний жаргон, нейтралізує семи, пов'язані з реаліями злочинного світу: висіти – "відбувати покарання" у мові молоді "висіти, зависати" означає: перебувати у певному місці протягом невизначеного часу; постійно вживати наркотики.
Коли говоримо про активне поповнення загальномовного словника жаргонною лексикою, то маємо на увазі не тільки й не стільки помітне кількісне збільшення та активізацію у мові представників різних соціальних груп цих елементів, скільки про нову якість жаргону як своєрідного стилю мови в нову епоху розвитку національної мови. Так, значної активності в мовленні представників різних соціальних груп набули слова тусуватися і похідні від нього: тусівка (тусовка), тусівник, тусня, які почали вживатися у молодіжному мовленні й маркувалися як жаргон. У сучасному мовленні дієсово тусуватися, яке вживається у значенні збиратися разом, проводити час, розважатися, спілкуватися, відпочивати, дружити, і похідний іменник тусовка у значенні зібрання набули широкого вжитку, наприклад: Деякий час я „тусувався” у модних нічних клубах із діджеями (Інтерв’ю з групою ВІА „Слівкі”, «Адвокатська газета», 19.11.03; с. 9).
Широке функціонування таких слів у друкованих текстах знижує жаргонність і переводить їх у шар розмовної лексики. Мовний процес переходу нелітературних (знижених, жаргонних) слів у розмовні є свідченням зростання ролі розмовності не тільки в особистісній комунікації, а й у суспільній. Як зазначає В.Г. Костомаров, „свіжість, відвертість, експресія розмовного мовлення відповідає сучасникам смакам суспільства й епохи. І не можна не визнати, що розмовність є найбільш перспективним, органічним джерелом динаміки літературного стандарту” [1, с. 109].
Жаргон як соціальне і мовне явище породжує не тільки нові номінації, але й яскраві, образні, що несуть заряд виразності, слова. Така відмінна ознака жаргонних засобів особливо затребувана публіцистикою, де при зображенні певних фактів і подій важлива саме экспресивно-оцінна складова. Тому досить часто номінативна функція жаргонізму тісно поєднується з образністю й оцінністю. Жаргонізми, потрапляючи у дискурс, виступають одночасно і номінативною одиницею, і експресемою, і стилістичним маркером. Наприклад: Телеканал „Інтер” взагалі є чемпіоном ізвпарювання масам різноманітної фаст-фуд-лабуди, як невмирущі серіали і клони лохотронів, але підводною частиною цього телевізійного „Титаника” є передача на кшвалт „Кумири і кумирчики” (Світлана Поваляєва, «Україна молода», 21.01.05, с. 15).
Різноспрямованість процесів сучасної номінації призвела до того, що у переважній більшості жаргонізми втратили свої самобутні родові ознаки, і первинне джерело їх виникнення не завжди можна встановити. Для жаргонної лексики характерною є „корпоративна форма його породження та існування”. На думку Л.О. Ставицької, функціонально-стилістичний параметр жаргонної лексики насамперед пов’язаний із потужною сміховою першоосновою, що є складником культури як такої та національної сміхової культури зокрема [4, 11]. Вибір певного жаргонізму пов’язаний з метою досягнення ефекту зневажливості, недбалості до позначуваних реалій, певної відстороненості від описуваних явищ і подій. Цей процес чітко виражений у сфері функціонування жаргонної предметної лексики: у назвах одежі, предметів побуту, транспортних засобів тощо. Наприклад: одяг – „шмотки”; авто – „тачка”; телевізор – „ящик”; автомат Калашникова – „калаш”; будинок – „хібара”; сміттєзвалище – „бомж-таун”.
Таким чином, спостереження над використанням жаргонізмів у публіцистичному дискурсі свідчать про те, що в суспільстві змінюється ставлення до жаргону: наприкінці ХХ ст. він усвідомлюється як джерело експресивних слів і висловів. Експресивний і прагматичний потенціал жаргонної лексики динамізує сучасну комунікацію і всю мовну систему в цілому. Жаргон, включений у сучасний публіцистичний узус, дозволяє авторові виражати іронічне ставлення до описуваних подій і до навколишньої дійсності. Більшість ознак жаргону визначаються усною формою його побутування: зокрема, використанням розмовної, грубувато-фамільярної лексики, що надає мовленню емоційно-експресивного забарвлення, робить його живим і безпосереднім.
Список використаних джерел
Автор
Науковий керівник
Завідувач кафедри українознавства і
мовної підготовки
іноземних громадян
студентка
1 курсу 2 групи
Факультету облік та аудит
Гаврашенко О.В.
доц. Архипенко Л.М.
проф. Черемська О.С.