Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
на правах рукопису
ЛАТОГУЗ ЮРІЙ ІВАНОВИЧ
УДК: 616.12008.46+616.124.2:/615.225.2:615.355
ПРОТИАРИТМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕДИКАМЕНТОЗНОЇ І КОМБІНОВАНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ПОРУШЕННЯХ РИТМУ СЕРЦЯ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ ТА ЇЇ ОБГРУНТУВАННЯ
14.01.11-Кардіологія.
А в т о р е ф е р а т
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Харків-1999
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Харківськ
ому державному медичному університеті МОЗ УКРАЇНИ.
Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Ольга Миколаївна Ковальова, Харківський державний медичний університет, завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб №1.
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Волков Володимир Іванович, Інститут терапії АМН України, м. Харків, завідувач відділу атеросклерозу та його ускладнень;
кандидат медичних наук, доцент Шустваль Микола Федорович, Харківський інститут удосконалення лікарів, завідувач кафедри кардіології і функціональної діагностики.
Провідна установа: Український науково-дослідний інститут кардіології ім. акад.М.Д.Стражеска, МОЗ України, м.Київ, відділ атеросклерозу та хронічної ішемічної хвороби серця.
Захист відбудеться “ 10 ” червня 1999 року о 1330 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 при Харківському державному медичному університеті за адресою: 310022, м. Харків, пр. Леніна 4, т.40-26-27.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного медичного університету (м. Харків, пр. Леніна 4).
Автореферат розісланий 27 квітня 1999 року.
Вчений секретар спеціалізованої
вченої ради, кандидат медичних наук,
доцент ОВЧАРЕНКО Л.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ. Ішемічна хвороба серця, по даним ВОЗ, є “епідемією” XX сторіччя. Організація боротьби з серцево-судинними захворюваннями, в тому числі з ІХС, має велику значимість і реалізується численними науковими дослідженнями (Мала Л.Т., 1993-1998 р.р.; Чазов Є.І., 1982-1998 р.р.; Сhung E.K., 1983).
Порушення ритму серця є однією з актуальних проблем сучасної кардіології і мають надзвичайно велике як теоретичне, так і практичне значення.
Аритмії зустрічаються практично при всіх серцево-судинних захворюваннях, але особливо часто при ІХС (Дощицин В. Л., 1989-1997 р.р.; Сметнєв О.С., 1986-1990 р.р.; Lown B., 1980).
Так, у гострому періоді інфаркта міокарду порушення ритму серця по даним різних авторів спостерігаються в 95-100%, при ХІХС в 50-70% випадків (Бобров В.О., 1995; Ковальова О.М., 1998; Weiner D., 1988).
Актуальність вивчення аритмій пояснюється не тільки їхньою частотою, але і іншими обставинами, а саме:
. В ряді випадків, особливо у хворих ІХС, аритмії представляють безпосередню загрозу життю (Замотаєв І.П., Лозинський Л.Г., Керимова Р.Е., 1990; Заремба Є.Д., Чиж В.Д., Чиж Н.Є., 1988; Julian D., 1988).
. При гострому інфаркті міокарду порушення ритму серця можуть сприяти розповсюдженню зони некрозу міокарда і розвитку лівошлуночкової недостатності (Недоступ О.В., Сиркін О.Л., 1991; Янушкевічус З.І., Бредікіс Ю.Ю., Лукошавічюте О.П., Забела П.В., 1994; Puech P., 1985).
3. При ХІХС аритмії погіршують перебіг, прогноз і ефективність лікування (Бокерия Л.О., 1989; Кушаковский М.С., 1992; Bigger J.T., 1988).
. Порушення ритму серця істотно погіршують гемодинаміку і сприяють розвитку серцевої і судинної недостатності. Так, екстрасистолія типу бігемінії знижує серцевий викид на 15-20%, мерегтіння передсердь на 20-30%, пароксизмальна тахікардія на 50-80% (Мінкін Р.Б., 1994; Обухова О.О., 1985; Gallay P., 1985).
З п’яти відомих груп аритмогенних факторів (метаболічні, анатомічні, гемодинамічні, автономні і ятрогенні) найбільш ранніми з них є порушення метаболізму і нейрогуморальної регуляції гомеостазу (Амосова К.М., 1995; Візир А.Д., 1989; Грицюк О.І., 1989; Ганджа І.М., 1989; Robertson S.W., 1989), що має важливе значення для профілактики і терапії аритмій.
Далеко невирішеною є також проблема раціональної, патогенетичної і диференційованої терапії аритмій, впливу протиаритмічних препаратів, а також немедикаментозних засобів лікування і їхніх комбінацій на метаболічні, нейрогуморальні і гемодинамічні фактори патогенезу цього ускладнення при хронічній ішемічній хворобі серця (Мазур М.О., 1988; Метелиця В.І., 1987; Podrid P.J., 1992), а також протиаритмічна ефективність нової групи лікарських засобів - інгібіторів АПФ і антагоністів рецепторів ангіотензина-II (Волков В.І., 1998; Ольбінська Л.І., 1993; Bielem E.C., Fagard R.H., 1992).
Враховуючи вище викладене, нами був вжитий патогенетичний підхід до вивчення цієї проблеми.
Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Наші дослідження виконані у відповідності з науковим планом МОЗ України, кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб № 1 Харківського Державного медичного Університету по проблемі “Профілактика і лікування серцево-судинних захворювань” (№ держ. реєстрації 78082497).
МЕТА І ЗАДАЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ
Основною метою роботи є вдосконалення діагностики та лікування порушень ритму у хворих на хронічну ішемічну хворобу серця. Для досягнення цієї мети були поставлені наступні задачі:
. Вивчити особливості перебігу і прогностичне значення порушень ритму при ХІХС.
. Визначити роль метаболічних і нейрогуморальних порушень, їхніх взаємозв’язків і взаємовідносин в патогенезі аритмій, стан симпатоадреналової, ренін-ангіотензин-альдостеронової, простагландинової систем, ПОЛ і АОС, вміст вільних жирних кислот, калію і натрію в плазмі і еритроцитах, а також функції наднирників, циклічних нуклеотидів (цАМФ, цГМФ), КЛС.
. Визначити значення порушень центральної, периферичної гемодинаміки і внутрісерцевої кінетики в патогенезі аритмій.
. Провести порівняльне вивчення протиаритмічних препаратів, а також їх комбінації з антиоксидантами і немедикаментозними засобами лікування (АУФОК) з метою розробити тактику диференційованого застосування і намітити можливість визначення засобів вибору при аритміях із урахуванням метаболічних, нейрогуморальних і гемодинамічних порушень.
. Обгрунтувати протиаритмічну ефективність нового класу лікарських засобів - інгібіторів АПФ (ренітека) і антагоністів рецепторів ангіотензина-II (козаара).
.Визначити роль і місце медикаментозної і комбінованої терапії порушень ритму серця у комплексному лікуванні ХІХС із впровадженням її основних принципів в кліничну практику.
НАУКОВА НОВИЗНА
Проведені дослідження дозволили:
. З використанням сучасних засобів дослідження вивчити особливості перебігу, діагностичну і прогностичну значимість порушень ритму серця у хворих ХІХС.
. Визначити значення метаболічних і нейрогуморальних факторів, їхніх взаємозв’язків (катехоламіни, ВЖК, продукти ПОЛ, стан АОС, электроліти, КЛС, РААС, ККС, цАМФ, цГМФ), а також гемодинамічних порушень в патогенезі аритмій при ХІХС.
. Показати діагностичну значимість визначення вищезазначених високоактивних сполучень і параметрів гемодинаміки для встановлення важкості і прогнозу порушень ритму серця у хворих ХІХС.
. На новому методичному рівні визначити протиаритмічну ефективність, метаболічний, нейрогуморальний і гемодинамічний вплив антиаритмічних засобів (фіноптіна, аллапініна) і їхніх комбінацій з антиоксидантами (фіноптін+альфа-токоферол) і немедикаментозними засобами лікування (аллапінін+ АУФОК).
. На сучасному рівні вивчити протиаритмічну ефективність нового класу лікарських засобів - інгібіторів АПФ (ренітека) і антагоністів рецепторів ангіотензина-II (козаара).
ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ РОБОТИ
Практична значимість роботи полягає в тому, що в результаті проведених досліджень доведені:
. Необхідність, для визначення важкості і прогнозу аритмій при ХІХС, дослідження метаболічних, нейрогуморальних і гемодинамічних аспектів патогенезу: катехоламінів, АОС, ВЖК, продуктів ПОЛ, электролітів, КЛС, кортізола, ПГ, реніна, ангіотензина, альдостерона, цАМФ, цГМФ.
. Терапевтична, метаболічна, нейрогуморальна і гемодинамічна ефективність ПАП і їх комбінацій з антиоксидантами і немедикаментозними засобами лікування (фіноптін, аллапінін, ренітек, козаар, фіноптін+альфа-токоферол, аллапінін+АУФОК).
. Доцільність контролю за вищезазначеними факторами патогенезу аритмій при проведенні лікування.
. Вибір і послідовність лікувальних заходів, основні принципи диференційованої патогенетичної терапії при порушеннях ритму серця у хворих ХІХС.
Результати дослідження використовуються в роботі Інституту Терапії АМН України, дорожної клінічної лікарні №2 (кардіологічному та інфарктному відділеннях), в 11-й міській лікарні ТМО Червонозаводського району м. Харкова, в навчально-педагогічному процесі на терапевтичних кафедрах Харківського державного медичного університету та інституту удосконалення лікарів.
Впровадження результатів дослідження дозволяє підвищити ефективність діагностики і лікування, стан у достатньо важкого контінгенту хворих, зменшити тривалість перебування в стаціонарі, підвищити рівень знань студентів і лікарів.
По темі дисертації виданий учбово-методичний посібник для студентів і лікарів “Нарушение ритма сердца. Лечение, профилактика и неотложная помощь”, м.Харків, 1996 р., 54с.
ОСОБИСТИЙ ВНЕСОК ЗДОБУВАЧА
Самостійно здійснював підбір та обстеження тематичних хворих. Особисто проводив: біохімічні, електрофізіологічні і інструментальні методи дослідження у всіх 157 хворих ХІХС; контроль за ефективністю лікування; повну статистичну обробку матеріалу; аналіз отриманих результатів; написання всіх розділів, висновків, практичних рекомендацій; впровадження і публікації; оформлення дисертаційної роботи.
АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
Матеріали дисертації були докладені і обговорені на об’єднаному засіданні кафедр внутрішніх хвороб №1 і внутрішніх хвороб, ЛФК і СМ 2-го медичного факультету Харківського державного медичного університету.
Основні положення роботи повідомлені на засіданні ХНМТ (1996-1998 р.р.), 2-й міжнародній конференції по залізничній медицині (1996р.), міжнародному симпозіуму з аритмій в Ізраїлі (1997р.), наукових конференціях університету.
ПУБЛІКАЦІЇ
За темою дисертації опубліковано 10 робіт, з них 4 у провідних фахових виданнях, 6-ть статей та 4-и тези доповідей.
СТРУКТУРА ТА ОБСЯГ ДИСЕРТАЦІЇ
Дисертація викладена на 210 сторінках машинопису і складається з вступу, списку скорочень, огляду літератури (1-а глава), засобів дослідження (2-а глава), кліничної характеристики хворих (3-я глава), результатів дослідження (4, 5, 6 глави), обговорення і загального обміркування висновків, практичних рекомендацій і списку літератури. Робота ілюстрована 17 малюнками і 30 таблицями, (що складає 47 стор.). Список літератури містить 392 вітчизняні роботи та країн СНД і 155 робіт іноземних авторів, (що складає 60 стор.).
ЗМІСТ РОБОТИ
ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ І МЕТОДИ
В умовах карділогічного і інфарктного відділень проведене обстеження 157 хворих хронічною ішемічною хворобою серця, з них 108 хворих із порушеннями і 49 без порушення ритму серця.
Діагноз ХІХС грунтувався на характерних скаргах хворих, кліничних даних, активності ферментів крові (КФК, її “МВ” фракції, ЛДГ, АСТ, АЛТ), динаміці електро-, рео- і ехокардіографічних показників.
У групі хворих із порушеннями ритму серця переважали чоловіки (55,6%), хворі у віці 45-74 років, із гіпертонічною хворобою серця (85%), стабільною стенокардією II і III функціонального класів (24,1% і 36,1%), недостатністю кровообігу IIА стадії (72,2%).
По даним кардіомоніторного і електрокардіографічного обстеження аритмії були визначені у 108 із 157 хворих ХІХС (68,8%), частіше за другі зустрічались миготлива аритмія (36,1%), шлуночкова (26%) і надшлуночкова екстрасистолія (19,4%) (мал. 1).
Мал. 1. Частота різних аритмій в обстеженій групі хворих.
· Визначення катехоламінів в сечі проводилося по методу А. М. Бару (1962), що є модифікацією флуоресцентного засобу В. О. Осинської (1957) для дослідження чистих розчинів і тканин.
· Визначення вільних жирних кислот в сироватці крові по методу V.P. Dole (1956).
· Для спостереження ПОЛ визначали ацетилгідроперекиси в бета- і пребета-ліпопротеїдах, перекисний гідроліз еритроцитів, активність каталази крові, малоновий діальдегід. Забеспеченість антиоксидантами була оцінена за допомогою лінгвального тесту, що показує насичення слизової язика аскорбіновою кислотою (Воскресенський О.М. з співавторами, 1972; Jager F., 1968; Пушкін Н., 1963; Бенисовіч Б.І. та Ідельсон Л.І., 1973).
· Визначення калію і натрію в плазмі та еритроцитах проводилося методом полуменевої фотометрії. Кислотно-лужний стан вивчали на приладі “Мікро-Аструп” датської фірми “Радіометр”.
· Для визначення рівня простагландинів A, E, F1a і F2a були використані стандартні набори (KIT).
· ЦАМФ, цГМФ, ренін, ангіотензин-I, альдостерон, кортізол визначали з використанням комерційних стадартних тест-наборів.
· Визначення каллікреїна і каллікреїногена в сироватці крові проводилося по методу Т. С. Пасхиної і А. В. Кринської (1974).
· Ехокардіографічне дослідження проводилося на апараті “Слайд 0.1”.
· Тетраполярна грудна реографія проводилася за допомогою пристрою РПГ-2-02 за загальноприйнятою методикою.
Статистична обробка результатів дослідження проводилась за звичайним способом варіаційної статистики (Н. Бейлі, 1964; Д. Сепетлієв, 1968) на електронно-обчислювальній машині типу IBM з використанням критерію t, коефіцієнту кореляції.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ АНАЛІЗ
Дослідження стану симпатоадреналової системи. В загальній групі хворих з аритміями (91) було встановлено значне збільшення добової екскреції вільних фракцій як адреналіну (70.3±3.3 нмоль/добу при нормі 48.0±2.1 нмоль/добу, Р<0.05), так і норадреналіну (180.5±2.8 нмоль/добу при нормі 142.2±6.5 нмоль/ добу, Р<0.05). При надшлуночковій екстрасистолії екскреція адреналіну з сечою досягала 57.1±2.7 нмоль/добу (P<0.05), норадреналіну - 140.2±3.7 нмоль/добу (P<0.05); при пароксизмальній надшлуночковій тахікардії екскреція адреналіну дорівнювала 76.2±4.8 нмоль/добу (P<0.05), норадреналіну - 172.6±4.0 нмоль/ добу (P<0.05). При миготливій аритмії показники катехоламінів відповідно підвищувалися до 65.4±2.7 нмоль/добу (P<0.05) і 240.0±5.7 нмоль/добу (P<0.05), при пароксизмальній формі миготливої аритмії - 94.7±2.8 нмоль/добу (P<0.05) і 261.2±5.1 (P<0.05), при шлуночковій екстрасистолії - до 79.4±3.4 (P<0.05) і 146.8±2.7 нмоль/добу (P<0.05).
Найбільш високі показники екскреції катехоламінів спостерігалися при пароксизмальній формі миготливої аритмії, пароксизмальній надшлуночковій тахікардії, шлуночковій екстрасистолії. При відновленні синусового ритму або зменшенні ступеня вираженості аритмій під впливом лікування спостерігалося зниження екскреції адреналіну до 58.1±3.6 (P<0.05) і норадреналіну - до 161.4±3.0 нмоль/добу (P<0.05) в загальній групі хворих з порушеннями ритму серця. Вірогідно знижувалася екскреція адреналіну при лікуванні пароксизмальної форми миготливої аритмії, шлуночкової екстрасистолії; норадреналіну - при купіруванні або зменшенні ступеня вираженості миготливої аритмії, шлуночкової екстрасистолії.
Дослідження ВЖК в плазмі крові проведено у 108 хворих ХІХС. Результати визначення порівнювалися з даними у здорових осіб (852.0±34.3 ммоль/л, n - 40) і у хворих ХІХС без порушення ритму серця (921.0±23.6 ммоль/л, n - 49).
У хворих ХІХС з аритміями вміст ВЖК в плазмі крові складав 982.6±20.3 ммоль/л, що статистично вірогідно вище рівня їхньої концентрації у здорових осіб (P<0.05) і у хворих ХІХС без порушення ритму серця. Найбільш високий вміст ВЖК в плазмі крові спостерігався при пароксизмальній надшлуночковій тахікардії (967.3±24.6 ммоль/л), тахісистолічній (970.4± 31.0 ммоль/л) і пароксизмальній (994.6± 28.6 ммоль/л) формі миготливої аритмії, трепетанні передсердь (968.1± 24.3 ммоль/л), шлуночковій екстрасистолії високого ступеня ризику (989.7±26.7 ммоль/л).
Після купірування або зменшення частоти аритмій відзначалося пониження ВЖК в плазмі крові, вірогідне при надшлуночковій екстрасистолії, пароксизмальній надшлунковій тахікардії, тахісистолічній і пароксизмальній формі миготливої аритмії, трепетанні передсердь, шлуночковій екстрасистолії.
Показники ПОЛ і АОС були вивчені у 81 хворого ХІХС з порушеннями ритму серця, а саме: з надшлуночковою екстрасистолією - у 19, миготливою аритмією - у 37, шлуночковою екстрасистолією - у 25 хворих.
В усіх групах хворих ХІХС з порушеннями ритму серця відзначалося істотне підвищення продуктів ПОЛ і зниження активності АОС. Відзначається підвищення рівня як проміжних продуктів ПОЛ - ацетилгідроперекисей при надшлуночковій екстрасистолії (14.2± 0.36 од. экст./мл), шлуночковій екстрасистолії (15.9±0.21 од. экст./мл), миготливій аритмії (17.1± 0.20 од. экст./мл), так і кінцевого продукту ПОЛ - малонового діальдегіду відповідно до 12.12±0.46, 14.28±0.29 і 15.88±0.34 мкмоль/л. В той же час спостерігалося зниження забезпеченості ерітроцитарних мембран гідрофобними антиоксидантами, в частковості токо-феролом, що підтверджує підсилення перекисного гемолізу еритроцитів (ПГЄ). ПГЄ був підвищений при надшлуночковій екстрасистолії до 18.5±0.32%, миготливій аритмії - до 31.2±0.48%, шлуночковій екстрасистолії - до 28.5±0.3%.
Лінгвальний тест був значно підвищеним при надшлуночковій екстрасистолії до 37.0±1.1 сек., миготливій аритмії –до 48.6±1.0 сек., шлуночковій екстрасистолії –до 45.7±0.7 сек.
Активність каталази була підвищена при надшлуночковій екстрасистолії до 4.1±0.24 од., миготливій аритмії –до 5.2±0.24 од., шлуночковій екстрасистолії –до 4.6±0.21 од.
Найбільші зміни ПОЛ і АОС відзначаються при миготливій аритмії. При нормалізації серцевого ритму, а також зменшенні частоти аритмій відбуваються позитивні зміни в показниках ПОЛ і АОС.
Вміст калію і натрію в плазмі і еритроцитах і їх співвідношення були вивчені у 98 хворих ХІХС з різними порушеннями ритму серця. Дослідження показали, що вміст калію в плазмі крові був підвищеним при всіх порушеннях ритму серця, за винятком надшлуночкової екстрасистолії (3.9±0.5 ммоль/л при нормі 4.0±0.04 ммоль/л). Найбільш високі і вірогідно значущі показники вмісту калію в плазмі крові відзначені у хворих ХІХС з миготливою аритмією, трепетанням передсердь і шлуночковою екстрасистолією. Вміст калію в еритроцитах був зменшений при всіх аритміях, особливо при миготливій аритмії і трепетанні передсердь.
Вміст внутрішньоклітинного натрію був значно вище його нормальної концентрації (12.5±0.28 ммоль/л) при всіх розладах серцевого ритму, особливо при миготливій аритмії (36.0±0.9 ммоль/л, P<0.05), трепетанні передсердь (34.1±1.6 ммоль/л, P<0.05), шлуночковій екстрасистолії (34.2±2.3 ммоль/л, P<0.05). При всіх аритміях спостерігається підвищення коефіцієнту К+пл/ К+ер, особливо при миготінні передсердь (0.07±0.001 при нормі 0.04±0.01), шлуночковій екстрасистолії (0.07±0.004, P<0.05), а також в загальній групі хворих (0.06± 0.003, P<0.05), як за рахунок збільшення калію плазми, так і в результаті зниження концентрації внутрішньоклітинного калію.
Значно вище норми (N=0.13±0.01) у хворих з аритміями коефіцієнт Na+ер/К+ер. Найбільш високим він був при миготливій аритмії (0.5±0.04, P<0.05), трепетанні передсердь (0.5± 0.03, P<0.05), шлуночковій екстрасистолії (0.5±0.05, P<0.05), як за рахунок збільшення внутрішньоклітинного натрію, так і за рахунок зниження внутрішньоклітинної фракції калію. При відновленні синусового ритму, а також зменшенні ступеня вираженості аритмій під впливом протиаритмічної терапії спостерігалася нормалізація вмісту внутрішньоклітинного і позаклітинного калію та натрію і їх співвідношень.
Кислотно-лужний стан (КЛС) у периферійній крові був досліджений у 63 хворих ХІХС із порушеннями ритму серця. При аналізі показників КЛС виявлено, що при ускладненні ХІХС аритміями рівень pH знижувався, але невірогідно, pCO2 також не зазнавало істотних модифікацій, але мало тенденцію до дихального ацидозу, було вище норми при миготливій аритмії (58.3± 1.5 мм рт. ст.) і шлуночковій екстрасистолії (48.5±2.9 мм рт. ст.). Порушення ВЕ при миготливій аритмії (5.6±3.0 ммоль/л) і шлуночковій екстрасистолії (5.4±2.0 ммоль/л) характеризують тенденцію до метаболічного ацидозу. При всіх формах порушення ритму серця відзначено зменшення pO2. Особливо виражена артеріальна гіпоксемія спостерігається при мигтінні (23.9±4.1 мм рт. ст.) і трепетанні передсердь (41.9±2.3 мм рт. ст.). Проведення ефективної протиаритмічної терапії супроводжувалося поступовою нормалізацією pCO2, BE, pO2.
Важливим є вивчення ролі взаємовідносин і тісноти зв’язку між метаболічними і нейрогуморальними факторами у виникненні аритмій.
При порушеннях ритму серця у хворих ХІХС відзначена пряма кореляція помірної тісноти зв’язку між ВЖК і МДА (r=+0.5), ВЖК і ЛТ (r=+0.46), позаклітинним калієм і внутрішньоклітинним натрієм (r=+0.4), внутрішньоклітинним калієм і позаклітинним натрієм (r=+0.36), позаклітинним і внутрішньоклітинним калієм (r=+0.50).
Позитивна кореляція помітного ступеня тісноти зв’язку спостерігається між НА і ВЖК (r=+0.58), між НА і МДА (r=+0.55). Зворотна кореляція помірної тісноти зв’язку є між адреналіном і внутрішньоклітинним калієм (r=-0.30), позаклітинним і внутрішньоклітинним натрієм (r=-0.40), внутрішньоклітинним калієм і внутрішньоклітинним натрієм (r=-0.50).
При відновленні синусового ритму збільшується пряма кореляція між НА і ВЖК (r=+0.67), НА і МДА (r=+0.7), ВЖК і МДА (r=+0.65), ВЖК і ЛТ (r=+0.55), К+пл і Na+ер (r=+0.5), К+ер і Na+пл (r=+0.44), К+пл і К+ер (r=+0.7) і зворотна кореляція між позаклітинним і внутрішньоклітинним натрієм (r=-0.5), внутрішньоклітинним калієм і внутрішньоклітинним натрієм (r=-0.54), між адреналіном і внутрішньоклітинним калієм (r=-0.36).
При нормалізації ритму під впливом антиаритмічної терапії найбільш високий ступінь тісноти зв’язку виявлений між НА і ВЖК (r=+0.67), НА і МДА (r=+0.7), калієм плазми і калієм еритроцитів (r=+0.7).
При вивченні простагландинів, циклічних нуклеотидів (цАМФ і цГМФ), ренін-ангіотензин-альдостеронової, каллікреїн-кінінової систем, функції наднирників визначено: а) збільшення простагландинів Е1 (ПГЕ1), суми ПГЕ1 + ПГЕ2, кортізола, альдостерона; б) зменшення цАМФ, цГМФ, каллікреїна і каллікреїногена; в) зв’язок між важкістю аритмії і вищеназваними показниками; г) при відновленні синусового ритму покращення нейрогуморальних факторів регуляції метаболізму і гомеостазу.
Аналіз центральної, периферичної гемодинаміки і внутрісерцевої кінетики був проведений у 83 хворих ХІХС з наявністю суправентрікулярної екстрасистолії (20), надшлуночкової пароксизмальної тахікардії (19), миготливої аритмії (21), шлуночкової екстрасистолії (23 хворих). При цьому відзначено, що при всіх формах порушень ритму серця спостерігається однонаправленість модифікацій, а саме: зниження УО, УІ, МО, СІ, ОСВ, N, РЕ, збільшення ОПС, УПС, КДД, КСД, КДІ, ФУ.
По ступеню вираження порушень центральної, периферичної гемодинаміки і внутрішньосерцевої кінетики на першому місці знаходиться миготлива аритмія, її пароксизмальна і тахісистолічна форми, на другому –пароксизмальна надшлуночкова тахікардія, на третьому –шлуночкова екстрасистолія.
Відновлення синусового ритму або зменшення частоти аритмій супроводжується нормалізацією чи тенденцією до нормалізації вищеназваних параметрів.
Враховуючи отримані результати в вивченні патогенезу аритмій у хворих ХІХС, нами проведене дослідження кліничного, метаболічного, нейрогуморального і гемодинамічного ефектів протиаритмічних препаратів - мембранодепресанта аллапініна, антагоніста кальцію фіноптіна, інгібітора АПФ ренітека, блокатора рецепторів ангіотензина-II козаара, а також поєднання фіноптіна з антиоксидантом альфа-токоферолом і аллапініна з немедикаментозним засобом лікування АУФОК.
Клінична ефективність фіноптіна вивчена у 57 хворих (в/венно –-10мг, перорально –-240мг). При застосуванні фіноптіна позитивний ефект (гарний і задовільний) спостерігався при надшлуночковій екстрасистолії в 66.6%, мигтінні і трепетанні передсердь в 66.7%, надшлуночкових формах аритмій в 66.65%, при шлуночкових екстрасистоліях в 53.3%, в цілому при аритміях в 63.2% випадків (мал. 2).
При застосуванні фіноптіна вірогідно зменшилися вміст НА, ВЖК, співвідношення К+пл/К+ер, Na+ер/К+ер, збільшився вміст внутрішньоклітинного калію; знизилися концентрація НА, ВЖК, АГП, pCO2, співвідношення К+пл/К+ер, Na+ер/К+ер і підвищився вміст К+ер і pO2 при мигтінні і трепетанні передсердь; зменшився вміст А, НА і збільшився К+эр. при шлуночковій екстрасистолії. Більш позитивні і вірогідні метаболічні і нейрогуморальні модифікації відзначені при надшлуночкових формах аритмій. При всіх формах аритмій значущі позитивні зміни відбулися в ВЖК, ПОЛ, АОС, САС і К+ер.
Кліничне вивчення аллапініна проведене у 51 хворого. Аллапінін перорально призначався по 100-150мг на добу, в/в і в/м 4мл 0.5% розчину 1-3 рази на добу на протязі 7-10 днів. Позитивний терапевтичний ефект при призначенні аллапініна відзначений в 82.5% випадків (у 42 хворих з 51), гарний - в 55% (28 з 51), задовільний - в 27.5% випадків (у 14 з 51 хворого). Ефект був відсутній у 9 з 51 хворого, що складав 17.5% випадків (мал. 2). Більш виражена протиаритмічна і метаболічна дія аллапініна помічена при шлуночковій екстрасистолії - в 90% випадків при відсутності негативних змін в гемодинаміці.
Лікування порушень ритму серця аллапініном супроводжувалося позитивними змінами в метаболізмі, гемодинаміці і нейрогуморальному регулюванні гомеостазу. При надшлуночковій екстрасистолії вірогідно зменшилися НА, ЛТ, К+пл/К+ер, Nа+ер/К+ер, збільшився вміст внутрішньоклітинного калію; при мигтінні і трепетанні передсердь значущо знизилися НА, ВЖК, АГП, МДА, К+пл/К+ер, Nа+ер/К+ер, підвищився вміст К+ер; при шлуночковій екстрасистолії позитивно і вірогідно змінилися А, НА, ВЖК, АГП, МДА, ПГЄ, К+ер, К+пл/К+ер, Nа+ер/К+ер.
Провідна роль в реалізації метаболічної відповіді належить процесам перекисного окислення ліпідів. Активація процесів перекисного окислення ліпідів, по нашим даним, - важлива патологічна ланка в розвитку аритмій у хворих ХІХС.
Для інактивації цього процесу необхідні антиоксиданти, такі як вітамін Е, аскорбінова кислота. Серед цих речовин альфа-токоферол - найбільш активний антиоксидант.
Клінична ефективність комбінації фіноптіна і альфа-токоферола (100-200мг перорально, 1мл 10% розчину в/м, 2-3 тижні) вивчена у 36 хворих з порушеннями ритму серця при ІХС.
Дослідження показали, що лікування фіноптіном і альфа-токоферолом більш ефективне монотерапії фіноптіном (мал. 2).
Клінічна ефективність фіноптіна і альфа-токоферола супроводжувалась позитивним впливом на метаболізм, нейрогуморальні і гемодинамічні фактори.
При надшлуночковій екстрасистолії вірогідно зменшуються вміст ВЖК, АГП, МДА, коефіцієнти К+пл./К+ер., Nа+ер./ К+ер., ВЕ, рСО2, ОПС, КДД, збільшуються К+ер., рО2.
При мигтінні і трепетанні передсердь значуще знижуються показники НА, ВЖК, АГП, МДА, ПГЕ, ЛТ, К, Nа+ер.; коефіцієнти К+пл./К+ер., Nа+ер./ К+ер., ВЕ, рСО2, ОПС, КДД, КСД, КДІ і вірогідно збільшуються показники К+ер., рО2, УО, МО, СІ, УІ.
При шлуночковій екстрасистолії вірогідна різниця спостерігається в зниженні АГП, МДА, ПГЕ, ОПС, КДД, Nа+ер., Nа+ер./ К+ер., рСО2, ОПС, КДД, а також в підвищенні К+ер., рО2.
При лікуванні комбінацією фіноптіна з альфа-токоферолом більш значущі позитивні зміни відмічаються в ПОЛ, АОС, метаболізмі електролітів, гемодинаміці і внутрішньосерцевій кінетиці.
Порівняльне вивчення кліничного, метаболічного, нейрогуморального і гемодинамічного ефекту поєднання аллапініна з АУФОК проведене у 41 хворого з аритміями у хворих ХІХС.
При лікуванні аллапініном з АУФОК позитивний терапевтичний ефект відзначений в 87.8% випадків, у 37 з 41 хворого: гарний - в 51.2% (у 21 з 41), задовільний - в 36.6% випадків (у 15 з 41 хворого). Ефект був відсутній у 5 хворих, що складає 12.2%. Поєднання аллапініна з АУФОК виявилося найбільш ефективним при шлуночковій екстрасистолії і найбільш дієвим у порівнянні з аллапініном і з комбінацією фіноптіна і альфа-токоферола (мал. 2).
При надшлуночковій екстрасистолії вірогідні позитивні зміни торкнулися А, НА, ВЖК, МДА, ПГЕ, К+ер., К+пл./К+ер., Nа+ер./ К+ер., рСО2, рО2, ОПС, КДД, КСД. При мигтінні і трепетанні передсердь, особливо при шлуночковій екстрасистолії, зміни під впливом лікування були найбільш значущі.
В останній час для лікування серцево-судинних захворювань почали з позитивним ефектом застосовувати нову групу препаратів –інгібітори АПФ (ренітек) і антагоністи рецепторів ангіотензина-II (козаар).
Кліничне дослідження ренітека проведене у 42 хворих ХІХС.
Ренітек для купірування порушень ритму застосовувався в залежності від ситуації по 10-20 мг, добова доза складала 10-40 мг (1-4 таблетки) на добу 7-20 днів. Підтримуюча терапія в дозі 5-10 мг тривала до 2-х тижнів. Загальне число позитивних результатів (гарний і задовільний ефект) склало 56.6% (у 30 з 54 спостережень). Найбільш ефективним препарат виявився при синусовій тахікардії (в 60.8% випадках –у 14 з 23 хворих), шлуночковій (в 55.5% випадках –у 5 з 9 хворих) і надшлуночковій екстрасистолії (в 54.5% випадках –у 6 з 11 хворих) (мал. 3). При цьому відзначений позитивний вплив ренітека на метаболічні і нейрогуморальні механізми патогенезу аритмій (на ренін-ангіотензин-альдостеронову, симпатоадреналову, каллікреін-кінінову, простагландинову системи, ПОЛ і АОС, циклічні нуклеотіди, ВЖК, функцію наднирників, обмін електролітів).
Клінична ефективність козаара вивчена у 32 хворих ХІХС. Козаар призначався в дозі 50-100 мг на добу на протязі 7-21 днів. Гарні кліничні результати були зареєстровані в 27.9%, задовільні –в 20.9% випадків, загальне число позитивних результатів склало 48.8% (у 21 з 43 спостережень). Найбільше число позитивних результатів зареєстровано при лікуванні шлуночкової екстрасистолії (60%), надшлуночкової екстрасистолії і мигтінні передсердь (50%) (мал. 4). Позитивний протиаритмічний ефект козаара супроводжується нормалізацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, цАМФ, цГМФ, ВЖК, внутрішньоклітинного калію і натрію і їх співвідношень.
Мал. 2. Порівняльна терапевтична ефективність.
Мал. 3. Протиаритмічна ефективність ренітека.
Мал. 4. Протиаритмічна ефективність козаара.
ВИСНОВКИ
1. У хворих ХІХС порушення ритму серця є найчастішими ускладненнями і зустрічаються в 68.8% випадків, здебільшого у чоловіків в віці 60-74 років, при стабільній стенокардії високих класів, при стенокардії, що прогресує, стенокардії напруги і спокою, на тлі атеросклеротичного і постінфарктного кардіосклерозу, гіпертонічної хвороби і порушення кровообігу. По частоті аритмії розташовуються наступним чином: миготлива аритмія (36.1%), шлуночкова екстрасистолія (26%), надшлуночкова екстрасистолія (19.4%), трепетання передсердь (14.8%), пароксизмальна надшлуночкова тахікардія (3.7%).
. При аритміях у хворих ХІХС встановлено: вірогідне збільшення добової екскреції вільних фракцій як адреналіну, так і норадреналіну, підвищення ВЖК в плазмі крові, підсилення ПОЛ і зниження активності АОС (збільшення ацетілгідроперекисей, малонового діальдегіда, каталази, ПГЄ, ЛТ), підвищення К+пл, Na+ер, співвідношень К+пл/К+ер, Na+ер/К+ер, зниження вмісту К+ер, артеріальна гіпоксемія і тенденція до метаболічного ацидозу, порушення взаємовідносин і тісноти зв’язку між метаболічними і нейрогуморальними факторами.
. При всіх формах порушень ритму серця спостерігається однонаправленість модифікацій в гемодинаміці і внутрісерцевій кінетиці, а саме: зниження УО, УІ, МО, СІ, ОСВ, N, РЕ, збільшення ОПС, УПС, КДД, КСД, КДІ, ФУ. В порядку збільшення гемодинамічних розладів аритмії розташовуються в наступному порядку: надшлуночкова і шлуночкова екстрасистолія, пароксизмальна надшлуночкова тахікардія, миготлива аритмія, її пароксизмальна і тахісистолічна форми.
. При застосуванні фіноптіна позитивний ефект спостерігався при надшлуночковій екстрасистолії в 66.6%, мигтінні і трепетанні передсердь в 66.7%, надшлуночкових формах аритмій в 66.65% випадків. Фіноптін більш значущий вплив виявляє на внутрішньоклітинний вміст калію, співвідношення електролітів, НА, ВЖК, без вірогідних модифікацій в гемодинаміці.
. Більш виражена протиаритмічна дія аллапініна відзначається при шлуночковій екстрасистолії (92% випадків). Ефективний вплив аллапініна супроводжується позитивними вірогідними модифікаціями у вмісті електролітів і їх співвідношень, А, НА, ВЖК, АГП, МДА, ПГЕ, особливо при шлуночковій екстрасистолії без негативного інотропного ефекту.
. Клінична ефективність комбінації фіноптіна і альфа-токоферола при порівнянні з фіноптіном більш значуща при всіх формах, але особливо при надшлуночкових порушеннях ритму (80% і 66.5%). Поєднання фіноптіна з альфа-токоферолом викликає істотні позитивні зміни не тільки в обміні електролітів, в їх співвідношеннях, у вмісті ВЖК, але і в стані ПОЛ, АОС, газів крові з покращенням гемодинаміки, особливо при миготливій аритмії.
. Застосування аллапініна з АУФОК виявляє при всіх видах аритмій найбільший терапевтичний ефект (87.8% випадків), але особливо при шлуночковій екстрасистолії (91% випадків). Комбінація аллапініна з АУФОК викликає позитивні вірогідні модифікації практично всіх патогенетичних факторів, як при надшлуночкових, так і шлуночкових формах аритмій.
. Протиаритмічний ефект ренітека при порушеннях ритму у хворих ХІХС більш виражений при синусовій тахікардії (60.8%), шлуночковій (55.5%) і надшлуночковій (54.5%) екстрасистолії; козаара –при шлуночковій екстрасистолії (60%), мигтінні передсердь і надшлуночковій екстрасистолії (50%). Загальне число позитивних результатів при призначенні ренітека склало 56.6%, при застосуванні козаара –.8%.
9. Антиаритмічний ефект ренітека і козаара супроводжувався позитивним впливом на метаболічні і нейрогуморальні механізми розвитку порушень ритму серця при ХІХС: ренітека –здебільшого на РААС, САС, ККС, простагландіни, циклічні нуклеотиди, ПОЛ, АОС, ВЖК, кортізол, обмін електролітів; козаара –на РААС, цАМФ, цГМФ, ВЖК, вміст внутрішньоклітинного калію і натрію і їх співвідношення.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Для діагностики, визначення патогенетичних і кліничних варіантів перебігу, важкості, ургентності заходів і прогнозу порушень ритму серця у хворих ХІХС слід визначати і використовувати виявлені метаболічні, нейрогуморальні і гемодинамічні порушення.
. При виборі індивідуального диференційованого патогенетичного лікування необхідно враховувати домінування тих або інших механізмів розвитку аритмій, метаболічні, нейрогуморальні, гемодинамічні і кліничні ефекти протиаритмічних препаратів і комбінованих засобів.
. Фіноптін і поєднання фіноптін+альфа-токоферол більш ефективні при надшлуночкових аритміях з домінуванням порушень в обміні електролітів, КХ, ВЖК, в стані ПОЛ, АОС, газів крові.
. Аллапінін виявляє більшу протиаритмічну активність при шлуночковій екстрасистолії з переважними позитивними модифікаціями у вмісті А, Н, ВЖК, АГП, МДА, ПГЕ. Поєднання аллапініна з АУФОК приблизно однаково ефективно як при надшлуночкових, так і шлуночкових аритміях і викликає позитивні вірогідні зміни практично всіх вивчених патогенетичних факторів.
. Інгібітори АПФ і антагоністи рецепторів ангіотензина-II рекомендуються для профілактики і лікування аритмій у хворих ХІХС (надшлуночкова і шлуночкова екстрасистолія, мигтіння і трепетання передсердь), ренітек в дозі 10-20мг на добу, козаар в дозі 50-100мг на добу на протязі 2-3 тижнів.
ПЕРЕЛІК НАДРУКОВАНИХ РОБІТ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Латогуз Ю.И. Состояние симпатоадреналовой системы при хронической ишемической болезни сердца с аритмиями. //”Вісник проблем біології і медицини”. Полтава-Харків, 1998, №13, с.31-34.
2. Латогуз Ю.И. Эффекты финоптина по коррекции аритмий, метаболических и нейрогуморальных нарушений организма человека при них. //”Вісник проблем біології і медицини”. Полтава-Харків, 1998, №15, с.47-49.
3. Латогуз Ю.И. Клинические, метаболические и нейрогуморальные эффекты аллапинина при лечении ишемической болезни сердца с нарушениями ритма. //”Врачебная практика”. Харьков, 1998, №1, с.41-45.
4. Латогуз Ю.И. Динамика содержания свободных жирных кислот в плазме крови у больных хронической ишемической болезнью сердца с нарушениями ритма. //”Вісник проблем біології і медицини”. Полтава-Харків, 1998, №19, с.61-63.
5. Латогуз Ю.И. Клинические, метаболические и нейрогуморальные эффекты аллапинина. //Сб.научн.трудов ХГМУ “Современные проблемы клиники внутренних болезней, Харьков, 1997, с.178-181.
6. Латогуз И.К., Погорелов В.Н., Латогуз Ю.И.Опыт выбора препарата в терапии больных с нарушениями ритма сердца. //Материалы 2-й международной конференции “Человеческий фактор в вопросах безопасности. Проблемы железнодорожной медицины”. Харьков, 1996, №5, с.44-47.
7. Латогуз И.К., Супрун С.А., Погорелов В.Н., Телегина Н.Д., Кучеренко О.Д., Латогуз Ю.И. Терапевтические и метаболические эффекты аллапинина и этмозина при аритмиях. //Материалы 2-й международной конференции “Человеческий фактор в вопросах безопасности. Проблемы железнодорожной медицины”. Харьков, 1996, №5, с.72.
8. Латогуз И.К., Погорелов В.Н., Супрун С.А., Кучеренко О.Д., Латогуз Ю.И. Комплексная терапия больных –работников железнодорожного транспорта с недостаточностью кровообращения с использованием АУФОК. //Тезисы докладов конференции “Человеческий фактор в вопросах безопасности на железнодорожном транспорте и проблемы железнодорожной медицины”. Харьков,1996,с.10-11.
9. Латогуз И.К., Супрун С.А., Погорелов В.Н., Телегина Н.Д., Кучеренко О.Д., Латогуз Ю.И. Особенности терапевтического и метаболического эффекта аллапинина и этмозина при аритмиях у работников железнодорожного транспорта. //Тезисы докладов конференции “Человеческий фактор в вопросах безопасности на железнодорожном транспорте и проблемы железнодорожной медицины”. Харьков,1996, с.12.
10. Latoguz I.K., Kovaleva O.N., Belovol A.N., Pogorelov V.N., Kucherenko, O.D., Latoguz Ju. I., Kiricenko M.P. Antiarrhytmic and hemodinamic effects of renitec in patients with blood circulation insufficiency. 4th international dead sea symposium on advances in diagnosis and treatment of cardiac arrhytmias SPA, Israel,1998, р 30.
Анотації
Латогуз Ю.І. “Протиаритмічна ефективність медикаментозної і комбінованої терапії при порушеннях ритму серця у хворих на хронічну ішемічну хворобу серця та її обгрунтування”. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 - “Кардіологія” –Харківський державний медичний університет, Харків, 1999
В дисертаційній роботі патогенетично обгрунтована протиаритмічна ефективність медикаментозної (фіноптін, аллапінін, ренітек, козаар) і комбінованої (фіноптін + альфа-токоферол, аллапінін + АУФОК) терапії у хворих хронічною ішемічною хворобою серця, ускладненої порушеннями ритму.
При аритміях серця за допомогою сучасних, адекватних, високоінформативних методів дослідження (радіоіммунологічних, спектрофотометричних, біохімічних, електрофізіологічних) виявлені зміни в метаболізмі, нейрогуморальних системах регуляції гомеостазу (в САС, ВЖК, ПОЛ, АОС, РААС, ККС, функції наднирників, КЛС, обміні електролітів), в гемодинаміці і внутрішньосерцевій кінетиці, які корелюють з важкістю і формою порушень ритму серця, ступенем ефективності лікування і розглядаються як патогенетичні фактори розвитку захворювання.
Розроблені і науково обгрунтовані критерії прогнозу і ефективності протиаритмічного лікування, принципи диференційованої, патогенетичної терапії аритмій з використанням мембранодепресантів, антагоністів кальцію, інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензина-II, комбінованого застосування медикаментозних речовин і антиоксидантів, немедикаментозних засобів.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: антиоксиданти, інгібітори АПФ, ренітек, фіноптін, аллапінін, альфа-токоферол, АУФОК, козаар.
Латогуз Ю. И. “Противоаритмическая эффективность медикаментозной и комбинированной терапии при нарушениях ритма сердца у больных хронической ишемической болезнью сердца и ее обоснование”. Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01. 11 - “кардиология” - Харьковский государственный медицинский университет, Харьков, 1999
В условиях кардиологического и инфарктного отделений проведено динамическое наблюдение и обследование 157 больных хронической ишемической болезнью сердца, из них 108 с нарушениями и 49 больных без нарушения ритма сердца. Аритмии были определены в 68,8% случаев. Чаще других встречались мерцательная аритмия, желудочковая и наджелудочковая экстрасистолия при стабильной стенокардии высоких классов, прогрессирующей стенокардии, на фоне гипертонической болезни и постинфарктного кардиосклероза.
В диссертационной работе патогенетически обоснована противоаритмическая зффективность медикаментозной (финоптин, аллапинин, ренитек, козаар) и комбинированной (финоптин + альфа-токоферол, аллапинин+ АУФОК) терапии у больных хронической ишемической болезнью сердца, осложнившейся нарушениями ритма.
При аритмиях сердца с помощью современных, адекватных, высокоинформативных методов исследования (радиоиммунологических, спектрофотометрических, биохимических, электрофизиологических) выявлены изменения в метаболизме, нейрогуморальных системах регуляции гомеостаза (в САС, СЖК, ПОЛ, АОС, РААС, ККС, функции надпочечников, КЩС, обмене электролитов), в гемодинамике и внутрисердечной кинетике, которые коррелируют с тяжестью и формой нарушений ритма сердца, степенью эффективности лечения и рассматриваются как патогенетические факторы развития заболевания.
В работе показана диагностическая значимость определения высокоактивных соединений, тесноты их взаимосвязи и гемодинамических расстройств для установления тяжести различных нарушений ритма сердца больных ХИБС.
Выделены метаболическая, нейрогуморальная, электрическая нестабильность и гемодинамическая несостоятельность, обуславливающие развитие аритмий при ХИБС.
Разработаны и научно обоснованы критерии прогноза и эффективности противоаритмического лечения, принципы дифференцированной, патогенетической терапии аритмии с использованием мембранодепрессантов, антагонистов кальция, ингибиторов АПФ, блокаторов рецепторов ангиотензина-II, комбинированного применения медикаментозных средств и антиоксидантов, немедикаментозных методов лечения.
Отмечено более выраженное противоаритмическое действие финоптина, финоптина и альфа-токоферола при наджелудочковых, аллапинина, аллапинина и АУФОК при желудочковых аритмиях. Ренитек и козаар примерно в равной степени эффективны при тех и других нарушениях ритма сердца.
Противоаритмические средства и комбинированную терапию рекомендуется назначать в соответствии с ведущими факторами патогенеза.
КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: антиоксиданты, ингибиторы АПФ, ренитек, финоптин, аллапинин, альфа-токоферол, АУФОК, козаар.
SUMMARY
Latoguz Ju. I. “The antiarrhythmic efficiency of medicamental and combined therapy in the time of heart rhythm disturbances in patients with chronical ischemic heart disease and its substantition”. The manuscript.
The dissertation on getting of a scientific degree of the candidate of medical Sciences. Speciality 14.01. 11 –cardiology - Kharkov state medical university, Kharkov, 1999.
In this dissertation work the antiarrhythmic efficiency of medicamental (finoptinum, allapininum, renitek, kozaar) and combined therapy in patients with chronical ischemic heart disease complicated by heart rhythm disturbances has been substantiated. The modern, adequate and high informatic methods of investigation were used (radioimmunological, spectrophotometric, biochemical, electrophysiological).
The change of metabolism, neurohumoral systems regulation of homeostasis (SAS, FFA, PLO, AS, RAAS, KKS, function of paranephroses), hemodynamics and endocardic kinetics were determined. These change correlate to gravity and forms of cardiac rhythm disturbances, degree of treatment efficiency. They are estimated as pathogenetic factors of disease development.
The criteria of prognosis and antiarrhythmic treatment efficiency, principles of differentiated and pathogenetic therapy of arrhythmia with using of membrane depressors, calcium antagonists, inhibitors of ACE, blockers of angiotensin-II receptors, combined applying of medicamental remidies and antioxidants, nonmedicine methods of treatment have been designed and scientificaly substantiated.
KEY WORDS: antioxidants, inhibitors of ACE, renitek, finoptinum, allapinin, alpha-tocopherol, kozaar.
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
ІХС –ішемічна хвороба серця
ХІХС –хронічна ішемічна хвороба серця
ПАП –протиаритмічні препарати
ПОЛ (PLO) –перекисне окислення ліпідів
АОС (AS) –антиоксидантна система
КЛС (ABB) –кислотно-лужний стан
ВЖК (FFA) –вільні жирні кислоти
РААС (RAAS) –ренін-ангіотензин-альдостеронова система
ККС (KKS) –каллікреїн-кінінова система
ПГ –простагландіни
МДА –малоновий діальдегід
АУФОК (AUVIB) –аутотрансфузія ультрафіолетом опроміненої крові
НА –норадреналін
А –адреналін
КХ –катехоламіни
АГП –ацетилгідроперекиси
ПГЕ –перекисний гідроліз еритроцитів
ЛТ –лінгвальний тест
К –каталаза
САС (SAS) –симпато-адреналова система
АПФ (ACE) –ангіотензин-перетворюючий фермент
ЛАТОГУЗ ЮРІЙ ІВАНОВИЧ
ПРОТИАРИТМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕДИКАМЕНТОЗНОЇ І КОМБІНОВАНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ПОРУШЕННЯХ РИТМУ СЕРЦЯ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ ТА ЇЇ ОБГРУНТУВАННЯ
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Підписано до друку 25.03.99. Формат 60х84/16. Друк офсетний. Умовн. друк. арк. 1,25. Обл.-вид. арк. 1,0. Тираж 100. Зам. 12/19-99
Друкарня ХДМУ
, Харків, пр. Леніна, 4.