Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Частинам 24-го механізованого корпусу на початку липня давалась реальна можливість локального зупинення противника на проскурівському напрямі.
2 липня ворог несподівано оволодів Тернополем, випередивши і так швидко відступаючі радянські війська. Створилася реальна загроза безперешкодного просування німців на Проскурів і розгрому тилів 26-ої і 12-ої армій.1 Командувач фронтом генерал-полковник М. Кирпонос вдень 2 липня розвернув 24-й мехкорпус на південь для заняття Проскурівського укріпленого району на рубежі Авратин, Волочиськ, Канівка, підпорядкувавши його командувачеві 6-ої армії. Корпус мав завданням: міцно займаючи оборону, забезпечити відхід військ 6-ої і 26-ої армії. Північніше, на лінію укріплених районів виходив 49-й стрілецький корпус дводивізійного складу, направлений сюди ще 1 липня. Зробивши 50-километровий перехід з району Ланівець, основні частини 24-го корпусу вийшли на вказаний рубіж тільки до кінця 3 липня і на початок боїв не встигли підготувати оборону в довготривалих спорудах укріпленого району.2
Через бойові порядки корпусу відходили розбиті з'єднання 6-ої армії, зокрема залишки 4-го, 8-го і 15-го механізованих корпусів. Вони зосереджувались в тилу 24-го корпусу і упорядковувалися. Підрозділи, що відходили, проходячи через бойові порядки 24-го мехкорпусу деморалізуюче діяли на особовий склад з'єднання, 80% якого складали ненавчені новобранці.3
Зі складу відступаючих військ інколи виділялися невеликі мобільні загони для зупинення противника на підступах до укріпленого району і посилення з'єднань 24-го мехкорпусу. Так, 10-а танкова дивізія у зв'язку з величезною пробкою на переправах через Збруч військами і технікою біля Підволочиська, весь день 3 липня вела бої по стримуванню супротивника на підступах до річки. Дивізія відійшла тільки до вечора, знищивши за собою переправу. Ці дії дозволили 24-у мехкорпусу організовано вийти на лінію укріпленого району по річці Збруч в районі Волочиська.
4 липня 24-й корпус разом зі своєю ділянкою оборони був переданий до складу 26-ої армії, яка мала завдання обороняти фронт Авратин, Волочиськ, Гржимайлів; не допускаючи прориву супротивника на Старокостянтинів і на Проскурів.4
Оперативне зведення штабу Південно-Західного фронту від 5 липня 1941 р. повідомляє, що 24-й мехкорпус під тиском незначних сил супротивника до ранку того ж дня залишив Волочиськ. Корпус отримав наказ відновити положення по лінії річки Збруч. Мабуть, окрім загальної слабкості з'єднання в матеріально-технічному оснащенні і загальній навченій особового складу причинами залишення укріпленого району на старій межі були відсутність твердого керівництва військами на цьому напрямі. На лінії Волочиськ - Проскурів знаходилося достатньо військ і штабів із залишків з'єднань 6-ої армії, що відходили. Проте, для відновлення положення корпус ніякого посилення не отримав.5
Вранці 6 липня у зв'язку із проривом укріпленого району вся 26-а армія отримала дозвіл фронтового командування на відхід на лінію Кульчинь, Копачівка. 24-й мехкорпус, не зазнаючи сильного тиску від супротивника, до ранку 7 липня прикривав відхід армії на рубежі Купіль, Рабієвка, Війтівці. Протягом 7 липня натиск німців на корпус посилився. Піхота супротивника, посилена танками з рубежу Клініни, Війтівці, Рациборівка атакувала бойові порядки радянських військ. 49-а танкова дивізія до 10:00 вимушена була відійти на рубіж Зелена, Криштофівка. 45-а і 216-а дивізії змогли утримати колишні позиції. Для відновлення положення командир корпусу генерал-майор Чистяков поставив завдання 216-й моторизованій дивізії ударити у напрямі Війтівці.6
26-а армія до кінця 8.07.41 р. повинна була відійти на Остропільський укріплений район, що проходить по лінії Купчинці (20 км північніше Острополя), Храбузин, Мартинівка, Райки, Ладиги, Бабин, Стара Синява, міцно зайняти і обороняти лінію залізобетонного поясу. 24-му корпусу було поставлене завдання, слідуючи в смузі: справа - межа армії, зліва - Чорний Острів, Західники, Лажава, Остропіль, до кінця 8.7.41 р. вийти в резерв армії і зосередитися в районі Ліпне, Любар, Гринівці, Михайлівка. При відході послідовно обороняти проміжні рубежі загонами прикриття: Манчинці (15 км на північний захід від Миколаєва), Миколаїв, Жабче (12 км північніше Старокостянтинова), Старокостянтинів. Штаб корпусу мати в Матрунках, в подальшому в районі Любар.7 При неможливості по обстановці руху тилів через Старокостянтинів, автотранспорт направити по маршруту Миколи, Меджибіж, Летичів, Хмільник, Уланів, Любар.
У ніч на 8 липня частини корпусу почали відхід у напрямі Любар. До 6 ранку 216-а моторизована дивізія пройшла Миколаїв і продовжила відхід на схід.
9 липня супротивник оволодів Бердичевом, до кінця дня радянськими військами був залишений Любар. 26-а армія отримала завдання обороняти район Остропільського УРу на рубежі Остропіль, Стара Синява, Новокостянтинів, Летичів, не допускаючи супротивника в напрямі Бердичів, Козятин зі сходу.8 24-й мехкорпус, який так і не був виведений в резерв, отримав завдання спільно з двома дивізіонами 2-ої протитанкової артилерійської бригади до кінця 9.07.41 р. вийти і міцно обороняти рубіж Юзефівка, Летичів, не допускаючи прориву супротивника в східному напрямі, корпусний резерв зосереджувався в районі Курилівка. Штаб корпусу - ліс східніше Педоси - Шляхові.
До вечера 10 липня 24-й мк передовими частинами вийшов і зайняв оборону по річках Іква і Буг на ділянці Стара Синява, Летичів. Штаб корпусу розташувався в населеному пункті Кути. 216-а моторизована дивізія передовими загонами зайняла переправи по річці Іква на ділянці Стара Синява, річка Буг. Решта частин дивізії зосереджувалися в лісі в 5 км на схід від Старої Синяви. 49-а танкова дивізія передовими загонами зайняла переправи через р. Буг на ділянці гирло р. Буг, Летичів. Її головні сили зосередились в районі Новокостянтинів. Штаб дивізії - ліс 5 км східніше Суслівці. 45-а танкова дивізія знаходилася на марші в район зосередження Лука, Березівка, Дяківці. Подальше завдання дивізії полягало в прикритті летичівського напряму. Штаб дивізії - Росоховата. 17-й мотоциклетний полк і інші корпусні частини зосереджувались в районі Лозова.9
Особовий склад був сильно виснажений тривалими безперервними маршами. Корпус пройшов пішим порядком від Проскурівського до Остропільського укріпленого району від 80 до 100 кілометрів. Підрозділи дивізій сильно розтягнулися, були відставші. Так, в 17-му мотоциклетному полку відстав загін в 168 чоловік.10
До 12 липня 1941 р. корпус не мав бойового зіткнення з противником. 11 липня смуга оборони 216-ої дивізії на ділянці Стара Синявка, Юзефівка перейшла до частин 72-ої гірськострілецької дивізії, висунутої сюди з резерву армії. Після цього перегрупування моторизована дивізія укріплювала оборону на лінії Юзефівка, гирлі річки Іква. Штаб з'єднання розташувався в пункті Крупин. 49-а танкова дивізія продовжувала укріплювати рубіж на ділянці гирло річки Буг, Летичів, збирала відставших і знищувала другорядні переправи на р. Буг, замінувавши останні. Штаб дивізії - ліс 5 км східніше Суслівці. 45-а танкова дивізія зосереджувалась в другому ешелоні в районі Росоха, Погоріле, Дяківці із завданням прикрити летичівський напрям. Штаб корпусу і корпусні частини - ліс в районі Угли.11
12 липня в смузі 24-го корпусу з'явилися розвідувальні підрозділи противника. Цього дня управління 26-ої армії було виведене в тил, а всі війська армії, зокрема 24-й механізований корпус, перейшли в розпорядження командувача 12-ої армії генерал-майора Понєдєліна.
У зв'язку з відходом сусідньої 6-ої армії, правий фланг 12-ої армії поступово загинався фронтом на північний схід. У ніч на 15 липня війська армії, зокрема 216-а моторизована дивізія були відведені в район Хмільник. До ранку 216-а дивізія зайняла рубіж Хмільник, Чудинівці, Думенки. Цього дня противник зміг прорвати Летичівський укріплений район в чотирьох місцях, для локалізації проривів були задіяні всі армійські і корпусні резерви. Від 24-го мехкорпусу у напрямі Летичів діяла 45-а танкова дивізія.12
До 17 липня ворог розвиває свій успіх і захоплює Бар і Жмеринку. До 18 липня противник підійшов до Вінниці. На фронті 6-ої армії обстановка була ще гірша. Оволодівши Козятином, німці вийшли на комунікації 6-ої і 12-ої армій. Цим військам загрожувало оточення. З цієї миті всі дії радянських військ були направлені на вихід з-під обхвату німецьких кліщів. Нерідко доводилося пробивати дорогу на схід з перевернутим фронтом.13
24-й механізований корпус, відступаючи через райони північніше Літина, Вінниці до 20 липня вийшов в район Липовець. Розвернувшись фронтом на схід, з'єднання почало пробивати дорогу основним силам 12-ої армії. Наступаючи 49-ою і 216-ою дивізіями у напрямі Фрінівка, Княже, Крениця, корпус до 9.30 21 липня досяг рубежу Кошлани, Яблуновиця, 45-а танкова дивізія в 9.30 досягла передовими частинами районного центру Іллінці. До кінця того ж дня 216-а моторизована дивізія оволоділа Підвисоким; 49-а танкова дивізія увійшла в Монастирище, а 45-а танкова дивізія в Дашів. Судячи по темпах просування, весь наступ носив характер швидкого переміщення на схід без якої-небудь протидії з боку противника, причому був активно задіяний автотранспорт (можливо для виконання завдання корпус був підсилений армійським транспортом).
До 23 липня 1941р. корпус зосередився своїми танковими дивізіями в лісі західніше Монастирище, а моторизованою дивізією на західній околиці Шабастівки, як і раніше, не маючи зіткнення з ворогом.14
З 20.00 25 липня 12-а армія перейшла в підпорядкування Південного фронту.
Подальші дії залишків корпусу проходили в умовах розвалу фронту і оточення головних сил 6-ої і 12-ої армії в районі Умані, коли замість з'єднань, що втратили боєздатність, стихійно створювалися різного складу загони під командуванням найбільш рішучих і ініціативних командирів. Останні бої залишки 24-го механізованого корпусу провели в районі Підвисоке в першій декаді серпня. З цих останніх боїв не вийшли командир корпусу генерал-майор Чистяков, його начальник штабу полковник А.І. Данілов, командир моторизованої дивізії А.С. Саркисян.15
24-й механізований корпус весь період бойових дій діяв як стрілецьке з'єднання із слабкою моторизацією і артилерійським оснащенням. Як другочерговий по комплектуванню, корпус мав низький рівень бойової підготовки особового складу, велику частину якого складали новобранці. По числу танків і бронемашин він був найслабкішим в Київському Особливому Військовому окрузі і в цілому виявився нездібним на серйозні бойові дії. Проте, корпус до початку загального розвалу фронту на початку серпня 1941 р. зумів зберегти відносну боєздатність і впродовж тривалого часу зберігав велику частину своєї нечисленної бронетанкової техніки. Так, до 9 липня 1941 р. корпус мав близько 100 танків, а по донесенню помічника командувача Південним фронтом по АБТВ на 27-30 липня 24-й мехкорпус все ще мав 10 танків БТ, 64 Т-26, 2 вогнеметних танка (всього 76 танків),16 а також деяке число бронемашин. (Докладаючи в Ставку про стан військ, Головнокомандуючий військами Південно-західного напряму Маршал С.М. Будьонний ще 18 липня 1941 докладав про 24-й корпус, як абсолютно немаючий танків.)
Проте сили мехкорпусів були вичерпані контратаками, і група під Коростенем була вимушена перейти до оборони (як відзначали німці, "танків більше не спостерігається").
До цього часу від мехкорпусів залишилася лише тінь минулої потужності. За даними довідок штабу Головного командування Південно-Західного напряму про стан стрілецьких і танкових дивізій фронтів від 22 липня 1941 р., "танкові дивізії налічували: менше 1.000 чоловік - близько 20% всіх дивізій, по 1.000-2.000 чоловік - близько 30%, по 3.000-5.000 чоловік - близько 40%, по 10.000 – 16.000 чоловік -10% всіх дивізій. З 12 танкових дивізій тільки - дві має по 118 і 87 танків. Більшість останніх має всього по декілька танків"17. У другій половині серпня з'єднання 5-ї армії, у тому числі і мехкорпуси, відійшли за Дніпро.
В цілому, дії мехкорпусів в перший тиждень війни проти ударних угрупувань супротивника з метою зміни ходу подій не увінчалися успіхом ні на одному із стратегічних напрямів. Німецьке командування, оцінюючи дії радянських військ при нанесенні контрударів, відзначало: "Перед групою армій "Південь" супротивник опинився на висоті в питаннях загального керівництва і ведення наступальних дій оперативного масштабу. Перед групами армій "Центр" і "Північ" в цьому відношенні супротивник показав себе з поганого боку. Управління військами в тактичному рівні і рівень бойової підготовки військ - посередні"18.
В ожидании поворота острия танкового клина на юг простаивали 199-я стрелковая дивизия, 24-й механизированный корпус и три противотанковые бригады. Мехкорпус был не самым сильным в округе, но по сравнению с потрепанными недельными боями соединениями выглядел неплохо. На 30 июня он насчитывал 28 440 человек. Вооружение соединения составляли 10 танков БТ-7, 168 танков Т-26 (из них 3 огнеметных, 3 двух-башенных с 37-мм пушкой, 40 двухбашенных пулеметных), 14 бронемашин БА-10, 486 грузовых, легковых и специальных автомашин, 5 мотоциклов. Артиллерийское вооружение корпуса составляли двадцать пять 45-мм противотанковых пушек, шестнадцать 37-мм зенитных пушек, восемь 76-мм полковых пушек образца 1927 г., двадцать восемь 152-мм гаубиц, двенадцать 76-мм пушек, пятнадцать 76-мм зенитных пушек, 11 зенитных пулеметов{247}. 40 танков Т-26 требовали ремонта. [218] Вместе с тремя противотанковыми бригадами стрелковая дивизия и механизированный корпус составляли сравнительно сильную группу, способную если не остановить, то затруднить продвижение одной-двух танковых дивизий немцев. Но вследствие неверной оценки планов противника руководством фронта 24-й мехкорпус, 199-я стрелковая дивизия, противотанковые бригады простаивали в ожидании события, которое так и не последовало, — отсекающего от старой границы удара на юг.
6-я армия к 1 июля представляла собой трудно управляемую машину из большого количества соединений различной укомплектованности и потрепанности. Это были 36, 37, 6-й стрелковые корпуса, 5-й кавалерийский корпус, 8, 4, 15 и 24-й механизированные корпуса. Кроме того, формально И.Н. Музыченко подчинялся 7-й стрелковый корпус, прибывающий в Шепетовку. Всего армия включала восемь соединений, действовавших на фронте протяжением свыше 200 км. Конечно, большинство подчиненных 6-й армии корпусов представляло собой лишь их остатки. Но это скорее не облегчало, а усложняло задачу штаба армии: сдерживать ими фронт было сложнее, требовались постоянное внимание и оперативная реакция на возникающие кризисы. 7-й стрелковый корпус, находившийся в отрыве от войск армии, вообще был недосягаем для управления.
1 .Мировая война 1939 – 1945.Взгляд побежденных / Под ред. Кудрявцевой А.А. – М.: АСТ, 2003. – С. 213-215.
2 Барятинский М.Б. Советские танки в бою. – С. 107-109.
3 Леняев И. Трагедия Юго-Западного фронта. http://ugz-front.h1.ru/index
4 Татаринов Э. Танкисты РККА и Панцерваффе. http://www.army.lv/?s=631&id=471
5 Там само
6 Супруненко Н. И. Украина в Великой Отечественной войне Советского Союза… – С. 83-85.
7 Корольов А. Мехкорпуса 1941 http://mechcorps.rkka.ru
8 Манштейн Е.. Утерянные победы. – М.: АСТ, 2003. – С. 154-155.
9 Чобиток В. Мехкорпуса в бою. http://army.armor.kiev.ua/hist/divisii-rkka-werm.shtml
10 http://army.armor.kiev.ua/hist/oborona-e.shtml
11 Там само.
12 Шефов Н. А. 1000 боев и сражений русского оружия… – С. 317.
13 История второй мировой войны (1939 – 1945 ). В 12 т. Т.2. – С. 205.
14 Чобиток В. Мехкорпуса в бою. http://army.armor.kiev.ua/hist/divisii-rkka-werm.shtml
15 Калинин Н. У. Это в сердце моём навсегда. – С. 203.
16 Свирин М., Коломиец М. Легкий танк Т-26. Часть 1. АРМАДА, № 20. М.: Експринт. 2000. – С. 55.
17 Желтов И., Павлов И., Павлов М. Танки БТ. Часть 3. Колесно-гусеничный танк БТ-7.М.: АРМАДА 17. 1999. – С. 14.
18 Гальдер Ф. Военный дневник. – С. 168.