Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Чернігівський національний педагогічний університет
Імені Т.Г.Шевченка
Інститут історії, етнології та правознавства
Імені О.М.Лазаревського
Місце та роль «чорного» РR у виборчих компаніях
Виконав студент
53 групи
Зеляк Сергій
Чернігів-2011
План
Вступ
1 Що таке «чорний PR?»
2.Чорний PR у виборчій компанії
3.Різновиди «чорного» PR
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Практика масових комунікацій свідчить, що сьогодні на ряду з класичним зв'язком з громадськістю, заснованим на «правді, знанні і повній інформованості», з'явилися її спотворені версії, що базуються на маніпулятивних технологіях. З цієї причини стали розрізняти «білий» і «чорний» PR. Ми живемо в світі «чорного» PR. Він всюди - на телеекранах, в газетах, за вікном. Вся реклама - це один суцільний чорний PR, обволікаюча чорнота якого може затьмарити світ в найсвітліші моменти його життя. Страшні люди, які зомбують бідних обивателів в дні виборів, поки нещасні сім'янини з бутербродами в руках сидять, уткнувшись в телеекран, або, читають газету.
Найчорніший, найбрудніші PR роблять люди з бездоганною репутацією. Весь світ - це один суцільний Чорний Піар
Чорний PR — це руйнування позитивних і конструювання негативних репутацій економічних конкурентів та політичних суперників за допомогою новітніх інформаційних технологій. PR-технології — це продукт чи ефект зростаючої технологізації політики, поява нових форм та інструментів політичної комунікації, законів поширення політичної інформації.
Передусім, важливе питання про причини та чинники технологізації політики в сучасних умовах, тому що саме в її новому технологічному форматі виникло явище, що іменується коментаторами, журналістами, політологами як чорний PR. Це — зростаюча деідеологізація політики, пов’язана з формуванням постіндустріальних і посткласових суспільств. У, коли так можна висловитися, класичному класовому суспільстві основну функцію інформування виборців, політичних активістів та еліт виконували політичні ідеології. І, власне, в ідеологіях якраз і концентрувався інформаційний набір про ті чи інші політики, позиції політичних партій і кандидатів).
За сучасних умов відбувається розмивання ідеологічних переваг, класових і субкультурних форм політичної поведінки. Виборчі кампанії, зокрема, стають все менш ідеологічними.
Відомо, що виборчі компанії виконують велику кількість функцій, але головна з них — мотивувати людей іти на голосування. Тому поява негативних стимулів і формування негативних мотивацій вибору за допомогою негативної інформації є відповіддю на зростаючу політичну пасивність і нестачу інформації, пов’язану з руйнуванням класичних ідеологій і класичних партійних позицій. Хоч ставка на негативні стимули часто призводить до дегенерування виборчих компаній в атаки не за суттю, до переважання, як кажуть у західній політології та політжурналістиці, атакуючої негативної реклами.
PR-технології набули великого поширення в пострадянському виборчому та політичному контекстах. По- перше, треба враховувати, що в пострадянських умовах більш слабко, ніж у класичних демократіях, працюють субкультурні та ідеологічні стимули й моделі голосування. За винятком стабільних сегментів правого та лівого електорату, для масового пострадянського виборця характерними є розмиті переваги, не пов’язані жорстко з політичною і, тим більше, ідеологічною позицією. Розмиті чи плаваючі піднабори електорату — добрий об’єкт для різних інформаційно-технологічних маніпуляцій, особливо коли політичні ідентичності та позиції перебувають у фазі трансформації, владні ставки й відповідно виборчі ризики гранично високі, а політичне середовище генерує високу інформаційну невизначеність.
По-друге, ця відсутність, за винятком однієї- двох політичних сил, бренд- імені, котре викликає довіру. Криза довіри до політичних інститутів і сил найбільш сприятлива для різного роду негативних атакуючих кампаній.
По-третє, ідеології, як інформаційні набори, що визначають уявлення виборців про позиції тих чи інших політичних сил і кандидатів, добре працюють у системах з чітким операційним зв’язком між владою та відповідальністю, що властиво в більшій мірі партійно-парламентським моделям влади. Там, де урядову відповідальність поділено, знижується ефект політичної партійної звітності. І вакуум інформації, пов’язаний з політико-партійною відповідальністю, заповнюється інформаційними операціями, PR-технологіями, маркетинговими та іншими видами технологічного впливу на політику. Поділений уряд — сприятливе середовище переродження програмного формату політики на PR-інформаційний.
Технологізм політики, звичайно ж, стимулює появу певного виду негативної інформації про політичні процеси та про політичних персонажів. Вже хоч би й тому, що з погляду сприймання негативна інформація завжди сприймається краще, аніж позитивна. Однак, це ні в якій мірі не може слугувати політичним, а, тим більше, моральним, виправданням чорних технологій у політиці. Через це необхідно вказати на відмінність між негативною інформацією і паплюженням суперника, тобто між легітимним і не легітимним критицизмом і, відповідно, негативним і чорним PR- ом. Негативна інформація про політичних акторів не повинна виходити за межі моральних норм.
З іншого боку (і в цьому парадокс застосування морального коду до політики) негативна політична інформація має ще й свій моральний сенс, оскільки відомості про порушення, політичні скандали, «непривабливі справи» політичної і біляполітичної еліти оберігають політику від морального саморуйнування. Негативізм, скандал і подібне, фактично, стають новою формою політичної моралі та виконують функції профілактики можливих порушень правил політичної гри, меж дозволеного та прийнятного. Негативізм робить політику більш прозорою, а дії політиків, як це не парадоксально, більш чистими і чесними, оскільки будь- який політик повинен розуміти, що він перебуває під контролем (у тому числі й негативним) ЗМІ, політичних суперників і опонентів. У будь-який момент будь- який політик може виявитися в інформаційному фокусі викриттів, критики, розслідувань і подібного. Таким чином, необхідно розрізняти негативний PR і чорний PR, маючи на увазі легітимну критику в першому і відверту брехню в другому випадкові.
У зв'язку з появою, так званих, «брудних технологій», люди втрачають довіру до процесу виборів, не вірячи в можливість вплинути на їх результат, що в результаті призводить до відсутності стабільності в державі та доступу до влади людей, безпосередньо, пов'язаних з криміналом.
Під словами «брудні технології», сприймається пряме маніпулювання виборцями і тиск на конкурентів (наприклад: компрометуючий виступ).
Під завданням «чорного» PR мається на увазі недобросовісна комунікація, здійснюва для того, щоб змусити публіку погодитися з нав'язуваною точкою зору, маніпулятивними засобами зміцнити зацікавлене ставлення аудиторії до комунікатора.
У більшій частині, говорячи ці слова, ми маємо на увазі дію спрямовану на агітацію не «за», а «проти», і чим на більш високе місце прагне кандидат, тим інтенсивніше використовуються ці методи.
Популярність «чорного» піару можна пояснити досить легко і швидко. Під час передвиборної боротьби, практично кожен кандидат, має можливість, замовляти досить дорогі і презентабельні плакати, давати рекламу в ЗМІ, що викликає у виборців, тільки негативну реакцію.
У звіз з цим великі сили спрямовуються не на формування не свого іміджу, а на дискредитацію опонента, що як з'ясовується приносить навіть більший успіх.
З кожним разом це технологія набирає все більших обертів, адже за це не слідувало покарань навіть у тому випадку, коли було можливо встановити осіб, їх застосували, і навіть якщо такий спосіб не приносив успіху, його ніхто не залишав.
Низький рівень правової культури, не бажання брати участь у виборах - дає можливість маніпуляції електоратом, що теж грає не мало важливу роль.
За моделлю «чорний» PR представляє собою двосторонню асиметричну модель масових комунікацій. З точки зору етики, діючи в інтересах замовника, демонструє соціальну безвідповідальність: засмічує канали комунікації сфабрикованими матеріалами, стимулює ажіотажний попит на сенсаційні псевдоподії, створює умови для спотворення соціальних проблем та їх приховування, застосовує різні техніки і прийоми штучної імітації, спотворюють сприйняття дійсності, цілеспрямовано формує в масовій свідомості ілюзорну реальність.
Адаптувавшись до умов країни, «брудні технології» спочатку успішно застосовувалися в одному регіоні, після переходили в інший і виходили на більш високий рівень.
Порушення юридичного та етичного плану виборів здійснюються повсюдно, від початку і до кінця. При цьому різновиди «чорного піару» відрізняються один від одного, в залежності від того хто балотується і на яку посаду проходять вибори.
Більшість прийомів є творами політтехнологів, але частина з них запозичена у спецслужб.
Можливий попередній список:
Крім названих вище різновидів часто використовуються і інші.
Наприклад:
Ось ще один цікавий приклад:
Вся планета бачила, як один з претендентів на пост президента Сполучених Штатів Америки звалився з помосту з гарячою сковорідкою при передвиборному метанні млинців. Очевидно, що йому ззаду підставили підніжку або запустили кота, на якого він наступив. Оскільки весь електорат зайшовся від сміху, цьому претенденту на виборах робити більше нічого. Він запам'ятався у пам'яті виборців як провалився. Цю історію показуватимуть століття, і не дай Бог йому знову де-небудь виставиться на виборах. Цей же сюжет можуть використовувати через багато років проти нащадків нещасливого претендента, якщо цього вимагатимуть інтереси «сильних світу цього» .
Висновок
Отже, сам факт використання „чорного” PR не можна однозначно зарахувати до „брудних” технологій, якщо поширювана інформація достовірна, а критика конкурента, проти якого він спрямований, – обґрунтована й аргументована. Використання його можна розцінити як атакуючу агресивну технологію. „Брудним” він стає лише тоді, коли через нього поширюються свідома неправда й наклеп.
Нинішнє засилля „брудних” методів в українських і російських кампаніях –явище тимчасове, що неминуче буде входити в прийнятні рамки в міру того, як виборці отримають політичний досвід. Цей процес можна прискорити, якщо регулярно й докладно доводити до широкої громадськості всі „брудні” прийоми, які використовувалися в кожній великій кампанії.
Список використаної літератури
1.Борисов Б.Л. Технології реклами і PR, М. 2001
2.Русаковской А. «Типологія« чорного » піару, М. 2001
3.Лукашев А.В. Поніделко А.В. «Чорний PR» як спосіб оволодіння владою, або бомба для іміджмейкера. СПб, 2000