Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ТЕМА
План
Самостійне вивчення
Рекомендована література
Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи в нічний час.
Час відпочинку – час протягом якого працівник не виконує своєї трудової функції і і має право використовувати його на свій розсуд, у тому числі для відновлення свого фізичного і трудового потенціалу.
Види відпочинку:
2. ПЕРЕРВИ ПРОТЯГОМ РОБОЧОГО ДНЯ (ЗМІНИ)
Ст. 66 КЗпП України встановлює перерву для відпочинку і харчування тривалістю не більше 2 годин, як правило від 30 до 60 хв., через 4 години після початку роботи. Перерва в робочий час не включається, і не оплачується.
ПВТР встановлюється час початку і закінчення перерви. Мінімальна тривалість перерви для відпочинку і харчування не встановлена. Працівники використовують час перерви на свій розсуд. Можуть відлучатися з місця роботи. На тих роботах , де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникам павина бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу (перелік встановлюється власником за погодженням профкомом).
В трудовому законодавстві існують спеціальні перерви для відпочинку, що входять у робочий час:
1) при роботі на відкритому повітрі в холодну пору року встановлюються перерви для обігріву за погодженням власника з профкомом;
2) вантажникам при вантажно-розвантажувальних роботах, тривалість і порядок яких визначається ПВТР;
3) ст. 183 КЗпП , надаються жінкам, які мають дітей віком до 1,5 року, крім загальної перерви, додаткові перерви для годування дитини. Надаються не рідше ніж через 3 год. після початку роботи, тривалістю 30 хв. кожна. При наявності двох і більше грудних дітей – не менше години. Строки, порядок надання встановлюється власником за погодженням профкомом і з врахуванням бажання матері.
Допускається:
Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком.
3.ПЕРЕРВИ МІЖ РОБОЧИМИ ДНЯМИ (ЗМІНАМИ)
Порядок їх надання визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку. Все, що лежить за межами робочого часу протягом доби, складає час щоденного відпочинку.
Перехід із зміни до зміни відбувається, як правило, після вихідного дня відповідно до графіка змінності.
Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (разом з перервою для відпочинку і харчування).
(ВИХІДНІ ДНІ).
Його тривалість повинна бути не менше як 42 год. (ст. 70 КЗпП України). Ст. 67 КЗпП: - при 5-ти денному робочому тижні працівникам надається 2 вихідних дні на тиждень, як правило, підряд – субота, неділя, - при 6-ти денному – 1 вихідний день. Загальний вихідний – неділя. Другий вихідний при 5-ти денному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіками роботи підприємства за погодженням профкомом і надається підряд із загальним вихідним днем.
Ст. 68 КЗпП вказує, якщо на підприємствах де робота не може бути припинена в загальний вихідний день у зв’язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї та ін.) вихідні дні встановлюються місцевими радами н/д.
Ст. 69 КЗпП, на підприємствах зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або у зв’язку з необхідністю безперервного обслуговування населення, на вантажно-розвантажувальних роботах, пов’язаною з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників, згідно з графіком змінності, що затверджується власником за погодженням з профкомом.
Цей порядок поширюється на такі категорії підприємств:
1) підприємства, на яких призупинення роботи неможливе за виробничо-технічних умов (підприємства з безперервним процесом виробництва);
2) підприємства комунального обслуговування населення (водо- , газо - тепло забезпечення);
3) підприємства, що обслуговують населення , якщо прийшло рішення про їх роботу без вихідних;
4) підприємства, що виконують вантажно-розвантажувальні роботи, пов’язані з роботою транспорту.
На який перебуває у відрядженні поширюється режим робочого часу того підприємства , до якого він відряджений . Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження , інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються. Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, виплачується компенсація, або може бути наданий інший день відпочинку (Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордоном. Затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98р. №59).
5. ЩОРІЧНІ НЕРОБОЧІ (СВЯТКОВІ) ДНІ
Ст. 73 КЗпП України визначає святкові і неробочі дні робота в які не проводиться (святкові дні):
Робота також не проводиться в дні релігійних свят (неробочі дні).
За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємства надає особам, які сповідують відповідні релігії, до 3-х днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацювання за ці дні.
У дні зазначені вище допускаються роботи припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення, а також невідкладні ремонтні і вантажно-розвантажувальні роботи. У святкові і неробочі дні здійснюється звичайна робота згідно з графіками роботи підприємства чи змінності.
Згідно ст. 67 КЗпП, у випадку коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Робота у вихідні дні сплачується в підвищеному розмірі згідно ст. 107 КЗпП, за фактично відпрацьовані години у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.