Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 162
Зміст
|
[1] [1.1] 5.1. Загальна характеристика ECTS [1.2] 5.2. Загальні умови користування ECTS [1.3] 5.3. Кредити ECTS [1.4] 5.4. Присвоєння студентам кредитів ECTS [1.5] 5.5. Перезарахування кредитів ECTS [1.6] 5.6. Координатори ECTS [1.7] 5.7. Інформаційний пакет [1.8] 5.8. Опис структури курсу з присвоєння ступенів (DEGREE COURSE) [1.9] 5.9. Опис навчального плану на ступінь [1.10] 5.10. Опис предмета курсу [1.11] 5.11. Опис дисципліни курсу [1.12] 5.12. Анкета-заява студента та угода про навчання [1.13] 5.13. Оцінювання в системі ECTS [1.14] 5.14. Досвід використання ECTS у країнах Європи [1.15] 5.15. Деякі додаткові переваги та проблеми ECTS |
Оскільки Європейське співтовариство поставило за мету сприяти міжуніверситетській кооперації як засобу покращення якості освіти на благо студентів і вищих навчальних закладів, а програму обміну студентами визначено як вагомий елемент такої між-університетської співпраці та для збільшення можливостей зростання їх навчальної і професійної кар'єри та працевлаштування через визнання дипломів, виникла необхідність розроблення механізму взаємного визнання академічних успіхів студентів та їх кваліфікацій. Тому в експериментальному проекті, організованому в рамках програми «ІРАЗМЕС», було розроблено Європейську систему перезарахування кредитів (ECTS) як засіб покращення визнання освіти для навчання за кордоном.
Історично початково ECTS була розроблена у 1989/1990 н.р. в формі пілотного 5-річного проекту, в якому брали участь 145 європейських вузів таких академічних напрямків: бізнесадміністрування, хімія, історія, інженерна механіка і медицина. У подальшому практика ECTS була рекомендована до широкого використання вищими навчальними закладами Конференції Ради Європи «Forum Conference of the Higher Education and Research Committee» (Malta, 1994), Конвенцією Ради Європи ЮНЕСКО з визнання кваліфікацій у вищій освіті в Європейському регіоні, і підтримана низкою міжнародних професіональних неурядових організацій, наприклад. Європейською Асоціацією Міжнародної освіти (European Association of International Education), до якої входять представники більше 50 держав.
Зовнішнє оцінювання ECTS продемонструвало потенціал системи і Європейська комісія включила ECTS до своєї програми «СОКРАТЕС», зокрема, до розділу І про вищу освіту («ІРАЗМЕС»). Сьогодні ECTS рухається від своєї обмеженої вузької експериментальної стадії до ширшого використання як елементу європейського масштабу у вищій освіті.
ECTS забезпечує інструментом, аби гарантувати прозорість, збудувати мости між навчальними закладами і розширити можливості вибору для студентів. Система сприяє полегшенню визнання навчальних досягнень студентів закладами через використання загальнозрозумілої системи оцінювання - кредитів та оцінок, а також забезпечує засобами для інтерпретації національних систем вищої освіти.
Наведена нижче характеристика ECTS розроблена для допомоги потенційним користувачам. Основні елементи ECTS розроблені, перевірені і удосконалені в експериментальному проекті 145 європейськими університетами з усіх держав-членів та країн Європейської економічної зони.
ECTS базується на трьох ключових елементах: на інформації (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), на взаємній угоді (між закладами-партнерами і студентом) і використанні кредитів ECTS (визначають навчальне навантаження для студентів). Ці три ключові елементи приводяться в дію через використання трьох основних документів: інформаційного пакета, форми заяви/ навчального контракту та переліку оцінок дисциплін. Перш за все ECTS використовується студентами, викладачами і закладами, які хочуть зробити навчання за кордоном невід'ємною частиною освіти студента.
За своєю суттю ECTS не регулює змісту, структури чи еквівалентності навчальних програм. Це - питання якості, яка повинна визначатися самими вищими навчальними закладами під час створення необхідних баз для укладання двосторонніх чи багатосторонніх угод про співпрацю. ECTS забезпечує прозорість і сприяє визнанню освіти.
Повне визнання навчання означає, що його період за кордоном (включаючи екзамени чи інші форми оцінювання) замінює порівнюваний період навчання у місцевому університеті (включаючи екзамени чи інші форми оцінювання), хоча зміст погодженої програми навчання може відрізнятися.
Використання ECTS є добровільним і базується на взаємній довірі та переконанні щодо якості навчальної роботи освітніх закладів-партнерів.
ECTS забезпечує прозорість такими засобами:
1. Кредитами ECTS, які є числовим еквівалентом оцінки, що призначається розділам курсу, аби окреслити обсяг навчального навантаження студентів, і необхідні для завершення курсу (див. частину «Кредити ECTS»);
2. Інформаційний пакет, який дає письмову інформацію студентам і працівникам про навчальні заклади, факультети, організації та структуру навчання і розділів курсу (див. частину «Інформаційний пакет»):
3. Перелік оцінок з предметів, який показує здобутки студентів у навчанні у спосіб, який є всебічним і загальнозрозумілим і може легко передаватися від одного закладу до іншого (див. частину «Перелік оцінок дисциплін»);
4. Навчальний контракт, що стосується навчальної програми, яка буде вивчатися, і кредитів ECTS, які будуть присвоюватися за успішне її закінчення, є обов'язковим як для місцевого і закордонного закладів (home and host institutions), так і для студентів (див. частину «Форми заяв для студентів /навчальний контракт»).
Щоби сприяти визнанню завершеного чи пройденого за кордоном навчання, необхідні спілкування і гнучкість навчальних закладів. У цьому головну роль повинні відіграти координатори ECTS, оскільки їхнє основне завдання - займатися навчальними і адміністративними аспектами ECTS (див. частину «Координатори ECTS»).
Повний діапазон розділів курсу факультету/закладу, який використовує ECTS, має бути доступним для студентів, які навчаються за програмою обміну, включаючи розділи курсів, що читаються на рівні аспірантури (докторантури). Студентам слід давати можливість вивчати звичайні розділи курсу і ті, що спеціально для них розроблялися, і не варто позбавляти можливості виконувати вимоги, необхідні для одержання ступеня чи диплома закордонного закладу.
ECTS, окрім цього, дає можливість для подальшого навчання за кордоном. З ECTS студент не обов'язково повернеться назад до місцевого закладу після періоду навчання за кордоном; він/ вона може віддати перевагу тому, щоб залишитися у закордонному закладі, - можливо, щоб здобути ступінь чи навіть перейти до третього закладу. До компетенції закладів належить вирішувати, прийнятне це чи ні і які умови студент повинен виконати, щоб одержати диплом чи реєстрацію перезарахування. Навчальні здобутки студентів, оцінка яких допоможе закладам приймати ці рішення, подаються у переліку оцінок дисциплін.
1. ЗОБОВ'ЯЗАННЯ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
ECTS може мати успіх лише за умов добровільної участі, прозорості, гнучкості і клімату взаємної довіри та впевненості. Штат працівників потрібно інформувати і готувати до застосування норм та механізмів ECTS.
Основними вимогами є:
2. ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ
Зацікавлені заклади повинні вважати, що прозорість і дисциплінованість ECTS робить визнання навчання порівняно простим процесом, у якому розв'язання проблем можна було б досягати відкрито на базі повної інформації. Однак завжди існують рішення, прийняття яких може мати ключове значення для майбутнього студентів, - рішення щодо навчання чи рішення стосовно практичних справ. Суть основного принципу ECTS у тому, що такі рішення повинні прийматися згідно з принципом «ставитися до приїжджого студента так само, як і до звичайного студента цього закладу».
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Кредити ECTS є числовим еквівалентом оцінки (від 1 до 60), призначеної для розділів курсу, щоб охарактеризувати навчальне навантаження студента, що вимагається для завершення вивчення курсу. Вони відображають кількість роботи, якої вимагає кожен блок курсу відносно загальної кількості роботи, необхідної для завершення повного року академічного навчання у закладі, тобто лекції, практичні роботи, семінари, консультації, виробнича практика, самостійна робота - в бібліотеці чи вдома - та екзамени чи інші види діяльності, пов'язані з оцінюванням. ECTS, таким чином, базується на повному навантаженні студента, а не обмежується лише аудиторними годинами.
Кредити ECTS - це відносне, а не абсолютне мірило навчального навантаження студента, що лише визначає, яку частину загального річного навчального навантаження займає один блок курсу у закладі чи на факультеті, який призначає кредити.
У ECTS 60 кредитів становить навчальне навантаження на один навчальний рік і, зазвичай, 30 кредитів на семестр і 20 кредитів на триместр.
Кредити ECTS забезпечують відповідність програми з точки зору навчального навантаження на період навчання за кордоном.
Приклади:
1. Студент, чий вибір блоків курсу співвідноситься з навчальною програмою, що становить 120 кредитів ECTS на навчальний рік, був би змушений працювати удвічі більше, ніж звичайний студент закордонного навчального закладу.
2. Студент, чия програма навчання становить 30 кредитів ECTS за весь навчальний рік, взяв би на себе набагато менше роботи, ніж місцевий студент із середнім рейтингом, і навчався б, по суті, без відриву від виробництва.
2. ПРИЗНАЧЕННЯ КРЕДИТІВ ECTS
Кредити ECTS потрібно розподіляти за принципом «від найбільшого до найменшого». За відправну точку слід брати повну структуру програми і звичайну модель курсів, які студент повинен буде пройти у навчальному році, аби завершити кваліфікацію в рамках офіційної тривалості навчання. Розподілення кредитів для індивідуальних блоків курсу на основі принципу «від найменшого до найбільшого» дуже складне і може збільшити кількість кредитів до 60 на рік, роблячи, таким чином, пере-зарахування кредитів дуже важким.
Слід уникати використання дробових чисел у рейтингах кредитів (наприклад, 1,82 кредиту) або, принаймні, обмежувати до використання половинок кредиту. Хоча з математичної точки зору це, можливо, і правильно, але така точність може створити проблеми, оскільки навряд чи більшість навчальних закладів вважатимуть за необхідне визначати кредити з такою точністю.
Процес призначення кредиту ECTS спонукає заклади широко характеризувати структури своїх навчальних програм, але не вимагає ніяких змін для цих структур. За певних обставин призначення кредиту ECTS може бути простою математичною чи механічною дією, за інших - воно спочатку може викликати потребу у важливих переговорах на рівні факультету чи закладу.
У модульних програмах, де всі розділи курсу є рівноважливими або де діє система кредитів, що базується на навчальному навантаженні студента, все, чого вимагається, - це застосувати коефіцієнт конверсії. Наприклад, норвезька ступенева система є модульною та кредитною і базується на 20 кредитах на навчальний рік. Щоб конвертувати норвезькі кредити у кредити ECTS, треба просто помножити числову величину норвезького кредиту на коефіцієнт 3, щоб одержати еквівалент оцінки кредиту ECTS.
Для інших систем кредитів, що базуються виключно на годинах аудиторної роботи, застосування коефіцієнта конверсії ще може бути доречним за умови врахування усіх інших вищеназваних елементів навчального навантаження.
Інколи існує нерівноцінний розподіл навчального навантаження між семестрами в межах одного навчального року, але це не повинно бути основною проблемою за умови, що навчальний рік становить 60 кредитів. Якщо така ситуація виникає, запис про це в інформаційному пакеті допоможе уникнути несподіванок студентам, котрі розробляють програму навчання за кордоном, до якої входять розділи курсу, що викладаються протягом різних років навчання.
Концепція ECTS повинна забезпечувати гнучкість, і це стосується розподілення кредитів. До компетенції закладів належить демонстрація цілісного підходу до розподілення кредитів між схожими програмами навчання.
Призначення кредитів ECTS розділам курсу. Кредити ECTS слід призначати усім наявним розділам курсу—обов'язковим та факультативним. Кредити необхідно виділяти також на дипломний проект, кваліфікаційну роботу і виробничу практику, де ці «розділи» є офіційною частиною програми з присвоєнням відповідного кваліфікаційного ступеня, включаючи вчені ступені, поки триває процес оцінювання успішності.
Зв'язок між кредитами ECTS і рівнем та складністю розділу курсу. Між цими двома поняттями немає жодного зв'язку. Рівень розділу курсу не може визначатися кредитами ECTS. У ECTS рівень розділу курсу описується в інформаційному пакеті закладом, що запрошує. Там є інформація про мету і завдання курсу, необхідні знання, якими повинен володіти студент; методи, що застосовуються у процесі викладання та навчання; форму оцінювання та опис змісту курсу. Ці елементи доповнюються, за необхідності, особистими контактами між викладачами. Все це допомагає студентові і координаторові від закладу, що відправляє, оцінити придатність конкретного розділу курсу до перезарахування, і рівень, на якому це буде визнаватися програмою місцевого закладу. До повної компетенції викладачів відноситься оцінювання навчального навантаження і, таким чином, розподілення кредитів. Однак курс вищого рівня не повинен містити в собі більше кредитів ECTS, ніж той, що знаходиться на нижчому рівні, лише через його рівень.
Зв'язок між кредитами ECTS та кількістю аудиторних годин. У найпростішому випадку такий зв'язок існує, але кредити ECTS не базуються тільки на аудиторних годинах, а на загальному навчальному навантаженні, яке генерує аудиторні години. Коли один рік курсу у закладі повністю складається з традиційних лекцій, консультацій та екзаменів, цілком імовірно, що аудиторні години безпосередньо пов'язані з навчальним навантаженням студента і, отже, з кредитами ECTS для кожного розділу курсу. Сама природа стосунків може змінюватися у ході курсу; це стане очевидним, якщо наступні роки курсу матимуть різну кількість аудиторних годин, хоча кожен рік повинен становити 60 кредитів ECTS. Сусідні навчальні заклади, які навчають студентів з різними здібностями, можуть вибирати різні методи навчання, наприклад, один заклад може викладати 5-кредитний блок курсу, зокрема: 24 години на лекції, 6 годин на консультації і 60 годин на самостійну роботу перед перевіркою та екзаменами, тоді як інший заклад може викладати той самий 5-кредитний блок курсу за 24 лекційні години, 36 годин консультацій і 30 годин самостійної роботи. Обидва заклади у цьому прикладі досягають порівнюваних результатів з таким самим навчальним навантаженням і призначають таку саму кількість кредитів ECTS, навіть незважаючи на те, що кількість аудиторних годин дуже відрізняється.
Складніше, коли курс включає в себе великі блоки аудиторного часу, присвяченого контрольованій лабораторній роботі чи заняттям з проектування. Зрозуміло, що обсяг роботи, виконаний за одну з цих аудиторних годин, не є таким самим, як протягом однієї традиційної лекційної години, і було б неправильно переводити це у кредити ECTS так, ніби робота є однаковою. Лабораторну годину слід оцінювати між четвертиною і половиною лекційної години, залежно від прийнятої практики у закладі. Коли робота над дипломною роботою, значною мірою, не контролюється, найлегше розглянути питання про те, яку частину року потрібно використати, щоб завершити проект на базі денної форми навчання, тобто міркувати «тижнями», а не «годинами».
Присвоєння кредитів для розділів курсу, що пропонуються у рамках більш ніж однієї ступеневої програми. Іноді один і той самий розділ курсу є спільним для студентів, які проходять різні ступеневі програми, але загальний розрахунок навчального навантаження пропонує різні рейтинги кредиту залежно від ступеневої програми. Факультети, що є новачками у розподіленні кредитів, могли б встановити різні рейтинги кредиту як тимчасове рішення, але стосовно більш тривалого терміну навчальні заклади віддадуть перевагу чи справді наполягатимуть на одному рейтингу кредиту для одного розділу курсу.
Присвоєння кредитів факультативним розділам курсів. Факультативним розділам курсів кредити присвоюються за тими самими принципами, що й для основного чи обов'язкового розділу курсу, тобто на базі тієї частини навчального навантаження, яке він становить відносно загального навчального навантаження для одного року навчання. Розділ курсу, що є факультативним в одному закладі, може бути основним або обов'язковим в іншому. У деяких закладах факультативні розділи не включаються до офіційної програми навчання, але можуть вивчатися додатково. Кредити ECTS у цьому випадку слід призначати для факультативних розділів згідно з навчальним навантаженням, яке б вони становили, якби були включені до даної програми.
Присвоєння кредитів у випадках, коли офіційна тривалість навчання є меншою, ніж середній час, використаний студентами для його завершення. У деяких системах вищої освіти середня тривалість часу, використаного студентами для завершення їхнього навчання, є більшою, ніж офіційна тривалість періоду навчання. Кредити ECTS завжди слід розподіляти для офіційної тривалості навчання за програмою з отриманням кваліфікаційного ступеня (ступеневою програмою), а не для середнього терміну, за який місцеві студенти могли б завершити навчання за цією програмою.
Це може створити проблеми для приїжджих студентів, оскільки їхня 60-кредитна програма навчання може розумітися ними як така, що вимагає від них значно більшого обсягу роботи, ніж це вимагається від середнього місцевого студента.
У деяких закладах студентам дозволяють розділити екзамени між різними екзаменаційними періодами чи навіть відстрочити їх доти, поки вони не відчують, що можуть скласти їх якнайкраще. Приїжджі студенти, зазвичай, не володіють цією гнучкістю, оскільки повинні досягти результатів для того, щоб розпочати заняття з початком навчального року у своєму рідному закладі. Там, де будь-яка з цих ситуацій могла б поставити приїжджих студентів у гірші умови в плані успішності порівняно з місцевими студентами і створити труднощі в одержанні 60 кредитів, точку зору з цього приводу слід чітко пояснити в інформаційному пакеті, аби студент і координатори могли розробити програму, яка є реальною щодо перспективи навчального навантаження, але не ставитиме у невигідне становище на екзаменах студента, який навчається за програмою обміну.
Відмінність між призначенням кредитів для розділів курсу і присвоєнням кредитів студентам. Кредити ECTS призначаються для розділів курсу, але присвоюються лише студентам, які успішно завершили курс, відповідаючи всім необхідним вимогам стосовно оцінювання. Іншими словами, студенти не одержують кредитів ECTS просто за відвідування занять чи проведення часу за кордоном - вони повинні задовольнити всі вимоги щодо оцінювання, визначені у закордонному закладі, аби продемонструвати, що вони виконали заявлені навчальні завдання для даного розділу курсу. Процедура оцінювання може проводитися у різноманітних формах: письмові чи усні екзамени, курсова робота, поєднання цих двох чи інших засобів, зокрема як презентації на семінарах, інформацію про які слід включити до інформаційного пакета.
Дії закладу у випадку, якщо приїжджий студент не може здати офіційний екзамен. Деякі програми з одержання кваліфікації складаються з інтегрованих навчальних моделей, розтягнених на більше, ніж один навчальний рік, упродовж якого студенти повинні завершити всі елементи, перш ніж їм дозволять складати екзамени в кінці курсу. Така система може створити проблеми для приїжджих студентів, які проводять або один семестр, або рік у закордонному закладі. Вони зможуть подолати лише частину розділу курсу і не зможуть ані бути оціненими з нього, ані отримати кредити ECTS від закордонного закладу, оскільки не завершили курсу.
У такому випадку заклади, які бажають користуватися ECTS, можуть переробити свої ступеневі програми таким чином, щоб вони стали більш доступними для приїжджого студента. Якщо ж вони зберігатимуть статус КВО, рекомендується деяка гнучкість з їхнього боку у розподілі кредитів ECTS для різних розділів курсу та організації проміжного оцінювання для приїжджих студентів.
Дії закладу у випадку, якщо екзамен, передбачений місцевим навчальним планом, не можна замінити. Як зазначено вище, повне визнання освіти передбачає не лише те, що період навчання за кордоном замінює порівнюваний період навчання вдома, але й те, що закордонні екзамени (чи інша форма оцінювання) замінюють екзамени у місцевому закладі. Досвід програми «ІРАЗМУС» і ECTS показує, що більшість навчальних закладів має можливість гарантувати своїм студентам повне визнання навчання. Інколи екзамени, що проводяться у місцевому закладі, охоплюють ширший діапазон предметів і не можуть бути замінені офіційно. У таких випадках місцевий заклад надає студентові гарантії, що екзамени у закордонному закладі будуть визнані, наприклад, через надання часткових пільг на складання іспитів у місцевому закладі.
Оцінювання дипломних проектів, кваліфікаційних робіт і виробничої практики. Для цих видів навчальної діяльності студента, як і для інших розділів курсу, результати навчання та методи оцінювання повинні бути описані в інформаційному пакеті. Можуть переважати правила закордонного закладу або може мати місце спільне оцінювання місцевим і закордонним закладами (чи виробництвом).
Місцеві і закордонні заклади готують інформацію та обмінюються переліком оцінок дисциплін (див. частину «Перелік оцінок дисциплін») для кожного студента, який бере участь у ECTS до і після навчання за кордоном. Копії цих переліків додаються до особистої справи студента. Місцевий навчальний заклад визнає загальну суму кредиту, одержаного його студентами у закладах-партнерах за кордоном, аби кредити для пройденого блоку курсу замінили кредити, які у протилежному випадку були б отримані у їхньому місцевому закладі. Навчальний контракт дає студентові гарантію авансом, що кредити для затвердженої програми навчання будуть перезараховані (див частину «Форма заяви ECTS / Навчальний контракт»).
Сьогодні успішно діють дві практично виправдані моделі.
Деякі місцеві заклади дотримуються моделі курсу «рік за роком» чи «семестр за семестром». Тут навчальний контракт між закладами і студентом дозволить блок вибраних розділів курсу замінити роком чи семестром у місцевому закладі. Встигаючий студент після повернення одержить блок кредитів, який можна внести до його офіційних документів, і така інформація матиме для нього вагоміше значення, ніж перелік індивідуальних розділів курсу. Таким чином здійснюється повне визнання навчання.
Інші місцеві заклади визначають свою кваліфікацію на основі переліку розділів курсу, які необхідно пройти і здати протягом певної кількості років. До навчальних контрактів будуть внесені списки розділів курсу чи групи розділів курсу, які відповідають розділам курсу у місцевому закладі і на які буде даватися офіційне визнання освіти. Розділи місцевого курсу могли б справді бути записаними у навчальному контракті поруч з розділами із закордонного курсу (host course). Після повернення встигаючому студентові присвоюється кредит, що стосується розділів курсу місцевого закладу. Загальну кількість кредитів, визнаних у такий спосіб, слід зіставити із загальною кількістю кредитів, присвоєних закордонним закладом. Ця модель складніша для використання, але пере-зарахування «розділ за розділом» потрібне для деяких державних систем і для особливих вимог деяких професій. Там, де місцевий курс включає в себе факультативний матеріал як вимогу навчальної програми, перезарахування кредиту щодо цих компонентів може бути дуже простим. Заклади мають право використовувати програму з обміну студентами з ECTS для розширення діапазону можливих варіантів вибору, доступних для їхніх студентів.
Подолання окремих невідповідностей при перезарахуванні кредитів. Присвоєння кредиту є обов'язком закладу, що приймає студента, однак студенти інколи повертаються додому з меншою кількістю кредитів, ніж вони сподівалися. Якщо закордонний заклад надає таку можливість своїм студентам, то і приїжджий студент повинен теж мати на це право. Після закінчення навчання в одному із закладів питання студентської успішності належить до компетенції цього місцевого закладу і вирішується відповідно до його правил.
У випадку серйозної невідповідності студент може повторити період навчання у вітчизняному закладі. Кредит слід перенести для будь-яких розділів курсу, в якому студент досягнув успіху. У випадку часткової невідповідності вітчизняний заклад може дозволити студенту пройти їхнє власне оцінювання і присвоїти свій кредит. Правила закладу щодо цього - дуже різноманітні.
Навчальні заклади, які користуватимуться ECTS, повинні призначити координатора ECTS від закладу і від кожного задіяного факультету. їхня роль полягатиме у тому, щоб займатися адміністративними та академічними аспектами ECTS і надавати консультації студентам.
До компетенції закладу належить прийняття рішень щодо розподілення завдань між координаторами ECTS та іншими колегами, які займаються міжнародними зв'язками.
Координатор ECTS від закладу. Важливість ролі координатора від закладу полягає в тому, щоб гарантувати виконання зобов'язань закладу перед нормами ECTS і механізмами реалізації.
До загальних обов'язків координатора належатиме сприяння поширенню ECTS як на рівні закладу, так і за його межами, наприклад, у рамках міжнародних програм зі співпраці, сприяння практичному втіленню ECTS і надання підтримки координаторам від факультетів. У великих закладах особливо важливо, щоб координатором від нього була особа достатньо високого рангу, яка матиме міцні зв'язки як з навчальною, так і з адміністративною структурами закладу.
Серед більш конкретних завдань координатора - інформування студентів про ECTS та узгодження підготовки, створення пакетів інформації та інформування про них партнерів і факультетських координаторів. Координатор від закладу є також відповідальним за договірні заходи з Європейською комісією і з Державним органом присвоєння грантів.
Координатор ECTS від факультету. Координатор від факультету є тією особою, яка підтримує ділові зв'язки зі студентами та викладацьким складом кафедри чи факультету і займається, більшою мірою, практичними й навчальними аспектами реалізації ECTS.
Він більш детально інформує студентів про ECTS, наприклад: забезпечує студентів інформаційними пакетами, що надійшли від закладів-партнерів, допомагає студентам заповнити форму заяви, пояснює процедуру визнання освіти та оформлення документів (навчальний контракт, перелік оцінок дисциплін) і т. д. Координатор від факультету спрямовує студента на розробку програми навчання, поєднуючи навчальні вимоги з індивідуальними інтересами.
Зв'язок між місцевими і закордонними закладами офіційно здійснюється координаторами від факультетів, які обмінюються формами заяв і підписаними копіями, обговорюють програми навчання, готують перелік оцінок дисциплін для студентів, що від'їжджають на навчання, а також для тих, хто повертається після завершення навчання в їхньому закладі.
Координатори від факультетів інформують своїх колег про ECTS та її втілення з точки зору розподілення кредитів для всіх курсів кафедри /факультету. Вони готують ту частину інформаційного пакета, яка стосуватиметься їхньої кафедри /факультету.
Обидва координатори забезпечують плавну інтеграцію приїжджих студентів на рівні їхніх закладів, а також сприяють досягненню студентами успіхів у закордонних закладах шляхом підтримання з ними постійного контакту.
Кожен заклад, що використовує ECTS, випускає інформаційні пакети як довідники для потенційних партнерів, студентів і викладацького складу закладів-партнерів, до своїх курсів, навчальних програм, навчального та адміністративного устрою. Призначення інформаційних пакетів у тому, щоб сприяти прозорості навчальної програми, допомагати викладачам орієнтувати студентів на вибір відповідних програм і планувати їхнє навчання за кордоном, забезпечувати практичною інформацією.
Інформаційні пакети можуть бути першим контактом, який має студент чи координатор з іншою установою, отже, це повинні бути чіткі документи, в яких викладено те, що заклад пропонує у такий спосіб, аби студенти, орієнтовані їхніми викладачами, могли реально оцінити, що із запропонованого підходить їм найкраще. Додаткова інформація може бути надана на пізнішій стадії, коли закордонний заклад прийме заяву.
Інформаційні пакети повинні систематично (щороку) оновлюватися і бути легкодоступними для користувачів, студентів і викладацького складу або у роздруку, або в електронному варіанті. Встановлення електронного зв'язку між закладами-партнерами - ефективний засіб для розповсюдження інформаційних пакетів. Рекомендується, щоб кожен заклад готував свою інформацію двома мовами: рідною та однією з мов країн Європейського Союзу і вчасно поширював її серед своїх партнерів, аби дозволити студентам та їхнім викладачам зробити свій вибір і підготувати програму навчання за кордоном.
Зі зростанням рівня участі в ECTS існує пропозиція про представлення інформаційних пакетів про ECTS в Інтернеті. Ця пропозиція є цілком логічною, але Інтернет-пакети зможуть замінити паперові копії за умови, що викладацький склад і студенти закладів-партнерів мають регулярний доступ до Інтернету. Інформаційний пакет ECTS повинен представляти навчальні програми і розділи курсу, виражені у кредитах ECTS, і мусить уникати будь-якої можливості сплутування систем кредитів, якими користуються на рівні закладу чи держави, з системами кредитів ECTS.
ПЕРЕЛІК ЕЛЕМЕНТІВ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПАКЕТУ
ЗМІСТ ВСТУП. ЩО ТАКЕ ECTS?
I. НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД.
A. Назва й адреса.
Б. Академічний календар.
B. Координатор від закладу. Г. Загальний опис закладу. Ґ. Процедура реєстрації.
II. ЗАГАЛЬНА ПРАКТИЧНА ІНФОРМАЦІЯ.
A. Формальності, що існують в країні, яка приймає студентів.
Б. Як туди потрапити.
B. Вартість проживання.
Г. Забезпечення житлом.
Ґ. Здоров'я і страхування:
1. Медичне обслуговування.
2. Забезпечення студентів з особливими потребами.
3. Страхування.
Д. Умови для навчання у закордонному закладі:
1. Бібліотеки.
2. Умови для навчання.
Е. Інша практична інформація.
Є. Позапрограмна діяльність і дозвілля.
III. ФАКУЛЬТЕТ.
A. Загальний опис.
Інформація про факультет і характерні особливості, загальні для всіх курсів.
Б.Ступенева структура:
1. Кваліфікація.
2. Діаграма структури курсу.
B. Індивідуальні розділи курсу:
1. Ідентифікація.
2. Опис.
3. Рівень.
4. Обов'язкові чи факультативні розділи курсу.
5. Викладацький склад.
6. Тривалість періоду (1-й семестр, 2-й семестр і т. д.).
7. Методика викладання та методи навчання.
8. Оцінювання.
9. Мова.
10. Розподіл кредитів ECTS.
IV. СЛОВНИК.
V. ПРИКЛАДИ УСПІШНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ.
VI. ПОКАЖЧИК ЗМІСТУ.
ПОЯСНЕННЯ ЩОДО СКЛАДАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПАКЕТА
ВСТУП. ЩО ТАКЕ ECTS?
Вступ дає стислий опис ECTS для надання корисної інформації студентам.
Зразок тексту «ВСТУП» для інформаційного пакета
Європейський Союз сприяє співпраці між університетами як одному із засобів підвищення рівня освіти на користь студентів та вищих навчальних закладів. Мобільність студентів - це один з найважливіших елементів співпраці між університетами. Програма «ІРАЗМЕС» - яскравий приклад того, що навчання за кордоном може стати дуже цінним досвідом, оскільки це не лише найкращий спосіб познайомитися з іншими країнами, думками, мовами та культурами, це також важливий елемент у науковому та професійному розвитку кар'єри.
Офіційне визнання навчання та дипломів - необхідна передумова створення відкритого Європейського освітнього простору, в якому студенти та викладачі могли б пересуватись без перешкод. Саме тому система ECTS була розроблена у вигляді пробної схеми в межах програми «ІРАЗМЕС» з метою ширшого визнання університетами навчання за кордоном. Зовнішнє оцінювання системи ECTS продемонструвало її можливості, і Європейська комісія вирішила внести систему ECTS до своєї пропозиції програми «СОКРАТЕС», а саме в розділ 1 про вищу освіту («ІРАЗМЕС»). На даному етапі система ECTS рухається від стадії пробної схеми до стадії ширшого використання як елемент вищої освіти в Європі.
Система ECTS надає прозорості, будує мости між навчальними закладами з метою пропонування студентам більшого вибору. Дана система полегшує навчальним закладам процес визнання наукових досягнень студентів, використовуючи для цього загальновідомі міри оцінювання - заліки та оцінки, а також дозволяє інтерпретувати національні системи вищої освіти. Основою системи ECTS є три основні елементи: інформація (про навчальні програми та досягнення студентів), взаємна згода (між освітнім закладом та студентом) і використання оцінювання ECTS (аби вказати обсяг роботи, виконаної студентом).
ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ ECTS
Як було пояснено у вступній частині, система ECTS базується на трьох основних елементах: інформації (про навчальні програми та досягнення студентів), взаємній згоді (між освітнім закладом і студентом) та оцінюванні ECTS (щоб вказувати обсяг роботи, виконаної студентом). Ці три основні елементи впроваджуються в дію за допомогою трьох ключових документів: інформаційного пакета, анкети (заяви) і переліку оцінок дисциплін. Найважливішу роль у впровадженні системи ECTS в дію відіграють студенти, викладачі та навчальні заклади, котрі мають на меті зробити навчання за кордоном невід'ємною частиною свого досвіду. Сама система ECTS не регулює змісту, структури чи відповідності навчальних програм. Це питання, котрі повинні вирішувати самі навчальні заклади у процесі створення відповідного фундаменту для співпраці - двосторонньої або багатосторонньої. Цілковите наукове визнання - невід'ємна умова мобільності студента в рамках програм «ІРАЗМЕС» та «СОКРАТЕС». Цілковите наукове визнання означає, що період навчання за кордоном (екзамени та інші види оцінювання в тому числі) повністю відповідає періоду навчання в університеті вдома (іспити та інші види оцінювання в тому числі), хоча зміст обумовленої програми навчання може відрізнятися.
Застосування системи ECTS є добровільним і базується на взаємодовірі та конфіденційності між навчальними закладами-партнерами. Кожен заклад сам обирає свого партнера.
І. НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
A. Назва й адреса.
Повна назва й адреса, включаючи номери телефону і телефаксу (з кодом країни та області чи міста) і електронну скриньку. Карта міста чи центру міста або університетського містечка.
Б. Академічний календар.
Часові межі навчального року, програми курсу (рік, семестри, триместри), основних періодів екзаменаційних сесій і канікул.
B. Координатор ECTS від навчального закладу. Вичерпна інформація для встановлення ділових зв'язків, включаючи повне ім'я, адресу, номери телефону і телефаксу, скриньку електронної пошти як координатора, так і тих, хто його замінює у випадку його відсутності. Слід вказати години, коли можна зв'язатися з координатором особисто.
Г. Загальний опис навчального закладу.
Стисла історія закладу доповнюється описом його розміру (зарахування, кількісного складу викладацького штату), статусу (державний чи приватний, у складі університету чи відокремлений), організації та структури.
Ґ. Процедура реєстрації.
Інформація під цим заголовком є важливою для визначення можливостей програми навчання за кордоном. Вона повинна включати:
1) останній термін подачі заяв;
2) строки та останній термін для реєстрації і подачі заповнених документів;
3) подробиці, що стосуються будь-якої підготовчої програми чи вступного курсу;
4) лінгвістичні вимоги, включаючи рівень майстерності, який рекомендується чи вимагається, будь-які завірені посвідчення про набуті навички і проходження курсів мовної підготовки або складання тестів на перевірку майстерності і т. д.;
5) інформація про фінансові витрати студентів.
II. ЗАГАЛЬНА ПРАКТИЧНА ІНФОРМАЦІЯ
A. Формальності, прийняті у країні, що приймає.
Студентам необхідно мати точну інформацію, що стосується формальностей, яких важливо дотримуватися, аби одержати дозвіл на поселення чи працю (де необхідно) і зареєструватися у відповідних державних, регіональних чи місцевих органах.
Інформаційний пакет міг би також надати перелік основних практичних питань, над якими студенту слід подумати перед від'їздом за кордон.
Б. Інформація про проїзд.
Студентам необхідно точно знати: куди, коли і кому вони повинні повідомити про приїзд.
B. Вартість проживання.
Необхідно надати інформацію про показник середньої вартості проживання у місці навчання за кордоном. Де можливо, варто зазначати приклади можливих рівнів видатків за основними статтями, які потрібно передбачити у бюджеті студентів, котрі перебувають за кордоном, на кілька місяців, а також інформацію про будь-які інші особливі зручності, доступні для студентів (ресторани, кафе і т. д.).
Г. Забезпечення житлом.
Подається детальна інформація про осіб, з якими можна встановити контакт, місце і час в межах закордонного вищого навчального закладу чи іншого місця, де іноземні студенти можуть отримати пораду і допомогу у пошуках житла.
Формальності, яких студентам, можливо, доведеться дотримуватися, повинні бути перераховані за пунктами. Необхідно також чітко встановити кінцеві терміни і правила реєстрації. Де треба, варто вказати про наявність житла для студентів з особливими потребами, включаючи фізично неповносправних чи тих, яких супроводжують партнери або діти. Студентів потрібно інформувати про порівняльні ціни на різні типи житла і пов'язані з ними витрати та формальності.
Ґ. Здоров'я і страхування.
1. Медичне обслуговування.
Майбутнім студентам необхідна інформація про умови, за яких вони зможуть користуватися медичним обслуговуванням і послугами лікарні.
2. Потреби студентів з особливими потребами.
Повна назва і адреса, номери телефону і телефаксу, скринька електронної пошти служби, куди можуть звернутися студенти з особливими потребами.
3. Страхування.
Студентам потрібно надавати інформацію про те, як одержати страховку за підтримки системи соціального страхового забезпечення зарубіжної країни, та про альтернативи, доступні для страхування здоров'я і життя від інших факторів ризику там, де державне забезпечення виявляється неадекватним.
Д. Умови для навчання у закордонному закладі.
1. Бібліотеки.
У цій частині необхідно розмістити інформацію щодо розмірів, можливостей і місцезнаходження бібліотеки та пов'язаних з нею служб, а також про плату при користуванні нею. Години роботи і періоди, умови тимчасового користування книгами і т. ін. повинні встановлюватися особливо чітко.
2. Умови для навчання.
Умови, наприклад, лабораторії, комп'ютери, приміщення лікарні для студентів-медиків і т. п., описуються у частині, присвяченій факультету.
Е . Інша практична інформація.
Практична інформація про банки, громадський транспорт і т.ін.
Є. Позапрограмна діяльність і дозвілля.
Коротке посилання на студентський союз чи інші студентські асоціації (пункти для контактів, формальності та умови членства) і спортивну та культурну діяльність, доступну для студентів. Додаткова інформація про види дозвілля може надаватися окремо.
III. ФАКУЛЬТЕТ
А. Загальний опис факультету
1. Координатор ECTS від факультету: вичерпна контактна інформація, що включає повне ім'я, адресу (номер поштової скриньки, де необхідно), номери телефону і телефаксу, а також електронну адресу як координатора, так і тих, хто його заміняє у разі його відсутності. Необхідно вказати години, коли координатор знаходитиметься на місці і з ним можна буде зв'язатися.
2. Стислий опис структури та організації факультету, включаючи кількість штатних працівників і студентів, а також основні напрямки науково-дослідної роботи.
3. Стислий опис умов для навчання (бібліотека, лабораторія, майстерня чи інші приміщення, їх обладнання і т. п.).
4. Перелік запропонованих програм з присвоєнням ступенів і тривалості навчання за кожною з них.
5. Опис основних методів викладання і навчання, що використовуються, і способів оцінювання студентів, включаючи, наприклад, письмові та усні екзамени, результати виконання практичних, лабораторних завдань чи галузевої практики, успішне завершення виробничої практики або написання кваліфікаційної роботи. Якщо кожен розділ курсу оцінюватиметься по-різному, з подробицями можна буде познайомитися у розділі «Індивідуальні розділи курсу», що подається нижче (під п. В).
6. Місцева шкала виставлення оцінок: кожен вищий навчальний заклад користується певною системою виставлення оцінок. В Європі існує багато різних систем. Інформація повинна стосуватися системи, яку використовує заклад, якщо необхідно для одного розділу курсу або для того, щоб сприяти перетворенню оцінок у рейтинг за шкалою оцінок ECTS (для одержання детальнішої інформації див. частину «Шкала оцінок за ECTS»).
Б. Структура ступеня
Ця частина - це доповнення до інформації, що подається вище, і вона повинна містити наступне:
1. Кваліфікація.
Опис і структура офіційних ступеневих програм, запропонованих факультетом (не потрібно розробляти ніякого спеціального розділу курсу лише для того, щоб досягнути цілей ECTS). Інформація про те, як студенти могли б виконати вимоги, необхідні для одержання ступеня/ кваліфікації.
2. Діаграма структури курсу.
Складаються діаграма чи таблиці, що показують структуру ступеневих програм, із вказівкою на число кредитів ECTS, призначених для кожного розділу курсу.
В. Індивідуальні розділи курсу
У принципі всі розділи курсу мають бути включені до інформаційного пакета.
Розділи курсу визначаються факультетом, і їх можна групувати у великі модулі чи навчальні блоки у рамках глобальної структури курсу. У випадках, коли наявність розділів курсу може залежати від мінімальної кількості студентів, яких приймають, цей мінімум повинен бути чітко визначеним.
Хоча самі наукові дослідження вилучені з ECTS, студенти можуть виконувати роботу над науково-дослідними проектами, необхідними для одержання ступеня (наприклад, ступеня магістра). Відповідно до цього проекти такого тину варто детально вказати в інформаційному пакеті разом із виділеними кредитами, процедурою оцінювання та описаними методами.
Опис індивідуальних розділів курсу - найважливіша частина інформаційного пакета. Його підготовка вимагає особливої уваги, і він повинен містити таку інформацію:
1. Ідентифікація.
Назва розділу курсу і його код (якщо є).
2. Опис.
Чіткий опис змісту кожного розділу. Незважаючи на стислість, інформація має бути достатньо детальною, аби потенційні партнери могли зрозуміти теми, що пропонуються.
3. Рівень.
Рівень розділу курсу може визначатися через посилання на:
а) попередні умови: рівень попередніх знань, якими, як передбачається, має володіти студент на початку вивчення розділу курсу, включаючи довідник про книги та інші навчальні матеріали з курсу, з яким студенти могли б заздалегідь консультуватися з користю для себе, попередні курси;
б) цілі та завдання: опис результатів навчання, що передбачаються з кожного розділу курсу з огляду на досягнення його цілей і виконання завдань;
в) бібліографію: будь-які книги чи інші навчальні матеріали, необхідні при вивченні певного розділу курсу.
4. Обов'язкові чи факультативні розділи курсу. Інформаційний пакет має задекларувати обов'язкове вивчення певного розділу курсу, оскільки всі студенти мають успішно опанувати цей розділ, якщо вони прагнуть отримати дану кваліфікацію/ ступінь у цьому закладі або якщо цей розділ належить до розряду факультативних (таких курсів вимагається пройти лише обмежену кількість).
5. Викладацький склад.
Необхідно подавати повну інформацію про викладачів, залучених до викладання кожного розділу курсу.
6. Тривалість.
У загальну кількість часу, що офіційно вимагається для завершення вивчення певного розділу курсу, потрібно включити кількість годин, відведених на нього кожного тижня і триместру, кожного семестру і року повного курсу, за які він офіційно вивчається. Там, де теми з різних розділів вивчаються паралельно, принагідно можна визначити відсоток часу, який витрачається за один день для вивчення однієї теми.
7. Методика викладання та методи навчання.
Надається детальна інформація щодо методик викладання та методів навчання, годин, виділених на один тиждень, і кількості тижнів, відведених на: лекції; консультації (потрібно визначити час для консультацій чи зазначити особливі умови для індивідуального консультування); групові семінари чи практичні семінари; лабораторні роботи; дипломний проект чи галузеву практику; інші види практичної діяльності; методики дистанційного викладання (де наявний цей тип навчання); інші методи.
8. Оцінювання.
Характер, тривалість, вибір часу і повторюваності форм оцінювання, типових дня цього розділу курсу, варто уважно перелічити та описати. Необхідно встановити періоди для екзаменаційних сесій, якщо вони не збігаються зі стандартними періодами екзаменаційних сесій цього закладу або відрізняються від них.
Процедури і формальності, пов'язані з екзаменаційними сесіями, потрібно конкретизувати, наприклад, вказати крайній термін для реєстрації.
У деяких закладах для студентів, що приїхали вчитися за програмою обміну студентами, передбачаються особливі пільги, наприклад: їм дозволяють здавати екзамени мовами, що не є офіційними у закордонних закладах, користуватися словниками на екзаменах чи збільшують ліміт часу для завершення написання екзаменаційних робіт і т. д. Необхідно надати перелік відповідних пільг.
Потрібно надати і схожу інформацію щодо процедур та пільг для студентів, які бажають перескласти іспити, включаючи також дату (часто поза рамками семестру /триместру), коли вони зможуть це зробити.
Поширені способи оцінювання роботи студентів: письмовий чи усний екзамен; есе; реферат (мова, якою мають подаватися реферати, повинна узгоджуватися між місцевим і закордонним закладами перед відправкою студентів; кількість кредитів має чітко встановлюватися); кваліфікаційні роботи (мова, якою готуються кваліфікаційні роботи, і спосіб, в який вони будуть оцінюватися, мають узгоджуватися між місцевим і закордонним закладами. Кваліфікаційні роботи необхідно писати згідно з навчальною практикою закордонного закладу і будь-які курси, що можуть бути пов'язані з їхньою підготовкою, потрібно ідентифікувати і пояснити, дотримуючись рекомендацій цього довідника. Необхідно конкретизувати цілі навчання і те, яких результатів очікують, а також чітко встановити кількість кредитів. Студентам потрібно надати повну інформацію про крайній термін завершення написання кваліфікаційних робіт, дипломних проектів, практичних робіт; виробнича практика повинна бути відкритою для студентів, якщо її проходження є невід'ємною частиною одержання кваліфікації у закордонному закладі (кредити, виділені на виробничу практику, мають бути чітко визначеними, і студенти повинні володіти інформацією про те, як будуть оцінюватися результати проходження практики; атестат (посвідчення); постійне оцінювання.
Спосіб оцінювання навчання і відносна важливість, що приписується різним стадіям чи видам оцінювання, повинні визначатися точно. Наприклад, студентам варто знати, чи чекатиме їх менше покарання за погані кінцеві семестрові результати, якщо вони добре справлялися з практичною роботою або написанням есе протягом семестру.
9. Мова.
Необхідно вказати будь-який розділ курсу, що пропонується іншою, ніж рідна, мова.
10. Розподілення кредитів ECTS.
Рейтинг кредиту повинен призначатися для всіх розділів курсу на базі 60-ти кредитів на один навчальний рік, навіть тоді, коли останні згруповані у модулі чи більші «блоки» курсу. Рейтинг також повинен даватися солідним проектам (кваліфікаційним роботам, дисертаціям, лабораторним роботам, виробничій практиці і т. д.) у межах розділів.
IV. СЛОВНИК
Словник термінології, що використовується в інформаційному пакеті, міг би бути корисним для уникнення непорозумінь. Наприклад, термін «семінар» у різних країнах може мати різне значення.
V. ПРИКЛАДИ УСПІШНОГО ВПРОВАДЖЕННЯ
Приклади структури курсу з присвоєнням ступеня додаються разом з прикладами опису його індивідуальних розділів. Це - моделі хорошої практики, пристосованої до потреб окремих закладів.
Приклад 1. Управління міжнародним бізнесом.
Мета програми «Управління міжнародним бізнесом» - підготувати студента до виконання професійних завдань, що мають міжнародне спрямування, - у бізнесі, в державній адміністрації чи міжнародних організаціях.
Програма створена, аби передбачити інтеграцію мовних курсів з курсами з адміністрування бізнесу / економіки / економічної географії. Студенти спеціалізуються з однієї з таких мов: французької, німецької, японської чи іспанської.
Програма включає в себе 6,5 семестру вивчення обов'язкових курсів, що відповідає 195 кредитам, у той час як півтора семестру, або 45 кредитів, відведено одному з таких спеціальних напрямів:
|
Міжнародний маркетинг |
(Кафедра маркетингу) |
|
Міжнародний контроль за управлінням виробництвом |
(Кафедра адміністративної економіки) |
|
Економіка |
(Кафедра економіки) |
|
Міжнародна економіка |
(Кафедра економічної географії) |
Таблиця 5.1.
Опис структури курсу з присвоєння кваліфікації «Управління міжнародним бізнесом»
|
Рік 1, Семестр 1 (Осінь) |
|
|
Економічна географія 7,5 кредиту |
Вступ до фінансового обліку 7,5 кредиту |
|
Англійська мова 15 кредитів |
|
|
Рік 1, Семестр 2 (Весна) |
|
|
Бухгалтерський облік 7,5 кредиту |
Статистика 10,5 кредиту |
|
Економічна історія 4,5 кредиту |
|
|
Мовна спеціалізація 7,5 кредиту |
|
|
Усього за перший рік: 60 кредитів |
|
|
Рік 2, Семестр 3 (Осінь) |
|
|
Основи мікроекономіки 7,5 кредиту |
Основи макроекономіки 7,5 кредиту |
|
Мовна спеціалізація 7,5 кредиту |
Основи економіки підприємства 7,5 кредиту |
|
Рік 2, Семестр 4 (Весна) |
|
|
Комерційне право 7,5 кредиту |
Економічна політика 7,5 кредиту |
|
Мовна спеціалізація 15 кредитів |
|
|
Усього за другий рік: 60 кредитів |
|
|
Рік 3, Семестр 5 (Осінь) |
|
|
Вступ до маркетингу 7,5 кредиту |
Системи бухгалтерського обліку 7,5 кредиту |
|
Мовна спеціалізація 15 кредитів |
Фінансовий облік 7,5 кредиту |
|
Рік 3, Семестр 6 (Весна) |
|
|
На вибір 7,5 кредиту |
Упр. Бізнесом/Економіка 7,5 кредиту |
|
Мовна спеціалізація 7,5 кредиту |
|
|
Усього за третій рік: 60 кредитів |
|
|
Рік 4, Семестр 7 (Осінь) |
|
|
Міжнародний менеджмент 7,5 кредиту |
Спеціалізація 17,5 кредиту |
|
Мовна спеціалізація 7,5 кредиту |
Спеціалізація 17,5 кредиту |
|
Рік 4, Семестр 8 (Весна) |
|
|
Спеціалізація 17,5 кредиту |
Дипломний проект 15 кредитів |
|
Спеціалізація 27,7 кредиту |
|
|
Усього за четвертий рік: 60 кредитів |
|
|
Усього за весь період навчання: 240 кредитів |
Приклад 2. Англійська мова.
Перший цикл. Другий семестр, 5 год. на тиждень, 7 кредитів.
Базове вивчення англійської мови.
Теорія і практика англійської мови.
Вивчення і практичне вироблення навичок чотирьох видів діяльності: аудіювання, читання, письмо і говоріння. Поглиблене вивчення граматики з метою розширення знань студента, аби після завершення першого року навчання він міг без труднощів вивчати предмети зі спеціальності «англійська філологія».
Вид навчання: лекційні заняття, практичні заняття.
Вид контролю: усний екзамен, письмовий екзамен.
Англійська література II (XIX cm.)
Перший цикл. Другий семестр, 4 год. на тиждень, 5,5 кредитів.
Як вказує назва, це - загальний вступ до англійської літератури, який починається на цьому курсі з XIX ст.; вивчення напрямків, основних течій, періодів, тем та авторів.
Вид навчання: лекційні заняття, практичні заняття.
Вид контролю: письмовий екзамен, презентація письмових робіт.
Іспанська мова III.
(Семантика і лексикологія.)
Перший цикл (повний рік), 4 год. на тиждень, 12 кредитів.
Теоретичний вступ до традиційного структурного та загального вивчення мови на рівні слова та речення.
Ці теорії використовуються для характеристики іспанської мови.
Отже, все подасться студентові у взаємозв'язку лексикографічної теорії та практики як інструменту семантики.
Вид навчання: практичні заняття, лекційні заняття.
Вид контролю: письмовий екзамен: теорія і практика.
Порівняльна література
Перший цикл, повний рік, 3 год. на тиждень, 9 кредитів.
Теоретичний курс полягає у вивченні основ теорії, основних напрямків і методологій порівняльної (компаративної) літератури. Одночасно розглядаються проблеми зв'язку між літературою та іншими видами мистецтв.
Вид навчання: лекційні заняття, практичні заняття.
Вид контролю: письмовий екзамен.
Приклад 1. Англійська філологія
Таблиця 5.2
Навчальний план на ступені бакалавра та магістра зі спеціальності «Англійська філологія»
|
Перший курс |
|||
|
Перший семестр |
Кредити ECTS |
Другий семестр |
Кредити ECTS |
|
Іспанська мова. Фонетика (Іспанська) |
4 |
Іспанська мова. Морфосинтаксис І (Іспанська) |
4 |
|
Загальна лінгвістика 1 (Іспанська) |
4 |
Загальна лінгвістика II (Іспанська) |
4 |
|
Теорія літератури (Іспанська) |
5 |
Англійська фонетика (Англійська) |
5 |
|
Друга мова і література |
1 |
Друга мова і література ІІ |
|
|
Німецька/Французька/ Італійська (Іспанська) |
5 |
Німецька/Французька/Італі йська (Іспанська) |
5 |
|
Англійська мова І (Англійська) |
6 |
Англійська мова II (Англійська) |
6 |
|
Англійська література Загальний вступ. |
6 |
Англійська література. Загальний вступ |
4 |
|
(Англійська) За вибором |
2 |
(Англійська) За вибором |
2 |
|
Разом |
30 |
Разом |
30 |
|
Другий курс |
|||
|
Перший семестр |
Кредити ECTS |
Другий семестр |
Кредити ECTS |
|
Теорія літератури |
5 |
Курс порівняльної літератури |
4 |
|
Друга мова і література ІІІ |
3 |
Загальна і професійна етика |
3 |
|
Німецька/Французька/ Італійська |
? |
Англійська мова IV |
6 |
|
Англійська мова ІІІ |
6 |
Англійська література ХІХ ст.І |
5 |
|
Англійська література XIX ст. 1 |
4 |
Англійська лінгвістика II |
5 |
|
Англійська лінгвістика ІІ 5 |
4 |
Американська література 1 |
4 |
|
? |
? |
? |
3 |
|
Разом |
30 |
Разом |
30 |
|
Третій курс |
|||
|
Перший семестр |
Кредити ECTS |
Другий семестр |
Кредити ECTS |
|
Іспанська мова ІІІ |
2 |
Англійська мова IV |
7 |
|
Семантика і лексикографія (Іспанська) |
9 |
Англійська література ІІІ |
14 |
|
Курс іспанської та порівняльної літератури |
9 |
Англійська лінгвістика (Вибіркова) |
4 |
|
Англійська мова Ш |
10 |
Німецька мова 1 |
5 |
|
Разом |
30 |
Разом |
30 |
|
Четвертий курс |
|||
|
Перший семестр |
Кредити ECTS |
Другий семестр |
Кредити ECTS |
|
Англійська мова IV |
5 |
Американська література (Англійська) |
5 |
|
Американська література (Англійська) |
15 |
Прикладна лінгвістика (Англійська) |
5 |
|
Германська лінгвістика (Німецька) |
5 |
Методи викладання в англ. мові |
5 |
|
Сучасна мова (Англійська) |
5 |
Сучасна мова (Англійська) |
9 |
|
Історія Британії (Англійська) |
6 |
||
|
Разом |
30 |
Разом |
30 |
|
П'ятий курс |
Кредити ECTS |
||
|
Англійська мова У |
12 |
||
|
Англійська література ІІ |
15 |
||
|
Англійська лінгвістика U (Історія англійської мови) |
4 |
||
|
Німецька мова ІІ |
9 |
||
|
Американська література II (Англійська) |
10 |
||
|
Методи лінгвістичного аналізу (Англійська) |
10 |
||
|
Разом |
60 |
Повний курс навчання: бакалавра - 240 кредитів; магістра - 60 кредитів (разом - 300 кредитів).
Таблиця 5.3
Приклад опису предмета «Теплові машини»
Предмет: ТЕПЛОВІ МАШИНИ, Факультет: ЕНЕРГЕТИКА
|
Курс 4-ий |
Енергетика Механіка |
Обов'язковий: X Вибірковий |
|
Загальна кількість годин: 90 |
Річний: 1 семестр: X 2 семестр Годин на тиждень: Теорія - 4; Семінари - 2; проект |
МЕТА.
Характеризуються теоретичні та практичні проблеми, пов"язані із стискуванням газу, і базові знання функціонування та елементарного моделювання холодильних машин, турбін і двигунів внутрішнього згоряння.
ПРОГРАМА.
ЛІТЕРАТУРА
МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ. Письмове опитування - завдання з синтезу.
ПЕРЕДУМОВИ. Прикладна термодинаміка. ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА. Курсова робота - розробка
задач (3 год/тиждень).
|
Назва курсу |
Курс № : |
Семестр 7 |
|
Сонячна енергія і геотермальне тепло |
307.075 |
|
|
Тип курсу Години/Тиждень/ЗС/ВС Лекційний 2 |
Кількість кредитів Л/ЗС 3 |
Лектор. Ім'я і прізвище.
Інститут /Факультет. Назва та адреса, телефон, факс.
Статус курсу в навчальній програмі: курс за вибором у програмі навчання в галузі «Енергетика» за спеціальністю інженерної механіки, економіки інженерної механіки, економіки інженерної механіки і цивільного будівництва.
Опис курсу: фізичні і метеорологічні основи сонячної радіації, вимірювання та оцінювання, розрахунки напрямку та інтенсивності радіації; вибрані теми щодо перенесення тепла; теорія і практика вивчення сонячних колекторів, сонячних електростанцій для нагрівання водопровідної води, басейнів і житлових будинків, сонячних охолоджувачів, сонячних теплових і фотоелектростанцій; спеціальне використання і майбутні проекти.
Завдання курсу: студент повинен отримати знання теоретичних основ і практичних методів для оцінювання сонячної енергії геотермального тепла. Вона/він повинні вміти розраховувати і проектувати електростанції, які відносяться до цих форм енергії.
Метод навчання: лекції із застосуванням слайдів і прозірок.
Передумова: необхідні загальні знання математики і фізики, бажані — у сфері перенесення тепла.
Методичне забезпечення: протягом лекцій студентам роздаються конспекти лекцій з актуальної тематики.
Екзаменаційна методика: усний екзамен, за призначенням.
Реєстрація на курс: немає.
Реєстрація на екзамен: з лектором, персонально чи по телефону.
Зауваження. Ця лекція підходить для студентів усіх технічних галузей.
Скорочення.
Курс №: вказує на номер курсу у каталозі курсів, надрукованому університетом.
ЗС: Зимовий семестр. ВС: Весняний семестр.
АНКЕТА-ЗАЯВА СТУДЕНТА
Після вибору закордонного закладу, уважного ознайомлення з його пакетом інформації та консультації зі своїм координатором факультету ECTS студент заповнює анкету-заяву. Для того, аби заповнити її, студент має бути добре ознайомлений з програмою навчання, яку він(вона) вибирає в закордонному ВНЗ і яка розроблена спільно з координатором факультету ECTS місцевого навчального закладу.
Студент може також за бажанням включити до анкети другий і третій навчальний заклади на вибір, якщо його заяви щодо першого закладу не буде прийнято. У такому разі студент за згоди координатора має підготувати угоду про навчання для кожного навчального закладу, до якого він подає заяву.
УГОДА ПРО НАВЧАННЯ
Коли три залучені сторони - студент, місцевий навчальний заклад і закордонний навчальний заклад - домовляться про програму навчання за кордоном, вони підписують угоду про навчання, яка додається до анкети-заяви. Ця угода, що описує програму навчання за кордоном, має бути підписана до того, як студент виїде до місця навчання за кордон. Позитивна практика у використанні угоди про навчання є важливим аспектом ECTS.
Студент погоджується виконувати програму навчання у закордонному навчальному закладі як невід'ємну частину його (її) вищої освіти.
Місцевий вищий навчальний заклад гарантує студенту те, що він повністю визнає (зарахує) предмети курсу, перелічені в угоді. Заклад має уважно розглянути те, хто повинен підписати цю угоду з його сторони. Було б добре, аби навчальний заклад забезпечив студента письмовим підтвердженням, точно вказуючи, як буде проведено академічне визнання, наприклад, які з предметів курсу закладу будуть вважатися зарахованими у закордонному вищому навчальному закладі. Якщо програма навчання повинна виконуватись частково або якщо місцевий вищий навчальний заклад сам оцінює студента з деяких дисциплін, це має бути чітко відображено в угоді про навчання.
Закордонний ВНЗ підтверджує те, що програма навчання є прийнятною і не суперечить його правилам. Однак визнається, що незначна частина предметів курсу може не узгоджуватись з остаточним розкладом, якщо під час підписання угоди розклад не був відомим. Так само може бути невідомо, чи достатня кількість студентів залишиться на предмети курсу за мінімальної вимоги реєстрації, але при підписанні угоди про навчання навчальний заклад розміщує на предметі курсу максимально дозволену кількість студентів, якщо під час підписання угоди є місце.
Копію підписаної угоди про навчання потрібно надати всім залученим сторонам, місцевому навчальному закладу, закордонному закладу і студентові.
ЗМІНИ В УЗГОДЖЕНІЙ ПРОГРАМІ НАВЧАННЯ
Студенти можуть захотіти змінити узгоджену програму навчання після прибуття до закордонного навчального закладу з ряду причин: розходження в розкладі, невідповідність вибраного курсу (рівень, зміст чи щось інше). Тому форма угоди про навчання дозволяє змінювати попередньо узгоджену програму навчання / угоду про навчання.
Угоду всіх сторін про зміни потрібно одержати для того, щоб гарантувати повне академічне визнання всіх предметів курсу, які вивчаються за кордоном. Важливо, аби студент знав, що остаточно вибрані курси і програми навчання мають бути схвалені як приймаючим, так і відряджаючим закладом для того, щоб вони були повністю визнані. Зміни до узгодженої від початку навчання програми будуть відображені на зворотному боці угоди про навчання і вчасно підписані студентом та координаторами як місцевого, так і закордонного навчального закладів.
Потрібно підкреслити, що зміни до початково узгодженої програми навчання потрібно внести у відносно короткий час після приїзду студента до закордонного ВНЗ. Копію нової угоди про навчання необхідно представити студенту і координатору обох вищих навчальних закладів.
ЗРАЗКИ АНКЕТ
Чисті копії анкет подаються у додатку до пакета документів.
Анкети-заяви студента і угода про навчання, представлені в цьому пакеті документів, є лише зразками. Іноді необхідно, щоб навчальні заклади пропонували інші документи для узгодження з правилами навчального закладу. Однак існує певна перевага у вищих закладах, які мають одну форму для студентських заяв для більшості чи всіх своїх партнерів і для адміністраторів, що звикли одержувати інформацію з анкети-заяви ECTS одного стилю від студентів, які прибувають від їхніх партнерів.
ПЕРЕЛІК ОЦІНОК ВИВЧЕНИХ ДИСЦИПЛІН
Перезарахування кредитів у системі ECTS відбувається шляхом обміну переліком оцінок вивчених дисциплін між місцевим та закордонним навчальним закладом і навпаки.
Переліки оцінок вивчених предметів дають характеристику знань студента у системі ECTS до і після періоду навчання за кордоном. Кожен курс, який вивчав студент, записується у переліку оцінок вивчених дисциплін не лише за системою ECTS, але й за шкалою місцевого вищого навчального закладу і, можливо, за оціночною шкалою, узгодженою зі шкалою оцінювання ECTS. Комбінація балів і кредитів за системою ECTS представляє результати навчання студента відповідно до кількісної та якісної характеристики.
Підписана копія переліку оцінок дисциплін повинна бути представлена усім сторонам: місцевому навчальному закладу, закордонному навчальному закладу і студентові.
Перелік оцінок вивчених дисциплін має бути представлений місцевим навчальним закладом для студентів, які вирушають за кордон, до початку їхнього навчання в новому закладі.
Перелік оцінок вивчених дисциплін студентів, які вирушають вчитися за програмою ECTS, повинен включати ьсі оцінки предметів попередньої вищої освіти і додаватися до студентської анкети-заяви, яка надсилається до закладу(ів), в якому студент має намір навчатися.
Деякі пункти, що не можуть бути заповненими в момент подання заявки (наприклад, оцінки поточного навчального року), заповнюються пізніше.
Наявність переліку оцінок дисциплін до того, як студент вирушає за кордон, полегшує залучення до закордонної програми. Це допомагає координаторам ECTS закордонного інституту визначити, чи відповідає рівень усіх предметів програмі навчання, запропонованій в анкеті-заяві, і чи всі передумови було виконано.
Перелік оцінок дисциплін подається закордонним вищим навчальним закладом для повернення студентів наприкінці періоду їхнього навчання за кордоном.
Перелік оцінок дисциплін є основним документом для повного визнання навчання студента і перезарахування кредитів за системою ECTS та підтверджує проходження навчання за кордоном для майбутніх роботодавців.
НАСТУПНЕ НАВЧАННЯ ЗА КОРДОНОМ
Студент у програмі ECTS може: повернутися до місцевого ВНЗ; залишитися у закордонному ВНЗ - очевидно, щоб отримати ступінь, - чи перейти до іншого закордонного вищого навчального закладу. Вищі навчальні заклади самі будуть вирішувати, чи це можливо, чи ні, і якими мають бути умови для того, щоб студент міг перереєструватися та (чи) отримати диплом. Перелік оцінок дисциплін буде тут особливо корисним засобом допомоги вищим навчальним закладам для прийняття таких рішень з огляду на те, що він дає детальний опис досягнень студента у навчанні.
ECTS гарантує визнання навчання за кордоном, впроваджуючи систему оцінювання і порівняння студентських досягнень та їх передачу з одного закладу до іншого. У цьому розділі представлено повний опис шкали оцінювання ECTS з поясненням її основ та способів використання. Варто звернути увагу чигача на той факт, що шкала оцінювання ECTS є результатом роботи ECTS і розроблена протягом пошукового етапу через усвідомлення необхідності полегшеного оцінювання та перенесення оцінок, здобутих у іншому закладі за іншою системою оцінювання.
ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ ECTS
Результати екзаменів і заліків, зазвичай, відображаються в оцінках. Однак в Європі співіснує багато різних систем оцінювання. До того ж питання перезарахування оцінок було однією з найсуттєвіших проблем студентів - учасників ECTS:
а) з одного боку, тлумачення оцінок в одній країні значно відрізняється від іншої, одного предмета від іншого, в одному закладі від іншого;
б) з іншого боку, помилка при перезарахуванні оцінки може мати серйозні наслідки для студентів.
Відтак Європейська комісія скликала групу експертів для визначення спірних питань. Інформація, коментарі та статистичні дані, представлені 80 закладами з 84 закладів-учасників ECTS на той час, були прийняті до уваги для того, щоб відпрацювати запропоновану шкалу оцінювання ECTS. Усі групи предметів узгоджено з використанням шкали оцінювання ECTS, аби перевірити її ефективність.
Шкала оцінювання ECTS була розроблена задля того, щоб допомогти закладам перенести оцінки, виставлені місцевим закладом. Вона представляє додаткову інформацію про роботу студентів, а не замінює загальні оцінки. Вищі навчальні заклади приймають власні рішення щодо використання шкали оцінювання у своїй власній системі.
ЄВРОПЕЙСЬКА СИСТЕМА «ПОЛЕГШЕНОЇ ШКАЛИ ОЦІНЮВАННЯ»
Вона з'явилася в результаті різносторонніх обговорень, які відбувалися серед п'яти груп від початку пошуків того, що передача оцінок може ефективно проводитись за допомогою полегшеного оцінювання, зрозумілого в усій Європі. Концепція «полегшеної шкали оцінювання» означала, що:
Іншими словами, «полегшена шкала оцінювання» внесла б ясність, але не перешкодила б нормальному процесу виставлення оцінок у межах кожного закладу.
Під час дискусій щодо шкали оцінювання ECTS особлива увага зверталася на детальне цифрове визначення, яке базувалось на класифікації студентів за знаннями у класі, та найбільш якісне визначення, яке ґрунтувалося на загальному розумінні ключових слів - «добре» та «відмінно». Жоден підхід не дав задовільних результатів. Крім цього:
- суворий цифровий підхід визначив би межі, які були б нелогічними з точки зору міжнародної системи оцінювання;
- у різних закладах з'явились розбіжності у розумінні ключових слів. Кількість оцінок у шкалі оцінювання ECTS - компромісна.
Менша кількість оцінок дала б занадто мало інформації, більша - означала б певні несуттєві уточнення та спричинила б збільшення механічної роботи у виставленні оцінок. Визначення п'яти прохідних рівнів оцінок було обране для максимізації значення оцінок «А» та «Е».
Таблиця 5.4
Шкала оцінювання ECTS
|
Оцінка ECTS |
Відсоток студентів, які, зазвичай, успішно досягають відповідної оцінки |
Визначення |
|
А |
10 |
ВІДМІННО - відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок |
|
В |
25 |
ДУЖЕ ДОБРЕ - вище середнього рівня з кількома помилками |
|
С |
30 |
ДОБРЕ — в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок |
|
D |
25 |
ЗАДОВІЛЬНО - непогано, але зі значною кількістю недоліків |
|
Е |
10 |
ДОСТАТНЬО - виконання задовольняє мінімальні критерії |
|
FX |
- |
НЕЗАДОВІЛЬНО - потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік |
|
F |
- |
НЕЗАДОВІЛЬНО - необхідна серйозна подальша робота |
Подвійне використання терміна «відмінно» та статистичного виразу «найвищі десять відсотків студентів» передбачає два підходи до загальної мети. Шкала не нав'язує визначення «відмінно» кожному закладу, вона, радше, робить це визначення оцінкою «А» шкали ECTS. Багато пунктів присвячено вибору цифри 10%. Суворішого визначення у деяких закладах було б досягти важко, але більш загальне визначення знизило б стимул для здібніших студентів.
Крім того, шкала оцінювання ECTS не базується на припущенні про будь-який розподіл студентських оцінок, вона базується на визначенні досконалості. Визначення системою ECTS досконалості та остаточної оцінки створено для полегшення перезарахування, але не для заміни та створення плутанини в оцінках, виставлених у закладі, де навчається студент.
Хоча більше уваги приділяється оцінці «відмінно», визначення нижчих оцінок відіграє важливу роль для дуже великої кількості студентів та потребує впровадження шкали ECTS на всіх рівнях досягнень.
Неможливо визначити єдиний критерій систем оцінювання у європейських країнах. У більшості з них - всезагальна система оцінювання, яка в жодному випадку не є універсальною. Крім цього, визначення бала «проходження» за певною шкалою може різнитися між закладами, а межа застосування всіх доступних балів суттєво відрізняється у різних закладах, змінюється з року в рік, та є відмінною з кожного предмета.
Однією з основних засад шкали оцінювання системи ECTS є її чітка визначеність щодо того, аби заклади прийняли свої рішення з приводу застосування цієї шкали.
Спосіб відповідності балів закладу до шкали оцінювання системи ECTS такий:
а) бали за кілька занять подібного рівня, зазвичай, розподіляються;
б) розподіл балів за п'ятирічний період, наймовірніше, призведе до збалансованого результату.
а) Студент з Італії складає екзамен у закладі Франції, отримавши 13 балів із 20 можливих. У цьому закладі 13 балів означає, що робота виконана на «добре» і відповідає оцінці «С» у системі ECTS. Перелік оцінок дисциплін представляє наявність 13-ти балів та оцінку «С» в ECTS. На основі цієї інформації місцевий заклад в Італії присвоює 27 балів із 30 можливих.
б) Студент з Німеччини не досяг успіху при складанні екзамену з однієї з дисциплін в Іспанії, і перелік оцінок представляє наявність 5 балів з 10 можливих та оцінку «Е» у системі ECTS. Німецький заклад визнає залік із оцінкою 4.0 за шкалою від 1.0 (дуже добре) до 5.0 (незадовільно).
в) Студентка з Португалії у Нідерландах отримує 9 балів із 10 можливих, завдяки чому стає однією з кращих студентів, які становлять 10% групи. Вона отримує оцінку «відмінно» і перелік оцінок дисциплін демонструє дану кількість отриманих балів та оцінку «А» у системі ECTS. Місцевий заклад у Португалії використовує цю інформацію для присвоєння 19-ти балів із 20 можливих.
Як бачимо, заклади вищої освіти мають право використовувати шкалу оцінювання системи ECTS найбільш доцільним, на їхню думку, чином, оскільки її створено для відображення різних систем оцінювання, які існують у країнах-членах ЄС та країнах Європейської асоціації вільної торгівлі.
Сьогодні можна говорити про стійкий розвиток ECTS як основного інструмента інтеграційного процесу в системі вищої школи країн Європейського Союзу та інших держав: вже більше 1200 європейських вузів за 6000 навчальних програм використовують систему ECTS. Наприклад, Австрія, Франція, Німеччина, Італія, Угорщина, Словаччина та інші країни об'єднали введення двох циклів навчання з одночасним обов'язковим введенням ECTS. Інші країни, особливо ті, що знаходяться у Північній Європі, мають свої системи кредитів, достатньо сумісні з системою ECTS. Отже, у деяких країнах співіснують дві системи. Однак, Данія та Норвегія вирішили повністю замінити свої національні системи кредитів системою ECTS. Навіть у країнах, де кредитна система не є обов'язковою, багато вищих закладів освіти використовують ECTS для перезарахування кредитів (напр., Болгарія, Чеська республіка, Польша, Словенія). Міністри освіти майже двох третіх із 46 країн заявили, що їхні вищі заклади освіти використовують систему ECTS для перезарахування кредитів. Приблизно 15% від цієї кількості країн використовують іншу систему кредитів, а в решті країн такої системи немає зовсім.
Система ECTS широко використовується вищими закладами освіти Греції та Швеції (80%), Фінляндії та Польщі (82%), Австрії (84%), Румунії (87%), Норвегії (90%), Ірландії та Данії (93%). Системами кредитів, відмінними від ECTS, послуговуються вищі заклади освіти Великобританії (45%) та Туреччини (58%).
Таблиця 5.5
Використання системи академічних кредитів в Європі
(країни ЄС і країни-учасниці Європейської Асоціації Вільної торгівлі)
|
Країни |
Наявність кредитної системи у завершеному вигляді |
Наявність національної системи Інші особливості |
|
Австрія |
Немає |
ECTS використовують деякі ВНЗ |
|
Бельгія (французьке співтовариство) |
Немає |
ECTS використовується в рамках міжнародного співробітництва |
|
Бельгія (фламандське співтовариство) |
Є (має ознаки переносу та акумуляції кредитів) |
ECTS використовують деякі ВНЗ |
|
Великобританія - Шотландія - Англія - Уельс |
Використовується кредитна система SCOTCATS із вираженою функцією переносу кредитів Немає Немає |
Більшість ВНЗ використовують кредитну систему, що базується на «CNAA pointsystem». У багатьох ВНЗ застосовується CATS (система накопичення і переносу кредитів). Використовується також ECTS |
|
Греція |
Немає |
ECTS використовують деякі ВНЗ |
|
Данія |
Немає |
Багато ВНЗ використовують власні кредитні технології чи ECTS. Міністерство освіти Данії в лютому 1999 р. рекомендувало парламенту введення кредитної системи, заснованої на засадах ECTS |
|
Ірландія |
Немає |
Деякі ВНЗ використовують ЕCTS. Курси підвищення кваліфікації структуруються на основі кредитної системи, що забезпечує її прогрес |
|
Ісландія |
Є система, сумісна з ECTS |
ECTS використовують багато ВНЗ |
|
Іспанія |
Є (однак базується на контактних годинах, а не на трудомісткості навчального процесу) |
Національна система певною мірою сумісна з ECTS |
|
Італія |
Немає |
ECTS використовує багато ВНЗ. Новий Закон регламентує введення ECTS в національну систему вищої освіти |
|
Нідерланди |
Є система, сумісна з ECTS |
ECTS використовують багато ВНЗ |
|
Німеччина |
Немає |
Університетський Акт 1998 р. забезпечує основу для введення кредитної системи. ECTS використовується багатьма ВНЗ |
|
Норвегія |
Є система, сумісна з ECTS |
ECTS використовують багато ВНЗ |
|
Португалія |
Немає |
ECTS використовують деякі ВНЗ |
|
Фінляндія |
Є (має ознаки переносу і накопичення кредитів, сумісна з ECTS) |
ECTS використовують багато ВНЗ |
|
Франція |
Немає |
ECTS використовують деякі ВНЗ |
|
Швеція |
Є |
ECTS використовується поряд із національною кредитною системою |
На відміну від ECTS, розглянутої вище, більшість чинних освітніх кредитних систем є системами, які акумулюють кредити. Окремо взятий ВНЗ розробляє свою кредитну систему, що є внутрішньою. В ній «трудомісткість процесу навчання», необхідного для отримання академічного ступеня, сегментується (кожному сегменту-блоку присвоюється певне число кредитів). Присвоєння студенту академічного ступеня відбувається після того, як він/вона зароби(в)/ла - накопичи(в)/ла певну кількість кредитів. При цьому проміжок часу, упродовж якого допускається процес акумулювання, є довільним, хоча й має певні обмеження. Прикладом акумуляційної кредитної системи є вища школа США. Очевидними є переваги такої системи:
На завершення зазначимо, що ECTS акумулює в собі переваги для різних суб'єктів вищого навчального закладу.
Для вищого навчального закладу:
Для професорсько-викладацького складу ECTS забезпечує і підтримує:
Для студентів:
Недоліки:
Очевидно, що недоліків системи переносу кредитів чи системи лише їх акумуляції потрібно уникати при певному «гібридному» (змішаному) підході. Такий шлях у національному масштабі реалізовано у Великобританії в середині 90-х років XX століття.
Сьогодні більшість європейських країн (країни ЄС та члени Європейської Асоціації Вільної Торгівлі) мають академічні кредитні системи. Деякі з них є національними, інші - інституціональними; низка європейських університетів продовжує експериментувати з різними кредитними системами. За ознакою перенесення - акумуляція більшість європейських країн використовують акумуляційні кредитні системи, за окремими винятками — системи перенесення кредитів, і тільки декілька країн - національно обмежені «гібридні» (змішані) системи. У деяких випадках ECTS в умовах, що склалися (велика диверсифікація кредитних систем), вважається недостатньо ефективною як своєрідний освітній «міст», «друга валюта» в європейському просторі вищої освіти. Тому багато дослідників, викладачів та управлінців європейських університетів активно обговорюють проблему створення EUROCATS - Європейської системи акумулювання та перенесення кредитів.
Результат недостатнього рівня розвитку національних кредитних систем у значній частині європейських держав, з одного боку, та їхнє політичне бажання створити спільний європейський простір вищої освіти - з іншого, дозволяє стверджувати можливість та перспективність трансформування ECTS у міжнародний стандарт вищої освіти.