У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Тема 3. Процес і методи прийняття рішень в операційному виробничому менеджменті 2 год

Работа добавлена на сайт samzan.net: 2016-03-13

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 9.6.2025

Тема 3. Процес і методи прийняття рішень в операційному

(виробничому) менеджменті (2 год.)

Тести для самоконтролю:

 1. Рішення – це:

1) творчий процес відпрацювання однієї або декількох альтернатив з різних можливих варіантів (планів) дій, спрямованих на досягнення визначених цілей;

2) реалізація цілей будь-якої організації;

3) центральний пункт теорії управління;

4) цінний інструмент для аналізу складних систем сервісу.

2. За способом обґрунтування всі управлінські рішення можна звести до:

  1.  двох типів;
  2.  чотирьох типів;
  3.  трьох типів;
  4.  п’яти типів.

3. До цієї категорії відносяться рішення, результати яких не визначені, але ймовірність кожного результату відома – це:

  1.  визначеність;
  2.  невизначеність;
  3.  ризик;
  4.  інше.

4. До типів моделей та методів моделювання відносяться:

  1.  фізична модель, аналогова модель, математична модель;
  2.  алгебраїчна модель, статистична модель;
  3.  моделі лінійного програмування;
  4.  моделі теорії черг, моделі управління.

5. Алгебраїчна модель – це:

  1.  процес створення проекцій на майбутнє;
  2.  основний математичний інструмент;
  3.  широко використовується в рішеннях за розподілу дефіцитних ресурсів;
  4.  планування розподілу продукції.

6. Теорії рішень:

  1.  процес створення проекцій на майбутнє;
  2.  допомагає вимірювати та регулювати міру відповідності;
  3.  використовується за умови застосування метода дерева рішень;
  4.  управління технологічним процесом.

7. Контроль якості:

  1.  процес створення проекцій на майбутнє;
  2.  допомагає вимірювати та регулювати міру відповідності;
  3.  використовується за умови застосування метода дерева рішень;
  4.  управління технологічним процесом.

8. Моделі управління запасами використовуються:

  1.  для того, щоб допомогти в управлінні активами фірми наданням рекомендацій за найоптимальнішою їх кількістю та часом замовлення;
  2.  для того, щоб допомагати керівництву визначити оптимальну кількість каналів обслуговування;
  3.  у ситуаціях надто складних для математичних методів лінійного програмування;
  4.  у рішеннях за розподілу дефіцитних ресурсів, аналізу розміщення, планування виробництва.

9. Цінний інструмент для аналізу складних систем сервісу. Політики обслуговування обладнання та інвестиційного вибору – це:

  1.  імітаційні моделі;
  2.  моделі управління запасами;
  3.  моделі теорії черг;
  4.  модель загального характеру.

10. Метою якої моделі є звести до мінімуму негативні наслідки накопичення запасів:

  1.  імітаційна модель;
  2.  модель лінійного програмування;
  3.  статистичні моделі;
  4.  моделі управління запасами.

11. Платіжна матриця – це:

  1.  один з методів статистичної теорії рішень, що дає можливість вибрати з декількох варіантів та визначити найліпшу стратегію для досягнення цілей;
  2.  сума можливих значень, помножених на відповідні ймовірності;
  3.  цінний інструмент для аналізу складних систем сервісу;
  4.  визначення оптимального місця розташування підприємства.

12. Критерій знаходження альтернативи, що максимізує максимальний вихід для кожної альтернативи:

  1.  максі-максимум;
  2.  рівноймовірний критерій;
  3.  максі-мінімум;
  4.  інше.

13. Критерій, що відшукує альтернативи, які максимізують мінімальний вихід:

  1.  максі-максимум;
  2.  рівноймовірний критерій;
  3.  максі-мінімум;
  4.  інше.

14. Критерій рішення, що знаходить альтернативу з найвищим середнім виходом:

  1.  максі-максимум;
  2.  рівноймовірний критерій;
  3.  максі-мінімум;
  4.  інше.

15. Дерево рішень – це:

  1.  метод вибору найліпшого напряму дій з наявних варіантів;
  2.  цінний інструмент для аналізу складних систем сервісу;
  3.  визначення оптимального місця розташування підприємства;
  4.  сума можливих значень, помножених на відповідні ймовірності.

16. Що таке прогнозування?

  1.  Це метод, який є корисним інструментом для прийняття послідовних рішень;
  2.  це метод отримання даних від покупців, що планують свої майбутні придбання;
  3.  це метод виявлення зразків і тенденцій минулого та продовження їх у майбутньому;
  4.  це мистецтво й наука передбачити події майбутнього, метод, у якому використовується як нагромаджений у минулому досвід, так і поточні допущення щодо майбутнього з метою його визначення.

17. Критерій, що охоплює період одного року, але не менше ніж 3 місяці:

  1.  середньострокові;
  2.  короткострокові;
  3.  довгострокові;
  4.  інше.

18. Критерій, що охоплює період від 3-х місяців до 3-х років:

  1.  середньострокові;
  2.  короткострокові;
  3.  довгострокові;
  4.  інше.

19. Критерій, що охоплює, як правило, 3 і більше років:

  1.  середньострокові;
  2.  короткострокові;
  3.  довгострокові;
  4.  інше.

20. Економічні прогнози:

  1.  використовуються для передбачення загального стану економіки та обсягу для конкретної компанії або за конкретним продуктом;
  2.  дають можливість передбачити, які нові технології можна очікувати, коли це може відбутися, наскільки економічно доцільними вони можуть бути;
  3.  проекція попиту на товари та послуги компанії;
  4.  визначення оптимального місця розташування підприємства.

21. Прогнози розвитку технології:

  1.  використовуються для передбачення загального стану економіки та обсягу для конкретної компанії або по конкретному продукту;
  2.  дають можливість передбачити, які нові технології можна очікувати, коли це може відбутися, наскільки економічно доцільними вони можуть бути;
  3.  проекція попиту на товари та послуги компанії;
  4.  визначення оптимального місця розташування підприємства.

22. Прогнози попиту:

  1.  використовуються для передбачення загального стану економіки та обсягу для конкретної компанії або за конкретним продуктом;
  2.  дають можливість передбачити, які нові технології можна очікувати, коли це може відбутися, наскільки економічно доцільними вони можуть бути;
  3.  проекція попиту на товари та послуги компанії;
  4.  визначення оптимального місця розташування підприємства.

 

23. До якісних методів прогнозування відносяться:

  1.  короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий;
  2.  економічні прогнози, прогнози розвитку технології;
  3.  думка журі, спільна думка збутовиків, модель очікування споживача, метод експертних оцінок;
  4.  інші.

24. Думка журі:

  1.  суть методу полягає в поєднанні та усередненні думок експертів у релевантних сферах;
  2.  при цьому підході кожна особа, що продає товар, оцінює, які продажі будуть у регіоні;
  3.  це метод отримання даних від покупців або потенційних покупців, що планують свої майбутні придбання;
  4.  це формалізований варіант методу колективної думки, що дає можливість експериментам, які можуть мати різні позиції, дійти згоди та створювати прогнози.

 

25. Думка збутовиків або посилення продаж:

  1.  суть методу полягає в поєднанні та усередненні думок експертів у релевантних сферах;
  2.  при цьому підході кожна особа, що продає товар, оцінює, які продажі будуть у регіоні;
  3.  це метод отримання даних від покупців або потенційних покупців, що планують свої майбутні придбання;
  4.  це формалізований варіант методу колективної думки, що дає можливість експериментам, які можуть мати різні позиції, дійти згоди та створювати прогнози.

26. Модель очікувань споживача або огляду ринку покупців:

  1.  суть методу полягає в поєднанні та усередненні думок експертів у релевантних сферах;
  2.  при цьому підході кожна особа, що продає товар, оцінює, які продажі будуть у регіоні;
  3.   це метод отримання даних від покупців або потенційних покупців, що планують свої майбутні придбання;
  4.  це формалізований варіант методу колективної думки, що дає можливість експериментам, які можуть мати різні позиції, дійти згоди та створювати прогнози.

27. Метод експертних оцінок або метод Дельфі:

  1.  суть методу полягає в поєднанні та усередненні думок експертів у релевантних сферах;
  2.  при цьому підході кожна особа, що продає товар, оцінює, які продажі будуть у регіоні;
  3.  це метод отримання даних від покупців або потенційних покупців, що планують свої майбутні придбання;
  4.  це формалізований варіант методу колективної думки, що дає можливість експериментам, які можуть мати різні позиції, дійти згоди та створювати прогнози.

28. Методи кількісного аналізу поділяються на:

  1.  2-групи;
  2.  3-групи;
  3.  4-групи;
  4.  5-груп.

29. Перша група методів кількісного аналізу:

  1.  моделі часових серій, причинно-наслідкові моделі;
  2.  кореляція;
  3.  випадкові варіації;
  4.  тренд, сезонність.

30. До  другої моделі кількісного аналізу відносять:

  1.  моделі часових серій, причинно-наслідкові моделі;
  2.  часові серії;
  3.  кореляція;
  4.  випадкові варіації.

31. Часові серії, як правило мають:

  1.  2 компоненти;
  2.  3 компоненти;
  3.  4 компоненти;
  4.  5 компонентів.

32. Тренд – це:

  1.  градація підвищення чи помноження даних за період;
  2.  моделювання даних, які повторюються через певні проміжки, що вимірюються днями, тижнями, місяцями чи кварталами;
  3.  моделі даних, що трапляються кожні кілька років;
  4.  «відблиски» в даних, що пов’язані з випадковими та незвичними ситуаціями.

33. Сезонність – це:

  1.  є градацією підвищення чи помноження даних за період;
  2.  є моделювання даних, яка повторюється через певні проміжки, що вимірюються днями, тижнями, місяцями чи кварталами;
  3.  моделі даних, які трапляються кожні кілька років;
  4.  «відблиски» в даних, що пов’язані з випадковими та незвичними ситуаціями.

34. Цикл – це:

  1.  є градацією підвищення чи помноження даних за період;
  2.  є моделювання даних, яка повторюється через певні проміжки, що вимірюються днями, тижнями, місяцями чи кварталами;
  3.  моделі даних, які трапляються кожні кілька років;
  4.  «відблиски» в даних, що пов’язані з випадковими та незвичними ситуаціями.

35. Випадкові варіації – це:

  1.  є градацією підвищення чи помноження даних за період;
  2.  є моделювання даних, яка повторюється через певні проміжки, що вимірюються днями, тижнями, місяцями чи кварталами;
  3.  моделі даних, які трапляються кожні кілька років;
  4.  «відблиски» в даних, що пов’язані з випадковими та незвичними ситуаціями.

36. Дві основні форми часових серій моделей у статистиці – це:

  1.  найпростіша і змінюваного середовища;
  2.  мультиплікативна і адаптивна;
  3.  мультиплікативна;
  4.  змінювана і найпростіша.

37. Попит = Т*С*Ц*ВВ – це:

  1.  мультиплікативна модель;
  2.  адаптивна модель;
  3.  найпростіший метод;
  4.  метод змінюваного середовища.

38. Попит = Т+С+Ц+ВВ – це:

  1.  мультиплікативна модель;
  2.  адаптивна модель;
  3.  найпростіший метод;
  4.  метод змінюваного середовища.

ф




1. ВОСХОД 21 Решения и показатели по генеральному плану 2
2. кредитная и банковская системы Спрос на деньги и предложение денег в рыночной экономике
3. Тема- Методы локализации неисправностей на аппаратуре СВ и РМ Вариант ’2 Работу в
4. Реферат на тему- Жанри красномовства У 1864 році в Російській імперії до складу якої входила Укра
5. профессиональноосуществляемое управление предприятием в любой сфере хоз
6. Речь в межличностных и общественных отношениях1
7. ДОМОС
8. Так на сибирских стоянках Мальта и Буреть таким строительным материалом были камень и рога северных олен
9. Федеральные налоги и сборы с организаций Выполнила студентка группы 13302 Селезнева ОГ Науч
10. Тема 1- Теория и методология политической науки

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе