Тема 2. Виникнення релігії та первісні вірування народів Первісні народні вірування та їх еволюція
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Тема 2. Виникнення релігії та первісні вірування народів
Первісні народні вірування та їх еволюція. Родоплеменні культи та міфологія.
Основні поняття: міфологія, міф, магія, фетишизм, тотемізм, анімізм, шаманство.
Питання для розгляду:
1. Первісні народні вірування та їх еволюція
2. Родоплеменні культи та міфологія:
2.1. Дохристиянські вірування слов’ян.
2.2. Релігія у Стародавній Греції та Римі.
Література:
- Релігієзнавство: Підручник/ За ред.. О.П. Сидоренка. – К.: Знання, 2007. – С. 33-87
- Релігієзнавство: навч. посіб. / М.Ф. Рибачук, Мю.І. Кирюшко, Л.Б. Пилявець та ін..; За ред.. док-ра філософ. наук, проф.. М.Ф. Рибачука. – К.: Освіта, 1997. – С. 17-35
1. Первісні народні вірування та їх еволюція
Серед природних і соціальних причин виникнення, поширення і функціонування релігії актуальними є:
• стихійні природні і суспільні процеси — землетруси, повені, урагани, пожежі, злидні і безправ'я людей, безробіття, епідемії;
• відчуження праці і форм власності, позаекономічний та економічний примус робочої сили, свідоме ігнорування дії закону зміни праці, внаслідок чого вона з радісної творчості перетворюється на монотонний процес, що призводить до отупіння й одуріння людини;
• протилежність людей розумової і фізичної праці, мешканців міста і села, відсутність свободи в межах свого класу, верстви, гільдії, цеху, касти, етносу, в результаті чого індивід перетворюється на соціальний "атом", всього лише найменшу частину соціальної сукупності, майже ніщо;
• однобічність розвитку індивідів внаслідок обмеженості поділу праці та владно-авторитарних відносин у суспільстві;
• міжетнічні конфлікти, колоніальна залежність, тероризм, війни і т. ін.
Перш за все релігія виникла як результат безсилля людей перед стихійними силами природи.
Одним із вірувань, що набули найбільшого поширення у стародавні часи, був анімізм (від лат. — душа), який виявлявся у вірі в різноманітних духів, у душу як двійника тіла, носія життя людини, тварин і рослин.
Згідно з поняттями про людську душу чи дух у примітивних суспільствах, душа є тонкою, нематеріальною субстанцією, за своєю природою чимось подібною до повітря чи тіні. Вона є причиною життя і мислення тієї істоти, яку одухотворяє. Душа незалежно і неподільно володіє волею свого тілесного господаря, здатна залишати тіло і швидко переноситися з місця на місце. Здебільшого душа невловима і невидима, з'являється переважно як подібний до тіла привид, але відокремлений від нього. Вона здатна входити в тіла інших людей, тварин і навіть речей, опановувати їх і впливати на них.
Іншим раннім віруванням народів слід вважати тотемізм — віру в існування родинного зв'язку між групою людей і певним видом тварин чи рослин. Тотемізм тісно пов'язаний з господарською діяльністю первісної людини: збиранням плодів, полюванням. Тварини і рослини, що забезпечували існування людей, ставали об'єктами поклоніння. У тотемізмі відбилися також особливості соціальних відносин у первісному суспільстві, що ґрунтувались на принципі кровної спорідненості. Усвідомлюючи цю спорідненість, люди переносили її на навколишнє середовище. Тотем (тварина чи рослина) вважався предком роду, його родоначальником. З ним була пов'язана низка міфів, що описували його життя і подвиги; правил, що дозволяли його убивати лише за умови дотримання певного ритуалу; обрядів, що задобрювали тотем і сприяли його розмноженню. Пізніше на засадах тотемізму виник культ тварин.
До ранніх вірувань народів слід віднести також шаманство — віру в могутні надприродні можливості шаманів — стародавніх професійних служителів культу. Метою їхніх обрядів є лікування людей і тварин, а також усунення негараздів суспільного життя та несприятливих явищ природи.
Найбільш суттєва особливість шаманства полягає у використанні методів екстатичного спілкування з надприродними силами та підготовка осіб, які нібито мають здатність до такого спілкування.
Шаманство — одна з культових форм первісних релігій, пов'язана з діяльністю шамана, а також віра в можливість шаманів через спілкування зі світом духів передрікати майбутнє, дізнаватися про події у віддалених місцях, лікувати, викликати дощі тощо. Воно виникло у період розкладу первіснообщинного ладу та існує досі. Такий тривалий термін існування шаманства пояснюється тим, що воно задовольняє певні суспільні потреби, хоч реалізує їх помилковим, перекрученим способом. Ці потреби пов'язані насамперед з лікуванням людей, меншою мірою — з обслуговуванням мисливського промислу та інших видів господарської діяльності. Однією з основних причин зародження шаманства була повна залежність стародавнього мисливця і хлібороба від стихійних явищ природи. Шаманство дотепер поширене серед деяких племен Африки, Океанії, народів Північної та Середньої Азії, Америки.
Поряд із анімізмом, тотемізмом і шаманством значне місце в життєдіяльності первісної людини посідала магія — сукупність уявлень і обрядів, в основі яких лежить віра у можливість впливу на людей, предмети і явища об'єктивного світу за допомогою надприродних сил.
Для ранніх етапів зародження релігії характерний також аніматизм (від лат. — одухотворений) — віра у безособові сили, які нібито діють у природі і впливають на життя людей. Ці сили уявлялися неперсоніфікованими і надприродними. З ними пов'язувались різноманітні вдачі людей, наприклад, під час полювання, морської риболовлі, битви на війні; плодючість худоби, врожай овочевих і злакових рослин. Аніматизм — одна з перших форм людського цілісного осмислення світу. У різноманітних трансформаціях він властивий релігіям усіх континентів і всім стадіям історії релігії.
Найбільш складним і суперечливим раннім віруванням є фетишизм (від фр. — талісман, амулет, ідол). Його суть полягає у наділенні певних предметів і явищ неживої природи надчуттєвими здатностями.
2. Родоплеменні культи та міфологія:
2.1. Дохристиянські вірування слов’ян.
Дослідники давньослов'янської релігійної міфології відстоюють думку про існування чотирьох рівнів міфології східних слов'ян.
Перший з них характеризується найбільш абстрактними божественними функціями богів. Серед усіх божеств найвищим визнавали бога, який, за уявленнями, посилав блискавку, уособлюючи його і з вогнем. Він фігурує під іменем Перуна — бога грому і блискавок. Поклонялися вони Хорсу — богу сонця; Сварогу — богу вогню; Велесу (Волосові) — богу достатку, опікунові багатства, Перун. У X ст. українська міфологія визнавала найголовнішим бога родючості, грому й блискавки, володаря неба Перуна. Його вважали і творчою силою, що оживляє все, дарує дощ, а пізніше і богом-воїном, покровителем війська, яке завжди присягалося Перуном. У договорах з греками 945 й 971 pp. русичі клянуться Перуном як найголовнішим серед богів. У Києві на одному з пагорбів стояло його дерев'яне зображення (статуя) зі срібною головою та золотими вусами.
За уявленнями слов'ян, він їздив по небу на вогненній колісниці, запряженій крилатими вогняними кіньми. На зиму він замикав небо й засинав, а навесні зозуля, прилетівши з вирію, будила Перуна від зимового сну, і він одмикав небо, пускав на землю тепло, і все знову оживало.
Перун, вважалось, на всіх наводить страх, метаючи свої вогняні стріли в демонів, недобрих людей. Злі сили бояться грому й шукають собі порятунку під деревами, тому там не слід ховатися, щоб випадково не постраждати разом з ними.
З прийняттям християнства культ Перуна відходив дуже поволі й був перенесений на святого Іллю, який їздить небом на вогняному возі, полює на чортів вогненними стрілами та блискавками.
Сварог— бога неба, сонця, небесного вогню. Він відсутній серед Володимирових богів, хоча хлібороби його поважали. Сварога вважали й опікуном ковальства і ковалів, винахідником плуга, під чиєю опікою перебували ремесла, шлюб та родинне щастя.
Хорс як бог Сонця належав до Володимирових богів, про що йдеться в літописі від 980 р. У «Слові про Ігорів похід» Хорс — бог Сонця зветься Великим.
Велес (Волос) — був одним з найважливіших слов’янських богів і вважався богом багатства, достатку, торгівлі, опікуном купців, охоронцем череди на землі й пастухом небесних стад. Значущість його підтверджується тим, що князь і дружина клялися Велесом, як і Перуном, у договорах з греками. У «Слові про Ігорів похід» поета і співця Бояна названо Велесовим онуком: «Віщий Бояне, Велесов внуче». Це свідчить, що Велеса вважали і богом поезії, музики, богом мистецтв загалом.
У переліку богів, яким Володимир поставив боввани у Києві, Велеса не було, але відомо, що його ідол стояв у Києві на Подолі.
Стрибог вважався богом вітру, покровителем погоди. Він часто згадується у давніх пам'ятках. У «Слові про Ігорів похід» йдеться про «вітри Стрибожі». У 980 р. князь Володимир поставив у Києві Стрибогів статую для поклоніння.
До другого рівня належали божества, що уособлювали сезонні господарські цикли і втілювали цілісність замкнених соціальних угруповань. До них відносились Род і Чур.
Третій рівень становлять персоніфіковані поняття, до яких належать Доля, Лихо, Правда, Кривда тощо.
Четвертий рівень — це різні групи не індивідуалізованих істот —домовики, русалки, вії тощо.
Окрема група складається з героїв міфологізованої історії східних слов'ян — це Кий, Щек, Хорів, Либідь, Аскольд, Дір та інші.
На думку М. С. Грушевського, ясними і веселими очима дивилися східні слов'яни на світ божий, вони не знали темних сил і суворих богів, що заважають щастю людей. Вони понад усе славили й шанували світло і тепло, що давало сонце, завдяки чому розквітала і буяла рослинність, і все життя природи
Не було у східних слов'ян храмів чи інших культових споруд і касти жреців, щоб служити богам. Кожен сам жертву або молився богам за себе і свою сім'ю. Молилися десь в тихому місці над водою, де людина найбільш глибоко відчуває подих тої таємничої сили, що оживляє природу. Ідоли (статуї богів) були рідкі. мабуть, по більших тільки містах. До нас досягли слова молитви того часу: «Господи, ти давав нам страву, дай нам її й тепер по достатку».
Щодо людського життя, то слов'яни вірили, що воно не закінчується зі смертю. Померлі, за їх уявами, продовжували жити далі і могли з'являтися між людьми, тому слід добрим похороном заслужити собі ласку покійника, щоб не докучав і не шкодив після смерті. На могилах справляли поминки —пили, гуляли (це звалось «тризною»). Небіжчикам оставляли їжу на могилі або при домашніх обідах залишали їм страву.
Давні вірування східних слов’ян (праукраїнців) не встигли розвинутися в завершену повну систему, бо прийшло християнство. Але релігійно-міфологічна культура праукраїнців не зникла, а дійшла до наших днів у формі православно-язичницького синкретизму — поєднання, переплетіння язичництва і православ’я.
Як бачимо зі змісту двох останніх питань, первісні вірування були неоднорідними в процесі їх розвитку і використовувалися для послаблення морального тиску на життя людей в складних природних умовах. Поступово ці вірування стали використовуватись для зміцнення впливу родової верхівки — вождів і старійшин на рядових членів роду. Згодом складається інститут жреців — професійних служителів культу, які стали керувати релігійними церемоніями та святкуваннями і здійснювати жертвопринесення на честь богів. Однак ранні релігії не могли перетворитися на довершену систему. На зміну їм прийшли етнічні та регіональні релігії.
2. Юриспруденция Учебная группа ЗВ1
3. ~осымшаларды ~~ру~а арнал~ан платформа Visul C
4. Струве Петр Бернгардович
5. заданием и числовыми данными
6. Загадки острова Пасхи
7. Реферат на тему Баскетбол
8. Особенности квалификации уклонения от уплаты налогов и сборов с организаци
9. Искусственное пополнение эксплуатационных запасов подземных вод
10. Осквернитель Chos Spce Mrine Defiler
11. Реферат- Реструктуризация.html
12. вот станешь меньше иголочного ушка меньше нитки просочившейся туда и разъятой на тысячу тонких нитей ~ тонь
13. Царювання та політика Павла І
14. На тему - Забруднення вод світового океану Виконав- Оніщук А
15. Бисмарк Объединение Германии МОСКВА 1998 г
16. годы мастерства предваряются
17. тема сил Равнодействующая системы сходящихся сил
18. Методические рекомендации по работе со звуковиками
19. ых годов ознаменовалось наводнением литературного рынка всевозможными книгами об ангелах
20. Московский государственный машиностроительный университет МАМИ - УНИВЕРСИТЕТ МАШИНОСТРОЕНИЯ -