Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 7
ТЕМА1. Система управління охороною праці (СУОП)
Управління охороною праці – це підготовка, прийняття та реалізація рішень щодо здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, які спрямовані на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі трудової діяльності.
В сучасних умовах господарювання існує три центри управління охороною праці, що вирішують задачі здорових та безпечних умов праці:
Держава створює:
Державне управління здійснюють:
- Кабінет міністрів України (забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці; координує діяльність міністерств щодо створення безпечних і здорових умов праці; встановлює єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці.);
-ДЕРЖГІРПРОМНАГЛЯД – спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні; розробляє загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; розробляє нормативно-правові акти з охорони праці; здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці)
Рішення прийняті Держгірпромнаглядом є обов’язковими до виконання міністерствами, органами місцевих держадміністрацій, місцевого самоврядування, юридичними і фізичними особами.
Для координації діяльності органів державного управління охороною
праці створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює прем’єр-міністр України.
2. Управління зі сторони власника або адміністрації підприємства
Управління охороною праці на підприємстві здійснюють роботодавець, служба охорони праці та керівники структурних підрозділів.
підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог
нормативно-правових актів, а також забезпечує дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці;
виявленню порушень безпечних і здорових умов праці; видає керівникам структурних підрозділів обов’язкові до виконання приписи щодо усунення наявних недоліків; надсилає роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників-порушників вимог щодо охорони праці тощо.
Службу охорони праці створюють на підприємствах де працює більше 50 працівників. Якщо працює від 20 до 50 працівників, то функції служби охорони праці може виконувати за сумісництвом працівник підприємства, який має відповідну підготовку. Якщо менше 20 працівників – може залучатися на договірних засадах сторонній спеціаліст з охорони праці.
- керівники структурних підрозділів забезпечують безпечні умови праці на кожному робочому місці; проводять постійний контроль за станом засобів колективного та індивідуального захисту, станом виробничого середовища; вживають заходи щодо усунення виявлених недоліків тощо.
3. Управління зі сторони робітників підприємства
Важливе значення у системі управління охороною праці мають громадські інституції: профспілки, комісії та уповноважені від трудових колективів з питань охорони праці, а також сам робітник, який повинен виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила експлуатації обладнання, користуватися засобами індивідуального та колективного захисту, проходити необхідні медичні огляди.
Таким чином, завдання комплексного управління охороною праці зі сторони держави, власника (адміністрації) підприємства та робітника полягає в забезпеченні підвищення ефективності у даній галузі.
З цією метою створена ціла Система управління охороною праці (СУОП).
СУОП – це сукупність органів управління виробництвом, які на основі нормативної документації проводять планомірну діяльність по забезпеченню здорових та високопродуктивних умов праці.
Схема Системи управління охороною праці
У системі управління охороною праці можна виділити дві підсистеми
(рисунок 1):
- керуючу;
- керовану.
Рисунок 1. Схема системи управління охороною праці на підприємстві
Керуючий орган (адміністрація підприємства) на основі інформації про стан об’єкта керування та зовнішньої інформації розробляє керуючу інформацію (тобто приймається рішення) та через виконавчий орган (керівників структурних підрозділів: начальників цехів, майстрів, виконробів тощо) здійснює керуючу дію на керований об’єкт (бригади, ланки, гурти робітників) з метою приведення фактичних показників охорони праці у відповідність з нормативними.
Функціонування СУОП підприємства досягається реалізацією наступних видів забезпечення безпеки та охорони праці:
Основні функції управління охороною праці:
- організація та координація робіт з охорони праці;
- контроль стану охорони праці;
- облік, аналіз та оцінка показників стану умов і безпеки праці;
- планування і фінансування робіт з охорони праці;
- стимулювання робіт по удосконаленню охорони праці.
Основні задачі управління охороною праці:
- навчання робітників безпечним методам праці;
- забезпечення безпечності технічних процесів, виробничого обладнання, будівель, споруд;
- нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;
- забезпечення робітників засобами індивідуального захисту;
- забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;
- організація лікувально-профілактичного обслуговування;
- профвідбір робітників окремих професій;
- удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.
Небезпечні та шкідливі чинники і їх роль у формуванні небезпечностей
Таксанамірування виробничих чинників
У процесі трудової діяльності на людину діють виробничі чинники, які впливають на її працездатність та здоров’я.
Виробничі чинники по своїй дії на людину можна поділити на:
- активні;
- активно-пасивні;
- пасивні
1. До активних належать чинники, що містять в собі енергетичний ресурс:
- механічні, що характеризуються кінетичною або потенційною енергією (рухомі та обертаючі елементи, шуми, вібрації, прискорення, ударна хвиля тощо)
- термічні, характеризуються тепловою енергією (температура нагрітих та охолоджених предметів, температура відкритого вогню, температура повітря тощо);
- електричні (електрострум, статична електрика, іонізуючі випромінювання, електричне поле тощо);
- електромагнітні (освітленість, ультрафіолетова та інфрачервона радіація, електромагнітні випромінювання, магнітне поле тощо);
- хімічні (їдкі, отруйні, вогне- і вибухонебезпечні речовини тощо);
- біологічні (небезпечні властивості мікро- та макроорганізмів, продукти життєдіяльності людини тощо);
- психофізіологічні (стомлення, стрес, депресія тощо).
2. До активно-пасивних належать чинники, які активуються за рахунок енергії, носієм якої є сама людина (гострі нерухомі елементи, нерівні поверхні, схили, підйоми тощо).
Виробничі чинники також класифікують:
- за характером впливу на людину (безпосередні: шум, вібрація, освітлення; посередні: корозія, накип, схили, підйоми);
- за структурою, (прості: електрострум, підвищена забрудненість повітря; похідні: які, викликають взаємодію простих – пожежі, вибухи);
- за наслідками, що призводять:
- до втоми людини (нервово-психічні і фізичні перевантаження);
- до захворювання людини (загальні та професійні);
а також: травматизм, аварії, пожежі;
- соціального збитку (погіршують здоров’я людей, знижують
тривалість життя, перешкоджають гармонійному розвитку людини);
2.2. Гігієнічна класифікація праці
(за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу МОЗ України від 27.12.2001 р. №528 (наказ про затвердження))
Гігієнічна класифікація праці проводиться за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу і призначена для гігієнічної оцінки умов та характеру праці на робочих місцях.
Основна мета гігієнічної класифікації праці полягає у:
- контролі умов праці робітника на відповідність діючим санітарним правилам і нормам;
- атестації робочих місць за умовами праці;
- встановлені пріоритетності в проведенні оздоровчих заходів;
- створені банку даних про умови праці на рівні підприємства;
- розробці рекомендацій для профвідбору та профпридатності;
- санітарно-гігієнічній експертизі виробничих об’єктів;
- складанні санітарно-гігієнічної оцінки умов праці;
- розслідуванні випадків професійних захворювань та отруєнь.
Гігієнічна класифікація праці базується на законодавчих актах України, таких як:
Класи умов і характеру праці
За принципами Гігієнічної класифікації умови праці розподіляються на 4 класи:
І клас – ОПТИМАЛЬНІ умови праці – це такі умови, при яких зберігається не лише здоров’я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності.
При цьому встановлюються оптимальні гігієнічні нормативи для параметрів мікроклімату і діючих чинників трудового процесу. Для інших чинників за оптимальні приймаються такі умови праці, при яких несприятливі чинники виробничого середовища не перевищують небезпечні рівні, що прийнято для населення.
ІІ клас – ДОПУСТИМІ умови праці – характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів. При цьому можливі зміни функціонального стану організму людини спроможні відновлюватись за час регламентованого відпочинку.
ІІІ клас – ШКІДЛИВІ умови праці – характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих чинників, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого.
IV клас – НЕБЕЗПЕЧНІ (ЕКСТРЕМАЛЬНІ) умови праці – характеризуються такими рівнями шкідливих чинників виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.
Атестація робочих місць за умовами праці
Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці визначено Постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01 серпня 1992 р.
Атестація робочих місць за умовами праці – це комплексна оцінка всіх чинників виробничого середовища і трудового процесу, сукупність соціально-економічних чинників, що впливають на здоров’я і працездатність робітників у процесі трудової діяльності. Періодичність атестації встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше ніж один раз за 5 років.
При атестації робочих місць проводиться:
Після проведення атестації за показниками лабораторно-інструментальних
досліджень комісія складає КАРТУ УМОВ ПРАЦІ на кожне конкретне робоче місце, в якій міститься оцінка чинників виробничого та трудового процесів: шкідливих хімічних речовин (І-ІV класів небезпеки);пилу; вібрації; шуму; інфразвуку; ультразвуку; неіонізуючого випромінювання;мікроклімату; біологічних чинників (мікроорганізмів, білкових препаратів); важкості праці (динамічної роботи м’язів,статичного навантаження); робочої пози; напруженості праці (уваги, одноманітності, емоційної та інтелектуальної напруженості нервової системи робітників).
За результатами атестації складається перелік:
2.3 Безпека діяльності при експлуатації радіоелектронної апаратури
Вимоги до виробничих приміщень
Будівлі, в яких розташовано електронно-обчислювальні машини (ЕОМ), повинні мати не нижче ІІ-го ступеня вогнестійкості.