Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Національна академія наук України
Інститут української мови
Івасишина Тетяна Анатоліївна
УДК 808.3. –
Синонімія словотворчих афіксів
10.02.01 –українська мова
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис
Роботу виконано у відділі історії та граматики української мови Інституту української мови НАН України
Науковий керівник –доктор філологічних наук, професор
Городенська Катерина Григорівна,
Інститут української мови НАН України,
заступник директора
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор
Пещак Марія Михайлівна,
Український мовно-інформаційний фонд
НАН України, завідувач відділу лінгвістики
кандидат філологічних наук, старший викладач
Овчиннікова Ірина Ігорівна,
Національний педагогічний університет
ім. М.П. Драгоманова, заступник декана
Провідна установа –кафедра сучасної української мови Київського
університету імені Тараса Шевченка,
Міністерство освіти України, м. Київ
Захист відбудеться “ 9 ” березня 1999 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 в Інституті української мови НАН України за адресою: 252001, м.Київ, вул. Грушевського, 4.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту української мови НАН України (м. Київ, вул. Грушевського, 4).
Автореферат розіслано “6” лютого 1999 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат філологічних наук Лиса Г.І.
Загальна характеристика роботи
Актуальність дослідження. Словотворчі засоби української мови дериватологи досліджували здебільшого в плані виявлення їхніх словотвірних значень. Інші аспекти їх функціонування вивчені менше. До таких належить проблема синонімічних відношень між словотворчими афіксами. Питання словотвірної синонімії, яке вперше теоретично обгрунтував І.І.Ковалик, порушувалося переважно у зв’язку з вивченням лексичної синонімії, насамперед синонімічних відношень між спільнокореневими лексичними одиницями з різними словотворчими афіксами. У сучасній лінгвістиці спільнокореневі слова, які повністю або частково збігаються за значенням, досі не мають загальноприйнятого найменування. Їх називають спільнокореневими синонімами, словотвірними синонімами, варіантами, дублетами, лексико-словотвірними варіантами тощо. Характерно, що спільнокореневі синоніми протиставляються передусім словотвірним варіантам (у працях В.О.Гречка, Н.А.Лук’янової та ін.), але, як засвідчують наукові дослідження, чітких критеріїв їх розмежування досі немає. Деякі мовознавці, зокрема О.С. Ахманова, О.І. Смирницький, В.Д. Семиряк, спільнокореневі слова з різними афіксами, що передають те саме значення, кваліфікують як варіанти, а синонімами, на їх думку, можуть бути тільки різнокореневі слова.
У більшості наукових праць порушувалися тільки часткові питання словотвірної синонімії, причому здебільшого у зв’язку з вивченням лексичної синонімії, насамперед синонімічних відношень між спільнокореневими лексичними одиницями з різними словотворчими афіксами. В українському мовознавстві зразки таких досліджень запропонували Л.О. Родніна та Г.Х. Щербатюк. Вони зосередили основну увагу на проблемі співвідношення словотвірної і лексичної синонімії, на розмежуванні лексичної варіантності й синонімії. Це дало змогу Л.О.Родніній встановити чотири типи лексико-семантичних відношень між спільнокореневими іменниками - назвами осіб за професією та видом діяльності: 1) лексичний паралелізм; 2) лексична варіантність; 3) лексична синонімія; 4) різні семантичні сфери /.
За спостереженнями Г.Х. Щербатюк, спільнокореневі прикметники пов’язуються такими видами синонімічних відношень, як синонімія ідеографічна, стилістична, дистрибутивна та абсолютна /.
_________________________________
/ Роднина Л.А. Словообразовательная синонимика имен существительных в современном украинском языке: Автореф. дис. … канд. филол. наук.- Киев, 1970. –С. 9-12.
/ Щербатюк Г.Х. Общекорневые имена прилагательные в современном украинском литературном языке: Автореф. дис. … канд. филол. наук.- Киев, 1974. –С.3.
В останні десятиліття багато уваги приділено взаємодії питомих українських та запозичених словотворчих афіксів і виявленню відношень між ними (праці Н.Ф.Клименко, К.Г.Городенської, О.К.Безпояско, Г.В.Чернецької та ін.).
Поза увагою дослідників залишаються питання словотвору різнокореневих слів у рамках синонімії. Першою спробою дослідження словотвірної суфіксальної і префіксальної синонімії з різними твірними основами є праця “Морфеміка української мови” О.К. Безпояско та К.Г. Городенської /. Виділивши на основі спільної семантичної функції функціонально-семантичні поля, її автори, по суті, побудували синонімічні ряди словотворчих афіксів, встановили їх ієрархію в межах спільного словотвірного значення. Проте в цій праці проблема словотвірної синонімії розв’язується не безпосередньо, а в контексті семантичного синтаксису, оскільки словотворчі морфеми тут постають як виразники семантичних функцій непредикатних та предикатних аргументів власне-семантичної структури речення.
Спеціального дослідження, в якому б окреслювалися межі синонімії словотворчих афіксів у складі лексичних одиниць, в українській дериватології немає, що й зумовило вибір теми дисертаційної роботи.
Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов’язане з планами науково-пошукової роботи відділу історії та граматики української мови Інституту української мови НАН України.
Об’єктом роботи є синонімія суфіксів і префіксів у межах іменникового, прикметникового та дієслівного словотвору.
Мета дисертаційного дослідження полягає в комплексному вивченні синонімічних відношень між словотворчими афіксами в сучасній українській мові.
Відповідно до цієї мети визначено завдання дослідження:
1) з’ясувати суть понять “словотвірна синонімія” та “синонімічні афікси”;
2) встановити причини синонімії словотворчих афіксів;
3) визначити основні типи синонімічних відношень між словотворчими афіксами;
4) виявити особливості синонімії словотворчих суфіксів та префіксів;
5) окреслити межі синонімічних рядів, утворених іменниковими, прикметниковими та дієслівними словотворчими суфіксами, встановити відношення між членами кожного синонімічного ряду;
_________________________________
/ Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. –К.: Наук. думка, 1987.
) визначити параметри синонімічних рядів, утворених іменниковими, прикметниковими
та дієслівними словотворчими префіксами, схарактеризувати особливості їхньої структурної організації;
7) представити цілісну картину синонімії словотворчих афіксів у сучасній українській мові.
Для розв’язання поставлених завдань використано описовий та зіставний методи.
Джерельною базою дослідження послужили похідні іменники, прикметники та дієслова, дібрані із Словника української мови в 11-и томах, а також із художніх і публіцистичних творів, наукових та офіційних документів. Широко використано найновіші матеріали Лексичної картотеки Інституту української мови НАН України.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українській дериватології комплексно проаналізовано синонімію словотворчих афіксів, виявлено специфіку синонімічних відношень словотворчих суфіксів та префіксів різних типів дериватів, визначено межі синонімічних рядів, утворених іменниковими, прикметниковими та дієслівними словотворчими суфіксами і префіксами, основні вияви синонімії словотворчих засобів, представлено цілісну картину синонімії словотворчих афіксів.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що запропоновані в дисертації принципи встановлення синонімічних відношень між словотворчими суфіксами та префіксами в межах іменникового, прикметникового та дієслівного словотвору збагачують теоретичну дериватологію та лексикологію. Висновки й узагальнення проведеного дослідження сприяють глибшому пізнанню синонімії як визначального типу лексико-семантичних відношень між різними одиницями мови.
Практична цінність одержаних результатів виявляється в тому, що вони можуть бути використані для написання навчальних підручників та посібників із словотвору й лексикології сучасної української мови, для укладання нових словотвірних словників, а також для підготовки довідково-рекомендаційних видань з культури українського мовлення.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації та результати дослідження обговорювалися на звітно-науковій конференції викладачів і студентів філологічного факультету Вінницького державного педагогічного інституту (Вінниця, 1995), на Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні проблеми синтаксису” (Чернівці, 1997), на засіданні відділу історії та граматики української мови Інституту української мови НАН України (Київ, 1998).
Особистий внесок здобувача полягає у виробленні теоретичних засад словотвірної синонімії та у визначенні основних виявів синонімічних відношень між словотворчими афіксами в сучасній українській мові.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. Повний обсяг дисертації 167 сторінок. У списку використаної літератури налічується 206 найменувань.
Основний зміст роботи
У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її теоретичні засади, об’єкт, мету, завдання та методи дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення, окреслено джерела фактичного матеріалу, вказано на особистий внесок здобувача.
Перший розділ “Синонімія словотворчих суфіксів” присвячений дослідженню синонімічних відношень між суфіксами в межах іменникового, прикметникового та дієслівного словотвору. Синонімія словотворчих суфіксів найширше виявляється в суфіксальному словотворенні іменників, що зумовлено насамперед високою продуктивністю суфіксального способу у творенні іменників, а також здатністю різних суфіксів бути виразниками того самого словотвірного значення. Синонімія словотворчих іменникових суфіксів особлива тим, що вони виражають здебільшого спільне словотвірне значення в різному структурно-семантичному контексті твірних основ. Такі суфікси утворюють довгі синонімічні ряди. Найбільше іменникових суфіксів спеціалізується на вираженні значення особи, яка може визначатися за різними диференційними ознаками: процесуальною, предметною, локативною та атрибутивною. Залежно від цього суфікси іменників на позначення особи формують такі основні синонімічні ряди:
. Синонімічні суфікси, що називають особу за процесуальною ознакою, тобто за тією дією, процесом, які є для неї постійним, характерним або професійним заняттям. Серед них питомі українські суфікси -ач, -ник/-льник, -ар, -аль, -ець, -тель, -ій, -ень, -ун, -ак, -ич, -тух та запозичені -атор, -ізатор/-изатор, -ант, -ент, -ер, -ат. Спільне словотвірне значення вони виражають у різному структурно-семантичному контексті твірних основ. Лише деякі з них здатні бути взаємозамінними, пор.: -ник/-льник і -ач (обробник –оброблювач, впроваджувальник –впроваджувач), -ник/-льник і -ер (гравірувальник –гравер). Власне українські суфікси приєднуються до питомих основ, запозичені –до основ іншомовного походження. Помітну активність виявляють суфікси -ник/-льник і -ач. Спостерігаються певні закономірності в їх використанні. Назви осіб –носіїв процесуальної ознаки з відтінком оцінності вживаються переважно із суфіксом -ник, пор.: вітальник, шанувальник. Суфікс -ач використовується здебільшого для утворення назв носіїв процесуальної ознаки, пор.: розголошувач, впроваджувач.
2. Синонімічні суфікси, що визначають особу за процесуальною ознакою, яка є характеризаційною, типовою, негативною ознакою її характеру, натури, поведінки: -ак-, -аг-, -уг-, -л-(-о), -ур-, -ах-, -о-, -ух-, -к-, пор.: служака, блудяга, хапуга, чудило, замазура, невдаха, рева, реготуха, чванько.
3. Питомі українські суфікси -ник/-івник, -аник, -ик, -ар, -ець/-овець, -инець, -анець/ -іанець, -ак, -анин та запозичені суфікси -іст/-ист, -ер/-ор, -ир/-ір, -ант, -ик/-ік, -арій, -аріус, -ург, -лог, -ит/-іт та ін., що називають особу за визначальною для неї предметною ознакою, що розрізняє людей за професією, видом занять, за належністю до суспільного, політичного, релігійного напрямку, угрупування тощо. Кожний словотворчий суфікс має своє коло твірних основ і лише зрідка може вживатися замість іншого, пор.: -ар та -ник (кожухар –кожушник), -іст/-ист та -ик/-ік (фонетист –фонетик). Виражаючи спільне словотвірне значення, синонімічні суфікси іноді виконують один щодо іншого значеннєворозрізнювальну функцію, напр.: -іст/-ист –-ник, пор.: моделіст –модельник. Іменники з цими суфіксами розмежовуються за сферами функціонування: бандурист належить до спеціальної лексики, а бандурник більш поширений у розмовно-побутовому мовленні.
. Синонімічні суфікси, які визначають особу за локативною ознакою, що конкретизується як назва населеного пункту, держави, краю тощо. Вона є диференційною ознакою для називання осіб за місцем проживання, походженням та національною належністю. З цим словотвірним значенням у сучасній українській мові функціонують суфікси -ець/-анець, -инець, -анин/-чанин, -ак, -ин, -ит, -ич, -уз, -от/-іот та ін. Вибір цих суфіксів найбільш індивідуальний, регламентується насамперед особливостями морфемної будови твірної іменникової основи, морфонологічними чинниками і найменше залежить від впливу словотвірної аналогії. Іноді суфікси -ак, -ець, -анин можуть поєднуватися із спільними твірними основами, пор.: волиняк, волинець і волинянин. Характерно, що донедавна в назвах жителів міст суфікси -ець, -анин/-чанин вживалися паралельно, як взаємозамінні, пор.: полтавець і полтавчанин, черкасець і черкащанин. Зараз у цих назвах жителів виступає переважно суфікс -ець.
5. Синонімічні суфікси, що називають особу за атрибутивною ознакою, яка є характерною, постійною ознакою її зовнішності, поведінки, натури, складу розуму тощо. Залежно від цієї ознаки назва особи дістає позитивне або негативне забарвлення. На вираженні цього синкретичного значення спеціалізуються суфікси -ик, -ець, -ак, -іст/ -ист, -ник, -ач, -ань, -ан, -ун, -ил-, -аг-, -уг-, -ук-, -ш- та ін. Суфікси -ан, -ил-, -уг-, -ук- визначають особу переважно за негативною ознакою (критикан, здоровило, жаднюга, злюка), тоді як інші суфікси є формантами контекстної експресивності. Незважаючи на свою різну продуктивність та вживаність вони досить часто поєднуються з тими самими твірними основами, пор.: -ець –-ун (одинець –одинак), -ун –-ак (товстун –товстяк), -іст/-ист –-ник (авантюрист –авантюрник), -ач –-ань (силач –силань), -ак –-ил- –-ань (здоров’як –здоровило –здоровань).
6. Синонімічні суфікси, які вказують на родинний чи сімейний зв’язок осіб. Це суфікси на позначення назви дружини, утвореної від назви чоловіка за його професією, суспільним становищем, серед яких –-их-, -к-, -ин-, -иц-, -ш-, напр.: ковалиха, козачка, попиня, цариця, отаманша. Синонімічними є й суфікси на позначення назв дітей за професією, суспільним становищем, званням, титулом батька. До них належать суфікси -ич, -ович/-евич, -енк-, -ук/ -чук для утворення назв синів, напр.: княжич, царевич, гетьманенко, писарук, бондарчук. Назви дочок утворювалися переважно за допомогою суфікса -івн-: попівна, ковалівна. Синонімічні суфікси здатні поєднуватися зі спільними твірними основами, пор.: попиха –попиня –попиця, козачиха –козачка; царевич – царенко –царюк, коваленко –ковальчук, гетьманич –гетьманенко, ткаченко –ткачук.
Велика кількість іменникових словотворчих суфіксів вживається для вираження такого словотвірного значення, як “абстрактна процесуальна ознака”. Вибір цих суфіксів залежить насамперед від лексичного значення твірних дієслівних основ, а також від їхньої морфемної будови. Як виразники цього спільного словотвірного значення вони встановили синонімічні зв’язки, сформувавши довгий генетично різнорідний синонімічний ряд: -н/j/-/-ен/j/-, -ін/j/-, -о-, -т/j/-, -іт, -к-/-івк-, -ств-/-цтв-, -нин-, -б-/-об-, -тв-, -ок-, -ачк-, -ан-, -от-, -н-, -ощ-, -неч-, -зн, -аш, -щин-, -ад-, -аці/j/-, -ізаці/j/-/-изаці/j/- -фікаці/j/-, -аж. Іншомовний суфікс -аці/j/- виявляє високий ступінь словотвірної сполучуваності з дієслівними основами, що зближує його з питомим українським суфіксом -н/j/-, пор.: констатація –констатування, комплектація –комплектування, систематизація –систематизування. Суфікс -ізаці/j/-/-изаці/j/- семантично також еквівалентний українському -н/j/-, але в похідних іменниках із суфіксом -н/j/- відчутніший відтінок тривалості дії. Крім того, іменники на -ння позбавлені значення, суть якого полягає в наділенні властивістю, названою твірною основою /. Незважаючи на свою різну продуктивність та вживаність синонімічні суфікси із значенням абстрактної процесуальної ознаки досить часто поєднуються з тими самими твірними дієслівними основами, пор.: штурханина –штурхан, гулянина –гуляння –гульня, грюканина –грюкіт; шуканина –шукання; ходіння –хід –ходьба; стукання –стук –стукіт –стуканина; стріляння –стрільба –стрілянина. На відміну від суфікса -нин-, форманти -ан, -ок надають віддієслівним іменникам одноактної, одноразової дії, пор.: штурхонути –штурхан, кинути –
_______________________________________
/ Чернецкая А.В. Функции иноязычных деривационных ресурсов в словообразовательной системе украинского языка: Автореф. дис. … канд. филол. наук.- Киев, 1983.- С. 10.
кидок. Основи дієслів, до яких приєднується суфікс -ан, позначають дію, яка спрямована на когось, пор.: штовхати, стусати. Суфікс -ок приєднується до дієслівних основ на позначення дії, яку виконує особа, пор.: ковтати, стрибати.
Іменникові суфікси -ість, -от-, -изн-, -ощ-, -ин-, -інь, -щин , -ств-, -/j/-, -ав-, -о-, -ізм/-изм виявляють синонімічні зв’язки на рівні словотвірного значення “назва абстрагованої якості, властивості”. Активне словотворення з формантом -ість зумовлене його загальностильовим призначенням, відсутністю стилістичної маркованості, яку забезпечують суфікси -от-, -изн-, -інь, -ощ-, -щин- та ін. як носії власне експресивності, пор.: мілкість –мілкота, дешевість –дешевизна, теплість – теплінь, мудрість – мудрощі, банальність –банальщина.
Статус словотвірних синонімів мають суфікси, за допомогою яких утворюються іменники, що є збірними назвами істот –людей або тварин. Основним виразником цього словотвірного значення є найуживаніший, найпродуктивніший і стилістично нейтральний суфікс -ств-. Як збірне поняття він представляє здебільшого людський колектив (пор.: студентство, селянство) і зрідка – сукупність тварин (птаство). Решта суфіксів із значенням збірності співвідноситься із суфіксом -ств- як стилістичні синоніми, тому що збірним назвам людей і тварин вони надають здебільшого негативного емоційного забарвлення. Такими є суфікси -в- (жінва, мишва), -н- (солдатня, комарня), -от- ( парубота,звірота), -і/j/- (братія, інженерія) та ін.
Значна кількість суфіксів спеціалізується на вираженні словотвірного значання сукупності однорідних предметів, серед них питомі українські -/j/-, -ник/-няк, -ин-, -ин/j/- та іншомовні форманти -іан-, -ад-/-іад-, -аж, -тек-, -ік/-ик, -ур-, -ітет, -арій. Проте вони не дублюють один одного в цій функції, бо мають свій, чітко визначений лексико-семантичний потенціал твірних іменникових основ.
Синонімічними відношеннями пов’язані іменникові суфікси зменшеності-експресивності, які вказують на об’єктивну зменшеність істот, предметів тощо і виражають водночас їхню суб’єктивну, переважно позитивну оцінку. Суфікси зменшеності-експресивності надають твірним іменниковим основам усіх трьох родів пестливого забарвлення. Серед суфіксів, за допомогою яких утворюються іменники чоловічого роду, найбільшу активність виявляє суфікс -ок, проте він є найменш емоційно забарвленим. Продуктивними є також словотвірні типи із суфіксами -ець, -чик, -оньк-/-еньк-, -очок/-ечок. Суфікси -ок, -ик можуть поєднуватися з іменниковими твірними основами, до складу яких входять суфікси із значенням зменшеності-експресивності, що спричиняється до появи рядів спільнокореневих демінутивів з різним ступенем емоційно-експресивного забарвлення, пор.: голос –голосок –голосочок, хліб –хлібець –хлібчик –хлібчичок.
Іменники жіночого роду із зменшено-емоційним значенням найактивніше утворюються за допомогою суфікса -к-. Вони формують ряди спільнокореневих демінутивів, які представляють водночас градаційні ряди пестливого значення, пор.: бджола –бджілка –бджілочка; верба –вербиця –вербичка; хата –хатина –хатинка –хатиночка. Суфікс -ин-, на відміну від інших формантів, виражає одночасно значення здрібнілості й одиничності. Особливо пестливим відтінком забарвлені суфікси -иц-, -очк-/-ечк-, -ичк-, -оньк-/-еньк-, пор.: травиця, долиночка, стежечка, вербичка, веснонька, доленька.
За допомогою суфіксів -очк-/-ечк-, -ачк-, -еньк-/-оньк- утворюються іменники середнього роду з дуже яскраво вираженим відтінком пестливості, пор.: дівчаточко, літечко, листячко, личенько, світлонько. Суфікси -к- та -оньк- мають здатність нарощуватися на похідну основу, що вже має зменшено-емоційний суфікс, утворюючи градаційні ряди з наростанням позитивної суб’єктивної оцінки, пор.: пташа –пташатко –пташатонько.
Синонімічний ряд суфіксів із значенням збільшеності-експресивності, а саме: -ищ-, -иськ-, -ак-, -уг-, -ук-, -аг-, -уган, -ар-, -ур-, -ин-, -омах-, має свою внутрішню організацію, яка характеризується тим, що суфікси в ньому розташовуються відповідно до наростання, посилення представленої ними експресивності, пор.: собачище – собачисько – собацюга –cобацюра; котище –котисько –котяра; вітрище – вітрисько –вітрюга –вітрюган і т.д.
Синонімія прикметникових словотворчих суфіксів спостерігається насамперед у суфіксальному словотворенні якісних прикметників, що зумовлено їхнім кількісно-оцінним словотвірним значенням. Суфіксальний словотвір якісних прикметників має свої особливості. Вони виявляються в однотипності їхнього словотвірного значення, на вираженні якого спеціалізується велика кількість словотворчих суфіксів. До цього спричинилося значення якісних прикметників, а саме здатність вираженої ними ознаки градуюватися. У структурі відіменникових якісних прикметників вони вказують на високий, інтенсивний ступінь її вияву. До суфіксів-інтенсифікаторів належать -ат-, -аст-, -ав-, -ив-/-лив-, -ит-/-овит-, -ист-, -уват-. Синонімія цих суфіксів особлива тим, що вони виконують спільну словотвірну функцію, але в різному семантичному контексті твірних основ. Деякі словотворчі суфікси можуть паралельно вживатися з тією самою твірною іменниковою основою, що дає підстави вважати їх абсолютними синонімами. До таких належать суфікси -ат- і -аст- (пор.: зубатий і зубастий), -ит-/-овит- і -ист- (пор.: гоноровитий і гонористий), -ав- і -ист- (пінявий і пінистий).
Виразниками кількісно-оцінного значення якісних відад’єктивних прикметників є суфікси -еньк-, -есеньк-/-ісіньк-, усіньк-, -енн-, -езн-/-елезн-, -уч-, -ущ-, -ач-. Цей синонімічний ряд розпадається ще на дві підгрупи. Першу формують суфікси, що вказують на високий ступінь вияву ознаки і надають їй пестливого забарвлення. Такими є суфікси -еньк-, -есеньк-/-ісіньк-. Незважаючи на те, що ці афікси можуть поєднуватися з тією самою твірною прикметниковою основою, кваліфікувати їх як абсолютні словотвірні синоніми немає підстави, бо вони модифікують пестливе значення у плані наростання, пор.: гарненький і гарнесенький, гарнюсінький. Другу синонімічну підгрупу формують суфікси -енн-, -езн-/-елезн-, -уч-, -ущ-, -ач-, в яких значення інтенсивності ознаки невіддільне здебільшого від значення суб’єктивної негативної оцінки. Проте незначний відтінок експресивного забарвлення, наявний у прикметниках з форматом -енн-, є умовою розмежування синонімічних суфіксів, оскільки прикметники на -езн-/-елезн- мають чіткіше, виразніше емоційно-оцінне забарвлення, пор.: важенний і важезний, важелезний.
Словотвірне значення неповноти ознаки є спільним для суфіксів -уват-, -ав-, -аст-, -ист-, але рівноправними, взаємозамінними вони бувають лише у структурі деяких якісних прикметників на позначення кольору, пор.: білуватий, білявий, білястий. На відміну від суфікса -уват- формант -ав- передає значення послабленого вияву ознаки, пор.: синявий –з синім відтінком, синизною; синюватий –трохи синій, не зовсім синій. Суфікси -ав-, -аст-, зрідка -ист- поєднуються з якісними прикметниками на позначення лише кольорів, пор.: чорнявий, жовтастий, темнистий.
На активний, посилений вияв дії, на перебування у відповідному стані вказують суфікси віддієслівних якісних прикметників. Це словотвірне значення пов’язує синонімічними зв’язками цілу низку суфіксів, зокрема такі, як -к-, -част-, -ляв-, -ист-, -чив-/-лив-, -уч-, -ач-, -ущ-, -ащ-. Характерно, що в них індивідуальний семантичний контекст твірних основ, тому суфікси майже ніколи не перетинаються, хоч зрідка можливі функціонально-семантичні паралелізми прикметників із суфіксами -к-, -чив-/-лив-, -ущ-, -уч-, -ач-, пор.: тямкий –тямущий –тямучий, липкий –липучий, скрипливий –скрипучий –скриплячий.
У системі суфіксального словотворення відносних прикметників синонімія словотворчих суфіксів спостерігається рідше. З-поміж різних словотвірних значень лише в межах кількох між суфіксами встановлюються синонімічні зв’язки. Поєднуючись з основами іменників на позначення речовини, матеріалу, суфікси -н-, -ов-/-ев-, -ан- виступають виразниками спільного словотвірного значення “належний тому чи виготовлений з того, на що вказує твірна іменникова основа”. У розмежуванні спільнокореневих прикметників з цими суфіксами закріплюється тенденція: суфікс -н- вживається здебільшого як якісний, тоді як суфікс -ов-/-ев- усталюється в мові для вираження відносної ознаки переважно в термінологічних словосполученнях, пор.: Сміявся [Тимко], …вдихаючи лимонний дух місяця (Г.Тютюнник); Лимоновий цвіт –дивина чорна (Г.Смик). У прикметниковому словотворі зростає продуктивність суфікса -ов-/-ев-, утворення з яким приходять на зміну прикметникам із суфіксом -н-, які набувають якісного значення і втрачають здатність виражати відносні значення.
Словотвірне значення “належний живій істоті, названій твірною іменниковою основою” пов’язує синонімічними відношеннями такі суфікси відносних прикметників, як -ов-/-ев-, -ин-/ -ін-, -ач-, -ськ-, -ів, -ий/-ій (водночас і закінчення). Визначальною умовою їх функціонування є словотвірний зв’язок з основами відповідних іменників на позначення живих істот, пор.: тигровий, песцевий, бджолиний, зміїний, дівчачий, батьківський, Петрів, братів, вовчий, орлій. Можливі паралельні утворення семантично ідентичних прикметників з різними суфіксами, зокрема з такими, як: -ач- –-ин- (пташачий –пташиний), -ач- –-ів (волячий –волів), -ач- –-ий (сорочачий –сорочий), -ач- –-ов-/-ев- (тигрячий –тигровий). Проте такі спільнокореневі прикметники мають різну сферу використання та частоту вживання. Прикметники із суфіксом -ач- функціонально активні в мові художньої літератури, тоді як лексеми з формантами -ов-/ -ев-, -ин-/-ін- використовуються переважно в мові науки та публіцистики.
Дієслівні суфікси, крім транспозиційної функції, суть якої полягає в переведенні основ іменних частин мови до класу дієслів, передають різні словотвірні значення. Виразниками деяких словотвірних значень можуть виступати кілька дієслівних суфіксів, що свідчить про їхнє функціонально-семантичне зближення, на основі якого між ними встановлюються синонімічні зв’язки. Суфікси -ува-, -ствува-, -и-, поєднуючись з агентивними іменниками-назвами осіб за професією, видом занять, соціальним становищем тощо, виражають спільне словотвірне значення “бути кимсь, уподібнюватися до когось, поводити себе, як хтось”, пор.: вчителювати, козакувати, меценатствувати, вівчарити та ін. Характерно, що в основах деяких дієслів суфікс -ува- може взаємодіяти із суфіксом -ствува-: маклерувати і маклерствувати. Проте нормам сучасної української літературної мови відповідають дієслова із суфіксом -ува-, бо дієслова із суфіксом -ствува- є наслідком спровокованого словотворення: вони стали вживатися передусім у мові публіцистики та засобів масової інформації під впливом російської мови. У деяких дієсловах суфікси -и- та -ува- можуть бути взаємозамінними (пор.: кухарювати і кухарити, козакувати і козачити), хоч загалом семантичний контекст твірних основ у них відмінний. Суфікс -ува- поєднується переважно з агентивними іменниками і належить у сучасній українській мові до високопродуктивних, тоді як суфікс -и- –лише з небагатьма іменниками і є малопродуктивним.
У відприкметниковому словотворі дієслів виділяється синонімічний ряд, утворений суфіксами -і-, -ну-, -а-, що виражають словотвірне значення “бути, ставати таким, як визначено твірною прикметниковою основою”. Роль домінанти в цьому ряду виконує суфікс -і-, тому що він поєднується майже з усіма основами якісних прикметників Суфікс -ну- має обмежений словотвірний потенціал прикметникових основ. Його утворюють якісні прикметники, що не поєднуються із суфіксом -і-, пор.: глухнути, сохнути. Лише від основ деяких якісних прикметників можуть паралельно утворюватися дієслова із суфіксами -ну- та -і-, пор.: бліднути і блідніти. Інший тип твірних прикметникових основ має суфікс -а-. Він оформляє дієслова, утворені від основ якісних прикметників вищого ступеня. Зрідка суфікс -а- словотвірно перетинається із суфіксами -і- та -ну-, пор.: худати –худіти –худнути.
На рівні словотвірного значення “покривати, просочувати тим, на що вказує твірна іменникова основа” співвідносяться синонімічні дієслівні суфікси -ува- та -и-, проте з їх участю утворені дієслова лише від деяких іменників, пор.: воскувати і вощити, вапнувати і вапнити.
Суфікси -ува-, -и-, -а-, -ірува- спеціалізуються на вираженні спільного словотвірного значення “діяти за допомогою того, що визначено твірною основою”. Від основ деяких іменників можуть паралельно утворюватися дієслова із суфіксами -и- та -ува-, пор.: свердлити і свердлувати.
У другому розділі “Синонімія словотворчих префіксів” проаналізовано різні вияви синонімічних відношень дієслівних, прикметникових та іменникових словотворчих префіксів. Синонімія словотворчих префіксів найширше представлена у префіксальному словотворі дієслів. Це зумовлено тим, що префіксація є основним способом їх творення. Дієслівні словотворчі префікси семантично зблизилися в межах локативного, кількісного та темпорального значення. Префіксальний словотвір дієслова не тільки ширший за обсягом охоплюваних лексем, ніж іменний, але й складніший за відношеннями: дієслівні префікси виступають одночасно і семантичними, і граматичними показниками. У межах локативного словотвірного значення “напрям руху” об’єднуються дієслівні префікси в-(у-), ви-, від-, до-, з-, за-, на-, над-, о-/об-, перед-, під-, при-, по-. Взагалі всі значення префіксальних дієслів у полі простору групуються навколо двох центрів –віддалення об’єкта від чого-небудь і його наближення до нерухомої точки внаслідок руху. Усім дієслівним основам із локативним значенням завжди властива ідея переміщення, яка передбачає різні параметри руху: рух до точки –рух від точки (відносно нерухомої), рух по вертикалі –рух по горизонталі, рух відносно поверхні предмета, рух біля об’єкта, рух через нього, рух навколо просторового орієнтира та ін.
Дієслівні префікси в-(у-, уві-), за-, про- конкретизують словотвірне значення “напрям руху” як рух до кінцевого пункту, що локалізується всередині чого-небудь, у межах певного простору, пор.: ввести, завести або провести до кімнати. Цілком рівноправними, абсолютно синонімічними ці префікси вважати не можна, тому що локативне значення префікса за- переплітається з темпоральним, що конкретизується як “ненадовго, на короткий час”.
Вказуючи на шлях руху, префікси ви-, з-/с-, під- по-різному визначають його напрям. Префікси ви-, з-/с- вказують на рух по поверхні вертикального просторового об’єкта, пор.: вибігти –рухатися по вертикалі знизу доверху, збігти –рухатися по вертикалі зверху вниз. Префікс під-, виражаючи значення руху знизу вгору, частково нейтралізує значення шляху, а натомість увиразнює значення кількості, пор.: підкинути –кинути вгору на певну відстань.
На вираженні дистантної локалізації кінцевої точки руху щодо просторового орієнтира спеціалізуються дієслівні префікси до-, при-, над-, під-. Проте в це спільне словотвірне значення кожен префікс вносить свій семантичний відтінок. Так, префікси до- та при- акцентують саме на прибутті до потрібного кінцевого пункту, яким є здебільшого певний просторовий об’єкт. Напр.: Ось він [Пилипко] добіг уже до лісу (Панас Мирний); Нарешті прибіг [боєць] на умовне місце (Г.Тютюнник).Темпорального відтінку локативному значенню надає префікс над-, конкретизуючи його як часову наступність. Напр.: Русалка надбігає до болота .. (Леся Українка). Префікс під- вказує на локалізацію кінцевої точки руху біля потрібного просторового об’єкта. Напр.: Хлопчик підбіг до діда і всунув свою невеличку руку в шорстку дідову (Панас Мирний);
Префікси о- та об- виступають як дублети, виражаючи спільне словотвірне значення “рух навколо статичного просторового орієнтира з метою відмежування його від інших об’єктів”, пор.: огородити –обгородити.
Словотвірного значення “випередження одного об’єкта іншим” дієсловам руху надають префікси-дублети об-/обі- та пере- , пор.: оббігти –перебігти.
На вираженні словотвірного значення “рух зсередини чого-небуть назовні” спеціалізуються дієслівні префікси ви- та по-, що диференціюються за регулярністю вживання. Якщо для префікса ви- значення “рух за межі певного простору” є найтиповішим, то в цьому значенні префікс по- виступає значно рідше.
Синонімічні дієслівні префікси пере- та про- вживаються на означення різних параметрів шляху руху. Префікс пере- вказує на шлях руху, який пролягає через простір, певний просторовий орієнтир. Напр.: Микола перейшов через хисткий місток (І.Нечуй-Левицький). Іноді в цьому значенні префікси пере- та про- можуть бути взаємозамінними, пор.: Василина ... перейшла через залу .. і Єремія .. пройшов через світлицю .. (І.Нечуй-Левицький). Префікс про- частіше визначає шлях руху, що пролягає через внутрішню частину чого-небудь. Дієслова з цим префіксом передають значення “спрямовувати дію крізь щось, проникнути в щось, пропустити один об’єкт крізь інший”: пробуравити, прогризти.
У синонімічних зв’язках перебуває багато дієслівних префіксів, що спеціалізуються на вираженні кількісного значення. У синонімічний ряд об’єднуються префікси до-, при-, під-, що виражають словотвірне значення “додати до чого-небудь певну кількість чогось”. Кожен з них по-своєму конкретизує додаткову кількість чого-небудь. Префікс до- вказує на означену додаткову кількість чого-небудь безвідносно до тієї, що вже наявна: докупити трохи (гектар) землі. Префікси при-, під- визначають додаткову кількість чого-небудь як “небагато, трохи, у невеликій кількості”: прикупити, підлити.
Різні відтінки кількісно-дистрибутивного значення виражають синонімічні дієслівні префікси ви-, на-, пере-, по-. Префікс ви- акцентує увагу на повному вияві дії на багатьох об’єктах: вибити –б’ючи, знищити все. Префікс на- виступає насамперед виразником чисельності об’єктів дії: набити. Префікс пере- дистрибутивне значення конкретизує як поширення дії на кожний об’єкт зокрема: переловити –ловлячи, впіймати один за одним усіх. Префікс по- вказує на поширення дії на всі об’єкти та на повний вияв дії: потоптати –топчучи, знищити все.
Синонімами виступають дієслівні префікси при-, по-, під- у межах кількісного значення “неповний вияв дії”. Це значення вони реалізують у різному семантичному контексті твірних основ. Префікс при- закріплений за дієсловами, що виражають становлення якісної ознаки (прибліднути, прижовкнути), тоді як префікс по-, крім цих дієслів (побліднути, пожовкнути), поєднується з тими, що передають процесуальне значення (посидіти, побігати), надаючи їм ще й темпорального значення –“недовго”. Префікс під- зближується з префіксом по- тільки у структурі деяких дієслів з процесуальним значенням (підлікувати і полікувати –лікувати трохи.
Синонімічні дієслівні префікси ви-, на-, про- виражають інтенсивний вияв дії як “дуже ретельно, грунтовно”. Префікс ви- вказує на поширення дії по певній поверхні, що ускладнюється значенням інтенсивності здійснюваного процесу (вибілити, вималювати). Префікс на- конкретизує кількісно-оцінне значення як “дуже добре, бездоганно” діяти відносно об’єкта (наваксувати –дуже добре ваксувати що-небудь). Префікс про- визначає якісно-оцінне значення як “наскрізь пройняти чимось, до кінця, зверху донизу” (прогріти) Префікси пере- та об- виражають значення надмірного вияву дії (перегріти, обгодувати).
Питомі дієслівні префікси пере-, від- та іншомовний ре- виступають виразниками кількісного вияву дії, вказують на її кратність. Префікс від- відрізняється від префікса пере- та ре- результативним значенням. Дієслова з цим префіксом виражають дію, що має на меті відновити раніше створений, але зруйнований об’єкт: відбудувати –будувати заново, відновлювати щось і перебудувати –будувати заново, по-іншому, краще, поліпшивши його, реорганізувати –організовувати що-небудь по-іншому, краще.
Дієслівні префікси до-, за-, од-/від-, віді-, пере-, по-, про- вживаються на означення часових меж і періоду тривання дії у процесі розгортання динамічної ознаки. Синонімічну пару утворюють префікси за- і по-, визначаючи обмежений у часі рух, що триває недовго, якусь мить: захитатися –хитатися трохи, недовго, похитатися –хитатися якусь мить.
Спільне словотвірне значення “кінчити дію” реалізують дієслівні префікси від-, до-, пере-. Префікс від- указує на припинення довготривалої або інтенсивної дії: відспівати, відцвісти. Префікс до- спеціалізується на вираженні значення “закінчити дію з певним результатом”: домалювати, дошити. Префікс пере- вказує на припинення певної дії або стану. Іноді префікси пере- та від- виступають як дублети (перешуміти і відшуміти).
Синонімічні префікси ви-, пере-, по-, про- по-різному конкретизують відрізок часу, протягом якого відбувається дія. Префікс ви- визначає час дії, що триває довго і спрямований на досягнення певного результату: вибігати, вистояти. Префікси про- та пере- вказують на дію, що відбувається певний час: прочекати, перестояти. А префікс по- визначає час дії, що триває недовго: постояти.
Словотворчі іменні префікси вступають у синонімічні відношення значно рідше, ніж словотворчі суфікси. Це зумовлено, по-перше, незначною продуктивністю префіксального способу творення прикметників та іменників, а по-друге, спеціалізацією префіксів на вираженні різних словотвірних значень. На противагу суфіксам, які здатні переводити твірну основу в інший лексико-граматичний клас, префіксальні деривати і їх твірні основи завжди збігаються за частиномовною належністю. Так, питомі українські префікси за-, пре- три-/тре-, над-, все- та іншомовні форманти гіпер-, архі-, супер-, ультра-, екстра- виражають різні відтінки спільного словотвірного значення інтенсивності, а саме визначають незначну, високу та дуже високу інтенсивність ознаки.
У синонімічних відношеннях перебувають питомі українські прикметникові префікси проти-, не-, без- та запозичені форманти анти-, а-, де-/дез-, диз-/дис-, ір-, що виражають спільне словотвірне значення протилежності. Префікс проти- особливо зблизився з іншомовним формантом анти-. Приєднуючись до спільних прикметників, ці префікси перебувають у відношеннях повної синонімії, пор.: протимікробний і антимікробний, протигрипозний і антигрипозний. Як абсолютні словотворчі синоніми функціонують питомий український префікс не- та запозичений а- у межах словотвірного значення “відсутність характерних рис, визначених твірним прикметником”, пор.: неморальний –аморальний, неритмічний –аритмічний.
У межах спільного словотвірного значення несправжності, позірності групуються генетично неоднорідні префіксоїди лже-, квазі-, псевдо-, пор.: лженауковий –псевдонауковий –квазінауковий. Хоч синонімічні префіксоїди мають статус семантично адекватних формантів, проте вони розрізняються за своїми функціонально-стильовими характеристиками. Префіксоїд лже-, поєднуючись як із власне українськими, так і з іншомовними основами, утворює прикметники, що активно вживаються в усіх стилях сучасної української мови. Префіксоїди псевдо- та квазі- обмежено сполучаються з прикметниками слов’янського походження. Утворені з їх участю лексеми мають виразно книжний характер, пор.: псевдоактуальний, квазіоптичний.
У межах спільного словотвірного темпорального значення вступають у синонімічні зв’язки питомі українські префікси пра-, перед-/пред- та до-. Передаючи стан явищ, реалій за часовою ознакою, префікси здатні бути взаємозамінними, пор.: правічний –предвічний; передвоєнний –довоєнний; праісторичний –доісторичний.
Іншомовні форманти моно-, мікро-, міні-, бі-, макро- та полі- виражають різні відтінки спільного словотвірного значення кількості, а саме визначають одиничний, подвійний та множинний вияв ознаки.
Значення локальності питомі українські префікси при-, над-, перед-, за-, під-, між- розвинули з основної просторової функції прийменників при, над, перед, за, під, між, суть якої полягає у визначенні певних параметрів розташування. Питомі українські префікси на означення просторових відношень активно приєднуються до спільних твірних основ, надаючи їм різних відтінків локативного значення, пор.: передміський –приміський –заміський, передкарпатський –прикарпатський –закарпатський –підкарпатський. Префікси між- та інтер- семантично зближуються в основах із значенням вказівки на розташування чогось між певними явищами, предметами, пор.: міжнаціональний –інтернаціональний.
У словотворенні іменників тотожні іменні префікси ведуть себе дещо по-іншому, а саме: виявляють більшу чи меншу активність, розрізняються стилістичним функціонуванням. На відміну від прикметникового, в іменниковому словотворенні представлені префікси на визначення неповноти вияву ознаки під-, віце-, про-, суб-, па-, су- Спільне словотвірне значення вони реалізують з різними іменниками і ніколи не можуть бути взаємозамінними, пор.: підполковник, віце-президент, проконсул, субординатор, пагорб, субір. Єдиний виняток становлять префікси па- і су-, поєднуючись з іменником горб, пор.: пагорб і сугорб.
Спільне словотвірне значення “старший, головний” префікси обер-, архі-, прото-, супер- реалізують у лексично диференційованому контексті іменників, пор.: оберпрокурор, архієпископ, протоієрей, суперарбітр.
У межах спільного словотвірного значення темпоральності синонімічні префікси пра-, перед- перебувають в антонімічних відношеннях з префіксоїдами після-, пост-, пор.: передмова і післямова; передпозиція і постпозиція; праісторія, передісторія і післяісторія, постісторія.
Словотвірне значення спільності передають префікси про- і спів-, по-різному конкретизуючи його. Префікс про- у поєднанні з твірною іменниковою основою називає прихильника, однодумця, пор.: промодерніст, пронаціоналіст. Префікс спів- визначає спільність людей за їх однаковим відношенням до чого-небудь, пор.: співавтор, співрозмовник.
Виражаючи спільне словотвірне значення протидії, заперечення, протилежності, префікси проти-, не-, без-, анти-, де-/дез-, диз-/дис-, ре- розрізняються частотністю, регулярністю вживання, а також додатковими семантичними нюансами.
Питомі українські та запозичені з інших мов префікси пре-, над-, архі-, гіпер-, супер-, ультра-, екстра- вказують на різні ступені інтенсивного вияву ознаки, тому не дублюють один одного, а співвідносяться як близькозначні, як такі, що виражають різні відтінки спільного словотвірного значення інтенсивності.
У межах спільного синонімічного значення неістинності, несправжності групуються український префіксоїд лже- та іншомовні квазі-, псевдо-. Можливі паралельні спільнокореневі утворення, пор.: лженаука –квазінаука –псевдонаука; лжегуманізм – квазігуманізм –псевдогуманізм.
Виражаючи спільне словотвірне значення кількості, іншомовні префіксоїди мікро-, міні-, моно-, макро-, полі- та бі- диференціюються за своїми значеннєвими відтінками. Якщо вони і мають здатність поєднуватися з тими самими іменниками, то надають їм як абсолютно-синонімічного значення (мікросистема –мінісистема), так і антонімічного (полігібрид –моногібрид).
Генетично різнорідні синонімічні префікси при-, над-, перед-, між-, інтер-, суб- зблизилися в межах спільного словотвірного значення локальності. Проте вони розрізняються за різними параметрами цього значення, а також за своїми функціонально-стильовими характеристиками. В поодиноких випадках можливе поєднання з тією самою твірною основою, пор.: прибудова –надбудова, пригора –передгора.
Здійснене дослідження синонімії словотворчих суфіксів та префіксів дає підстави зробити такі теоретичні узагальнення й висновки. Синонімія словотворчих засобів зумовлена тим, що на вираженні більшості словотвірних значень спеціалізується кілька або цілий ряд суфіксів чи префіксів. Синонімічні афікси розрізняються між собою словотвірними зв’язками, колом твірних основ, з якими вони поєднуються. Синонімія –визначальний тип лексико-семантичних відношень між словотворчими афіксами. Синонімічними є ті суфікси чи префікси, які, поєднуючись з твірними основами тієї самої частиномовної належності, виражають спільне словотвірне значення. Синонімічні відношення між словотворчими афіксами мають такі основні вияви:
1. Словотворчі афікси виражають те саме словотвірне значення, але в різному структурно - семантичному контексті твірних основ тієї самої частиномовної належності. Цей тип словотвірної суфіксальної синонімії є основним.
. Виражаючи спільне словотвірне значення, кожен афікс (суфікс або префікс) надає йому якогось додаткового семантичного відтінку, певним чином видозмінюючи його.
. Різні словотворчі афікси, поєднуючись з тією самою твірною основою, функціонують як рівноправні, взаємозамінні, дублетні форманти.
. Різні словотворчі афікси тій самій основі надають спільного словотвірного значення, але мають різні сфери використання.
Основні положення дисертації викладено в публікаціях:
1.Параметри словотвірної синонімії // Мова та історія: Період. зб. наук. пр. - К., 1997. - Вип. 29. - С. 3 - 6.
2. Функціонально-семантична категорія інтенсивності ознаки // Проблемні питання синтаксису. - Чернівці: ЧДУ, 1997. - С. 92 - 100.
. Як правильно: лимоновий чи лимонний // Українська мова та література. - 1997. - Число 24 (40). - С. 8.
. Особливості синонімії словотворчих іменникових префіксів // Мова та історія: Період. зб. наук. пр. - К., 1998. - Вип. 36. - С. 3 - 7.
5. Семантичні особливості деяких іменникових суфіксів // Тези доповідей звітної наукової конференції викладачів і студентів філологічного факультету Вінницького державного педагогічного інституту. - Вінниця. - 1995. - С. 42. - 43.
АНОТАЦІЯ
Івасишина Т.А. Синонімія словотворчих афіксів. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 –українська мова. –Інститут української мови НАН України, Київ, 1999.
Дисертацію присвячено дослідженню синонімії словотворчих суфіксів та префіксів у сучасній українській мові в межах іменникового, прикметникового та дієслівного словотвору. У роботі визначено теоретичні засади словотвірної синонімії, принципи встановлення синонімічних відношень між словотворчими афіксами, окреслено межі синонімічних рядів, утворених словотворчими суфіксами та префіксами, встановлено особливості вияву синонімії спільно- та різнокореневих дериватів, основні закономірності формування синонімічних зв’зків між похідними одиницями різної частиномовної належності.
Ключові слова: синонімія, словотвірна синонімія, синонімічні відношення, синонімічні суфікси, синонімічні префікси, синонімічний ряд, словотворчі афікси, словотвірний тип.
SUMMARY
Ivasyshyna T. A. Synonymy of word-building affixes. - Manuscript.
The dissertation on competition of a scientifik degree of the candidate of philological sciences on a speciality 10.02.01. –Ukrainian language. –Institute of the Ukrainian Language NAS of Ukraine, Kyiv, 1999.
The dissertation is devoted to studying of synonymy of word-building suffixes and prefixes in
modern Ukrainian language in the frame of noun, adjective and verb word-building.
In this work the theoretical fundamentals of word-building synonymy, the principles of attribute
of synonymy relationships between word-building affixes is defined, the bounds of synonymy rows, created with word-building suffixes and prefixes, is described, the peculiarities of manifestation of synonymy of jointly- and differently roots derivatives, the basic regularities of formation of synonymy relations between derivative unites of different parts of speech is discovered.
Key words: synonymy, word-building synonymy, synonymy relationships, synonymy suffixes, synonymy prefixes, synonymy row, word-building affixes, word-building type.
АННОТАЦИЯ
Ивасишина Т.А. Синонимия словообразовательных аффиксов. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 –украинский язык. –Институт украинского языка НАН Украины, Киев, 1999.
Диссертация посвящена комплексному исследованию синонимии словообразовательных суффиксов и префиксов в современном украинском языке в области словообразования имени существительного, имени прилагательного и глагола. В работе определены теоретические основания словообразовательной синонимии, принципы установления синонимических отношений между словообразовательными аффиксами, выявлены границы синонимических рядов, образованных словообразовательными суффиксами и префиксами, установлены особенности выявления синонимии обще- и разнокорневых дериватов, основные закономерности формирования синонимических связей между производными единицами разных частей речи.
Первый раздел посвящен исследованию синонимии словообразовательных суффиксов. Анализу подвержены суффиксы имен существительных, имен прилагательных и глаголов. Сформированы синонимические ряды словообразовательных суффиксов имен существительных со значением лица, определяющих его по процессуальному, предметному, локативному, атрибутивному и других признаках, а также синонимические ряды, образованные суффиксами со значениями собирательности, совокупности, единичности, из уменьшительно-ласкательным и увеличительно-уничижительным значением.
Проанализированы отношения между членами каждого синонимического ряда, определены их семантические и семантико-стилистические отличия.
На основании общего словообразовательного значения суффиксы имен прилагательных объединены в девять синонимических рядов, преимущественное большинство из которых указывают на степень проявления признака. Вмотивировано выделение синонимических рядов суффиксов, выражающих посессивные, локативные, темпоральные и материально-вещественные значения. Дана характеристика количественному и качественному составу этих синонимических рядов, производящим основам разной частеречной принадлежности. Много внимания уделено разграничению однокорневых синонимических прилагательных.
На базе словообразовательных глагольных суффиксов выделено пять основных синонимических рядов, определены их отличительные черты, в частности малокомпонентность состава и более активная взаимозаменяемость словообразовательных суффиксов.
Во втором разделе диссертации исследованы синонимические связи словообразовательных префиксов. Вмотивирован доминирующий характер синонимии глагольных префиксов. Определены синонимические ряды, образованные глагольными префиксами, выражающими пространственные, количественные и темпоральные значения.
Установлены параметры синонимии словообразовательных префиксов имен прилагательных. Обращено внимание на особенности выражения общего словообразовательного значения префиксами синонимических рядов, указывающих на интенсивное проявление признака и на противоположность признаков. Прослежены закономерности сочетаемости синонимических исконных славянских и заимствованных префиксов и префиксоидов, выражающих количественное и другие значения, из генетически неоднородными производящими основами имен прилагательных.
Определены причины ограниченных синонимических связей словообразовательных префиксов имен существительных, особенности взаимодействия исконных славянских и заимствованных префиксов и префиксоидов в пределах словообразовательных значений, указывающих на степень проявления, противоположность и неистинность признака.
Ключевые слова: синонимия, словообразовательная синонимия, синонимические отношения, синонимические суффиксы, синонимические префиксы, синонимический ряд, словообразовательные аффиксы, словообразовательный тип.