Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Кафедра соціальної медицини, економіки та організації охорони здоров’я
ТЕМА: Організація роботи міської поліклініки, її структура, територіальна дільнична служба.
МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: міська поліклініка
КІЛЬКІСТЬ ГОДИН: 2 години
І. Актуальність теми: Незалежно від того, в якій галузі охорони здоров’я працюють ті чи інші лікарі, вони мають бути добре обізнані з принципами організації лікувально-профілактичної допомоги. Амбулаторно-поліклінічна допомога була і є наймасовішим і найдоступнішим видом лікувально-профілактичної допомоги населенню. Тому майбутні лікарі мають бути добре обізнані з основними напрямками її розвитку, завданнями та функціями різних типів амбулаторно-поліклінічних закладів, особливостями організації медичної допомоги в сільській і міській місцевостях.
Засвоєння студентами знань щодо організації амбулаторно-поліклінічної допомоги в міській та сільській місцевості, оволодіння навичками аналізу рівня надання цього виду допомоги має на меті підготувати майбутніх медичних працівників до роботи в діючій системі охорони здоров’я та дозволить їм належно організовувати медичне забезпечення.
ІІ. Навчальні цілі заняття:
1) знати:
( α – ІІ )
2) вміти:
( α – ІІІ )
ІІІ. Цілі розвитку особистості.
Надати необхідні знання студентам про основні принципи та форми організації лікувально-профілактичної допомоги дорослому міському та сільському населенню, зокрема амбулаторно-поліклінічної, об’єм медичної допомоги на різних етапах надання медичної допомоги.
Формування у студентів розуміння важливості знань з організації надання амбулаторно-поліклінічної допомоги у їх майбутній практичній діяльності та відповідального відношення до необхідності якісного та ефективного надання амбулаторно-поліклінічної допомоги
ІV. Міждисциплінарна інтеграція
|
№ |
Дисципліни |
Знати |
Вміти |
|
1 |
Попередні (забезпечуючі)
|
|
1. Пояснити вплив соціально-економічної формації на рівень медичної допомоги населенню. 2. Пояснити вплив способу життя на здоров’я населення. 3. Визначити основні види відповідальності лікаря, правові наслідки. |
|
2 |
Наступні (забезпечувані)
|
1. Прогресивні моделі організації амбулаторно-поліклінічної допомоги в Світі. 2.Джерела фінансування амбулаторно-поліклінічних закладів в Україні. 3.Рівневу структуру організації охорони здоров’я в Україні . 4. Основні принципи надання амбулаторно-поліклінічної допомоги в Україні. 5. Основні методи збору інформації та види програм дослідження. |
1.Оцінити існуючу модель організації амбулаторно-поліклінічної допомоги в Україні. 2. Проаналізувати шляхи фінансування охорони здоров’я в Україні. 3. Визначати пріоритетні напрямки розвитку амбулаторно-поліклінічної допомоги в Україні. 4. Навести приклади програм дослідження, що використовуються в роботі лікаря. |
|
3 |
Внутрішньо-предметна інтеграція
|
1. Показники здоров'я населення. 2. Облікову документацію, що використовується для реєстрації хвороб. 3. Порядок видачі і заповнення листів непрацездатності. 4. Види медичної експертизи. 5. Порядок направлення хворих на МСЕК, документальний супровід. 6. Завдання і особливості санітарно-освітньої роботи в амбулаторно-поліклінічних закладах. 7. Порядок реєстрації причин смерті в амбулаторно-поліклінічних умовах. 8. Методику розрахунку і аналізу основних показників роботи амбулаторно-поліклінічних закладів. |
1 Заповнювати облікову документацію для реєстрації випадків хвороб. 2. Заповнювати листок непрацездатності. 3. Заповнювати лікарське свідоцтво про смерть. 4. Обгрунтувати значення формування здорового способу життя для збереження та зміцнення здоров’я населення. |
V. Зміст теми заняття.
Структурно-логічна схема 1
Амбулаторно-поліклінічна допомога надається особам, котрі потребують медичного спостереження, лікування на догоспітальному етапі, проведення профілактичних заходів. Її отримують при звертанні безпосередньо в амбулаторно-поліклінічному закладі або вдома. В амбулаторно-поліклінічних закладах працює близько 2/3 лікарів лікувального профілю. Вони обстежують і лікують 70 - 80 % усіх хворих, що звертаються за медичною допомогою.
Поліклініки поділяють за організаційною ознакою на об'єднані зі стаціонаром і самостійні. Нерідко вони є складовою частиною територіальних медичних об'єднань, до яких входять також стаціонар лікарні, допоміжні діагностичні підрозділи тощо.
За обсягом роботи, яку виконують поліклініки, їх поділяють на п'ять категорій (табл. 1).
ТАБЛИЦЯ 1
Розподіл поліклінік на категорії за потужністю
|
Категорія |
Основні показники |
|||
|
Кількість працюючих лікарів |
Кількість населення (тис. чол.) |
Кількість відвідувань за зміну |
Кількість терапевтичних відділень |
|
|
І |
80-100 |
80 |
1200 |
3-4 |
|
II |
60-30 |
50-79 |
751-1200 |
2-3 . |
|
III |
40-60 |
33-49 |
501-750 |
2 |
|
IV |
30-40 |
17-32 |
251-500 |
1-2 |
|
V |
30 |
17 |
250 |
0-1 |
Потужність поліклініки визначається кількістю відвідувань за зміну.
До основних принципів, методів і особливостей амбулаторно-поліклінічної допомоги відносять:
Поліклініки будують свою роботу за дільнично-територіальним принципом, який заключається в тому, що територія, яка обслуговується лікувальним закладом, поділяється на дільниці з певною кількістю проживаючого там населення. За кожною із цих дільниць закріплені лікарі і медичні сестри, які надають допомогу населенню даної дільниці. На теперішній час, рекомендована чисельність населення на територіальній терапевтичній дільниці складає 1600-1800 чоловік дорослого населення.
Основними структурними підрозділами поліклініки є реєстратура, долікарські та лікарські кабінети чи відділення, допоміжні кабінети та відділення, а також адміністративно-господарська частина.
Структурно-логічна схема №2
Структурно-логічна схема №3
Структурно-логічна схема №4
Структурно-логічна схема №5
Організація роботи дільничного терапевта і сімейного лікаря
Світовий досвід підтверджує, що чим нижча питома вага первинної медико-санітарної допомоги в системі медичного обслуговування населення, тим більш витратною, але менш ефективною стає вся медична допомога. Якщо донедавна дільничний терапевт був центральною фігурою охорони здоров'я дорослого населення, то сьогодні на основі законодавства України про охорону здоров'я населення система первинної медико-санітарної допомоги поступово переходить на принцип сімейної (родинної) медицини.
Запровадження системи первинної медико-санітарної допомоги за принципом сімейного лікаря — це прогресивний процес в існуючій системі охорони здоров'я з таких причин: по-перше, лікар бере на себе постійну відповідальність за стан здоров'я свого пацієнта; по-друге, об'єктом уваги сімейного лікаря стає родина як найважливіше мікросоціальне оточення кожної людини з усіма її членами (дітьми, дорослими, вагітними, людьми похилого віку тощо); по-третє, при цьому суттєвій реорганізації піддаються й інші види медичної допомоги (амбулаторна, спеціалізована, невідкладна, стаціонарна), тому що створюються позалікарняні форми стаціонарної допомоги населенню (денні та домашні стаціонари). Суттєвою перевагою сімейної медицини є також вільний вибір пацієнтами свого сімейного лікаря, що гарантує більш повну психологічну доступність медичної допомоги.
Виділяють такі розділи роботи дільничного терапевта та сімейного лікаря:
1. Надання населенню дільниці кваліфікованої терапевтичної допомоги (чи первинної медико-санітарної допомоги сімейним лікарем) на прийомі в поліклініці (амбулаторії) і вдома.
2. Надання невідкладної медичної допомоги хворим незалежно від місця їх проживання у випадках безпосереднього звертання під час виникнення гострих станів, травм, отруєнь.
3. Організація і безпосереднє проведення профілактичних заходів серед населення дільниці, диспансеризація дорослого населення і дітей (для сімейних лікарів).
4. Забезпечення спадкоємності на різних етапах реабілітації хво рих і потерпілих, участь у їх госпіталізації.
5. Медико-соціальна експертиза, участь у роботі ЛКК, оформ лення посильних листів на МСЕК, виконання рекомендацій МСЕК.
6. Направлення хворих у спеціалізовані лікувально-діагностичні заклади, диспансери, санаторії-профілакторії, на санаторно-курортне лікування.
7. Санітарно-протиепідемічна робота.
8. Пропаганда здорового способу життя.
9. Аналіз стану здоров‘я мешканців дільниці, аналіз ефектив ності роботи дільничного терапевта (сімейного лікаря), оформлення паспорта дільниці (сім'ї), планування своєї роботи, ведення необхідної документації, складання звітів.
10. Підвищення власної кваліфікації та рівня професійних знань медичних сестер.
Робота дільничного терапевта чи сімейного лікаря здійснюється за графіком, який затверджується головним лікарем (завідувачем відділення чи амбулаторії). Графіком передбачаються фіксовані години прийому в поліклініці, допомога хворим удома, профілактична робота тощо. При цьому час для прийому в поліклініці визначається за змінним графіком, коли чергуються години ранкового і вечірнього прийому. Це дозволяє працюючим хворим звертатися до свого лікаря у неробочий час. У графіку роботи сімейного лікаря можуть бути визначені години для обслуговування хворих у денному стаціонарі поліклініки.
Медичне обслуговування хворих удома має свої особливості, тому що вдома тяжче, ніж у поліклініці, провести додаткові діагностичні дослідження. Важливого значення у наданні медичної допомоги хворим удома набуває забезпечення дільничних терапевтів чи сімейних лікарів необхідною портативною діагностичною апаратурою. Виклик лікаря додому проводиться хворим (по телефону), його родичами чи сусідами через реєстратуру і фіксується реєстратором у спеціальному журналі обліку допомоги вдома, який ведеться для кожного лікаря окремо. Відвідування хворого лікарем удома здійснюється обов'язково у день виклику. За необхідності лікар повинен надати невідкладну допомогу хворому вдома, забезпечити динамічне спостереження, активне лікування до одужання чи госпіталізації.
Надалі лікар (за необхідності) повинен відвідувати хворого вдома за власною ініціативою. Повторні (активні) відвідування хворих лікарем—ознака правильно організованої допомоги хворим удома. Діагностично незрозумілих хворих повинні проконсультувати вдома завідувач відділення або інші фахівці.
Для організації систематичного лікування хворих удома дільничний терапевт чи сімейний лікар створює домашній стаціонар, в умовах якого обслуговування хворого проводять на рівні, максимально наближеному до лікарні, з використанням усіх необхідних діагностичних і лікувальних методів у домашніх умовах.
Досить важливим розділом роботи лікарів амбулаторно-поліклінічної мережі є визначення показань та своєчасне направлення на стаціонарне лікування.
Показаннями до госпіталізації хворих є:
• неможливість установлення достовірного діагнозу за допомогою засобів, що є у розпорядженні дільничного терапевта чи сімейного лікаря;
• тяжкий стан хворого або загроза його погіршення і необхід ність інтенсивного лікування з постійним спостереженням медичного персоналу.
Одним із важливих розділів роботи дільничного терапевта і сімейного лікаря є систематичне підвищення власної кваліфікації та рівня професійних знань медичних сестер. Цього досягають шляхом постійної праці над фаховою монографічною літературою і періодичними виданнями, участі у клінічних, клініко-патологоанатомічних і науково-практичних конференціях, з'їздах, симпозіумах, семінарах з актуальних проблем медицини, засіданнях обласних і міських лікарських товариств, підвищення кваліфікації на робочих місцях, удосконалення в інститутах (на факультетах) післядипломної освіти, підготовки а магістратурі та клінічній ординатурі.
Основним документом, у якому фіксують усі дані про хворого, є медична картка амбулаторного хворого ( форма № 025/O). У ній, крім паспортної частини, містяться дані опитування хворого, результати фізикального обстеження і додаткових досліджень, висновки після консультації інших фахівців, зазначено лікувально-профілактичні заходи на різних етапах лікування, заключення про тимчасову і стійку непрацездатність, виписки з історій хвороб та висновки інших лікувально-профілактичних закладів, де лікувався хворий. Медична картка амбулаторного хворого є тим основним документом, що дозволяє реалізувати принципи спадкоємності і послідовності всіх лікувально-діагностичних і реабілітаційних заходів, які проводять у різних лікувально-профілактичних закладах.
Важливу роль у проведенні профілактичної роботи має санітарна освіта населення, формування здорового способу життя Основну увагу під час проведення санітарно-освітньої роботи слід приділити таким питанням: гігієнічні принципи організації здорового побуту (житла, населених місць, харчування, одягу, відпочинку); боротьба зі шкідливими звичками (куріння, алкоголізм, наркоманія, переїдання, гіподинамія тощо); профілактика найбільш поширених інфекційних і неінфекційних захворювань (гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця, ожиріння, цукрового діабету, онкологічних захворювань, туберкульозу тощо); необхідність своєчасного звертання до лікаря та шкідливість самолікування.
В амбулаторно-поліклінічних закладах 1-2 рівнів проводяться цільові, попередні і періодичні профілактичні медичні огляди.
Цільові медичні огляди проводяться для виявлення деяких захворювань на ранніх стадіях (туберкульозу, новоутворень та ін.).
Попередні медичні огляди проводяться з метою обстеження певних контингентів при прийомі на роботу, навчання для виявлення протипоказань згідно стану здоров‘я до виконання певних професійних обов‘язків.
Періодичним медичним оглядам підлягають певні декретовані контингенти ( учні, студенти, вчителі, медичні працівники, працівники окремих підприємств та ін. ) з метою виявлення порушень здоров‘я, в тому числі пов‘язаних з умовами праці, впливом шкідливих професійних чинників, тощо..
Профілактичні огляди бувають масовими (проводяться серед організованих груп населення) і індивідуальними.
Основним методом проведення профілактики серед населення є диспансеризація.
Основу диспансеризації становить диспансерний метод обслуговування населення, за допомогою якого відбувається синтез лікувального і профілактичного напрямів у медицині.
Мета диспансеризації здорових — збереження і зміцнення їх здоров'я, забезпечення правильного фізичного і психічного розвитку, створення нормальних умов праці і побуту, раннє виявлення преморбідних порушень здоров‘я, запобігання появи захворювань, збереження працездатності.
Мета диспансеризації хворих — охоплення динамічним медичним спостереженням хворих на ранній стадії захворювання для запобігання переходу гострих хвороб у хронічні, загострень і ускладнень патологічного процесу, зменшення захворюваності з тимчасовою втратою працездатності і виходом на інвалідність, продовження та поліпшення якості життя хворих і періоду їх активної працездатності.
Етапи диспансерного обслуговування
Перший етап — відбір контингентів для диспансеризації.
До контингентів дорослого населення, що підлягають диспансерному спостереженню відносяться:
За медичними показаннями
За соціальними показаннями:
- особи, які працюють в шкідливих і небезпечних умовах праці;
- працівники харчових, комунальних і дитячих закладів;
- вчителі загальноосвітніх шкіл, медичні працівники;
- особи з факторами ризику соціального характеру.
Особливо важливе значення на першому етапі диспансеризації має активне та своєчасне виявлення хворих на ранніх стадіях захворювання, коли ще немає скарг і хворобу можна призупинити або зовсім ліквідувати. Для цього медичні працівники використовують амбулаторні прийоми, відвідування хворих удома, профілактичні огляди, аналіз амбулаторних карток, виписок із історій хвороби, листків непрацездатності тощо.
Диспансерний облік вважається своєчасним тоді, коли хворий взятий під нагляд не пізніше як через 30 днів з дня встановлення діагнозу.
Наступним важливим завданням медичних працівників на першому етапі диспансеризації є групування диспансерного контингенту.
Існує п'ять диспансерних груп:
I група — здорові люди, які не мають скарг і об'єктивних ознак хвороби під час обстеження та не хворіли в минулому;
II група — практично здорові люди, які мають в анамнезі дані про перенесені захворювання та фактори ризику розвитку певної патології внутрішніх органів, але на даному етапі не мають скарг;
III група — хворі на хронічні захворювання в стадії компенсації;
IV група — хворі на хронічні захворювання в стадії субкомпенсації;
V група — хворі на хронічні захворювання в стадії декомпенсації.
На хворого, взятого на диспансерний облік, заповнюють амбулаторну картку з буквою «Д» на титульній сторінці і контрольну картку диспансерного спостереження (форма № 030). В амбулаторній картці хворого записують скарги, анамнез захворювання і життя, дані об'єктивного обстеження з результатами лабораторних та інструментальних досліджень, а також висновки консультантів-спеціалістів. Діагноз формулюється з відображенням змін в організмі, ступеня тяжкості перебігу захворювання і його стадій, з урахуванням змін при кожній нозології згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем 10-го перегляду.
Після діагнозу записують лікувально-профілактичні рекомендації та термін повторного планового обстеження хворого.
У контрольній картці диспансерного спостереження вказують групу, до якої належить даний пацієнт, дату взяття на облік і термін його наступного профілактичного огляду. Крім цього, в контрольній картці роблять помітки щодо виконання лікувально-профілактичних рекомендацій. Картки зберігають у картотеці тих медичних працівників, які здійснюють диспансерний нагляд за хворим. Ці картки потрібні для контролю за своєчасним виконанням планових профілактичних оглядів.
Другий етап диспансеризації— здійснення диспансерного нагляду, а саме — виконання плану заходів, намічених під час відбору здорових і хворих на диспансерний облік.
Диспансерний нагляд включає детальне обстеження пацієнтів, застосування комплексу лікувальних заходів, направлення в спеціалізовані клініки, діагностичні центри, а також систематичний контроль за виконанням хворими лікувальних призначень, визначення ступеня втрати працездатності та проведення санітарно-освітньої роботи.
Повторні диспансерні обстеження хворих і здорових необхідно проводити активно (здорових — 1 раз на рік; хворих у стадії компенсації — 2 рази і частіше); систематично, відповідно до плану, а також з урахуванням динаміки в стані здоров'я пацієнта.
Активне диспансерне спостереження передбачає також створення раціональних умов праці для кожного пацієнта. Особливе значення мають такі профілактичні та лікувальні заходи, як санація вогнищ хронічної інфекції (карієс зубів, тонзиліт, аднексит); медикаментозне лікування, хірургічні втручання,) спеціальні методи лікування; лікувальна фізкультура, фізіотерапія, мануальна терапія і рефлексотерапія, дієтичне харчування і санаторно-курортне лікування.
Велике значення для успішної диспансеризації має психологічний фактор. З одного боку, він залежить від ставлення медичних працівників до процесу диспансеризації і пацієнтів, що перебувають під диспансерним наглядом. Це визначається їх умінням переконувати людей у необхідності змінити стиль життя, залишити шкідливі звички, що впливають на медичну культуру населення та його свідомість. З іншого боку, має значення ставлення самих пацієнтів до диспансеризації, їх дисциплінованість і відповідальність за виконання намічених лікувально-профілактичних заходів.
Третій етап диспансерного обслуговування включає аналіз якісних показників ефективності диспансеризації — розрахунок і аналіз певних клініко-статистичних критеріїв захворюваності диспансерної групи пацієнтів з втратою працездатності, а також виходу на інвалідність. Зниження цих показників у динаміці протягом 3—5 років найбільш переконливо демонструє соціально-медичне і лікувально-профілактичне значення диспансерного нагляду за здоровими і хворими.
Для визначення ефективності диспансеризації хворих III, IV, V груп використовують такі критерії:
• переведення хворого в І групу (здорових), якщо захворювання повністю вилікуване і протягом останніх 2 років не було рецидивів хвороби, відсутні скарги і клініко-лабораторні та інструментальні прояви;
• стійке поліпшення стану здоров'я хворого — протягом останнього року не було загострень, клініко-лабораторні та інструментальні дані теж свідчать про поліпшення стану здоров'я;
• тимчасове поліпшення стану здоров'я хворого — поліпшення настає тільки під час лікування, а між курсами лікування хвороба загострюється, однак рецидиви проявляються в легшій формі;
• стан здоров'я хворого залишається без змін, лікування дає короткотривале поліпшення стану здоров'я;
• погіршення стану здоров'я хворого — патологічний процес поступово прогресує, незважаючи на лікування, що проводиться;
• тимчасова непрацездатність хворого, що зумовлена прогресуванням патологічного процесу і зворотними функціональними розладами, які через 3—4 міс зникають, а працездатність відновлюється;
• стійка непрацездатність і первинний вихід на інвалідність у зв'язку з погіршенням стану і незворотними функціональними розладами в організмі;
• зняття з диспансерного обліку у зв'язку з переїздом на інше місце проживання або у випадку смерті хворого.
Серед показників важливе значення мають також смертність та летальність від диспансеризованих захворювань, частота загострень (рецидивів).
|
Принципи диспансерного методу |
На якому етапі диспансеризації здійснюється |
|
1. Активне спостереження за станом здоров‘я виділених контингентів населення (у вигляді профілактичних оглядів) |
1 |
|
2. Активне виявлення хворих та взяття їх під диспансерний нагляд. |
1 |
|
3. Активне спостереження за станом хворих та активне (протирецидивне) їх лікування. |
2 |
|
4. Розробка та проведення заходів з профілактики порушень здоров‘я, попередження переходу гострих хвороб в хронічні, задавнених та ускладнених форм хронічних хвороб, інвалідності та смертності від захворювань. |
1,2 |
|
5. Оцінка умов праці та побутових умов диспансеризованих контингентів, раціональне працевлаштування. |
1,2 |
|
6. Аналіз здоров‘я диспансеризованих контингентів, оцінка ефективності диспансеризації. |
3 |
Структурно-логічна схема №6
Структурно-логічна схема №7
Організація лікувально-профілактичної допомоги сільському населенню
Сільська лікарська дільниця організовується для надання медичної допомоги мешканцям поселень, віддалених від районного центру. До складу сільської лікарської дільниці можуть входити такі медичні заклади, як фельдшерсько-акушерські пункти, лікарська амбулаторія та дільнична лікарня. Кожний із її закладів відіграє важливу роль у наданні загальнодоступної медичної допомоги, проведенні профілактичних і оздоровчих заходів.
При організації сільських дільниць враховується:
У різних районах може бути різною кількість сільських лікарських дільниць. Число поселень на дільниці в середньому досягає дев‘яти. Головний медичний заклад сільської лікарської дільниці – дільнична лікарня або самостійна лікарська амбулаторія. Село із значною чисельністю населення та певною інфраструктурою, в якому розташований головний медичний заклад, називається пунктовим. Воно знаходиться, як правило, в адміністративно-економічному центрі дільниці. Рекомендованою чисельністю населення на сільській лікарській дільниці є 5-7 і 8-10 тис. населення, оптимальний радіус обслуговування визначено як 5-7 і 8-10 км.
ОСНОВНА ТЕРМІНОЛОГІЯ
Поліклініка — це лікувально-профілактичний заклад, у якому надається кваліфікована спеціалізована лікарська допомога здоровим особам і хворим, що приходять на прийом чи яких лікар відвідує вдома.
Амбулаторія відрізняється від поліклініки рівнем спеціалізації та об‘ємом діяльності. В амбулаторії лікувально-профілактичну допомогу забезпечують лікарі основних 4-5 спеціальностей: терапевти, педіатри та стоматологи, а також можуть бути хірурги і акушери-гінекологи. В амбулаторіях сімейного лікаря надають допомогу сімейні лікарі (лікарі загальної практики).
Диспансеризація — система лікувально-профілактичних заходів, яка включає активне динамічне спостереження за здоров'ям певних груп населення, вивчення умов їх праці та побуту, забезпечення правильного фізичного розвитку і збереження здоров'я, а також запобігання захворюванням шляхом проведення відповідних лікувально-профілактичних, санітарно-гігіснічних і соціальних заходів.
Реабілітація – це процес, метою якого є профілактика втрати працездатності, інвалідності під час лікування захворювання і допомога хворому в досягненні максимальної фізичної, психічної, професійної, соціальної та економічної повноцінності, на яку він буде здатний у рамках існуючого захворювання.
VІ План та організаційна структура заняття
|
№ |
Основні етапи заняття, їх функції та зміст |
Навчальні цілі в рівнях засвоєння |
Методи контролю і навчання |
Матеріали методичного забезпечення (контролю, наочності, індуктивності) |
Розподіл часу (хв.) |
|
1 2 3
|
Підготовчий етап Організаційні заходи Постановка навчальних цілей та мотивація.
Контроль вихідного рівня знань: 1.Основні принципи та підходи до організації амбулаторно-поліклінічної допомоги населенню, зокрема міському 2. Організаційна структура надання амбулаторно-поліклінічної допомоги населенню.
|
І-ІІ |
Усний контроль Усний контроль 1.Тестовий контроль 2.Індивідуальне усне опитування |
Див. п.1 «Актуальність» Див. п.2 «Мета» 1. Програмні тестові питання 2. Контрольні питання. 3.Структурно-логічні схеми |
2 3 15 |
|
4 |
Основний етап Формування професійних вмінь та навичок: 1. Засвоїти практичне значення основних структурних підрозділів поліклініки в питаннях медичного забезпечення населення. 2. Оволодіння навиками роботи з основною обліково-звітною документацією амбулаторно-поліклінічних закладів та її аналізом. 3. Оволодіти практичними навичками щодо організації надання амбулаторно-поліклінічної допомоги населенню. |
ІІІ |
Усний контроль із застосуванням коментарів щодо особливостей організації амбулаторно-поліклінічної допомоги на базі міської поліклініки Метод формування вмінь: -професійний тренінг у вирішенні клінічних ситуацій щодо особливостей організації амбулаторно-поліклінічної допомоги |
1. Організаційно-методичне забезпечення роботи міської поліклініки 2. Оснащення та кадрове забезпечення міської поліклініки. 3. Ситуаційні завдання |
50-55 |
|
5 |
Заключний етап 1. Контроль та корекція рівня професійних вмінь та навичок. 2. Підведення підсумків практичного заняття. 3. Домашнє завдання за наступною темою. |
ІІІ |
1.Індивідуальний контроль вирішених ситуаційних завдань. 2. Контроль висновків та рішень за результатами професійного тренінгу. |
Результати та висновки опрацьованих клінічних ситуацій та ситуаційних завдань. Матеріали самостійної підготовки |
12 3 |
VІІ. Матеріали методичного забезпечення заняття.
VІІ.1. Матеріали контролю для підготовчого етапу заняття.
ОСНОВНІ ПИТАННЯ:
VІІ.2. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття.
Завдання
Ознайомитись з структурою та організацією роботи кожного підрозділу поліклініки, основною обліковою документацією.
VІІ.3. Матеріали контролю для заключного етапу заняття.
І. Тести ІІІ рівня.
Приклади тестових завдань
1. Поліклініка для обслуговування дорослого населення може бути:
* складовою частиною об 'єднаної лікарні;
* самостійною установою;
- складовою частиною діагностичного центру.
2. Завдання міської поліклініки:
* надання спеціалізованої кваліфікованої допомоги амбулаторно і вдома;
* проведення профілактичних заходів;
* гігієнічне виховання населення;
* проведення диспансерного спостереження за різними контингентами;
- працевлаштування осіб, які підлягають диспансерному спостере женню;
- оздоровлення навколишнього середовища району обслуговування;
- надання соціально-правової допомоги;
* проведення лікарської експертизи працездатності
3. Завдання головних спеціалістів району, області:
* аналіз показників здоров 'я населення;
* аналіз показників діяльності лікувально-профілактичних закладів (і конкретної служби);
- визначення вартості лікування хворих;
* організація підвищення кваліфікації медичних працівників;
* впровадження в практику нових методів діагностики і лікування;
- проведення протиепідемічних заходів;
- забезпечення лікувально-профілактичних установ діагностичною апаратурою;
* аналіз скарг населення;
* планування конкретної служби.
4. Методи відбору контингентів для диспансерного спостереження:
* профілактичні огляди;
- паспортизація лікувально-профілактичних закладів;
* звертання в лікувально-профілактичні заклади;
* дослідження контактних з інфекційними захворюваннями;
- перепис населення;
- анамнестичний;
5. Доцільність проведення профоглядів сільського населення у центральній районній лікарні обумовлена:
* можливістю залучення до проведення оглядів спеціалістів практично всіх необхідних профілів;
- наявністю відділень швидкої медичної допомоги;
- можливістю забезпечити повну явку осіб, що підлягають огляду на лікарській дільниці.
* можливістю проведения необхідних інструментально-лабораторних досліджень;
Перелік питань для підготовки до тестових завдань
Поліклініка для обслуговування дорослого населення може бути
Потужність поліклініки визначається:
Питома вага населення, що лікується в амбулаторно-поліклінічних закладах, складає (в %):
Завдання міської поліклініки:
Основні підрозділи міської поліклініки:
Ефективна робота поліклініки впливає на:
7. Основні завдання реєстратури поліклініки:
8. Основні завдання долікарського кабінету поліклініки:
9. Рекомендована чисельність населення на територіальній терапевтичній дільниці:
10. Лікар-терапевт міської територіальної дільниці повинен забезпечити:
11. Основні розділи роботи дільничного лікаря-терапевта:
12. Основний зміст лікувальної роботи дільничного лікаря-терапевта:
13. Основний зміст профілактичної роботи дільничного лікаря-терапевта.
14. Протиепідемічна робота дільничного лікаря-терапевта:
15. Підвищення кваліфікації дільничних лікарів може здійснюватись:
16. Функції лікарів-спеціалістів міської поліклініки:
17. Сутність диспансерного методу:
18. Завдання диспансеризації:
19. Показання до відбору осіб для диспансерного спостереження:
20. Контингенти дорослого населення, що підлягають диспансерному спосте реженню за медичними показаннями:
21. Контингенти дорослого населення, що підлягають диспансерному спосте реженню за соціальними показами:
22. Методи відбору контингентів для диспансерного спостереження:
23. Види профілактичних оглядів, що здійснюються в лікувально-профілак-тичних закладах:
24. Цільові медичні огляди проводяться для:
25. Попередні медичні огляди проводяться для:
26. Періодичні медичні огляди проводяться для:
27. Обов'язкові періодичні медичні огляди проводяться серед контингентів:
28. Етапи диспансеризації:
29. Види реабілітації (відновлювального лікування) хворих та реконвалес-центів у закладах охорони здоров 'я:
30. Принципи проведення відновлювального лікування:
31. Основним завданням медичної реабілітації є:
32. Поняття соціальної реабілітації хворих включає:
33. Поняття професійної реабілітації хворих включає:
34. Основні кабінети відділення відновлювального лікування:
35. Завдання кабінету інфекційних захворювань:
36. Завдання кабінету обліку та медичної статистики:
37. Соціально-економічні умови, що впливають на організацію медичної допомоги сільському населенню:
38. Медико-демографічні умови, що впливають на організацію медичної допомоги сільському населенню:
39. Основні особливості організації медичної допомоги сільському населенню:
40. Етапи в організації медичної допомоги сільському населенню:
41. Заклади, що входять до складу сільської лікарської дільниці:
42. Підходи до формування сільської лікарської дільниці:
43. Рекомендована чисельність населення на сільській лікарській дільниці (у тис):
44. Рекомендований радіус обслуговування на сільській лікарській дільниці (в км.):
45. Завдання сільської дільничної лікарні:
46. Структура сільської дільничної лікарні:
47. Структура сільської лікарської амбулаторії:
48. Медичну допомогу у сільській лікарській амбулаторії надають штатні спеціалісти:
49. Завдання амбулаторії сільської лікарської дільниці:
50. Завдання фельдшерсько-акушерського пункту:
51. Форми наближення амбулаторно-поліклінічної допомоги до сільського населення:
52. Заклади другого етапу надання медичної допомоги сільському населенню:
53. Завдання центральної районної лікарні:
54. Структура центральної районної лікарні (ЦРЛ):
55. Основні напрями організаційно-методичної роботи центральної районної лікарні:
56. Структура обласної лікарні:
57. Завдання головних спеціалістів району, області:
58. Доцільність проведення профоглядів сільського населення у центральній районній лікарні обумовлена:
59. Заклади третього етапу надання медичної допомоги сільському населенню:
60. Завдання обласної лікарні:
ІІ. Ситуаційні завдання
VІІ.4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів.
Орієнтовна карта для самостійної роботи
|
№ |
Основні завдання |
Вказівки |
|
1. |
Поняття про позалікарняну медичну допомогу, її види. |
Знати |
|
2. |
Перелік закладів, що надають позалікарняну медичну допомогу. |
Знати та охарактеризувати |
|
3. |
Структурні підрозділи поліклініки |
Знати |
|
4. |
Основні розділи роботи і завдання поліклініки |
Знати та охарактеризувати |
|
5. |
Дільничний принцип обслуговування |
Охарактеризувати |
|
6. |
Облікові документи амбулаторно-поліклінічних закладів |
Знати |
|
7. |
Диспансерний метод |
Знати визначення, основний обліковий документ та охарактеризувати кожен з етапів |
|
8. |
Контингенти населення, що підлягають диспансеризації |
Знати |
|
9. |
Групи диспансерного спостереження |
Знати |
|
10. |
Види профілактичних оглядів |
Знати |
|
11. |
Види і методи реабілітації |
Знати |
|
12. |
Етапи надання медичної допомоги для сільського населення, лікувально-профілактичні заклади та їх завдання. |
Знати |
|
13. |
Поняття сільської лікарської дільниці |
Знати |
|
14. |
Розділи роботи дільничного терапевта і сімейного лікаря |
Знати та охарактеризувати |
|
15. |
Організація експертизи тимчасової непрацездатності, ЛЕК |
Знати та охарактеризувати |
VІІІ. ЛІТЕРАТУРА:
о с н о в н а
д о д а т к о в а
Автор: ас. Олійник І.В. Затверджено на засіданні кафедри
“__” ____ 20 __ р. Протокол № ___
Зав. кафедрою соціальної медицини,
економіки та організації охорони здоров‘я проф. ОЧЕРЕДЬКО О.М.
PAGE 20