Будь умным!

У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

модульною системою організації навчального процесу для студентів усіх напрямів підготовки денної форми

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 24.11.2024

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ КОНДРАТЮКА

КАФЕДРА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ І ПРАВА

Методичні вказівки для підготовки до семінарських занять з дисципліни

«Основи конституційного права України»

за кредитно-модульною системою організації навчального процесу

для студентів усіх напрямів підготовки

денної форми навчання

Полтава 2012


Методичні вказівки для підготовки до семінарських занять з дисципліни «Основи конституційного права України» за кредитно-модульною системою організації навчального процесу для усіх напрямів підготовки денної форми навчання. – Полтава: ПолтНТУ, 2012. –  с.

Укладач: І.О. Кульчій, кандидат наук з державного управління, старший викладач кафедри державного управління і права

Відповідальний за випуск:.

Рецензенти: В.М. Божко, кандидат юридичних наук, доцент;

В.Д. Чернадчук, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін та банківського права Української академії банківської справи Національного банку України.

Затверджено науково-методичною
радою університету

Протокол № ___ від ___ ___________2012 р.

Коректор М.М. Рокитна

Верстка І.О. Кульчій


Пояснювальна записка

Навчальний курс «Основи конституційного права України» вивчається протягом одного семестру. Як і кожна навчальна дисципліна, цей курс включає в себе лекційні та семінарські заняття. До семінарських занять студенти повинні самостійно готуватися, використовуючи основні законодавчі акти зі сфери конституційного законодавства України, відповідні навчально-методичні матеріали.

Тематичним планом передбачено проведення 18 годин семінарських занять із найбільш актуальних і складних тем курсу. На семінари виносяться питання, передбачені запропонованими планами, і вони проводяться під керівництвом викладачів з використанням різних форм та методів контролю знань слухачів: просте опитування, вільна дискусія, обговорення реферативних повідомлень, виконання контрольних робіт, розв’язання завдань і практичних ситуацій тощо.

При підготовці до семінарів студенти можуть зіткнутися з певними труднощами, головні з яких – брак навчальної літератури та нестабільність законодавства, обумовлена необхідністю приведення його у відповідність з Конституцією України від 28 червня 1996 року та змінами внесеними в 2004 році. В зв’язку з цим необхідно звернути увагу на, по-перше, ретельне конспектування лекцій, по-друге, самостійне вивчення Конституції України, новітніх законодавчих актів та наукових праць, перелік яких дається на лекціях і в планах семінарських занять. При цьому доцільно занотувати в робочому зошиті найбільш важливі положення цих актів і скласти короткий план виступу, тобто логічну схему викладу своїх знань по кожному питанню теми семінарського заняття. Доцільно визначити і виписати для себе найважливіші поняття теми. У робочому зошиті не зайве скласти правовий глосарій – тлумачний словничок правових термінів у формі таблиці, де в першій графі будуть записані всі нові поняття, у другій – їх зміст.

З метою систематизації знань по ряду тем студентам пропонується заповнити в робочих зошитах схеми чи таблиці на основі певних нормативних актів, підручників, навчальних посібників, довідкових видань.

Доповідач на семінарах визначається викладачами як за бажанням слухачів, так і на власний розсуд. При висвітленні питань теми дозволяється користуватися робочим зошитом для цитування окремих положень законодавчих актів або законодавчих джерел. Однак слід уникати безперервного читання. Доповідачу можуть задаватися додаткові запитання слухачами або викладачами, а після відповіді на них бажаючі можуть виступити з короткими доповненнями і уточненнями. По можливості розгортається вільна дискусія, що передбачає висловлення власної думки та її аргументації.

Наприкінці семінарського заняття викладачі оцінюють виступи студентів і рівень підготовки групи в цілому, визначають питання теми, які потребують більш глибокого вивчення під час самостійної роботи.

На останньому занятті викладачі проводять колоквіум чи тестування, мета якого – визначення рівня знань студентів по розділах курсу. Студенти, які брали активну участь у семінарах, за рішенням викладачів звільняються від колоквіуму чи тестування.

Завершується вивчення курсу «Основи конституційного права України» складанням заліку, до якого допускаються ті студенти, які відпрацювали теми всіх семінарських занять, виправили незадовільні оцінки, отримані на семінарах, і успішно склали колоквіум.


Тема №1 Система конституційного права

План

  1.  Характеристика галузі конституційного права.
  2.  Конституційно-правові норми і конституційно-правові інститути.
  3.  Конституційно-правові відносини та їх особливості.
  4.  Джерела галузі конституційного права.

Практичні завдання до теми № 1

1. Письмово проведіть класифікацію конституційно-правових норм та наведіть приклади кожного виду конституційно-правових норм. Проаналізуйте особливості структури конституційно-правової норми.

2. Письмово визначте, які головні та початкові інститути входять до генерального інституту конституційної системи органів державної влади.

3. Письмово наведіть п’ять прикладів конституційно-правових відносин, визначте юридичні факти, на підставі яких вони виникли, та структуру наведених правовідносин.

Список рекомендованої літератури

Нормативна

  1.  Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К., 1996.
  2.  Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Із змінами станом на 1 січня 2006 року. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2006.

Основна

  1.  Конституційне право України. /За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – С. 6-18, 22-37.
  2.  Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю.М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В.С. Журавського. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – С.6-23.
  3.  Конституційне право України. /Ю.М. Тодика, В.П. Колісник, О.Г. Кушніренко та ін./ За ред. Ю.М. Тодики. – Конспект лекцій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1997. – С. 3-15.
  4.  Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник.-Вид. 4-те, виправл. та доповн.- К.: Атіка, 2006 – С. 5-13.
  5.  Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С.5-25, 51-54.

Додаткова

  1.  Конституційне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т. — Т. 2 / За загальною редакцією Ю.С. Шемшученка. — К.: Юридична думка, 2008. — 800с.
  2.  Конституційне право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. В.П. Колісника та Ю.Г. Барабаша. — X.: Право, 2008. — 416 с.
  3.  Скомороха В.Є. Конституційна юрисдикція в Україні: проблеми теорії, методології і практики. — К.: Леся, 2007. -716 с.
  4.  Скрипнюк О.В. Конституція України та її функції: проблеми теорії та практики реалізації. До десятої річниці прийняття Конституції України. — К.: Академія правових наук України, 2005. — 168 с.
  5.  Совгиря О.В., Шукліна Н.Г. Конституційне право України: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2007. — 632 с.
  6.  Стецюк П.Б. Основи теорії конституції та конституціоналізму. Частина перша. Посібник для студентів. — Львів: Астролябія, 2003.- 232 с.
  7.  Єзеров А. Конституційний конфлікт як феномен та процес в Україні: Монографія. — Одеса: Юридична література, 2008. — 240 с.
  8.  Годованець В.Ф. Конституційне право України: Конспект лекцій. — 2-ге вид., стереотип. — К.: МАУП, 2001. — 216 с.
  9.  Макаренко Л.М. Деякі питання теорії норм конституційного права України // Держава і право. Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К.: 2007. – Вип.12. – С.197-201.
  10.  Мелащенко В.Ф. Основи конституційного права України. Курс лекцій. – К.: «Вентурі», 1995. – С. 4-14, 22-44.
  11.  Погорілко В., Федоренко В. Поняття, ознаки, види і структура конституційно-правових норм // Право України. – 2001. – № 11. – С. 9-14.
  12.  Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Система конституційного права як галузі права, юридичної науки та навчальної дисципліни // Правова держава: Щорічник наук. праць / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2001, – Вип.12. – С. 198-209.
  13.  Поваляєва М. Інститути конституційного права України: поняття, ознаки та критерії розмежування. // Право України. – 2009. – №5. – С. 20-23.
  14.  Сінькевич О. Щодо особливостей норм конституційного права України. – Право України. – 2006. – № 11. – С. 15-18.
  15.  Тацій В., Тодика Ю. Конституційне право, критерій, ступінь обгрунтованості. // Віче. – 1995. – №4. – С. 3-15.
  16.  Федоренко В. Поняття системи конституційного права України // Право України. – 2008. – №7. – С. 9-13.
  17.  Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. – М.: Юристъ, 1997. – С. 10-19.
  18.  Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. – К.: Вища школа, 1997. – С. 4-14.
  19.  Шаповал В. Перспективи розвитку науки конституційного права в Україні // Право України. – 2007. – № 9. – С. 49-52.


Тема №2 Конституція – основний закон держави

План

  1.  Поняття конституціоналізму, основні положення теорії Конституції.
  2.  Основні способи прийняття Конституції.
  3.  Види Конституцій.
  4.  Конституційний процес сучасної української держави: етапи та особливості.

Практичні завдання до теми № 2

1. Письмово наведіть п’ять прикладів того, як Конституція України виступає в ролі основи правової системи. Зверніть особливу увагу на окремі галузі права та проаналізуйте вплив Конституції України на ці галузі.

2. Виходячи із тлумачень терміну «конституціоналізм», поданих Ю.О. Тихомировим та В.М. Шаповалом, письмово визначте, чи існує конституціоналізм в Україні. Наведіть приклади.

Список рекомендованої літератури:

Нормативна

  1.  Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К., 1996.
  2.  Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Із змінами станом на 1 січня 2006 року. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2006.

Основна

  1.  Конституційне право України. /За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – С. 101-107, 115-134.
  2.  Конституційне право України. /За ред. Ю.М. Тодики. – Конспект лекцій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 22-29.
  3.  Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю.М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В.С. Журавського. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – С. 54-79.
  4.  Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2006. – С. 26-40.
  5.  Тодика Ю.М. Конституція України – Основний Закон держави і суспільства: Навчальний посібник. – Харків: Факт, 2001 - 25 с.
  6.  Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 73-85.

Додаткова

  1.  Конституційне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т. - Т. 2 / За загальною редакцією Ю.С. Шемшученка. - К.: Юридична думка, 2008. - 800 с.
  2.  Георгіна А.З., Словська І.Є. Конституціоналізм як категорія науки конституційного права // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб.наук. праць, Чернівці, 2007. – Вип.103. – С. 57-60.
  3.  Давидова М. Конституціоналізм як гарантія забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні. – Людина і політика. – 2006. – № 5. – С. 105-112.
  4.  Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебник для вузов. /Ред. Б.А. Страшун. – М.: БЕК, 2006. – С. 39-85.
  5.   Мелащенко В.Ф. Основи конституційного права України. Курс лекцій. – К.: Вентурі, 2004. – С. 191-206, 214-224.
  6.  Святоцький О., Чушенко В. Питання теорії і практики конституціоналізму в Україні. // Право України. – 2008. – №2. – С. 17-20.
  7.  Суто Сигэюки. Конституционализм, доктрина правового государства // Вестник МГУ. Серия «Право». – 1996. – № 6. – С. 16-28.
  8.  Тодика Ю.М. Функції Конституції України та її загальна характеристика. // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – №1. – С. 20-28.
  9.  Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. – М.: Юристъ, 1997. – С. 27-48.
  10.   Шаповал В. Конституція України як нормативно-правовий акт (теоретичні проблеми кваліфікації). // Право України. – 2003. – №6. – С. 3-7.
  11.   Шаповал В. Основний закон України і референдум: до питання про «стабільність» Конституції. // Право України. – 2005. – №2. – С. 3-5.
  12.   Шаповал В. Теоретичні проблеми реалізації норм Конституції України. // Право України. – 2005. – №6. – С. 3-7.


Тема №3 Загальні засади конституційного ладу України

План

  1.  Поняття конституційного ладу та його засад.
  2.  Конституційна характеристика української держави.
  3.  Економічні, політичні, соціальні та духовно-культурні засади конституційного ладу.

Практичні завдання до теми №3

1. Класифікувати норми розділу І Конституції України «Загальні засади».

2. Які положення розділу І Конституції України «Загальні засади» складають правові інститути?

3. У районному суді громадянин А., посилаючись на конституційний принцип пріоритету прав людини, вимагав від районної державної адміністрації скасувати рішення її голови про заборону паління у громадських місцях. Як повинен вчинити суд? Відповідь обґрунтуйте.

4. Письмово проаналізуйте державний лад України. Чи є він конституційним на сьогодні? Аргументуйте свою точку зору і наведіть власні приклади.

5. Письмово викладіть Вашу власну думку стосовно української демократії. Чи можна реально вважати Україну демократичною державою та чому? Наведіть приклади.

6. Письмово викладіть Вашу власну думку стосовно України як правової держави. Чи є Україна насправді правовою? Наведіть докази.

Список рекомендованої літератури

Нормативна

  1.  Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. // Відом. Верх. Ради України. – 1990. – №31. – Ст. 429.
  2.  Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. // Голос України. – 1991. – 27 серпня; Відом. Верх. Ради України. – 1991. – №38. – Ст. 502.
  3.  Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К., 1996.
  4.  Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 року. // Офіційний вісник України. – 2000. – №15. – С. 7-17.
  5.  Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 5 квітня 2000 року. // Офіційний вісник України. – 2000. – №17. – С.26-33.

Основна

  1.  Конституційне право України. /За ред. Ю.М. Тодики. – Конспект лекцій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1997. – С. 35-38.
  2.  Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю.М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В.С. Журавського. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – С. 80-95.
  3.  Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. /За ред. В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С. 45-57.
  4.  Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 94-115.

Додаткова

  1.  Конституційне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т. — Т. 2 / За загальною редакцією Ю.С. Шемшученка. — К.: Юридична думка, 2008. — 800 с.
  2.  Конституційне право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. В.П. Колісника та Ю.Г. Барабаша. — X.: Право, 2008. — 416 с.
  3.  Скомороха В.Є. Конституційна юрисдикція в Україні: проблеми теорії, методології і практики. — К.: Леся, 2007. -716 с.
  4.  Скрипнюк О. В. Конституція України та її функції: проблеми теорії та практики реалізації. До десятої річниці прийняття Конституції України. — К.: Академія правових наук України, 2005. — 168 с.
  5.  Совгиря О.В., Шукліна Н.Г. Конституційне право України: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2007. — 632 с.
  6.  Стецюк П.Б. Основи теорії конституції та конституціоналізму. Частина перша. Посібник для студентів. — Львів: Астролябія, 2003.- 232 с.
  7.  Веніславський Ф. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України. // Право України. – 2006. – №1. – С. 34-38.
  8.  Журавльова Г. Поділ влади в сучасній Україні (проблеми теорії та практики). // Право України. – 2008. – №11. – С. 23-25.
  9.  Заєць А. Принцип розподілу влад  в новітній українській конституційно-правовій практиці. // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – №2. – С. 40-50.
  10.   Шаповал В. Верховенство закону як принцип Конституції України. // Право України. – 2003. – №1. – С. 5-7.


Тема №4 Основи правового статусу людини і громадянина

План

  1.  Правовий статус людини і громадянина в Україні
  2.  Поняття та принципи громадянства в Україні.
  3.  Підстави набуття та припинення громадянства в Україні.
  4.  Основні права, свободи та обов’язки людини і громадянина.

Практичні завдання до теми №4

1. Нащадок гетьмана Скоропадського П., громадянин США на початку 1996 р. очолив політичну партію «Українська держава» і нею був висунутий претендентом на посаду Президента України. Восени 1996 р. Міністерство юстиції України звернулось до суду з позовом про обмеження щодо членства у політичній партії громадянина США на підставі того, що іноземець відповідно до ст. 36 Конституції України не може бути членом політичної партії, а отже, займатись політичною діяльністю. На судовому засіданні адвокат відповідача зазначив, що до прийняття нової Конституції України 28 червня 1996 р. на конституційному рівні іноземцям не заборонялось бути членами політичних партій. Оскільки це відбувалось до набуття чинності Конституцією, доводи Міністерства юстиції України, на думку відповідача, є безпідставними, а тому в позові необхідно відмовити.

Проаналізуйте дії учасників процесу. Яким має бути рішення суду?

2. Громадянин Афганістану незаконно перетнув державний кордон України. Під час перевірки документів він був затриманий у Києві органами внутрішніх справ як такий, що незаконно перебуває на території України. У відділенні внутрішніх справ громадянин Афганістану написав заяву про надання йому статусу біженця. Проте йому було відмовлено на підставі того, що він незаконно опинився на території України, а тому має бути висланий.

Проаналізуйте чинне законодавство щодо біженців і як адвокат визначте для свого клієнта його подальші дії. Чи може він одержати статус біженця в Україні?

3. Осієвська К., сім’я якої переїхала на постійне місце проживання до США, звернулась до посольства України в США з проханням про вихід її сина віком 16 років з громадянства України. Чоловік Осієвської К., який вирішив залишитись громадянином України, не дав згоди на зміну громадянства сина.

Як має вирішитися питання про громадянство сина Осієвської К.?

4. Громадянин України Петренко В. звернувся до суду загальної юрисдикції з позовом про оскарження Указу Президента України про припинення громадянства. Суд відмовив Петренку В. у прийнятті позову.

Чи правомірні дії суду? Як потрібно вирішити справу?

5. Письмово визначте особливості правового статусу іноземців та осіб без громадянства в Україні. Наведіть приклади прав, які не мають ці категорії людей в Україні.

Список рекомендованої літератури

Нормативна

  1.  Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. – К., 1990.
  2.  Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К., 1996.
  3.  Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року. // Відом. Верх. Ради України. – 1991. – №46. – Ст. 617.
  4.  Закон України «Про громадянство України». Від 18 січня 2001 року. // Голос України. – 1997. – 1 березня; Урядовий кур’єр. – 1997. – 1 березня.
  5.  Постанова Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження» від 26 червня 1992 року. // Голос України. – 1992. – 28 липня.
  6.  Указ Президента України «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» від 27 березня 2001 року // Президентський вісник. – 2001. – 7 квітня – С.11-12.
  7.  Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства. Затверджено Указом Президента України від 27 березня 2001 року // Президентський вісник. – 2001. – 7 квітня. – С.13-15.
  8.   Порядок провадженння за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень // Президентський вісник. – 2001. – 7 квітня – С.16-66.

Основна

  1.  Конституційне право України. /За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – С. 199-236.
  2.  Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю.М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В.С. Журавського. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – С. 96-116.
  3.  Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С.116-143.

Додаткова

  1.  Зрубей В. Правове регулювання перебування іноземців в Україні. // Право України. –2002. – №8. – С. 52-53.
  2.  Казакевич Г. Двойное гражданство: мировой опыт и правовое регулирование в Украине. // Персонал. – 2004 – №7. – С. 4-8.
  3.  Ковалишин І. Законодавство України про біженців: питання розвитку і вдосконалення. // Нова політика. – 2009. – №6. – С. 42-46.
  4.  Ковалишин І. Поняття «біженець»: критерії визначення в законодавстві України. //Право України. – 2007. – №11. – С. 112-117.
  5.  Ковалишин І. Правовий статус біженців в Україні: проблеми законодавчого регулювання і застосування. // Вісник Академії правових наук України. – 2008. – №4. – С. 34-41.
  6.  Князев В. Поняття та елементи конституційного статусу людини і громадянина в Україні. // Право України. – 2008. – №12. – С. 29-31.
  7.  Копиленко О. Проблема «подвійного громадянства» у законодавстві України. // Юридичний вісник України. – 1999. – 28 січня – 3 лютого. – С. 28–31; Український правовий часопис. – 1998. – №3 – С. 42-45.
  8.  Лотюк Л.М. Принципи громадянства України відповідно до Конституції України. // Право України. – 1998. – №7. – С. 9-11, 14.
  9.  Майданник О. Про інститут громадянства України. // Право України. – 2005. – №2. – С. 70-74.
  10.   Німченко В. Правовий статус іноземців і осіб без громадянства в Україні. // Вісник Конституційного Суду України. – 2004 – №2. – С. 66-73.
  11.   Правовий статус особи за Конституцією України. // Юридичний вісник України. – 2003. – 27 серпня – 2 вересня. – С. 4-8
  12.   Федчишин М. Громадянство України. До питання законодавчого регулювання. // Віче. –2006. - №8. – С. 145-150.
  13.   Чалий П. Громадянство України: етапи становлення. // Урядовий кур’єр. – 1996. – 21 листопада.
  14.   Чалий П. Елемент державності – інститут громадянства // Політика і час. – 2001 – №1. – С. 38-46.
  15.   Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. – К.: Вища школа, 1997. – С. 102, 109-118.


Тема №5 Форми народного волевиявлення в Україні

План

  1.  Поняття та форми виборів в Україні.
  2.  Виборчі системи.
  3.  Виборчий процес.
  4.  Референдуми: поняття, види.

Практичні завдання до теми №5

1. Виборець Н., перевіряючи списки виборців, з’ясував, що він до нього не внесений. У зв’язку з цим він подав письмову заяву голові дільничної комісії. Голова відмовився вжити заходів, адже виправлення помилки, на його думку, пов’язане з витратами часу для передруковування виборчого списку.

Проаналізуйте викладені факти.

2. Під час виборчої кампанії кандидат А. використав у передвиборній агітації комерційну рекламу на телебаченні, а також плакати, виготовлені зусиллями групи підтримки. Інший кандидат К. у процесі виборчої кампанії роздавав своїм майбутнім виборцям мило, інші побутові речі.

Як можна кваліфікувати дії кандидатів у народні депутати України?

3. У передвиборній програмі кандидат у народні депутати України критикував невідповідності і суперечності між Конституцією і законами України. Зокрема, він вважав, що окремі положення певних законів є неконституційними, і він домагатиметься їх скасування.

Крім того, він вважав, що окремі закони, зокрема, про приватизацію та іноземні інвестиції, мають бути скасовані, оскільки вони спрямовані проти ринкових реформ і незалежності України.

Проаналізуйте цей казус.

Список рекомендованої літератури

Нормативна

  1.  Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К., 1996.
  2.  Закон України «Про вибори народних депутатів України»// zakon.rada.gov.ua
  3.  Виборче законодавство України / Упор. Шайгородський Ю. – Укр. центр політичного менеджменту, 2008. – 698 с.

Основна.

  1.  Конституційне право України. /За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – С. 300-356.
  2.  Конституційне право України. /За ред. В.Я. Тація та ін. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – С. 148-173.
  3.  Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю.М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В.С. Журавського. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – С. 264-304.
  4.  Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 193-126.

Додаткова

  1.  Арановский К.В. Государственное право зарубежных стран. – М.: Форум, 1999 – С. 292-314.
  2.  Бобик В. Воля виборців і виборча інженерія. // Політика і час. – 2007. – №7. – С. 50-52.
  3.  Вибори в Україні: європейський вимір / Комітет виборців України. – К.: Факт, 2001. – 24 с.
  4.  Вибори і референдум в Україні: законодавче забезпечення проблеми реалізації та шляхи вдосконалення: Збірник міжнародної науково-практичної конференції (доповіді, виступи, рекомендації). – Київ, 13–15 лист. 2005 р. – К.: Нора-Друк, 2005 – 58 с.
  5.  Теофіл Іван. Виборчі системи та їхні політичні наслідки. //Нова політика. – 2005. – №2. – С. 23-31; №4. – С. 11-30.
  6.  Книгін К. Правове визначення референдуму як форми народовладдя // Право України. – 2007. – № 11. – С. 28-31.
  7.  Книгін К. Реалізація народного волевиявлення, вираженого в рішеннях всеукраїнських референдумів // Право України. – 2008. – № 8. – С. 44-47.
  8.  Кривенко Л. Конституційні основи референдуму // Віче. – 2009. – № 2. – С. 78-94.
  9.  Крупчан О. Референдум: світовий досвід і сьогодення України // Право України. – 2003. – № 8. – С. 30-35.
  10.  Лавринович О. Проблема недійсності виборів. //Право України. – 2000. – №6 – С. 84-85.
  11.  Мурашин О.Г. Міжнародне сприяння здійсненню безпосередньої демократії (участь іноземних спостерігачів у підготовці і проведенні виборів та референдуму в Україні). //Право України. – 2008. – №8. – С. 6-10.
  12.  Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Референдуми в Україні: історія та сучасність. – К., 2000. - 256 с.
  13.  Скомороха В. За результатами референдуму // Політика і час. – 2001. – №1. – С. 15-20.
  14.  Федоренко В. Всеукраїнський референдум: проблеми теорії і практики. // Право України. – 2003. – №11 – С. 136-141.
  15.  Федоренко В. Юридична сила референдумів, плебісцитів. // Віче. – 2007. – №8 – С. 57-69.


Тема №6 Конституційно-правовий статус Верховної Ради України

План

  1.  Місце та роль Верховної Ради України в механізмі державної влади.
  2.  Структура та склад Верховної Ради України.
  3.  Статус народних депутатів Верховної Ради України.
  4.  Законодавчий процес у Верховній Раді України.
  5.  Компетенція Верховної Ради України.

Практичні завдання до теми №6

1. Перевірте, чи правильно викладено положення Регламенту Верховної Ради України:

а) під час засідання Верховної Ради України головуючий на засіданні з метою впорядкування процедури обговорення питання має право давати оцінку виступів ораторів;

б) головуючий на засіданні Вченої Ради України може проводити сигнальне голосування;

в) пленарні засідання Верховної Ради України відкриваються і відбуваються, якщо на них присутні не менше як V* народних депутатів України від їх фактичної кількості;

г) закони України, постанови Верховної Ради України та інші рішення вважаються прийнятими, якщо після обговорення за них проголосувала більшість народних депутатів України від їх фактичної більшості, визначеної в Конституції України;

д) рішення про перенесення дати засідання Верховної Ради України, прийняте більшістю голосів народних депутатів України, що присутні на засіданні Верховної Ради України, незалежно від їх кількості;

е) голосування з резолюції щодо довіри чи недовіри Кабінету Міністрів України може проводитись поіменно при таємному голосуванні.

2. Дати відповідь «так» чи «ні» на питання щодо статусу народного депутата України.

Народний депутат України може виступати як експерт органів попереднього слідства, прокуратури, суду.

Порядок реалізації права законодавчої ініціативи народного депутата України визначається Конституцією України.

Запит народного депутата України подається як в усній, так і в письмовій формі, і про нього повинно бути оголошено на засіданні Верховної Ради України в присутності осіб, яким він адресований.

Народний депутат України має право на невідкладний прийом керівниками органів з питань депутатської діяльності, але на об’єктах спецпризначення він та його речі можуть бути оглянуті.

Депутатський запит та депутатське звернення – майже одне й те саме, відмінність – лише в термінах одержання відповіді.

Після обрання народний депутат України зобов’язаний передати текст своєї передвиборної платформи для його опублікування в газеті – органі місцевої ради.

3. Законспектуйте статтю 3.4.1 глави 3.4 Регламенту Верховної Ради України «Порядок обговорення питання на засіданні Верховної Ради».

4. Дайте письмову відповідь на запитання: «Як на Вашу думку, чи слід відновити інститут відклику народних депутатів в Україні?»

Список рекомендованої літератури

Нормативна

  1.  Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К., 1996.
  2.  Регламент Верховної Ради України від 27 липня 1994 року. //Відом. Верх. Ради України. – 1994. – №35. – Ст. 338 (зі змінами і доповненнями внесеними Постановами Верховної Ради України станом на 2 березня 2009 року).
  3.  Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 25 березня 2004 року. // Урядовий кур’єр. – 2004. – 6 квітня. – С. 16-32.
  4.  Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус народного депутата України» від 22 березня 2001 року. // Голос України. – 2001. – 7 серпня.
  5.  Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 року. // Голос України. – 1998. – 20 січня; Урядовий кур’єр. – 1998. – 15 січня; Право України. – 1998. – №2. – С. 108-114.
  6.  Закон України «Про Рахункову палату» від 23 грудня 1997 року. // Голос України. – 1998 – 23 січня.
  7.  Постанова Верховної Ради України «Про перелік комітетів Верховної Ради України чотирнадцятого скликання» від 1 лютого 2000 року. // Юридичний вісник України. – 2000. – 27 квітня – 3 травня. – С.17.

Основна.

  1.  Конституційне право України. /За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – С. 397-445.
  2.  Конституційне право України. /За ред. В.Я. Тація та ін. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – С. 174-190.
  3.  Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю.М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В.С. Журавського. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – С. 319-392.
  4.  Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 292-356.

Додаткова

  1.  Конституційне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т. — Т. 2 / За загальною редакцією Ю.С. Шемшученка. — К.: Юридична думка, 2008. — 800 с.
  2.  Конституційне право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. В.П. Колісника та Ю.Г. Барабаша. — X.: Право, 2008. — 416 с.
  3.  Бандурка О.М., Древаль Ю.Д. Парламентаризм в Україні: становлення і розвиток: Монографія. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1999 - 564 с.
  4.  Бюджетні повноваження парламенту. Українські реалії на тлі світового досвіду. Посібник. – К., «Заповіт», 1997 – С. 28-73.
  5.  Вибори народних депутатів України 2002 року: правозастосовча практика судів та виборчих комісій / Барабаш О. Воробйов О., Кальченко С., Ковтунець В. – К.: Нора –друк, 2003. –254 с.
  6.  Журавський В. Двопалатний парламент в Україні: проблеми формування. // Право України. – 2008. – №3. – С. 35-36.
  7.  Ківалов С., Орзіх М. Парламентський контроль в умовах державно-правової реформи в Україні. // Юридический вестник. – 2007. – №4 – С. 66-71.
  8.  Комітети – основа діяльності законодавчих органів влади. Посібник. – К.: Заповіт. – 1997. – С. 8-16, 29-32.
  9.  Кривенко Л. Законодавча влада в системі державної влади // Вісник Академії правових наук України. – 2008. – №1.
  10.  Свєтова С.М. Практика парламентаризму. Посібник. – К.: Заповіт. – 1997. – С. 5-59.
  11.  Сравнительное конституционное право. – М.: Манускрипт. – 1996. – С. 530-534.
  12.  Філіпчук В., Манчуленко Г. Народний депутат України: конституційно-правовий статус. //Віче. – 2009. – №1. – С. 3-11.
  13.  Шаповал В., Журавльова Г. Феномен парламенту. Спроба наукового тлумачення дефініції. // Віче. – 2000. – №2. – С. 12-17.


Тема №7 Конституційно-правовий статус Президента України

Конституційно-правовий статус органів виконавчої влади

План

  1.  Місце та роль Президента України в механізмі державної влади.
  2.  Порядок обрання Президента України.
  3.  Повноваження Президента України.
  4.  Дострокове припинення повноважень Президента України.
  5.  Кабінет Міністрів України: склад, порядок обрання, повноваження.
  6.  Центральні та місцеві органи виконавчої влади України.

Практичні завдання до теми №7

  1.  Парламент прийняв рішення, яке є втручанням в оперативну діяльність органів виконавчої влади. Президент України звернувся з листом до Голови Верховної Ради України з вимогою переглянути прийняте рішення. Проте парламент підтвердив попереднє рішення. Посилаючись на принцип поділу влади, Президент України оголосив це рішення таким, що прийняте з порушенням Конституції України, тобто нечинним.

Чи правильно діяв Президент України? Відповідь обґрунтуйте.

2. Проаналізуйте, які юридичні форми глави держави виділяє В.В. Кравченко (С. 286). Законспектуйте характеристики цих форм та визначте, яка з них, на Вашу думку, є найбільш ефективною в умовах становлення демократії. Поясніть чому.

3. Законспектуйте перелік повноважень, які не може виконувати Прем’єр-міністр, якщо він заміщує на посаді Президента України.

Список рекомендованої літератури

Нормативна

  1.  Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К., 1996.
  2.  Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори Президента України» від 18 березня 2004 року // Урядовий кур’єр. – 2004. – 6 квітня.
  3.  Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 5 березня 1998 року. //Юрид. вісник України. – 1998. – 9–15 квітня (Додаток. – С. 13–16); Голос України. – 1998. – 3 квітня; Урядовий Кур’єр. – 1998. – 4 квітня. – С. 8.
  4.  Указ Президента України «Про офіційні символи глави держави» від 29 листопада 1999 року. Положення про офіційні символи глави держави. // Урядовий кур’єр. – 1999. – 1 грудня. – С. 2.

Основна

  1.  Вибори Президента України 1999: Інформаційно-аналітичне видання / Ред. Рябець М.М. – К.: ЦВК, 2000. – 400 с.
  2.  Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю.М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В.С. Журавського. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – С. 393-409.
  3.  Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник. –К.: Атіка, 2006. – С. 210-229.
  4.  Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 357-377.

Додаткова

  1.  Агафонов С. Правовий статус Президента України. // Право України. – 2004. – № 9. – С. 24-26.
  2.  Білодід О. Євангеліє, на якому присягають Президенти. //Україна. – 1994. – №14. – С. 2-4.
  3.  Бражник І. На чому присягав Президент. Національна святиня. – Пересопницьке Євангеліє. //Віче. – 2004. – №1. – С. 150-153.
  4.  Веніславський Ф. Роль Президента України в механізмі забезпечення взаємодії законодавчої і виконавчої гілок влади. // Нова політика. – 2008. – №1. – С. 7-11.
  5.  Головатенко В. Окремі аспекти конституційно-правового статусу Президента України. //Право України. – 2005. – №5. – С. 30-34.
  6.  Головатенко В. Правові акти Президента України: юридична природа, статус, функції // Право України. – 2004. – № 3. – С.14-18.
  7.  Кіс Т. Інститут президентства в України // Нова політика. – 2000. – № 1. – С. 23-31.
  8.  Кривенко Л. Конституційні моделі легітимації глави держави і баланс повноважень між інститутами влади // Віче. – 2008. – № 9 С. 25-29.
  9.  Кривенко Л. Президент України: еволюція конституційно-правового статусу. // Віче. – 2005. – №10. – С. 77-94.
  10.   Кудряченко Ф. Институт Президента на Украине: реалии конституционно-правового статуса //Государство и право. — 1998. – №3. – С. 99-106.
  11.   Мельник О. Імпічмент президента. Можливість і доцільність. // Віче. – 2000. – №2. – С. 150-151.
  12.   Орзих М. Закон о выборах Президента Украины – новый этап реформы избирательного права. //Юридический вестник. – 1999. – №3. – С. 50-58.
  13.   Плахотнюк Н. Повноваження Президента України як основний елемент інституту Президентства в Україні. //Вісник Укр. Акад. Держ. Управління при Президентові України. – 1998. – №1. – С. 138-145.
  14.   Серьогіна С.Г. Теоретично-правові та організаційні засади функціонування інституту президента в Україні. Монографія. – Харків: Ксілон, 2001. – 258 с.
  15.   Ткаченко О. Вето Президента України: конституційні основи, практика і проблеми застосування. //Голос України. -–2005. – 12 серпня. – С. 2-3.
  16.  Федчишин М. Право законодавчої ініціативи і право вето. // Віче. – 1998. – №11. – С. 44-53.
  17.   Цвік М., Процюк І. Про державно-правову природу влади Президента України в системі розподілу влад // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – №1. – С. 42-50.
  18.   Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. – К.: Вища школа, 1997. – С. 223-244.
  19.   Шатіло В. Щодо посилення статусу Президента України // Право України. – 2002. – № 6. – С. 128-132.
  20.   Шатіло В. Місце Президента України в системі органів державної влади // Право України. – 2003. – № 5. – С.24-26.
  21.   Адміністративна реформа в Україні. Документи і матеріали. //Український правовий часопис. – К.: Українсько-європейський центр з питань законодавства, 1999. – Вип. 4. – С. 8-21.
  22.   Кикоть П. Міністерство – центральний орган виконавчої влади України. //Право України. – 2000. – №1. – С. 33-37, 48.
  23.   Коліушко І. Адміністративна реформа в Україні. // Право України. – 1998. – №2. – С. 10-14.
  24.   Макаренко О. Щодо співвідношення понять «орган виконавчої влади» та «орган державного управління». // Право України. – 2005. – №6. – С. 23-27.
  25.   Михеєнко Р. Виконавча влада і конституційні статуси Президента України та Кабінету Міністрів України // Право України. – 2000. – №8. – С. 24-28.
  26.   Нижник Н., Дуба А. Конституційно-правова основа діяльності та повноважень уряду України //Вісник Укр. Акад. держ. Упр. при Президентові України. – 1999. – №1. – С. 57-67.


Тема № 8 Судова система України та органи прокуратури

План

  1.  Система органів судової влади.
  2.  Конституційний Суд України.
  3.  Статус суддів.
  4.  Конституційно-правовий статус прокуратури.
  5.  Вища Рада Юстиції.

Практичні завдання до теми №8

1. Громадянин П. був оштрафований за порушення правил дорожнього руху. Однак він вважав себе невинуватим, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталась випадково.

Районний суд відмовив йому в задоволенні позову про скасування штрафу, орієнтуючись на чинний закон. Громадянин П. заявив, що такий закон порушує його конституційні права і звернувся за захистом до Конституційного Суду України.

Чи повинен Конституційний Суд України розглядати звернення громадянина П.? Відповідь обґрунтуйте.

Що мав би пояснити громадянину П. юрист, якби той проконсультувався з ним в зв’язку із зверненням до Конституційного Суду України?

2. Законспектуйте форми та порядок участі громадян України у здійсненні судочинства.

3. Схематично намалюйте у зошиті шлях, який необхідно пройти (які вимоги необхідно виконати), щоб стати суддею місцевого суду загальної юрисдикції. Автор найкращого малюнка з точки зору якості, повноти переліку вимог та творчого підходу отримає три додаткових бали до своєї підсумкової оцінки.

4. Законспектуйте стадії та порядок проведення дисциплінарного провадження стосовно судді загальної юрисдикції Вищою Радою Юстиції.

Список рекомендованої літератури

Нормативна

  1.  Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К., 1996.
  2.  Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року. //Відом. Верх. Ради України. – 1996. – №49. – Ст. 272.
  3.  Регламент Конституційного Суду України. Затверджено рішенням Конституційного Суду України. – 5 березня 1997 року. //Офіційний вісник України. – 1997. – №20. – С. 87-116.
  4.  Рішення Конституційного Суду України // Конституційне законодавство України (законодавчі акти, коментар, офіційне тлумачення): Збірник нормативних актів / Автори-упорядники: С.В. Лінецький, М.І. Мельник, А.М. Ришелюк. – К.: Атіка, 2000. – С. 628–891.

Основна

  1.  Конституційне право України. /За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – С. 504-554.
  2.  Конституційне право України. /За ред. В.Я. Тація та ін. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – С. 238-255.
  3.  Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю.М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В.С. Журавського. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – С. 427-438.
  4.  Лисенков С.Л. Закон «Про Конституційний Суд України»: Популярний коментар. – К.: Либідь, 1998 – 124 с.
  5.  Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 470-484.

Додаткова.

  1.  Гергелійник В. Конституційний Суд в системі органів контрольної влади: теоретичні аспекти //Право України. – 2004. – №5. – С. 81-85.
  2.  Дубровський В. Таємниці секретаріату: (Секретаріат КС). // Юридична практика. – 2005. – №4.
  3.  Захарова О. Тлумачення законодавства та проблеми захисту прав громадян. //Юридичний вісник Укр., 2003. – 2–8 грудня.
  4.  Методы толкования Конституции Конституционными судами Европы. (Подготовил Семишоцкий). // Закон і бізнес. – 1998. – 30 июня (№26). – С. 6.
  5.  Мироненко О. Про деякі загальні підходи до поняття «конституційна юстиція» і предмета її історії. //Вісник Конституційного Суду України. – 2005. – №4. – С. 46-61.
  6.  Савченко М. КСУ у механізмі гарантування прав і свобод людини. //Право України. – 2007. – №4. – С. 35-38.
  7.  Селіванов А., Євграфов П. За невиконання рішень КСУ – конституційну відповідальність. // Закон і бізнес. – 1999. – 20 листопада (№47). – С. 10.
  8.  Селіванов А. Теоретичні і практичні погляди на тлумачення КСУ норм законодавства. //Право України. – 1999. – №10. – С. 37-40.
  9.  Скомороха В. Конституційний Суд України: досвід і проблеми. // Право України. – 2007. – №1. – С. 8-13.
  10.   Тесленко М. Правова природа актів Конституційного Суду України. // Право України. – 2008. – №2. – С. 6-9.
  11.   Ткаченко Ю. Підстави та критерії визнання конституційності нормативно-правових актів // Право України. – 2009. – № 9. – С. 26-38.


Тема №9 Місцеве самоврядування. Територіальний устрій України.

План.

  1.  Система місцевого самоврядування, територіальна громада – основний елемент системи місцевого самоврядування.
  2.  Система адміністративно-територіального устрою України.
  3.  Автономна Республіка Крим як форма адміністративно-територіального устрою України.
  4.  Конституційні засади територіального устрою України.

Практичні завдання до теми №9

1. Київська обласна державна адміністрація своїм рішенням ліквідувала Чорнобильський район і замість нього, змінивши кордони, створила район з новою назвою – Згурівський. Київська обласна рада звернулась до Конституційного Суду України з конституційним поданням про визнання рішення Київської обласної державної адміністрації незаконним.

Як потрібно вирішити цей спір?

2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим прийняла Закон про бюджет Автономної Республіки Крим. Верховна Рада України скасувала цей Закон, посилаючись на те, що він прийнятий з перевищенням повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Чи правомірні дії обох представницьких органів?

3. Правовий статус Автономної Республіки Крим у складі України.

4. Співдружність Незалежних Держав: позитиви і негативи. Майбутнє цієї організації.

Список рекомендованої літератури

Нормативна

  1.  Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року. – К., 1990.
  2.  Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К., 1996.
  3.  Закон України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року. //Голос України. – 1991. –18 грудня. – С. 11-12; Відом. Верх. Ради України. – 1992. – №2. – Ст. 5.
  4.  Закон України «Про статус гірських населених пунктів в Україні». //Відом. Верх. Ради України. – 1995. – №56.
  5.  Закон України «Про столицю України – місто-герой Київ» від 15 січня 1999 року. //Голос України. – 1999 – 2 лютого; Урядовий кур’єр. – 1999. – 28 січня (Орієнтир, с. 9-13).

Основна.

  1.  Конституційне право України. /За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – С. 609-617.
  2.  Конституційне право України. /За ред. В.Я. Тація та ін. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – С. 335-344.
  3.  Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю.М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В.С. Журавського. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – С. 467-484.

Додаткова.

  1.  Дністрянський М. Адміністративно-територіальний устрій України крізь призму геополітики //Дзвін. – 1996. – №8. – С. 93-104.
  2.  Дністрянський М.С. Кордони України: Територіально-адміністративний устрій. – Львів. – 1992 – 358 с.
  3.  Кравченко В. Історичні аспекти формування територіального устрою України. Державна територія. //Краєзнавство та шкільний туризм. – 1997. – №4. – С. 17-23.
  4.  Ткачук П. Район: актуальні питання історії, теорії і практики територіального устрою. //Право України. – 2008. – №8. – С. 21-28.
  5.  Шаповал В. Державний устрій України: політико-правовий аспект проблеми. //Українське право. – 2008. – №1. – С. 7-16.




1. Они имеют разнообразный характер и могут быть объединены в две основные группы- общие гарантии местного сам
2. Модуль 2 ДОКУМЕНТАЦІЯ ЩОДО ОСОБОВОГО СКЛАДУ План Заява
3. правового характера применяются к лицам их совершающим
4. Кохлеарный неврит может быть вызван целым рядом факторов обуславливающих поражение различных отделов слух
5. реш Элементарняч
6. . Анамнез. Доистория этногpaфичеcкoй науки Глава 2
7. по теме- Линейная и векторная алгебра аналитическая геометрия
8. Тепловое, шумовое и другие виды загрязнений атмосферы
9. Потребность в питательных веществах крупного рогатого скот
10. Деградация земель и лесов
11.  44 с СОДЕРЖАНИЕ [1] Характеристика детей 6го года жизни с общим недоразвитием р
12. САМАРСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ ТЕХНИЧЕСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ Кафедра Электроснабжение промышленных предприятий.html
13. Алиса в стране чудес
14. тематика Физика Химия Чтение Средний балл Успевае
15. планування. 1. Сутність та класифікація функцій менеджменту
16. Статья баланса 2010 2011 2012 Изменения Тыс
17. -Правого бічного отвору покрівлі 1Vшлуночка Люшка
18. Visit to a doctor
19. ВОЗМОЖНОСТИ ФИРМЫ РЕЗЮМЕ
20. Что такое основной технологический процесс процесс изготовления или ремонта изделий составляющих пр

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе