Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
19
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ
УДК 622: 65:06.052 (477.62)
ПІСКУНОВА Наталя Василівна
Спеціальність 08.06.01 - Економіка, організація та
управління підприємствами
Донецьк-2003
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Донецькій державній академії управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк) на кафедрі загального та адміністративного менеджменту.
Науковий керівник –кандидат економічних наук, доцент
Костенок Ігор Володимирович,
Донецька державна академія управління
Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк),
доцент кафедри загального та адміністративного менеджменту.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Берсуцький Яків Григорович,
Інститут економіки промисловості НАН України
(м. Донецьк), заступник директора
обчислювального центру;
кандидат економічних наук, доцент
Циганов Олександр Рувімович,
Донецька державна академія управління
Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк),
професор кафедри біржової та банківської справи.
Провідна установа – Науково-дослідний економічний інститут
Міністерства економіки та з питань європейської
інтеграції України (м. Київ), відділ проблем
економіки галузей паливно-енергетичного
комплексу і енергозбереження.
Захист відбудеться "22" травня 2003 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.
Автореферат розісланий "19" квітня 2003 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. В останні роки в Україні вдалося стабілізувати видобуток вугілля на рівні 80 млн. тонн у рік, підвищити продуктивність праці, поліпшити розрахунки за поставлену вугільну продукцію банківськими коштами, підвищити заробітну плату шахтарям, удосконалити структуру виробничого потенціалу галузі за рахунок закриття особливо збиткових шахт. Однак поліпшення роботи галузі забезпечено в основному за рахунок шахт-лідерів. На більшості шахт і розрізів знижувався обсяг видобутку вугілля і погіршувався фінансовий стан.
Основною причиною такого становища є брак фінансових ресурсів для прийняття управлінських рішень щодо стабілізації й розвитку вуглевидобувних підприємств, збільшення та більш ефективне використання яких, у свою чергу, стримується застосуванням неадекватних ринковим умовам господарювання підходів, форм і методів розробки, прийняття і реалізації таких рішень. Змінити таку ситуацію на шахтах і розрізах можливо шляхом розробки і впровадження організаційно-економічного механізму формування управлінських рішень, що дозволить більш повно використовувати внутрішньовиробничі й ринкові можливості, а також важелі державного регулювання їх діяльності.
Такий механізм повинен базуватися на теоретичних розробках зарубіжних і вітчизняних учених та фахівців. Однак в економічній теорії недостатньо розробленими є питання, що визначають прийняття управлінських рішень на підприємствах, їх класифікацію, методологію та організацію формування і виконання сукупності управлінських рішень; методи оцінки ефективності управлінських рішень на шахтах (розрізах), інформаційне забезпечення управлінських рішень.
Викладене свідчить про актуальність даної дисертаційної роботи, основною ідеєю якої є розробка організаційно-економічного механізму формування управлінських рішень, спрямованого на більш повне й ефективне використання внутрішньовиробничих, ринкових, державних можливостей для досягнення беззбиткової роботи і подальшого розвитку вуглевидобувного підприємства відповідно до поставлених цілей.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роз-
роблені в дисертації пропозиції відображено в результатах науково-дослідних робіт, виконаних за участю автора в Донецькій державній академії управління МОН України за темою “Ринкове реформування управління економікою України: регіональний аспект” (номер держреєстрації 0100U003069, 1999-2004 рр.), у рамках якої розроблено методичні підходи до формування комплексу управлінських рішень; у Донецькому національному університеті МОН України за темою “Проблеми обліку та аудиту в умовах ринкової економіки” (номер держреєстрації 0101U005704, 2001-2005 рр.), в якій автором розроблено моделі формування витрат на виробництво продукції; у Донецькому науково-дослідному вугільному інституті за темою “Розробити проект методичних рекомендацій із застосування Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” на шахтах і розрізах” (номер держреєстрації 0199U001424, 1999-2000 рр.), де автором розширено принципи формування собівартості вугільної продукції.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретично обґрунтованих методичних положень і практичних рекомендацій з побудови й організації функціонування механізму формування комплексу управлінських рішень, ефективність яких забезпечує досягнення системи цілей розвитку вуглевидобувних підприємств. Відповідно до поставленої мети в дисертаційній роботі вирішено такі задачі:
визначено вихідні теоретичні положення формування управлінських рішень на підприємстві та встановлено ті питання, що залишились невирішеними;
розроблено класифікацію управлінських рішень, що приймаються на підприємстві;
установлено недоліки практики розробки і реалізації управлінських рішень щодо розвитку вугільних підприємств України, причини їх низької ефективності;
сформульовано науково-методичні принципи і підходи до створення механізму формування комплексу управлінських рішень щодо розвитку вуглевидобувних підприємств;
розроблено рекомендації з визначення цілей функціонування підприємства; організації розробки й оцінки проектів комплексу управлінських рішень, формування, затвердження й організації виконання комплексу управлінських рішень.
Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є процеси формування і реалізації управлінських рішень на вуглевидобувних підприємствах.
Предмет дослідження. Предметом дослідження виступає механізм формування комплексу управлінських рішень щодо розвитку вуглевидобувних підприємств.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи складають положення теорії конфігурацій факторів, що визначають прийняття управлінських рішень, і закони функціонування підприємств у конкурентному середовищі. У дисертації використано методи логічного аналізу і синтезу (у процесі дослідження науково-методичної бази прийняття управлінських рішень), техніко-економічного аналізу (для аналізу результативності діяльності підприємств із видобутку вугілля в реальних умовах реалізації управлінських рішень), кореляційно-регресійного аналізу (для уточнення взаємозв’язків собівартості видобутку вугілля з факторами виробництва), групування (у процесі аналізу коефіцієнтів самоокупності шахт). Інформаційною базою дослідження є дані оперативного, статистичного й бухгалтерського обліку по шахтах, розрізах, об'єднаннях і галузі в цілому. Як джерела інформації використовувались праці вітчизняних і зарубіжних учених і фахівців, нормативні та законодавчі акти, фондові джерела науково-дослідних інститутів, звітна і проектна документація підприємств.
Наукова новизна одержаних результатів. Основним науковим результатом дисертаційної роботи є системне вирішення питань створення організаційно-економічного механізму формування комплексу управлінських рішень щодо розвитку вуглевидобувних підприємств. Наукова новизна дисертації полягає в такому:
уперше запропоновано:
класифікацію управлінських рішень, основними ознаками якої визначено: сферу впливу, спрямованість і складність цілей, капіталоємність, ступінь ефективності, ступінь повторюваності і стандартизації, метод розробки, форма підготовки, спосіб фіксування рішення;
використання коефіцієнта окупності витрат на виробництво продукції для оцінки сукупної результативності реалізації прийнятих управлінських рішень на вуглевидобувному підприємстві;
принципову схему формування комплексу управлінських рішень щодо розвитку вуглевидобувних підприємств, що базується на теорії конфігурацій факторів і спрямована на досягнення цілей розвитку підприємства насамперед за рахунок подолання внутрішніх і зовнішніх проблемних ситуацій;
методичні рекомендації, які передбачають порядок визначення цілей функціонування вуглевидобувного підприємства, організацію розробки управлінських рішень, моделі оцінки управлінських рішень зі збільшення обсягу видобутку вугілля, зниження засміченості вугілля, що добувається, породою, поліпшення якості вугільної продукції за рахунок збагачення, а також організацію відбору, прийняття і виконання управлінських рішень;
удосконалено:
перелік факторів, що визначають прийняття управлінських рішень, за рахунок додаткового включення таких факторів, як: масштаб проблеми, ресурсне забезпечення, передбачуваність стану об'єкта управління в майбутній період, ефективність механізму господарювання на підприємстві, стан виробничої і соціальної інфраструктури підприємства і регіону;
технологію вирішення проблемних ситуацій на основі детального їх аналізу та розподілу робіт між виконавцями;
метод визначення беззбиткового обсягу видобутку вугілля з урахуванням можливостей зниження собівартості та підвищення ціни вугілля, який дозволяє розглядати можливі варіанти розвитку вуглевидобувного підприємства при розробці його економічної стратегії;
структуру інформаційної системи і порядок її формування для прийняття управлінських рішень щодо розвитку підприємств;
дістали подальшого розвитку:
поняття “управлінське рішення”, виходячи з наявності функціональних і ситуаційних задач управління, розглядається як вибір способів і засобів, зроблений суб’єктом управління для приведення об’єкта управління до нормативних параметрів його функціонування або для подолання проблемної ситуації в об’єкті управління відповідно до поставленої мети й установлених обмежень;
наукові положення, пов’язані з необхідністю введення поняття “формування комплексу управлінських рішень”, під яким розуміється розробка їхньої сукупності, економічна ефективність якої забезпечує досягнення цілей розвитку підприємства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці методичних рекомендацій, використання яких керівниками, технологами, економістами і маркетологами забезпечує системний підхід до формування й реалізації комплексу управлінських рішень щодо розвитку вуглевидобувних підприємств. Методичні рекомендації з формування комплексу управлінських рішень використовуються в ДВАТ “Шахта Курахівська” ДХК “Селідоввугілля ” (довідка від 11 лютого 2002 р. № 121), ДВАТ “Шахтоуправління Донбас” ДХК “Донвугілля” (довідка від 24 січня 2002 р. № 91-108). Тимчасові методичні рекомендації з обліку витрат на виробництво вугільної продукції на шахтах і розрізах затверджені наказом міністра палива та енергетики України від 26 січня 2001 р. № 30 і використовуються усіма вуглевидобувними підприємствами України (довідка від 17 січня 2002 р. № 1-35). Окремі положення дисертації використовуються в навчальному процесі Донецького національного університету МОН України (довідка від 12 червня 2002 р.
№ 3 - 10 / 1271).
Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертаційній роботі, отримані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї і положення, що є результатом самостійної роботи здобувача, а внесок автора конкретизовано у списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційної роботи доповідалися й одержали схвалення на вузівській науковій конференції професорсько-викладацького складу ДонДУ за підсумками дослідницької роботи: економічні науки (м. Донецьк, квітень 1997 р.); на науково-практичній конференції “Роль социального менеджмента в интеллектуализации общества” (м. Слов’яногірськ, 23-26 квітня 2001 р.); на Міжнародній конференції “Исследование и оптимизация экономических процессов “Оптимум-2001” у Національному технічному університеті “Харківський політехнічний інститут” (м. Харків, 14-16 листопада 2001 р.); на науково-технічних семінарах Союзу гірничих спеціалістів України у 2000-2001 рр., на науково-методичних семінарах кафедри загального та адміністративного менеджменту ДонДАУ в 2000-2002 рр.
Публікації. Основні ідеї та положення дисертаційної роботи викладено в 10 наукових працях (у тому числі у 7 статтях та 3 тезах матеріалів конференцій). Загальний обсяг публікацій складає 2,6 д. а., з яких особисто автору належить 2,3 д. а.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел зі 171 найменування, трьох додатків. Загальний обсяг дисертації 173 сторінки, у тому числі 13 таблиць, 10 рисунків. Обсяг основної частини дисертації складає 163 сторінки.
Розділ 1. Дослідження науково-методичної бази прийняття управлінських рішень на підприємствах. На підставі аналітичного огляду літератури уточнено економічний зміст і теоретичні основи процесу прийняття управлінських рішень на підприємствах.
Серед учених і фахівців немає єдиної думки про сутність управлінського рішення, яке є центральною, провідною ланкою управління, засобом вирішення функціональних і ситуаційних (проблемних) управлінських задач. Виходячи з цього у дисертаційній роботі управлінське рішення розглядається як вибір способів і засобів, зроблений суб'єктом управління для приведення об'єкта управління до нормативних параметрів його функціонування або для подолання проблемної ситуації на об'єкті управління відповідно до поставленої мети й установлених обмежень.
Аналіз теорій прийняття управлінських рішень дозволив віддати перевагу теорії конфігурацій, згідно з якою на процес прийняття рішення впливає комбінація різних факторів. Разом із тим пропоновані у спеціальній літературі склад і класифікація факторів не враховують масштабів проблеми, ресурсне забезпечення, передбачуваність стану об'єкта управління, ефективність механізму господарювання, стан виробничої та соціальної інфраструктури підприємства і регіону. Ураховуючи ці та інші фактори, вдосконалено їх класифікацію (таблиця).
Використання даної класифікації дозволяє всебічно аналізувати управлінські ситуації і залежно від їх складності вибирати підходи до їх вирішення.
Класифікація факторів, які визначають прийняття управлінських
рішень на підприємстві
|
Група факторів |
Найменування факторів |
|
За характером задач, які вирішуються |
Масштабність проблеми |
|
Ступінь впливу проблеми на діяльність підприємства |
|
|
Терміни вирішення проблеми |
|
|
Кількість учасників вирішення проблеми, їх інтереси |
|
|
Значущість витрат та результатів для учасників вирішення проблеми |
|
|
Взаємозв’язок задач, які вирішуються, з іншими сторонами діяльності підприємства |
|
|
Ступінь ризику |
|
|
За особливостями підприємства |
Розмір підприємства |
|
Передбачуваність стану об'єкта управління в майбутній період |
|
|
Структура організаційної та технологічної підсистем підприємства |
|
|
Корпоративна культура на підприємстві |
|
|
Кваліфікація керівників та спеціалістів |
|
|
Ресурсне забезпечення підприємства |
|
|
Ефективність механізму господарювання на підприємстві |
|
За характером зовнішньогосередовища |
Економічний стан країни, регіону, галузі |
|
Навколишнє природне середовище |
|
|
Демографічний стан у країні та регіоні |
|
|
Правове поле |
|
|
Розвиток виробничої та соціальної інфраструктур у регіоні та на підприємстві |
|
|
Культурні традиції у регіоні та галузі |
|
|
Діяльність державних органів |
|
|
Стан конкурентного середовища |
Аналіз літературних джерел показує, що прості управлінські задачі можуть вирішуватися за інтуїцією, виходячи зі знань і минулого досвіду менеджерів; стандартні (типові) задачі –розв’язуватися за заздалегідь розробленим алгоритмом; складні проблемні задачі для свого вирішення вимагають раціонального підходу. Разом із тим “абсолютної раціональності” управлінських рішень не буває, тому що наявна в менеджера інформація про природу проблеми і можливі варіанти вирішення свідомо неадекватна. Тому цілком виправданим є використання спрощених моделей ситуації. Обмежена раціональність спрямована не стільки на оптимізацію, скільки на визначення прийнятного результату від реалізації рішення. Проте це не виключає можливості оптимізації вирішення окремих задач управління.
Автор удосконалив технологію вирішення проблемних ситуацій, здійснивши їх детальний аналіз та розподіл робіт між виконавцями.
Виходячи з аналізу літературних джерел, розроблено інтегровану класифікацію управлінських рішень, що приймаються на підприємствах. Серед різних типів управлінських рішень особливу роль відіграють стратегічні управлінські рішення, оскільки вони визначають соціально-економічний розвиток підприємств. Запропонована класифікація управлінських рішень покликана сприяти впорядкуванню термінології, яка використовується при підготовці методичних, керівних і розпорядницьких документів. Це дозволить запобігти різному розумінню положень таких документів.
Виконаний аналіз методичної бази процесу прийняття і реалізації управлінських рішень на вуглевидобувних підприємствах свідчить про те, що вона достатня для оцінки рішень із впровадження нової техніки і технології, передових методів організації виробництва і праці. Економічне обґрунтування управлінських рішень базується на обліку змін витрат ресурсів у процесі виробництва і збуту продукції. Однак чинні методики базуються на несистемному обліку витрат і результатів, на недостатньо структурованій організації робіт із розробки і визначення економічної ефективності рішень, що пов’язанні з кінцевими показниками роботи підприємства. У методиках відсутні підходи до формування сукупності управлінських рішень, що забезпечують досягнення цілей функціонування підприємства на рік і більш далеку перспективу.
Розділ 2. Аналіз результативності управлінських рішень щодо стабілізації і розвитку підприємств із видобутку вугілля в Україні. За допомогою техніко-економічного, кореляційно-регресійного аналізів та інших методів дослідження проаналізовано результативність прийнятих управлінських рішень щодо стабілізації виробництва вуглевидобувних підприємств, установлено організаційні й ресурсні резерви їх розвитку.
Аналіз показав, що прийняті на всіх рівнях управління вугільною промисловістю заходи для поліпшення роботи шахт і розрізів дозволили стабілізувати видобуток вугілля на рівні 80 млн. тонн у рік в умовах закриття великої групи особливо збиткових вуглевидобувних підприємств. Однак стабілізацію обсягів видобутку вугілля забезпечили всього 82 (40,4% від загальної кількості шахт України) шахти. Вирішальну роль у цьому відіграли насамперед шахти-лідери галузі: ім. О.Ф. Засядька, “Красноармійська-Західна №1”, “Краснолиманська”, “Комсомолець Донбасу”, “Южнодонбасская №1”, “Южнодонбасская №3”. Більшість шахт і розрізів продовжували знижувати видобуток вугілля і погіршувати фінансово-економічні показники.
Для загальної оцінки результативності прийнятих рішень щодо стабілізації та розвитку шахт і розрізів запропоновано використовувати коефіцієнт окупності витрат , визначаючи його за формулою
=, (1)
де –обсяг і-ї готової вугільної продукції, т;
–ціна i-ї готової вугільної продукції, грн.;
–розмір держпідтримки, грн.;
–витрати з повної собівартості всієї готової вугільної продукції, грн.;
–інші операційні витрати, що не входять у собівартість продукції, грн.
Розрахунки коефіцієнтів окупності на підприємствах із видобутку вугілля, які працювали в 2000 р., показали, що тільки 25 шахт (12,3% загального числа) без держпідтримки і 57 (28,1%) із держпідтримкою забезпечили окупність витрат на виробництво і збут вугільної продукції. При цьому спостерігається значна диференціація коефіцієнтів окупності витрат по підприємствах (рис.1).
1 -
2 -
f8
ea
Рис. 1. Розподіл вуглевидобувних підприємств за коефіцієнтами окупності
У галузі продовжувала зростати кредиторська заборгованість, яка на початок 2003 р. склала 6,0 млрд. грн., що в 1,4 рази перевищує дебіторську заборгованість. Визначальний вплив на перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською здійснило порушення паритету цін на споживані шахтами і розрізами допоміжні матеріали й електроенергію з цінами на вугільну продукцію. На перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською істотно вплинуло зростання собівартості вугілля на шахтах і розрізах, що скоротили обсяг видобутку, а також обсяги реалізації вугілля за цінами, нижчими реальної його вартості через жорстку цінову конкуренцію.
Брак коштів не дозволяв приймати рішення щодо розвитку гірничих робіт та комплексного технічного переоснащення виробничих процесів у необхідному обсязі. Як наслідок, виробнича потужність шахт і розрізів у 2000 р. була використана в середньому на 78,4%, менш ніж на 50% використовували виробничу потужність 79 шахт і розрізів (38,9%). Низьке використання виробничих потужностей спостерігається на більш старих невеликих і середніх шахтах, що мають велику протяжність гірничих виробок, низький технічний рівень виробництва, відставання в підготовці фронту очисних робіт. Проведені кореляційний і регресійний аналізи свідчать, що саме ці показники визначають високу собівартість видобутку 1т рядового вугілля. Однак через незавершеність реконструкції, відставання технічного переозброєння виробничих процесів і розвитку гірничих робіт унаслідок браку коштів багато великих шахт також не могли використовувати у повному обсязі виробничі потужності.
Аналіз показує, що програми перспективного розвитку вуглевидобувних підприємств, програми розвитку гірничих робіт і технічного переоснащення виробництва базуються на технократичному підході. Головна увага в них приділяється реалізації техніко-технологічних управлінських рішень. При цьому практично не вирішуються організаційно-економічні проблеми, пов'язані з ринковою трансформацією економіки, а також проблеми, що виникають у взаємовідносинах вуглевидобувних підприємств із зовнішнім середовищем. Такий підхід зберігався і при розробці комплексних програм розвитку шахт та розрізів на 2001-2010 рр. Більшість підприємств прийняли рішення, економічна ефективність яких не забезпечує дотримання принципу економічності господарської діяльності. Унаслідок цього 54 підприємства (33,3%) розраховують одержати державну фінансову підтримку не тільки на капітальні вкладення, але й на покриття частини витрат із собівартості.
За останні роки значно вдосконалено організацію розробки галузевих програм розвитку підприємств за рахунок використання цільового методу та орієнтації на вирішення проблемних задач. Однак відсутність механізму організації виконання заходів програм призводить до того, що такі з них, як створення механізму реформування галузі і правове забезпечення, не виконуються. Програми не стали джерелом інформації для підприємств про вирішення проблем у взаємовідносинах із навколишнім середовищем.
Аналіз виконання програм і планів розвитку вуглевидобувних підприємств показує, що економічна їх ефективність незначна і суттєво не впливає на поліпшення фінансового стану. Реалізація в 2000 р. заходів програми підвищення технічного рівня виробництва забезпечила зниження собівартості 1т вугільної продукції всього на 26,9 коп., тобто на 0,23 %.
Аналіз ресурсного забезпечення рішень щодо стабілізації та розвитку вуглевидобувних підприємств показує, що в Україні наявні великі запаси вугілля, які дозволяють розвивати діючі й будувати нові шахти. Однак ці можливості стримуються обмеженими фінансовими ресурсами не тільки через порушення паритету цін на вугілля і матеріальні ресурси, які споживаються вуглевидобувними підприємствами, але і несвоєчасними розрахунками за відвантажене вугілля, виплатами податку на прибуток планово-збитковими підприємствами через необґрунтованість собівартості і цін у плані, слабкою активністю шахт і розрізів на ринку вугільної продукції.
Основною формою залучення зовнішніх інвестицій на шахтах є одержання гірничо-шахтного устаткування від фірм із недержавною формою власності на компенсаційній основі шляхом відвантаження вугілля часто за невигідних умов. Такі форми залучення коштів, як кредити під інвестиційні проекти, договори про спільну діяльність, використовуються в основному шахтами-лідерами галузі.
На підприємствах із видобутку вугілля відчувається брак інформації при розробці програм розвитку на перспективу через невизначеність державного фінансування, відсутність узагальненої інформації про кон'юнктуру ринку вугільної продукції, матеріалів, послуг, праці.
Програми розвитку шахт і розрізів слабко орієнтовані на вирішення проблем, що нагромадилися у галузі, не повною мірою використовують внутрішньовиробничі резерви поліпшення фінансового стану, а саме на багатьох шахтах продовжують засмічувати вугілля породою, не вживають заходи із скорочення протяжності гірничих виробок, практично не займаються диверсифікацією виробництва шляхом комплексного використання вугільних родовищ.
Недостатнє використання наявних резервів розвитку підприємств багато в чому пов'язане із застарілими підходами до підготовки і прийняття управлінських рішень на перспективу.
Розділ 3. Розробка організаційно-економічного механізму формування комплексу управлінських рішень щодо розвитку вуглевидобувних підприємств. На підставі вивчення науково-методичної літератури і практики господарювання сформульовано принципи побудови і структуру механізму формування комплексу управлінських рішень щодо розвитку вуглевидобувних підприємств, організацію і методи його використання.
Для забезпечення раціональної діяльності вуглевидобувних підприємств в умовах ринкової трансформації економіки у роботі запропоновано системний підхід до формування управлінських рішень. Під формуванням управлінських рішень розуміється розробка їхньої сукупності, економічна ефективність якої забезпечує досягнення цілей розвитку підприємства. Для реалізації такого підходу в дисертації розроблено організаційно-економічний механізм формування комплексу управлінських рішень щодо розвитку вуглевидобувних підприємств, в основу якого покладено такі принципи: науковість, об'єктивність, послідовність, комплексність, обмежена раціональність, зацікавленість, відкритість і гласність.
Основними функціями такого механізму визначено: виявлення, опис і ранжування проблем, що стримують розвиток підприємства; визначення цілей і задач функціонування підприємства на перспективу; розробку проектів управлінських рішень і формування їхньої сукупності, що забезпечує своєю ефективністю досягнення цілей розвитку підприємства; організацію затвердження і виконання управлінських рішень.
При розробці організаційно-економічного механізму формування комплексу управлінських рішень щодо розвитку вуглевидобувних підприємств крім принципів і необхідних функцій ураховувалась і та обставина, що будь-який організаційно-економічний механізм не має автоматизму дії, а тому потребує чіткої організації роботи управлінського персоналу.
З урахуванням викладеного розроблено структуру механізму формування комплексу управлінських рішень щодо розвитку вуглевидобувних підприємств, яка представляє собою сукупність основних, забезпечуючих, регулюючих і реалізуючих елементів і взаємозв'язків між ними (рис. 2).
Виявляти проблеми, що стримують розвиток вуглевидобувного підприємства, рекомендується за допомогою комплексного аналізу функціонування всіх підсистем шахти, приділяючи особливу увагу ключовим питанням. За кожним напрямком аналізу пропонується визначати і прогнозовані проблемні ситуації, справжні причини їх виникнення, створювані проблеми й альтернативні шляхи, методи і засоби їхнього подолання. Перелік проблем і проектів управлінських рішень повинен стати основою для досягнення системи цілей розвитку підприємства.
У роботі запропоновано визначати систему цілей виходячи з деталізації основної мети діяльності вуглевидобувного підприємства на перспективу. Головна мета діяльності підприємства повинна випливати з його економічної стратегії, що визначає принципові й найбільш важливі наміри колективу і його керівників.
На більшості шахт і розрізів необхідна комбінована економічна стратегія, що базується на використанні елементів стратегії зосередження на визначеному сегменті ринку із пристосуванням якості вугільної продукції до вимог цього сегмента. Головна мета конкретного підприємства буде спрямована на досягнення одного з трьох станів: розвиток, що забезпечує успішну діяльність у ринкових умовах господарювання; стабілізація, що забезпечує рух до беззбиткової роботи; часткова стабілізація, що забезпечує зниження збитків.
Структуризацію головної мети розвитку вуглевидобувного підприємства (установлення підцілей, задач) запропоновано здійснювати на основі прийняття політики цін, маркетингової політики, інноваційної та інвестиційної політики, політики перетворень відносин власності тощо. Основними задачами вуглевидобувних підприємств є збільшення обсягу видобутку, зниження собівартості й поліпшення якості вугілля, удосконалення системи управління з урахуванням сформованого зовнішнього середовища їхнього функціонування.
Параметри задач розвитку конкретного підприємства повинні встановлюватися виходячи з наявних резервів і можливостей їхньої реалізації.
На збиткових підприємствах із видобутку вугілля необхідно прагнути зближення витрат і доходів. Для цього пропонується використовувати метод пошуку беззбиткового обсягу видобутку з урахуванням можливостей зниження собівартості й підвищення цін на вугілля. На рис. 3 представлено деякі варіанти зближення витрат і доходів збиткового підприємства:
Рис.2. Структура механізму формування комплексу управлінських рішень
Рис. 3. Механізм відбору варіанта розвитку збиткового вуглевидобувного
підприємства
1. Без зниження собівартості й підвищення ціни забезпечити беззбиткову роботу підприємства можливо лише при збільшенні обсягу видобутку вугілля з Д1 до Д0;
2. При зниженні умовно-змінних витрат на 1 т у розмірі 1-3 і збільшенні ціни в розмірі 1' - 3' беззбиткова робота підприємства можлива при збільшенні обсягу видобутку вугілля з Д1 до Д3;
3. При зниженні умовно-змінних витрат на 1 т у розмірі 1-2 і збільшенні ціни у розмірі 1' - 2' беззбиткова робота підприємства можлива при збільшенні обсягу видобутку вугілля з Д1 до Д2.
Використання запропонованого методу дозволяє розглядати різні варіанти розвитку вуглевидобувного підприємства перш, ніж будуть остаточно визначені параметри основних задач його розвитку. Для оцінки варіантів розвитку підприємства запропоновано використовувати економічний результат , який обчислюється за формулою
(2)
де – обсяг видобутку вугілля у базовому та і-му варіанті, т;
– ціна 1т вугілля у базовому та і-му варіанті, грн.;
– держпідтримка витрат на собівартість у базовому варіанті в розрахунку на 1т вугілля, грн.;
– умовно-постійні витрати на видобуток вугілля у базовому варіанті, грн.;
– умовно-змінні витрати на 1т вугілля у базовому та і-му варіанті, грн.
Цей показник пропонується як критерій, а виробнича потужність і реальний розмір фінансових ресурсів – як обмеження при вирішенні задачі.
З огляду на ту обставину, що більшість вуглевидобувних підприємств України не приватизована і користується державною фінансовою підтримкою, пропонується посилити контроль за їх діяльністю, а також розширити економічні можливості органів управління галуззю за рахунок створення галузевого фонду фінансової підтримки вуглевидобувних підприємств. Пропонується також звільнити від податку на прибуток планово-збиткові підприємства, що покращили роботу; збільшити централізовані кошти на мо-
дернізацію і реконструкцію шахт і розрізів.
У роботі показано необхідність використання компромісної форми підготовки управлінських рішень щодо розвитку підприємства. Це вимагає створення спеціальної тимчасової групи фахівців для організації та координації робіт, а також узгодження й узагальнення пропозицій, що готуються функціональними відділами і службами.
ef
1 2 3 0