Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ДОГОВОРИ У ВИДАВНИЧІЙ СПРАВІ
Види договорів у видавничій справі
Структура типового договору та змістове наповнення його головних розділів
У процесі своєї діяльності, характер і обсяги якої вже визначені Статутом, видавцеві доведеться постійно мати справу з багатьма юридичними чи фізичними особами, які так чи і інакше будуть задіяні до процесу творення, множення і поширення серед потенційного споживача друкованого продукту. Взаємостосунки з ними регулюються різноманітними договорами, виконаними, як правило, у письмовій формі.
1. Види договорів у видавничій справі.
На початку з'ясуємо, які види договорів існують у видавничій практиці. Умовно їх можна розділити на два блоки:
У першому випадку йдеться про творчі і господарсько-правові стосунки з автором або його уповноваженим (власником твору) щодо підготовки до друку конкретного видання; у другому - з поліграфічним підприємством, книгорозповсюджуючою організацією, які це видання, підготовлене видавництвом, друкуватимуть і поширюватимуть серед читачів.
До блоку видавничих договорів відносяться:
До блоку виробничих договорів відносяться:
- договір з поліграфічним підприємством на випуск поліграфічної продукції;
2. Структура типовою договору та змістове наповненні його головних розділів.
Незважаючи на явну розмаїтість договірної системи й існування певної специфіки для кожного виду договору, в цілому їх структура і зміст мають багато спільного. Ця спільність передбачає обов'язкову наявність у кожному договорі таких розділів або положень:
Преамбула.
Предмет договору.
Права та обов'язки сторін.
Порядок розрахунків.
Відповідальність сторін.
Обставини непереборної дії.
Термін дії договору.
Умови дострокового припинення договору.
Спори за договором.
Юридичні адреси сторін.
Підписи сторін.
Коротко зупинимося на змістовій наповненості кожного розділу, звертаючи особливу увагу на деякі принципові положення. За основу візьмемо, скажімо, договір з автором (власником авторських прав) на використання твору. Преамбула.
У цій частині договору вказуються офіційні назви сторін та повні прізвища, ім'я, по батькові тих відповідальних осіб, хто підписує цей договір. З видавничого боку це, як правило, директор або головний редактор, які на основі діючого статуту уповноважені виконувати цю місію. Зазначаються також дата і місце укладання. Останнє має принципове значення, якщо укладається договір з іноземним автором чи видавцем. Адже від цього залежить, за законодавством якої країни розглядатимуться спірні моменти, якщо такі виникнуть у процесі виконання такого договору.
Предмет договору.
Залежно від виду договору, його предмет с різний: замовлення автору видавництвом на створення конкретного твору; передача видавництву виняткових чи не виняткових прав на видання і подальше розпорядження твором; придбання ліцензії тощо.
Тут чітко зазначаються основні параметри майбутнього видання (автор, назва твору, його обсяг- - у сторінках, обліково-видавничих аркушах чи в кількості знаків, мова видання та його склад). Всі інші дані, які стосуються оформлення, технічних характеристик майбутньої книги, обумовлюються в наступному розділі. Права та обов'язки сторін
На початку — про обов'язки, які потребують ретельного обговорення напередодні складання договору І фіксації їх у документі.
Важливо обумовити в договорі, в якій формі подається рукопис до видавництва (за комп'ютерного складання тексту самим автором важливо отримати від нього паперовий варіант та дискети). Попередня ретельна перевірка дискет на можливі технічні вади, можливість чи неможливість "стикування" комп'ютерних систем автора і видавця допоможе уникнути багатьох неприємностей і -клопотів, які можуть виникнути у видавництва після підписання договору.
У випадку, коли твір створюється кількома авторами колектив авторів), у договорі варто передбачити обов'язкове підписання рукопису всіма авторами і чітке зазначення тих частин параграфів, розділів) твору, які писав той чи інший автор. Де допоможе уникнути можливих непорозумінь між авторами і видавництву а майбутньому.
Є ряд зобов'язань і самого аидавпгщпюа. Вони передусім стосуються термінів видання твору в світ (безумовно, кожен видавець прагне відтягнути цей термін, по можливості, на пізніше, дбаючи про певний запасний час на випадок непередбачених затримок у процесі редакційно-видавничої роботи над твором). Ряд авторів спеціально наполягає на пункті договору, за яким видавництво зобов'язується не вносити будь-яких змін у сам твір та його назву, а також не додавати до нього інших матеріалів (і люстрацій, схем, передмов, коментарів) без погодження з автором.
Обов'язково в договорі зазначається наявність на звороті титулу кожного примірника міжнародного знаку охорони авторського права (копірайт) та точного тексту біля нього із зазначенням року початку охорони такого права. За зарубіжним досвідом, якщо автор продав виняткові права видавцеві, знак копірайт охороняє права видавця, а не автора. На вітчизняних книгах такий знак ставиться двічі: він охороняє права і видавця, І автора. У договорі ' також обумовлюється кількість безплатних (авторських) примірників, які видавництво зобов'язане видати авторові (упоряднику, перекладачеві Норму встановлюють за взаємною згодою сторін. У попередні роки була поширеною практика розрахунку видавництва з автором не гонораром, а відповідною кількістю книг, яку автори змушені були продавати. Це вважається явним порушенням авторського права і серйозні видавці намагаються до такої форми взаємостосунків з автором не доходити.
У договорі вказується право видавництва відхилити твір через його непридатність до видання з точки зору змісту і структури, якщо це виявиться в процесі редакційної підготовки або внутрішнього чи зовнішнього рецензування. У такому разі видавництво письмово обґрунтовує причини припинення своєї праці над рукописом. Воно також має право розірвати угоду з автором у випадках: якщо автор не подав твір в установлений договором термін (вперше після підписання угоди чи після обмовленого терміну доопрацювання в процесі редакційної обробки), якщо суд виявить несумлінність автора у виконанні замовленого твору (йдеться передусім про плагіат чи примітивну компіляцію). Розірвати підписаний договір має право і автор. Це буває у випадках, коли видавництво не випустить у світ твір в установлений договором термін. Автор також має право після закінчення чинності дії договору відмовитися від перевидання в цьому видавництві твору і далі розпоряджатися ним на свій розсуд. Останнім часом автори все активніше стали наполягати на внесенні до договору окремим
пунктом свого права доступу до фінансових документів видавництва, які стосуються ходу реалізації своєї книги і величини одержаного прибутку.
Порядок розрахунків
Визначаються вони самостійно відповідно до домовленості сторін. А це нерідко призводить до суперечностей між авторами і видавцями щодо розмірів цих сум і порядку їх виплат. Отож, актуальним у договорі є розмір, порядок і терміни розрахунків видавництва з автором за наданий для видання твір.
Практика засвідчує кілька поширених варіантів оплати:
- конкретний відсоток від доходу за твір. Тенденції українського книговидання засвідчують, що перші два варіанти дуже вигідні видавцям, але є кабальними і не зовсім прийнятними для авторів.
Терміни оплати, зазначені в договорах, можуть сильно коливатися в часі. Поширені такі:
- аванс при підписанні договору;
- акордна сума після передачі рукопису видавництву; - певна сума після підписання твору у світ;
- певна сума після надрукування тиражу;
- певна сума після реалізації якоїсь частини накладу (першої тисячі, половини, всього накладу).
Не зайве нагадати видавцеві, що при розробці цього розділу договору, аби в стосунках з автором не виникало підозр і непорозумінь, йому слід користуватися статтями Закону України "Пре авторське право і суміжні права", прийнятий Верховною Радою наприкінці 1993 року, де інтелектуальні права творця рукопису достатньо захищені.
Відповідальність сторін
У цьому розділі договору сторони фіксують міру своєї відповідальності у випадках, які можуть призвести до порушення якогось із пунктів домовленості. Найчастіше це стосується порушення термінів подання рукопису автором чи випуску в світ твору видавцем. У відповідності до закону, сторона, яка не виконала зобов'язань щодо авторського договору, або виконала його неналежним чином, зобов'язана матеріально відшкодувати збитки. Слід пам'ятати також, що сторона, якій завдано збитків, обов'язково захоче скористатися таким юридичним поняттям, як "упущена вигода". У сумарному виразі це може бути певний, відсоток від розміру обумовленого гонорару, вартості затрачених робіт або чітко фіксована цифра чи певна кількість мінімальних розмірів заробітної плати, яка діє на момент порушення договору у відповідності до урядового рішення.
Обставини непереборної д і ї
Цей розділ чи положення є свідченням цивілізованого підходу двох сторін до розуміння і сприйняття тих обставин, за якими може наступити невиконання обумовлених зобов'язань і за що вони не зможуть нести відповідальності. Термін "обставини непереборної дії". який часом замінюється, в договорах словосполученням "форс-мажорні обставини", означає: пожежі, землетруси, інші серйозні природні стихійні лиха, а також військові дії будь-якого роду, які виникають після підписання договору і можуть істотно вплинути на спроможність сторін виконувати їхні зобов'язання за цим договором. Про такі обставини, як правило, сторони зазначають у більшості договорів, сподіваючись, що вони все ж не настануть.
Термін дії договору
Принциповість записів у цьому розділі полягає в тому, що видавець прагне такий термін дії продовжити. Адже у випадку швидкої реалізації першого накладу книги с можливість додрукувати його аби здійснити перевидання. У межах дії угоди це можна робити і без згоди автора. Натомість з тих же причин автор зацікавлений, аби час дії угоди був не таким тривалим у часі. Як правило, переважна більшість договорів на уступну авторських прав укладається на 3-4 роки. Якщо цей термін у договорі з якихось причин не зазначений, його можна буде авторові розірвати лише через п'ять років.
Видавець повинен пам'ятати Й іншу норму Закону про авторське право, де визначається термін охорони прав авторів у цілому (стаття 24). Знання цієї статті особливо важливе у випадках, коли видавець хоче видати твір, скажімо, покійного автора. Так от, нашим законодавством надається охорона такому творові, яка діє протягом усього життя автора і 50 років після його смерті. Це ж стосується і творів, створених у співавторстві.
Спори за договором
Такі спори виникають нерідко. Вони можуть вирішуватися у відповідності до чинного законодавства тієї країни, на території якої цей договір підписано. Вітчизняним видавцям, які укладають договори з іноземними, партнерами на спільні видання чи на придбання ліцензії, не варто ризикувати, підписуючи угоди у Франкфурті, Лондоні чи Женеві. Краще це робити в себе вдома. Інакше судовий розгляд справи в країні партнера, якщо до цього дійде, із "знанням" нашими видавцями чужих мов та чужого законодавства може їм дорого обійтися.
Юридичні адреси сторін Це необхідний атрибут будь-якого договору. Тут зазначаються місцезнаходження партнерів, а також усі банківські реквізити, за якими будуть здійснюватися всі платіжні операції. Точність і повнота таких записів важлива найперше для бухгалтерських служб. У випадках, якщо партнер зовсім невідомий, варто спробувати перевірити зроблені в проекті договору записи щодо його реквізитів, як також і його платоспроможності. Цим можна уникнути можливих неприємностей у процесі реалізації умов договору.
Підписують договір ті особи, прізвища яких зазначені на початку договору. На їхні підписи проставляються відповідні печатки, без чого документи вважаються не дійсними. Як правило, договори складаються у двох примірниках державною мовою. І, насамкінець, кілька принципових зауваг до Інших видів договорів.
У договорі і поліграфічним підприємством на випуск поліграфічної продукції обов'язково слід вказані точні вихідні характеристики майбутнього видання. До них відносяться:
- назва видання;
- мова;
- наклад;
- формат;
- обсяг;
- вид оформлення (брошура в накидку, в розпуск, оправа);
- точні ґатунки матеріалів (папір на текст, па форзац, на обкладинку), способи зшивання чи склеювання зошитів.
У цьому розділі також зазначаються вартість одного примірника та вартість усього накладу, а також термін його виготовлення.
Відповідальним для видавця є договір па випуск твору, що видасться коштом автора або спонсора, 3 одного боку, таке видання є дуже вигідне для видавництва, адже кошти надає спонсор, який найчастіше й буває власником накладу.
У договорі па реалізацію видавничої продукції обов'язковими є такі пункти:
Договори на реалізацію видавничої продукції, як правило, складаються в межах одного календарного року, далі сторони їх продовжують або складають новий договір. Розрахунки за кожне нове видання, яке виходить у світ, проводяться на основі оформлення відповідних документів (товарних та податкових накладних і доручень).