Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Антоно́вич Володи́мир Боніфа́тійович (18 (30) січня 1834, Махнівка — 8 (21) березня 1908, Київ) — український історик, археолог, етнограф, археограф, член-кореспондент Російської АН з 1901; професор Київського університету з 1878; належав до хлопоманів; співорганізатор Київської Громади.
Біографічні відомості
Народився у містечку Махнівці Бердичівського повіту Київської губернії (з 1935 с. Комсомольське Козятинський район, Вінницької області). Навчався у першій (Рішельєвській) і другій гімназіях м. Одеси (1845–1850). Закінчив медичний (1855 р.) та історико-філологічний (1860 р.) факультети Київського університету. Після закінчення останнього у 1861 працював учителем латинської мови в першій Київській гімназії, у 1862–1865 викладав історію в Київському кадетському корпусі. Одночасно з 1863 — секретар, а у 1864–1880 — гол. ред. «Тимчасової комісії для розгляду давніх актів» при канцелярії київського, волинського й подільського генерал-губернатора.
У 1861 році приєднався до так званих «хлопоманів». Один з організаторів Київської громади. 1873–1876 — член Південно-західного відділу Російського географічного товариства, у 1875–1876 — його голова. У 1874 р. брав участь в Третьому Археологічному з'їзді та був його секретарем. З 1878 р. — професор російської історії Київського університету, голова Історичного Товариства Нестора-літописця (з 1881 р.), організатор археологічних з'їздів в Україні.
Помер Антонович 8 (21 березня) 1908 року, похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 7). У квітні 1967 року на могильній плиті В. Антоновича зроблено напис «Антонович Володимир. 1834–1908. Український історик».
Громадсько-політична діяльність
Антонович був представником народницької школи в українській історіографії. Він створив так звану «київську школу» істориків, що в особі учнів Антоновича з Київського університету (Дмитро Багалій, Петро Голубовський, Михайло Грушевський, М. Довнар-Запольський, Іван Линниченко, Гошкевич Віктор Іванович , та ін.) заклала підвалини сучасної історичної науки.
У своїх працях Антонович уникав синтези, документально досліджуючи окремі історичні явища. Лише в своїх науково-популярних лекціях («Бесіди про часи козацькі в Україні» (1897); «Виклади про часи козацькі в Україні» (1912) Антонович дав загальний огляд української історії від часів сформування козаччини. Антонович був видатним українським громадським діячем. Належачи до так званих «хлопоманів», він надрукував у відповідь польському публіцистові Зенону Фішеві (псевдонім Падалиця) відому статтю «Моя исповедь» (1862), де подав обґрунтування ідеології «хлопоманів». Майже півстоліття Антонович стояв на чолі українського громадсько-політичного життя, був головою київської Старої Громади, і за його ініціативою 1890 року в Галичині дійшло до «угоди» між поляками й українцями у Львівському сеймі. Антоновичу належить велика роль в реалізації плану переїзду Михайла Грушевського до Львова і створення там наукового осередку.Створив українську археологію як науку, розробивши нову методику ведення розкопок. Дослідив стоянки періоду палеоліту, неоліту, провів розкопки поселень Трипільської культури, древлян та розробив їх класифікацію. Видав археологічні карти Київської й Волинської губерній (1895, 1900). Учасник багатьох загальноросійських археологічних з'їздів, міжнародного археологічного конгресу в Лісабоні (1880).
Мешкав у Києві за адресою вулиця Жилянська, 20 (з 1880-х рр. до 1908 року; будинок не зберігся).
ПРАЦІ ВОЛОДИМИРА АНТОНОВИЧА
Антонович зібрав, зредагував і видав 8 тт. "Архива Юго-Западной России",
що стосуються історії Правобережної України 16—18 ст. Вступні статті до цих томів присвячені темам:
- "О происхождении козачества", 1863;
- "Последние времена козачества на правом берегу Днепра по актам 1679-1716 гг.", 1868),
- "О гайдамачестве", 1876,
- "О мнимом крестьянском восстании на Волыни в 1789 г.", 1902),
- "О крестьянах в Юго-Западной России по актам 1770-1798 гг.", 1870),
- "О происхождении шляхетских родов в Юго-Западной России", 1867),
- "О городах в Юго-Западной России по актам 1432-1798 гг.", 1870),
- "Об унии и состоянии православной церкви с половины 17 до конца 18 в.", 1871).
Інші головні праці Антоновича:
- "Очерк истории Великого княжества Литовского до смерти великого князя Ольгерда" (1877-78);
- "Киев, его судьба и значение с 14 по 16 ст.", (1882);
- "Уманський сотник Іван Гонта" (1882);
- "Монографии по истории Западной и Юго-Западной России" (1885).
- "Сборник материалов для исторической топографии Киева и его окрестностей" (1874);
- "Сборник летописей, относящихся к истории Южной и Западной России" (1888);
- "Мемуары, относящиеся к истории Южной Руси" (1890-1896);
- "Дневник Станислава Освенцима" (1643-1651) та ін.
Антоновичу належать історичні примітки до видання М.Драгоманова "Исторические песни малорусского народа" (1874-1875).
Найважливіші праці Антоновича з археології:
- "Раскопки в земле древлян" (1893);
- "Археологическая карта Киевской губернии" (1895);
- "Археологическая карта Волынской губернии" (1902);
- "Описаниe монет и медалей, хранящихся в нумизматическом музее Университета св.Владимира" (1896).