Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
30
Державний агроекологічний університет
ГНАТИШИН Йосип Петрович
УДК 631:301
ДОХОДИ І ВИДАТКИ СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ
Спеціальність 08.07.02 –економіка сільського
господарства і АПК
А В Т О Р Е Ф Е Р А Т
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Житомир - 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Львівському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Гарасим Петро Миколайович,
Львівський державний аграрний університет,
завідувач кафедри бухгалтерського обліку і аудиту.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Куценко Віра Іванівна,
Рада по вивченню продуктивних сил України НАН
України, завідувач відділу проблем розвитку і розміщення
галузей соціальної сфери;
кандидат економічних наук,
Матійчук Іван Миронович,
Львівський державний аграрний університет,
доцент кафедри менеджменту.
Провідна установа: Львівський національний університет імені Івана Франка
Міністерства освіти і науки України,
кафедра економіки підприємства, м. Львів.
Захист дисертації відбудеться “15” лютого 2005 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.083.02 у Державному агроекологічному університеті Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, 7, ауд. 55.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Державного агроекологічного університету Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, 7.
Автореферат розісланий “11 ” січня 2005 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук, доцент В.П. Якобчук
Актуальність теми. Однією з основних ознак розвитку будь-якої країни, якості життя її населення є рівень його доходів та витрат. Ринкова економіка передбачає наявність великої маси покупців, платоспроможність яких визначається величиною їхніх грошових доходів. Збільшення доходів населення є кінцевою метою функціонування народного господарства всієї країни та окремих її регіонів. Величезне значення має недопущення надмірної нерівності в доходах, створення відповідної інфраструктури для здійснення витрат.
Ринкова трансформація в нашій країні на першому етапі супроводжувалася значним зниженням доходів сільського населення. За межею бідності опинилася більшість сільських домогосподарств. Набуло поширення таке невідоме донедавна явище, як масове безробіття в сільських поселеннях. Селяни втратили свої робочі місця внаслідок банкрутства більшості переробних та обслуговуючих підприємств у малих та великих містах, руйнування колишньої колгоспно-радгоспної системи. Сотні тисяч сільських жителів як трудові мігранти змушені шукати джерела заробітків у країнах далекого та близького зарубіжжя. Це підриває трудовий потенціал сільського населення, виникають проблеми з вихованням підростаючого покоління, руйнуються сім’ї, поширюються різноманітні соціальні хвороби, закладаються проблеми майбутнього соціально-економічного розвитку сіл.
Підвищення доходів сільського населення вимагає кардинальних змін в економічній та соціальній політиці держави, досягнуті темпи зростання недостатні для подолання бідності в найближчій перспективі. Потрібна перебудова ставлення владних структур до вирішення соціально-економічних проблем села, забезпечення комплексного розвитку сільських територій. Необхідне прийняття дієвої державної програми подолання сільського безробіття, формування нової системи зайнятості сільського населення. Пенсійна реформа повинна спрямовуватися на забезпечення рівності прав міських та сільських жителів на забезпечення засобами існування у старості. Розвиток соціальної інфраструктури села повинен забезпечувати отримання селянами більшості послуг безпосередньо за місцем проживання.
Дослідженню окресленої проблеми присвячені роботи багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Її не могли обійти своєю увагою найвидатніші економісти, соціологи, філософи сучасності та минулого. Вирішенню проблеми зростання доходів населення присвячені роботи Д.Гелбрейта, Д.Кейнса, М.Кондратьєва, В.Леонтьєва, К.Маркса, А.Маршалла, Д.Рікардо, П.Семюельсона, А.Сміта, М.Фрідмана, Ф.Хайєка, Й.Шумпетера та ін. Теоретичні, методологічні та практичні аспекти проблеми зростання доходів сільського населення розвивалися і розвиваються у працях вітчизняних вчених Д.Богині, О.Бугуцького, В.Гейця, С.Гудзинського, А.Колота, Г.Купалової, В.Куценко, В.Лагутіна, Е.Лібанової, В.Мандибури, О.Онищенка, Б.Пасхавера, І.Прокопи, П.Саблука, Л.Шепотько, В.Юрчишина.
Водночас дослідженню проблеми зростання доходів сільського населення приділяється недостатньо уваги. Це підтверджується практичною відсутністю спеціальних досліджень, присвячених пошуку шляхів її вирішення в сільській місцевості, зокрема Карпатського регіону, для якого характерні значні відмінності щодо соціально-економічного розвитку поряд з іншими регіонами країни. Актуальність проведеного дослідження обумовлена насущною необхідністю досягнення високого рівня доходів сільського населення та забезпечення їх стабільності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною бюджетної наукової теми економічного факультету Львівського державного аграрного університету “Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки АПК” (номер державної реєстрації 0100U002332). Роль автора у виконанні науково-дослідних робіт полягає в дослідженні проблеми взаємозв’язку економічного та соціального розвитку села, впливу рівня доходів населення на попит на продовольчі товари та ефективність сільськогосподарського виробництва.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка рекомендацій щодо вдосконалення соціально-економічного механізму формування доходів сільського населення і здійснення його витрат. Відповідно до визначеної мети вирішувалися такі теоретико-методологічні та науково-практичні завдання:
Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є процес формування сукупних та грошових доходів сільського населення, здійснення сільськими домогосподарствами сукупних та грошових витрат.
Предмет дослідження. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних проблем, пов’язаних з формуванням доходів сільського населення та їх витрачанням.
Методи дослідження. У процесі реалізації завдань дослідження використано системний метод наукового пізнання, відповідно до якого усі явища і процеси розглядаються й аналізуються у взаємозв’язку та розвитку. При допомозі системного методу досліджено взаємозв’язок доходів та витрат сільського населення з рівнем споживання продуктів харчування, величиною заробітної плати, розвитком особистих підсобних господарств, сільського господарства. Це дало можливість на основі використання методів порівняння і узагальнення, логічного та історичного здійснити комплексний аналіз доходів і витрат сільських домогосподарств. Завдяки цьому вдалося розробити нові теоретичні підходи та практичні рекомендації щодо вирішення проблеми подолання бідності в сільській місцевості. У процесі дослідження також використовувалося поєднання методів аналізу та синтезу, які доповнювалися статистичними, соціологічними методами.
Методика дослідження передбачає:
Основні положення роботи базуються на офіційних матеріалах Львівського обласного управління статистики, обласного управління сільського господарства і продовольства, Держкомстату України.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукову новизну дисертаційного дослідження формують теоретичні, методологічні і методичні положення і рекомендації, спрямованні на вирішення важливої наукової та практичної проблеми підвищення рівня доходів сільського населення.
Наукова новизна найважливіших результатів дослідження полягає в тому, що:
Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення дослідження полягає в науково обґрунтованому аналізі та оцінці процесів, що впливають на формування доходів та здійснення витрат сільських домогосподарств; виявленні соціально-економічних результатів прийнятих державних рішень щодо підвищення заробітної плати та пенсій; виявленні тенденцій та чинників змін у рівні, структурі та динаміці доходів сільського населення; розробці напрямів удосконалення соціально-економічного механізму їх формування.
Результати досліджень можуть бути використані при розробці регіональних програм комплексного розвитку сільських територій, прогнозуванні чисельності та рівня життя населення, ефективності сільськогосподарського виробництва.
Окремі результати дисертаційної роботи знайшли своє практичне застосування в діяльності Жовківської, Яворівської, Золочівської, Жидачівської районних державних адміністрацій Львівської області, а також при викладанні окремих курсів у навчальному процесі у Львівському державному аграрному університеті.
Особистий внесок здобувача. Наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, викладені в дисертаційній роботі, доповідались і обговорювались на: Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми економіки сільського господарства та АПК” (Суми, 2003 р.); Міжнародних наукових конференціях “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (Луцьк, 2002, 2003, 2004 рр.); семінарах, відомчих нарадах, а також на щорічних наукових конференціях викладачів і аспірантів Львівського державного аграрного університету протягом 1999-2003 рр.
Публікації. За результатами досліджень опубліковано 10 наукових праць (з них 5 статей у наукових фахових виданнях, 1 –в колективній монографії, 4 –в матеріалах конференцій) загальним обсягом 12,8 друк.арк. ( з них 5,0 –у співавторстві). Частка дисертанта в опублікованих працях становить 7,8 друк.арк.
Структура та обсяг дисертації
Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел і додатків. Робота викладена на 200 сторінках машинописного тексту; містить 41 таблицю (25 сторінок), 1 рисунок (1 сторінка), 12 додатків (12 сторінок), список використаних джерел, який включає 133 найменування (12 сторінок).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі розкрито актуальність теми, мету та задачі дослідження, обґрунтовано необхідність його проведення, визначено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі –“Теоретичні та методологічні засади дослідження доходів та витрат сільського населення” –розглядаються теоретичні аспекти суті та складу доходів і витрат населення, методики їх дослідження, а також соціально-економічний механізм їх формування.
Загальноекономічним стандартом для вивчення доходів і видатків населення є система національних рахунків (СНР). В основу методології дослідження доходів у СНР, розробленій ООН в 1993 році, покладено концепцію Дж.Хікса, згідно з якою під доходом розуміється максимальна кількість засобів, які індивід може витратити протягом даного тижня при умові, що капітальна вартість майбутніх поступлень у грошовому виразі залишиться на попередньому рівні.
У системі національних рахунків доходи класифікують на первинні (заробітна плата, доходи від сільськогосподарської праці самозайнятих, доходи від несільськогосподарської праці самозайнятих, доходи від власності без доходів від вартості капітальних активів), соціальні трансферти (виплати з приводу нещасних випадків і короткочасних втрат працездатності; по тривалій втраті працездатності та інвалідності; у зв’язку з виходом на пенсію; на дітей та сімейні виплати; по безробіттю; по догляду за дітьми; на народження дитини; особам, що досягли певного віку; допомога військовим і ветеранам війни; інші), пенсії (державні та приватні), приватні трансферти (дітям на аліменти, інші види регулярних доходів за рахунок приватних осіб), інші грошові доходи.
Первинним елементом при вивченні доходів населення є домогосподарство. Згідно з рекомендаціями ООН, домогосподарством вважається група осіб, які досягли між собою певних домовленостей щодо забезпечення власного споживання. Якщо воно складається з однієї особи, то вважається, що вона забезпечує своє споживання самостійно. Кілька осіб можуть об’єднувати свої доходи повністю або частково. Домогосподарством можна вважати таку групу осіб, які узгоджують свої споживчі витрати. Але це зовсім не означає, що необхідною є наявність єдиної спільної каси, в якій концентрувався б бюджет домогосподарства.
Недоліки концепції доходів населення в СНР, а також балансу народного господарства вимагають пошуку альтернативних шляхів дослідження. На мікрорівні найбільш адекватно виражає величину доходу так званий сукупний доход. Він є статистичним еквівалентом всього обсягу отриманих домогосподарством засобів існування незалежно від джерела їх утворення. Його встановлюють при допомозі вибіркового обстеження бюджетів домогосподарств. Це обстеження дозволяє збирати й аналізувати дані про рівень життя, доходи і споживання населення.
Дослідження доходів і видатків населення проводиться з метою: аналізу динаміки, рівня і складу доходів і видатків домогосподарств; вивчення диференціації доходів та споживання; моделювання доходів, видатків і споживання домогосподарств; визначення взаємозв’язку доходів домогосподарств та їх споживання, їх впливу на ефективність виробництва та інші соціально-економічні показники; аналізу платоспроможності населення як похідної величини від рівня доходів домогосподарств.
У процесі дослідження грошових доходів населення вивчають загальну масу економічних ресурсів, якими володіють і розпоряджаються домогосподарства. Не менше значення має оцінка потенційних можливостей домогосподарств щодо придбання товарів і послуг.
Одним з найсуттєвіших завдань, які необхідно вирішувати при дослідженні доходів та видатків населення (зокрема сільського), є оцінка їх диференціації. При цьому вивчають диференціацію населення за розміром середньодушового сукупного та грошового доходу, за споживанням основних продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг населення з різними грошовими та сукупними доходами. Важливе значення має порівняння структури грошових доходів та споживчих витрат різних доходних груп населення. Особливу увагу приділяють вивченню диференціації заробітної плати у розрізі регіонів та окремих соціальних груп.
У другому розділі –“Оцінка сучасного рівня доходів і витрат сільського населення” –проведено аналіз грошових і сукупних доходів та витрат сільського населення, встановлено взаємозв’язок між ними та споживанням продуктів харчування.
Грошові витрати домогосподарств Львівської області протягом 1999-2002 рр. у номінальному вираженні неухильно зростали. Якщо в 1999 р. їхня величина в середньому за місяць з розрахунку на одну особу становила 107,13 грн., то в 2002 р. –,47 грн., тобто на 82,5% більше. При цьому споживчі грошові витрати домогосподарств зростали значно нижчими темпами, ніж неспоживчі –на 75,7%. Серед споживчих витрат випереджаючими темпами зростали витрати на придбання непродовольчих товарів. Темпи ж зростання грошових витрат на придбання продовольчих товарів та послуг були значно нижчими.
У реальному вираженні грошові витрати як міських, так і сільських жителів зростали значно нижчими темпами і становили відповідно 111,4% і 111,3%. Особливо помітне зростання реальних грошових доходів сільських домогосподарств склалося в 2002 р. і становило 30,3% в порівнянні з 2001 р. Протягом 2002 р. найбільш високими темпами зростали витрати сільських жителів на придбання непродовольчих товарів –більше ніж удвічі. Разом з тим, реальні грошові витрати на продовольчі товари і послуги зменшилися.
Загальний рівень середньодушових грошових витрат сільських жителів (так само, як і міських) свідчить про бідність більшої їх частини. Прожитковий мінімум у 2002 р. становив 342 грн., грошові ж витрати на одну особу становили лише 145,74 грн., або ж 42,6% від законодавчо встановленої мінімальної величини. Таким чином, досить високі темпи зростання реальних грошових доходів сільського населення все ж не забезпечили вихід основної маси селян із зони бідності.
Аналіз структури грошових витрат населення в 2002 р. показав, що найбільшу питому вагу займають витрати на придбання продовольчих товарів –,0%, в тому числі в міських домогосподарствах –,6%, в сільських –,8%. В умовах зростання реальних витрат цілком закономірним є зниження цього показника протягом 1999-2002 рр. У міських домогосподарствах за досліджуваний період він зменшився на 6,6 пунктів, а в сільських –на 12,7. Знижується також питома вага витрат на придбання послуг, що не можна вважати позитивною тенденцією.
Результатом функціонування соціально-економічного механізму формування доходів і витрат населення є їх диференціація. Залежно від багатьох чинників домогосподарства отримують неоднакову кількість суспільних благ. Одні виявляються багатшими, інші –біднішими. Диференціація доходів і витрат домогосподарств є характерною рисою не тільки ринкової, але й навіть планово-централізованої економіки. В умовах системної трансформації ця проблема загострюється.
У найбідніших домогосподарствах грошові витрати з розрахунку на одну особу в місяць в 2002 р. становили 48,80 грн., а в найбагатших –,56 грн., тобто в 9,8 разів більше. Коефіцієнт перевищення грошових витрат найбагатших домогосподарств у порівнянні з найбіднішими домогосподарствами становив: по продовольчих товарах –,8; по непродовольчих товарах –,1; по послугах –,4; по загальному обсягу споживчих грошових витрат –,9; по неспоживчих грошових витратах –,6, у тому числі витратах на особисте підсобне господарство –,5. Таким чином, найбільші відмінності між найбагатшими та найбіднішими домогосподарствами в 2002 р. спостерігалися по витратах на оплату послуг, а найменші –по витратах на ведення особистого господарства.
Сукупні витрати сільських домогосподарств з розрахунку на одну особу за досліджуваний період зросли з 145,47 до 224,31 грн., або ж на 54,2%. Темпи їх зростання були значно нижчими, від темпів зростання аналогічного показника по міських домогосподарствах –,9%.
Нерівномірність грошових та сукупних витрат домогосподарств досліджують також при допомозі аналізу їх розподілу за децильними групами. В 2002 р. грошові витрати домогосподарств першої (найнижчої) групи, питома вага яких у загальній кількості домогосподарств становить 10%, складали лише 3,1% грошових витрат всіх домогосподарств. Разом з тим, питома вага домогосподарств десятої (найвищої) групи у загальних грошових витратах всіх домогосподарств становила 22,8%. У сільських домогосподарствах ці показники становили відповідно 3,4% і 21,5%. Децильний коефіцієнт диференціації грошових витрат населення в 2002 р. становив 4,2, у тому числі в міських поселеннях –,4, у сільській місцевості –,0. Співвідношення грошових доходів 10% найбільш та найменш забезпеченого населення (коефіцієнт фондів) в тому ж році становило 7,4, у тому числі в міських поселеннях –,3, у сільській місцевості –,4. Коефіцієнт концентрації грошових доходів (індекс Джині) становив 0,29, у тому числі в міських поселеннях –,26, у сільській місцевості –,29. Це дає підстави для висновку, що ступінь диференціації грошових доходів у сільській місцевості дещо вищий, ніж у містах.
Динаміка доходів сільського населення Львівської області визначалася загальними тенденціями розвитку національної та регіональної економіки. З 1999 р. в області, як і в усій країні, відбувається процес економічного зростання. Це створило економічні передумови для зростання доходів населення області.
Впродовж 1999-2002 рр. сукупні ресурси домогосподарств у середньому за місяць з розрахунку на одну особу У Львівській області зросли з 120,35 до 217,30 грн. (на 80,6%), у тому числі у міських поселеннях –з 113,86 до 208,33 грн. (на 83,0%), у сільській місцевості –з 130,38 до 229,66 грн. (на 76,1%). Таким чином, у більшому виграші від економічного зростання опинилися міські домогосподарства. Як і по більшості інших соціально-економічних показників, сільське населення поки що не здатне конкурувати з міськими жителями. Безперечно, що така ситуація стала результатом не лише меншої пристосованості сільського населення до економічних реалій, але й недоліків соціально-економічного механізму розподілу доходів у суспільстві.
Проведений аналіз структури грошових доходів та сукупних ресурсів домогосподарств показав, що протягом 1999-2002 рр. питома вага грошових доходів по всіх домогосподарствах зросла з 60,3 до 75,4%, у тому числі в міських поселеннях –з 70,2% до 84,6%, в сільській місцевості –з 47,1 до 63,6%. Зростання частки грошових доходів відбулося, головним чином, за рахунок збільшення питомої ваги оплати праці та пенсій. В 2002 р. питома вага оплати праці у структурі сукупних ресурсів домогосподарств становила 38,0%, що на 6,1 пункту більше, ніж у 1999 р. За досліджуваний період частка оплати праці в сукупних доходах міських домогосподарств зросла на 8,7 пунктів, а в сільських домогосподарствах –на 2,6 пунктів.
Визначну роль у забезпеченні добробуту сільських домогосподарств відіграє особисте підсобне господарство. В 2002 р. в середньому по всіх сільських домогосподарствах Львівської області з розрахунку на одну особу було спожито продукції, виробленої в цих господарствах, на суму 65,03 грн. Крім того, ними було реалізовано сільськогосподарської продукції обсягом 34,65 грн. з розрахунку на одну особу. Таким чином, загальна вартість виробленої і реалізованої продукції в 2002 р. становила 99,68 грн. на душу, що становило 43,4% всіх сукупних ресурсів сільських жителів. Це значно більше, ніж сукупні середньодушові доходи у вигляді заробітної плати та пенсій разом узятих. Особисте селянське господарство залишається основою добробуту сільських сімей.
Аналіз співвідношення сукупних витрат і сукупних доходів у розрізі міських та сільських домогосподарств показав, що в 2002 р. все їхнє неспівпадіння склалося в міських домогосподарствах (табл. 1). До 2001 р. аналогічна ситуація була і в сільських домогосподарствах, однак в 2002 р. сукупні ресурси в них були навіть вищими від сукупних витрат (у тому числі і грошова їх частина). В міських же домогосподарствах в 2002 р. середньодушові сукупні витрати були вищими від сукупних ресурсів на 49,67 грн., тобто на 23,8%, а грошові витрати від грошових доходів –на 54,32 грн., тобто на 30,8%.
Таблиця 1
Сукупні ресурси і сукупні витрати домогосподарств
(з розрахунку на одну особу в місяць), грн.*
|
Доходи і витрати |
р. |
р. |
р. |
р. |
Всі домогосподарства |
||||
Сукупні ресурси |
120,35 |
,59 |
,59 |
,30 |
|
Сукупні витрати |
151,47 |
,52 |
,29 |
,15 |
|
Перевищення сукупних витрат над доходами, ± |
,12 |
,93 |
,70 |
,85 |
|
Грошові доходи |
72,59 |
,44 |
,95 |
,86 |
|
Грошові витрати |
107,13 |
,43 |
,65 |
,47 |
|
Перевищення грошових витрат над доходами, ± |
,54 |
,99 |
,70 |
,61 |
Міські домогосподарства |
||||
|
Сукупні ресурси |
113,86 |
,09 |
,07 |
,33 |
|
Сукупні витрати |
155,48 |
,41 |
,82 |
,00 |
|
Перевищення сукупних витрат над доходами, ± |
,62 |
,32 |
,75 |
,67 |
|
Грошові доходи |
79,92 |
,98 |
,16 |
,26 |
|
Грошові витрати |
125,36 |
,79 |
,46 |
,58 |
|
Перевищення грошових витрат над доходами, ± |
,44 |
,81 |
,30 |
,32 |
Сільські домогосподарства |
||||
|
Сукупні ресурси |
130,38 |
,07 |
,01 |
,66 |
|
Сукупні витрати |
145,47 |
,40 |
,02 |
224,31 |
|
Перевищення сукупних витрат над доходами, ± |
,09 |
,33 |
-0,99 |
-5,35 |
Грошові доходи |
61,44 |
,20 |
,88 |
,17 |
|
Грошові витрати |
79,33 |
,93 |
,07 |
,74 |
|
Перевищення грошових витрат над доходами, ± |
,89 |
,73 |
,19 |
-0,43 |
*Розраховано за даними Львівського обласного управління статистики
У відповідності з економічною теорією в умовах зростання реальних доходів домогосподарств зростають також показники їхнього споживання продуктів харчування. При цьому споживання більш цінних продуктів харчування повинно зростати вищими темпами. Однак насправді протягом 1999-2002 рр. спостерігалися зовсім інші тенденції. Навпаки, зростало споживання менш цінних продуктів (хліб і хлібопродукти, цукор, картопля тощо), а споживання більш цінних (м’ясо і м’ясопродукти, молоко і молочні продукти, овочі та баштанні). При цьому зауважимо, що споживання менш цінних продуктів протягом всього періоду дослідження було вищим від рекомендованих норм, а більш цінних –меншим.
Така парадоксальна ситуація мала своє пояснення. Для цього ми визначили показник купівельної спроможності середньодушового грошового доходу щодо придбання різних видів продовольчих товарів. В економічній літературі з цією метою, як правило, використовують показник купівельної здатності середньої заробітної плати. Однак нами вище було встановлено недостатньо тісний її взаємозв’язок з загальними грошовими доходами домогосподарств, саме це визначило наш вибір. Крім того, раніше було встановлено масштаби приховування доходів домогосподарств. Тому при визначенні купівельної спроможності населення щодо придбання продовольчих товарів ми використовували показник середньодушових грошових витрат, оскільки платоспроможність населення він відображає більш достовірно в порівнянні з грошовими доходами. Оскільки ціни на окремі види продовольчих товарів зростали неоднаковими темпами, то й кількість можливого їх придбання змінювалася різними темпами (табл. 2).
Таблиця 2
Купівельна спроможність середньодушових місячних грошових витрат щодо придбання продуктів харчування (у торговій мережі), кг*
|
Продукти харчування |
Всі домогоспо-дарства |
у тому числі |
|
міські |
сільські |
|
1999 р. |
р. |
р. |
р. |
р. |
р. |
|
|
Хліб житній та житньо-пшеничний |
108 |
|||||
|
Макаронні вироби |
46 |
|||||
|
Рис |
36 |
|||||
Яловичина |
20 |
|||||
|
Свинина |
19 |
|||||
|
Риба морожена |
17 |
|||||
|
Молоко |
100 |
|||||
|
Сметана, вершки |
27 |
|||||
|
Масло вершкове |
10 |
|||||
|
Олія соняшникова |
23 |
|||||
|
Яйця (десяток) |
29 |
|||||
|
Цукор |
63 |
|||||
|
Картопля |
119 |
|||||
|
Капуста свіжа |
182 |
|||||
|
Буряк |
191 |
|||||
|
Морква |
160 |
*Розраховано за даними Львівського обласного управління статистики
У третьому розділі –“Шляхи вдосконалення соціально-економічного механізму формування доходів сільського населення” –обґрунтовано пропозиції щодо подолання бідності на селі насамперед за рахунок комплексного розвитку сільських територій, вирішення проблеми сільської зайнятості та реформи пенсійної системи.
Проблему збільшення доходів населення в умовах перехідної економіки неможливо вирішити, використовуючи економічний механізм, характерний як для планово-централізованої економіки, так і для розвинутої ринкової. Її можна вирішити лише застосовуючи нетрадиційні підходи, долаючи існуючі стереотипи щодо методів вирішення найрізноманітніших соціально-економічних проблем. Ми переконані в тому, що збільшувати доходи сільського населення та забезпечити їхню стабільність необхідно шляхом забезпечення комплексного розвитку сільських територій, розширеного відтворення сільського життєвого середовища.
В умовах соціально-економічної кризи реальним завданням, яке слід послідовно реалізовувати, є забезпечення мінімального рівня доходів сільським жителям. Таким мінімальним доходом слід вважати прожитковий мінімум, розрахований на основі норм споживання продовольчих та непродовольчих товарів і послуг.
Наближені розрахунки, проведені нами на початок 2003 р., показали, що при тодішньому рівні цін прожитковий мінімум на одну особу становив у середньому 400 грн. у місяць. У своїх наступних розрахунках ми повинні виходити з того, що відмітною рисою сучасного суспільства є диференціація доходів, яка зберігається навіть в умовах планово-централізованої економіки. 400 грн. доходу на душу у місяць повинні досягти найбідніші сільські сім’ї. Мінімально можливий коефіцієнт децильної диференціації доходів у сільській місцевості не може бути меншим від 3. Це означає, що доходи 10% найбагатших сільських сімей повинні бути більшими від 10% доходів найбідніших сімей у 3 рази. Розподіл доходів 80% інших сімей повинен бути нормальним. При таких умовах розрахунковий місячний доход на одну особу повинен становити 810 грн. Це той орієнтир, на який повинна спрямовуватися соціально-економічна політика уряду. Саме при таких доходах сільських жителів можна розраховувати на їх включення в ринковий процес, пожвавлення агропродовольчого ринку та ринків промислових товарів, розвиток соціальної інфраструктури села, зростання інвестицій, відновлення інноваційного шляху розвитку АПК та всієї економіки, припинення потужного потоку трудової міграції у країни далекого та близького зарубіжжя.
Ідеальним варіантом було б отримання сільським населенням таких доходів виключно у грошовій формі, як це спостерігається в більшості розвинутих країн світу. Однак особисте господарство ще багато років виконуватиме свою функцію щодо задоволення продовольчих потреб сільських сімей. Розміри ж цих господарств при зростанні доходів сільських жителів зменшуватимуться до того рівня, який вони мали в період, що передував земельній реформі. Це дозволить знову повернутися до в основному присадибного характеру особистого господарства, коли земельна ділянка сконцентрована в одному місці безпосередньо біля житлових будинків. Очевидно, що колишній максимальний розмір 25-50 арів землі був оптимальним для того, щоб виконувати необхідний обсяг робіт у позаробочий час. Враховуючи той факт, що середній розмір сільської сім’ї у Львівській області становить 3,4 чол., можемо вважати доцільним скорочення розмірів земельних ділянок в особистих господарствах до 0,15 га на одну особу.
Знаючи демографічне навантаження на одного повністю зайнятого, не важко розрахувати необхідний рівень заробітної плати (чи підприємницького доходу), яким забезпечується середньодушовий доход розміром 780 грн. у місяць. Забезпечити таку заробітну плату в сучасних умовах, яка в 4,5 разів перевищує досягнутий її рівень, практично неможливо за короткий період. Необхідне поєднання комплексу заходів щодо підвищення заробітної плати, зростання розміру пенсій, підвищення рівня зайнятості сільського населення. Лише в такому разі досягнення окреслених показників може стати реальним.
Необхідний комплекс заходів для її ліквідації та покращення соціально-економічного розвитку сіл. Основою цього комплексу заходів повинні стати різноманітні важелі пожвавлення ділової активності в сільських регіонах, стимулювання як аграрного, так і неаграрного бізнесу. Більшість з цих важелів знаходяться в руках держави, тому потрібна докорінна зміна державної політики щодо соціально-економічного розвитку села, зокрема аграрної політики. Серед основних заходів виділимо: стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу в сільській місцевості; поширення різноманітних податкових пільг для новостворених підприємств; фінансову підтримку осіб, які започатковують свій бізнес; створення гарантій збуту продукції через створення системи державного замовлення на вироблену продукцію; спрямування коштів фонду зайнятості населення насамперед на створення додаткових робочих місць в депресивних сільських регіонах; державне інвестування розвитку виробничої та соціальної інфраструктури села; розробку державних заходів щодо здешевлення кредитів для розвитку виробничої та соціальної сфер села; державне сприяння залученню іноземних інвестицій для соціально-економічного розвитку села.
Проблему підвищення доходів сільського населення можна вирішити лише при умові вирішення іншої надзвичайно складної проблеми сільської зайнятості. Якщо кількість робочих місць та їх структура залишатимуться такими ж, як і зараз, то забезпечити відповідний рівень добробуту сільського населення не вдасться навіть при багатократному підвищенні заробітної плати та пенсій.
Проблема зайнятості сільського населення повинна вирішуватися в комплексі не лише з демографічною політикою, але й з аграрною політикою держави. При сучасній структурі сільськогосподарського виробництва забезпечити достойний рівень доходів сільським жителям не вдасться. Необхідно забезпечити підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і формування в галузі висококонкурентних крупних господарських структур, поступового звуження діяльності особистих господарств населення. Цей процес відбувається в усіх постсоціалістичних країнах. Чисельність зайнятих в сільському господарстві повинна значно знизитися. В основі подальшого поступу галузі повинен стати розвиток фермерських господарств та реформованих сільськогосподарських підприємств.
При реалізації пропонованої нами моделі подальшого розвитку сільського господарства в 2011 р. чисельність працівників сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств становитиме 80,9 тис. чол. У розрізі адміністративних районів цей показник коливатиметься від 1,8 тис. чол. у Пустомитівському районі до 8,3 тис. чол. –у Сокальському.
Організаційно-економічний механізм регулювання зайнятості сільського населення органічно поєднує в собі ринковий механізм її саморегулювання та сукупність відповідних заходів державного сприяння зайнятості. Останні включають в себе законодавче, нормативно-правове та інформаційне забезпечення політики зайнятості, а також економічні, соціально-політичні та організаційно-адміністративні важелі її реалізації (див.рис.).
Рис. Організаційно-економічний механізм регулювання зайнятості
сільського населення.
Проблеми збільшення доходів сільського населення та рівня і структури його зайнятості надзвичайно тісно пов’язані між собою. Без вирішення однієї з них неможливо вирішити іншу. Тому будь-які заходи в обох цих сферах ні в якому разі не повинні носити фрагментарний характер, а відзначатися комплексністю і чіткою цільовою спрямованістю.
ВИСНОВКИ
Проведене дисертаційне дослідження дозволило виробити науково обґрунтовані положення щодо вдосконалення соціально-економічного механізму формування доходів сільського населення та здійснення витрат. Результати роботи дають підстави для таких висновків і пропозицій:
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
Анотації
Гнатишин Й.П. Доходи і видатки сільського населення. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.07.02 –Економіка сільського господарства і АПК. –Державний агроекологічний університет, м. Житомир, 2004.
У дисертаційній роботі обґрунтовано теоретичні засади дослідження доходів і видатків сільського населення. Визначено систему показників, які характеризують рівень та динаміку грошових і сукупних доходів домогосподарств. Досліджено основні складові соціально-економічного механізму формування доходів і видатків сільського населення. Проведено оцінку сучасного рівня доходів і видатків сільського населення на основі аналізу даних статистики домогосподарств. Визначено основні чинники, які впливають на рівень доходів населення в умовах перехідної економіки. Досліджено взаємозв’язок між величиною доходів населення та розвитком сільськогосподарського виробництва, насамперед особистих селянських господарств. Визначено вплив рівня доходів та витрат населення на ефективність функціонування АПК. Обґрунтовано основні напрями забезпечення комплексного розвитку сільських територій, покращання зайнятості сільського населення, розвитку соціальної інфраструктури. Розроблено пропозиції з удосконалення пенсійного забезпечення сільських жителів. Обґрунтовано перспективні параметри доходів сільських домогосподарств, при яких забезпечується достатній рівень життя та зростання їх платоспроможності. Окреслено основні напрями вдосконалення соціально-економічного механізму формування перспективного рівня доходів сільського населення.
Ключові слова: сільські домогосподарства, доходи, видатки, рівень життя, споживання, зайнятість, заробітна плата, пенсії, сільські території, комплексний розвиток.
Гнатишин И.П. Доходы и расходы сельского населения. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 –Экономика сельского хозяйства и АПК. –Государственный агроэкологический университет, г. Житомир, 2004.
В диссертационной работе обоснованы теоретические основы исследования доходов и расходов сельского населения. Определена система показателей, которые характеризуют уровень и динамику денежных и совокупных доходов домохозяйств. Исследованы основные составляющие социально - экономического механизма формирования доходов и расходов сельского населения. Проведена оценка современного уровня доходов и расходов сельского населения на основе анализа данных статистики домохозяйств. Определены основные факторы, которые влияют на уровень доходов населения в условиях переходной экономики. Исследована взаимосвязь между величиной доходов населения и развитием сельскохозяйственного производства, в первую очередь личных крестьянских хозяйств. Проведен анализ влияния уровня доходов и расходов населения на эффективность функционирования АПК. Обоснованы основные направления обеспечения комплексного развития сельских территорий, улучшения занятости сельского населения, развития социальной инфраструктуры. Разработаны предложения по усовершенствованию пенсионного обеспечения сельских жителей. Обоснованы перспективные параметры доходов сельских домохозяйств, при которых обеспечивается достойный уровень жизни и повышение их платежеспособности. Определены основные направления усовершенствования социально-экономического механизма формирования перспективного уровня доходов сельского населения.
Низкий уровень доходов и расходов сельского населения есть результатом ухудшения условий развития всей экономики и сельских территорий в частности, а также слишком высокого уровня занятости в сельском хозяйстве. Для преодоления депрессивности развития сельских территорий в исследуемом регионе необходим комплекс решений, направленных на активизацию деловой активности в сельских регионах: стимулирование развития малого и среднего бизнеса; расширение налоговых льгот для новосозданных предприятий в сельской местности; финансовая поддержка лиц, которые начинают свой бизнес; обеспечение гарантий сбыта продукции через создание системы государственного заказа на произведенную продукцию; направление средств фонда занятости населения на создание дополнительных рабочих мест в депрессивных сельских регионах; государственное инвестирование развития производственной и социальной инфраструктуры села; государственная помощь селу за счет привлечения иностранных инвестиций для социально-экономического развития села.
Увеличение доходов сельского населения требует формирования новой структуры сельскохозяйственного производства. Развитие мелких личных крестъянских хозяйств отвлекает значительный трудовые ресурсы, которые могли бы более эффективно использоваться в других сферах экономики, что обеспечило бы повышение доходов сельских жителей. Государство должно стимулировать процесс концентрации сельскохозяйственного производства как основу его интенсификации и повышения эффективности.
Ключевые слова: сельские домохозяйства, доходы, расходы, уровень жизни, потребление, занятость, заработная плата, пенсии, сельские территории, комплексное развитие.
Hnatyshyn Y.P. Incomes and Costs of Rural Population. –Manuscript.
Dissertation for a Candidate Degree in Economics (Speciality 08.07.02. –Economics of Agriculture and Agribusiness). –State Agroecological University of Zhytomyr. - Zhytomyr, 2004.
The dissertation examines theoretical basics of rural population incomes and costs. It determines the system of parameters characterizing the level and dynamics of monetary and cumulative incomes of households. The paper focuses on the basic components of social and economic mechanism of formulating rural population incomes and costs. It estimates the value of modern level of rural population incomes and costs on the basis of analysis of the households statistic data. The main factors influencing the level of rural population incomes in the conditions of transition economy are determined. The interrelation between the sizes of the population incomes and the development of agricultural production (mainly the private farmsteads) are researched. The influence of incomes and costs of population on agribusiness efficiency is determined. The main directions of complex development of rural territories, improvement of rural population employment and social infrastructure development are grounded. Proposals on improvement of pension security of rural population are worked out. Perspective parameters of rural households incomes securing adequate level of living and increase of their solvency are grounded. Some directions of improvement of social and economic mechanism of formation of perspective level of rural population incomes are outlined.
Key words: rural households, incomes, costs, level of living, consumption, employment, wages, pensions, rural territories, complex development.
Підписано до друку 29.11.2004 р.
Формат 60х90 1/16. Ум. друк. арк. 0,9.
Облік.-вид. арк. 0,9.
Папір офсетний. Друк офсетний.
Наклад 100. Зам. № 02
Видано НВФ “УКРАЇНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ”
Львів, вул. І. Франка, 4/1
тел./факс (0322) 72-15-52
Свідоцтво про внесення об'єкта видавничої справи
до Державного реєстру видавців, виготівників і
розповсюджувачів видавничої продукції
ДК-№ 789 від 29.01.2002 р.