Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Форми права власності на природні ресурси
загальнонародна
приватна
комунальна
державна
Форми права власності на природні ресурси
Вираженням загальнонародної форми права власності на природні ресурси є ч. 1 ст. 13 Конституції України, яка визначає право власності Українського народу на природні ресурси. Дане конституційне положення має дослівне відтворення у ч. 1 ст. 324 Цивільного кодексу України.
Право приватної власності на природні ресурси означає, що конкретно визначений природний ресурс, який відповідно до законодавства може перебувати у приватній власності, належить певному громадянину або юридичній особі.
Право комунальної власності на природні ресурси визначають закріплені на законодавчому рівні повноваження територіальних громад населених пунктів щодо володіння, користування та розпорядження відповідними природни-ми ресурсами. У комунальній власності перебувають усі природні ресурси, у межах населених пунктів, крім природних ресурсів державної і приватної власності, а також природні ресурси за їхніми межами, на яких розташовано об'єкти комунальної власності.
Право державної власності на природні ресурси передбачає правове закріплення повноважень щодо володіння, користування та розпорядження відповідними природними ресурсами за представницькими органами державної влади. У державній власності перебувають усі природні ресурси, за винятком переданих у приватну і комунальну власність.
Державна форма власності на природні ресурси у порівнянні з іншими має незаперечні переваги, оскільки саме на її основі може формуватися ефективна національна політика природокористування1.
Природні ресурси можуть знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Спільна власність на природні ресурси вважається частковою, якщо договором або законом не передбачена спільна сумісна власність. У спільній частковій власності кожному її учаснику належить право на визначену частку природного ресурсу (1/2, 2/3, 3/5 тощо). Право спільної часткової власності на природні ресурси виникає: при добровільному об'єднанні власниками належних їм відповідних природних ресурсів; при придбанні у власність природного ресурсу двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; при прийнятті спадщини на природний ресурс двома або більше особами.
Спільною сумісною власністю є природні ресурси, придбані внаслідок спільної праці членів сім'ї, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. У спільній сумісній власності перебувають природні ресурси: подружжя; членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; співвласників жилого будинку.