Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
2
Вступ 3
1. Теоретична частина - Доходи населення і рівень життя 4
1.1 Доходи населення і джерела їх формування 4
1.2 Поняття і показники рівня життя 7
2. Практична частина (задачі 1.3, 2.1, 3.2, 4.6, 5.2 ) 11
Висновок 22
Список використаної літератури 24
Соціально-трудові відносини у сфері праці є формою взаємодії суб'єктів ринку праці, яка визначає умови поєднання та використання факторів виробництва, методи розподілу новоствореної вартості. Від ефективності організації соціально-трудових відносин залежить вирішення такої важливої проблеми, як відчуження працівників у процесі праці. Відчуження як форма відношення працівників до праці має ряд негативних наслідків, пов'язаних із послабленням мотивації до високопродуктивної і якісної роботи, зниженням у зв'язку з цим трудових доходів працівників, розвитком у них несприятливого емоційного стану та нестабільністю соціальних відносин у суспільстві.
Головною метою вивчення даного курсу є формування у студентів системи теоретичних і практичних знань про категорії, поняття, механізми забезпечення ефективної зайнятості населення та прогресивного розвитку соціально-трудових відносин в Україні на всіх рівнях.
Таким чином, об'єктом вивчення дисципліни є система соціально-економічних, організаційно-правових відносин між людьми з приводу відтворення й ефективного використання людських продуктивних сил в процесі праці.
Предметом вивчення дисципліни виступає сукупність теоретичних і практичних проблем формування людського потенціалу, забезпечення ефективного використання його у сфері праці як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях з метою забезпечення високої якості життя населення та високої ефективності економічної діяльності.
Політика доходів, що здійснюється суспільством, являє собою важливу складову загальної соціально-економічної політики, оскільки показники доходів населення є характеристиками рівня життя й економічними характеристиками одночасно.
Доходи населення — це інструмент для визначення рівня добробуту суспільства. Ринкова економіка, орієнтуючи населення на підвищення свого добробуту, передусім за рахунок трудової активності, ініціативи і підприємництва, поряд з підтриманням соціально-незахищених груп населення потребує державних гарантій забезпечення споживання для всіх громадян.
Доходи населення — це сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини.
Розрізняють грошові і натуральні доходи. Формування грошових доходів здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплат із соціальних фондів (соціальних трансфертів), підприємницьких доходів, доходів від власності, доходів від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, інших доходів (аліментів, гонорарів, благодійної допомоги тощо).
Оплата праці — це винагорода за виконану роботу, а також оплата відпусток, святкових днів та іншого невідпрацьованого часу відповідно до трудового законодавства і колективних договорів. Окрім того, до цієї статті доходів відносять стимулюючі доплати і надбавки, премії й одноразові заохочувальні виплати, компенсаційні виплати, пов’язані з режимом роботи й умовами праці тощо. Розмір заробітної плати, регулярність її виплат найбільшою мірою визначає рівень життя населення, особливо його частини з низькими доходами.
У сучасних умовах в нашій країні виникає додаткове джерело доходів працівників, зайнятих у суспільному виробництві, це — прибуток. За рахунок чистого прибутку здійснюються такі види доходів, як доходи від інвестицій, інновацій, дивіденди, доходи монополій, соціальні виплати і пільги тощо.
Виділяють номінальні і реальні доходи.
Номінальні доходи — це величина нарахованих виплат і натуральних видач. Реальні доходи — це номінальні доходи, скориговані на зміни цін на товари і тарифів на послуги. Індекс споживчих цін впливає на купівельну спроможність номінальних доходів населення:
де: Др — доходи реальні; Дн — доходи номінальні; Іц — індекс споживчих цін.
Номінальні і реальні доходи, а також розміри і динаміка основних доходів окремих груп населення, таких як заробітна плата, пенсії або стипендії, дають перше уявлення щодо рівня життя.
Для характеристики добробуту населення велике значення мають сукупні доходи, які охоплють всі види грошових доходів, а також вартість натуральних надходжень, отриманих від особистого підсобного господарства і використаних на особисте (домашнє) споживання. Окрім того, в сукупний дохід входить вартість безплатних послуг, що отримуються за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів і фондів підприємств (послуги охорони здоров’я, освіти, дотації на житло, транспорт, харчування тощо).
Грошові і сукупні доходи поділяються на загальні і чисті.
Загальні містять усі надходження, і розраховуються до сплати податків і обов’язкових платежів.
Чисті доходи населення — це результат перерозподільних процесів. Це ті доходи, що залишаються після здійснення зазначених платежів. Вони коригуються з урахуванням натуральних соціальних трансфертів.
Дедалі більшого значення сьогодні набуває визначення доходів домашніх господарств, що необхідно для адресної допомоги населенню, раціонального оподаткування.
Домашнє господарство — один із суб’єктів економічної діяльності, який забезпечує економіку ресурсами, насамперед трудовими і грошовими, а також використовує отримані кошти для забезпечення життєдіяльності людей.
Найчастіше домашнє господарство за кількістю членів збігається з сім’єю. Сім’я — це споріднені особи, які спільно проживають і ведуть спільне господарство. Проте в деяких випадках домашнє господарство може складатися з кількох сімей, а також використовувати найману працю.
Бюджет сім’ї складається з двох частин — дохідної і витратної. На доходи і витрати сімей впливають фактори, обумовлені типом сім’ї, який, у свою чергу, залежить від чисельного і соціально-демографічного складу, співвідношення працюючих і утриманців тощо, характеру зайнятості, рівня отримуваних доходів, забезпеченості житлом, предметами культурно-побутового характеру, місця проживання, характеру розселення, району проживання тощо.
Залежно від джерел формування доходи можуть бути трудові і нетрудові.
За визначенням МОП (Міжнародної організації праці) , трудовий дохід — це дохід, який отримує працівник у результаті своєї економічної діяльності як наймана робоча сила або у разі самостійної зайнятості. Слід розрізняти також трудові доходи від основної роботи за наймом і доходи від вторинної зайнятості.
Нетрудові доходи являють собою надходження від діяльності, що ведеться з відхиленнями від чинних у державі правових норм, норм моралі та поведінки громадян.
У сучасних умовах значна частина доходів є прихованими.
Вони пов’язані з тіньовою економікою, що являє собою приховану економічну діяльність.
Рівень життя — це соціально-економічна категорія, яка відображає ступінь розвитку і задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб населення, а також умови в суспільстві для розвитку і задоволення цих потреб.
Потреба — це необхідність в життєвих засобах, яка набуває специфічної форми відповідно до культурного рівня та особистих якостей індивіда. У зв’язку з цим і різний набір потреб кожної людини. Для визначення ступеня задоволення потреб фактичне споживання товарів і послуг співвідносять з мінімальними і раціональними стандартами їх споживання.
|
Фактори, що впливають на потреби і рівень життя |
|||
|
Рівень розвитку виробництва і сфери послуг |
Науково-технічний прогрес |
Культурно-освітній рівень населення |
Інші фактори |
Відповідно до конвенцій МОП кожна людина має право на такий життєвий рівень (включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд, соціальне обслуговування), який необхідний для підтримання здоров’я і добробуту її самої та її сім’ї, а також право на забезпечення у разі безробіття, інвалідності тощо.
Рівень життя відображають такі показники: обсяг фонду споживання на душу населення, реальні доходи, тривалість життя, освіта; обсяг споживання важливих продуктів у натуральному виразі, забезпеченість житлом, комунальними і соціальними послугами, транспортом і зв’язком; охорона здоров’я, соціальне забезпечення. Виходячи з міжнародних норм необхідно також враховувати: зайнятість і умови праці, чинні соціальні гарантії, демографічні, екологічні умови, домашнє майно тощо. Окрім цього, необхідно брати до уваги поширення негативних соціально-економічних явищ, таких як інфляція, безробіття, бідність, злочинність, дискримінація в різних її проявах.
У світовій практиці для характеристики рівня життя використовується такий інтегральний показник, як індекс людського розвитку, котрий включає три індикатори: національний або валовий внутрішній продукт на душу населення (ВВП), тривалість життя, рівень освіти населення
Індекс людського розвитку вирізняється простотою обчислення, універсальністю, статистичною доступністю, однак він не повністю охоплює умови життя, всі основні компоненти рівня життя. Тому для обчислення інтегрального індексу рівня життя необхідно визначити індекси таких його компонентів у розрахунку на душу населення: харчування (за його калорійністю і вмістом білків), фонду домашнього майна (в порівнянних цінах), житла (площа з урахуванням вигод), здоров’я й охорони здоров’я (за динамікою тривалості життя, рівнем смертності, витратами на охорону здоров’я), освіти і культури (за кількістю місць навчання і витратами на освіту і культуру), послуг населенню (у порівнянних цінах) тощо.
Головним же показником поліпшення рівня життя є збільшення тривалості життя.
Рівень життя населення залежить від економічного потенціалу і значною мірою визначається величиною ВВП і структурою його використання. Джерелом підвищення рівня життя населення є зростання національного доходу, який являє собою частину сукупного суспільного продукту після відрахування витрачених у процесі виробництва засобів праці і матеріальних витрат, тобто новостворену вартість.
Національний дохід ділиться на фонд нагромадження і фонд споживання.
Фонд нагромадження — це частина національного доходу, що використовується на розширене відтворення, збільшення невиробничих фондів, а також створення державних резервів і запасів. За рахунок другої частини національного доходу створюється фонд споживання, який використовується для задоволення невиробничих потреб (особистих і суспільних), а також на утримання організацій невиробничої сфери.
До складу фонду споживання входять:
Для оцінювання зміни рівня життя населення визначають індекс вартості життя, який розраховують за набором товарів та послуг для різних соціально-демографічних груп населення і за мінімальним набором:
де Ц0, Ц1 — ціна покупки відповідно базисного і поточного періодів; g0, g1 — обсяг покупок базисного і поточного періодів.
Для характеристики рівня життя використовуються показники бідності: абсолютної і відносної.
За абсолютної бідності, бідними є частина домогосподарств, які не можуть забезпечити себе необхідною сумою благ, абсолютно необхідних для збереження здоров’я і ведення помірно активного трудового життя. За відносної бідності, бідними є частина домогосподарств, які мають низькі доходи.
На поняття бідності як соціально-економічного явища впливає соціальна політика, що проводиться в країні.
Рівень бідності і чисельність бідних залежить від межі бідності, офіційно установленої державою, яка, у свою чергу, залежить від її фінансових можливостей, оскільки декларовані межі бідності ґрунтуються на певних розмірах соціальних програм.
Нині факторами бідності в Україні є такі:
Соціально-економічна характеристика бідності певної частини суспільства визначається системою показників демографічних, економічних і соціальних.
До демографічних показників відносять: середній розмір домогосподарства, його склад із характеристиками членів за статтю і віком, народжуваність, смертність, захворюваність членів домогосподарства.
Економічні показники — це джерела доходів та їх використання, майно домогосподарства, зайнятість членів домогосподарства.
Соціальні показники — це розшарування бідних, соціальні субсидії, дефіцит бюджету домогосподарства, обсяг і калорійність споживання продуктів харчування, житлові умови, споживання послуг галузей соціального комплексу.
Підсумовуючи все вище сказане, можна сказати, що для України регулювання доходів населення є надзвичайно актуальним питанням, оскільки в умовах нестабільності економічного розвитку спостерігається гостра суперечність між обмеженістю ресурсів для реалізації соціальних програм та зростаючими вимогами до кінцевого попиту як одного з головних чинників економічного зростання. Високий рівень бідності працюючого населення та відсутність середнього класу в Україні через невідповідність середньостатистичних даних реаліям проживання звичайного українця та їх неможливість забезпечити умови для життя та розвитку населення країни обумовлюють необхідність комплексного реформування механізму формування доходів населення.
Задача 1.3: Населення міста 1400 тис. чол. Чисельність людей непрацездатного віку - 600 тис. чол. Непрацюючих інвалідів 1 і 2 груп і непрацюючих чоловіків і жінок, що одержали пенсію на пільгових умовах, - 65 тис. чол. Працюючих пенсіонерів - 80 тис. чол. Працюючих дітей - 15 тис. чол. Було визначено, що активних трудових ресурсів - 770 тис. чол., зайнятих у народному господарстві - 670 тис. чол., безробітних - 40 тис. чол., зайнятих доглядом за дітьми або в домашнім господарстві - 5 тис. чол., не мають потреби в роботі або припинивших її пошук - 7 тис. чол. Визначити зайняті й незайняті трудові ресурси.
Дано:
Н - 1400 тис. чол.
Ннпв - 600 тис. чол.
Ннт - 65 тис. чол.
Нпп - 80 тис. чол.
Ндп - 15 тис. чол.
Та - 770 тис. чол.
Тнг - 670 тис. чол.
Тб - 40 тис. чол.
Зайняті доглядом за дітьми або в домашнім господарстві - 5 тис. чол.
Не мають потреби в роботі або припинивших її пошук - 7 тис. чол.
Визначити зайняті (Тз) й незайняті трудові ресурси (Тнз).
Рішення:
Н= Ннпв + Нпв
Нпв = Н – Ннпв = 1400 – 600 = 800 (тис. чол. )
Відповідь : Тз = 778 тис. чол. , Тнз = 52 тис. чол.
Задача 2.1: Робітник за зміну (8 годин) обробляє 20 деталей. У середньому брак становить 10%. За рахунок впровадження наукової організації праці й удосконалення інструмента та пристосувань час обробки однієї деталі можна скоротити на 4 хв. На скільки відсотків підвищиться ПП робітника при здійсненні цих заходів і повної ліквідації браку?
Дано:
1 зміна ( 8 год.) – 20 (дет.)
Бр - 10%
НОП – скор. На 4 хв.
Знайти % підв ПП
Рішення:
8*60/20= 24 (хв./ дет.)
Брак складає 2 деталі (20*10/100)
Якщо ліквідувати брак, то робітник за зміну буде обробляти 18 деталей
24 – 4 = 20 (хв./ дет.)
За зміну робітник зможе обробити 24 деталі
Відповідь: ПП робітника підвищиться на 33,3% при здійсненні цих заходів і повної ліквідації браку.
Задача 3.2: Визначити коефіцієнт використання робочого часу, коефіцієнт втрат робочого часу по організаційно-технічних причинах, коефіцієнт втрат робочого часу у зв'язку з порушенням трудової дисципліни, а також можливий ріст продуктивності праці при частковому (на 70%) і повнім усуненні втрат робочого часу. Скласти баланс робочого часу й розрахувати максимально можливий ріст продуктивності праці при усуненні всіх втрат і зайвих витрат робочого часу. Розробити заходи щодо поліпшення використання робочого часу.
Спостережливий аркуш індивідуальної фотографії робочого часу
|
№ п/п |
Найменування витрат часу |
Поточний час, год. – хв. |
Тривалість, у хв. |
Індекс |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
Початок спостереження |
8-00 |
|||
|
1 |
Прихід на робоче місце |
8 – 03 |
3 |
ППД |
|
2 |
Одержання завдання й креслення |
8 – 10 |
7 |
ПЗ |
|
3 |
Ознайомлення із завданням і кресленням |
8 – 12 |
2 |
ПЗ |
|
4 |
Одержання заготовок і інструменту |
8 – 20 |
8 |
ПЗ |
|
5 |
Установка різального інструменту |
8 – 23 |
3 |
ПЗ |
|
6 |
Оперативна робота |
9 – 03 |
40 |
ОП |
|
7 |
Зміна інструменту |
9 – 05 |
2 |
ОРМ |
|
8 |
Огляд і змащення верстата |
9 – 12 |
7 |
ОРМ |
|
9 |
Відпочинок |
9 – 20 |
8 |
ВПО |
|
10 |
Оперативна робота |
10 – 07 |
47 |
ОП |
|
11 |
Розмова з товаришем (особиста) |
10 – 10 |
3 |
ППД |
|
12 |
Відхід по особистим потребам |
10 – 18 |
8 |
ВПО |
|
13 |
Оперативна робота |
11 – 10 |
52 |
ОП |
|
14 |
Простой (закінчилася заготовка) |
11 – 40 |
30 |
ПНВ |
|
15 |
Розмова з майстром про роботу |
11 – 45 |
5 |
ПЗ |
|
16 |
Одержання нового завдання |
11 – 55 |
10 |
ПЗ |
|
17 |
Відхід на обід |
12 – 00 |
5 |
ППД |
|
18 |
Прихід з обіду |
13 – 02 |
2 |
ППД |
|
19 |
Переустановка різального інструменту |
13 – 05 |
3 |
ПЗ |
|
20 |
Одержання матеріалу |
13 – 10 |
5 |
ПЗ |
|
21 |
Оперативна робота |
14 – 15 |
65 |
ОП |
|
22 |
Відпочинок |
14 – 20 |
5 |
ВПО |
|
23 |
Оперативна робота |
15 – 06 |
46 |
ОП |
|
24 |
Простой (несправність верстата) |
15 – 28 |
22 |
ПНВ |
|
25 |
Оперативна робота |
15 – 59 |
31 |
ОП |
|
26 |
Відпочинок |
16 – 10 |
11 |
ВПО |
|
27 |
Оперативна робота |
16 – 35 |
25 |
ОП |
|
28 |
Здача виробів ВТК |
16 – 40 |
5 |
ПЗ |
|
29 |
Прибирання робочого місця |
16 – 50 |
10 |
ОРМ |
|
30 |
Прибирання інструмента в шафу |
16 – 54 |
4 |
ПЗ |
|
31 |
Стороння розмова з товаришем і відхід з роботи |
17 – 00 |
6 |
ППД |
|
Усього |
- |
480 |
- |
Обідня перерва з 12-00 до 13-00.
Нормативні витрати часу
|
Індекси витрат робочого часу |
Витрати робочого часу, хв. |
|
ПЗ |
20 |
|
ОП |
407 |
|
ОРМ |
20 |
|
ВПО |
33 |
|
Разом: |
480 |
tзм = 480 хв. = 8 годин.
Рішення:
|
№ |
Найменування витрат |
Кількість хвилин |
Індекс |
|
1 |
Час підготовчо-заключної роботи |
52 |
ПЗ |
|
2 |
Час оперативної роботи |
306 |
ОП |
|
3 |
Час обслуговування робочого місця |
19 |
ОРМ |
|
4 |
Час перерв на відпочинок і особисті потреби |
32 |
ВПО |
|
5 |
Час перерв, викликаних порушенням нормального плину виробничого процесу |
52 |
ПНВ |
|
6 |
Перерви, викликані порушенням трудової дисципліни працівником |
19 |
ППД |
|
7 |
Разом |
480 |
Ппп =
Ппп =
|
Індекс |
Витрати часу |
Відхилення |
||
|
Норм. |
Факт. |
Надлишок |
Недолік |
|
|
ПЗ |
20 |
52 |
32 |
- |
|
ОП |
407 |
306 |
- |
101 |
|
ОРМ |
20 |
19 |
- |
1 |
|
ВПО |
33 |
32 |
- |
1 |
|
ПНВ |
52 |
52 |
||
|
ППД |
19 |
19 |
||
|
Разом |
480 |
480 |
103 |
103 |
∆ПП% =
Для усунення неефективного використання робочого часу, перш за все, менеджерам організацій необхідно інформацію не тільки отримувати, а й використовувати на практиці. Рекомендується вводити більш жорсткий контроль над роботою всіх працівників, у яких трапляються непродуктивні
витрати робочого часу через такі обставини:
Таким чином, якщо не враховувати простої та втрати робочого часу, фактично підвищується відпрацьований час.
Ці простої можна знайти за допомогою опитувань співробітників, адже персонал є носієм всієї інформації на підприємстві та дає змогу скласти портрет працівника і вказати на його слабкі сторони, які спонукають його недоцільно використовувати свій час. Також необхідні вибіркові спостереження, які в цілому будуть складати інформаційну систему.
Треба зміцнювати трудову дисципліну, заохочувати робітників вищою заробітною платнею, удосконаленням і оснащеністю робочих місць, полегшенням умов роботи. Також резервом скорочення непродуктивних витрат робочого часу є скорочення неявок з причини тимчасової непрацездатності(хвороби). Тому слід запровадити належне медичне обстеження працівників з метою попередження захворюваності, виявлення найбільш частих захворювань, проведення відповідних профілактичних мір.
Удосконалення існуючих систем і форм оплати праці на підприємстві, підвищення життєвого рівня працюючих , їх задоволеності роботою є резервом підвищення якості виконуваних робіт, а значить, - і продуктивності праці.
Задача 4.6: Бригада ремонтників в яку входить 3 чол. виконала за місяць роботу вартістю 10×МЗ грн. (де МЗ – мінімальна заробітна плата). Визначити індивідуальні заробітки слюсарів-ремонтників, що входять у бригаду при наступних вихідних даних:
|
П.І. по Б. |
Розряд |
Тчi |
КТУ |
|
Іванов С.І. (1) |
4 |
175 |
1,1 |
|
Петров І.Ф. (2) |
5 |
145 |
1,0 |
|
Сідоров С.Ф.(3) |
3 |
160 |
0,9 |
Рішення:
КТі1=1,5
КТі2=1,7
КТі3=2,0
М з= 1147 (грн.)
Кгал – галузевий коефіцієнт - 2,6
167 – місячний фонд робочого часу
Зб = 10*1147=11470 (грн.) - загальний відрядний заробіток бригади
Відповідь: Іванов С.І. – 4023,51 грн., Петров І.Ф. – 3434,56 грн., Сідоров С.Ф. – 4011,93 грн.
Задача 5.2: За даними таблиці необхідно розрахувати зміну обсягу продукції й визначити на нього ступінь впливу показників продуктивності праці одного працюючого й одного робочого, а також їх чисельності.
|
Показники |
Базисний рік |
Звітний рік |
Абсолютне відхилення від базисного року |
Тр, % |
|||
|
План |
факт |
план |
факт |
план |
факт |
||
|
Обсяг продукції, тис. грн. |
15275 |
15400 |
15975 |
+125 |
+700 |
100,81 |
104,58 |
|
Чисельність працюючих, чіл. |
235 |
220 |
225 |
-15 |
-10 |
93,62 |
95,74 |
|
Чисельність робочих, чіл. |
174 |
165 |
171 |
-9 |
-3 |
94,8 |
98,28 |
|
Питома вага робочих у чисельності працюючих, % |
0,74 |
0,75 |
0,76 |
- |
- |
- |
- |
|
Середня продуктивність праці працюючого, грн. |
65000 |
70000 |
71000 |
+5000 |
+6000 |
107,69 |
109,23 |
|
Середня продуктивність праці робочого, грн. |
87787 |
93333 |
93421 |
+5546 |
+5634 |
106,32 |
106,42 |
Рішення:
Розрахуємо як продуктивність праці одного працюючого, продуктивність праці одного робочого та їх чисельність вплинули на обсяг продукції
Приріст обсягу продукції за рахунок чисельності:
∆Qчп = ( Чбп-Чплп)*ППплп = (220-235)*65000 = -975000 (грн.)
∆Qчр = ( Чбр-Чплр)*ППплр = (165-174)*87787 =-790083 (грн.)
Приріст обсягу продукції за рахунок середньої продуктивності праці:
∆Qппп = ( ППбп-ППплп)*Чплп = (70000-65000)*220=1100000 (грн.)
∆Qппр = ( ППбр-ППплр)*Чплр = (93333-87787)*165=915083 (грн.)
Перевіримо правильність наших розрахунків
∆Qчп + ∆Qппп = 125000= 1100000-975000=125000
∆Qчр + ∆Qппр = 975083-790083=125000
Планувалося підвищити продуктивність праці на 0,81 %
0,81 – 125000
∆Qппп – 1100000= 7,13 (%)
0,81 –125000
∆Qчп – -975000 = - 6,32 (%)
0,81 – 125000
∆Qппр – 915083 = 5,91(%)
0,81 – 125000
∆Qчр – -790083 = - 5,1 (%)
Обсяг продукції планувалося підвищити на 0,81 %, за рахунок збільшення середньої продуктивності праці та зменшення чисельності.
2) За фактом обсяг продукції збільшився на 700000 грн., при цьому кількість працюючих зменшиться на 10 осіб ( середня продуктивність праці збільшиться на 6000 грн. одного працюючого), а кількість робочих зменшиться на 3 осіб (середня продуктивність праці збільшиться на 5634 грн. одного робочого)
Розрахуємо як продуктивність праці одного працюючого, продуктивність праці одного робочого та їх чисельність вплинули на обсяг продукції
Приріст обсягу продукції за рахунок чисельності:
∆Qчп = ( Чбп-Чфп)*ППфп = (225-235)*65000 = -650000(грн.)
∆Qчр = ( Чбр-Чфр)*ППфр = (171-174)*87787 = -263361(грн.)
Приріст обсягу продукції за рахунок середньої продуктивності праці:
∆Qппп = ( ППбп-ППфп)*Чфп = (71000-65000)*225= 1350000 (грн.)
∆Qппр = ( ППбр-ППфр)*Чфр = (93421-87787)*171=963361 (грн.)
Перевіримо правильність наших розрахунків
∆Qчп + ∆Qппп = 125000= -650000+1350000=700000 (грн.)
∆Qчр + ∆Qппр = -263361+963361=700000 (грн.)
Планувалося підвищити продуктивність праці на 4,58%
4,58 – 700000
∆Qппп –1350000= 8,83(%)
4,58 – 700000
∆Qчп – -650000= - 4,25(%)
4,58 – 700000
∆Qппр – 963361= 6,3(%)
4,58 – 700000
∆Qчр – -263361 = - 1,72(%)
Обсяг продукції фактично підвищився на 4,58%, за рахунок збільшення середньої продуктивності праці та зменшення чисельності.
Відповідь : Обсяг продукції планувалося підвищити на 0,81 %, за рахунок збільшення середньої продуктивності праці ( + 7,13% та -6,32% - працюючі, +5,91% та – 5,1% - робочі), але за фактом обсяг продукції підвищився на 4,58% ( + 8,83% та -4,25% - працюючі, +6,3% та –1,72% - робочі відповідно).
Практична частина розрахункового завдання вміщує в себе п ять’ задач з таких тем: робоча сила та зайнятість населення, продуктивність праці, нормування праці, організація оплати праці та аналіз трудових показників.
У першій задачі потрібно було знайти зайняті та не зайняті трудові ресурси. Незайняті трудові ресурси – це безробітні, зайняті доглядом за дітьми та люди, які не мають потреби в роботі, трудові ресурси населення – (працездатного віку – непрацюючих інвалідів 1 і 2 груп і непрацюючих чоловіків і жінок, що одержали пенсію на пільгових умовах + працюючі пенсіонери + працюючі діти). Розрахували трудові ресурси працездатного віку та зайняті.
Друга задача на продуктивність праці, потрібно знайти на скільки вона підвищилась при проведенні певних заходів та повної ліквідації браку. Порахували час до впровадження заходів та після, порахувавши також брак. Розрахувавши, скільки робітник може зробити за зміну деталей та скільки він буде обробляти, ліквідувавши брак, можна розрахувати зростання продуктивності праці.
Третя задача стосується нормування праці. Треба скласти баланс робочого часу та розробити заходи щодо поліпшення його використання. Був зроблений спостережливий аркуш індивідуальної фотографії робочого часу, визначені індекси та тривалість кожної операції. Спочатку визначено фактичний баланс робочого часу та пораховані коефіцієнти. Потім розрахували можливий ріст продуктивності праці при частковому на повному усуненні втрат робочого часу, нормативний баланс робочого часу та максимально можливий ріст продуктивності праці. Розробили певні заходи.
У четвертій задачі велися розрахунки індивідуальної заробітної плати слюсарів-ремонтників, попередньо розрахувавши годинну тарифну ставку кожного по формулі.
П’ята задача присвячена аналізу трудових показників. Знайти треба було зміну обсягу продукції та вплив на неї різних факторів. За допомогою факторного аналізу знайшли вплив кожного фактора окремо та розрахували відсоток підвищення обсягу продукції, який планувався, та фактичний.
Економіка праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 300 с.