Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Це питання трохи повторється з питанням 17 і 18. Тому я не повторювалася. Структура управління є повністю схема в 18 питанні. А тут лише основне. А все останнє прошу дивитися в двох наступних відповіддях.
16. Державна туристична адмiнiстрацiя - це сукупнiсть державних i громадських органiв, якi вiдповiдальнi за стан та розвиток галузi туризму в цiлому.
Державна служба туризму і курортів (Держтуризмкурортів) є урядовим органом державного управління, який діє у складі МКТ і йому підпорядковується.
Туризм — це не лише важлива галузь економіки, але і складна організаційна структура. Не завжди можна точно визначити, що ж відноситься до туризму: споживачі не помічають тісної взаємодії туристських структур, а представники туристських підприємств виділяють в своїй роботі лише частину загальної системи. Тим часом структура туризму визначає місце трудових колективів і окремих працівників в туристських регіонах, організаціях і підприємствах. Це свого роду каркас, на якому будуються їх стосунки.
У широкому сенсі під структурою управління туризмом розуміється впорядкована сукупність взаємозв'язаних елементів, що знаходяться між собою в стійких стосунках, що забезпечують їх функціонування як єдиного цілого. По суті, йдеться про логічних взаєминах рівнів управління і функціональних служб, які за допомогою менеджменту будуються так, щоб досягти стратегічних цілей туристської галузі. Управляти туристською структурою — означає оптимально розподілити цілі і завдання між структурними підрозділами і працівниками організації. Складовими організаційної структури управління є склад, співвідношення, розташування і взаємозв'язок окремих підсистем організації. Створення такої структури направлене перш за все на розподіл між окремими підрозділами організації прав і відповідальності. У структурі управління організацією виділяються ланки (відділи), рівні управління і зв'язку — горизонтальні і вертикальні.
17. Державний механiзм управлiння в туристичнiй сферi розглядається як виважена система прийомiв, важелiв та методiв впливу державних органiв влади на дiяльнiсть усiх суб’єктiв туристичного ринку, а також способiв їх практичного застосувавня за тiєї чи iншої ситуацiї, якою обумовлюються цiлi та завдання розвитку галузi.
Адміністративно-правовий механізм-це механізм прийняття і застосування нормативних і правових актів спрямованих на упорядкування та вдосконалення відносин в сфері туризму, а також захист прав споживачів туристичних послуг.
Організаційний механізм грунтується на встановленні правил ліцензування, стандартизації, сертифікації , впорядкуванні паспортних, візових та митних формальностей , пов»язаних з в»їздом, виїзжом та перебуванні туритсів на території країни, розробці державних програм розвитку туристичної галузі.
Економічний механізм є системою опосередкованих важелів впливу держави на діяльність туристичних підприємств, спрямованих на підвищення конкурентноспроможності та потужності національної туристичної сфери.
Державне регулювання туристичної сфери має за мету таку організацію туристичної діяльності, яка 6 сприяла:
- зростанню національного прибутку за рахунок туризму і розвитокові національної індустрії туризму; - розширенню сфери туристичної діяльності задля урізноманітнення турпродукту, в тому числі шляхом залучення нових ресурсів і територій при одночасній спрямованості на стійкий розвиток національного туризму;
- задоволенню потреб населення в послугах туризму в необхідній кількості, обсязі та якості і т.д. Тобто, мета державної туристичної політики полягає в сполученні державних та бізнесових інтересів в задоволенні туристичних потреб населення і спрямована на розвиток ринку туристичних послуг. Діяльність суб'єктів ринку регулюється дією Закону про туризм, законодавчих та нормативно-правових актів, які регламентують порядок реєстрації суб'єктів туристичного ринку, проведення сертифікації їх послуг, визначають систему податків, характер зовнішньоекономічної діяльності тощо.
Проведення туристичної політики передбачає прогнозування розвитку туризму та планування туристичної діяльності, тобто розробку комплексних програм розвитку індустрії туризму. Основою таких програм саме є аналіз стану національного ринку туристичних послуг, визначення комплексно-пропорційного характеру його діяльності і відповідних пріоритетів в розвитку окремих складових. Ці плани передбачають розвиток матеріально-технічної бази туризму, удосконалення організації туристичної діяльності, фінансове та юридичне забезпечення і мають за мету поліпшення якості обслуговування і посилення конкурентних позицій на макрорегіональному та світовому туристичних ринках. При прогнозуванні найдоцільніше використовувати факторні моделі, які дозволяють визначити ефективність діяльності об'єктів індустрії туризму залежно від зміни чинників внутрішнього та зовнішнього ринкового середовища, чинників попиту та споживацької поведінки, кон'юнктури ринку. Факторні моделі передбачають прогнозування попиту, а доповнені обсягами виробничої діяльності та трудоресурсною складовою, дозволять відтворити взаємозв'язок витрат різних видів матеріальних і трудових ресурсів з результатами діяльності відповідних галузей індустрії туризму. Зазначені економіко-математичні моделі здатні відтворити рівень потреб в туристичних послугах залежно від регіональних особливостей, тобто визначити потенційну ємність певного місцевого ринку.
Динамічна ринкова ситуація потребує використання регіонально-динамічної процедури реалізації таких моделей, яка полягає в одночасному урахуванні територіальної диференціації показників факторних моделей та тенденцій їх змін в часі, тобто має просторово-часовий характер.
Туристична політика є практикою впровадження науково обґрунтованої концепції розвитку туризму в країні, що має за мету таку розбудову індустрії туризму, яка б за своїми кількісними та якісними параметрами дозволяла задовольняти потреби внутрішнього ринку і виступати з власним конкурентоспромможним турпродуктом на міжнародному туристичному ринку.
Схеми економічного механізму державного регулювання туризму та охорони культурної спадщини складаються з трьох модулів: нормативно-правового, прогнозування фінансових надходжень та контрольно-аналітичного. На основі систематизації емпіричних даних про розвиток туризму розроблено методику планування бюджетних надходжень до загального та спеціального фондів, перерозподілу податкових надходжень від туристичної діяльності, а також використання кредитних та інвестиційних ресурсів для фінансування заходів з охорони культурної спадщини.
Об'єктом державного управління сферою туризму та охороною культурної спадщини визначено нерухомі пам'ятки, що використовуються у туристичній діяльності, а суб'єктом - органи виконавчої влади, наділені повноваженнями щодо прийняття управлінських рішень, контролю за їх реалізацією та функціонуванням підпорядкованих установ і організацій.
18. Пiд туристичною полiтикою розумiють систему методiв i заходiв економiчного, полiтичного, соцiального, правового, культурного характеру, що
здiйснюються як державними, так i недержавними органами, вiдповiдальними за туристичну дiяльнiсть, з метою регулювання та координацi туристичної галузi, створення умов для розвитку туризму.
Туристична полiтика це сукулнiсть форм, методiв i напрямiв впливу держави на функцiонування туристично сфери для досягнення цiлей эбереження та розвитку народногосподарського комплексу.
Туристична полiтика є системою соцiально-економiчних, правових, зовнiшньополiтичних, культурних та iнших методiв i заходiв, що використовуються парламентами, урядами, державними та приватними органiзацiями, асоцiацiями й установами, відповідальними за туристичну дiяльнiсть, з метою регулювання та координацi туристичної галузi та створення умов для її розвитку.
Державна політика в галузі туризму визначається Верховною Радою України. Основні її напрямки закріплені в Законі України «Про туризм».
Центральним органом виконавчої влади в галузі туризму є Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму в Україні. Місцевими органами є відповідні структурні підрозділи у складі органів державної виконавчої влади. Їх повноваження визначаються положеннями про них що затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади за погодженням з Державним комітетом. У разі необхідності в місцях пріоритетного розвитку туризму можуть створюватися представництва в галузі туризму.
Установи й органiзацiї управлiння туризмом в Українi. Їх основнi функцiї та завдання
• В Укранi всi функцi з реалiзацiї державної полiтики в туристичнiй галузi та вiдповiдальнiсть за її подальший розвиток в напрямi пiдвищення конкурентоспроможностi вiтчизняного туристичного продукту на свiтовому ринку, забезпечення соцiально-економiчних iнтересiв крани та екологiчної безпеки покладаються на Мiнiстерство культури i туризму Украни (МКТУ).
• МКТУ очолює Мiнiстр, якого призначає на посаду за поданням Прем’єр-мiнiстра України та припиняє його повноваження на цiй посадi Президент України. Мiнiстру пiдпорядкованi заступники, у тому числi один перший, яких призначає на посади та звiльняє з посад у встановленому порядку Президент України.
Завдання Міністерства культури і туризму України:
1) участь у формуваннi та забезпечення реалiзацii державно полiтики у сферах культури, туризму, дiяльностi курортiв, а також державної мовної полiтики;
2) участь у формуваннi та реалiзацiї державної полiтики у сферi захисту суспiльної моралi;
З) координацiя здiйснення центральними органами виконавчої влади заходiв з питань, вiднесених до його вiдання;
4) сприяння створенню умов для задоволекня нацiональнокультурних потреб громадян України та українцiв, якi проживають за межами України, збереження i популяризацiї культурних надбань українського народу;
5) здiйснення мiжнародного спiвробiтництва з питань, що належать до компетенцi МКТ України.