Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1930 - 1950 рр. – період розквіту соціалістичного реалізму в літературі, музиці й і образотворчому мистецтві. Наприкінці 20-х – на початку 30-х рр. на всій території Радянського Союзу відбувалося грандіозне будівництво (Турксиб, Дніпрогес і ін.), що вимагає від громадян масового ентузіазму, а, найчастіше, і трудового героїзму, заснованого на нерушимій вірі в існуючий лад. У цій ситуації партійне керівництво країни ставить перед діячами культури єдине завдання – відбиття у творах мистецтва досягнень індустріалізації та колективізації, уславлення “трудового героїзму” радянського народу.
В 1934 р. на Першому Всесоюзному з'їзді радянських письменників в «Уставі Спілки письменників СРСР» були сформульовані принципи соціалістичного реалізму як «художнього методу мистецтва, що потребує від художника правдивого, історично конкретного зображення дійсності в революційному розвитку», і поєднується «із завданням виховання трудящих у дусі соціалізму».
Основою методу проголошувався «принцип партійності та соціалістичної ідейності». Художній метод реалізму в мистецтві був волюнтаристськи поєднаний із політичним визначенням «соціалістичний», що на практиці призвело до вихолощування самого змісту мистецтва, до його підпорядкування принципам ідеології й політики.
Таким чином, соцреалізм став «офіційним» мистецтвом, поставленим під строгий ідеологічний контроль. Одночасно в образотворчому мистецтві цього періоду оформляється «неофіційне» мистецтво, позбавлене виходу до широкої публіки через заборони, які накладаються офіційною цензурою. Остаточний розподіл мистецтва на «офіційне» і «неофіційне» закріпилося після розгону всіх художніх угруповань (1932) і утворення Спілки художників. В «підпіллі» опинилися всі напрямки, що не відповідали канонам соцреалізму.
Підсилилося переслідування діячів науки, освіти, мистецтва, чиї погляди й творчість не відповідали комуністичній ідеології та особистим смакам Сталіна. Диктатура пролетаріату перетворювалася на особисту диктатуру вождя. Образотворче мистецтво, як і інші сфери культури, також було регламентовано рамками всеосяжного методу “соціалістичного реалізму”, спрямованого на прославляння Сталіна, компартії та досягнень соціалізму. Багато діячів культури того часу були репресовані.
PAGE 202