Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
35. Трудове виховання і професійна орієнтація учнів. Формування економічної культури учнів.Трудове виховання – це сукупність дій вихователя і вихованця, що забезпечують формування готовності до трудової діяльності. Готовність припускає: теоретичну підготовку (оволодіння системою знань про працю); практичну підготовку (оволодіння системою як загально трудових умінь і навичок, так і спеціальних); формування культури праці, психологічну підготовку (формування мотивів, потреб, позитивного ставлення до праці).В.О. Сухомлинський трудове виховання розглядає як гармонію трьох понять: треба, важко і прекрасно.Завдання трудового виховання:створення умов для розуміння школярами ролі праці в житті, реальних перспектив її в умовах ринкової економіки;підготовка до самовизначення, вибору, адекватного реальному життю, своїм потенційним можливостям, шляху в житті;виховання психологічної готовності до праці (позитивної установки на трудову діяльність; уміння швидко адаптуватися до нових умов праці, спілкування в колективі; наполегливість, уміння переборювати труднощі; не падати духом з приводу невдач); працелюбності; творчого ставлення до праці;практична підготовка школярів до трудової діяльності, яка припускає оволодіння індивідом конкретними трудовими вміннями і навичками;формування культури праці (наукова організація праці, знання і дотримання правил техніки безпеки та ін..);виховання економічної культури.Професійна орієнтація школярівПрофорієнтація – це підготовка особистості школяра до свідомого вибору професії. Але в останні роки часто використовується в психолого-педагогічній літературі поняття «професійне самовизначення» як процес формування особистістю свого ставлення до професійно-трудового середовища і спосіб його самореалізації, складова частина цілісного життєвого самовизначення.Вирішення цієї проблеми має ряд аспектів:1.Особистісний. Людина, визначаючи свою майбутню професію, пов’язує з цим свої інтереси, кар’єру, стан, розвиток своїх можливостей, тобто це проблеми життя і щастя людини.2.Суспільно-економічний. Правильний вибір людиною професії сприяєзадовільненню потреб, інтересів, підвищенню продуктивності праці, зменшує мінливість кадрів та ін..Професійна орієнтація, самовизначення школярів на різноманітних вікових етапах знаходять вияв у молодших школярів у добросовісному ставленні до праці, розумінні її ролі в житті людини, появі зацікавленості до професії батьків, найближчого оточення, до найбільш поширених і відомих учням професій. У підлітків вже виникають професійні плани, вони усвідомлюють свої інтереси і здібності. Цьому сприяє участь у діяльності, яка відповідає потребам продовження освіти та ін.. старшокласників відрізняє розвиток професійної самосвідомості, коли враховується особиста мета вибору професії, здійснюється співставлення бажаної сфери діяльності, своїх ідеалів, уявлень про цінності і своїх реальних можливостей.Професійному самовизначенню допомагає поглиблене вивчення навчальних предметів, до яких у старшокласників проявився стійкий інтерес, здібності, навчання в ліцеях, гімназіях, коледжах.Засобами самовизначення є: професійна інформація та освіта, розвиток інтересів, нахилів школяра, професійна консультація,професійний вибір, соціально-професійна адаптація (якщо є умови для цього)Профінформація. Головна її функція – ознайомлення школярів з різними галузями господарства, масовими професіями, з тими вимогами, які ставить конкретна професія, тобто професійна освіта. Щоб мати уявлення про професію учень повинен знати:історію її виникнення і розвитку (по можливості);місце даної професії серед інших у певній галузі: попит на неї в місті, районі, області, в сільській місцевості, перспективи її розвитку;зміст, технологію, матеріали, з якими пов’язана професія, продукцію;які знання, уміння, навички необхідні робітнику конкретної професії, значення загальноосвітньої підготовки в оволодінні професією;умови роботи, характерні труднощі;вимоги професії до фізичного розвитку, стану здоров’я, пам’яті, уваги, швидкості реакції та ін.Про відпустку, охорону праці, заробітну плату;Про можливості для творчості, підвищення кваліфікації, продовження навчання;Де можна отримати професію.Профінформаційна робота здійснюється перш за все в навчальному процесі. Особлива роль належить спеціальним інтегративним курсам: «Людина. Праця. Професія», «Професійна кар’єра”. В них вміщено відомості про психологічні ресурси особистості, про світ сучасної праці, розкрито способи адаптації до своєї майбутньої професії в нових соціально-економічних умовах, можливості працевлаштування тощо.Професійна освіта здійснюється і в процесі вивчення школярами основ наук, економічної, трудової підготовки.Професійній інформації сприяє і організація позашкільної і позакласної роботи (екскурсії на підприємства, лекції, бесіди, конференції: тематичні вечори, перегляд і обговорення фільмів, зустрічі, диспути, олімпіади, конкурси, вікторини, захист рефератів про професії; участь у гуртках, трудових шкільних об’єднаннях, факультативах), де здійснюється розвиток інтересів, нахилів, здібностей особистості.Профконсультація припускає допомогу школяреві у виборі. Сферою діяльності може бути природа, техніка, наука, мистецтво, людина.Профвибір – це рішення школяра про вибір про фесії на основі ознайомлення з її особливостями і своїми індивідуальними.Економічне виховання є невід’ємним компонентом підготовки школярів до трудової діяльності, воно припускає:економічну освіту, оволодіння економічною грамотою, формування життєвих уявлень школярів про власність, ринкову економіку;оволодіння основами моральної поведінки в конкретній діяльності;
виховання якостей бережливих хазяїв, дбайливого ставлення до матеріальних цінностей, природи, шкільного майна, бережливостіу використанні енергетичних джерел, продуктів харчування, тобто конкурентоздатної особистості;виховання правової культури, яка забезпечує додержання моральних принципів в економічній діяльності;виховання екологічної культури, яка, як і правова культура особистості, дозволяє керування загальнолюдськими цінностями в реалізації своїх намагань.Розв’язанню цих завдань сприяє вивчення школярами курсу «Основи ринкової економіки», всебічна позакласна та позашкільна робота та ін..
36. Принцип міцності засвоєння знань, умінь, навичок: сутність, шляхи реалізації на уроці.Цей принцип вимагає, щоб знання, вміння і навички, засвоєні учнями в процесі навчання, довго зберігалися в пам’яті, могли бути відтворені в будь-який час і використані в різноманітних ситуаціях. Психологічною основою забезпечення міцності є пам’ять як психологічний процес, який припускає запам’ятовування, збереження і наступні відтворення індивідом його досвіду.Важливість міцності засвоєння відзначав у свій час А. Дістервег: «Все, чому вчать і що завчає учень, повинно бути ним засвоєно так, щоб воно не стиралось з пам’яті, а було кожної хвилини в його повному розпорядженні”. Із курсу психології відомо, що є різні види пам’яті: за об’єктом запам’ятовування – образна, словесно-логічна, моторна, емоційна; за вольовою регуляцією – довільна і мимовільна (коли не ставиться конкретна мета); за тривалістю збереження – короткочасна, довгочасна, оперативна (запам’ятовування лише на період використання операції).Спираючись на психологічні закономірності, можна назвати окремі шляхи реалізації принципу:1.Забезпечення свідомості учнів у навчання, яке характеризується такими показниками:А) засвоєння учнем мети, завдань, значення своєї пізнавальної діяльності;Б) умінням керувати своєю навчальною діяльністю, знати ті засоби і прийоми, які призводять до реалізації мети;В) умінням користуватися знаннями в різних ситуаціях;Г) умінням перевіряти і оцінювати свої досягнення.2. Опора на основні принципи навчання: зв’язок навчання з життям; наочність; активності і самостійності; систематичності і системності, наочності, доступності тощо.3. Формування установки школярів на запам’ятовування, що багато в чому визначає повноту, міцність і послідовність запам’ятованого матуріалу. Установка впливає на мотивацію запам’ятовування і довготривалість збереження в пам’яті.4. Формування емоційного ставлення учнів до об’єкта запам’ятовування, пізнавальних потреб, інтересів школярів.5. Організація розумової діяльності школярів на базі виченого матеріалу: порівняння, зіставлення, узагальнення, систематизація, змістовне групування матеріалу і т.ін.6. Робота над технікою запам’ятовування, організація різноманітного повторення:- ведення школярами записів: складання планів, таблиць, тез, конспектування, розподіл повторюваного матеріалу на стректурні змістові частини, постановка до них запитань;- розподіл повторення у часі. Найбільша кількість повторень вимагає відразу ж після ознайомлення учнів з новим матеріалом, тобто в момент максимальної втрати інформації, після чого ця кількість повторень повинна поступово знижуватися, але не зникати повністю;- виділення головного, істотного на всіх етапах засвоєння змісту навчання;- опора на попередні знання школярів, встановлення зв’язку нового матеріалу х вивченим;
- врахування обсягу матеріалу, який пропонується для запам’ятовування. Матеріал відносно великого обсягу запам’ятовується часто неохоче і засвоюється тільки у випадку крайньої необхідності, під впливом значних вольових зусиль.7. Систематичний контроль за результатами навчання, об’єднаний з оцінюванням навчальних досягнень учнів, що впливає на міцність знань, набутих учнями.
18.Організація навчально-виховного процесу у Харківському колегіумі.Харків став потужним навчальним і науковим центром завдяки торгівлі, яка набула широкого розмаху вже в другій половині XVII сторіччя.Саме це спричинило відкриття в ньому різного типу освітніх закладів, серед яких чільне місце зайняв один із перших вищих навчальних закладів в Україні – «Харківський Колегіум» (1726 р.)У «Харківському Колегіумі» від початку його існування були закладені підвалини вивчення «нових мов» - китайської, арабської, хінді, ефіопської, італійської, французької.Вчені «Харківського Колегіуму» брали участь у перших експедиціях і посольських місіях в країни Сходу – Єгипет, Китай, Іран. У «Харківському Колегіумі» працював понад 10 років видатний Г.С.Сковорода і викладав, окрім інших предметів – грецьку мову. Тому не дивно, що Харків з часом став центром розвитку сходознавства: у місті діяли Харківські сходознавчі курси, потім Український технікум сходознавства, видавався науковий журнал «Східний світ». Вчені «Харківського Колегіуму», а далі і Харківського університету уже в ті далекі часи розуміли, що для налагодження зв’язків зі східними країнами слід вивчати східні мови, які допоможуть оволодівати історичною, економічною, політологічною, країнознавчою інформацією про ту чи іншу східну державу, про стан економіки та політичної ситуації на Сході.«Регіональний університет «Харківський колегіум» (з 1995 року – «Інститут сходознавства і міжнародних відносин «Харківський колегіум»). Призначення Інституту – реалізація концепції освітньої діяльності в Слобідській Україні – підготовка нового покоління фахівців – міжнародників для потреб національного і духовного відродження держави, сприяння економічному, політичному та духовному розвитку як регіону, так і України в цілому.Традиції Києво-Могилянської академії продовжують колегіуми. Поряд із математикою, географією, історією, літературою, іноземними мовами та іншими предметами учні навчались живопису, вокальної та інструментальної музики. У Харківському колегіумі, заснованому в 1727 році, були відкриті спеціальні музичні класи, що мали забезпечити вищий рівень підготовки співаків та інструменталістів. Із вихованців музичних класів Харківського колегіуму були організовані хор і оркестр спочатку під керівництвом М.Концевича, потім – А.Веделя та Я.Цеха. Цей оркестр називався у Харкові класичним (від слова “класи”). Він часто виступав поза стінами колегіуму, зокрема у відкритому в Харкові театрі.У Харківському колегіумі розвивалися теоретичні та методичні засади музичного виховання. Відкриваються вокально-інструментальні класи для вивчення нотної грамоти – нотні класи, які склали цілісну систему музичного виховання. У практиці колегіуму широко використовувалися шкільні драми, інтермедії. Популярними були драми різдвяних та пасхальних циклів, історичні драми. У виставах шкільного театру звучала музика – невід’ємний компонент художньо-образного змісту драматургічних творів.Однією з форм організації навчального процесу в колегіумі були так звані нотні класи. Їх діяльність передбачала забезпечення професійної грамотності і певної виконавської майстерності в галузі хорового мистецтва. Головна увага приділялася засвоєнню теоретичного матеріалу, підвищенню якості виконання хорового репертуару. На відміну від вокально-інструментальних класів тут не передбачалася спеціальна підготовка кадрів для співацьких капел. Тому навчальний план і програма підпорядковувалися внутрішнім потребам.