Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема :Кредитування підприємств
План
1.Необхідність і суть кредитування підприємств.
2. Класифікація кредитів, що надається підприємствам.
3.Банківське кредитування підприємств.
1.Необхідність і суть кредитування підприємств.
Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом. Якщо рух товарних потоків випереджає рух грошових, то підприємства-споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатню суму коштів для цього. В результаті підприємства-виробники відчувають нестачу коштів, що може зупинити процес виробництва. Тому в них може виникнути потреба в позичених коштах. При цьому виникнення кредитних відносин зумовлюється не самим фактом незбігу в часі відвантаження товару і його оплати, а узгодженням між суб'єктами кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу шляхом укладання кредитної угоди.
Слід відзначити, що розрив в часі між рухом товарів і грошовим еквівалентом є не єдиною причиною функціонування кредитних взаємовідносин.
Кредитні відносини можуть виникати також в зв'язку із особливостями виробництва, що характерні для сільського господарства. Характер виробництва у сільському господарстві залежить від природних факторів і характеризується великою тривалістю періоду виробництва, перервністю, неспівпаданням часу виробництва з робочим періодом. В зв'язку з цим виникає розрив між періодами проведення затрат і одержанням продукції, а звідси і надходженням виручки від реалізації продукції - основного джерела покриття затрат.
Для забезпечення функціонування процесу виробництва у періоді, коли у господарствах для формування оборотних активів власних коштів не вистачає, виникає потреба у використанні позичених коштів у формі короткотермінових кредитів.
В суб'єктів підприємницької діяльності виникає також потреба у фінансових ресурсах для проведення капітальних вкладень. В даному випадку така потреба виникає у формі довготермінових кредитів.
Кредит – це позика в грошовій або в товарній формах на умовах повернення, що надається юридичною (або фізичною) особою – кредитором, іншій особі – позичальнику.
Суб'єктами кредитних відносин можуть бути: комерційні банки та інші спеціалізовані фінансово-кредитні установи; держава - при видачі державного кредиту; підприємства та організації при наданні чи одержанні комерційного кредиту.
Економічні відносини між сторонами кредитної угоди, щодо яких укладається кредитний договір, є об'єктом кредитування. В практиці розрізняють: об'єкти короткотермінового кредитування в оборотні активи виробничого призначення та капітальні вкладення та об'єкти довготермінового та середньотермінового кредитування.
Основними об'єктами короткотермінового кредитування в оборотні активи є: виробничі запаси (сировина, основні і допоміжні матеріали, запасні частини, паливно-мастильні матеріали);незавершене виробництво; витрати майбутніх періодів; готова продукція і товари; платіжні і розрахункові операції з постачальниками і покупцями, що зв 'язані з основною діяльністю.
Об'єктами довготермінового і середньотермінового кредитування є витрати на капітальні вкладення, що пов'язані з будівництвом та реконструкцією підприємства.
Основною формою надання кредиту є пряме банківське кредитування, тобто банками видаються позики безпосередньо на оплату розрахунково – платіжних документів за придбані ними товарно – матеріальні цінності та надані послуги, на оплату праці та інші витрати.
Правове забезпечення кредитних відносин в Україні регулюються Положенням НБУ „Про кредитування”.
2. . Класифікація кредитів, що надається підприємствам.
Підприємства можуть використовувати наступні форми кредиту:
Банківський кредит – це основна форма кредиту. Банківський кредит – це позика в грошовій формі, яка надається банком позичальнику (підприємству) у тимчасове користування на умовах повернення зі сплатою банківського процента.
Комерційний кредит – це короткостроковий кредит, що надається у товарній формі підприємством (продавцем продукції, товарів, виконаних робіт і послуг) покупцю шляхом відтермінування оплати за продані товари (роботи,послуги).
Надання комерційного кредиту зумовлено тим, що підприємство (виробник, продавець) зацікавлено у швидкому продажу продукції (товарів, робіт і послуг) і отриманні грошових коштів, необхідних для нормального процесу відтворення, а підприємство покупець (споживач цієї продукції, товарів, робіт, послуг) у швидкому її отриманні для забезпечення безперервності господарської діяльності. У цих випадках товарна форма випереджає грошову. Комерційний кредит має місце переважно при сталих взаємозв’язках між постачальниками і фінансово стійкими покупцями, коли за угодою сторін передбачається відтермінування на обумовлений строк (не більше 30 днів) платежу за продукцію (товари, роботи, послуги).
Надання комерційного кредиту вигідно підприємству – кредитору, оскільки прискорюється кругооборот матеріальних оборотних активів і зменшується ймовірність товарних втрат. Він вигідний також підприємству – позичальнику, оскільки на час відтермінування – це безкоштовний кредит, який дає можливість при меншій величині власних оборотних коштів рівноцінно формувати запаси оборотних активів.
Водночас, необхідно пам’ятати, що в кредитора з моменту надання комерційного кредиту до його погашення утворюється дебіторська заборгованість, а в позичальника – кредиторська заборгованість, тобто підприємство – кредитор на час надання кредиту вилучає оборотні кошти в дебіторську заборгованість, а підприємство – позичальник залучає в господарський оборот кошти зі сторони у формі кредиторської заборгованості.
Як дебіторська, так і кредиторська заборгованість потребують постійного моніторингу за їх величиною і строками погашення, щоб не знизити фінансову стійкість підприємства. На підприємстві переважно має місце і дебіторська і кредиторська заборгованість. У таких випадках необхідно контролювати величину і строки надання комерційного кредиту, доцільно не допускати перевищення величини і строків інкасації дебіторської заборгованості над кредиторською.
Лізинговий кредит є формою майнового кредиту. Він характеризує відносини між суб’єктами лізингу, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди.
Об’єктом лізингу може бути як рухоме майно (машини, обладнання, обчислювальна та інша техніка, транспортні засоби), так і нерухоме майно (будинки, споруди, телекомунікації тощо).
Суб’єктами лізингу можуть бути лізингодавець (власник об’єкта лізингу, який здає його в оренду, користувач (суб’єкт, що домовляється з лізингодавцем про оренду і набуття права володіння та розпорядження об’єктом лізингу в межах, встановлених лізинговою угодою), виробник (підприємство, що здійснює виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей). Комерційний банк може бути учасником лізингової угоди як лізингодавець або кредитор лізингової компанії чи гарант лізингової угоди.
Лізинговий кредит використовуються підприємством для формування необоротних активів при недостатності власних інвестиційних ресурсів.
Іпотечний кредит – це довгостроковий кредит, наданий під заставу нерухомого майна (землі, виробничих або нежитлових приміщень).
Кредиторами можуть виступати іпотечні банки або спеціалізовані іпотечні компанії, а також комерційні банки.
Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об’єкти застави. Позичальник заставним майном несе відповідальність за своєчасне погашення кредиту. Неповернення кредиту в термін, передбаченим кредитним договором, призводить до втрати позичальником заставного майна. Щоб запобігти ризику, необхідно попередньо визначити період окупності кредиту, тобто період можливого (прогнозованого) отримання чистого доходу, операційного і чистого прибутку, достатнього для сплати відсотків і погашення боргу.
Консорціумний кредит – це кредит, наданий позичальнику (підприємству) банківським консорціумом.
З усіх перерахованих вище форм кредиту основну роль у розвитку національної економіки відіграє банківський кредит. Банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного Банку України шляхом надання кредитів організовують і обслуговують рух капіталу, забезпечують його залучення , акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу. В умовах ринкової економіки кредитна політика Національного банку України скерована на ефективне використання наявних кредитних ресурсів на цілі економічного і соціального розвитку країни.
3.Банківське кредитування підприємств.
Основними чинниками, які зумовлюють підприємства отримувати у банку кредит, є:
- Недостатність власних оборотних коштів для формування планових оборотних засобів;
- Нерівномірність кругооборот коштів в процесі виробництва;
- Сезонний характер виробництва і реалізації окремих видів продукції (товарів, робіт, послуг) тощо.
- Недостатність власних коштів для реалізації інвестиційних проектів.
Використання банківського кредиту за кожним із наведених напрямів повинно бути прогнозованим і окупним.
Об’єкти банківського кредитування
Кредит надається підприємствам за умови наявності реальних можливостей і правових форм забезпечення своєчасного повернення позики та сплати відсотків за користування нею. Позичальник (юридична особа) повинен бути зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності.
Кредити надаються при дотриманні позичальником умов банківського кредитування.
Основні умови банківського кредитування
- Кредит надається тільки для цільового використання: короткостроковий – на реалізацію господарських операцій тільки тих видів діяльності, які передбачені статутом (положенням) підприємства – позичальника; довгостроковий – на реалізацію інвестиційних проектів, техніко – економічне обґрунтування яких свідчить про їх економічну доцільність і достатню дохідність;
- Проведення аналізу фінансово-господарської діяльності позичальника і оцінка його кредитоспроможності, рентабельності, фінансової стабільності та ліквідності, на основі визначення класу позичальника, який засвідчує можливість (неможливість) надання кредиту;
- Кредит повинен бути забезпечений заставою, яка належить позичальнику (майном або іншими видами забезпечення, які застосовуються в банківській практиці).
- Безумовне дотримання принципів кредитування.
Принципи кредитування
- Забезпеченість;
- Повернення кредиту;
- Строковість кредиту;
- Платність кредиту;
- Цільове спрямування кредиту.
Кредити надаються в безготівковій формі шляхом оплати розрахункових документів з кредитного рахунку за отриману продукцію (товари, роботи, послуги). Для розрахунків з громадянами за укладеними з ними договорами за здану сільськогосподарську продукцію кредити можуть надаватись як в безготівковому порядку (шляхом перерахування коштів на особові рахунки громадян),так і в окремих випадках ці кошти можуть видаватись готівкою. Кошти в рахунок наданого кредиту можуть бути перераховані на поточний рахунок підприємства – позичальника для їх використання на цілі передбачені кредитним договором.
Забороняється надання кредиту :
- На покриття збитків за господарською діяльністю позичальника;
- На формування та поповнення статутного капіталу;
- На придбання власних цінних паперів;
- Підприємствам проти яких порушено справу про банкрутство;
- Підприємствам які мають прострочену заборгованість за раніше отриманими кредитами та/або банківськими відсотками;
- Підприємства, які на дату розгляду кредиту є некредитоспроможними;
- При знаходженні будь-яких активів позичальника в податковій заставі.
Залежно від терміну розрізняють: короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий кредити.
Залежно від відсоткової ставки підприємства можуть одержувати кредити з плаваючою і фіксованою відсотковою ставкою.
Підприємства можуть одержувати в банках кредити як у національній, так і в іноземній валюті. Для одержання кредитів у іноземній валюті від іноземних кредиторів підприємство повинно мати відповідний дозвіл Національного банку України.
Видача підприємству позики в іноземній валюті, як і в національній, здійснюється банком тільки за відсутності простроченої заборгованості за раніше виданими позиками, незалежно від того, в якій валюті їх було надано.
Строковий кредит — це кредит, який надається повністю негайно після укладення кредитної угоди. Погашається він або періодичними внесками, або одноразовим платежем у кінці терміну.
Кредитна лінія — це згода банку надати кредит протягом певного періоду часу в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми.
Розрізняють два види кредитних ліній: сезонну й постійно відновлювальну. Сезонну кредитну лінію відкривають за періодичного браку оборотних коштів, пов'язаних із сезонністю виробництва або з необхідністю створення запасів товарів на складі.
Відновлювальну кредитну лінію може бути відкрито підприємству тоді, коли воно відчуває постійний брак оборотних коштів для відновлення процесу виробництва в заданому обсязі.
Порядок оформлення кредитної угоди:
- попередні переговори;
- подання в банк заяви та інших документів на отримання кредиту;
- оцінка банком ефективності кредитної угоди;
- згода банку на надання кредиту;
- підписання кредитного договору;
- надання кредиту;
- контроль банку за виконанням підприємством умов кредитування.
Кредитний договір (розділи):
I. Загальні положення.
II. Права та обов'язки позичальника.
III. Права та обов'язки банку.
IV. Відповідальність сторін.
V. Порядок вирішення спорів.
VI. Термін дії договору.
VII. Юридичні адреси сторін.
Після укладення кредитної угоди банк відкриває підприємству позичковий рахунок, на який зараховується відповідна сума кредиту.
Погашення кредитної заборгованості за короткостроковими кредитами здійснюється за рахунок чистого доходу підприємства у строки, встановлені кредитним договором, шляхом перерахування коштів з поточного рахунка на відповідний кредитний рахунок.
Відсотки за користування кредитом сплачуються за рахунок прибутку від операційної діяльності.
Погашення кредитної заборгованості за довгостроковими кредитами здійснюється за рахунок чистого прибутку (отриманого від використання об’єкту що кредитується або чистого прибутку від господарсько-фінансової діяльності в цілому) підприємства.
Д/з. Скласти опорний конспект за такими питаннями
1.Небанківське кредитування підприємств.
2.Комерційне кредитування підприємств.
3.Лізингове кредитування підприємств.
4.Державне кредитування підприємств.