Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
3. Поняття науки (гносеологічний, діяльнісний, соціологічний аспекти)
Наука – є системою понять про дійсність і має на меті дослідження на основі певних методів пізнання об'єктивних законів розвитку природи, суспільства і мислення, для передбачення і перетворення дійсності в інтересах суспільства, людини.
Наука – це одночасно і система знань, і їх духовне виробництво, і практична діяльність на їх основі. Наука є складовою частиною культури людства, її питома вага постійно зростає. Наука виконує такі основні функції: пізнавальну, культурно-світоглядну, функцію безпосередньої продуктивної сили, прогностичну, функцію духовного перетворення світу.
Наука має справу з особливим набором об'єктів реальності, які не можна звести до об’єктів повсякденного досвіду. Для опису цих об'єктів, незвичайних з точки зору здорового глузду, наука виробила спеціальну мову, понятійний апарат, а для безпосереднього впливу на них наука створила систему спеціальних знарядь (інструменти виміру, різні прилади тощо), які дозволяють виявити можливий їх стан в умовах, що піддаються контролю суб'єкта.
Наука формує специфічні способи обгрунтування істинності знань: експериментальний контроль за одержаним знанням, виведення одних знань а інших, правильність яких вже доведена. За предметом дослідження науки поділяються на
природниче – технічні (вивчають закони природи і способи їхнього освоєння),
суспільну (об'єктом тут виступають різні суспільні явища та їхні закони),
гуманітарні (вивчають саму людину, як соціальну особистіст).
Предмет науки впливає на її методи, способи дослідження об'єкта. Так, в природничих науках одним із головних способів дослідження є експеримент, а в суспільних науках - статистика.
Гносеологічний аспект
З позицій логіко-гносеологічного підходу, наука розглядається як система знань. Наукове знання являє собою ідеальне утворення, специфічне духовне явище, необхідний компонент науки, без якого вона не існує як цілісність. Однак наукові знання – це ще не наука в справжньому розумінні. Такою наука стає лише тоді, коли здійснюється процес створення нового знання. Продуктом науки є нові знання. Дослідження процесу виникнення нового наукового знання в цьому аспекті передбачає свій підхід до проблеми, інший, ніж той, який необхідний при логіко-гносеологічному аспекті аналізу того ж процесу.
Закони матеріального світу об'єктивні, тому не залежать від свідомості людей. Закони науки, на відміну від цього, являють собою відображення об'єктивних законів природи і суспільства у людській свідомості. Вони створюються цією свідомістю, формулюються нею, виражаються за допомогою людської або ж штучної мови. В цьому значенні вони суб'єктивні. Закони науки відображають наші знання про об'єктивні закони матеріального світу з більшою або меншою точністю і повнотою.
Об'єктивний зміст закону полягає в тому, що його суб'єктивна форма – це словесне або математичне вираження, що відображає зв'язок між поняттями (маси, сили, відстані), в яких наша свідомість відображає об'єктивні властивості речей. Буквально те ж саме можна було б сказати про любий інший науковий закон. Оскільки наукові закони – це не самі об'єктивно існуючі загальні відносини (зв'язки) дійсності, а лише їх відображення в нашій свідомості, чи адекватні наукові закони відповідним об'єктивним законам, які вони відображають.
Одним з важливих прийомів розумової діяльності, з допомогою яких відкриваються і формулюються наукові закони є абстрагування.
У процесі абстрагування проходить виділення загальних, суттєвих властивостей об'єктів від несуттєвих. Завдяки абстрагуванню здійснюється підняття поодинокого в особливе, а потім і в загальне, що і веде до відкриття закону.
Особливо важливу роль в процесі побудови наукових законів належить методу ідеалізації. Суть цього методу полягає у:
Для науки важливі лише ті властивості і особливості об'єктів, які носять суттєвий характер, й щоб відобразити їх в думках, виникає необхідність спростити реальний об'єкт і побудувати в уяві так званий ідеальний об'єкт. Цей науковий прийом побудови ідеалізованих об'єктів, яких немає у дійсності і які існують лише в уяві, й називається ідеалізацією.
До цього відкриття на протязі двох тисячоліть панувала точка зору Арістотеля, згідно якої тіло, що рухається, зупиняється, якщо сила, що штовхає його, перестає діяти. Галілей спростував цей погляд Арістотеля. Галілей висунув припущення, якщо сила, яка штовхає тіло перестане на нього діяти, то тіло, пройшовши певний відрізок, зупиняється внаслідок дії сил тертя, опору і т. д.
Соціологічний аспект
При вирішенні певних питань логіко-гносеологічний підхід виявляється не достатнім, і його потрібно доповнити соціологічним аналізом науки. Соціологічний аналіз науки призводить до розуміння її як форми наукової діяльності, галузі духовного виробництва, певного соціального інституту.
Соціологічний аналіз науки передбачає також розгляд її як певного соціального інституту. В науці як складній соціальній системі закладено свій механізм розвитку. Тому поняття "соціальний інститут" має сприяти виявленню внутрішньої суперечливості науки і механізмів її розвитку.
Діяльнісний аспект
Для того, щоб здійснити синтез згаданих проявів науки, необхідно зафіксувати їхню внутрішню єдність. Тому наукове знання і наукову діяльність треба розуміти як діалектичні протилежності, тобто як щось єдине і в той же час відмінне в собі. Очевидно, ця проблема може бути правильно вирішена, якщо їх уявити як систему соціальної діяльності, субстанцією якої є наукове знання.
Іншими словами, система наукової діяльності являє собою процес циклічного руху наукового знання. Наукове знання в цій системі переходить із стану спокою в стан розвитку, тобто із стану опредмеченої наукової діяльності в стан живої наукової діяльності, і навпаки.