Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
План :
1.Визначення суті міжнародних валютних відносин. Загальні відомості про валюту.
2.Світова валютна система.
3.Валютні ринки світу . Світовий ринок золота.
4.Міжнародні валютні розрахунки.
Література
1.Визначення суті міжнародних валютних відносин
Міжнародні валютні відносини — сукупність економічних відносин між країнами, юридичними і фізичними особами, міжнародними економічними, фінансово-кредитними організаціями з приводу функціонування і розвитку валюти.
Вони виникли на основі інтернаціоналізації національних грошових та валютних відносин. Через міжнародні валютні відносини здійснюються платіжні та розрахункові операції у світовому господарстві.
Двома основними формами валютної системи є національна і світова. Виділяють також регіональну валютну систему. Світова та регіональна валютні системи є формами організації міжнародних валютних відносин.
Національна валютна система. Історично першими виникли національні валютні системи. Вони є невід'ємною частиною валютних відносин окремих країн, закріплених у національному валютному законодавстві. У ньому передбачено порядок ввезення, вивезення, переказів і пересилання за кордон та з-за кордону національної та іноземної валют й інших валютних цінностей (платіжних документів в іноземній валюті, цінних паперів тощо).
Валютне законодавство охоплює валютні операції, пов'язані з рухом капіталів, із зовнішньою торгівлею, кредитуванням, міжнародним туризмом та ін.
Міжнародні валютні відносини – являють собою систему відносин,
що виникають з приводу проведення різноманітних обмінних операцій з
грошима різних країн, здійснюваних з метою міжнародних розрахунків за
продукцію.
Саме валюта – як грошова одиниця оремих країн, виступає у вигляді
об”єкту даних відносин. Під іноземною валютою розуміють – грошові знаки
іноземних держав, а також кредитні засоби обігу і платежу виражених в
іноземних грошових одиницях(векселях, чеках), які використовуються в
міжнародних розрахунках.
При проведенні валютних операцій укладають валютні угоди, котрі
являють собою домовленості про обмін грошей однієї країни на гроші
іншої.
Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, вираженої в
грошовій одиниці іншої країни.
Валютний паритет – це співвідношення між валютами різних країн, що
встановлюється законодавчо. Валютні паритети знаходяться в основі
валютних курсів, які інколи відхиляються від паритетів.
Котирування валют – це встановлення курсів іноземних валют у
відповідності з діючими законодавчими нормами і практикою.
Конвертованість валюти – це здатність валюти обмінюватись на інші
валюти:
а)вільноконвертовані валюти – це валюти,які вільно і необмежено
обмінюються на інші валюти.
б)частковоконвертовані валюти – це валюти, які обмінюються на деякі інші
валюти.
в)неконвертовані валюти – це валюти, які діють у межах однієї країни і
не обмінюються на інші валюти.
У межах поняття конвертованості валют лежать поняття:
Резервна валюта – це валюта,яка використовується для обслуговування
міжнародних розрахунків при зовнішньоторговельних операціях, іноземних
інвестиціях і при визначенні світових цін. Роль резервних валют
виконують: долар США, фунт стерлінгів, німецька марка, швейцарський
франк, японська єна.
Формою існування валютного курсу є валютний режим. Фіксований режим
– передбачає здійснення обміну однієї валюти на іншу на основі чітко
визначеного валютного паритету.
Плаваючий режим – передбачає обмін однієї валюти на іншу в залежності
від попиту та пропозиції.
2.Світова валютна система.
Валютна система - інституційно-правова форма організації валютних відносин. Розрізняють національні, світову та регіональні валютні системи.
Національна валютна система - інституційно-правова форма організації валютних відносин країни.Національна валютна система підпорядкована валютному законодавству країни.
Структура національної валютної системи:
- національна валютна одиниця;
- паритет валюти та механізм формування валютного курсу;
- умови конвертованості валюти;
- існування чи відсутність валютних обмежень;
- склад офіційних золотовалютних резервів;
- порядок міжнародних розрахунків;
- організація валютного ринку країни та ринку золота;
- державні установи, що здійснюють валютне регулювання.
Світова (міжнародна) валютна система - це форма організації міжнародних валютних відносин, що обумовлюється розвитком міжнародної економіки як цілісної системи і закріплюється міждержавними угодами.
Елементи світової валютної системи:
- система валют і валютних цінностей;
- механізм валютних паритетів та курсів;
- умови взаємної конвертованості валют;
- обсяги валютних обмежень;
- форми міжнародних розрахунків;
- режим міжнародних валютних ринків та ринків золота;
- міждержавні валютно-кредитні організації та відповідні системи норм та регламентацій у сфері міжнародних розрахунків.
Золотовалютні резерви - запаси резервних активів, які можуть використовуватися для здійснення міжнародних розрахунків країни, виплат за борговими зобов'язаннями як перед урядовими установами, так і комерційними та фінансовими структурами інших держав та міжнародних фінансових організацій. Вони перебувають у власності та розпорядженні державних фінансових установ, до яких належать центральні банки, міністерства фінансів (казначейства), валютні управління, стабілізаційні валютні фонди.
Світова валютна система – це організаційна форма грошово-кредитних
відносин у міжнародному обігу, яка склалася на основі розвитку світового
ринку, закріплена міждержавними угодами і обслуговує взаємний обмін
результатами діяльності національних господарств.
1.Перша світова валютна система - Паризька (1867р)склалася ще в 19
столітті - у вигляді “золотого стандарту” – при якому міжнародними
вигляді “золотого стандарту” – при якому міжнародними
грошима було золото, не існувало ніяких угод, що регулювали би валютні
відносини.
2.На Генуезькій конференції в 1922році – було укладено міжнародну угоду,
яка документально оформила світову валютну систему, ввівши
“золотодевізний стандарт”- який передбачав обмін провідних валют світу
на золото за фіксованими співвідношеннями. Проіснувала ця система до
років “великої депресії” (1930роки).
3.У місті Бреттон-Вудс(США) 1944рік – були узгодженні основні принципи
валютно-фінансового устрою, відомого як Бреттон-Вудська валютна система
– при якій була введена взаємна оборотність валют основних
капіталістичних країн, поряд із золотом як світові резервні та
розрахункові валюти використовується долар США (в основному) та фунт
стерлінгів Великобританія (менше).
4.Четверта валютна система вступила в дію з квітня 1978 року і отримала
назву Ямайська валютна система, яка була прийнята на Ямайці в місті
Кінгстоун. Особливістю її – переважаюче становище долара США на
світовому ринку; ця світова валютна система грунтується не на золоті, а
на обігу паперових і кредитних грошей.
У Європі створено регіональну валютну систему – Європейську валютну
систему, яка була створена країнами – членами Європейської
співдружності, щоб протистояти гегемонії долара США у світовій валютний
системі, а також для забезпечення чіткого співвідношення курсів
національних валют країн ЄС для підтримки інтеграційних процесів.
Механізм дії Європейської валютної системи включає три основні елементи:
1.Європейська валлютна одиниця – ЄВРО.
2.Режим сумісного коливання валютних курсів.
3.Європейський фонд валютного співробітництва.
3.Валютні ринки світу.
Найповніші дані про валютні ринки має Банк міжнародних розрахунків. За його методологією центральні банки країн, де розташовані центри по купівлі-продажу іноземної валюти, надають інформацію про ту чи інші операції на валютному ринку. Валютні ринки - становлять собою офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземної валюти за національну валюту по курсу, що складається на основі попиту і пропозиції.
Валютні ринки виникли в XIX столітті і в наш час поділяються на такі види: національні, регіональні, світовий. Національні валютні ринки становлять собою відносини між суб'єктами господарської діяльності з приводу купівлі-продажу окремих іноземних валют, які конвертуються в даній країні. Регіональні валютні ринки становлять собою відносини між суб'єктами світового господарства з приводу купівлі-продажу іноземних валют, які діють в регіоні наприклад, на Європейському валютному ринку здійснювалася купівля-продаж екю (а тепер - євро країнами ЄС з метою використання у взаємних розрахунках).
Світовий валютний ринок становить собою сукупність відносин, що здійснюються в світових фінансових центрах з приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземній валюті. На сьогодні світовими центрами по торгівлі валютою і платіжними документами є Лондон, Нью-Йорк, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюріх, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн. За обсягом валютних операцій найбільшими світовими валютними центрами є Лондон, де в кінці 90-х років XX століття щодня здійснювалися операції на суму майже 190 млрд. доларів, Нью-Йорк- майже 130 млрд. доларів, Токіо - понад 115 млрд. доларів, Цюріх - понад 50 млрд. доларів.
Найбільш активно здійснюється торгівля такими парами валют: долар - марка, долар - ієна, долар - фунт, долар - швейцарський франк, долар - канадський долар, французький франк - марка, долар - ліра, марка - ієна, марка - фунт. Причому на торгівлю між доларом і маркою та доларом і ієною припадає половина обороту світової торгівлі валютою.
Якщо розглядати валюти як специфічний товар, то вони, як і будь-який товар, мають ціну. Ціну валюти неможливо визначити в тій же валюті. її визначають в інших валютах: гривні - в доларах, долара - в марках і т. ін. Ціна однієї валюти, виражена в валютах інших країн, називається валютним (обмінним) курсом.
Валютний ринок – це система соціально-економічних та організаційних
відносин купівлі- продажу різних іноземних валют і платіжних документів
в іноземних валютах.
Валютні ринки забезпечують міжнародні розрахунки по зовнішній
торгівлі, туризму, послугам, приватним переказам, руху капіталів.
Найбільші міжнародні валютні ринки діють у: Лондоні, Франкфурті- на
Майні, Парижі, Нью-Йорку, Токіо, гонконзі, Сингапурі, Бахрейні.
Валютні ринки запезпечують своєчасне здійснення міжнародних
розрахунків, страхування валютних ризиків, диверсифікацію валютних
резервів, валютну інтервенцію, одержання спекулятивного прибутку
учасниками угод у вигляді різниці курсів валют.
Інституціями валютних ринків є: великі банки і фінансові компанії,
спеціалізовані брокерські фірми, які здійснюють валютні операції.
Світовий ринок золота.
Світовий ринок золота – це система відносин купівлі-продажу золота і
сукупність центрів, де здійснюються купівельно-продажні операції із
золотом для промислових цілей, придбання необхідної іноземної валюти,
приватного нагромадження, спекуляції.
Суб”єктами світового ринку золота виступають комерційні банки,
фірми, приватні особи, виконавчі валютні органи.
У світі функціонує понад 40 міжнародних ринків золота. Найбільші з
них знаходяться в Лондоні і Цюриху. В залежності від режиму торгівлі,
ся в Лондоні і Цюриху. В залежності від режиму торгівлі,
який встановлює держава, розрізняють такі ринки золота:
1.Вільні міжнародні- Лондон, Цюрих, Нью-Йорк, Гонконг, Дубаї.
2.Вільні місцеві- Париж, Мілан, Стамбул, Ріо-де-Жанейро.
3.Конрольовані місцеві- Афіни, Каїр.
4.”Чорні ринки”- Бомбей, Тайбей.
На ринках Лондона та Цюриха реалізується золото ПАР – головної
золотодобувної країни світу.Майже половина проданого тут металу
надходить для подальшого перепродажу на інші ринки золота. Лондонський
ринок монополізований п”ятьма фірмами(членами золотого ринку) які
виступають посередниками між продавцями та покупцями золота.
Представники цих фірм двічі на день збираються разом для встановлення
ціни золота в доларах США – ця процедура називається фіксінг. В Цюриху
угоди із золотом здійснюються трьома швейцарськими “гросбанками”.
4.Міжнародні валютні розрахунки.
Міжнародні розрахунки – являють собою систему регулювання платежів
за грошовими вимогами, які виникають між державами, організаціями,
громадянами різних країн. Міжнародні валютні розрахунки здійснюються в
основному через банки.
Форми міжнародних розрахунків:
100% аванс(авансові платежі, передоплата) –дуже рідкісне явище у
нормальних міжнародних відносинах.
Акредитивні розрахунки – це доручення банку(клієнтом якого є імпортер)
одному або декільком банкам здійснити платежі фізичній або юридичній
особі в межах визначеної суми на умовах, указаних в акредитиві.
Акредитив – це платіжний документ за яким банк дає розпорядження іншому
банку за рахунок спеціально заброньованих коштів оплатити товарно-
транспортні документи за відвантажений товар або виплатити пред”явнику
акредитива визначену суму грошей.
Акредитив є вигідним для експортера, бо забезпечує надійність платежу і
швидке його отримання, захищаючи експортера від валютних і політичних
ризиків.
Інкасо – це банківська операція, коли банк за дорученням свого клієнта і
на основі розрахункових документів отримує грошові суми від покупця з
подальшим зарахуванням цих сум на рахунок свого клієнта. Для експортера
все-таки інкасо є вигідною формою розрахунків, так як такі операції до
певної міри гарантують до того моменту, як імпортер отримає товар.
Розрахунки при відкритому рахунку – це форма розрахунків, при якій
відсутні надійні гарантії для експортера, котрий направляє на адресу
покупця товар і товарні документи, а імпортер протягом обумовленого
терміну повинен переказати на рахунок експортера гроші. Відкритий
рахунок використовують при розрахунках між: фірмами пов”язаними
традиційними торговими відносинами; транснаціональними корпораціями та
їхніми закордонними філіями приекспортному постачанні.
Розрахунки з використанням векселів і чеків – застосовують розрахунки
чеками і переказними векселями.
Баланси міжнародних розрахунків – це співвідношення грошових
зобов”язань, надходжень і платежів між країнами за певний проміжок часу.
До балансів міжнародних розрахунків відносять:
А) Платіжний баланс– який включає в себе три основні розділи:
ючає в себе три основні розділи:
званий чистий експорт.
платежі та надходження від транспорту, страхування, зв”язку, туризму,
споживчі перекази грошових коштів(зарплата, спадщина, пенсії).
інвестицій та позик , а також надання крадитів та здійснення
капіталовкладень в інших країнах.
Б) Розрахунковий баланс – це співвідношення вимог та зобов”язань країни
по відношенню до інших країн на певну дату(наприклад: на початок року).
він характеризується фактичними надходженнями, а розрахунковий – обсягом
вимог та зобов”язань.
В) Баланс міжнародної заборгованості країни – це сума боргових та
майнових зобов”язань країни іноземним кредиторам, яку необхідно сплатити
в установлений термін з виплатою відсотків.
Список використаної літератури
1.М.Школа В.М.Козменко“Міжнародні економічні відносини “ Чернівці “Рута”
ст.47--64
2.А.А.Мазаракі Є.М.Воронова “Міжнародні валютно-фінансові та
валютно-кредитні відносини” Конспект лекцій Київ 1995
3. Герасимчук В.Г. Міжнародна економіка: Навчальний посібник./В.Г. Герасимчук, С.В. Войтко. – К.: Знання, 2009. – 302 с.
4. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. – 5-те видання, перероблене і доповнене. – К.: Знання, 2008. – 582 с.
5. Міжнародні фінанси: навч. посібник. – О. М. Мозговий, Т. Є. Оболенська, Т. В. Мусієць. — К.: КНЕУ, 2005. — 557 с.
6. Соломінко К.С. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2008. – 382с.