Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Назва реферату: Як забезпечити реальну державну підтримку малого бізнесу в Україні?
Розділ: Економічні теми
Як забезпечити реальну державну підтримку малого бізнесу в Україні?
Внесок малого бізнесу у формуванні конкурентного середовища важко переоцінити. Але проведений аналіз статистичних даних про розвиток малого бізнесу в Україні засвідчує, що значних змін не відбувається. Звичайно становлення малого підприємництва в країні процес тривалий і водночас є невід’ємною складовою частиною держави, бо відігріє значну роль у багатьох галузях її економіки, і діє у визначених законодавством межах за чисельністю зайнятих та обсягами виробництва. На розвиток малого бізнесу негативно впливає несприятлива динаміка макроекономічних показників, падіння виробництва, зростання цін і тарифів на енергоносії і послуг зв’язку, неплатоспроможність підприємств тощо. Так, за даними анкетування, проведеного МФК у ряді міст України, серед найголовніших перешкод названо: високі податкові ставки (97% опитаних керівників малих підприємств), велику кількість різних податків (86%), часті зміни податкової звітності (77%), нестабільне законодавство (78%), неплатежі клієнтів (58%), труднощі з одержанням кредитів (52%) та ін. Тобто, якщо держава є зацікавленою в подальшому становленні малого бізнесу вона є змушеною проводити політику державної підтримки.
Тягар державного регулювання підприємств різних розмірів за останні 20 років зріс. Дослідження показали, що для малих фірм цей тягар особливо важкий. Регулювання часто супроводжується введенням постійних витрат, які майже однакові для фірм усіх розмірів. Ці витрати часто пов'язані із складанням звітів, встановленням безпечного обладнання або підготовкою до перевірки. Великі підприємства можуть розподіляти ці витрати на значно більшу кількість одиниць продукції, ніж малі. Великі фірми можуть також найняти юристів і бухгалтерів, щоб вони турбувалися про ці речі. А власник малого підприємства повинен виконувати цю роботу (для прикладу) після того, як закривається магазин, і робити все, як справжній спеціаліст.
Державна підтримка малого бізнесу – це насамперед створення державою організаційно-правових умов для розвитку підприємницьких структур. Державні програми підтримки малого бізнесу повинні враховувати стан бюджетної, кредитно-фінансової системи, рівень населення для ефективного та своєчасного прямого та непрямого впливу на розвиток підприємництва. Основними принципами державної політики є створення сприятливих умов для розвитку малого підприємництва, зокрема забезпечення:
— системності та комплексності механізмів державного регулювання розвитку малого підприємництва;
— цілеспрямованості та адресності підтримки суб'єктів малого підприємництва шляхом вибору пріоритетів та концентрації ресурсів для їх реалізації;
— рівноправного доступу суб'єктів малого підприємництва усіх форм власності до фінансових, матеріальних, природних, інформаційних та інших ресурсів.
Слід також зауважити, що розвиток державної підтримки є досить повільним процесом. Хоча існує багато програм, проте вони є малодієвими. Цього є недостатньо. Краще розробити один проект по розвитку малого бізнесу, але він буде точним, враховувати якомога більше деталей, існувати не лише на папері, або бути введеним у дію неповністю, а необхідно забезпечити його реальне виконання. Тобто, необхідно врахувати потужності та можливості держави. Держава може бути організатором цього проекту, необов’язково вона повинна усі завдання виконувати самотужки. Дієвіше буде якщо вона залучатиме і недержавний сектор, у тому числі й малі фірми також. Перед нашою державою постає завдання сформувати розгалужену систему малого бізнесу, яка повинна стати важливою складовою національної економіки.
Інтенсивний розвиток малих підприємницьких структур не може не відбуватися без втручання держави. Держава як інституційна основа розвитку національної економіки і суспільства має брати активну участь у формуванні політики щодо сприяння розвиткові підприємницьких структур. Для цього вона повинна використовувати економічні важелі й механізми сприяння. Також, необхідно запозичати досвід у країн, де розвиток підприємництва пройшов довгий та суперечливий шлях.
Державна підтримка розвитку малого бізнесу повинна включати в першу чергу формування сприятливого податкового середовища. Одною з причин є те, що коефіцієнт краху серед малих фірм дуже високий. Чим менший бізнес, тим вищий цей коефіцієнт. Нові підприємства найменшого розміру (до 9 працюючих) мають менш як 75% шансу вижити протягом першого року і близько одного шансу з трьох у наступні чотири роки і далі. Трохи більші фірми (щонайменше 20 працюючих) мають 95% вірогідності виживання в перший рік, а за чотири наступні роки цей рівень становить вже 50%. Запроваджена спрощена система оподаткування відповідно до Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування” має певні недоліки, які потребують доопрацювання : крім єдиного податку підприємство сплачує ще низку податкових платежів, що суттєво не зменшило навантаження на суб’єкти господарювання. Слід запровадити систему диференціації ставок податків залежно від величини податкової бази. Для новостворених фірм слід запровадити податкові пільги, які дадуть можливості розвинути власний бізнес. Потребують пільгового оподаткування фірми, які працюють у пріоритетних умовах діяльності. На мою думку, доцільно розвивати пільгову систему кредитування малого бізнесу. Доцільно надавати довгострокові послуги( понад 5 років) під пільговий відсоток підприємствам, які уже мають 2/3 капіталу для здійснення інвестицій. Така фінансова підтримка надасть можливість підприємству акумулювати необхідні фінансові ресурси для реалізації бізнесу, прискорить окупність проекту. Умовою надання пільгової позики має бути наявність у підприємницької структури більшої частини необхідного капіталу, що мінімізує ризик неповернення кредиту.
В підтримці і сприяння розвитку малого бізнесу можна виділити кілька напрямів системи державної політики, а саме фінансово - кредитна, організаційно - технічна, інформаційна та консультаційна, також допомога суб’єктам підприємницької діяльності у процесі пошуку споживачів та адаптуванні на ринку збуту продукції. Продовжуючи про необхідність запровадження та вирішення проблеми фінансових ресурсів, необхідних для авансування процесу господарювання, з якою зустрічаються бізнесмени. В цьому напрямі можна виділити такі види фінансово - кредитної підтримки малого підприємництва:
Ø Пряме державне фінансування;
Ø Пряме державне кредитування;
Ø Недержавне кредитування;
Ø Державне гарантування кредитів;
Ø Недержавне гарантування кредитів;
Взагалі фінансування підприємництва державою вважається неринковим і тому недоцільним засобом державного впливу на розвиток економічних процесів. Але на практиці дотування залишається поширеним важелем економічної політики багатьох країн. Наприклад, сума щорічних дотацій в Сполучених Штатах Америки з бюджету становить 300 млрд. доларів. Водночас у високорозвинених країнах пряма державна підтримка або надається, або має соціальне забарвлення. В Україні ж через відсутність можливостей підтримки такого виду підприємництва пряма фінансова допомога є практично відсутньою. На сьогодні основним засобом державної підтримки малого бізнесу є банківський кредит. А відомим фактом є те, що банківські установи не бажають мати справу з таким „клієнтом”, як малий бізнес. Пояснити таке явище можна такими причинами, як : відсутність застави, надто малий розмір позики і на короткий термін, значний ризик, незначні прибутки в абсолютному вираженні порівняно з кредитуванням серйозніших постачальників. Отже, на сьогодні малі фірми не є привабливими клієнтами для банків. Поряд із цим слід зауважити, що на ринку діють занадто високі ставки кредитів, це робить банківські кредити недоступними для цього сектору економіки. Тому, в ситуації, яка склалася, державні позики мають стати реальним джерелом формування фінансових ресурсів малого підприємництва.
Та це - у довгостроковій перспективі за умови достатності бюджетних коштів. А поки що на державному рівні фінансовою підтримкою підприємництва залишаються лише кілька структур, як Ощадний банк України, Український фонд підтримки підприємництва, Державний комітет сприяння розвиткові підприємництва тощо.
У реалізації державної політики сприяння малому бізнесу активна роль належить Державному центру зайнятості України, який згідно з чинним законодавством надає безвідсоткові кредити безробітним для заняття підприємницькою діяльністю. На жаль, як довела практика ці структури та обсяги їхнього кредитування не можуть задовольнити наявного великого попиту з боку суб’єктів малого підприємництва щодо отримання фінансово - кредитної допомоги.
Враховуючи обмежені фінансові можливості держави, фінансово - кредитна політика повинна будуватися на принципах широкого залучення різних недержавних джерел фінансування. Недержавні організації, місія яких полягає у формуванні сприятливих умов для розвитку підприємництва ( в тому числі й у фінансовій сфері), створюється за рахунок нагромадження капіталів підприємців, підприємницьких структур комерційного характеру, комерційних банків тощо. Завданням держави – стимулювати цей процес і створювати для нього відповідні умови.
Одним із важливих напрямів підтримки малого бізнесу може стати запровадження державою механізму стимулювання комерційних банків до надання позик (пільгових) малим підприємствам. Його істотним елементом може бути звільнення від оподаткування банківських коштів, що спрямовуються у фонд кредитів малому бізнесу та надання державної гарантії повернення позики. Варто поширити на сектор малого підприємництва і новітні банківські послуги, а саме факторинг, фінансовий лізинг та овердрафт.
Крім банківських установ постає завдання стимулювати розвиток фінансового небанківського сектору в Україні, який формується на основі розвитку фондів підтримки підприємництва, разом з інноваційними й інвестиційними фондами, страховими та лізинговими компаніями, фінансово - кредитними установами, гарантійними фондами тощо.
Зокрема, фінансові й кредитні ринки, що сформувалися за останні десять років в Україні, не забезпечують потреб підприємницьких структур у фінансово - кредитних ресурсах. Тому для розв’язання підтримки фінансового забезпечення суб’єкти малого бізнесу повинні само організовуватися, наприклад у взаємного фінансування. Такі товариства повинні організовуватись добровільно, за рахунок добровільних внесків. Завданням таких організацій має бути вирішення проблем покриття тимчасових фінансових потреб суб’єктів малого підприємництва своїми силами, без залучень бюджетних коштів.
Світова спільнота також бере участь у процесі інвестування малого бізнесу. У цьому плані велике значення надається співпраці зі Світовим банком, Європейським банком реконструкції та розвитку, Фондом „Євразія”, Фондом „Відродження”, Фондом „Ноу-хау”. Серед країн, що надають фінансово - технічну допомогу українським підприємствам найактивнішими є США, Німеччина, Велика Британія, Канада. Внаслідок реалізації програми розвитку малого бізнесу станом на червень 2000 року Фонд „Євразія” у Вінницькій області профінансував на суму 60000 доларів. З 1999 року інвесторами малого бізнесу Швейцарією, Німеччиною, Швецією, Польщею було внесено на суму 4,39 млн. доларів. За ініціативою Гельмута Коля було створено Німецько – український фонд, одним із завдань якого є кредитування малого бізнесу. Максимальна сума кредиту малій фірмі – 50000 німецьких марок. Термін кредиту – 1-3 роки. Процентна ставка – 18% річних. Важливим кроком стало підписання угоди між Україною та Європейським банком про надання кредитної лінії для фінансування малих та середніх фірм. Нині за такою програмою працюють такі банки , як „Ажіо”, „Приватбанк”, Західноукраїнський банк, „Україна”, „Аваль” та ін. Україна повинна ефективніше використовувати іноземну допомогу, активніше виявляти свою позицію у взаємовідносинах із міжнародними фінансовими організаціями.
Важливим фактором, який позитивно вплине на формування фінансового забезпечення малого підприємництва – це застосування різних форм забезпечення гарантій повернення позикових коштів підприємницьким структурам. Механізм державного гарантування кредитів для малого підприємництва базується переважно на авторитеті держави, як безперечно платоспроможного та відповідального гаранта позик. Я вважаю, що держава повинна також залучати недержавне гарантування – це комерційними організаціями, банками, приватними фінансовими установами, іноземними інвесторами, товариствами взаємного гарантування, громадськими організаціями тощо. Тобто, підсумовуючи вищесказане існують проблеми, які перешкоджають повноцінному розвиткові малого бізнесу. Однією з найголовніших перешкод більшої частини підприємництва є проблема пошуку та отримання фінансових ресурсів.
На мою думку, фінансово – кредитна допомога малому підприємництву повинна формуватися за такими принципами:
1. Стимулювання комерційних банків та інших фінансових небанківських установ до надання позик і розширення послуг фірмам шляхом звільнення від оподаткування коштів, що спрямовуються у фонд кредитів малому підприємництву, надання державних гарантій повернення позики;
2. Переорієнтація бюджетних коштів, спрямованих на фінансово – кредитну підтримку малого сектору економіки, з прямого забезпечення фінансовими ресурсами на формування фондів для надання послуг із метою стимулювання процесу кредитування малого бізнесу;
3. Активізація процесу створення та діяльності недержавних гарантій, страхових умов для обслуговування малого бізнесу через створення відповідних мотиваційних механізмів зацікавленості в цій діяльності з наданням пільгових умов для їхнього функціонування;
4. Ефективне використання іноземної допомоги й активне виявлення своєї позиції у взаємовідносинах із міжнародними фінансовими організаціями;
5. Сприяння процесу самоорганізації суб’єктів малого підприємництва у розв’язанні своїх фінансово – кредитних проблем за допомогою створення установ взаємного фінансування та гарантування.
Держава також повинна сприяти формуванню інфраструктури підтримки малого бізнесу, організовувати державну підготовку та перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів для суб’єктів цього виду підприємництва. Це повинно бути забезпечено шляхом створення та забезпечення діяльності бізнес – центрів, бізнес – інкубаторів тощо. У всіх областях необхідно, щоб формувалися інформаційні банки даних стану та розвитку малого бізнесу, ділових пропозицій іноземних фірм і потенційних інвесторів щодо розвитку підприємництва. Необхідно створювати інженерні центри, технопарки, центри соціального партнерства, та інші ланки інфраструктури, які є необхідні для розвитку малого бізнесу. Позитивним було б якщо таких інформаційних центрів як „Сегмент” було більше. Це пояснюється тим, що мала фірма не може успішно розвиватися без створення успішної системи інформаційного обслуговування. Головним завданням таких фірм має бути : забезпечення доступу підприємців до інформації. Це може бути правова, маркетингова, науково – технологічна, комерційна інформація. Щодо кадрового забезпечення доцільно використовувати налагодження контактів з навчальними закладами, налагоджувати мережу центрів перепідготовки. На сьогодні ця проблема не є одною з основних, бо існують багато центрів та закладів, які займаються навчанням, підвищенням кваліфікації підприємців.
Одним із значущих напрямів розвитку малого бізнесу є матеріально – технічна та інноваційна підтримка. Забезпечення сприятливих умов та інноваційного клімату для розвитку малих підприємств повинно передбачати розробку та впровадження механізму передачі малим фірмам виробничих площ та виробничих потужностей, у тому числі й тих що вивільняється у процесі ліквідації або реорганізації підприємств – банкрутів, формування розвинутого ринку нерухомості, розробку механізму передачі малим підприємствам нових технологій, а також обладнання, яке необхідне для здійснення бізнесу, на пільгових умовах, розширення сфери надання робіт і поставок для державних потреб, сприяння забезпеченню їх матеріально – технічними та іншими ресурсами з боку державних структур. Необхідно фінансово підтримувати ті фірми, які здійснюють інноваційну діяльність, впроваджують нові технології та інноваційні проекти, за рахунок Державного інноваційного фонду. Держава має сприяти створенню регіональних інноваційних фондів, надавати допомогу у проведенні наукових досліджень, у впровадженні прогресивних технологій, сприяти пошуку замовників та виконавців інноваційних проектів для малого бізнесу.
У сфері зовнішньоекономічної діяльності малих підприємств державна політика повинна бути спрямована на підвищення їх експортних можливостей, розвиток відносин з іноземними партнерами по бізнесу, створення умов для залучення іноземних інвестицій у вітчизняний бізнес.
Розвиток малого бізнесу для держави є вигідним багатьма чинниками, для прикладу : формуванням середнього класу, ростом економічної активності населення, створенням нових робочих місць, розробкою нововведень та ін. Тоді чому в Україні є проблеми з недостатністю підтримки малого бізнесу? Якщо він є таким важливим потрібно удосконалювати законодавство, яке на даному етапі не дуже сприяє розвитку малого бізнесу. Дрібні податки, які встановлює держава зменшують дохід в усіх трьох секторах економіки – це, у приватному ( доходи громадян), підприємницькому ( доходи підприємств), та у державному. Яка мова може йти про дотації та фінансування при таких відносно великих податках малого підприємництва. Одним з найголовніших та найшвидших дій, які необхідно зробити для розвитку малого бізнесу, на мою думку, є удосконалення та покращення законодавчої бази та регулювання фінансово – кредитної політики. Я вважаю, що необхідно удосконалювати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності шляхом змін законодавчого характеру поряд із зростанням кількості напрямів підтримки малого бізнесу це дасть можливість створити не лише належні умови для розвитку підприємництва, а й подолати негативні процеси, які мають місце при застосуванні спрощеної системи оподаткування. Цю систему потрібно удосконалювати також через те, що її інколи використовують для ухилення від сплати податків, іноді використовують для „відмивання” грошей, укладаючи з фірмами договори сумнівного характеру на продаж товарів або надання послуг. Закон „Про державну підтримку малого підприємництва” від 19 жовтня 2000 року закріпив основні напрямки підтримки розвитку малого бізнесу державою та роботи уряду у цій сфері. Згідно з цим законом, мета державної підтримки є :
1. створення умов для позитивних структурних змін в економіці України;
2. сприяння формуванню і розвитку малого підприємництва, як провідної сили в подоланні негативних процесів в економіці та забезпечення сталого позитивного розвитку суспільства;
3. підтримка вітчизняних виробників;
4. формування умов для забезпечення зайнятості населення України, запобіганню безробіттю, створення нових робочих місць.
На жаль, програмний, декларативний характер Закону не дав йому змоги справити відчутний позитивний вплив на становлення малого бізнесу в Україні та зміцнення економіки в цілому.
На основі аналізу ринку України, розвитку малого бізнесу можна зробити висновок, що формування підтримки підприємництва повинне відбуватися на основних двох рівнях – це державному та регіональному. На державному рівні повинні визначатися мінімально необхідні нормативи функціонування ринку малого підприємництва, його загальні межі. Держава повинна забезпечити спрощення законодавства, визначити права та обов’язки суб’єктів малого підприємництва, межі втручання місцевих органів у діяльність фірми. Крім використання нормативів прямої дії для функціонування суб’єктів малого бізнесу через митну, податкову, грошово-кредитну, зовнішньоекономічну систему, а також за допомогою інших заходів макроекономічного характеру. У цьому процесі роль держави є вирішальною.
Макроекономічне регулювання ринкового середовища не може охопити всіх його аспектів. Тому держава повинна сприяти формуванню та функціонуванню ринкового середовища для суб’єктів малого підприємництва на рівні регіонів такими заходами: стимулювання пропозиції суб’єктів малого підприємництва, стимулювання попиту на продукти та послуги малого бізнесу, співвідношення попиту та пропозиції суб’єктів малого підприємництва, допомога регіонального розвитку (інформаційна, консультаційна, фінансова, локальні програми розвитку і т.д.). Ці заходи мають бути запроваджені за рахунок створення системи регіонального сприяння розвиткові малого підприємництва. Для цього необхідно залучити два типи організацій. По-перше, це структурні підрозділи місцевих органів виконавчої влади та самоврядування - відділи сприяння підприємницької діяльності. Поряд суто виконавчими функціями (реєстрацією, видачею ліцензій тощо), дані органи мають здійснювати ще цілий ряд функцій, спрямованих безпосередньо на підтримку малого бізнесу. Система сприяння на рівні місцевих органів виконавчої влади повинна включати в себе такі функції: організація системи моніторингу за ринковим середовищем суб’єктів малого підприємництва; виділення пріоритетних галузей економіки для розвитку бізнесу; формування сприятливого середовища для інвестицій; створення системи підготовки кадрів для малого підприємництва; залучення суб’єктів малого бізнесу для розв’язання регіональних проблем; організація системи навчання; створення недержавних структур підтримки малого бізнесу; створення фонду підтримки малого бізнесу; залучення міжнародної технічної допомоги; методична допомога; організація єдиного інформаційного поля тощо. По-друге, це регіональні об’єднання суб’єктів малого підприємництва. Вони повинні створюватися на добровільних засадах, а їх виконавчі дирекції – за рахунок внесків членів об’єднань. Основною метою цих структур мають бути: дотримання вимог державної політики; узгодження інтересів підприємців з інтересами суспільства; участь в розробці регіональних програм; поєднання розвитку малого бізнесу з вирішенням соціально-економічних проблем територій; участь у розробці регіональних програм сприяння розвитку малого бізнесу тощо. Головною складовою системи регіонального сприяння розвитку малого бізнесу має стати відповідна програма. Заходи такої програми мають бути зорієнтовані на три проміжки часу – довго -, середньо -, і короткостроковий, відповідно до яких повинна бути розроблена програма розвитку малого бізнесу.
Важливим є те, що практика свідчить, що одними закликами неможливо надати серйозної динаміки процесам розвитку малого підприємництва. Нагадаємо, який вибуховий ефект у становленні кооперативів на початку 90-х років мала політика їхньої підтримки, коли виробничий напрям їх діяльності стимулювався пільгами в оподаткуванні та використанні прибутку на створення і розвиток матеріально-технічної бази. А порівняємо теперішню ситуацію, держава бажає максимізувати свій прибуток (збільшити державний бюджет) від підприємницької діяльності та водночас прагне до того, щоб відбувався його розвиток . Власне через те, що держава прагне максимізувати свій прибуток через податків, а підприємець - свій дохід, і виникає так звана „тіньова економіка”. Тому, для того, щоб відбувався розвиток малого підприємництва, зменшувалася кількість підприємств, які працюють нелегально - необхідне поєднання загальнодержавної політики та активних дій місцевих органів влади. Це дасть можливість зрушити глибинний економічний пласт, який криється у невичерпних можливостях малого бізнесу.