Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
19
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Агапій Анжела Петрівна
УДК: 803.0-541.2
ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНА ГРУПА
ДІЄСЛІВ МОВЛЕННЯ В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ
Спеціальність 10.02.04 - германські мови
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Київ -1999
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі німецької мови та загального мовознавства Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича
Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор
Левицький Віктор Васильович
Чернівецький державний університет,
завідувач кафедри німецької мови та
загального мовознавства
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор
Таранець Валентин Григорович
Одеський філіал Української Академії
державного управління при Президентові
України, завідувач кафедри української та
іноземних мов
кандидат філологічних наук, доцент
Лобач Олена Олексіївна
Київський університет імені Тараса
Шевченка, доцент кафедри германської
філології
Провідна установа: Донецький державний університет,
кафедра німецької мови
Захист дисертації відбудеться “ 28 ” травня 1999 року о 11-00
годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 при Київському університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 252017, Київ, Бульвар Тараса Шевченка, 14, гуманітарний корпус.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка
Автореферат розісланий “ 25 ” квітня 1999 року
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
доктор філологічних наук, доцент А. Д. Бєлова
Загальна характеристика роботи
Одним із центральних напрямків сучасного мовознавства є розробка питань, пов’язаних із систематизацією лексики. Як засвідчують численні праці [Бондар 1968; Бирке 1974; Васильєв 1965; Возіянова 1989 та інші], необхідним попереднім етапом для вивчення лексичного складу мови, особливостей його системної організації і закономірностей, за якими він функціонує у мовній системі, є дослідження різних лексико-семантичних парадигм - синонімічних рядів, лексико-семантичних груп (ЛСГ), семантичних полів тощо.
Об’єктом дослідження поданої дисертації є лексико-семантична група дієслів мовлення сучасної німецької мови.
Вибір об’єкта дослідження зумовлюється наступними факторами:
а) значним інтересом до системної організації лексики, який в останні роки спостерігається у вітчизняній та зарубіжній лінгвістиці;
б) тим, що, на думку більшості лінгвістів, ЛСГ є найадекватнішою моделлю лексико-семантичної системи; детальний опис багатогранності ЛСГ у мові є найпростішим та економним шляхом опису лексико-семантичної системи мови;
в) тим, що, незважаючи на наявність деяких досліджень дієслів мовлення [Лекомцев 1962; Міхедова 1971; Хуршудянц 1971; Умарова 1976; Кібардіна 1990 та ін.], в лінгвістичній літературі ще дуже мало праць, в яких комплексне дослідження лексичних одиниць спиралось би на широке використання результатів статистичного аналізу, здійсненого в двох планах: у плані мови - на підставі даних, отриманих із лексикографічних джерел, і в плані мовлення - на підставі даних про синтагматичні зв’язки досліджуваних одиниць у текстах.
Актуальність теми. Предметно-логічна сфера, яку прийнято називати семантикою дієслів мовлення німецької мови, являє собою явище неоднорідне, що пов’язано значною мірою з багатогранністю поняття “мовна діяльність”, яка опосередковує всі інші види людської діяльності.
Дієслова мовлення мають велику функціональну значимість (на відміну від інших дієслів вони використовуються для введення прямого та непрямого мовлення), внаслідок цього вони відіграють важливу роль при конструюванні тексту, оскільки репрезентують як безпосередньо акт комунікації між діючими особами в художньому творі, так і авторські ремарки.
Дієслова даної групи займають вагоме місце у всій лексичній системі, оскільки належать до високочастотних лексичних одиниць, що підтверджується даними відповідних словників. Ці дієслова вживаються в різних сферах спілкування людини, у всіх стилях.
Перші роботи, що мають відношення до досліджуваного питання, з’явились на початку ХХ століття [Buck 1915; Davis 1925]. Увагу лінгвістів привернула етимологія та семантика дієслів мовлення. Був здійснений опис найбільш поширених дієслів мовлення в індоєвропейських мовах і у верхньонімецьких діалектах. Проте, в одному випадку обширність матеріалу не дозволила достатньо повно описати цю групу слів, в іншому - досліджувались дієслова мовлення лише в діалектах окремого ареала мов.
В 60 – 70-ті роки нашого століття з’явилось багато праць, присвячених дієсловам мовлення, особливо на матеріалі англійської мови. Дієслова даної групи розглядались у різних аспектах. Грунтовне вивчення дієслів мовлення давньогерманських мов у діахронічному плані здійснено в роботі Б.С.Умарової [Умарова 1976]. Л.А.Клібанова дослідила дієслова мовлення у порівняльному плані, зіставляючи особливості функціонування дієслів даної групи у російській, молдавській та німецькій мовах [Клібанова 1975]. Т.М.Недялкова описала, які семантичні зв’язки існують між ЛСГ дієслів мовлення та іншими лексичними системами. Досліджуючи дієслова мовлення в парадигматичному аспекті, Т.М.Недялкова резюмує проведене дослідження важливим висновком: можливість заміни одного дієслова іншим вказує на системний характер відношень між дієсловами мовлення [Недялкова 1961].
У зарубіжній лінгвістиці Г.Хельбіг [Helbig 1983], здійснюючи семантичну класифікацію німецьких дієслів, розподілив усі дієслова за певними класами, підкласами та підгрупами. За семантичними ознаками - statisch, + Aktivität , - Mot, + Relation, - Resultat, - Zustandsveränderung, -äußerlich, +Kommunikation Г.Хельбіг виділяє дієслова мовлення окремою підгрупою –“дієслова активної комунікації”: reden, sprechen, sagen, diskutieren, erzählen, zeigen, hinweisen, hindeuten.
Проте автор не ставив собі за мету дослідити якусь окрему мікросистему дієслів, навпаки, його цікавила вся дієслівна система німецької мови в цілому.
Таким чином, незважаючи на велику кількість праць, присвячених дієсловам мовлення, немає спеціального дослідження семантики дієслів мовлення в сучасній німецькій мові. Не вистачає точних даних узагальнюючого характеру про лексичну та семантичну сполучуваність дієслів мовлення. Отже, є підстави вважати, що проведені до цього часу дослідження дієслів мовлення не вичерпують всієї проблематики даного питання, що зумовлює актуальність даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими планами. Робота виконана в руслі наукового дослідження кафедри німецької мови та загального мовознавства Чернівецького державного університету ім. Ю.Федьковича “Теоретичні та прикладні аспекти лексикології та лексикографії”, номер державної реєстрації 01910034123. Тема дисертації затверджена Вченою радою Чернівецького держуніверситету 28 лютого 1991 року, протокол №2.
Матеріалом дослідження служать дані, які були отримані з 6 синонімічних [Synonymwörterbuch von H.Görner u. G.Kempcke, 1973; Duden. Sinn-und Sachverwandte Wörter und Wendungen, 1972 та інші] та 6 тлумачних словників [Deutsches Wörterbuch von G.Wahrig; Wörterbuch der deutschen Gegenwartssprache von R.Klappenbach та інші], а також вибірка з 20 творів сучасної німецької художньої прози загальним обсягом понад 2 млн. слововживань. Вірогідність забезпечена достатньо великим обсягом експериментального матеріалу і спеціальними статистичними критеріями (помилка вибірки складає 2,4%).
Метою дослідження є: а) виявлення семантичної структури дієслів мовлення; б) виявлення особливостей системної організації ЛСГ дієслів мовлення сучасної німецької мови; в) вивчення сполучуваності дієслів мовлення.
Відповідно до поставленої мети вирішуються наступні конкретні завдання:
1. Здійснити інвентаризацію ЛСГ дієслів мовлення і з’ясувати, який з двох запропонованих методів інвентаризації ефективніший: метод, що грунтується на компонентному аналізі, чи квантитативно-компонентний метод.
2. Дослідити функціонування дієслів мовлення на парадигматичному та синтагматичному рівнях.
3. Відповідно до результатів проведеної вибірки через статистичні характеристики дієслів мовлення отримати інформацію про внутрішню структурну організацію ЛСГ дієслів мовлення.
4. Встановити ступінь впливу стилістичного статусу слова на ступінь семантичної близькості лексичних одиниць.
Для реалізації поставлених в роботі завдань використовуються : метод компонентного аналізу та деякі статистичні методи.
Перерахованими завданнями визначається новизна представленої роботи, яка полягає у тому, що вперше здійснений комплексний аналіз за допомогою об’єктивних методів усіх параметрів, які характеризують як самі дієслова мовлення сучасної німецької мови, так і їх взаємозв’язок з іншими лексичними одиницями.
Теоретична значимість дослідження полягає в подальшій розробці питання про системність семантичних відношень у лексиці, що знайшло відображення в запропонованій класифікації дієслів мовлення відповідно до диференціації семантичних компонентів; використана в роботі система лексико-семантичних понять може бути застосована для вивчення інших груп слів.
Практична цінність проведеного дослідження визначається тим, що його результати можуть знайти застосування в лексикографічній практиці і в процесі викладання німецької мови, при автоматичній обробці тексту. Висновки та матеріали дисертації можуть бути корисними для розробки теоретичного курсу з лексикології німецької мови, зокрема, для розділів: “Лексичне значення та методи його вивчення”, “Синонімія”, “Парадигматичні та синтагматичні зв’язки у лексиці”, а також можуть бути використані в спецкурсах з семантики, стилістики, теорії та практики перекладу і на практичних заняттях з німецької мови.
Апробація роботи. Результати дослідження обговорювалися на засіданні кафедри німецької мови та загального мовознавства Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича, на науково-теоретичних конференціях професорсько-викладацького складу ЧДУ, на науковій конференції “Проблеми словосполучення”(1992) у П’ятигорському державному педінституті іноземних мов, на міжнародній науково – методичній конференції викладачів іноземних мов вузів “Проблеми лінгвістики тексту та лінгвометодики” у Львівському державному університеті ім. Івана Франка (1992).
Особистий внесок здобувача. Основні теоретичні положення та висновки дисертації відображені у 8 публікаціях автора. Всі роботи виконані одноосібно.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, 4 розділів, загальних висновків, списку літератури та джерел, з яких почерпнуто фактичний матеріал дослідження, та додатків.
У вступі обгрунтовується вибір теми дослідження та її актуальність, формулюються мета і завдання запланованої роботи, визначаються методи дослідження, розглядаються теоретична та практична цінність роботи, наукова новизна дослідження.
Перший розділ присвячений розгляду теоретичних питань, пов’язаних з проблемами аналізу структури значення.
У другому розділі позначаються вихідні передумови дослідження, детально розглядаються процес мовлення та історичні традиції дослідження дієслів мовлення, що зумовлюють вибір напрямку дослідження.
Третій розділ присвячений апробації методів інвентаризації. Крім того, вирішується проблема класифікації дієслів мовлення.
У четвертому розділі за допомогою статистичних методів проводиться дослідження синтагматичних характеристик дієслів мовлення, простежуються системні відношення в даній групі дієслів.
У загальних висновках підбиваються підсумки запропонованого дослідження, узагальнюються результати проведеного аналізу.
Повний обсяг дисертації складає 193 сторінки. Дисертація містить 15 таблиць і 2 схеми. Бібліографія нараховує 234 назви.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Розділ 1. Значення слова.
Перший розділ роботи є теоретичним і присвячений розгляду питань, пов’язаних з категорією “значення”.
У дисертації відзначається, що значення слова являє собою складне мовне явище, яке ще й досі не отримало однозначного визначення в лінгвістичній літературі. Тому в роботі представлені різні точки зору на природу значення і наведені найпоширеніші визначення даного поняття. Обгрунтовується вибір використаної у дисертації дефініції : “Значення - це системна в даній мові даного періоду та соціально усвідомлена віднесеність слова до певного поняття, яка разом з ним виконує функцію узагальнено абстрагованого позначення реалій” [Котелова 1975: 155].
Оскільки одним з етапів даного дослідження є встановлення семантичних характеристик дієслів мовлення, у першому розділі порушуються питання щодо структури значення і відповідно основних компонентів значення.
Розділ 2. Дієслова мовлення в німецькій та інших мовах.
У даному розділі розглядається поняття “мовлення”, сутність якого висвітлюється через протиставлення його мові. Продуктивним постає підхід до мовлення як до процесу, що має певний характер і залежить від таких чинників, як: 1) індивідуальні особливості мовця; 2) обставини комунікації; 3) мета комунікації. Це підтверджується практичною частиною дослідження: в семантиці дієслів мовлення виділяються семантичні компоненти, що характеризують мовлення з точки зору його тривалості, швидкості, розміреності, ступеня гучності, артикуляційної чіткості і т. д., тобто за параметрами, які передають характер процесу мовлення.
У даному розділі з’ясовується також питання, які саме дієслова належать до дієслів мовлення та які ознаки властиві цій групі дієслів. Відзначаються найбільш дискусійні аспекти проблеми: 1) Чи включати до даної групи дієслова, що позначають письмове мовлення? 2) Чи належать дієслова, що позначають процеси розумової діяльності, до даної групи? 3) Як співвідносяться дієслова мовлення і дієслова, що служать для позначення процесів повідомлення та спілкування ?
Оскільки, як відзначає Г.В.Коптелова [Коптелова 1973: 7], ще не знайдено інструмента об’єктивного, логічно витриманого групування матеріалу, в даній роботі перевага надається традиційній точці зору, згідно з якою дієслова мовлення - це дієслова, які позначають усне мовлення.
Розділ 3. Парадигматичні відношення в ЛСГ дієслів мовлення
та методи їх вивчення
З наведеного в дисертації огляду літератури видно, що виявлення кола дієслів, які належать до групи, що вивчається, пов’язане зі значними труднощами. По-перше, немає єдності у трактуванні поняття “процес мовлення”. По-друге, відсутні чітко сформульовані, об’єктивні критерії, за якими можна було б визначити належність слова до досліджуваної групи. По-третє, у самому лінгвістичному тлумаченні ЛСГ теж є розходження. Тому особливої ваги набуває процедура вичленення ЛСГ, тобто інвентаризація ЛСГ. Хоча для розв’язання даної проблеми вже випробувано багато засобів (психолінгвістичні, психофізіологічні, дистрибутивно-статистичні, структурні та інші методи), пошуки об’єктивних методів інвентаризації ЛСГ проводяться постійно. В даній праці для формування ЛСГ були використані два методи. У відповідності до поставлених вище завдань в роботі з’ясовується, який з двох запропонованих методів інвентаризації ефективніший: традиційний метод, що грунтується на компонентному аналізі, чи метод, який умовно можна назвати квантитативно-компонентним.
Вичленення ЛСГ дієслів мовлення на основі спільності семантичного компонента здійснювалось за звичайною схемою : 1) створення умовного еталону ЛСГ; 2) визначення семантичного зв’язку між одиницями попереднього списку ЛСГ; 3) аналіз отриманого списку.
55 лексичних одиниць (3 синонімічних ряди з домінантами, співвіднесеність яких з процесом мовлення не викликає сумніву: sagen, sprechen, reden) увійшли до попереднього списку ЛСГ, який був сформований за даними синонімічного словника .
Аналіз даних тлумачних словників за методом словникових дефініцій дав змогу отримати набір семантичних компонентів, що характеризують значення дієслів даної ЛСГ. Враховувались компоненти, які є найбільш суттєвими для розуміння змісту досліджуваних лексичних одиниць. Таких компонентів виявилось 23: Prozeß der Rede, artikuliert - unartikuliert, deutlich - undeutlich, sinnvoll - unsinnig, aufeinanderfolgend - unzusammenhängend, gespannt - ungezwungen, laut - leise, schnell, lange - kurz, unaufhörlich - stockend, offen - heimlich, mit positiver Schattierung - neutral - mit negativer Schattierung.
Визначення семантичного зв’язку між словами попереднього списку ЛСГ дієслів мовлення здійснено за методикою, яку запропонували С.Г.Бережан та Н.А.Шехтман [Бережан 1973; Шехтман 1983]. Сутність даної методики - попарне порівнювання слів та обчислення міри їх семантичного зв’язку за формулою:
де V - “попарний коефіцієнт близькості”; с - кількість співпадаючих семантичних ознак; m, n - число семантичних ознак (встановлених за словником для кожної з порівнюваних лексем). За описаною методикою вивчались семантичні зв’язки кожного з досліджуваних дієслів.
В результаті аналізу встановлено, що серед слів попереднього списку найбільш далекими є такі групи слів: sagen, sprechen, reden, meinen, antworten та stottern, stammeln, blubbern, babbeln. Крім того, для всіх залучених до аналізу дієслів чітко простежується загальновідома закономірність: чим більше у слів спільних семантичних компонентів, тим більша семантична близькість між цими словами, і навпаки. Слід відзначити, що вивчення взаємозв’язків між елементами мікросистеми, що була отримана за допомогою компонентного аналізу, проводилось на основі лише денотативних компонентів значення. Але не виключено, що на ступінь семантичної близькості може впливати і стилістичний статус слова. Для перевірки цієї гіпотези необхідно: 1) визначити поняття “стилістичний компонент”; 2) розподілити дієслова за стилістичними підгрупами; 3) виміряти ступінь семантичної близькості між словами, враховуючи “стилістичний компонент”; 4) порівняти отримані дані з тими, що були отримані раніше (тобто без урахування стилістичного статусу слова).
В лінгвістичній науці не існує загальноприйнятого визначення поняття “стилістичний компонент”. В даній роботі під “стилістичним компонентом” розуміються додаткові відомості, які, допомагаючи встановити “звичне коло вживань того чи іншого слова” [Виноградов 1977: 209], одночасно з інформацією про назване явище дійсності відображають ставлення мовця до згаданого предмета комунікації, до партнера спілкування, до комунікативної ситуації [Дребет 1998:42].
Визначення стилістичної забарвленості лексичних одиниць проводилось з урахуванням даних синонімічних та тлумачних словників за схемою, яка базується на стилістичних класифікаціях Тулдави і Стерніна [Стернін 1979; Тулдава 1987].
Зіставлення результатів аналізу, здійсненого на основі денотативних компонентів, а також з урахуванням денотативних і стилістичних компонентів значення, показало, що у другому випадку вдається точніше відобразити міру семантичного зв’язку між досліджуваними одиницями. Це доводить, що стилістичний статус слова впливає певною мірою (особливо, якщо у слова декілька стилістичних компонентів) на ступінь семантичної близькості між словами.
Спостерігаючи відношення між елементами ЛСГ, що була створена і проаналізована за допомогою методу компонентного аналізу, ми дійшли висновку, що, незважаючи на високий ступінь формалізації дослідження, до створеного списку потрапили слова, які стоять на значній семантичній відстані від слів-ідентифікаторів (наприклад, auftreten).
Виходячи з того, що визначення складу ЛСГ значною мірою залежить від обраної методики, оскільки, як відзначає М.Д.Капатрук [Капатрук 1980], різні методи інвентаризації лексичних мікросистем розкривають різні зв’язки між словами, і намагаючись сформувати семантично однорідну групу, в даній роботі ми застосували ще один метод інвентаризації - квантитативно-компонентний. Сутність даної методики полягає у вимірюванні семантичної відстані між компонентами словникової дефініції. Здійснивши необхідні процедурні операції, ми отримали ЛСГ дієслів мовлення, до якої увійшло 80 лексичних одиниць. Порівнюючи списки лексико-семантичних груп, які були отримані за традиційною та квантитативно-компонентною методиками, ми дійшли висновку, що урахування семантичної відстані між словом, яке тлумачиться, та словами, через які воно роз’яснюється, дозволяє отримати одноріднішу за своїм складом ЛСГ порівняно з методикою, що враховує спільні семантичні компоненти. Компонентний аналіз виявився досить продуктивним для дослідження парадигматичного аспекту дієслів мовлення. Так, аналіз змісту дієслів мовлення за семантичними ознаками (компонентами) дає можливість представити значення дієслів у вигляді структур, які складаються з інтегруючої та однієї або декількох диференціюючих ознак, що характеризують зміст, мету, якість і т.д. процесу мовлення.
До типових структур мовних значень дієслів мовлення можна віднести наступні:
1) ІО + 2 ДО (де ІО - інтегруюча ознака, а ДО - диференціююча ознака), наприклад: vorbringen, schmusen.
2) ІО+ 3 ДО, наприклад: flüstern, zuflüstern, sich verbreiten, bemerken, kohlen, nuscheln, verraten.
3) ІО + 4 ДО, наприклад: sagen, sprechen, reden, meinen, murmeln, daherreden, brummen, klatschen та інші.
4) ІО + 5ДО, наприклад: sich äußern, erwähnen, berühren, blubbern, labern, schwatzen, stammeln, vortragen.
5) ІО + 6ДО, наприклад: faseln, plappern, quatschen, schwadronieren, stottern.
6) ІО+ 7ДО, наприклад: quasseln, schnattern.
7) ІО+ 8ДО, наприклад: babbeln.
Аналіз структур дієслівних значень дозволив виявити таку залежність: чим складніша структура мовного значення, тим менше таких значень реєструється у досліджуваних дієслів. Таким чином, до найтиповіших структур значень дієслів мовлення можна віднести такі: ІО + 4ДО та ІО + 5 ДО.
Зіставляючи значення дієслів мовлення за типами структур, можна дослідити внутрішню структурну організацію досліджуваної ЛСГ. Всередині даної ЛСГ вдається виділити різні підгрупи слів, які ми умовно назвали тематичними ланцюжками (в цьому ж значенні в роботах [Хуршудянц 1971; Недялкова 1961] використовується термін “тематичний ряд”). Так, на підставі ідентичності диференціюючих ознак у досліджуваній ЛСГ дієслів мовлення можна виділити такі тематичні ланцюжки:
1) Дієслова, які характеризують зміст висловлювання за метою мовного акту, розподіляються на: а) повідомлення - sagen, reden, meinen, mitteilen, erzählen, flüstern, zuflüstern, vorbringen, berichten, feststellen, hersagen, verkünd(en)igen, sich äußern, sich aussprechen, sich ausdrücken; б) зауваження, згадування - bemerken, berühren, erwähnen, klatschen, anschneiden; в) роз’яснення - erklaren, erortern, bereden, predigen.
2) Дієслова, які, передаючи безпосередньо зміст висловлювання, мають негативний відтінок значення (говорити дурниці, необдумане, неважливе, всім давно відоме, чутки) - kohlen, quatschen, quasseln, schwafeln, kolportieren, labern, blödeln, daherreden, sabbern, sabbeln.
3) Дієслова, які характеризують спосіб (манір) мовлення: а) з перешкодами - stammeln, stottern, lispeln; б) через ніс - näseln, nuscheln; в) таємничо - verraten, quatschen, tuscheln, raunen, zischeln; г) грубо - daherreden, schwafeln, brullen; д) сердито - lastern, tuscheln; е) докладно - sich verbreiten; є) нечітко, незрозуміло - lallen, murmeln, nuscheln, brabbeln, babbeln, blubbern, brummen; ж) тихо – flustern, zuflustern, lispeln, säuseln, raunen; з) артистично - vortragen, deklamieren, predigen; и) впевнено, наполегливо - erklaren, sich außern, sich aussprechen, sich ausdrücken; і) не знаючи добре мови - mauscheln, radebrechen, bohmakeln; ї) безперервно, багато - schwadronieren, schnattern, quasseln, plappern, sabbeln, sabbern; й) удавано - schmusen, sauseln; к) критично -lastern; л) хвалькувато – tonen; м) нерішуче - lispeln, drucksen; н) необдумано, нічого не говорячи - babbeln, drauflosreden, plappern, quasseln, faseln.
4) Дієслова, які певним чином характеризують голос: quacken, fisteln, krachzen, flöten.
5) Дієслова, які передають невимушену атмосферу спілкування: plaudern, schwatzen, klonen, palavern, schwadronieren, parlieren.
Слід відзначити, що всередині деяких тематичних ланцюжків можна виділити певні розряди слів, які пов’язані спільністю семантичної ознаки, що конкретизує диференціюючу ознаку. Такі ознаки умовно названі конкретизуючими (в цьому ж значенні термін “конкретизуюча ознака” використовує Хуршудянц). Наприклад, у тематичному ланцюжку слів, який об’єднаний диференціюючими ознаками undeutlich (нечітко), leise (тихо) і характеризує спосіб мовлення, можна виділити мікрогрупи слів, які характеризують особливості звукової сторони дієслів, що складають даний тематичний ланцюжок, тобто мають різні конкретизуючі ознаки:
- tiefe Töne: murmeln, brummen;
- in einer Art, die dem Blubbern ähnelt, sprechen: blubbern.
Розділ 4. Синтагматичні відношення дієслів мовлення.
Для того, щоб розкрити справжню систему лексико-семантичних відношень між дієсловами мовлення, необхідно здійснити планомірне вивчення не тільки їх словникових дефініцій, але і максимально великої кількості контекстів, в яких зустрічаються досліджувані слова. Даний розділ присвячений дослідженню сполучувальних властивостей дієслів мовлення. На основі аналізу матеріалів вибірки отримані статистичні характеристики дієслів мовлення, які несуть значущу інформацію про функціонування досліджуваних лексичних одиниць у мовленні, в синтагматиці. На цьому етапі роботи головними задачами дослідження є:
1) Зіставлення семантичних структур дієслів мовлення з урахуванням даних синтагматичного етапу дослідження.
2) З’ясування основних тенденцій у лексичній сполучуваності дієслів мовлення.
При вивченні сполучуваності дієслів мовлення з підкласами іменників, прислівників, дієслів та займенників враховувались такі кількісні параметри підкласів: обсяг підкласу, частота вживання підкласу, широта, інтенсивність та селективність сполучуваності.
Досліджуючи сполучуваність дієслів мовлення з іменниками, ми розподілили всі зафіксовані у сполученнях з дієсловами мовлення іменники за шістьома підгрупами: 1) іменники, що позначають вік, наприклад: der Junge, das Alte, das Mädchen; 2) іменники, що позначають родинні стосунки, наприклад: die Mutter, die Tante, die Base; 3) іменники-назви професій, наприклад: der Direktor, der Chef, der Kellner; 4) іменники, що характеризують яку-небудь якість людини чи її в цілому, наприклад: die Kluge, der Blonde, der Krauskopf, der Graue; 5) власні імена, наприклад: Anna, Afrika; 6) інші іменники, наприклад: die Seele, das Vorgefuhl, der Instinkt, die Maschine.
Слід відзначити, що іменники в синтагматичних конструкціях можуть виступати в ролі об’єкта чи суб’єкта дії. На обмеженому матеріалі було встановлено, що в сполученнях з дієсловами мовлення іменник переважно виступає в ролі суб’єкта.
Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що найбільш різноманітне коло сполучувальних зв’язків з підкласами іменників зафіксоване у дієслів sagen, reden, erklären, erzählen, тобто у тематичному ланцюжку дієслів, які характеризують зміст висловлювання за метою мовного акту.
Досить високі показники широти сполучуваності виявлені також у дієслів: sprechen (0,83; 1) (перша цифра означає широту сполучуваності в позиції праворуч від досліджуваного слова, друга - в позиції ліворуч), meinen (0,83; 1), murmeln (0,67; 0,83), erwahnen (0,67; 0,83), plaudern (0,83; 0,67), stammeln (0,67; 0,67) та інші, які теж належать до зазначеного вище тематичного ланцюжка.
Найменшу кількість синтагматичних зв’язків зареєстровано для дієслів: labern (0; 0,17), sich verbreiten (0,33; 0), klatschen (0; 0,33), nuscheln (0,17; 0,17), blödeln (0; 0,17), daherreden (0; 0,17), erörtern (0,17; 0), які належать до тематичного ланцюжка дієслів, що характеризують спосіб мовлення.
Найбільшу інтенсивність сполучуваності з підкласом власних імен і підкласом іменників - назв професій мають дієслова, які характеризують зміст висловлювання за метою мовного акту, особливо дієслова - повідомлення, наприклад: mitteilen, erklaren, berichten, feststellen, sagen, sprechen, sich ausdrücken.
Підклас дієслів, які характеризують спосіб мовлення, найінтенсивніше сполучається з підкласом іменників, які позначають яку-небудь якість людини або її в цілому: brullen (0,1) (цифри в дужках позначають величину коефіцієнта взаємної спряженості), quasseln (0,16), brabbeln (0,11), stottern (0,08).
З підкласом іменників, що позначають вік, з різним ступенем інтенсивності сполучаються дієслова усіх тематичних ланцюжків: sich aussprechen (0,04), vortragen (0,04).
У відповідності до встановленої послідовності операцій в роботі розглядається сполучуваність дієслів мовлення з різними підкласами прислівників. За семантичними ознаками всі прислівники, які були зафіксовані у сполученнях з дієсловами мовлення, були розподілені за шістьома підгрупами (використана класифікація Е.Шендельс (Шендельс Е.І., 1988)): 1) прислівники місця; 2) прислівники часу; 3) модальні прислівники; 4) прислівники-інтенсифікатори; 5) прислівники причини та мети; 6) питальні прислівники.
З прислівниками місця сполучаються дієслова, що входять до тематичного ланцюжка, який характеризує спосіб мовлення, наприклад: zischeln (0,09), sabbeln (0,06), drauflosreden (0,06).
З підкласом прислівників часу мають статистично значущі зв’язки дієслова трьох тематичних ланцюжків: дієслова, які, передаючи безпосередньо сам зміст висловлювання, мають негативний відтінок значення, дієслова, які характеризують зміст висловлювання за метою мовного акту, та дієслова, які характеризують спосіб мовлення. Проте найбільша інтенсивність сполучуваності спостерігається у дієслів, які характеризують зміст висловлювання за метою мовного акту: sagen (0,7), erwähnen (0,04), feststellen (0,04) та інші.
Модальні прислівники характеризуються найбільшою інтенсивністю зв’язку з найбільш нейтральними дієсловами: sagen (0,1) та meinen (0,09).
З підкласом прислівників причини та мети інтенсивно сполучаються дієслова тематичного ланцюжка, який характеризує зміст висловлювання за метою мовного акту, і дієслова, що певним чином характеризують голос: mitteilen (0,12), erörtern (0,09), sich äußern ( 0,11), flöten (0,13), fisteln (0,06).
З питальними прислівниками найчастіше сполучаться дієслова: radebrechen (0,06), sagen (0,05), plädieren (0,04), schwadronieren (0,03).
Слово brummen, яке належить до дієслів, що характеризують спосіб мовлення, зафіксоване частіше, ніж інші дієслова, у сполученнях з прислівниками-інтенсифікаторами.
За 9-ма підкласами були розподілені займенники, що сполучаються з дієсловами мовлення (за основу взято класифікацію Е.Шендельс): 1) особові займенники; 2) зворотній займенник; 3) відносні займенники; 4) взаємні займенники; 5) займенникові прислівники; 6) вказівні займенники; 7) неозначені займенники; 8) заперечувальні займенники; 9) питальні займенники.
Отримані статистичні дані про інтенсивність сполучуваності дієслів мовлення з підкласами займенників представлені в таблиці:
Інтенсивність сполучуваності дієслів мовлення з займенниками
|
Займенники |
Дієслова мовлення |
|
Особові займенники |
+ sagen 0,14; + plaudern 0,03; + stottern 0,03; - s.äußern 0,1; - s.aussprechen 0,03; + mitteilen 0,05; - reden 0,1; - sprechen 0,2 та інші |
|
Зворотній займенник |
+ s.ausdrücken 0,08; + s.äußern 0,54; + s.aussprechen 0,24; + s.verbreiten 0,1; - sagen 0,17; - reden 0,05 |
|
Відносні займенники |
+ s.ausdrücken 0,04; + s.äußern 0,08; + babbeln 0,04; + bemerken 0,06; + brummen 0,04; + erklären 0,04; + flüstern 0,1; + mitteilen 0,09 та ін. |
|
Взаємні займенники |
+ s.äußern 0,05; + reden 0,06; + plaudern 0,03; + sprechen 0,4; + tuscheln 0,04 |
|
Займенникові прислівники |
+ blubbern 0,05; + erzählen 0,14; + meinen 0,08; + quatschen 0,06; + reden 0,09; + sprechen 0,24; - sagen 0,2 |
|
Вказівні займенники |
+ s.äußern 0,04; + brummen 0,03; + drauflosreden 0,03; + drucksen 0,03; + erörtern 0,03; + mitteilen 0,07; + säuseln 0,03 та ін. |
|
Неозначені займенники |
+ berichten 0,06; + berühren 0,03; + brummen 0,08; + erwähnen 0,04; + feststellen 0,03; + meinen 0,14; + murmeln 0,17; + reden 0,16 та ін. |
|
Заперечувальні займенники |
+ s.ausdrücken 0,08; + berichten 0,08; + erwähnen 0,11; + erzählen 0,09; + reden 0,12; + sprechen 0,09; - sagen 0,44 та ін. |
|
Питальні займенники |
+ brabbeln 0,08; + erklären 0,06; + erwähnen 0,1; + flüstern 0,05; + meinen 0,11; + reden 0,13; + quatschen 0,04 та ін. |
Кількісне вимірювання синтагматичних зв’язків за допомогою статистичних прийомів за вищезгаданими параметрами дозволяє диференціювати ці зв’язки і виявити постійні, стійкі чи “стандартні” (за термінологією Л.В.Бистрової), а також “можливі зв’язки”. (До “стандартних зв’язків” були віднесені зв’язки, в яких емпіричні частоти виявилися вищими за теоретично очікувані величини, вони позначені в таблиці знаком “+” ; до “можливих зв’язків” - ті, де емпіричні частоти виявилися нижчими за очікувані, вони позначені знаком “-”). Ми вважаємо можливим розглядати виявлені нами статистично значущі зв’язки дієслів мовлення з підкласами інших лексичних одиниць як моделі сполучуваності, тобто такі концептуальні моделі, які вказують на основу і границі смислових зв’язків між ними.
У відповідності до обраної у роботі процедурної схеми досліджувався взаємозв’язок дієслів мовлення з іншими дієсловами. Всі дієслова, що були зафіксовані у сполученнях з дієсловами мовлення, були розподілені за такими групами: 1) дієслова, що позначають початок або закінчення дії; 2) дієслова, що позначають переміщення в просторі; 3) дієслова, які мотивують дію; 4) дієслова, що позначають якість відчуття або почуття; 5) дієслова, що позначають хід здійснення дії; 6) модальні дієслова; 7) інші дієслова.
Встановлено, що найчастіше з дієсловами мовлення вживається підклас модальних дієслів, що засвідчується найвищими показниками вживаності підкласу. У інших підкласів дієслів показники вживаності досить низькі.
Найбільш широкий діапазон синтагматичних зв’язків характерний для дієслів sprechen, sagen, reden, тобто для дієслів, які характеризують зміст висловлювання за метою мовного акту і найбільш узагальнено передають процес мовлення. Широта сполучуваності інших дієслів мовлення досить обмежена, більшість дієслів мовлення сполучаються тільки з підкласом модальних дієслів.
Що ж до інтенсивності сполучуваності, то найвищий ступінь взаємодії відбувається між дієсловами мовлення та модальними дієсловами. Найбільша інтенсивність зв’язку з даним підкласом властива слову sagen (0,22), наприклад:
Er klopfte an sein Glas und bat, ein paar Worte sagen zu dürfen.
[Schlott 1986: 121]
Ich muß dir etwas sagen. [Schlott 1986: 119]
З підкласом дієслів, що позначають початок або кінець дії, зафіксовано порівняно багато “стандартних зв’язків”: schwatzen (0,19), stottern (0,18), reden (0,17), sprechen (0,16):
...dann fing er an, über Marie zu reden. [Bruns 1979: 82]
Nachdem sie die Männer bedient hatte, begann sie zu sprechen. [Harkenthal 1985: 196]
З підкласом дієслів руху лише зв’язок з дієсловами sprechen та sagen виявився “стандартним”.
Poensgen soll kommen! mit dem Geschäftsführer sprechen! [Rehmann 1985: 108]
Erst als sie auf Rosemarie Rockstroh zu sprechen kam, interessierte mich das Gespräch. [Zinner 1981: 185]
З підкласом дієслів, які мотивують дію, лише 6 дієслів мовлення утворюють статистично значущі зв’язки: mitteilen (0,12), sprechen (0,1), schwatzen (0,3), reden (0,13), berichten (0,09), berühren (0,08):
Was hindert mich darüber zu sprechen? [Rehmann 1985: 90]
Mich befiel wieder die Sucht, hemmungslos von mir zu sprechen.[Brezan 1986: 85]
З підкласом дієслів, що позначають відчуття та почуття, найбільшу інтенсивність зв’язку показує дієслово murmeln (0,16), часто вживаються також sagen, sprechen:
...aber ich fühlte einen schrecklichen Drang, von mir selbst zu sprechen... [Brezan 1986: 73]
...hörte er sich sagen. [Harkenthal 1985: 152]
З іншими підкласами зафіксовано лише по одному “стандартному зв’язку”.
Аналіз даних про семантичну сполучуваність дієслів мовлення показує, що між парадигматичними та синтагматичними властивостями досліджуваних дієслів існує взаємозалежність, яка характеризує ці дієслова як системно організовану сукупність лексичних одиниць. Кожний семантичний компонент, який входить до значення дієслів мовлення, накладає певні обмеження на сполучувальні властивості дієслів. Так, дієслова одного тематичного ланцюжка (наприклад, дієслова, що характеризують зміст висловлювання за метою мовного акту) характеризуються однотипною сполучуваністю (наприклад, 56% всіх зафіксованих сполучень дієслів мовлення з підкласами іменників припадає на семантичну модель Verba dicendi + Eigennamen; для займенників - на модель Verba dicendi + Personalpronomen припадає теж 56%).
Для ЛСГ дієслів мовлення в цілому теж характерна однотипна сполучуваність. Кожне дієслово реалізує своє значення, не виходячи за рамки потенційно можливих сполучень, які є характерними саме для цієї ЛСГ.
Таким чином, ЛСГ дієслів мовлення характеризується певним набором семантичних ознак, які так чи інакше пов’язані з вираженням поняття “процес мовлення”. Ці ознаки можуть бути або компонентами значення самого дієслова, або міститися в елементах синтагматичного ланцюга, що сполучаються з дієсловами мовлення.
Аналіз матеріалу дає можливість виділити набір синтагматичних компонентів, які характеризують досліджувану ЛСГ:
1) Семантичні ознаки, які показують адресну направленість висловлювання.
Warum sagen die Fräulein zu dir Mami? [Schlott 1986: 171]
Er sprach gelegentlich mit Runge darüber... [Wangenheim 1986: 94]
2) Семантичні ознаки, які уточнюють характер одиниць висловлювання.
...denn sie sprechen nichts. [Wangenheim 1986: 35]
Sie sprach freundlich Bedrüßungsworte... [Wangenheim: 54]
3) Семантичні ознаки, які характеризують емоційний стан мовця.
...Greta sprach fassungslos ins Leere... [Wangenheim 1986: 215]
...sagte er grimmig. [Harkenthal 1985: 153]
4) Семантичні ознаки, які характеризують дії мовця, що супроводжують мовлення.
...sprach er lächelnd... [Wangenheim 1986: 117]
...sprach sie seufzend... [Wangenheim 1986: 78]
5) Семантичні ознаки, що передають зовнішні обставини комунікації.
...flüsterte er nahe an meinem Ohr. [Zinner 1981: 50]
... sagte Karioki in die Stille. [Harkenthal 1985: 58]
6) Семантичні ознаки, які показують мету мовного акту.
...erklärte er zum Schluß. [Brezan 1986: 66]
Ich finde, ich spreche für alle, wenn ich davon rede, daß…[Wohmann 1988: 49]
7) Семантичні ознаки, що характеризують мовця.
...sprach eine weibliche Stimme. [Wangenheim 1986: 54]
Die Frau in grünem Kleide redete mit den neugierig Versammelten über Mythologie [Schütz 1986 : 18]
8) Семантичні ознаки, що характеризують індивідуальний стиль мовлення.
Die Dame ...sprach mit feindseliger Kälte... [Wangenheim 1986 : 46]
Skaler sprach mit äußerster Verblüffung... [Wangenheim 1986 : 268]
У Загальних висновках підбиваються підсумки роботи:
1. Проведене дослідження ще раз підтвердило, що при формуванні ЛСГ доцільніше враховувати семантичну відстань між елементами словникової дефініції, ніж кількість спільних семантичних компонентів, оскільки це дає можливість отримати одноріднішу за своїм складом ЛСГ.
2. Значення дієслів мовлення можна представити у вигляді структур , що складаються з інтегруючої та диференціюючих ознак. До найтиповіших структур належать такі: ІО + 4 ДО та ІО + 5 ДО.
3. Аналіз структур дієслівних значень дозволив виявити залежність: чим складніша структура якої-небудь лексичної одиниці, тим менше таких одиниць у мовній системі.
4. У структурах значень дієслів мовлення семантичні компоненти відіграють неоднакову роль, що дозволяє говорити про їх ієрархію: загальний - диференціюючий - конкретизуючий семантичний компонент. На підставі спільності диференціюючих компонентів в ЛСГ дієслів мовлення можна виділити тематичні ланцюжки, а на підставі конкретизації диференціюючих компонентів у тематичних ланцюжках можна виділити деякі мікрогрупи слів, які диференціюють дієслова певного тематичного ланцюжка.
5. Для встановлення семантичної близькості між лексемами доцільно враховувати не тільки денотативні, але й конотативні компоненти, оскільки останні впливають на ступінь семантичної близькості.
6. Існує певна кореляція між семантичними властивостями дієслів, їх сполучуваністю та парадигматичними відношеннями.
7. Особливості сполучуваності конкретних дієслів або підкласів дієслів зумовлюються їх належністю до тієї чи іншої лексичної мікросистеми.
Таким чином, статистичне дослідження, проведене на матеріалі дієслів мовлення, допомагає з’ясувати місце кожного із дієслівних значень в лексико-семантичній системі німецької мови. Проведення подібних досліджень на матеріалі інших груп дасть змогу об’єктивно описати лексико-семантичну систему мови.
Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:
1. Попеску А. П. До питання про взаємоз’язок лексикографії та лексикології // Современные проблемы лексикографии. - Харьков: ХГЛО. - 1992. - С. 78-79.
2. Агапій А. П. Деякі особливості семантики й сполучуваності дієслів мовлення у німецькій мові// Науковий вісник. - Чернівці:ЧДУ. - 1996. - Вип.1. - С. 72-75.
3. Агапій А. П. Вивчення лексичної сполучуваності за допомогою статистичних методів // Науковий вісник. - Чернівці: ЧДУ. - 1996. - Вип.2. - С.44-48.
4. Агапій А. П. Про стилістичну диференціацію слів // Науковий вісник. - Чернівці:ЧДУ. - 1997. - Вип.15. - С. 54-58.
5. Агапій А. П. До питання про критерії синонімічності // Науковий вісник. - Чернівці:ЧДУ. - 1998. - Вип.27. - С. 62-64.
6. Агапій А. П. Семантичні характеристики ЛСГ дієслів мовлення у сучасній німецькій мові // Науковий вісник: - Чернівці: ЧДУ. – 1998. – Вип. 41. – С. 61 – 64.
7. Попеску А. П. Сочетаемость глаголов речи в процессе коммуникации // Тезисы докладов межвузовской конференции “Проблемы словосочетания”. - Пятигорск:ПГПИИЯ. - 1992. -Ч.2. - С. 191-192.
8. Попеску А. П. Про взаємозв’язок когезії тексту і значення слова // Тези доповідей міжнародної науково-методичної конференції викладачів іноземних мов вузів “Проблеми лінгвістики тексту та лінгвометодики”. – Львів: ЛДУ – 1992. – С. 41 – 42.
АНОТАЦІЯ
Агапій А.П. Лексико-семантична група дієслів мовлення в сучасній німецькій мові. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Київський університет імені Тараса Шевченка, Київ, 1999.
В представленій дисертації здійснений комплексний аналіз дієслів мовлення сучасної німецької мови за такими параметрами: семантична характеристика, стилістичний статус, лексична та семантична сполучуваність.
Виявлено: взаємозалежність між стилістичним статусом дієслів та ступенем їх семантичної близькості; залежність між типом структури значення та кількістю таких значень у мові; відповідність між ієрархією семантичних компонентів та ієрархічною структурою ЛСГ.
Встановлені: семантичні ознаки, що характеризують досліджувану ЛСГ в парадигматичному плані, та набір синтагматичних компонентів, що характеризують дану ЛСГ.
Ключові слова: значення, семантичний компонент, стилістичний компонент, ступінь семантичної близькості, ЛСГ, сполучуваність.
Аннотация
Агапий А.П. Лексико-семантическая группа глаголов речи в современном немецком языке. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Киевский университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1999.
Диссертация посвящена изучению глаголов речи в современном немецком языке.
Исследование проведено на материале немецкоязычной прозы общим объемом более 2 млн. словоупотреблений. Кроме того, в работе использованы данные толковых и синонимических словарей.
Диссертация состоит из краткого введения, четырех глав, общих выводов, списка литературы, перечня источников, из которых почерпнут фактический материал исследования, и приложений.
Во введении обосновывается выбор темы исследования и ее актуальность.
Первая глава работы носит теоретический характер и посвящена рассмотрению вопросов, связанных с сущностью и структурой лексического значения.
Вторая глава содержит обзор и анализ работ, посвященных исследованию семантического аспекта глаголов речи в германских языках.
В третьей главе излагаются результаты инвентаризации исследуемой ЛСГ; процедура инвентаризации основана на использовании компонентного анализа и частотных характеристик глаголов речи. В конечном итоге установлено, что в исследуемую группу может быть включено 80 лексических единиц.
Компонентный анализ позволил представить значения глаголов речи в виде структур, состоящих из интегральных и дифференциальных компонентов, а сопоставление значений глаголов речи по типам составляющих их семантических структур дало возможность установить внутреннюю структурную организацию ЛСГ и выделить семантические подклассы глаголов речи.
С помощью специальных приемов исследовано влияние стилистического статуса слова на семантическую близость глаголов речи.
В четвертой главе с помощью статистических методов исследуются лексическая и семантическая сочетаемость глаголов речи с подклассами существительных, наречий, местоимений и других глаголов. Учитывались такие количественные параметры подклассов: объем подкласса, частота употребления подкласса, широта, интенсивность и селективность сочетаемости.
Проведенное исследование позволило установить следующее:
1. При формировании ЛСГ целесообразно учитывать семантическое расстояние между элементами словарной дефиниции, а не только количество общих семантических компонентов. Это дает возможность получить более однородную по составу ЛСГ.
2. Значения глаголов речи можно представить в виде структур, состоящих из интегральных и дифференциальных признаков. К наиболее типичным структурам относятся такие: ИП + 4 ДП и ИП + 5 ДП, где И - означает “интегральный”, а Д - “ дифференциальный “ признак.
3. Чем сложнее семантическая структура какой-либо лексической единицы, тем меньше таких единиц в языковой системе.
4. В структурах значений глаголов речи семантические компоненты играют неодинаковую роль. Интегральные и дифференциальные компоненты находятся в отношении иерархии.
5. Для установления семантической близости между лексемами целесообразно учитывать не только денотативные, но и коннотативные компоненты, так как последние влияют на степень семантической близости.
6. Существует определенная корреляция между семантическими свойствами глаголов, их сочетаемостью и парадигматическими отношениями.
Ключевые слова: значение, семантический компонент, стилистический компонент, степень семантической близости, ЛСГ, сочетаемость.
Summary
Ahapij A.P. Lexico-semantic group of verba dicendi in Modern German. - Manuscript.
Thesis for a Candidate Degree in Philology by Speciality 10.02.04 – Germanic Languages. – Kyiv Taras Shevchenko University, Kyiv, 1999.
The given dissertation presents a complex analysis of verba dicendi in Modern German at such parameters: semantic characteristics, stylistic status, lexical and semantic combinability.
We determined the interrelation between the stylistic status of the verbs and the degree of their semantic closeness, the dependence of the type of structure of meaning on the quantity of such meanings in the language, the correspondence between the hierarchy of semantic components and the hierarchical structure of the lexico-semantic group (LSG).
We established the semantic characteristics of the analysed LSG in a paradigmatic aspect and a set of syntagmatic components, that characterize the given LSG.
Key words: meaning, semantic component, stylistic component, degree of semantic closeness, LSG, combinability.