Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
23
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЗООЛОГІЇ ІМ. І.І. ШМАЛЬГАУЗЕНА
УДК 595.78:591.5:591.9(477.5)
ВОГНІВКИ (LEPIDOPTERA, PYRALIDAE) ПОЛІСЬКОЇ ТА ЛІСОСТЕПОВОЇ ЗОН ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата біологічних наук
Київ –2006
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі зоології біологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор
Вервес Юрій Григорович
Державна академія житлово-комунального господарства
Міністерства архітектури, будівництва та комунального господарства України, м. Київ
завідуючий кафедрою екології, екологічної безпеки та екологічних ризиків у житлово-комунальному господарстві
Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, с.н.с.
Гершензон Злата Сергіївна
Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України
провідний науковий співробітник
відділу загальної та прикладної ентомології
кандидат біологічних наук, доцент
Мороз Микола Сергійович
Національний аграрний Університет Кабінету Міністрів
України, м. Київ
доцент кафедри ентомології
Провідна установа: Інститут захисту рослин УААН
Захист відбудеться “”червня2006 р. о 12 годині на засіданні Спеціалізованої Вченої Ради Д 26.153.01 при Інституті зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України за адресою: 01601, м. Київ-30, вул. Богдана Хмельницького, 15.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституті зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України
Автореферат розіслано “19” травня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат біологічних наук В.В. Золотов
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Вивчення регіональних фаун та екологічних особливостей окремих видів належать до пріоритетних напрямків зоологічних досліджень, що повною мірою стосується вогнівок північного сходу України. Зокрема, актуальність теми визначає те, що близько 25% видів цих лускокрилих шкодять культурним рослинам, лісовим насадженням, продовольчим запасам та бджільництву; з другого боку, деякі види відіграють певну роль в як фітофаги бур’янів.
Видовий склад та основні екологічні особливості вогнівок окремих регіонів України (Західна Україна, Крим, Київщина та південно-східні області) загалом вивчені. Однак північний схід України до початку наших досліджень в цьому відношенні був практично не досліджений; фрагментарні дані про знахідки окремих видів розкидані в небагатьох публікаціях.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.Дисертаційна робота виконана на кафедрі зоології біологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри за держбюджетною темою: НДР 0101U000969 “Дослідження різноманіття тварин України та прилеглих територій, їх морфологічних особливостей та розробка біологічних засобів боротьби з деякими шкідливими видами.”
Мета та задачі дослідження. Мета роботи –вивчення видового складу, закономірностей ландшафтного та стаціального розподілу, фенологічних особливостей та здійснення зоогеографічного аналізу вогнівок в межах Поліської та Лісостепової зон Лівобережної України. Для досягнення мети були поставлені наступні задачі:
Методи досліджень –використані загальноприйняті методи лову комах на світло та приманки, а також ручний збір імаго в різних біотопах. Ідентифікацію видів проводили за препаратами їх генітального апарата, криловими малюнками, іншими зовнішніми морфологічними ознаками.
Наукова новизна. Робота є першим комплексним дослідженням фауни, закономірностей ландшафтного та стаціального розподілу, фенологічних особливостей і зоогеографічної структури вогнівок північного сходу України на основі аналізу великого фактичного матеріалу. На території поліської та лісостепової зон Лівобережної України виявлено 177 видів вогнівок, з яких 33 види вперше вказані для району досліджень, а 10 видів (Pyralis lienigialis; Phycita meliella, Acrobasis sodalella, Exophora florella, Homoeosoma inustella, Phycitodes inquinatella, Cadra figulilella, C. cautella, Catoptria permiacus, C. margaritella) –для території України в цілому. 10 видів вперше знайдено на території Лісостепової зони України: Isauria dilucidella, Nyctegretis triangulella, Phycitodes lacteella, P. albatella, Euchromius ocellea, Chilo christophi, Calamotropha aureliella, Agriphila straminella, Sclerocona acutellus, Ostrinia scapulalis); 8 видів (Gymnancyla canella, Nyctegretis triangulella, Phycitodes lacteella, Phycitodes albatella, Euchromius ocellea, Chilo christophi, Agriphila straminella, Ostrinia scapulalis) вперше вказані для Полісся; 8 видів (Cryptoblabes bistriga, Clasperopsis fumella, Dioryctria schuetzeella, Scoparia basistrigalis, Eudonia murana, Crambus ericella, C. hamella, Panstegia aerealis) раніш були відомі лише в межах західних областей України.
Вперше для вогнівок регіону:
Практичне значення одержаних результатів. Робота виконана на основі аналізу великого фактичного матеріалу, що становить цінність для подальших наукових розробок. Отримані дані можуть бути використані при розробці засобів боротьби зі шкідливими видами, прогнозування масових розмножень останніх та при плануванні комплексів природоохоронних заходів.
Особистий внесок здобувача. Самостійно проведено аналіз, узагальнення та статистичну обробку матеріалів, формування висновків, підготовку матеріалів до друку, апробацію результатів. Дисертант зібрав більшу частину фактичного матеріалу (близько 20 тис. особин) та опрацював понад 1000 екземплярів із колекційних фондів Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та Інституту зоології НАН України ім. І. І. Шмальгаузена. З метою визначення видового складу виготовано понад 1200 препаратів геніталій. Пошукачем здійснені збір та узагальнення даних про фенологічні особливості та трофічні зв’язки вогнівок регіону досліджень; встановлені особливості стаціального розподілу цих комах; здійснено зоогеографічний аналіз.
Апробація результатів дисертації. Головні положення дисертаційної роботи були представлені на конференції молодих вчених “Сучасні питання і проблеми зоологічної науки” (Київ, Україна, 2002); всеукраїнській науково-практичній конференції “Екологічні дослідження річкових басейнів Лівобережної України” (Суми, Україна, 2002); всеукраїнській конференції молодих вчених “Актуальні питання сучасного природознавства-2003” (Сімферополь, Україна, 2003); всеукраїнській науково-практичній конференції “Академік В.І. Вернадський і світ у третьому тисячолітті” (Полтава, Україна, 2003); науково-практичній конференції “Проблеми збереження ландшафтного, ценотичного та видового різноманіття басейну Дніпра” присвяченої 75-річчу заповідника “Михайлівська цілина” (Суми, Україна, 2003); міжнародній науково-практичній конференції “Роль природно-заповідних територій у підтриманні біорізноманіття” (Канів, Україна, 2003); науково-практичній конференції “Природничі науки на межі століть” (до 70-річчя природничо-географічного факультету НДПУ) (Ніжин, Україна, 2004); всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми відтворення та охорони біорізноманіття України” (Полтава, Україна, 2004); науковій конференції молодих учених “Наукові основи збереження біотичної різноманітності” (Львів, Україна, 2004); наукових читаннях, присвячених 170-річчю кафедри зоології та 100-річчю від дня народження професора О.Б. Кістяківського (Київ-Канів, Україна, 2004); матеріали роботи представлені для занесення до літопису природи НПП “Деснянсько-Старогутський”.
Публікації. Основний зміст дисертаційної роботи викладено в 13 друкованих працях, з яких 4 - статті у фахових виданнях, 9 –публікації у матеріалах і тезах наукових конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 162 сторінках машинописного тексту, містить вступ, шість розділів основної частини, висновки, список використаних джерел (208 джерел) та три додатки (16 сторінок).
ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
Фауна вогнівок північно-східних областей України довгий час залишалась майже не вивченою. В роботах переважно прикладного характеру є дані лише про декілька десятків видів. Більш ґрунтовні роботи –це списки 70 видів з півночі Київщини [Совинський, 1926] та 87 –з околиць Києва [Жихарев, 1928]. В цілому в цих двох працях для Київської області вказано 106 видів піралід; незабаром це число зростає до 162 [Совинський, 1935]. В останній роботі наведені фенологічні характеристики та інші екологічні особливості багатьох видів. Доповнює список робіт по місту Київу стаття про фауну Голосіївського лісу (89 видів) [Лебедев, 1936]. Загалом для Київської області відомо 168 видів, однак за останні 70 років жодних нових даних про вогнівок Київщини не опубліковано.
Дані про вогнівок інших областей центральної та північно-східної України дуже фрагментарні. Так, для Полтавщини відомо 15 видів [Круликовский, 1901, 1904], Чернігівщини –[Совинський, 1935], Черкащини (район Канівського заповідника) - 23 [Кришталь, 1947], Сумщини - 24 [Бідзіля, 1998; Медведев, 1963], Харківщини –[Ярошевский, 1879; Alberti, Soffner, 1962].
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Фауністичні збори та екологічні спостереження проводили в 1999-2004 рр. в 55 пунктах на території Полісся та лісостепу Лівобережної України.
Стаціонарні дослідження були здійснені в м. Ніжин (1999 –рр.), с. Ядути (1999 –рр.) –Чернігівська область; с. Вакалівщина (1999 –рр.), с. Стара Гута (Національний природний парк “Деснянсько-Старогутський” 2002, 2004 рр.) –Сумська область; Канівському природному заповіднику та його околицях (2002 –рр.) –Черкаська область.
Фауністичний матеріал та відомості про екологічні особливості зібрано з використанням добре апробованих методів: збір імаго на світло; збір імаго на приманки; ручний збір метеликів; збір гусені та лялечок вогнівок.
Крім опрацювання власного матеріалу, який в цілому налічує понад 20 тис. екземплярів, нами опрацьовані збори дрібних лускокрилих, здійснені студентами Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, Ніжинського педагогічного університету ім. М. Гоголя, Сумського педагогічного університету ім. А.С. Макаренка. Вивчені музейні фонди вогнівок зоомузею Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та Інституту зоології НАНУ ім. І. І. Шмальгаузена. Визначення імаго проводили за опублікованими керівництвами, а також шляхом порівняння із визначеним фахівцями колекційним матеріалом.
ФІЗИКО ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГІОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ
Подано коротку характеристику кліматичних умов, різноманітності ландшафтів та ботанічних угруповань, наведено фізико-георафічне районування регіону досліджень.
ТАКСОНОМІЧНА СТРУКТУРА ВОГНІВОК РЕГІОНУ
Фауна вогнівок поліської та лісостепової зон Лівобережної частини України з урахуванням результатів наших досліджень налічує 206 видів з 119 родів що належать до 10 підродин.
На території регіону вперше знайдено 33 види: Synaphe punctalis F.; Cryptoblabes bistriga Haw.; Pempeliella dilutella D. & S.; Clasperopsis fumella Ev.; Psorosa dahliella Tr.; Dioryctria schuetzeella Fuchs; Conobathra tumidana D. & S.; Trachycera legatella Haw.; Glyptoteles leucacrinella Z.; Isauria dilucidella Dup.; Gymnancyla canella D. & S.; Eccopisa effractella Z.; Nyctegretis triangulella Rag.; Phycitodes lacteella Rothschild; P. albatella Rag.; Cadra furcatella H.-S.; Scoparia basistrigalis Knaggs; S. ingratella Z.; Eudonia murana Curt.; Euchromius ocellea Haw.; Chilo phragmitella Hb.; C. christophi Blesz.; Calamotropha aureliella F. R.; Crambus ericella Hb.; C. hamella Thnbg.; Agriphila straminella D. & S.; Platytes cerussella D. & S.; Evergestis politalis D. & S.; Udea olivalis D. & S.; Panstegia aerealis Hb.; Nascia cilialis Hb.; Sclerocona acutellus Ev.; Anania verbascalis D. & S..
51 вид (21% від загальної кількості) знайдено лише в лісостеповій зоні: Lamoria anella D. & S.; Synaphe punctalis F.; Pyralis lienigialis Z.; Cryptoblabes bistriga Haw.; Trachnitis cristella D. & S.; Salebriopsis albicilla H.-S.; Elegia similella Znk.; Selagia spadicella Hb.; Psorosa dahliella Tr.; Dioryctria schuetzeella Fuchs, 1899; Phycita meliella Mann; Phycita roborella D. & S.; Conobathra tumidana D. & S.; Trachycera legatella Haw.; Acrobasis sodalella Z.; Eurhodope rosella Sc.; Exophora florella Mann; Isauria dilucidella Dup.; Spermatophthora hornigi Ld.; Zophodia grossulariella Hb.; Eccopisa effractella Zeller, 1848; Euzophera pinguis Haw.; Homoeosoma inustella Rag.; Phycitodes lacteella Rothschild; Phycitodes inquinatella Rag.; Plodia interpunctella Hb.; Ephestia elutella Hb.; Cadra figulilella Gregson; Cadra cautella Walk.; Eudonia murana Curt.; Eudonia mercurella L.; Calamotropha aureliella F. R.; Catoptria lythargyrella Hb.; Pediasia fascelinella Hb.; Pediasia aridella Thnbg.; Talis quercella D. & S.; Schoenobius gigantella D. & S.; Scirpophaga praelata Sc.; Cynaeda dentalis D. & S.; Evergestis politalis D. & S.; Udea olivalis D. & S.; Paracorsia repandalis D. & S.; Loxostege virescalis Gn.; Haematia cingulataL.; Haematia sanguinalis L.; Pyrausta porphyralis D. & S.; Uresiphita gilvata F.; Rhlyctaenia stachydalis Gm.; Algedonia luctualis Hb.; Sclerocona acutellus Ev.; Paratalanta pandalis Hb.
ЕКОЛОГО-ФАУНІСТИЧНАХАРАКТЕРИСТИКА ВОГНІВОК РЕГІОНУ
Розподіл по біотопах.
Нами були вивчені вогнівки основних типів лісових, лучних та водно-болотяних біотопів; а також в антропічних стаціях (орні землі, рудеральні та синантропні місця мешкання та ін.).
Двохвимірний аналіз фаун біотопів (рис. 1) на основі розрахункових індекcів подібності фаун [Песенко, 1982] виявив, що за видовим складом найбільш подібні біотопи листяних лісів та вологих лук, до яких досить близькі рудеральні біотопи. Високий ступінь подібності виявлено між агроценозами та біотопами аридних луків. Найбільш специфічними виявились видові комплекси вогнівок помешкань та водно-болотяних біотопів.
Рис. 1. Дендрограма подібності фаун вогнівок різних біотопів (за індексом Чекановського-С’єренсена).
1. Біотопи хвойних лісів; 2. Біотопи листяних лісів; 3. Біотопи вологих луків; 4. Біотопи аридних луків; 5. Водно-болотяні біотопи; 6. Агроценози; 7. Рудеральні біотопи; 8. Житлові та господарські приміщення.
За ступенем відносної притаманності [Песенко, 1982], вогнівки дослідженої території неалежать до 7 типів екологічних комплексів (табл. 1).
Еврибіонтний комплекс утворюють 19 видів, які мешкають в більшості біотопів обох зон району досліджень.
Лісовий комплекс складається із 49 видів. В ньому виділені такі групи залежно від преферентності певних типів лісів: загальнолісова (5 видів), хвойних лісів (8 видів), листяних лісів (33 види).
Лісостеповий комплекс налічує 5 мезофільних видів.
Лучний комплекс домінує за видовим різноманіттям: до його складу входить 70 видів. Це є наслідком просторового переважання різноманітних лучних та польових формацій на території досліджень. За особливостями стадіального розподілу в межах комплексу виділені групи загальнолучних, вологолучних та ариднолучних видів. До загальнолучної групи належить 5 видів, які мешкають на більшості відкритих ландшафтів (луки, поля, випаси, перелоги і т.п.). Вони зустрічаються також в рідколіссях, чагарниках, на лісових галявинах, в садах, рудеральних біотопах. До вологолучної групи належать 30 мезофільних видів, які мешкають на заплавних луках, пасовищах, лісових полянах, вирубках тощо. Вони також знайдені у вологих листяних та мішаних лісах (вологі сугрудки), в садах, рідше –серед скупчень рудеральної рослинності. Ариднолучна (степова) група нараховує 20 видів, які мешкають на відкритих просторах в зонах із недостатнім зволоженням, однак інколи зустрічаються також і в біотопах із достатнім або навіть надмірним зволоженням.
Таблиця 1
Співвідношення видів в екологічних комплексах Поліської та Лісостепової зон Лівобережної України
|
Екологічні комплекси |
Число видів |
|
|
Абсолютне |
Відносне ( % від загальної кількості) |
|
|
Еврибіонтний |
19 |
,7 |
|
Лісовий в т.ч. загально лісова група група хвойних лісів група листяних лісів |
49 |
,7 |
|
5 |
,8 |
|
|
8 |
,5 |
|
|
33 |
,6 |
|
|
Лісостеповий |
5 |
,8 |
|
Лучний в т.ч. загально лучна група група вологих луків група аридних луків |
70 |
,5 |
|
5 |
,8 |
|
|
30 |
,9 |
|
|
20 |
,3 |
|
|
Водно-болотяний |
12 |
,7 |
|
Сільськогосподарських угідь |
18 |
,2 |
|
Антропічний в т.ч. рудеральна група синантропна група |
60 |
,9 |
|
,7 |
||
|
,2 |
Водно-болотяний комплекс налічує 12 видів, гусінь яких трофічно звязана із водною рослинністю.
Комплекс сільськогосподарських угідь становить собою специфічне угруповання із 18 видів, становлення якого пов’язане із сільськогосподарською діяльністю людини.
Антропічний комплекс складають 60 видив, які мешкають головним чином в змінених діяльністю людини ландшафтах та в людських поселеннях. За характером середовища існування види цього комплексу входять до рудеральної та синантропної груп. До першої належать 49 видів, які мешкають у дворах, садибах, садах, на городах тощо. 11 видів синантропної групи мешкають в складах, житлових помешканнях, на фермах.
Фенологічні особливості. Сезонний хід чисельності.
Серед вогнівок поліської та лісостепової зон північного-сходу України виділено три сезонні групи: пізньовесняна, літня та осіння.
Нами побудований графік динаміки льоту вогнівок дослідженого регіону (рис. 2.).
Рис. 2. Динаміка льоту вогнівок дослідженого регіону.
Ряд 1. –Літ полівольтинних видів; Ряд 2. –Літ моновольтинних видів; Ряд 3. –Загальна кількість видів в окремі декади місяців.
Крива сезонних змін видового різноманіття найбільш відповідає термофільному типу (з тривалою депресією льоту імаго в холодний період року і піком активності в теплий час) з деякими елементами термогігрофільного; останній проявляється в наявності другого невеликого піку і певної депресії льоту наприкінці літа.
Особливості льоту масових видів.
Максимальне видове різноманіття вогнівок на територіях поліської та лісостепової зон Лівобережної частини України відмічене в середині липня. Крива сезонного ходу чисельності (рис. 3.) показує, що найбільша кількість особин припадає на кінець липня –початок серпня, тобто на декаду пізніше, чим максимум видового різноманіття. Другий невеликий пік чисельності припадає на початок вересня, що пов’язане із появою імаго другої генерації ряду масових видів.
Рис. 3. Сезонний хід чисельності вогнівок в районі досліджень.
Нами побудовано графіки льоту 49 масових видів вогнівок, для 3 видів вперше встановлено наявність другої генерації, для 18 уточнені строки льоту, для 3 вперше встановлено існування другої генерації в межах України. Зроблено порівняльний аналіз льоту імаго вогнівок із близьких за трофічними зв’язками гусені видів із родів Crambus, Agriphila, та Pediasia. За чисельністю першої та другої генерації полівольтинні види розділені нами на три групи.
Річні цикли розвитку.
Зимова діапауза на різних фазах онтогенезу властива всім видам. Найчастіше (у 67 % видів) впадає в діапаузу гусінь, переважно середніх стадій (80 %). У деяких видів, головним чином із підродини Phycitinae, зимує гусінь першої стадій; інколи (у 1,6% видів) зимують передлялечки. Зимівля у фазі гусені нами відзначена для представників всіх підродин.
Зимівля у фазі лялечки відмічена для 54 видів (27%) всіх підродин, але найбільш характерна для представників Phycitinae та Pyraustinae. Цікаво, що зимівля у фазі лялечки властива майже всім видам, імаго яких належать до пізньовесняної феногрупи.
Зимівля у фазі яйця (3%) характерна лише для окремих видів підродини Phycitinae.
Літня діапауза виключно у фазі імаго серед видів піралід району досліджень поширена набагато рідше, ніж зимова, та властива принаймні чотирьом моновольтинним видам Selagia argyrella, Anerastia lotella, Platytes cerussella, Donacaula forficella (2% всіх видів).
Більшості синантропних видів властивий бездіапаузний розвиток в зерно- і овочесховищах. В природних умовах ці види встигають дати за сезон до чотирьох генерацій і зимують у фазах яйця, личинки чи лялечки.
Серед піралід поліської та лісостепової зон Лівобережної України знайдені моновольтинні та полівольтинні види.
Кількість моновольтинних видів складає 130 (73,4%). Серед різних підродин найбільш багаті такими видами Crambinae (100%), Pyraustinae (56.5%) та Phycitinae (26,5%).
Число полівольтинних видів складає 47 (26,6%), при чому більшість з них (85%) дає дві генерації, хоча частина бівольтинних видів в сприятливі роки може давати три покоління (Elophila nymphaeata, Cataclysta lemnata, Margaritia sticticalis та ін.).
Добові ритми.
Аналіз даних, отриманих під час спостережень за характером та особливостями льоту імаго 49 масових видів вогнівок впродовж темної частини доби показав, що, за характером добової активності льоту масові види можна розділити на чотири типи:
а) види, активність яких рівномірно розподілена впродовж ночі;
б) види, які мають один чітко виражений пік активності;
в) види, які мають два піки активності впродовж ночі;
г) види, імаго яких активні вдень.
До типу А належить шість видів: Pyralis farinalis, Paranephopterix adelphella, Dioryctria abietella, Homoeosoma nebulella, Phycitodes binaevella, Crambusperlella, Catoptria falsella, C. verella (рис. 4).
До типу Б належить найбільше число видів. Цей тип можна розділити на два підтипи.
Рис. 4. Добова активність льоту
Homoeosoma nebulella.
До підтипу Б1 належать види з піком льотної активності між 22 та 24 годинами: Oncocera semirubella, Nephopterix angustella, Isauria dilucidella, Anagasta kuehniella, Scoparia basistrigalis, Dipleurina lacustrata, Eudonia truncicolella, Chrysoteuchia culmella, Crambus pascuella, C. pratella, C. lathoniella, Pediasia luteella, P. contaminella, Margaritia sticticalis, Haematia despicata, Pyrausta purpuralis, Sitochroa verticalis, Ostrinia nubilalis, O. scapulalis, Anania verbascalis, Eurrhypara hortulata, Agrotera nemoralis, Diasemia reticularis, Nomophila noctuella (рис. 5).
Рис. 5. Добова активність льоту
Nephopterix angustella.
Другий підтип (Б2) об’єднує види, пік активності яких приходиться на другу половину ночі: Nyctegretis triangulella, Calamotropha paludella, Agriphila tristella, A. selasella, A. straminella, Donacaula forficella (рис. 6).
До типу В належить чотири види: Hypsopygia costalis, Endotricha flammealis, Anerastia lotella, Pleuroptya ruralis. Перший пік зареєстровано між 22-23 годинами, другий - між 2 та 3 годинами ночі (рис. 7).
Рис. 6. Добова активність льоту Рис. 7. Добова активність льоту
Agriphila tristella. Endotricha flammealis.
До підтипу Г належить сім видів: Melissoblaptes zelleri, Plodia interpunctella, Platytes cerussella, Elophila nymphaeata, Cataclysta lemnata, Parapoynx stratiotatum, Evergestis extimalis. Хоча метелики вказаних відів і прилітають на світло, їх кількість при цьому способі лову загалом невелика.
Трофічні зв’язки гусені.
За зв’язками з кормовими субстратами гусінь вогнівок регіону можна поділити на два комплекси: споживачі речовин рослинного і тваринного походження. Серед першого комплексу до фітофагів належить 79,2%, бріо –та ліхенофагів - 10,1%, сапрофагів - 7,5% видів. До другого комплексу належить лише 3,2% видів (рис. 8).
На території дослідженого регіону серед гусені піралід домінують широкі олігофаги (46%), а частки монофагів та поліфагів становлять відповідно 11 та 26% від загальної кількості видів-фітофагів. Хортофіли складають 67,1% загальної кількості видів-фітофагів.
Гусінь вогнівок регіону досліджень пов'язана в своєму розвитку з 41 родиною насінних рослин. Більша частина з них є філофагами (67,8%), 8,7% видів розвивається на генеративних органах рослин, 7,4% – в стеблах і 16,1% видів живиться на кількох частинах рослини.
Рис. 8. Співвідношення між числом видів із різними типами личинкового живлення.
ЗООГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ
Фауна вогнівок району досліджень не містить ендеміків і представлена видами з більш-менш широкими ареалами, що зумовлено її тісними історичними зв'язками із суміжними територіями, а також тим, що в ландшафтному відношенні територія поліської і лісостепової зон Лівобережної України не ізольована від суміжних областей, а є їх природним продовженням (рис. 9).
Рис. 9. Співвідношення, за кількістю видів, між зоогеографічними комплексами.
ВИСНОВКИ
ПЕРЕЛІК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Говорун О.В. Вогнівки (Lepidoptera, Pyralidae) поліської та лісостепової зон Лівобережної України. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.24 –ентомологія. –Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України, Київ, 2006.
Представлено дані стосовно видового складу та екологічних особливостей вогнівок (Lepidoptera, Pyralidae) поліської та лісостепової зон Лівобережної України. В регіоні досліджень виявлено 177 видів вогнівок. Такі види як Pyralis lienigialis; Phycita meliella, Acrobasis sodalella, Exophora florella, Homoeosoma inustella, Phycitodes inquinatella, Cadra figulilella, C. cautella, Catoptria permiacus, C. margaritella вперше знайдено на території України. Проведено аналіз біотопічного розподілу вогнівок регіону. За ступенем відносної притаманності виділено 7 типів екологічних комплексів: лучний, лісовий, еврібіонтний, антропічний, сільськогосподарських угідь, водно-болотяний та лісостеповий. Проаналізовано фенологічні особливості більшості видів. За термінами початку льоту імаго виділені три фенологічні групи видів: пізньовесняну, літню та осінню. Проаналізовано особливості життєвих циклів вогнівок. Встановлено, що за основними характеристиками життєвих циклів, види вогнівок району досліджень належать до 13 типів. Вперше запропоновано розподіл видів на групи за типами добової активності льоту імаго. Проаналізовано трофічні зв`язки гусені вогнівок. Серед вогнівок регіону виділено види з 23 типами ареалів, які належать до 10 зоогеографічних комплексів.
Ключові слова: вогнівки, фауна, екологічні особливості, поліська та лісостепова зони Лівобережної України.
Говорун А. В. Огневки (Lepidoptera, Pyralidae) полесской и лесостепной зон Левобережной Украины. –Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.24 –энтомология. –Институт зоологии им. И. И. Шмальгаузена НАН Украины, Киев, 2006.
Представлены данные о видовом составе и экологических особенностях огневок (Lepidoptera, Pyralidae) Полесской и Лесостепной зон Левобережной Украины. В регионе исследований выявлено 177 видов огневок. Из них Pyralis lienigialis; Phycita meliella, Acrobasis sodalella, Exophora florella, Homoeosoma inustella, Phycitodes inquinatella, Cadra figulilella, C. cautella, Catoptria permiacus, С margaritella впервые найдены на территории Украины. Проведен анализ биотопического распределения огневок региона. По степени относительной приуроченности выделено 7 типов экологических комплексов: луговой, лесной, эврибионтный, антропический, с.-х. угодий, водно-болотный и лесостепной. Проанализированы фенологические особенности большинства видов. На основе анализа сроков лета имаго выделены три фенологические группы видов: поздневееенние, летние и осенние. Доказано, что число видов, имаго которых летает одновременно, стабильно для поливольтинных видов, а моновольтинные имеют хорошо выраженный пик видового разнообразия во второй декаде июня. Для 18 видов уточнены сроки лета имаго. Впервые установлено существование второго поколения у трех видов: Parapoynx stratiotatum, Evergestis extimalis, Nomophila noctuella. Проанализированы особенности жизненных циклов огневок. Установлено, что по основным характеристикам жизненных циклов, виды огневок региона исследований принадлежат к 13 типам. Впервые предложено распределение видов по типам суточной активности лета имаго на четыре группы: с равномерно распределенной активностью имаго в протяжении ночи (Pyralis farinalis, Paranephopterix adelphella, Dioryctria abietella, Homoeosoma nebulella, Phycitodes binaevella, Crambus perlella, Catoptria falsella, C. verella), с одним пиком активности(Oncocera semirubella, Nephopterix angustella, Isauria dilucidella, Anagasta kuehniella, Scoparia basistrigalis, Dipleurina lacustrata, Eudonia truncicolella, Chrysoteuchia culmella, Crambus pascuella, C. pratella, C. lathoniella, Pediasia luteella, P. contaminella, Margaritia sticticalis, Haematia despicata, Pyrausta purpuralis, Sitochroa verticalis, Ostrinia nubilalis, O. scapulalis, Anania verbascalis, Eurrhypara hortulata, Agrotera nemoralis, Diasemia reticularis, Nomophila noctuella, Nyctegretis triangulella, Calamotropha paludella, Agriphila tristella, A. selasella, A. straminella, Donacaula forficella), с двумя пиками активности (Hypsopygia costalis, Endotricha flammealis, Anerastia lotella, Pleuroptya ruralis), с активностью имаго днем(Melissoblaptes zelleri, Plodia interpunctella, Platytes cerussella, Elophila nymphaeata, Cataclysta lemnata, Parapoynx stratiotatum, Evergestis extimalis). Проанализированы трофические связи гусениц огневок. Установлено, что за типами питания гусениц преобладают фитофаги семенных растений, часть бриофагов составляет 80%, часть бриофагов 9%, лихенофагов 1%, детритофагов 7%, сапрорфагов 3%. Среди огневок региона выделены виды с 23 типами ареалов, которые принадлежат к 10 зоогеографическим комплексам. Преобладают виды транспалеарктического (25,9%) и западно-центрально-палеарктического (23,6%) комплексов, наименее представлены космополитные (1,7%) и голаркто-тропические(2,8%) виды.
Ключевые слова: огневки, фауна, экологические особенности, полесская и лесостепная зоны левобережной Украины.
Govorun O. V. Pyralid moth (Lepidoptera, Pyralidae) from Polesskaya and Forest-steppe zones of Left-bank Ukraine. –Manuscript.
The thesis for conferring of scientific degree of PhD in Biology, speciality 03.00.24 –Entomology. –Schmalhauzen Institute of Zoology, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2006.
This work is devoted to investigation of species composition and ecological peculiarities of pyralid moth from Polesskaya and Forest-steppe zones of Left-bank Ukraine. 177 species of moth were found in the region of researches. From them Pyralis lienigialis; Phycita meliella, Acrobasis sodalella, Exophora florella, Homoeosoma inustella, Phycitodes inquinatella, Cadra figulilella, C. cautella, Catoptria permiacus, C. margaritella were firstly recorded for Ukraine. The analysis of the biotopical distributing of pyralid moth was made. Seven types of ecological complexes were distinguished by the estimating the degree of relative preference. They are meadow complex, forest, eurybiontic, anthropic, complex of agricultural lands, wetlands and forest-steppe ones. Flight seasonality of most registered species was analyzed. Three phenologic groups of species were established by the terms of flight: laterspring, summer and autumn. According to peculiarities of life cycles of moth from investigated region they belong to 13 types. Division of species into 4 groups by the types of daily activity of adult was firstly proposed. The trophic links of moth caterpillars were analyzed. All registered species subdivided into 23 groups according to the types of their areas and belong to 10 zoogeographical complexes.
Key words: pyralid moth, fauna, biotopic distribution, ecological complexes, ecological features, Polesskaya and Forest-steppe zones of Left-bank Ukraine.