Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
7. Поняття позашкільної та позакласної виховної роботи. Характеристика організаційних форм виховної роботи (масові, групові та індивідуальні).Важлива роль у вихованні у вихованні учнів, розширенні й поглибленні їхніх знань, розвиткові творчих здібностей належить спеціально організованій виховній роботі у поза навчальний час. Таку роботу називають позакласною та позашкільною.Позакласна робота – різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запиті дітей, організована в позаурочний час педагогічним колективом школи.Позашкільна робота – освітньо-виховна діяльність позашкільних закладів для дітей та юнацтва.Обидва види роботи мають спільні завдання і передбачають застосування переважно однакових засобів, форм і методів виховання.Завдання цих видів роботи – закріплення, збагачення та поглиблення знань, набутих у процесі навчання, застосування їх на практиці; розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування в них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти; формування інтересі до різних галузей науки, техніки, мистецтва, виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей; організація дозвілля школярів.Її зміст визначається загальним змістом виховання учнів, який передбачає розумове, моральне, трудове, естетичне і фізичне виховання.Роботи мають свої специфічні принципи:добровільний характер участі в ній. Сприяє тому, що учні можуть обирати профіль занять за інтересами.Суспільна спрямованість діяльності учнів. Цей принцип вимагає, щоб зміст роботи гуртків, клубів відповідав потребам розбудови української держави:Розвиток ініціативи і самодіяльності учнів. Розвиток винахідливості, дитячої технічної, юннатської та художньої творчості.Зв'язок з навчальною роботою. Позакласна та позашкільна робота повинна бути логічним продовженням навчально-виховної роботи, яка здійснюється на уроках.Використання ігрових форм, цікавість, емоційність.Форми організації виховання поділяються на масові, групові (гурткові), індивідуальні.До масових форм виховної роботи відносять: конференції, тематичні вечори, вечори запитань і відповідей, тижні з різних предметів, зустрічі з видатними людьми, огляди, конкурси, олімпіади, туризм, фестивалі, тощо.Показниками ефективності масових форм позашкільної діяльності здебільшого вважають кількісне охоплення, активність самих учнів.До групових форм виховної роботи належать: політичні інформації, години класного керівника, гуртки художньої самодіяльності, робота з пресою радіо- і телепередачами, екскурсії та інше.Виховна робота передбачає екскурсії на підприємства, на виставки. З учнями середнього шкільного віку влаштовують близькі прогулянки в парк, сад, поле, а також одноденні походи (для старшокласників – кількаденні).Потреба індивідуального підходу зумовлена тим, що будь-який вплив на дитину переломлюється через її індивідуальні особливості, через «внутрішні умови». Необхідною умовою успішної індивідуальної роботи є вивчення індивідуальних особливостей учнів. Така робота повинна бути систематичною, спрямовуватися не лише на проведення бесід з конкретного приводу, а й наперед продуманих профілактичних розмов та інших заходів з вихованцями.В індивідуальній виховній роботі використовують позакласне читання, колекціонування, гру на музичних інструментах, вишивання, малювання, тощо. Індивідуальні форми роботи нерідко пов’язують з груповими і фронтальними.Ефективність масових, групових та індивідуальних форм виховання зростає за умови, що вони приведені у певну систему, пов’язані між собою і доповнюють одна одну.
8. Практикуми, семінари, екскурсії як форма навчання. Особливості нетрадиційних форм навчання. Практикум – форма навчального процесу, за якої учні самостійно виконують практичні та лабораторні роботи, застосовуючи знання, навички та уміння.Під час практикуму узагальнюють і систематизують теоретичні знання, дбаючи про їх практичні застосування, оволодіння елементами дослідницької діяльності.Проводять їх із предметів фізико-математичного і природничо-біологічного циклів після вивчення великих розділів курсу.Проведенню практикуму передують уроки-повторення, узагальнення та систематизації матеріалу.Для зручності учнів поділяють на групи.На початку практикуму викладач проводить інструктивне заняття, потім повідомляє тему, мету і завдання, актуалізує опорні знання, навички і вміння учнів.Учні самостійно виконують завдання.Практикум завершується обговоренням і теоретичним обґрунтуванням одержаних результатів.Семінарське заняття – це обговорення класним колективом підготовлених учнями доповідей, рефератів, повідомлень, головних питань з основного розділу (чи кількох розділів).Семінари сприяють формуванню вміння самостійно засвоювати знання, аналізувати, синтезувати, узагальнювати, розвивати інтерес до навчального предмету.Проводять їх здебільшого в старших класах. У них беруть участь всі учні класу.Семінари складаються з двох взаємопов’язаних ланок – самостійного вивчення учнями матеріалу та обговорення результатів їх самостійної пізнавальної діяльності.Учитель заздалегідь визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні і додаткові питання, розподіляє завдання між учнями з урахуванням їх індивідуальних можливостей, добирає літературу, проводить консультації, перевіряє конспекти.Результати самостійної роботи учні подають у вигляді плану чи тез виступу, доповіді чи реферату.Обговорення відбувається у формі розгорнутої бесіди, повідомлення, коментованого читання чи доповіді.Семінарське заняття поділяють на:підготовчі,власне семінарські (9-11 клас),між предметні (конференції).Екскурсія – це форма організації навчальної роботи, яка дозволяє учням сприймати і засвоювати навчальний матеріал шляхом безпосереднього ознайомлення з предметами, процесами, явищами та ін. Екскурсія дозволяє:реалізувати принцип наочності навчання,здійснювати зв'язок з практикою, життям,сприяти профорієнтаційній роботі з учнями,
Розрізняють екскурсії:вступні, які передують вивченню матеріалу на уроках. Мета – проведення спостереження, збір матеріалу, необхідного для уроку,поточні, о проводяться одночасно з вивченням великих розділів програми для конкретизації окремих питань,підсумкові, які завершують собою вивчення конкретної теми, або розділу програми.Методика проведення:підготовка – визначення мети, об’єкта вивчення, конкретних завдань для учнів, призначення екскурсовода,організація навчальної роботи – розповідь, пояснення, бесіда, демонстрація об’єкта та його деталей, ведення учнями записів.Підбиття підсумків – написання звітів, доповідей, творів.Нетрадиційні форми навчання можна визначити як такі, що вже відомі в номенклатурі організаційних форм навчання, але їх актуалізація здійснюється в ті моменти, коли з’являються якісно нові соціальні завдання, а також форми, котрі відзначаються нестандартністю організації навчального процесу, забезпечуючи оптимальність розв’язання начально-виховних завдань. До них відносяться: інтегровані уроки, коли вивчається матеріал декількох тем одним блоком; між предметний, який об’єднує споріднений матеріал декількох предметів; урок-есе; театралізований урок; урок-конкурс; урок-аукціон; урок КВК; урок-телеміст; урок—прес-конференція; урок-ділова гра; урок-концерт; урок-вечорниці; урок-суд; урок-практикум; урок-семінар;Урок-екскурсія; урок-діалог тощо.Нетрадиційні форми навчання дозволяють урізноманітнювати форми і методи роботи з учнями, відходити від шаблонів, сприяють вихованню творчої особистості школяра, розширенню функцій учителя, дають можливість враховувати специфіку навчального матеріалу та індивідуальні особливості учнів.
№4. Мета і завдання виховання за Я. А. КоменськимОсновоположником сучасної наукової педагогіки вважається видатний чеський педагог Я. А. Коменський. Він першим у світі теоретично обґрунтував весь комплекс основних питань, які в сукупності визначають педагогіку як науку, зібравши і переробивши у своїх творах весь досвід попереднього розвитку теорії і практики навчання і виховання підростаючого покоління.Найвідоміші праці педагога, «Велика дидактика», «Пансофія» та ін., побудовані на сенсуальній гносеології. Значне місце в них відводиться індуктивному методу. «Пансофія» Коменського визначила вимоги всебічної і систематичної освіти пізнання. Його ідея «всіх учити всьому» випливає із міркувань про те, що всі люди здібні до пізнання і освіти, простий народ повинен отримувати доступ до знань.У відповідності з потребами часу виховання розглядалося як найважливіший засіб підготовки людини до діяльного, практичного життя, до пізнання реального життя. Коменський виходив із положення, що цілі і завдання виховання повинні витікати із пізнання людини.Великий дидакт бачив у дитині майбутнього діяча, мудреця і з великою повагою та турботою ставився до особистості. З нового погляду на людину та з позицій щодо ролі виховання Коменський виводить ідею загальної освіти. Єдиним доцільним засобом реформування суспільства він називає зразкове виховання молоді. “Людина робиться людиною лише завдяки вихованню”. Справу виховання молоді покладає на школи. Тому вся молодь повинна відвідувати школу.З таких же міркувань Коменський виводить загальну мету і завдання виховання. Мета виховання — підготувати людину до майбутнього життя на небі, а також до справжнього життя на землі. Коменський виділяє суттєві елементи виховання: створити людину, яка знає всі речі, яка є володарем речей і самої себе, яка є такою, що себе і все підводить до Бога, джерела всіх речей, яка має здорове тіло.Така підготовка має три ступені (триєдине завдання виховання):– оволодіння мудрістю (все знати про себе i речі навколишнього світу) – цьому сприяє розумове виховання, освіта; – оволодіння доброчесністю (зовнішня i внутрішня вихованість) – досягається через моральне виховання; – оволодіння благочестям (внутрішнє богошанування, зв’язок з Богом) – здійснюється шляхом релігійного виховання.