Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Відповіді до заліку з начальної дисципліни «Основи екології»
1. Головний предмет досліджень нової екології - взаємозв'язки (їхні особливості й розвиток) живих організмів, їхніх груп різних рангів, живих і неживих компонентів екосистем, а також характер впливу природних і антропогенних факторів на функціонування екосистем і біосфери в цілому.
Основні завдання науки про довкілля:
2. Частина природи, в оточенні якої живе організм і з якою безпосередньо взаємодіє, називається середовищем . Воно складається з багатьох елементів, умов, явищ, тобто з факторів. Екологія вивчає фактори середовища за їх впливом на живі організми. Отже, екологічний фактор — це будь-яка умова середовища, що прямо чи опосередковано впливає на організми протягом хоча б однієї з фаз його розвитку.
3. Сприятливу силу впливу фактора, тобто таку, що забезпечує найкращі
(оптимальні) умови життєдіяльності особин, називають зоною оптимуму
екологічного фактора. Будь-які відхилення від оптимуму негативно
позначаються на розвитку організмів. Чим більші ці відхилення, тим
сильніше пригнічується їх життєдіяльність. Мінімальні і максимальні
значення фактора є критичними — за їх межами життя вже неможливе.
4. Температура — один з найважливіших кліматичних факторів. Від неї залежать усі життєво необхідні процеси, що відбуваються в організмі: обмін речовин (метаболізм), ріст, розвиток та ін. На земній поверхні температура мінлива і залежить передусім від географічної широти, висоти місцевості над рівнем моря, пори року, сезону, часу доби (ранок, день, ніч). Життя і розмноження кожного виду живих організмів можливі лише в певних межах температури: мінімальна — оптимальна — максимальна. Різка зміна критичних для організму значень температури може спричинити сповільнення або прискорення фізіологічних процесів і навіть його загибель. Згідно із законом Вант-Гоффа, з кожним підвищенням температури на 10 °С швидкість більшості хімічних реакцій в організмі збільшується у 2—3 рази. Наприклад, оптимальною для життєдіяльності лучного метелика є температура 25 — 32 °С, при 35 °С особини гинуть, а при 10 °С розвиток їх припиняється. Організми, що пристосувалися до значних коливань температури, називаються евритермними а ті, що пристосувалися до певних температур, стенотермними. Більшість рослин і тварин є евритермними.
Температура усіх мікроорганізми рослин і більшості тварин (крім ссавців і птахів) залежить від температури зовнішнього середовища. Тому вони називаються пойкілотермнимиабо холоднокровними.
У всіх ссавців і птахів у процесі еволюції виробилася здатність підтри-мувати відносно сталу температуру тіла незалежно від температури середовища. Через це їх називають гомойотермними (від грец."гомойос" — однаковий), або теплокровними. У більшості ссавців температура тіла становить 37 °С, у птахів 40 °С.
5. Світло є важливим екологічним фактором, інтенсивність якого змінюється по сезонах року і протягом доби. Основним його джерелом є сонячна радіація. Для загального її потоку, який досягає земної поверхні і від якого залежать умови існування організмів, видиме світло становить близько 45 %, інфрачервоне випромінювання — 45 і ультрафіолетове - 8-10%. Світло є основним джерелом енергії, яка засвоюється рослинами у вигляді хімічних зв'язків у цукрах, а ті з рослинною біомасою є їжею для тварин. Світло впливає на біологічні ритми тварин, у зв'язку із адаптацією тварин до природних джерел світла на поверхні планети. Добові зміни освітленості відзначаються високою регулярністю, оскільки відбуваються завдяки астрономічним процесам — обертання Землі довкола своєї осі, і спричинюють добові зміни активності поведінки тварин. Так само річні зміни освітленості зумовлені кутом нахилу планети до своєї осі, і зумовлюють виникнення річних біоритмів у тварин. Місячні біоритми тварин зумовлені циклічністю зміни фаз Місяця, а відповідно й наростання чи спадання рівня нічної освітленості. Сприйняття тваринами спектральних відмінностей світла називається зором, який може бути монохромним або чорно-білим (наприклад, деякі черви, двостулкові й черевоногі молюски), дихромним або двоколірним — сприймається синє та червоне (наприклад, більшість ссавців), трихромним або триколірним — сприймається синє, жовте і червоне (наприклад, примати і людина) та тетрахромним або чотириколірним — сприймається ультрафіолетове, синє, жовте і червоне (наприклад, більшість комах, птахи, плазуни, риби, головоногі молюски та ін.). Деякі тварини (наприклад, гримучі змії, комарі) сприймають ще й інфрачервоне випромінювання, яке вже є теплом, або тепловим випромінюванням.
6. У разі, коли води в організм надходить менше, ніж витрачається, він відчуває водний дефіцит. Дуже вразливі до нього рослини, що належать до групи мезофітів: в'януть при втраті лише 1 % води. У ксерофітів і рослин пустель життєдіяльність не змінюється навіть при дефіциті води 40 — 50 ° о, Найкраще переносять водний дефіцит мохи. Сфагнум, наприклад, живе при 100 %-ній втраті вологи.
Неоднакова витривалість зневоднення і у тварин: вища в тих, що зазнають теплових перевантажень. Для людини втрата 10 % вологи є смертельною. Верблюд може витримувати втрату 27 % вологи, вівця — 23% собака — до 17 %.
Вода не тільки здійснює безпосередній фізіологічний вплив на ріст і розвиток рослин, а й видозмінює інші такі важливі екологічні фактори, як температура, аерація грунту, засвоєння рослинами елементів живлення, надходження в організми хімічних елементів. Крім того, кисень рослин, запас якого постійно поповнюється завдяки фотосинтезу, виділяється ними внаслідок реакції розкладання води, яка вбирається рослинами з грунту.
7. Іонізуючим називається випромінювання, взаємодія якого з молекулами і атомами середовища зумовлює перетворення їх на позитивно і негативно заряджені іони, тобто іонізацію речовини. З цим поняттям тісно пов'язане поняття радіоактивності. Вона означає самовільне перетворення (розпад) нестійких ядер атомів деяких хімічних елементів, яке призводить до зміни їх протонного і масового чисел. Розпад ядер атомів радіоактивних елементів (радіонуклідів) супроводжується виділенням енергії у вигляді іонізуючого випромінювання. Такі елементи називаються радіоактивними.
Розрізняють два види іонізуючого випромінювання — електромагнітне й корпускулярне, що має енергію, достатню для іонізації молекул і атомів речовини. Воно невидиме і може проникати в непрозорі тіла на значну глибину, викликаючи різні зміни в біологічних системах (рис. 1). Тому його називають проникною радіацією. До іонізуючого випромінювання належать також видиме світло та ультрафіолетове випромінювання. Електромагнітне (фотонне) випромінювання — це потік квантів, які відрізняються від радіохвиль інфрачервоного, видимого та ультрафіолетового світла коротшою довжиною хвилі та вищою енергією. Корпускулярне випромінювання — це потік елементарних а-, (3-частинок (корпускул).
На живі організми в навколишньому середовищі можуть діяти одночасно кілька джерел іонізуючого випромінювання: 1) природне; 2) штучні радіонукліди; 3) побутові прилади.
8. Популяція — це сукупність (група) особин одного виду рослин, тварин чи мікроорганізмів, які протягом тривалого часу і багатьох поколінь існують у межах однієї території і вільно схрещуються між собою, проте так чи інакше ізольовані від особин інших груп того самого виду.
Стабільність популяції залежить від процесів всередині неї і в сусідніх популяціях. З урахуванням цього виділяють популяції:
1) незалежні — мають досить високий потенціал розмноження, завдяки чому постійно оновлюються без надходження представників видів іззовні;
2) напівзалежні -- можуть існувати тільки в результаті розмноження власних особин при незначній чисельності, проте інколи можливе
надходження в них особин іззовні, що сприяє поліпшенню популяції;
3) залежні — розмноження всередині таких популяцій не компенсує
втрат, тому вони можуть існувати лише при надходженні особин із
сусідніх популяцій;
4)псевдопопуляції - утворюються внаслідок міграції особин із сусідніх популяцій. Поширені у водних екологічних системах, інколи - на суші (наприклад, популяції кліща собачого на території, де немає ссавців).
Характерними для популяцій кожного виду є:
1) вікова і статева структури;
2) чисельність (загальна кількість особин на визначеній території);
3) густота розселення (середня кількість особин на одиницю площі);
4) темпи приросту (середній приріст кількості особин за одиницю часу).
Структура популяції — це склад її за статево-віковими, генетичними, фенотиповими та іншими ознаками. Вона залежить від загальних біологічних особливостей виду і факторів середовища. Різні популяції одного виду мають спільні ознаки структури та відмітні ознаки, що зумовлені специфікою екологічних умов їх існування. Від структури популяції значною мірою залежать її адаптація до умов існування та майбутній розвиток.
Отже, структура популяції не є стабільною, а змінюється під впливом різних факторів середовища (кліматичних умов, збільшення або зменшення кількості ворогів тощо).
9. Біоценоз - це сукупність популяцій різних видів, яка склалася історично, населяє певну територію і характеризується певними взаємозв'язками її членів. Екологія вивчає взаємозв'язки між влас-тивостями і складом (структурою) цієї сукупності незалежно від того, які види входять у неї.
Біогеоценоз - це історично сформований взаємозумовлений комплекс живих і неживих компонентів певної ділянки земної поверхні, пов'язаних між собою обміном речовин і енергії.
Екосистема — це взаємозумовлений комплекс організмів, об'єд-наних біологічними зв'язками, та елементів їх абіотичного середовища (грунтові води, світло та ін.).
10. Жива́ речовина́ — вся сукупність тіл живих організмів в біосфері, незалежно від їх систематичної приналежності.
До складу живої речовини входять як органічні (в хімічному сенсі), так і неорганічні, або мінеральні, речовини. Жива речовина розвивається там, де може існувати життя, тобто на перетині атмосфери, літосфери та гідросфери. В умовах, несприятливих для існування, жива речовина переходить в стан анабіоза.
11. Біосфера володіє потужною буферною дією щодо багатьох зовнішніх впливів. Це забезпечує загальну стійкість та створює сприятливі стабільні умови існування організмів. У межах біосфери пом'якшується дія вітру, посушливість повітря та ґрунту, підтримується певне співвідношення між концентрацією кисню та вуглекислого газу в атмосфері, звужується амплітуда коливань температури. Але всі ці якості біосфери не можуть протистояти нерозумним діям людини і різко падають при антропогенних впливах. Так, посухи порівняно безпечні для природних екосистем, але вони наносять відчутні збитки агроекосистемам.
Ноосфера (від грецьк. нооз-розум) - це сфера взаємодії суспільства й природи, у межах якої розумна діяльність є головним, визначальним чинником розвитку.
У понятті ноосфери підкреслюється необхідність доцільної взаємодії людства та природи. На думку В. І. Вернадського, відношення суспільства до природи обумовлене не тільки науково-технічними досягненнями, а й соціальними чинниками.
Основні ідеї вчення про ноосферу В.І. Вернадського такі:
Еволюція біосфери спричинила появу людини, котра відзначається мисленням та рефлексією. Мислення стає самостійним феноменом, що впливає на подальший розвиток довколишнього світу, і це відбувається певною мірою спрямовано. Останнє є сутністю поняття ноосфери.
Людство повністю заселило біосферу. Його тиск здійснюється повсюди, має глобальний характер. Потужність впливу людини на довкілля зрівнялась із наймогутнішими природними процесами.
Людина завжди лишається складником природи.
Завдання науки - свідоме формування ноосфери, регулювання за допомогою людської діяльності доцільного розподілу природних благ.
12. Біосфера охоплює нижні шари атмосфери до висоти близько 11 км, всю гідросферу і верхній шар літосфери до глибини 3-11 км на суші й 0,5-1,0 км під дном океану. Товщина біосфери на полюсах Землі близько 10 км, на екваторі — 28 км[3].
Атмосфера Землі — найбільш легка оболонка Землі, що межує з космічним простором; через атмосферу здійснюється обмін речовини й енергії з космосом. Переважні елементи хімічного складу атмосфери: азот — N2 (78%), кисень — O2 (21%), аргон — Ar (1%), вуглекислий газ — CO2 (0,03%)[3].
Гідросфера — водяна оболонка Землі. У наслідок високої рухливості вода проникає повсюдно в різні природні утворення, навіть найчистіші атмосферні води містять від 10 до 50 мг/л розчинних речовин. Переважні елементи хімічного складу гідросфери окрім власне води: йони натрію — Na+, магнію — Mg2+, кальцію Ca2+, хлору — Cl−, сірка — S, вуглець — C. Найважливіша роль в житті живих організмів належить таким елементам, як азот — N, фосфор — P, калій — K, магній — Mg та сірка — S, що засвоюються ними. Головною особливістю океанічної води є те, що основні іони характеризуються постійним співвідношенням у всьому обсязі світового океану[3].
Літосфера — зовнішня тверда оболонка Землі, що складається з осадових і магматичних порід. Поверхневий шар літосфери, у якому здійснюється взаємодія живої матерії з мінеральною (неорганічною), являє собою ґрунт. Залишки організмів після розкладання переходять у гумус (родючу частину ґрунту). Складовими частинами ґрунту служать мінерали, органічні речовини, живі організми, вода, гази. Педосфера — ґрунтова оболонка планети, повністю просякнута живими організмами та складається з продуктів їх життєдіяльності. Переважні елементи хімічного складу літосфери: кисень — O, кремній — Si, алюміній — Al, залізо — Fe, кальцій — Ca, магній — Mg, натрій — Na, калій — K[3].
13.Природні катастрофи:
- землетруси (Крим, Карпати – силою до 7 – 8 балів, решта території менше);
- повені (практично на всіх річках, але в першу чергу в гірських районах);
- зсуви (узбережжя водосховищ Дніпра, береги Чорного і Азовського морів);
- пилові бурі (лісостепові і степові райони);
- пожежі (Полісся, лісостеп, ліси у горах);
- випадання граду або великі снігопади, зливи;
- селі влітку та снігові лавини взимку (гірські райони);
- ураганні вітри;
- засухи.
Наслідком найбільших катастроф були регіональні або глобальні кліматичні зміни, загибель великої кількості живих істот, зміни розвитку ряду видів, популяцій і родів, мутації організмів.
Антропогенні катастрофи - це негативні природно-техногенні зміни природного середовища, довкілля - біосфери, викликані дією чинників якісного та кількісного характеру, породжених господарською діяльністю людини. Результати таких катастроф впливають на людей, тваринний і рослинний світ, навколишнє середовище в цілому.
Антропогенні катастрофи:
14. Класифікація природних ресурсів може бути різною, залежно від того, за якими ознаками її проводять. Найчастіше трапляється такий поділ:
(тваринні та рослинні, у тому числі лісові), кліматичні, рекреаційні,
Світового океану;
(енергія сонця, вітру, припливно-відпливна, хвильова, геотермічна,
термоядерна тощо);
15. Надра Землі використовуються людиною з різними цілями, зокрема для:
- видобування корисних копалин;
- зберігання рідких і газоподібних корисних копалин у природних і штучних сховищах;
- будівництва різних споруд, сховищ і навіть цілих заводів;
- прокладання транспортних комунікацій (метро, трубопроводів);
- захоронення токсичних промислових і стічних вод.
Головний напрям використання надр - це видобування мінеральної сировини.
16. Розміщені природні ресурси на Землі вкрай нерівномірно. Не тільки окремі країни, а й великі регіони різняться за рівнем їх забезпеченості. Але і у тому випадку, коли природних ресурсів у тій чи іншій країні мало, це не означає, що країна приречена на бідність, адже економічні ресурси кожної країни вимірюються не тільки кількістю наявної нафти, газу чи навіть родючих ґрунтів, велике значення мають людські ресурси, працездатність населення, рівень його підготовки та майстерності, наявність науково-технічних ідей, досвід менеджменту і, нарешті, наявність у країні капіталу. Як приклад можна назвати Японію, яка досягла блискучих економічних результатів, маючи вкрай обмежену природно-ресурсну базу.
Використання природних ресурсів і заходи щодо їх збереження отримали назву природокористування. За раціонального природокористування навколишнє середовище не зазнає катастрофічного впливу виробничої діяльності людини, а знаходиться в стані екологічної рівноваги.
Одним із напрямів оптимального використання природних ресурсів є рециркуляція -повторне використання сировини, що на певних етапах технологічного процесу є побічною, виробничих і побутових відходів.
17. Парниковий ефект змінить критично важливі, як кількість опадів, шар хмар, океанічні течії, розміри полярних крижаних шапок. Внутрішні райони контингентів стануть сухішими, а узбережжя вологішими, зими - коротшими й теплішими, а літо - тривалішим і жаркішим. Основні кліматичні зони в Північній півкулі змістяться на північ приблизно на 400 км. Це викличе потепління в зоні тундри, танення шару вічної мерзлоти і полярних крижаних полів. У середніх широтах, тобто в основних зернових районах (Україна, чорноземна зона Росії. Кубань, зернові штати США) клімат стане напівпустельним, і врожай зерна різко скоротиться.
Глобальне потепління викличе танення льодовиків Гренландії, Антарктики. Арктики й гір, рівень світового океану підвищиться на 6-10м., при цьому буде затоплено близько 20% площі суходолу, де проживають сотні мільйонів людей. розташовані міста, ферми, сади й поля.
Парниковий ефект є не результатом діяльності людини, а природним явищем. Він позитивно впливає на всі екосистеми, стабілізує температуру атмосферного повітря, і є нормальним для рослинного, тваринного світу та життя людей. Для підтримання життя на Землі необхідний правильний баланс між поглинанням та випроміненням енергії. Збільшуючи викиди парникових газів в атмосферу, люди порушують баланс, що склався впродовж століть. Багато хто з нас думає, що це лише вихлопні гази машин та викиди промислових підприємств. Існують 6 основних парникових газів, які входять до хімічного складу атмосфери:
- водяна пара;
- вуглекислий газ;
- метан;
- озон;
- закис азоту,
- і останнім часом хлоро-фторо-вуглеці.
У результаті антропогенних викидів парникових газів змінюється клімат, що веде до негативних наслідків практично у всіх областях діяльності людини.
18. Встановлено, що руйнування озонового шару сприяють деякі хімічні речовини (н-д, окис азоту), що потрапляють у стратосферу з висхідними повітряними течіями. Тут вони вступають у реакцію з озоном і розкладають його на кисень, проте окисів азоту в повітрі дуже мало, вони нестійкі і серйозно не впливають на кількість озону в стратосфері. Але з'явилось інше джерело озоноруйнуючих речовин - це діяльність людини. Сучасна промисловість у все більшій кількості використовує так звані фреони (хлорфтометани, такі як СРСІз, CF2CIB2 тощо). Вони широко застосовуються як холодоагенти в рефрижераторах і домашніх холодильниках, як аерозольні розприскувачі в балончиках з фарбою, лаком, парфумами, для очистки напівпровідникових схем тощо. Сьогодні в світі щорічно випускається кілька мільйонів тон фреонів.
Для людини пар фреонів не шкідливий, проте вони надзвичайно стійкі й можуть зберігатись в атмосфері до 80 років, Пари фреонів із висхідними повітряними течіями потрапляють в стратосферу, де під впливом УФ - випромінювання Сонця їхні молекули розпадаються, вивільняючи атоми хлору, Ця речовина діє як дуже сильний каталізатор, розкладаючи молекули озону до кисню. Один атом хлору здатен розкласти 100 тис. молекул озону.
Сприяє руйнуванню озонового шару й військова діяльність, зокрема, запуски балістичних ракет, їх двигуни викидають в атмосферу багато окисів азоту. Кожний запуск ракети в Космос також "пропалює" в озоновому шарі чималу дірку, яка "затягується" через тривалий час.
19. Утворення кислотних дощів.
Ядерна ніч і ядерна зима. Крім повільних змін клімату, людство сьогодні, на жаль, в змозі викликати його різкі катастрофічні зміни, які здатні знищити не лише людину як біологічний вид, а й усе живе на Землі. Такою катастрофою була б ядерна війна. Такий конфлікт, де б він не відбувся, неминуче спричинить метеорологічну катастрофу глобального масштабу, що матиме такі наслідки:
- теплове нагрівання атмосфери на 1°, що спричинює ураганні вітри;
- забруднення атмосфери радіоактивними речовинами, які за короткий час
поширюється по всій земній кулі;
- виділення горючих газів внаслідок пожеж і руйнування промислових
свердловин і газопроводів, що викличе підвищення глобальної температури
атмосфери Землі на 4-5° у перші ж дні після катастрофи;
зоту під впливом сонячного світла, підвищеної температури нижніх
- утворення під час ядерних вибухів великої кількості окисів азоту, їх
надходження в стратосферу зумовить руйнування від 40 до 60% озонового шару,
шо викличе різке збільшення УФ - опромінювання поверхні Землі;
- забруднення атмосфери величезною кількістю пилу й сажі внаслідок
ядерних вибухів і пожеж.
Тютюновий дим. Це ще один вид забруднення повітря, що в сотні тисяч разів перевищує забруднення від будь-якого металургійного чи хімічного комбінату7, проте люди свідомо вдихають таке повітря. Людина, що палить сигарету, вдихає повітря, забруднення якого в 384000 разів перевищує всі гранично допустимі норми. Вчені кажуть, що вдихати тютюновий дим у 4 рази шкідливіше, ніж вихлопні гази безпосередньо з вихлопної труби автомобіля.
У тютюновому димі, крім слабкого наркотику - нікотину, міститься цілий "букет" (~ 200) особливо отруйних речовин, таких, як чадний газ, бензпірени (речовини, що спричинюють рак легенів) та багато інших. Треба ще наголосити, що протягом останніх десятиліть тютюн став набагато отруйнішим, ніж, скажімо, в XIX ст. Це спричинюється високою гігроскопічністю тютюнових листків, які активно поглинають із повітря шкідливі домішки, кількість яких сьогодні дедалі зростає.
Такої атмосфери, яку створює для себе той, хто палить, нема в жодному суперзабрудненому промисловому центрі. Щорічно на Землі від хвороб, спричинених палінням, вмирає 1,5 млн. людей.
Особливої шкоди завдає паління жіночому організму. Як показали дослідження американських медиків, 80% обстежених ними жінок, що протягом 20 років випалювали 26 і більше сигарет щодня, померли від хвороб серця. Абсолютно неприпустиме паління для вагітних жінок - це в 100% випадків приводить до ненормального розвитку дитини, народження мертвих дітей або дітей з розумовими й іншими відхиленнями тощо. Та й жінка, котра палить, виглядає просто неестетично. Недарма видатний російський письменник А.Чехов сказав: "Поцілувати дівчину, що палить, - це все одно, ніби поцілувати попільничку
20. Основними й найбільш дійовими методами боротьби з забрудненнями атмосфери є економічні. В багатьох розвинених країнах діє продумана система заохочувальних і заборонних заходів, які допомагають уникнути забруднень. Фірми, що впроваджують безвідхідні технології, новітні системи очисних фільтрів тощо, отримують значні податкові пільги, що дає їм переваги над конкурентами. У той же час ті фірми, що забруднюють атмосферу, змушені платити дуже великі податки й штрафи. У багатьох країнах, крім державних санітарно-епідеміологічних служб, за станом атмосфери слідкують також численні громадські організації ("зелені" товариства).
Існують також організаційні, технологічні й інші засоби боротьби з забрудненнями атмосфери:
1. Зменшення кількості ТЕС за рахунок будівництва більш потужних, забезпечених новітніми системами очищення й утилізації (корисного використання) газових і пилових викидів. Як відомо, одна потужна ТЕС забруднює повітря менше, ніж сотня котелень тієї ж сумарної потужності. Гази, що виходять із топок ТЕС, перш ніж потрапити в атмосферу, очищаються в спеціальних установках.
2. Очищення вугілля до його надходження в топки ТЕС від піриту (сірчаного колчедану, FeS2). Це стає дедалі необхіднішим у зв'язку з надходженням в топки ТЕС вугілля чимраз нижчої якості зі значним вмістом пірит. Ефективне очищення вугілля зменшує вміст сірчаних окисів у димах ТЕС на 98-99%.
3. Заміна вугілля та мазуту для ТЕС екологічно чистішим паливом - газом.
4. Регулювання двигунів внутрішнього згоряння в автомобілях,/установка на них спеціальних каталізаторів, що нейтралізують чадний газ до С(>2, заміна шкідливого етилованого бензину (який забруднює повітря свинцем) на екологічно менш шкідливий.
5. Озеленення міст і селищ.
6. Правильне планування житлових і промислових районів у межах міста. Дахи треба розташовувати якомога дедалі один від одного, а між ними обов'язково створювати зони зелених насаджень, а автомобільні траси з напруженим рухом планувати за межами житлових районів.
7. Використання звукопоглинаючих матеріалів при будівництві житлових і промислових будинків.
8. Проведення ЛЕП за межами міст і сіл.
21. Вода виконує дуже важливі екологічні функції:
• це головна складова частина всіх живих організмів (тіло людини.
наприклад, на 70% складається з води, а деякі організми, такі, як
медуза чи огірок, містять у собі від 98 до 99% води);
• основний механізм здійснення взаємозв'язків усіх процесів у
екосистемах (обмін речовин, тепла, ріст біомаси);
• головний агент-переносник глобальних біоенергетичних циклів;
• води Світового океану є основним кліматоутворюючим фактором,
основним акумулятором сонячної енергії і «кухнею» погоди для всієї
планети;
• один із найважливіших видів мінеральної сировини, головний
природний ресурс споживання людства (людство використовує її в
тисячу разів більше, ніж нафти чи вугілля).
Величезну роль відіграє гідросфера у формуванні поверхні Землі, її ландшафтів, у розвитку екзогенних процесів (вивітрювання гірських порід, ерозії, карсту, тощо), в переносі хімічних речовин, забруднювачів довкілля.
22. Забруднення води поділяють на фізичне, хімічне, біологічне і теплове.
Фізичне забруднення виникає внаслідок збільшення у воді нерозчинених домішок - піску, глини, намулу за рахунок змиву дощовими водами з розораних ділянок (полів), надходження суспензій з діючих підприємств гірничорудної промисловості, пилу, що переноситься вітром у суху погоду тощо.
Хімічне забруднення води відбувається за рахунок надходження у водойми з стічними водами різних шкідливих домішок неорганічного (кислоти, луги, неорганічні солі) і органічного походження (нафта й нафтопродукти, миючі засоби, пестициди тощо).
Основними забруднювачами води є хімічні, нафтопереробні й целюлозо паперові заводи, великі тваринницькі комплекси, гірничорудна промисловість. Останнім часом особливе місце серед забруднювачів води посідають синтетичні миючі засоби.
Серед біологічних забруднювачів перше місце посідають комунально-побутові стоки (особливо, якщо вони неочищені чи очищені недостатньо), а також стоки підприємств цукрових заводів, м'ясокомбінатів, заводів, що обробляють шкіру, деревообробних комбінатів. Особливої шкоди біологічне забруднення водойм завдає в місцях масового відпочинку людей.
Теплове забруднення води спричиняється спуском у водойми підігрітих вод від ТЕС, АЕС та інших енергетичних установок.
23. Усі природні водойми мають здатність до самоочищення. Самоочищення води - це нейтралізація стічних вод, випадіння в осадок твердих забруднювачів, хімічні, біохімічні та інші природні процеси, що призводять до видалення з водойми забруднювачів і повернення води до її первісного стану. Проте здатність водойми до самоочищення має свої межі. Нині у водойми стало надходити так багато стічних вод, а самі ці води настільки забруднені різними токсичними для мешканців водойм забруднювачами, що багато з водойм почали деградувати. Тому людство, якщо воно хоче мати майбутнє, повинно вдатися до спеціальних досить дорогих і трудомістких заходів для очищення забруднених вод і повернення джерел водопостачання до стану, коли б вони стали придатними для використання.
24. Очищення стічних вод - це руйнування або видалення з них забруднювачів і знищення в них хвороботворних мікробів (стерилізація). Сьогодні застосовується два методи очищення стічних вод: в штучних умовах (на спеціально створених спорудах) і в природних (на полях зрошення, в біологічних ставках тощо). Забруднені стічні води послідовно піддають механічному, хімічному і біологічному очищенню.
Механічне очищення полягає у видаленні зі стічних вод нерозчинних речовин (піску, глини, намулу), а також жирів і смол. Для цього використовуються відстійники, сита, фільтри, центрифуги тощо. Сучасні передові методи на кращих зарубіжних установках дозволяють видаляти до 95% твердих нерозчинних забруднювачів зі стічних вод.
Хімічне очищення стічних вод проводиться після їх механічного очищення. При цьому в забруднену різними сполуками воду додають спеціальні речовини-реагенти, які, вступаючи в реакцію з забруднювачами, утворюють нешкідливі або нерозчинні речовини, що випадають в осаді видаляються.
Біологічне очищення полягає у використанні природних або штучних водойм, де в стічні води (вже очищені механічним і хімічним способами) додають спеціальні мікроорганізми, що харчуються органічними домішками, наявними в стічних водах (органічними кислотами, білками, фенолами тощо), розкладаючи їх до простих нешкідливих сполук (води, вуглекислого газу, мінеральних солей).
Деякі особливо токсичні стічні води хімічних підприємств взагалі не піддаються очищенню ніякими сучасними методами, їх доводиться захороняти, закачуючи в підземні сховища. Таким чином, створюються небезпечні об'єкти, оскільки завжди існує загроза потрапляння таких отруйних вод у підземні водоносні горизонти. Інколи такі води піддають випаровуванню у відстійниках,щоб зменшити масу й об'єм відходів, які потребують поховання.
25. Екологічне значення літосфери величезне:
26. Згідно з існуючим законодавством, порушені землі повинні бути відновлені шляхом рекультивації. Це стосується, зокрема, кар'єрів, рекультивацію яких проводять ті ж гірничовидобувні підприємства, що їх створили.
Рекультиваційні роботи виконуються в 2 етапи: технічна рекультивація, потім біологічна. Проводячи технічну рекультивацію, порушені землі готують до подальшого їх використання: планують поверхню порушеної землі (найглибші частини кар'єрів засипають пустими породами), знімають, перевозять і складають у бурти родючий ґрунт (це роблять до почасту заглиблення кар'єра), будують дороги, гідротехнічні і меліоративні споруди. Після планування відвали проходять період стабілізації (1-2 роки), коли під дією сили тяжіння й зволоження відвальні породи ущільнюються.
Біологічна рекультивація здійснюється після технічної й передбачає заходи для поліпшення фізичних і агрохімічних властивостей ґрунтів на рекультивованих землях (вапнування, піскування,внесення мінеральних добрив).
27. Джерела енергії, які використовує людство, поділяються на відновлювані -енергія Сонця, вітру, морських припливів, гідроенергія річок, внутрішнього тепла Землі - й невідновлювані - викопне мінеральне паливо та ядерна енергія. Перші не порушують теплового балансу Землі, оскільки під час їх використання відбувається лише перетворення одних видів енергії на інші (скажімо, енергія Сонця перетворюється спочатку на електроенергію й тільки потім переходить у тепло). Зате використання других спричинює додаткове нагрівання атмосфери й гідросфери. Це небезпечно, бо може призвести до зміни рівня води у Світовому океані, що, своєю чергою, змінить співвідношення площі суші й водного дзеркала, вплине на клімат Землі, на тваринний і рослинний світ.
28. Вплив на довкілля ТЕС. Виробництво електроенергії на ТЕС супроводжується виділенням великої кількості теплоти, тому такі станції, як правило, будуються поблизу міст і промислових центрів для використання (утилізації) цієї теплоти. Зважаючи на обмеженість світових запасів мінерального палива, вчені й технологи продовжують працювати над поліпшенням параметрів енергоблоків, підвищенням їхніх коефіцієнтів корисної дії (ККД), що забезпечує ощадливіше витрачання палива.
Спалювання мінерального палива супроводжується сильними забрудненнями довкілля.
29. Радіоактивне забруднення. У викопному вугіллі й пустих породах містяться домішки природних радіоактивних елементів (урану, торію та ін.). Після спалювання вугілля ці елементи концентруються Б частинках золи, яка виявляється більш радіоактивною, ніж вихідне вугілля й пусті породи (сланці тощо). Таким чином відбувається радіоактивне забруднення атмосфери й земної поверхні. Щоправда, воно не настільки небезпечне, як радіоактивне забруднення від АЕС (див. нижче), оскільки у вугіллі й вугільних породах містяться радіоактивні ізотопи, що існують у біосфері впродовж мільярдів років, і до них живий світ пристосувався. Більшість рослин і тварин не нагромаджують ці ізотопи у своєму організмі, на відміну від штучних радіонуклідів, які викидаються АЕС. Розроблені методи очищення відходних газів ТЕС від частинок золи дають змогу зменшити це забруднення в 100—200 разів і звести його в такий спосіб майже до фонового рівня.
30. Паливний енергетичний цикл АЕС передбачає видобування уранової руди й вилучення з неї урану, переробку цієї сировини на ядерне паливо (збагачення урану), використання палива в ядерних реакторах, хімічну регенерацію відпра¬цьованого палива, обробку й поховання радіоактивних відходів. Усі ці операції супроводжуються небезпечним радіоактивним забрудненням природного гадовища.
Забруднення починається на стадії видобування сировини, тобто на нових рудниках. Після вилучення урану з руди залишаються величезні відвали слабко радіоактивних пустих порід - до 90 % добутої з надр породи. Ці відвали забруднюють атмосферу радіоактивним газом радоном, небезпечним для біоти (медики довели, що внаслідок вдихання повітря з підвищеним вмістом радону в ссавців розвивається рак легень).
. Порівняно з ТЕС і АЕС гідроелектростанції мають низку переваг:
Альтернативні джерела енергії - це енергія вітру, морів та океанів, внутрішнього тепла Землі, Сонця.
31. Спосіб добування електроенергії на ТЯЕС матиме безумовні/переваги,над тими, що використовуються сьогодні на ТЕС і АЕС:
продуктом реакції є нерадіоактивний газ гелій;
32. Порівняно з ТЕС і АЕС гідроелектростанції мають низку переваг:
Разом із тим ГЕС, особливо ті з них, що побудовані на рівнинних річках, завдають шкоди довкіллю. На Дніпрі, наприклад, водосховищами затоплено величезні площі найродючіших у Європі земель: Київським — 922 км2, Канівським — 675, Кременчуцьким — 2250, Дніпродзержинським — 567, Дніпровським — 410, Каховським — 2155 км2. У сумі це становить майже 7000 км2 — чверть території Бельгії! Важко уявити, скільки сільськогосподарської продукції недоодержала Україна через це. Із затоплюваних ділянок довелося відселяти жителів сотень сіл, прокладати нові дороги й комунікації тощо. Пішло під воду багато історичних і ландшафтних пам'яток.
У місцевостях, розташованих поблизу водосховищ, піднімається рівень ґрунтових вод, заболочується територія, виводяться із сівозмін великі площі землі.
На водосховищах тривають обвали берегів, які на окремих ділянках відступили вже на сотні метрів.
Греблі перетворили Дніпро на низку остійних озер, що мають слабкий водообмін та погану самоочищуваність і стають уловлювачами промислових забруднень.
Дуже потерпають від гребель мешканці річок — планктон і риба. Риба не може проходити крізь греблі до місць своїх звичних нерестовищ, які до того ж стають непридатними для нересту через заглиблення. Багато риби й планктону гине в лопатах турбін. Водосховища, забруднені стоками й добривами, що змиваються з полів, улітку нерідко «цвітуть», що спричинює масову загибель риби та інших мешканців водойм.
Якщо підрахувати всі ці збитки від будівництва й роботи ГЕС на рівнинних територіях, стає зрозуміло, що твердження про «найдешевший кіловат», який нібито дають ГЕС, не відповідає дійсності. Очевидно, що великі ГЕС раціонально будувати лише в гірських районах. Можливо в майбутньому нам чи нашим нащадкам доведеться спускати воду з деяких «рукотворних морів» на тому ж Дніпрі.
33. Альтернативні джерела енергії - це енергія вітру, морів та океанів, внутрішнього тепла Землі, Сонця.
Воднева енергетика. До дуже перспективних джерел добування теплової та електричної енергії належить водень, який має високу теплотворну здатність, може успішно замінювати природний газ і цьому є екологічно чистим паливом, оскільки в результаті його згорання утворюється лише водяна пара. Отже, переведення ТЕС та інших споживачів газового палива на водень зменшило б викиди в атмосферу кислого газу й інших шкідливих сполук.
34. Особливої актуальності набула проблема транспортування, зберігання, переробки й поховання радіоактивних відходів. Через те, що сьогодні її не вирішено, призупинився розвиток атомної енергетики: за останні 5 років у світі не введено в дію жодного ядерного реактора.
Дедалі загострюється проблема відходів в Україні. Звалища навколо великих міст щороку поглинають близько 1500 га землі, яка внаслідок цього стає небезпечним джерелом отруєння довкілля. Зі звалищ у повітря та ґрунтові води потрапляє багато токсичних речовин - важких металів, продуктів розкладання лаків, фарб, гуми, пластмас. Звалища - це розсадник хвороботворних бактерій; тут утворюються токсичні гази виникають небезпечні для природи пожежі.
Проблему звалищ можна вирішити, збудувавши сучасні відходопереробні заводи з ефективними технологіями утилізації, спалювання, виготовлення корисних речовин (хоча нині жодну з наявних технолог: не можна вважати екологічно чистою). Дуже гостро постала проблем рекультивації звалищ і використання тисяч гектарів звільнених від сміття площ землі. Це можна здійснити лише за умови взаємодопомоги країн співробітництва, взаємоконтролю й дотримання відповідних міжнародних угод і конвенцій.
35. Як альтернативу, здатну пом'якшити шкідливі наслідки суперіндустріалізації й відсунути в часі останню межу індустріального етапу розвитку людства, можна розглядати перехід до безвідходних виробництв, що ґрунтуються на замкнених циклах споживання води й повітря.
36. Автомобілі є винуватцями 40 % забруднень атмосфери великих міст.
Мережа автомобільних доріг і залізниць займає великі площі землі, яку можна було б використати раціональніше, скажімо, для вирощування сільськогосподарських культур або лісу. На дорогах гине багато диких тварин які потрапляють під колеса машин, птахів, що зіштовхуються з ними в польоті.
Водне середовище дуже забруднюють великотоннажні вантажні судна, особливо нафтові танкери.
Негативно впливають на озоновий шар атмосфери висотні польоти літаків, запуски космічних кораблів і військових балістичних ракет.
Не можна не згадати про посилення негативного впливу на довкілля ще одного виду транспорту - трубопровідного. Лінії потужних сталевих трубопроводів, які транспортують газ, нафту, аміак, промислові відходи та інші речовини, на сотні й тисячі кілометрів простягайся вздовж доріг, перетинаючи десятки річок, долин, гірські райони й морське дно в найрізноманітніших куточках планети.
37. Будь-яка військова діяльність урешті-решт завдає шкоди біосфері, й передусім людині, тому за своєю суттю вона має анти екологічний характер.
Вже під час другої світової війни стало зрозуміло: гинуть не лише люди, гине або стає непридатним середовище їхнього життя. І хоча спеціальної мети - завдати противникові екологічної шкоди - тоді не ставилося, деякі воєнні дії можна розцінювати саме так.
На військові потреби у світі щорічно витрачається 2-3 % енергетичних ресурсів, 3—4 % запасів нафти. До 3 % території розвинених країн відводиться під військові бази, склади, полігони тощо, причому це переважно родючі землі або лісові масиви. На планеті військові займають близько 42 млн. га суші. Витрати на військові потреби у світі в 2,5 рази перевищують витрати на охорону здоров'я і в 1,5рази - на освіту.
38. Уперше поняття «природокористування» було запропоноване російським екологом Ю. М. Куражковським у 1959 р. За його визначенням. природокористування - це регулювання всіх типів використання природних ресурсів для господарства та охорони здоров 'я.
М. Ф. Реймерс визначає природокористування як сукупність усіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу й заходів для його збереження (видобуток і переробка природних мінеральних та біологічних ресурсів, їх відновлення, охорона природних умов життя, природних систем тощо).
39. Основні завдання економіки природокористування:
районові, окремому приватному господарству чи конкретній особі (через нераціональне природокористування, порушення законів, норм або правил охорони природи;
віддаленому майбутньому наслідків негативних техногенних впливів на довкілля;
відновлення природи, вибір оптимальних варіантів природоохоронної діяльності й використання природних ресурсів;
40. Раціональне природокористування - це високоефективне, екологічно обґрунтоване господарювання, яке не призводить до різких змін природно-ресурсного потенціалу, а підтримує й підвищує продуктивність природних комплексів чи окремих об'єктів, облагороджує їх. Воно спрямоване на забезпечення умов існування людства й стабільного одержання матеріальних благ.
Нераціональним вважається таке природокористування, в результаті якого природа втрачає здатність до самовідтворення, самоочищення й саморегулювання, порушується рівновага біосистем, вичерпуються матеріальні ресурси, погіршуються рекреаційні, оздоровчі та курортні умови, естетичні характеристики ландшафтів, умови проживання загалом.
Нераціональне природокористування може бути зумовлене планово-економічними й проектними прорахунками, тимчасовими й вимушеними позиками у природи (перехідні періоди будівництва нових держав, великі стихійні лиха, війни тощо), недбалими обліком та оцінкою природних ресурсів, недосконалістю природоохоронного законодавства, вузьковідомчими підходами в розвитку економіки, недосконалістю технологій виробництв, браконьєрством, самовільною забудовою та ін.
41. Для оцінки вартості природних ресурсів використовують такі показники:
(видобуток мінеральної чи біологічної сировини);
ресурсів матеріалів, предметів, вигід);
Оцінка ресурсів може бути індивідуальною та комплексною. Розрізняють три види індивідуальних оцінок: 1) оцінки суспільної корисності природних ресурсів; 2) вартісні оцінки (податки, ціни); 3) ринкові ціни (ліцензії). Вони виконуються для кожного окремого елементу довкілля. і їхні значення не завжди збігаються.
42. Екологічні збитки - це зменшення корисності довкілля в результаті його антропогенної трансформації (насамперед забруднення), їх обчислюють за сумою різних затрат суспільства, пов'язаних зі змінами довкілля й поверненням його до колишнього стану, затрат на компенсацію ризику для здоров'я людей.
43. В екологічному праві особистість розглядається, з одного боку, – як суб'єкт господарської діяльності, що впливає на природне середовище і несе за це відповідальність, а з другого, - як об'єкт такого впливу з правами щодо запобігання екологічній шкоді та її відшкодування. Право громадян на навколишнє середовище визначається двома основними положеннями: екологічною освітою і вихованням та державною гарантією цих прав. Кожний громадянин незалежно від спеціальності і посади повинен опанувати основи екологічних знань.
44. Зростання впливів антропогенної діяльності викликало потребу у запровадженні особливого виду правової діяльності - екологічної експертизи. Це комплексний аналіз технологій, матеріалів, устаткування, техніки, проектів, планів, прогнозів, який проводять висококваліфіковані спеціалісти та експерти з метою визначення відповідних матеріалів чинному законодавству і розробки конструктивних пропозицій щодо охорони довкілля. Екологічну експертизу проводять на підставі Закону України "Про екологічну експертизу" (1995 p.). Проведення такої експертизи є обов'язковим для будь-якого виду діяльності, що впливає на навколишнє середовище.
45. Останнім часом в Україні, як і в інших державах, розпочато формування системи економічного регулювання природоохоронної діяльності:
• вводяться платежі за використання природних ресурсів та забруднення
природного середовища;
• створюються екологічні фонди, банки;
• розпочато торгівлю екологічними ліцензіями, квотами тощо.
У зв'язку з тим, що в період переходу до ринкової економіки виникають великі складнощі та труднощі не лише економічного характеру, а й екологічного, треба враховувати таке:
• ринок може бути використаний для ефективного обмеження руйнування
природи;
• сам механізм стихійних ринкових попиту й пропозиції не забезпечує
захисту природи - необхідне втручання ззовні;
• ринкові розцінки на підставі наукових екологічних нормативів можуть
використовуватися для регулювання природокористування;
• економіку слід розвивати згідно з плановою стратегією, яка передбачає
позаринкові форми контролю;
• для дійового екологічного управління економічним розвитком потрібні
політичне організовані сили, які представляють нагальні й довгострокові
інтереси всього населення й спроможні протистояти вузьким інтересам
підприємців і тих, хто - прямо чи опосередковано - має зиск від
виробництв-забруднювачів.
46. Французький філософ М. Монтень ще понад 400 років тому писав, що всі наші біди від напівосвіченості. Існує думка, що майже всі несприятливі наслідки сучасної екологічної ситуації спричинені так званим "діяльним екологічним неуцтвом". У зв'язку з цим гостро постає проблема всебічної екологічної освіти і виховання. Екологічна освіта має не просто проникнути в структуру системи освіти, а стати однією з її засад.
Екологічна освіта - це безпосереднє засвоєння і розвиток знань про взаємодію суспільства і природи.
Мета екологічної освіти - виховання в людей усвідомлення своєї відповідальності за охорону і поліпшення стану навколишнього середовища з тим, щоб їхні вчинки не суперечили встановленим нормам, щоб вони виявляли ініціативу і брали участь у діяльності з охорони довкілля, сприяли зусиллям суспільства розв'язати екологічні проблеми на всіх рівнях.
Під екологічною освітою розуміють безперервний процес навчання, виховання і розвитку, спрямований на формування екологічної культури, екологічної відповідальності кожної людини нашої планети.
47. Екологічна освіта перебуває у постійному розвитку і є результатом переорієнтації та узгодження різних дисциплін. Вона має поширюватись на різні вікові й соціально-професійні групи населення і передусім на соціальні групи, професійна діяльність яких впливає на якість навколишнього середовища. В наш час екологічна освіта - це питання життя і смерті багатьох людей. Вона торкається тисяч робітників промисловості і сільського господарства, які мають справу з шкідливими промисловими речовинами, пестицидами. Освіта в галузі охорони навколишнього середовища сприяє насамперед охороні людей, тому повинна будуватись з урахуванням їх
соціальних, політичних, економічних та культурних потреб.
Екологізація системи освіти зумовлена суспільними потребами і ставить завдання надати системі освіти екологічного спрямування, яке полягає в посиленні еколого-світоглядних орієнтацій освіти, насиченні предметів питаннями екології, включенні до змісту освіти результатів тих наукових досліджень, які пов'язані з регіонально-галузевою спеціалізацією, а також у підготовці екологічно грамотних спеціалістів різного профілю.
48. Культура як засіб адаптації і організації життєдіяльності людей є важливим показником їхніх відносин між собою та навколишнім природним середовищем. Існує концепція культури й екології, яка стала основою нового наукового напряму культурної екології, або екологічної культури. Екологічний аспект культури неможливо відділити від культурного аспекту екологічної ситуації. Культура є результатом розвитку взаємовідносин людини і навколишнього середовища, а від рівня культури залежить форма відносин з природним середовищем.
У наш час є підстави говорити про низький рівень екологічної грамотності та загальної екологічної культури не якоїсь окремої групи населення, а суспільства в цілому. Особливої уваги потребує учнівська молодь, бо саме в молодому віці формуються основи ставлення людини до навколишнього середовища. Нова еколого-соціальна ситуація потребує не просто вдосконалення комплексу освіти людей — виховання, навчання і пропаганди питань охорони навколишнього середовища, а глибокої перебудови стилю мислення, організації форм набуття знань, всієї людської культури, "екологізації" суспільної свідомості. В екологічному мисленні інтегровані у нову цілісність не тільки раціональне, а й емоційне ставлення людини до природи, співчуття до неї, родинність і відповідальність за її долю.
Необхідність нового екологічного мислення, яке зможе здійснити синтез наукового знання та естетичного ставлення до навколишнього середовища, особливо виразно виявилася у зв'язку з екологічною кризою.
49. Незалежно від професії та кола особистих інтересів сучасна культурна людина повинна дотримуватися певних принципів екологічної моралі:
Принцип гуманізації виробництва: з усіх можливих варіантів організації виробництва, незалежно від витрат, перевага віддається тим, що забезпечують збереження довкілля, якомога менше змінюють природні біологічні системи, створюють оптимальні умови для забезпечення здоров'я і працездатності людей.
Принцип збереження біологічного різноманіття: у всіх випадках використання, спрямованих змін екосистеми чи впливів на них слід намагатися сприяти збереженню максимального різноманіття їх видів, враховуючи, що видове різноманіття лежить в основі механізмів підтримання стійкості біологічних систем.
Принцип екологічної етики: при вирішенні будь-яких проблем пріоритетними мають бути природні фактори та усвідомлення того, що шкода, заподіяна навколишньому середовищу, рівноцінна шкоді, заподіяній майбутнім поколінням.
Людина ніколи не зможе зупинитися у своєму розвитку. Однак досягнуті нею перемоги створюють нові проблеми. Зрозуміло, що повернення до епохи печерної людини, до філософії недоторканності природи неможливі. Природу треба змінювати відповідно до вимог людини. Проте подальший раціональний розвиток цивілізації неможливий без передбачення усіх найближчих і майбутніх наслідків втручання людини в природу, без упорядкування життєдіяльності людей, підвищення культури в цілому. Земля та її ресурси обмежені, а розум людини не знає меж. Для майбутнього нашої цивілізації надзвичайне значення має соціальне мислення, яке здатне визначити основні шляхи розвитку.
50.