У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Волонтерський рух в інституційному просторі

Работа добавлена на сайт samzan.net: 2016-03-13

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 7.3.2025

Тема 1. Волонтерський рух в інституційному просторі

Мета: Ознайомити студентів із основними проблемами волонтерського руху в Україні; викликати потребу в участі в ньому.

Професійна спрямованість: розуміння місця волонтерського руху в інституційному просторі сприятиме підвищенню ефективності соціально-педагогічної діяльності й соціальної роботи майбутніх спеціалістів

План

  1.  Сутність природи волонтерського руху.
  2.  Проблема волонтерства в Україні.
  3.  Правові аспекти розвитку волонтерського руху на Україні.

Обрані методи:  інформаційна  лекція з елементами бесіди і дискусії.

Основні поняття теми: волонтер, волонтерський рух.

Запитання для самостійного опрацювання:

  1.  Хто такі волонтери? Приклади їх діяльності.
  2.  Які проблеми волонтерського руху на Україні?
  3.  Які основні волонтерські організації діють у світі?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Базова:

  1.  Вайнола Р.Х., Капська А.Й., Комарова Н.М. та ін. Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку. - К.: Академпрес, 1999.
  2.  Закон України від 19.06.2003 р. №966-IV «Про соціальні послуги».
  3.  Закон України від 21.06.2001 р. №2558-ІІІ «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю».
  4.  Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. – К.: ДЦСССДМ, 2003.
  5.  Підготовка волонтерів до соціальної роботи: Навчально-методичний посібник / за ред.. А.Й. Капської. – К. : Держсоцслужба, 2005. – 152с.
  6.  Підготовка волонтерів та їх роль у реалізації соціальних проектів / Під ред. І. Звєревої, Г. Лактіонова. - К., 2001.
  7.  Постанова Кабінету міністрів України від 10.12.2003р. №1895 «Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг».
  8.  Розпорядження Кабінету міністрів України від 23.04.2003р. № 225-р «Про утворення координаційної ради з питань розвитку та підтримки волонтерського руху»

Допоміжна:

  1.  С. Маккарлі,  Р. Лінч. Управління діяльністю волонтерів. Як залучити громадськість до вирішення проблем суспільства.
  2.  Технологізація волонтерської роботи в сучасних умовах  / за ред.. проф.. А.Й.Капської –К. , 2001. –140с.
  3.  Технології соціально-педагогічної роботи: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. Капської А.Й. – .К., 2000. – 372 с.

Поняття «волонтер» походить від англійського «доброволець». Успішність соціальної роботи залежить від добровільної участі багатьох людей у діяльності по зміні соціальної ситуації.

Волонтерська діяльність є виявом милосердя й людинолюбства. Вона існує й буде існувати до тих пір, доки зберігається потреба людей у тій чи іншій допомозі й обмеженість можливостей держави задовольняти потреби своїх громадян у соціальному захисті й підтримці.

Як відзначається в «Словнику-довіднику з соціальної роботи» за ред. Є.І. Холостової, волонтерські (добровольчі) організації – це вільні спілки людей, об'єднаних яким-небудь спеціальним інтересом, який відображений у програмі організації. Така програма в основному спрямована на надання спеціальної допомоги й послуг. Базовими складовими волонтерської програми є три основні принципи: 1) захист спільних інтересів своїх членів; 2) вступ в організацію тільки за власним бажанням кожного; 3) недержавна сутність організації.

14 вересня волонтерів була прийнята Загальна Декларація волонтерів.

ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ВОЛОНТЕРІВ

(витяг) прийнята на XI конгресі Міжнародної асоціації волонтерів

Зміст і мета руху

Згідно із Загальною декларацією прав людини 1948 р. та Міжнародною концепцією про права дитини 1989 р. волонтери розглядають свою діяльність як інструмент соціального, культурного, економічного та екологічного розвитку.

Волонтерство:

  •  це добровільний вибір, що виявляє особисті погляди і позиції;
  •  це активна участь громадянина у житті людських спільнот;
  •  сприяє покращанню якості життя, особистому росту та поглибленню
    відчуття солідарності;
  •  . виражається, як правило, в спільній діяльності у рамках різного ролу асоціацій;
  •  сприяє реалізації основних людських потреб заради справедливості та
    миру у суспільстві;
  •  . сприяє більш збалансованому економічному та соціальному розвитку, створенню нових робочих місць та професій.

Основні принципи руху

Волонтери дотримуються та використовують па практиці такі основні принципи:

. визнають право на об'єднання за всіма чоловіками, жінками та дітьми незалежно під їх расової приналежності, віросповідання, фізичних особливостей, соціального та матеріального становища;

  •  поважають гідність та культуру всіх
  •  надають допомогу, безкоштовні послуги особисто або організовано
    в дусі партнерства і братерства;
  •  визнають рівну важливість особистих і колективних потреб, сприяють колективному забезпеченню цих потреб;
  •  ставлять перед собою мету перетворити волонтерство на елемент особистого розвитку, набуття нових знань і павичок, удосконалення здібностей шляхом стимулювання ініціативи та творчості людей, які при цьому мають можливість бути творцями, а не користувачами;
  •  стимулюють почуття відповідальності, заохочують сімейну, колективну та міжнародну солідарність.

Виходячи із основних принципів, волонтери повинні:

  •  сприяти тому, щоб особиста участь перетворювалася в колективний рух;
  •  активно підтримувати свої асоціації, бути відданими їх меті, знати їх
    політику та діяльність;
  •  прагнути в міру своїх здібностей та наявності вільного часу успішного завершення, згідно із взятою на себе відповідальністю, спільно розроблених програм;
  •  співпрацювати зі своїми колегами по асоціації в дусі взаєморозуміння та взаємної поваги;
  •  не ухилятися від нових завдань;
  •  не розголошувати конфіденційну інформацію, якщо така передбачається характером діяльності.

Зі свого боку, поважаючи права людини та основні принципи волонтер-ства, асоціації повинні:

  •  забезпечувати розумну регламентацію волонтерської діяльності, визначати межу добровільної співпраці, якісно формулювати та з повагою ставитися до функцій волонтерів;
  •  доручати кожному такий вид роботи, що йому найбільш підходить,
    при цьому забезпечити відповідні навчання та допомогу;
  •  регулярно підбивати підсумки діяльності і оприлюднювати їх;
  •  забезпечити, у разі необхідності, компенсацію ризику, пов'язаного з
    діяльністю волонтерів, а також шкоди, що ненавмисно завдана третій особі в     результаті діяльності волонтерів;
  •  забезпечити доступ до волонтерської діяльності, відшкодовуючи у
    разі необхідності витрати;
  •  передбачити методи припинення волонтерами своєї діяльності як з
    ініціативи асоціації, так і з їх особистої.

Париж, 14 вересня 1990 р.

Однією з особливостей волонтерства є те, що великі її організації (асоціації) іноді перетворюються в складні об'єднання з сильно розвиненою бюрократією (наприклад. Армія спасіння, Корпус миру, Товариство Червоного Хреста).

При цьому поняття й сутність терміна «бюрократія» із загального значення часто набуває протилежного змісту.

Наприклад, Армія спасіння — міжнародна організація, яка займається благодійною та євангелістською роботою. Утворена в 1878 р. англійським священиком Уїльямом Бугом. її метою с боротьба зі злом і людськими стражданнями. У неї є своя програма, яка реалізується в більш ніж 100 країнах з використанням 127 мов. Міжнародний центр Армії спасіння знаходиться в Лондоні. Армія налічує 14 тис. корпусів (приходів), а також велику кількість соціальних, медичних, освітніх та інших громадських служб. Армія спасіння здійснює соціальну роботу за такими напрямками:

  •  надання житла бездомним;
  •  їжа для голодних;
  •  піклування про літніх людей (притулки для старих під патронажем АС);
  •  піклування про жінок ( пологові будинки і клініки);
  •  робота з дітьми (дитячих будинки, ясла, будинки відпочинку, табори відпочинку, клуби);
  •  освіта (початкові і середні школи для дітей; домашні, наукові і торгові школи для студентів);
  •  допомога сім'ям ;
  •  лікарні й клініки;
  •  реабілітаційні центри;
  •  боротьба з алкоголізмом і наркоманією (притулки і
    центри);
  •  допомога сліпим (забезпечення житлом і навчання)
  •  допомога інвалідам (спеціальні притулки);
  •  допомога військовослужбовцям (їдальні, пересувні підрозділи і гуртожитки);
  •  пошук зниклих людей;
  •  допомога в'язням (надання допомоги в суді, опіка в'язнів, виправні й випробні заклади для молодих правопорушників);
  •  запобігання суїциду;
  •  центри;
  •  піклування про членів АС (будинки відпочинку для діючих членів асоціації і відставників).

Таким чином, волонтерський рух у сучасному світі є частиною будь-якої цивілізації, кожного суспільства. У загальному розумінні волонтерський рух — це той внесок, який робиться фізичними особами на основі діяльності, що не приносить прибутків, без заробітної плати, без набуття будь-яких персональних вигід у процвітання соціальних груп і суспільства в цілому.

У межах національних програм і програм ООН волонтерство сприяє розвитку технічного співробітництва, пропаганди прав людини, демократії й миру.

Сьогодні проблема волонтерського руху в Україні знаходиться в «зародковому» стані.

Особливостями є таке:

1. Волонтерський рух розглядається у спадкоємності з шефською роботою, яка здійснювалася в межах колишнього СРСР (шефство старших школярів над молодшими; шефство студентів і робітників над школярами; шефство молоді над «педагогічно занедбаними підлітками; шефство членів профспілки над «важкими» сім'ями; відвідання «на дому»; допомога відсталим; наставництво; участь у роботі оперативних громадських дружин, загоні»тощо). У межах стабільної ідеологічної держави вся система зазначених видів роботи була достатньою мірою дієва й ефективна.

Природно, що в СРСР, як і в будь-якій добре налагодженій системі, соціальна робота була упорядкована. Життя людини як громадянина передбачало наявність у ньому «громадської навантаженості». При цьому найпоширенішим видом роботи була робота з надання допомоги усім, хто її потребував. Основним принципом тут був віковий: діти допомагали дошкільникам, ровесникам і ветеранам, молодь — молодшим школярам, підліткам, інвалідам, людям, що опинились у складній життєвій ситуації; дорослі — сім'ям, які цього потребували, «важким» підліткам, хворим та інвалідам. Зазначена допомога мала як довготривалий, так і швидкоплинний або одноразовий характер. Уся добровільна робота проводилась у межах громадських організацій (профспілок, партійних органів, комсомольської й піонерської організацій, рад ветеранів війни і праці тощо), тобто функціонувала налагоджена система громадських організацій, що надають безплатну допомогу людям. Особливо варто відзначити, що принцип організації добровільної соціальної допомоги в колишньому СРСР цілком відповідав принципам соціальної роботи в країнах Заходу: волонтерство можливе лише в некомерційному секторі економіки, розраховувати на безгрошову форму добровільної роботи ентузіастів неможливо, коли за таку ж роботу інші працівники отримують заробітну плату.

Загальний висновок може полягати в тому, що волонтерство в нашій спільній колишній країні — не комуністична пропаганда, а колишня реальність, забезпечена гуманізмом і менталітетом нашого народу.

2. На зміну ідеології комунізму не прийшла ніяка інша. У результаті утворився відповідний вакуум, у тому числі й у галузі соціальної роботи. Сьогодні реальна соціальна робота в Україні в основному сконцентрована в системі центрів соціальних служб для молоді (ЦССМ), різноманітних громадських (дитячих, молодіжних, жіночих) і релігійних організаціях. Ними, звичайно, вакууму галузі соціальної роботи заповнити неможливо, але саме вони сьогодні об'єктивно виступають її (соціальної роботи) реабілітаційними центрами.

Досвід організації волонтерської роботи в ЦССМ різних регіонів України показав таке.

По-перше, під волонтерством розуміють чотири різних види добровільної участі в соціальній і благодійній роботі:

  •  безкорисливу (безгрошову) допомогу конкретного волонтера конкретній людині, яка потребує реальної допомоги збоку інших людей;
  •  роботу спеціалістів у плані організації діяльності клубів за
    інтересами;
  •  залучення дітей і молоділо роботи в самокерованих групах;
    добропорядну діяльність.

По-друге, під волонтерством у системі ЦССМ розуміється діяльність тих людей, які є членами різних громадських (суспільних) організацій. До цієї групи відносяться всі ті, хто здійснює соціальну роботу стосовно своїх обов'язків як членів тієї чи іншої суспільної організації.

Таким чином, становлення волонтерського руху в Україні здійснюється сьогодні за кількома напрямами:

1. Традиційний для багатьох держав обмін групами молодих добровільців, які ставлять за мету трансляцію власної культури й засвоєння аналогічної культури тієї держави, до якої за домовленістю вони и відправляються на певний час як волонтери. Основи такої волонтерської діяльності розробляються Європейським комітетом міждержавного співробітництва в молодіжному середовищі й активно використовуються Корпусом Миру США в Україні.

  1.  Добровільна безплатна робота волонтерів у громадських і
    некомерційних організаціях, метою якої с допомога будь-яким категоріям населення в якій-небудь діяльності, навчанні, потенційному
    розвитку.
  2.  Добровільна систематична або епізодична допомога державним закладам у здійсненні соціальної політики, допомога освітнім закладам у навчально-виховній роботі, закладам соціального забезпечення в роботі з молоддю з особливими потребами і з людьми літнього віку.
  3.  Волонтерська діяльність як результат творчого саморозвитку.
  4.  Педагогічно спрямована волонтерська діяльність як спосіб розвитку особистості, її соціалізації, духовного становлення.

Потреба в допомозі волонтерів у сфері соціального життя
різних верств населення в Україні набула особливої гостроти. Тому
освіта постійно діючих груп волонтерів, тимчасових груп, волонтерських шкіл потребує обгрунтування їхньої законності, доцільності
й ефективності, що повинно знаходити відображення у відповідних
концептуальних і нормативних документах.

Правові аспекти розвитку волонтерського руху визначаються наступними законодавчими актами:

  1.  Закон України ''Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" від
    21.06.2001 р.
  2.  Закон України "Про соціальні послуги" від 19.06.2003 р.

Постанови та розпорядження

  1.  Постанова Кабінету Міністрів "Про затвердження Положення про
    волонтерську діяльність  у сфері надання соціальних послуг"      від
    10.12.2003 р.
  2.  Розпорядження  Кабінету  Міністрів   "Про утворення Координаційної ради з питань розвитку та підтримки волонтерського руху"
    від 23.04.2003 р.




1. чудесным образом слышится как бы шепот Таррагонский аноним
2. а наименование описание
3. а Принципы планирования
4. ВВЕДЕНИЕ
5. ВАРИАНТ 1 вопроса Вопрос Эталон ответа
6. Тема- Государство и права древнего востока План- Возникновение и общие черты развития древних вост
7. варіант Теоретична частина Заповнити товарнотранспортну накладну у молочному відділі.html
8. Курсовая работа- Представление о добрачных отношениях
9. Портфельные стратегии
10. Анализ рынка сотовой связи Санкт-Петербурга.html

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе