Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
СЛОВНИК
Альтернативні витрати − витрати ресурсів за найкращого альтернативного варіанту їх застосування.
Аналіз – розкладання досліджуваного явища на складові частини.
Базисні інститути – сформовані в ході історичного розвитку стійкі комплекси соціальних відносин, закріплені в національній культурі й передаванні як її частина, що формують "соціальні технології" громадського життя й визначають характер наступного розвитку.
Балансовий прибуток – прибуток підприємства від усіх різновидів його виробничої діяльності, відображений у бухгалтерському балансі. Балансовий прибуток включає прибуток від реалізації продукції (послуг) і фінансових операцій.
Беззбитковість виробництва – ситуація на підприємстві, коли обсяг продажу (при певних цінах) виробленої продукції забезпечує повне покриття постійних і змінних витрат підприємства (фірми).
Благо в теорії споживання – це будь-який об’єкт споживання, що приносить певне задоволення споживачу. Блага споживаються, як правило, в певних наборах.
Бухгалтерський прибуток − це різниця між сукупним доходом і зовнішніми (явними) витратами.
Бухгалтерські витрати − це сума зовнішніх витрат, тобто сума всіх реальних грошових виплат, що проходить через бухгалтерські рахунки підприємства.
Бюджетна лінія – сукупність точок, яка зображує різні поєднання кількості двох благ, які доступні споживачу при даних цінах і бюджеті.
Валовий прибуток – сумарний прибуток без будь-яких відрахувань.
Виробництво − це процес використання праці та обладнання, капіталу разом з природними ресурсами і матеріалами для створення необхідних товарів та надання послуг.
Виробничі можливості – можливості суспільства (або окремого підприємства) щодо виробництва економічних благ при повному та раціональному використанні всіх наявних ресурсів за певного технологічного рівня виробництва.
Виробнича функція – залежність кількості продукції, що виробляється фірмою, від кількості застосованих факторів виробництва.
Витрати виробництва − це витрати підприємства на закупівлю сировини, палива, енергії, матеріалів, робочої сили, оборотних фондів, інші – на закупівлю засобів праці, обладнання, устаткування (основних фондів).
Власність – відносини між людьми із приводу присвоєння й відчуження економічних благ.
Внутрішні витрати − витрати, що дорівнювали б доходу за виробничі ресурси, якби не використовувались самостійно.
Граничний доход − це приріст валового доходу від реалізації кожної додаткової одиниці продукції.
Гранична корисність – це приріст задоволення (корисності) при використанні додаткової одиниці блага за певний період часу.
Гранична норма заміщення двох благ – показує, на скільки можна скоротити споживання одного блага при збільшенні споживання іншого на одиницю, не змінюючи ступінь задоволення потреб (значення функції корисності) індивіда.
Граничний продукт − це добавка до сукупного продукту за рахунок використання додаткової одиниці якогось виробничого фактора (праці чи капіталу).
Гранична продуктивність праці – це продуктивність останнього робітника фірми, визначає попит на додаткову працю.
Граничні витрати − це додаткові витрати на виробництво кожної додаткової одиниці товару.
Гроші – особливий товар, що виконує роль загального еквівалента (в якому виражається вартість усіх інших товарів) та є загальним засобом обміну.
Двостороння монополія – один із реальних типів ринку праці. Вона характеризується тим, що мопопсонічному наймачу (одному покупцю праці) протистоїть потужна профспілка робітників. Тому взаємно компенсуються дефекти монопсонічного і профспілкового ринків праці. Відносини між роботодавцями і працівниками близькі до ринку досконалої конкуренції.
Дедукція – рух пізнання від загального до конкретного.
Дефіцит на ринку – нестача товарів або послуг, що виявляється в нестійкому перевищенні попиту над пропозицією.
Дисконтування – це процедура обчислення сьогоднішнього еквівалента суми, яка виплачується через певний термін при існуючій нормі відсотка.
Диференційована олігополія – фірма, яка виробляє різну продукцію одного функціонального призначення. Часто диференційована олігополія спеціалізується по випуску товарів споживчого призначення – автомобілі, електропобутова техніка, цигарки і т.п.
Довгостроковий період − це період змінних потужностей. У цьому періоді всі виробничі фактори є змінними.
Домогосподарство – економічна одиниця, що складається з однієї або декількох осіб, і забезпечує економіку ресурсами та використовує отримані за них гроші для придбання товарів і послуг, які задовольняють матеріальні потреби людини.
Досконала конкуренція – економічне суперництво між суб’єктами економічних процесів, за якого жоден з них не може впливати на загальну ситуацію на ринку або цей вплив є таким незначним, що ним можна знехтувати.
Економічні витрати − це сума зовнішніх і внутрішніх витрат.
Еластичність попиту – ступінь реагування величини попиту на зміни чинника, які на нього впливають.
Економічна потреба – ставлення людей до умов життєдіяльності, що характеризується відчуттям нестачі певних матеріальних благ та послуг та бажанням володіти ними, щоб подолати це відчуття. Одне з фундаментальних положень мікроекономіки розкривається законом зростання потреб, що визначає їх безмежність.
Ефект доходу за Хіксом – зміна обсягу попиту на благо при заданому номінальному доході споживача і зміні його реального доходу через зміну ціни на дане благо.
Ефект доходу за Слуцьким – зміна обсягу попиту на благо при зміні його ціни і збереженні купівельної спроможності споживача на вихідному рівні за рахунок відповідної зміни номінального доходу.
Еластичність пропозиції – ступінь реагування пропозиції на зміну чинника, який на неї впливає.
Економічний прибуток − це різниця між сукупним доходом і економічними витратами.
Економічні ресурси – фактори, які використовуються для виробництва і отримання економічних благ. Економічні ресурси в ринковій економіці набувають форми капіталу, праці, землі та підприємницької здібності.
Загальні (сукупні) витрати − це сума постійних і змінних витрат.
Загальна корисність – це задоволення, яке одержують споживачі від споживання конкретного набору благ.
Заробітна платня – ціна праці, визначається співвідношенням попиту і пропозиції робочої сили. Одиницею зарплати є погодинна ставка.
Земля – ресурс, який використовують для вирощування сільськогосподарської продукції, для будівництва будинків, міст, залізних доріг; один з основних компонентів виробництва (інші компоненти: праця, капітал, природні ресурси).
Землеволодіння – фактичне володіння землею на визначених юридичних основах, що обумовлюють відповідні права й обов'язки землевласників.
Землекористування – користування землею у встановленому законом порядку.
Земельні відносини – суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Змінні витрати − витрати, які залежать від обсягу продукції.
Зовнішні витрати − витрати, які дорівнюють сумі виплат підприємства за використані ресурси зовнішнім постачальником (за працю, сировину, матеріали, енергію, транспорт та ін.).
Ізокванта – крива, що характеризує сталий випуск продукту/послуги при різноманітних комбінаціях факторів виробництва.
Ізокванта постійного випуску продукції визнає обмежену кількість комбінацій факторів виробництва, що забезпечують сталий та ефективний випуск продукту/послуги.
Інвестиції – це потік витрат, величина яких визначається тими проектами, що забезпечують додатну чисту дисконтовану вартість, або внутрішню ставку доходу.
Інвестування – це потік витрат на виробництво благ, а не на безпосереднє споживання.
Інвестування в основний капітал – це великі одноразові поточні витрати, які дають можливість отримувати прибутки протягом тривалого часу.
Індукція – рух пізнання від конкретного до загального.
Інноваційна технологія – сукупність операцій, прийомів з виготовлення продукту/послуги на основі принципово інших факторів виробництва.
Інститут – сукупність формальних і неформальних норм соціальної взаємодії, що регулюють соціальну взаємодію в суспільстві.
Інституціональна матриця – об'єктивно існуюча історично сформована система базисних інститутів, що регулюють взаємозалежне функціонування основних суспільних підсистем.
Інституціональні форми – це обумовлені конкретними соціально-економічними й технологічними умовами існування суспільства зразки, способи, правила, норми поведінки, що регулюють порядок соціальної взаємодії в суспільстві й організаційні форми здійснення господарської діяльності економічних суб'єктів.
Інституція – організаційна форма спільної діяльності людей.
Капітал – це чинник виробництва, представлений всіма засобами виробництва, які створені людьми для того, щоб з їх допомогою виробляти інші товари і послуги.
Кардиналістська (кількісна) корисність – суб’єктивна корисність (або задоволення), яку споживач отримує від споживання благ. Вона вимірюється в абсолютних величинах. Отже, мається на увазі, що можна вимірювати точну величину корисності, яку споживач отримує від споживання блага.
Карта байдужності – множина кривих байдужності, графічне зображення функції корисності.
Картель – це угода про розподіл ринку між олігопольними фірмами з метою підтримання цін і максимального прибутку шляхом встановлення для кожного учасника картелю квоти в загальному обсязі виробництва і збуту, а також рівня цін.
Коефіцієнт концентрації ринку – це такий показник, який дозволяє визначити ступінь переваги однієї або декількох фірм на ринку.
Консолі (або довічна рента) – облігації з необмеженим строком виплат.
Кон’юнктура ринку праці – це співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили на ринку. Розрізняють три типи кон’юнктури ринку праці: 1) трудодефіцитна, коли попит перевищує пропозицію праці; 2) трудонадлишкова – пропозиція переважає попит на робочу силу; 3) рівноважна – попит і пропозиція праці співпадають.
Коммунальність – нерозподільність окремих елементів економічного середовища в процесі господарювання.
Комплементарні інститути – інститути, базисні для протилежного типу ІМ, що доповнюють дію базисних інститутів, забезпечують стабільність соціальної системи.
Конкурентна пропозиція – пропозиція фірми, що орієнтується на максимальний прибуток досягаючи обсягу виробництва на рівні, при якому граничні витрати дорівнюють ціні.
Конкурентна фірма – це фірма, яка погоджується з ринковою ціною.
Конкурентоспроможність товару – відповідність товару вимогам ринку, можливість збуту його на конкурентному ринку.
Конкуренція – економічний процес взаємозв'язку, взаємодії й зіткнення інтересів виробників, постачальників і споживачів продукції в процесі її реалізації, суперництво між економічними суб'єктами за найкращі умови виробництва, збуту й придбання продукції.
Корисність – міра задоволення, яку одержує суб’єкт від споживання блага або виконання певної дії.
Короткостроковий період − це період, протягом якого один чи більше виробничих факторів не можуть змінитися.
Крива байдужності – множина точок, що зображують рівнозначні для споживача сполучення визначених кількостей двох благ.
Крива виробничих можливостей – максимальний обсяг виробництва залежно від запропонованого на ринку обсягу виробництва конкурентів.
Крива дохід-споживання – множина точок, що зображують набори двох благ, якими цікавиться споживач при різних розмірах свого бюджету в заданій системі цін.
Крива Енгеля – множина точок, що зображують обсяг попиту споживача на окреме благо при різних розмірах його бюджету в заданій системі цін.
Крива ціна-споживання – множина точок, що зображують набори двох благ, що запитує споживач при заданому бюджеті і зміні ціни одного з благ.
Корисність – поняття суто індивідуальне: корисне для одного суб’єкта може бути марно для іншого. Корисність залежить від споживчих властивостей благ і самого процесу споживання, від того, хто і як задовольняє свої потреби.
Ламана крива попиту – крива попиту, яка була б бажаною для олігополіста, який не бере участі в змові (про ціни, квоти продукції, ринки збуту); яка заснована на припущенні, що конкуруючі фірми приєднуються до рішення про зниження цін, але не прослідують за рішенням про підвищення цін.
«Лідерство» в цінах – це цінова політика домінуючих фірм олігопольного ринку. Суть її в тому, що всі фірми даної галузі при формуванні і зміні своїх цін орієнтуються на ціни, які встановлені найбільшою та економічно ефективною фірмою-лідером.
Людський капітал – це ті вкладення, які збільшують фізичну або розумову здатність людини.
Межі технічної ефективності ізокванти – межі ізокванти в яких будь-яка комбінація факторів виробництва демонструє наявність граничного продукту, або прибутку.
Метод наукової абстракції – мислена операція по виділенню найбільш суттєвого в об’єкті, який вивчається, і відволіканню від несуттєвого (другорядного).
Мінімальна зарплата – це законодавчо встановлений розмір заробітної платні за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може бути оплата за виконану робітником норми праці. До мінімальної зарплати не включаються доплати, надбавки та інші виплати. Це державна соціальна гарантія, обов'язкова для підприємств усіх форм власності та господарювання.
Модель ринку досконалої конкуренції – тип ринку, який характеризується великою кількістю фірм однорідної (стандартизованої) продукції, відсутністю їхнього впливу на рівень поточних цін, вільним вступом і виходом із ринку.
Монопсонія на ринку праці – це один із реальних типів ринку, який характеризується наявністю одного покупця (наймача) робочої сили та чисельністю робітників для найму. Ставки зарплати нижче, умови праці гірше, ніж на досконало конкурентному ринку.
Монополістична конкуренція – ринок, на якому багато фірм продають диференційовану продукцію; ринок, доступ на який відносно вільний; певною мірою фірми в умовах монополістичної конкуренції мають можливість контролювати ціни на вироблені нею товари; розвинена нецінова конкуренція.
Набір благ – сукупність конкретних видів благ в певних обсягах, що споживаються в даний період часу.
Надлишок на ринку – стан нестабільності, що виявляється в нестійкому перевищенні пропозиції над попитом.
Наймана праця – форма господарських відносин, пов’язана з виконанням вільними економічними суб’єктами певних функцій на підприємстві згідно з трудовим договором та за оговорену винагороду.
Некоммунальність – здатність уособленого, самостійного функціонування окремих елементів економічного середовища.
Номінальна процентна ставка – це ставка процента, оголошена банками з урахуванням темпів інфляції.
Нормальний прибуток − це доход на власну підприємницьку діяльність, він включається до складу внутрішніх витрат.
Обмін – базисний інститут ринкової економіки, що передбачає двосторонній рух товарів між суб’єктом господарювання орієнтованими на прибуток, який вони отримують в результаті угоди.
Олігополія – ринок, на якому декілька фірм виробляють стандартні або диференційовані товари; ринок, доступ на який для інших фірм ускладнений; на якому контроль над цінами на продукцію обмежений взаємозалежністю фірм.
Олігопольна взаємозалежність – це будь-яке вагоме рішення однієї з фірм-олігополістів (при визначенні ціни чи обсягу випуску і реалізації продукції), яке потребує врахування реакції конкурента.
Оптимум товаровиробника – максимум вигод, які отримує фірма у процесі реалізації мети своєї ринкової діяльності.
Організаційні рутини – алгоритми виконання виробничих завдань та координації діяльності співробітників у межах окремої установи.
Ординалістська концепція – теорія споживчого попиту, заснована на допущені можливості порядкового виміру корисності і яка заперечує можливість кількісного її виміру.
Орендна плата – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Парето-ефективність – оптимальний розподіл ресурсів, за якого неможливе підвищення задоволення потреб однієї особи не погіршуючи водночас становища хоча б однієї з решти осіб.
Переваги – один з чинників, що впливає на вибір конкретних благ окремими споживачами.
Підприємництво – ініціативна, новаторська, самостійна, здійснювана від свого ім'я, на свій страх і ризик, під свою майнову відповідальність діяльність громадян, фізичних і юридичних осіб, спрямована на систематичне одержання прибутку, доходу від користування майном, продажу товарів, виконання робіт, надання послуг.
Підприємство − самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної іншої господарської діяльності.
Позичковий процент – ціна кредитних ресурсів і водночас альтеративна вартість капітальних активів.
Попит – кількість товарів або послуг, які споживач бажає та в змозі купувати за визначеною ціною протягом визначеного терміну.
Постійні витрати − витрати, які не залежать від обсягу виробництва.
Правило мінімізації витрат або максимізації прибутку – оптимальний розподіл ресурсів, за якого граничний доход кожного ресурсу у грошовому вираженні дорівнює граничним витратам використання цього ресурсу і його ціні (МR=MC=P).
Предмет мікроекономіки – вивчення загальних принципів діяльності окремих господарюючих суб’єктів і особливостей їх поведінки в середовищі, яке характеризується обмеженістю ресурсів і безмежністю потреб.
Прибуток (чистий доход) − доход, який дорівнює різниці між валовим (сукупним) доходом і витратами.
Пропозиція – кількість продукту, яку виробник готовий створити та доставити на ринок при визначеному рівні цін та протягом визначеного часу.
Пропозиція праці – це кількість праці (в робочих годинах, днях і місяцях), яку готові пропонувати працівники при даному рівні зарплати. Пропозиція праці буває індивідуальною (з боку окремого працівника), ринковою і сукупною.
Пучок прав власності – комплекс санкціонованих суспільством поведінкових відносин між людьми із приводу використання економічних благ, включає: право володіння, право використання, право управління, право на доход, право розпорядження, право на безпеку, право на передачу благ у спадщину, право безстрокового володіння, заборону на використання блага способом, що наносить шкоду зовнішньому середовищу, право на відповідальність у вигляді стягнення блага на сплату боргу, право на залишковий характер.
Реальна процентна ставка – це номінальна ставка процента без врахування очікуваного темпу інфляції. Реальну процентну ставку обчислюють за рівнянням Фішера.
Рента – один із видів прибутку на власність, плата власнику за використання природного ресурсу.
Рента абсолютна – форма земельної ренти, одержувана землевласниками незалежно от родючості і місця розташування земельних ділянок.
Рента диференціальна – одна з форм земельної ренти у вигляді додаткового прибутку, одержуваного землевласником за рахунок більшої родючості землі на його земельній ділянці і більш високої ефективності праці.
Рента земельна капіталізована – ринкова ціна землі, обумовлена як дисконтована вартість усіх майбутніх прибутків, що надходять у виді ренти, залежить від розміру ренти й від ставки відсотка.
Рента монопольна – особлива форма земельної ренти, утворюється при продажі визначених видів сільськогосподарських продуктів по монопольній ціні, що перевищує їх вартість.
Ринкова рівновага – стан ринку при якому пропозиція продукту відповідає попиту на нього та відсутні тенденції до змін ринкової ціни.
Ринок праці – це специфічна форма розподілу і використання робочої сили, властива ринковій економічній системі. Вона характеризується залученням робочої сили в процес виробництва шляхом її купівлі – продажу відповідно попиту і пропозиції. За наймом ховаються виробничі відносини між роботодавцями (капіталістами-власниками) і найманими працівниками.
Рівновага на ринку досконалої конкуренції – ситуація, за якої підприємство максимізує прибуток за умови рівності ринкової ціни граничному доходу та граничним витратам.
Рівноважна ціна – ціна, за якої попит та пропозиція продукту рівні і яка не має тенденції до змін.
Рівноважна процентна ставка – важливий індикатор інвестиційної активності. Вона впливає на розподіл фізичного і фінансового капіталу між галузями та всередині них, тобто між підприємствами.
Середні витрати − витрати, розраховані на одиницю продукції.
Середній доход підприємства − це доход в середньому на одну одиницю реалізованого товару.
Середній продукт − сукупний продукт підприємства з розрахунку на одиницю змінного фактора виробництва.
Синтез – об’єднання – проаналізованих частин в єдине ціле.
Споживчий вибір – це вибір, що максимізував функцію корисності раціонального споживача в умовах обмеженості ресурсів (грошового доходу).
Споживач (домогосподарство) – індивід або група індивідів, що виступають на ринку, з одного боку, як власники ресурсів, з іншого – пред’являють попит на певні матеріальні блага та послуги.
Суспільні і державні інститути – організації, які реалізують соціальні цілі, а також здійснюють контролюючий і регулюючий вплив на поведінку решти економічних (господарюючих) суб’єктів.
Сукупний (валовий) доход, який одержує підприємство дорівнює ціні продукту, помножений на кількість реалізованого товару.
Сукупний продукт − весь обсяг продукту підприємства, створено сукупною дією усіх факторів виробництва.
Технологія – сукупність операцій, прийомів з виготовлення продукту/послуги на основі визначених факторів виробництва.
Фізичний (технічний) капітал – сукупність матеріальних засобів, які використовуються в різних фазах виробництва і збільшують продуктивність людської праці (верстати, будівлі, комп’ютери і т.п.).
Фінансовий (грошовий) капітал – сукупність грошових коштів і грошовий вираз вартості цінних паперів.
Фірма – самостійний господарюючий суб'єкт із правами юридичної особи, що виробляє продукцію, товари, послуги, займається різними видами економічної діяльності.
Функція корисності – це співвідношення між обсягами благ, що споживаються, і рівнем корисності, які досягаються при цьому споживачем. Вона показує переваги споживача.
Х-неефективність – це втрати, збитки фірми у наслідок неефективного менеджменту.
Ціна землі – є капіталізованою вартістю ренти, тобто сумою, яка за певної норми відсотка даватиме доход, який дорівнює річній ренті з усієї ділянки.
Цінність – це корисність, виражена в грошових одиницях.
Ціноутворення за принципом «витрати плюс» – застосовується фірмами олігопольного ринку. Метою є встановлення бажаної для них ціни виробництва на основі середніх розрахункових витрат виробництва шляхом додавання до них визначеної суми, яка відповідає нормі прибутку на вкладений капітал.
Юридичний капітал – сукупність прав розпорядження деякими цінностями, причому ці права дають їх володарям доход без вкладення відповідної праці.
PAGE 162