|
|
|
Для гігієнічної оцінки води використовують такі показники:
— кількість завислих речовин;
— кількість плаваючих речовин;
— температура;
— водневий показник рН;
— мінеральний склад;
— розчинений кисень;
— біологічно повне споживання кисню (БПК повне );
— хімічне споживання кисню (ХСК);
— наявність збудників захворювань;
— кількість лактозопозитивних кишкових паличок (ЛКП);
— кількість каліфагів у бляшкоутворюючих одиницях;
— наявність життєздатних яєць гельмінтів та найпростіших кишкових;
— кількість хімічних речовин (табл. 3.27).
Для санітарної оцінки води використовуються показники:
— гранично допустимі концентрації речовин у воді;
— орієнтовно допустимі рівні речовин у воді (ОДР);
— лімітуючі ознаки шкідливості (санітарно-токсикологічний, загальносанітарний, органолептичний з розшифруванням його властивостей: запаху, впливу на колір, утворення піни та плівки, надання присмаку);
— клас небезпеки речовин.
Хімічні речовини у воді поділяються на класи небезпеки: І клас — надзвичайно небезпечні; II клас — високонебезпечні; III клас — небезпечні; IV клас — помірно небезпечні.
|
23:58:00
|
|
|
|
|
Контроль якості води. Нормування забруднювачів у воді Якість води визначається за чотирма основними групами показників: фізичними, гідробіологічними, бактеріологічними, хімічними.
Для оцінки екологічного стану вод, умов їхнього використання встановлюється Гранично допустимі концентрації речовин у водних об’єктах та гранично допустимі скиди (ГДС).
ГДК домішок у воді водного об’єкта– це такий нормативний показник, який включає несприятливий вплив на організм людини і можливість обмеження чи порушення нормальних умов господарсько-питного, побутового та інших видів водокористування.
ГДС – обсяг шкідливих речовин у стічних водах, максимально допустимий до відведення в установленому режимі у певному пункті водного об’єкта.
|
|
|
