. Загальні передумови та економічні чинники необхідності кредиту Кредит iснував не завжди
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Частина 2. КРЕДИТ І БАНКИ
РОЗДІЛ 8. НЕОБХІДНІСТЬ ТА СУТЬ КРЕДИТУ
Вивчивши цей розділ, Ви зможете:
зрозуміти, як і чому виник кредит, які його суттєві ознаки;
розпізнавати кредит серед інших економічних категорій;
усвідомити закономірності та стадії руху кредиту;
зрозуміти суть та відмінності основних теорій кредиту;
керуватись основними правилами кредитування при здійсненні кредитних операцій;
8.1. Загальні передумови та економічні чинники
необхідності кредиту
Кредит iснував не завжди. Він виник на певному етапi розвитку людського суспiльства. Його винайдення вважають одним з найгеніальніших відкритів людства вслід за винайденням грошей. Причини його виникнення слід шукати перш за все не у сфері виробництва, а у сфері обміну, де продавці товарів протистоять один одному як власники, як юридично самостійні особи.
Коли товарно-грошові відносини почали ставати більш-менш регулярними, взаємовiдносини мiж товаровиробниками іноді набували особливого характеру: продавцю потрiбно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити (тому що вiн ще не виготовив свiй товар або виготовив, але не продав його з тих чи інших причин). За таких умов акт купівлі-продажу товару не міг відбутись. І тут випадково, як і багато ін-ших винаходів людства, був відкритий кредит за наявності довіри продавця до покупця товар був проданий з відстрочкою платежу, в кредит. Таким чином, кредит виник і розвинувся на основі функції грошей як засобу обігу. З його виникненням гроші, окрім функції міри вартості і засобу обігу, стали виконувати й функцію засобу платежу, однією з ознак якої є розрив в часі між передачею товару і грошей із рук в руки. Цим самим кредит полегшував реалiзацiю товарiв. Саме в цьому й полягає найбiльш поширена причина необхiдностi в кредитi. Але в подальшому кредит розвивався і необхідність в ньому стала появлятись не тільки виходячи із сфери обміну, але й з інших сфер суспільного відтворення виробництва, споживання.
В умовах сучасного розвитку товарного виробництва, коли воно набуло загального характеру, стан економiчних зв'язкiв не тільки в межах однієї країни, а й в усьому світі дуже ускладнився. За таких умов його навiть неможливо собi уявити без кредиту. Адже внаслiдок спецiалiзацiї виробникiв на виготовленнi певних товарiв i спричиненого нею кооперування суспільне виробництво перетворилось у свого роду величезний замкнутий ланцюг тісно повязаних між собою товарно-грошовими відносинами ланок товаровиробників, продавців, споживачів. I щонайменше порушення у будь-якiй iз цих ланок може призвести до того, що вона не розрахується за своїми зобовязаннями з іншими його ланками. В результаті, може бути порушений нормальний обмiн товарами мiж окремими учасниками товарно-грошових відносин, тобто цей ланцюг може “розірватись”. Саме в цьому полягає абстрактно-теоретична можливість кризи збуту товарів у суспільстві, котра стає реальною, якщо подібні порушення набувають масового характеру. Все це досить негативно може вплинути на фінансово-господарську діяльність цілого ряду учасників суспільного відтворення. Тому суспільство у своєму розпорядженні повинно мати такі економічні інструменти, з допомогою яких могло б запобігати перебоям у сфері суспільного виробництва і, взагалі, суспільного відтворення. Одним із найважливіших таких інструментів і став кредит. Звідси, існування товарного виробництва і повязаного з ним товарного обiгу є найбільш загальною економічною причиною необхідності кредиту.
Історична наука стверджує, що кредит був відомий не менш, ніж 3000 років тому в Ассірії, Вавілоні, Єгипті. Починаючи з ХІІ ст. діяла комплексна система торгового кредиту в Європі. З одного боку, купці продавали свої товари в кредит, а з другого надавали аванси товаровиробникам під майбутню поставку товарів. Активне застосування кредиту було властиве і для середньовічної торгівлі на території сучасної України.
Як показало вивчення вченими Львівської міської книги за 1382 1389 рр., у Львові (напевне, й в інших руських містах) були досить розвинуті кредитні відносини. Гроші позичались під заставу зі сплатою відсотків. Окрім цього, надання кредиту було повязано й з торгівлею, зокрема з так званим складським правом, коли непроданий протягом відведеного купцеві часу товар залишався в кредит, щоб не вертатись з ним назад додому (при абсолютному складському праві купець не мав права їхати з своїм товаром далі).
В тому ж таки ХІ ст. був удосконалений переказний вексель і розширилось надання комерційного кредиту. Правда, середньовічні векселі рідко дисконтувались чи переводились з допомогою індосаменту. Кредит мав бути забезпечений капіталом, про що вказувалось у векселі. Оплачуватись вексель мав золотими або срібними монетами. Хоч карбування монет на території сучасної України почалось ще в Х ст., з-за відсутності власного золота і срібла обсяги карбування своїх монет (монетні двори знаходились у Києві і Львові) були незначні, тому приходилось користуватись чеськими і татарськими монетами. Срібло на львівський монетний двір завозилось із Семиграддя, що в Угорщині отляр Н.Ф. Кладоискательство и нумизматика. К.: Наукова думка, 1974. С. 50 63.
Кредит з вказаних причин, а також при необхідності розширити виробництво і недостатньому нагромадженні для цього власних коштів, безперечно, необхiдний уже функцiонуючому товаровиробниковi. Однак ще бiльш вiн потрiбний тому, хто лише прагне органiзувати власне виробництво чи розпочати якусь iншу пiдприємницьку дiяльнiсть, але ще не зміг накопичити для цього власний капітал. Приблизно така ж ситуація виникає й у сфері споживання. Зазвичай у молодих людей потреби перевищують їх доходи, тому часто у них виникає необхідність в кредиті. Така ж ситуація нерідко виникає й у держави в цілому, що також зумовлює потребу в кредиті. Отже без кредиту нормальне функцiонування товарного виробництва, товарного обігу та споживання у сучасному суспiльствi взагалi неможливе. Він стає обовязковим атрибутом господарювання. "Купуй зараз, плати потiм," такий принцип кредитного господарства, як називають сьогоднiшню економiку, котра вся пронизана кредитними вiдносинами.
Проте, окрім цих загальних причин необхідності кредиту, є ряд специфічних факторів, які її деталізують. Зокрема, кредит можливий лише за певних передумов. Однією з них і, напевне, першою стало майнове розшарування суспільства у період розпаду первісно-общинного ладу, коли бідний мусів звертатися за позичкою до більш богатого. За сучасних умов така закономірність не є обовязковою. Внаслідок різних причин тимчасово вільна вартість у грошовій чи натуральній формі може бути в одних юридичних чи фізичних осіб, а потреба у їх запозиченні виникає в інших. Тому необхідність акумуляції тимчасово вільної вартості для надання її в позичку є однією з основних передумов кредитних відносин.
Але для виникнення кредитних вiдносин перш за все потрiбно, щоб той, хто надає кредит, довiряв тому, хто хоче його отримати. Адже саме слово "кредит"походить вiд латинського credere довiряти, або вiдповiдно credo вiрю. Довiра фундамент кредитних вiдносин, одна з найважливіших передумов їх виникнення. Проте за сучасних умов вона часто відступає на другий план. Переважно однiєї довiри для виникнення кредитних відносин і укладання кредитної угоди зараз замало, бо майже завжди існує ризик несвоєчасного чи неповного повернення кредиту. А тому кредиторові, як правило, потрiбнi певнi гарантiї його повернення, отримані чи від самого позичальника (наприклад, у виглядi застави), чи від того, хто має певний капiтал або майно, чи від страхової компанiї тощо.
Окрім довіри, обовязковою передумовою виникнення кредитних відносин є збіг економічних інтересів кредитора і позичальника. Він досягається шляхом переговорів між ними щодо основних параметрів кредитної угоди розмір і термін позички, величина позичкового процента та порядок його сплати тощо Таким чином, забезпечення інтересів сторін кредитної угоди є наслідком досягнутого ними компромісу.
За своєю природою кредитна угода, в основі якої лежить тимчасове запозичення чужої власності, обумовлює необхідність матеріальної відповідальності її учасників за виконання взятих на себе зобовязань. Тому ці учасники мають бути юридично самостійними особами. Фізичні ж особи можуть стати субєктами кредитних відносин за умови їх дієздатності у правовому відношенні. Це також є однієї з передумов виникнення кредитних відносин.
Ще однією з передумов цих відносин є отримання позичальником регулярних доходів, за рахунок яких він зможе погасити кредит. Ними можуть бути виручка від реалізації товарів, отримувані заробітна плата, пенсія тощо, надходження податків і т. ін. Як правило, за відсутності цієї передумови кредити не надаються. Наприклад, він не може надаватись організаціям, закладам і установам, які повністю знаходяться на бюджетному фінансуванні. Але в окремих випадках, коли є надійна гарантія виділення бюджетних асигнувань в недалекому майбутньому, то їм також може бути наданий кредит.
Для юридичних осіб субєктів господарювання ще однією неодмінною економічною передумовою існування кредиту, яка випливає з попередньої, є їх функціонування на засадах комерційного чи господарського розрахунку. Перший з них передбачає діяльність підприємницької структури на свій страх і ризик, а в умовах діяльності на засадах госпрозрахунку є можливість в разі необхідності отримати допомогу від вищестоящої організації (міністерства, відомства тощо). За умов діяльності на засадах комерційного чи господарського розрахунку авансований субєктом господарювання капітал (Г) здійснює кругообіг, який можна зобразити формулою:
Г Т ... В... т г
Г Т ... В... (Т+Т) т (Г +Г) г
У верхній частині наведеної формули зображено кругообіг основного капіталу протягом одного циклу випуску і реалізації товару. При цьому засоби праці (Т), до яких відносяться будинки, споруди, устаткування, машини, механізми тощо, у процесі виробництва (В) на виготовлений товар переносять лише частину своєї вартості у вигляді амортизаційних відрахувань (т), які поступають у складі виручки від реалізації товару в сумі (г). Ці амортизаційні відрахування на тривалий час осідають (тобто є тимчасово вільними) в амортизаційному фонді товаровиробника і служать джерелом відшкодування зношених засобів праці на новій чи попередній технічній основі. Повністю капітал, авансований товаровиробником в основні засоби, повернеться останньому протягом тривалого часу, який визначається нормативним строком служби цих засобів. До заміни зношених основних засобів новими кошти амортизаційного фонду можуть зберігатись на депозиті у фінансових посередників, інвестуватись в цінні папери чи тимчасово використовуватись самим товаровиробником для розширення масштабів виробництва.
В нижній частині формули зображено кругообіг оборотного капіталу, який авансований на придбання предметів праці (сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, тари, залишків незавершеного виробництва тощо) та формування засобів обігу (готової продукції, товарів в процесі реалізації, грошових коштів). В цій частині формули і означають додаткову вартість, створену робочою силою у процесі виробництва. В цілому ця формула показує, що амортизаційні відрахування відносяться до основного, а не оборотного капіталу.
Відомо, що під впливом різних чинників, потреба підприємств в оборотному капіталі коливається як протягом одного циклу, так і (особливо) в різних циклах кругообігу. Ці коливання бувають двох видів сезонні та постійні. Сезонні коливання переважно викликані природніми факторами, а постійні в основному різними випадковими причинами. З метою забезпечення безперервності індивідуального кругообігу капіталу обидва види цих коливань зумовлюють необхідність в кредиті. За характером та обсягами ці коливання істотно відрізняються між собою (див. рис. 9.1 та 9.2 ?).
Потреба Потреба
в оборотно- в оборотно-
му капіталі му капіталі
Норматив
власного
Норматив оборотного
власного капіталу
оборотного
капіталу
І кв. ІІ кв. ІІІ кв. І кв. І кв. ІІ кв. ІІІ кв. І кв.
Рис. 9.1. Коливання потреби в обо- Рис. 9.2. Коливання потреби в обо-
ротному капіталі підприємств з се- ротному капіталі підприємств з не-
зоннм характером виробництва сезонним характером виробництва
На рис. 9.1 ? зображені коливання потреби в оборотному капіталі у підприємства з сезонним характером виробництва цукрового заводу, який працює лише на вітчизняній сировині. У першому кварталі, коли уже закінчилась переробка цукрових буряків, витрачені допоміжні матеріали (камінь-вапняк для відбілювання цукру), мішкотара, паливо для ТЕЦ, закінчується відвантаження виготовленої продукції покупцям, тобто почався період сезонного простою, потреба в оборотному капіталі зменшується до мінімуму, який в таких галузях визначається нормативом власного оборотного капіталу.
Але уже десь з другої половини ІІ кварталу потреба в оборотному капіталі у звязку з підготовкою до нового сезону цукроваріння (здійснення ремонтних робіт, створення запасів палива, тари, вапняку тощо) починає зростати. Отже, потреба в оборотному капіталі поступово підвищується. Особливо швидко вона зростає в кінці ІІІ кварталу у вересні, коли починається заготівля цукрових буряків. Але своєї максимальної величини ця потреба досягає приблизно в середині І кварталу, коли в основному закінчується перевищення обсягів заготівлі сировини над обсягами її переробки. Далі потреба в оборотному капіталі стрімко знижується. Відповідно зменшується й потреба в кредиті. В наступному році такий цикл повторюється.
Звичайно, потреба в оборотному капіталі, що перевищує його норматив, який на підприємствах із сезонним характером виробництва визначається потребою в тому кварталі, коли вона найменша, могла б покриватися власними коштами. Але для цього підприємство мусіло б нагромадити власні кошти у розмірі максимальної потреби в них, яка в нашому прикладі виникає у четвертому кварталі. Проте в інші періоди року значна частина цих коштів була б вільною.
Але досвід роботи підприємств свідчить, що коли є вільні кошти, у них, як в аналогічних ситуаціях в окремих людей, виникає спокуса їх витратити, причому часто без особливої потреби. Цим порушується режим економії як один із важливих принципів раціонального господарювання. Кошти більшою мірою використовуються по-господарському, коли підприємство перебуває на “голодному фінансовому пайку”. Тому йому недоцільно нагромаджувати власні оборотні кошти у розмірі найбільшої протягом року потреби в них. Підприємству досить мати ці кошти у розмірі мінімальної потреби нормативу, а потреби понад норматив в разі їх виникнення можна покривати за рахунок нормальної кредиторської заборгованості, інших джерел коштів (вільних коштів фондів цільового призначення, отриманого, але ще не перерахованого до бюджету прибутку, невиплачених дивідендів тощо). Якщо таких джерел недостатньо, підприємство мусить позичати кошти або в інших підприємств, або у фінансових посередників.
Індивідуальний кругообіг і оборот капіталу окремих субєктів господарювання тісно взаємоповязаний і переплітається в масштабах усього процесу суспільного відтворення з кругообігом і оборотом капіталів інших субєктів. Коли у одних із них виникає необхідність в кредиті, в інших у цей час кошти вивільняються. Так, якщо взяти наш приклад, то тоді, коли виникає потреба цукрового заводу в кредиті, вільні кошти появляються у сільськогосподарських товаровиробників, які їх отримали за продані цукрові буряки. Після реалізації цукру вільні кошти має цукровий завод, а потреба в кредиті виникає у покупців цукру (підприємств торгівлі та громадського харчування, кондитерської промисловості і т. ін.). Тимчасово вільними можуть бути заощадження населення, нагромадження держави та кошти на рахунках бюджетних організацій, власні кошти різних фінансових посередників. Саме це надає можливість перерозподіляти кошти в суспільстві на засадах повернення з допомогою кредиту.
Передбачити потребу в запозичених коштах на підприємствах із сезонним характером виробництва, до яких належать сільськогосподарські, торфодобувні підприємства, підприємства з вирощування і вилову риби, заготівлі лісу, заготівлі та переробки сільськогосподарської сировини тощо, не дуже важко. Адже відомо, коли і яка пора року змінює іншу, які процеси в той чи той період відбуваються в даній галузі економіки. Звичайно, точний обсяг потреби у запозичених коштах наперед визначити складно, але суттєвого значення це не має. Головне, що підприємство знає, в які саме періоди і у яких приблизно обсягах у нього виникає необхідність в кредиті. Водночас на інших підприємствах в ці періоди появляються тимчасово вільні кошти, котрі можуть бути надані в кредит ними безпосередньо або банками, де ці вільні кошти зберігаються.
Інакше відбувається процес кругообігу оборотного капіталу на підпри-ємствах з несезонним характером виробництва. Це, як правило, підприємства, які відносяться до гірничої, металургійної, хімічної, машино- і приладобудівної промисловості, більшість підприємств легкої промисловості та промисловості будівельних матеріалів і т. ін. Для них не властиві ні сезонне зростання потреби в оборотному капіталі, ні періоди сезонного простою. Проте й на цих підприємствах потреба в оборотному капіталі протягом року постійно коливається. Це повязано з нерівномірним надходженням і витрачанням товарно-матеріальних цінностей (сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, тари тощо), наростанням витрат на незавершене виробництво, випуском і реалізацією готової продукції та іншими чинниками. Такі коливання, як показано на рис. 9.2 ??, мають значно меншу і завчасно непердбачувану амплітуду.
Норматив власного оборотного капіталу на підприємствах з несезонним характором виробництва також встановлюється не за найбільшою потребою в коштах, але й не за найменшою. Нормативом тут виступає середня потреба в оборотному капіталі, яка визначається на підставі середніх величин (середній інтервал та величина поставки товарно-матері-альних цінностей, середні витрати часу на розвантаження, маркування і складування тощо), а середня із середніх і є середня величина. Фактична ж потреба в оборотних коштах на таких підприємствах постійно відхиляється від нормативу в обидва боки.
Відхилення від нормативу вниз викликає вивільнення, а вверх додаткову потребу в оборотному капіталі. Якщо у розпорядженні підприємства немає відповідних джерел коштів, то у нього виникає необхідність у кредиті. Звичайно, вона дуже короткочасна, але виникає досить часто. Тому механізм задоволення такої потреби має бути іншим, більш гнучким, ніж для підприємств із сезонним характером виробництва.
Але в цілому можна зробити висновок, що коливання потреби в оборотному капіталі є однією з причин необхідності кредиту. Якщо ця причина визнається майже усіма економістами, то у більшості випадків поза їх увагою залишається необхідність в кредиті, яка випливає із коливань структури джерел формування оборотного капіталу. Щоб це довести, розглянемо умовний приклад, наведений у табл. 9.1, в якому застосовано метод абстракції, який часто використовується в економічній науці. Припустимо, що у підприємства ідеально однакова потреба в оборотному капіталі на усі дати, але обсяг окремих джерел покриття цієї потреби постійно змінюється.
Таблиця 9.1
Залежність потреби в кредиті від коливання в джерелах
формування оборотного капіталу, тис. грн.
|
Джерело покриття потреби в оборотному капіталі |
Обсяг за станом на:
1.01 1.02 1.03 1.04 |
|||
|
Загальна потреба в оборотному капіталі |
1000 |
1000 |
1000 |
1000 |
|
у тому числі: |
||||
|
власні і прирівняні до них кошти |
450 |
480 |
400 |
420 |
|
кредиторська заборгованість |
160 |
510 |
230 |
|
|
інші джерела |
310 |
390 |
120 |
180 |
|
потреба в кредиті |
80 |
- |
- |
170 |
З даних таблиці видно, що на ті дати (на 1.01 та 1.04), на які підприємство не мало у своєму розпорядженні достатньо коштів для покриття загальної потреби в них, в нього виникла потреба в кредиті. На решту дат воно обходиться тими коштами, які в нього є, а тому потреби в кредиті не має. Таким чином, кредит виступає балансуючим джерелом, за рахунок якого покривається різниця між загальною потребою підприємства в оборотному капіталі та обсягом коштів, які воно має у своєму розпорядженні на конкретну дату.
Наявністю коливань потреби в коштах і джерелах їх формування викликається також необхідність кредиту на капітальні вкладення підпри-ємств. В умовах ринкової економіки і належності субєктів господарювання переважно до приватної або колективної форм власності амортизаційні відрахування як складова частина їх основного капіталу (див. наведену вище формулу кругообігу авансованих підприємством коштів) в них не вилучаються, а знаходяться у їх розпорядженні для самофінансування відтворення обєктів основного капіталу шляхом їх ремонту, технічного переозброєння чи реконструкції. В окремих випадках (наприклад, коли введені в дію засоби праці дуже швидко морально застаріли) на підприємстві може виникнути необхідність у кредиті. Зараз в багатьох підприємств накопичені ними для капітальних вкладень кошти знецінились внаслідок інфляції, яка стала основною причиною інвестиційної кризи в Україні. Тому майже в усіх підприємств відчувається гостра потреба в залучені зі сторони інвестицій або кредитів.
Особливо цю потребу відчувають підприємства, які перед запровадженням ринкових умов господарювання, тобто ще за часів існування Радянського Союзу, залишились з дуже зношеним виробничим апаратом. Адже кошти, призначені для фінансування капітальних вкладень, у них вилучались у безповоротному порядку для фінансування інших підприємств. А черга на виділення їм централізованих джерел фінансування цих вкладень так і не настала. Перехідного ж етапу від адміністративно-командної до ринкової економіки так і не було. Звичайно, такі підприємства опинились у дуже скрутному становищі, з якого без державної допомогт, зовнішніх інвестицій чи кредиту на капітальні вкладення вибратись не зможуть.
Для розширення діючого чи організації нового виробництва кредит необхідний не лише на відновлення обєктів основного капіталу, але й на будівництво чи придбання нових. Адже власних коштів для цього субєкти підприємницької діяльності майже не мають. Ці потреби в кредиті на цілі нагромадження є навіть більш обєктивними, ніж на відновлення зношених обєктів основного капіталу. Джерелом їх погашення буде майбутній прибуток від експлуатації придбаних за рахунок кредиту основних засобів.
Значні коливання доходів та видатків населення також зумовлюють необхідність в кредиті. В умовах нормального розвитку економіки у молодих людей потреби часто перевищують їх доходи. Адже часто необхідно платити за отримання освіти, купувати житло, меблі, побутову техніку, автомобіль тощо. Але доходів вони або зовсім не мають, або ці доходи ще незначні. В той же час у людей похилого віку в нормальних умовах розвитку економіки часто є вільні кошти, які вони зберігають у фінансово-кредитних установах. Це створює передумови для надання кредиту.
Отже, можна зробити висновок, що необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника, а конкретними причинами, що обумовлюють необхідність кредиту, коливання потреби в коштах та джерелах їх формування як у юридичних, так і у фізичних осіб. Коли у одних з них кошти вивільняються, іншим їх не вистачає. Ця суперечність розвязується за допомогою кредиту, котрий необхідний позичальнику для розширення виробництва або для повнішого задоволення власних потреб.
2. Остафьево
3. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Полтава2000
4. белочку. Но все знают что белочка это вовсе не рыжая бестия скачущая вокруг да около несчастного а всег
5. Йогурт. Как ни странно на первом месте йогурты
6. Тема- Створення та використання електронних форм
7. 3182 ББК 842РосРус6 Н 82 В оформлении книги использована работа художницы Елены Норки Оформление перепл
8. на тему- Cтройова підготовкаrdquo; Зміст Вступ Основна частина курсової роботи- 1
9. Методы и измерители производительности труда
10. РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук
11. капиллярной диффузии
12. Российская правовая академия Министерства Юстиции Российской Федерации РОСТОВСКИЙ Г
13. Государственный контроль носит таким образом надведомственный характер
14. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук Харків 2
15. Основные религиозно-философские учения Древнего Востока
16. экономическое развитие Украины в предвоенные годы оставалось спорным
17. Конспект проведения сказки инсценировки «Пчелки добрые подружки»
18. ниже среднего по критериям ВОЗ-йD1
19. контрольная работа
20. вариант этого метода разработанный Саксом и Леви