Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Визначення показників ефективності IT-Проектів
Основні принципи оцінювання ефективності IT-Проектів
Оцінювання ефективності. В основу оцінок ефективності IT-Проектів можуть бути покладені ті ж основні принципи, що й при оцінюванні будь-яких інших інвестиційних проектів незалежно від їх технічних, технологічних, фінансових, галузевих і регіональних особливостей:
розгляд IT-Проекту протягом усього його життєвого циклу (розрахункового періоду);
моделювання грошових потоків, що включають усі пов'язані зі здійснення IT-Проектів грошові надходження й витрати за розрахунковий період з урахуванням можливості використання різних валют;
порівнянність умов порівняння різних проектів (варіантів проекту);
урахування фактору часу;
урахування усіх найбільш істотних наслідків проекту;
урахування наявності різних учасників проекту;
урахування впливу інфляції;
урахування впливу невизначеностей і ризиків, що супроводжують реалізацію проекту;
багатоетапність оцінки.
У сучасних умовах досить швидко розвивається ринок нових IT-Проектів, які використовуються для організацій всілякого профілю, з різноманітними організаційними структурами управління, з різною чисельністю працюючих. Їхня розробка й впровадження вимагає великих одноразових витрат, експлуатаційних видатків, витрат живої праці. При обґрунтуванні доцільності здійснення таких великих витрат інвестор звичайно вимагає проведення розрахунків по оцінюванню ефективності проведених заходів.
Для цього необхідно встановити:
фактори, дія яких забезпечує ефективність;
напрямки дії цих факторів;
показники для кількісного вимірювання ступеня впливу цих факторів;
методи розрахунку цих показників.
Основними факторами є підвищення якості здійснення обчислювальних робіт, підвищення надійності функціонування обчислювальних ресурсів, скорочення термінів створення й освоєння нових інформаційних технологій, збільшення обсягів і скорочення строків переробки інформації, підвищення продуктивності праці розробників і користувачів інформаційних технологій і ін.
Для визначення напрямку дії цих факторів треба з'ясувати на що впливає розробка й впровадження конкретної ІСУ, а саме на:
ефективність праці окремих працівників управління;
ефективність управлінської діяльності підрозділів;
ефективність процесу управління при виробленні конкретного управлінського рішення;
ефективність окремої ланки ієрархічної системи управління;
ефективність методів управління;
ефективність впроваджуваного бізнес-процесу;
ефективність всієї системи управління в цілому.
Основним при розрахунку цих показників є визначення результатів і витрат по кожному року розрахункового періоду.
При цьому проблемним є питання визначення результату (доходу) від впровадження й використання або продажу даного IT-Проекту. Можна виділити такі підходи до визначення результативності (результатів):
коли результат (дохід) від виробничої діяльності й результат від впровадження й використання IT-Проекту збігається;
коли результат від впровадження й використання IT-Проекту становить частку від результату ефективності виробництва в цілому;
коли можна визначити результат від впровадження (продажу) IT-Проекту;
коли ефективність нового IT-Проекту можна визначити за допомогою побудови розробку дерева цілей і їхньої кількісної оцінки;
коли визначається результат від розробки й впровадження конкретного управлінського рішення, що використовує новий IT-Проект;
коли визначається результат діяльності управлінського персоналу на всіх ієрархічних рівнях (або окремому рівні), що використовують новий IT-Проект.
Після аналізу цих підходів можна вибрати показники й визначити методи їхнього розрахунку для визначення результату при оцінюванні ефективності нового IT-Проекту.
Ефективність управлінських рішень в галузі інформаційних технологій виражається насамперед у поліпшенні економічних показників керованого об'єкта, а також у поліпшенні функціонування самої системи управління. Ефективність забезпечується в результаті використання оптимізаційних і евристичних методів і моделей управління, підвищення пристосованості організації до зовнішніх і внутрішніх умов його існування, підвищення достовірності й оперативності інформації, використовуваної для прийняття управлінських рішень.
Джерела економії від впровадження IT-Проектів різного призначення значно різняться між собою, що повинно знаходити висвітлення в специфічних методах розрахунку економії.
Отже, як результат можна взяти приріст вартісної оцінки результату в виробничо-господарській діяльності об'єкта управління й приріст результату в супутніх сферах або виторг від продажу інформаційної системи управління (ІСУ).
Витрати мають такі складові:
1. одноразові витрати за розрахунковий період :
а) витрати розробника на створення проекту IT-Проекту;
б) витрати розробника на прив'язку даного проекту до конкретного користувача;
в) витрати користувача на прив'язку й освоєння IT-Проекту;
г) витрати користувача на придбання, доставку й монтаж необхідного обладнання для експлуатації IT-Проекту;
д) витрати користувача на поповнення оборотних коштів (якщо це необхідно) при збільшенні випуску продукції у зв'язку з використанням IT-Проекту.
2. поточні витрати за розрахунковий період:
а) витрати розробника на супровід і тиражування IT-Проекту;
б) поточні витрати користувача на експлуатацію IT-Проекту.
Витрати розробника на створення проекту ІСУ можна визначати різними методами (наприклад, одним із методів ТСО). Досить часто використовуються укрупнені методи розрахунку вартості розробки IT-Проектів. Одним із таких методів є розрахунок вартості розробки методом калькуляції по статтях витрат.
За цим методом калькуляція здійснюється по таких статтях:
|
Статті витрат |
Зміст |
Позначення або формула для розрахунку |
|
1. Матеріали (за винятком реалізованих відходів) |
Вартість матеріалів, необхідних для проведення досліджень, розробки системи, проведення експериментів. |
М |
|
2. Покупні комплектуючі вироби |
Вартість покупних комплектуючих виробів, необхідних для розробки й реалізації системи. |
Пк |
|
3.Вартість спеціального обладнання |
Вартість спеціального обладнання, що купується для виконання даної теми, якщо замовник не може представити своє обладнання на час розробки системи. |
Ссп |
|
4. Витрати на оплату праці. |
Основна й додаткова заробітна плата виконавців теми. Нарахування на заробітну плату. |
де Lо - основна заробітна плата виконавців; Ti – трудомісткість виконавця i-ой посади (мес.); Ri – кількість виконавців i-ой посади; kд – коефіцієнт додаткової заробітної плати; kн – коефіцієнт нарахувань на заробітну плату; f - місячна тарифна ставка або (оклад) виконавця |
|
5. Витрати на відрядження |
Вартість наукових відряджень до замовника або в інші організації для вивчення аналогічних досліджень по даній тематиці приймається за вартістю намічуваних відряджень або у відсотках від фонду оплати праці. |
Ском |
|
6. Інші прямі витрати. |
Прямі витрати, що не увійшли в попередні статті. |
Спр |
|
7.Контрагентські витрати. |
Вартість робіт, виконуваних для даної теми в інших організаціях, залучених як субпідрядники. |
Ска |
|
8. Накладні витрати. |
Витрати організації, пов'язані з виконанням даної розробки. Сюди входить зарплата адміністрації, обслуговуючого персоналу, витрати на опалення, освітлення, амортизація обладнання й ін. Накладні витрати встановлюються у відсотках до оплати праці виконавців. |
, де Кнак – коефіцієнт накладних витрат. |
Для визначення попередньої вартості розробки ІСУ (при нестачі інформації для застосування зазначеного вище методу калькуляції по статтях витрат) можна використовувати такі методи:
розрахунок по фактичних витратах на аналогічні розробки, виконані в попередні роки;
розрахунок по витратах на одного середньоспискового працівника;
розрахунок витрат з використанням типових етапів робіт і питомих ваг калькуляційних статей.
Розрахунок по фактичних витратах на аналогічні розробки, виконані в попередні роки
Для визначення попередньої вартості розробки необхідно виконати орієнтовні розрахунки по встановленню коефіцієнта ускладнення розробки в порівнянні з обраною як аналог. Далі потрібно проаналізувати трудові й вартісні показники по розробці-аналогу, про витрати на спеціальне обладнання, про витрати на контрагентські роботи й внести відповідні доповнення.
Розрахунок по витратах на одного середньоспискового працівника.
Цей метод застосовується для розробок, що не мають аналогів. При визначенні витрат на одного середньоспискового працівника розраховуються власні витрати даної організації, без витрат на спеціальне обладнання й контрагентські роботи. Далі отримане значення витрат ділиться на середньоспискове число працівників у базовому році.
Отримане значення витрат, що припадають на одного середньоспискового працівника в базовому році, множиться на кількість працюючих у плановому році. Далі до отриманого значення додаються витрати на спеціальне обладнання й контрагентські витрати в плановому році.
Розрахунок витрат на розробку з використанням типових етапів робіт і питомих ваг типових етапів робіт.
Для використання цього методу необхідно знати вартість якого-небудь j-го етапу робіт і питому вагу цього етапу у вартості всієї розробки. Розрахунок здійснюється по формулі:
де Сj – витрати по j-му типовому етапу нової розробки, розраховані одним із точних методів, у грошових одиницях;
уj – питома вага j-го типового етапу (за вартістю), в %.
Поточні витрати користувача IT-Проекту включають:
основну й додаткову заробітну плату з урахуванням нарахувань на соціальні потреби персоналу, що забезпечує функціонування ІСУ;
амортизаційні відрахування;
вартість електроенергії, споживаної комплексом обчислювальної техніки;
вартість паперу, допоміжних матеріалів, носіїв інформації, картриджів і т.п.
витрати пов'язані з орендою приміщення, обладнання й т.п., якщо це є;
витрати на поточний і профілактичний ремонт комплексу технічний засобів IT-Проекту (вартість запасних частин, вартість матеріалів для ремонту, вартість послуг спеціалізованих організацій і т.п.).
Як критерії (обмеження) можуть виступати:
загальний обсяг інвестицій в IT-Проект;
показники суспільної, комерційної й соціальної ефективності, бюджетної ефективності, що задовольняють інвестора.
Виходячи з вищесказаного стає зрозуміло, що необхідно прояснити ряд питань, що вимагають вирішення про майбутній розвиток IT/ІС і ефективність роботи. До їх числа можна віднести такі:
Які кошти тратяться на ІТ? Чи оптимальні вони для бізнесу?
Наскільки добре працює служба ІТ у порівнянні з іншими службами?
Як управляти інвестуванням в ІТ?
Які вибрати напрямки розвитку ІТ-Інфраструктури?
Як обґрунтувати бюджет на ІТ?
Як довести ефективність існуючої інформаційної системи й служби ІТ?
Яка оптимальна структура служби ІТ?
Скільки повинні коштувати аутсорсингові послуги із супроводу ІТ?
Як оцінити ефективність нового ІТ-Проекту?
Щоб відповісти на ці питання, потрібно оцінити поточний рівень інвестицій в ІТ, проаналізувати його адекватність бізнесу й при необхідності внести корективи.
Розрахунок показників суспільної ефективності
Порівняння різних інвестиційних проектів IT-Проекту (або варіантів проекту) і вибір кращого з них рекомендується провадити з використанням різних показників. Основними показниками суспільної ефективності є:
чистий дисконтований дохід (ЧДД);
внутрішня норма прибутковості (ВНД);
індекс прибутковості;
строк окупності.
Чистий дисконтований дохід (ЧДД) визначається як сума поточних ефектів за весь розрахунковий період, наведена до початкового кроку, або як перевищення інтегральних результатів над інтегральними витратами.
Якщо протягом розрахункового періоду не відбувається інфляційної зміни цін або розрахунок провадиться в базових цінах, то величина ЧДД для постійної норми дисконту обчислюється по формулі:
де Rt – результати, що досягаються на t-ом кроці;
Зt – витрати, здійснювані на тому ж кроці;
Т - горизонт розрахунку, дорівнює номеру року розрахунку, на якому проводиться ліквідація об'єкта.
Эt = (Rt - Зt) – ефект, що досягається на t-ому кроці;
– коефіцієнт дисконтування;
Е - норма дисконту (у відносних одиницях).
При оцінці ефективності інвестиційного проекту порівняння різночасних показників здійснюється шляхом приведення (дисконтування) їхньої цінності до початкового періоду.
Якщо ЧДД інвестиційного проекту позитивний, то проект є ефективним (при даній нормі дисконту) і може розглядатися питання про його прийняття. Чим більше ЧДД, тим ефективніший проект. Якщо інвестиційний проект буде здійснений при негативному ЧДД, то інвестор зазнає збитків: тобто проект неефективний.
На практиці використовують і модифіковану формулу для визначення ЧДД. Для цього зі складу Зt виключають капіталовкладення Kt на t-ому кроці .
Сума дисконтованих капіталовкладень
де К - дисконтовані капітальні вкладення.
Тоді формула для ЧДД буде мати вигляд
де Зt - витрати на t-ому кроці за умови, що в них не входять капіталовкладення. (У формулах для К збиток входить зі знаком "плюс", а дохід зі знаком "мінус".)
Ця формула виражає різницю між сумою наведених ефектів і приведеної до того ж моменту часу величиною капіталовкладень (К).
Індекс прибутковості (ИД) являє собою відношення суми наведених ефектів до величини капіталовкладень:
Індекс прибутковості тісно пов'язаний з ЧДД. Він будується з тих самих елементів і його значення пов'язане зі значенням ЧДД: якщо ЧДД позитивний, те ИД > 1, і навпаки. Якщо ИД > 1, проект ефективний, якщо ИД < 1 - неефективний.
Внутрішня норма прибутковості (ВНД) являє собою ту норму дисконту (ЕВН), при якій величина приведених ефектів дорівнює приведеним капіталовкладенням:
При використанні ВНД слід дотримуватися обережності. По-перше, вона не завжди існує. По-друге, рівняння може мати більше одного рішення. Перший випадок досить рідко зустрічається. У другому коректний розрахунок ВНД трохи складний, хоча й можливий. Як перше наближення до ситуації, коли простий (недисконтований) інтегральний ефект позитивний, ряд авторів пропонує приймати в якості ЕВН значення позитивного кореня рівняння.
ВНД проекту визначається в процесі розрахунку й потім порівнюється з необхідною інвестору нормою доходу на вкладений капітал.
Якщо ВНД дорівнює або більше необхідної інвестору норми доходу на капітал, інвестиції в даний інвестиційний проект виправдані, і може розглядатися питання про його прийняття. У протилежному випадку інвестиції в даний проект недоцільні.
Якщо порівняння альтернативних (взаємовиключних) інвестиційних проектів (варіантів проекту) по ЧДД і ВНД приводять до протилежних результатів, перевагу варто віддавати ЧДД.
Внутрішню норму прибутковості можна визначити по формулі, побудованій по методу інтерполяції:
де А - ставка дисконту при негативному чистому дисконтованому доході;
В- ставка дисконту при позитивному чистому дисконтованому доході;
С - чистий дисконтований дохід при ставці дисконту А;
D - чистий дисконтований дохід при ставці дисконту В.
Метод інтерполяції дає тільки наближене значення внутрішньої норми прибутковості. Чим більша відстань між будь-якими двома точками, що мають позитивний і негативний чистий дисконтований дохід, тим менш точним буде підрахунок внутрішньої норми прибутковості.
ВНД можна розрахувати за допомогою додатка MS EXCEL, використовуючи команду "Подбор параметра".
Строк окупності – мінімальний часовий інтервал (від початку здійснення проекту), за межами якого інтегральний ефект стає й надалі залишається ненегативним. Іншими словами, це період (вимірюваний у місяцях, кварталах і роках), починаючи з якого первісні вкладення й інші витрати, пов'язані з інвестиційним проектом, покриваються сумарними результатами його здійснення.
Результати й витрати, пов'язані зі здійсненням проекту, можна обчислювати з дисконтуванням або без нього. Відповідно, вийде два різних строки окупності. Звичайно строк окупності рекомендується визначати з використанням дисконтування.
При необхідності урахування інфляції розрахункові формули показників ефективності проектів повинні бути перетворені так, щоб із вхідних значень витрат і результатів була виключена інфляційна зміна цін.
Поряд з перерахованими вище критеріями можливі використання й ряду інших: інтегральної ефективності витрат, точки беззбитковості, простої норми прибутку, капіталовіддачі й т.д. Для застосування кожного з них необхідне чітке уявлення про те, яке питання економічної оцінки проекту вирішується з його використанням і як здійснюється вибір рішення.
Жоден з перерахованих критеріїв сам по собі на є достатнім для прийняття проекту. Рішення про інвестування коштів у проект повинне прийматися з урахуванням значень всіх перерахованих критеріїв і інтересів всіх учасників інвестиційного проекту. Важливу роль у цьому рішенні повинна грати також структура й розподіл у часі капіталу, залученого для здійснення проекту, а також інші фактори, деякі з яких піддаються тільки змістовному (а не формальному) урахуванню, наприклад, соціальні й екологічні фактори, що впливають на здоров'я населення, соціальну й екологічну обстановку в регіонах.
Необхідно враховувати також непрямі фінансові результати, обумовлені здійсненням проекту, зміни доходів сторонніх підприємств і громадян, ринкової вартості земельних ділянок, будинків і іншого майна, а також витрати на обумовлену реалізацією проекту консервацію або ліквідацію виробничих потужностей, втрати природних ресурсів і майна від можливих аварій і інших надзвичайних ситуацій.
Оцінка майбутніх витрат і результатів при визначенні ефективності здійснюється в межах розрахункового періоду, тривалість якого (горизонт розрахунку) приймається з урахуванням:
тривалості створення, експлуатації й (при необхідності) ліквідації об'єкта;
середньозваженого нормативного терміну служби основного технологічного обладнання;
досягнення заданих характеристик прибутку (маси й/або норми прибутку й т.д.);
вимог інвестора.
Горизонт розрахунку вимірюється кількістю кроків розрахунку.
Кроком розрахунку при визначенні показників ефективності в межах розрахункового періоду можуть бути: місяць, квартал або рік.
Витрати, здійснювані учасниками проекту, поділяються на первісні (капіталостворюючі), поточні і ліквідаційні, які здійснюються відповідно на стадіях будівельній, функціонування й ліквідаційній.
Для вартісної оцінки результатів і витрат можуть використовуватися поточні, прогнозні й дефльовані ціни.
Під поточними розуміють ціни закладені в проекті без урахування інфляції.
На стадії техніко-економічного обґрунтування обов'язковим є розрахунок економічної ефективності в прогнозних й дефльованих цінах (одночасно бажано провадити розрахунки й в інших видах цін).
Прогнозна ціна Ц(t)– ця ціна очікувана з урахуванням інфляції на майбутніх кроках розрахунку.
Дефльованими цінами називаються прогнозні ціни, приведені до рівня цін фіксованого моменту часу шляхом ділення на загальний базисний індекс інфляції.
Грошові потоки можуть виражатися в різних валютах. Рекомендується враховувати грошові потоки в тих валютах, у яких вони реалізуються.
Розрахунок показників комерційної ефективності
Для кількісного вимірювання ефективності ІСУ доцільно використовувати також метод аналізу грошових потоків (комерційна ефективність).
Комерційна ефективність визначається співвідношенням фінансових витрат і результатів, що забезпечують необхідну норму прибутковості.
Комерційна ефективність може розраховуватися як для проекту в цілому, так і для окремих учасників з урахуванням їх внесків. При цьому як ефект на t-ому кроці виступає потік реальних грошей.
При здійсненні проекту виділяється три види діяльності: інвестиційна, операційна й фінансова.
Грошовим потоком називається різниця між притоком і відтоком коштів від одного з видів діяльності (інвестиційної, операційної й фінансової діяльності) у кожному періоді здійснення проекту (на кожному кроці розрахунку).
Сальдо реальних грошей – різниця між притоком і відтоком коштів від всіх трьох видів діяльності.
Потік реальних грошей від операційної діяльності містить у собі такі види доходів і витрат (аналог (Rt -Зt+) (таблиця 6):
Таблиця 6.
|
Найменування показника |
Первісний стан |
1-ий рік |
2-ий рік |
t-рік |
T-Рік |
|
Виторг |
b1,0 |
b1,1 |
b1,2 |
b1,t |
b1,T |
|
Позареалізаційні доходи |
b2,01 |
b2,1 |
b2,2 |
b2,t |
b2,T |
|
Змінні витрати |
b3,0 |
b3,1 |
b3,2 |
b3,t |
b3,T |
|
Постійні витрати |
b4,0 |
b4,1 |
b4,2 |
b4,t |
b4,T |
|
Амортизація будинків |
b5,0 |
b5,1 |
b5,2 |
b5,t |
b5,T |
|
Амортизація обладнання |
b6,0 |
b6,1 |
b6,2 |
b6,t |
b6,T |
|
Відсотки по кредитах |
b7,0 |
b7,1 |
b7,2 |
b7,t |
b7,T |
|
прибуток до відрахування податків |
B8,0 |
B8,1 |
B1,2 |
B8,t |
B8,T |
|
Податки й збори |
b9,0 |
b9,1 |
b9,2 |
b9,t |
b9,T |
|
Проектований чистий дохід |
B10,0 |
B10,1 |
B10,2 |
B10,t |
B10,T |
|
Амортизація |
B11,0 |
B11,1 |
B11,2 |
B11,t |
B11,T |
|
Чистий приток від операції |
F1,0 |
F1,1 |
F1,2 |
F1,t |
F1,T |
Алгоритм розрахунку потоку реальних грошей від операційної діяльності.
Потік реальних грошей від інвестиційної діяльності містить у собі такі види доходів і витрат, розподілених по періодах (кроках) розрахунку (аналог Кt) (таблиця 7):
Таблиця 7.
|
Найменування показника |
Первісний стан |
1-ий рік |
2-ий рік |
t-рік |
T-Рік |
|
Земля |
a1,0 |
a1,1 |
a1,2 |
a1,t |
a1,T |
|
Будівлі, споруди |
a2,0 |
a2,1 |
a2,2 |
a2,t |
a2,T |
|
Машини, обладнання, передавальні пристрої |
a3,0 |
a3,1 |
a3,2 |
a3,t |
a3,T |
|
Нематеріальні активи |
a4,0 |
a4,1 |
a4,2 |
a4,t |
a4,T |
|
Разом: вкладення в основний капітал |
A5,0 |
A5,1 |
A5,2 |
A5,t |
A5,T |
|
Приріст оборотного капіталу |
a6,0 |
a6,1 |
a6,2 |
a6,t |
a6,T |
|
Усього інвестицій |
F2,0 |
F2,1 |
F2,2 |
F2,t |
F2,T |
Алгоритм розрахунку потоку реальних грошей від інвестиційної діяльності.
Витрати враховуються зі знаком мінус, надходження - зі знаком плюс.
Потік реальних грошей від фінансової діяльності (таблиця 8) включає:
Таблиця 8.
|
Найменування показника |
Первісний стан |
1-ый рік |
2-ой рік |
t-рік |
T-Рік |
|
Власний капітал |
d1,0 |
d1,1 |
d1,2 |
d1,t |
d1,T |
|
Короткострокові кредити |
d2,0 |
d2,1 |
d2,2 |
d2,t |
d2,T |
|
Довгострокові кредити |
d3,0 |
d3,1 |
d3,2 |
d3,t |
d3,T |
|
Погашення заборгованості по кредитах |
d4,0 |
d4,1 |
d4,2 |
d4,t |
d4,T |
|
Виплата дивідендів |
d5,0 |
d5,1 |
d5,2 |
d5,t |
d5,T |
|
Сальдо фінансової діяльності |
F3,0 |
F3,1 |
F3,2 |
F3,t |
F3,T |
Алгоритм розрахунку потоку реальних грошей від фінансової діяльності.
При розрахунку потоків реальних грошей варто мати на увазі принципову відмінність понять притоків і відтоків реальних грошей від понять доходів і витрат.
Існують визначені номінально грошові витрати, такі як знецінювання активів і амортизація основних засобів, які зменшують чистий дохід, але не впливають на потоки реальних грошей, тому що номінально-грошові витрати не припускають операцій по перерахуванню грошових сум.
Всі витрати віднімаються з доходів і впливають на суму чистого прибутку, але не при всіх витратах потрібне реальне переведення грошей. Такі витрати не впливають на потік реальних грошей.
З іншого боку, не всі грошові виплати (що впливають на потік реальних грошей) фіксуються як витрати. Наприклад, покупка товарно-матеріальних запасів або майна пов'язана з відтоком реальних грошей, але не є витратою.
Необхідним критерієм прийняття інвестиційного проекту є позитивне сальдо накопичених грошей у будь-якому часовому інтервалі, де даний учасник здійснює витрати або одержує доходи.
Негативна величина сальдо накопичених грошей свідчить про необхідність залучення учасником додаткових власних або позикових коштів і відбиття цих коштів у розрахунках ефективності.
Алгоритм розрахунку сальдо реальних грошей наведений у таблиці 9.
Таблиця 9.
|
Найменування показника |
Первісний стан (нульовий рік) |
1-ий рік |
2-ий рік |
t-ий рік |
T-ий рік |
|
Потік реальних грошей від операційної діяльності |
F1,0 |
F1,1 |
F1,2 |
F1,t |
F1,T |
|
Потік реальних грошей від інвестиційної діяльності |
F2,0 |
F2,1 |
F2,2 |
F2,t |
F2,T |
|
Потік реальних грошей від фінансової діяльності |
F3,0 |
F3,1 |
F3,2 |
F3,t |
F3,T |
|
Надлишок коштів (якщо значення від'ємне - то це потреба в коштах) |
F4,0 |
F4,1 |
F4,2 |
F4,t |
F4,T |
|
Сальдо на кінець року |
F5,0 |
F5,1 |
F5,2 |
F5,t |
F5,T |
Алгоритм розрахунку сальдо реальних грошей.
Бюджетна ефективність.
Бюджетна ефективність оцінюється на вимогу органів державного й/або регіонального управління. Відповідно до цих вимог може визначатися бюджетна ефективність для бюджетів різних рівнів і консолідованого бюджету.
До притоку коштів для розрахунку бюджетної ефективності належать:
До відтоків бюджетних коштів належать:
Як показники бюджетної ефективності використовуються показники чистого дисконтованого доходу бюджету, індекс прибутковості бюджету, внутрішня норма прибутковості й строк окупності вкладень із бюджету.
Соціальна ефективність.
Оцінка соціальної ефективності інвестицій в ІСУ є найбільш складною в методологічному аспекті проблемою. З одного боку, соціальні цілі повинні виступати як основні критерії для будь-якого інвестиційного проекту, з іншого боку, багато проявів соціального ефекту важко або неможливо виміряти, тому доводиться обмежуватися лише якісним їхнім описом.
У практиці оцінки соціальної ефективності для тих складових соціального ефекту, по яких установлені стандартні вимоги до соціальних норм ( наприклад, екологічні, санітарно-гігієнічні) можуть використовуватися нормативні параметри оцінки проектів;
Окремі компоненти соціальної ефективності мають вартісну оцінку й відображаються в розрахунках суспільної, комерційної ефективності й бюджетної ефективності. До них звичайно відносять:
зміну кількості робочих місць;
зміну умов праці працівників;
зміну структури виробничого персоналу;
зменшення плинності кадрів;
зміну надійності функціонування ІСУ;
зміну рівня здоров'я працівників;
економію вільного часу працівників і ін.
Основним методом оцінки соціальної ефективності є експертний метод. Експертиза очікуваних соціальних наслідків впровадження ІСУ може проводитися в різних формах:
у вигляді соціологічних опитувань працівників;
у вигляді проведення експертиз із залученням кваліфікованих фахівців і ін.