Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 4
Л Е К Ц І Я №1
ТЕНДЕНЦІЇ СВІТОВОГО ВИРОБНИЦТВА ЦУКРУ, СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БУРЯКОЦУКРОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ
Найважливішою задачею бурякоцукрового виробництва України є повне забезпечення потреби населення в його кінцевому продукті - цукрі у відповідності з фізіологічними науково-обгрунтованими нормами його споживання – 38 кг/ душу населення на рік..
Цукор, завдяки своїм цінним поживним та смаковим якостям є одним з найважливіших і обов'язкових продуктів масового споживання, а розвинена, стабільно функціонуюча цукрова промисловість нарівні з іншими галузями, що виробляють продукти харчування, є фундаментом економічної безпеки будь якої держави.
Світове виробництво цукру
Більш ніж 100 країн світу виробляють цукор. 75% його виробляється з цукрової тростини, вирощеної в тропічних і субтропічних зонах південної півкулі, решту – з цукрових буряків.
Табл.1
Найбільші світові виробники цукру у 2006 р.
|
№ |
Країна |
Виробництво, млн.. т |
Населення, млн. осіб |
|
1. |
Бразилія |
27,910 |
181 |
|
2. |
ЄС |
21,735 |
461 |
|
3. |
Індія |
19,891 |
1086 |
|
4. |
Китай |
9,717 |
1324 |
|
10. |
Росія |
3,200 |
143 |
Загальне виробництво цукру в 2005 р. склало 131,07 млн. т, з них тростинного – 98,0 млн. т. Такий рекордний рівень виробництва створив значний надлишок пропозиції цукру на світовому ринку, що призвело до падіння цін і спонукало найбільших виробників скоротити посівні площі.
В той же час зберігається тенденція зростання виробництва цукру з цукрової тростини, в першу чергу в Бразилії, однак половина цукрової тростини в цій країні йде на виробництво спирту.
Основну частку світового виробництва бурякового цукру складають США – 13,8%, Німеччина – 13,0%, Франція – 12,9%, Туреччина – 5,7%,, Польща – 6,1%, Росія – 6,)%, Україна – 5,4%. При цьому середньо добова потужність цукрового заводу у Франції складає 12,76 тис. т буряків, у Нідерландах – 14,79 тис. т, у Німеччині – 11,14 тис. т, у Італії – 10,56 тис. т.
Бурякоцукрова промисловість, що виникла набагато пізніше за виробництво цукру з тростини, до середини XIX століття розвинулась настільки, що деякі європейські держави одержали змогу продавати цукор на зовнішніх ринках. В числі основних причин швидкого зростання виробництва цукру з буряків була політика протекціонізму, яку проводили країни Європи, а також континентальна блокада, що призвела до помітного скорочення ввезення цукру з цукрової тростини. Розвиток цукрової промисловості був пов'язаний з розширенням капіталістичного способу виробництва, ростом міського населення, збільшенням споживання цукру, подальшим розвитком транспортних зв'язків.
Відмінною особливістю сучасного розвитку цукрового виробництва є тенденція до розширення його в країнах, які імпортують цукор і підвищення рівня самозабезпеченості цукром за рахунок внутрішніх джерел. За останні роки в країнах Західної Європи з розвинутим бурякоцукровим виробництвом відбулось помітне підвищення його ефективності. При стабілізації посівних площ цукрових буряків виробництво цукру в цих країнах за останні 40 років збільшилось в 1,5 -1,8 рази, з кожного гектара посівної площі в них виробляється понад 10т цукру; значно підвищився рівень концентрації цукрового виробництва - при зменшенні загальної кількості цукрових заводів в 2 - 3 рази середня добова продуктивність одного цукрового заводу по переробці буряків зросла в 3 - 6,5 разів.
Буряководи Заходу об'єднуються в кооперативи по вирощуванню, збиранню і переробці цукрових буряків, а також в окремі групи по збиранню буряків. Фермери у Франції лише четверту частину площі збирають самостійно, до 35 % - об'єднаними групами фермерів, а біля 40 % - підприємствами.
Багаторічний досвід країн світу з розвиненим цукровим виробництвом свідчить, що ефективний його розвиток досягається лише при наявності:
1) міцного законодавчого захисту вітчизняного виробництва;
2) державного регулювання ринку шляхом матеріального стимулю-вання
експорту, встановлення мінімальних цін на сировину та цукор, надання пільгових кредитів;
3) систематичного інвестування галузі, визнання її пріоритетності і стратегічного значення;
4) забезпечення значного підвищення урожайності цукрових буряків та рівня концентрації цукрового виробництва.
Ціни світового ринку лишаються під тиском фундаментальних факторів — співвідношення виробництва і споживання, а також попиту і пропозиції. За даними Міжнародної організації по цукру (МОЦ), незважаючи на добре збалансоване світове виробництво і споживання цукру в 2003/04 р. з огляду цін світового ринку ситуація лишається безрадісною. Через значне перевиробництво цукру в попередні роки світові запаси цукру МОЦ оцінює в 65,1 млн.т, що складає 45% світового споживання. Такий високий рівень запасів стримує імпортний попит і збільшує експортну пропозицію, незважаючи на зниження виробництва і збільшення споживання. Надмірні запаси, більш за все, збережуть серйозний понижувальний тиск на ціни світового ринку.
Під дією міжнародної критики Євросоюз виступив з ініціативою корінним чином змінити систему фінансування виробництва цукру в країнах ЄС і на протязі 4-х років перейти на нову структуру цукрового ринку. За три роки інтервенційні ціни в ЄС для виробників цукру мають скоротитися з 632 євро/т. до 421 євро/т., на цукросировину - з 43,6 євро/т. до 27,4 євро/т. (приблизно 180 грн/т.). Загальна
• квота на цукор з ЄС знизиться протягом 4-х років на 2,8 млн. т і становитиме 14,6 млн.т.
За прогнозами центру розвитку сільського господарства США
диспропорції у виробництві і торгівлі цукром на світовому ринку приведуть до підвищення світових цін на цукор до кінця десятиліття на 48%, скорочення виробництва цукру з буряків на 21%, збільшення виробництва цукру з тростини на 7%, загальна торгівля цукром зросте в 2011-2012 pp. на 8%.
Для України це означає з одного боку посилення експансії іноземних фірм на вітчизняний ринок цукру, перш за все з боку країн Європи, з другого - можливість конкурувати перш за все за ринки країн СНД, що об'єктивно вимагає необхідність реструктуризації галузі відповідно до світових тенденцій розвитку і механізмів господарювання, переходу від екстенсивного напрямку ведення буряківництва до інтенсивного, унеможливлення неконкурентного виробництва цукру і розвиток ефективного, що дасть можливість відновити експортний потенціал цукрової галузі.
Бурякоцукрове виробництво являє собою складний комплекс, що відноситься до тих галузей продуктового підкомплексу агропромислового комплексу держави, реалізація основної мети функціонування яких в значній мірі залежать від злагодженої і загальної спрямованості діяльності партнерів
Характерна особливість цукрового виробництва полягає в необхідності налагодження тісних виробничо-економічних зв'язків з іншими галузями народного господарства, зокрема з сільським господарством, промисловістю, транспортом і зв'язком, будівництвом, торгівлею, матеріально-технічним постачанням, проектними та науковими галузевими організаціями , а також з іншими галузями невиробничої сфери.
Найбільш розвинені економічні зв'язки цукрова промисловість має з сільським господарством, яке виробляє і поставляє цукровим заводам на переробку цукрову сировину. Галузі промисловості постачають цукровим заводам велику кількість металу, різних видів палива, енергії та інших видів продукції. Машинобудівна промисловість забезпечує підприємства цукрової промисловості технологічним обладнанням, навантажувально-розвантажувальними механізмами; хімічна, деревообробна та целюлозно-паперова - тарою та таропакувальними матеріалами; промисловість будівельних матеріалів - будівельними матеріалами; транспорт і зв'язок забезпечує цукрові заводи транспортними засобами для перевезення різноманітних вантажів і надають їм різноманітні послуги. Будівництво забезпечує проведення на цукрових заводах значних обсягів капітальних вкладень для введення в дію нових і модернізації діючих виробничих потужностей та об'єктів житлово-комунального призначення. Галузеві проектні та науково-дослідні організації здійснюють розробку і впровадження на цукрових заводах заходів щодо удосконалення існуючих технологічних процесів, технологічного обладнання та рекомендацій по підвищенню економічної ефективності виробництва та конкуренто спроможності вітчизняного цукру на світовому ринку.
Ефективна робота цукрового виробництва може бути забезпечена лише при злагодженості всіх його ланок і при успішному розвитку кожної з них. Цукрова промисловість є не тільки завершальною ланкою виробництва кінцевого продукту — цукру, але й організатором та інтегратором ефективного функціонування всього бурякоцукрового комплексу.
Виробництво фабричних цукрових буряків і насіння в Україні
Валовий збір цукрових буряків у 2006 р. склав 22,34 млн. т із зібраної площі 789 тис. га при урожайності 285 ц/га. Втрати цукрових буряків склали в середньому близько 4%.
Господарства, що займалися вирощуванням насіння та цукрових буряків, працювали в умовах неповного забезпечення площ органічним та мінеральним живленням, засобами захисту від бур’янів, шкідників та хвороб.
На жаль, разом з недоліками в технології вирощування цукрових буряків і її фінансуванням в останні роки збільшуються темпи втрат родючості ґрунту. Зменшуються сидеральні посіви, недостатньо використовується дефекат для розкислення площ і т.д. Разом з тим розпад системи навчання кадрів, низький контроль за технологією вирощування цукрових буряків та ін. призводить до втрати позицій цукрової галузі.
У вирощуванні цукросировини важливу роль відіграє насінництво цукрових буряків. Насіння є носієм генетичного потенціалу продуктивності культури. Але в умовах економічної кризи, яка охопила цукрову галузь, неефективністю системи управління та відсутністю дієвого контролю в системі стан насінництва цукрових буряків в останні роки суттєво погіршився. Фактично у фабричних посівах використовується 36 сортів і гібридів, з них 25 вітчизняних і спільних, які займають 72% посівної площі. Найбільш розповсюджені сорти:
- Уладівський однонасінний 35
- Ялтушківський однонасінний 64
та гібриди:
Одночасно потрібно зауважити, що протягом останнього десятиріччя 60% площ засівається старими сортами і гібридами, що були внесені до Державного реєстру рослин ще починаючи в 1979 р. в загальному для засіву вказаної площі в 2006 р. використано 2,04 млн. посівних одиниць, що відповідає 2900 т насіння цукрових буряків.
Із 192 цукрових заводів загальною потужністю 509,7 тис. т переробки ц/б на добу, що існували в Україні, в переробці ц/б урожаю 2006 р. працювало 119 із загальною середньодобовою потужністю 336,4 тис. т ц/б. 49 заводів припинило своє існування, 24 підприємства збережено. Вихід цукру в середньому по Україні в 2006 р . склав 12,2% за цукристості сировини 15,77%. Вміст цукру в мелясі в середньому склав 2,03%, а ступінь вилучення цукру з буряків – 74,8%.
За минулорічної ціни на буряк в 223 грн. собівартість 1 т цукру за розрахунками становила на рівні 3100 грн. з ПДВ. На 2007 -08 маркетинговий рік прийнята постанова КМУ № 404 “Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків“, якою установлено граничний розмір поставки цукру на внутрішній ринок (квота “А“) в обсязі 2040 тис. т, затверджено мінімальні ціни на ц/б 170 грн./т (з ПДВ) та на цукор квоти “А“ 2500 грн./т (з ПДВ). Запропоновані мінімальні ціни спрямовані на:
Основною вітчизняною сировиною для виробництва цукру в Україні є цукрові буряки - ефективна сільськогосподарська культура, яка окрім основного продукту цукру дає такі цінні види кормів для тваринництва як жом та гичка, а також побічну продукцію цукрового виробництва - мелясу, яка повністю використовується в народному господарстві і є сировиною для виробництва органічних кислот, дріжджів, спирту, кормів, біоетанолу. Цукрові буряки, крім цього, є фактором підвищення культури землеробства і позитивного впливу на екологію навколишнього середовища - один гектар посівів цукрових буряків виділяє в 4 рази більше кисню і поглинає в 4 рази більше двооксиду вуглецю, ніж 1 га змішаного лісу.
За наявності сприятливих природнокліматичних умов для вирощування цукрових буряків в Україні були створені найпотужніша в світі сировинна база (площі посівів цукрових буряків перевищували 1.8 млн. га) та виробничо-технічна база цукрової промисловості. Станом на 1990 рік в Україні функціонувало 192 бурякоцукрових заводів сумарною добовою потужністю 510 тис. т переробки буряків, які забезпечували можливість за виробничий сезон оптимальної тривалості переробляти до 45 млн. т цукрових буряків та виробляти понад 5 млн. т цукру, з яких біля 60 % експортувалось для споживання в інші союзні республіки. За обсягом виробництва цукру з цукрових буряків Україна серед країн світу з розвинутим бурякоцукровим виробництвом впевнено займала перше місце. На її долю припадало 13-14%, а в окремі роки біля 20% світового виробництва бурякового цукру. Цукор являв собою стратегічний продукт. Значний обсяг його виробництва з вітчизняної сировини до 1990 року забезпечував можливість задоволення потреби в цьому продукті власного населення держави, незалежність її від імпорту цього продукту, сприяв забезпеченню роботою понад 1 млн. чоловік в сільському господарстві та цукровій промисловості, давав можливість вкладати значні кошти в розвиток власного бурякоцукрового виробництва.
В останньому десятиріччі минулого століття бурякоцукрове виробництво України зазнало значної руйнації.
Через загальну економічну кризу; безсистемний перехід до нерегульованого ринку; повну втрату державного впливу на економічні процеси у бурякоцукровому комплексі та контролю з її боку за випуском і реалізацією продукції; недосконалість законодавства щодо приватизаційних процесів, перепродажу підприємств та неефективного функціонування виробництва в ринкових умовах; значне подорожчання енергетичних і матеріальних ресурсів, а також техніки для вирощування, збирання, транспортування і переробки цукрових буряків, значно підвищилась собівартість вирощування буряків, а виробництво цукру на багатьох заводах стало збитковим. Неабиякої шкоди бурякоцукровому виробництву завдало безсистемне завезення в Україну тростинного цукру-сирцю, білого цукру та цукромістких продуктів.
Занепад бурякосійних господарств, відсутність у них достатніх коштів для закупівлі добрив, засобів захисту рослин від шкідників, паливно-мастильних матеріалів, технічних засобів для вирощування цукрових буряків при значно підвищених закупівельних цінах на ці ресурси призвели до значного скорочення площ посівів цукрових буряків - з 1,6 млн. га в 1990 році до 650-750 тис. га в останні роки. Крім того, внесення під посіви буряків недостатньої кількості добрив, погіршення агротехніки їх вирощування в цей кризовий період призвели до зниження родючості ґрунтів і, як наслідок, до зниження урожайності цукрових буряків - з 276 ц/га в 1990 році до 170 -180 ц/га в 2002-2003 pp. Заготівля цукросировини в останні роки становить 13-14 млн. т.
Внаслідок цього виробництво цукру скоротилося з 5,3 млн. т в 1990 р. до 3,5 млн. т в середньому за 1991-1995 pp. та 1,45 млн. т в 2003 p., і лише в 2004 р. виробництво цукру зросло до 1,8 млн. т.
Споживання цукру населенням України скоротилося з 50 кг на душу населення в рік в 90-ті роки минулого століття до ЗО кг в останні роки.
Значне зменшення обсягів виробництва цукрових буряків в Україні привело до значного скорочення завантаження потужностей цукрових заводів сировиною. Створився дисбаланс між сировинними ресурсами і виробничими потужностями, що призвело до скорочення виробничого сезону в цукровій промисловості зі 101 доби в 1990 р. до 45-50 діб. в останні роки і в цілому негативно вплинуло на ефективність роботи галузі. Через відсутність сировини, починаючи з 1997 року в галузі вводиться практика по виведенню частини цукрових заводів з процесу переробки цукрових буряків. Число заводів, що зовсім не переробляли цукрові буряки на протязі виробничого сезону, в останні роки досягало 50-60.
Матеріально-технічна база цукрової промисловості України фізично та морально зношена, вона помітно відстає від рівня її розвитку в країнах з розвиненим бурякоцукровим виробництвом.
Переважна частина нині існуючих цукрових заводів України побудована ще в дореволюційний період. Таких заводів налічується 143, що становить 74,5 % загальної їх кількості. За радянського періоду споруджено цукрові заводи лише Волинської, Дніпропетровської, Івано-Франківської, Миколаївської, Одеської та Тернопільської областей.
На протязі останніх майже 20-ти років в Україні не побудовано жодного нового цукрового заводу. Останні цукрові заводи, побудовані в минулому столітті (в середині 80-х років), - це заводи добовою потужністю 6 тис. т переробки буряків за добу — в Вінницькій області (Крижопільський), в Кіровоградській (Добровеличківський) і в Хмельницькій області (Деражнянський).
Для забезпечення ефективної переробки цукрових буряків навколо цукрових заводів були створені компактні сировинні зони. Значне скорочення посівів цукрових буряків, яке відбулося переважно в регіонах інтенсивного бурякосіяння (Черкаській, Кіровоградській, Сумській, Житомирській Львівській, Хмельницькій, Київській, Вінницькій та Івано-Франківській областях) деформувало концентрацію і розміщення бурякових плантацій, призвело до збільшення міжобласних перевезень цукросировини, які зараз охоплюють 50% її заготівлі.
Розпад великих колективних бурякосійних господарств та подрібнення земельних масивів привели до збільшення в сотні разів кількості здавачів буряків в зонах окремих цукрових заводів. В найбільшій мірі цей процес відбувся в сировинних зонах цукрових заводів західних областей України - Волинській, Івано-Франківській, Львівській, Рівненській та Тернопільській. Так кількість бурякосійних господарств в Івано-Франківській області зросла за 10 років у 66 разів, у Львівській - у 199 разів.
Якщо середня площа, що відводилася під посіви цукрових буряків в 1990 р. в одному господарстві, становила 295 га, то в 2000 р. під цукрові буряки в одному господарстві відводилося в середньому по Україні лише 3,7 га, а в колективних господарствах - до 50 га.
Такий процес подрібнення бурякосійних господарств негативно впливає на ефективність бурякоцукрового виробництва, призводить до погіршення стану взаємовідносин між партнерами, ускладнює процеси обробітку землі під посіви буряків, їх догляду і збирання врожаю, а також приймання сировини на заводах і розрахунків за неї.
Негативні процеси відбуваються і в насінництві цукрових буряків. Висока прибутковість насіннєвого бізнесу залучила до нього некваліфікованих підприємців, аматорів, які поставляють на ринок до 40% низькопробного насіння невідомого походження за демпінговими цінами, допускаються фальсифікації сортової документації. Паралельно посилилася експансія іноземних насіннєвих фірм, які поставляли в окремі роки до 34% насіння від його загальної потреби.
Не врегульованими є оптова торгівля цукром, митно-тарифні операції, кредитування виробництва, регулювання ринку цукру.
Сезонність виробництва та коротка його тривалість (біля 50 діб), низький рівень оплати праці, невпевненість в завтрашньому дні привели до проблеми в кадровому забезпеченні галузі. Промисловість все гостріше відчуває дефіцит як у висококваліфікованих робітниках та і в інженерно-технічних працівниках.
В останнє десятиріччя ускладнився і стан наукової бази. Доля фінансування науки за рахунок бюджетних коштів незначна. Галузевого позабюджетного фонду науково-дослідних і конструкторських робіт немає. Власники цукрових заводів ще не готові вкладати кошти в науку. Тому наукові дослідження по ряду проблем згорнуті. Галузь втрачає науковий потенціал, для відновлення якого потрібні і кошти, і час. Для призупинення цього негативного процесу необхідно посилити увагу до наукового забезпечення цукрової галузі.
Ринок цукру в Україні в 2006 – 2007 рр.
Одним з найважливіших шляхів розвитку бурякоцукрового виробництва є формування регульованого ринку цукру, складовою частиною якого є ринкова система оптової торгівлі цукром. У зв’язку з ростом цін на енергоресурси в 2005 р. проявився тісний взаємозв’язок ринку енергоресурсів та цукру. Стрімке зростання цін на нафту (до 70 доларів за барель) призвело до переходу цукру з групи продовольчих товарів у розряд енергетичних ресурсів. Світові ціни на цукор при цьому досягли рекордного рівня за останні 24 роки. Ціна на Нью-Йоркській біржі на цукор-сирець максимально зросла в першій декаді лютого 2006 р. і склала 425,5 дол./т., але пізніше ціна стала почала знижуватись і до серпня стабілізувалися на рівні 250 дол./т.
Зростання ціни на цукор на початку 2006 р. зумовило до збільшення площ посіву цукрових буряків в Україні на 20…22%, що сприяло можливості повністю забезпечити потреби внутрішнього ринку та створити експортний потенціал обсягом щонайменше 600 тис. т. Але через подорожчання цукросировини та енергоносіїв собівартість цукру стала в середньому 3100 грн. (з ПДВ).
Таким чином втрата традиційних зовнішніх ринків збуту, перенасиченість внутрішнього ринку та безконтрольне його функціонування призвели до демпінгових процесів і падіння оптово-відпускних цін на цукор до рівня, який не покриває витрат на виробництво. В результаті збитки цукровиробників можуть скласти понад 1 млрд. грн..
Розширення асортименту продукції цукрового
Виробництва
З метою вирішення проблеми поліпшення якості продукції, розширення її асортименту і задоволення споживчого попиту населення передбачається впровадити у виробництво нові види цукру:
із традиційних видів сировини з використанням харчових добавок, а
саме вершків, лимонної кислоти, кориці, кави, ваніліну, а також одержання
желейного цукру з використанням фруктового пектину та інші;
поліпшеної якості з використанням ароматизаторів;
підвищеної харчової і біологічної цінності, збагачених корисними
речовинами фруктово-ягідної сировини (малини, смородини, вишні і т. інше);
з нетрадиційних видів сировини природнього походження;
рідкого і інвертованого із напівпродуктів цукрового виробництва;
жовтого з напівпродуктів цукрового виробництва;
спеціальних сортів (цукор сувенірний в головках, леденцевий цукор —
цукор "кандіс").
Виробництво нових видів цукру дасть можливість використовувати робочу силу в міжсезонний період та одержувати додатковий прибуток.
розробка програми реструктуризації цукрової промисловості з метою
виведення з експлуатації малопотужних неперспективних підприємств,
оптимізації виробничих потужностей і ресурсів з доведенням рівня
завантаженості підприємств сировиною до оптимального строку їх переробки,
концентрація потужностей в зонах з найвищою ефективністю бурякосіяння;
удосконалення розміщення сировинної бази промисловості з метою
підвищення ефективності вирощування буряків, зменшення втрат їх при
транспортуванні і переробці, зменшення собівартості вирощування буряків і
виробництва цукру;
удосконалення взаємовідносин між виробниками сировини та цукру,
державою і споживачами продукції з метою досягнення максимального ефекту від
вирощування сировини, виробництва з неї цукру і його споживання;
удосконалення механізму ціноутворення в бурякоцукровому комплексі;
відновлення експортного потенціалу галузі, створення механізму
підтримки експорту цукру;
створення ефективного механізму оптової торгівлі цукром і
підтримання стабільних цін на ринку;
проведення маркетингових досліджень державного та світового ринків
цукру з метою визначення стратегічних напрямків розвитку галузі;
відновлення та поповнення аналітично-інформаційної бази виробничо-
господарської діяльності підприємств цукрової галузі;
прискорення доопрацювання проекту Програми створення і
функціонування ринку цукру СНД, активізація роботи в рамках ЄЕП щодо
співробітництва в бурякоцукровій галузі з Російською Федерацією, Білоруссю і
Казахстаном та повернення традиційних ринків збуту цукру;
розробка Державної програми реструктуризації частини цукрових
заводів з їх переорієнтацією на виробництво цукромістких продуктів для випуску паливного етанолу.
Підвищення технічного рівня бурякоцукрового виробництва
Технічний стан виробничо-технічної бази і його відповідність сучасному світовому рівню в значній мірі впливає на ефективність виробництва цукрових буряків та цукру. З метою підвищення технічного рівня в бурякоцукровому виробництві необхідно:
В буряківництві
– замінити до 2010 p. 40-60% фізично і морально застарілої бурякової техніки на нову та модернізовану;
– забезпечити загальну кількість основних видів бурякової техніки, а саме: просапних тракторів типу ХТЗ, бурякових сівалок точного висіву і культиваторів — по 16 тис. одиниць кожного виду, модернізованих бурякозбиральних комплексів - до 15 тис. одиниць;
– реформувати існуючу систему конструкторських організацій та промислових підприємств з розробки та удосконалення комплексів машин, які забезпечать повну механізацію виробничих процесів у буряківництві, зменшать витрати пального на 20-30%, гербіцидів - на 40%, підвищать продуктивність праці у 2 рази;
– налагодити серійне виробництво вітчизняних тракторів типу ХТЗ -100, ХТЗ -120;
– завершити роботи із розробки та серійного випуску роторного розпушувача-вирівнювача верхнього шару ґрунту, культиватора для осіннього вирівнювання і розпушування грунту, ярусного плуга типу ПНЯ -42 і оборотного типу ПНО -4-40;
– розробити нові механічні та пневматичні технічні засоби для поверхневого і локального внесення добрив і меліорантів;
– удосконалити і прискорити випуск широкозахватних комбінованих агрегатів типу "АРВ" і "АПБ" із змінними робочими органами для ранньовесняного і передпосівного обробітку грунту;
– розширити виробництво бурякових пневматичних сівалок типу УПС -12 і СУ-12 "Орізон";
– налагодити серійний випуск удосконалених агрегатів типу "КОЗР" для розпушування ґрунту в міжряддях і смугового внесення добрив та гербіцидів;
– налагодити виробництво причіпних і начіпних обприскувачів;
– прискорити виробництво удосконалених гичкозбиральних машин типу БМ 6Б і МБП -6, а також самохідних коренезбиральних машин типу КС -6Б, КБ-6, РКМ-6, МКК -6 і бурякозбиральних комбайнів типу КСБ -6.
у виробництві цукру
– замінити 60% фізично та морально зношеного обладнання цукрових заводів сучасним, що відповідає світовому рівню;
– оснастити сировинні лабораторії сучасним обладнанням для визначення цукристості і забрудненості цукрових буряків та інших показників;
– розробити механізм пільгового кредитування закупівлі і встановлення обладнання;
Основні постанови та положення з
реструктуризації галузі
Враховуючи значимість бурякоцукрового комплексу для розвитку національної економіки, та вважаючи необхідність вжиття невідкладних заходів щодо комплексного вирішення потреб та інтересів усіх суб'єктів діяльності бурякоцукрового комплексу, з метою забезпечення населення держави цукром, виробленим з вітчизняної сировини, та подальшого розвитку бурякоцукрового комплексу, Радою НАЦУ за узгодженням з Міністерством аграрної політики прийнято рішення щодо ініціювання розробки та прийняття в 2007 р. нижче приведених законодавчих актів України: