Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1. Яким чином здійснюється зв'язок дисципліни «Охорона праці в галузі» з іншими загальноосвітніми та спеціальними дисциплінами?
“Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці” – говорить ст.1 Закону України “Про охорону праці”.
З цього визначення випливає, що охорона праці – поняття інтегральне, яке включає в себе знання різних напрямів науки і техніки, а саме:
2. Наведіть структуру наук про безпеку праці.
Рис. Структура наук про безпеку праці
3. Наведіть функціональну структуру охорони праці з позицій наукової організації праці.
Рис. Функціональна структура охорони праці з позицій наукової організації праці
4. Яка мета вивчення дисципліни «Охорона праці в галузі»
Дисципліна "Охорона праці в галузі" вивчається з метою формування в майбутніх фахівців необхідного в їх подальшій професійній діяльності рівня знань і умінь в галузі правових і організаційних питань охорони праці, виробничої санітарії і гігієни праці, безпеки виробництва і пожежної безпеки, а також з метою реалізації пріоритетності охорони життя і здоров'я працівників стосовно результатів виробничої діяльності.
5. Хто повинен створювати службу охорони праці.
Власник створює відповідні служби, призначає посадових осіб, що забезпечують рішення конкретних питань охорони праці; затверджує інструкції про їхні обов'язки, права і відповідальних за виконання покладених на них функцій; розробляє при участі профспілок і реалізує комплексні заходи щодо охорони праці; забезпечує усунення причин, які викликали нещасні випадки і професійні захворювання; розробляє і затверджує положення, інструкції й інші нормативні акти по охороні праці; здійснює постійний контроль за дотриманням працівниками при виконанні ними своїх професійних обов'язків норм і правил охорони праці.
6. Яким документом нормується діяльність служби ОП підприємства.
Службу охорони створюється відповідно до ст. 15 Закону. Діяльність служби визначена НПАОП 0.00-4.35-04 "Типовим положенням про службу охорони праці".
Відповідно до цілей служба охорони праці вирішує завдання:
а) забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будинків і споруджень;
б) забезпечення працюючих засобами індивідуального і колективного захисту;
в) професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів роботи;
г) вибору оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих;
д) професійного добору виконавців для визначених видів робіт.
8. Які права спеціалістів служби ОП?
Спеціалісти (працівники) служби охорони праці мають право:
видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи (за формою згідно з додатком) щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці. Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець. Припис складається в 2 примірниках, один з яких видається керівникові робіт, об'єкта, цеху, другий залишається та реєструєть ся у службі охорони праці, і зберігається протягом 5 років. Якщо керівник структурного підрозділу підприємства відмовляється від підпису в одержанні припису, спеціаліст з охорони праці надсилає відповідне подання на ім'я особи, якій адміністративно підпоряд кований цей структурний підрозділ, або роботодавцю;
зупиняти роботу виробництв, дільниці, машин, механізмів, устаткування у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працівників;
вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструк тажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або н виконують вимоги нормативно-правових актів з охорони праці;
надсилати роботодавцю подання про притягнення до відпові дальності посадових осіб та працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці;
за поліпшення стану безпеки праці вносити пропозиції про заохочення працівників за активну працю;
• залучати, за погодженням з роботодавцем і керівниками підрозділів підприємства, спеціалістів підприємства для проведення перевірок стану охорони праці.
Працівники служби охорони праці підприємств, об'єднань, міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої державної влади несуть персональну відповідальність за:
а) невідповідність прийнятих ними рішень вимогам діючого законодавства про охорону праці;
б) невиконання своїх функціональних обов'язків, передбачених Положенням про службу охорони праці і посадових інструкцій;
в) недостовірність та несвоєчасність підготовки статистичних звітів
з охорони праці;
г) низька якість проведеного ними розслідування нещасних випадків на виробництві.
10. Яким чином комплектується служба ОП?
На підприємствах, в установах, організаціях служби охорони праці повинні комплектуватися, як правило, фахівцями таких профілів:
При службі охорони праці може створюватися лабораторія, що здійснює контроль за наявністю шкідливих виробничих факторів на робочих місцях.
На підприємствах виробничої сфери при кількості працюючих до 50 чоловік (невиробничої сфери – до ста чоловік) функції цієї служби можуть виконувати особи з відповідною професійною підготовкою за сумісництвом. Якщо на підприємстві таких нема, то воно може скористатися послугами асоціації фахівців з охорони праці.
Підприємство, що не має можливості утримувати в службі охорони праці фахівців з гігієни праці і не має своєї лабораторії, користується послугами місцевих санітарно-епідеміологічних станцій на договірних засадах.
При відсутності на підприємстві юридичної служби використовуються фахівці юридичної служби іншого підприємства або послуги юридичних консультацій.
Служба охорони праці створюється на підприємствах незалежно від форм власності і видів їхньої діяльності для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у процесі праці.
Розрахунок чисельності служби охорони праці на підприємстві
На підприємствах (у виробничих, науково-виробничих об'єднаннях) при чисельності працюючих від 51 до 500 чоловік включно (невиробнича сфера – від 101 до 500) таку службу повинен представляти один спеціаліст з охорони праці з інженерно-технічною освітою.
На підприємствах, де використовуються вибухові матеріали або сильнодіючі отруйні речовини, у такій службі повинно бути два спеціаліста.
При наявності на підприємстві інституту заступників керівника підприємства, керівник служби охорони праці, незалежно від чисельності працюючих, повинен призначатися на посаду заступника керівника підприємства (заступника генерального директора, директори тощо – залежно від структури підприємства).
Розрахунок чисельності працівників служби охорони праці залежно від небезпеки і шкідливості виробництва на підприємствах з числом працюючих більш 500 чоловік здійснюється за формулою:
М1 = 2 + ,
де М1 – чисельний склад служби охорони праці на підприємстві;
РСР – середньоспискова чисельність працюючих на підприємстві;
Ф – ефективний річний фонд робочого часу фахівця з охорони праці, який дорівнює 1 820 годин, що враховує втрати робочого часу на можливі захворювання, відпустку тощо;
КШ – коефіцієнт, що враховує шкідливість і небезпечність виробництва:
КШ = 1+ ,
де РШ – чисельність працюючих зі шкідливими речовинами, незалежно від рівня їхньої концентрації;
Ра – чисельність працюючих на роботах підвищеної небезпеки (що підлягають щорічній атестації з охорони праці).
Пояснення: КШ максимально може дорівнювати трьом, якщо всі працівники працюють зі шкідливими речовинами і усі вони підлягають щорічної атестації з питань охорони праці, тобто РШ+Ра = 2РСР.
Примітка. Розрахунок чисельності служби охорони праці підприємства не враховує фахівців з охороні навколишнього середовища, фахівців, що здійснюють технічний огляд і випробування котлоагрегатів, підйомних споруд і інших об'єктів на їхню відповідність встановленим вимогам – ці працівники не входять до складу служби охорони праці.
Див пит. 12.
Організацію навчання і перевірки знань з питань охорони праці працівників при підготовці, перепідготовці, підвищенні кваліфікації на підприємстві здійснюють працівники служби кадрів або інших фахівців, яким керівником підприємства доручена організація цієї роботи.
Підготовка працівників для виконання робіт з підвищеною небезпекою здійснюється тільки в ЗО (професійно-технічні училища, навчально-курсові комбінати, центри підготовки і перепідготовки робочих кадрів, у т.ч. відповідні підрозділи в організаціях і на підприємствах), що одержали в установленому порядку ліцензію Міністерства освіти і науки і дозвіл Держнаглядохоронпраці на здійснення такого навчання.
При підготовці працівників для робіт з підвищеною небезпекою дисципліни загального курсу "Охорона праці" вивчаються в обсязі не менше 30 год., а специфічні питання охорони праці, пов'язані з виконанням робіт з підвищеною небезпекою, вивчаються в курсах спеціальних дисциплін і органічно поєднуються з вивченням технології виробництва.
Для інших робіт підготовка, перепідготовка працівників по професіях можуть здійснюватися як в ЗО (професійно-технічні училища, центри підготовки, навчально-курсові комбінати тощо), так і на підприємстві. При цьому дисципліна загального курсу "Охорона праці" вивчається в обсязі не менше 20 год.
Робочі навчальні плани і програми підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації працівників розробляються на підприємстві на підставі типових навчальних планів і програм, затверджених Міністерством освіти і науки за узгодженням з Держнаглядохоронпраці.
Навчальні плани і програми підготовки і перепідготовки працівників повинні передбачати теоретичне і практичне (виробниче) навчання за курсом "Охорона праці".
Працівники, що приймаються на роботи, перелік яких наведений у ДНАОП 0.00-8.02-93 "Перелік робіт з підвищеною небезпекою", ДНАОП 0.03-8.06-94 "Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі" проходять на підприємстві (в ЗО, якщо останнє передбачено відповідними нормативними актами) попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці щодо конкретних робіт, які вони будуть виконувати. Попереднє спеціальне навчання і перевірка знань працівників за його результатами проводяться одноразово перед початком самостійної роботи, а також у випадку перерви в роботі більше одного року.
Періодичні перевірки знань працівників цієї категорії проводяться відповідно до Типового положення й у термін, встановлений відповідними міжгалузевими і галузевими нормативними актами, але не рідше одного разу в рік.
На підприємствах для перевірки знань працівників з питань охорони праці наказом (розпорядженням) керівника створюються постійно діючі комісії. Головами комісій призначаються заступники керівників підприємств, до службових обов'язків яких входить організація роботи з охорони праці, а в разі потреби створення комісій в окремих структурних підрозділах їх очолюють керівники відповідних підрозділів або їх заступники.
До складу комісій входять фахівці служб охорони праці, юридичної, виробничих і технічних служб, представники органів державного нагляду за охороною праці і профспілок. У випадку відсутності на підприємстві кожної з позначених служб або профспілки комісія вважається правомочною, якщо до її складу входять не менше трьох осіб.
Усі члени комісії у встановленому цим Типовим положенням порядку повинні пройти навчання і перевірку знань з питань охорони праці.
При перевірці знань працівників, які безпосередньо організують або виконують роботи підвищеної небезпеки або роботи, що вимагають професійного добору, необхідність участі в роботі комісії представника органу Держнаглядохоронпраці визначається державними міжгалузевими і галузевими нормативними актами про охорону праці.
Перед перевіркою знань працівників з питань охорони праці на підприємстві організуються заняття: лекції, семінари і консультації. Для навчання рекомендується застосування комп'ютерних тренажерів і інших технічних засобів при їх наявності.
Перелік питань для перевірки знань з охорони праці з урахуванням специфіки виробництва складають члени комісії з перевірки знань з питань охорони праці, погоджує служба охорони праці і затверджує керівник підприємства.
Вивчення питань охорони праці при підготовці, перепідготовці і підвищенні кваліфікації працівників безпосередньо на підприємстві здійснюється відповідно до даного Типового положення.
Посадові особи і спеціалісти, відповідно до ДНАОП 0.00-8.01-93 "Перелік посад посадових осіб, що зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці"
16. Яким чином здійснюється навчання і перевірка знань з питань ОП посадових осіб і спеціалістів?
Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб і спеціалістів проводиться в такому порядку.
Посадові особи і спеціалісти, відповідно до ДНАОП 0.00-8.01-93 "Перелік посад посадових осіб, що зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці", перед початком виконання своїх обов'язків, а також періодично, один раз у три роки, проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці.
Типові тематичний план і програма навчання з питань охорони праці цієї категорії працівників наведені у Типовому положенні. Зміст тематичного плану і програми уточнюються з урахуванням вимог охорони праці для конкретних галузей і виробництв.
Для проведення навчання з медичних тем повинні залучатися фахівці-медики.
Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб і спеціалістів, наведених у, проводяться в навчальних закладах, які після перевірки експертно-технічним або Навчально-методичним центром Держнаглядохоронпраці їхньої матеріально-технічної бази, програмно-методичного забезпечення і документів, що засвідчують перевірку знань викладачів з питань охорони праці, одержали дозвіл Держнаглядохоронпраці на проведення цієї роботи.
Заступники керівників (ті, на яких покладені обов'язки з управління охороною праці) міністерств і інших центральних органів виконавчої влади, концернів, корпорацій і інших об'єднань підприємств, що здійснюють функції управління майном, яке перебуває в державній власності, керівники структурних підрозділів виробничої сфери, спеціалісти служби охорони праці, члени комісії з перевірки знань з охорони праці цих органів, керівники і викладачі кафедр охорони праці вищих навчальних закладів, галузевих і регіональних навчальних центрів з охорони праці, керівники підприємств, виробничих, науково-виробничих об'єднань чисельністю більш 500 працівників, проходять навчання і перевірку знань у Національному науково-дослідному інституті охорони праці.
Комісію з перевірки знань цієї категорії посадових осіб очолює Голова (заступник Голови) Комітету з нагляду за охороною праці України. До складу комісії входять керівники управлінь і відділів Держнаглядохоронпраці, інших відповідних центральних органів виконавчої влади, виробничих, науково-виробничих і інших об'єднань підприємств, що здійснюють функції управління майном, яке перебуває в державній власності, а також представники відповідних профспілок. Склад комісії затверджується наказом Голови Держнаглядохоронпраці.
Інші посадові особи і спеціалісти, перераховані в Типовому положенні, проходять навчання з питань охорони праці в галузевих (відомчих) навчальних закладах, а у випадку їхньої відсутності – у навчальних закладах, що у встановленому порядку одержали дозвіл органів Держнаглядохоронпраці на проведення відповідного навчання.
Перевірка знань цієї категорії посадових осіб і спеціалістів проводиться комісією відповідного вищого органу, склад якої затверджується наказом керівника. Очолює комісію заступник керівника цього органу, до службових обов'язків якого входить управління охороною праці, або керівник служби охорони праці цього органу. До складу комісії входять представники органів державного нагляду за охороною праці і відповідних профспілок. До складу комісії можуть залучатися викладачі охорони праці того навчального закладу, де проводилося навчання.
В окремих випадках, за узгодженням з Держнаглядохоронпраці, навчання посадових осіб і спеціалістів, позначених у Типовому положенні, може здійснюватися у порядку самостійного навчання, за тематичним планом і програмою, розробленими відповідно до типового тематичного плану і програми, наведених у Типовому положенні, і затвердженими керівниками, у безпосередньому підпорядкуванні яких знаходяться ці посадові особи і спеціалісти.
Перевірка знань за результатами такого навчання здійснюється відповідними комісіями відповідно до цього Типового положення.
Інші посадові особи і спеціалісти, які відповідно до ДНАОП 0.00-8.01-93 Перелік посад посадових осіб, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці", але не позначені в Переліку посадових осіб, навчання яких з питань охорони праці проводиться в навчальних закладах, проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці щодо робіт, які входять у їхні функціональні обов'язки, перед початком роботи і періодично раз у три роки безпосередньо на підприємстві.
Посадові особи і спеціалісти невеликих підприємств, де немає можливості провести навчання безпосередньо на підприємстві і створити комісію по перевірці знань з питань охорони праці, а також приватні підприємці, що використовують найману працю, проходять навчання і перевірку знань у навчальних закладах, які одержали відповідний дозвіл органів Держнаглядохоронпраці. Допускається навчання цієї категорії посадових осіб і спеціалістів у порядку самостійної освіти, тоді перевірка їхніх знань проводиться в комісіях місцевих органів виконавчої влади або органів Держнаглядохоронпраці.
17. В яких випадках проводяться позачергове навчання посадових осіб та фахівців з питань ОП?
Позачергове навчання і перевірка знань посадових осіб і фахівців з питань охорони праці проводяться:
Керівники підприємств, виробничих і науково-виробничих об'єднань, а також посадові особи цехів, ділянок, виробництв, де відбулася техногенна аварія або катастрофа, повинні протягом місяця пройти позачергове навчання і перевірку знань з питань охорони праці.
18. Які види інструктажів ви знаєте?
Інструктажі з питань охорони праці залежно від часу проведення і характеру інструктажу діляться на такі види:
19. Хто зобов’язаний проводити вступний інструктаж?
Вступний інструктаж проводиться фахівцем служби охорони праці, а у випадку відсутності на підприємстві такої служби – іншим фахівцем, на який наказом (розпорядженням) по підприємству покладені ці обов'язки і який у встановленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.
20. В яких випадках проводиться позаплановий інструктаж?
Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:
З вихованцями, учнями, студентами – в кабінетах, лабораторіях, майстернях і т.п. у випадку порушення ними вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо.
21. В яких випадках проводиться цільовий інструктаж?
Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:
З вихованцями, учнями, студентами цільовий інструктаж проводиться у випадку організації масових заходів (екскурсії, походи, спортивні заходи тощо).
22. Які особливості організації і виконання робіт у небезпечних умовах і особливо небезпечних умовах?
Небезпечні умови праці від особливо небезпечних відрізняються кількістю, якістю і часом впливу небезпечних і/або шкідливих виробничих факторів, а також ступенем захисту від їхнього впливу на працюючих.
"Перелік робіт з підвищеною небезпекою" (ДНАОП 0.00-8.02-93) визначає види робіт з небезпечними й особливо небезпечними умовами праці.
До них, зокрема, відносять:
До особливостей організації і виконання робіт з підвищеною небезпекою варто віднести період підготовки працівників до виконання робіт цього класу, що починається з навчання.
Навчання працівників, яких готують до виконання робіт з підвищеною небезпекою, проводиться тільки в навчальних закладах, що мають ліцензію Міністерства освіти і науки України і дозвіл Держнаглядохоронпраці.
У тому випадку, коли працівник успішно освоїв свою професію, але з різних причин мав перерву в роботі більш одного року, він зобов'язаний пройти попереднє навчання на підприємстві.
Такий вид спеціального навчання проводиться безпосередньо на підприємстві за програмою, яка включає в себе теоретичні заняття і виробничу практику, погодженій з органами нагляду і затвердженій власником підприємства.
Усі види навчання закінчуються прийомом іспитів, оформленням відповідних документів (протоколів, посвідчень). Надалі перевірка знань проводиться щорічно.
До складу комісії з перевірки знань входить не менше трьох осіб, які пройшли навчання з охорони праці і що мають відповідні документи. Головою комісії є керівник підприємства; членами комісії – фахівці з охорони праці, представники енерго-механічного і юридичного відділів.
У випадку одержання незадовільної оцінки працівник зобов'язаний протягом місяця пройти повторне навчання і перевірку знань. Відповідальність за це покладається на керівників підприємства і структурних підрозділів; контроль – на службу охорони праці.
Якщо працівник ухиляється з тих або інших причин від навчання й інструктажів, з ним розривається трудовий договір і він усувається від роботи.
При перевірці знань персоналу, що обслуговує об'єкти підконтрольні Держнаглядохоронпраці (крани, казани, посудини, що працюють під тиском, газифіковані об'єкти, електрогазозварювання і т.п.), у роботі комісії повинен брати участь представник Держнаглядохоронпраці.
Керівники і спеціалісти малих підприємств, які не мають вищестоящих організацій, навчання і перевірку знань проходять у навчальних центрах, що після перевірки їхньої матеріальної бази, програмно-методичного забезпечення і знань викладачами з охорони праці, одержали від Держнаглядохоронпраці дозвіл на проведення цієї роботи; обов'язкова наявність ліцензії Міністерства освіти і науки України на здійснення навчальної діяльності.
Однією із особливостей будівельного виробництва є виконання робіт на одній площадці робітниками декількох будівельних організацій одночасно. У цьому випадку розробляються заходи щодо забезпечення безпеки спільного виконання робіт. Контроль за виконанням цих заходів покладається на службу охорони праці генпідрядної організації.
Якщо роботи виконуються в умовах і на території діючого підприємства, то на робітників-будівельників діють не тільки несприятливі фактори виробничого середовища будівництва, але і фактори того підприємства, на якому виконуються будівельні роботи. Тому перед початком робіт на території діючого підприємства замовник і генеральний підрядчик за участю субпідрядних організацій зобов'язані оформити акт-допуск. Відповідальність за дотримання і виконання заходів, передбачених актом-допуском, несуть керівники, як будівельних організацій, так і діючого підприємства.
У період підготовки до будівництва будинків або споруд на заново освоюваних або територіях діючих підприємств керівництво будівельної організації, її служба охорони праці зобов'язані проаналізувати й оцінити імовірність винекнення і прояву небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Перед початком робіт у місцях, де може виникнути виробнича небезпека, відповідальному виконавцеві видається наряд-допуск на провадження робіт підвищеної небезпеки.
Наряд-допуск затверджується головним інженером будівельної організації. Він видається інженерно-технічним працівником з числа осіб, уповноважених на це наказом керівника будівельної організації. При виконанні робіт на території діючого підприємства або під ЛЕП, яка його підживлює, наряд-допуск повинен бути підписаний також відповідною посадовою особою діючого підприємства.
Наряд-допуск видається на термін, необхідний для виконання певного обсягу робіт. У випадку зміни умов провадження робіт, складу виконавців, відповідальних осіб наряд-допуск анулюється і поновлення робіт можливе тільки після видачі нового наряду-допуску. Особа, що видала наряд-допуск, зобов'язана контролювати виконання відповідальними керівниками робіт заходів щодо забезпечення безпеки праці.
Наряд-допуск оформляється в двох екземплярах:
При роботах на території діючого підприємства наряд-допуск оформляється в трьох екземплярах – третій екземпляр видається відповідальній особі діючого підприємства.
Такі особливості організації і виконання робіт у небезпечних і особливо небезпечних умовах праці.
23. Яка мета атестації робочих місць за умовами праці?
Основна мета атестації робочих місць за умовами праці полягає у врегулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками в сфері реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах.
24. Чим визначається порядок проведення атестації?
Атестація проводиться відповідно до "Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці" і "Методичними рекомендаціями з проведення атестації робочих місць за умовами праці", затвердженими Міністерством праці і соціальної політики і Міністерством охорони здоров'я України.
25. Які строки проведення атестації?
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству в терміни, визначені колективним договором, але не рідше одного разу на п'ять років. Відповідальність за своєчасне і якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства.
26. Чим визначається склад та повноваження атестаційної комісії?
Склад і повноваження визначаються визначаються відповідно до «Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці».
27. В яких випадках проводиться позачергова атестація?
Позачергова атестація проводиться у випадках:
28. Що передбачається проведенням атестації робочих місць?
Атестація робочих місць передбачає:
29. Для чого використовуються результати атестації?
Результати атестації використовуються при призначенні пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення"; пільг і компенсацій – за рахунок підприємств і організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що надають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки організаційних, технічних, економічних і соціа льних заходів колективного договору щодо поліпшення умов праці й оздоровлення працівників.
30. В чому полягає організація робіт по атестації?
Організація робіт починається з видання керівником підприємства наказу, в якому:
*визначаються основа і завдання атестації;
*затверджується склад, голова і секретар постійно діючої атестаційної комісії, визначаються її повноваження, а в разі потреби – склад структурних атестаційних комісій;
*встановлюються термін і графіки проведення підготовчих робіт у структурних підрозділах підприємств;
*визначається взаємодія з зацікавленими державними органами і громадськими організаціями (експертизою умов праці, санітарно-епідеміологічною службою);
*визначаються проектні, науково-дослідні установи для проведення науково-технічної оцінки умов праці й участь у розробці заходів щодо ліквідації небезпечних і шкідливих виробничих факторів.
31. Яка послідовність виконання обов’язків, покладених на атестаційну комісію?
Атестаційна комісія виконує покладені на неї обов'язки в такій послідовності:
32. Який порядок вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу?
Вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу проводять в такій послідовності:
33. Яким чином проводиться гігієнічна оцінка умов праці?
Гігієнічна оцінка умов праці проводиться шляхом порівняння результатів проведених вимірів з нормативними значеннями (шум і вібрація оцінюються за еквівалентним рівнем).
Ступінь небезпечності і шкідливості факторів визначається за критеріями, установленими гігієнічною класифікацією праці; розглядаються тільки ті фактори, які за ступенем небезпеки і шкідливості відносяться до ІІІ класу.
34. На скільки класів підрозділяються умови праці виходячи з принципів гігієнічної класифікації?
Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці підрозділяються на чотири класи.
1-й клас – оптимальні умови праці – такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються умови для підтримки високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені тільки для мікрокліматичних параметрів і факторів трудового процесу. Для інших факторів умовний рівень оптимальності визначається рівнем, прийнятним за безпечний для населення.
2-й клас – допустимі умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлені гігієнічні нормативи для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку чергової зміни і не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працівників і їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.
3-й клас – шкідливі умови праці – характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і можуть створювати несприятливий вплив на організм працюючих та/або його потомство. Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів і вираженості в організмі працюючих поділяються на чотири ступені:
4-й клас – небезпечні (екстремальні) умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.
35. По якому класу умов праці проводиться оцінка умов праці на підприємстві?
При атестації робочих місць можуть розглядатися лише умови праці, що відносяться до 1 – 3 ступенів 3-го класу.
При наявності в повітрі робочої зони двох і більш шкідливих речовин різнонаправленої дії кожна з них розглядається як самостійний фактор, що підлягає кількісній оцінці.
36. Яким чином проводиться оцінка технічного і організаційного рівня робочого місця?
Оцінка технічного й організаційного рівня робочого місця проводиться в два етапи.
Оцінка технічного рівня робочого місця проводиться за результатами аналізу:
Оцінку організаційного рівня робочого місця одержують з аналізу:
37. Які документи складаються за результатами атестації?
За результатами атестації складається перелік:
38. Назвіть законодавчу базу страхування працюючих від нещасних випадків та профзахворювань?
Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
Законодавство про страхування від нещасних випадків складається з Основ законодавства України про обов'язкове державне страхування, даного Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про охорону праці" та інших нормативно-правових актів.
39. Назвіть основні завдання страхування від нещасних випадків та профзахворювань.
Основними завданнями страхування згідно зі ст. 1 є:
40. Які основні принципи страхування від нещасних випадків та профзахворювань?
До основних принципів страхування від нещасних випадків віднесені:
41. Як слід розуміти поняття «об’єкт страхування», «суб’єкт страхування»?
Принциповим при страхуванні є визначення суб'єктів і об'єктів страхування. У даному випадку об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність. Суб'єктами страхування є застраховані громадяни (в окремих випадках – члени їх сімей, страхувальники та страховик).
42. Хто з позиції страхування є «працівник», «страхувальник», «страховик»?
Звичайно страхується фізична особа, в інтересах якої здійснюється страхування (надалі – "працівник"). Страхувальником є роботодавець, а страховиком – Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
43. З якого моменту працівник стає суб’єктом соціального страхування від нещасних випадків?
Працівник стає суб'єктом соціального страхування від нещасних випадків з моменту укладання трудового договору або підписання контракту (навіть при відсутності згоди або заяви працівника).
44. В якій установі проводиться реєстрація страхувальників?
У робочому органі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
45. Яким чином визначається поняття «страховий ризик» і «страховий випадок»?
Під "страховим ризиком" розуміються обставини, внаслідок яких можливий страховий випадок.
“Страховим випадком” є нещасний випадок на виробництві або профзахворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму в наслідок обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, з настанням яких виникає право застрахованої особи на одержання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Слід зазначити, що страховим випадком є й нещасний випадок або профзахворювання, що відбулися в результаті порушення правил і норм самим постраждалим, тобто й у цьому випадку страхувальник не звільняється від виконання обов'язків перед потерпілим.
46. Яким чином здійснюється управління Фондом соціального страхування?
Управління Фондом на паритетній підставі здійснюється державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.
Безпосереднє управління Фондом здійснює його правління і виконавча дирекція.
47. Хто входить до складу управління Фонду і в якій чисельності?
До складу правління Фонду включаються представники: держави, застрахованих осіб, роботодавців. При цьому представники держави призначаються Кабінетом Міністрів України, а представники застрахованих осіб і роботодавців обираються об'єднаннями профспілок і роботодавців, що мають статус всеукраїнських.
Від кожної зі сторін обирається до складу правління Фонду по 15 членів правління Фонду із правом вирішального голосу і по 5 їхніх дублерів, які, у випадку відсутності членів основної групи, виконують їхні обов'язки за рішенням голови правління Фонду.
48. Назвіть основні повноваження правління Фонду.
Правління призначає директора виконавчої дирекції Фонду і його заступників; для рішення найбільш важливих завдань створює на паритетних засадах постійні і тимчасові комісії з питань профілактики нещасних випадків, виконання бюджету, призначення пенсій тощо; щорічно готує пропозиції щодо галузевих тарифів внесків на соціальне страхування від нещасних випадків, а також затверджує:
49 Назвіть основні обов'язки Фонду при настанні страхового випадку.
При настанні страхового випадку Фонд зобов'язаний, відповідно до ст. 21 Закону про страхування від нещасних випадків, у встановленому законодавством порядку надати соціальні послуги і провести відповідні виплати:
50. За якими напрямами Фонд здійснює профілактику нещасних випадків?
Фонд здійснює згідно зі ст. 22 цього Закону профілактику нещасних випадків за такими напрямами:
1) надає страховикам необхідні консультації, сприяє в створенні ними і реалізації ефективної системи управління охороною праці;
51. Які статутні функції, обов'язки Фонду покладені на страхових експертів з охорони праці?
Виконання статутних функцій і обов'язків Фонду покладено на страхових експертів з охорони праці, що здійснюють свою діяльність відповідно до Положення про службу страхових експертів з охорони праці, профілактику нещасних випадків на виробництві і профзахворювань.
Фонд здійснює координацію всієї страхової діяльності, пов'язаної з охороною праці. Фінансування страхових виплат, соціальних послуг і профілактичних заходів проводяться Фондом за рахунок його коштів. Фонд забезпечує фінансування заходів, передбачених національною, галузевими, регіональними програмами поліпшення стану безпеки, умов праці і виробничого середовища, планами наукових досліджень з охорони та медицини праці, навчання і підвищення кваліфікації відповідних спеціалістів з питань охорони праці, організації розроблення і виробництва засобів колективного й індивідуального захисту працівників; розробки, видання, поширення нормативних актів, спеціальної літератури, а також інших профілактичних заходів відповідно до завдань страхування від нещасних випадків.
52. Яка установа здійснює нагляд за діяльністю Фонду?
Нагляд за діяльністю Фонду здійснює наглядова рада, що складається з 15 чоловік – по 5 представників від держави, застрахованих осіб і роботодавців. Вони працюють на громадських засадах. Термін їх повноважень – 6 років. Голова наглядової ради обирається на один рік зі складу членів ради.
Законом про соціальне страхування від нещасних випадків визначені права й обов'язки членів наглядової ради, порядок її роботи.
53. 3а що і в якому вигляді призначається відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому ушкодженням його здорові?
Відшкодування шкоди – один з інститутів цивільного права, якому присвячена гл.40 Цивільного Кодексу України "Обов'язки, що виникають як наслідок нанесеної шкоди". У цій главі визначені не тільки загальні підстави відповідальності за нанесену шкоду, але і відповідальність:
Відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому шляхом ушкодження його здоров'я, відбувається у вигляді страхових виплат.
54. Що входить до складу страхових виплат?
До складу зазначених сум входять:
55. Яким чином встановлюється розмір середньомісячного заробітку потерпілому від нещасного випадку при переведенні його на легку роботу?
При тимчасовому переведенні потерпілого на легшу роботу його середньомісячний заробіток, що за ним зберігається до повної реабілітації або до переходу на інвалідність, встановлюється за бажанням потерпілого, виходячи з розміру його заробітку за дванадцять або три повних календарних місяці роботи до пошкодження здоров'я. Однак, сума щомісячних страхових виплат, встановлена відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до пошкодження здоров'я.
56. Що є підставою для розгляду Фондом справ про страхові виплати?
Підставою для розгляду Фондом справ про страхові виплати є:
57.В яких випадках Фонд може відмовити в страхових виплатах?
Фонд може відмовити в страхових виплатах у таких випадках:
58. В яких випадках можливе припинення страхових виплат і надання
соціальних послуг?
Припинення страхових виплат і надання соціальних послуг можливе в таких випадках:
59. Який порядок і термін проведення страхових виплат, що встановлений Законом про страхування?
Страхові виплати проводяться щомісячно в дні, установлені Фондом:
Одноразова допомога виплачується в місячний термін із дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а у випадку смерті потерпілого – у місячний термін із дня смерті застрахованого особам, що мають на це право.
Страхові виплати проводяться протягом терміну, на який МСЕК або ЛКК встановлена втрата працездатності у зв'язку зі страховим випадком, а фінансування додаткових витрат – у період, на який визначена потреба в них.
Якщо з вини Фонду потерпілому не визначена або не виплачена сума страхової виплати, то ця сума виплачується без обмеження терміну і підлягає коректуванню у зв'язку з ростом цін на споживчі товари і послуги відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці".
Якщо потерпілий виявився в місцях позбавлення волі, суми страхових виплат перераховуються на спеціальний рахунок і виплачуються йому після звільнення, а особи, що перебувають на утриманні потерпілого, одержують виплати у встановленому порядку.
У випадку виїзду потерпілого на постійне місце проживання за межи України, суми страхових виплат переводяться Фондом на його адресу в порядку, передбаченому міждержавними угодами.
Копії рішень Фонду або суду про призначення страхових виплат, заяви потерпілих або зацікавлених осіб з усіма необхідними документами зберігаються Фондом.
Через два роки після зупинки страхових виплат зазначені вище документи передаються до архіву для постійного зберігання.
60. Наведіть права та обов'язки застрахованого.
Згідно зі ст. 43 Закону про страхування від нещасного випадку застрахований має право брати участь в управлінні страхуванням від нещасних випадків, тобто бути повноправним їх представником; брати участь у розслідуванні страхового випадку.
Якщо ж нещасний випадок відбувся із застрахованою особою, то вона має право на послуги медичної і професійної реабілітації, включаючи збереження робочого місця, навчання або перекваліфікацію (якщо загальна тривалість реабілітації не перевищує двох років); на відшкодування витрат на проїзд до місця лікування або навчання і назад, витрат на житло і харчування, транспортування багажу і проїзд особи, що його супроводжує; на послуги соціальної реабілітації (придбання протезів, автомобіля, допомога у веденні домашнього господарства), а також одержання від Фонду роз'яснень з питань соціального страхування від нещасних випадків.
У випадку загибелі потерпілого члени його сім’ї мають право на одержання від Фонду страхових виплат і послуг, пов'язаних з ритуальними діями.
Обов'язки перед Фондом (ст. 44). Він зобов'язаний знати і виконувати вимоги законодавчих і інших нормативно-правових актів з охорони праці, виконувати обов'язки, передбачені колективним договором. Лікуватися потерпілий повинен у лікувально-профілактичних установах або у медичних працівників, визначених Фондом (з ними Фонд має договір). У період лікування він зобов'язаний чітко виконувати режим лікування і дотримувати визначених лікарями правил поведінки; не ухилятися від професійної реабілітації; вчасно оповіщати робочий орган виконавчої дирекції Фонду про обставини, що ведуть до зміни розміру матеріального забезпечення, складу соціальних послуг і порядку їх надання.
61.Наведіть права та обов'язки страхувальника.
Страхувальник (роботодавець) має право брати участь в управлінні страхуванням від нещасних випадків (на виборній основі), вимагати від Фонду виконання його обов'язків щодо організації профілактики нещасних випадків і профзахворювань, а також соціального захисту потерпілих. Страхувальник, у випадку незгоди з рішеннями працівників Фонду, має право оскаржити його в спеціальних комісіях з питань вирішення спорів при виконавчій дирекції Фонду і її робочих органів. Він має право брати участь у визначенні надбавок або знижок страхового тарифу; може захищати свої права, а також застрахованих ним осіб як в організаціях Фонду, так і в суді.
У той же час, страхувальник зобов'язаний вчасно реєструватися у Фонді, вчасно і повністю сплачувати страхові внески, а також інформувати робочий орган виконавчої дирекції Фонду про кожен нещасний випадок або профзахворювання, що мало місце на підприємстві, про зміну технології робіт або виду діяльності підприємства (зміна групи тарифів небезпеки); про ліквідацію підприємства (не пізніше, ніж за два місяці).
Роботодавець щорічно зобов'язаний надавати робочому органу виконавчої дирекції Фонду дані про чисельність працівників, про річну суму зарплати, про річний (фактичний) обсяг реалізації продукції (робіт, послуг), про кількість нещасних випадків і профзахворювань за минулий рік. Крім того, безкоштовно створювати необхідні умови для роботи на підприємстві представників Фонду.
Роботодавець зобов'язаний повідомити застрахованим ним працівникам адреси і номери телефонів робочого органу виконавчої дирекції Фонду, лікувально-профілактичних установ і медичних працівників (лікарів), що обслуговують дане підприємство за договором з Фондом.
Порядок і терміни надання даних визначаються Фондом.
62.Яким чином здійснюється фінансування страхування від нещасного випадку?
Фонд проводить збір і акумулює страхові внески страхувальників-підприємств.
Фінансування Фонду здійснюється за рахунок таких джерел:
а) внесків страхувальників;
б) капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страховиків;
в) прибуток, отриманий від тимчасово вільних засобів Фонду на депозитних рахунках;
г) коштів, отриманих від стягнення штрафів і пені з підприємств, а також штрафів із працівників, винних у порушенні нормативних актів з охорони праці;
д) добровільних внесків і інших надходжень, одержання яких не суперечить законодавству.
Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку (ст. 46).
Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до Державного бюджету України, зараховуються на єдиний централізований рахунок в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів державного бюджету України або спеціалізованого банку, що обслуговує фонди соціального страхування. Кошти страхування від нещасних випадків можуть використовуватися винятково з їхнім прямим призначенням.
Умови, порядок обслуговування, гарантії заощадження коштів Фонду визначаються тристороннім договором – між банком, виконавчою дирекцією Фонду і Кабінетом Міністрів України.
63. Що розуміється під терміном "рівень прийнятого ризику"?
Людина, будучи елементом системи “л-м-с”, постійно знаходиться під дією різних небезпечних факторів, тобто завжди існує деякий залишковий ризик. Сама наявність людини в системі “л-м-с” підкреслює необхідність турботи про його безпеку, як деякий рівень прийнятного ризику, обумовлений такими поняттями, як рівень розвитку техніки, технології, організації і управління виробництвом, а також станом його економіки.
64. Яким чином визначається величина професійного ризику?
У більшості випадків величина ризику визначається імовірністю настання небажаної події. При розгляді цього поняття з точки зору профілактики травматизму ризик може бути витлумачений як імовірність людських, матеріальних втрат або ушкоджень.
У той же час мають право на існування й інші визначення, наприклад, дія, спрямована на бажану мету, досягнення якої пов'язане з елементами небезпеки, погрозою втрати, невдачі, тобто дія в умовах невизначеності.
Економісти і статистики під терміном “ризик” розуміють “міру можливих наслідків, що проявляться в певний момент у майбутньому” [3], тому “ризик” – це очікувана частота небажаних подій, або – очікувана величина збитку, або – деяка комбінація цих величин.
В умовах сучасного виробництва – складної імовірнісної системи, де присутня неліквідована небезпека, яка міститься у самому факті присутності людини на виробництві з її емоційною, фізіологічною і психологічною слабістю як ланки контролю, зворотного зв'язку і управління, завжди існує імовірність нещасного випадку.
Прояв неліквідованої небезпеки – ризик дії або бездіяльності.
65. Визначте зміст понять "індивідуальний" та "соціальний ризик".
І н д и в і д у а л ь н и й – ризик, що характеризує небезпеку певного виду, для окремого індивіда у певному місці. Як правило, на виробництві працює одночасно кілька осіб, тому необхідно розглядати так званий загальний індивідуальний ризик, що є сумою індивідуальних ризиків, обумовлених усіма можливими причинами
Соціальний (груповий) ризик – ризик для групи людей, що характеризується відношенням частоти подій до кількості потерпілих при цьому людей:
Таким чином, соціальний ризик характеризує масштаб можливих катастроф (масштаб катастрофічних подій).
66. Яким чином визначаються страхові тарифи організацій, підприємств згідно чинного законодавства?
Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються у відсотках:
При цьому розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесене підприємство, а також від рівня травматизму, професійного захворювання і стану охорони праці.
Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства проводиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків (надалі – «Фондом») відповідно до «Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ і організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання», що затверджується Кабінетом Міністрів України.
З метою визначення страхових тарифів для підприємств на страхування від нещасних випадків галузі економіки і види робіт диференціюються на класи професійного ризику виробництва відповідно
67. Яким чином забезпечується матеріальна зацікавленість роботодавців в створенні безпечних умов праці?
Моральне стимулювання — форма громадської оцінки діяль ності того або іншого працівника, а також підрозділу в цілому.
Можливе застосування таких форм морального стимулювання:
для робітників та службовців — оголошення подяки (стяг нення) по організації (підприємству), вручення спеціальних вим пелів, дипломів, нагородження Почесною грамотою; надання чер гової профвідпустки в бажаний період року; позачергове виділен ня путівок у будинки відпочинку, санаторії тощо;
для трудових колективів — присвоєння звання «Краща бригада (дільниця) з охорони праці» із врученням перехідного вимпела;
для організації (підприємства) — «Краща організація (під приємство) з охорони праці».
Стимулювання може проводитися за підсумками роботи за квар тал, півріччя, рік.
Прийнята форма морального заохочення визначається наказом по організації.
Матеріальне стимулювання передбачає:
заохочення переможців оглядів-конкурсів з охорони праці, кращих працівників і колективів у цілому за досягнуті високі по казники, плідну діяльність в сфері охорони праці у вигляді гро шових премій, коштовних подарунків;
коректування розмірів премій залежно від стану безпеки праці;
надання пільгових, безкоштовних путівок у будинки відпо чинку, санаторії, профілакторії тощо.
Матеріальне стимулювання здійснюється за рахунок фондів охорони праці підприємств.
За допущені порушення правил і норм охорони праці, трудової і виробничої дисципліни здійснюється депреміювання відповідно до Положення, прийнятого при затвердженні Колективного дого вору (угоди, трудового договору).
Заходи матеріального стимулювання поширюються на робітни ків, службовців, керівників функціональних служб, виробничих і структурних підрозділів, до функціональних обов'язків яких вхо дить забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці.
Працівникам служби охорони праці розмір премії знижується ли ше зи невиконання ними своїх функціональних обов'язків (у балах):
на 0,05 — за кожен невиконаний пункт функціональних обо в'язків;
на 0,25 - за кожен нещасний випадок, якщо він відбувся як наслідок відсутності або невірних рішень, прийнятих у погодже ному службою ОП проекті виконання робіт (ПВР);
на 0,25 — за кожну інструкцію з техніки безпеки для посадо вих осіб, що одержала незадовільну оцінку.
Розмір премії не зменшується, якщо провина служби охорони праці в нещасному випадку не встановлена.
Розподіл преміального фонду всередині бригад здійснюється з урахуванням особистих коефіцієнтів безпеки праці, причому як рівень відліку приймається середній рівень Кьп по бригаді. Особи, що мають Кт нижче середнього рівня — депреміюються, а отрима ні при цьому кошти використовують на заохочення осіб, що мають КБП вище за середнє значення рівня. Рішення щодо депреміювання приймають на раді бригади за участю представників адміністрації і служби охорони праці.
Розмір премії робітнику за підсумками роботи за місяць, у випад ку досягнення ним високого рівня безпеки праці, може бути збіль шений, але не більше ніж на 50%; у разі допущення порушень різ ного ступеня тяжкості розмір премії може бути зменшений до нуля.
Дільницям, що мають Кш вище за середній по організації, роз мір премії може бути збільшений на 25%, а колективам, що ма ють Кьп нижче середнього, — зменшений на ту ж величину.
Аналогічний перерозподіл преміального фонду може виробля тися між бригадами дільниць, робітниками конкретних бригад.
У випадку одночасного досягнення декількома бригадами висо кого рівня безпеки праці з фонду охорони праці підприємства їм виплачується надбавка до основної премії за виробничі результати в розмірі до 25% при Кт = 0,90-1,00 і 15% при Кьр = 0,80-0,89. Розмір премії залишається незмінним, якщо коефіцієнт безпеки праці окремого працівника або колективу будівельників у цілому дорівнює його середньому значенню.
Стимулювання лінійних ІТП (майстрів, виконробів, старших виконробів, начальників дільниць; начальників автоколон і меха ніків, що працюють у відриві від основної бази), службовців здій снюється щомісяця з фонду охорони праці за досягнутий рівень безпеки праці (у підвідомчих бригадах) і рівень особистої вико навської дисципліни.
Розмір премій може збільшуватися або зменшуватися залежно від величини коефіцієнта до 25%.
У разі одержання незадовільної оцінки за стан безпеки праці і реалізацію функціональних обов'язків лінійні ІТП, службовці, ке рівники функціональних служб і структурних підрозділів можуть позбавлятися до 50% премії відповідно до Положення про премі ювання, прийнятого при затвердженні Колективного договору (угоди, трудового договору).
Робітники, лінійні ІТП, службовці і керівники організацій, що одержали протягом трьох кварталів у році оцінки «відмінно» або «добре» і не мали незадовільних оцінок, брали участь в оглядах-конкурсах тощо, за підсумками роботи одержують надбавку до осно вної премії (за виробничо-господарську діяльність) у розмірі до 15%.
Якщо основна премія за підсумками роботи за рік зазначеному контингенту осіб не нараховується, то їх преміювання за досяг нення в сфері охорони праці здійснюється відповідно до Поло ження, прийнятого при затвердженні Колективного договору.
У разі одержання незадовільної оцінки окремим робітником або бригадою в цілому вони депреміюються за результатами ви робничої діяльності на 100%.
Премії не нараховуються:
особам, винним у нещасних випадках, або тим, що отримали незадовільну оцінку за виконання своїх функціональних обов'язків;
працівникам, що одержали персональні стягнення протягом звітного періоду за грубі порушення норм і правил охорони праці, функціональних обов'язків, технологічної, трудової і виробничої дисципліни;
бригадам, у яких сталися випадки виробничого травматизму, а також тим, що отримали незадовільну оцінку за звітний період.
Контроль об'єктивності (правильності) визначення величин коефіцієнтів безпеки праці покладається на службу охорони пра ці. У випадку завищення Кт винні керівники робіт (бригадири, майстри, виконроби, начальники дільниць) можуть бути частково депремійовані адміністрацією за згодою з профкомом організації; випадок повторного порушення спричиняє позбавлення премії в повному обсязі, тобто на 100%.
Економічна відповідальність окремих осіб, виробничих і струк турних підрозділів, функціональних служб встановлюється залеж но від ступеня їх провини, що визначається адміністрацією орга нізації на підставі висновку комісії з розслідування нещасного випадку (профзахворювання, аварії), висновку органу державного нагляду і (або) комісії профкому з охорони праці.
Якщо травма (інший вид збитку) була нанесена як наслідок незабезпечення адміністрацією безпечних умов праці, то провина організації вважається доведеною.
Якщо нещасний випадок є наслідком не тільки недостатнього забезпечення безпеки праці, але і неправильних дій (бездіяльнос ті) самого потерпілого (або іншої особи), то останні теж залуча ються до матеріальної відповідальності — відшкодування нанесе ного збитку (змішана відповідальність).
Розміри економічних санкцій до порушників норм і правил охорони праці затверджуються при укладанні Колективного дого вору і діють протягом терміну його дії.
Рішення щодо морального і матеріального стимулювання при ймаються на спільних нарадах адміністрації і профкомів підрозді лів (організацій) і оформляються у вигляді наказів.
Стимулювання керівників організацій (начальників, їх перших заступників) здійснюється організаціями вищого рівня.
68. Яким чином формується травматизм як явище?
Травматизм, як явище, формується безпосередньо на робочих місцях, будівельних майданчиках під впливом комплексу несприятливих факторів виробничого середовища, психофізіологічних і соціальних навантажень, великої кількості суб'єктивних факторів, а також сформованого ставлення робітників, інженерно-технічних працівників і керівництва організації до питань охорони праці, яке визначає необхідність системного комплексного підходу при вирішенні питань забезпечення її безпеки.
69. Як йде формування позитивного ставлення до питань охорони праці у трудящих?
Формування позитивного ставлення до питань охорони праці у всіх категорій трудящих є, на думку психологів праці, одним з найважливіших елементів системи забезпечення безпеки праці. Воно визначається такими факторами:
70. В чому полягає суть охорони праці?
Сутність охорони праці полягає у визначенні можливих не безпечних і шкідливих виробничих факторів, що можуть прояви тися при проведенні запланованих для виконання робіт; прогнозуванні моментів прояву зазначених факторів; проведенні необхідних профілактичних заходів.
71. Які фактори формують умови праці?
Фактори, що формують умови праці, умовно можна розділити на чотири групи:
72. Що варто розуміти під термінами "система", "елемент системи", "параметри системи"?
Під “системою” розуміють безліч взаємозалежних елементів будь-якої природи, а як елемент системи виступає ряд властивостей того або іншого об'єкта.
Система – це відображення у свідомості спостерігача властивостей об'єктів і їх відносин при вирішенні завдання, що стоїть перед дослідником, або використання цих властивостей і відносин у процесі проектування, експлуатації або управління.
Елемент системи може приймати ряд конкретних значень, тому система – це сукупність взаємозалежних змінних.
Стан системи визначається вектором, кожен компонент якого відповідає певним значенням різних змінних, тобто внутрішньому стану елемента. Такі змінні, значення яких зафіксовані в даний момент, але можуть змінюватися в часі, називаються параметрами системи. При цьому значення одних параметрів можуть бути задані у певній області припустимих значень – це керовані параметри. Інші параметри, що мають вплив на стан системи, але, які змінюються за незалежними від діяльності людини причинами, є некеровані параметри.
73. Яким чином визначається структура системи?
Безліч елементів і безліч зв'язків прийнято називати структурою системи. При цьому вплив одного елемента на інший і визначається поняттям "зв'язок між елементами", а вплив комплексу певних характеристик називається сигналом.
Кожна система характеризується безліччю зв'язків між елементами, які зручно розділити на “умовно постійно замкнені” (у нормальному режимі функціонування вони завжди включені) і “змінно замкнені” (включаються лише у випадку виникнення особливих режимів функціонування).
74. Чим визначається цільова функція системи?
Природне бажання досягнути поставлених цілей самим вигідним шляхом. Тому для оцінки ефективності способів і засобів досягнення мети необхіден показник, який дозволяє їх зіставляти. Як правило, це – критерій якості або ефективності управління, а іноді – критерій оптимальності – правило, за яким оцінюються і відбираються засоби і (або) шляхи досягнення мети. Слід зазначити, що вибір критерію оптимальності – досить складне завдання, що вирішується, виходячи з конкретних умов, стану функціонування системи. Так, наприклад, в одному випадку критерієм оптимальності може бути наявність фінансових коштів, в другому – наявність певних матеріальних ресурсів, у третьому – тимчасові характеристики.
75. В чому полягає процес управління?
Процес управління в організованих системах зводиться до цілеспрямованих змін значень керованих змінних системи, які дозволяють одержати вихідні параметри системи, що відповідають заданим (поставленим) цілям.
76. Яким вимогам повинна відповідати інформація про об'єкт управління?
Інформація повинна бути своєчасною, достовірною, необхідною, достатньою, надійною і бути у формі, зручній для обробки.
Своєчасною вважається інформація, що надійшла протягом заданого інтервалу часу.
Достовірність інформації визначається тим, наскільки точно вона відображає стан керованого об'єкта.
Необхідною вважається інформація, без якої неможливе прийняття управлінських рішень.
Достатньою вважається інформація, що містить весь набір даних, які використовуються для прийняття рішень з управління: додаткові дані не дають нових знань про об'єкт управління.
Під надійністю розуміють гарантовану передачу інформації від джерела до споживача.
Зручної для обробки є така форма, користуючись якою керівник може щонайкраще уявити собі ситуацію, що склалася (наприклад, відхилення дійсного стану об'єкта управління від запланованого). Це стимулює активність сприйняття інформації, яка має велике значення для підвищення ефективності управління.
77. Що варто розуміти під поняттям "алгоритм управління"?
Сукупність правил, за якими інформація перетворюється в сигнали управління, називається алгоритмом управління.
78. Дайте характеристику системи управління охороною праці в будівництві.
При цьому СУОП у будівництві – це сукупність взаємозалежних соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці, регламентована законодавчими актами, нормативними й інструктивними документами з охорони праці. З цього визначення випливає, що охорона праці – керована система, а управління охороною праці – це процес цілеспрямованого збору, передачі і переробки інформації про стан безпеки праці на об'єктах будівництва, у підвідомчих підрозділах; підготовки і прийняття управлінських рішень щодо ліквідації виявлених порушень правил і норм охорони праці – профілактики виникнення на будівельних майданчиках небезпечних ситуацій; контролю за реалізацією прийнятих рішень, оцінки їх ефективності і стимулювання за досягнуті результати.
79. В чому полягає організаційна структура СУОП?
Організаційна структура СУОП базується на існуючій системі управління будівельним виробництвом, тому загальне керівництво покладається, відповідно до чинного законодавства, на власника підприємства або “особу, ним уповноважену”, тобто на першого керівника, який зобов'язаний забезпечити функціонування СУОП, включаючи створення відповідних служб, призначення посадових осіб, відповідальних за вирішення конкретних питань і завдань охорони праці.
За характером об'єктів управління – соціально-економічних систем управління в СУОП є організаційним.
Формування управлінських рішень у СУОП ґрунтується на результатах аналізу інформації про стан об'єкта управління, обліку існуючих обмежень зовнішніх впливів, тому СУОП відносять до категорії замкнених систем. Інформацією в СУОП може бути тільки документ, тому що ця система є підсистемою системи управління адміністративною і господарською діяльністю будівельних організацій.
80. Які завдання вирішуються створенням СУОП?
Зі створенням СУОП вирішуються такі основні завдання:
81. Які показники визначаються критеріями ефективності функціонування СУОП?
Критеріями ефективності функціонування СУОП є такі показники:
82. Назвіть методи і засоби рішення завдань охорони праці.
Створенням системи керування охороною праці вирішується багатоцільове завдання, тому для його вирішення використовуються різні методи і засоби: організаційні, технічні, гігієнічні, соціальні, юридичні, психологічні і етичні.
83. В чому полягають організаційні та технічні методи рішення завдань охорони праці?
До організаційних методів відносяться:
Технічні методи підвищення безпеки праці вирішують завдання підвищення ефективності виробничих процесів і операцій на базі вдосконалення техніки і технологій, поліпшення умов праці безпосередньо на робочих місцях.
84. В чому полягають соціальні, юридичні, психологічні та етичні методи рішення завдань охорони праці?
Соціальні методи підвищення безпеки праці пов'язані з життєдіяльністю трудового колективу і містять у собі такі елементи:
Юридичні методи підвищення безпеки праці містять у собі законодавчі нормативні акти, які є базою СУОП (див. розділ 2), тому що охорона праці трудящих є однією з основних функцій держави, закріплених Конституцією України.
З прийняттям Закону “Про охорону праці” державні функції нагляду за охороною праці, як уже відзначалося, передані безпосередньо органам державного нагляду за охороною праці. При цьому вперше був закріплений законодавчо (ст. 4 Закону) пріоритет життя і здоров'я трудящих стосовно результатів виробничої діяльності.
Законодавчо визначені вимоги охорони праці до технологічних процесів, устаткування (машин і механізмів), виробничих будівель і споруд, до засобів захисту працюючих.
Вимоги щодо охорони праці обов'язкові до виконання на всіх стадіях проведення робіт, включаючи проектування, безпосередньо будівництво й експлуатацію, як на нових, так і на реконструйованих будинків.
Психологічні методи і засоби підвищення безпеки праці поєднують у собі підходи, що визначають ступінь психологічного впливу на людину факторів навколишнього середовища в процесі її навчання, при реалізації нею у виробничих умовах отриманих знань і навичок.
Статистика нещасних випадків, результати аналізу причин і обставин їх виникнення, тобто виникнення небезпечних ситуацій, свідчать про те, що в абсолютній більшості нещасних випадків винним частково або цілком є сам потерпілий. На думку психологів праці, саме людина вносить найбільший “інформаційний шум” у систему “л-м-с”. Вроджене почуття небезпеки у людини, у порівнянні з іншими біологічними видами, розвинене зовсім недостатньо. В ряді мотивацій його діяльності “безпека” стоїть на другому місці після “вигоди”, тому нещасні випадки бувають частіше пов'язані зі ставленням до питань охорони праці, чим із кваліфікацією або конструкцією машин, механізмів, устаткування [3; 4]. З іншого боку, психічно нормальна людина не прагне до самознищення, одержання травми, тому можна припустити, що його невірна поведінка, порушення правил і норм охорони праці викликані якимись зовнішніми факторами. З викладеного випливає, що врахування її психічних характеристик необхідне при професійному підборі і професійному навчанні.
Сучасне будівельне виробництво це, як правило, спільна трудова діяльність деякої спільноти людей, тому на рівень безпеки праці значно впливають на психологічний клімат, психологічна сумісність членів колективу будівельників.
Питання професійної підготовки кадрів – їх підбору, навчання, розстановки та ефективного використання займають особливе місце в процесі забезпечення сприятливих і безпечних умов праці. Врахування психологічних особливостей працюючих, вимог психології безпеки праці дозволяє передбачати і запобігати стресовому стану людей у процесі праці, при яких імовірність виникнення небезпечних ситуацій значно підвищується.
Етичні методи підвищення безпеки праці відображають взаємини між учасниками трудового процесу. Характер і прояв таких відносин є одним з найважливіших аспектів охорони праці. Взаємини працівників у процесі праці можуть відповідати, не відповідати, а іноді і суперечити принципам організації виробництва. Керівники колективів будівельників – інженерно-технічні працівники зобов'язані формувати міжособистісні відносини в трудовому колективі на основі правил внутрішнього трудового розпорядку, діючих норм і правил охорони праці.
Форми відносин у колективі залежать від ряду об'єктивних причин і можуть бути різними: підпорядкування, співробітництво, взаємодопомога, залежність тощо.
85. В чому полягає сутність СУОП і що вирішується створенням СУОП в будівельних організаціях?
Сутність СУОП полягає в тому, що профілактика травматизму і професійних захворювань переходить на якісно новий, вищий – дотравматичний рівень – профілактику небезпечних ситуацій. Пит. 78
86. Визначте правову основу та нормативну базу СУОП.
Правовою основою СУОП є: Конституція України, Кодекс законів про працю України, Закони України “Про охорону праці” і “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Накази і розпорядження Президента України, розпорядження і постанови Кабінету Міністрів, Держнаглядохоронпраці, Міністерства охорони здоров'я, Міністерства праці і соціальної політики, а також інших директивних органів України з питань охорони праці (органи Державного управління охороною праці).
До нормативної бази СУОП входять:
Перелік основних нормативних документів з охорони праці наведений у Державному реєстрі міжвідомчих і відомчих нормативних актів про охорону праці (Реєстрі ДНАОП).
87. Наведіть організаційну структуру СУОП будівельної організації і в чому полягає сутність її елементів?
Організаційна структура системи управління охороною праці в будівельних організаціях базується на існуючій структурі управління будівельним виробництвом. Вона містить такі основні елементи:
88. Яким вимогам повинні відповідати рішення в СУОП?
Прийняте рішення повинне:
89. Які основні функції СУОП?
Управління охороною праці в будівельних організаціях забезпечується виконанням комплексу таких взаємозалежних функцій:
90. Яким чином реалізується планування робіт?
Планування робіт, діяльності підрозділів і служб з охорони праці проводиться за такими напрямами:
Планування заходів і робіт із забезпечення безпеки праці здійснюється на підставі поточних (річних) і оперативних (квартально-місячних) планів.
91. В чому полягає організація виконання планових заходів і робіт в СУОП?
Організація виконання планових заходів і робіт із забезпечення безпеки праці і функціонування СУОП полягає в чіткій регламентації обов'язків, порядку взаємодії, діяльності в цілому структурних підрозділів, функціональних служб, головних спеціалістів і окремих працівників організацій і підприємств.
Організація виконання робіт проводиться відповідно до функціональних обов'язків робітників та службовців (див. дод. 5) шляхом здійснення комплексу організаційних і технічних заходів, які розробляються на основі результатів аналізу проектної документації, інформації про виробничий травматизм і виявлені у процесі оперативного й іншого видів контролю стану охорони праці небезпечних ситуацій.
92. В чому полягає контроль за станом охорони праці і функціонуванням СУОП?
Контроль за станом охорони праці і функціонуванням СУОП повинен бути спрямований на виявлення відхилень від вимог норм і правил охорони праці, які мали місце на будівельних майданчиках; перевірку виконання (за обсягами і термінами) запланованих профілактичних заходів, а окремими працівниками, функціональними службами – своїх обов'язків із забезпечення безпечного проведення робіт, реалізації прийнятих рішень, рекомендацій з поліпшення умов праці, своєчасного прийняття необхідних заходів щодо усунення виявлених недоліків.
Контролюються: стан і процеси експлуатації застосовуваних м;і шин, механізмів, виробничого устаткування; безпека виконання технологічних процесів; правильність використання засобів ін дивідуального і колективного захисту; стан санітарно-гігієнічних і виробничих умов як окремих робочих місць, так і в цілому будіве льних майданчиків, їх відповідність рішенням, прийнятим в орган і організаційно-технологічній документації; стан санітарно побутового об слуговування працюючих; стан будинків і споруд, що експлу атуються, дотримання адміністрацією чинного законодавства, норм і правил охорони праці.
93. Яким чином реалізується на практиці облік, оцінка стану безпеки та охорони праці?
Оцінка стану безпеки й охорони праці відбувається на основі аналізу комплексу інформаційних даних про фактичний стан умов праці на будівельних майданчиках (матеріалів розслідування випадків травмування і профзахворювань; матеріалів планових і позачергових перевірок; результатів аналізу розпоряджень органів нагляду і контролю), а також результатів діяльності окремих працівників, посадових осіб, функціональних служб і структурних підрозділів по забезпеченню безпечних і нешкідливих умов праці.
Оцінюють:
а) стан безпеки (охорони) праці у виробничих підрозділах;
б) діяльність функціональних служб, структурних підрозділів; посадових осіб, до обов'язків яких входить створення безпечних і нешкідливих умов праці.
Кількісна оцінка стану охорони праці виробляється за допомогою коефіцієнтів рівня безпеки (або охорони) праці.
При визначенні величин коефіцієнтів виходять з того, що лінійні ІТР, керівники організацій і інженерних служб зобов'язані контролювати стан умов праці, виявляти порушення правил і норм охорони праці, вчасно визначати необхідні організаційно-технологічні профілактичні заходи і забезпечувати їх реалізацію на практиці, а робітники – виконувати роботи без порушень норм і правил охорони праці, підтримувати відповідні умови на своїх робочих місцях.
94. В чому полягає координація робіт по забезпеченню безпеки праці?
Координація робіт із забезпечення безпеки праці полягає в розробці і здійсненні органом управління рішень, спрямованих на узгодження діяльності підрозділів, функціональних служб і їх керівників, на практичну реалізацію прийнятих рішень, оперативну ліквідацію або локалізацію джерел небезпеки і причин їх виникнення. При цьому чітко регламентуються завдання, що стоять перед управлінням охороною праці на відповідному рівні управління виробництвом, визначаються основні відповідальні особи (структурні підрозділи, функціональні служби), а потім – виконавці окремих доручень відповідно до рішень зазначених вище завдань.
95. Яким чином і за який рахунок здійснюється стимулювання за досягнуті в галузі охорони праці результати?
Стимулювання діяльності робітників та службовців організацій (підприємств), їх структурних підрозділів і функціональних служб направлене на підвищення відповідальності і зацікавленості всіх категорій працюючих у створенні і підтримці здорових і безпечних умов праці.
Слід зазначити, що стимулювання може бути як позитивним – у вигляді заохочень, так і негативним – штрафи, відшкодування шкоди, збитків конкретним громадянам, підприємствам, державі.
Якщо види позитивних заохочень визначаються Колективним договором (угодою, трудовим договором), то відшкодування шкоди визначається відповідно до чинного законодавства. Практика застосування зазначених видів стимулювання показала, що ефективність позитивного стимулювання приблизно в три-чотири разів вище ніж негативний.
96. Яким чином визначається ефективність системи управління охороною праці?
,
де ЕР – річна економія від поліпшення умов і охорони праці на підприємстві (доход або зменшення втрат); В – загальні витрати (вкладення) підприємства в охорону праці.
97. Яким чином здійснюється фінансування на різних рівнях управління виробництвом?
Згідно зі ст. 21 Закону фінансування охорони праці здійснюється власником і працівник не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці.
На підприємствах, у галузях і на державному рівні у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку створювалися фонди охорони праці, що поділялися на державний, галузеві, регіональні і фонди охорони праці підприємств.
До лютого 1994 року основним джерелом формування коштів фонду охорони праці були відрахування в розмірі 1% фактично реалізованого обсягу продукції (робіт, послуг). Однак, постановою Кабінету Міністрів від 17.02.1997 року щодо упорядкування оподаткування, було прийняте рішення про необов'язкове перерахування у фонд охорони праці зазначених сум, тому до введення в чинність Закону про соціальне страхування від нещасних випадків фонди охорони праці формувалися, в основному, за рахунок штрафних санкцій до підприємств і працівників, винних у порушенні норм і правил охорони праці, а також штрафів за допущені нещасні випадки.
Кошти фондів охорони праці підприємств використовуються тільки на виконання комплексних заходів, що забезпечують досягнення встановлених нормативів з охорони праці, погоджених з місцевими органами Держнаглядохоронпраці, а також на подальше підвищення рівня охорони праці на виробництві.
Ці кошти не повинні витрачатися на ремонтні й інші роботи, пов'язані з підтримкою основних фондів (включаючи засоби колективної й індивідуальної безпеки) в належному технічному стані, придбання спецодягу, миючих і знезаражуючих засобів, спецхарчування, надання пільг і компенсацій, благоустрій території, природоохоронні й інші заходи безпосередньо не пов'язані з поліпшенням умов і підвищенням рівня безпеки праці.