Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ТЕМА 2,3
1. Назвіть якості і риси моральної культури спілку вання. (Виділіть одне помилкове судження та розкрийте зміст інших).
Виділіть з наведених тут висловлень ті думки, в яких ролі людини у спілкуванні співвідносяться з піднесеними, незабутними цінностями моралі, назвіть їх у термінах етики і поясніть зміст висловлень.
1. Уникайте тих, хто намагається підірвати вашу віру в себе. Ця риса властива дрібним людям. Велика людина, навпаки, навіє вам почуття, що й ви можете стати вели ким. (Марк Твен)
3. З наведених нижче етичних приписів, що характеризують культуру службових стосунків, виділіть три-чотири правила, які, на ваш погляд, є найважливішими. (1) Також виберіть одне-два правила, які ви вважаєте хибни ми, сумнівними або необов'язковими нормами ділового спілкування. (2) Обґрунтуйте правильність обраного вами. (3)
1. Підтримуйте добрий настрій. Як у себе, так і у людей навколо вас. Не бійтеся посміхатись. Гасіть будь-які жевринки конфлікту доречним жартом і прихильною по смішкою.
2. Вітайтесь на роботі першим. До присутніх, що зібралися в кабінеті, на дільниці. До ветерана праці або старшого за віком, що йде вам назустріч. До літньої жінки, що працює за верстатом. До співробітників, що прибули на роботу.
3. Не плутайтесь між «ви» і «ти». Краще «викайте», а не «тикайте». Застосування в колективі одночасно звертання до одних на «ви», а до інших — на «ти» може вик ликати негативні наслідки. Проте нерідко в невеликих молодіжних, творчих та інших групах нормою є звертання на «ти».
4. З низки суджень виділіть особливості двох типів етикетного спілкування: ділового (1) та світського (2).
Поясніть, в яких випадках може бути порушений тип етикетного спілкування: ділове переходить в світське або навпаки (3).
ТЕМА 4
1. Нерідко за виявлену допомогу, за добродійність людина відплачує «чорною» невдячністю, шкодою, яким-небудь злом. Чому? Через низьку моральну і психологічну культуру стосунків чи з інших причин? (Виділіть відповідні твердження, поясніть морально-психологічні засади негатив них вчинків.)
2. Проаналізуйте подану нижче «суху» схему, що створена для порівняння морального та інших способів опанування світу. Поясніть призначення схеми, наповнюючи її живим, конкретним змістом.
Науковий спосіб – Істинне – хибне – Поняття
опанування світу
Моральний спосіб – Добре – зле – Норми
Художній спосіб – Прекрасне – потворне – Образи
3. Які риси притаманні загальнолюдським, універсальним елементам, що спостерігаються в моралі суспільства, класів, соціальних груп та індивідів, що їх складають? (Виділіть правильні відповіді та поясніть їх сенс.)
1. Це прості норми моральності людей, головні правила будь-якого людського співжиття, що вироблені історією й передаються в культурну спадщину.
2. Позитивний внесок у моральний досвід людства, що робиться кожним суспільством, класом, соціальною групою, людьми.
3. Так звані «вічні» людські цінності добра, совісті, обов'язку, гідності, честі, щастя, зміст яких історично змінюється й розвивається.
4. Це, крім усього, моральні ілюзії, забобони, застарілі звичаї, які несуть з собою народи і суспільства крізь віки.
5. Деякі загальні психологічні форми морального переживання, гри пристрастей і почуттів людей.
6. Це моральна творчість історично прогресивних класів і соціальних груп та індивідів, які якнайповніше виражають загальнолюдські цінності моралі.
7. Це також моральна творчість історично обмежених, егоїстичних соціальних груп, здатних виробляти специфічну мораль.
8. Такі форми стосунків людей: не красти, не вбивати, допомагати людям у біді, виконувати обіцянки, говорити правду.
9. Засудження таких вад людей, як жорстокість, боягузтво, жадібність, лицемірство, наклеп, заздрість.
10. Заохочення людської сміливості, чесності, великодушності, скромності, стриманості.
11. Це абстрактна, логічна «оболонка», форма (проте не соціальний смисл), в якій знаходять вираження справедливість, людинолюбство, благочинність, ідеал, оцінка, норма тощо.
4. Нижче наведені короткі визначення (характеристики) головних категорій моральної свідомості й етики, які ще інколи називають «вічними цінностями» або «вічними критеріями» моральності людини (наприклад: добро, совість, честь тощо).
Назвіть ці категорії згідно з визначеннями та аргументуйте свої відповіді.
2. Найзагальніша форма оцінки морального, відмежування його від неморального. Віддзеркалює морально позитивне, гуманне, справедливе в життєдіяльності людини і суспільства та велить підтримувати його і зміцнювати.
3. Моральний регулятор, в якому відбивається самосвідомість і самопочуття особи, її здатність до самоконтролю. Є власним моральним охоронцем індивіда в будь-яких ситуаціях, здатним вершити внутрішній суд над ним. Людина сама себе і судить, і карає, і мучиться від свого ж присуду.
4. Моральна цінність, яка встановлюється людиною стосовно самої себе, так само як і суспільством. Ця категорія людської моральності визначається на засадах рівності всіх людей взагалі незалежно від соціального становища або роду діяльності. Індивід оцінюється безвідносно до його соціальної функції та ролі. З цього боку рівні професор і студент, міністр і робітник.
5. Категорія, що допомагає зрозуміти, для чого потрібна діяльність індивіда, як йому домогтися розкриття призначення, «таємниці» свого життя. Можна реалізувати себе в творчій праці, сприяти розв'язанню нагальних проблем суспільства або створити міцну сім'ю і жити для неї; можна здійснювати престижну програму дій, поставити гедоністичні цілі тощо.
6. Моральна цінність особи, що випливає з її конкретного суспільного становища, роду діяльності та моральних заслуг, що визнаються за нею. Індивід оцінюється диференційовано, що знаходить відображення в його репутації, яку він намагається підтримувати.
7. Стан людини, що відповідає її найбільшій задоволеності умовами життя, повнотою та осмисленістю свого існування, здійсненням свого людського призначення. Зміст цієї особистісної моральної цінності залежить від вимог, які людина висуває до світу, від здатності боротися за їх реалізацію і від результатів цієї боротьби.
5. Які моральні якості повинна виявляти людина, щоб бути здатною виконувати свій моральний обов'язок? (Виділіть відповідні твердження і поясніть їх.)
1. З усіх повинностей стосовно інших найпершою є правдивість в словах і справах. (Г. В. Ф. Гегель)
2. Головні обов'язки людей ґрунтуються на їхній беззахисності одне перед одним. (Л. Вовенарг)
3. Найперший обов'язок людини — не бути малодушною! (Р. Роллан)
4. Обов'язок стосовно самого себе... полягає в тому, щоб людина зберігала людську гідність у самій собі. (І. Кант)
5. Людина не тільки може, а й повинна сполучити задоволення з обов'язком; вона повинна радісно підкорятися своєму розуму. (Ф. Шиллер)
6. Не обтяжуватися, не охолоджуватися, бути терпеливим, чуйним, добродушним, поспішати любити, усвідомлюючи, що вже стоїш на порозі вічності,— ось у чому обов'язок. (А. Амієль)
7. Прагніть завжди виконувати свій обов’язок, і людство виправдає вас навіть там, де ви зазнаєте невдачі. (Т. Джефферсон)
8. Істинно, ти й справді нікому нічого не винен. Ти все винен й усім. (Д. Джебран)
9. Роби так, як велить тобі обов'язок людини. (Цицерон)
6. Які моральні засади здатні сформувати й підтримувати людську гідність?(Виділити відповідні твердження та пояснити їх.)
1. Найбільш повно і концентровано вихованість і моральна культура людини виявляються в тому, щоб мірити однаковою мірою і нарівні цінувати як власну, так і чужу гідність. (Ф. Бекон)
2. У кого є... свідомість і почуття власної гідності... Вони не бояться, що інші розумніші за них, освіченіші чи вродливіші.... Так само вони не вважають себе значно вищими за тих, кого вони в першу чергу перевершують, позаяк все це їм здається дуже малозначущим порівняно з доброю волею, за яку вони тільки себе й поважають і яку припускають у кожній людині. (Р. Декарт)
3. Чуття нашої гідності й нашої сили міцніє, коли ми говоримо собі: моє існування не марне і не безцільне, я — необхідна ланка великого ланцюга, який тягнеться від розвитку у першої людини свідомості її буття — у вічність. (І. Г. Фіхте)
4. Гідність є саме те, що найбільше підносить людину, що надає її діяльності, усім її прагненням вищої шляхетності. (К. Маркс)
5. Почуття власної гідності розвивається тільки становищем самостійного господаря. (М. Г. Чернишевський)
7. Поясніть, використовуючи наведені думки, що означає для людини втрата нею гідності, до яких конкретних моральних наслідків це призводить.
1. Той, хто не розуміє свого призначення, найчастіше обділений почуттям власної гідності. (Ф. М. Достоєвський)
2. Від нестачі поваги до себе виникає стільки ж вад, скільки від зайвої до себе пошани. (М. Монтень)
3. Хто принижує самого себе, той хоче винищитися над іншими. (Ф. Ніцше)
4. Сумнів щодо своєї гідності — малодушна принизливість. (В. Шекспір)
5. Зганьблення є, власне, ніщо інше, як порівняння своєї власної гідності з моральною досконалістю. (І. Кант)
6. Смирення нерідко виявляється облудною покірністю, мета якої — підкорити собі інших; це — виверт гордості, що принижує себе, аби винищитися. (Ф. Ларошфуко)
8. З наведених висловлень визначте лише ті, з якими Ви згодні, які відбивають Ваш світогляд.
1. Хочеш бути щасливим? Навчися спочатку страждати. (І. С. Тургенєв)
2. Так, звичайно, щастя необхідне, але яке? Є щастя – випадок, – це Бог з ним. Хотілося б, щоб щастя прийшло як заслуга. (М. М. Пришвін)
3. Прагненню до щастя найменшою мірою потрібні ідеальні права. Воно потребує найперше матеріальних засобів. (Ф. Енгельс)
4. Щастя у повному своєму обсязі — це найвище задоволення, на яке ми здатні, а нещастя — найвище страждання. (Д. Локк)
5. З особистих якостей найбезпосередніше сприяє нашому щастю весела вдача. (А. Шопенгауер)
6. Найвище щастя в житті — це впевненість у тому, що вас кохають; кохають заради вас самих, точніше сказати — кохають всупереч вам. (В. Гюго)
7. Щастя розкривається не стільки у володінні, скільки у процесі оволодіння предметом наших бажань. (К. А. Гельвецій)
9. Від яких якостей людини залежить щастя? (Виділіть відповідні думки і поясніть їх.)
1. Здоровий жебрак щасливіший, ніж хворий король. (А. Шопенгауер)
2. Сміливість – половина щастя. (Башкирське прислів'я)
3. Всякий свого щастя коваль. (Українське прислів'я)
4. Щастя приходить в дім, де чути сміх. (Японське прислів'я)
5. Ми буваємо щасливі, тільки відчуваючи, що нас поважають. (Б. Паскаль)
6. Моє щастя було б повним, якби воно не постало перемогою,— в чому єдино виявляється щастя дурня. (Стендаль)
7. Завжди чого-небудь бажати, щоб не стати нещасним від пересичення щастям! (Б. Грасіан)
8. Ідеал — рух; горе і щастя однаково можуть відкритий закрити шлях. (М. М. Пришвін)
10. Які якості людини призводять до нещастя? (Виділіть потрібні висловлення і обґрунтуйте їх.)
1. Наше щастя — це лише мовчання нещастя. (Ж. Ренар)
2. Немає більшого нещастя, чим незнання межі своєї пристрасті. (Лао-цзи)
3. Нещастя більшості людей в тому, що вони вважають себе здатними на більше, ніж можуть. (О. М. Горький)
4. Велике нещастя — втратити через якості свого характеру те місце в суспільстві, на яке маєш право за своїми обдаруваннями. (Н. Шамфор)
5. Двома звичайними причинами нещастя людей є, з одного боку, незнання того, як мало їм потрібно, щоб бути щасливими, а з іншого — несправжні потреби й безмежні бажання. (К. А. Гельвецій)
6. Хто сам себе вважає нещасним, той і стає нещасним. (К. А. Гельвецій)
7. Людина не ангел і не тварина, і нещастя її в тому, що чим більше вона прагне бути схожою на ангела, тим більше перетворюється на тварину. (Б. Паскаль)
8. У щасті будь поміркованим, у нещасті розумним. (Періандр)
9. Мужність у нещасті – половина біди. (Плавт)
10. Будьте милосердні до нещасних, будьте поблажливі до щасливих. (В. Гюго)
11. Нижче наведені різноманітні судження, що характеризують вибір людини як ключовий акт її діяльності.
Виділіть серед них лише ті судження, які відображають особливості морального вибору.
9. Успішність і оптимальність прийняття і виконання морального рішення.
10. Моральні заслуги або провина людини з точки зору відповідності в її вчинках характеру мети та засобів, що обрані для її досягнення.
12. «У кожної людини є свобода вибору,— пише в публіцистичній статті поет Р. Рождєственський. — Не вдавана, а справжня. Вибір починається з самого дитинства і продовжується до останніх секунд людського життя... Вибір існує щоденно, щохвилинно. Різний за своєю серйозністю. Неоднаковий за своїми наслідками. То загальний для багатьох людей, то властивий одиницям.
Ступити чи не ступити? Промовчати чи відповісти? Стерпіти чи не стерпіти? Перебороти чи відступити? Куди піти вчитися? Так чи ні? Як жити? Що робити? Бути чи не бути? Запитання-велетні і запитання-ліліпути. Запитання океани і запитання-краплі».
З урахуванням змісту уривка визначте, що таке ситуація морального вибору, назвіть головні риси і наведіть приклади.
13. Чи можна вважати моральним вибором людини факт її бездіяльності, небажання діяти в ситуації, коли можна вплинути на людські стосунки, конфліктні взаємини? (Виберіть відповідь і обґрунтуйте її.)
1. Так, бездіяльність це також вибір.
2. Ні, бездіяльність не є вибором, вона нейтральна, її не можна морально засуджувати.
14. Чи всі засоби прийнятні для досягнення гуманної, справедливої мети в процесі реалізації морального вибору? (Виберіть одну з відповідей і обґрунтуйте своє розуміння.)
1. Так, здійснення гуманної мети може змусити людину мобілізувати будь-які засоби, навіть насильницькі; головне — результат.
2. Ні, потрібно критично поставитися до засобів досягнення мети; не всі засоби можливі.
3. За певних умов можливий компроміс, коли можуть бути застосовані різні моральні та неморальні засоби.
15. Виділіть ті вислови, в яких засуджуються неморальні засоби. (1) Обґрунтуйте істинність або хибність аргументації авторів цих висловів. (2)
1. Призначення людини здійснюється завдяки розсудливості і моральній чесноті: бо чеснота робить правильною мету, а розсудливість — засоби для її досягнення. (Аристотель)
2. Догоджати в ім'я чесноти прекрасно у будь-яких випадках. (Платон)
3. Нечесні засоби, за допомоги яких багато хто звеличується, ясно говорять про те, що й цілі також не варті доброго слова. (М. Монтень)
4. Мета, для якої вимагаються неправі засоби, не є правою метою. (К. Маркс)
5. Нашу совість нудить від неморального засобу, який може принести користь. (Ф. Шіллер)
6. Блага мета може надати цінності лише таким засобам, які є достатніми й дійсно ведуть до мети. (Д. Юм)
7. В ідеалі суспільна совість повинна сказати: нехай загинемо ми всі, якщо спасіння наше залежить лише від закатованої дитини,— й не прийняти цього спасіння. (Ф. М. Достоєвський)
16. В чому полягають характерні риси гуманізму як моральної позиції людини ? (Відокремте помилкові відповіді, вкажіть правильні і поясніть їх.)
1. Це, найперше, особистісний вибір світоглядного й морального принципу, засадовими стосовно якого є віра у безмежні можливості людини, довіра до неї.
2. Сукупність поглядів, що виражають повагу до гідності і прав індивіда.
3. Піклування про благо і розвиток людини.
4. Утвердження цінності людської особи та особистості.
5. Створення сприятливих умов для соціального життя людей.
6. Це захист індивідів від антиподів гуманізму — будь-якого фанатизму та ригоризму.
7. Боротьба проти нетерпимості, неповаги до точки зору та знань інших.
8. Вимога свободи для людини.
9. Ідея права людини на щастя.
10. Ідея задоволення потреб та інтересів людей як головної мети суспільства.
17. Такі моральні регулятори, як звичай первісного тальйону, золоте правило моральності, традиції філантропійної діяльності, поступово, один за одним виникають у людському суспільстві. Обґрунтуйте, в чому полягає гуманістична цінність кожного такого регулятора, і поясніть,чи може їх розвиток свідчити про зростання гуманності в стосунках між людьми.
1. Первісний тальйон (обов'язок кровної помсти: «життя за життя», «око за око», «кров за кров» тощо).
2. Золоте правило моральності («Не роби іншим того, чого сам собі не бажаєш» та інші варіанти).
3. Філантропія (доброчинна діяльність організацій, держави, окремих людей з метою допомоги дітям, старим, інвалідам, безробітним, бідним і знедоленим).
18. Що означає дотримуватися справедливості в ситуаціях морального вибору? (Виділіть істинні судження поясніть їх.)
1. Це означає вміти порівнювати і визначати відповідність діянь людей і віддячення їм, гідності людини і віддання їй шани, прав особи та її обов'язків.
2. Вміти оцінювати, як має бути розподілене добро та зло між людьми.
3. Розуміти, що поняття справедливості дозволяє конкретніше, ніж абстрактні поняття добра і зла, оцінювати певну діяльність особи.
4. Це означає вміти знаходити невідповідність між здійсненим вчинком людини і необхідним за нього віддяченням.
5. Знати, що поняття справедливості є універсальною, абсолютною оцінкою в будь-який історичний час.
6. Враховувати конкретно-історичний характер справедливості.
18. Розгляньте висловлення і зробіть у стислій формі узагальнююче, збірне визначення поняття справедливості. (Почати так: «Справедливість — це така ціннісна категорія моральної свідомості...»)
1. Справедливість є найбільшою з чеснот, дивовижнішою та блискучішою, ніж вечірня або ранкова зоря; тому-то ми й кажемо у вигляді прислів'я: «в справедливості містяться всі чесноти». (Арістотель)
2. Казати... про «природну справедливість» — нісенітниця. (К. Маркс)
3. Справедливість — це постійна і незмінна воля кожному віддячувати по заслугах. (Античний афоризм)
4. Справедливість — це істина в дії. (Ж. Жубер)
5. Справедливість — це не проста рівність, а рівність при виконанні обов'язкового. (В. С. Соловйов)
6. Не можна бути справедливим, якщо не бути людяним. (Л. Вовенарг)
7. Справедливість наших суджень і вчинків завжди є виявом лише щасливого збігу наших інтересів з інтересами суспільними. (К. А. Гельвецій)
8. Хоч справедливість не може позбавитися вад, проте
вона не дає їм робити шкоду. (Ф. Бекон)
19. Антигуманні, насильницькі засоби все ще посідають велике місце у нашому світі. Із вказаних висловлень виділіть думки гуманістичного спрямування (1), а також: думки, що так чи так виправдовують насильство (2), і обґрунтуйте відповідно їхню істинність та хибність.
1. Будь-який насильницький захід приховує у собі нове зло. (Ф. Бекон)
2. Чи припустимо викорінювати злодійство тим, що вбивати злодіїв? Але ж це означає примножувати їхню кількість. (Б. Паскаль)
3. Тих, хто дотримується горезвісної розсудливої м'якості в своїх діях, може спонукати лише зростання зла. (Ф. Бекон)
4. Говорити про «насильство» взагалі, без розгляду умов, що відрізняють реакційне від революційного насильства, означає бути міщанином. (В. І. Ленін)
5. На думки слід нападати за допомоги думок: по ідеях не смалять з рушниць. (А. Рівароль)
6. Без насильства стосовно насильників... не можна звільнити народ від насильників. (В. І. Ленін)
7. Тільки гнів і страх змушують застосовувати насильство. (Ф. Бекон)
8. Справедливість, не підтримана силою,— немічна; сила, не підтримана справедливістю, — тиранічна. Безсилій справедливості завжди будуть протидіяти, несправедливій силі завжди будуть обурюватися. Значить, потрібно об'єднувати силу із справедливістю і, або справедливість зробити сильною, або силу — справедливою. (Б. Паскаль)
20. Американські вчені Р. Х'юсман і Дж. Хетфілд стверджують, що засадовими стосовно справедливості мають бути три аксіоми:
Аксіома 1. Люди оцінюють свої взаємини, порівнюючи, що вони в них вносять і що одержують натомість.
Аксіома 2. Нееквівалентність внеску та віддячення призводить до виникнення неспокою, внутрішніх переживань:
переоцінка — почуття провини,
недооцінка — почуття образи.
Аксіома 3. Люди, не задоволені своїми взаєминами через низьке віддячення, віддавання, прагнуть відновити справедливість шляхом:
зменшення свого внеску,
збільшення віддячення,
припинення взаємовідносин.
Ці аксіоми, вважають автори, випливають із самого життя і говорять про те, що люди бажають справедливості у будь-яких стосунках: з керівництвом і підлеглими, із співробітниками і колективом, з подружжям, з дітьми і навіть з друзями. Коли вони відчувають несправедливість, то прагнуть зробити все, щоб відновити рівновагу.
Проаналізуйте ці твердження вчених; чи повністю ви з ними можете погодитися ? (1)
Як на ваш погляд, чи підтвердить ці морально-психологічні аксіоми життєва практика, якщо згадати, що серед людей є не тільки "чутливі до справедливості", але й альтруїсти та егоїсти, які інакше оцінюють "внесок-віддавання "?
21. Ще в кінці свого підліткового віку Бенджамін Франклін, майбутній американський просвітник і видатний державний діяч, визначив для себе головні завдання само вдосконалення: покращити свою мову, досягти великого мистецтва в умінні добиватися навіть від вельми обізнаних осіб таких поступок, про наслідки яких вони б здогадатись не могли; навчитися відстоювати свої погляди з будь-якого питання і мати тверді життєві принципи; викорінити в собі погані звички, набути й зміцнити добрі навички.
Якими ж засобами Франклін сподівається цього досяг ти ? Перш за все він складає перелік чеснот, які йому слід у собі вдосконалювати, і згодом, упродовж багатьох років, виховує себе з кожної чесноти зокрема.
Прочитайте цей список чеснот з «Автобіографії» Б. Франкліна і розставте зазначені чесноти так, як це важ ливо для вашого власного самовдосконалення (найбільш зна чущі чесноти посядуть перші місця у списку, незначні для вас — розташуються десь наприкінці його). (1)
Поясніть, які з чеснот Франкліна ви вважаєте застарілими для молоді нашої доби і якими хотіли б доповнити цей список. (2)
Комплекс чеснот Ваші власні
Б. Франкліна порядкові номери:
1. Помірність. їсти не до пересичення,
пити не до сп'яніння. _________
2. Мовчазність. Кажи лише те, що
принесе користь іншим або тобі самому,
уникай марних розмов. _________
3. Дотримання порядку. Хай кожна твоя
річ має своє місце; кожну справу роби своє часно. _________
4. Рішучість. Твердо виконуй те, що ти
по винен зробити, безперечно виконуй те, що ти
вирішив здійснити. _________
5. Ощадливість. Витрачай гроші лише на те,
що принесе користь іншим або тобі самому,
тобто не будь марнотратцем. _________
6. Старанність. Не марнуй свій час, завжди
займайся чимось корисним; відмовляйся від
непотрібних справ. __________
7. Щирість. Не обманюй, май чисті і спра ведливі
думки; в розмові також дотри муйся цього правила. __________
8. Справедливість. Не завдавай нікому шко ди
несправедливими діями або втратою можливості
зробити добру справу, здій снювати які — твій обов'язок. _________
9. Стриманість. Уникай крайнощів; стри муй,
наскільки ти вважаєш доцільним, почуття образи
і несправедливості. __________
10. Охайність. Тримай своє тіло в чистоті,
дотримуйся охайності в одязі і житлі. __________
11. Спокій. Не хвилюйся дарма і з приводу звичних
та неминучих подій. __________
12. Цнотливість. Вступай у статеві стосунки не часто,
лише задля здоров'я або народ ження нащадків, ніколи
не роби цього до отупіння, виснаження, не зашкоджуй
своїй або чужій репутації. _________
13. Скромність. Наслідувати Ісусу і Сократу. _________
22. Прочитайте методику морального самовдосконален ня, яку створив для себе Бенджамін Франклін. Напишіть на її підставі свою, для власного самовиховання, з урахуванням ре альностей сучасного життя, тих спокус і труднощів, які не легко здолати молодій людині. (1) Обґрунтуйте свої думки. (2)
Перше правило. Не можна виховати у себе од разу всі потрібні чесноти: помірність, мовчазність, дотри мання порядку, рішучість, бережливість, старанність, щи рість, справедливість, стриманість, охайність, спокій, цнотливість, скромність. Потрібно впродовж певного часу зосередити свою увагу лише на одній чесноті; коли ж нею оволодієш — переходити до іншої і так далі й далі.
Друге правило — потрібно постійно контро лювати себе: я завів книжку, в якій відвів кожній чесноті по сторінці, а потім чорними чорнилами відзначав пору шення кожного дня.
Третє правило— постійне самовладання. Цьо му допомагає внутрішнє заохочення своїх дій, яке підкріп люється системою самообмежень, читанням афоризмів, на віюванням впевненості в своїх силах.
Четверте правило: все потрібно спланувати не тільки на довгий строк, план необхідно мати на кожен день.
23. З низки думок про зв'язок освіченості, знань людини і її моральності виокреміть два-три висловлення, які, на ваш погляд, є найбільш значущими, і поясніть обране. (1) Проаналізуйте також, чи з усіма наведеними тут думками можна погодитися, й обґрунтуйте свої висновки. (2)
1. Виховання — справа совісті; освіта — справа науки. Пізніше в людині, що вже склалася, обидва ці різновиди пізнання доповнюють один одного. (В. Гюго)
2. Дійсно розумне навчання змінює і наш розум, і наші нрави. (М. Монтень)
3. Освічена людина скромна, глибока річка спокійна. (Монгольське прислів'я)
4. Є тільки одне благо — знання і тільки одне зло — невігластво. (Сократ)
5. Невігластво ближче до спасіння, ніж напівзнання. (Ібн Сіна)
6. Знання упокорює великого, дивує звичайного і роз дуває маленького чоловіка. (Л. М. Толстой)
24. З наведених висловлень виділіть такі, в яких стверджується, що моральність людини повинна бути ви щою, ніж: її знання, і виховувати потрібно щонайперше мо ральні якості. (1) Чи згодні ви з цими судженнями? В чому тут суть проблеми? (2)
1. Людське знання складається не з однієї математики і технології. Навпаки, це лише один бік знання, це ще лише нижче знання; вище охоплює собою світ мораль ний, містить у царині свого відання все, що є піднесеним і святим у бутті людському. (В. Г. Бєлінський)
2. Найважливіше з людських зусиль — прагнення до моральності. Від нього залежить наша внутрішня сталість і саме наше існування. Лише моральність у наших вчин ках надає краси й гідності нашому життю. Зробити її жи вою силою і допомогти ясно усвідомити її значення — го ловне завдання освіти. (А. Ейнштейн)
3. Краще менше знати і більше любити, ніж більше знати і не любити. (Еразм Роттердамський)
4. Вивчення наук сприяє розвиткові чесноти в людях з добрими духовними задатками; в людях, що не мають та ких задатків, воно веде лише до того, що вони стають ще більш безглуздими та дурними. (Д. Локк)
5. Чим глибшим і повнішим повинно бути знання, тим сильнішою, могутнішою та живішою повинна бути любов, а понад усе — пристрасть. (І. В. Гете)
25. З різноманітних думок про особливості юності виділіть лише ті, що стосуються необхідності виховання і вдосконалення будь-яких моральних якостей. (1) Поясніть, які з вказаних якостей особливо важливо розвивати сучасній молодій людині. (2)
1. Що в молодості навчиш, то на старості як знайдеш. (Українське прислів'я)
2. Юність безкорислива в помислах і почуттях, тому вона найглибше розуміє і відчуває правду. (Г. Гейне)
3. Молодий — це той, хто ще не збрехав. (Ж. Ренар)
4. Молодість лінива — старість плачлива. (Українське прислів'я)
5. Юність сама по собі є вже поезія життя, і в юності ко жен буває кращим,, ж в іншу пору життя. (В. Г. Бєлінський)
6. Найгірше, чого може навчитися молодь, — легковаж ність. Бо остання породжує ті задоволення, з яких наро диться порок. (Демокріт)
7. Старе скаже на глум, а ти бери на ум. (Українське прислів'я)
8. Дбай в юності про те, що з роками відшкодує тобі спричинене старістю. (Леонардо да Вінчі)
9. Той, хто не поводить себе відповідно до свого віку, завжди розплачується за це. (Вольтер)
10. Юність, де тільки вона не вичерпалася від мораль ного розтління міщанством, завжди непрактична. Бути непрактичним — зовсім не значить бути в неправді; усе, що звернене до майбутнього, неодмінно має частку ідеа лізму. Деяка запальність краще за будь-які напучення утримує від падінь. (О. І. Герцен)
11. Живи просто, проживеш років зо сто, а будеш лу кавить, так чорт тебе задавить. (Українське прислів'я)
26. З висловлень про засоби морального виховання ви окреміть думки про застосування переконання (1) і примусу, присилування людини (2). Позначте позитивну (+) і негативну (–) оцінку цих виховних засобів. Які з висловлених тверджень є, на ваш погляд, хибними ? Обґрунтуйте свої висновки. (3)
|
Засоби виховання |
Переко нання |
Приму шення |
|
1 |
2 |
|
|
1. Часто переконання буває більш дійо вим, ніж сила (Езоп) |
+ – |
+ – |
|
2. Переконання — це совість розуму. (Н. Шамфор) |
+ – |
+ – |
|
3. Недостатньо визначати моральність вірністю своїм переконанням. Потрібно ще безперервно збуджувати в собі пи тання: чи правильні мої переконання? (Ф. М. Достоєвський) |
+ – |
+ – |
|
4. Всяк має достатню силу, щоб виконати те, в чому він впевнений. (І. В. Гете) |
+ – |
+ – |
|
5. Звикаючи чинити все без роздумів, без переконання в істині та добрі, а лише за наказом, людина стає знеохоченою щодо добра і зла і без докору сумління здій снює вчинки, що суперечать моральному почуттю, виправдовуючися тим, що "так наказано". (М. 0. Добролюбов) |
+ – |
+ – |
|
6. Ніяке зовнішнє присилування не може утримати людину ні на розумовій, ні на моральній висоті, коли вона сама не ба жає триматися на ній. (М. Г. Чернишевський) |
+ – |
+ – |
|
7. Ніщо так не схоже на щиру перекона ність, як злісна впертість. (Ж. Лабрюйєр) |
+ – |
+ – |
|
8. Переконання є небезпечнішими во рогами істини, ніж неправда. (Ф. Ніцше) |
+ – |
+ – |
|
9. Примусові заходи виправдовуються розумом і приписуються совістю, зви чайно, з застереженням, що вони не будуть більш суворими і обтяжливими, ніж необхідно для користі. (М. Г. Чернишевський) |
+ – |
+ – |
|
10. Хоч як це дивно, найтвердіші, непо рушні переконання є найповерховішими. Глибокі переконання завжди рухливі. (Л. М. Толстой) |
+ – |
+ – |
ТЕМА 5
1. Назвіть особливості професійної моралі (професійної етики). Виділіть одну помилкову відповідь, інші — поясніть.
2. Німецький філософ Людвіг Фейєрбах створив моральний кодекс поведінки вченого, який складався з десяти заповідей. Прочитайте їх і виділіть ті заповіді (нор ми, вимоги), які можна застосовувати та щодо сучасної професіоналізованої та колективної науки. (1) Які нові норми включаються в професійну етику вченого нашої історичної доби ?
Десять заповідей:
3. В своїй книзі «Фредерік Жоліо-Кюрі» П. Бікар пише:
«В старих лабораторіях існують приховані багатства: це традиції, духовний і моральний капітал, нагромадже ний під час бесід і навчання, навіть просто особиста при сутність. Певної миті сукупність цих передумов створює необхідні умови, в яких раптово народжується правильне тлумачення зробленого відкриття... вчені, що працюють у лабораторіях з давніми традиціями, самі часто того не усві домлюючи, користуються тим, що я називаю прихованим багатством».
Які, на ваш погляд, професійні моральні цінності у відо мих, давніх наукових колективах спонукають вченого до плідної творчої праці?
4. Прочитайте міркування сучасних науковців різних країн щодо моральності вчених. Виділіть лише ті думки, в яких обстоюється висока професійна моральність людей нау ки. Порівняйте з іншими поданими тут суперечливими дум ками та зробіть свої висновки.
5. Яких моральних втрат і поразок може зазнати керівник, що недостатньо вихований, має певні вади харак теру, не володіє достатньою культурою управлінського спілку вання? (Виберіть з різних висловлень потрібні думки і по ясніть їх.)
6. Інколи можна почути, що існують лише окремі професійні етикети: лікарський, педагогічний, управлін ський, військовий, дипломатичний тощо, — проте не може бути якогось загального ділового етикету. Чи це так ? Про читайте низку відповідей, виділіть саме ті, які, на вашу думку, є істинними. (1) Обґрунтуйте обрані відповіді. (2)
1. Так, існують лише специфічні етикетні норми і пра вила, що притаманні окремим професіям.
2. Так, реально є лише етикетні кодекси ділової пове дінки, що певною мірою забезпечують моральний харак тер тих взаємин між людьми, які випливають з конкретної професійної діяльності, а не ділової поведінки взагалі.
3. Так, існують лише корпоративні етикети професій, в яких відбиваються інтереси певних професійних груп людей і які породжують специфічні форми групового егоїзму.
4. Ні, в правилах ділового етикету віддзеркалюються не тільки специфічні, але й загальні норми поведінки; вони забезпечують моральний характер взаємин людей як «все редині» професії, так і між професіями.
5. Ні, в професійних етикетних кодексах є загальні норми, що допомагають людині в процесі трудових сто сунків вступати в діалог з партнером будь-якої професії, аби досягти взаєморозуміння й мети взаємодії.
6. Ні, бо загальним для всіх професійних кодексів є етикетний кодекс партнерства («Говори не менше і не біль ше, ніж потрібно в цей момент», «Намагайся узгоджувати свої висловлювання з істиною», «Не відхиляйся від теми!», «Висловлюйся зрозуміло!»).
ТЕМА 6
1. З низки суджень про ділове листування виокреміть лише етикетні правила. (1) Обґрунтуйте, чим відрізняються етикетні правила від організаційно-управлінських норм. (2)
1. Листування є важливим засобом зв'язку між людьми | і має безперечні переваги перед телефоном, телексом тощо, коли справа стосується обсягу повідомлення, ґрунтовності викладу аргументів, особистісної форми і змісту подання думок.
2. Для ділового листування характерні обов'язковість вступних звертань і заключних форм ввічливості.
3. На початку листа при звертанні до службових осіб вживають формальні словосполучення: «Шановні добродії», «Вельмишановний пане...», «Високоповажні панове».
4. За своїм змістом ділові листи мають бути логічними, зрозумілим однозначними, коректними; за формою — орфографічно бездоганними, без виправлень, написани ми на білому папері стандартного формату, акуратно згор неними не більш ніж удвічі.
5. У тексті ділового листа всі звертання виражаються займенником «Ви» та всіма його варіантами.
6. Майже всі листи, крім приватних, друкують на ма шинці або принтері, але підпис повинен бути лише від руки і чіткий.
7. Адресу одержувача вказують тільки на конверті; свою адресу треба писати двічі — на конверті й у тексті листа (на початку, у лівому куті листа або наприкінці його).
2. В зарубіжних країнах етикетним аспектам діло вого листування часто приділяється більше уваги, ніж у нашій країні. Тому, щоб не зашкодити партнерським зв'язкам, потрібно суворо дотримуватися правил листування, що свідчитиме про вашу ввічливість і про повагу до партнера.
З поданих нижче суджень про листування з іноземними партнерами виокреміть спочатку лише ті думки, що харак теризують діловий етикет листування. (1)
Поясніть сенс виділених етикетних правил і дій, по рівнюючи їх з неетикетними, організаційними формами лис тування. (2)
4. Такі звання і титули, як генерал, полковник, профе сор, президент, бажано писати повністю, особливо на кон верті.
5. Якщо ви хочете, щоб вашого листа, якого ви надси лаєте на адресу фірми, прочитала особисто конкретна лю дина,— після прізвища на конверті необхідно дописати "особисто" («Рrivate» - Англія, «Рersonal» - США, «Confidental» — Англія, США.
6. Лист починається з дати надсилання листа, що пи шеться у правому верхньому куті (трохи нижче реквізитів фірми-відправника), і з точного повторення в лівому верх ньому куті адреси, що надписана на конверті.
7. В листі обов'язкове ввічливе звертання типу «Шанов ний пане...», «Шановні панове», «Вельмишановна пані...».
8. Після звертання необхідно позначити тему листа:
«Шановний пане Сміт,
Про видання матеріалів дослідження за проектом «Омега».
9. Закінчується офіційний лист компліментом: «Вельми
щиро Ваш...», «Прийміть мої найкращі побажання» і т. п.
10. Під компліментом ставиться ваш підпис, прізви ще і посада. Відстань між компліментом і прізвищем — 2—2,5 см.
11. Різні матеріали і документи, що додаються до лис та, перелічуються в лівій нижній частині листа після слова «Додаток».
3. В наведених нижче тверджень про телефонне спілкування виділіть лише такі думки, в яких йдеться про особливості ділового телефонного етикету. (1) Обґрунтуй те свій вибір. (2)
1. Телефонна розмова — це один з різновидів не візуального діалогічного мовлення, де строго розмежовані комунікативні ролі співрозмовників: той, хто телефонує, по відомляє (адресант), і той, хто приймає повідомлення (адресат, абонент).
2. Оскільки співрозмовники не можуть вдаватися до невербального спілкування, це позначається на їхній мові, для якої характерні етикетні репліки-стереотипи (кліше, формули, шаблони).
3. Особливо важливі для телефонної розмови слова ввічливості: «вибачте», «будь ласка», «дякую»,— які під час безпосереднього спілкування можна нерідко замінити привітною посмішкою, кивком голови, мімікою.
4. Телефонні розмови починаються здебільшого зі слів: «Доброго здоров'я!» чи «Доброго дня (ранку, вечора)!», і тут же слід назвати своє прізвище, ім'я та по-батькові, посаду і організацію, яку ви репрезентуєте.
5. Коли слухавку взяв не той, хто вам потрібен, по просіть, вживаючи якомога люб'язнішу форму: «Дуже про шу, запросіть до телефону Сергія Степановича» або «Будь ласка, покличте до телефону...».
6. Після вашого представлення телефонному адреса тові необхідно у будь-якому випадку з'ясувати, хто з вами розмовляє, як його прізвище, ім'я та по-батькові.
7. Завжди закінчує розмову той, хто телефонує, а не той, кому дзвонять, оскільки у адресанта може бути кілька запитань і йому доведеться телефонувати повторно.
8. Перед дзвінком слід заздалегідь продумувати свою розмову, щоб замість кількох хвилин не розтягувати її на півгодини.
9. Не заведено по телефону просити про послугу мало знайому людину, краще зробити це під час зустрічі, домовившись про неї по телефону.
4. Визначте, до яких періодів ділової телефонної роз мови (початковий період спілкування (І), повідомлення про мету дзвінка (2), завершення розмови (3)) належать вказані етикетні репліки-стереотипи ? Які з цих реплік-стереотипів видаються вам хибними, неетикетними формами ? Чи, мож ливо, таких тут немає? Обґрунтуйте свою думку.
Розмови: Адресант — абонент:
ТЕМА 8
1. В якій етикетній формі слід доручити підлеглому працівникові нове складне завдання ? З етикетних фраз виок реміть ті, які можна використати в розмові з досвідченим, шанованим фахівцем (1) і з молодим спеціалістом. (2)
Поясніть свої відповіді. (3)
2. З різноманітних суджень щодо ведення ділової бесіди (комерційних переговорів, доповіді на нараді, виступу перед співробітниками або незнайомою аудиторією, бесіди з підлеглими) виокреміть етикетні (1) та організаційні прави ла. (2)
Поясніть, в чому полягає різниця між ними ? (3)
3.На нараді — лише молодь. Які з вказаних правил спілкування, на вашу думку, є найефективнішими в моло діжній аудиторії? (Виберіть три-п'ять таких правил і по ясніть їх переваги перед іншими.)
1. Тут потрібно доповідати популярно, впливати на почуття молодих, навіювати їм віру в самих себе — так повинен діяти і молодий, і літній доповідач.
2. Не слід надто підносити себе над аудиторією, пока зувати свою зверхність.
3. Не давати пояснення "на пальцях", а використову вати виразні схеми або слайди.
4. Потрібно пересипати свою доповідь гумористични ми висловами, смішними історіями.
5. Веде до успіху демонстрація сміливості мислення, принциповості в оцінках.
6. Враховуючи нераціональність сприйняття молоддю інформації, потрібно чітко вказати причини хибних дій та шляхи виправлення помилок.
7. Не слід ухилятися від гострих запитань.
8. Не можна грати на почуттях молодих людей.
9. Шкідливо робити публічні негативні оцінки, якщо справу легко залагодити без гласності, та й людина вже усвідомила свої помилки.
10. Не треба ганьбити сучасних кумирів молоді.
11. Серед молоді потрібно висловлюватися якнайщиріше.
12. Не слід підлещуватися до аудиторії, надто догоджа ти їй, виконувати її примхи.
13. Не можна обмежуватися логікою абстрактних мірку вань, слід говорити конкретно, аналізуючи факти.
14. Необхідно помічати і підкреслювати успіхи молоді в пізнанні навколишнього життя, розумінні ділових си туацій і проблем.
15. Треба будь-що підносити почуття власної гідності молоді.
Виділіть з низки наведених нижнє засобів ділового спілкування саме ці негідні засоби, «брудні виверти». (1)
Вкажіть також, які з цих негідних засобів є найбрутальнішими, що призводять до повного руйнування партнерських стосунків і унеможливлюють подальші переговори ? (2)
Поясніть свої відповіді, порівнюючи гідні та негідні засо би спілкування, випадки дотримання та ігнорування етикет них норм. (3)
1. Правило максимального підвищення початкового рівня вимог — крайня позиція, яку спочатку старанно відстоюють, а пізніше безболісно «здають», видаючи за поступку, й чекаючи на реальні поступки з боку партнера.
2. Засіб «розставлення удаваних наголосів у власній позиції»: демонструється гранична зацікавленість у роз в'язанні якогось питання, яке насправді є другорядним для цього учасника; пізніше проблема знімається, щоб отримати необхідний розв'язок з іншого, важливішого питання.
3. «Здирницький» метод. Сторони вже дійшли до підпи сання угоди, але раптом, в останню хвилину, з одного боку висуваються нові вимоги, зважаючи на зацікавленість парт нера у підписанні документа.
4. Спосіб поступового підвищення складності обгово рюваних питань: дозволяє спочатку розв'язати найлегші проблеми, щоб рухатися потім далі; допомагає створити сприятливу морально-психологічну атмосферу.
5. Спосіб розробки і внесення таких пропозицій, які б сприяли реалізації інтересів обох сторін.
6. Занурення партнера у безвихідну ситуацію: раптова загроза зірвати переговори або завдати партнерові вели ких збитків, неочікувана ультимативність вимог.
7. Висування дедалі нових вимог: «Так, ми, звичайно, згодні, але є ще певна проблема...».
8. Спосіб «Салямі»: інформація про власні інтереси і оцінки дається маленькими порціями за принципом на різання ковбаси «салямі». Мета — змусити партнера пер шим розкрити «карти».
9. Поділ проблеми на її складові — це дозволяє зважи ти, оцінити окремі елементи, і ті, що не можуть задоволь нити одну із сторін, винести «за дужки», тобто не розгля дати.
10. Метод "пакетування". Обговорюються не окремі пропозиції, а їх комплекс, «пакет»; це допомагає ув'язати принадні й малоприйнятні пропозиції, потім разом роз глянути їх, зважаючи на граничну зацікавленість учасника у прийнятті кількох пропозицій з цього «пакета».
11. Відмова від власних пропозицій: спостерігається тоді, коли партнер вже готовий підписати угоду. Це або спроба виторгувати більше, або взагалі затягнути чи зірвати пере говори.
12. Спосіб «подвійного тлумачення». Сторони підготу вали документ, проте одна з них «заклала» у формулюван ня подвійний сенс, який не був помічений партнером. Це дозволить їй згодом витлумачувати угоду в своїх інтересах, нібито не порушуючи її.
13. Метод свідомого надавання хибної інформації, або блеф.
5. Для ділових переговорів в одну з великих фірм України прибула іноземна делегація. Потрібно зустріти її, дотримуючись норм ділового етикету. Як це зробити?
Які з наведених відповідей, на вашу думку, є правильни ми? (1) Вкажіть також, хибні судження (2) і поясніть, в чому вони суперечать вимогам етикету. (3)
ТЕМА 9
1. Уявіть собі, що ви виступаєте з доповіддю і бачи те з реакції аудиторії, що присутні негативно настроєні стосовно ваших ідей, а, можливо, й щодо вас.
З низки суджень виділіть можливі причини, що викликають незадоволення ваших слухачів. (1)
Також відокремте правила, якими слід керуватися, щоб вгамувати пристрасті і привернути до себе аудиторію. (2)
Виберіть правило, яке ви вважаєте найважливішим для себе, і поясніть його. (3)
2. В невеликому приміщенні, де зібралися для на ради близько двох десятків людей, виділяється особа, що своїми репліками і коментарями заважає доповідачу. Як чинити у цій ситуації? (Виберіть етикетні правила, які, на вашу думку, слід тут застосувати, і поясніть свій вибір.)
1. Сказати «дякую» і продовжити доповідь.
2. Погодитися; «Ви маєте рацію, проте...».
3. Відповісти: «Я повністю згоден з вами» — і продов жити свій виступ.
4. Заперечити: «У мене інша точка зору» — і говорити далі своє.
5. Попросити: «Якщо це так важливо, то скажіть це зараз для всіх». І далі у будь-якому випадку продовжувати «свою лінію».
6. Посміхнутися цій особі і правити своє.
7. Сказати якийсь доречний каламбур або розповісти принагідний анекдот.
8. «Повиснути» над цією особою і доповідати далі.
3. З різноманітних суджень про відносини з аудито рією виокреміть ті дії та правила спілкування, що прита манні двом наступним типам промовців:
– вдумливому, досвідченому професіоналу; (1)
Поясніть, які з цих дій та правил слід віднести до норм ділового етикету, їх виконання або порушення ? (3)
4. Відомо, що в ділових стосунках застосовуються різні аргументи для обґрунтування і посилення партнера ми своєї позиці.
Виділіть з наведеного нижче списку:
Поясніть, які правила ділового етикету при цьому пору шуються ? (3)
ТЕМА 11
1. Уточніть визначення наведених понять, дописуючи в кожну з дефініцій по дві-три доповняльні риси. (1) Обґрун туйте свої уточнення. (2)
1. Невербальні засоби спілкування — засоби, що пере дають інформацію (зокрема й етикетну) без використання слів. Це найперше жести, міміка, інтонація.
2. Діловий етикет — форма, манера поведінки в діло вих стосунках, правила ґречності та ввічливості, що прий няті в діловому світі.
3. Національний стиль ділового спілкування — найтиповіші риси ділового спілкування, що притаманні тій чи тій країні; своєрідні особливості застосування ділового етикету.
4. Протокол — сукупність загальноприйнятих правил, традицій та умовностей, що використовуються урядами, дипломатичними представництвами, міжнародними організаціями, їх офіційними представниками. Виконання протоколу супроводжується певними етикетними правилами та діями.
2. В ділових стосунках, як і в будь-яких інших фор мах людських взаємин, застосовуються вербальні й невербальні засоби спілкування етикетного характеру.
Наведіть по одному прикладу вдалого, дійового викори стання цих засобів у діловій бесіді. (1)
Назвіть по одному факту хибного застосування вербаль них і невербальних засобів у діловій бесіді. (2)
Із суджень про такі невербальні засоби спілкуван ня, як жести, виділіть окремо ті, що характеризують:
Поясніть на прикладах, як допомагає розпізнання сенсу жестів зрозуміти ділову поведінку співрозмовника і скоригувати власну, додержуючися норм етикету? (4)
3. З різноманітних тверджень про такі невербальні засоби спілкування, як жести, виділіть ті, що характери зують:
– жести підозріливості; (1)
Поясніть, як потрібно розуміти поведінку ділового співроз мовника, якщо які-небудь жести не відповідають його мові, а інколи й надто суперечать їй. Чому слід більше довіряти — жесту чи слову? (5)
4. Перевірте себе, чи добре ви володієте невербальними засобами ділового спілкування ? (На кожне твердження тесту дайте одну відповідь — «так « або «ні».)
1. Співбесідники часто зауважують, що я говорю надто голосно або надто тихо.
2. Під час розмови я інколи не знаю, куди подіти руки.
3. Я видаюся собі незграбним у перші хвилини зна йомства.
4. Очікування зустрічі для ділових стосунків з незна йомою людиною завжди викликає у мене тривогу.
5. Я часто скутий в рухах.
6. Я надто збуджуюсь і безперервно жестикулюю під час ділової розмови.
7. Часто мої жести надто несподівані й некеровані.
8. Через кілька хвилин бесіди я прагну до чогось при хилитися і мимоволі шукаю точку опертя.
9. Я зосереджуюсь на логіці доказів ділового партнера, на висновках, але не звертаю уваги на міміку і жести.
10. Під час ділової розмови мені краще щось вертіти в руках.
11. На час ділової бесіди намагаюся повністю виклю чити міміку і жестикуляцію.
(Чим менше у вас ствердних відповідей, тим краще ви володієте невербальними засобами. Проте і вмілому, і не вмілому корисно завжди спостерігати за використанням невербальних засобів, особливо в спілкуванні професіо налів)
PAGE \* MERGEFORMAT 16