ТЕМА 23 1. Назвіть якості і риси моральної культури спілкування.

Работа добавлена на сайт samzan.net:

ТЕМА 2,3

1. Назвіть якості і риси моральної культури спілкування. (Виділіть одне помилкове судження та розкрийте зміст інших).

Культура, що пов'язана з утвердженням в конкретному історичному суспільстві певних гуманістичних, справедливих стосунків між людьми.
Моральна здатність людини до спілкування, вибір необхідних форм і стилю стосунків, що сприйняті і трансформовані людиною в процесі виховання і самовиховання.
Культура, що активізує прагнення до суспільного і особистісного самовираження, до самоствердження гідності людини, моральної активності й ініціативи.
Культура, що втілюється у спілкуванні людей на засадах добра, обов'язку, відповідальності, совісті і честі.
Культура як соціально-творча діяльність людства у всіх сферах буття і свідомості, спрямована на створення цінностей, норм, знакових систем, на опанування культурної спадщини історії.
Культура, що спонукає до моральної творчості в процесі спілкування, морального самовдосконалення, здійснення свого «Я».

Моральна культура спілкування – це, крім іншого, співвіднесення, зіставлення наших особистісних ролей не тільки з цінностями найближчого середовища («у нас у студентській групі», «у нас у компанії»), але й із світом «вічних» засадових моральних цінностей добра, гуманності, справедливості, совісті, відповідальності, гідності, честі тощо.

Виділіть з наведених тут висловлень ті думки, в яких ролі людини у спілкуванні співвідносяться з піднесеними, незабутними цінностями моралі, назвіть їх у термінах етики і поясніть зміст висловлень.

1. Уникайте тих, хто намагається підірвати вашу віру в себе. Ця риса властива дрібним людям. Велика людина, навпаки, навіє вам почуття, що й ви можете стати великим. (Марк Твен)

Якщо одно-два привітних слова можуть зробити людину щасливою, треба бути негідником, щоб відмовити їй у цьому. (Т. Пен)
Ніякі життєві блага не будуть нам приємні, якщо ми користуємося ними одні, не поділяючи їх з друзями. (Еразм Роттердамський)
Чим людина розумніша й добріша, тим більше вона помічає добра в людях. (Б. Паскаль)
Мені здається, будь-хто в здоровому глузді завжди прагне бути біля того, хто кращий за нього самого. (Платон)
Єдина справжня розкіш — це розкіш людського спілкування. (А. де Сент-Екзюпері)
Спілкування ушляхетнює й підносить; у громаді людина мимохіть, без будь-якої вдаваності поводить себе інакше, ніж на самоті. (Л. Фейєрбах)
Дружба може поєднати лише гідних людей. (Ціцерон)
Картярська гра — явне відбиття розумового банкрутства. Не будучи в змозі обмінюватися думками, люди перекидаються картами. (А. Шопенгауер)
Щоб судити про людину, треба щонайменше увійти в таємницю її думок, її нещасть, її хвилювань. (О. Бальзак)
Потрібно багато пережити, щоб стати людиною. (А. де Сент-Екзюпері)

3. З наведених нижче етичних приписів, що характеризують культуру службових стосунків, виділіть три-чотири правила, які, на ваш погляд, є найважливішими. (1) Також виберіть одне-два правила, які ви вважаєте хибними, сумнівними або необов'язковими нормами ділового спілкування. (2) Обґрунтуйте правильність обраного вами. (3)

1. Підтримуйте добрий настрій. Як у себе, так і у людей навколо вас. Не бійтеся посміхатись. Гасіть будь-які жевринки конфлікту доречним жартом і прихильною посмішкою.

2. Вітайтесь на роботі першим. До присутніх, що зібралися в кабінеті, на дільниці. До ветерана праці або старшого за віком, що йде вам назустріч. До літньої жінки, що працює за верстатом. До співробітників, що прибули на роботу.

3. Не плутайтесь між «ви» і «ти». Краще «викайте», а не «тикайте». Застосування в колективі одночасно звертання до одних на «ви», а до інших — на «ти» може викликати негативні наслідки. Проте нерідко в невеликих молодіжних, творчих та інших групах нормою є звертання на «ти».

Слухайте людей терпляче й доброзичливо. І на нараді, де йде колективний творчий процес розв'язання нагальної проблеми. І в будь-якій бесіді з людьми. Нікого не перебивайте «репліками». Всіляко спонукайте людей висловлювати пропозиції.
Не віддавайте накази, краще просіть. Будь-яке доручення робити в формі «прошу». Прямі накази застосовувати лише за надзвичайних умов, коли є небезпека для людей. Також, коли є загроза невиконання завдання і у певних випадках вияву недисциплінованості.
Дякуйте, але й ганіть. Своєчасне «дякую» часто дорожче премії. Ваші заохочення впливають на ініціативу людей. Без догани також не обійтися, проте з урахуванням віку, статі й темпераменту. Наприклад, літній людині досить висловити зауваження гранично ввічливо і наодинці.
Запам'ятати і допомогти. Деякі прохання можуть видатися керівникові дрібними, незначущими. Проте для когось вони напевно важливі. Керівник зобов'язаний зрозуміти, запам'ятати і допомогти. Або ж тактовно і справедливо відмовити. Не можна лише відмахуватись як від надокучливої мухи.
Не переслідуйте за критику. За конструктивну критику знизу, що допомагає позбавитися помилок, треба бути лише вдячним. Навіть за не досить чемну й ґречну критику. Але критикувати підлеглих керівникові потрібно уміти, не принижуючи їхню гідність, не чіпляючись і не вдаючися до грубощів.
Спирайтеся на самостійних, гідних людей. Це надійні підвалини керівництва. Вони створюють здоровий моральний клімат, допомагають керувати, можуть своєчасно дати потрібну пораду, внести цінну пропозицію. Уникати потрібно лише людей, що не мають власної думки, особливо безхребетних підлабузників.
Демонструйте свою моральну силу. Ні в чому так не відбивається сила керівника, як в незворушному, спокійному дружелюбстві. Воно постає міцним щитом проти негативних емоцій, конфліктних збуджень і благотвірно впливає на підлеглих. Істеричні крики, погрожування, а також улесливість, задобрювання можуть демонструвати лише слабкість позиції керівника.

4. З низки суджень виділіть особливості двох типів етикетного спілкування: ділового (1) та світського (2).

Поясніть, в яких випадках може бути порушений тип етикетного спілкування: ділове переходить в світське або навпаки (3).

Спілкування, яке здійснюється задля того, щоб продемонструвати, що учасники бесіди володіють правилами пристойності.
Бесіда, завершення якої відоме наперед — учасники її розійдуться по домівках, сказавши традиційне: «Приємно все-таки побувати у доброму товаристві».
Стосунки, в яких правила етикету не самоціль, а засіб забезпечення ефективного обміну думками, намірами, програмами діяльності.
Бесіда, для якої погляди і компетентність співрозмовників у тій чи тій справі не мають ніякого значення.
Спілкування за допомоги етикету, що виявляє здатність людини вступати в діалог із співробітником, партнером, вміння досягати взаєморозуміння й мети взаємодії.
Взаємини в межах етикету, спрямовані на досягнення партнерства і вироблення потрібного рішення.
Такий розвиток бесіди, коли етикетні правила ввічливості приносяться в жертву етичному кодексові партнерства.

ТЕМА 4

1. Нерідко за виявлену допомогу, за добродійність людина відплачує «чорною» невдячністю, шкодою, яким-небудь злом. Чому? Через низьку моральну і психологічну культуру стосунків чи з інших причин? (Виділіть відповідні твердження, поясніть морально-психологічні засади негативних вчинків.)

Ми нічого не цінуємо вище, ніж благодійність, доки її домагаємося, й нічого – нижче, коли отримаємо. (Сенека)
Якщо робиш благодіяння, стережися, щоб той, кому ти робиш благодійства, зрадливо не відплатив тобі злом за благо. (Демокріт)
Доброчинства приємні тільки тоді, коли знаєш, що можеш за них відплатити; коли ж вони непомірні, то замість вдячності відплачуєш за них ненавистю. (Тацит)
Надто великі благодіяння прикрі, нам хочеться за них розплатитися надміру. (Б. Паскаль)
Звинувачення в невдячності є ніщо інше, як звинувачення в проникливості стосовно причини добродійства. (Ф. Бекон)
Витонченій душі тяжко усвідомлювати, що хто-не-будь зобов'язаний їй вдячністю; грубій душі – усвідомлювати себе зобов'язаною кому-небудь. (Ф. Ніцше)
Добра справа тим менше заслуговує на подяку, якщо невідома її ціна. (Ф. Бекон)
Вдячність не є правом того, кому дякують, а є обов'язком того, хто дякує; вимагати вдячності – безглуздя, не бути вдячним – підлість. (В. О. Ключевський)
Краще стати жертвою невдячності, ніж відмовити в допомозі нещасному. (Ж. Лабрюйєр)

2. Проаналізуйте подану нижче «суху» схему, що створена для порівняння морального та інших способів опанування світу. Поясніть призначення схеми, наповнюючи її живим, конкретним змістом.

Науковий спосіб – Істинне – хибне – Поняття

опанування світу

Моральний спосіб – Добре – зле – Норми

Художній спосіб – Прекрасне – потворне – Образи

3. Які риси притаманні загальнолюдським, універсальним елементам, що спостерігаються в моралі суспільства, класів, соціальних груп та індивідів, що їх складають? (Виділіть правильні відповіді та поясніть їх сенс.)

1. Це прості норми моральності людей, головні правила будь-якого людського співжиття, що вироблені історією й передаються в культурну спадщину.

2. Позитивний внесок у моральний досвід людства, що робиться кожним суспільством, класом, соціальною групою, людьми.

3. Так звані «вічні» людські цінності добра, совісті, обов'язку, гідності, честі, щастя, зміст яких історично змінюється й розвивається.

4. Це, крім усього, моральні ілюзії, забобони, застарілі звичаї, які несуть з собою народи і суспільства крізь віки.

5. Деякі загальні психологічні форми морального переживання, гри пристрастей і почуттів людей.

6. Це моральна творчість історично прогресивних класів і соціальних груп та індивідів, які якнайповніше виражають загальнолюдські цінності моралі.

7. Це також моральна творчість історично обмежених, егоїстичних соціальних груп, здатних виробляти специфічну мораль.

8. Такі форми стосунків людей: не красти, не вбивати, допомагати людям у біді, виконувати обіцянки, говорити правду.

9. Засудження таких вад людей, як жорстокість, боягузтво, жадібність, лицемірство, наклеп, заздрість.

10. Заохочення людської сміливості, чесності, великодушності, скромності, стриманості.

11. Це абстрактна, логічна «оболонка», форма (проте не соціальний смисл), в якій знаходять вираження справедливість, людинолюбство, благочинність, ідеал, оцінка, норма тощо.

4. Нижче наведені короткі визначення (характеристики) головних категорій моральної свідомості й етики, які ще інколи називають «вічними цінностями» або «вічними критеріями» моральності людини (наприклад: добро, совість, честь тощо).

Назвіть ці категорії згідно з визначеннями та аргументуйте свої відповіді.

Добровільно прийнята індивідом моральна повинність перед собою, родиною, колективом, суспільством. Викликається моральною необхідністю, постає як внутрішня потреба, життєве правило, принцип.

2. Найзагальніша форма оцінки морального, відмежування його від неморального. Віддзеркалює морально позитивне, гуманне, справедливе в життєдіяльності людини і суспільства та велить підтримувати його і зміцнювати.

3. Моральний регулятор, в якому відбивається самосвідомість і самопочуття особи, її здатність до самоконтролю. Є власним моральним охоронцем індивіда в будь-яких ситуаціях, здатним вершити внутрішній суд над ним. Людина сама себе і судить, і карає, і мучиться від свого ж присуду.

4. Моральна цінність, яка встановлюється людиною стосовно самої себе, так само як і суспільством. Ця категорія людської моральності визначається на засадах рівності всіх людей взагалі незалежно від соціального становища або роду діяльності. Індивід оцінюється безвідносно до його соціальної функції та ролі. З цього боку рівні професор і студент, міністр і робітник.

5. Категорія, що допомагає зрозуміти, для чого потрібна діяльність індивіда, як йому домогтися розкриття призначення, «таємниці» свого життя. Можна реалізувати себе в творчій праці, сприяти розв'язанню нагальних проблем суспільства або створити міцну сім'ю і жити для неї; можна здійснювати престижну програму дій, поставити гедоністичні цілі тощо.

6. Моральна цінність особи, що випливає з її конкретного суспільного становища, роду діяльності та моральних заслуг, що визнаються за нею. Індивід оцінюється диференційовано, що знаходить відображення в його репутації, яку він намагається підтримувати.

7. Стан людини, що відповідає її найбільшій задоволеності умовами життя, повнотою та осмисленістю свого існування, здійсненням свого людського призначення. Зміст цієї особистісної моральної цінності залежить від вимог, які людина висуває до світу, від здатності боротися за їх реалізацію і від результатів цієї боротьби.

5. Які моральні якості повинна виявляти людина, щоб бути здатною виконувати свій моральний обов'язок? (Виділіть відповідні твердження і поясніть їх.)

1. З усіх повинностей стосовно інших найпершою є правдивість в словах і справах. (Г. В. Ф. Гегель)

2. Головні обов'язки людей ґрунтуються на їхній беззахисності одне перед одним. (Л. Вовенарг)

3. Найперший обов'язок людини — не бути малодушною! (Р. Роллан)

4. Обов'язок стосовно самого себе... полягає в тому, щоб людина зберігала людську гідність у самій собі. (І. Кант)

5. Людина не тільки може, а й повинна сполучити задоволення з обов'язком; вона повинна радісно підкорятися своєму розуму. (Ф. Шиллер)

6. Не обтяжуватися, не охолоджуватися, бути терпеливим, чуйним, добродушним, поспішати любити, усвідомлюючи, що вже стоїш на порозі вічності,— ось у чому обов'язок. (А. Амієль)

7. Прагніть завжди виконувати свій обов’язок, і людство виправдає вас навіть там, де ви зазнаєте невдачі. (Т. Джефферсон)

8. Істинно, ти й справді нікому нічого не винен. Ти все винен й усім. (Д. Джебран)

9. Роби так, як велить тобі обов'язок людини. (Цицерон)

6. Які моральні засади здатні сформувати й підтримувати людську гідність?(Виділити відповідні твердження та пояснити їх.)

1. Найбільш повно і концентровано вихованість і моральна культура людини виявляються в тому, щоб мірити однаковою мірою і нарівні цінувати як власну, так і чужу гідність. (Ф. Бекон)

2. У кого є... свідомість і почуття власної гідності... Вони не бояться, що інші розумніші за них, освіченіші чи вродливіші.... Так само вони не вважають себе значно вищими за тих, кого вони в першу чергу перевершують, позаяк все це їм здається дуже малозначущим порівняно з доброю волею, за яку вони тільки себе й поважають і яку припускають у кожній людині. (Р. Декарт)

3. Чуття нашої гідності й нашої сили міцніє, коли ми говоримо собі: моє існування не марне і не безцільне, я — необхідна ланка великого ланцюга, який тягнеться від розвитку у першої людини свідомості її буття — у вічність. (І. Г. Фіхте)

4. Гідність є саме те, що найбільше підносить людину, що надає її діяльності, усім її прагненням вищої шляхетності. (К. Маркс)

5. Почуття власної гідності розвивається тільки становищем самостійного господаря. (М. Г. Чернишевський)

7. Поясніть, використовуючи наведені думки, що означає для людини втрата нею гідності, до яких конкретних моральних наслідків це призводить.

1. Той, хто не розуміє свого призначення, найчастіше обділений почуттям власної гідності. (Ф. М. Достоєвський)

2. Від нестачі поваги до себе виникає стільки ж вад, скільки від зайвої до себе пошани. (М. Монтень)

3. Хто принижує самого себе, той хоче винищитися над іншими. (Ф. Ніцше)

4. Сумнів щодо своєї гідності — малодушна принизливість. (В. Шекспір)

5. Зганьблення є, власне, ніщо інше, як порівняння своєї власної гідності з моральною досконалістю. (І. Кант)

6. Смирення нерідко виявляється облудною покірністю, мета якої — підкорити собі інших; це — виверт гордості, що принижує себе, аби винищитися. (Ф. Ларошфуко)

8. З наведених висловлень визначте лише ті, з якими Ви згодні, які відбивають Ваш світогляд.

1. Хочеш бути щасливим? Навчися спочатку страждати. (І. С. Тургенєв)

2. Так, звичайно, щастя необхідне, але яке? Є щастя – випадок, – це Бог з ним. Хотілося б, щоб щастя прийшло як заслуга. (М. М. Пришвін)

3. Прагненню до щастя найменшою мірою потрібні ідеальні права. Воно потребує найперше матеріальних засобів. (Ф. Енгельс)

4. Щастя у повному своєму обсязі — це найвище задоволення, на яке ми здатні, а нещастя — найвище страждання. (Д. Локк)

5. З особистих якостей найбезпосередніше сприяє нашому щастю весела вдача. (А. Шопенгауер)

6. Найвище щастя в житті — це впевненість у тому, що вас кохають; кохають заради вас самих, точніше сказати — кохають всупереч вам. (В. Гюго)

7. Щастя розкривається не стільки у володінні, скільки у процесі оволодіння предметом наших бажань. (К. А. Гельвецій)

9. Від яких якостей людини залежить щастя? (Виділіть відповідні думки і поясніть їх.)

1. Здоровий жебрак щасливіший, ніж хворий король. (А. Шопенгауер)

2. Сміливість – половина щастя. (Башкирське прислів'я)

3. Всякий свого щастя коваль. (Українське прислів'я)

4. Щастя приходить в дім, де чути сміх. (Японське прислів'я)

5. Ми буваємо щасливі, тільки відчуваючи, що нас поважають. (Б. Паскаль)

6. Моє щастя було б повним, якби воно не постало перемогою,— в чому єдино виявляється щастя дурня. (Стендаль)

7. Завжди чого-небудь бажати, щоб не стати нещасним від пересичення щастям! (Б. Грасіан)

8. Ідеал — рух; горе і щастя однаково можуть відкритий закрити шлях. (М. М. Пришвін)

10. Які якості людини призводять до нещастя? (Виділіть потрібні висловлення і обґрунтуйте їх.)

1. Наше щастя — це лише мовчання нещастя. (Ж. Ренар)

2. Немає більшого нещастя, чим незнання межі своєї пристрасті. (Лао-цзи)

3. Нещастя більшості людей в тому, що вони вважають себе здатними на більше, ніж можуть. (О. М. Горький)

4. Велике нещастя — втратити через якості свого характеру те місце в суспільстві, на яке маєш право за своїми обдаруваннями. (Н. Шамфор)

5. Двома звичайними причинами нещастя людей є, з одного боку, незнання того, як мало їм потрібно, щоб бути щасливими, а з іншого — несправжні потреби й безмежні бажання. (К. А. Гельвецій)

6. Хто сам себе вважає нещасним, той і стає нещасним. (К. А. Гельвецій)

7. Людина не ангел і не тварина, і нещастя її в тому, що чим більше вона прагне бути схожою на ангела, тим більше перетворюється на тварину. (Б. Паскаль)

8. У щасті будь поміркованим, у нещасті розумним. (Періандр)

9. Мужність у нещасті – половина біди. (Плавт)

10. Будьте милосердні до нещасних, будьте поблажливі до щасливих. (В. Гюго)

11. Нижче наведені різноманітні судження, що характеризують вибір людини як ключовий акт її діяльності.

Виділіть серед них лише ті судження, які відображають особливості морального вибору.

Здобутки і втрати людини на її життєвому шляху в процесі моральних пошуків.
Самовизначення індивіда в світлі моральних цінностей та ідеалів.
Вихід особи на вихідну точку для оцінки і самооцінки.
Формування моральної позиції і готовність до вчинку.
Прийняття рішення і його виконання.
Втілення морального потенціалу особи в конкретні цілі, засоби, пошуки, відповідальність, раціональність і гуманність.
Становлення стилю поведінки і моральної діяльності.
Велич задумів і адекватність їх втілення в конкретних діяннях.

9. Успішність і оптимальність прийняття і виконання морального рішення.

10. Моральні заслуги або провина людини з точки зору відповідності в її вчинках характеру мети та засобів, що обрані для її досягнення.

12. «У кожної людини є свобода вибору,— пише в публіцистичній статті поет Р. Рождєственський. — Не вдавана, а справжня. Вибір починається з самого дитинства і продовжується до останніх секунд людського життя... Вибір існує щоденно, щохвилинно. Різний за своєю серйозністю. Неоднаковий за своїми наслідками. То загальний для багатьох людей, то властивий одиницям.

Ступити чи не ступити? Промовчати чи відповісти? Стерпіти чи не стерпіти? Перебороти чи відступити? Куди піти вчитися? Так чи ні? Як жити? Що робити? Бути чи не бути? Запитання-велетні і запитання-ліліпути. Запитання океани і запитання-краплі».

З урахуванням змісту уривка визначте, що таке ситуація морального вибору, назвіть головні риси і наведіть приклади.

13. Чи можна вважати моральним вибором людини факт її бездіяльності, небажання діяти в ситуації, коли можна вплинути на людські стосунки, конфліктні взаємини? (Виберіть відповідь і обґрунтуйте її.)

1. Так, бездіяльність це також вибір.

2. Ні, бездіяльність не є вибором, вона нейтральна, її не можна морально засуджувати.

14. Чи всі засоби прийнятні для досягнення гуманної, справедливої мети в процесі реалізації морального вибору? (Виберіть одну з відповідей і обґрунтуйте своє розуміння.)

1. Так, здійснення гуманної мети може змусити людину мобілізувати будь-які засоби, навіть насильницькі; головне — результат.

2. Ні, потрібно критично поставитися до засобів досягнення мети; не всі засоби можливі.

3. За певних умов можливий компроміс, коли можуть бути застосовані різні моральні та неморальні засоби.

15. Виділіть ті вислови, в яких засуджуються неморальні засоби. (1) Обґрунтуйте істинність або хибність аргументації авторів цих висловів. (2)

1. Призначення людини здійснюється завдяки розсудливості і моральній чесноті: бо чеснота робить правильною мету, а розсудливість — засоби для її досягнення. (Аристотель)

2. Догоджати в ім'я чесноти прекрасно у будь-яких випадках. (Платон)

3. Нечесні засоби, за допомоги яких багато хто звеличується, ясно говорять про те, що й цілі також не варті доброго слова. (М. Монтень)

4. Мета, для якої вимагаються неправі засоби, не є правою метою. (К. Маркс)

5. Нашу совість нудить від неморального засобу, який може принести користь. (Ф. Шіллер)

6. Блага мета може надати цінності лише таким засобам, які є достатніми й дійсно ведуть до мети. (Д. Юм)

7. В ідеалі суспільна совість повинна сказати: нехай загинемо ми всі, якщо спасіння наше залежить лише від закатованої дитини,— й не прийняти цього спасіння. (Ф. М. Достоєвський)

16. В чому полягають характерні риси гуманізму як моральної позиції людини ? (Відокремте помилкові відповіді, вкажіть правильні і поясніть їх.)

1. Це, найперше, особистісний вибір світоглядного й морального принципу, засадовими стосовно якого є віра у безмежні можливості людини, довіра до неї.

2. Сукупність поглядів, що виражають повагу до гідності і прав індивіда.

3. Піклування про благо і розвиток людини.

4. Утвердження цінності людської особи та особистості.

5. Створення сприятливих умов для соціального життя людей.

6. Це захист індивідів від антиподів гуманізму — будь-якого фанатизму та ригоризму.

7. Боротьба проти нетерпимості, неповаги до точки зору та знань інших.

8. Вимога свободи для людини.

9. Ідея права людини на щастя.

10. Ідея задоволення потреб та інтересів людей як головної мети суспільства.

17. Такі моральні регулятори, як звичай первісного тальйону, золоте правило моральності, традиції філантропійної діяльності, поступово, один за одним виникають у людському суспільстві. Обґрунтуйте, в чому полягає гуманістична цінність кожного такого регулятора, і поясніть,чи може їх розвиток свідчити про зростання гуманності в стосунках між людьми.

1. Первісний тальйон (обов'язок кровної помсти: «життя за життя», «око за око», «кров за кров» тощо).

2. Золоте правило моральності («Не роби іншим того, чого сам собі не бажаєш» та інші варіанти).

3. Філантропія (доброчинна діяльність організацій, держави, окремих людей з метою допомоги дітям, старим, інвалідам, безробітним, бідним і знедоленим).

18. Що означає дотримуватися справедливості в ситуаціях морального вибору? (Виділіть істинні судження поясніть їх.)

1. Це означає вміти порівнювати і визначати відповідність діянь людей і віддячення їм, гідності людини і віддання їй шани, прав особи та її обов'язків.

2. Вміти оцінювати, як має бути розподілене добро та зло між людьми.

3. Розуміти, що поняття справедливості дозволяє конкретніше, ніж абстрактні поняття добра і зла, оцінювати певну діяльність особи.

4. Це означає вміти знаходити невідповідність між здійсненим вчинком людини і необхідним за нього віддяченням.

5. Знати, що поняття справедливості є універсальною, абсолютною оцінкою в будь-який історичний час.

6. Враховувати конкретно-історичний характер справедливості.

18. Розгляньте висловлення і зробіть у стислій формі узагальнююче, збірне визначення поняття справедливості. (Почати так: «Справедливість — це така ціннісна категорія моральної свідомості...»)

1. Справедливість є найбільшою з чеснот, дивовижнішою та блискучішою, ніж вечірня або ранкова зоря; тому-то ми й кажемо у вигляді прислів'я: «в справедливості містяться всі чесноти». (Арістотель)

2. Казати... про «природну справедливість» — нісенітниця. (К. Маркс)

3. Справедливість — це постійна і незмінна воля кожному віддячувати по заслугах. (Античний афоризм)

4. Справедливість — це істина в дії. (Ж. Жубер)

5. Справедливість — це не проста рівність, а рівність при виконанні обов'язкового. (В. С. Соловйов)

6. Не можна бути справедливим, якщо не бути людяним. (Л. Вовенарг)

7. Справедливість наших суджень і вчинків завжди є виявом лише щасливого збігу наших інтересів з інтересами суспільними. (К. А. Гельвецій)

8. Хоч справедливість не може позбавитися вад, проте
вона не дає їм робити шкоду. (Ф. Бекон)

19. Антигуманні, насильницькі засоби все ще посідають велике місце у нашому світі. Із вказаних висловлень виділіть думки гуманістичного спрямування (1), а також: думки, що так чи так виправдовують насильство (2), і обґрунтуйте відповідно їхню істинність та хибність.

1. Будь-який насильницький захід приховує у собі нове зло. (Ф. Бекон)

2. Чи припустимо викорінювати злодійство тим, що вбивати злодіїв? Але ж це означає примножувати їхню кількість. (Б. Паскаль)

3. Тих, хто дотримується горезвісної розсудливої м'якості в своїх діях, може спонукати лише зростання зла. (Ф. Бекон)

4. Говорити про «насильство» взагалі, без розгляду умов, що відрізняють реакційне від революційного насильства, означає бути міщанином. (В. І. Ленін)

5. На думки слід нападати за допомоги думок: по ідеях не смалять з рушниць. (А. Рівароль)

6. Без насильства стосовно насильників... не можна звільнити народ від насильників. (В. І. Ленін)

7. Тільки гнів і страх змушують застосовувати насильство. (Ф. Бекон)

8. Справедливість, не підтримана силою,— немічна; сила, не підтримана справедливістю, — тиранічна. Безсилій справедливості завжди будуть протидіяти, несправедливій силі завжди будуть обурюватися. Значить, потрібно об'єднувати силу із справедливістю і, або справедливість зробити сильною, або силу — справедливою. (Б. Паскаль)

20. Американські вчені Р. Х'юсман і Дж. Хетфілд стверджують, що засадовими стосовно справедливості мають бути три аксіоми:

Аксіома 1. Люди оцінюють свої взаємини, порівнюючи, що вони в них вносять і що одержують натомість.

Аксіома 2. Нееквівалентність внеску та віддячення призводить до виникнення неспокою, внутрішніх переживань:

переоцінка — почуття провини,

недооцінка — почуття образи.

Аксіома 3. Люди, не задоволені своїми взаєминами через низьке віддячення, віддавання, прагнуть відновити справедливість шляхом:

зменшення свого внеску,

збільшення віддячення,

припинення взаємовідносин.

Ці аксіоми, вважають автори, випливають із самого життя і говорять про те, що люди бажають справедливості у будь-яких стосунках: з керівництвом і підлеглими, із співробітниками і колективом, з подружжям, з дітьми і навіть з друзями. Коли вони відчувають несправедливість, то прагнуть зробити все, щоб відновити рівновагу.

Проаналізуйте ці твердження вчених; чи повністю ви з ними можете погодитися ? (1)

Як на ваш погляд, чи підтвердить ці морально-психологічні аксіоми життєва практика, якщо згадати, що серед людей є не тільки "чутливі до справедливості", але й альтруїсти та егоїсти, які інакше оцінюють "внесок-віддавання "?

21. Ще в кінці свого підліткового віку Бенджамін Франклін, майбутній американський просвітник і видатний державний діяч, визначив для себе головні завдання само вдосконалення: покращити свою мову, досягти великого мистецтва в умінні добиватися навіть від вельми обізнаних осіб таких поступок, про наслідки яких вони б здогадатись не могли; навчитися відстоювати свої погляди з будь-якого питання і мати тверді життєві принципи; викорінити в собі погані звички, набути й зміцнити добрі навички.

Якими ж засобами Франклін сподівається цього досягти ? Перш за все він складає перелік чеснот, які йому слід у собі вдосконалювати, і згодом, упродовж багатьох років, виховує себе з кожної чесноти зокрема.

Прочитайте цей список чеснот з «Автобіографії» Б. Франкліна і розставте зазначені чесноти так, як це важливо для вашого власного самовдосконалення (найбільш значущі чесноти посядуть перші місця у списку, незначні для вас — розташуються десь наприкінці його). (1)

Поясніть, які з чеснот Франкліна ви вважаєте застарілими для молоді нашої доби і якими хотіли б доповнити цей список. (2)

Комплекс чеснот Ваші власні

Б. Франкліна порядкові номери:

1. Помірність. їсти не до пересичення,

пити не до сп'яніння. _________

2. Мовчазність. Кажи лише те, що

принесе користь іншим або тобі самому,

уникай марних розмов. _________

3. Дотримання порядку. Хай кожна твоя

річ має своє місце; кожну справу роби своєчасно. _________

4. Рішучість. Твердо виконуй те, що ти

повинен зробити, безперечно виконуй те, що ти

вирішив здійснити. _________

5. Ощадливість. Витрачай гроші лише на те,

що принесе користь іншим або тобі самому,

тобто не будь марнотратцем. _________

6. Старанність. Не марнуй свій час, завжди

займайся чимось корисним; відмовляйся від

непотрібних справ. __________

7. Щирість. Не обманюй, май чисті і справедливі

думки; в розмові також дотримуйся цього правила. __________

8. Справедливість. Не завдавай нікому шкоди

несправедливими діями або втратою можливості

зробити добру справу, здійснювати які — твій обов'язок. _________

9. Стриманість. Уникай крайнощів; стримуй,

наскільки ти вважаєш доцільним, почуття образи

і несправедливості. __________

10. Охайність. Тримай своє тіло в чистоті,

дотримуйся охайності в одязі і житлі. __________

11. Спокій. Не хвилюйся дарма і з приводу звичних

та неминучих подій. __________

12. Цнотливість. Вступай у статеві стосунки не часто,

лише задля здоров'я або народження нащадків, ніколи

не роби цього до отупіння, виснаження, не зашкоджуй

своїй або чужій репутації. _________

13. Скромність. Наслідувати Ісусу і Сократу. _________

22. Прочитайте методику морального самовдосконалення, яку створив для себе Бенджамін Франклін. Напишіть на її підставі свою, для власного самовиховання, з урахуванням реальностей сучасного життя, тих спокус і труднощів, які не легко здолати молодій людині. (1) Обґрунтуйте свої думки. (2)

Перше правило. Не можна виховати у себе одразу всі потрібні чесноти: помірність, мовчазність, дотримання порядку, рішучість, бережливість, старанність, щирість, справедливість, стриманість, охайність, спокій, цнотливість, скромність. Потрібно впродовж певного часу зосередити свою увагу лише на одній чесноті; коли ж нею оволодієш — переходити до іншої і так далі й далі.

Друге правило — потрібно постійно контролювати себе: я завів книжку, в якій відвів кожній чесноті по сторінці, а потім чорними чорнилами відзначав порушення кожного дня.

Третє правило— постійне самовладання. Цьому допомагає внутрішнє заохочення своїх дій, яке підкріплюється системою самообмежень, читанням афоризмів, навіюванням впевненості в своїх силах.

Четверте правило: все потрібно спланувати не тільки на довгий строк, план необхідно мати на кожен день.

23. З низки думок про зв'язок освіченості, знань людини і її моральності виокреміть два-три висловлення, які, на ваш погляд, є найбільш значущими, і поясніть обране. (1) Проаналізуйте також, чи з усіма наведеними тут думками можна погодитися, й обґрунтуйте свої висновки. (2)

1. Виховання — справа совісті; освіта — справа науки. Пізніше в людині, що вже склалася, обидва ці різновиди пізнання доповнюють один одного. (В. Гюго)

2. Дійсно розумне навчання змінює і наш розум, і наші нрави. (М. Монтень)

3. Освічена людина скромна, глибока річка спокійна. (Монгольське прислів'я)

4. Є тільки одне благо — знання і тільки одне зло — невігластво. (Сократ)

5. Невігластво ближче до спасіння, ніж напівзнання. (Ібн Сіна)

6. Знання упокорює великого, дивує звичайного і роздуває маленького чоловіка. (Л. М. Толстой)

24. З наведених висловлень виділіть такі, в яких стверджується, що моральність людини повинна бути вищою, ніж: її знання, і виховувати потрібно щонайперше моральні якості. (1) Чи згодні ви з цими судженнями? В чому тут суть проблеми? (2)

1. Людське знання складається не з однієї математики і технології. Навпаки, це лише один бік знання, це ще лише нижче знання; вище охоплює собою світ моральний, містить у царині свого відання все, що є піднесеним і святим у бутті людському. (В. Г. Бєлінський)

2. Найважливіше з людських зусиль — прагнення до моральності. Від нього залежить наша внутрішня сталість і саме наше існування. Лише моральність у наших вчинках надає краси й гідності нашому життю. Зробити її живою силою і допомогти ясно усвідомити її значення — головне завдання освіти. (А. Ейнштейн)

3. Краще менше знати і більше любити, ніж більше знати і не любити. (Еразм Роттердамський)

4. Вивчення наук сприяє розвиткові чесноти в людях з добрими духовними задатками; в людях, що не мають таких задатків, воно веде лише до того, що вони стають ще більш безглуздими та дурними. (Д. Локк)

5. Чим глибшим і повнішим повинно бути знання, тим сильнішою, могутнішою та живішою повинна бути любов, а понад усе — пристрасть. (І. В. Гете)

25. З різноманітних думок про особливості юності виділіть лише ті, що стосуються необхідності виховання і вдосконалення будь-яких моральних якостей. (1) Поясніть, які з вказаних якостей особливо важливо розвивати сучасній молодій людині. (2)

1. Що в молодості навчиш, то на старості як знайдеш. (Українське прислів'я)

2. Юність безкорислива в помислах і почуттях, тому вона найглибше розуміє і відчуває правду. (Г. Гейне)

3. Молодий — це той, хто ще не збрехав. (Ж. Ренар)

4. Молодість лінива — старість плачлива. (Українське прислів'я)

5. Юність сама по собі є вже поезія життя, і в юності кожен буває кращим,, ж в іншу пору життя. (В. Г. Бєлінський)

6. Найгірше, чого може навчитися молодь, — легковажність. Бо остання породжує ті задоволення, з яких народиться порок. (Демокріт)

7. Старе скаже на глум, а ти бери на ум. (Українське прислів'я)

8. Дбай в юності про те, що з роками відшкодує тобі спричинене старістю. (Леонардо да Вінчі)

9. Той, хто не поводить себе відповідно до свого віку, завжди розплачується за це. (Вольтер)

10. Юність, де тільки вона не вичерпалася від морального розтління міщанством, завжди непрактична. Бути непрактичним — зовсім не значить бути в неправді; усе, що звернене до майбутнього, неодмінно має частку ідеалізму. Деяка запальність краще за будь-які напучення утримує від падінь. (О. І. Герцен)

11. Живи просто, проживеш років зо сто, а будеш лукавить, так чорт тебе задавить. (Українське прислів'я)

26. З висловлень про засоби морального виховання виокреміть думки про застосування переконання (1) і примусу, присилування людини (2). Позначте позитивну (+) і негативну (–) оцінку цих виховних засобів. Які з висловлених тверджень є, на ваш погляд, хибними ? Обґрунтуйте свої висновки. (3)

Засоби виховання	Переконання	Примушення
	1	2
1. Часто переконання буває більш дійовим, ніж сила (Езоп)	+ –	+ –
2. Переконання — це совість розуму. (Н. Шамфор)	+ –	+ –
3. Недостатньо визначати моральність вірністю своїм переконанням. Потрібно ще безперервно збуджувати в собі питання: чи правильні мої переконання? (Ф. М. Достоєвський)	+ –	+ –
4. Всяк має достатню силу, щоб виконати те, в чому він впевнений. (І. В. Гете)	+ –	+ –
5. Звикаючи чинити все без роздумів, без переконання в істині та добрі, а лише за наказом, людина стає знеохоченою щодо добра і зла і без докору сумління здійснює вчинки, що суперечать моральному почуттю, виправдовуючися тим, що "так наказано". (М. 0. Добролюбов)	+ –	+ –
6. Ніяке зовнішнє присилування не може утримати людину ні на розумовій, ні на моральній висоті, коли вона сама не бажає триматися на ній. (М. Г. Чернишевський)	+ –	+ –
7. Ніщо так не схоже на щиру переконаність, як злісна впертість. (Ж. Лабрюйєр)	+ –	+ –
8. Переконання є небезпечнішими ворогами істини, ніж неправда. (Ф. Ніцше)	+ –	+ –
9. Примусові заходи виправдовуються розумом і приписуються совістю, звичайно, з застереженням, що вони не будуть більш суворими і обтяжливими, ніж необхідно для користі. (М. Г. Чернишевський)	+ –	+ –
10. Хоч як це дивно, найтвердіші, непорушні переконання є найповерховішими. Глибокі переконання завжди рухливі. (Л. М. Толстой)	+ –	+ –

ТЕМА 5

1. Назвіть особливості професійної моралі (професійної етики). Виділіть одну помилкову відповідь, інші — поясніть.

Це кодекси поведінки, що забезпечують моральний характер тих взаємин між людьми, які випливають з професійної діяльності.
Це специфічні моральні норми і цінності що притаманні окремим професіям.
Такі моральні цінності, які стверджують гуманізм і справедливість в професійних стосунках між людьми.
Це так звана корпоративна етика (мораль), що протиставляється інтересам інших професій і породжує особливі форми групового егоїзму.
Моральні обов'язки, норми, кодекси, в яких відбивається ставлення представника певної професії до об'єкта праці, до колег за професією і суспільства.
Це насамперед усвідомлення своєї моральної відповідальності й готовність виконати свій професійний моральний обов'язок.
Особливі моральні вимоги і норми в галузі медичної, педагогічної, управлінської, наукової, військової та іншої діяльності, де спостерігається значний вплив на здоров'я, долю, гідність людини.
Цю етику називають "практичною філософією" на відміну від "суто теоретичного" знання про світ.

2. Німецький філософ Людвіг Фейєрбах створив моральний кодекс поведінки вченого, який складався з десяти заповідей. Прочитайте їх і виділіть ті заповіді (норми, вимоги), які можна застосовувати та щодо сучасної професіоналізованої та колективної науки. (1) Які нові норми включаються в професійну етику вченого нашої історичної доби ?

Десять заповідей:

Вчений — мужній борець за істину, але сам він має миролюбний характер.
Вчений також поступливий, для нього важливіше вчитися, ніж завжди перемагати у суперечці.
Вчений іде своїм шляхом, заглиблюється у свій предмет, не позираючи праворуч чи ліворуч.
Вчений не знає більшої насолоди, ніж працювати та бути діяльним.
Вчений є простим і доступним, він безмежно далекий від гордощів і зарозумілості.
У вченого немає часу для лихих, недовірливих думок.
Вчений не женеться за мирськими почестями та багатствами, він знаходить щастя в науці.
Чесність є головною цнотою вченого.
Вчений — об'єктивна людина.
Вчений — це вільна від самої себе людина.

3. В своїй книзі «Фредерік Жоліо-Кюрі» П. Бікар пише:

«В старих лабораторіях існують приховані багатства: це традиції, духовний і моральний капітал, нагромаджений під час бесід і навчання, навіть просто особиста присутність. Певної миті сукупність цих передумов створює необхідні умови, в яких раптово народжується правильне тлумачення зробленого відкриття... вчені, що працюють у лабораторіях з давніми традиціями, самі часто того не усвідомлюючи, користуються тим, що я називаю прихованим багатством».

Які, на ваш погляд, професійні моральні цінності у відомих, давніх наукових колективах спонукають вченого до плідної творчої праці?

4. Прочитайте міркування сучасних науковців різних країн щодо моральності вчених. Виділіть лише ті думки, в яких обстоюється висока професійна моральність людей науки. Порівняйте з іншими поданими тут суперечливими думками та зробіть свої висновки.

У більшості випадків вчені – люди високого морального рівня, хоча трапляються й винятки, але загалом таких винятків у науці менше, ніж будь-де. (Л. Арцимович)
Вчені дотримуються певних критеріїв істини та з презирством ставляться до підтасовок. Завдяки цим принципам спільнота вчених підтримує вищі стандарти взаємин, ніж будь-яке інше людське угруповання. (Р. Граніт)
Праця в науці виробляє вищу повагу до істини і логічних аргументів, ніж це властиво людям інших професій. (Ф. Крік)
Я впевнений, що вчений більше ніж хто-небудь інший готовий зазирнути в обличчя неприємних істин і що це загалом на краще. (А. Мартін)
Навряд чи вчені за своїми моральними якостями є нижчими, ніж інші, хоч навряд чи вони стоять і вище. Встановлювати тут якісь критерії занадто важко. (Р. Робінсон)
Заняття наукою не сприяє розвиткові моральності, хіба що допомагає стати трохи самокритичнішим та об'єктивнішим. (Е. Сегре)

5. Яких моральних втрат і поразок може зазнати керівник, що недостатньо вихований, має певні вади характеру, не володіє достатньою культурою управлінського спілкування? (Виберіть з різних висловлень потрібні думки і поясніть їх.)

Як ліки не досягають своєї мети, коли доза надто велика, так і догана та критика — коли вони переступають міру справедливості. (А. Шопенгауер)
Перш ніж давати накази, навчись підкорятися. (Солон)
Людина, що не відчуває в собі сили внутрішньою гідністю викликати до себе повагу, інстинктивно боїться зближення з підлеглими і намагається зовнішніми виявами поважності відвести від себе критику. (Л. М. Толстой)
Хто різко висловлює свої думки про чужі дії, той зобов'язує цим і самого себе діяти краще інших. (В. Г. Бєлінський)
Хто звик бути нещирим з іншими, той врешті-решт перестає бути щирим і з самим собою. (Ф.Ларошфуко)
Остерігайся зайняти завдяки випадковостям посаду, яка тобі не до снаги, щоб не видаватися тим, ким ти не є по суті. (Г. Ліхтенберг)
Хто не надто уявляє про себе, той кращий, ніж він сам про себе думає. (І. В. Гете)
Щоб керувати безліччю людей, краще бути людяним, ніж високомірним, і краще бути милосердним, ніж жорстоким. (Н. Макіавеллі)
Характер людини по-справжньому можна спізнати, коли вона стане твоїм начальником. (Е. М. Ремарк)
Немає звіра лютішого, ніж людина, яка поєднує в
собі дурні пристрасті і владу. (Плутарх)

6. Інколи можна почути, що існують лише окремі професійні етикети: лікарський, педагогічний, управлінський, військовий, дипломатичний тощо, — проте не може бути якогось загального ділового етикету. Чи це так ? Прочитайте низку відповідей, виділіть саме ті, які, на вашу думку, є істинними. (1) Обґрунтуйте обрані відповіді. (2)

1. Так, існують лише специфічні етикетні норми і правила, що притаманні окремим професіям.

2. Так, реально є лише етикетні кодекси ділової поведінки, що певною мірою забезпечують моральний характер тих взаємин між людьми, які випливають з конкретної професійної діяльності, а не ділової поведінки взагалі.

3. Так, існують лише корпоративні етикети професій, в яких відбиваються інтереси певних професійних груп людей і які породжують специфічні форми групового егоїзму.

4. Ні, в правилах ділового етикету віддзеркалюються не тільки специфічні, але й загальні норми поведінки; вони забезпечують моральний характер взаємин людей як «всередині» професії, так і між професіями.

5. Ні, в професійних етикетних кодексах є загальні норми, що допомагають людині в процесі трудових стосунків вступати в діалог з партнером будь-якої професії, аби досягти взаєморозуміння й мети взаємодії.

6. Ні, бо загальним для всіх професійних кодексів є етикетний кодекс партнерства («Говори не менше і не більше, ніж потрібно в цей момент», «Намагайся узгоджувати свої висловлювання з істиною», «Не відхиляйся від теми!», «Висловлюйся зрозуміло!»).

ТЕМА 6

1. З низки суджень про ділове листування виокреміть лише етикетні правила. (1) Обґрунтуйте, чим відрізняються етикетні правила від організаційно-управлінських норм. (2)

1. Листування є важливим засобом зв'язку між людьми | і має безперечні переваги перед телефоном, телексом тощо, коли справа стосується обсягу повідомлення, ґрунтовності викладу аргументів, особистісної форми і змісту подання думок.

2. Для ділового листування характерні обов'язковість вступних звертань і заключних форм ввічливості.

3. На початку листа при звертанні до службових осіб вживають формальні словосполучення: «Шановні добродії», «Вельмишановний пане...», «Високоповажні панове».

4. За своїм змістом ділові листи мають бути логічними, зрозумілим однозначними, коректними; за формою — орфографічно бездоганними, без виправлень, написаними на білому папері стандартного формату, акуратно згорненими не більш ніж удвічі.

5. У тексті ділового листа всі звертання виражаються займенником «Ви» та всіма його варіантами.

6. Майже всі листи, крім приватних, друкують на машинці або принтері, але підпис повинен бути лише від руки і чіткий.

7. Адресу одержувача вказують тільки на конверті; свою адресу треба писати двічі — на конверті й у тексті листа (на початку, у лівому куті листа або наприкінці його).

2. В зарубіжних країнах етикетним аспектам ділового листування часто приділяється більше уваги, ніж у нашій країні. Тому, щоб не зашкодити партнерським зв'язкам, потрібно суворо дотримуватися правил листування, що свідчитиме про вашу ввічливість і про повагу до партнера.

З поданих нижче суджень про листування з іноземними партнерами виокреміть спочатку лише ті думки, що характеризують діловий етикет листування. (1)

Поясніть сенс виділених етикетних правил і дій, порівнюючи їх з неетикетними, організаційними формами листування. (2)

Діловий лист заведено писати на бланках фірми. Зовнішній вигляд бланку є своєрідною візиткою фірми, тому до його оформлення слід поставитися дуже серйозно.
На відміну від української практики адресування у більшості країн світу на конверті спочатку пишуть «кому», а потім «куди». Аналогічно записують і адресу відправника в лівому верхньому куті листа.
На конверті перед ініціалами і прізвищем адресата необхідно поставити одне із скорочень: «П.» («Панові», «Пані»), «П-м» («Панам»); «Г-ну» («Господину»), «Г-же» («Госпоже»), «Г-дам» («Господам»); «Мr» («Мister»), «Miss» (не скорочується).

4. Такі звання і титули, як генерал, полковник, професор, президент, бажано писати повністю, особливо на конверті.

5. Якщо ви хочете, щоб вашого листа, якого ви надсилаєте на адресу фірми, прочитала особисто конкретна людина,— після прізвища на конверті необхідно дописати "особисто" («Рrivate» - Англія, «Рersonal» - США, «Confidental» — Англія, США.

6. Лист починається з дати надсилання листа, що пишеться у правому верхньому куті (трохи нижче реквізитів фірми-відправника), і з точного повторення в лівому верхньому куті адреси, що надписана на конверті.

7. В листі обов'язкове ввічливе звертання типу «Шановний пане...», «Шановні панове», «Вельмишановна пані...».

8. Після звертання необхідно позначити тему листа:

«Шановний пане Сміт,

Про видання матеріалів дослідження за проектом «Омега».

9. Закінчується офіційний лист компліментом: «Вельми
щиро Ваш...», «Прийміть мої найкращі побажання» і т. п.

10. Під компліментом ставиться ваш підпис, прізвище і посада. Відстань між компліментом і прізвищем — 2—2,5 см.

11. Різні матеріали і документи, що додаються до листа, перелічуються в лівій нижній частині листа після слова «Додаток».

3. В наведених нижче тверджень про телефонне спілкування виділіть лише такі думки, в яких йдеться про особливості ділового телефонного етикету. (1) Обґрунтуй те свій вибір. (2)

1. Телефонна розмова — це один з різновидів не візуального діалогічного мовлення, де строго розмежовані комунікативні ролі співрозмовників: той, хто телефонує, повідомляє (адресант), і той, хто приймає повідомлення (адресат, абонент).

2. Оскільки співрозмовники не можуть вдаватися до невербального спілкування, це позначається на їхній мові, для якої характерні етикетні репліки-стереотипи (кліше, формули, шаблони).

3. Особливо важливі для телефонної розмови слова ввічливості: «вибачте», «будь ласка», «дякую»,— які під час безпосереднього спілкування можна нерідко замінити привітною посмішкою, кивком голови, мімікою.

4. Телефонні розмови починаються здебільшого зі слів: «Доброго здоров'я!» чи «Доброго дня (ранку, вечора)!», і тут же слід назвати своє прізвище, ім'я та по-батькові, посаду і організацію, яку ви репрезентуєте.

5. Коли слухавку взяв не той, хто вам потрібен, попросіть, вживаючи якомога люб'язнішу форму: «Дуже прошу, запросіть до телефону Сергія Степановича» або «Будь ласка, покличте до телефону...».

6. Після вашого представлення телефонному адресатові необхідно у будь-якому випадку з'ясувати, хто з вами розмовляє, як його прізвище, ім'я та по-батькові.

7. Завжди закінчує розмову той, хто телефонує, а не той, кому дзвонять, оскільки у адресанта може бути кілька запитань і йому доведеться телефонувати повторно.

8. Перед дзвінком слід заздалегідь продумувати свою розмову, щоб замість кількох хвилин не розтягувати її на півгодини.

9. Не заведено по телефону просити про послугу малознайому людину, краще зробити це під час зустрічі, домовившись про неї по телефону.

4. Визначте, до яких періодів ділової телефонної розмови (початковий період спілкування (І), повідомлення про мету дзвінка (2), завершення розмови (3)) належать вказані етикетні репліки-стереотипи ? Які з цих реплік-стереотипів видаються вам хибними, неетикетними формами ? Чи, можливо, таких тут немає? Обґрунтуйте свою думку.

Розмови: Адресант — абонент:

— Сьогодні до вас надто важко було додзвонитися.— Так, сьогодні тут дійсно надто багато дзвінків.
— У вас постійно зайнято.— Незрозуміло, телефон весь час вільний, причина в чомусь іншому.
— Перепрошую, я телефоную за дорученням Сергія Івановича.— Щ. слухаю, мене вже попередили.
— Не все мені зрозуміло, про що тут йдеться.— Гаразд, спробую пояснити конкретніше.
— Що ви маєте на увазі? — Я хочу сказати, що...
— Я хотів би вас поінформувати про... — Дякую, я вже знаю.
— У мене є ще одне повідомлення (одна новина).— Я слухаю.
— А тепер інша тема... — Дякую, все зрозумів.
— Продовжуйте.— А далі було ось що...
— Ви маєте рацію.— Додам до цього ще один момент...
— Це слушна думка.— Дякую за те, що ви мене зрозуміли.
— Як вас накажете розуміти? — Саме так, як я сказав.
— У мене до вас запитання (прохання, пропозиція).— Слухаю вас, будь ласка.
— Не знаю, як це краще пояснити.— Нічого-нічого, розповідайте
— Я вас точно зрозумів? Це сталося (пропонувалося, відбулося, виникло) так... — Так, проте я ще хочу уточнити...
— А яка ваша точка зору? — Я поки що не хотів би висловлюватися з цього приводу.
— Здається, все обговорили? — Все зроблю, як домовилися.
— Я вам дуже вдячний за допомогу.— Не варте вдячності.
— Перепрошую, я, здається, надто вас затримав.— Та що ви! Не турбуйтеся.— Я хочу підкреслити саме цю думку.— Розумію.
— Зверніть увагу саме на цю обставину.— Не можу втямити, чому?
— Не можу більше зловживати вашим часом.— Будь ласка, без вибачень! Мені було приємно поспілкуватися з вами.
— Прошу вибачити, що потурбував. — Нічого, дуже добре, що ви зателефонували.
— Всього доброго.— І вам усього доброго.
— Привіт вашим колегам.— Дякую, передам. — Телефонуйте, якщо буде потреба.— Дякую, обов'язково скористаюся з вашого дозволу.
— До зустрічі.— Усього найкращого.

ТЕМА 8

1. В якій етикетній формі слід доручити підлеглому працівникові нове складне завдання ? З етикетних фраз виокреміть ті, які можна використати в розмові з досвідченим, шанованим фахівцем (1) і з молодим спеціалістом. (2)

Поясніть свої відповіді. (3)

Прошу виконати... Ваші ділові якості всім відомі й цінуються.
Хочу довірити вам важливу й термінову роботу.
Я впевнений, що ви здатні на значно більшу справу.
Ви завжди виділялися своєю ініціативністю.
Ви можете зробити більше, ніж самі гадаєте.
Пам'ятаю, місяць тому ви блискуче провели подібну справу.
Навряд чи хтось це зробить краще, ніж ви.
Нова робота розрахована на постійно зростаючого фахівця.
Ви знаєте весь ланцюг наших проблем, без вашої участі цей ланцюг може обірватися.
Ця робота підвищить як престиж фірми, так і ваш власний престиж.
Це дуже корисно для колективу і особисто для вас

2. З різноманітних суджень щодо ведення ділової бесіди (комерційних переговорів, доповіді на нараді, виступу перед співробітниками або незнайомою аудиторією, бесіди з підлеглими) виокреміть етикетні (1) та організаційні правила. (2)

Поясніть, в чому полягає різниця між ними ? (3)

Необхідно ретельно планувати свої дії і прогнозувати майбутні реакції співрозмовника.
Найкраще покластися на свою інтуїцію, орієнтуватися на конкретні обставини.
В бесіді важливо виявити увагу до свого співрозмовника, не можна перебивати його, різко йому заперечувати, викликати роздратування.
Правильний вибір години і дня тижня — важливий крок до успіху переговорів. Потрібно врахувати інерцію суботньо-недільної розслабленості людей, а також наближення вихідного, свята або відпустки.
В діловій бесіді правила «гри» диктує господар «території».
При проведенні бесіди на «нейтральній території» ініціатива належить тому, хто прийшов перший: це привітання, початкові фрази і жести для мобілізації уваги співрозмовника.
Запізнення на місце зустрічі закріпить за людиною репутацію неввічливої.
Неохайний вигляд свідчить про неповагу до співрозмовника.
Безперервне красномовство справляє таке саме несприятливе враження, як і бурмотіння.
Не можна затягувати бесіду — розмову варто завершити за мить до того, як відчуєте себе зайвим.

3.На нараді — лише молодь. Які з вказаних правил спілкування, на вашу думку, є найефективнішими в молодіжній аудиторії? (Виберіть три-п'ять таких правил і поясніть їх переваги перед іншими.)

1. Тут потрібно доповідати популярно, впливати на почуття молодих, навіювати їм віру в самих себе — так повинен діяти і молодий, і літній доповідач.

2. Не слід надто підносити себе над аудиторією, показувати свою зверхність.

3. Не давати пояснення "на пальцях", а використовувати виразні схеми або слайди.

4. Потрібно пересипати свою доповідь гумористичними висловами, смішними історіями.

5. Веде до успіху демонстрація сміливості мислення, принциповості в оцінках.

6. Враховуючи нераціональність сприйняття молоддю інформації, потрібно чітко вказати причини хибних дій та шляхи виправлення помилок.

7. Не слід ухилятися від гострих запитань.

8. Не можна грати на почуттях молодих людей.

9. Шкідливо робити публічні негативні оцінки, якщо справу легко залагодити без гласності, та й людина вже усвідомила свої помилки.

10. Не треба ганьбити сучасних кумирів молоді.

11. Серед молоді потрібно висловлюватися якнайщиріше.

12. Не слід підлещуватися до аудиторії, надто догоджати їй, виконувати її примхи.

13. Не можна обмежуватися логікою абстрактних міркувань, слід говорити конкретно, аналізуючи факти.

14. Необхідно помічати і підкреслювати успіхи молоді в пізнанні навколишнього життя, розумінні ділових ситуацій і проблем.

15. Треба будь-що підносити почуття власної гідності молоді.

На ділових переговорах ваш партнер застосовує засоби, заборонені діловим етикетом. Інакше кажучи — «брудні виверти».

Виділіть з низки наведених нижнє засобів ділового спілкування саме ці негідні засоби, «брудні виверти». (1)

Вкажіть також, які з цих негідних засобів є найбрутальнішими, що призводять до повного руйнування партнерських стосунків і унеможливлюють подальші переговори ? (2)

Поясніть свої відповіді, порівнюючи гідні та негідні засоби спілкування, випадки дотримання та ігнорування етикетних норм. (3)

1. Правило максимального підвищення початкового рівня вимог — крайня позиція, яку спочатку старанно відстоюють, а пізніше безболісно «здають», видаючи за поступку, й чекаючи на реальні поступки з боку партнера.

2. Засіб «розставлення удаваних наголосів у власній позиції»: демонструється гранична зацікавленість у розв'язанні якогось питання, яке насправді є другорядним для цього учасника; пізніше проблема знімається, щоб отримати необхідний розв'язок з іншого, важливішого питання.

3. «Здирницький» метод. Сторони вже дійшли до підписання угоди, але раптом, в останню хвилину, з одного боку висуваються нові вимоги, зважаючи на зацікавленість партнера у підписанні документа.

4. Спосіб поступового підвищення складності обговорюваних питань: дозволяє спочатку розв'язати найлегші проблеми, щоб рухатися потім далі; допомагає створити сприятливу морально-психологічну атмосферу.

5. Спосіб розробки і внесення таких пропозицій, які б сприяли реалізації інтересів обох сторін.

6. Занурення партнера у безвихідну ситуацію: раптова загроза зірвати переговори або завдати партнерові великих збитків, неочікувана ультимативність вимог.

7. Висування дедалі нових вимог: «Так, ми, звичайно, згодні, але є ще певна проблема...».

8. Спосіб «Салямі»: інформація про власні інтереси і оцінки дається маленькими порціями за принципом нарізання ковбаси «салямі». Мета — змусити партнера першим розкрити «карти».

9. Поділ проблеми на її складові — це дозволяє зважити, оцінити окремі елементи, і ті, що не можуть задовольнити одну із сторін, винести «за дужки», тобто не розглядати.

10. Метод "пакетування". Обговорюються не окремі пропозиції, а їх комплекс, «пакет»; це допомагає ув'язати принадні й малоприйнятні пропозиції, потім разом розглянути їх, зважаючи на граничну зацікавленість учасника у прийнятті кількох пропозицій з цього «пакета».

11. Відмова від власних пропозицій: спостерігається тоді, коли партнер вже готовий підписати угоду. Це або спроба виторгувати більше, або взагалі затягнути чи зірвати переговори.

12. Спосіб «подвійного тлумачення». Сторони підготували документ, проте одна з них «заклала» у формулювання подвійний сенс, який не був помічений партнером. Це дозволить їй згодом витлумачувати угоду в своїх інтересах, нібито не порушуючи її.

13. Метод свідомого надавання хибної інформації, або блеф.

5. Для ділових переговорів в одну з великих фірм України прибула іноземна делегація. Потрібно зустріти її, дотримуючись норм ділового етикету. Як це зробити?

Які з наведених відповідей, на вашу думку, є правильними? (1) Вкажіть також, хибні судження (2) і поясніть, в чому вони суперечать вимогам етикету. (3)

Першим представляється глава делегації, що приймає ділових гостей, потім представляє свою дружину, що приїхала зустрічати дружину гостя. Другим представляється гість — глава іноземної фірми і представляє свою дружину.
Після самопредставлення глав глава приймаючої делегації представляє своїх співробітників згідно з їхніми рангами, проте в першу чергу жінок. Потім цей ритуал виконує глава гостей.
Зустрічаючи делегацію в аеропорті або на вокзалі, глава приймаючої сторони повинен вручити квіти усім дамам, що прибули з делегацією. Краще, якщо квіти будуть загорнуті в целофан.
Для створення дружньої атмосфери керівник фірми зустрічає і вітає гостей на урочистому прийомі. В інший час гостями можуть займатися співробітники фірми.
Вітатися можна по-різному. Якщо прибула делегація одної з фірм Нової Зеландії (народність маорі), хтось з прибулих може зажадати привітатися, торкаючись носами. Якщо прибула делегація з Тібету, може статися, що хто-небудь згідно з тамтешнім звичаєм зніме правою рукою свій головний убір, а ліву закладе за вухо й при цьому висуне язика. Члени приймаючої делегації муситимуть зробити те саме і не забути, в останньому випадку, своєчасно висунути язика.
Після представлення і привітань господарі та гості сідають в автомобілі. Перша машина подається так, щоб відчинити дверці праворуч, до найпочеснішого місця на задньому сидінні, і посадовити гостя з боку тротуару. Поряд сідає глава сторони, що зустрічає, а біля водія — перекладач. Аналогічно в іншій машині розташовуються дружини глав і перекладач. Якщо в автомобілі багато місць, попереду можуть сидіти інші пасажири.
Перед початком ділових зустрічей почесний гість (глава іноземної делегації) робить візит ввічливості приймаючій стороні. При цьому можливе уточнення програми перебування і внесення в неї коректив.
Головне для візиту ввічливості — це створення атмосфери рівності й шанування сторін. Оскільки протокольний візит триває 20—30 хвилин, то вже через 5—7 хвилин може бути подане частування: чай, кава, фрукти, цукерки, печиво тощо. Ініціативу ведення бесіди виявляють господарі, ініціативу закінчення візиту — гості.

ТЕМА 9

1. Уявіть собі, що ви виступаєте з доповіддю і бачите з реакції аудиторії, що присутні негативно настроєні стосовно ваших ідей, а, можливо, й щодо вас.

З низки суджень виділіть можливі причини, що викликають незадоволення ваших слухачів. (1)

Також відокремте правила, якими слід керуватися, щоб вгамувати пристрасті і привернути до себе аудиторію. (2)

Виберіть правило, яке ви вважаєте найважливішим для себе, і поясніть його. (3)

В доповіді використовуються надто емоційні, жаргонні або нечемні вирази.
Ваш зовнішній вигляд дуже відрізняється від звичного для слухачів.
Люди відчули, що ігноруються інші важливі точки зору на проблему.
Слід виділити людей, що розділяють ваші погляди, і звертатися до них усмішкою, словом, жестом.
Необхідно "на ходу" скоротити промову, швидше завершити її, а потім, коли люди заспокояться, ще взяти слово.
У виступі надто підкреслюється дистанція між слухачами і вами.
Потрібно виділити і узагальнити вигуки, а потім сказати: "Я з вами згоден!" або "У мене інша точка зору".
Треба знизити голос і говорити повільно, можливо, навіть украдливо.
Доповідач звинувачує слухачів у недисциплінованості й безвідповідальності, зачіпає їхню гідність.

2. В невеликому приміщенні, де зібралися для наради близько двох десятків людей, виділяється особа, що своїми репліками і коментарями заважає доповідачу. Як чинити у цій ситуації? (Виберіть етикетні правила, які, на вашу думку, слід тут застосувати, і поясніть свій вибір.)

1. Сказати «дякую» і продовжити доповідь.

2. Погодитися; «Ви маєте рацію, проте...».

3. Відповісти: «Я повністю згоден з вами» — і продовжити свій виступ.

4. Заперечити: «У мене інша точка зору» — і говорити далі своє.

5. Попросити: «Якщо це так важливо, то скажіть це зараз для всіх». І далі у будь-якому випадку продовжувати «свою лінію».

6. Посміхнутися цій особі і правити своє.

7. Сказати якийсь доречний каламбур або розповісти принагідний анекдот.

8. «Повиснути» над цією особою і доповідати далі.

3. З різноманітних суджень про відносини з аудиторією виокреміть ті дії та правила спілкування, що притаманні двом наступним типам промовців:

– вдумливому, досвідченому професіоналу; (1)

невмілому, недосвідченому промовцю, дилетанту. (2)

Поясніть, які з цих дій та правил слід віднести до норм ділового етикету, їх виконання або порушення ? (3)

Промовець вміє враховувати інтереси, установки і прагнення слухачів.
Надто зорієнтований на самого себе, на власний вигляд, хвилюється, щоб встигнути все сказати.
Так «самозаглиблений», що не сприймає сигнали реагування слухачів.
Виявляє толерантність до ідей і пропозицій, враховує розмаїття людського мислення і сприйняття.
Виголошує промову відповідно до своїх уявлень, вважає, що так мусять думати й інші.
Пробуджує в людині насамперед позитивні, творчі засади.
Хвилюється через повторення думки у своєму виступі.
Вважає повторення сильним засобом, що дозволяє підкреслити ґрунтовне і позбутися другорядного.
Прагне до граматично правильні побудови речення, фрази.
Полюбляє використовувати найперше дієслова, не
поважає прикметники.
Після невдалого виступу незадоволений слухачами.
Після невдалого виступу незадоволений собою, своєю промовою.
Промова не структурована, не має яскравого початку, гарної кінцівки, резюме-узагальнення.
Послуговується оригінальної формою викладу, нестандартними засобами, новою і значущою інформацією.
Виступ не вкладається в регламент.
Виглядають непропорційними початок, середина і кінець промови.
Із слухачами ведеться діалог, розглядаються всі «за» і «проти» щодо розв'язання проблеми.
Має контакт з аудиторією, впливає на емоції, використовує гумор для розрядки.
Виступає повчально, зверхньо, некоректно критикує точку зору опонента, швидко втрачає увагу аудиторії.

4. Відомо, що в ділових стосунках застосовуються різні аргументи для обґрунтування і посилення партнерами своєї позиці.

Виділіть з наведеного нижче списку:

сильні, гідні аргументи, що ведуть до взаєморозуміння і взаємоповаги партнерів; (1)
слабкі, хибні, моральна незадовільні аргументи, що є фактично причинами порушень норм ділового етикету. (2)

Поясніть, які правила ділового етикету при цьому порушуються ? (3)

Які аргументи висувають точно встановлені й взаємопов'язані факти і судження, що випливають з них.
Закони, статути, керівні документи, якщо вони виконуються і відповідають реальному життю.
Висновки експертів.
Цитати з публічних заяв або книг визнаних у цій галузі авторитетів.
Посилання на сумнівні, неперевірені джерела.
Висновки, що зроблені на підставі фіктивних документів.
Експериментально перевірені висновки.
Висновки з неповних статистичних даних.
Умовиводи, що ґрунтуються на кількох фактах, зв'язок між якими неясний, сумнівний.
Міркування-виверти, судження, що побудовані на алогізмах.
Показання свідків та очевидців подій.
Рішення, що втратили чинність.
Твердження на підставі підтасованих фактів.
Статистична інформація, зібрана і опрацьована професіоналами-статистиками.
Посилання на аналогії.
Неправдиві заяви, показання; фальсифікація того, про що йдеться.
Доводи, розраховані на невігластво.

ТЕМА 11

1. Уточніть визначення наведених понять, дописуючи в кожну з дефініцій по дві-три доповняльні риси. (1) Обґрунтуйте свої уточнення. (2)

1. Невербальні засоби спілкування — засоби, що передають інформацію (зокрема й етикетну) без використання слів. Це найперше жести, міміка, інтонація.

2. Діловий етикет — форма, манера поведінки в ділових стосунках, правила ґречності та ввічливості, що прийняті в діловому світі.

3. Національний стиль ділового спілкування — найтиповіші риси ділового спілкування, що притаманні тій чи тій країні; своєрідні особливості застосування ділового етикету.

4. Протокол — сукупність загальноприйнятих правил, традицій та умовностей, що використовуються урядами, дипломатичними представництвами, міжнародними організаціями, їх офіційними представниками. Виконання протоколу супроводжується певними етикетними правилами та діями.

2. В ділових стосунках, як і в будь-яких інших формах людських взаємин, застосовуються вербальні й невербальні засоби спілкування етикетного характеру.

Наведіть по одному прикладу вдалого, дійового використання цих засобів у діловій бесіді. (1)

Назвіть по одному факту хибного застосування вербальних і невербальних засобів у діловій бесіді. (2)

Із суджень про такі невербальні засоби спілкування, як жести, виділіть окремо ті, що характеризують:

жести відкритості, щирості; (1)
жести захисту, оборони; (2)
жести оцінки. (3)

Поясніть на прикладах, як допомагає розпізнання сенсу жестів зрозуміти ділову поведінку співрозмовника і скоригувати власну, додержуючися норм етикету? (4)

Співрозмовник, наводячи аргументи і переконуючи присутніх, розкриває руки поперед себе долонями вгору.
Під час переговорів двоє людей майже одночасно схрестили руки на грудях.
Людина спирається щокою на руку.
Співрозмовник спирається підборіддям на долоню, вказівний палець витягає вздовж щоки, решту пальців — нижче рота.
Діловий партнер заплющив очі і поскубує перенісся.
Під час доповіді в залі більшість слухачів голови тримають прямо або трохи схиленими.
Під час ділової бесіди руки у співрозмовника лежать на колінах і стиснуті в кулаки.
Співрозмовник повільно знімає окуляри і ретельно протирає скло.
Руки лежать на столі, але пальці вчепилися у біцепс так, що побіліли суглоби.
Людина примружила очі і робить малопомітні рухи почухування підборіддя.
Кілька людей за столом переговорів розстебнули піджаки, дехто навіть зняв їх з себе.

3. З різноманітних тверджень про такі невербальні засоби спілкування, як жести, виділіть ті, що характеризують:

– жести підозріливості; (1)

жести домінантності-підлеглості; (2)
жести самоконтролю; (3)
дзеркальні копії-жести. (4)

Поясніть, як потрібно розуміти поведінку ділового співрозмовника, якщо які-небудь жести не відповідають його мові, а інколи й надто суперечать їй. Чому слід більше довіряти — жесту чи слову? (5)

Людина намагається зовсім на вас не дивитися.
Спостерігається надто велика неузгодженість у жестах.
Руки заведені за спину, при цьому одна міцно стискає іншу.
Діловий партнер прагне створити атмосферу доброзичливості й починає копіювати жести іншого.
Чоловік, що сидить за столом переговорів, енергійно потирає повіку.
Під час бесіди ваш співрозмовник зненацька пересунувся і сидить так, що його ноги повернені до дверей.
Людина сидить з перехрещеними щиколотками, з силою вчепившись в ручки крісла.
У людини підняті брови, злегка похилена голова і сумнів у погляді.
Під час розмови з підлеглим начальник встав і, уникаючи зустрічі поглядом, почав збирати папери.
Ділова жінка посміхається й неначе відверто дивиться співрозмовникові в очі.

4. Перевірте себе, чи добре ви володієте невербальними засобами ділового спілкування ? (На кожне твердження тесту дайте одну відповідь — «так « або «ні».)

1. Співбесідники часто зауважують, що я говорю надто голосно або надто тихо.

2. Під час розмови я інколи не знаю, куди подіти руки.

3. Я видаюся собі незграбним у перші хвилини знайомства.

4. Очікування зустрічі для ділових стосунків з незнайомою людиною завжди викликає у мене тривогу.

5. Я часто скутий в рухах.

6. Я надто збуджуюсь і безперервно жестикулюю під час ділової розмови.

7. Часто мої жести надто несподівані й некеровані.

8. Через кілька хвилин бесіди я прагну до чогось прихилитися і мимоволі шукаю точку опертя.

9. Я зосереджуюсь на логіці доказів ділового партнера, на висновках, але не звертаю уваги на міміку і жести.

10. Під час ділової розмови мені краще щось вертіти в руках.

11. На час ділової бесіди намагаюся повністю виключити міміку і жестикуляцію.

(Чим менше у вас ствердних відповідей, тим краще ви володієте невербальними засобами. Проте і вмілому, і невмілому корисно завжди спостерігати за використанням невербальних засобів, особливо в спілкуванні професіоналів)

PAGE \* MERGEFORMAT 16

1. Развитие сферы туризма в России
2. Тема- Построение таблиц истинности логических выражений
3. Задание выдано ldquo;rdquo; февраля 2011 года Срок выполнения ldquo;rdquo; мая 2011 года Студент Под.html
4. После свержения татарского ига и до Петра Великого не было в судьбе России ничего более огромного и важного
5. Экономическая теория для студентов 3го курса РФиКТ 20112012 уч.html
6. и внешнюю- грамматический способ выражения значения- то чем выражено
7. а ГУСО~ЎСКІ ~1470 пасля 1533 беларускі і польскі паэт гуманіст і асветнік эпохі Адраджэння.
8. Стандарты аудита
9. Презумпция человечности
10. Лабораторная работа 1
11. Христианство
12. философия а Платон б Сократ в Пифагор г Зенон 2
13. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Дніпропетровс
14. Курсовая работа- Подготовка дела к судебному разбирательству
15. Курсовая работа- Управление персоналом предприятия
16. Боевой устав сухопутных войск, часть 3
17. Биология как наука
18. тема формировалась постепенно
19. Психологические особенности поведения животных на примере коровы
20. ЛЕКЦИЯ 11. Первая часть Мифологическая картина древней Руси Есть древнее тайное учение такого же воз

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе