Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 9. Облік основних засобів і нематеріальних активів.
Тема 9. Облік основних засобів і нематеріальних активів.
Лекція
Самостійна робота
1. Критерії визнання та правила обліку необоротних активів банку.
Основні засоби - матеріальні активи, які банк утримує з метою використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, здавання в лізинг (оренду) іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, не є утримуваними грошима та активами, що мають бути отримані у фіксованій або визначеній сумі грошей, та може бути ідентифікований.
Операції, пов’язані з придбанням та рухом необоротних активів, не належать безпосередньо до банківських операцій, а стосуються безпосередньо операцій із забезпечення діяльності банку як суб’єкта господарювання. Бухгалтерський облік необоротних активів адекватний обліку в інших галузях економіки, різниця полягає лише в рахунках бухгалтерського обліку.
Методологічні засади відображення в бухгалтерському обліку операцій з необоротними активами регулює Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України № 480 від 20.12.2005.
Усі операції з необоротними активами підлягають документуванню. Відповідальність за своєчасне і якісне складання первинних документів несуть особи, що склали та підписали ці документи. Форми первинних документів є типовими, проте банки можуть самостійно виготовляти бланки з зазначенням обов’язкових реквізитів (табл. 9.1).
Надходження обєктів в експлуатацію оформлюється актом прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів форми ОЗ-1. Акт складає приймальна комісія, призначена розпорядженням або наказом керівника банку, на кожний окремий інвентарний обєкт. До акта додають всю необхідну технічну документацію, акт підписується усіма членами комісії і затверджується керівником банку. В Акті обов’язково вказують первинну вартість обєкта, коротку технічну характеристику, інвентарний номер, місце експлуатації тощо.
Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів форми ОЗ-1 застосовують також для того щоб:
При введені в дію відремонтованого (реконструйованого чи модернізованого) об’єкта оформляється “Акт прийому-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів” (ф. ОЗ-2).
Вибуття обєктів основних засобів оформляють актом списання основних засобів форми ОЗ-3, а списання автотранспортних засобів форми ОЗ-4. Вони складаються комісією і є свідченням недоцільності подальшої експлуатації обєктів.
Акти складають у двох примірниках: перший для бухгалтерії; другий для матеріально відповідальної особи. В актах відображають первинну вартість обєкта, що вибуває, суму нарахованого зносу, залишкову вартість, причину вибуття обєкта (ліквідація внаслідок повного зносу, аварійного стану тощо), витрати, повязані з вибуттям обєкта, а також результат від списання обєкта тощо.
Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному інвентарному об’єкту. Кожному інвентарному об’єкту обов’язково присвоюється інвентарний номер, який наносять на об’єкт і зазначають у документах і реєстрах з обліку об’єктів.
Аналітичний облік об’єктів ведеться в інвентарних картках форми ОЗ-6, які відкривають на кожний інвентарний об’єкт або групу однотипних об’єктів, що мають однакову вартість, введенні в експлуатацію в один час і перебувають в одному підрозділі підприємства.
Інвентарні картки відкривають на основі акту прийому-передачі (внутрішнього переміщення) форми ОЗ-1.
У картках записують: № картки, дату заповнення, назву об’єкта, норму амортизації, інвентарний номер, коротку характеристику, первинну вартість, при вибутті об’єкта обраховують доходи та витрати по списанню, а протягом терміну експлуатації записують суми, на які збільшилась вартість в наслідок добудови, реконструкції тощо.
На однотипні обєкти невеликої вартості (інструменти, виробничий і господарський інвентар тощо), що надійшли на підприємство в одному місяці і будуть експлуатуватися в одному підрозділі, а також мають однаковий строк корисного використання, можна відкривати одну загальну інвентарну картку.
При вибутті об’єктів до картки записують номер акту списання основних засобів форми ОЗ-3, розраховують результат ліквідації. Інвентарні картки реєструють в інвентарних описах форми ОЗ-7 де їм присвоюють номер.
Інвентарні картки та інвентарні описи (книги) ведуть в автоматизованій формі, які роздруковують у разі потреби. У разі вибуття об’єкта інвентарну картку роздруковують та разом з іншими документами, на підставі яких актив списується з балансу, вміщують у меморіальні документи дня за внутрішньобанківськими операціями.
За місцями експлуатації аналітичний облік об’єктів ведуть у інвентарних списках основних засобів форми ОЗ-9.
За даними інвентарних карток у кінці місяця заповнюють картки руху основних засобів форми ОЗ-8, які ведуться у розрізі груп основних засобів. Дані цих карток є аналітичними відомостями, тому їх загальний підсумок щомісячно зіставляється з підсумком синтетичного обліку.
Об'єкт основних засобів або нематеріальний актив (придбаний або створений) визнається активом, якщо є імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, і його вартість може бути достовірно визначена.
Придбані (створені) основні засоби та нематеріальні активи визнаються за первісною вартістю, що складається з таких витрат:
суми, що сплачується постачальникам активів (з вирахуванням торговельних знижок) та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
реєстраційних зборів, державного мита та аналогічних платежів, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
суми ввізного мита;
суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються банку);
витрат зі страхування ризиків, пов'язаних з доставкою основних засобів;
витрат на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;
інших витрат, що безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням.
Адміністративні та інші витрати, які не належать безпосередньо до витрат на придбання або доведення об'єкта до робочого стану, не включаються до його первісної вартості.
Нематеріальний актив, отриманий у результаті його розроблення, слід відображати в балансі, якщо банк має:
намір, технічні засоби та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, придатного для реалізації або використання;
змогу отримати майбутні економічні вигоди від реалізації або використання нематеріального активу;
інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних із розробленням нематеріального активу.
Якщо нематеріальний актив не відповідає зазначеним критеріям визнання, то витрати, що пов'язані з його придбанням або створенням, визнаються витратами звітного періоду, протягом якого вони були здійснені.
Не визнаються нематеріальним активом і підлягають відображенню в складі витрат звітного періоду, у якому вони були здійснені, такі витрати:
на дослідження;
на підготовку і перепідготовку кадрів;
на рекламу;
на створення, реорганізацію та переміщення банку або його частини;
на створення внутрішньої ділової репутації банку, вартість видань.
Класифікація необоротних активів для цілей бухгалтерського обліку наведена нижче (рис. 9.1).
Групи необоротних активів
Інші необоротні матеріальні активи
Нематеріальні активи
Основні засоби
На підставі зазначених груп банки самостійно здійснюють класифікацію основних засобів і встановлюють вартісні ознаки предметів, що входять до складу необоротних матеріальних активів. Банки також самостійно визначають групи залежно від виду та способу використання нематеріальних активів у своїй діяльності.
Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарний об'єкт основних засобів.
Бібліотечні фонди, внутрішні телефонна і комп'ютерна мережі, системи безпеки (відеоспостереження) та комплекс охоронно-пожежної сигналізації можуть обліковуватись як окремий інвентарний об'єкт основних засобів. Формування бібліотечного фонду здійснюється відповідно до законодавства України.
Первісна вартість окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, за які сплачена загальна сума, визначається розподілом цієї суми пропорційно справедливій вартості кожного з придбаних об'єктів.
Первісна вартість об'єктів, переведених з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо до основних засобів, дорівнює їх собівартості.
Нематеріальні активи, отримані внаслідок об'єднання банків, визнаються в бухгалтерському обліку та оцінюються за їх справедливою вартістю. Якщо їх справедливу вартість визначити неможливо, то вони відображаються в складі гудвілу.
Справедливою вартістю придбаних ідентифікованих активів (земля, будівлі, машини та устаткування) є ринкова їх вартість. Якщо немає даних про ринкову вартість машин та устаткування, то використовується відновлювальна вартість з вирахуванням суми зносу на дату оцінки. Для інших основних засобів справедливою вартістю є відновлювальна вартість з вирахуванням суми зносу на дату оцінки.
2. Бухгалтерський облік придбання основних засобів і нематеріальних активів
Необоротні активи можуть надходити до банку через:
Створені основні засоби та нематеріальні активи визнаються активами за тими самими критеріями, що визначені для придбаних необоротних активів (див. пит. 1). Первісна вартість об'єкта основних засобів і нематеріальних активів, створених банком, включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, що безпосередньо пов'язані зі створенням цього активу та доведенням його до стану, придатного для використання за призначенням.
Первісна вартість об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то різниця відображається за рахунками витрат. Первісною вартістю об'єкта основних засобів чи нематеріальних активів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта.
Первісна вартість об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, отриманого в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, що були передані (отримані) під час обміну.
Для обліку надходження необоротних активів використовуються такі рахунки:
3408 А "Необоротні активи, утримувані для продажу";
3500 А "Витрати майбутніх періодів";
3510 А "Дебіторська заборгованість з придбання активів";
3519 А "Дебіторська заборгованість за послуги";
3615 П "Кредиторська заборгованість за фінансовим лізингом (орендою)";
3678 П "Інші нараховані витрати";
3800 АП "Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів";
3801 АП "Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів";
4300 А "Нематеріальні активи";
4309 КА "Накопичена амортизація нематеріальних активів";
4310 А "Капітальні інвестиції за не введеними в експлуатацію нематеріальними активами";
4321 А "Гудвіл";
4400 А "Основні засоби";
4409 КА "Знос основних засобів";
4410 А "Інвестиційна нерухомість";
4419 КА "Знос інвестиційної нерухомості";
4430 А "Капітальні інвестиції за незавершеним будівництвом і за не введеними в експлуатацію основними засобами";
4431 А "Обладнання, що потребує монтажу";
4500 А "Інші необоротні матеріальні активи";
4509 КА "Знос інших необоротних матеріальних активів";
4530 А "Капітальні інвестиції за основними засобами, що отримані в оперативний лізинг (оренду)";
До моменту введення в експлуатацію, всі понесені витрати, пов’язані з придбанням (створенням) необоротних активів обліковують за рахунками капітальних інвестицій.
Облік витрат, пов'язаних із поліпшенням основних засобів та вдосконаленням нематеріальних активів, здійснюється за рахунками обліку капітальних інвестицій.
Первісна вартість необоротних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, первісно очікувані від використання цього об'єкта.
Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, що сприятиме збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.
Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта основних засобів і нематеріальних активів у придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду і не впливають на його залишкову вартість.
Особливої уваги заслуговує облік інвестиційної нерухомості. Одиницею обліку інвестиційної нерухомості є земля чи будівля або частина будівлі, або земля і будівля, що перебувають у розпорядженні власника або лізингоодержувача за договором про фінансовий лізинг (оренду) з метою отримання орендних платежів, доходів від зростання капіталу або того чи іншого, а не для надання послуг або адміністративних цілей.
Один і той самий об'єкт нерухомості може бути розділений на конструктивно відокремлені частини, що використовуються з різною метою: одна частина - для отримання доходу від орендної плати або збільшення капіталу, інша - для використання в процесі діяльності банку або для адміністративних цілей.
У бухгалтерському обліку такі частини об'єкта нерухомості відображаються окремо, якщо вони можуть бути продані окремо. Якщо ці частини не можуть бути продані окремо, то такий об'єкт визнається інвестиційною нерухомістю за умови, що лише незначна частина об'єкта утримується для використання в процесі діяльності банку або для адміністративних цілей.
До інвестиційної нерухомості належать:
земля, що утримується з метою отримання вигод від зростання капіталу в довгостроковій перспективі, а не для реалізації в короткостроковій перспективі в процесі діяльності;
земля, подальше використання якої на цей час не визначено;
будівля, що перебуває у власності банку або в розпорядженні за договором про фінансовий лізинг (оренду) та надається в лізинг (оренду) за одним або кількома договорами про оперативний лізинг (оренду);
будівля, що не зайнята на цей час та призначена для надання в лізинг (оренду) за одним або кількома договорами про оперативний лізинг (оренду);
нерухомість, яка будується або поліпшується для майбутнього використання як інвестиційна нерухомість.
3. Порядок та облік переоцінки основних засобів і нематеріальних активів
Після первісного визнання об'єкта основних засобів як активу його подальший облік має здійснюватися із застосуванням одного з таких двох методів:
а) за первісною вартістю (собівартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності;
б) за переоціненою вартістю (справедливою вартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності.
Обраний метод банки зобов'язані застосовувати для всіх об'єктів певної групи основних засобів і не поєднувати об'єкти з різними методами оцінки в одну групу.
У разі застосування методу первісної вартості (собівартості) переоцінка необоротних активів не здійснюється.
Переоцінку потрібно здійснювати, якщо залишкова вартість об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату складання балансу. Під час переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату має здійснюватися переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.
Переоцінка групи основних засобів, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.
Порядок проведення переоцінки банк визначає самостійно з урахуванням вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку.
Під час проведення переоцінки основних засобів накопичена амортизація відображається в бухгалтерському обліку на дату переоцінки за одним з таких методів.
Перший метод. Накопичена амортизація перераховується пропорційно зміні балансової вартості об'єкта основних засобів таким чином, щоб після переоцінки балансова вартість дорівнювала переоціненій вартості. Переоцінена первісна вартість і сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням первісної вартості та суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Такий метод не потребує перегляду норми амортизації.
Другий метод. Накопичена амортизація вираховується з первісної (переоціненої) вартості об'єкта основних засобів, а отримана на нетто-основі балансова вартість переоцінюється до його справедливої вартості. За цим методом переоцінена вартість об'єкта дорівнює його справедливій вартості, а накопичена амортизація дорівнює нулю. Норми амортизації потребують перегляду. Цей метод, як правило, використовується для будівель та споруд.
Якщо залишкова вартість об'єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта.
Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат.
Сума попередніх уцінок і втрат від зменшення корисності об'єкта основних засобів, що перевищує суму попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів і відновлення його корисності під час проведення чергової (останньої) дооцінки вартості цього об'єкта основних засобів, включається до складу доходів звітного періоду (рахунок 6499) у розмірі, не більшому, ніж сума перевищення. Різниця між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і сумою перевищення відображається в складі додаткового капіталу (рахунок 5100).
Сума попередніх дооцінок об'єкта основних засобів і відновлення його корисності, що перевищує суму попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення його корисності, під час чергової (останньої) уцінки залишкової вартості цього об'єкта, але не більша, ніж сума перевищення, спрямовується на зменшення додаткового капіталу (рахунок 5100). Різниця між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і сумою перевищення включається до витрат звітного періоду (рахунок 7499).
Під час вибуття об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, різниця між сумою (перевищення) попередніх дооцінок і сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.
Дооцінку об'єкта основних засобів, що враховується у власному капіталі, банк може включати до нерозподіленого прибутку частинами протягом періоду експлуатації цього об'єкта. У цьому разі сума включеної дооцінки буде різницею між сумою амортизації, що базується на переоціненій балансовій вартості активу, та сумою амортизації, що базується на первісній вартості активу.
З метою правильного відображення в бухгалтерському обліку результатів дооцінки (уцінки) об'єктів основних засобів банки мають накопичувати інформацію щодо раніше здійснених дооцінок (уцінок) за цими об'єктами.
Відображення в бухгалтерському обліку визнаних відстрочених податкових активів та податкових зобов'язань за результатами переоцінки основних засобів здійснюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.
Після первісного визнання нематеріального активу його облік надалі має здійснюватися із застосуванням одного з таких двох методів:
а) за первісною вартістю (собівартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності;
б) за переоціненою вартістю (справедливою вартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності.
Банки здійснюють оцінку нематеріальних активів за справедливою вартістю, якщо для таких активів є активний ринок. У разі переоцінки окремого об'єкта нематеріальних активів слід переоцінювати всі інші активи тієї групи, до якої належить цей об'єкт (крім тих, щодо яких немає активного ринку).
Якщо банк здійснив переоцінку об'єктів відповідної групи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці.
Під час проведення переоцінки нематеріальних активів накопичена амортизація відображається в бухгалтерському обліку на дату переоцінки одним з двох методів аналогічно до порядку, визначеного для основних засобів.
Якщо залишкова вартість об'єкта нематеріальних активів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми накопиченої амортизації об'єкта.
Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів відображається в складі додаткового капіталу, а сума уцінки - у складі витрат звітного періоду
Уцінка нематеріальних активів здійснюється за рахунок дооцінки за цим об'єктом, а в разі недостатності суми дооцінки - за рахунок витрат банку (рахунок 7499). У бухгалтерському обліку уцінка відображається такими проводками:
Сума попередніх уцінок об'єкта нематеріальних активів і втрат від зменшення його корисності, що перевищує суму попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів і відновлення його корисності, під час проведення чергової дооцінки вартості цього об'єкта нематеріальних активів включається до складу доходів звітного періоду (рахунок 6499) у сумі, не більшій, ніж сума зазначеного перевищення. Різниця між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів і сумою перевищення відображається в складі додаткового капіталу (рахунок 5101).
Сума попередніх дооцінок об'єкта нематеріальних активів і відновлення його корисності, що перевищує суму попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення його корисності, під час чергової уцінки залишкової вартості цього активу спрямовується на зменшення додаткового капіталу (рахунок 5101). Різниця між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів і сумою перевищення включається до витрат звітного періоду (рахунок 7499).
Під час вибуття об'єктів нематеріальних активів, які раніше були переоцінені, різниця (перевищення) між сумою попередніх дооцінок і сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта нематеріальних активів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.
4. Порядок та облік амортизації основних засобів і нематеріальних активів
Вартість усіх необоротних (матеріальних та нематеріальних) активів підлягає амортизації (крім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій).
Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання амортизації не підлягають. Банк розглядає нематеріальний актив як такий, що має невизначений строк корисного використання, якщо на підставі аналізу всіх чинників (юридичних, нормативних, договірних, економічних тощо) немає передбачуваного обмеження періоду, протягом якого такий актив буде, за очікуванням, забезпечувати надходження чистих грошових потоків до банку (наприклад, право постійного користування земельною ділянкою).
Амортизація необоротних активів може здійснюватися окремо за складовою частиною об'єкта. Для розрахунку амортизації частини об'єктів, що мають однакові строки корисного використання, можуть бути згруповані.
Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється банком під час їх первісного визнання. Амортизація необоротних активів не припиняється на період їх реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації необоротних активів припиняється на одну з двох дат, що настає раніше: на дату переведення активів до категорії необоротних активів, утримуваних для продажу, або на дату припинення визнання активів.
Строк корисного використання (експлуатації) основних засобів і нематеріальних активів визначається банком самостійно з урахуванням таких факторів:
очікуваного використання об'єкта з урахуванням його розрахункової потужності або фізичної продуктивності;
строків корисного використання подібних активів;
фізичного та морального зносу, що передбачається;
правових або інших подібних обмежень щодо строків використання об'єкта та інших факторів.
Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів і нематеріальних активів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання та наприкінці кожного фінансового року.
Нарахування амортизації починається з першого числа місяця, наступного за звітним, у якому об'єкт основних засобів і нематеріальних активів став придатним для корисного використання, і припиняється, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів і нематеріальних активів.
Амортизація об'єкта основних засобів і нематеріальних активів нараховується виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.
Необоротні активи, що повністю амортизовані і використовуються банком у його діяльності, у бухгалтерському обліку відображаються за відповідними рахунками з обліку первісної (переоціненої) вартості активів та нарахованого зносу (накопиченої амортизації) до часу списання їх з балансу.
Амортизацію основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) банки нараховують із застосуванням таких методів:
а) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;
б) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у процентах) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта в результаті ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;
в) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної його вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації, яка обчислюється залежно від строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;
г) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;
ґ) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який банк очікує виробити (виконати) із використанням об'єкта основних засобів.
Банк має регулярно, наприкінці кожного фінансового року, переглядати методи нарахування амортизації основних засобів на відповідність економічним вигодам, що очікує отримати від їх застосування, та вносити відповідні зміни в облікову політику як зміни облікової оцінки. Норми амортизації відповідно до нового методу амортизації визначаються виходячи із залишкової вартості відповідного об'єкта.
Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується за методами, що наведені в підпунктах "а" і "ґ".
Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватись у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 процентів його вартості, що амортизується, а решта 50 процентів вартості, що амортизується, - у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання їх активом або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100 процентів його вартості.
Метод амортизації основних засобів і нематеріальних активів обирається банком самостійно, залежно від умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо для нематеріальних активів ці умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу.
У разі зміни методу нарахування амортизації новий метод застосовується, починаючи з місяця, наступного за тим, у якому відбулися зміни.
Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім таких випадків:
якщо є безвідмовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці строку його корисного використання;
якщо ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації наявного активного ринку та очікується, що цей ринок функціонуватиме наприкінці строку корисного використання цього об'єкта.
Нарахування амортизації здійснюється щомісяця. Місячна сума амортизації визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.
Для обліку витрат на амортизацію необоротних активів призначений рахунок 7423 А «Амортизація».
5. Бухгалтерський облік вибуття основних засобів і нематеріальних активів
Об'єкти основних засобів і нематеріальних активів припиняють визнаватися в балансі в разі їх вибуття внаслідок продажу, безоплатного передавання, втрати або невідповідності критеріям їх визнання як активів.
Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів і нематеріальних активів визначається як різниця між надходженням коштів за основні засоби і нематеріальні активи (з вирахуванням непрямих податків і витрат, пов'язаних із вибуттям основних засобів і нематеріальних активів) та їх залишковою вартістю.
Сума залишкової вартості об'єкта, що перевищує суму виручки від його реалізації, відображається за дебетом рахунку 7490, а сума виручки від реалізації, що перевищує залишкову вартість, - за кредитом рахунку 6490.
При реалізації необоротних активів спочатку необхідно списати суму нарахованого зносу, а потім – залишкову вартість з визначенням результату від їх реалізації . За переоціненими основними засобами і нематеріальними активами суму попередніх дооцінок списують на нерозподілений прибуток минулих років ( рахунок 5030).
Безоплатне передавання основних засобів і нематеріальних активів здійснюється аналогічно до їх реалізації (крім передавання між підвідомчими установами).
У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість і знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта.
Вкладення банку в статутний капітал підприємства (господарського товариства) у формі основних засобів і нематеріальних активів відображаються за справедливою вартістю переданих активів. У такому разі здійснюються такі проводки:
Дебет рахунків
4103, 4105, 4203, 4205 - на суму вкладення в статутний капітал;
4309, 4409, 4509 - на суму зносу (накопиченої амортизації);
5100, 5101 - на суму переоцінки;
7490 - на суму перевищення залишкової вартості над справедливою;
Кредит рахунків
4300, 4400, 4500 - на справедливу вартість необоротних активів;
5030 - на суму переоцінки.
Банк зобов’язаний класифікувати необоротні активи як утримувані для продажу, якщо балансова вартість таких активів відшкодовуватиметься шляхом операції з продажу, а не поточного використання.
Банк зобов’язаний класифікувати необоротні активи як утримувані для продажу, якщо на дату прийняття рішення щодо визнання їх активами, що утримуються для продажу, виконуються такі умови: стан активів, у якому вони перебувають, дає змогу здійснити негайний продаж і є високий ступінь імовірності їх продажу протягом року з дати класифікації.
Перед первісною класифікацією активів як утримуваних для продажу банк має здійснити оцінку балансової вартості активів:
а) якщо облік необоротних активів здійснюється за первісною вартістю (собівартістю), то банк має переглянути їх на зменшення корисності.
б) якщо необоротні активи обліковуються за переоціненою вартістю (справедливою вартістю), то банк має здійснити їх переоцінку.
Амортизація на необоротні активи, утримувані для продажу, не нараховується.
При переведенні необоротних активів до групи утримуваних для продажу здійснюється списання нарахованого зносу та залишкової вартості. Сума дооцінки, що обліковується за рахунками 5100, 5101, залишається до часу вибуття або рекласифікації необоротних активів. Банк може змінити рішення щодо продажу необоротних активів, в такому випадку їх переводять до складу необоротних активів, що використовуються в господарській діяльності.
вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість основних засобів чи нематеріальних активів з вирахуванням їх ліквідаційної вартості;
група основних засобів або нематеріальних активів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання основних засобів або нематеріальних активів;
залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю і сумою нарахованого зносу;
ліквідаційна вартість активу - попередньо оцінена сума, яку суб'єкт господарювання отримав би на поточний час від вибуття активу після вирахування всіх попередньо оцінених витрат на його вибуття, якщо актив є застарілим та перебуває в стані, очікуваному після закінчення строку його корисної експлуатації;
первісна вартість - історична (фактична) собівартість основних засобів чи нематеріальних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) основних засобів або нематеріальних активів;
переоцінена вартість - вартість основних засобів або нематеріальних активів після їх переоцінки;
ринкова вартість - сума, яку можна отримати від продажу активу на активному ринку;
строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого основні засоби чи нематеріальні активи використовуватимуться банком або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний банком обсяг продукції (робіт, послуг);