У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

спеціаліст галузь знань 0304 Право Напрям підготовки ~ 7.

Работа добавлена на сайт samzan.net: 2016-03-13

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 3.2.2025

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ТРУДОВОГО ПРАВА ТА ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ І ЗАВДАННЯ

Для виконання контрольної роботи

з нормативної дисципліни “Трудові спори”

підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст»

галузь знань - 0304 «Право»

Напрям підготовки – 7.03040101 «Правознавство»

спеціалізація «Право і організація соціального захисту населення»

для студентів VІ курсу груп 071-073

юридичного факультету заочної форми навчання

Укладач: Пузирний В.Ф., к.ю.н., доцент

Рецензент: Рудик В.А., к.ю.н.

Чернігів  2013


Загальні поради

Контрольна робота – одна із форм перевірки знань, спрямована на більш повне засвоєння навчальної дисципліни студентами, які навчаються за заочною формою навчання.

Виконання контрольних робіт переслідує наступні цілі: засвоїти та узагальнити певний теоретичний матеріал, навчитися працювати з нормативно-правовими актами; відшуковувати необхідні правові норми в кодексах і збірниках законів, адекватно сприймати їх зміст та надавати їм певні коментарі;  робити висновки, здійснювати їх обґрунтування; навчитися складати основні типові документи та ін.

Згідно з навчальним планом студенти VІ курсу юридичного факультету заочної форми навчання за напрямом підготовки «Правознавство» вивчають навчальну дисципліну «Трудові спори». З цієї дисципліни передбачено виконання двох контрольних робіт протягом навчального року. Вказані  контрольні роботи є однією із форм керівництва самостійною роботою студентів з боку викладача, засобом контролю і надання їм індивідуальної допомоги в творчому засвоєнні програмного матеріалу впродовж навчального року.

Розглянемо методичні вказівки та завдання для виконання контрольної роботи з предмету «Трудові спори».

У пропонованих завданнях дано п’ять варіантів контрольної роботи. Кожен із студентів вибирає свій варіант із наведеного нижче переліку. Номер варіанту відповідає порядковому номеру студента у журналі обліку відвідування занять академічної групи. Кожний варіант складається з трьох теоретичних питань та однієї ситуаційної задачі. Для полегшення виконання роботи до кожного варіанту дано стислі методичні рекомендації та список рекомендованої літератури. Складені контрольні завдання з урахуванням програми з курсу «Трудові спори».

Контрольна робота виконується власноручно від руки, логічно, послідовно, державною мовою, грамотно, чітко і акуратно, доступним для читання почерком. Сторінки слід пронумерувати. Для можливих зауважень викладача треба залишити поля. В кінці роботи приводиться список фактично використаної літератури (навчальної, спеціальної, нормативного матеріалу). Робота підписується студентом і проставляється дата її виконання. Обсяг роботи не більше 18 сторінок учнівського зошита.

На обкладинці роботи вказується прізвище, імя та по батькові студента, домашня адреса, найменування предмета, навчальна група. Не рекомендується виконання контрольної роботи на окремих аркушах паперу чи  комп’ютерним способом.

До написання роботи слід приступити після уважного вивчення відповідного розділу навчального посібника та КЗпП України. Далі добирається і вивчається інша спеціальна література та нормативні акти, як правило, з комп’ютерної бази. Необхідно використати не тільки пропоновану літературу, але й інші джерела, що опубліковані після підготовки викладачем контрольних завдань чи виявлені в Інтернеті.

При викладі теоретичних питань бажано дати аналіз норм права й матеріалів судової практики. До речі, в Інтернеті розміщені судові рішення, що приймаються судами України. Відповіді на питання мають бути по можливості короткими, але одночасно повністю розкривати зміст питання. В роботі повинні бути посилання на нормативно-правові акти, що регламентують відповідні методики обліку, та літературні джерела, в яких приділено увагу проблематиці досліджуваного питання.

Для вирішення задач потрібно спочатку ретельно прочитати її зміст і з’ясувати, на які запитання необхідно дати відповідь, звернути увагу на те, які порушення норм трудового права мали місце. Далі слід вивчити рекомендовану тему з підручника і відповідну главу КЗпП України.

При вирішенні задач у даний час доцільно керуватися такими коментарями:

- Ротань В. Г. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / В. Г. Ротань, І. В. Зуб, Б. С. Стичинський. – 8-е вид., доповн. і переробл. – К.: А.С.К., 2008. – 944 с.

- Кодекс законів про працю України: науково-практичний коментар /  І.В. Зуб, В.Г. Ротань, К.: А.С.К.., 2005. – 736 с.

- Кодекс законів про працю України: Науково-практичний коментар / В. I. Прокопенко, Харків: Консум., 2003. – 832 с.

Виконана контрольна робота має свідчити про глибоке вивчення рекомендованих джерел: законодавчих актів, спеціальної та додаткової літератури.

У разі виникнення складностей з формуванням змісту контрольної роботи, її оформленням студент повинен звернутися до провідного викладача з відповідної навчальної дисципліни або завідувача кафедри.

У контрольній роботі, яка визнана задовільною, викладач виставляє оцінку „зараховано”. Контрольна робота, у якій студент не розкрив основний зміст теоретичних питань або в них є серйозні помилки, оцінюється оцінкою „незараховано”  і повертається студентові для подальшої роботи над навчальним матеріалом.

У випадку невиконання контрольної роботи студент не допускається до складання заліку з предмету «Трудові спори».


ВАРІАНТ І

А. Теоретичні питання

1. Поняття трудових спорів, їх види і причини виникнення.

2. Система органів розгляду трудових спорів.

Б. Ситуаційна задача

До компетенції яких органів входить розгляд спорів:

• про поновлення на роботі за заявою працівника, звільненого за результатами випробування;

• між працівниками і профкомом про розмір допомоги в разі тимчасової непрацездатності;

• за заявою працівника про визнання недійсними умов трудового договору, що суперечать законодавству про працю; 

• між власником і профкомом про перегляд і введення нових норм виробітку;

• між працівниками швейної фабрики і директором фабрики про невиплату заробітної плати за два місяці.

Методичні рекомендації

Розкриваючи зміст відповідей на питання, студентам необхідно з'ясувати поняття трудових спорів, причини їх виникнення. Трудові спори — це неврегульовані шляхом безпосередніх переговорів розбіжності між працівником (колективом працівників) і власником підприємства (уповноваженим ним органом) з приводу застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці. Моментом виникнення індивідуального трудового спору є звернення із заявою до відповідного органу, що розглядає трудові спори. Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від власника чи уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника або уповноваженого ним органу (представника) або коли строки розгляду вимог, передбачені законом закінчилися, а відповіді від власника не надійшло (ст. 6 Закону України "Про вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)").

Студенти повинні знати види трудових спорів та їх класифікацію: по суб'єктах; змісту; характеру і порядку розгляду (підвідомчості). По суб'єктах відрізняють індивідуальні та колективні трудові спори. Якщо суб'єктами індивідуальних трудових спорів є працівник і власник підприємства (уповноважений ним орган), то суб'єктами колективних трудових спорів є:

• на виробничому рівні — наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та власник підприємства або уповноважений ним орган чи представник;

• на галузевому, територіальному рівнях — наймані працівники підприємств, установ, організацій однієї або декількох галузей (професій) або адміністративно-територіальних одиниць чи профспілки, їх об'єднання або інші уповноважені цими найманими працівниками органи та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;

• на національному рівні — наймані працівники однієї або декількох галузей (професій) чи профспілки або їх об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи (представники) на території більшості адміністративно-територіальних одиниць України.

За характером індивідуальні трудові спори поділяються на спори про застосування норм трудового законодавства, а також спори про встановлення нових або зміну існуючих умов праці. Наприклад, спори про поновлення на роботі, про зняття накладеного дисциплінарного стягнення, про стягнення заробітної плати належать до спорів про застосування чинного законодавства про працю. Спори про встановлення нових або зміну існуючих умов праці, як правило, носять колективний характер і тому є колективними трудовими спорами. Разом з тим мають місце й індивідуальні спори про встановлення нових або зміну існуючих умов праці, наприклад про присвоєння кваліфікаційного розряду робітникові.

Залежно від виду трудового спору та його характеру визначається порядок його вирішення. Для індивідуальних трудових спорів про застосування законодавства про працю передбачені два способи вирішення: 1) загальний порядок, коли спір спочатку розглядається в комісії по трудових спорах, а у разі незгоди працівника або власника з рішенням КТС — в судовому порядку; 2) безпосередньо в районному (міському) суді.

Потрібно проаналізувати поняття підвідомчості трудових спорів, а у зв'язку з цим — зміст ст. 222, 224, 232 КЗпП України, оскільки підвідомчість визначається колом індивідуальних трудових спорів, які має право розглядати відповідний юрисдикційний орган. Разом з тим необхідно враховувати, що підвідомчість трудових спорів і компетенція органів, що їх розглядає, поняття не ідентичні.

Рекомендована література

  1.  Кодекс законів про працю України: затверджений Законом УРСР від 10.12.1971 р. № 322-VІІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – додаток до № 50. – Ст. 375.
  2.  Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 3 березня 1998 р. № 137/98-ВР //Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 34. – Ст. 227.
  3.  Про практику розгляду судами трудових спорів: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. Ч.ІІ / Укладачі: В.С. Ковальський, Л.П. Ляшко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 388 – 403.
  4.  Болотіна Н. Б. Трудове право України: Підручник. – 5-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 860 с.
  5.  Борисов Б.А. Защита трудовых прав. // Трудовое право - 1997. - №3. – С. 37-45.
  6.  Бурак В. Поняття та види правових форм захисту трудових прав і законних інтересів працівників / Бурак В. // Проблеми правового забезпечення праці та соціального захисту населення України в сучасних умовах: збірник матеріалів круглого столу / за редакцією кандидата юридичних наук, доцента Шумної Л. П. – Чернігів: „Видавництво „Чернігівські обереги”, 2006. – С. 20-24.
  7.  Бурак В. Я. Правове регулювання вирішення трудових спорів в Україні: посіб. для студентів / Бурак В. Я. – Л., 2000. – 183 с.
  8.  Бурак В. Я. Трудові спори: порядок їх вирішення в Україні / Буряк В. Я. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. – 382 с.
  9.  Голощапов С. А. Понятие, виды, причины, подведомственность трудовых споров. — М.: ВЮЗИ, 1984. — Ч. 1.- С. 17-21
  10.  Григор’єва Л.  Трудові спори і вирішення їх судами // Праця і зарплата. – 1999. - № 12(172). – С. 28-30; - № 13(173). – С. 22; № 14(174). – С. 11
  11.  Жигалкін П. І. Судова практика та її значення для регулювання відносин у сфері праці: монографія / Жигалкін П. І., Прилипко С. М., Ярошенко О. М. – Харків: Вид-во ПП „ФІНН”, 2008. – 544 с.
  12.  Зубкова А., Румянцев Б. Формы и методы урегулирования трудовых споров и конфликтов // Хозяйство и право. – 1998. - №8. – С. 111-117.
  13.  Іншин М. Сутність та основні ознаки трудових конфліктів та трудових спорів / Іншин М. // Трудове право України. – 2007. – №1. – С. 33-36.
  14.  Кабанець В. До питання вдосконалення класифікації трудових спорів / Кабанець В. // Право України. – 2006. – № 6. – С. 106-109.
  15.  Колосов В.К. Трудовые споры. - М.: Профиздат, 1986. – 184с.
  16.  Копайгора І. І. Розв’язання трудових конфліктів у період нової економічної політики / Копайгора І. І., Копайгора І. Д. // Трудове право України: сучасний стан та перспективи: матеріали науково-практичної конференції; м. Сімферополь, 22-24 травня 2008 р. / за ред. проф. В. С. Венедіктова. – Сімферополь: Українська асоціація фахівців трудового права, Кримський юридичний інститут, 2008. – С. 61-64.
  17.  Лазор В. В. Правове регулювання трудових спорів, конфліктів і порядок їх вирішення на сучасному етапі: монографія / Лазор В. В. – Луганськ: Література, 2004. – 352 с.
  18.  Потапова Л.Н. Трудовые споры и порядок их разрешения. // Бухгалтерский учет. - 1996. - №7. – С. 55-59.
  19.  Сонін О. Щодо ефективності способів захисту трудових прав / Сонін О. // Держава і право: de lege praeterita, instante, futura: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції; Миколаїв, 27-28 листопада 2009 року. – Миколаїв: Іліон, 2009. – С. 248-249.
  20.  Ставцева А. И. Разрешение трудовых споров. (Судебная защита от необоснованных переводов и увольнений) / Ставцева А. И. – М.: ЗАО “Бизнес-школа “Интел – Синтез”, 1998. – 288 с.
  21.  Судебная практика по трудовим делам / автор-составитель Д. Рогачев. – М.: ТК Велби, 2004. – 320 с.
  22.  Толкунова В. Н. Трудовые споры и порядок их разрешения. — Москва: Юрист, 1996.- 113 с.
  23.  Трудові спори: законодавство, коментар, судова практика / Упорядники: В.А. Скоробагатько, М. І. Федишин. - К.: Істина. – 2000. – 432 с.
  24.  Трудові спори: навч. посіб. / за заг. ред. В. П. Пастухова, Л. П. Грузінова, М. Л. Смолярова, Ю. М. Щотова. – К.: Магістр - XXI сторіччя, 2005. – 272 с.
  25.  Швець Н. Поняття та форми трудових конфліктів / Швець Н. // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – №6. – С. 40-43.
  26.  Шевченко Д. Процесуальні правовідносини в сфері вирішення трудових спорів. // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 45. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2009. - с. 371 - 375.


ВАРІАНТ ІІ

А. Теоретичні питання

1. Організація і компетенція КТС. Порядок і строки розгляду трудових спорів у КТС.

2. Розгляд індивідуальних трудових спорів судом.

Б. Ситуаційна задача

Позивач Леонідов звернувся до суду з позовом до організації про надання йому додаткової відпустки за роботу із шкідливими умовами праці. Рішенням КТС заводу в задоволенні вимог Леонідову було відмовлено.

Однак суд, куди Леонідов направив позовну заяву, відмовив йому в розгляді спору через непідвідомчість спору суду. На думку суду, вимоги позивача зводилися до зміни істотних умов праці, закріплених у колективному договорі, і встановленню нових.

Дайте правову оцінку ситуації і визначте підвідомчість спору.

Методичні рекомендації

При відповідях на питання студентам необхідно ретельно вивчити порядок розгляду індивідуальних трудових спорів. При цьому обов'язково проаналізувати положення Конституції України про способи захисту прав і свобод людини і громадянина, показати, які зміни сталися в порядку вирішення індивідуальних трудових спорів у зв'язку з прийняттям нової Конституції. Потрібно врахувати, що передбачений главою XV КЗпП України порядок вирішення індивідуальних трудових спорів поширюється на спори з питань застосування трудового законодавства. У вказаному розділі відсутня норма про порядок вирішення індивідуальних трудових спорів про встановлення або зміну умов праці.

Студенти повинні знати порядок організації КТС, строк звернення до неї, порядок і строки розгляду трудових спорів у КТС, оскарження її рішень. Потрібно знати, що у разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення КТС, воно підлягає примусовому виконанню (ст. 230 КЗпП).

Відповідаючи на питання про розгляд трудових спорів у суді, потрібно з'ясувати, хто і в які строки може звернутися до суду з позовною заявою (ст. 233, 234 КЗпП України), як вирішуються справи про поновлення на роботі незаконно звільнених або переведених на іншу роботу працівників (ст. 235), в яких випадках оплачується вимушений прогул, задовольняються грошові вимоги, покладається матеріальна відповідальність на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника. Для цього необхідно вивчити відповідні статті глави XV КЗпП України.

Студентам необхідно знати, в яких випадках допускається поворот виконання рішення суду по трудових спорах (ст. 239 КЗпП, ст. 420, 422 ЦПК України).

Рекомендована література

  1.  Кодекс законів про працю України: затверджений Законом УРСР від 10.12.1971 р. № 322-VІІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – додаток до № 50. – Ст. 375.
  2.  Про практику розгляду судами трудових спорів: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. Ч.ІІ / Укладачі: В.С. Ковальський, Л.П. Ляшко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 388 – 403.
  3.  Про практику застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 // Юридичний вісник України. – 1996. – № 48.
  4.  Про практику застосування судами законодавства про оплату праці: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 // Праця і зарплата. – 2000. – Квітень (№ 13).
  5.  Архипов В.Д. Подведомственность трудовых споров. - М.: Юрид. лит., 1980. – 94 с.
  6.  Баркашова С.В. Рассмотрение судами споров о заключении трудовых договоров  // Трудовое право. – 2002. - № 4.-  С. 67-69.
  7.  Бару М.Й. Чи потребують судового захисту трудові спори до виникнення трудових правовідносин? // Право України. – 1996. - №5. - С. 63-53.
  8.  Бурак В. Я. Правове регулювання вирішення трудових спорів в Україні: посіб. для студентів / Бурак В. Я. – Л., 2000. – 183 с.
  9.  Бурак В. Я. Трудові спори: порядок їх вирішення в Україні / Буряк В. Я. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. – 382 с.
  10.  Давиденко Г. Зміни порядку розгляду індивідуальних трудових спорів // Право України. — 1992. — № 7. – С. 42-46
  11.  Давиденко Г. І. Розгляд судами спорів, пов’язаних з укладенням, зміною і припиненням трудового договору / Давиденко Г. І. // Вісник Верховного Суду України. – 1897. – № 3. – С. 35-36.
  12.  Колосов В.К. Трудовые споры. - М.: Профиздат, 1986. – 184с.
  13.  Лазор В. В. Правове регулювання трудових спорів, конфліктів і порядок їх вирішення на сучасному етапі: монографія / Лазор В. В. – Луганськ: Література, 2004. – 352 с.
  14.  Лазор В.В. Правовые проблемы разрешения трудовых споров, связанных с нежеланием граждан иметь идентификационный номер физического лица // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 23. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – С. 231-236.
  15.  Лазор В.В. Проблемы востребованности комиссии по трудовым спорам при разрешении индивидуальных трудовых разногласий // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 21. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. 252-260.
  16.  Лазор Л.И. Судебная защита от посягательства на честь, достоинство и деловую репутацию // Актуальні проблеми права: теорія і практика: Збірник наукових праць Східноукраїнського національного університету / Гол. ред. Л.І.Лазор. - Луганськ: Вид-цтво Східноукр.нац.ун-ту, 2000. - № 2. – С.5-9.
  17.  Лозовой С. До питання про класифікацію індивідуальних трудових спорів / Лозовой С. // Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-трудових відносин в Україні: матеріали науково-практичної конференції; м. Харків, 5-6 червня 2009 р. / за ред. проф. В. С. Венедіктова. – Харків: Українська асоціація фахівців трудового права, Харківський економіко-правовий університет, 2009. – С. 160-162.
  18.  Потапова Л.Н. Трудовые споры и порядок их разрешения. // Бухгалтерский учет. - 1996. - №7. – С. 55-59.
  19.  Ставцева А. И. Разрешение трудовых споров. (Судебная защита от необоснованных переводов и увольнений) / Ставцева А. И. – М.: ЗАО “Бизнес-школа “Интел – Синтез”, 1998. – 288 с.
  20.  Ставцева А. И. Трудовые споры по отдельным категориям судебных дел // Право и экономика. — 1998. — № 6. - С. 93-102.
  21.  Судебная практика по трудовим делам / автор-составитель Д. Рогачев. – М.: ТК Велби, 2004. – 320 с.
  22.  Толкунова В. Н. Трудовые споры и порядок их разрешения. — Москва: Юрист, 1996.- 113 с.
  23.  Трудові спори: законодавство, коментар, судова практика / Упорядники: В.А. Скоробагатько, М. І. Федишин. - К.: Істина. – 2000. – 432 с.
  24.  Трудові спори: навч. посіб. / за заг. ред. В. П. Пастухова, Л. П. Грузінова, М. Л. Смолярова, Ю. М. Щотова. – К.: Магістр - XXI сторіччя, 2005. – 272 с.
  25.  Уфімцева К.Ю. Гарантії на судовий захист порушених прав працівника при укладенні трудового договору // Трудове право України в контексті європейської інтеграції: Матеріали науково – практичної конференції; м. Харків, 25-27 травня 2006 р./ За ред. проф. В.С. Венедиктова. – Харків: Українська асоціація фахівців трудового права, Харківський національний університет внутрішніх справ, 2006. – С. 380-383.
  26.  Чанишева Г. І. Розгляд судами справ у спорах, що виникають з трудових правовідносин (окремі питання) / Чанишева Г. І., Фадєєнко А. Ф. // Право України. – 1998. – №8. – С. 58-63.
  27.  Юшко А. Розгляд судами спорів, викликаних реорганізацією підприємства // Право України. — 1998. — № 9.- С. 18- 22, 33
  28.  Яресько А. Доцільність функціонування комісій з трудових спорів// Право України. - 1998. - № 4. – С. 23 -26

ВАРІАНТ ІІІ

А. Теоретичні питання

  1.  Трудові спори з приводу незаконного звільнення

    2. Трудові спори про оплату праці.

Б. Ситуаційна задача

Позивач Велетнев працював художнім керівником театру. Був звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП, тому що відмовився від запропонованої в порядку працевлаштування посади режисера-постановника. Суд, куди позивач звернувся з вимогою про поновлення в посаді, відмовив йому в задоволенні позовних вимог, тому що скорочення штату дійсно мало місце, оскільки посада художнього керівника виключена із штатного розкладу театру. Порядок розірвання трудового договору додержаний. Порушень при звільненні не допущено.

Суд, розглядаючи справу, встановив, що скорочення штату дійсно мало місце в театрі. Замість посади художнього керівника до штатного розпису введено дві нові посади — директора театру і головного режисера театру, трудові обов'язки яких аналогічні за змістом.

Яким має бути рішення суду? 

Методичні рекомендації

При відповідях на питання студентам необхідно ретельно вивчити особливості розгляду судами деяких категорій трудових спорів.

Основним видом трудових спорів, що розглядаються судовими
органами, є спори про, поновлення на роботі. Працівники, звільнені з роботи. незалежно від підстав припинення трудового договору, або переведені на іншу роботу, якщо вони вважають таке звільнення або переведення незаконним, мають право звернутись до суду з позовом про поновлення на роботі.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України поновленню на роботі підлягає працівник, який був звільнений без законної підстави або незаконно переведений на іншу роботу.

Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається таж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому слід мати на увазі, що суд, як і будь-який інший орган по розгляду трудових спорів, не має адміністративних повноважень, тому він не може скасовувати накази, змінювати підстави розірвання трудового договору. Якщо звільнення з роботи проведено з порушенням закону, суд, не скасовуючи наказу і не змінюючи підстав припинення трудового договору, зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Незаконно звільнений працівник не поновлюється на попередній роботі лише тоді, коли повністю ліквідоване підприємство. Навіть у випадку скорочення чисельності або штату працівників, при реорганізації підприємства незаконно звільнений працівник підлягає поновленню на попередній роботі. Не може викликати відмову в поновленні на попередній роботі також наявність у працівника іншої роботи, на якій вже працює звільнений, якщо внаслідок звільнення з роботи порушені права працівника.

Лише у випадку, коли працівник звільнений без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе через ліквідацію підприємства, орган, що розглядає трудовий спір. зобов'язує ліквідаційну комісію або власника чи уповноважений ним орган, а в певних випадках правонаступника виплатити працівнику заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно працівник визнається звільненим відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, внаслідок чого на працівника поширюються пільги та компенсації, передбачені щодо працівників, звільнених за цією підставою.

При розгляді справ про поновлення на роботі суд своїм рішенням не може створити чи надати сторонам якісь права, яких у них до виникнення спору не було. В разі відсутності порушення прав суд відмовляє працівнику у задоволенні його вимог. Але коли трудові права працівника порушені, суд зобов'язаний їх захистити, що здійснюється шляхом поновлення працівника на попередній роботі.

Слід мати на увазі, що найбільш поширеними в наш час є порушення конституційного права на своєчасне отримання винагороди за працю. В судовій практиці мають місце випадки подання профспілковими органами в інтересах працівників бюджетних організацій, зокрема учбових закладів, позовних заяв про стягнення заборгованості по заробітній платі з перерахунком загальної суми заборгованості на рахунок профкому для наступної виплати кожному працівнику. Оскільки спір про стягнення заробітної плати належить до індивідуальних трудових спорів про застосування умов праці, то профспілковий орган в силу ст. 247 КЗпП може подати такі вимоги в інтересах окремо взятого працівника, а не усього трудового колективу. Навіть якщо ці вимоги будуть заявлені в інтересах кожного працівника, то відповідно до ст. 144 ЦПК України вони не можуть бути об'єднані в одному провадженні, оскільки відсутня загальність предмета позову, наприклад, позовні заяви професора вищого учбового закладу про стягнення заробітної плати, доцента, старшого викладача і т. ін., що мають різний розмір посадового окладу.

Вимоги у справах цієї категорії в окремих випадках подаються до Міністерства освіти України, Міністерства фінансів України або районною відділу освіти і фінансового відділу районної держадміністрації, або управління освіти міськвиконкому і фінансового управління. Належним відповідачем за цією категорією справ є сторона трудового договору, тобто підприємство, установа, організація в особі власника або уповноваженого ним органу.

На практиці постає питання, чи можливо відсутність фінансування розглядати як відсутність вини підприємства, установи, організації в затримці виплати заробітної плати. Крім того, факт відсутності коштів на рахунку підприємства не може розглядатись як підстава для невиконання рішення суду про стягнення заробітної плати. Згідно ЦПК України при відсутності у юридичних осіб коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення може бути звернене на належне боржнику (закріплене за ним) майно. В зв'язку з цим постало питання, чи може бути звернене стягнення на майно, яке належить до основних засобів (будівлі, споруди), інші оборотні засоби, а також майно підприємств, установ, організацій, які знаходяться на державному бюджеті.

Згідно з п. 131 чинної Інструкції про виконавче провадження, затвердженої наказом Міністра юстиції СРСР від 15 листопада 1985 р., на таке майно стягнення не може бути звернене. Але, оскільки Інструкція в цій частині суперечить ЦПК, стягнення може бути звернене на будь-яке майно боржника. Такий висновок випливає і з вимог ст. 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якими з метою погашення боргу стягнення може бути звернене на все майно банкрута. яке належить йому на праві власності або повного господарського відання.

Необхідно мати на увазі, що судам, в наш час підвідомчі спори про відмову у компенсації втрати заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. З метою реалізації ст. 34 Закону України «Про оплату праці» постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1427 6уло затверджено Положення про порядок компенсації працівникам втрати частині заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати. Згідно з п. 7 Положення відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) у виплаті компенсації може бути оскаржена працівником або уповноваженим на представництво трудовим .колективом органом у судовому порядку. Ці вимоги мають розглядатись судом у порядку позовного провадження, як, наприклад, спори про відмову у прийнятті на роботу, передбачені ч. 2 ст. 232 КЗпП України.

Окремо слід звернути увагу студентам на те, що на відповідно до ст. 217 ЦПК України рішення суду в справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, про присудження робітникові або службовцеві заробітної плати, але не більше як за один місяць підлягає обов'язковому негайному виконанню.

Рекомендована література

  1.  Кодекс законів про працю України: затверджений Законом УРСР від 10.12.1971 р. № 322-VІІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – додаток до № 50. – Ст. 375.
  2.  Про практику розгляду судами трудових спорів: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. Ч.ІІ / Укладачі: В.С. Ковальський, Л.П. Ляшко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 388 – 403.
  3.  Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 1992 р. № 14 // Вісник Верховного Суду України. - 1997. - № 2. - С. 21
  4.  Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 (із змін. і доп.) // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. 1985-1995. – К., 1995. – Ч. 2. – С. 31-40.
  5.  Про практику застосування судами законодавства про оплату праці: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 // Праця і зарплата. – 2000. – Квітень (№ 13).
  6.  Андрушко А. Судова практика у справах про поновлення на роботі / Андрушко А. // Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин: матеріали науково-практичної конференції; м. Чернігів, 31 травня – 2 червня 2007 р. / за ред. проф. В. С. Венедіктова. – Чернігів: Українська асоціація фахівців трудового права, Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, 2007. – С. 13-14.
  7.  Бурак В. Я. Правове регулювання вирішення трудових спорів в Україні: посіб. для студентів / Бурак В. Я. – Л., 2000. – 183 с.
  8.  Бурак В. Я. Трудові спори: порядок їх вирішення в Україні / Буряк В. Я. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. – 382 с.
  9.  Давиденко Г. І. Розгляд судами спорів, пов’язаних з укладенням, зміною і припиненням трудового договору / Давиденко Г. І. // Вісник Верховного Суду України. – 1897. – № 3. – С. 35-36.
  10.  Константінова Н. Щодо гарантій захисту прав працівників від незаконних звільнень. // Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-трудових відносин в Україні: Матеріали науково-практичної конференції; м. Харків, 5-6 червня 2009 р. / За ред. проф. В.С. Венедіктова. – Харків: Українська асоціація фахівців трудового права, Харківський економіко-правовий університет, 2009. - с. 143-146.
  11.  Лазор В. В. Правове регулювання трудових спорів, конфліктів і порядок їх вирішення на сучасному етапі: монографія / Лазор В. В. – Луганськ: Література, 2004. – 352 с.
  12.  Миронов В.И. О некоторых процессуальных трудностях судебной практики по трудовым делам // Государство и право. - 1994. - №11. – С. 57-61.
  13.  Потапова Л.Н. Трудовые споры и порядок их разрешения. // Бухгалтерский учет. - 1996. - №7. – С. 55-59.
  14.  Ставцева А. И. Разрешение трудовых споров. (Судебная защита от необоснованных переводов и увольнений) / Ставцева А. И. – М.: ЗАО “Бизнес-школа “Интел – Синтез”, 1998. – 288 с.
  15.  Ставцева А. И. Трудовые споры по отдельным категориям судебных дел // Право и экономика. — 1998. — № 6. - С. 93-102.
  16.  Судебная практика по трудовим делам / автор-составитель Д. Рогачев. – М.: ТК Велби, 2004. – 320 с.
  17.  Толкунова В. Н. Трудовые споры и порядок их разрешения. — Москва: Юрист, 1996.- 113 с.
  18.  Трудові спори: законодавство, коментар, судова практика / Упорядники: В.А. Скоробагатько, М. І. Федишин. - К.: Істина. – 2000. – 432 с.
  19.  Трудові спори: навч. посіб. / за заг. ред. В. П. Пастухова, Л. П. Грузінова, М. Л. Смолярова, Ю. М. Щотова. – К.: Магістр - XXI сторіччя, 2005. – 272 с.
  20.  Хуторян Н.М., Позднякова О.А. Розгляд спорів про поновлення на роботі // Право України. – 1993. – № 5. – С. 29–30.


ВАРІАНТ ІV

А. Теоретичні питання

1. Поняття і види колективних трудових спорів.

2. Порядок вирішення колективних трудових спорів.

Б. Ситуаційна задача

Робітники об'єднання «Азот» під час профспілкової конференції пред'явили вимогу про покращання роботи міського транспорту по перевезенню працівників «Азоту» вранці і по закінченні роботи. Вимога була викладена в письмовій формі і пред'явлена керівництву об'єднання. Через тиждень адміністрація також у письмовій формі відповіла представникам трудового колективу, що покращання роботи міського транспорту не належить до компетенції адміністрації об'єднання. З такою вимогою трудового колективу необхідно звернутися до місцевої державної адміністрації.

Чи правильно у даному випадку поступило керівництво об'єднання «Азот»?

Методичні рекомендації

При розгляді питання про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) студентам необхідно звернутися до Закону України від 3 березня 1998 р. "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

У відповідності зі ст. 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" колективний трудовий спір (конфлікт) — це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо:

а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;

б) укладення чи зміні колективного договору, угоди;

в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;

г) невиконання вимог законодавства про працю. Розгляд колективного трудового спору (конфлікту)

здійснюється з питань, передбачених:

• пунктами "а" і "б" ст. 2 Закону, — примирною комі- сією, а в разі неприйняття рішення у строки, встановлені статтею 9 Закону, — трудовим арбітражем;

• пунктами "в" і "г" ст. 2 Закону, — трудовим арбітражем.

Студенти повинні знати порядок формування примирної комісії, трудового арбітражу, строки і порядок вирішення ними колективного трудового спору (конфлікту).

Примирна комісія — орган, призначений для вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту), та який складається із представників сторін.

Примирна комісія утворюється за ініціативою однієї із сторін на виробничому рівні — у триденний, на галузевому чи територіальному рівні — у п'ятиденний, на національному рівні — у десятиденний строк з моменту виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з однакової кількості представників сторін.

Порядок визначення представників до примирної комісії визначається кожною із сторін колективного трудового спору (конфлікту) самостійно.

Колективні трудові спори (конфлікти) розглядаються виробничою примирною комісією у п'ятиденний, галузевою та територіальною примирними комісіями — у десятиденний, примирною комісією на національному рівні — у п'ятнадцятиденний строк з моменту утворення комісій. За згодою сторін ці строки можуть бути продовжені.

Рішення примирної комісії оформляється протоколом та має для сторін обов'язкову силу і виконується в порядку і строки, які встановлені цим рішенням.

Після прийняття рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) примирна комісія припиняє свою роботу.

У вирішенні колективних трудових спорів можуть брати участь незалежні посередники. Незалежний посередник — визначена за спільним вибором сторін особа, яка. сприяє встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні примирною комісією взаємоприйнятного рішення.

Трудовий арбітраж — орган, який складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті трудового спору (конфлікту). Трудовий арбітраж утворюється з ініціативи однієї із сторін або незалежного посередника у триденний строк у разі:

• неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) про встановлення нових або зміну існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, а також про укладення чи зміну колективного договору, угоди;

• виникнення колективного трудового спору (конфлікту) про виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, про невиконання вимог законодавства про працю.

Кількісний і персональний склад трудового арбітражу визначається за згодою сторін. Голова трудового арбітражу обирається з числа його членів. До складу трудового арбітражу також можуть входити народні депутати України, представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування й інші особи.

Колективний трудовий спір (конфлікт) розглядається трудовим арбітражем з обов'язковою участю представників сторін, а в разі потреби — представників інших заінтересованих органів та організацій.

Трудовий арбітраж повинен прийняти рішення у десятиденний строк з дня його створення. За рішенням більшості членів трудового арбітражу цей строк може бути продовжено до двадцяти днів.

Рішення трудового арбітражу приймається більшістю голосів його членів, оформляється протоколом і підписується усіма його членами. Воно є обов'язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися.

З метою запобігання виникненню колективних трудових спорів, їх прогнозування та сприяння своєчасному їх вирішенню, здійснення посередництва для вирішення таких спорів (конфліктів) Президентом України утворюється Національна служба посередництва і примирення. Студентам необхідно з'ясувати компетенцію цього органу, характер рішень, що приймаються ним.

Рекомендована література

  1.  Кодекс законів про працю України: затверджений Законом УРСР від 10.12.1971 р. № 322-VІІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – додаток до № 50. – Ст. 375.
  2.  Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 3 березня 1998 р. № 137/98-ВР //Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 34. – Ст. 227.
  3.  Положення про національну службу посередництва і примирення: затверджене Указом Президента України від 17 листопада 1998 р. №1258/98 // Праця і зарплата. – 1998. – Червень (№ 23).
  4.  Правила етики арбітра (члена трудового арбітражу): затверджені наказом Національної служби посередництва і примирення від 8 вересня 2000 р. № 72 // Юридичний вісник України. – 2000. – 6 грудня.
  5.  Бурак В. Я. Правове регулювання вирішення трудових спорів в Україні: посіб. для студентів / Бурак В. Я. – Л., 2000. – 183 с.
  6.  Бурак В. Я. Трудові спори: порядок їх вирішення в Україні / Буряк В. Я. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. – 382 с.
  7.  Валецька О. Проблема вирішення колективного трудового спору у судовому порядку. // Держава і право: de lege praeterita, instante, futura: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Миколаїв, 27-28 листопада 2009 року. – Миколаїв: Іліон, 2009. - 2009, с. 250-251.
  8.  Гаращенко Л. П. До визначення напрямів удосконалення законодавства України про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) / Гаращенко Л. П., Бондарук О. М. // Часопис Київського університету права. – 2006. – № 2. – С.120-124.
  9.  Давиденко Г.В. Зміни порядку розгляду колективних трудових спорів // Право України. – 1992. – № 6. – С. 47–50.
  10.  Єрохін С.В. Міжнародний досвід вирішення примирними органами колективних трудових спорів // Трудове право України в контексті європейської інтеграції: Матеріали науково – практичної конференції; м. Харків, 25-27 травня 2006 р./ За ред. проф. В.С. Венедиктова. – Харків: Українська асоціація фахівців трудового права, Харківський національний університет внутрішніх справ, 2006. – С. 247-252.
  11.  Лаврінчук І. П. Ефективність розгляду колективних трудових спорів як одна з умов соціальної злагоди / Лаврінчук І. П. // Праця і зарплата. – 2004. – Березень (№ 12).
  12.  Лазор В. В. Правове регулювання трудових спорів, конфліктів і порядок їх вирішення на сучасному етапі: монографія / Лазор В. В. – Луганськ: Література, 2004. – 352 с.
  13.  Лазор В.В. Правовая природа трудового арбитража и его место в современном трудовом праве Украины // Трудове право України в контексті європейської інтеграції: Матеріали науково – практичної конференції; м. Харків, 25-27 травня 2006 р./ За ред. проф. В.С. Венедиктова. – Харків: Українська асоціація фахівців трудового права, Харківський національний університет внутрішніх справ, 2006. – С. 88-96.
  14.  Сокол М. В. Вирішення колективних трудових спорів в примирній комісії та за допомогою незалежного посередника / Сокол М. В. // Держава і право: збірник наукових праць. Випуск 40. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2008. – С. 334-340.
  15.  Сокол М. В. Вирішення колективного трудового спору за допомогою трудового арбітражу / Сокол М. В. // Держава і право: збірник наукових праць. Випуск 43. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2008. – С. 359-365.
  16.  Стадник М.П. Теоретичні проблеми вдосконалення законодавства з питань розв’язання колективних трудових спорів // Правова держава. – К., 1997. – № 8. – С. 10–15.  
  17.  Толкунова В. Н. Трудовые споры и порядок их разрешения. — Москва: Юрист, 1996.- 113 с.
  18.  Трудові спори: законодавство, коментар, судова практика / Упорядники: В.А. Скоробагатько, М. І. Федишин. - К.: Істина. – 2000. – 432 с.
  19.  Трудові спори: навч. посіб. / за заг. ред. В. П. Пастухова, Л. П. Грузінова, М. Л. Смолярова, Ю. М. Щотова. – К.: Магістр - XXI сторіччя, 2005. – 272 с.
  20.  Шевчук А. Д. Вирішення судами колективних трудових спорів / Шевчук А. Д. // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 6. – С. 13-16.
  21.  Яресько В.К. - Розгляд колективних трудових спорів // Право України.-1998.- №8. – С. 100-103.


ВАРІАНТ V

А. Теоретичні питання

1. Право на страйк і його реалізація.

2. Правові наслідки законного і незаконного страйку.

Б. Ситуаційна задача

Колектив дитячого садка "Кораблик" Одеського порту звернувся з вимогою до керівництва порту про виплату заборгованості по зарплаті за 3 місяці. Для вирішення спору була утворена примирна комісія, до якої увійшли директор дитячого садка та старший бухгалтер бухгалтерії порту, однак протягом тижня рішення комісією прийнято не було, і працівники дитячого садка оголосили батькам дітей про те, що дитячий садок працювати не буде у зв'язку із страйком.

Чи правомірне рішення про проведення страйку? Який порядок його проведення?

Методичні рекомендації

Розкриваючи зміст відповідей на питання, студентам необхідно звернутись до законодавства ґукраїни. Зокрема, врахувати, що у відповідності із ст. 44 Конституції України ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економіч- них і соціальних інтересів. Згідно із ст. 17 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" страйк — це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Страйк застосовується як крайній засіб (коли всі інші можливості вичерпано) вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у зв'язку з відмовою власника або уповноваженого ним органу (представника) задовольнити вимоги найманих працівників або уповноваженого ними органу, профспілки, об'єднання профспілок чи уповноваженого нею (ними) органу.

Рішення про оголошення страйку на підприємстві приймається загальними зборами (конференцією) найманих працівників шляхом голосування і вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість найманих працівників або дві третини делегатів конференції.

Рекомендації щодо оголошення чи неоголошення галузевого або територіального страйку приймаються на галузевому або територіальному рівнях на конференції, зборах, пленумі чи іншому виборному органі представників найманих працівників та/або профспілок і надсилаються відповідним трудовим колективам чи профспілкам.

Наймані працівники підприємств галузі чи адміністративно-територіальних одиниць самостійно приймають рішення про оголошення чи неоголошення страйку на своєму підприємстві.

Страйк вважається галузевим чи територіальним, якщо на підприємствах, на яких оголошено страйк, кількість працюючих становить більше половини загальної кількості працюючих відповідної галузі чи території.

Орган (особа), який очолює страйк, зобов'язаний письмово попередити власника або уповноважений ним орган (представника) не пізніше як за сім днів до початку страйку, а у разі прийняття рішення про страйк на безперервно діючому виробництві — за п'ятнадцять днів.

Студенти повинні знати порядок проведення страйку, який орган очолює його, в яких випадках забороняється проведення страйку. Страйк може бути в судовому порядку визнаний незаконним, у зв'язку з цим важливо знати ст. 22 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", з'ясувати наслідки участі працівників у страйку, визнаного судом незаконним, відповідальність за порушення законодавства про колективні трудові спори (конфлікти). Законом забороняється проведення страйку за умов, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків.

Забороняється проведення страйку працівників (крім технічного та обслуговуючого персоналу) органів прокуратури, суду, Збройних Сил України, органів державної влади, безпеки та правопорядку.

У разі оголошення надзвичайного стану Верховна Рада України або Президент України можуть заборонити проведення страйків на строк, що не перевищує одного місяця. Подальша заборона має бути схвалена спільним актом Верховної Ради України і Президента України. У разі оголошення воєнного стану автоматично наступає заборона проведення страйків до моменту його відміни.

Одночасно необхідно уважно ознайомитися з судовою практикою розгляду трудових спорів і всі теоретичні та нормативні положення з даної теми проілюструвати матеріалами практики. Узагальнити порушення трудового законодавства, що мають місце, як ті, що призводять до виникнення трудових спорів, так і ті, що виникають при їх розгляді.

Рекомендована література

  1.  Кодекс законів про працю України: затверджений Законом УРСР від 10.12.1971 р. № 322-VІІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – додаток до № 50. – Ст. 375.
  2.  Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 3 березня 1998 р. № 137/98-ВР //Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 34. – Ст. 227.
  3.  Про практику розгляду судами трудових спорів: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. Ч.ІІ / Укладачі: В.С. Ковальський, Л.П. Ляшко
  4.  Про практику застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 // Юридичний вісник України. – 1996. – № 48.
  5.  Бурак В. Я. Правове регулювання вирішення трудових спорів в Україні: посіб. для студентів / Бурак В. Я. – Л., 2000. – 183 с.
  6.  Бурак В. Я. Трудові спори: порядок їх вирішення в Україні / Буряк В. Я. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. – 382 с.
  7.  Жигалкін П. І. Судова практика та її значення для регулювання відносин у сфері праці: монографія / Жигалкін П. І., Прилипко С. М., Ярошенко О. М. – Харків: Вид-во ПП „ФІНН”, 2008. – 544 с.
  8.  Зубкова А., Румянцев Б. Формы и методы урегулирования трудовых споров и конфликтов // Хозяйство и право. – 1998. - №8. – С. 111-117.
  9.  Константінова Н.С. Локаут: міжнародний досвід та законодавчі перспективи в України // Трудове право України в контексті європейської інтеграції: Матеріали науково – практичної конференції; м. Харків, 25-27 травня 2006 р./ За ред. проф. В.С. Венедиктова. – Харків: Українська асоціація фахівців трудового права, Харківський національний університет внутрішніх справ, 2006. – С. 274-277.
  10.  Лазор В. В. Правове регулювання трудових спорів, конфліктів і порядок їх вирішення на сучасному етапі: монографія / Лазор В. В. – Луганськ: Література, 2004. – 352 с.
  11.  Потапова Л.Н. Трудовые споры и порядок их разрешения. // Бухгалтерский учет. - 1996. - №7. – С. 55-59.
  12.  Ставцева А. И. Разрешение трудовых споров. (Судебная защита от необоснованных переводов и увольнений) / Ставцева А. И. – М.: ЗАО “Бизнес-школа “Интел – Синтез”, 1998. – 288 с.
  13.  Толкунова В. Н. Трудовые споры и порядок их разрешения. — Москва: Юрист, 1996.- 113 с.
  14.  Трудові спори: законодавство, коментар, судова практика / Упорядники: В.А. Скоробагатько, М. І. Федишин. - К.: Істина. – 2000. – 432 с.
  15.  Трудові спори: навч. посіб. / за заг. ред. В. П. Пастухова, Л. П. Грузінова, М. Л. Смолярова, Ю. М. Щотова. – К.: Магістр - XXI сторіччя, 2005. – 272 с.
  16.  Цесарський Ф.А. Реалізація профспілками права на страйк: правові аспекти // Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України: Матеріали науково – практичної конференції. 12 березня 2004 року, м. Київ / за ред. О.Ф. Штанька, Н.Б. Болотіної. –К.: КЮІ МВС України, 2004. – Ч.І. – С. 92-95.
  17.  Чанишева Г.І. Право на страйк: міжнародні стандарти та законодавство України // Право України. -2000.- № 12.-С. 80-86
  18.  Швець Н. Випадки, за яких забороняється проведення страйку в Україні // Право України. - 2005. - № 10.- С. 89-91.
  19.  Швець Н. До питання про правові наслідки участі у страйках / Швець Н. // Право України. – 2009. – №11. – С. 139-144.
  20.  Швець Н.М. Право на страйк та умови його реалізації: Монографія. – Х.: Право, 2009. – 224 с.
  21.  Швець Н.М. Право на страйк у системі трудових прав працівників // Трудове право України в контексті європейської інтеграції: Матеріали науково – практичної конференції; м. Харків, 25-27 травня 2006 р./ За ред. проф. В.С. Венедиктова. – Харків: Українська асоціація фахівців трудового права, Харківський національний університет внутрішніх справ, 2006. – С. 383-386.
  22.  Шевченко Д. Проблеми регулювання страйку в сучасний період / Шевченко Д. // Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-трудових відносин в Україні: матеріали науково-практичної конференції; м. Харків, 5-6 червня 2009 р. / за ред. проф. В. С. Венедіктова. – Харків: Українська асоціація фахівців трудового права, Харківський економіко-правовий університет, 2009. – С. 204-206.




1. Тенденции развития взаимоотношений между печатью и государством в период 1890-1904 годов
2. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук6
3. Эластичность спроса позволяет измерить степень реакции покупателя на изменение цен уровня доходов или д
4. Стаття 1 Служба в органах місцевого самоврядування Служба в органах місцевого самоврядування це профе
5. Участие в выполнении заданий в период прохождения учебной практики активное- недостаточно активное- неу
6. это обмен знаниями культурными ценностями между народами
7. Положение субъекта познания в контексте концепции глобального эволюционизма
8. роскошных синтезов.html
9. Интерфейс ОС
10. Практическая энциклопедия бухгалтера

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе