Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського
МІЩУК Галина Анатоліївна
УДК 090.1:027:737(091)”18/19”
Бібліотечні колекції з історії нумізматики
ХІХ – початку ХХ ст. у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України
імені В.І. Вернадського: історія формування
та сучасний стан
Спеціальність 07.00.08 – книгознавство,
бібліотекознавство, бібліографознавство
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового
ступеня кандидата історичних наук
Київ – 2004
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського.
Науковий керівник доктор історичних наук, професор
Матяш Ірина БорисівнаУкраїнський науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства, директор
Офіційні опоненти доктор історичних наук, професор,
чл.-кор. НАН України
Котляр Микола Федорович Інститут історії України НАН України, головний науковий співробітник відділу історії України середніх віків
кандидат історичних наук,
Зубкова Наталія Михайлівна Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, Інститут рукопису, завідувач відділу джерелознавства
Провідна установа: Київський національний університетімені Тараса Шевченка, кафедра архівознавства та спеціальних галузей історичної науки
Захист відбудеться “16” грудня 2004 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.165.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук у Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського за адресою: 03039, Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3.
З дисертацією можна ознайомитися в читальному залі літератури з бібліотекознавства Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського: Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3.
Автореферат розіслано “14” листопада 2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук А. О. Чекмарьов
Загальна характеристика роботи
Актуальність дослідження. Сьогодні увагу істориків привертають дослідження документальної джерельної бази, яка б дозволила об’єктивно розкривати напрями, особливості й тенденції науки, культури та освіти в Україні. Нумізматика як спеціальна історична дисципліна нині розвивається дуже активно. Ряд довідкових праць, виданий в 90-х роках ХХ ст., зокрема зведений бібліографічний довідник-покажчик “Нумізматика. Сфрагістика”, і щойно опубліковані В. Зваричем та Р. Шустом довідники та бібліографічні видання яскраво свідчать про постійно зростаючу увагу до цих питань1. Разом з тим, власне історія нумізматики й досі залишається поза фаховими дослідженнями. Причиною цього є недостатньо відомі широкому науковому загалові рукописні колекції, зібрання та джерельні комплекси, що зберігаються в бібліотеках і архівах. У багатьох випадках ці документальні джерела не виокремлені належним чином у науково-довідковому апараті бібліотек та їхніх рукописних підрозділів, що пов’язано з історичною долею книгосховищ та рукописних зібрань дореволюційних інституцій, штучно відірваних від джерел походження та розпорошених по різних державних установах. Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, завдяки діяльності її засновників, стала провідним центром накопичення колекційних дореволюційних фондів всеукраїнського масштабу: тут вдалося зібрати та зберегти рукописну спадщину різних регіонів України (не лише київські, а й волинські, кримські, одеські, чернігівські та інші документальні комплекси) з основних напрямів розвитку науки та культури, у складі якої були фонди приватних осіб, просвітницьких організацій, наукових товариств. Подібний рукописний комплекс відклався також у Львівській науковій бібліотеці імені В. Стефаника НАН України. Однак, у зв’язку з ідеологічними вимогами попередніх десятиліть, багато з цих фондів було розпорошено, а отже, відповідно, позбавлено їхньої комплектності, рукописні колекції описано за “скороченим циклом” або просто законсервовано. Обставини націоналізації колекцій та зібрань у 20-х роках, репресії 30-х років, Друга світова війна, пріоритети в науковому опрацюванні фондів – все це не сприяло збереженню офіційної документації щодо походження і первісного складу колекцій та створення якісного науково-довідкового апарату на рукописні документи. Тому історико-бібліотекознавчі дослідження в галузі історії рукописних фондів, з’ясування історії, походження, складу колекцій, атрибуція рукописних джерел, тобто створення засад розвитку наукових знань, у тому числі і такої дисципліни, як нумізматика, є актуальними завданнями сучасної історичної науки.
Як відомо, непересічне значення для розвитку науки має особистісний фактор. Вивчення внеску окремих діячів у галузь нумізматики можна здійснювати нині як за бібліографічними, так і за рукописними джерелами, що дає можливість розкрити реалії певних історичних процесів, культури та науки взагалі. Окремими важливими аспектами є бібліотекознавчі та бібліографічні питання – встановлення змісту, складу та походження бібліотечних колекцій і зібрань, проведення реконструкції складу колекційних матеріалів та документів, поєднання цих документів з діяльністю певних осіб чи наукових шкіл, а також залучення цих документів до наукового обігу для спеціалістів-нумізматів.
Стан дослідження теми. Нумізматичні дослідження в Україні та вивчення монет як історичних джерел здійснювалися багатьма відомими вченими, серед яких – М.Ю. Брайчевський, В.В. Зварич, М.Ф. Котляр, Г.А. Козубовський, О.Д. Огуй, С.В. Пивоваров, Б.О. Тимощук та ін. Нині зазначені дослідження починають активізуватися. Так, останнім часом було опубліковано спеціальні історико-нумізматичні праці, проведено ряд конференцій, що загалом свідчить про актуалізацію історико-нумізматичних студій в Україні. Однак вивчення історії колекціонування, власне книжково-рукописної спадщини в галузі нумізматики, її складу і змісту в аспекті розвитку історичного бібліотекознавства та бібліографії, камеральної археографії, поки ще не здійснювалося.
Відомий український історик і нумізмат М.Ф. Котляр, автор численних праць з історичної нумізматики і засновник власної історико-нумізматичної школи в Україні, ще в 70-х роках у своїй праці “Грошовий обіг на території України доби феодалізму” (К., 1971) зазначав, що в наш час важко знайти історика, який би не визнавав ролі нумізматичних пам’яток у вивченні минулого, тому немає потреби нагадувати про значення монет як історичного джерела. Його фундаментальні праці, передусім як фахівця з історії нумізматики в України, відомі не лише в нашій країні, а й поза її межами. Джерелознавець-нумізмат М.Ф. Котляр у своїх дослідженнях ставив важливі питання про необхідність обліку та топографування знайдених монет і складання нумізматичних карт, що значно допомогло б у вивченні розташування давніх економічних центрів, мережі торговельних шляхів, напрямів зовнішньої та інтенсивності внутрішньої торгівлі на українських землях у різні історичні епохи.
Через здійснення ретельного бібліографічного та археографічного обліку джерельної бази М.Ф. Котляр показав можливості використання писемних джерел для аналізу історії обігу та лічби монет в Україні ХІV–ХVІІІ ст., підкресливши необхідність пошуку та вивчення основного документального масиву, що стосується монетних знахідок, зокрема використання матеріалів Імператорської археологічної комісії за 1859–1919 рр., яка реєструвала ці знахідки. Документи Комісії нині зберігаються в архіві Санкт-Петербурзького відділення Інституту археології РАН, вони є серед документів Міністерства народної освіти в Центральному історичному архіві в Санкт-Петербурзі, канцелярій генерал-губернаторів в Україні в ЦДІА України, архіву Церковно-археологічного товариства КДА та ін.1 М.Ф. Котляр завжди наголошує на необхідності синтетичних досліджень письмових джерел з нумізматики – “звичайно фахівці-нумізмати рідко використовують свідчення письмових джерел, обмежуючись вивченням в основному монетного матеріалу” – і нагадує про плідність комплексних праць І.Г. Спаського2. Отже, розвиток основоположних методичних засад щодо використання писемних джерел та постановка питання про використання рукописної спадщини вчених-нумізматів, матеріалів експедицій та бібліографічних документів з історії нумізматики в Україні належать М.Ф. Котляру.
Важливі питання стосовно обов’язковості реєстрації джерельного матеріалу з нумізматичної топографії цілком поширюються й на необхідність виявлення джерел щодо історії розвитку нумізматики, які зберігаються в колекційних фондах бібліотек. Віднайдення цих джерел, з’ясування їхнього походження, науковий опис та включення до науково-довідкового апарату бібліотек та архівів є важливим завданням закладів, що зберігають рукописні фонди і покликані допомагати дослідникам, чим, відповідно, забезпечувати розвиток науки та знання в цілому.
В Інституті рукопису (далі – ІР) НБУВ зберігаються як особові документи, так і матеріали різних установ та товариств, що становлять комплексний масив творчих матеріалів з усіх галузей нумізматичних досліджень. Звичайно, окремі документи з більшим чи меншим ступенем повноти вивчалися фахівцями-істориками, зокрема, бібліотечну колекцію Шодуарів досліджували Є.А. Біленький та С.О. Булатова; архів та колекцію Одеського товариства історії та старожитностей – І.В. Тункіна та А.А. Непомнящий; фонди М.Ф. Штейнгеля та М.І. Петрова – відповідно Н.Р. Миронець та С.В. Сохань. Як правило, нумізматичні рукописи в цих дослідженнях не були предметом спеціальної уваги.
Винятком є стаття Л.В. Дідух, присвячена вивченню діяльності М.Ф. Біляшівського як нумізмата, в якій вона запропонувала огляд й творчих нумізматичних рукописів з архівного фонду вченого, що зберігаються в ІР НБУВ.
Отже, рукописні фонди ІР НБУВ ще не стали об’єктом комплексного книгознавчого, археографічного та бібліотекознавчого аналізу з позицій історії нумізматики і не увійшли належним чином до наукового обігу. Разом з тим, й досі немає цілісного дослідження, яке б на аналізі всієї сукупності колекційних фондів ІР НБУВ здійснило вивчення рукописної нумізматичної спадщини.
Джерельна база дослідження. Основну джерельну базу дослідження становлять архівні документи ІР НБУВ, зокрема:
– фонди таких значних за обсягом колекцій ХІХ ст., як збірка Одеського товариства історії та старожитностей (ф. V), де зберігаються документи Товариства та музейних установ Північного Причорномор’я, та родовий архівний фонд баронів Шодуарів (ф. 283), зокрема матеріали нумізмата та антиквара Станіслава Шодуара;
– рукописні фонди Університету св. Володимира (ф. VIII) стосовно нумізматичної колекції мінц-кабінету, бібліотек та рукописів різних осіб, що започаткували цей кабінет, передусім Волинського (Кременецького) ліцею та Віленського університету, Я.Я. Волошинського, В.А. Шугаєвського, а також окремі особові архівні фонди представників нумізматичної школи Університету – В.Б. Антоновича (ф. 164), К.В. Болсуновського (ф. 237), В.Ю. Данилевича (ф. ХХІХ), В.Г. Ляскоронського (ф. 216);
– особові фонди істориків та археологів – представників музейної справи – М.І. Петрова (ф. 225), М.Ф. Біляшівського (ф. XXXI), барона Ф.Р. Штейнгеля (ф. 109);
– документи комплексного ф. І “Літературні матеріали”, в якому також є документи стосовно діяльності зазначених особистостей в галузі нумізматики;
– документи комплексного ф. ІІ “Історичні матеріали”, зокрема масив нумізматичних рукописів – каталогів з нумізматичної колекції Модзалевських;
– листування окремих нумізматів з комплексного ф. ІІІ “Листування”, в якому відклалася епістолярна спадщина баронів Ф.Р. Штейнгеля та С. Шодуара, М.Ф. Біляшівського, М.І. Петрова, І.П. Бларамберга, І.О. Стемпковського та ін.;
– документи архіву Всеукраїнської академії наук (ф. Х), зокрема документи Археологічної та Археографічної комісій (статті для збірника на пошану В.Б. Антоновича);
– документи відомчого архіву НБУВ, в якому зберігаються матеріали, що мають безпосереднє відношення до визначення долі зібрань та історії їхнього надходження до бібліотеки;
– вибіркові документи Центрального державного історичного архіву України в м. Києві (далі ЦДІА України), де зосереджені документи, що характеризують певні сфери діяльності таких учених, як С. Шодуар та Ф.Р. Штейнгель, Державного архіву Житомирської області (далі ДАЖО), де зберігаються документи родини Шодуарів.
Усі документи можна класифікувати, як джерела камеральні, тобто документи, що є описами монет та скарбів, історіографічні – ті, що описують розвиток вивчення нумізматики, та історико-нумізматичні – з історії нумізматики.
Докладно проаналізовано склад архівів, зокрема рукописну нумізматичну спадщину згаданих особистостей – творчі рукописи, щоденники, спогади, листування з науковцями різних країн. Для якнайповнішого розкриття теми розглянуто й особисті якості вчених, їхнє наукове оточення та внесок у розвиток нумізматики, визначено походження та долю музейних і бібліотечних колекцій.
Об’єктом дослідження є рукописні документи з історії розвитку нумізматики в Україні, переважно з фондів ІР НБУВ та вибірково – з деяких інших архівних установ.
Предметом дослідження є питання атрибуції, долі, походження, складу колекцій та рукописних документів у контексті історико-книгознавчих та бібліографічних питань фондознавчого характеру.
Хронологічні межі дисертаційного дослідження: ХІХ – перша чверть ХХ ст. – час формування та розвитку нумізматики в Україні, становлення наукових центрів, музеїв та бібліотек, період активної діяльності старих наукових шкіл, створених до революції 1917 р. В 20-х роках у межах ВУАН здійснювалися деякі спроби підтримати нумізматичні дослідження, що зафіксовано в планах Всеукраїнського археологічного комітету, однак на певний час вони все ж були перервані.
Мета дослідження полягає у визначенні комплексу нумізматичних рукописів в ІР НБУВ, здійсненні історико-бібліотекознавчої реконструкції їхнього складу та з’ясуванні фондознавчих аспектів історії та походження цих документів.
Основними завданнями є:
– проведення архівного та книгознавчого пошуку розпорошених документів нумізматичного характеру з архівів та рукописно-книжкових колекцій, що містяться в фондах ІР НБУВ та інших архівних установ;
– здійснення на базі архівних джерел реконструкції наукової спадщини товариств, установ, окремих колекціонерів та вчених-нумізматів визначеного періоду та виокремлення з них нумізматичних матеріалів;
– атрибуція документів, тобто встановлення їхнього авторства, часу та місця створення, аргументація перебування в певному архівному фонді, визначення видів та специфіки документів;
–з’ясування ролі окремих осіб та інституцій у формуванні колекційних фондів з історії нумізматики;
– визначення місця нумізматичних колекційних документів і вдосконалення фондознавчих науково-довідкових та облікових документів ІР, надання відповідного матеріалу для фондознавчих досліджень інших рукописних підрозділів бібліотек та архівів України.
Наукова новизна дослідження визначається тим, що:
– вперше комплексно, із залученням бібліографічних, бібліотекознавчих та камерально-археографічних методів фондознавчих досліджень розглянуто книжково-рукописні фонди ІР НБУВ та деяких інших архівних установ як джерельну базу в галузі історії нумізматики в Україні;
– до наукового обігу залучено значну кількість нових джерел з історії нумізматики, розвитку науки про нумізматику, архівних документів стосовно колекційної діяльності наукових товариств, установ освіти, культури, видатних фахівців-нумізматів України;
– проведено джерелознавчу атрибуцію рукописів нумізматичного характеру, встановлено їхнє походження, авторську приналежність, історію надходження до колекцій наукових товариств, установ, зокрема НБУВ, окремих осіб;
– у процесі опрацювання документальних комплексів до наукового обігу залучено нові імена, отримали уточнення певні факти з історії бібліотечної та музейної справи в Україні;
– здійснено фондознавчу класифікацію нумізматичних документів та вдосконалено відповідний комплекс науково-облікової документації;
– виконано історико-книгознавчу реконструкцію складу та змісту зібрань як у період їхнього становлення та розвитку (ХІХ – початок ХХ ст.), так і після розпорошення; за допомогою методів архівної евристики віднайдено місця зберігання вцілілих частин зібрань, проаналізовано взаємозв’язки між ними; оцінено місце рукописної спадщини з нумізматики в історії культури України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконувалося в межах відомчої науково-дослідної теми УНДІАСД та НБУВ “Книжкові та рукописні пам’ятки: історико-культурні дослідження бібліотечних зібрань, колекцій та рідкісних видань” (номер теми 4.1.02–06).
Практичне значення. Історико-книгознавче та бібліографічне дослідження книжково-рукописних документів слугує вдосконаленню організації фондів ІР НБУВ та інших наукових бібліотек, уточненню загальної методики аналізу історичних зібрань і колекцій, джерелознавчому пошуку, є базою для їхньої реконструкції. Залучення нових фактів, репрезентація атрибутованих рукописних комплексів з історії формування як колекцій та зібрань, так і окремих рукописів, визначення їхнього складу та змісту дозволяють здійснювати подальші історико-культурологічні студії з історії нумізматики в Україні. Напрацьований методичний досвід стане у нагоді для подальшого розвитку спеціальних історичних дисциплін, історії бібліотечної та книжкової справи, вдосконалення наукових каталогів НБУВ. Основні результати дослідження використані в бібліотечній та музейній практиці, при підготовці відповідних лекцій та курсів з краєзнавства й історії культури для студентів історичних факультетів у профільних вузах.
Особистий внесок здобувача. Результати дисертації, винесені на захист, одержані автором самостійно. Вони висвітлені у працях [1–7].
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження було репрезентовано на Всеукраїнській науковій конференції “Барони де Шодуар: збирацька діяльність на Волині” (Житомир, 10–12 жовтня 1994 р., доповідь “Бібліотека баронів де Шодуар”); міжнародних наукових конференціях: “Інноваційна діяльність – стратегічний напрям розвитку наукових бібліотек” (Київ, 7–9 жовтня 2003 р., доповідь “Завдання та розвиток історико-нумізматичних досліджень (на матеріалах рукописних фондів НБУВ)”); “Поляки на Волині” (Житомир, 18–19 жовтня 2003 р., доповідь “Листування Карла Болсуновського з польськими видавцями як джерело з історії нумізматики кінця ХІХ – початку ХХ ст.”).
Структура дисертації визначається специфікою проблеми, метою та завданням дослідження. Вона складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних архівних джерел та літератури. Обсяг – 166 с. Загальний обсяг – 203 с.
Основний зміст дисертації
У вступі викладаються актуальність, новизна, мета і завдання дослідження, хронологічні межі, ступінь розробленості теми, джерельна база, а також розкриваються практична значимість та апробація роботи.
У першому розділі “Колекція рукописів та бібліографічних праць барона Станіслава Шодуара, його збирацька, наукова і бібліографічна діяльність в галузі нумізматики” проведений аналіз рукописних матеріалів, здійснений внаслідок реконструкції архівної та книжної колекції Шодуарів з розпорошених частин. Дослідження показало, що нумізматичні рукописи та довідково-нумізматична бібліотека барона Станіслава Шодуара займають центральне місце в його рукописній та книжковій спадщині.
Унікальність зібрання визначають власні рукописи Станіслава Шодуара, а також нумізматичні рукописи Доменіко Сестіні, видатного італійського антиквара, абата та вченого. Бібліотека барона розкриває нумізматичний доробок і власне С. Шодуара, який досліджував монети античного періоду, східні та слов’янські монети і написав про них монографію та опублікував нумізматичні каталоги. В його бібліотеці був великий розділ нумізматики зі значною кількістю рідкісних видань.
В ІР НБУВ зберігаються рукописні джерела, які були базою для розвідок С. Шодуара в галузі європейської та східної нумізматики і яскраво ілюструють фундаментальний характер його наукових нумізматичних студій. Величезну увагу С. Шодуар приділяв вивченню грошових одиниць Далекого Сходу, насамперед, як історичного джерела у комплексі, охоплюючи і такі спеціальні історичні дисципліни, як метрологія, хронологія, джерелознавство тощо. В його зібранні є велике за обсягом та значне за змістом нумізматичне листування, переважно французькою мовою, з європейськими, зокрема російськими, нумізматами. Серед них – відомі знавці, колекціонери та вчені-нумізмати Е.-М. Кузінері, І.О. Стемпковський, І.П. Бларамберг, Я.Я. Рейхель, З.Ф. Леонтієвський, Г. Олізар та ін.
Колекція документів Шодуарів нині є розпорошеною. Крім Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, її частина залишилася у складі Волинського державного музею у Житомирі, котрий у 30-х роках передавав матеріали також і до Харківської бібліотеки. Наприкінці 70-х років НБУВ віддала частину архівних матеріалів Волинського музею, де зберігалися документи Шодуарів, до Центрального державного історичного архіву у м. Києві. Можливо, що глибоке вивчення цих матеріалів могло б дозволити здійснити реконструкцію втрачених сторінок з історії зібрання. Книжкова колекція, передана свого часу до ВБУ (нині НБУВ), зараз знаходиться серед основних фондів бібліотеки. Створення наукового покажчика цього зібрання мало б важливе значення для уточнення та реконструкції його історії.
У другому розділі “Бібліотечні рукописні колекції з нумізматики Одеського товариства історії та старожитностей і музейних установ Північного Причорномор’я” розглянуто колекційні фонди, пов’язані з рукописними джерелами таких осіб, як: І.П. Бларамберг, І.О. Стемпковський, І.І. Граперон, А.Ф. Спада, М.Н. Мурзакевич, О.Л. Бертьє-Делагард, Е.Р. Штерн та ін. Ці науковці були водночас і власниками колекцій, їхні збірки складали повну джерельну базу для наукової творчості них самих та інших дослідників-нумізматів. Крім того, розглянуто комплекс рукописів, пов’язаний з історією діяльності музєїв старожитностей у першій половині ХІХ ст. – Одеського, Феодосійського, Керченського, відзначена роль згаданих учених у формуванні нумізматичних колекцій, оскільки саме їхні приватні збірки слугували основою для формування мінц-кабінетів музеїв.
Цінність колекційного фонду Одеського товариства історії та старожитностей (ОТІС) визначається його комплексністю та науковим значенням не лише для історії краю, а й для України в цілому, де поки ще історіографічні та історико-нумізматичні дослідження не набули достатнього розвитку. Встановлено історію музейної колекції ОТІС після революції – вона перейшла до Одеського археологічного музею, створеного в 1924 р. як державна установа (від 1971 р. переходить у підпорядкування НАН України). Однак опрацювання цього фонду не здійснювалося з причин “неактуальності” цієї проблематики для радянської держави.
Отже, серед документів з історії нумізматики, пов’язаних з ОТІС, найбільшим можна вважати комплекс архівних джерел ІР НБУВ. Цілком зрозуміло, що фундаментальні дослідження історії нумізматики Північного та Західного Причорномор’я мають спиратися не лише на фонди ОТІС в ІР НБУВ, а й на фонди канцелярії генерал-губернатора Новоросії та Бессарабії у Державному архіві Одеської області, а також санкт-петербурзьких архівів, передусім, Архіву Державного Ермітажу, Петербурзької філії Архіву РАН, Інституту російської літератури, де зберігаються документи, що надсилалися до Імператорської академії наук, Санкт-Петербурзького археологічного товариства, Московського нумізматичного товариства тощо.
Однак комплекс рукописних пам’яток нумізматичної тематики з архіву ОТІС з фондів ІР НБУВ є унікальним документальним джерелом з вивчення історії науки в Україні у ХІХ – на початку ХХ ст., зберігаючи найцінніші джерела з історії нумізматики краю.
У третьому розділі “Нумізматичні рукописи музейних діячів М.І. Петрова, Ф.Р. Штейнгеля, М.Ф. Біляшівського” показано, що формування музейних колекцій цілком залежало від особистостей їхніх збирачів. Як правило, архівні документи розкривають також і формування нумізматичних колекцій музеїв. М.І. Петров, М.Ф. Біляшівський та Ф.Р. Штейнгель були видатними діячами культури і працювали на посадах директорів музеїв, починаючи від їхнього заснування і до періоду, коли ці музеї було реорганізовано, – до революції.
Нумізматичні колекції музейного характеру відрізняються тим, що вони збиралися за профілем створених музеїв і у відповідності до їхніх концептуальних функцій.
Так, нумізматична колекція ЦАМ КДА тяжіла до церковної археології, однак діяльність М.І. Петрова, який відав цією колекцією, як вченого виходила за межі церковної археології, про що свідчать документи особового фонду М.І. Петрова в ІР НБУВ, а також значний за обсягом епістолярій, виокремлений у спеціальному ІІІ фонді ІР НБУВ. Архівна спадщина М.І. Петрова, видатного філолога, археографа, книгознавця, організатора і куратора ЦАМ КДА, значна за обсягом, що свідчить про його уважне ставлення до свого особистого архіву як до джерела історії ЦАМ, зокрема до нумізматичної спадщини. Колекція ЦАМ створювалася, як універсальна. Рукописна спадщина М.І. Петрова широко репрезентує його творчу діяльність та науковий доробок, розкриває багатогранність його наукових уподобань. Документи висвітлюють створення та функціонування ЦАМ, встановлення зв’язків з іншими науковими музейними центрами та науковими інституціями, науковими товариствами, приватними колекціонерами, антикварами, вченими. Його архів має важливе значення для вивчення питань, пов’язаних із розвитком практичної нумізматики та нумізматичної думки в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Специфічною особливістю нумізматичної рукописної спадщини є велике листування М.І. Петрова з нумізматичними та церковно-археологічними товариствами, колекціонерами, аматорами, фахівцями в галузі нумізматики.
Архівна нумізматична рукописна спадщина М.Ф. Біляшівського, видатного українського археолога та нумізмата, мистецтвознавця, етнографа, музейного діяча, одного з перших академіків Всеукраїнської академії наук (від 1919 р.), засновника і директора Київського художньо-промислового музею (згодом – Історичного музею), свідчить про те, що М.Ф. Біляшівський був орієнтований на загальноукраїнську спадщину – він формував колекцію вітчизняних монет. Одночасно, на відміну від М.І Петрова, який більше цікавився археографією, М.Ф. Біляшівський є одним із засновників нумізматики як науки: він велику увагу приділяв формуванню методу реєстрації монетних знахідок, розкриттю їх як історичних джерел, створенню музею української історії. Рукописи розкривають роль М.Ф. Біляшівського у розвитку методологічного апарату нумізматики в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.
Музейна діяльність Ф.Р. Штейнгеля – фундатора та утримувача Городоцького краєзнавчого музею на Волині, відомого мецената, вченого-ентомолога, зоолога, археолога, етнографа, члена УНТ в Києві, політичного діяча УНР – має регіональний характер. Хоча спеціальної уваги до музейної колекції він і не приділяв, однак, завдяки допомозі М.Ф. Біляшівського, він зібрав чудову краєзнавчу колекцію старожитностей, де була представлена нумізматика регіонального плану, цінна краєзнавча бібліотека, які поповнювалися і розвивалися. Ця колекція стала невід’ємною часткою дореволюційної музейної справи на Волині. Вона висвітлює роль барона Ф.Р. Штейнгеля у нумізматичній діяльності і розкриває значення окремих осіб, зокрема аматора і сподвижника музейницької справи Є.І. Корниловича та інших, у збиранні волинських старожитностей, в тому числі монет, які привозилися вченими, членами Товариства дослідників Волині до фондів музею.
Четвертий розділ “Рукописи бібліотечного зібрання Київського університету св. Володимира та особові архівні фонди вчених університетської нумізматичної школи”. Зміст розділу доводить, що одним з найважливіших рукописних зібрань, де зберігаються наукові рукописи з історії нумізматики, є архівна колекція Київського університету св. Володимира, в якій від самого початку діяв нумізматичний кабінет, а згодом і Нумізматичний музей. Нині рукописні матеріали нумізматичної тематики, які надійшли з Київського університету, щоправда невеликі за обсягом, зберігаються у фонді “Київський університет св. Володимира” (ф. VІІІ), а також спорадично у комплексних фондах “Літературні матеріали” (ф. І) та “Листування” (ф. ІІІ). Це пов’язано зі специфікою наукового опису рукописних фондів в 20-х роках ХХ ст. у відділі рукописів, коли було частково порушено принцип походження колекцій, і частина матеріалів опинилася розподіленою між І, ІІ та ІІІ фондами.
Музейна колекція старожитностей Київського університету св. Володимира, створеного в 1834 р., зокрема її нумізматичні фонди, була започаткована на базі надзвичайно цінних матеріалів ліквідованого Волинського (Кременецького) ліцею (19939 екземплярів монет) та Віленського університету (2783 екземпляри монет і медалей), а також нумізматичних відділів бібліотек цих установ, де були зосереджені цінні книжкові зібрання таких видатних історичних постатей, як польський король С. Понятовський, знавець і любитель старожитностей, бібліотеки інших польських магнатів та представників нобілітованої шляхти – Мошинських, Яблоновських, Потоцьких та ін. У ті ж часи колекція поповнилася монетами з колекцій ліквідованої Луцької гімназії, Уманського василіянського монастиря і Уманського повітового училища, де зберігалися значні (у декілька сот монет) нумізматичні збірки.
Заслуга створення нумізматичної колекції та підручної нумізматичної бібліотеки на першому етапі існування Університету належить видатному науковцю та бібліотекарю П. Ярковському, який працював ще у Волинському (Кременецькому) ліцеї і разом з бібліотекою та музеєм перейшов до Університету, а також завідувачам бібліотеки та нумізматичного кабінету О. Красовському та нумізмату Я. Волошинському. Цей період репрезентований рукописами таких видатних нумізматів, як Станіслав Понятовський та Август Мошинський, власними рукописами О. Красовського та Я. Волошинського, а також інвентарями колекцій, що надійшли до Університету під час його створення та протягом ХІХ ст., довідковими виданнями в галузі нумізматики, що відбивали її розвиток у Західній Європі та Російській імперії.
У колекції Університету збереглися рукописи, що відображають діяльність археологічних експедицій, а також авторські праці місцевих нумізматів, які надсилалися до авторитетних університетських учених наприкінці ХІХ ст. для консультацій та рецензій. Зокрема, слід відзначити значний комплекс нумізматичних праць відомого чернігівського нумізмата та музейного діяча В.А. Шугаєвського, в тому числі неопублікованих. Однак основна частина нумізматичних праць авторського походження зберігалася в особових архівних фондах засновника київської школи нумізматів В.Б. Антоновича, його учнів та послідовників – К.В. Болсуновського, В.Ю. Данилевича, В.Г. Ляскоронського. Їхні нумізматичні рукописи репрезентують увесь спектр нумізматичних прац, як досліджень, реєстрів, описів нумізматичних знахідок, рецензій, так і листування з провідними вченими та аматорами в галузі нумізматики, нумізматичними товариствами та видавництвами.
Не можна обійти увагою й окремі рукописи, що зберігаються в деяких особових архівних фондах видатних учених та діячів науки й культури, певною мірою також сформованих під впливом нумізматичної школи Київського університету, зокрема опис нумізматичних колекцій та каталоги монет Всеволода та Вадима Модзалевських, що збереглися серед матеріалів архівної спадщини Вадима Модзалевського, відомого вченого, який проявив себе в різних галузях історичного знання, архівній та музейній діяльності, знаного як автора фундаментального видання “Малороссийский родословник”, державного діяча та видатного архівіста1.
Основні висновки
1. Інтенсивний розвиток грунтовних розвідок у галузі класичної нумізматики на початку ХІХ ст. був викликаний, насамперед, археологічними знахідками та відкриттями на розкопках грецьких колоній Північного Причорномор’я. В першій половині ХІХ ст. найбільш популярною формою колекціонування і музейництва залишалися приватні нумізматичні зібрання колекціонерів і науковців, про що свідчать документи фонду Шодуарів та ОТІС, власні мінц-кабинети, які існували при домашніх музеях старожитностей і, відповідно, не виконували публічних функцій, тобто були недоступними для громадського та інтелектуально-культурного загалу. Проте у цей період у деяких наукових товариствах і навчальних закладах водночас із бібліотеками були засновані також й мінц-кабінети, де зосереджувалися цінні колекції старожитних монет та медалей як об’єктів широкого наукового дослідження.
Якщо перша половина ХІХ ст. представлена рукописами, де превалювала антична нумізматика як предмет антикваріату, то в другій половині ХІХ ст. розвивається інтерес до монет як до джерел з вітчизняної історії. Увага до колекціонування старожитностей та краєзнавчої діяльності кінця ХІХ ст. на території підросійської України була викликана масштабним культурно-просвітницьким рухом в Україні, коли в Чернігові, Полтаві, Одесі, Ніжині, Харкові, Житомирі, Києві та інших містах виникали наукові товариства з історії та старожитностей, формувалися просвітницькі та краєзнавчі гуртки, які цікавилися історією і культурою свого краю.
2. Внаслідок масштабних катаклізмів ХХ ст. історично складені бібліотечні та музейні колекції приватних осіб і наукових товариств, а також наукових та освітніх установ, навчальних закладів періоду царату були експропрійовані, частково знищені, а частково потрапили до різних державних сховищ – музейних, бібліотечних, архівних. У період Першої світової війни та Української революції 1917–1920 рр. було зруйнувано усталену соціальну структуру, багато національних цінностей з музеїв, архівів, бібліотек було знищено воєнними діями, руїною, безвладдям. Важка доля спіткала музейні колекції, бібліотечну та архівну спадщину вчених та аматорів-краєзнавців. Після встановлення радянської влади музейні колекції приватних осіб та наукових товариств, дореволюційних установ були націоналізовані і, як правило, роз’єднані – експонати потрапляли до новостворених державних музеїв, а бібліотеки та рукописні матеріали – до книжкових та рукописних фондів бібліотек. Багато фондів, де містилися нумізматичні документи, потрапило до НБУВ.
3. В ІР НБУВ зібрані різноманітні документи і колекції з історії нумізматики. Вони представлені в колекціях та особових архівних фондах – наукових товариств, установ освіти та культури (ліцеїв, університетів, музеїв), скасованих під час революції, а також у документах науковців та приватних колекціонерів, переданих на зберігання до ІР. Це архівно-бібліотечні фонди Одеського товариства історії та старожитностей, Київського університету св. Володимира, Всеукраїнської академії наук, а також особові фонди нумізматів, дослідників старожитностей та музейних діячів С. Шодуара, В.Б. Антоновича, К.В. Болсуновського, В.Ю. Данилевича, В.Г. Ляскоронського, М.І. Петрова, М.Ф. Біляшівського, барона Ф.Р. Штейнгеля, Всеволода та Вадима Модзалевських. У багатьох випадках питання походження рукописів не фіксувалися в облікових документах, а споріднені комплекси були роз’єднані.
4. Загальний масив рукописно-нумізматичної спадщини за складом походить з різних країн. Він є наслідком колекційної діяльності приватних нумізматів-антикварів, формування мінц-кабінетів та колекцій старожитностей. Джерелами походження були розкопки у південному регіоні (Крим, Миколаївська та Одеська області), волинські колекційні зібрання (нумізматичні рукописи баронів С. Шодуара та Ф. Штейнгеля, Волинського (Житомирського) краєзнавчого музею), колекції центральних і східних регіонів (збірки Київського університету св. Володимира та університетських учених, Церковно-археологічного музею КДА, архіви М.І. Петрова і М.Ф. Біляшівського) тощо.
5. Серед рукописних документів: камеральні описи та відбитки монет в колекціях і знайдених під час розкопок, матеріали експедицій та розкопок, аналітичні матеріали щодо атрибуції монет, реєстри та списки надходжень, бібліографічні матеріали каталогів монет, наукові дослідження, описання колекцій, монетних скарбів, значне за обсягом листування нумізматів з нумізматичними товариствами та поміж собою, а також підручні книжкові зібрання стосовно нумізматичних колекцій, що дозволяло здійснювати атрибуцію та досліджувати розвиток грошового обігу й монетної справи різних країн (античних, східних, західних, Росії та України).
6. Рукописна нумізматична творча спадщина містить матеріали особових архівних фондів: творчі рукописи, щоденники, спогади, листування з науковцями різних країн. Особистості вчених впливали на їхній внесок у розвиток нумізматики, формування музейних і бібліотечних колекцій, наукове оточення. Рукописи відображають бурхливий розвиток нумізматичних досліжень в Україні. В архівних фондах відклалися матеріали понад 50 нумізматів України, Російської імперії, західних учених, українською, російською, французькою, німецькою мовами; понад 40 археологічних та нумізматичних товариств, університетів і ліцеїв, які збирали колекції монет та спеціальні бібліотеки. В архівах збереглися як матеріали експедицій, так і опубліковані й неопубліковані творчі рукописи, які дозволяють оцінити внесок окремих осіб в колекціонування та розвиток науки. Загальна кількість рукописної та бібліотечної спадщини сягає близько тисячі рукописів.
7. У документах зберігаються рукописи, що розкривають нумізматичну діяльність багатьох нумізматів-колекціонерів, рукописи вчених, антикварів та таких причетних до вітчизняної нумізматики осіб, як І.П. Бларамберг, І.О. Стемпковський, І.І. Граперон, А.Ф. Спада, М.Н. Мурзакевич, О.Л. Бертьє-Делагард, Е.Р. Штерн, О.І. Красовський, Я.Я. Волошинський, В.А. Шугаєвський, О.Ф. Новицький, М.П. Чернєв, М.О. Леопардов, Є.М. Мельник, І.І. Вознесенський та ін. Серед іноземних нумізматів – італієць Доменіко Сестіні, француз – Е.-М. Кузінері, польські вчені – Г. Буковський, Е. Маєвський, Л. Житинський, П. Ярковський, російські – З.Ф. Леонтієвський, Я.Я. Рейхель та ін.
Велика інформаціям міститься у листуванні з книгарнями і видавничими фірмами Росії та Західної Європи, такими, наприклад, як Товариство Вольфа у Санкт-Петербурзі, Є. Іванова, В. Клочкова, Н. Кіммеля у Ризі, К. Гересеманна та Г. Фока у Лейпцизі, М. Цігера у Франкфурті-на-Майні та багато ін. Листування з фірмами та нумізматична бібліографія, в основному, сконцентровані в архіві барона Шодуара, який спілкувався понад з 150 кореспондентами, передусім західними, з питань бібліофілії, нумізматики і колекціонування старожитностей.
8. Книжкові колекції, рукописні зібрання та архіви надходили до бібліотек, як єдині комплекси документальної спадщини, і реконструкція первинного вигляду цих комплексів є важливим завданням бібліотекознавства. Важливим методом реконструкції є система каталогів, в тому числі – предметного. Іншим розділом науково-пошукового апарату мають стати зведені паспорти на колекції, бібліотеки, зібрання наукових бібліотек, що надійшли цілісними, проте у процесі описування були розпорошені за спеціалізованими та загальними фондами бібліотек. .
Список опублікованих праць за темою дисертації:
1. Міщук Г.А. Про бібліотеку баронів де Шодуар // З історії колекціонування в Україні : Тези Всеукр. наук. конф., присвяченої збирацькій діяльності баронів де Шодуар. Житомир, 10–12 жовтня 1994 р. – Житомир, 1994. – С. 8–9.
2. Міщук Г.А. Матеріали до вивчення розвитку нумізматики наприкінці ХІХ – у 30-х роках ХХ ст. в особовому архівному фонді В.Ю. Данилевича // Рукописна та книжкова спадщина України. Археографічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів. – К., 2003. – Вип. 8. – С. 175–184.
3. Міщук Г.А. Рукописні документи історика та археолога В.Г. Ляскоронського (1859–1928) з фондів Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського як джерело з історії нумізматики // Бібл. вісн. – 2004. – № 2. – С. 27–31.
4. Міщук Г.А. Нумізматичні рукописи в архіві Одеського товариства історії та старожитностей у зібраннях Інституту рукопису НБУВ // Студії з архівної справи та документознавства. – 2003. – Т. 10. – С. 84–90.
5. Міщук Г.А. Документи особового архівного фонду М.І. Петрова (1840–1921 рр.) в Інституті рукопису НБУВ як джерело з історії формування колекції нумізматичного відділу ЦАМ КДА // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство. – К., 2003. – Вип. 6. – С. 62–72.
6. Міщук Г.А. Листування М.І. Петрова з Московським нумізматичним товариством // Наукові праці НБУВ. – К., 2003. – Вип. 12. – С. 523–526.
7. Міщук Г.А. Рукописні матеріали італійського антиквара та нумізмата Доменіко Сестіні з архіву барона Станіслава Шодуара – колекціонера античних нумізматичних старожитностей // Библиотечное дело и краеведение. – К. ; Симферополь, 2004. – С. 57–60.
Анотація
Міщук Галина Анатоліївна. Бібліотечні колекції з історії нумізматики ХІХ – початку ХХ ст. у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського: історія формування та сучасний стан.– Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.08 – книгознавство, бібліотекознавство та бібліографознавство, Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, Київ, 2004.
Розглядається походження, історія формування, доля, розвиток та сучасний склад книжково-рукописних нумізматичних колекцій з фондів Інституту рукопису як важливoї частини джерельної бази вивчення історії розвитку нумізматики в Україні у ХІХ – на початку ХХ ст. Спеціальна увага приділяється архівним документів власників колекцій, передусім, С. Шодуара, В.Б. Антоновича, К.В. Болсуновського, В.Ю. Данилевича, В.Г. Ляскоронського, М.І. Петрова, М.Ф. Біляшівського, Ф.Р. Штейнгеля, Модзалевських, колекції Одеського товариства історії та старожитностей, Київського університету св. Володимира, Української академії наук.
Ключові слова: нумізматичні рукописні колекції, нумізматика, бібліотечні колекції, нумізматична бібліографія, нумізматичні товариства.
Annotation
Mishchuk Galyna Anatoliivna. Library Manuscript Collections of the Numismatic History of XIX – beg. Of the XX c.c. from the V.I.Vernads’ky National Library of Ukraine: the Formation History and Modern Content.– Manuscript.
Dissertation for a degree of Candidate in History in the field 07.00.08. – Book History, Library Science and Bibliography. V.I.Vernadsky National Library of Ukraine, Kyiv, 2004.
The origin, formation, fate and development of the book and manuscript collection, as well as it’s current status at V.I.Vernadsky National Library of Ukraine Institute of Manuscript is viewed as an important part of documentary sources for the numismatic studies in Ukraine in XIX-XX centuries.
Special attention is paid to the archival documents of the collection owners: S. Shoduar, V.B. Antonovytch, K.V. Bolsunovs’kij, V.U. Danylevych, V.H.Ljaskorons’kij, M.I.Petrov, M.F.Biljashevs’kij, F.R.Shtejngel’, Modzalevs’ki family, Odessa Scientific society for History and Rare Antiques, St. Vladimir‘s University in Kyiv, Ukraine Academy of Science.
Key words: numizmatic manuscript collections, numizmatic science, library manuscript collections, numizmatic bibliography, numizmatic scientific societies, V.I.Vernads’ky National Library of Ukraine.
Аннотация
Мищук Галина Анатольевна. Библиотечные коллекции по истории нумизматики ХІХ – начала ХХ ст. в фондах Института рукописи Национальной библиотеки Украины имени В.И. Вернадского: история формирования и современное состояние.– Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.08 – книговедение, библиотековедение, библиографоведение. Национальная библиотека Украины имени В.И. Вернадского, Киев, 2004.
В диссерации проводится реконструкция нумизматического книжно-рукописного наследия украинских ученых, научных центров и обществ, музеев, отдельных частных коллекционеров, собранных в фондах Института рукописи. Установлена история формирования и судьба собраний, выяснены обстоятельства перемещения фондов и коллекций, основные биографические сведения и этапы деяльности фондообразователей, роль многих других деятелей. Раскрыты архивно-библиотечные фонды Одесского общества истории и древностей, Киевского университета св. Владимира, Всеукраинской академии наук, а также личные фонды нумизматов и исследователей древностей и музейных деятелей, прежде всего таких, как С. Шодуар, В.Б. Антонович, К.В. Болсуновский, В.Е. Данилевич, В.Г. Ляскоронский, Н.И. Петров, Н.Ф. Беляшевский, барон Ф.Р. Штейнгель, Всеволод и Вадим Модзалевские и многих др.
В составе разных рукописных фондов хранятся нумизматические рукописи, каталоги, переписка как указанных ранее ученых, так и И.П. Бларамберга, И.А. Стемпковского, И.И. Граперона, А.Ф. Спады, Н.Н. Мурзакевича, А.Л. Бертье-Делагарда, Е.Р. Штерна, А.И. Красовского, Я.Я. Волошинского, В.А. Шугаевского, А.Ф. Новицкого, Н.П. Чернева, М.А. Леопардова, Е.М. Мельник, И.И. Вознесенского, З.Ф. Леонтиевского, Я.Я. Рейхеля и др. Зарубежная нумизматика представлена именами итальянца Доменико Сестини, француза Е.-М. Кузинери, польских ученых Г. Буковского, Е. Маевского, Л. Житинского, П. Ярковского и др.
Раскрыта видовая специфика документов: камеральные описания и оттиски монет в коллекциях и найденных во время раскопок, материалы экспедиций, аналитические материалы касательно атрибуции монет, реестры и списки монет, библиографические материалы, творческие рукописи, статьи и исследования, профессиональная переписка разных лиц и нумизматических обществ, музейных деятелей и др.
Проанализирован состав рукописного и книжного собрания, источники и пути комплектования, книговедческая ценность нумизматических библиотек, библиографических источников.
Ключевые слова: нумизматические рукописи, античная нумизматика, нумизматы, библиотечные коллекции, нумизматическая библиография, нумизматические общества Украины и России.
Підп. до друку 10.11.04. Формат 60х90/16.
Ум. друк. арк. 0,9. Обл.-вид. арк. 0,9.
Тираж 100 прим. Зам. 444.
ТОВ Український видавничо-виставковий дім “Укрпресполіграфекспо”.
01033, м. Київ-33, вул. Шота Руставелі, 36, оф. 14.
ss