Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ІВАНА ФРАНКА
ОЛІЙНИК Мирослава Ярославівна
УДК 811.161.2'282'373.7(043)
ФРАЗЕОЛОГІЯ ГУЦУЛЬСЬКИХ ГОВІРОК
10.02.01 – українська мова
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Львів – 2002Дисертацією є рукопис
Роботу виконано на кафедрі української мови Львівського національного університету імені Івана Франка
Науковий керівник – доктор філологічних наук
Григорчук Лідія Михайлівна,
Львівський національний університет
імені Івана Франка, професор кафедри української мови
Офіційні опоненти – доктор філологічних наук,
професор Ужченко Віктор Дмитрович,
Луганський державний педагогічний університет
імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри української мови
– кандидат філологічних наук
Конобродська Валентина Лаврентіївна,
Житомирський державний педагогічний університет
імені Івана Франка, доцент кафедри української мови
Провідна установа – Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича
Міністерства освіти і науки України,
кафедра історії та культури української мови
Захист відбудеться “3” липня 2002 року о 10 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д.35.051.06 у Львівському національному
університеті імені Івана Франка (79001, м. Львів, вул. Університетська, 1)
З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці ім. М. Драгоманова
Львівського Національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів,
вул. Драгоманова, 5).
Автореферат розіслано “3” червня 2002 року
Учений секретар спеціалізованої вченої ради,
кандидат філологічних наук З. М. Терлак
Загальна характеристика роботи
В українському мовознавстві помітно зросла увага до системного аналізу діалектних фразеологічних явищ, який дає змогу дослідити активні процеси в діалектах, виявити архаїчні елементи, установити зв'язки між матеріальним світом і духовною культурою. Однією з актуальних проблем української діалектології залишається дослідження фразеологічної системи гуцульських говірок.
Гуцульщина – специфічний етнокультурний регіон, що здавна цікавить науковців. Гуцульська проблематика широко представлена у ґрунтовних етнографічних, етнологічних, фольклористичних та історичних розвідках, відбита в художніх творах. Гуцульські говірки стали вдячним матеріалом для лінгвістичних студій. Історія дослідження цього діалектного обширу сягає ще кінця ХІХ – першої половини ХХ сторіччя (І. Верхратський, Б. Кобилянський, Я. Янів, І. Панькевич). Опубліковано низку праць, що стосуються лексики (Й. Дзендзелівський, І. Сабадош, Я. Вакалюк, Б. Близнюк, Р. Керста, Н. Хобзей, І. Бігусяк), фонології та фонетики (Я. Янів, А. Залеський, К. Герман), морфології (Н. Черкес, В. Добош), синтаксису гуцульських говірок (С. Маковійчук, В. Добош), їх місця на лінгвістичній карті (Й. Дзендзелівський, Л. Григорчук, Я. Закревська, Я. Ріґер) тощо. Однак виразне зацікавлення гуцульськими говірками не призвело до їхнього всебічного вивчення. Це передусім стосується фразеології, яка до цього часу не ставала предметом спеціального дослідження.
Актуальність роботи визначена потребою ґрунтовного аналізу фразеологічної системи гуцульських говірок, її ідеографічної характеристики. Поштовхом до зосередження уваги на гуцульських говірках стало те, що вони небезпідставно вважаються одними з архаїчних в українському діалектному просторі і мають особливе значення для діалектології, історії мови тощо. Фіксація й системне вивчення фразеологізмів гуцульських говірок розширить інформацію про культуру (у широкому сенсі цього слова) регіону, дасть змогу виявити специфіку системи, з'ясувати особливості діалектогенних процесів тощо.
Зв'язок роботи з науковими планами і програмами. Дослідження є складовою частиною теми відділу української мови Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України “Словник гуцульських говірок”.
Мета дисертації – дослідити фразеологічну систему гуцульських говірок, виявити особливості ідеографічної класифікації фразеологізмів. Для реалізації поставленої мети було необхідно виконати такі завдання:
1. Скласти програму для збирання фразеологічного матеріалу, зібрати в польових умовах і зафіксувати фразеологізми, що функціонують у гуцульських говірках.
2. Подати ідеографічну характеристику фразеологічної системи гуцульських говірок. У межах системи виділити тематичні поля, семантичні поля, найпродуктивніші групи і ряди.
3. Визначити основні продуктивні структурно-семантичні та семантичні моделі, проаналізувати закономірності мотивування внутрішньої форми фразеологізмів.
4. Описати семантичну структуру й семантичне оточення фразеологізмів.
5. Простежити міжмовні і міждіалектні зв'язки на фразеологічному рівні.
6. Виявити етнокультурний компонент значення фразеологізмів гуцульських говірок.
7. Дослідити системні зв'язки на фразеологічному рівні цього діалекного обширу.
Об'єктом дослідження стали фразеологічні одиниці (ФО) гуцульських говірок на позначення людини, її зовнішніх властивостей і внутрішнього світу, дій і станів, а також явищ довкілля.
Аналіз здійснено методом структурно-семантичного моделювання, а також використано описовий (в ономасіологічному й семасіологічному аспектах), контекстуальний, статистичний методи, метод етимологічного аналізу.
Джерельною основою дисертації слугували власні польові записи текстів і фразеологізмів за спеціально укладеним питальником, виконані в населених пунктах Косівського, Верховинського, Надвірнянського районів Івано-Франківської області, Путильського й Вижницького районів Чернівецької області, Рахівського району Закарпатської області, а також Сигетського повіту (Румунія) упродовж 1997-2001 рр. Власна картотека фразеологізмів із гуцульського діалектного обширу нараховує понад 5 тис. фразеовживань. До дослідження залучено матеріали картотеки “Словника гуцульських говірок” (зберігається у відділі української мови Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича, м. Львів), а також картотеки і рукописного “Словника говірок Закарпатської області” М. Грицака (знаходиться у відділі діалектології Інституту української мови, м. Київ). Використано лексичні словники, що фіксують матеріали з обширу гуцульських говірок (“Гуцульські говірки: Короткий словник” за редакцією Я. Закревської, “Матеріали до словника буковинських говірок” за редакцією В. Прокопенко, “Словник гуцульського говору в Закарпатті” І. Жеґуца, Ю. Піпаша), у тому числі й давні рукописні словнички (М. Мосора, Й. Грегорович, В. Коржинський), етнографічні праці (Ю. Шухевич, В. Гнатюк, А. Онищук). Узято до уваги дані лексикографічних і фразеографічних джерел, а саме: тлумачних, історичних та етимологічних словників.
Наукова новизна роботи в тому, що це перше комплексне дослідження фразеологічної системи гуцульських говірок, у тому числі з території сучасної Румунії; уперше введено в науковий обіг оригінальний фразеологічний матеріал, здійснено його ідеографічний опис, подано продуктивні структурно-семантичні та семантичні моделі фразеологізмів гуцульського діалектного обширу, визначено їх семантику.
Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що її висновки й узагальнення можна використати для дослідження фразеологічної системи української мови, поглиблення знань про духовний й матеріальний світ гуцулів. Результати роботи матимуть значення для діалектного членування українського простору, історії української мови. Теоретичні положення можуть знайти застосування у студіях із фразеології, діалектології, етнолінгвістики й етнології.
Практична цінність дисертації зумовлена тим, що зібраний матеріал, записаний фонетичною транскрипцією, розширить емпіричну базу української діалектології і фразеології, увійде у “Словник гуцульських говірок”, а також може бути використаним для укладення “Фразеологічного словника української мови”, “Українського фразеологічного атласу”.
Апробація роботи. Дисертацію обговорено на засіданнях кафедри української мови Львівського національного університету ім. Івана Франка і відділу української мови Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. Основні положення та результати роботи викладено в доповідях і виступах на Міжнародних наукових конференціях “Українська філологія: школи, постаті, проблеми” (Львів, 1998), “Проблеми слов'янської діалектографії” (Влодава (Польща), 2001, 2002), Міжнародному симпозіумі україністів (Оломоуць (Чехія), 2001), Міжнародному семінарі “Актуальні проблеми української діалектології” (Львів, 2000; 2001), на засіданні Філологічної секції НТШ (Львів, 2001; 2002), Усеукраїнському семінарі “Актуальні питання української лінгвогеографії” (Житомир, 2000; Луганськ, 2001).
Різні аспекти досліджуваної проблеми висвітлено у 12 публікаціях.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку джерел, списку використаної літератури (183 позиції), списку населених пунктів і скорочень їх назв (54), індексу аналізованих фразеологізмів (понад 700 од.). Повний обсяг дисертації – 222 сторінки.
Основний зміст дисертації
У Вступі обґрунтовано вибір теми, визначено її місце в системі досліджень українського і слов'янського мовознавства, розкрито актуальність і новизну роботи, її практичне й теоретичне значення, сформульовано мету й основні завдання дисертації, окреслено методи дослідження й указано на джерельну базу.
Перший розділ дисертації – “Теоретичні засади діалектної фразеології” – присвячено становленню і розвиткові діалектної фразеології як окремої галузі діалектології, її проблемам і перспективам розвитку. Розділ складається із двох підрозділів.
Перший підрозділ – “Стан дослідження” – репрезентує стан і напрями розвитку української діалектної фразеології як складової частини діалектології. Діалектна фразеологія виділилася в українському мовознавстві порівняно недавно, передусім завдяки працям Б. Ларіна, І. Матвіяса, С. Бевзенка. Упродовж кількох десятиріч формувалися її теоретичні засади, методологічна основа, система наукових понять і термінів. Незважаючи на всі труднощі, українська діалектна фразеологія за майже півстолітню історію досягла деяких успіхів у зборі, фіксації й аналізі фразеологічного фонду української національної мови. Передусім маємо на увазі словники (В. Ужченка, Д. Ужченка; А. Івченка, Н. Вархол; М. Доленка; Г. Доброльожі; О. Юрченка й А. Івченка) із різних діалектних обширів, які фіксують стан фразеологічних систем українських говірок на сучасному зрізі.
На сьогодні опубліковано праці, у яких розглянуто теоретичні питання української діалектної фразеології, зокрема структурно-семантичні особливості фразеологізмів із різних діалектних обширів (А. Івченко), поведінку в мовному просторі (В. Лавер), ідеографічну класифікацію фразеологічного матеріалу окремого говору (Г. Доброльожа, Н. Коваленко). Вивченню фразеологічних систем діалектів карпатської групи присвятили свої праці М. Демський, В. Лавер, Н. Бабич, Г. Ступінська.
Окремо зосереджено увагу на розмежуванні фразеологізмів національної, літературної і діалектної макросистем, що здійснили І. Матвіяс, Л. Ройзензон, Л. Івашко, Б. Ларін та ін. Дотримуємося думки, що продуктивніше не диференціювати матеріал, зіставляючи діалектне і літературне, а досліджувати діалектні явища, зокрема фразеологічні, як систему.
У другому підрозділі “Фразеологічна одиниця, її суть і статус, ономасіологічні функції” визначено основний об'єкт дослідження – фразеологічну одиницю (ФО) – стійку, відтворювану, нарізнооформлену сполуку, яка функціонує в системі діалекту і для якої характерні фразеологічне значення, номінативна функція та деякий ступінь експресивності. Відповідно фразеологічна система гуцульських говірок – сукупність фразеологічних одиниць, що функціонують в обширі гуцульських говірок як цілість, у межах якої існують парадигматичні, синтагматичні, внутрішньофразеологічні і фразеотворчі відношення.
У дисертації докладно розглянуто теоретичні питання, що стосуються категоріальних ознак фразеологізму, а саме: відтворюваності, стійкості, нарізнооформленості, цілісності фразеологічного значення, номінативної функції та експресивності, які безпосередньо стосуються вичленування фразеологізмів із потоку живого мовлення. З огляду на специфіку дослідження (фразеологічна ідеографія) зосереджено увагу на суті номінативної функції фразеологізмів та експресивності як на причинах ідеографічної вибірковості. Особливість фразеологічної номінації полягає у взаємодії денотата глибинної структури (внутрішньої форми) ФО і денотата поверхневої структури ФО. Внутрішня форма фразеологізму, що репрезентує денотат глибинної структури, створює поряд зі справжнім, але формально не вираженим денотатом ФО, ефект “двовершинності” денотативного аспекту фразеологічного значення.
Денотат ФО – комплексне і складне явище у фразеології. Його складність полягає в тому, що процес найменування об'єкта проходить шляхом переосмислення крізь призму почуттів, емоцій, образних уявлень та оцінок. Експресивний компонент виступає домінантою фразеологічного значення: завдяки ньому за межі фразеологічної системи виходять такі нейтральні відтворювані стійкі сполуки, як штампи, кліше, терміни. Експресивна функція фразеологізму реалізується в акті комунікації. Ступінь експресивності ФО передбачає наявність деякої шкали експресивності у свідомості учасників комунікативного акту.
Природа фразеологізму як експресивної одиниці, що радше кваліфікує, аніж позначає об'єкт, зумовлює два види експресивності в межах ФО: денотативну, яку породжує денотат, тобто уявлення про позначувану реалію, і конотативну, що створюється завдяки внутрішній формі фразеологізму, його граматичній структурі. Більшості фразеологізмів притаманна подвійна експресивність: і денотативна, і конотативна. Зокрема до семантичного ряду “Узалежнений від алкоголю” входять ФО: |гад?у би спиў; |гада би спиў (і с по|па |ризи); |в'іпиў би |мертвому з |уха; |куп'ілґ з |мертвого |в'іпиў би, експресивність яких твориться завдяки денотативній модальності – характеристиці такої реалії, що викликає негативні емоції (п'яниця), і завдяки конотативній модальності – компонентному складові (|гад?е, |мертвиi, |куп'іл? з |мертвого). Інколи експресивність фразеологізму творить тільки конотативна модальність. ФО хи|ба би нат:о|ч?иў “про низькорослу особу” відзначається негативною оцінкою й високим ступенем експресивності завдяки внутрішній формі, яка відбиває “нестандартність”, неповноцінність дуже низького на зріст чоловіка.
Окрім метафоричного, гіперболічного та інших переосмислень, що збуджують асоціативні уявлення, часто фактором посилення експресивності є невмотивованість для діалектоносіїв значення ФО, наявність компонентів із затемненою етимологією: бан|диґи |бити; |гандри |бити; |гиндри |бити; ґем|бези |бити; зам|бели |бити. Важливим чинником творення експресивно забарвленого значення є граматична будова ФО. Зокрема високий ступінь експресивності притаманний тим фразеологізмам, які мають структуру порівняння, на чому наголошують дослідники. Тавтологічні ФО, де підсилювальну функцію виконують повтори (наприклад, на шкрум шкру|мен:иi “цілковито, повністю”) також належать до сполук з високим ступенем експресивності. Експресивний ефект створює і римованість окремих ФО на основі звукової симетрії компонентного складу (|мати з|лости |поўн'і |кости), а також наслідки контамінаційних процесів у межах фразеологізмів (хо|дити йеґ |віч?ниi жид б|лудом “довго тинятися без мети” < хо|дити б|лудом + хо|дити йеґ |в'іч?ниi ж?ид). Паралельно в гуцульських говірках фіксуємо інноваційну ФО хо|дити б|лудом йеґ |в'іч?ниi гриж, що утворилася на основі народноетимологічного переосмислення в'іч?ниi ж?ид – гриж “клопіт, журба”, що руйнує первинний образ, а натомість творить новий, тим самим підвищуючи ступінь експресивності.
Досліджуючи фразеологічний матеріал, ми використали системний підхід, який дав змогу не фільтрувати його з огляду на вживання в інших діалектних обширах чи фіксацію у словниках, а досліджувати цілісно. За даними власної картотеки, до фразеологічної системи гуцульських говірок зараховуємо:
І. Фразеологізми, що їх не зафіксовано у словниках української мови або зафіксовано з ремаркою діал.: за|пишитиси йеґ за|зул?ка на |пасци “дуже загордитися”; др?іт пр?ести “бути скупим”; моло|титиси йеґ |йеблуко ў реше|к'і “безрезультатно братися до кількох справ”; аж д|раници |пукайут на да|хови “дуже холодно”; гри|м'іти йеґ |ґ'іт:е о |пудоў “зчиняти шум”; ш|к'ірити |зуби йек пес на гор|йеч?иi ч?ір “лаяти когось”; iти ў б|рабин “пропасти безслідно” (їхня частка в дослідженні становить 64 %).
ІІ. Фразеологізми, які мають таке саме значення, що і ФО, зафіксовані у словниках, але відрізняються від них окремими елементами, наприклад:
а) синонімічними компонентами-діалектизмами: гуц. ди|витиси |б'іўки / ф|лудом – літ. дивитися / глянути вовком “виявляти неприязне, вороже ставлення до кого-небудь”; гуц. |в'ікохати га|д?уґу за |пазухоў – літ. гадюку вигодувати “виплекати, випестувати злу, невдячну людину”; гуц. и|мити с?а за |голоў – літ. аж за голову взявся “уживається для вираження сильного здивування, переживання, туги, розпачу; гуц. зати|кати |ґимбу / |хаўку – літ. затуляти (закривати, замикати)...рота (рот, уста, пельку) 1) “замовкати”; 2) “примушувати кого-небудь замовкнути, не давати змоги висловлюватися” та ін. Заміна може відбуватися в межах одного тематичного поля: гуц. ў |лишц?і во|ди с|пити – літ. втопити в ложці води “завдати великих прикростей кому-небудь чи згубити кого-небудь із ненависті” (частка ФО цієї підгрупи становить 10% від усіх досліджуваних ФО гуцульських говірок);
б) ФО, що відрізняються граматичними особливостями: гуц. ў |ч?исн?ім с|лов'і – літ. на чесне слово “на основі даного слова, слова честі, без будь-якої гарантії”; гуц. за (ма|лиi) |волос – літ. на волосок (на волоску) “надзвичайно близько від чого-небудь” (їхня частка становить 7%);
в) ФО, що відрізняються структурною організацією, зокрема кількістю обов'язкових чи факультативних компонентів: гуц. залу|пити |носа (на вер?х Попи|вана) / (шо аж? дошч? (ў |него) к|раплет) – літ. дерти (драти) носа (кирпу); дерти носа (вгору) – “пихато поводитися, чванитися” (частка цих ФО у матеріалах дисертації становить 4%).
ІІІ. Фразеологізми, що увійшли в літературну норму з іншим значенням, аніж у гуцульських говірках. Зокрема в гуцульських говірках функціонують ФО: |мати |серце (Ксм) “гніватися на кого-небудь” на відміну від омонімічної сполуки, що ввійшла в літературну норму зі значенням: “бути добрим, чуйним, доброзичливим”; ў|мити |руки “заплатити тим, хто миє й одягає покійника” – літ. “ухилятися від участі в якій-небудь справі, знімати з себе відповідальність за щось”; (ўсі) ро|зуми по|йісти “бути зарозумілим” – літ. “стати розумним”; |в'ійе |в'ітер? ў голо|в'і “п'яний” – літ. “хто-небудь легковажний, несерйозний”. Ця група найменша за чисельністю, її частка в дослідженні не перевищує 3%.
IV. ФО, що увійшли в літературну норму і функціонують у гуцульських говірках здебільшого з деякими фонетичними, акцентуаційними особливостями, як-от: гуц. сто|йети стоў|пом “стояти нерухомо” – літ.: стати / ставати стовпом “застигнути нерухомо”; г|нути хама|на; кру|тити харама|на “вигадувати що-небудь, обдурювати, обманювати кого-небудь – гнути (загнути) харамaна тощо. Їхня частка становить 12 %.
У другому розділі – “Ідеографічна класифікація фразеологізмів гуцульських говірок” – подано ідеографічну характеристику фразеологічної системи гуцульських говірок, проаналізовано, які сфери об'єктивної дійсності знайшли відображення у фразеології.
У першому підрозділі “Витоки та основи ідеографічної класифікації” визначено критерії ідеографічного опису фразеологізмів. Теоретичні засади фразеологічної ідеографії знайшли свій вияв у працях українських науковців, зокрема Ю. Прадіда, А. Івченка, Г. Доброльожі, Н. Коваленко та ін.
Однією з найвагоміших проблем є сегментація фразеологічної системи. У дисертації матеріал класифіковано і за семантичним, і за граматичним принципом при кількісній перевазі семантичних критеріїв ФО. За первинну одиницю ідеографічного опису приймаємо семантичний ряд. Семантичні ряди (СР) формують семантичну групу. До семантичної групи можуть входити ФО не тільки із суміжним значенням, а й часто із протилежним. Сукупність семантичних груп творить семантичне поле. Структура поля передбачає існування ядра як основи мікросистеми і периферійних зон, що, накладаючись з іншими полями, творять із ними спільний фразеологічний пласт. Семантичні поля за спільною темою об'єднуються в тематичні поля.
Парадигматичні відношення у фразеологічній системі гуцульських говірок реалізуються на рівні ідеографічних мікрогруп – семантичних рядів, груп, семантичних полів. Найбільшими об'єднаннями фразеологізмів є тематичні поля: “Людина” і “Сприйняття навколишнього світу”.
Тематичне поле “Людина” (другий підрозділ) охоплює семантичні поля: “Зовнішній вигляд” (семантичні групи “Врода”, “Статура”, “Зріст”), “Фізіологічний стан” (“Вікові особливості”, “Фізіологічні особливості жінок”, “Перебіг життя”), “Внутрішній світ” (“Емоційний стан”, “Розумові здібності”, “Риси характеру”), “Дії і стани людини” (“Рухатися”, “Працювати”, “Уживати алкоголь”, “Говорити”), “Людські взаємини” (“Дії в конфліктних ситуаціях”, “Сімейний стан”).
Тематичне поле “Сприйняття навколишнього світу” (третій підрозділ) охоплює значно менше семантичних полів: “Кількість” (“Неозначена кількість”), “Час” (“Пора доби”, “Неозначений час”), “Явища природи” (“Погода”).
Саме у процесі ідеографічного опису найвиразніше виявляється антропоцентризм внутрішньої форми і семантики ФО, тяжіння до більшої концентрації навколо тих семантичних полів, які характеризують людину. Фразеологія не відображає світу логічно, у всьому його розмаїтті, як це робить лексика: лексико-семантичні ряди відбивають об'єктивну картину засвоєного світу, а семантичні ряди у фразеології є його наївним відбиттям. На такий антропоцентризм у фразеології звертають увагу всі дослідники. Він притаманний і фразеології гуцульських говірок. Фразеологізми, які кваліфікують зовнішній вигляд людини, її дії, внутрішній світ, фізіологічні особливості (тематичне поле “Людина”), значно переважають над тими, що характеризують часо-просторові величини, явища природи тощо (тематичне поле “Сприйняття навколишнього світу”).
Специфіка денотації фразеологізмів полягає в характеристиці тих реалій, які підлягають вторинній номінації, тобто об'єктів емоційної сфери, як позитивного плану (про що свідчать, зокрема, фразеологізми зі значенням “надзвичайно вродливий”, “дуже добрий”), так і негативного. Однак найчастіше спостерігаємо зосередження фразеологізмів навколо понять із негативною оцінкою, що підтверджує велика кількість семантичних рядів із негативною денотативною модальністю: “Невродливий”, “Дурний”, “Сумний”, “Брехливий”, “Злий”, “Сердитий”, “Лінивий”, “Ледарювати”, “Померти”, “Бути п'яним”, “Сваритися”, “Гніватися”, “Набити”, “Зраджувати у шлюбі”, “Обдурювати” тощо. Такі ряди відзначаються широким репертуаром одиниць (пор.: СР “Лінивий” – [гни|лиi] йек пес; йаґ бе|леi / би|лиi , де белеi “кличка білого собаки”; йек трут; йеґ |муха на вес|н?і, [пус|тиi] йек пен?; йек слуп (= стовп), йек пен? до по|т?ети (= пташеня); йеґ жид до |ц?іпа / до со|к'ири) на відміну від тих, що містять ФО з позитивною оцінкою (СР “Працьовитий” – [ро|б'ітниi] йаґ б|U'ілка). Активність функціонування ФО із негативною оцінкою виявляється і в межах одного семантичного ряду, пор. семантичний ряд “Одружитися”: ў|з?ети га|лем (=тягар, що використовується як гальмо для фіри) на |шийу; ў|з?ети йер|мо на |шийу (і т?ег|нути йеґ в'іў); |кам'ін? ў|з?ети (заўйе|зати) на |шийу; ў|з?ети ш|паргу (= міцний шнурок) на |шийу; заўйе|зати б'і|доў |голоў; заўйе|зати |голу из б'і|доў (негативна оцінка); за|вити ши|р?інкоў (= хустка) |голу (позитивна оцінка).
Антропоцентризм у фразеології виявляється не тільки в ідеографічній вибірковості ФО, а й у семантичній сполучуваності, тобто на рівні синтагматичних зв'язків фразеологічної системи: більшість ФО має у своєму оточенні іменники, займенники, субстантивовані слова інших частин мови на позначення осіб. Зафіксовано кілька семантичних рядів, фразеологізми яких мають у своєму суб'єктному оточенні переважно назви осіб жіночої статі. Це насамперед ті ряди, що позначають фізіологічні особливості жінок (“Народити”, “Мати місячні”, “Вагітна”), а також “Одружитися”. Семантичних рядів, ФО яких мають у своєму суб'єктному оточенні переважно назви осіб чоловічої статі, не виявлено. Це демонструє асиметрію в опозиції “Чоловік – Жінка”, яка склалася у фразеологічній системі гуцульських говірок.
Спостереження за фразеологічною системою гуцульських говірок дають підстави твердити, що для неї, як і для лексичної системи, властиві синонімія, антонімія, омонімія, паронімія.
Фразеологічна синонімія – поширене явище в говірковому мовленні. Зокрема за принципом фразеологічної синонімії (у широкому розумінні, тобто на основі тотожного чи близького денотативного значення, незважаючи на конотативність) побудовано семантичні ряди. Зокрема в семантичний ряд “Ніколи” входять такі ФО: на |к'інцкиi ве|лиґден?; на |к'інцки |петра; на (св'і|того) |гамана; на св'і|того |н?іґди; йеґ дв'і сере|ди зіi|дуц:и; йеґ |з?іiдуц:и сере|да с п|йетницеў; йаґ го|ра з го|роў си |зиiде; йаґ |гори пос:у|вайуц:и; ко|ли |гори си за|сун?ет; ко|ли во|да д'го|р?і си о|берне; ко|ли во|да го|р?і с?и |верне; йеґ во|да си ў|берне г|рун?ом; йак ў полони|н?і рак с|виснет; ко|ли |порос?е |буде ле|т?іти; йеґ во|лос?е на до|лони |будет; ко|ли |в'іросте |волос на ко|л?ін?і; йеґ на пйе|т?і во|лос?і |в'іл?ізе; йеґ |будут груш|ки на |верб'і; ко|ли верґ|ба |будет |йеблука ро|дити; ко|ли |в'іл?ха |йеблука з|родит; йак сво|йі |вуха /по|тилицу [ўзд|р?іти]; йеґ |д?ідо с того с|в'іта п|риiдет; ко|ли |баба з г|роба |в'ійде; |вид?іти ко|ли |перш?і (мо|йі) пос|толи; [|вид?іти] ко|ли |баба в'і|нок на голо|в'і; ўзд|р?іти ко|ли сн?іх то|г'ідниi; йеґ йа |буду по|пом / попа|д?е тощо. Таке багатство фразеологічних синонімів на позначення деяких понять можна пояснити природою фразеологічної одиниці.
Для фразеологічної системи гуцульських говірок характерна антонімія. У роботі за принципом антонімічних зв'язків для виявлення особливостей антонімії у фразеологічній системі виділено деякі семантичні групи. Зокрема в семантичну групу “Врода” на основі антонімічних зв'язків входять СР ”Вродливий” (йек |ч?іч?ка; йек пом'і|дор?ка; йак пш?е|нич?ниi пи|р?іх) – СР “Невродливий” (йек сви|н?е ў ко|локал?і; йеґ |д?іт?ко ў йе|годах; йек цвин|тар? оп'іў|ноч?и). Семантична група “Статура” охоплює антонімні СР “Худий” (йек к|л?ука; йаґ бед|райа; [|ситиi] йек |сало |гусґече) – СР ”Огрядний” (йаґ бе|ґол?и; йеґ гар|буз ў г|р?ец?:и; ш|к'іра не на|ходит (на когось)); семантична група “Зріст”: СР “Високий” (йеґ обо|рожина; йек про|цесийа) – СР “Низький” (|ж?еб'і по |пупец; йек перст; йеґ ма|ц?іцкиi |палец); семантична група “Вікові особливості”: СР “Молодий” (моло|ко на гу|бах не |в'ісхло; пше|ница цв'і|те під |носом) – СР “Старий” (даў|но (кого) ч'ер|вак |точ'ет; ста|риi шо си рос:и|пайі; йек пл?іт по |воiн?і); у семантичну групу “Емоційний стан” входять антонімічні СР “Смутний” (хот? п'іт|пен?ки су|ши; йеґ|би йіш?:у|рок на|йіўси; йек отру|йениi) – СР “Веселий” (йак сви|н?а ў ґ|нура; йек ко|за ў |цапа); група “Розумові здібності”: СР “Дурний” (йаґ |бота во|лоска; |мати ў голо|в'і |січ?ку; |мати бара|на ў голо|в'і) – СР “Розумний” (|мати (|биту) |голу; |мати |голу (на ў|йезах / на |карку) тощо. Аналіз матеріалу свідчить, що в антонімічні зв'язки входять ФО тих семантичних рядів, які характеризують зовнішність людини, її внутрішній світ, розумові здібності, деякі дії, часо-просторові й кількісні параметри. Практично не знаходять антонімічної кореляції (або знаходять на основі декількох ФО) не тільки ряди, що позначають поняття, які не мають її на лексичному рівні (“Вагітна”; “Мати місячні”, “Народити” та ін.), а й ряди, що на лексичному рівні вступають в антонімічні зв'язки: ФО семантичних рядів “Брехливий”; “Сваритися” тощо. Це зумовлено фразеологічною експресивністю, про яку вже говорилося вище.
Специфіка фразеологічного значення й функціонування в живому мовленні ускладнює розмежування явищ полісемії й омонімії. Критерієм розрізнення полісемії та омонімії на фразеологічному рівні є різниця у внутрішньому образі сполук. Згідно з цим критерієм до полісемічних належать такі ФО, як: iти йеґ на стоўп 1. ”Іти неохоче, без будь-якого бажання”; 2. ”Іти повільно”; [г|руба] йеґ |м'інUґ? 1. ”Повна”; 2. ”Вагітна”; з|нати і в'іт |себе і до |себе 1. ”Уміти чарувати”; 2. ”Розумний”; хо|дити йек |ф'іра без |дишл?а 1. “Ходити манівцями”; 2. ”Зраджувати у шлюбі”; ч?е|мер?і с|терти 1. ”Робити масаж”; 2. ”Набити” тощо. До омонімічних належать такі ФО, як: не са|ма с со|боў І. ”Вагітна”. ІІ. “Божевільна”. Матеріал переконливо підтверджує висновки багатьох дослідників про те, що полісемія має більше поширення на фразеологічному рівні, ніж омонімія. Полісемантичні ФО творять внутрішньофразеологічні типи зв'язків у фразеологічній системі гуцульських говірок.
Паронімічні фразеологічні пари в гуцульських говірках трапляються рідко. Семантику ФО, що творять ці пари, визначають невеликі формальні відмінності, як-от: |мати |мухи ў голо|в'і “розумний, розвинутий; найчастіше про дитину” (у кількох говірках); “дуже дурний, несповна розуму” (у більшості досліджуваних говірок) – |мати |муху ў голо|в'і “п'яний”; |мати дн?и “пощастити” – на тих дн?ох “ вагітна”; ман|тити св'іт “хитрувати, обдурювати кого-небудь” – ман|тити с|в'ітом “блукати світом, нічого не робити”.
Аналіз фразеологізмів гуцульських говірок здійснено методом структурно-семантичного моделювання, що дало змогу виявити фразеотворчі зв'язки у фразеологічній системі гуцульських говірок, основні способи мотивації, визначити додаткові семи в семантичній структурі фразеологізму. Більшість ФО має прозору мотивацію внутрішньої форми і розподіляється за структурно-семантичними або семантичними моделями. Аналіз ФО методом структурно-семантичного моделювання переконливо демонструє, що моделюванню підлягає не тільки їхня внутрішня форма, а й семантика. Аналіз фразеологічних моделей сприяє конструюванню мовної картини світу гуцулів. У роботі розглянуто 157 моделей, більшість із яких має наддіалектний характер.
Як свідчать опрацьовані джерела, до типово гуцульських належать такі моделі: [Білий] + як + молочний продукт = “дуже гарний”: [|б'ілиi / |б'іле ли|це] йаґ буV; йек |п'іна на моло|ц?и; пор. літ. кров з молоком; Мати + молокопродукти + в + голові = “дуже дурний” (|мати Vер? (= сироватка) / буV (= грудка свіжого сиру) / са|мок'иш?у (= кисле молоко) ў голо|в'і; пор. буков.: мати росіл у голові; пор. також у словнику Є. Желехівського: фляки в голові.
Активне функціонування таких моделей можна пояснити основними видами діяльності гуцулів, зокрема відгінним пастухуванням, спрямованим переважно на виробництво молокопродуктів, яке здавна побутує на Гуцульщині (в інших регіонах воно малопоширене або й узагалі нетипове). Окрім цього, назви молокопродуктів часто слугують образними конкретизаторами деяких ФО, не творячи окремих моделей: [за|добриi] йак |п'іна на |кисл?ім моло|ц?і “злий, недобрий”; |оч'и йеґ Vер' “про блакитно-зелені очі”; за|пишитиси йеґ буV (= грудка сиру зі свіжого молока) на ве|лиґден? “дуже загордитися”; и|ти шо са|мок'иш?і (= кисле молоко) i|меси на голо|в'і “іти дуже повільно”.
Внутрішня форма ФО |в'ірихтувати на гоц (= скерувати на небезпечне місце, каміння) “обдурити, наробити шкоди” відображає особливості лісогосподарської діяльності гуцулів, зокрема сплав лісу дарабами (пліт, збитий із кругляків, який сплавляють річкою), щопрада, цей вид діяльності практично вже занепав.
Внутрішня форма фразеологізму, що зазвичай має етнокультурну маркованість, часто є конденсацією гуцульських байок і жартів ([та|киi ста|риi] шо с |того |року ўже в'іс|л?ек здох на кр?і|ш?ер?і “дуже старий”, де Кришера – невелика гора, що знаходиться за Космачем і де, звичайно ж, не було ослів); обрядів (весільного: |дати бап|ц?е 1) “відмовити хлопцеві під час сватання”; 2) ”відмовити комусь”, де ба|бец “бичок-головач” (Gottus gobio), якого за давнім звичаєм подавала на стіл дівчина, відмовляючи легіню під час сватання; поховального: ў|мити |руки “заплатити тим, хто миє та одягає покійника, почастувати їх”; за по|ману дис|тати “задармо отримати річ”, де по|мана “милостиня, калач старцям на похороні”); вірувань і переказів (|некл?а ў|пала “про ненаситного”; за переказом, у тарілку того, хто їстиме скоромне у дні посту, упаде нетля, від чого людина ніколи не зможе наїстися); бувальщин ([|мудриi] йеґ дара|дуда / тара|дуда “дуже розумний”, де Дарадуда – ім'я відомого мольфара, який жив на Буковині і прославився своїм розумом і вмінням чарувати; прізвисько Дарадуда поширене в Путильському районі на Буковині, однак такий фразеологізм там практично не відомий).
Фразеологізми зберігають етнокультурну маркованість і завдяки імпліцитно-експліцитним процесам, що відбуваються між паремійними одиницями, які функціонують у досліджуваному обширі, і ФО (пор.: бо|йетиси йек |голий дре|ґоти “нічого не боятися” – |голий дре|ґоти ни бо|йіц:и; шу|кати попе|реч?аних до|р?іх “шукати для себе клопотів” – не шу|кай со|б'і попе|реч?аних до|р?іх; ур|валоси |вухо (кому-небудь) “урвався терпець” – так |доўго |носит глек воду, |пок'і не ур|вец:и |вухо.
У внутрішній формі ФО гуцульських говірок часто фіксуємо образні конкретизатори, генетично спільні з назвами міфічних постатей, характерних для духовної культури гуцульського обширу, зокрема хо|дити йеґ |л?існа “ходити, оголюючи ноги, мати надто відкритий одяг”, йек ко|в'ісенґка “дуже худа”, де |л?існа, ко|в'ісенґка – лісові дівчата, що можуть змінювати свою зовнішність, з'являючись чоловікам і заманюючи їх до лісу.
Магічний світ гуцулів знайшов відображення і в низці інших фразеологізмів: |мати по|моч?ника (=чорта-домовика) “про особу, що знається з нечистою силою, або ж про господаря, який аж надто успішно та без зусиль веде господарство”; ў|з?ети ру|ками “причарувати кого-небудь, домогтися чиєї-небудь прихильності з допомогою чарів”.
Специфіка внутрішньої форми деяких ФО гуцульських говірок полягає в наявності компонентів, генетично спільних з оронімами (Прилога, Кобила, Чорногора ін.), що можна пояснити особливостями ландшафту Гуцульщини: йеґ во|да поте|ч?е на при|логу “ніколи”; |зиiдес?:а то|д?і/ ко|ли |гутина с ко|билоў “ніколи”; |війе йеґ на вер?ко|билі “про дуже сильний вітер”; йек ч?орно|гора “огрядна, міцна” (тільки про жінок); п'і|ти на при|логу “померти” тощо.
Дослідження фразеологічного фонду гуцульських говірок у ширшому контексті суміжних говорів і мов сусідніх народів уточнює історію багатьох фразеологічних явищ гуцульських говірок, виявляє картину міжмовних і міждіалектних контактів. Причому запозичення можуть відбуватися на фразеологічному рівні шляхом калькування (ди|тина с ко|сиц – із румунської: copil din flori, дослівно: дитина із квіток, “нешлюбна дитина”, [|д?іўка] йак |шустка “про вродливу, здорову дівчину” (із деяким семантичним зміщенням) – із польської, пор.: jak szуstka “дужий, міцний, здоровий”; рідко безпосередньої “транслітерації” (шу|га(н) в'і|ла(г) “ніколи” – з угорської мови, де soha vilag “ніколи у світі”, – ступінь адаптації її внутрішньої форми до говірки-реципієнта відносно невеликий). Іноді запозичені лексеми в гуцульських говірках частково деактуалізуються, стаючи, наприклад, образними конкретизаторами фразеологічних порівнянь: йаґ ба|боўка “дуже вродлива” (де baba – з угорської “лялька”); йек маi|муца “невродлива” (де maimъta з румунської “мавпа”); [дур|ниi] йеґ ма|ґар? “дуже дурний” (де magбr з румунської “осел”) тощо.
Висновки
Фразеологізми, що функціонують у гуцульських говірках, становлять складну систему, у якій існують чотири типи відношень: парадигматичні (на рівні ідеографічних мікрогруп), синтагматичні (особливості семантичної сполучуваності ФО), внутрішньофразеологічні (напр., фразеологічна полісемія) і фразеотворчі (структурно-семантичні й семантичні моделі, особливості мотивації).
Фразеологічній системі гуцульських говірок притаманні широкий репертуар одиниць, архаїчність, безпосередні контакти з іншими говорами й мовами, особливо румунською, угорською, польською. Істотних діалектних відмінностей щодо мотиваційної бази та структурно-семантичних моделей порівняно з іншими говорами української мови виявлено мало. Засвідчено моделі, що демонструють особливості традиційного заняття гуцулів – відгінного пастухування; виявлено ФО, внутрішня форма яких відображає звичаї, вірування гуцулів, бувальщини й жарти, що побутують на Гуцульщині. Низку суттєвих специфічних ознак простежено у сфері формально-граматичних рис та компонентного складу фразеологізмів (наприклад, образні конкретизатори на позначення молокопродуктів, міфологічних постатей). У межах фразеологізмів зафіксовано компоненти, генетично спільні з оронімами.
У дисертації розглянуто 2 тематичні поля, 8 семантичних полів, у межах яких виділяємо 19 семантичних груп, 47 семантичних рядів. Здійснений аналіз семантичних рядів, груп і полів ФО підтвердив антропоцентричний характер фразеологічної системи гуцульських говірок. Фразеологізми переважно вживаються для експресивної характеристики людини, її рис, здібностей, дій і станів (тематичне поле “Людина”), рідше для оцінки довкілля (тематичне поле “Сприйняття навколишнього світу”). Кількісне співвідношення фразеологізмів цих тематичних полів у гуцульських говірках становить: ФО тематичного поля “Людина” – 92,8%; ФО поля “Сприйняття навколишнього світу” – 7,2%, що дещо відрізняється від того, яке подають дослідники фразеології інших діалектних обширів, а саме: 95% – 5%.
Аналіз матеріалу з гуцульського обширу підтвердив, що наповненість ідеографічних груп безпосередньо залежить від конотативної насиченості ФО і від їхньої оцінки: з усіх 46 семантичних рядів, які розглянуто в дисертації, тільки 4 характеризують денотати з позитивною оцінкою, а 21 – із негативною. Решта ж рядів кваліфікує денотати, які не викликають ні позитивних, ні негативних емоцій, проте в межах цих рядів більшість ФО має негативну оцінку.
Отже, дослідження виявило, що фразеологічній системі гуцульських говірок притаманні велике розмаїття одиниць, широка амплітуда їхнього варіювання, відносна мобільність форми й багатство семантики. Аналіз показав глибинну архаїчність законсервованих у межах ФО лексем, підтвердив належність гуцульських говірок до єдиного українського діалектного простору, засвідчив контакти з чужими мовами і можливості адаптації запозичень у діалекті.
Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:
1. Українська фразеологія мікрополя неозначено-малої кількості (у порівнянні з польською) // Матеріали Міжнародної славістичної конференції пам'яті професора К.Трофимовича. – Львів: Літопис, 1998. – Т. 1. – С. 383–386.
2. Семантика і структура проклять у гуцульських говірках // Українська філологія: школи, постаті, проблеми. Зб. наук. праць Міжнародної конференції, присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті (Львів, 23–25 жовтня 1998 р.). – Львів: Світ, 1999. – Ч. II. – С. 44–47.
3. Najnowsze badania nad dialektami huculskimi w zwi№zku z pracami: A Lexical Atlas of the Hutsul Dialect of the Ukrainian Language. Compiled and Edited from the Fieldnotes of Jan Janуw and His Students by Janusz Rieger; ?лекса Горбач, Південнобуковинська говірка і діалектний словник села Бродина, повіту Радівці (Румунія) oraz Г. Гузар, У. Єдлінська, Я. Закревська, В. Зеленчук, Н. Хобзей, Гуцульські говірки: Короткий словник // Biuletyn ukrainoznawczy. – Przemyњl, 1999. – ? 5. – С. 213–216. (у співавт. з Н. Хобзей).
4. За лісом, за пралісом рябенька крайка лежить: фразеологізми, пов'язані з поняттям “змія” в гуцульських говірках // Гуцульські говірки: Лінгвістичні та етнолінгвістичні дослідження. – Львів: Вид-во Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича, 2000. – С. 192–201.
5. Компаративні сполуки з компонентом-ентомонімом у гуцульських говірках (на тлі загальнонародної компаративної фразеології) // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. – Львів, 2000. – Вип. 29. – С. 116–123.
6. Бути на Божій правді: фразеологізми зі значенням “померти” у гуцульських говірках // Християнство й українська мова. Матеріали наукової конференції, Київ, 5–6 жовтня 2000 р. – Львів, 2000. – С. 279-288.
7. Фразеологізми семантичного ряду “ледарювати” у гуцульських говірках // Волинь – Житомирщина: Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. – Житомир: Полісся, 2000. – №6. – С.274-280.
8. Характеристика сімейного життя засобами фразеології гуцульських говірок // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: Українське і слов'янське мовознавство. Міжнародна конференція на честь 80-річчя проф. Йосипа Дзендзелівського: Зб. наук. праць. – Ужгород, 2001. – Вип. 4. – С. 390–394.
9. Відображення морально-етичних якостей людини засобами гуцульської фразеології // Вісник Черкаського університету. Серія: філологічні науки. – Черкаси, 2001. – Вип. 25. – С. 36–42.
10. Українська діалектна фразеологія: стан дослідження, проблеми, перспективи // Ukrajinistika na prahu noveho stoletн a tisнciletн // Problйmy jazyka, literatury a kultury. – Olomouж: Univerzita Palackйho v Olomouci, 2001. – S.118–124.
11. Жіноча тематика у фразеології гуцульських говірок // Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Т. Шевченка. Серія філологічна. – Луганськ: Альма Матер, 2001. – №12. – С.192–197.
12. Мовний етикет гуцулів як вияв ментальності народу // Мова і культура нації: Збірник наукових праць / За ред. Токарської А. С. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ, 2001. – С. 201–206 (у співавт. з Н.Хобзей).
Анотація
Олійник М.Я. Фразеологія гуцульських говірок. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01. – українська мова. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2002.
У дисертації здійснено ідеографічний опис фразеологічної системи гуцульських говірок, виявлено парадигматичні, синтагматичні, внутрішньофразеологічні і фразеотворчі типи зв'язків. На прикладі досліджених семантичних рядів і груп підтверджено антропоцентричний характер фразеологічної системи, простежено складний і динамічний взаємозв'язок лінгвальних й екстралінгвальних чинників. Визначено закономірності фразеологічного наповнення ідеографічних груп у гуцульських говірках. Відзначено активність побутування ФО, що характеризують негативні риси, трагічні події, табуйовані поняття.
У межах семантичних рядів виділено структурно-семантичні й семантичні моделі з більшим чи меншим ступенем продуктивності, які засвідчують особливості мотивації внутрішньої форми ФО, репрезентують варіативність компонентного складу в межах досліджуваного діалектного обширу.
Ключові слова: фразеологічна система гуцульських говірок, ідеографічний опис, діалектний обшир, семантичний ряд, фразеологізм, структурно-семантична модель, семантична модель, мотивація, внутрішня форма.
Аннотация
Олийник М.Я. Фразеология гуцульских говоров. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01. – украинский язык. – Львовский национальный университет имени Ивана Франко. – Львов, 2002.
В диссертации осуществлено идеографическое описание фразеологической системы гуцульских говоров, выявлены парадигматические, синтагматические, внутрифразеологические и фразеообразующие типы отношений. На примере исследованных семантических рядов и групп подтвержден антропоцентрический характер фразеологической системы, прослежена сложная и динамическая взаимосвязь лингвальных и екстралингвальных факторов. Выявлены закономерности фразеологического наполнения идеографических групп в гуцульских говорах. Отмечена активность бытования ФЕ, характеризующих отрицательные черты, трагические события, табуированные понятия.
В границах семантических рядов выделены структурно-семантические и семантические модели с большей или меньшей степенью производительности, которые раскрывают особенности мотивации внутренней формы ФЕ, отображают вариативность компонентного состава в границах исследуемого диалектного ареала.
Ключевые слова: фразеологическая система гуцульских говоров, идеографическое описание, диалектный ареал, семантический ряд, фразеологизм, структурно-семантическая модель, семантическая модель, мотивация, внутренняя форма.
Summary
Oliynyk M. Y. Phraseology of the Hutsul Dialects. – Manuscript.
The dissertation is submitted for a Candidate of Philology degree in speciality: 10.02.01. – Ukrainian language. – Ivan Franko Lviv National University. –Lviv, 2002.
The suggested dissertation is the first attempt of complex analysis of phraseological system of the Hutsul dialects. The selection of this dialectal continuum is determined by the following main reasons. The Hutsul dialects as the ancient Ukrainian dialects have already been researched on the lexical, grammatical, phonological, syntactical levels. But the phraseological system of the Hutsul dialects has not yet been the object of linguistic analysis.
The aim of the dissertation is an ideographical description of phraseological system of the Hutsul dialects. The aim implied fulfillment of the following tasks: gathering and fixing phraseological units in field researches; ideographical classification of phraseological units, showing the regularities of the motivations of the phraseological unit internal form; description of semantic structure; research of systemic relations; elucidation of the inter-language and inter-dialectal connections, etnocultural connotation of phraseological units.
The dissertation consists of the Introduction, two chapters, and Conclusions. Chapter 1 entitled The Main Principles of the Dialectal Phraseology characterised the state of Ukrainian dialectal phraseology, development of this linguistic branch, its main problems, perspectives. This chapter also gives ground for the linguistic status of phraseological unit, its categories.
The second chapter under the title Ideographical classification of the Hutsul Dialects phraseological units is devoted to the analysis of ideographical groups and microgrups. Phraseological material was devided into 2 thematic fields: Man and Perception of the environment. The thematic field Man consists of semantic fields Appearance (semantic groups “Beauty”, “Stature”, “Build”), Physiological state (“Age peculiarities”, “Woman's peculiarities”, “Course of life”), Internal characteristic features (“Emotional state”, “Mental ability”, “Features of character”), Actions and states (“Move”, “Work”, “Drink”, “Speak”), Human relations (“Actions in the conflicts”, “Family status”). The thematic field Perception of the environment is subdivided into semantic fields: Quantity (“Indefinite quantity”), Time (“Day time”, “Indefinite time”), Natural phenomena (“Weather”). The main element of the ideographical description is a semantic line.
Within the framework of the research material structural-semantic and semantic models were identified, which clearly demonstrate the peculiarities of phraseological variants in the Hutsul dialects, found out the regularities of the motivation of the phraseological units. 157 models were analized. Most of them are overdialectal. To the typical Hutsul models belong e.g.: Have + a milk product + in the head = “very stupid”; [White] + as + a milk product = “very beautiful” and so on.
This research leads to the conclusion that the phraseological system of the Hutsul dialects is complex and rich. It inherents in paradigmatic, syntagmatic, internal phraseological, and phraseological derivative links. It is notable for extensive repertoire of the phraseological units with the negative mark, archaic features, immediate contacts with other Carpathian dialects and Romanian, Hungarian, Polish languages. In the dissertation 2 thematic fields, 8 semantic fields, 19 semantic groups, 46 semantic lines were examined. An active occurence of phraseological units denoting man, negative features of character, intensive emotions of people, and tragic events was registered.
Key words: phraseological system of the Hutsul dialects, ideographical description, dialect, dialectal continuum, semantic line, motivation, phraseological unit, structural semantic model, semantic model, internal form.
Підписано до друку 29.05.2002 р. Формат 60х84/16.
Папір офсетний. Ум. друк. арк. 1,1. Обл.-вид. Арк. 1,0.
Наклад 120 прим. Зам. № 149.
м. Львів, вул. Руська, 16/3 (2 поверх)
Компанія “Манускрипт”, тел. 97-81-00, 74-00-36.