Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Оцінка бізнесу

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 9.11.2024

Навчальний посібник для студентів

з курсу

„Оцінка бізнесу”

м.Київ-2010р.

Становлення цивілізованих ринкових відносин в Україні обумовлює необхідність більш якісної і різносторонньої підготовки фахівців економічного профілю. В світлі цього, впровадження в учбову програму підготовки спеціалістів економічного профілю курсу „Оцінка бізнесу” продиктовано часом і об'єктивно необхідно для підвищення професійного рівня  майбутніх кадрів.

Хочеться відзначити, що питання оцінки бізнесу завжди були об'єктом пильної уваги економістів всього світу. На сьогоднішній день світова  методична база з оцінки бізнесу сформована. Проте через специфічні особливості перехідного етапу розвитку економіки в Україні, деякі точки зору західних економістів відносно оцінки бізнесу, вимагають інтерпретації і правильного застосування в наших умовах. В своїй роботі ми намагались нормалізувати світовий оціночний досвід відносно оцінки бізнесу в умовах України.

З подальшою інтеграцією України в світову економічну та політичну спільноту вимоги до якості та неупередженості оцінки дедалі зростатимуть. Це об’єктивний процес, який і буде головний індикатором  розвитку оціночної діяльності в нашій державі.

Особливу увагу в посібнику приділено практичним завданням, а також  самостійній роботі, метою яких є закріплення пройденого матеріалу і формування комплексного бачення дисципліни.

Запропонований навчальний посібник, на наш погляд, висвітлює фундаментальні основи оцінки бізнесу (підприємств) і спрямований на формування у читачів  теоретичних, методичних та практичних підходів до його оцінки.

Не претендуючи на всебічність висвітлення проблематики оцінки бізнесу ми намагались зробити посібник корисним для студентів, аспірантів, викладачів економічних вузів, а також для широкого кола осіб, які цікавляться цією тематикою.


Зміст

Розділ 1 Основні поняття про бізнес, як об’єкт оцінки

Глава 1. Поняття і цілі оцінки бізнесу

1.1

Основні поняття оцінки бізнесу;

1.2

Особливості бізнесу як об'єкту оцінки;

1.3

Необхідність і цілі оцінки бізнесу;

1.4

Види вартості, які визначаються при оцінці;

1.5

Фактори, що впливають на величину вартості бізнесу;

1.6

Підходи і методи, які використовуються  для оцінки бізнесу;

1.7

Висновки;

1.9

Тести.

Розділ 2. Теорія вартості грошей у часі

Глава 2. Вартість грошових потоків у часі

2.1.

Сутність  вартості грошей у часі;

2.2

Складний відсоток

2.3

Поточна вартість одиниці;

2.4

Поточна вартість одиничного аннуітету;

2.5

Внесок на амортизацію грошової одиниці;

2.6

Майбутня вартість аннуітету;

2.7

Фактор фактору фонду відшкодування;

2.8

Висновки;

2.9

Задачі.

Розділ 3  Доходний підхід

Глава 3. Доходний підхід до оцінки бізнесу

3.1.1

Методика оцінки

3.1.2

Метод дисконтованих грошових потоків

3.1.3

Вибір моделі грошового потоку

3.1.4

Визначення тривалості прогнозного періоду

3.1.5

Аналіз і прогнозування витрат

3.1.6

Ретроспективний аналіз і прогноз валовий виручки від реалізації

3.1.7

Визначення  ставки дисконту

3.1.8

Розрахунок величини вартості в постпрогнозний період

3.1.9

Внесення підсумкових поправок

3.2.1

Метод капіталізації доходу

3.2.2

Економічний зміст методу

3.2.3

Основні етапи застосування методу

3.2.4

Аналіз фінансової звітності

3.2.5

Вибір величини доходу, який буде капіталізована

3.2.6

Розрахунок ставки капіталізації

3.2.7

Висновки

3.2.8

Контрольні запитання

3.2.9

Задачі

Розділ 4 Порівняльний підхід

Глава 4 . Порівняльний (ринковий) підхід до оцінки бізнесу

4.1

Методика оцінки

4.2

Основні принципи відбору підприємств-аналогів

4.3

Характеристика цінових мультиплікаторів

4.4

Формування підсумкової величини вартості

4.5

Висновки

4.6

Контрольні запитання

4.7

Задачі

Розділ 5 Витратний підхід

Глава 5. Витратний підхід до оцінки бізнесу

5.1

Методика оцінки

5.2

Метод вартості чистих активів.

5.2.1

Визначення ринкової вартості нерухомого майна підприємства;

5.2.2

Застосування затратного підходу для визначення ринкової вартості нерухомого майна підприємства;

5.2.3

Застосування доходного підходу для визначення ринкової вартості нерухомого майна підприємства;

5.2.4

Застосування  порівняльного (ринкового)  підходу для оцінки нерухомості;

5.3

Оцінка ринкової вартості  машин та обладнання

5.3.1

Затратний підхід к оцінці машин та обладнання

5.3.2

Порівняльний підхід (ринковий) к оцінці вартості  машин та обладнання

5.3.3

Доходний підхід к оцінці вартості машин та обладнання

5.4

Оцінка нематеріальних активів

5.4.1

Доходний підхід

5.4.2

Порівняльний підхід.

5.4.3

Затратний підхід.

5.5

Оцінка фінансових вкладень

5.5.1

Оцінка вартості облігацій

5.5.2

Оцінка вартості звичайних акцій підприємства

5.5.3

Оцінка вартості привілейованих  акцій підприємства

5.6

Оцінка  дебіторської заборгованості

5.7

Оцінка кредиторської заборгованості

5.8

Оцінка виробничих запасів

5.9

Оцінка витрат  майбутніх періодів

5.10

Метод ліквідаційної вартості

5.11

Задачі

Розділ 1 Основні поняття про бізнес, як об’єкт оцінки

Глава 1. Поняття і цілі оцінки бізнесу

  1.  Основні поняття оцінки бізнесу;
    1.  Особливості бізнесу як об'єкту оцінки;
    2.  Необхідність і цілі оцінки бізнесу;
    3.  Види вартості, які визначаються при оцінці;
    4.  Фактори, що впливають на величину вартості бізнесу;
    5.  Підходи і методи, які використовуються  для оцінки бізнесу;
    6.  Висновки;
    7.  Тести.

1.1. Поняття оцінки бізнесу

Ще зовсім недавно поняття оцінки бізнесу в Україні розумілося, як оцінка окремого підприємства з акцентом  на майновому характері, тобто вартість бізнесу  розумілася, як вартість всіх  активів оцінюваного підприємства. Таке бачення питання досить ефективно використовувалося в процесі приватизації державних підприємств, де головною метою було не оцінка майбутніх можливостей  такого підприємства, виражене в поточній вартості, а вартість майна (активів), яке було у нього на балансі.

В умовах, коли процеси приватизації майже завершені, коли активно встановлюється вторинний ринок, оцінка бізнесу трансформується в необхідність розуміння його не як оцінки юридичної особи, а оцінки  прав власності, матеріальних та нематеріальних активів якими це підприємство володіє .

Таким чином оцінка бізнесу в умовах України може розумітись в наступних аспектах:

  •  Оцінка підприємств (оцінка цілісно-майнових комплексів);
  •  Оцінка бізнесу.

Оцінка бізнесу передбачає оцінку конкретної діяльності, яка організована в рамках певної організаційно-правової форми. Головний критерій при цьому – доходність  бізнесу, а отже і вибір адекватного методологічного підходу до його оцінки.  В даному випадку головне для оцінювача – оцінити здатність такого бізнесу генерувати доход.

При оцінці підприємств, як цілісно-майнових комплексів, отримана вартість такого підприємства коригується на вартість нематеріальних активів (торгові марки, знаки, гудвіл) та на вартість не функціонуючих активів. Зрозуміло, що конкретний бізнес в рамках організаційно-правової форми може бути об’єктом купівлі-продажу, але це не обов’язково супроводжується переходом власності не торгові марки, знаки і.т.і.

Таким чином відмінності розуміння оцінки підприємства та оцінки бізнесу зумовлені особливостями підприємства , як об’єкта оцінки.

На нашу думку головними з них є дві:

  •  Наявність у підприємства сукупності нематеріальних активів, таких як торгові знаки, торгові марки, гудвіл, які істотним чином впливають на вартість такого підприємства;
  •  Наявність у підприємства нефункціонуючих активів, які прямо чи опосередковано не використовуються в бізнесі, але в цілому впливають на вартість такого підприємства.

Оцінка вартості будь-якого об’єкту власності є впорядкованим, цілеспрямованим процесом визначення в грошовому виразі вартості об'єкту з урахуванням потенційного і реального доходу, який цей об’єкт приносить в певний момент часу в умовах конкретного ринку.

Процес оцінки передбачає наявність оцінюваного об’єкту і оцінюючого суб'єкта.

Суб'єктом оцінки виступають професійні оцінювачі, що володіють спеціальними знаннями і практичними навичками. Об'єктом оцінки може бути будь-який об'єкт власності в сукупності з правами, якими наділений його власник. Це може бути бізнес, компанія, підприємство, фірма, банк, окремі види активів, як матеріальних, так і нематеріальних.

Особливістю процесу оцінки вартості є її ринковий характер. Це означає, що оцінка не обмежується визначенням лише одних витрат на створення або придбання оцінюваного об’єкту. Вона обов'язково враховує сукупність ринкових факторів: фактора часу, фактора ризику, ринкову кон'юнктуру, рівень і модель конкуренції, економічні особливості оцінюваного об’єкту, його ринкове реноме, а також макро- і мікроекономічне середовище.

Основними факторами є час і ризик. Ринкова економіка відрізняється динамізмом. Фактор часу, мабуть, - найважливіший фактор, що впливає на всі ринкові процеси, на ціну, на вартість, на прийняття рішень.

Непродуктивно витрачений час означає втрату грошей. Єдиний спосіб уникнути цього - примусити капітал працювати. Гроші не приносять доход, якщо лежать «мертвим тягарем». При цьому важливо розуміти  час отримання доходу, оскільки вже отриманий доход може бути реінвестований.

Час отримання доходу вимірюється інтервалами, періодами. Інтервал, або період, може бути рівний дню, тижню, місяцю, кварталу, півріччю або року.

Час, протягом якого повинні виплачені або отримані кошти, має першорядне значення в процесі оцінки. Ринкова вартість об’єкту змінюється в часі, під впливом багатьох факторів, тому вона може бути розрахована на даний момент часу. Завтра ринкова вартість може бути вже іншою. Отже, постійна оцінка і переоцінка об'єктів власності в цілому є необхідною в умовах ринкової економіки.

Іншою сутнісною рисою ринкової економіки є ризик. Під ризиком розуміються непостійність і невизначеність, пов'язана з кон'юнктурою ринку, з макроекономічними процесами і т.і. Іншими словами, ризик - це вірогідність того, що доходи, які будуть отримані від інвестицій, виявляться більше або менше прогнозованих. При оцінці важливо пам'ятати, що існують різні види ризику, і що жодне з вкладень в умовах ринкової економіки не є абсолютно безризиковим.

Підходи і методи, використовувані оцінювачем, визначаються в залежності, як від особливостей процесу оцінки, так і від економічних особливостей оцінюваного об’єкту, а також від цілей і принципів оцінки.

Власність в буденному розумінні представлена своєю зовнішньою ознакою - владою людини над речами. Володіти річчю може тільки суб'єкт: фізична або юридична особа, у тому числі держава, делегуюча своє право власності представникам адміністрації.

Суб'єкт власності - це економічно відособлена юридична або фізична особа, що володіє конкретним об'єктом (капіталом, землею і відповідними економічними інтересами). Реалізувавши економічні інтереси, суб'єкти вступають у економічні відносини, зокрема з приводу володіння, розпорядження і використання належних їм об'єктів. Таким чином, власність - це відносини між суб'єктами. Немає і не може бути відносин між суб'єктом і матеріальним (духовним) благом. Може бути тільки відношення між певними суб'єктами з приводу володіння, розпорядження і використання конкретного блага. Таке розуміння власності закладено в основу всіх економічних, юридичних, організаційно-управлінських процесів, у тому числі в основу визначення її вартості, в основу оцінки. Ринкова оцінка повинна враховувати не тільки цінність складових елементів певного об’єкту - сукупність факторів виробництва, але і економічних відносин, що реалізували право власності на нього.

В сучасних умовах будь-який об'єкт власності може бути джерелом доходу і об'єктом ринкової операції, у тому числі таким об'єктом є і права власника. Особливий інтерес при цьому представляє бізнес як процес отримання доходу, як власність, що приносить доход. Основу бізнесу, його невід'ємну суть складає капітал. Капітал є матеріальної базою сучасної економічної системи. На різних рівнях розвитку економічна наука визначала його по-різному. Проте більшість вчених і практиків давали більше або менше однакове тлумачення даної категорії: капітал - це багатство, засоби виробництва, фактори виробництва, тобто різні матеріально-речовинні форми інвестованої праці, праці, що приносить доход. Процес отримання доходу передбачає певні економічні відносини, у тому числі відносини власності. Значить, крім того, що капітал - це матеріально-речовинні фактори виробництва, це також економічні відносини між суб'єктами процесу створення доходу.

Власність і капітал формуються і використовуються в рамках певних організаційних структур - підприємств, організацій, фірм, а також у сфері певного бізнесу. Тому їхню ринкову оцінку проводять стосовно конкретної форми існування. Хоча підприємство і фірма своїм внутрішнім економічним змістом мають капітал, між ними існують не тільки загальні риси, але і відмінності. Загальним є матеріальна, трудова, грошова, інформаційна основа, а відмінності виражаються в нематеріальних активах, що роблять істотний вплив на ефективність, конкурентоспроможність, положення на ринку і перспективи розвитку. В нематеріальних активах фірми виділяються фірмове ім'я, фірмові знаки, технології, маркетингова система, що є додатковим джерелом доходу, реалізованим або потенційним.

Бізнес - це конкретна діяльність, організована в рамках певної структури. Головна її ціль - отримання доходу. Таким чином, капітал є основою, внутрішнім змістом будь-якого процесу створення продукту або послуги, здійснюваного з метою отримання доходу. Отримання доходу - це ціль і кінцевий результат діяльності в багатьох сферах, галузях економіки, тобто ціль і результат бізнесу. Будь-який бізнес має свою економіко-організаційну форму у вигляді підприємства. Підприємство, прагнучи зайняти свою власну ринкову нішу, виділитися з середовища подібних, закріпити свої специфічні особливості, створює і реєструє свої відмінності у вигляді фірмової назви і атрибутів. Фірма - це вивіска, знак, ім'я конкретного підприємства, що є в даній сфері економіко-організаційною формою бізнесу, що має в своїй основі капітал.

1.2.  Особливості бізнесу як об'єкту оцінки

Власник бізнесу має право продати його, закласти, застрахувати, заповідати. Таким чином, бізнес стає об'єктом операції, товаром зі всіма властивими йому властивостями.

Як будь який товар, бізнес має бути корисним для покупця. Перш за все він повинен відповідати потребі в отриманні доходів. Як і у будь-якого іншого товару, корисність бізнесу реалізується  в користуванні їм. Отже, якщо бізнес не приносить доходу власнику, він втрачає для нього свою корисність і підлягає продажу. І якщо хтось інший бачить нові способи його використання, інші можливості отримання доходу, то бізнес стає товаром. Все це справедливо і для підприємства, і для фірми.

В той же час отримання доходу, відтворювання або формування альтернативного бізнесу, нового підприємства супроводиться певними витратами.

Корисність і витрати в сукупності складають ту величину, яка є основою ринкової ціни, що розраховується оцінювачем і яку можна визначити як ринкову вартість. Таким чином, бізнес, як певний вид діяльності, підприємство і фірма, як його організаційна форма в ринковій економіці, задовольняють потреби власника в прибутках, для отримання яких затрачуються певні ресурси.

Бізнес, підприємство та фірма володіють всіма ознаками товару і можуть бути об'єктом купівлі-продажу . Але це товари особливого роду. І особливості ці зумовлюють принципи і методи оцінки.

По-перше, це товар інвестиційний, тобто товар, вкладення в який здійснюються з метою віддачі в майбутньому. Витрати і доходи роз'єднані в часі. Причому розмір очікуваного доходу не відомий, має характер вірогідності, тому інвестору доводиться враховувати ризик можливої невдачі. Якщо майбутні доходи з урахуванням часу їхнього отримання виявляються менше витрат на придбання інвестиційного товару, він втрачає свою інвестиційну привабливість. Таким чином, поточна вартість майбутніх доходів, які може отримати власник, є верхньою межею ринкової ціни з боку покупця.

По-друге, бізнес є системою, але продаватися може як вся система в цілому, так і окремо її підсистеми і навіть елементи. В цьому випадку руйнується його зв'язок з власним конкретним капіталом, конкретною організаційно-економічною формою, елементи бізнесу стають основою формування іншої, якісно нової системи. Фактично товаром стає не сам бізнес, а окремі його складові.

По-третє, потреба в цьому товарі залежить від процесів, які відбуваються як всередині самого товару, так і в зовнішньому середовищі. Причому, з одного боку, нестабільність в товаристві приводить бізнес до нестійкості, з іншого боку, його нестійкість веде до подальшого наростання нестабільності і в самому товаристві. З цього витікає ще одна особливість бізнесу як товару - потреба в регулюванні купівлі-продажу.

По-четверте, враховуючи особливе значення стійкості бізнесу для стабільності в товаристві, необхідна участь держави не тільки в регулюванні механізму купівлі-продажу  бізнесу, але і у формуванні ринкових цін на бізнес, в його оцінці.

1.3.Необхідність і цілі оцінки бізнесу

Професійний оцінювач в своїй діяльності завжди керується конкретною ціллю. Чітке, грамотне формулювання цілі дозволяє правильно визначити вид вартості, що розраховується, вибрати метод оцінки.

Як правило, ціль оцінки полягає у визначенні якої-небудь оцінної вартості, що необхідно клієнту для прийняття рішень. В проведенні оцінних робіт зацікавлені різні сторони: з державних структур до приватних осіб; в оцінці бізнесу можуть бути зацікавлені контрольно-ревізійні органи, управлінські структури, кредитні організації, страхові компанії, податкові фірми і інші організації, приватні власники бізнесу, інвестори і т.і.

Сторони, зацікавлені в проведенні оцінних робіт, прагнучи реалізувати свої економічні інтереси, визначають цілі оцінки. Оцінку бізнесу проводять в цілях:

підвищення ефективності поточного управління підприємством, фірмою;

  •  визначення вартості цінних паперів у разі купівлі-продажу  акцій підприємств на фондовому ринку. Для прийняття обґрунтованого інвестиційного рішення необхідно оцінити власність підприємства і частку цієї власності, що припадає на пакет акцій, що придбавався, а також можливі майбутні доходи від бізнесу;
  •  визначення вартості підприємства у разі його купівлі-продажу  цілком або по частинах. Коли власник підприємства вирішує продати свій бізнес або коли один з членів товариства навмисний продати свій пай, виникає необхідність визначення ринкової вартості підприємства або частини його активів. В ринковій економіці часто необхідно оцінити підприємство для підписання договору, що встановлює частки співвласників у разі розірвання договору або смерті одного з партнерів;
  •  реструктуризації підприємства. Ліквідація підприємства, злиття, поглинання або виділення самостійних підприємств з складу холдингу передбачає проведення його ринкової оцінки, оскільки необхідно визначити ціну купівлі або викупу акцій, конвертації, величину премії, виплачуваної акціонерам фірми, що поглинається;
  •  розробки плану розвитку підприємства. В процесі стратегічного планування важливо оцінити майбутні доходи фірми, ступінь її стійкості і цінність іміджу;
  •  визначення кредитоспроможності підприємства і вартості застави при кредитуванні. В даному випадку оцінка потрібна внаслідок того, що величина вартості активів по бухгалтерській звітності може різко відрізнятися від їхньої ринкової вартості;
  •  страхування, в процесі якого виникає необхідність визначення вартості активів напередодні втрат;
  •  прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Інфляція спотворює фінансову звітність підприємства, тому періодична переоцінка майна незалежними оцінювачами дозволяє підвищити реалістичність фінансової звітності, що є базою для прийняття фінансових рішень;
  •  здійснення інвестиційного проекту розвитку бізнесу. В цьому випадку для його обґрунтовування необхідно знати початкову вартість підприємства в цілому, його власного капіталу, активів, бізнесу.

Якщо ж об'єктом операції купівлі-продажу, кредитування, страхування, оренди або лізингу, внесення паю є який-небудь елемент майна підприємства то окремо оцінюється необхідний об'єкт, наприклад нерухомість, машини і устаткування, нематеріальні активи.

Згідно  до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” оцінка вартості майна підприємства проводиться в наступних випадках:

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках:

  •  створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності;

  •  реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна);

  •  виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна);

  •  визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства;

  •  приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;

  •  переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;

  •  оподаткування майна та визначення розміру державного мита згідно з законом;

  •  передачі майна під заставу;

  •  визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;

  •  в інших випадках за рішенням суду або у зв'язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.

  •  Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках його застави, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

1.4. Види вартості, які визначаються при оцінці

Розумне обговорення методів оцінки неможливе без прив'язки до якого-небудь загальновизнаного визначення вартості. Визначення причини і цілі проведення робіт по оцінці служить підставою для вибору варіанту здійснення оцінних процедур.

Щоб розібрати цю процедуру пригадаємо, що ринок платить тільки за ті активи, які приносять йому доход від їхнього використання. Для вибору адекватного стандарту вартості бізнесу такою основною ознакою виступає джерело формування доходу.

Всього виділяють два джерела формування доходу при використанні підприємства:

  •  Доход від діяльності підприємства
  •  Доход від розпродажу активів підприємства.

Відповідно до цього у виділяють два види вартості:

1. Вартість діючого підприємства. Це вартість, що відображає перше джерело доходу, передбачає, що підприємство продовжує свою діяльність і приносить доход.

2. Вартість підприємства по активах. Це вартість, що відображає друге джерело доходу, передбачає, що підприємство буде розформовано або ліквідоване, тобто підприємство оцінюється поелементно.

Найбільш часто вживані види (стандарти) вартості, що відображають джерела утворення доходу, наведені в таблиці  1.1:

         Таблиця 1.1

Діюче підприємство

Поелементна оцінка

Ринкова вартість.

Цей вид вартості відображає обидва підходи і відповідає максимуму із вартостей, отриманих за допомогою використання двох підходів.

Інвестиційна вартість.

Це обґрунтована вартість підприємства для конкретного або передбачуваного власника. Враховує приріст доходу від використання ноу-хау, планів реорганізації і т.і.

Ліквідаційна вартість.

Це обґрунтована вартість продажу активів підприємства за вирахуванням загальної суми зобов'язань і витрат на продаж.

У свою чергу залежно від цілей оцінки і обставин бізнес може оцінюватися по-різному. Тому для проведення оцінки потрібне точне визначення вартості.

Згідно до Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав"  виділяють наступні види вартості:

Ринкова вартість  -  вартість,  за  яку  можливе   відчуження об'єкта  оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу  за умови,  що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу;

Ліквідаційна вартість  - вартість,  яка може бути отримана за умови продажу об'єкта оцінки у строк,  що є  значно  коротшим  від строку  експозиції подібного майна,  протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості;

Вартість заміщення  -  визначена  на  дату   оцінки   поточна вартість витрат на створення (придбання) нового об'єкта, подібного до об'єкта оцінки, який може бути йому рівноцінною заміною;

Вартість відтворення  -  визначена  на  дату  оцінки  поточна вартість  витрат на створення (придбання) в сучасних умовах нового об'єкта, який є ідентичним об'єкту оцінки;

Залишкова вартість   відтворення  -   вартість заміщення  (відтворення) об'єкта оцінки за вирахуванням усіх видів зносу (для нерухомого майна  -  з  урахуванням  ринкової  вартості земельної ділянки при її існуючому використанні (прав,  пов'язаних із земельною ділянкою);

Вартість ліквідації - вартість,  яку очікується  отримати  за об'єкт   оцінки,   що  вичерпав  корисність  відповідно  до  своїх первісних функцій;

Спеціальна вартість - сума ринкової вартості та  надбавки  до неї,  яка формується за наявності нетипової мотивації чи особливої заінтересованості потенційного  покупця  (користувача)  в  об'єкті оцінки;

Інвестиційна вартість  -  вартість,  визначена  з урахуванням конкретних умов, вимог та мети інвестування в об'єкт оцінки;

Вартість у  використанні  -  вартість,   яка   розраховується виходячи  із  сучасних  умов використання об'єкта оцінки і може не відповідати його найбільш ефективному використанню;

Оціночна вартість   -   вартість,   яка    визначається    за встановленими алгоритмом та складом вихідних даних;

Заставна вартість  — оцінка підприємства по ринковій вартості для цілей іпотечного кредитування.

Балансова вартість  — витрати на придбання об’єкту власності. Балансова власність буває первинною і відновною. Первинна вартість відображається в бухгалтерських документах на момент введення в експлуатацію. Відновна вартість відтворювання раніше створених основних засобів визначається в процесі переоцінки основних фондів.

В основі оцінки бізнесу лежить припущення, що сьогоднішня вартість рівна вартості майбутніх вигод (доходів), які власник отримає в результаті володіння даною власністю (бізнесом).

Взаємозв'язок між ціллю оцінки і видами вартості, використовуваними для оцінки

      Таблиця 1.2.

Ціль оцінки

Види вартості

Допомогти потенційному покупцю (продавцю) визначити передбачувану ціну

Ринкова

Визначити доцільність інвестицій

Інвестиційна

Забезпечити заявки на отримання позики

Заставна

Визначити суми покриття за страховим договором або сформулювати вимоги у зв'язку з втратою або пошкодженням застрахованих активів

Страхова

Можлива ліквідація (часткова або повна) діючого підприємства

Ліквідаційна

1.5.  Фактори, що впливають на величину вартості бізнесу

При визначенні вартості оцінювач приймає до уваги різні мікро- і макроекономічні фактори, до числа яких відносяться наступні.

Попит. Попит визначається перевагами споживачів, які залежать від того, які доходи приносить даний бізнес власнику, за якого часу, з якими ризиками це зв'язано, які можливості контролю і перепродажу даного бізнесу.

Доход. Доход, який може отримати власник об’єкту, залежить від характеру операційної діяльності і можливістю отримати доход від продажу об’єкту після використання. Доход від операційної діяльності, у свою чергу, визначається співвідношенням потоків доходів і витрат.

Час. Велике значення для формування вартості підприємства має час отримання доходів. Один випадок, якщо власник придбаває активи і швидко починає одержувати доход від їхнього використання, і інший випадок, якщо інвестування і повернення капіталу відокремлене значним проміжком часу.

Ризик. На величині вартості неминуче позначається і ризик, як вірогідність отримання очікуваних в майбутньому доходів.

Контроль. Одним з найважливіших факторів, що впливають на вартість, є ступінь контролю, який одержує новий власник.

Якщо підприємство купляє в індивідуальну приватну власність або якщо отримується контрольний пакет акцій, то новий власник одержує такі істотні права, як право призначати керівників, визначати величину оплати їхньої праці, впливати на стратегію і тактику роботи підприємства, продавати або купляти його активи; реструктурувати і навіть ліквідовувати дане підприємство; ухвалювати рішення про поглинання інших підприємств; визначати величину дивідендів і т.і. Внаслідок того, що купляють великі частки, вартість і ціна, як правило, будуть вище, ніж у разі купівлі  неконтрольного пакету акцій.

Ліквідність. Одним з найважливіших факторів, що впливають при оцінці на вартість підприємства і його майна, є ступінь ліквідності цієї власності. Ринок готовий виплатити премію за активи, які можуть бути швидко конвертовані в гроші з мінімальним ризиком втрати частини їх вартості.

Звідси вартість закритих акціонерних товариств повинна бути нижче вартості аналогічних відкритих товариств.

Обмеження. Вартість підприємства реагує на будь-які обмеження, які має бізнес. Наприклад, якщо держава обмежує ціни на продукцію підприємства, то вартість такого бізнесу буде нижче, ніж у разі відсутності обмежень.

Співвідношення попиту і пропозиції. Попит на підприємство разом з корисністю залежить також від платоспроможності потенційних інвесторів, цінності грошей, а також можливістю залучати додатковий капітал. Ставлення інвестора до рівня доходності  і ступеня ризику залежить від його віку. Більш молоді схильні йти на великий ризик заради більш високої прибутковості в майбутньому.

Важливим фактором, що впливає на попит і вартість бізнесу, є наявність альтернативних можливостей для інвестицій.

Попит залежить не тільки від економічних факторів. Важливі також соціальні і політичні фактори, такі, як ставлення до бізнесу в суспільстві і політична стабільність. Ціна пропозиції передусім визначаються витратами створення аналогічних підприємств. Кількість виставлених на продаж об'єктів також впливає на доходність.

Вибір рішення покупця і продавця залежить від перспективи розвитку даного бізнесу. Звичайно, вартість підприємства в передбанкротному стані нижче за вартість підприємства з аналогічними активами, але фінансово стабільного.

На оцінну вартість будь-якого об’єкту впливає співвідношення попиту і пропозиції. Якщо попит перевищує пропозицію, то покупці готові сплатити максимальну ціну. Верхня межа ціни попиту визначається поточною вартістю майбутніх доходів, які може отримати власник від володіння цим підприємством. Особливо це характерно для галузі, в якій пропозиція обмежена природними можливостями. Звідси витікає, що у разі перевищення попиту над пропозицією найбільш близькі до максимальної межі ціни на сировинні підприємства. В той же час при перевищенні попиту над пропозицією можлива поява в деяких галузях нових підприємств. В довгостроковому плані ціни на ці підприємства можуть дещо впасти.

Якщо пропозиція перевищує попит, то ціни диктує виробник. Мінімальна ціна, по якій він може продати свій бізнес, визначається витратами на його створення.

Отже, основними факторами, які визначають вартість, є:

  •  попит;
  •  поточний і майбутній доход  оцінюваного бізнесу;
  •  витрати на створення аналогічних підприємств;
  •  співвідношення попиту і пропозиції на аналогічні об'єкти;
  •  ризик отримання доходів;
  •  ступінь контролю над бізнесом і ступенем ліквідності активів.

1.6. Підходи і методи, які використовуються для оцінки бізнесу

Оцінку бізнесу здійснюють з позицій трьох підходів: прибуткового, витратного і порівняльного. Кожний підхід дозволяє підкреслити певні характеристики об’єкту.

Так, при оцінці з позиції  доходного  підходу в головним є доход, як основний фактор, який визначає величину вартості об’єкту. Чим більше доход, який приносить об'єкт оцінки, тим більше величина його ринкової вартості за інших рівних умов. При цьому мають значення тривалість періоду отримання можливого доходу, ступінь і вид ризиків, супроводжуючих даний процес. Оцінювач, що уважно вивчає відповідну ринкову інформацію, перераховує ці вигоди в єдину суму поточної вартості. Доходний підхід це визначення поточної вартості майбутніх доходів, які виникнуть в результаті використання власності і можливого подальшого її продажу. В даному випадку застосовується оцінний принцип очікування.

Хоча, як правило, доходний підхід є найприйнятнішим для оцінки бізнесу, корисно буває використовувати також порівняльний і витратний підходи. В деяких випадках витратний або порівняльний підхід є більш точним і ефективним. У багатьох випадках кожний з трьох підходів може бути використаний для перевірки оцінки вартості, отриманої за допомогою інших підходів.

Порівняльний підхід особливо ефективний у разі існування активного ринку співставних об'єктів власності. Точність оцінки залежить від якості зібраних даних, оскільки, застосовуючи даний підхід, оцінювач повинен зібрати достовірну інформацію про недавні продажі зіставних об'єктів. Ці дані включають: фізичні характеристики, час продажу, місцеположення, умови продажу і фінансування. Дієвість такого підходу знижується, якщо операцій було мало і моменти їхнього здійснення і оцінки розділяє тривалий період, якщо ринок знаходиться в аномальному стані, оскільки швидкі зміни на ринку призводять до спотворення показників. Порівняльний підхід базується на застосуванні оцінного принципу заміщення. Для порівняння вибираються конкуруючі з оцінюваним бізнесом об'єкти. Звичайно, між ними існують відмінності, тому потрібно провести відповідне коригування даних. За основу  коригування покладений принцип внеску.

Витратний підхід найбільше застосовується для оцінки об'єктів спеціального призначення, а також нового будівництва, для визначення варіанту якнайкращого і найефективнішого використання землі, а також в цілях страхування. Зібрана інформація включає дані про ціни на землю, будівельні специфікації, дані про рівень зарплати, вартість матеріалів, витрати на устаткування, про доход і невигідні витрати будівельників на місцевому ринку і т.п. Необхідна інформація залежить від специфіки оцінюваного об’єкту. Даний підхід складно застосовувати при оцінці унікальних об'єктів, що володіють історичною цінністю, естетичними характеристиками, або застарілих об'єктів.

Витратний підхід заснований на принципі заміщення, якнайкращого і найефективнішого використання, збалансованості, економічної величини і економічного розподілу.

В цілому всі три підходи взаємозв'язані. Кожний з них передбачає використання різних видів інформації, одержуваної на ринку. Наприклад, основними для витратного підходу є дані про поточні ринкові ціни на матеріали, робочу силу і інші елементи витрат. Доходний підхід вимагає використання коефіцієнтів капіталізації, які також розраховуються за даними ринку.

При виборі підходу перед оцінювачем відкриваються різні перспективи. Хоча ці підходи ґрунтуються на даних, зібраних на одному і тому ж ринку, кожний має справу з різними аспектами ринку. На ідеальному ринку всі три підходи повинні привести до однієї і тієї ж величини вартості. Проте більшість ринків є недосконалими, пропозиція і попит не знаходяться в рівновазі. Потенційні користувачі можуть бути неправильно інформовані, виробники можуть бути неефективні. По цих, а також і із інших причин дані підходи можуть давати різні показники вартості.

Кожний з трьох розглянутих підходів передбачає використання при оцінці властивих йому методів.

Доходний підхід

            

Метод капіталізації

Метод дисконтованих грошових потоків

Мал. 1.1. Методи доходного  підходу

Згідно методу капіталізації ринкова вартість бізнесу визначається по формулі V=D/R, де D – чистий доход бізнесу за рік;R – коефіцієнт капіталізації.

Метод дисконтування грошових потоків заснований на прогнозуванні цих потоків від даного бізнесу, які  потім дисконтуються по ставці дисконту, відповідній необхідній інвестором ставці доходу (мал. 1.1.)     

Витратний підхід

            

Метод чистих активів

Метод ліквідаційної вартості

Мал. 1.2. Методи витратного підходу

Ринкова вартість бізнесу методом  чистих активів визначається як різниця між сумами ринкових вартостей  всіх активів підприємства і його зобов'язаннями.

Ліквідаційна вартість підприємства є різницею між сумарною вартістю всіх активів підприємства і витратами на його ліквідацію. (мал. 1.2.)

Порівняльний підхід

            

Метод ринку капіталу

Метод операцій

Метод галузевих коефіцієнтів

Мал. 1.3. Методи порівняльного підходу

Метод ринку капіталу заснований на ринкових цінах акції аналогічних компаній. Інвестор, діючи за принципом заміщення (або альтернативної інвестиції), може інвестувати або в ці компанії, або в оцінювану компанію. Тому дані про компанію, чиї акції знаходяться у вільному продажу, при використанні відповідних коректувань повинні служити орієнтиром для визначення ціни оцінюваної компанії.

Метод операцій заснований на аналізі цін придбання контрольних пакетів акцій схожих компаній.

Метод галузевих коефіцієнтів дозволяє розраховувати орієнтовну вартість бізнесу по формулах, виведених на основі галузевої. (мал. 1.3.)

Процес оцінки бізнесу передбачає визначення задачі, збір і аналіз інформації в цілях отримання обґрунтованої оцінки вартості. Процес оцінки бізнесу може бути розділений на сім етапів:

1. Визначення задачі.

2. Складання плану оцінки.

3. Збір і перевірка інформації.

4. Вибір доречних підходів до оцінки.

5. Узгодження результатів і підготовка підсумкового висновку.

6. Звіт про результати оцінки вартості

7. Уявлення і захист звіту.

1.7. Висновки

Розвиток ринкової економіки, відродження інституту приватної власності обумовлюють необхідність і можливість оцінки власності.

Оцінка - це визначення вартості об’єкту власності в конкретних умовах ринку в певний момент часу. Залежно від цілі оцінки, що проводиться, визначають різні види вартості: ринкову, інвестиційну, заставну, страхову, ліквідаційну, вартість відтворювання, заміщення, ефективну вартість. Будь-який вид вартості, що розраховується оцінювачем, є не історичним фактором, а оцінкою конкретного об’єкту власності в даний момент відповідно до вибраної цілі. Будь-який вид оцінної вартості виражає ринковий погляд на вигоду, яку має власник даного об’єкту або покупець на момент оцінки. Основою вартості будь-якого об’єкту власності є його корисність.

Бізнес - це конкретна діяльність, організована в рамках певної структури. Головною ціллю такої діяльності є отримання доходу.

Як всякий товар, бізнес володіє корисністю для покупця, і це робить можливим визначення вартості бізнесу як особливого товару. На величину вартості бізнесу роблять вплив численні фактори, Вони включають мотивації покупців і продавців, продуктивність бізнесу, стан навколишнього фінансово-економічного середовища. Вартість бізнесу уособлює в собі вплив фізичних, фінансово-економічних, соціальних і політико-правових факторів як в даний час, так і в прогнозованому майбутньому.

Процес оцінки базується на певних принципах і стандартах.

Основними принципами оцінки є: принцип корисності або прибутковості, принцип заміщення, очікування або передбачення, принцип ефективного внеску, залишкової продуктивності, граничної продуктивності, відповідності вимогам ринку.

Оцінювач працює по замовленнях державних органів, підприємств, банків, інвестиційних, страхових інститутів, податкових інспекцій, а також громадян. В своїй діяльності він керується певними правовими, професійними і етичними нормами.

1.8. Тести

1. Вартість бізнесу (підприємства) для конкретного інвестора, заснована на його планах, називається:

а) вартістю діючого підприємства;

б) інвестиційною вартістю;

в) обґрунтованою ринковою вартістю;

г) балансовою вартістю.

2. Що з наведеного  не відповідає визначенню ліквідаційної вартості:

а) вартість, розрахована на основі реалізації активів підприємства   по окремості;

б) різниця між виручкою від продажу активів підприємства по окремості;

у) вартість, розрахована по конкретному факту;

г) вартість, що враховує індивідуальні вимоги конкретного інвестора;

д) вартість, розрахована для підприємства, яке знаходиться в стані банкрутства?

3. Дотримання якої з нижченаведених умов є необов'язковим при визначенні якнайкращого і найефективнішого способу використання нерухомості:

а) на даному ринку існують достатні економічні можливості для обґрунтовування запропонованого використання;

б) топографія відповідає або може бути приведена у відповідність з пропонованим варіантом використання;

в) населення району не заперечує супроти запропонованого використання;

г) запропонований варіант використання відповідає існуючим або можливим нормам зонування?

4. Якщо бізнес приносить потік доходів, що нестабільно змінюється, який метод доцільно використовувати для його оцінки:

а) метод надмірних доходів;

б) метод капіталізації доходу;

в) метод чистих активів;

г) метод дисконтованих грошових потоків?


Розділ 2. Теорія вартості грошей у часі

Глава 2. Вартість грошових потоків у часі

2.1. Сутність  вартості грошей у часі;

2.2. Складний відсоток

2.3. Поточна вартість одиниці;

2.4. Поточна вартість одиничного аннуітету;

2.5. Внесок на амортизацію грошової одиниці;

2.6. Майбутня вартість аннуітету;

2.7. Фактор фактору фонду відшкодування;

2.8. Висновки;

2.9. Задачі.

2.1. Сутність вартості грошей у часі

Прийняття рішень щодо вкладення капіталу визначається, насамперед, величиною доходу, який інвестор передбачає отримати в майбутньому. Наприклад, придбаваючи зараз облігацію, ми розраховуємо протягом всього терміну позики регулярно одержувати доход у вигляді нарахованих відсотків, а після закінчення цього терміну отримати основну суму боргу. Вкладення капіталу вигідно тільки в тому випадку, якщо передбачувані надходження перевищать поточні витрати. В нашому прикладі інвестиційний доход рівний сумі отриманих відсотків. Проте вхідні  грошові потоки (виплата відсотків і основної суми боргу) і вихідні  (інвестування капіталу) не будуть співпадати за часом виникнення і, отже, не можуть бути співставними.

Теорія зміни вартості грошей у часі виходить з припущення, що гроші, що є специфічним товаром, який з часом змінює свою вартість і, як правило, знецінюються. Зміна вартості грошей відбувається під впливом ряду факторів, найважливішими з яких можна назвати інфляцію і здатність грошей приносити доход за умови їхнього розумного інвестування в альтернативні проекти.

Таким чином, в даному випадку ми повинні порівнювати витрати на придбання облігації з сумою майбутніх доходів, приведених до різного часу, до співставного  вигляду називається оцінкою грошових потоків у часі. Така оцінка грошових потоків заснована на використанні шести функцій складного відсотка, або шести функцій грошової одиниці.

1. Складний відсоток.

2. Дисконтування.

3. Поточна вартість аннуітету.

4. Періодичний внесок на погашення кредиту.

5. Майбутня вартість аннуітету.

6. Періодичний внесок до фонду накопичення.

Теорія і практика використання вказаних функцій складного відсотка базуються на ряді допущень.

1. Грошовий потік - це грошові суми, що виникають в певній хронологічній послідовності.

2. Грошовий потік, в якому всі суми розрізняються по величині, називають звичайним грошовим потоком.

3. Грошовий потік, в якому всі суми рівновеликі, називають аннуітетом.

4. Суми грошового потоку виникають через однакові проміжки часу, які називають періодом.

5. Грошовий потік може виникати в кінці, на початку і середині періоду.

6. Заздалегідь розраховані таблиці складного відсотка без коригування застосовні тільки до грошового потоку, що виникає в кінці періоду.

7. Доход, одержуваний на інвестований капітал, з господарського обороту не вилучається, а приєднується до основного капіталу.

8. Тимчасова оцінка грошових потоків враховує ризики, пов'язані з інвестуванням.

9. Ризик - це вірогідність отримання в майбутньому доходу, співпадаючого з прогнозною величиною.

10. Рівень ризику повинен мати адекватну ставку доходу на вкладений капітал.

11. Ставка доходу на інвестиції - це процентне співвідношення між чистим доходом і вкладеним капіталом.

2.2. Складний відсоток  (майбутня вартість одиниці)

Символ функції - FV.

Дана функція дозволяє визначити майбутню вартість суми, якою має в своєму розпорядженні інвестор зараз, виходячи з передбачуваної ставки доходу, терміну накопичення і періодичності нарахування відсотків.

Розрахунок майбутньої вартості заснований на логіці складного відсотка, який представляє геометричну залежність між первинним внеском, процентною ставкою і періодом накопичення:

FV= PV (1 + r)n

де:  

FV-величина накопичення;

PV-первинний внесок;

r - процентна ставка;

n - число періодів нарахування відсотків.

Задача, що по суті є алгоритмом, що дозволяє вирішувати різноманітні інвестиційні проблеми, може бути сформульована таким чином:

Яка сума буде накопичена вкладником через три роки, якщо первинний внесок складає 500 тис. грн., відсотки нараховуються щорічно по ставці 10%?

Процес накопичення в динаміці

       Таблиця 2.1.

Рік

Накопичена сума, тис. грн.

Перший

500 * 110% = 550

Другий

550* 110% = 605

Третій

605* 110% = 665,5

Таким чином, складний відсоток передбачає нарахування відсотків не тільки на суму первинного внеску, але і на суму відсотків, накопичених до кінця кожного періоду. Це можливо тільки у разі реінвестування суми нарахованих відсотків, тобто приєднання їх до інвестованого капіталу.

Техніка простого відсотка передбачає арифметичну залежність між сумою внеску, процентною ставкою і періодом накопичення. Отже, простий відсоток нараховується тільки один раз в кінці терміну депозитного договору. Якби приведена вище ситуація передбачала нарахування простого відсотка, то накопичена сума складе:

500(1 + 0,10 • 3) = 650 тис. грн.

Отже, чим частіше нараховуються відсотки, тим більше накопичена сума. При більш частому накопиченні необхідно відкоректувати процентну ставку і число періодів нарахування відсотків.

2.3. Поточна вартість одиниці (дисконтування)

Символ функції - PV.

Дана функція дозволяє визначити поточну вартість суми, якою буде мати в своєму розпорядженні інвестор в майбутньому, виходячи з передбачуваних ставки доходу, терміну накопичення і періодичності нарахування відсотків.

Формулу для визначення сучасної величини елементарного потоку платежів можна легко вивести з формули майбутньої вартості, шляхом поділу його обох частин на величину (1 + r) n. Виконавши відповідні математичні перетворення, отримаємо:

де:  

PV – поточна (сучасна) вартість;

FV- майбутня вартість;

r - процентна ставка;

n - число періодів нарахування відсотків.

Приклад

Виплати по 2-х річному депозиту сума склали величину в 15 000 гривень. Визначити первинну величину внеску, якщо ставка по депозиту рівна 10% річних.

PV = 15 000 / (1 + 0,1)2 = 12 396,70 гривень

Як і потрібно чекати, величина PV також залежить від тривалості операції і процентної ставки, проте залежність тут зворотна - чим більше r і n, тим менше поточна (сучасна) величина.

У випадку, якщо нарахування відсотків здійснюється m-раз в році, співвідношення  буде мати наступний вигляд:

.      

Часом виникає необхідність порівняння умов фінансових операцій, що передбачають різні періоди нарахування відсотків. В цьому випадку здійснюють приведення відповідних процентних ставок до їхнього річного еквівалента:

де r - номінальна ставка; m - число періодів нарахування.

Отриману при цьому величину називають ефективною процентною ставкою (effective percentage rate - EPR) або ставкою порівняння.


2.4. Поточна вартість одиничного аннуітету

Символ функції - PVA.

Аннуітет - це грошовий потік, в якому всі суми виникають не тільки через однакові проміжки часу, але і рівновеликі. Таким чином, аннуітет - це грошовий потік, представлений однаковими сумами. Аннуітет може бути вихідним грошовим потоком по відношенню до інвестора (наприклад, здійснення періодичних рівних платежів) або вхідним грошовим потоком (наприклад, надходження орендної платні яка звичайно встановлюється однаковою фіксованою сумою).

Показує поточну вартість суми грошей, яка буде накопичена  в майбутньому, в результаті щорічного внесення однієї грошової одиниці

Задача.

Яку суму необхідно покласти на депозит під 10% річних, щоб потім 5 раз зняти по 200 тис. грн.?

Рішення.

Знайдемо значення поточної вартості аннуітету в таблицях, які наведено в додатках.

2) Розрахуємо поточну вартість аннуітету використовуючи фінансові таблиці надані в додатках, маємо:

300 • 3,7908 = 758,16 тис. грн..

Таким чином, інвестор знімає з рахунку п'ять разів по 200 тис. грн., або 1000 тис грн. Різниця між первинним внеском 758,16 тис. грн. і накопиченим 1000 тис. грн. забезпечується сумою відсотків, що нараховуються на залишок внеску, що зменшується, по техніці складного відсотка. Цей процес передбачає кінець кінцем нульовий залишок на депозиті.

2.5. Внесок на амортизацію грошової одиниці (періодичний внесок на погашення кредиту)

Оцінка грошових потоків у часі може поставити перед аналітиком проблему визначення величини самого аннуітету, якщо відома його поточна вартість, число внесків і ставу доходу.

Задача.

Яку суму можна щорічно знімати з рахунку протягом п'яти років, якщо первинний внесок рівний 1300 тис. грн.? Банк нараховує щорічно 14% за умови, що суми, що знімаються, будуть однакові.

Рішення.

1) Знайдемо фактор внеску на погашення кредиту за умови, що внесків буде 5, а ставка - 14% (колонка   6). Фактор рівний 0,2913.

2) Розрахуємо величину аннуітету:

         рмт

1300 (——)    = 1300*0,2913 = 378,69 тис. грн.

 pva

Таким чином, якщо покласти на рахунок під 14% річних 1300 тис. грн., можна п'ять разів в кінці року зняти по 378,69 тис. грн.


Функція «внесок на амортизацію одиниці» є зворотною по відношенню до функції «Поточна вартість аннуітету»

2.6. Майбутня вартість аннуітету (накопичення одиниці за період)

Символ функції - FVA.

Дана функція дозволяє розрахувати величину накопичених рівновеликих внесків при заданій ставці доходу .

Задача.

Яка сума буде накопичена на рахунку, якщо протягом 4 років щорічно вносити 150 тис. грн., а банк нараховує на внесок 6% річних?

Рішення.

1) Визначимо значення  майбутньої вартості аннуітету 4-го періоду при ставці 6% він складе -    4,3746.

2) Розрахуємо величину накопичення:

150 * 4,3746 =656,19 тис. грн.

2.7. Періодичний внесок до фонду накопичення (фактор фонду відшкодування)

Дана функція дозволяє розрахувати величину періодично депонованої суми, необхідної для накопичення потрібної вартості при заданій ставці відсотка.

Задача.

Яку суму потрібно 5 раз внести на поповнюваний депозит під 8% річних, щоб накопичити 1800 тис. грн.?

Рішення.

1) Знаходимо значення періодичного п'ятикратного внеску при ставці 8%
він складе 0,1705.

2) Розрахуємо величину депозиту:

1800 • 0,1705 = 306,9 тис. грн.

Таким чином, сумарний внесок в 1534,5 (306,9 * 5) тис. грн. при нарахуванні 8% річних дозволить накопичити 1800 тис. грн.

Функція «періодичний внесок на накопичення фонду» є зворотним по відношенню до функції «майбутня вартість аннуітету».

2.8. Висновки

Оцінка грошових потоків у часі необхідна для об'єктивного зіставлення грошових сум, що виникають у різні проміжки часу.

Складний відсоток - базова функція, що дозволяє визначити майбутню вартість при заданих періоді, процентній ставці і поточному внеску.

Дисконтування дозволяє розрахувати поточну (приведену) вартість при заданих періоді, процентній ставці і конкретній сумі в майбутньому.

Поточна вартість аннуітету дає можливість визначити поточну вартість внеску, що забезпечує в майбутньому отримання заданих рівновеликих надходжень при відомих числі періодів і процентній ставці.

Періодичний внесок в погашення кредиту дозволяє розрахувати величину аннуітету при заданих поточній вартості аннуітету, процентній ставці і періоді.

Майбутня вартість аннуітету дозволяє визначити майбутню вартість періодичних рівновеликих внесків при заданих величині аннуітету, процентній ставці і періоді.

Періодичний внесок на накопичення фундації дозволяє розрахувати величину рівновеликих внесків при заданих майбутній вартості, процентній ставці і періоді.

2.9. Задачі

1. Припустимо Ви купили шестирічний 8-ми процентний ощадний сертифікат вартістю $1,000. Якщо відсотки нараховуються щорічно, яку суму Ви отримаєте по закінченню контракту?

Рішення.

Використовуємо формулу нарощування грошей, тобто визначаємо майбутню вартість $1,000 через 6 років при 8 відсотках річного доходу:

2. Фінансовий менеджер підприємства запропонував Вам інвестувати Ваші $5,000 в його підприємство, пообіцявши повернути Вам $6,000 через два роки. Маючи інші інвестиційні можливості, Ви повинні з'ясувати, яка процентна ставка прибутковості запропонованого Вам варіанту.

Рішення.

Використовуємо основну формулу нарощування грошей:

звідки слідує

В нашому випадку:

Ясно, що якщо хто-небудь запропонує Вам інвестувати Ваші гроші під, хоча б, 10 відсотків річних, Ви відхилите пропозицію отримати $6,000 через два роки, вклавши зараз $5,000.

3. Вам пропонують інвестувати гроші з гарантією подвоїти їхню кількість через п'ять років. Яка процентна ставка прибутковості такої інвестиції?

Рішення.

Використовуємо основну формулу попередньої задачі, враховуючи, що майбутнє значення якої-небудь суми через п'ять років FV і її сучасне значення PV відносяться як 2:1.

4. Підприємство збирається придбати через три роки новий верстат вартістю $8,000. Яку суму грошей необхідно вкласти зараз, щоб через три роки мати можливість зробити покупку, якщо процентна ставка прибутковості вкладення складає

а) 10 відсотків?

би) 14 відсотків?

Рішення.

По умові задачі ми повинні визначити сучасне значення вартості верстата $8,000 при ставці дисконту 10 відсотків. Використовуємо формулу дисконтування:

Аналогічно для випадку б):

Закономірно, що в другому випадку сума внеску вийшла менше.

5.Після удосконалення технологічного процесу підприємство протягом п'яти подальших років планує отримання щорічне збільшення грошового доходу на $10,000. Ці гроші воно збирається негайно вкладати під 10 відсотків річних, бажаючи через п'ять років накопичити суму для придбання нового устаткування. Яку суму грошей підприємство отримає через п'ять років?

Рішення.

По умові задачі підприємство планує отримати аннуітет $10,000 протягом п'яти років. Для визначення суми накопичених грошей необхідно обчислити майбутнє значення п'ятирічного аннуітету при процентній ставці нарощування 10 відсотків. Використовуємо формулу майбутнього значення аннуітету:

Такого ж значення ми набуваємо, використавши фінансову таблицю для майбутнього значення аннуітету $1

6. Підприємство має $160,000 і передбачає вкласти їх у власне виробництво, одержуючи протягом чотирьох подальших років щорічно $50,000. В той же час підприємство може купити на цю суму акції однієї солідної корпорації, приносячи 12 відсотків річних. Який варіант Вам представляється більш прийнятним, якщо вважати що більш вигідної можливості вкладення грошей (ніж під 12 відсотків річних) підприємство не має в своєму розпорядженні?

Рішення.

Для відповіді на питання можна скористатися двома способами міркування. Порівняємо майбутнє нарощене значення аннуітету $50,000 при процентній ставці 12 відсотків з майбутнім значенням альтернативного вкладення всієї суми $160,000 при тій же процентній ставці:

майбутнє значення аннуітету -

майбутнє значення $160,000 -

Результати розрахунків говорять про те, що покупка акцій більш вигідна, ніж вкладення цієї ж суми грошей у власне виробництво.

Можливий інший підхід до рішення задачі, що використовує приведення грошових потоків до поточної величини. Цей підхід більш поширений в практиці, оскільки він простіше. В даному випадку ми просто визначаємо поточне значення аннуітету $50,000 при показнику дисконтування 12 відсотків:

.  

Порівнюючи отримане значення з сумою наявних в даний час грошових коштів $160,000, приходимо до такого ж висновку: вкладати гроші в акції солідної компанії більш вигідно.

Хто-небудь може помітити, що чисельне значення відмінності альтернативних варіантів вкладення в даний час $160,000 - $151,865 = $8,135 істотно менше за чисельну відмінність через чотири роки $251,760 -$238,965 = $12,795. Це закономірно зважаючи на феномен вартості грошей в часі: якщо ми дисконтуємо $12,795 на чотири роки при показнику дисконту 12%, то отримаємо $8,131. Відсутність абсолютного збігу пояснюється тільки погрішністю розрахунків, зв'язаною округленням доларових сум до цілих значень.

7. Підприємство розглядає два альтернативні проекти капітальних вкладень приводять до однакового сумарного результату відносно майбутніх грошових доходів:

Рік

Проект 1

Проект 2

1

$3,000

$6,000

2

$4,000

$4,000

3

$5,000

$5,000

4

$6,000

$3,000

Всього

$

$

Обидва проекти мають однаковий об'єм інвестицій. Підприємство планує інвестувати отримані грошові доходи під 18 відсотків річних. Порівняйте сучасні значення отриманих грошових доходів.

Рішення.

Обчислимо сучасні значення послідовностей грошових доходів по кожному проекту, дисконтуючи щорічні доходи при показнику дисконту 18%. Розрахунки проведемо за допомогою спеціальних таблиць.

Проект 1

Рік

Грошовий потік

Множник дисконту

Сучасне значення

1

$3,000

0.8475

$2,542.50

2

$4,000

0.7182

$2,872.80

3

$5,000

0.6086

$3,043.00

4

$6,000

0.5158

$3,094.80

Сумарне сучасне значення

$11,553.10

Проект 2

Рік

Грошовий потік

Множник дисконту

Сучасне значення

1

$6,000

0.8475

$5,085.00

2

$4,000

0.7182

$2,872.80

3

$5,000

0.6086

$3,043.00

4

$3,000

0.5158

$1,547.40

Сумарне сучасне значення

$12,548.20

За наслідками розрахунків можна зробити висновок про перевагу другого проекту.

8. Розрахуйте сумарну майбутню вартість грошового потоку, накопичуваного під 8%. Грошовий потік виникає в кінці року.

Перший рік - 100 тис. грн.

Другий рік - 800 тис. грн.

Третій рік - 0.

Четвертий рік - 300 тис. грн.

9. Розрахуйте сумарну поточну вартість грошового потоку, що виникає в кінці року, якщо ставка дисконту рівна 12%. Грошовий потік: перший рік - 200 тис. грн.; другий рік - 0; третій рік - 500 тис. грн.; четвертий рік - 900 тис. грн.

10. Чи достатньо покласти на рахунок 50 тис. грн. для придбання через 7 років будинку вартістю 700 тис. грн.? Банк нараховує відсоток щокварталу, річна ставка - 40%.

11. Вартість земельної ділянки, купленої за 15 тис. грн., щорічно збільшується на 14%. Скільки буде коштувати ділянка через 4 роки після придбання?

12. Яку суму доцільно заплатити інвестору за об'єкт нерухомості, який можна ефективно експлуатувати 5 років? Об'єкт в кінці кожного року приносить доход по 350 тис. грн. Необхідний доход на інвестиції - 20%.

13. Вартість п'ятирічного навчання у вузі складає 30 тис. грн. Платня перераховується щорічно рівними частками. Яку суму необхідно покласти в банк, що нараховує 16% річних, якщо по умовах договору банк приймає на себе зобов'язання по переліку у вуз платні за навчання?

14. Розрахуйте поточну вартість потоку орендних платежів, що виникають в кінці року, якщо річний орендний платіж перші чотири роки складають 400 тис. грн., потім він зменшиться на 150 тис. грн. і збережеться протягом трьох років, після чого зросте на 350 тис. грн. і будуть поступати ще два роки. Ставка дисконту - 10%.

15. Об'єкт протягом восьми років забезпечить в кінці року потік орендних платежів по 280 тис. грн. Після отримання останньої орендної платні він буде проданий за 11 500 тис. грн. Витрати по продажу складуть 500 тис. грн. Розрахуйте сукупну поточну вартість майбутніх надходжень грошових коштів, якщо вірогідність отримання запланованої суми оренди і продажу вимагає застосування ставок дисконту в 10 і 20% відповідно.

16. Пенсійний фонд «СВТ» приймає внески під 10% річних з щомісячним нарахуванням відсотків. Яка сума буде накопичена до виходу на пенсію, якщо із зарплати в кінці місяця перераховувати до фонду:

а) 100 грн. - протягом 10 років;

би) 300 грн. - протягом 2,5 року;

в) 500 тис. грн. - протягом 5 років.

17. Розрахуйте фактор поточної вартості авансового аннуітету, що виникає:

а) 5 раз, ставка дисконту - 15%;

би) 8 раз, ставка дисконту - 8%;

в) 14 раз, ставка дисконту - 6%.

18. Розрахуйте щорічний платіж в погашення кредиту в сумі 30 тис. грн., виданого на п'ять років під 28%.

19. Визначте щомісячні виплати по кредиту, що самоамортизується, в сумі 550 тис. грн., наданому на 2 року при номінальній річній ставці 18%.

20. Розрахуйте величину боргу банку, якщо кредит, що самоамортизується, виданий під 15% річних і залишилося внести протягом трьох років в кінці року по 450 тис. грн.

21. Котедж вартістю 400 тис. грн. куплений в розстрочку на 10 років під 20% річних. Яка вартість щорічного рівновеликого внеску при погашенні боргу?

22. Яку суму протягом 10 років необхідно в кінці року відкладати під 20% річних, щоб купити надання за 400 тис. грн.?

23. Скільки треба покласти на рахунок в банк під 20% річних, щоб через 10 років купити квартиру за 400 тис. грн.?

24. Припустимо Ви уклали депозитний контракт на суму $4,000 на 3 роки при 12-и процентній ставці. Якщо відсотки нараховуються щорічно, яку суму Ви отримаєте після закінчення контракту?

25. Фінансовий менеджер підприємства запропонував Вам інвестувати Ваші $10,000 в його підприємство, пообіцявши повернути $13,000 через два роки. Маючи інші інвестиційні можливості, Ви повинні з'ясувати, яка процентна ставка прибутковості запропонованого Вам варіанту.

26. Підприємство збирається придбати через п'ять років новий верстат вартістю $12,000. Яку суму грошей необхідно вкласти зараз, щоб через п'ять років мати можливість зробити покупку, якщо процентна ставка прибутковості вкладення складає

а) 12 відсотків?

би) 13 відсотків?

27. Підприємство володіє $600,000 і передбачає вкласти їх у власне виробництво, одержуючи протягом трьох подальших років щорічно $220,000. В той же час підприємство може купити на цю суму акції сусідньої фірми, приносячи 14 відсотків річних. Який варіант Вам представляється більш прийнятним, якщо вважати що більш вигідної можливості вкладення грошей (ніж під 14 відсотків річних) підприємство не має в своєму розпорядженні?

28. Підприємство розглядає два альтернативні проекти капітальних вкладень приводять до однакового сумарного результату відносно майбутніх грошових доходів:

Рік

Проект 1

Проект 2

1

$12,000

$10,000

2

$12,000

$14,000

3

$14,000

$16,000

4

$16,000

$14,000

5

$14,000

$14,000

Всього

$

$

Обидва проекти мають однаковий об'єм інвестицій. Підприємство планує інвестувати отримані грошові доходи під 18 відсотків річних. Порівняйте сучасні значення отриманих грошових доходів.

29. Ви маєте 10 млн. грн. і хотіли б подвоїти цю суму через 5 років. Яке мінімально прийнятне значення процентної ставки?

30. Банк пропонує 15% річних. Чому повинен бути рівний початковий внесок, щоб через 3 року мати на рахунку 5 млн. грн.

31. Яка сума переважно при ставці 9% - $1000 сьогодні або $2000 через 8 років?

32. Розрахуйте нарощену суму з початкової суми в 2 млн. грн. при розміщенні її в банку на умовах нарахування складних відсотків, якщо річна ставка 15%, а періоди нарощування 90 дн., 180 дн., 1 рік, 5 років, 10 років.

33. Приведені дані про грошові потоки:

Потік

Рік

 

1

2

3

4

5

А

100

200

200

300

300

Б

600

-

-

-

-

В

-

-

-

-

1200

Г

200

-

200

-

200

Розрахуйте для кожного потоку показники FV при r = 12% і PV при r = 15% для двох випадків: а) потоки мають місце на початку року; б) потоки мають місце в кінці року.

34. Аналізуються два варіанти накопичення засобів по схемі аннуітету (надходження грошових коштів здійснюється в кінці відповідного тимчасового інтервалу):

План 1: вноситься внесок на депозит $500 кожні півроку за умови, що банк нараховує 8% річних з піврічним нарахуванням відсотків.

План 2: робиться щорічний внесок у розмірі $1000 на умовах 9% річних при щорічному нарахуванні відсотків.

Визначте:

а) яка сума буде на рахунку через 10 років при реалізації кожного плану? Який план більш переважний?

б) чи зміниться ваш вибір, якщо процентна ставка в плані 2 понизиться до 8,5%?

35. Який ваш вибір - отримання $5000 через рік або $12000 через 6 років, якщо коефіцієнт дисконтування рівний: а) 0%; би) 12%; в) 20%?

36. Розрахуйте майбутню вартість $1000 для наступних ситуацій:

а) 5 років, 8% річних, щорічне нарахування відсотків;

б) 5 років, 8% річних, піврічне нарахування відсотків;

в) 5 років, 8% річних, щоквартальне нарахування відсотків.

37. Розрахуйте поточну вартість кожного з приведених нижче грошових надходжень, якщо коефіцієнт дисконтування рівний 12%: а) 5 млн. грн., одержувані через 3 року; б) 50 млн. грн., одержувані через 10 років.

38. Фірмі потрібно накопичити $2 млн., щоб через 10 років придбати будівлю під офіс. Найбезпечнішим способом накопичення є придбання безризикових державних цінних паперів, що генерують річний доход по ставці 8% при піврічному нарахуванні відсотків. Яким повинен бути первинний внесок фірми?

39. Що більш вигідно - отримати $2000 сьогодні або $5000 через 8 років, якщо коефіцієнт дисконтування рівний 8%?

40. Чи варто купляти за $5500 цінний папір, що генерує щорічний доход у розмірі $1000 протягом 7 років, якщо коефіцієнт дисконтування рівний 8%?

41. Підприємство має можливість брати участь в деякій діловій операції, яка принесе доход у розмірі 10 млн. грн. після закінчення двох років.

Виберіть один з двох варіантів отримання доходів: або по 5 млн. грн. після закінчення кожного року, або одноразове отримання всієї суми в кінці дворічного періоду.

Чи існують такі умови, коли вибір варіанту для Вас байдужий?

Чи зміниться ваше рішення, якщо доход другого року зменшиться до 4 млн. грн.?

Сформулюйте різні умови, при яких варіант одноразового отримання доходу може бути переважним.

42. Оплата по довгостроковому контракту передбачає вибір одного з двох варіантів: 25 млн. грн. через 6 років або 50 млн. грн. через 12 років. При якому значенні коефіцієнта дисконтування вибір байдужий?

43. Фірмі запропоновано інвестувати 100 млн. грн. на термін 5 років за умови повернення цієї суми частинами (щорічно по 20 млн. грн.); після закінчення 5 років виплачується додаткова винагорода у розмірі 30 млн. грн.. Чи прийме вона ця пропозиція, якщо можна депонувати гроші в банк з розрахунку 8% річних, нараховуються щокварталу?


Розділ 3  Доходний підхід

Глава 3. Доходний підхід до оцінки бізнесу

3.1.1. Методика оцінки

3.1.2. Метод дисконтованих грошових потоків

3.1.3. Вибір моделі грошового потоку

3.1.4. Визначення тривалості прогнозного періоду

3.1.5. Аналіз і прогнозування витрат

3.1.6 Ретроспективний аналіз і прогноз валовий виручки від реалізації

3.1.7. Визначення  ставки дисконту

3.1.8. Розрахунок величини вартості в постпрогнозний період

3.1.9. Внесення підсумкових поправок

3.2.1. Метод капіталізації доходу

3.2.2. Економічний зміст методу

3.2.3. Основні етапи застосування методу

3.2.4. Аналіз фінансової звітності

3.2.5. Вибір величини доходу, який буде капіталізована

3.2.6. Розрахунок ставки капіталізації  

3.2.7. Висновки

3.2.8. Контрольні запитання

3.2.9. Задачі

3.1.1. Методика оцінки

В практиці операцій з оцінкою підприємств зустрічаються самі різні ситуації. При цьому кожному класу ситуацій відповідають свої, адекватні тільки йому підходи і методи. Для правильного вибору методів необхідно заздалегідь класифікувати ситуації оцінки з використанням угрупування об'єктів, типу операції, моменту, на який проводиться оцінка, і т. і. При цьому, якщо на ринку  десятки або сотні однорідних об'єктів, доцільно застосування порівняльного методу. Для оцінки складних і унікальних об'єктів переважно витратний метод.

Певні види підприємств, як правило, оцінюються на основі їхнього комерційного потенціалу (наприклад, бензозаправна станція або готель). Об'єм продажів бензину, кількість постояльців в готелі є джерелами доходу, який після порівняння з вартістю операційних витрат дозволяє визначити прибутковість даного підприємства. Такий підхід до оцінки називається доходним. Доходний метод заснований на капіталізації або дисконтуванні доходу, який буде отримана у разі здачі нерухомості в оренду. Результат оцінки по даному методу включає і вартість будівлі, і вартість земельної ділянки.

Якщо підприємство (бізнес) не продається і не купується, а також  не існує розвиненого ринку даного бізнесу, коли міркування отримання доходу не є основою для інвестицій (лікарні, урядові будівлі), оцінка може проводитися на основі визначення вартості будівництва з урахуванням амортизації і додавання вартості відшкодування зносу, т. б. витратним методом.

У тому випадку, коли існує ринок бізнесу, подібний оцінюваному, можна використовувати для визначення ринкової вартості порівняльний або ринковий метод, що базується на виборі зіставних об'єктів, вже проданих на даному ринку.

На ідеальному ринку всі три підходи повинні привести до однієї і тієї ж величини вартості. Проте більшість ринків є недосконалими, потенційні користувачі можуть бути неправильно інформовані, виробники можуть бути неефективні. По цих, а також із інших причин дані підходи можуть давати, різні показники вартості.

Кожний з трьох названих підходів передбачає використання в роботі властивих йому методів.

Доходний підхід передбачає використання:

  •  методу капіталізації. Метод застосовується до тих підприємств, які встигли накопичити активи в результаті капіталізації їх в попередні періоди; іншими словами, цей метод найбільш адекватний оцінці «зрілих» по своєму віку підприємств.
  •  методу дисконтованих грошових потоків. Метод орієнтований на оцінку підприємства, як діючого, яке і далі передбачає функціонувати. Він більш застосовний для оцінки молодих підприємств, що не встигли заробити достатньо доходів для капіталізації в додаткові активи, але які, проте; мають перспективний продукт і володіють явними конкурентними перевагами в порівнянні з існуючими і потенційними конкурентами.

Витратний підхід використовує:

  •  метод чистих активів. Метод застосовний для випадку, коли інвестор має намір закрити підприємство або істотно скоротити об'єм його випуску.
  •  метод ліквідаційної вартості.

При порівняльному підході використовуються:

  •  метод ринку капіталу. Метод орієнтований на оцінку підприємства, як діючого, яке і далі передбачає функціонувати.
  •  метод операцій. Метод застосовний для випадку, коли інвестор має намір закрити підприємство або істотно скоротити об'єм його випуску.
  •  метод галузевих коефіцієнтів. Метод орієнтований на оцінку підприємства, як діючого, яке і далі передбачає функціонувати.

Методи ринку капіталу, операцій і галузевих коефіцієнтів придатні за умови строгого вибору підприємства-аналога, яке повинна відноситися до того ж типу, що і оцінюване підприємство.

Можливість, і навіть у багатьох випадках необхідність (для отримання більш достовірного результату), застосувати до оцінки підприємства в конкретній інвестиційній ситуації різні методи оцінки бізнесу приводить до вельми простої ідеї «зважування» оцінок, що розраховуються по різних методах, і підсумовування таких «зважених» оцінок. При цьому вагові коефіцієнти значущості оцінок по різних, у принципі допустимим в даній ситуації, методам оцінки розуміються як коефіцієнти довіри до відповідного методу. Ці коефіцієнти суто експертні (визначаються оцінювачем самостійно).

Остаточна оцінка вартості підприємства (бізнесу) може бути визначена по формулі:

де Vi  — оцінка вартості підприємства (бізнесу) i-м методом (всі застосовні методи оцінки довільно нумеруються);

i = 1..., n  — безліч застосовних в даному випадку методів оцінки;

Zi  — ваговий коефіцієнт методу номер i.

Очевидно, що при цьому розумне виставляння коефіцієнтів Z є одним з головних свідчень достатньої кваліфікованої і неупередженості оцінювача бізнесу.

При оцінці українських підприємств особливе значення набуває дата проведення оцінки. Прив'язка оцінки до часу особливо важлива, коли, з одного боку, ринок перенасичений власністю, що знаходиться в передбанкротному стані, і з іншого боку випробовує недолік інвестиційних ресурсів.

Для української економіки характерний перевищення пропозиції всіх активів, у тому числі нерухомості, над платоспроможним попитом. Цей дисбаланс у бік пропозиції безпосередньо впливає на очікувану вартість пропонованого в продаж майна. Ціна майна в умовах збалансованого ринку не співпадає з ціною в умовах ринкової депресії. Але власників майна і інвесторів цікавить саме реальна ціна, яка буде пропонуватися на конкретному ринку, в конкретний момент і в конкретних умовах. Покупці прагнуть зменшити вірогідність втрати своїх грошей і вимагають надання певних гарантій. Тому при визначенні ціни підприємства необхідний облік всіх факторів ризику, у тому числі ризику інфляції і банкрутства.

На перший погляд, в умовах інфляційної економіки для оцінки підприємства в найбільше підходить метод поточної вартості підприємства (метод дисконтованих грошових потоків), оскільки відсоток інфляції ураховується в дисконтній ставці. Це було б правильно в тому випадку, якщо темпи інфляції були передбачувані, а економіка нормально функціонувала. Спрогнозувати ж потік чистого доходу від діяльності підприємства на декілька років вперед в умовах нестабільної економіки вельми складно.

Розглянемо методику проведення оцінки на прикладі кожного згаданого методу.

3.1.2. Метод дисконтованих грошових потоків.

Метод дисконтованого грошового потоку передбачає, що вимірником прогнозованих доходів, що дисконтуються, від бізнесу, які розглядалися раніше як основу для визначення його ринкової вартості і здійснюючого цей бізнес підприємства, виступають не прогнозовані доходи, а грошові потоки.

Найпростіше визначення грошового потоку (Cash Flow) зводиться до того, що грошовий потік за конкретний період (рік, квартал, місяць) є чимось інше, як сальдо надходжень по бізнесу (із знаком «плюс») і платежів (із знаком «мінус»)

Минулі грошові потоки враховуються просто як такі показники, які містяться в звіті підприємства про рух грошових коштів.

Майбутні грошові потоки, забезпечувані бізнесом, прогнозуються на основі чистих доходів від бізнесу (валового доходу за мінусом операційних витрат, відсотків за кредит і податку на доход) з коригуванням їх так, щоб максимально відобразити вірогідне в тому або іншому майбутньому періоді сальдо надходжень і платежів.

Головні переваги оцінки бізнесу, в рамках доходного  підходу, з опорою на прогноз грошових потоків, а не просто доходів, полягають в наступному.

По-перше, майбутні доходи від бізнесу прямо ураховують лише очікувані поточні витрати по виробництву і продажу продукції, тоді як майбутні капіталовкладення по підтримці і розширенню виробничих або торгових потужностей бізнесу в прогнозі доходів відображаються тільки частково - через їхню поточну амортизацію.

По-друге, недолік доходу (збитку) як показника в інвестиційних розрахунках за оцінкою бізнесу також пояснюється тим, що доход, будучи чисто бухгалтерським звітним показником, схильний значним маніпуляціям. Її оголошувана величина залежить від методу обліку вартості покупних ресурсів в собівартості проданої продукції(LIFO, FIFO, метод ковзаючою середньої), від методу прискореної амортизації, від критерію зарахування продукції в реалізовану продукцію (за фактом надходження засобів на її оплату або по виконанню обумовленого в договорах на поставку базису поставки) і ін.

Крім того, не з прибутку «живе» підприємство. Все реальне життя підприємства і реальні гроші інвесторам як результат вкладення їхніх інвестицій залежать від руху і наявності у підприємства грошових коштів - залишку засобів на поточному (розрахунковому) рахунку і готівці в касі.

Метод визначення капіталізованої вартості доходів, при роботі з яким послідовно кожний доход або група доходів з своїми ставками дисконтування приводяться до величини, рівній сумі їхніх поточних вартостей. Таким чином, даний метод можна ще назвати методом послідовного визначення вартості майбутніх грошових потоків на дату оцінки.

Відповідно до цього методу при визначенні вартості підприємства потрібно вирішити дві задачі: проаналізувати і спрогнозувати майбутні потоки грошових доходів з точки зору їхньої структури, величини, часу і частоти їхніх надходжень і визначити ставки, по яких необхідно розрахувати майбутню вартість.

Метод дисконтованих грошових потоків використовується в наступних випадках:

  •  очікується, що майбутні рівні грошових потоків будуть істотно відрізнятися від поточних;
  •  підприємство є крупним багатофункціональним комерційним об'єктом;
  •  потоки доходів і витрат носять сезонний характер.

Основні етапи оцінки підприємства методом дисконтованих грошових потоків:

1. Проводиться вибір моделі грошового потоку.

2. Визначається тривалість прогнозного періоду.

3. Здійснюється ретроспективний аналіз і прогнозування валової виручки від реалізації.

4. Визначається ставка дисконту.

5. Проводиться розрахунок величини вартості в постпрогнозний  період.

6. Здійснюється розрахунок поточних вартостей майбутніх грошових потоків і вартості в постпрогнозний  період.

7. Вносяться підсумкові поправки.

 

3.1.3. Вибір моделі грошового потоку.

При оцінці бізнесу ми можемо застосовувати одну з двох моделей грошового потоку:

  •    грошовий потік для власного капіталу;
  •    грошовий потік для всього інвестованого капіталу.

В Таблиці 3.1 показано, як розраховується грошовий потік для власного капіталу. При застосуванні цієї моделі, розраховується ринкова вартість власного (акціонерного) капіталу підприємства.

Грошовий потік для власного капіталу (повний грошовий потік), працюючи з яким можна безпосередньо оцінювати ринкову вартість власного капіталу підприємства (що і є ринковою вартістю останнього), відображає в своїй структурі планований спосіб фінансування стартових і подальших інвестицій, що забезпечують життєвий цикл продукту (бізнес-лінії). Інакше кажучи, цей показник дає можливість визначити, скільки і на яких умовах буде притягуватися позикових, для фінансування інвестиційного процесу, засобів. Стосовно кожного майбутнього періоду в ньому враховуються очікуваний приріст довгострокової заборгованості підприємства (збільшення знову позичених кредитних засобів), зменшення зобов'язань підприємства (відтікав засобів внаслідок планованого на даний майбутній період погашення частини основного боргу за раніше узятими кредитами), виплата відсотків по кредитах в порядку їхнього поточного обслуговування.

Коли скоро частка і вартість позикових засобів у фінансуванні бізнесу (інвестиційного проекту) тут врахована вже в самому прогнозованому грошовому потоці, дисконтування очікуваних грошових потоків, якщо це «повні грошові потоки», може відбуватися по ставці дисконту, рівній необхідній інвестором (з урахуванням ризиків) прибутковості вкладення тільки його власних засобів - т. б. по так званій ставці дисконту для власного капіталу, яка надалі («за умовчанням») буде називатися просто «ставкою дисконту».

Застосовуючи модель грошового потоку для всього  інвестованого капіталу, ми умовно не розрізняємо власний і позиковий капітали підприємства і вважаємо сукупний грошовий потік. Виходячи з цього, ми додаємо до грошового потоку виплати відсотків по заборгованості, які відняли при розрахунку чистого доходу.

       Таблиця 3.1.

Знак дії

Показники

Чистий доход після сплати податків

Плюс

Амортизаційні відрахування

Плюс (мінус)

Зменшення (приріст) власного оборотного капіталу

Плюс (мінус)

Зменшення (приріст) інвестицій в основні засоби

Плюс (мінус)

Приріст (зменшення) довгострокової заборгованості

Разом

Грошовий потік

Оскільки відсотки по заборгованості віднімалися з доходу до сплати податків, повертаючи їх назад, потрібно зменшити їхню суму на величину податку на прибуток. Підсумком розрахунку по цій моделі є ринкова вартість всього інвестованого капіталу підприємства.

Структура формули грошового потоку достатньо проста: з мінусом в ній позначені засоби, що реально йдуть, з підприємства, з плюсом - засоби, що поступають. Єдиним виключенням є знос основних фондів (амортизаційні відрахування на їхній знос): поява цього показника у формулі грошового потоку означає лише те, що, додаючи його величину до оголошуваного бухгалтерського доходу, ми як би «відновлюємо справедливість» і компенсуємо те, що у вже врахованих при розрахунку доходу бухгалтерски відбиваних витрат (собівартості) фігурували амортизаційні відрахування, які проте не мають на увазі реального відтікати засобів підприємства.

3.1.4. Визначення тривалості прогнозного періоду.

Згідно методу ДГП вартість підприємства ґрунтується на  майбутніх, а не на минулих грошових потоках. Тому задачею оцінювача є вироблення прогнозу  грошового потоку (на основі прогнозних звітів про рух грошових коштів) як прогнозне береться період, що продовжується до тих пір, поки темпи зростання вартості  підприємства не стабілізуються. З одного боку, чим довше прогнозний період, тим більше число спостережень і тією більш обґрунтованою з математичної точки зору  виглядає підсумкова величина поточної вартості підприємства. З іншого боку, ніж довший прогнозний період, тим складніше прогнозувати конкретні величини виручки, темпів інфляції, потоків  грошових коштів. В країнах  з перехідною економікою, в умовах нестабільності, де адекватні довгострокові прогнози особливо скрутні, на мій погляд, допустимий період складає біля 3-х років.

Ретроспективний аналіз і прогноз валової виручки від реалізації продукції.

Аналіз валової виручки і її прогноз вимагають детального розгляду  і обліку цілого ряду  факторів, серед яких:

  •  Номенклатура продукції, що випускається;
  •  Об'єми виробництва і ціни на  продукцію;
  •  Ретроспективні темпи зростання підприємства;
  •  Попит на  продукцію;
  •  Темпи інфляції;
  •  Наявні виробничі  потужності;
  •  Перспективні і можливі наслідки капітальних  вкладень;
  •  Загальна ситуація економіки в Україні, визначальна перспективи попиту;
  •  Ситуація в галузі, з урахуванням існуючого рівня конкуренції;
  •  Частка оцінюваного підприємства на ринку;
  •  Довгострокові темпи зростання в постпрогнозний  період;
  •  Частку ринку, належну підприємству зараз;
  •  Тенденцію зміни цієї частки.

3.1.5. Аналіз і прогнозування витрат.

На даному етапі оцінювач аналізує:

  •  Ретроспективні взаємозв'язки і тенденції;
  •  Структуру витрат, особливо співвідношення постійних і змінних витрат;
  •  Інфляційні очікування, для кожної категорії витрат;
  •  Визначаються амортизаційні відрахування виходячи з нинішньої наявності активів і з майбутнього їхнього приросту і вибуття;
  •  Порівнюються прогнозовані витрати з відповідними показниками для підприємств конкурентів. (В умовах дефіциту інформації, а також неможливістю  її легітимного використання в умовах України це поки скрутно).

Для оцінки вартості  важливі дві класифікації витрат. Перша – класифікація витрат на постійні і змінні. Постійні витрати не залежать від зміни об'ємів виробництва (амортизаційні відрахування, орендна платня, управлінські витрати).

Змінні ж  витрати (сировина і матеріали, заробітна платня основного  персоналу витрата палива і енергії) звичайно вважають пропорційними зміні об'ємів виробництва. Друга – класифікація витрат на прямі і непрямі; застосовується для віднесення витрат на  певний вид продукції.

3.1.6.Ретроспективний аналіз і прогноз валової виручки від реалізації.

Потрібно дотримуватися загального правила, що свідчить, що прогноз валової виручки повинен бути логічно сумісний з ретроспективними показниками діяльності підприємства і галузі в цілому. Оцінки, засновані на прогнозах, які помітно розходяться з історичними тенденціями, представляються неточними.

Аналіз валової виручки і її прогноз вимагають детального розгляду і обліку цілого ряду факторів, серед яких:

  •    номенклатура продукції, що випускається;
  •    об'єми виробництва і ціни на продукцію;
  •    ретроспективні темпи зростання підприємства;
  •    попит на продукцію;
  •    темпи інфляції;
  •    наявні виробничі потужності;
  •    перспективи і можливі наслідки капітальних вкладень;
  •    загальна ситуація в економіці, визначальна перспективи попиту;
  •    ситуація в конкретній галузі з урахуванням існуючого рівня конкуренції;
  •    частка оцінюваного підприємства на ринку;
  •    довгострокові темпи зростання в пост прогнозний період;
  •    плани менеджера даного підприємства.

3.1.7. Визначення  ставки дисконту.

З математичної точки зору ставу дисконту – це процентна ставка, використовувана для перерахунку майбутніх потоків доходів в єдину величину поточної вартості, що є  базою для  визначення ринкової вартості акцій підприємства. В  економічному значенні в ролі  ставки дисконту виступає необхідна інвесторами ставка доходу на  вкладений капітал в зіставні по рівню ризику об'єкти інвестування, іншими словами – це необхідна ставка доходу по наявних альтернативних варіантах інвестицій із зіставним рівнем ризику на  дату  оцінки.

Існують різні методики визначення ставки дисконту, стосовно нашої моделі грошового потоку:

  •  Модель оцінки капітальних активів;
  •  Метод кумулятивної побудови.

Для грошового потоку для власного капіталу застосовується ставка  дисконту, рівна необхідній власником ставці віддачі на  вкладений капітал. Найуживаніший в Українській практиці оцінки  кумулятивний метод розрахунку  ставки дисконту. Проілюструємо  і аргументуємо ставку  дисконту  на прогнозний період.

Ставка дисконту визначається:

  •  плюс премія за ризик інвестування в об'єкт оцінки
  •  плюс премія за розмір підприємства
  •  плюс премія за якість менеджменту
  •  плюс премія за територіальну і виробничу диверсифікованість
  •  плюс премія за структуру капіталу
  •  плюс премія за диверсифікованість клієнтури
  •  плюс премія за стабільність отримання доходів і ступінь вірогідності їхнього отримання
  •  плюс премія за інші особливі ризики.

Ставка дисконту, за допомогою якої всі грошові потоки, що з'являються в процесі інвестиційного проекту приводяться до теперішнього моменту часу, - це і є вартість капіталу, який вкладається в підприємство. Чому саме вартість капіталу служить ставкою дисконтування? Нагадаємо, що ставка дисконту - це процентна ставка віддачі, яку підприємство передбачає отримати на запрацьовані в процесі реалізації проекту гроші. Оскільки проект розгортається протягом декількох майбутніх років, підприємство не має твердої упевненості в тому, що воно знайде ефективний спосіб вкладення зароблених грошей. Але воно може вкласти ці гроші в свій власний бізнес і отримати віддачу, як мінімум рівну вартості капіталу. Таким чином, вартість капіталу підприємства - це мінімальна норма прибутковості при вкладенні запрацьованих в ході реалізації проекту грошей.

На вартість капіталу роблять вплив наступні фактори:

  •  рівень прибутковості інших інвестицій
  •  рівень ризику даного капітального вкладення
  •  джерела фінансування.

Розглянемо кожний з факторів окремо. Оскільки вартість капіталу - це альтернативна вартість, тобто доход, який чекають отримати інвестори від альтернативних можливостей вкладення капіталу при незмінній величині ризику, вартість даного капітального вкладення залежить від поточного рівня процентних ставок на ринку цінних паперів (облігацій і акцій). Якщо підприємство пропонує вкласти інвесторам капітал в більш ризиковану справу, то ним повинен бути забезпечений більш високий рівень прибутковості. Чим більше величина ризику, присутня в активах компанії, тим більше повинен бути доход по них для того, щоб привернути інвестора. Це золоте правило інвестування.

Показаний розрахунок застосування кумулятивної моделі визначення ставки приведеної вартості до теперішнього (поточного) часу (ставки дисконтування) з урахуванням проведених коректувань цієї ставки.

       Таблиця 3.2.

п/п

Розрахунок

Етапи визначення ставки капіталізації

Значення,%

1.

Безризикова ставка доходу на капітал

7

2.

+

Надбавка на оцінку альтернативних витрат за розмір підприємства.

6

3.

Інші фактори альтернативних витрат:

+

оцінка галузевих альтернативних витрат.

5

+

оцінка фінансових альтернативних витрат

3

+

різноманітність діяльності

5

+

компетенція менеджменту

5

=

Ставка дисконтування для чистого доходу

31

4.

Середній темп приросту чистого доходу

10

=

Коефіцієнт капіталізації чистого доходу в середньому за рік

21

3.1.8. Розрахунок величини вартості в постпрогнозний  період.

Визначення вартості в пост прогнозний період засновано на передумові, що підприємство (бізнес) здатне приносити доход і після закінчення прогнозного періоду. Передбачається, що після закінчення прогнозного періоду доходи підприємства стабілізуються і в залишковий період будуть мати місце стабільні довгострокові темпи зростання або нескінченні рівномірні доходи.

Залежно від перспектив розвитку підприємства в пост прогнозний період використовують той або інший спосіб розрахунку ставки дисконту:

  •  метод розрахунку по ліквідаційній вартості. Він застосовується в тому випадку, якщо в пост прогнозний період очікується банкрутство підприємства з подальшим продажем наявних активів. Для оцінки діючого підприємства, що приносить доход, а тим більш знаходиться у стадії зростання, цей підхід незастосовний;
  •  метод розрахунку по вартості чистих активів. Техніка розрахунків аналогічна розрахункам ліквідаційної вартості, але не ураховує витрат на ліквідацію і знижку за терміновий продаж активів підприємства. Даний метод може бути використаний для стабільного підприємства, головною характеристикою якого є значні матеріальні активи;
  •  метод передбачуваного продажу, що полягає в перерахунку грошового потоку в показники вартості за допомогою спеціальних коефіцієнтів, отриманих з аналізу ретроспективних даних по продажах зіставних підприємств. Оскільки практика продажу підприємств на українському ринку вкрай мізерна або відсутня, застосування даного методу до визначення кінцевої вартості вельми проблематично;
  •  по моделі Гордона річний доход після прогнозного періоду капіталізується в показники вартості за допомогою коефіцієнта капіталізації, розрахованого як різниця між ставкою дисконту і довгостроковими темпами зростання. За відсутності темпів зростання коефіцієнт капіталізації буде рівний ставці дисконту. Модель Гордона заснована на прогнозі отримання стабільних доходів в залишковий період і передбачає, що величини зносу позаоборотних активів і капіталовкладень рівні.

Розрахунок кінцевої вартості відповідно до моделі Гордона проводиться по формулі:

V = CF(t+1)/(K—g)

де

V  — вартість в пост прогнозний період;

СF(t+1)  — грошовий потік доходів за перший рік пост прогнозного (залишкового) періоду;

К  — ставка дисконту;

g  — довгострокові темпи зростання грошового потоку.

Кінцева вартість V по формулі Гордона визначається на момент закінчення прогнозного періоду.

3.1.9. Внесення підсумкових поправок.

Для виведення остаточної величини ринкової вартості підприємства вноситься ряд поправок.

1. Якщо використовувалася модель дисконтування безборгового інвестованого грошового потоку, то знайдена ринкова вартість відноситься до всього інвестованого капіталу, т. б. включає не тільки вартість власного капіталу, але і вартість довгострокових зобов'язань підприємства. Тому для того, щоб отримати вартість власного капіталу, необхідно з величини знайденої вартості відняти величину довгострокової заборгованості.

2. При розрахунку вартості враховуються активи підприємства, які беруть участь у виробництві, отриманні доходу, т. б. у формуванні грошового потоку. Але у будь-якого підприємства в кожний конкретний момент часу можуть бути активи, не зайняті безпосередньо у виробництві. Тут їхня вартість не ураховується в грошовому потоці, але це не значить, що вони не мають вартості. В даний час у багатьох українських підприємств є в наявності такі нефункціонуючі активи (в основному нерухомість, машини та устаткування), оскільки внаслідок затяжного спаду виробництва рівень утилізації виробничих потужностей вкрай низький. Багато таких активів мають певну вартість, яка може бути реалізована, наприклад, при продажу. Тому необхідно визначити ринкову вартість таких активів і підсумовувати її з вартістю, отриманою при дисконтуванні грошового потоку.

В результаті оцінки підприємства методом дисконтованих грошових потоків виходить вартість контрольного ліквідного пакету акцій.


3.2.1. Метод капіталізації доходу

3.2.2. Економічний  зміст методу

Метод капіталізації доходу є одним із різновидностей доходного  підходу до оцінки бізнесу діючого підприємства. Як і інші варіанти доходного  підходу, він заснований на базовому припущенні, відповідно до якого вартість частки власності в підприємстві рівна поточній вартості майбутніх доходів, які принесе ця власність.

Метод капіталізації доходу в щонайбільшому підходить для ситуацій, в яких очікується, що підприємство протягом тривалого терміну буде одержувати приблизно однакові величини доходу (або темпи її зростання будуть постійними).

На відміну від оцінки нерухомості в оцінці бізнесу даний метод застосовується досить рідко через значні коливання величин доходів або грошових потоків по роках, характерних для більшості оцінюваних підприємств.

Проте метод не потрібно застосовувати, коли:

  •  відсутня інформація про ринкові операції;
  •  якщо об'єкт ще не побудований, а значить, не вийшов на режим стабільних доходів;
  •  коли об'єкт піддався серйозним руйнуванням в результаті стихійної біди, т. б. вимагає серйозної реконструкції.

3.2.3. Основні етапи застосування методу

Практичне застосування методу капіталізації доходу передбачає наступні основні етапи:

1. Аналіз фінансової звітності, її нормалізація і трансформація (при необхідності).

2. Вибір величини доходу, який буде капіталізована.

3. Розрахунок адекватної ставки капіталізації.

4. Визначення попередньої величини вартості.

5. Проведення поправок на наявність нефункціонуючих активів (якщо такі є).

6. Проведення поправок на контрольний або неконтрольний характер оцінюваної частки, а також на недолік ліквідності (якщо вони необхідні).

3.2.4. Аналіз фінансової звітності

Основними документами для аналізу фінансової звітності підприємства в цілях оцінки є балансовий звіт і звіт про фінансові результати і їхнє використання. Для цілей оцінки діючого підприємства бажана наявність цих документів за останні три роки. Оцінювачу також необхідно вказати в звіті, чи пройшли вказані фінансові звіти аудиторську перевірку.

При аналізі фінансових звітів підприємства оцінювач повинен в обов'язковому порядку провести їхню нормалізацію, тобто зробити поправки на різні надзвичайні і одноразові статті як балансу, так і звіту про фінансові результати і їхнє використання, які не носили регулярного характеру в минулій діяльності підприємства і навряд чи будуть повторюватися в майбутньому.

Прикладами надзвичайної і одноразової статі можуть бути наступними:

  •  доходи або збитки від продажу активів, особливо в тих випадках, коли компанія не може постійно продавати такі активи;
  •  доходи або збитки від продажу частини підприємства;
  •  надходження по різних видах страхування;
  •  надходження від задоволення судових позовів;
  •  наслідки страйків або тривалих перерв в роботі;
  •  наслідки аномальних коливань цін.

3.2.5. Вибір величини доходу, який буде капіталізований

Даний етап фактично має на увазі вибір періоду поточної виробничої діяльності, результати якої будуть капіталізовані. Оцінювач може вибирати між декількома варіантами:

  •  доход останнього звітного року;
  •  доход першого прогнозного року;
  •  середня величина доходу за декілька останніх звітних років (3-5 років).

Як величину, що капіталізується, може виступати або чистий доход після сплати податків, або доход до сплати податків, або величина грошового потоку.

В більшості випадків на практиці як величину, що капіталізується, вибирається доход останнього звітного року.

3.2.6. Розрахунок ставки капіталізації

Ставка капіталізації для підприємства звичайно виводиться із ставки дисконту шляхом вирахування очікуваних середньорічних темпів зростання доходу або грошового потоку (залежно від того, яка величина капіталізується). Відповідно для одного і того ж підприємства ставу капіталізації звичайно нижче, ніж ставка дисконту.

З математичної точки зору ставу капіталізації - це дільник, який застосовується для перетворення величини доходу або грошового потоку за один період часу в показник вартості.

Отже, щоб визначити адекватну ставку капіталізації, потрібно спочатку розрахувати відповідну ставку дисконту, використовуючи наступні можливі методики. Існують різні методики визначення ставки дисконту, найпоширенішими з яких є:

  •  модель оцінки капітальних активів;
  •  метод кумулятивної побудови;
  •  модель середньовзваженної вартості капіталу.

Цінова модель капітальних активів (CAPM: Capital Assets Price Model). Використання даної моделі найбільш поширене в умовах стабільної ринкової економіки за наявності достатньо великого числа даних, що характеризують прибутковість роботи підприємства.

Модель використовує істотним чином показник ризику конкретної фірми, який формалізується введенням показника  . Цей показник влаштований таким чином, що  , якщо активи компанії цілком безризикові (випадок скільки бажаний, так же рідкий). Показник  рівний нулю, наприклад, для казначейських облігацій США. (Декларовано також, що облігації внутрішньої державної позики в Україні також мають нульовий ступінь ризику). Показник  , якщо активи даного підприємства так же ризикові, що і середні по ринку всіх підприємств країни. Якщо для конкретного підприємства маємо: 0<<<1, то це підприємство менш ризикове в порівнянні з середнім по ринку, якщо  >1, то підприємство має великий ступінь ризику.

Розрахункова формула моделі має вигляд

 

де  

- показник прибутковості (віддача) для безризикового вкладення капіталу,

СМ - середній по ринку показник прибутковості

- фактор ризику.

Виникає питання: як визначити показник  для даного підприємства? Єдиний розумний спосіб - це використання даних минулих років. За порівняльними даними прибутковості аналізованого підприємства і середньої ринкової прибутковості будується відповідна прямолінійна регресійна залежність, яка відображає кореляцію прибутковості підприємства і середньої ринкової прибутковості. Регресивний коефіцієнт цієї залежності служить основою для оцінки  - фактора. В передових західних країнах для орієнтації потенційних інвесторів друкують довідники, що містять показник  для більшості крупних фірм.

Приклад. Підприємство АВС є відносно стабільною компанією з величиною  . Величина процентної ставки безризикового вкладення капіталу рівна 6%, а середня по фондовому ринку - 9%. Згідно цінової моделі капітальних активів вартість капіталу компанії рівна:

.

Кумулятивний підхід має певну схожість з САРМ (модель оцінки капітальних активів). В обох випадках за базу розрахунків береться ставка доходу по безризикових цінних паперах, до якої додається додатковий доход, пов'язаний з ризиком інвестування в даний вид цінних паперів. Потім вносяться поправки (у бік збільшення або зменшення) на дію кількісних і якісних факторів ризику, пов'язаних із специфікою даної компанії.

Приведені нижче дані дозволяють отримати уявлення про залежність між величиною ставок доходу і рівнем ризику, пов'язаного з тими або іншими інвестиціями. З їхньою допомогою може бути проілюстрована концепція кумулятивного зростання ставок доходу під час переходу від менш ризикованих (безризикових) до більш ризикованих інвестиціям/

Розрахунок вартості власного капіталу згідно кумулятивного підходу проводиться в два етапи:

  •  визначення відповідної безризикової ставки доходу;
  •  оцінка величини відповідної премії за ризик інвестування в дану компанію.

При відомій ставці дисконту ставу капіталізації визначається в загальному вигляді по наступній формулі:

R=d-g

де R - ставка капіталізації; d - ставка дисконту; g - довгострокові темпи зростання доходу або грошового потоку.

Останні етапи застосування методу капіталізації доходу є нескладними операціями.

Попередня величина вартості розраховується по формулі, що приводилася

I:R=V.

Для проведення поправок на нефункціонуючі активи потрібна оцінка їхньої ринкової вартості відповідно до ухвалених методів для конкретного виду активів (нерухомість, машини і устаткування і т.і.).

Що стосується поправок на контрольний або неконтрольний характер оцінюваної частки, а також на недолік ліквідності, то порядок їхнього застосування детально розглядається нижче.

Модель середньовзваженної вартості капіталу

Приклад. Нехай банк надає підприємству кредит на умовах $2 на кожне буття у нього $1 власних засобів. Своїх грошей підприємство не має, але може привернути акціонерний капітал, почавши випуск акцій. Банк надає кредит по ставці 6%, а акціонери згодні вкладати гроші за умови отримання 12%. Якщо підприємству необхідні $3,000, то воно повинне отримати чистий грошовий доход $2,000  0.06 = $120 з тим, щоб задовольнити вимогам банку і $1,000  0.12 = $120 для задоволення вимог акціонерів. Таким чином, вартість капіталу складе $240/$3,000 = 8%.

Точно такий же результат можна отримати, використовуючи наступну схему:

     Таблиця 3.3.

Вид капіталу

Вартість

 

Частка

 

Компоненти

Позиковий

6%

*

2/3

=

4%

Власний

12%

*

1/3

=

4%

Загальна вартість капіталу

8%

Такий підхід часто називають обчисленням зваженої середньої вартості капіталу, яка часто позначається WACC (Weighted Average Cost Capital).

3.2.7. Висновки

Метод дисконтованого грошового потоку - вельми складний, трудомісткий та багатоетапний метод оцінки підприємства. Застосування цього методу вимагає від оцінювача високого рівня знань і професійних навиків. І це логічно. Адже метод ДГП у всьому світі визнаний як найбільш теоретично обґрунтований метод оцінки ринкової вартості діючого підприємства. В країнах з розвиненою ринковою економікою при оцінці крупних і середніх підприємств цей метод застосовується в 80-90% випадків. Головна відмінність методу ДГП полягає в тому, що він єдиний з відомих методів оцінки, який заснований на прогнозах майбутнього розвитку ринку, а це в щонайбільшому ступені відповідає інтересам інвестиційного процесу. Останнє відноситься і до методу капіталізації доходу, хоча він застосовується в оцінці бізнесу значне рідше, в основному для оцінки дрібних підприємств.

3.2.8. Контрольні запитання

1. Коли доцільно використовувати метод дисконтованих грошових потоків:

а) очікується, що майбутні рівні грошових потоків будуть істотно відрізнятися від поточних;

б) очікується, що майбутні грошові потоки приблизно будуть рівні поточними;

в) є достатня кількість даних по зіставних підприємствах;

г) можна з достатньою часткою достовірності оцінити майбутні грошові потоки підприємства;

д) компанія є новим підприємством;

е) підприємство володіє значними матеріальними активами;

ж) прогнозовані грошові потоки є позитивними для більшості прогнозних років?

2. Грошовий потік для власного капіталу можна визначити таким чином: Чистий доход + Знос + Приріст власного оборотного капіталу - Капітальні вкладення:

а) вірно;

б) невірно.

3.2.9. Задачі

1. Вправа на прогнозування валових доходів.

Умови:

а) Компанія виготовляє  два продукти - А і Б.

б) Виробничі потужності для продукту А складають 40 од. в рік.

у) Виробничі потужності для продукту Б складають 60 од. в рік.

г) Минулого року компанія випустила 30 од. продукту А і 50 од. продукту Б.

д) Компанія інвестує в розширення потужностей для виробництва продукту А і доведе відповідні потужності до 45 од. до початку третього року.

е) Керівники прогнозують наступні темпи зростання попиту на кожний з продуктів:

Перший рік

Другий рік

Третій рік

Четвертий рік

Продукт А

15,0%

10,0%

10,0%

5,0%

Продукт Б

10,0%

10,0%

5,0%

5,0%

ж) Ціна продажу для продукту А складає 100 дол., а для продукту Б - 50 дол.

з) Очікується, що ціна на продукт А буде рости на 5% в рік, а на продукт Би залишиться без змін.

Використовуючи вищенаведену інформацію, спрогнозуйте фізичний об'єм продажів, ціни продажів і валовий доход по кожному з продуктів на роки 1-4. Округляйте всі числа до цілих величин.

Минулий рік

Перший

рік

Другий

рік

Третій рік

Четвертий рік

Об'єм продажів - продукт А

30,000

Об'єм продажів - продукт Би

50,000

Ціна продажу - А

100

Ціна продажу - Б

50

Валовий доход - А

3,00

Валовий доход - Б

2,50

Загальний валовий

ДОХіД

5,50

Річні темпи приросту валового доходу

Середньорічні темпи приросту валового доходу (на основі складного відсотка)

2. До яких витрат: постійним або змінним, прямим або непрямим відносяться наступні статті витрат:

Показники

Постійні

Переменниє

Прямі

Непрямі

Сировина

Електроенергія (-) для верстатів

Електроенергія (-) для опалювання

Зарплата директора

Зарплата (-) торгових агентів

Комісійні торгових агентів

Амортизація верстата А виробництво одного основного (-) виду продукції)

Амортизація верстата Б упаковка (-) всієї продукції)

Зарплата (— ) основного виробничого персоналу

транспортні витрати

3. Використовуючи наступні дані, розрахуйте величину грошового потоку підприємства і заповніть рядки балансового звіту на кінець періоду:

Показники

Початок періоду

Кінець періоду

Актив

Основні засоби (залишкова вартість)

2000

Запаси

230

Дебіторська заборгованість

500

Грошові кошти

400

Всього активів

3130

Пасив

Довгострокова заборгованість

1500

Короткострокова заборгованість

400

Власний капітал

1230

Всього пасивів

3130

Протягом періоду відбулися наступні зміни:

Чистий доход склав 500

Нарахований знос 120

Приріст запасів 50

Зменшення дебіторської заборгованості 30

Приріст короткострокової заборгованості 60

Зменшення довгострокової заборгованості 100

4. Розрахуйте середньовзважену вартість капіталу, якщо:

  1.  номінальна безризикова ставка %  6%
  2.  коефіцієнт бета    1,8%
  3.  середньоринкова ставка доходу %  12%
  4.  відсоток за кредит %   8%
  5.  ставка податку %    30%
  6.  частка позикових засобів %  50%

5. Номінальна ставка доходу по державних облігаціях складає 25%. Середньоринкова прибутковість на фондовому ринку - 19% в реальному виразі. Коефіцієнт бета для оцінюваного підприємства рівний 1,4. Темпи інфляції складають 16% в рік. Розрахуйте реальну ставку дисконту для оцінюваного підприємства.

6. Розрахуйте поточну вартість підприємства в постпрогнозний  період, використовуючи модель Гордона, якщо грошовий потік в постпрогнозний період рівний 900 млн грн.., очікувані довгострокові темпи зростання - 2%, ставка дисконту - 18%.

7. В кінці кожного з подальших чотирьох років фірма передбачає виплачувати дивіденди у розмірі: 2 дол., 1,5 дол., 2,5 дол., 3,5 дол. Яку ціну ви готові заплатити за акцію даної фірми, якщо очікується, що надалі дивіденди будуть рости на 5% в рік, а необхідна ставка доходу складає 19% ?


Розділ 4 Порівняльний підхід

Глава 4 . Порівняльний (ринковий) підхід до оцінки бізнесу

  1.  Методика оцінки
    1.  Основні принципи відбору підприємств-аналогів
    2.  Характеристика цінових мультиплікаторів
    3.  Формування підсумкової величини вартості
    4.  Висновки
    5.  Контрольні запитання
    6.  Задачі

4.1. Методика оцінки

Особливістю порівняльного підходу до оцінки власності є орієнтація підсумкової величини вартості, з одного боку, на ринкові ціни купівлі-продажу  акцій, належних схожим компаніям; а з іншого боку, на фактично досягнуті фінансові результати.  Даний підхід заснований на принципі заміщення  — покупець не купить об'єкт нерухомості, якщо його вартість перевищує витрати на придбання на ринку схожого об’єкту, що володіє такою ж корисністю.

Особлива увага надається:

  •  теоретичному обґрунтовуванню порівняльного підходу, сфері його застосування, особливостям вживаних методів;
  •  критеріям відбору схожих підприємств;
  •  характеристиці найважливіших цінових мультиплікаторів і специфіці їхнього використання в оцінній практиці;
  •  основним етапам формування підсумкової величини вартості;
  •  вибору величин мультиплікаторів, зважуванню проміжних результатів, внесенню поправок.

Оцінка майна підприємств базується на використанні трьох основних підходів: витратного, прибуткового і порівняльного. Кожний з підходів передбачає застосування своїх специфічних методів і прийомів, також вимагає дотримання особливих умов, наявності достатніх факторів. Інформація, використовувана в тому або іншому підході, відображає або на положення фірми, що стоїть, або її минулі досягнення, або очікувані в майбутньому доходи. У зв'язку з цим результат, отриманий на основі всіх трьох підходів, є самим обґрунтованим і об'єктивним.

Порівняльний підхід до оцінки бізнесу передбачає, що цінність активів визначається тим, за скільки вони можуть бути продані за наявності достатньо сформованого фінансового ринку. Іншими словами, найвірогіднішою величиною вартості оцінюваного підприємства може бути реальна ціна продажу аналогічної фірми, зафіксована ринком.

Теоретичною основою порівняльного підходу, що доводить можливість його застосування, а також об'єктивність результативної величини, є наступні базові положення:

  •  По-перше, оцінювач використовує як орієнтир реально сформовані ринком ціни на аналогічні підприємства (акції). За наявності розвиненого фінансового ринку фактична ціна купівлі-продажу  підприємства в цілому або однієї акції самий інтегральний ураховує численні фактори, що впливають на величину вартості власного капіталу підприємства. До таких факторів можна віднести співвідношення попиту і пропозиції на даний вид бізнесу, рівень ризику, перспективи розвитку галузі, конкретні особливості підприємства і т. і. Це кінець кінцем полегшує роботу оцінювача, що довіряє ринку.
  •  По-друге, порівняльний підхід базується на принципі альтернативних інвестицій. Інвестор, вкладаючи гроші в акції, купляє перш за все майбутній доход. Виробничі, технологічні і інші особливості конкретного бізнесу цікавлять інвестора тільки з позиції перспектив отримання доходу. Прагнення отримати максимальний доход на розміщені інвестиції при адекватному ризику і вільному розміщенні капіталу забезпечує вирівнювання ринкових цін.
  •  По-третє, ціна підприємства відображає його виробничі і фінансові можливості, положення на ринку, перспективи розвитку. Отже, в аналогічних підприємствах повинне співпадати співвідношення між ціною і найважливішими фінансовими параметрами, такими, як доход, дивідендні виплати, об'єм реалізації, балансова вартість власного капіталу. Відмінною рисою цих фінансових параметрів є їхня визначальна роль у формуванні доходу, одержуваного інвестором.

Основною перевагою порівняльного підходу є та, що оцінювач орієнтується на фактичні ціни купівлі-продажу  аналогічних підприємств. В даному випадку ціна визначається ринком, оскільки оцінювач обмежується тільки коригуваннями, що забезпечують зіставність аналога з оцінюваним об'єктом. При використанні інших підходів оцінювач визначає вартість підприємства на основі розрахунків.

Порівняльний підхід базується на ретроінформації і, отже, відображає фактично досягнуті результати виробничо-фінансової діяльності підприємства, тоді як доходний підхід орієнтований на прогнози відносно майбутніх доходів.

Іншою чеснотою порівняльного підходу є реальне віддзеркалення попиту і пропозиції на даний об'єкт інвестування, оскільки ціна фактично досконалої операції максимально ураховує ситуацію на ринку.

Разом з тим порівняльний підхід має ряд істотних недоліків, що обмежують його використання в оцінній практиці. По-перше, базою для розрахунку є досягнуті у минулому фінансові результати. Отже, метод ігнорує перспективи розвитку підприємства в майбутньому.

По-друге, порівняльний підхід можливий тільки за наявності доступної різносторонньої фінансової інформації не тільки по оцінюваному підприємству, але і по великому числу схожих фірм, відібраних оцінювачем як аналоги. Отримання додаткової інформації від підприємств-аналогів  є достатньо складним процесом.

По-третє, оцінювач повинен робити складні коригування, вносити поправки в підсумкову величину і проміжні розрахунки, що вимагають серйозного обґрунтовування. Це пов'язано з тим, що на практиці не існує абсолютно однакових підприємств. Тому оцінювач зобов'язаний виявити відмінності і визначити шляхи їхньої нівеляції в процесі визначення підсумкової величини вартості.

Таким чином, можливість застосування порівняльного підходу залежить від наявності активного фінансового ринку, оскільки підхід передбачає використання даних про фактично досконалі операції. Друга умова - відвертість ринку або доступність фінансової інформації, необхідної оцінювачу. Третьою необхідною умовою є наявність спеціальних служб, що накопичують цінову і фінансову інформацію. Формування відповідного банку даних полегшить роботу оцінювача, оскільки порівняльний підхід є достатньо трудомістким і дорогим.

Залежно від цілей, об’єкту і конкретних умов оцінки порівняльний підхід передбачає використання трьох основних методів:

  •  Метод компанії-аналога .
  •  Метод операцій.
  •  Метод галузевих коефіцієнтів.

Метод компанії-аналога, або метод ринку капіталу, заснований на використанні цін, сформованих відкритим фондовим ринком. Таким чином, базою для порівняння служить ціна на одиничну акцію акціонерних товариств відкритого типу. Отже, в чистому вигляді даний метод використовується для оцінки міноритарного пакету акцій.

Метод операцій, або метод продажів, орієнтований на ціни придбання підприємства в цілому або контрольного пакету акцій. Це визначає саму оптимальну сферу застосування даного методу оцінки підприємства  або контрольного пакету акцій.

Метод галузевих коефіцієнтів, або метод галузевих співвідношень, заснований на використанні рекомендованих співвідношень між ціною і певними фінансовими параметрами. Галузеві коефіцієнти розраховані на основі тривалих статистичних спостережень спеціальними дослідницькими інститутами за ціною продажу підприємства його найважливішими виробничо-фінансовими характеристиками. В результаті узагальнення були розроблені достатньо прості формули визначення вартості оцінюваного підприємства. Наприклад, ціна бензозаправної станції коливається в діапазоні 1,2 - 2,0 місячної виручки. Ціна підприємства роздрібної торгівлі формується таким чином: 0,75 -1,5 величини чистого річного доходу збільшується на вартість устаткування і запасів, якими розташовує оцінюване підприємство.

В даному розділі буде розглядатися метод компанії-аналога . Це пов'язано з тим, що технології застосування методу компанії-аналога  і методу операцій практично співпадають, відмінність полягає тільки в типі початкової цінової інформації: або ціна однієї акції, що не дає ніяких елементів контролю, або ціна контрольного пакету, що включає премію за  елементи контролю.

Певну складність представляє ситуація, в якій об'єкт оцінки і метод не співпадають. Наприклад, треба оцінити контрольний пакет підприємства в умовах, коли цінова інформація по аналогах представлена тільки фактично проданими міноритарними пакетами. Отже, в даному випадку оцінювач повинен провести необхідне коригування і збільшити попередню вартість на величину премії за контроль.

Метод галузевих коефіцієнтів поки не отримав достатнього розповсюдження у вітчизняній практиці у зв'язку з відсутністю необхідної інформації, що вимагає тривалого періоду спостереження.

Суть порівняльного підходу при визначенні вартості підприємства полягає в наступному. Вибирається підприємство, аналогічне оцінюваному, яке було недавно продане. Потім розраховується співвідношення між ціною продажу і яким-небудь фінансовим показником по підприємству-аналогу . Це співвідношення називається мультиплікатором. Помноживши величину мультиплікатора на той же базовий фінансовий показник оцінюваної компанії, отримаємо її вартість.

Приклад. Необхідно оцінити підприємство, що отримало в останньому фінансовому році чистий доход у розмірі 950 тис. грн. Аналітик знає, що недавно була продана схожа компанія за 8000 тис. грн., чистий доход якої за аналогічний період склав 800 тис. грн.

1. Розрахуємо по компанії-аналогу  мультиплікатор ціна/чистий доход:

8000 : 800 = 10.

2. Визначимо вартість оцінюваної компанії: 950- 10 =9500 млн. грн.

Проте, не дивлячись на уявну простоту, цей метод вимагає високої кваліфікації і професіоналізму оцінювача, оскільки передбачають внесення достатньо складних коректувань для забезпечення максимальної зіставності оцінюваної компанії з аналогами. Крім того, оцінювач повинен визначити пріоритетні критерії зіставності виходячи з конкретних умов, цілей оцінки, якості інформації.

Порівняльний підхід до оцінки бізнесу багато в чому аналогічний методу капіталізації доходів. В обох випадках оцінювач визначає вартість компанії, спираючись на величину доходу компанії. Основна відмінність полягає в способі перетворення величини доходу у вартість компанії. Метод капіталізації передбачає розподіл величини доходу на коефіцієнт капіталізації, побудований на основі загальних ринкових даних. Порівняльний підхід оперує ринковою ціновою інформацією в зіставленні з досягнутим прибутком. Проте в даному випадку доход умножається на величину співвідношення.

Процес оцінки підприємства методами компанії-аналога  і операцій включає наступні основні етапи:

I етап. Збір необхідної інформації.

I  етап.  Збір необхідної інформації

II етап. Зіставлення списку аналогічних підприємств.

III етап. Фінансовий аналіз.

IV етап. Розрахунок оцінних мультиплікаторів.

V етап. Вибір величини мультиплікатора.

VI етап. Визначення підсумкової величини вартості.

VII етап. Внесення підсумкових коректувань.

4.2. Основні принципи відбору підприємств - аналогів

Порівняльний підхід до оцінки бізнесу заснований на використанні двох типів інформації:

  •  Ринкова (цінова) інформація.
  •  Фінансова інформація.

Ринкова інформація є даними про фактичні ціни купівлі-продажу  акцій, аналогічних з акціями оцінюваної компанії. Якість і доступність інформації залежать від рівня розвитку фондового ринку. Формування вітчизняного фондового ринку не завершено, проте цілий ряд агентств, які публікують щоденні дані про стан фінансових ринків, пропозиції на покупку/продаж  цінних паперів, дослідження активності ринків акцій найбільших підприємств.

Фінансова інформація звичайно представлена бухгалтерською і фінансовою звітністю, а також додатковими відомостями, що дозволяють визначити схожість компаній і провести необхідні коригування, що забезпечують необхідну зіставність. Додаткова інформація дозволить правильно застосувати стандарти системи національних рахунків, виявити надлишок або недолік активів, внести поправки на екстраординарні події і т. і.

Фінансова інформація повинна бути представлена звітністю за останній звітний рік і попередній період. Ретроінформація збирається звичайно за 5 років. Проте цей період може бути іншим, якщо умови діяльності підприємства істотно відрізняються від тих, в яких воно працює на момент оцінки. Фінансова інформація повинна бути повизбирувана не тільки по оцінюваній компанії, але і по аналогах. Коректуванню підлягає вся звітність за повним списком підприємств, відібраних оцінювачем: Тому порівняльний підхід є надзвичайно трудомістким і дорогим. Крім того, як показує практика, ретельний аналіз інформації може дати негативний результат. Оцінювач приходить до висновку про відсутність необхідної схожості і неможливості застосування даного методу, хоча час і гроші витрачений.

Фінансова інформація може бути отримана оцінювачем як по публікаціях в періодичному друку, так і на підставі письмового запиту або безпосередньо на підприємстві в ході співбесіди. Склад цієї інформації залежить від конкретного об’єкту оцінки, стратегії і методології оцінювача, а також стадії відбору аналогів.

Процес відбору зіставних компаній здійснюється в 3 етапу.

На першому етапі визначається так званий круг "підозрюваних", В нього входить максимально можливе число підприємств, схожих з оцінюваним. Пошук таких компаній починається з визначення основних конкурентів, перегляду списку компаній, що злилися і набутих, за останній рік. Можливе використання електронних баз, проте така інформація потребує додаткових відомостей, оскільки вона не буває достатньо повної. Критерії зіставності достатньо умовні і звичайно обмежуються схожістю галузі, вироблюваної продукції, її асортименту і об'ємів виробництва.

На другому етапі складається список "кандидатів". Оскільки аналітику потрібна додаткова інформація зверх офіційної звітності, він повинен повизбирувати її безпосередньо на підприємствах. Тому первинний список може скоротитися через відмову деяких фірм в представленні необхідних відомостей, а також через погану якість, невірогідність наданої інформації. Критерії оцінки повинні відповідати найважливішим характеристикам фірм. Якщо аналог відповідає всім критеріям, то він може використовуватися на подальших етапах оцінки. Прийняття рішень про зіставність лежить на оцінювачі.

На третьому етапі складається остаточний список аналогів, що дозволяє аналітику визначити вартість оцінюваної фірми. Включення підприємств в цей список засновано на ретельному аналізі додатково отриманої інформації. На цьому етапі аналітик посилює критерії зіставності і оцінює такі фактори як рівень диверсифікації виробництва, положення на ринку, характер конкуренції і т. і.

Склад критеріїв зіставності визначається умовами оцінки, наявністю необхідної інформації, прийомами і методами, напрацьованими оцінювачем. На практиці неможливо проаналізувати всі фактори, по яких здійснюється остаточний відбір, проте критерій галузевої схожості є обов'язковим.

Розглянемо основні критерії відбору.

Галузева схожість - список потенційно зіставних компаній завжди належить одній галузі, проте не всі підприємства, що входять в галузь або пропонуючи свої товари на одному ринку, співставні. Оцінювач повинен враховувати наступні додаткові фактори:

  •  рівень диверсифікації виробництва. Якщо підприємство випускає один вид продукту або якийсь товар істотно домінує у виробництві і забезпечує 85% загальному доходу, а порівнянна компанія орієнтована на широкий круг товарів і послуг або аналогічний товар дає не більше 20% загальну масу доходу, то такі компанії не є для оцінювача зіставними;
  •  характер взаємозамінності вироблюваних продуктів. Так, технологічне устаткування одного з підприємств може забезпечувати виробництво тільки конкретного продукту. У разі зміни ситуації на ринку таке підприємство буде потребувати серйозного технічного переозброєння. Аналог випускає аналогічний продукт на устаткуванні, що легко піддається переналагодженню для виробництва нових товарів. Отже, підприємства неоднаково відреагують на зміну ситуації на ринку;
  •  залежність від одних і тих же економічних факторів. Вартість капіталу будівельних компаній, працюючих в районах масового будівництва і у віддалених економічних районах, істотно відрізняється при достатній схожості інших критеріїв, наприклад чисельності працюючих, складу парку будівельних машин і механізмів. Аналітик, виявивши відмінності, може або викреслити підприємство із списку аналогів, або розрахувати величину коригування ціни аналога для визначення вартості оцінюваної компанії;
  •  стадія економічного розвитку оцінюваної компанії і аналогів. Досвідчена компанія, що пропрацювала жоден рік, має незаперечні переваги і додатковий доход за рахунок стабільного функціонування, доброї клієнтури і постачальників сировини і т. і.

Розмір є найважливішим критерієм, оцінюваним аналітиком при складанні остаточного списку аналогів. Порівняльні оцінки розміру компанії включають такі параметри, як об'єм реалізованої продукції і послуг, об'єм доходу, число філіалів і т. і. Проте прийняття рішень про включення компанії в список зіставних тільки на основі її розміру може привести оцінювача до неправильних висновків, оскільки об'єктивно закриті компанії звичайно менше, ніж відкриті. Крім того, оцінювач повинен враховувати, що більш крупна компанія не буде автоматично мати великого доходу тільки за рахунок свого розміру. Тому оцінювач повинен передусім враховувати фактори, що забезпечують величину доходу:

  •  географічну диверсифікацію - крупні компанії звичайно мають більш розгалужену сіть споживачів своєї продукції, мінімізуючи тим самим ризик нестабільності об'ємів продажів;
  •  кількісні знижки - крупні компанії закуповують сировину в більшому об'ємі, ніж невеликі фірми, і одержують при цьому значні знижки. Крім того, аналітик повинен мати на увазі, що коефіцієнт використання устаткування в крупних компаніях краще. Тому мультиплікатор, розрахований для відкритої компанії, повинен бути скоректований і знижений для оцінки закритої компанії;
  •  цінові відмінності по схожих товарах - крупні компанії часто мають можливість встановлювати більш високі ціни, оскільки споживач вважає за краще придбавати товар у фірм, що добре зарекомендували, себе, оплачуючи, по суті, товарний знак, що гарантує якість. Це кінець кінцем впливає на величину мультиплікатора.

Перспективи зростання - оцінювач повинен визначити фазу економічного розвитку підприємства, оскільки вона визначає розподіл чистого доходу на дивідендні виплати і витрати, пов'язані з розвитком підприємства. Оцінюючи перспективи зростання компанії, аналітик розглядає ступінь впливу трьох основних факторів: загального рівня інфляції, перспектив зростання галузі в цілому і індивідуальних можливостей розвитку конкретної фірми в рамках галузі. Іншим істотним фактором можливого зростання є динаміка частки підприємства на ринку. Експерт повинен уважно вивчити конкурентні переваги і недоліки оцінюваної компанії в порівнянні з аналогами.

Фінансовий ризик. Оцінка фінансового ризику здійснюється наступними способами:

  •  порівнюється структура капіталу або співвідношення власних і позикових засобів;
  •  оцінюється ліквідність або можливість оплачувати поточні зобов'язання поточними активами;
  •  аналізується кредитоспроможність фірми, іншими словами - здатність привертати позикові засоби на вигідних умовах.

Якість менеджменту - оцінка цього фактора найбільш складна, оскільки аналіз проводиться на основі непрямих даних, таких, як якість звітної документації, віковий склад, рівень освіти, досвід, зарплата управлінського персоналу, а також місце компанії на ринку.

Перелік критеріїв зіставності, приведений вище, не є [ вичерпним, і експерт має можливість самостійно доповнювати { список додатковими факторами. Оцінювач рідко знаходить компанії, абсолютно ідентичні з оцінюваною, тому на основі аналізу критеріїв він може зробити один з наступних висновків:

  •  компанія може бути співставлень  з оцінюваною по ряду характеристик і може бути використана для розрахунку мультиплікаторів;
  •  компанія не може бути достатньо співставлена з оцінюваною і не може бути використана в процесі оцінки. Експерт повинен у письмовій формі пояснити, чому він зробив даний висновок.

Порівняльний підхід оцінки підприємства використовує всі традиційні прийоми і методи фінансового аналізу. Оцінювач розраховує однакові коефіцієнти, аналізує баланси, звіти про доходи і збитки, додаткову інформацію. Фінансовий аналіз є найважливішим прийомом визначення зіставності аналогічних компаній з оцінюваною.

Відмінні риси фінансового аналізу при порівняльному підході виявляються в наступному:

по-перше, за допомогою фінансового аналізу можна визначити рейтинг оцінюваної компанії в списку аналогів;

по-друге, він дозволяє обґрунтувати ступінь довір'я оцінювача до конкретного виду мультиплікатора загалом їхньому числі, що кінець кінцем визначає вагу кожного варіанту вартості при виведенні підсумкової величини;

по-третє, фінансовий аналіз є основою для внесення необхідних коректувань, що забезпечують збільшення зіставності і обгрунтованості остаточної вартості.

4.3. Характеристика цінових мультиплікаторів

Визначення ринкової вартості власного капіталу підприємства порівняльним методом засновано на використанні цінових мультиплікаторів. Ціновий мультиплікатор - це коефіцієнт, що показує співвідношення між ринковою ціною підприємства або акції і фінансовою базою. Фінансова база оцінного мультиплікатора є, по суті, вимірником, що відображає фінансові результати діяльності підприємства, до яких можна віднести не тільки доход, але і грошовий потік, дивідендні виплати, виручку від реалізації і деякі інші.

Для розрахунку мультиплікатора необхідно:

  •  визначити ціну акції по всіх компаніях, вибраних як аналог; це дасть значення чисельника у формулі;
  •  обчислити фінансову базу (доход, виручку від реалізації, вартість чистих активів і т.і.) або за певний період, або за станом на дату оцінки; це дасть величину знаменника.

Ціна акції береться на останню дату, попередню даті оцінки, або вона представляє середнє значення між максимальною і мінімальною величинами ціни за останній місяць.

Як фінансову базу повинен виступати показник фінансових результатів або за останній звітний рік, або за останні 12 місяців, або середня величина за декілька років, попередніх даті оцінки.

В оцінній практиці використовуються два типи мультиплікаторів: інтервальні і моменті.

До інтервальних мультиплікаторів відносяться:

1) ціна/доход ;

2) ціна/грошовий потік;

3) ціна/ дивідендні виплати;

4) ціна/виручка  від реалізації. До моментних мультиплікаторів відносяться:

1) ціна/балансова вартість активів;

2) ціна/ чиста вартість активів.

Розглянемо порядок розрахунку і основні правила застосування цінових мультиплікаторів.

Мультиплікатори ціна/доход, ціна/грошовий потік. Дана група мультиплікаторів є найпоширенішим способом визначення ціни, оскільки інформація про доход оцінюваної компанії і підприємств-аналогів  є найдоступнішою. Як фінансову базу для мультиплікатора використовується будь-який показник доходу, який може бути розрахований аналітиком в процесі її розподілу, Тому, окрім показника чистого доходу, практично по всіх підприємствах можна використовувати доход до оподаткування, доход до сплати відсотків і податків і т.і. Основна вимога - повна ідентичність фінансової бази для аналога і оцінюваної фірми, тобто мультиплікатор, обчислений на основі доходу до сплати податків, не можна застосовувати до доходу до сплати відсотків і податків.

Мультиплікатор ціна/доход  істотно залежить від методів бухобліку. Тому якщо як аналог виступає зарубіжна компанія, потрібно привести порядок розподілу доходу до єдиних стандартів. Тільки після проведення всіх коректувань може бути досягнутий необхідний рівень зіставності, що дозволяє використовувати мультиплікатор.

Як базу для розрахунку мультиплікатора використовується не тільки сума доходу, отримана в останній рік перед датою оцінки. Оцінювач може використовувати середньорічну суму доходу, обчислену за останні п'ять років. Оцінний період збільшується або зменшується залежно від наявної інформації і наявності екстраординарних ситуацій, що спотворюють основну тенденцію в динаміці доходу.

Базою розрахунку мультиплікатора ціна/грошовий потік служить будь-який показник доходу, збільшений на суму нарахованої амортизації. Отже, аналітик може використовувати декілька варіантів даного мультиплікатора.

В процесі оцінки аналітик прагне обчислити максимальне число мультиплікаторів, оскільки застосування їх до фінансової бази оцінюваної компанії приведе до появи декількох варіантів вартості, істотно відмінних друг від друга. Діапазон отриманих результатів достатньо широкий. Тому більше число використовуваних мультиплікаторів допоможе оцінювачу виявити область самої обґрунтованої величини. Дана думка заснована на математичних методах. Проте існують економічні критерії, що обґрунтовують ступінь надійності і об'єктивності того або іншого мультиплікатора.

Наприклад, крупні підприємства краще оцінювати на основі чистого доходу. Дрібні компанії - на основі доходу до сплати податків, оскільки в цьому випадку усувається вплив відмінностей в оподаткуванні. Орієнтація на мультиплікатор ціна/грошовий потік переважна при оцінці підприємств, в активах яких переважає нерухомість. Якщо підприємство має достатньо високу питому вагу активної частини основних фондів, більш об'єктивний результат дасть використання мультиплікатора ціна/ доход.

Найпоширенішою ситуацією застосування мультиплікатора ціна/грошовий потік є збитковість або незначна величина доходу, а також невідповідність фактичного корисного терміну служби основних фондів підприємства періоду амортизації, ухваленому у фінансовому обліку. Це можливо у разі, коли вартість активів буде незначною, хоча прослужать вони досить довго.

Мультиплікатор ціна/дивіденди. Даний мультиплікатор може розраховуватися як дивідендів, що на базі фактично виплатили, так і на основі потенційних дивідендних виплат. Під потенційними дивідендами розуміються типові дивідендні виплати по групі аналогічних підприємств, обчислені у відсотках до чистого доходу.

Можливість застосування того або іншого мультиплікатора даної групи залежить від цілей оцінки. Якщо оцінка проводиться в цілях поглинання підприємства, то здатність виплачувати дивіденди не має значення, оскільки вона може припинити своє існування в звичному режимі господарювання. При оцінці контрольного пакету оцінювач орієнтується на потенційні дивіденди, оскільки інвестор одержує право рішення дивідендної політики. Фактичні дивідендні виплати важливі при оцінці міноритарного пакету акцій, оскільки інвестор не зможе примусити керівництво компанії збільшити дивіденди навіть за наявності достатнього зростання доходу.

Даний мультиплікатор використовується достатньо рідко, не дивлячись на доступність необхідної для розрахунку інформації. Це пов'язано з тим, що порядок виплати в компаніях відкритого і закритого типів істотно

розрізняється, В закритих товариствах власники можуть одержувати грошову вигоду у вигляді різних виплат, зниження орендної платні і т.і.

Мультиплікатор доцільно використовувати, якщо дивіденди виплачуються достатньо стабільно як в аналогах, так і в оцінюваній компанії або здатність компанії платити дивіденди може бути обґрунтовано спрогнозована. Оцінювач повинен упевнитися, що сума дивідендів розрахована по річній процентній ставці, навіть якщо дивіденди виплачуються щокварталу.

Мультиплікатор ціна/виручка  від реалізації. Цей мультиплікатор використовується рідко, в основному для перевірки об'єктивності результатів, одержуваних іншими способами.

Добрі результати мультиплікатор дає при оцінці підприємств сфери послуг (реклама, страхування, ритуальні послуги і т.і.). Показником адекватності даного мультиплікатора є його універсальність, яка позбавляє оцінювача від необхідності проведення складних коректувань, вживаних при розрахунку мультиплікатора ціна/доход, тобто мультиплікатор ціна/виручка  від реалізації не залежить від методів бухобліку.

Якщо ціллю оцінки є поглинання компанії, то краще орієнтуватися на мультиплікатор ціна/виручка  від реалізації, оскільки він виключає можливість підвищення ціни за рахунок короткочасного зростання доходу, забезпечуваного зусиллями фінансового менеджера. Проте в цьому випадку оцінювач повинен ретельно вивчити стабільність об'єму виручки від реалізації в майбутньому. Оскільки поглинання компанії супроводиться, як правило, зміною управлінського апарату, це може привести до повної заміни виробничого персоналу і зниження об'ємів реалізації.

Особливість застосування мультиплікатора ціна/виручка  від реалізації полягає в тому, що оцінювач повинен обов'язково враховувати структуру капіталу оцінюваної компанії і аналогів. Якщо вона істотно відрізняється, то мультиплікатор краще визначається при розрахунку на інвестований капітал.

Процедура оцінки підприємств з різним співвідношенням власних і позикових засобів здійснюється таким чином:

1. По компанії-аналогу  розраховується інвестований капітал як сума ринкової вартості власного капіталу і довгострокових зобов'язань.

2. Розраховується мультиплікатор як ставлення інвестованого капіталу до фінансової бази аналога.

3. По оцінюваному підприємству визначається величина інвестованого капіталу: адекватна фінансова база оцінюваного підприємства умножається на величину мультиплікатора.

4. Розраховується вартість власного капіталу оцінюваного підприємства як різниця інвестованого капіталу і вартості довгострокових зобов'язань оцінюваної компанії.

Мультиплікатор ціна/фізичний об'єм є різновидом мультиплікатора ціна/виручка  від реалізації. В цьому випадку ціна зіставляється не з вартісним, а з натуральним показником, який може відображати фізичний об'єм виробництва, розмір виробничих площ, кількість встановленого устаткування, а також будь-яку іншу одиницю вимірювання потужності.

Мультиплікатор ціна/балансова вартість. Для розрахунку як фінансову базу використовується балансова вартість аналогічних компаній на дату оцінки або на останню звітну дату. Цей мультиплікатор відноситься до так званих моментних показників, оскільки використовується інформація про стан на конкретну дату, а не за певний відрізок часу.

Оптимальна сфера застосування даного мультиплікатора - оцінка холдингових компаній або необхідність швидко реалізувати крупний пакет акцій. Фінансовою базою для розрахунку є чисті активи оцінюваної компанії і компаній-аналогів . Причому за основу можна брати як балансові звіти компаній, так і орієнтовану величину чистих активів, отриману оцінювачем розрахунковим шляхом.

Мультиплікатор ціна/чиста вартість активів. Його застосовують в тому випадку, якщо дотримуються наступні вимоги:

  •  оцінювана компанія має значні вкладення у власність: нерухомість, цінні папери, газове або нафтове устаткування;
  •  основною діяльністю компанії є зберігання, покупка і продаж такої власності. Управлінський і робочий персонал додає до продукції в цьому випадку незначну вартість.

При застосуванні мультиплікатора ціна/чиста вартість активів оцінювачу необхідно:

  •  проаналізувати по аналогах і оцінюваній компанії частку доходу у виручці від реалізації, оскільки рішення про купівлю-продаж  акцій може привести до штучного зростання доходу в останній рік;
  •  вивчити за всім списком порівнюваних компаній структуру активів, використовуючи різні ознаки класифікації, такі, як види активів, місцеположення і т.і.;
  •  здійснити аналіз чистих активів всіх компаній, що дозволяє визначити наявність і частку в них акцій, що представляють контрольні пакети дочірніх фірм;
  •  оцінити ліквідність всіх фінансових активів компанії, оскільки співвідношення частки акцій, належних компаніям відкритого і закритого типів, є визначальною ознакою зіставності.

4.4. Формування підсумкової величини вартості

Процес формування підсумкової величини вартості складається з трьох основних етапів:

  •  вибору величини мультиплікатора;
  •  зважування проміжних результатів;
  •  внесення підсумкових коректувань.

Вибір величини мультиплікатора є найскладнішим етапом, що вимагає особливо ретельного обґрунтовування, зафіксованого згодом в звіті. Оскільки однакових компаній не існує, діапазон величини одного і того ж мультиплікатора по компаніях-аналогах  достатній широкий. Аналітик відсікає екстремальні величини і розраховує середнє значення мультиплікатора по групі аналогів. Потім проводить фінансовий аналіз, причому для вибору величини конкретного мультиплікатора використовує фінансові коефіцієнти і показники, найбільш тісно пов'язані з даним мультиплікатором. По величині фінансового коефіцієнта визначає положення (ранг) оцінюваної компанії в загальному списку. Отримані результати накладаються на ряд мультиплікаторів, і достатньо точно визначається величина, яка може бути використана для розрахунку вартості оцінюваної компанії.

Приклад. Діапазон мультиплікатора ціна/балансова вартість активів по 15 компаніях, узятих як аналог, рівний 0,92-5,67. Середнє значення мультиплікатора - 2,15. Центр діапазону рівний 3,3[(5,67-0,92):2+0,92]. Отже, більшість компаній мають величину мультиплікатора трохи нижче середньою. Практика показує, що даний мультиплікатор добре корелює з фінансовим коефіцієнтом прибутком на власний капітал. Проаналізуємо цей коефіцієнт по компаніях-аналогах . Діапазон представлений таким чином: 4,1%-15,6%; середня величина - 8,32, що декілька менше центру діапазону [(15,6 - 4,1) : 2+4,1] = 9,85. Доход на власний капітал в оцінюваній компанії складає 12,5%. Величина мультиплікатора для оцінюваної компанії може бути отримана або методом трендовою прямою, або аналізом співвідношення трьох величин:

  •  середньовзваженної величини мультиплікатора;
  •  середньовзваженної величини фінансового коефіцієнта;
  •  фактичної величини фінансового коефіцієнта оцінюваної компанії.

Аналіз показує, що мультиплікатор ціна/балансова вартість активу оцінюваної компанії може бути дещо вище за середній аналог.

Розрахунок дає величину 3,3.

Порівняльний підхід дозволяє використовувати аналітику максимальне число всіх можливих варіантів мультиплікаторів, отже, в процесі розрахунку буде отримано стільки ж варіантів вартості. Якщо аналітик як підсумкову величину запропонує просту середню всіх отриманих величин, то це буде означати, що він однаково довіряє всім мультиплікаторам. Найправильнішим прийомом визначення підсумкової величини є метод зважування. Оцінювач залежно від конкретних умов, цілей і об’єкту оцінки, ступеня довір'я до тієї або іншої інформації додає кожному мультиплікатору свою вагу. На основі зважування виходить підсумкова величина вартості, яка може бути узята за основу для проведення подальших коректувань

Зважування попередньої величини вартості

  Таблиця 4.1.

Мультиплікатор

Вартість однієї акції

Питома вага мультиплікатора

Разом

Ціна/чистий доход

10 16

0,5 0,3

5 4,8

Ціна/грошовий потік Ціна/балансова вартість

14

0,2

2,8

Підсумкова величина вартості

12,6

Підсумкова величина вартості, отримана в результаті застосування мультиплікаторів, повинна бути відкоректована залежно від конкретних обставин, найтиповішими є наступні поправки. Портфельна знижка надається за наявності не привабливого для покупця характеру диверсифікації виробництва. Аналітик при визначенні остаточного варіанту вартості повинен врахувати наявні активи невиробничого призначення. Якщо в процесі фінансового аналізу виявлена або недостатність власного оборотного капіталу, або екстрена потреба в капітальних вкладеннях, отриману величину необхідно відняти. Можливе застосування знижки на ліквідність. В деяких випадках вноситься поправка у вигляді премії за елементи контролю, що надаються, інвестору.

Таким чином, порівняльний підхід, не дивлячись на достатню складність розрахунків і аналізу, є невід'ємним прийомом визначення обґрунтованої ринкової вартості. Результати, отримані у такий спосіб, мають добру об'єктивну основу, рівень якої залежить від можливості залучення широкого круга компаній-аналогів . Отже, розвиток оцінних послуг буде сприяти розширенню сфери використання порівняльного підходу.

4.5. Висновки

Порівняльний підхід є одним з трьох підходів, використовуваних в оцінній практиці. Оцінювач використовує як орієнтир ціни, що реально склалися, на ринку на схожі підприємства (акції). Найважливішою умовою застосування порівняльного підходу є наявність розвиненого фондового ринку.

Порівняльний підхід залежно від цілей, об’єкту оцінки і джерел інформації включає три методи:

  •  метод ринку капіталу (компанії-аналоги );
  •  метод операцій;
  •  метод галузевих коефіцієнтів.

Розрахунок вартості капіталу підприємства заснований на використанні цінових мультиплікаторів:

  •  ціна / доход;
  •  ціна / грошовий потік;
  •  ціна / дивіденди;
  •  ціна / виручка від реалізації;
  •  ціна / балансова вартість.

Висновок підсумкової величини вартості підприємства в процесі застосування порівняльного підходу включає три основні етапи:

  •  вибір величини мультиплікатора, яку доцільно застосувати до оцінюваного об’єкту;
  •  визначення питомої ваги вартостей кожного з розрахованих типів мультиплікаторів;
  •  коригування підсумкової величини вартості.

4.6. Контрольні запитання

1 Дайте характеристику позитивних і негативних сторін порівняльного підходу до оцінки бізнесу.

2. В яких умовах можливе застосування порівняльного підходу і його основних методів?

3. Що таке ціновий мультиплікатор? Які види мультиплікаторів використовуються в процесі оцінки? Дайте порівняльну характеристику.

4. Чому підсумкова величина вартості потребує коригування? Перерахуйте основні види поправок, що вносяться оцінювачем.

4.7. Задачі

1. Використовуючи перераховану нижче інформацію, обчисліть всі можливі види мультиплікаторів: ціна/доход ; ціна/грошовий потік. Розрахунок зробіть на одну акцію і по підприємству в цілому.

Фірма "МАКС" має в обігу 25 000 акцій, ринкова ціна однієї акції 100 грн.

Звіт про доходи і збитки

1. Виручка від реалізації, грн.  500 500

2. Витрати, грн.    450 000

3. У тому числі амортизація  120 000

4. Сума сплачених відсотків, грн. 30 000

5. Ставка податку на доход %  30

2. Визначте вартість однієї акції підприємства "ЛМП" Інформація для розрахунку, грн.

1. Чистий доход    450000

2. Чистий доход, що доводиться на одну акцію 4 500

3. Балансова вартість чистих активів компанії 6 000 000

4. Мультиплікатор ціна/балансова вартість 3

3. Оцініть підприємство "МАГНОЛІЯ", річна виручка від реалізації якого складає 750 000 грн.

Пасив балансу підприємства "МАГНОЛІЯ" грн.:

1. Власний капітал 4 000 000

2. Довгострокові зобов'язання 500 000

3. Короткострокові зобов'язання 1 500  000

Аналогом є підприємство "МММ", ринкова ціна однієї акції якого складає 20 грн., число акцій в обігу - 800 000. Річна виручка від реалізації - 8 000 000 грн.

Пасив балансу підприємства "МММ", грн.:

1. Власний капітал  8 000 000

2. Довгострокові зобов'язання 2 000 000

3. Короткострокові зобов'язання 4 000  000

4.Розрахуйте підсумкову величину вартості власного капіталу підприємства "Експроком". Інформація:

1. Виручка від реалізації, тис. грн.    20 000

2. Витрати, тис. грн.      15000

3. У тому числі амортизація     3 000

4. Сума сплачених відсотків, тис. грн.   1 800

5. Ставка податку на доход %     55

6. Балансова вартість чистих активів, тис. грн.  22 000

7. Мультиплікатори:

а) ціна/чистий доход      15

би) ціна/грошовий потік до сплати податків   8

в) ціна/виручка  від реалізації     1,9

г) ціна/балансова вартість активу    2

Підприємство "Експроком" є найбільшим в даному секторі послуг, його частка на ринку досягає 20%. Фірма не має пільг по оподаткуванню. Частка устаткування в активах підприємства складає 60%. Фірма "Експроком" не має дочірніх підприємств, тоді як аналоги мають родинну сіть дочірніх компаній. Частка активів-аналогів, представлена контрольними пакетами акцій дочірніх фірм, коливається в діапазоні 15 - 30%. Підприємство "Експроком" потребує термінової реконструкції гаража. Витрати на реконструкцію складають 200 тис. грн. На дату оцінки виявлений недолік власного оборотного капіталу 1300 тис. грн. Підприємству "Експроком" належить спортивний комплекс, ринкова вартість якого рівна 8500 тис. грн.


Розділ 5 Витратнийпідхід

Глава 5. Витратний підхід до оцінки бізнесу

  1.  Методика оцінки
    1.  Метод вартості чистих активів.
      1.  Визначення ринкової вартості нерухомого майна підприємства;
      2.  Застосування затратного підходу для визначення ринкової вартості нерухомого майна підприємства;
      3.  Застосування доходного підходу для визначення ринкової вартості нерухомого майна підприємства;
      4.  Застосування  порівняльного (ринкового)  підходу для оцінки нерухомості;
    2.  Оцінка ринкової вартості  машин та обладнання
      1.  Затратний підхід к оцінці машин та обладнання
      2.  Порівняльний підхід (ринковий) к оцінці вартості  машин та обладнання
      3.  Доходний підхід к оцінці вартості машин та обладнання
    3.  Оцінка нематеріальних активів
      1.  Доходний підхід
      2.  Порівняльний підхід.
      3.  Затратний підхід.
    4.  Оцінка фінансових вкладень
      1.  Оцінка вартості облігацій
      2.  Оцінка вартості звичайних акцій підприємства
      3.  Оцінка вартості привілейованих  акцій підприємства
    5.  Оцінка  дебіторської заборгованості
    6.  Оцінка кредиторської заборгованості
    7.  Оцінка виробничих запасів
    8.  Оцінка витрат  майбутніх періодів
    9.  Метод ліквідаційної вартості
    10.  Задачі

5.1. Методика оцінки

Витратний (майновий) підхід в оцінці бізнесу розглядає вартість підприємства з точки зору понесених витрат. Балансова вартість активів і зобов'язань підприємства внаслідок інфляції, змін кон'юнктури ринку, використовуваних методів обліку, як правило не відповідає ринковій вартості. В результаті постає задача проведення коригування балансу підприємства. Для здійснення цього заздалегідь проводиться оцінка ринкової вартості кожного активу балансу окремо, потім визначається поточна вартість зобов'язань і, врешті, з ринкової вартості суми активів підприємства віднімається поточна вартість всіх його зобов'язань. Результат показує оцінну вартість власного капіталу підприємства. Базовою формулою при витратному підході є:

Власний капітал = Активи  — Зобов'язання

Даний підхід представлений двома основними методами:

  •  методом вартості чистих активів;
  •  методом ліквідаційної вартості.

5.2. Метод вартості чистих активів.

 

Розрахунок методом вартості чистих активів включає декілька етапів:

1. Оцінюється нерухоме майно підприємства по ринковій вартості.

2. Визначається ринкова вартість машин і устаткування.

3. Виявляються і оцінюються нематеріальні активи.

4. Визначається ринкова вартість фінансових вкладень, як довгострокових, так і короткострокових.

5. Товарно-матеріальні запаси переводяться в поточну вартість.

6. Оцінюється дебіторська заборгованість.

7. Оцінюються витрати майбутніх періодів.

8. Зобов'язання підприємства переводяться в поточну вартість.

9. Визначається вартість власного капіталу шляхом віднімання з обґрунтованої ринкової вартості суми активів поточної вартості всіх зобов'язань.

5.2.1. Визначення ринкової вартості нерухомого майна підприємства

Для оцінки нерухомості (землі і будівель, споруд) можливе використання трьох підходів: прибуткового, порівняльного (ринкового) і витратного.

В процесі оцінки будівель і споруд визначаються повна відновна вартість об'єктів нерухомості і їхня залишкова (з урахуванням всіх видів зносу) вартість. При використанні ринкових цін для визначення повної відновної вартості приймається вартість, по якій на дату оцінки можна придбати нові основні фундації, аналогічні є на підприємстві. Якщо точно таких (ідентичних) об'єктів немає, то потрібно орієнтуватися на аналогічні об'єкти, скоректувавши при необхідності вартість шляхом зіставлення технічних і товарознавських характеристик.

Оцінка окремих об'єктів нерухомості, що впливає на вартість діючого підприємства, полягає у визначенні їхньої споживацької вартості, або внеску, який вносять ці об'єкти як основні компоненти діючого підприємства. Визначальна умова оцінки - використання об’єкту конкретним користувачем на дату оцінки.

Якщо об'єкт оцінки як частину діючого підприємства вносить певний внесок в загальну прибутковість даної фірми, то про нього можна сказати, що він володіє споживацькою вартістю. Величина споживацької вартості визначається за допомогою суб'єктивних тестів, вживаних власниками підприємства або оцінювачами, достатньо компетентними в даній галузі бізнесу. В цьому значенні споживацька вартість еквівалентна вартості в користуватися для підприємства, вартості для бізнесу або вартості для власника за умови, що галузевий ринок економічно ефективний відносно його частини, пов'язаної з об’єктами оцінки.

Після аналізу наявної інформації з'ясувалося, що застосувати метод зіставних продажів немає можливості, оскільки дані про продажі подібних об'єктів при проведенні аналізу не виявлено, а при оцінці об'єктів у складі єдиного майнового комплексу методично некоректно розглядати продажі окремих об'єктів зовні даного комплексу.

Не дивлячись на перевагу доходного  підходу оцінки майна підприємства, потрібно пам'ятати про природні обмеження його застосування. Доходний підхід обґрунтовано застосовний тоді, коли, по-перше, можна чітко виділити конкретний потік доходу, який приносить майно самостійної господарської одиниці, а по-друге, ця господарська одиниця має історію господарської діяльності і доходів, з урахуванням якої можна будувати прогноз на майбутнє.

5.2.2. Застосування витратного підходу для визначення ринкової вартості нерухомого майна підприємства

Оцінка об’єкту нерухомості підходом витрат зумовлюється поведінкою раціонального покупця, який заплатить за об'єкт не більше мінімальної суми, необхідної для його будівництва або виготовлення, та типового продавця, який ставить за мету повернути витрачені на будівництво кошти. Витратний підхід застосовують переважно при оцінці об’єкту малої приватизації, мало ліквідних та унікальних об’єкту, що потребують оцінки по заміщенню та для визначення страхової вартості.

При визначенні вартості за витратним підходом прийнято використовувати концепцію відновної вартості, яка передбачає два основних способи оцінки: оцінка вартості відтворення і оцінка вартості заміщення.

Отримана в результаті розрахунків відновна вартість корегується на величину фізичного  зносу.

Визначення фізичного зносу нерухомого майна

Фізичний знос нерухомості визначається згідно "Правил оцінки фізичного зносу будинків (КДП-2041-1-12 Україна 226-93) та "Методики статистичного узагальнювання показників стану будівельних конструкцій", розробленої Харківським Промстройпроектом Держбуду СРСР.

Фізичний знос в цілому визначений, як сума фізичного зносу окремих конструктивних елементів об'єкту, їх питому вагу в складі будівлі.

Величина фізичного зносу будівлі визначається за формулою:

де:

Фб  - величина фізичного зносу будівлі, %;

Феі - величина фізичного зносу окремої конструкції, технічного пристрою, %;

lі  - питома вага елементів у відновній вартості будівлі, %;

n – число окремих елементів в будівлі.

Коефіцієнт фізичного зносу визначається за формулою:

 

Кф = 1 – Фб /100

де:

Кф - коефіцієнт фізичного зносу будівлі;

Фб - величина фізичного зносу будівлі, %.

Визначення функціонального зносу нерухомого майна

Функціональний знос визначається виходячи з втрати споживацьких якостей які вимагає ринок від аналогічних об’єктів в даному випадку, це застаріле планування та забудова об’єкту, що не дозволяє в повній мірі ефективно використовувати корисну площу.

Коефіцієнт функціонального зносу будівлі визначається за формулою:

КСУ = 1 – Ффу /100

де:

КСУ - коефіцієнт функціонального зносу будівлі;

Ффу - величина функціонального зносу будівлі.

Визначення зносу зовнішнього середовища нерухомого майна

Знос зовнішнього середовища визначається виходячи з несприятливого характеру ринкового середовища.

Коефіцієнт зносу зовнішнього середовища будівлі визначається за формулою:

Кз = 1 – Фз /100

де:

Кз - коефіцієнт зносу зовнішнього середовища будівлі;

Фз - величина зносу зовнішнього середовища будівлі.

Визначення залишкової вартості нерухомого майна

Оціночна вартість об'єкту оцінки визначається за формулою:

С = Св * Кф * КСУ * Кз

де:

С - залишкова вартість, грн.;

Св - відновна вартість, грн.;

Кф - коефіцієнт фізичного зносу будівлі;

КСУ - коефіцієнт функціонального зносу будівлі;

Кз - коефіцієнт зносу зовнішнього середовища будівлі.

5.2.3. Застосування доходного підходу для визначення ринкової вартості нерухомого майна підприємства

Доходний підхід при оцінці об'єктів нерухомості включає два методи:

  •  метод капіталізації доходів;
  •  метод дисконтованих грошових потоків.

Метод капіталізації доходів використовується при оцінці нерухомості, що приносить доход власнику. Доходи від володіння нерухомістю можуть, наприклад, бути поточними і майбутніми надходженнями від здачі її в оренду, доходи від можливого приросту вартості нерухомості  при її продажу в майбутньому. Результат по даному методу полягає як з вартості будівель, споруд, так і з вартості земельної ділянки. Доцільно виділити основні етапи процедури оцінки методом капіталізації.

Перший етап. Оцінюється потенційний валовий доход. Робиться це на основі аналізу поточних ставок і тарифів, існуючих на ринку нерухомості для порівнянних об'єктів. Потенційний валовий доход (ПВД) - доход, який можна отримати від нерухомості при 100%-ному використанні без урахування всіх втрат і витрат. ПВД залежить від площі оцінюваного об’єкту і встановленої орендної ставки і розраховується

по формулі

ПВД = S * Ca

де S -  площа, що здається в оренду, м2;

Ca - орендна ставка за 1 м2.

Як правило, величина орендної ставки залежить від місцеположення об’єкту, його фізичного стану, наявності комунікацій, терміну оренди і т.і.

Другий етап. Оцінюються передбачувані втрати від недовикористання об’єкту нерухомості і втрати при зборі платежів. Зменшення ПВД  на величину втрат дає величину дійсного валового доходу (ДВД),  який визначається по формулі

ДВД = ПВД - Втрати.

Третій етап. Розраховуються передбачувані витрати по експлуатації оцінюваної нерухомості. Періодичні витрати для забезпечення нормального функціонування об’єкту і відтворювання доходу називаються операційними витратами.

Операційні витрати ухвалено ділити на:

  •  умовно-постійні витрати;
  •  умовно-змінні, або експлуатаційні, витрати;
  •  витрати на заміщення, або резерви.

До умовно-постійних відносяться витрати, розмір яких не залежить від ступеня експлуатаційної завантаженості об’єкту і рівня послуг, що надаються (наприклад, страхові платежі).

До умовно-змінних відносяться витрати, розмір яких залежить від ступеня експлуатаційної завантаженості об’єкту і рівня послуг, що надаються. Основними умовно-змінними витратами є комунальні витрати, витрати на зміст території, витрати на управління, зарплату обслуговуючому персоналу і т.і.

До витрат на заміщення відносяться витрати на періодичну заміну компонентів поліпшень, що швидкозносяться (звичайно до таких компонентів відносять крівлю, покриття підлоги, санітарно-технічне устаткування, електроарматуру). В розрахунку мається на увазі, що гроші на це резервуються, хоча більшість власників нерухомості насправді цього не роблять. Якщо власник планує заміну компонентів, що зносяться, протягом терміну володіння, то вказані відрахування необхідно враховувати при розрахунку вартості нерухомості даним методом.

Приклад. Поточний ремонт будівлі, потрібний один раз в 6 років, обходиться власнику в 10 000 дол. Останній раз ремонт був проведений 2 року тому. Термін володіння - 5 років. Необхідно розрахувати витрати на заміщення по статті поточного ремонту за перший рік володіння.

Рішення. Наступний ремонт необхідно провести через 4 року (6 - 2),  отже, він доведеться на теперішнього (поточного) власника, і витрати на заміщення складуть 2500 дол. (10 000 : 4).

Якщо в період передбачуваного терміну володіння не передбачається   заміна компонентів, що швидко зносяться, то витрати на їхнє заміщення не враховуються. Але необхідність проведення ремонту в майбутньому вплине на ціну реверсії (перепродажі).

Приклад. Поточний ремонт, потрібний один раз в 6 років, обходиться власнику в 10 000 дол. Останній ремонт був проведений 2 року тому. Термін володіння - 3 року. Необхідно розрахувати витрати на заміщення по статті поточного ремонту за перший рік володіння.

Рішення. Ремонт доведеться робити наступному власнику, отже, витрати на заміщення для нинішнього власника рівні 0. Але ціна реверсії зменшиться на розмір зносу, тобто на ( 2+3/6 ) вартості ремонту,  що складає 8333,3 дол. (10 000 * 5/6).

Четвертий етап. Визначається прогнозований чистий операційний доход (ЧОД) за допомогою зменшення ДВД на величину операційних витрат. Таким чином, ЧОД визначається по формулі

ЧОД = ДВД - Операційні витрати (за винятком амортизаційних відрахувань).

П'ятий етап. Розраховується коефіцієнт капіталізації. Існує

декілька методів визначення останнього:

  •  метод кумулятивної побудови;
  •  метод визначення коефіцієнта капіталізації з урахуванням відшкодування капітальних витрат;
  •  метод зв'язаних інвестицій, або техніка інвестиційної групи;
  •  метод прямої капіталізації.

Шостий етап. На останньому етапі методу капіталізації доходів вартість нерухомого майна визначається за допомогою розподілу величини прогнозованого чистого операційного доходу на коефіцієнт капіталізації.

V = Y/R  

5.2.4.Застосування порівняльного (ринкового) підходу для оцінки нерухомості

Порівняльний (ринковий) підхід представлений:

  •  методом порівняння продажів;
  •  методом валового рентного мультиплікатора.

Метод порівняння продажів. Даний метод заснований на зіставленні і аналізі інформації про продаж аналогічних об'єктів нерухомості, як правило, за останні 3-6 місяців. Основоположним принципом методу порівняльних продажів є принцип заміщення, що свідчить, що за наявності на ринку декількох об'єктів інвестор не заплатить за даний об'єкт більше вартості нерухомості аналогічної корисності. Під корисністю розуміється сукупність характеристик об’єкту, визначальних призначення, можливість і способи його використання, а також розміри і терміни одержуваного в результаті такого використання доходу. Даний метод є об'єктивним лише у разі наявності достатньої кількості зіставної і достовірної інформації по недавно минулих операціях.

Цей метод вимагає бази даних по досконалих операціях, що включає інформацію про умови і ціни операцій, продавців і покупців. Оцінювач повинен з'ясувати, чи діяв покупець або продавець в умовах фінансового тиску, чи були обидві сторони операції незалежними, чи володіли вони типовою для даного ринку інформацією, чи діяли економічно раціонально, чи було фінансування типовим для ринку. Для аналізу операцій, проведених з об’єктами, які порівнюються з оцінюваним, необхідно виявити сегмент ринку, для якого ці об'єкти типові.

Сегментація ринку - процес розбиття ринку на сегменти (сектори), аналогічні наступним параметрам:

  •  призначенню використання об’єкту;
  •  якості об’єкту;
  •  передаваним юридичним правам і обмеженням;
  •  інвестиційної мотивації;
  •  шляхам фінансування і т.і.

Вибір об'єктів як аналоги необхідно проводити на тому ж сегменті ринку, до якого відноситься оцінюваний об'єкт. Причому потрібно звернути увагу на наступні моменти:

  •  Характерний для даного сегмента термін експозиції. Якщо об'єкт був проданий за менший для стандартного терміну експозиції період, це швидше за все свідчить про те, що ціна була занижена. Напроти, якщо об'єкт знаходився на ринку довше за стандартний термін експозиції, то ціна, видно, була завищена. І в тому, і в іншому випадку операція не є типовою для даного сегмента ринку і не може розглядатися як порівнянну.
  •  Незалежність суб'єктів операції. Якщо операція ув'язнена між головною і дочірньою компаніями, то маловірогідно, що операція між ними була досконала за ринковою ціною. Те ж саме відноситься до операцій з об’єктами, обтяженими заставою.
  •  Інвестиційна мотивація. Вона повинна бути однаковою при здійсненні операцій з оцінюваним об'єктом і об’єктами-аналогами .

Метод порівняння продажів при оцінці  нерухомого майна включає декілька етапів:

Вибір об'єктів нерухомості - аналогів. Для більш об'єктивної оцінки необхідний аналіз не менше 3-5 зіставних продажів.

Оцінка поправок по елементах і розрахунок скоригованої вартості.

1. Порівняння і зіставлення оцінюваного об’єкту з об’єктами-аналогами  проводяться по двох компонентах:

  •  одиницям порівняння;
  •  елементам порівняння.

Застосовуються наступні одиниці порівняння:

  •  ціна за 1 га - для великих масивів сільськогосподарського призначення, промислового і житлового будівництва;
  •  ціна за 1 м2- в ділових центрах міст, для офісів;
  •  ціна за 1 лот - стандартні формою і розміру ділянки в районах жилою, дачної забудови;
  •  ціна за фронтовий метр - при комерційному використанні в містах (загальна площа об’єкту вважається пропорційної довжині його межі по якій-небудь вулиці або шосе);
  •  ціна за одиницю густини - коефіцієнт відношення площі забудови і площі земельної ділянки; І
  •  ціна за одиницю, що приносить доход; в спортивних комплексах, ресторанах, театрах - це одне посадочне місце, а в гаражах і автостоянках - місце парковки одного автомобіля.

Елементами порівняння для об'єктів нерухомості є:

  •  передані майнові права;
  •  умови фінансування операції. Можуть мати місце різні варіанти, наприклад фінансування операції продавцем при наданні останнім іпотечного кредиту;
  •  умови продажу. Коригування на умови продажу відображає ¦нетипове для ринку відношення між продавцем і покупцем;
  •  час продажу. Воно є одним з основних елементів порівняння зіставних продажів. Для внесення поправки на час продажу необхідно знати тенденції зміни цін на ринку нерухомості з часом; ¦
  •  місцеположення; ¦
  •  фізичні характеристики об’єкту нерухомості. Вони включають розміри, конструктивні елементи, зовнішній вигляд і т.і. \
    2.Оцінка поправок по елементах і розрахунок скоригованої вартості

Поправками називаються коригування, що вводяться в ціну продажу 1объекта-аналога при приведенні його ціноутворюючих характеристик до характеристик оцінюваного об’єкту. Необхідно враховувати, що:

  •  поправкам не піддаються сегментообразующие характеристики, напри-   заходів призначення використання об’єкту;
  •  не завжди можна розрахувати поправки на умови фінансування, умови продажів. Бажано як аналоги не використовувати об'єкти, відмінні від оцінюваного по цих характеристиках. За відсутності такої можливості поправки на ці характеристики потрібно вносити передусім.

Способи розрахунку і внесення поправок

Існують наступні основні методи розрахунку поправок:

  •  метод, пов'язаний з аналізом парних продажів;
  •  метод прямого аналізу характеристик;
  •  експертний метод розрахунку.

Метод, пов'язаний з аналізом парних продажів. Парним продажем називається продаж двох об'єктів, ідентичних майже у всьому, за винятком однієї, як правило, характеристики. Її аналітик і намагається оцінити. В основі даного методу лежить наступне логічне міркування: якщо між двома зіставними об’єктами є єдина відмінність, то різниця в продажних цінах може бути приписана цій відмінності. Об'єкти парного продажу зовсім не обов'язково повинні бути співставленні з об'єктом і його аналогами. Причому необхідно, щоб парний продаж був виявлена на тому ж сегменті ринку, що і оцінюваний об'єкт.

Приклад розрахунку процентної поправки на місцеположення методом парного продажу. Оцінюється двоповерхова цегляна будівля, що окремо стоїть, під офіс, розташована в Печерському районі. Для аналізу порівняльних продажів був визначений аналог - двоповерхова цегляна будівля, що окремо стоїть, розташована в Московському Аналог був проданий за

1 250 000 дол. В базі даних є наступні пари зіставних об'єктів

Таблиця 5.2.1.

Номер

об’єкту

Місцеположення

Фізичні характеристики

призначення об’єкту

Ціна, дол. США

1

Печерський район

Одноповерхова блокова будівля під        офіс

400 000

2

Московський район

Те ж

950 000

3

Московський район

Двоповерхова цегляна будівля

під магазин

1 250 000

4

Печерський район

Те ж

900 000

Рішення. Для того щоб визначити вартість оцінюваного об’єкту, необхідно розрахувати і внести поправку на місцеположення. Вона визначається відношенням цін парних продажів об'єктів    1 і    2. Об'єкти    3 і    4 не може бути використані, оскільки призначення цих об'єктів не дозволяє віднести їх до того ж, що і наш об'єкт, сегменту ринку.

Поправка на місцеположення розраховується по формулі

Пм = Ц1/Ц2 = 400  000 / 950  000 = 0,42

де Пм - поправка на місцеположення;

Ц   - ціна продажу об’єкту    1;

Ц   - ціна продажу об’єкту    2.

Поправка (в нашому прикладі 0,42) є коефіцієнтом, на який умножається ціна продажу аналога для отримання вірогідної вартості оцінюваного об’єкту.

V=Gаналог * Пм =1 250 000 • 0,42=525 000 дол.

Де:

V   - вірогідна вартість оцінюваного об’єкту;

Gаналог - Ціна продажу аналога;

Пм   - поправка на місцеположення.

5.3. Оцінка ринкової вартості машин і устаткування

Після визначення ринкової вартості нерухомості оцінювач повинен розрахувати ринкову вартість технічного оснащення підприємства, тобто вартість його робітників і силових машин, вимірювальних і регулюючих приладів, устаткування, пристроїв, обчислювальної техніки, транспортних засобів і т. і.

Об'єкти машин і устаткування характеризуються наступними відмінними рисами:

  •  не пов'язані жорстко із землею;
  •  можуть бути переміщені в інше місце без спричинення непоправного фізичного збитку як самим собі, так і тієї нерухомості, до якої вони були тимчасово приєднані;
  •  можуть бути як функціонально самостійними, так і утворювати технологічні комплекси.

Залежно від цілей і мотивів оцінки об'єктом оцінки можуть бути:

  •  одна окремо взята машина або устаткування (типовий випадок -визначення страхової вартості, купівля-продаж, передача в оренду); І
  •  безліч умовно незалежних друг від друга одиниць машини устаткування (типовий випадок - переоцінка основних фондів);
  •  виробничо-технологічні системи: комплекс машин і устаткування з урахуванням буття виробничо-технологічних зв'язку; (типовий випадок - при ліквідації підприємства, коли майно распро-1 дається так, щоб на його основі потенційний покупець міг організувати виробництво, при оцінці машин і устаткування як частини оцінить ринковій вартості всіх активів).

В першому випадку оцінка йде «розсипом», в другому - «потоком», а І третьому має місце системна оцінка. При оцінці машин і устаткування важливою є правильність вибору методів оцінки. Ці методи спираються на три підходи: витратний, порівняльний (ринковий), доходний

Підходи  до  оцінки  машин  та устаткування

 

Витратний  підхід

Ринковий  підхід

Доходний  підхід

     

Визначення  вартості відтворювання  активу виходячи з  витрат  на  його відтворювання (вартість  відновлення або  вартість  заміщення)

Визначення  вартості активу виходячи з  ринкових даних  по  продажах зіставних  об'єктів і його  аналогів

Визначення  вартості активу  виходячи з прогнозованого  потоку доходів


5.3.1. Витратний підхід в оцінці машин і устаткування.

Він  ґрунтується на принципі заміщення. Для визначення вартості відновлення або вартості заміщення, що є базою розрахунків у витратному підході, необхідно розрахувати витрати (витрати), пов'язані із створенням, придбанням і установкою оцінюваного об’єкту.

Під вартістю відновлення оцінюваних машин і устаткування розуміється або вартість відтворювання їхньої повної копії в поточних цінах на дату оцінки, або вартість придбання нового об’єкту, повністю ідентичного даному по конструктивних, функціональним і іншим характеристикам також в поточних цінах. Залишкова ж вартість визначається як відновна вартість за вирахуванням сукупного зносу.

Під вартістю заміщення оцінюваної машини або устаткування розуміється мінімальна вартість придбання аналогічного нового об’єкту, максимально близького до оцінюваного по всіх функціональних, конструктивних і експлуатаційних характеристиках, в поточних цінах. Залишкова вартість заміщення визначається як вартість заміщення за вирахуванням зносу.

Таким чином, в першому випадку йдеться про ідентичні об'єкти, а в другому - об аналогічних. Для визначення того, які об'єкти відносяться до ідентичних, а які до аналогічних, необхідно зупинитися на споживацьких властивостях машин і устаткування і їхніх показниках, що описують:

  •  функціональні показники (продуктивність або потужність, вантажопідйомність, тягове зусилля, розміри робочого простору, клас точності, ступінь автоматизації);
  •  експлуатаційні показники (безвідмовність, довговічність, ремонтоздатність, зберігаємість);
  •  конструктивні показники (маса, вага, склад основних конструктивних матеріалів);
  •  показники економічності експлуатації машин, що характеризують витрати різних ресурсів при функціонуванні машин в одиницю часу, на одиницю продукції або робіт;
  •  естетичні показники;
  •  показники ергономічності, що характеризують машину як елемент системи «людина-машина».

При встановленні схожості машин і устаткування можна виділити :

  •  функціональна схожість (по області застосування, призначенню);
  •  конструктивна схожість (по конструктивній схемі, складу і компоновці елементів);
  •  параметрична схожість (по значенню параметрів).

Фізичний знос машин і устаткування переважно вимірюється:

  •  методом терміну життя;
  •  методом укрупняючої оцінки технічного стану.

Метод терміну життя. Відсоток фізичного зносу при застосуванні даного методу розраховується як відношення ефективного віку до термін економічного життя.

Функціональний знос. Він є втратою вартості, викликаною або появою більш дешевих машин, устаткування, або виробництвом більш економічних і продуктивних аналогів.

Функціональний знос визначається або експертно, або на підставі моделі:

К=Х0 / Ханаліт


Оцінна шкала для визначення фізичного зносу

Таблиця 5.2.2

Фізичний знос %

Оцінка технічного стану

Загальна характеристика технічного стану

0-20

Добре

Пошкоджень і деформацій немає. Є окремі несправності, що не впливають на експлуатацію елемента, і усуваються в період поточного ремонту

21-40

Задовільне

Елементи в цілому придатні для експлуатації, проте вимагають ремонту вже на даній стадії експлуатації

41-60

Незадовільне

Експлуатація елементів можлива лише за умови проведення ремонту

61-80

Аварійне

Стан елементів аварійний. Виконання елементами своїх функцій можливе лише при проведенні спеціальних охоронних робіт або повній заміні цих елементів

81-100

Непридатне

Елементи знаходяться в не придатному до експлуатації стані

5.3.2. Порівняльний (ринковий) підхід до оцінки вартості машин і устаткування  представлений, перш за все, методом прямого порівняння. Об'єкт-аналог повинен мати те ж функціональне призначення, повну кваліфікаційну подібність і часткову конструкторсько-технологічну схожість.

Розрахунок методом прямого порівняння продажів здійснюється у декілька етапів.

1. Знаходження об’єкту-аналога .

2. Внесення коректувань в ціну аналога. Коригування бувають двох видів:

  •   коефіцієнтні, вносяться множенням на коефіцієнт;
  •  поправочні, вносяться надбавкою або відніманням абсолютної поправки.

Таким чином, вартість машини або одиниці устаткування визначається по формулі:

V= Vан* К1*К2*К3 ....Кm  ± Vдоп

Де:

Vан -  ціна об’єкту-аналога ;

До, До, До, Кт -  коректуючі коефіцієнти, що ураховують відмінності в значеннях параметрів оцінюваних об’єкту і аналога;

Vдоп -  ціна додаткових пристроїв, наявністю яких відрізняється

порівнюваний об'єкт.

При застосуванні методу прямого порівняння потрібно дотримувати певну послідовність при внесенні поправок: передусім робляться коефіцієнтні коригування, а потім-поправочні.


5.3.3. Доходний підхід до оцінки вартості машин і устаткування
в оцінці машин і устаткування. Для реалізації доходного  підходу необхідно спрогнозувати очікуваний доход від оцінюваного об’єкту. Стосовно машин і устаткування напряму вирішити цю задачу неможливо, оскільки доход створюється всім виробничо-майновим комплексом (ПІК). При використанні доходного  підходу пропонується поетапне рішення задачі:

1.Рассчитывается операційний доход від функціонування виробничої системи (або всього підприємства, або цеху або ділянки).

2.Методом залишку визначається та частина доходу, яку можна віднести до машинного парку цієї системи.

3.С допомогою методу дисконтування або методу капіталізації визначається вартість всього машинного парку.

5.4. Оцінка нематеріальних активів.

Оцінка вартості об'єктів інтелектуальної власності проводиться за допомогою методів, що спираються на доходний або витратний підхід. Застосування порівняльного підходу тут вельми ускладнене, оскільки ці об'єкти є оригінальними і часто не мають аналогів.

Розглянемо ці підходи.

5.4.1. Доходний підхід. На доходний підхід спираються два найпоширеніші методи: метод дисконтованих доходів і метод прямої капіталізації. Це самі універсальні методи, застосовні до будь-яких видів майнових комплексів.

Метод дисконтованих доходів передбачає перетворення за певними правилами майбутніх доходів, очікуваних інвестором, в поточну вартість оцінюваних нематеріальних активів. Майбутні доходи включають:

  •  періодичний грошовий потік доходів від експлуатації нематеріальних активів протягом терміну володіння; це чистий доход інвестора, одержуваний їм від володіння власністю (за вирахуванням прибуткового податку) у вигляді дивідендів, орендної платні і т.п.;
  •  грошові надходження від продажу нематеріальних активів в кінці терміну володіння, тобто майбутня виручка від перепродажу нематеріальних активів (за вирахуванням витрат по оформленню операції).

Метод прямої капіталізації достатньо простий і в цьому його головне достоїнство. Проте він статичний, будучи прив'язаним до даних одного найхарактернішого року, і тому потрібна особлива увага до правильного вибору показників чистого доходу і коефіцієнтів капіталізації. Розрахунок поточної вартості нематеріальних активів даним методом виконується в три послідовні етапи:

  •  Розрахунок щорічного чистого доходу.
  •  Вибір коефіцієнта капіталізації. Коефіцієнт капіталізації повинен бути пов'язаний з раніше вибраним показником доходу, що капіталізується.
  •  Розрахунок поточної вартості нематеріальних активів.

5.4.2. Порівняльний підхід. Порівняльний підхід використовується при оцінці ринкової вартості нематеріальних активів виходячи з даних про недавно досконалі операції з аналогічними нематеріальними активами. Метод базується на принципі заміщення, згідно якого раціональний інвестор не заплатить за даний об'єкт більше, ніж вартість доступного до покупки аналогічного об’єкту, що володіє такою ж корисністю, що і даний об'єкт. Тому ціни продажу аналогічних об'єктів служать початковою інформацією для розрахунку вартості даного об’єкту.

Розрахунки методами, що використовують порівняльний підхід здійснюються по наступних етапах.

Етап 1. Вивчення відповідного ринку і збір інформації про недавні операції з аналогічними об’єктами на даному ринку. Точність розрахунків значною мірою залежить від кількості і якості зібраної інформації. Коли інформації достатньо, необхідно переконатися, що продані об'єкти дійсно співставні з оцінюваними нематеріальними активами по своїх функціях і параметрах.

Етап 2. Перевірка інформації. Необхідно переконатися, перш за все в тому, що ціни не спотворені якими-небудь надзвичайними обставинами, що супроводили операціям, що відбулися. Перевіряється також достовірність інформації про дату операції, фізичних і інших характеристиках аналогічних об'єктів.

Етап 3.Сравнение оцінюваного об’єкту з кожним з аналогічних об'єктів і виявлення відмінності по даті продажу, споживацьким характеристикам, місцеположенню, виконанню, наявності додаткових елементів і т.і. Всі відмінності повинні бути зафіксовані і враховані.

Етап 4. Розрахунок вартості даних нематеріальних активів шляхом коригування цін на аналогічні нематеріальні активи. В тій мірі, в який оцінюваний об'єкт відрізняється від аналогічного, в ціну останнього вносять поправки з тим, щоб визначити, за якою ціною міг бути проданий об'єкт, якби володів тими ж характеристиками, що і оцінюваний об'єкт. При аналізі цін аналогічних об'єктів можуть застосовуватися наступні розрахункові процедури:

  •  визначення вартості додаткових елементів шляхом парних порівнянь;
  •  визначення коригуючих коефіцієнтів, що ураховують відмінності між об’єктами по окремих параметрах;
  •  розрахунок вартості по питомих вартісних показниках, єдиних для визначення групи аналогічних об'єктів;
  •  розрахунок вартості за допомогою мультиплікатора доходу;
  •  розрахунок вартості за допомогою кореляційних моделей.

Визначення вартості додаткових елементів здійснюється шляхом порівняння цін у двох груп об'єктів: мають і не мають ці елементи. Наприклад, таким чином можна визначити вартість допоміжних пристроїв до верстатів, допоміжних споруд до будівель і т.п.

Визначення коригуючих коефіцієнтів використовується тоді, коли порівнювані нематеріальні активи розрізняються по окремих технічних і розмірних параметрах. Якість і рівень функціонування, комфортності, зручності обслуговування – всі ці характеристики можна врахувати у вартості введення відповідних підвищуючих або знижуючих коефіцієнтів.

Розрахунок вартості по питомих показниках – спосіб, вживаний в тих випадках, коли порівнювані об'єкти функціонально однорідні, але істотно розрізняються по розміру і потужності. При цьому виводяться питомі ціни на вибрану одиницю. Наприклад, для розрахунку вартості земельної ділянки визначають заздалегідь ринкову вартість 1 м2, для розрахунку вартості будівлі – ціну 1 м3 споруди, для розрахунку вартості устаткування - ціну 1 кг маси конструкцій і т.і.

Спосіб розрахунку вартості за допомогою мультиплікатора доходу, що є ставленнями ціни аналогічного об’єкту до щорічного доходу його власника; застосовний до тих нематеріальних активів, функціонування яких приносить доход. Якщо оцінюють нематеріальні активи підприємства в цілому, то застосовують мультиплікатор Р/Е (ціна до доходу на акцію), якщо оцінюють нематеріальні активи, що включають тільки нерухомість підприємства, то розрахунок ведуть за допомогою мультиплікатора валового рентного доходу GRM, який є відношенням ціни аналогічного об’єкту до валової ренти його власника. Порядок розрахунку такий. Для кожного аналогічного об’єкту розраховують мультиплікатор доходу, потім виводять усереднене значення мультиплікатора для всієї групи об'єктів. Вартість даного об’єкту одержують множенням усередненого мультиплікатора на прогнозовану величину доходу від даного об’єкту.

Розрахунок вартості нематеріальних активів за допомогою кореляційної моделі можливий у тому випадку, коли є достатньо велика кількість аналогічних об'єктів і можна шляхом статистичної обробки інформації побудувати кореляційну модель, що описує залежність вірогідної ціни об’єкту від 2-2 його основних параметрів.

5.4.3. Витратний підхід. На основі витратного підходу визначають вартість відтворювання. Хоча при витратному підході оцінена вартість може значно відрізнятися від ринкової вартості, оскільки між витратами і корисністю немає прямого зв'язку, проте зустрічаються чимало випадків, коли виправданий саме витратний підхід (наприклад:

  •  для цілей страхування окремих складових майна
  •  при судовому розділі майна між власниками
  •  при розпродажі майна на відкритих торгах
  •  для бухгалтерського обліку основних фондів;  (при переоцінці основних фондів.)

В умовах України, де фондовий ринок тільки формується і ринкова інформація майже відсутня, витратний підхід часто виявляється єдино можливим.

Головна ознака витратного підходу — це поелементна оцінка, тобто оцінювані нематеріальні активи розчленовуються на складові частини, робиться оцінка кожної частини, а потім вартість всіх нематеріальних активів одержують підсумовуванням вартостей його частин. При цьому виходять з того, що у інвестора у принципі є можливість не тільки купити дані нематеріальні активи, але і створити їх з елементів, що окремо купляються.

Залежно від характеру оцінюваних нематеріальних активів застосовують різні методи витратного підходу. Тому тут йдеться про загальну послідовність розрахунків по даному підходу, що виконуються у декілька етапів.

Етап 1. Аналіз структури нематеріальних активів і виділення їхніх складових частин (компонентів), оцінка вартості яких буде проводитися диференційований різними методами. Якщо потрібно оцінити підприємство в цілому, а не тільки його нематеріальні активи, то в ньому виділяють такі компоненти як: основні фундації (земля, будівлі, споруди, машини і устаткування), оборотні матеріальні засоби, грошові кошти.

Етап 2. Вибір методу оцінки вартості, що є схожим, для кожного компоненту нематеріальних активів і виконання розрахунків. Для визначення вартості земельної ділянки застосовують спеціальні методи, відомі з теорії оцінки нерухомості, або розрахунки ведуть за цінами за 1 м2, вживаним при розрахунках земельного податку.

Етап 3. Оцінка реального ступеня зносу компонентів нематеріальних активів. Термін «знос» в теорії оцінки розуміється як втрата корисності об’єкту, а отже і його вартості з різних причин, тобто не тільки внаслідок фактора часу. Цей термін в іншому значенні використовується в бухгалтерському обліку, де під зносом або амортизацією розуміється механізм перенесення витрат на собівартість продукції протягом нормативного терміну служби об’єкту.

В практиці оцінки розрізняють два види зносу: фізичний знос і моральний знос.

Фізичний знос означає втрату фізичних можливостей об’єкту в процесі його експлуатації. Реальний фізичний знос оцінюється наступними методами:

  •  по ефективному віку;
  •  по індексах зниження споживацьких властивостей;
  •  по зниженню чистого доходу (доходи) в процесі експлуатації.

Моральний знос характеризує втрату конкурентоспроможності і відповідно вартості, у зв'язку з появою на ринку нових більш досконалих аналогів. Моральний знос ухвалено підрозділяти на:

  •  технологічний
  •  функціональний
  •  зовнішній.

Технологічний знос є слідством впливу на вартість досягнень науково-технічного прогресу в області конструкції, технології, матеріалів.

Функціональний знос є слідство зменшення функціональних можливостей оцінюваного об’єкту порівняно з новим аналогом.

Зовнішній знос виявляється в тому, що об'єкт в якийсь момент перестає відповідати новим вимогам і обмеженням, наприклад, із екологічних причин, безпеки і т.і.

Основним методом визначення морального зносу є метод порівняння з новим, більш досконалим об'єктом.

Етап 4. Розрахунок залишкової вартості компонентів нематеріальних активів і сумарна оцінка залишкової вартості всіх нематеріальних активів. Залишкова вартість на дату оцінки виходить відніманням з вартості розміру накопиченого зносу.

Стосовно таких об'єктів, як ноу-хау і винаходи, аннуітетом служать платежі роялті, тобто щорічно виплачувані підприємством-ліцензіатом  суми володарю ноу-хау або патенту (ліцензіару), згідно з укладеною між ними угодою.

Фактично роялті — винагорода продавцю, визначене по фіксованій ставці, відсотку від доходу, доходу або вартості залежно від домовленості суб'єктів операції. Звичайно роялті береться у розмірі від п'яти до двадцяти відсотків додаткового доходу, отриманого підприємством, що купило і використало нематеріальні активи. Але це справедливо лише для великомасштабних виробництв і для випадків, коли крім даних нематеріальних активів в технології виробництва нового або оновленого продукту задіяні також дещо інших. Коли ж нематеріальні активи в даній технології є єдиним і головним елементом новизни, оригінальності або економічності продукції, що випускається, то ці відсотки істотно занижують фактичну вартість нематеріальних активів.

Роялті, виконуючи функцію визначника не вартості нематеріальних активів, а розміру винагороди, як фіксований відсоток від доходу розповсюджується на весь життєвий цикл даних нематеріальних активів.

Роялті як елемент розрахунку розміру винагороди має глибокий економічний сенс, стимулюючи власника нематеріальних активів підтримувати його реалізацію у виробництві, постійно його пристосовувати до умов виробництва, що змінюються, і ринкової кон'юнктури.

Ставка роялті така, що виплати по ній звичайно не є для виробника відчутною втратою, а власнику нематеріальних активів періодично нараховується відносно висока сума. Тому ставки роялті визначені, з точки зору автора, як стихійно склався і ухвалений в міжнародній практиці компроміс між інтересами виробника і винахідника, власника і покупця. Причому цей компроміс історично склався за часів повного диктату виробника і відносної слабості правових і ринкових позицій винахідників і власників нематеріальних активів. За колишнього часу організація упровадження нововведень представляла велику проблему. І якщо на даному виробництві власнику патенту відмовляли в упровадженні, то шансів упровадити нематеріальні активи у іншому місці, як правило, було вкрай мало.

Зараз положення в світі істотно міняється на користь власників нематеріальних активів:

  •  різні компанії і фірми організують системи пошуку, генерації і фільтрації корисних ідей;
  •  створюється безліч венчурних фірм;
  •  нематеріальні активи закладаються в численні інвестиційні проекти;
  •  інформаційні системи і видання рекламують нові високоефективні ідеї.

Далекоглядні бізнесмени продають цінні патенти лише при гострій необхідності і в останню чергу. Добрі ідеї сталі «ситно» годувати своїх власників, перетворилися на дорогий товар.

Методологія оцінки нематеріальних активів з використанням роялті передбачає знання всього життєвого циклу об’єкту, реально передбачити який майже неможливо. Тим більш не вдається звичайно достовірно розрахувати масу доходу по всіх життєвому циклу нематеріальних активів з огляду на те, що, як правило, не вдається обґрунтувати очікуване моральне старіння нематеріальних активів. Тому використання роялті для розрахунків вартості нематеріальних активів представляється неефективним.

Більш правильним представляється розрахунок вартості нематеріальних активів з використанням маси доходу за якийсь осяжний період (лише декілька років). Але доход, отриманий від реалізації даних нематеріальних активів, було б розумнішим ділити порівну між продавцем і покупцем нематеріальних активів протягом певного терміну,  власником нематеріальних активів і виробником продукції, що його містить.

Методика оцінки вартості нематеріальних активів, вживана автором, відрізняється від більшості відомих тим, що базується на принципі обопільної і рівної вигоди для обох суб'єктів операції – продавця і покупця, а також на принципі рівної вигоди, одержуваної фактичним власником і тим, хто реальне буде одержувати доход від використання нематеріальних активів, але не буде володіти їм. Це говорить про те, що вартість нематеріальних активів автором визначається з розрахунку половини маси чистого доходу, одержуваного від їхньої практичної реалізації. Тому всі складнощі розрахунків у автора зводяться до визначення маси чистого доходу, одержуваного від практичної реалізації даних нематеріальних активів, до визначення питомої ваги нематеріальних активів в масі інших активів, що впливають на доход, і визначення розрахункового періоду. При цьому застосовується широкий арсенал методів і методик, розроблених іншими авторами, у тому числі — при необхідності — і витратні методи.

Проблема визначення платежів за використання ноу-хау, винаходу або іншого об’єкту інтелектуальної власності полягає в тому, що для їхнього упровадження у виробництво потрібні інвестиції. Чистий доход від використання ноу-хау або винаходу є частиною чистого доходу від реалізації певного інвестиційного проекту. Тому спочатку розробляється інвестиційний проект, складається бізнес-план, в якому розраховують очікуваний щорічний чистий доход. Потім виділяють ту частину чистого доходу, яку можна віднести до використовуваного об’єкту інтелектуальної власності. Вживаний при цьому пайовий коефіцієнт розраховується з урахуванням фактора отримання економії. Так, застосування ноу-хау або винаходу дає приріст чистого доходу підприємства за рахунок таких факторів, як зниження собівартості продукції, збільшення об'єму продажів, збільшення ціни за продукцію за рахунок зростання якості. Потрібно також мати зважаючи на, що застосування деяких ноу-хау дозволяє понизити величину податку на доход. Далі треба вирішити, яка частина розрахованого доходу піде в оплату володарю (автору) ноу-хау або винаходу. От ця величина і буде використана у формулі (+) як чистий доход Е.

Задача спрощується, якщо інвестиції не потрібні. Наприклад, що при оцінці вартості товарного знака, що придбавався підприємством у іншої авторитетної фірми, достатньо розрахувати приріст чистого доходу підприємства внаслідок збільшення ціни і розширення ринку збуту, але при цьому потрібно відняти додаткові витрати на задоволення вимог володаря товарного знака.

Особлива увага потрібно звернути на вибір ставки дисконту. Як вже наголошувалося, ставка дисконту складається з безризикової ставки rбр і премії за ризик rp, тобто r - rбр + rp.

Коли оцінюються об'єкти інтелектуальної власності, премія за ризик вибирається підвищеній, оскільки вкладення в ці об'єкти відрізняються великою ризикованою.

Термін корисного застосування об’єкту інтелектуальної власності n оцінюється підприємством самостійне і залежить від термінів старіння передаваних знань (досвіду) і можливого розкриття їхньої конфіденційності. При визначенні терміну дії договір на передачу ноу-хау в міжнародній практиці ухваленим вважається термін, рівний п'яти рокам, а за окремими договорами він змінюється в межах від двох до десяти років.

Вартість ділової репутації підприємства або гудвілу визначається методом надмірної рентабельності, який можна розглядати як окремий випадок методу капіталізації. Оцінку гудвілу виконують як складову процедуру оцінки вартості підприємства в цілому. Виходять з того положення, що гудвіл – це ті нематеріальні активи, завдяки яким рентабельність власного капіталу підприємства перевищує середньогалузеву рентабельність. Розрахунки виконують в такій послідовності:

Аналізують дані про результати діяльності підприємств галузі, до якої відноситься дане підприємство, і обчисляють середнє по галузі значення показника рентабельності власного капіталу (ставлення чистого доходу до власного капіталу підприємства).

Визначають чистий доход підприємства при середньогалузевому рівні рентабельності, для чого середньогалузевий показник рентабельності умножають на власні засоби підприємства.

Визначають надмірний доход; при цьому з фактичного чистого доходу віднімається чистий доход при середньогалузевій рентабельності.

Методом капіталізації, тобто розподілом надмірного доходу на коефіцієнт капіталізації визначають вартість гудвілу.

Є цілий ряд нематеріальних активів, вартість яких може бути оцінена тільки на основі витратного підходу. Методом розрахунку кошторисних витрат визначається і ураховується вартість таких нематеріальних активів, як цільові організаційні витрати, вартість результатів НІОКР, вартість промислових зразків, вартість ліцензій на право займатися певними видами діяльності і т.і. Вартість визначається як підсумок витрат по схемі витрат плюс доход.

5.5. Оцінка фінансових вкладень

5.5.1.Оцінка вартості облігацій

Спочатку розглянемо цю задача спочатку в класичному варіанті для так званих купонних облігацій. Згідно умов інвестування в ці боргові фінансові інструменти підприємство емітент облігацій зобов'язується проводити періодичний процентний платіж на річній або піврічній основі і погасити номінальну вартість облігації до призначеного терміну закінчення дії облігацій. Купонна облігація має наступні характеристики:

  •  номінальну вартість
  •  термін до погашення
  •  процентну ставку
  •  умови виплати відсотків (періодичність виплат).

Сутність оцінки вартості облігації полягає в тому, що протягом терміну існування облігації її власник повинен отримати ту ж суму, яку він вклав в облігацію при покупці. Особливість полягає в тому, що сукупність платежів, які повинен отримати власник облігації розтягнута в часі, і отже, всі майбутні грошові потоки необхідне продисконтувати до моменту часу, для якого проводиться оцінка вартості облігації. Як показник дисконту необхідно приймати прибутковість аналогічних фінансових інструментів.

Математична модель оцінки грошової вартості облігацій заснована на дисконтуванні грошових потоків, виплачуваних протягом всього терміну до погашення. Вартість облігації зараз часу рівна дисконтованій сумі всіх грошових потоків, з нею зв'язаних:

(5.1)

М - номінальна вартість облігацій, вона ж - вартість у момент погашення;

INT - річний процентний платіж;

- прибутковість на ринку позикового капіталу аналогічних облігацій (використовується як показник дисконтування).

Приклад 1. Нехай випущена облігація з терміном погашення через 20 років. Номінал облігації рівний $ 1,000, а річна процентна ставка, визначальна величину річного процентного платежу, складає 14 відсотків. Середня процентна ставка на ринку облігацій даного типу складає також 14%. Необхідно знайти оцінку вартості облігації?

Оскільки по умові процентний платіж призначив один раз роком, величина цього платежу складає $140. На ринку позикового капіталу прибутковість складає 14%. Отже, для оцінки вартості облігації ми повинні привести до теперішнього (поточного) часу всі щорічні процентні платежі і виплату номіналу в кінці двадцятого року. Скориставшись формулою (5.1), отримаємо

.

Нехай пройшло 5 років, а процентна ставка на даному ринку позикового капіталу не змінилася. Скільки буде коштувати дана облігація? Для відповіді на це питання потрібно знайти сучасну вартість всіх платежів, що залишилися, включаючи номінал облігації, який повинен виплатити інвестору через 15 років. Аналогічно отримаємо:

.

Вартість облігації закономірно залишилася рівній її номіналу, оскільки ситуація на ринку не змінилася. Ясно, що така ситуація збережеться протягом всього терміну до погашення облігації.

Передбачимо тепер, що середня ринкова ставка збільшилася на 2 відсотка і складає 16%, до погашення облігації залишилися 15 років. В цьому випадку прибутковість даної облігації нижче середньою по ринку, і отже ринкова ціна облігації повинна зменшитися. Це підтверджується розрахунками:

.

Якщо тепер розглянути протилежну ситуацію, коли середня по ринку процентна ставка зменшилася на 2 відсотка і складає 12%, то потрібно чекати підвищення ринкової ціни цієї облігації, оскільки вона приносить прибутковість більшу, ніж середня по ринку. Насправді

.

Легко перевірити, що для обох розглянутих випадків, якщо ситуація на ринку залишається без зміни (тобто зберігається 16% або 12%), вартість облігації наближається до номінального значення.

Якщо виплата відсотків по облігації призначила двічі роком, то розрахункова формула зміниться:

,

тобто дисконтувати необхідно всі піврічні виплати відповідно до піврічної процентної ставки.

Для умов попереднього прикладу, коли процентна ставка складає 12% і до погашення залишаються 15 років при піврічній виплаті відсотків, отримаємо

.

В цьому випадку вартість облігації виявилася дещо вище, оскільки процентні платежі інвестор одержує більш часто. І отже, при зростанні вартості облігації цей ефект повинен позначитися на курсовій вартості облігації.

Розглянемо тепер випадок короткострокових (тривалістю один рік) облігацій, який більш характерний для економіки України. Нехай номінальна вартість облігації складає 100 гривень з терміном погашення через 364 дня. Процентні виплати проводиться через кожні 91 день у розмірі 25 гривень, причому останнього купона виплачуються у момент погашення облігації одночасно з номіналом. Нехай квартальна прибутковість аналогічних боргових зобов'язань (для орієнтира можна вибрати облігації внутрішньої державної позики) складають 10%. Відповідно до формули (5.1) отримаємо:

.

Якщо по закінченню одного кварталу процентна ставка драматично збільшилася до 18 відсотків, то вартість облігації складе

.

Така зміна представляється закономірним і відображає реальну ринкову ситуацію. Зокрема, якщо положення внаслідок сплеску інфляції різко погіршиться і квартальна процентна ставка складе 32%, то облігації будуть продаватися нижче свого номіналу.

.

Звернемося тепер до дисконтних облігацій, які також мають номінальну вартість, яка виплачується інвестору у момент погашення облігації. В процесі емісії такі облігації продаються із знижкою (дисконтом). Величина знижки визначається процентною ставкою по даній облігації. Подальше вивчення оцінки вартості такої облігації проведемо за допомогою конкретного прикладу.

Приклад 2. Підприємство А в день емісії придбали за ціною 82 гривень за штуку пакет дисконтних державних облігацій з періодом обігу 365 днів і номінальною вартість до погашення 100 гривень. Прибутковість цього фінансового інструменту на момент емісії складала

.

Через 165 днів, або за 200 днів до погашення облігації підприємство А вирішило реалізувати на ринку цей пакет цінних паперів, оскільки йому терміново знадобилися гроші. Ціна продажу була визначена таким чином:

.

Продавець дисконтував вартість облігації до погашення (100 гривень), використавши як дисконтну ставку (21.95%) той рівень прибутковості, який забезпечував йому даний фінансовий інструмент. Значення цього розрахунку полягає в тому, щоб розділити первинну величину дисконтного доходу (100 - 82 = 18 гривень) між продавцем і покупцем відповідно до тривалості періодів володіння фінансовим активом. Продавець володів активом 165 днів з 365, і він бажає отримати свою частину дисконтного доходу: 89.26 - 82 = 7.26 гривень з однієї облігації. Покупцю (на думку продавця) повинна дістатися та частина дисконтного доходу, яка відповідає 200 дням володіння фінансовим інструментом:

100 - 89.26 = 10.74 гривень.

Інституційні інвестори, охочі придбати ці державні облігації, вважали запропоновану ціну завищеною, оскільки домінуюча процентна ставка на ринку аналогічних фінансових ресурсів на момент продажу склала 23 відсотка. Оцінка вартості облігацій в цьому випадку складає

,

тобто стала закономірно нижче. Підприємству А довелося задовольнитися даною ціною свого фінансового ресурсу.

Характеризуючи цей факт, сучасна фінансова теорія справедливо називає минулі витрати “мертвими”, тобто не мають значення при обґрунтовуванні фінансових рішень.

5.5.2. Оцінка вартості звичайних акцій підприємства

Відповідно до ухвалених норм випуску звичайних акцій сума виплачуваних дивідендів залежить від результатів діяльності підприємства у відповідному періоді часу, звичайно протягом року. Проте оцінка вартості звичайних акцій передбачає деякий потік дивідендів, які при оцінці вартості грають таку ж роль, як процентні платежі при оцінці облігації. Тільки на відміну від облігацій цей потік є нескінченним і не передбачається повернення початкової інвестиції. З урахуванням всього відзначеного вище оцінка вартості звичайної акції здійснюється по формулі

(5.2)

де

Dt - величина дивіденду, виплачуваного в t-ом році,

Ks- показник дисконту, за допомогою якого здійснюється приведення дивідендних виплат до теперішнього (поточного) моменту часу.

Проблеми, пов'язані з оцінкою вартості акцій, полягають в прогнозі дивідендів і в оцінці показника дисконту. Розглянемо кожну з них окремо.

Цілком очевидно, що підприємство не в змозі здійснити індивідуальний прогноз дивідендів на всьому нескінченному періоді. Тому на практиці цей період розбивають на дві частини, перша з яких складає декілька років (звичайно не більше п'яти), протягом яких існує можливість скласти більше або менше правдоподібний прогноз дивідендних виплат. Друга частина - це весь нескінченний період часу, що залишився, для якого робиться припущення про те, що

  •  дивіденди зберігають незмінне значення, рівне величині останнього спрогнозованого дивіденду, що увійшов до першого періоду, або
  •  передбачається деякий постійний річний приріст дивідендів, визначуваний величиною процентного зростання g.

Надалі оцінка вартості акції - ця справа техніки дисконтування спрогнозованої сукупності дивідендів.

Результуюча формула для оцінки вартості звичайних акцій може бути записана таким чином:

(5.3)

де  - дисконтоване значення прогнозованих дивідендів на першому (кінцевому) проміжку часу тривалістю N років

- дисконтоване значення подальшої нескінченної серії дивідендів, приведене до моменту часу, відповідного кінцю N -ого роки.

Для розрахунку першою компоненти необхідно просто продисконтувати всі величини дивідендів, що спланерували до виплати протягом перших N років:

. (5.4)

Розрахунок другий компоненти для незмінних дивідендів проводиться по формулі дисконтування нескінченних дивідендів

. (5.5)

Якщо передбачається зростання дивідендів з темпом g, то необхідно скористатися формулою Гордона, яка є узагальненням формули (5.5) і має для даної задачі наступний вигляд:

. (5.6)

Задача оцінки вартості звичайних акцій розв'язується однозначно при відомому показнику дисконту. Для конкретного підприємства він визначається з урахуванням ступеня ризикованої інвестування в це підприємство. Взаємозв'язок ризику і прибутковості інвестицій буде ґрунтовне розглянута в наступній публікації. Зараз же тільки відзначимо, що для визначення прибутковості акцій Ks потрібно мати порівняльні дані даного підприємства і фондового ринку в цілому. І природно потрібно мати цей фондовий ринок. В сучасних умовах України говорити про це, як про факт, що відбувся, поки що дуже рано, і тому доводиться використовувати більш спрощені і наближені підходи.

Один з таких підходів полягає в наступному. Як показник прибутковості Ks використовується оцінка прибутковості підприємства, спостережувана протягом останнього року. Ця прибутковість визначається за допомогою двох компонент:

  •  прибутковості інвестора, одержуваної у вигляді дивідендів (величина дивіденду, що виплатила за останній рік, була діленою на ринкову вартість акції), і
  •  прибутковість інвестора, пов'язана із збільшенням курсової вартості акції (приріст курсової вартості акції за рік, ділений на курсову вартість на початку року).

Склавши приведені вище компоненти, ми отримаємо прибутковість акції.

Приклад 3. Підприємство виплатило по дивідендах 0.52 гривні у вигляді дивідендів за останній рік. Протягом найближчих трьох років підприємство планує збільшувати дивіденди на 8 відсотків, а надалі темп зростання дивідендів повинен скласти 4 відсотка. Необхідно оцінити вартість акції за умови, що прибутковість акцій оцінена на рівні 15%.

Перш за все оцінимо величини дивідендів, виплачувані в найближчі три роки:

,

,

.

Величина дивіденду, планована до виплати в кінці четвертого року, повинна скласти

.

Скориставшись формулами (5.4) і (5.6), отримаємо

.

.

Тепер залишилося скористатися формулою (5.3):

грн.

5.5.3. Оцінка вартості привілейованих акцій підприємства

За природою привілейована акція займає проміжне положення між облігацією і звичайною акцією. Така акція має на увазі зобов'язання виплати стабільного, фіксованого дивіденду, але не гарантує відшкодування своєї номінальної вартості. При аналізі привілейованих акцій з точки зору інвестора необхідно оцінювати використовувану в розрахунках власну норму доходу інвестора. Якщо стандартна норма доходу інвестора складає 10%  супроти  7 % дивіденду від оголошеної вартості привілейованої акції в  100 доларів, то поточна вартість акції складе:

РV = D/r = 100* 0.07 / 0.1 = 70 доларів.

5.6. Оцінка  дебіторської заборгованості

По терміну погашення по відношенню до звітної дати дебіторська заборгованість розділяється на:

  •  довгострокову, підлягаючу погашенню більш ніж через один рік з моменту виникнення;
  •  короткострокову (поточну) з терміном погашення згідно з укладеною угодою до одного року (починаючи з моменту прийняття зобов'язань в бухгалтерському обліку).

У свою чергу довгострокова і короткострокова заборгованість діляться на:

  •  термінову, термін погашення якої не наступив;
  •  прострочену, термін погашення якої вже пройшов;
  •  відстрочену, платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати.

У свою чергу з простроченої заборгованості виділяється заборгованість, по якій закінчився термін позовної давності. При здійсненні платежів за зобов'язаннями за поставку товарів (виконання робіт або надання послуг)" визначений тримісячний термін з дня фактичного отримання товарів організацією-дебітором, протягом якого повинні бути проведені всі взаєморозрахунки між виробником і споживачем. Суми заборгованості, по яких закінчилися передбачені в договорах терміни погашення, списуються на фінансові результати.

В бухгалтерському обліку до дебіторської заборгованості відносяться дані, відбивані на рахунках обліку розрахунків, включаючи зобов'язання, забезпечені векселями і авансами.

З простроченої заборгованості виділяються борги тривалістю понад 3 місяців, а з довгострокової - заборгованість, платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати.

Оцінка дебіторської заборгованості повинна виходити з визначення дебіторської заборгованості як частини майна боржника. Дебіторська заборгованість є майном особливого роду. В результаті продажу дебіторської заборгованості продавець передає покупцю права вимоги для:

  •  своєчасного погашення дебіторської заборгованості покупця, що виникла по іншій операції, а також запобігання збитків;
  •  отримання від організації-дебітора  вигідних покупцю товарів (послуг);
  •  встановлення контролю над організацією-дебітором ;
  •  інших випадків.

При оцінці потрібно враховувати, що покупець з придбанням дебіторської заборгованості, одержує право вимоги пені, штрафу і неустойки, передбачені договором між боржником і дебітором. У зв'язку з цим, основним методом оцінки є доходний, а витратний метод і метод порівняльних продажів є допоміжними.

Головна задача оцінки дебіторської заборгованості - це визначення ринкової вартості, іншими словами визначення грошового еквівалента, який очікується отримати в результаті продажу дебіторської заборгованості, отриманої на основі аналізу даних бухгалтерського обліку. Слід зазначити, що цей грошовий еквівалент, як правило, відрізняється від договірної величини, врахованої по балансу.

При здійсненні оцінки дебіторської заборгованості повинні враховуватися фактори, що впливають на ринкову вартість дебіторської заборгованості:

  •  умови припинення зобов'язань - розрахунок грошовими коштами, цінними емісійними паперами, заліком стрічних поставок товарів і т.і.;
  •  терміни розрахунків, передбачені договорами;
  •  наявність забезпечення за відповідним зобов'язанням;
  •  наявність претензій організації-дебітора  по кількості і якості поставленої йому продукції;
  •  фінансовий стан організації-дебітора ;
  •  інші відомості, враховувані оцінювачем при здійсненні оцінки, були повідомленими боржником і організацією-дебітором .

При здійсненні оцінки дебіторської заборгованості з урахуванням її балансової вартості необхідно два коригування:

  •  оцінка і облік безнадійних боргів;
  •  оцінка можливих повернень товарів і знижок.

Коригування дебіторської заборгованості, що виникає внаслідок появи матеріальних претензій, пов'язаних з поверненням і недостачею товарно-матеріальних цінностей, враховуються в акті звірки дебіторської і кредиторської заборгованості сторін. Для оцінки складу і руху дебіторської заборгованості проводиться нормалізація бухгалтерської звітності, за наслідками якої складається робоча таблиця


Склад дебіторської заборгованості.

  Таблиця 5.1.

Показники

Усього на звітний період

У тому числі прострочена

1

Товари відвантажені

2

Покупців і замовників

3

Векселі до отримання

5

Розрахунки по претензіях

6

Аванси видані

7

Інші дебітори

8

Всього дебіторська заборгованість

9

Разом

На підставі наявних у підприємства документів про виникнення, склад і наявність дебіторської заборгованості складається перелік організацій-дебіторів  мають заборгованість, у тому числі прострочену.

Залежно від розміру дебіторської заборгованості, аналіз заборгованості організацій-дебіторів  може проводитися вибірково.

До документів, що характеризують виникнення, склад і наявність дебіторської заборгованості відносяться:

  •  договори з відповідними додатками про поставку товарів (виконанні робіт, наданні послуг);
  •  рахунки фактури;
  •  акти, накладні, свідчать про відвантаження товарів, виконання робіт і надання послуг;
  •  платіжні документи;
  •  акти звірки взаємної заборгованості, підтвердження податкової інспекції, де на обліку перебуває боржник, акти стрічних перевірок і т. п. по кожному боржнику;
  •  інші документи, що мають значення для оцінки дебіторської заборгованості.

Порядок проведення оцінки по статтях бухгалтерського обліку наступний:

  •  перевіряються оригінали документів, підтверджуючі дебіторську заборгованість (договори, рахунки-фактури, накладні, квитанції в прийомі вантажу і т.п.)
  •  перевіряється підтвердження організацією-дебітором  є заборгованостями (акти звірки взаємної заборгованості, підтвердження податкової інспекції, де на обліку перебуває організація-дебітор, акти стрічних перевірок і т. п.).
  •  проводиться аналіз фінансового стану організації-дебітора .
  •  проводиться оцінка ринкової вартості дебіторської заборгованості по конкретному боржнику і за конкретним договором поставки (надання послуг, виконання робіт).

Після проведення попереднього аналізу початкової інформації, проводиться оцінка і облік безнадійних боргів. Безнадійною вважається дебіторська заборгованість, яка, ймовірно, ніколи не буде сплачена, внаслідок неплатоспроможності організації-дебітора . Наявність безнадійного боргу є втратою виручки від продажу або збитком, що вимагає відповідного зниження величини дебіторської заборгованості по рахунках і зменшення доходу.

Аналіз і оцінка структури балансу організації-дебітора  проводиться на основі показників:

  •  коефіцієнта поточної ліквідності;
  •  коефіцієнта забезпеченості власними засобами;
  •  коефіцієнта абсолютної ліквідності.

Підставою для визнання структури балансу підприємства незадовільною, а підприємства неплатоспроможним є виконання однієї з наступних умов:

  •  коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менше 2;
  •  коефіцієнт забезпеченості власними засобами на кінець звітного періоду має значення менше 0,1;

Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує загальну забезпеченість підприємства оборотними засобами для ведення господарської діяльності і своєчасного погашення термінових зобов'язань підприємства.

Коефіцієнт поточної ліквідності визначається по формулі (1) як відношення фактичної вартості знаходяться в наявності у підприємства оборотних засобів у вигляді виробничих запасів, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості і інших оборотних активів до найтерміновіших зобов'язань підприємства у вигляді короткострокових кредитів банків, короткострокових позик і різних кредиторських заборгованостей.

Коефіцієнт забезпеченості власними засобами, характеризує наявність власних оборотних засобів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості. Коефіцієнт забезпеченості власними засобами визначається по формулі (2) як відношення різниці між об'ємами джерел власних засобів і фактичною вартістю основних засобів і інших позаоборотних активів до фактичної вартості оборотних засобів, що знаходяться, в наявність у вигляді виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості і інших оборотних активів.

Для визначення ринкової вартості дебіторської заборгованості кожної з організацій-дебіторів  повинні бути визначені коефіцієнти дисконтування.

Коефіцієнти дисконтування приймаються залежно від терміну неплатежу за грошовими зобов'язаннями, на підставі статистичних даних підприємств в різних галузях.

Платежі по погашенню дебіторської заборгованості повинні бути отримані протягом 3-х місяців. Якщо організація-дебітор накопичує нові зобов'язання і не розраховується в межах цього терміну, то на четвертому місяці зобов'язання починають дисконтуватися (пропорційно зменшуватися) по наступній шкалі.

Коефіцієнт дисконтування залежно від терміну неплатежу.

Таблиця 5.2.

Термін неплатежу зверху 3-х місяців (в місяцях)

1

2

3

4

5

6 і більш

Коефіцієнт дисконтування ( До )

0,8

0,6

0,4

0,2

0,1

0,01

Як інший варіант, величина ринкової вартості дебіторської заборгованості визначається шляхом множення величини балансової вартості дебіторської заборгованості за вирахуванням безнадійних боргів на величину коефіцієнта дисконтування, залежно від терміну неплатежу за грошовими зобов'язаннями.

ПВдз = БСдз / (1+i)n

Де:

ПВдз – поточна вартість дебіторської заборгованості за оцінюваний період;

БВдз – балансова вартість дебіторської заборгованості за оцінюваний період;

і - єдина ставка, що ураховує ризиковану оцінюваного підприємства (ставка дисконту);

n - середньовзважене значення обороту дебіторської заборгованості за оцінюваний період;

5.7. Оцінка кредиторської заборгованості  

Кредиторська заборгованість по товарних операціях оцінюється аналогічно дебіторській заборгованості з використанням процедури приведення майбутніх платежів до поточної вартості з урахуванням термінів можливих платежів і ставки дисконтування.

Визначення ринкової вартості кредиторської заборгованості вимагає визначення середньовзважене значення обороту кредиторської заборгованості за певний оцінюваний період.

ПВкз = БСкз / (1+i)n

Де:

ПВкз – поточна вартість кредиторської заборгованості за оцінюваний період;

БВкз – балансова вартість кредиторської  заборгованості за оцінюваний період;

і - єдина ставка, що ураховує ризиковану оцінюваного підприємства (ставка дисконту);

n - середньовзважене значення обороту кредиторської заборгованості за оцінюваний період;

5.8. Оцінка виробничих запасів

Виробничі запаси оцінюються за поточними цінами з урахуванням витрат на транспортування і складування. Застарілі запаси списуються.

5.9. Оцінка витрат майбутніх періодів

Витрати майбутніх періодів оцінюються за номінальною вартістю, якщо ще існує пов'язані з ними вигода. Якщо ж вигода відсутня, то величина витрат майбутніх періодів списується.  

5.10. Метод ліквідаційної вартості.

Роботи за оцінкою включають декілька етапів:

1. Береться останній балансовий звіт.

2. Розробляється календарний графік ліквідації активів, оскільки продаж різних видів активів підприємства вимагає різних тимчасових періодів.

3. Визначається валова виручка від ліквідації активів.

4. Оцінна вартість активів зменшується на величину прямих витрат. До прямих витрат, пов'язаних з ліквідацією підприємства, відносяться комісійні оцінним і юридичним фірмам, податки і збори, які платяться при продажу. З урахуванням календарного графіка ліквідації на дату оцінки по ставці дисконту, що ураховує пов'язаний з цим продажем ризик.

5. Ліквідаційна вартість активів зменшується на витрати, пов'язані з володінням активами до їхнього продажу, включаючи витрати на збереження запасів готової продукції і незавершеного виробництва, збереження устаткування, машин, механізмів, об'єктів нерухомості, а також управлінські витрати по підтримці роботи підприємства аж до його ліквідації.

6.Прибавляется (або віднімається) операційний доход (збитки) ліквідаційного періоду.

7.Вычитаются переважні права на вихідні допомоги і виплати працівникам підприємства, вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченою заставою майна ліквідовуваного підприємства, заборгованість по обов'язкових платежах до бюджету і до позабюджетних фондів, розрахунків з іншими кредиторами

5.11.Контрольні запитання

1. Яка базова формула лежить в основі методу вартості чистих активів?

2. Назвіть основні етапи оцінки методом вартості чистих активів.

3. Назвіть основні етапи оцінки методом ліквідаційної вартості.

4. Що загальне і різного в оцінці вартості підприємства методом вартості чистих активів і ліквідаційної вартості?

5.12.Тести

1. Оцінка вартості власного капіталу по методу вартості чистих активів виходить в результаті:

а) оцінки основних активів;

б) оцінки всіх активів компанії;

в) оцінки всіх активів компанії за вирахуванням всіх її зобов'язань;   

г) нічого з вищепереліченого.

2. Що є результатом підсумовування чистого операційного доходу і передбачуваних витрат:

а) дійсний валовий доход;

б) платежі по обслуговуванню боргу;

в) потенційний валовий доход?

3. Що з нижченаведеного не є компонентом методу кумулятивної побудови при виведенні загального коефіцієнта капіталізації:

а) безризикова ставка;

б) премія за низьку ліквідність;

в) премія за ризик;

г) премія за управління нерухомістю?

4. Яке з нижченаведених тверджень неправильно:

а) коефіцієнт капіталізації для будівлі включає доход на інвестиції і повернення вартості інвестиції;

б) загальний коефіцієнт капіталізації включає доход на інвестиції і повернення самих інвестицій;

в) коефіцієнт капіталізації для землі включає доход на інвестиції і повернення самих інвестицій;

г) норма віддачі включає тільки доход на інвестиції?

5. Який з підходів до оцінки вимагає окремої оцінки вартості землі:

а) ринковий;

б) витратний;

в) доходний;

г) всі перераховані?

6. Існують наступні види зносу (необхідно вибрати правильну відповідь):

а) фізичне застарівання, функціональне застарівання, прискорений знос;

б) фізичне застарівання, функціональне застарівання, застарівання по місцеположенню, зовнішня дія;

в) застарівання навколишнього середовища, неусувне застарівання, фізичне застарівання, довгостроковий знос.

7. Як розраховується валовий рентний мультиплікатор:

а) розподілом ціни продажів на потенційний або дійсний валовий доход;

б) розподілом чистого операційного доходу на ціну продажу;

в) розподілом потенційного валового доходу на дійсний валовий доход;

г) розподілом дійсного валового доходу на ціну продажів?

8. В яку із статі звичайно не вносяться поправки при коректуванні балансу в цілях визначення вартості чистих активів:

а) «Основні засоби»;

б) «Дебіторська заборгованість»;

в) «Запаси»;

г) «Грошові кошти»?

5.13. Задачі

1. Оцінна вартість активів підприємства складає 22 000 дол. для його ліквідації потрібно півтора роки. Витрати на ліквідацію (складають 25% вартості активів. Яка поточна вартість виручки від (продажі при ставці дисконту 18%?

2. Проведіть оцінку вартості чистих активів підприємства при допущенні його ліквідації, використовуючи наступні дані

    Таблиця 5.1.

Некоректовані дані, дол.

Коригування %

Скоректовані дані, дол.

Актив

Основні засоби

2000

+50

запаси

230

-30

Дебіторська заборгованість

500

-4О

Грошові кошти

400

0

Пасив

Довгострокові      зобов'язання

1500

0

Короткострокові    зобов'язання

400

0

3. Оцінюється підприємство з наступними даними по балансу.

Таблиця 3.1.

Некоректовані дані, дол.

Коригування %

Скоректовані дані, дол.

Актив

Основні засоби

6000

+30

Запаси

2000

-10

Дебіторська заборгованість

1000

-20

Грошові кошти

500

0

Всього активів

9500

Пасив

Довгострокова             заборгованість

6000

0

Власний капітал

3500

0

Всього пасивів

9500

0

Визначте ринкову вартість підприємства методом вартості чистих активів.

4. Який буде загальний коефіцієнт капіталізації, якщо відомі наступні дані:

• необхідна частка власного капіталу - 30%;

• ставка відсотка за кредитом - 13%;

• кредит на 25 років при щомісячному нарахуванні;

• коефіцієнт капіталізації для власного капіталу 5%?

5. Оцінюваний об'єкт нерухомості буде приносити чистий операційний доход в 14 000 дол. щорічно протягом 8 років, Імовірно, що через 8 років об'єкт буде проданий за 800 000 дол. Яка поточна вартість оцінюваного об’єкту при ринковій ставці доходу 12%?. 

. Оцінюваний об'єкт нерухомості буде приносити чистий операційний доход в 12 000 дол. протягом наступних 5 років. Імовірно, що через 5 років об'єкт буде проданий за 120 000 дол. Яка поточна вартість оцінюваного об’єкту при ринковій ставці доходу 8%?

7. Передбачимо, що випущені облігації з трьохлітнім терміном погашення. По цих облігаціях виплачується щорічний доход в 150 дол., вартість погашення рівна 2000 дол. Яка буде ринкова ціна цих облігацій у момент випуску, якщо ставка дисконту рівна 7%?

8. Необхідно визначити поточну вартість облігації  з строком до погашення 6 років, з номінальною вартістю 100000 грн.., як априносить 6%-ий купонний доход при необхідному рівні прибутковості 10%.

9. Визначте поточну вартість облігації номінальною вартістю 200 000 грн.., купонною ставкою 15% річних і терміном погашення через 5 років, якщо ринкова норма доходу 12%. Відсоток по облігації виплачується двічі в рік.

10. Необхідно визначити поточну ціну акції за умови, що останні фактичні дивіденди, що виплатили компанією, склали 10 дол. Очікувані щорічні темпи зростання дивідендів складають 13% протягом 10 років, а після закінчення 10 років і до безкінечності - 10%. Необхідна норма доходу по акціях компанії рівна 16%.

11. Ви зайняли на чотири роки $10000 під 14% річних, нараховуються по схемі складних відсотків на непогашений залишок. Повертати потрібно рівними сумами в кінці кожного року. Визначте величину річного платежу.

12. Які умови надання кредиту більш вигідні банку: а) 28% річних, нарахування щоквартальне; б) 30% річних, нарахування піврічне?

13. Підприємство придбало будівлю за $20000 на наступних умовах: а) 25% вартості оплачується негайно; б) частина, що залишилася, погашається рівними річними платежами протягом 10 років з нарахуванням 12% річних на непогашену частину кредиту по схемі складних відсотків. Визначте величину річного платежу.

14. Оцініть поточну вартість облігації номіналом $1000, купонною ставкою 9% річних і терміном погашення через 3 року, якщо ринкова норма доходу рівна 7%.

15. Обчисліть поточну ціну безстрокової облігації, якщо виплачуваний по ній річний доход складає 100 тис. грн., а ринкова прибутковість - 12%.

16. Ви придбаваєте бескупонну державну облігацію номіналом $5000, погашається через 25 років. Яка її поточна ціна, якщо ставка банківського відсотка рівна 15%?

17. Обчисліть поточну вартість облігації з нульовим купоном номінальною вартістю 100 грн. і терміном погашення 12 років, якщо прийнятна норма доходу складає 14%.

18. Розрахуйте поточну вартість привілейованої акції номіналом 100 грн. і величиною дивіденду 9% річних, якщо ринкова норма доходу 12%.

19. Останній дивіденд, що виплатив, по акції рівний $1. Очікується, що він буде зростати протягом наступних трьох років з темпом 14%; потім темп приросту стабілізується на величині 5%. Яка ціна акції, якщо ринкова норма доходу 15%.

20. Куплена акція за $50; прогнозований дивіденд поточного року складе $2. Очікується, що в наступні роки цей дивіденд буде зростати з темпом 10%. Яка прийнятна норма доходу, використана інвестором при ухваленні рішення про покупку акції?

21. Чотири роки тому компанія А платила дивіденд у розмірі $0,80 на акцію. Останній дивіденд, що виплатив, склав $1,66. Очікується, що такий же середньорічний темп приросту дивідендів збережеться і в подальші п'ять років, після чого темп приросту стабілізується на рівні 8%. Поточна ринкова ціна акції $30. Чи потрібно купляти цю акцію, якщо необхідна норма доходу складає 18%?

22. Останній виплатив компанією А дивіденд рівний $7, темп приросту дивідендів складає 3% в рік. Яка поточна ціна акцій компанії, якщо коефіцієнт дисконтування рівний 12%?

23. Компанія А не виплачувала дивіденди в звітному році, але наступного року планує виплатити дивіденд у розмірі $5. В подальші роки очікується постійне зростання дивідендів з темпом 6%. Яка поточна ціна акцій компанії, якщо коефіцієнт дисконтування рівний 13%?

24. Облігація номіналом $500 з піврічним нарахуванням відсотків і купонною ставкою 10% річних буде погашена через 6 років. Яка її поточна ціна, якщо ринкова норма доходу: а) 8%; би) 10%; в) 12%?


25. Комплексна задача. Оцінити вартість  підприємства, яке ліквідується, якщо відоме наступне:

  •  планований термін ліквідації - 1 рік (через рік очікується різке погіршення кон'юнктури для підприємства, наприклад зниження ринкової ціни продукції в результаті конкуренції, що посилюється);
  •  активи підприємства є реальними (не фінансовими) і діляться на: високоліквідні, які по їхній ринковій вартості можна реалізувати за термін до одного місяця; середньоліквідні, які по їхній оцінній вартості можна продати за термін до трьох місяців; малоліквідні, вартість яких оцінена як відновна вартість; неліквідні, які реалізувати неможливо (якщо це спеціальні технологічні
  •  устаткування і оснащення, то їх можна реалізувати за ціною лому за вирахуванням витрат на утилізацію);
  •  вартість високоліквідних активів - 380 тис. грн.; вартість середньоліквідних активів - 1240 тис. грн.; вартість малоліквідних активів - 700 тис. грн.; вартість неліквідних активів - 1840 тис. грн.;
  •  вага неліквідних спеціальних технологічних устаткування і оснащення складає 100 тонн; ціна металевого лому складає 70 тис. грн. за тонну; витрати на утилізацію однієї тонни спеціальних технологічних устаткування і оснащення підприємства 65 000 грн.
  •  дебіторська заборгованість підприємства (не включена в активи, що характеризувалися, вище) складає 750 тис. грн., з них 200 тис. грн.  -прострочена заборгованість; дебіторська заборгованість з терміном закінчення в межах року - 440 тис. грн., у тому числі: з терміном закінчення через три місяці - 90 тис. грн., з терміном закінчення через дев'ять місяців -350 тис. грн.; середній ринковий дисконт по боргах дебіторів із зіставними термінами погашення (з урахуванням витрат трансакцій) - 40 %;
  •  виробнича потужність підприємства при забезпеченому попиті на його продукцію, якщо вона збувається за ринковою ціною, що склалася, дозволяє випускати 240 000 одиниць продукції в місяць у разі використання всієї готівки виробничих активів підприємства (надмірні активи на підприємстві відсутні); більш низькі рівні виробничої потужності досяжні при пропорційному скороченні всіх виробничих активів на одну третину і дві третини (в цих випадках виробнича потужність складе відповідно 160000 і 80000 одиниць продукції; проміжні рівні виробничої потужності неможливі унаслідок наявності на підприємстві тільки трьох основних технологічних агрегатів;
  •  питомі змінні витрати на одиницю продукції - 80 грн.; умовно-постійні витрати: 590 000 грн. при виробничій потужності в 240 і 160 тис. одиниць продукції, 310 000 грн. при виробничій потужності при виробничій потужності в 80 тис. одиниць продукції, 65 000 грн. при зупинці неліквідованого підприємства;
  •  ринкова ціна продукції, що випускається, - 85 грн. за одиницю продукції;
  •  кредиторська заборгованість підприємства - 600 тис. грн. з терміном закінчення в кінці першого кварталу року; процентна ставка по ній - 21 % річних;
  •  продовження випуску продукції обумовлює необхідність взяття нового кредиту строком на шість місяців по кредитній ставці в 19% річних; величина вказаного кредиту залежить від планованого на частину, що залишилася, року об'єму випуску, так що питома потреба в позикових засобах з розрахунку на одиницю продукції рівна 7 грн.;
  •  ставка податку на прибуток - 30 %; інші податкові платежі враховані при розрахунку переменных і постійних витрат;
  •  безризикова ставка  - 16 %,
  •  середньоринкова прибутковість на фондовому ринку - 22%,
  •   коефіцієнт «бета»  для галузі підприємства - 1,9.

Додатки

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні

Цей Закон визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Сфера дії Закону

Положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

Стаття 2. Законодавство про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність

Оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна, що не суперечать йому. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правові норми щодо оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3. Оцінка майна та майнових прав

Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

У цьому Законі:

майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, у тому числі земельні ділянки, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності;

майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.

Випадки обов'язкового проведення оцінки майна встановлюються цим Законом.

Стаття 4. Професійна оціночна діяльність

Професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна.

Оціночна діяльність може здійснюватися у таких формах:

практична діяльність з оцінки майна, яка полягає у практичному виконанні оцінки майна та всіх процедур, пов'язаних з нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки майна;

консультаційна діяльність, яка полягає в наданні консультацій з оцінки майна суб'єктам оціночної діяльності, замовникам оцінки та (або) іншим особам в усній або письмовій формі;

рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна;

методичне забезпечення оцінки майна, яке полягає в розробленні методичних документів з оцінки майна та наданні роз'яснень щодо їх застосування;

навчальна діяльність оцінювачів, яка полягає в участі у навчальному процесі з професійної підготовки оцінювачів.

Практична діяльність з оцінки майна може здійснюватися виключно суб'єктами оціночної діяльності, визнаними такими відповідно до статті 5 цього Закону.

Здійснення судової експертизи та судово-експертної діяльності, сутність яких полягає в практичному виконанні оцінки майна, відбувається з урахуванням вимог цього Закону.

Стаття 5. Суб'єкти оціночної діяльності

Суб'єктами оціночної діяльності є:

суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;

органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Права, обов'язки та відповідальність суб'єктів оціночної діяльності встановлюються цим та іншими законами.

Стаття 6. Оцінювач

Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Оцінювачем не може бути особа, яка має непогашену судимість за корисливі злочини.

Права, обов'язки та відповідальність оцінювачів встановлюються цим та іншими законами.

Розділ II. ЗАСАДИ ПРОВЕДЕННЯ ОЦІНКИ МАЙНА

Стаття 7. Випадки проведення оцінки майна

Оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках:

створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності;

реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна);

виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна);

визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства;

приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;

переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;

оподаткування майна та визначення розміру державного мита згідно з законом;

передачі майна під заставу;

визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;

в інших випадках за рішенням суду або у зв'язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.

Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках його застави, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Стаття 8. Обмеження щодо проведення оцінки майна

Не допускається проведення оцінки майна суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання у таких випадках:

проведення суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання оцінки майна, що належить йому або оцінювачам, які працюють у його складі, на праві власності або на яке зазначені особи мають майнові права;

проведення оцінки майна фізичної особи-замовника або керівників юридичної особи, яка є замовником оцінки, оцінювачем, який має родинні зв'язки з зазначеними особами, або суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, керівництво якого має зазначені зв'язки;

проведення оцінки майна своїх засновників (учасників).

Під час оцінки майна, що здійснюється органами державної влади, у тому числі Фондом державного майна України, та органами місцевого самоврядування, встановлюються такі обмеження:

не може передбачатися виключне право її проведення органами державної влади та органами місцевого самоврядування або оцінювачами, які працюють в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, за винятком випадків, передбачених законом;

не можуть передбачатися будь-які форми виключного права на проведення оцінки майна суб'єктами оціночної діяльності, які створені зазначеними органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Результати оцінки майна, проведеної з порушеннями зазначених обмежень, визнаються недійсними та підлягають обов'язковому скасуванню.

Оцінка майна у випадках її обов'язкового проведення, зазначених у статті 7 цього Закону, виконана суб'єктами, які не є суб'єктами оціночної діяльності, визнається недійсною.

Стаття 9. Методичне регулювання оцінки майна

Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Розроблення нормативно-правових актів з оцінки майна здійснюється на засадах міжнародних стандартів оцінки. До їх розроблення Фонд державного майна України залучає інші органи державної влади, саморегулівні організації оцінювачів, найбільш авторитетних оцінювачів, наукові та інші установи.

Нормативно-правові акти, які регулюють питання вартості (ціни) майна, не повинні суперечити положенням (національним стандартам) оцінки майна.

Положення (національні стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування.

Положення (національні стандарти) оцінки майна визначають випадки застосування оцінювачами методичних підходів оцінки ринкової вартості майна та випадки і обмеження щодо застосування методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна. При цьому, якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

У разі провадження спільної господарської діяльності оцінка частки майна, яке вноситься іноземним суб'єктом господарювання, проводиться відповідно до нормативно-правових актів з оцінки майна, визначених цим Законом.

Стаття 10. Підстави проведення оцінки майна

Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

У випадках, визначених нормативно-правовими актами з оцінки майна, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, суб'єкти оціночної діяльності - органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють оцінку майна самостійно на підставі наказу керівника. При цьому, якщо законодавством передбачена обов'язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством.

Під час укладання органами державної влади та органами місцевого самоврядування договорів на проведення оцінки майна застосовуються обмеження, зазначені в статті 8 цього Закону. Не допускається встановлення інших обмежень щодо участі суб'єктів оціночної діяльності в проведенні оцінки майна, крім тих, що визначені умовами конкурсного відбору відповідно до законодавства.

Стаття 11. Договір на проведення оцінки майна

Договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг суб'єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник. У цьому випадку на платника як сторону договору поширюються обмеження, зазначені в статті 8 цього Закону.

Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Сторони договору на проведення оцінки майна (замовник, платник) мають право вільного вибору суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання за умови виконання вимог, встановлених статтями 8 та 9 цього Закону.

Істотними умовами договору на проведення оцінки майна є:

зазначення майна, що підлягає оцінці;

мета, з якою проводиться оцінка;

вид вартості майна, що підлягає визначенню;

дата оцінки;

строк виконання робіт з оцінки майна;

розмір і порядок оплати робіт;

права та обов'язки сторін договору;

умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання;

відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів.

Законодавством або за згодою сторін договору в ньому можуть бути передбачені інші істотні умови.

Розмір і порядок оплати робіт з оцінки майна визначаються за домовленістю сторін або у випадках відбору суб'єкта оціночної діяльності на конкурсних засадах - за результатами конкурсу. Не допускається встановлення у договорі розміру оплати робіт як частки вартості майна, що підлягає оцінці. Права, обов'язки та відповідальність оцінювача (суб'єкта оціночної діяльності), який проводить експертизу на підставі ухвали (постанови) суду про її призначення, визначаються законодавством України про судову експертизу та цим Законом.

Стаття 12. Звіт про оцінку майна (акт оцінки майна)

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 13. Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна)

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим.

Якщо письмовим запитом про необхідність проведення рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) встановлюється вимога щодо надання висновку про вартість майна, така вимога задовольняється шляхом проведення оцінки майна. У цьому випадку рецензент здійснює або забезпечує здійснення оцінки майна в порядку, встановленому нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) оцінювачем, який працює в органі державної влади, на запити органів державної влади або у зв'язку з виконанням своїх посадових обов'язків здійснюється в межах повноважень, визначених посадовими інструкціями. Якщо запитом органу державної влади передбачено надання висновку про вартість майна і підготовка зазначеного висновку вимагає проведення незалежної оцінки, органи державної влади забезпечують її проведення у порядку, встановленому цим Законом.

В інших випадках рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на платній основі.

Розділ III. НАБУТТЯ ПРАВА НА ЗАНЯТТЯ ОЦІНОЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

Стаття 14. Професійна підготовка оцінювачів

Професійна підготовка оцінювачів здійснюється навчальними закладами, які уклали угоди про співробітництво з професійної підготовки оцінювачів з Фондом державного майна України. Фонд державного майна України повинен сприяти створенню конкурентного середовища серед навчальних закладів, які здійснюють професійну підготовку оцінювачів.

Професійна підготовка оцінювачів складається з навчання за програмами базової підготовки та підвищення кваліфікації. Загальні вимоги до змісту навчальних програм підлягають обов'язковому погодженню Наглядовою радою з питань оціночної діяльності. Фонд державного майна України та саморегулівні організації оцінювачів спільно здійснюють контроль за якістю професійної підготовки оцінювачів.

Оцінювачі зобов'язані не рідше одного разу в два роки підвищувати кваліфікацію за програмою підвищення кваліфікації. Невиконання цієї вимоги є підставою для зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача.

Стаття 15. Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України. Право на отримання кваліфікаційного свідоцтва набувають фізичні особи, які мають закінчену вищу освіту, пройшли навчання за програмою базової підготовки та стажування протягом одного року у складі суб'єкта оціночної діяльності разом з оцінювачем, який має не менше ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, отримали його позитивну рекомендацію та успішно склали кваліфікаційний іспит.

Кваліфікаційні свідоцтва підтверджують професійну підготовку оцінювача за такими напрямами оцінки майна відповідно до програм базової підготовки: оцінка об'єктів у матеріальній формі; оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об'єкти інтелектуальної власності; оцінка земельних ділянок.

Підвищення кваліфікації відбувається за напрямами, зазначеними у кваліфікаційному свідоцтві оцінювача, за результатами якої видається посвідчення про підвищення кваліфікації, яке є невід'ємною частиною кваліфікаційного свідоцтва.

Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії. За видачу кваліфікаційного свідоцтва справляється плата в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Зазначена плата спрямовується на покриття організаційних витрат, пов'язаних з видачею кваліфікаційного свідоцтва. У кваліфікаційному свідоцтві зазначаються назва органу державної влади та навчального закладу, які його видали, дата видачі, номер свідоцтва, прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, якій видається свідоцтво, напрям програми базової підготовки, відповідно до якої підтверджується фаховий рівень оцінювача та дозволяється здійснювати оцінку. Кваліфікаційне свідоцтво є безстроковим у разі виконання всіх вимог, встановлених цим Законом.

Кваліфікаційне свідоцтво видається в двотижневий строк на підставі подання фізичною особою до Фонду державного майна України таких документів: заяви про видачу кваліфікаційного свідоцтва, зразок якої встановлюється Фондом державного майна України, копії паспорту, копії документа про вищу освіту, платіжного документа про внесення плати за видачу кваліфікаційного свідоцтва.

Стаття 16. Порядок прийняття рішення про видачу, позбавлення, зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва

Рішення про видачу кваліфікаційного свідоцтва приймається Екзаменаційною комісією, склад якої затверджується Фондом державного майна України та формується з числа його представників, представників інших органів державної влади, до повноважень яких належить реалізація державної політики в питаннях оцінки майна, які мають необхідний рівень підготовки з питань оцінки майна, та представників, делегованих саморегулівними організаціями оцінювачів. При цьому представники саморегулівних організацій оцінювачів повинні становити не менше двох третин кількісного складу Екзаменаційної комісії виходячи з рівнопропорційного принципу делегування представників кожної з них. Екзаменаційна комісія діє на базі навчального закладу.

Рішення про позбавлення кваліфікаційного свідоцтва (його анулювання) приймається Екзаменаційною комісією за письмовим поданням заінтересованих осіб з таких підстав: неодноразове грубе порушення оцінювачем нормативно-правових актів з оцінки майна; рішення суду за фактами непрофесійної оцінки майна, яка проведена оцінювачем; наявність у оцінювача непогашеної судимості за корисливі злочини; з'ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного свідоцтва; з'ясування факту порушення оцінювачем обмежень, встановлених статтею 8 цього Закону.

Про прийняте Екзаменаційною комісією рішення про позбавлення кваліфікаційного свідоцтва Фонд державного майна України повідомляє оцінювача письмово в двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Екзаменаційної комісії.

Рішення про позбавлення оцінювача кваліфікаційного свідоцтва може бути оскаржено в судовому порядку.

Рішення про видачу кваліфікаційного свідоцтва оцінювачу, який був позбавлений його на підставі цього Закону, приймається Екзаменаційною комісією не раніше ніж через рік від дати позбавлення, в порядку, передбаченому для видачі кваліфікаційного свідоцтва.

Рішення про зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва приймається Фондом державного майна України у разі невиконання оцінювачем вимог частини третьої статті 14 цього Закону, зазначення ним свідомо неправдивих даних, що призвело до викривлення інформації про оцінювача в Державному реєстрі оцінювачів. Дія кваліфікаційного свідоцтва поновлюється Фондом державного майна України в тижневий строк після усунення оцінювачем наявних зауважень.

Рішення Екзаменаційної комісії оформлюються протоколами. Порядок роботи Екзаменаційної комісії встановлюється Фондом державного майна України.

Проведення оцінки майна фізичною особою, яка не отримала кваліфікаційного свідоцтва, яку позбавлено кваліфікаційного свідоцтва або дія кваліфікаційного свідоцтва якої зупинена, забороняється. Оцінка майна, яка була підписана зазначеною фізичною особою, вважається недійсною.

Фонд державного майна України може відмовити у видачі кваліфікаційного свідоцтва у випадках неподання фізичною особою принаймні одного з документів, зазначених у частині п'ятій статті 15 цього Закону, недійсності або недостовірності хоча б одного з поданих документів чи зазначення в них свідомо неправдивих даних.

Стаття 17. Державний реєстр оцінювачів

Фонд державного майна України веде Державний реєстр оцінювачів, які отримали кваліфікаційне свідоцтво.

У Державному реєстрі оцінювачів зазначається така інформація про оцінювачів: прізвище, ім'я та по батькові оцінювача, дата видачі та номер кваліфікаційного свідоцтва, назва навчального закладу, який здійснював підготовку оцінювача, дата та номер протоколу рішення Екзаменаційної комісії про видачу кваліфікаційного свідоцтва, напрями оцінки майна, що зазначені в кваліфікаційному свідоцтві, інформація про підвищення кваліфікації за зазначеними напрямами, інформація щодо зупинення дії чи позбавлення кваліфікаційного свідоцтва, місце роботи оцінювача.

Порядок подання оцінювачами інформації до Державного реєстру оцінювачів встановлюється Фондом державного майна України.

Оцінювачі несуть відповідальність за достовірність інформації, яка подається до Державного реєстру оцінювачів, у порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 18. Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності

Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Сертифікат видається в порядку, встановленому цим Законом, Фондом державного майна України. Форма сертифіката встановлюється зазначеним органом. У сертифікаті зазначаються найменування органу державної влади, що його видав, найменування суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, його юридичні реквізити, код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), дата видачі та строк дії, напрями оцінки майна, щодо яких дозволена практична діяльність. Сертифікат підписується керівником Фонду державного майна України та засвідчується печаткою. Сертифікат видається строком на три роки та може бути анульований з підстав, зазначених у статті 20 цього Закону.

За видачу сертифіката справляється плата у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яка спрямовується до Державного бюджету України.

Оцінка майна, яка проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання без чинного сертифіката, є недійсною.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, зазначені в статті 5 цього Закону, визнаються суб'єктами оціночної діяльності відповідно до положень, що регулюють їх діяльність.

Стаття 19. Порядок видачі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності

Рішення про видачу сертифіката приймається Фондом державного майна України.

Для розгляду питання про видачу сертифіката суб'єкт господарювання подає до Фонду державного майна України такі документи: заяву про видачу сертифіката за формою, встановленою Фондом державного майна України; нотаріально посвідчену копію установчого документа (для юридичних осіб) або свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності; довідку про оцінювачів, які працюють в його штатному складі, за формою, встановленою Фондом державного майна України; нотаріально посвідчені копії кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів, зазначених у довідці. Розгляд та перевірка документів, поданих суб'єктом господарювання, здійснюються Фондом державного майна України у строк, що не перевищує тридцяти днів від дати їх подання.

Фонд державного майна України відмовляє у видачі сертифіката у таких випадках:

неподання суб'єктом господарювання принаймні одного з документів;

недійсності або недостовірності хоча б одного з поданих документів чи зазначення в них свідомо неправдивих даних;

ліквідації суб'єкта господарювання;

виявлення порушень статті 8 цього Закону за час дії попереднього сертифіката або в процесі розгляду документів та прийняття рішення про видачу сертифіката;

набрання законної сили двома і більше судовими рішеннями, якими було задоволено позови до суб'єкта оціночної діяльності та оцінювачів, які працюють у його складі, пов'язані з проведенням ними неякісної оцінки майна;

наявності серед оцінювачів, які зазначені у довідці, оцінювачів, кваліфікаційні свідоцтва яких заявлені в довідках інших суб'єктів господарювання, які подали заяву про видачу сертифіката раніше, або кваліфікаційні свідоцтва яких зупинені чи анульовані відповідно до статті 16 цього Закону;

відсутності у штатному складі суб'єкта господарювання хоча б одного оцінювача, який має кваліфікаційне свідоцтво за напрямами оцінки майна, за якими видається сертифікат;

наявності у суб'єкта господарювання ліцензії на здійснення діяльності, яка відповідно до законодавства є виключною.

Сертифікат видається в двотижневий строк Фондом державного майна України за результатами розгляду та перевірки документів, поданих суб'єктом господарювання. Фонд державного майна України веде Державний реєстр суб'єктів оціночної діяльності, яким виданий сертифікат.

Суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання зобов'язані в тижневий строк письмово інформувати Фонд державного майна України про зміни у штатному складі оцінювачів суб'єкта з часу дії сертифіката, його юридичному статусі, іншу суттєву інформацію, відповідно до якої приймається рішення про видачу або анулювання сертифіката відповідно до цього Закону.

Спірні питання щодо відмови у видачі сертифіката вирішуються Наглядовою радою з питань оціночної діяльності за поданням суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідної заяви.

Рішення про відмову у видачі сертифіката може бути оскаржено до суду.

Стаття 20. Анулювання сертифіката суб'єкта оціночної діяльності

Сертифікат може бути анульовано Фондом державного майна України виключно з таких підстав:

на підставі висновку Наглядової ради з питань оціночної діяльності за наявності порушень вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів з оцінки майна, виявлених шляхом рецензування, які призвели до визнання неякісною оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, або оцінювачами, які працюють у його штатному складі;

звільнення всіх оцінювачів, які були заявлені суб'єктом господарювання у штатному складі під час прийняття рішення про видачу сертифіката, або позбавлення чи зупинення дії їх кваліфікаційних свідоцтв;

набрання законної сили двома і більше судовими рішеннями, якими було задоволено позови до оцінювачів (суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання), пов'язані з проведенням ними неякісної оцінки;

виявлення порушень оцінювачами (суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання) статті 8 цього Закону;

ліквідації суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який отримав сертифікат;

відсутності у штатному складі суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання хоча б одного оцінювача, який має кваліфікаційне свідоцтво за напрямами оцінки майна, які зазначені у сертифікаті;

неінформування Фонду державного майна України про обставини, зазначені в частині п'ятій статті 19 цього Закону, що мають суттєве значення для здійснення контролю за оціночною діяльністю.

Поновлення сертифікатів відбувається у порядку, встановленому цим Законом для їх видачі.

Порядок розгляду питань про анулювання сертифіката та його поновлення встановлюється Фондом державного майна України.

Стаття 21. Наглядова рада з питань оціночної діяльності

З метою колегіального вирішення питань щодо видачі суб'єктам оціночної діяльності - суб'єктам господарювання сертифікатів, анулювання сертифікатів, забезпечення прозорості в питаннях державного регулювання оціночної діяльності, підвищення професійного рівня суб'єктів оціночної діяльності створюється Наглядова рада з питань оціночної діяльності (далі - Наглядова рада). Наглядова рада створюється Фондом державного майна України з числа його представників, представників, делегованих іншими органами державної влади, до повноважень яких належить реалізація державної політики в питаннях оцінки майна, які мають необхідний рівень підготовки з питань оцінки майна, та представників саморегулівних організацій оцінювачів, які делеговані ними у порядку, визначеному цими організаціями.

Персональний склад Наглядової ради передбачає рівне представництво органів державної влади та саморегулівних організацій оцінювачів.

Наглядова рада є постійно діючим органом.

До повноважень Наглядової ради належать:

вирішення спірних питань, пов'язаних з видачею або анулюванням сертифіката;

погодження загальних вимог до навчальних програм навчання оцінювачів та підвищення їх кваліфікації;

розгляд та надання пропозицій щодо скарг на оціночну діяльність суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, у тому числі тих, які виникли під час проведення рецензування звіту про оцінку майна;

погодження нормативно-правових актів з оцінки майна та порядку видачі сертифікатів;

надання рекомендацій щодо удосконалення професійної підготовки оцінювачів.

Порядок роботи Наглядової ради визначається Наглядовою радою та затверджується Фондом державного майна України.

Стаття 22. Державний реєстр суб'єктів оціночної діяльності

Фонд державного майна України веде Державний реєстр суб'єктів оціночної діяльності, які отримали сертифікати.

У Державному реєстрі суб'єктів оціночної діяльності зазначається інформація про суб'єктів оціночної діяльності, які отримали сертифікати, дата їх видачі, напрями оцінки майна, які зазначені у сертифікаті, строк дії сертифіката, місцезнаходження суб'єкта, основна інформація про склад оцінювачів суб'єкта та їх кваліфікацію, інша суттєва інформація щодо досвіду та практичної діяльності з оцінки майна.

Державний реєстр суб'єктів оціночної діяльності надається на вимогу органів державної влади та органів місцевого самоврядування в порядку, встановленому законодавством.

Порядок надання довідок з Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності суб'єктам господарювання та фізичним особам встановлюється Фондом державного майна України.

Розділ IV. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 23. Зміст і напрями державного регулювання оціночної діяльності

Державне регулювання оціночної діяльності полягає в забезпеченні формування та розвитку інфраструктури оцінки майна в Україні, об'єктивності та законності її проведення, у тому числі відповідності оцінки майна нормативно-правовим актам з оцінки майна, впровадження в практику оціночної діяльності міжнародних норм та правил оцінки майна, забезпеченні суспільних інтересів у питаннях оцінки майна, створення конкурентного середовища серед суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та навчальних закладів, що здійснюють професійну підготовку оцінювачів, проведення оцінки майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства.

Основними напрямами державного регулювання оціночної діяльності є:

контроль за дотриманням єдності нормативно-правового та організаційного забезпечення оцінки майна;

забезпечення норм і рівня професійної підготовки оцінювачів та контроль за їх додержанням;

контроль за виконанням оцінювачами та суб'єктами оціночної діяльності умов здійснення оціночної діяльності;

організаційне забезпечення роботи Наглядової ради та Екзаменаційної комісії;

видача кваліфікаційних свідоцтв та сертифікатів;

визнання статусу саморегулівних організацій оцінювачів та контроль за додержанням ними правил громадського регулювання оцінки майна, визначених цим Законом, забезпечення їх широкого залучення до регулювання оціночної діяльності;

контроль за додержанням законодавства суб'єктами оціночної діяльності та іншими суб'єктами під час проведення оцінки майна;

сприяння встановленню єдиних норм та правил оцінки майна в Україні, що базуються на міжнародних нормах і правилах;

ведення Державного реєстру оцінювачів та Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності;

інші напрями діяльності для реалізації функцій державного регулювання оціночної діяльності.

Стаття 24. Орган державної влади, який здійснює державне регулювання оціночної діяльності

Органом державної влади, який здійснює державне регулювання оціночної діяльності в Україні, є Фонд державного майна України.

Кабінет Міністрів України в питаннях оціночної діяльності здійснює повноваження, визначені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження в питаннях оцінки майна відповідно до законодавства.

Фонд державного майна України забезпечує широке інформування суспільства з питань оціночної діяльності, стану та особливостей ціноутворення на майно та майнові права в Україні.

Стаття 25. Відповідальність за порушення законодавства про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність

Органи місцевого самоврядування зобов'язані дотримуватися вимог цього Закону в частині майна, майнових прав, що є у комунальній власності, в тому числі забезпечити єдність нормативно-правових вимог проведення оцінки зазначеного майна, передбачених цим Законом, сприяти створенню конкурентного середовища серед суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Посадові особи, громадяни, юридичні особи, оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності, винні в порушенні законодавства про оціночну діяльність, несуть відповідальність згідно з цим та іншими законами.

Розділ V. САМОРЕГУЛІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОЦІНЮВАЧІВ

Стаття 26. Поняття саморегулівної організації оцінювачів

Саморегулівними організаціями оцінювачів є всеукраїнські громадські організації, що об'єднують фізичних осіб, які визнані оцінювачами в порядку, встановленому цим Законом, отримали свій статус відповідно до вимог цього Закону та здійснюють повноваження з громадського регулювання оціночної діяльності.

Утворення та порядок діяльності саморегулівних організацій оцінювачів регулюються законодавством про об'єднання громадян з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Саморегулівні організації оцінювачів є юридичними особами, які діють на засадах самоврядування і діяльність яких не має на меті отримання прибутку.

Стаття 27. Порядок визнання статусу саморегулівної організації оцінювачів

Всеукраїнські громадські організації фізичних осіб, які визнані оцінювачами відповідно до цього Закону, що претендують на визнання їх статусу саморегулівної організації оцінювачів, повинні відповідати таким критеріям:

кількісний склад повинен налічувати не менше 250 оцінювачів;

90 відсотків членів її загального кількісного складу повинні здійснювати оціночну діяльність у будь-якій формі, визначеній статтею 4 цього Закону, у складі суб'єктів оціночної діяльності;

наявність встановленої процедури внутрішньої сертифікації своїх членів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться ними.

Порядок визнання статусу саморегулівної організації оцінювачів Фондом державного майна України встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 28. Повноваження саморегулівних організацій оцінювачів

Саморегулівні організації оцінювачів здійснюють такі повноваження з громадського регулювання оціночної діяльності:

контроль за виконанням положень (національних стандартів) оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна, забезпеченням належної якості оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - її членами;

рецензування звіту про оцінку майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації оцінювачів, на вимогу інших організацій, громадян, юридичних осіб відповідно до вимог положень (національних стандартів) оцінки майна та у порядку, встановленому саморегулівною організацією оцінювачів;

участь у розробленні нормативно-правових актів з оцінки майна;

участь у професійній підготовці оцінювачів;

участь у складі Екзаменаційної комісії та Наглядової ради;

захист своїх членів у питаннях судового та досудового вирішення спорів, пов'язаних з оцінкою майна, відповідно до законодавства;

сприяння розвитку конкуренції серед оцінювачів;

підвищення професійного рівня членів саморегулівної організації шляхом внутрішньої сертифікації за процедурою, встановленою саморегулівною організацією;

сприяння розвитку інформаційних технологій в оцінці майна, широкому інформуванню суспільства про особливості ціноутворення на майно та майнові права;

встановлення інших вимог щодо сумлінного виконання своїми членами оцінки майна, забезпечення виконання ними вимог цього Закону, нормативно-правових актів з оцінки майна.

Розділ VI. ПРАВА, ОБОВ'ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОЦІНЮВАЧІВ І СУБ'ЄКТІВ ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 29. Права оцінювачів

Оцінювачі мають право:

доступу до майна, яке оцінюється, документації та іншої інформації, яка є необхідною або має суттєве значення для оцінки;

отримувати роз'яснення та додаткові відомості, необхідні для проведення оцінки майна та складання звіту про оцінку майна, від замовника оцінки та інших осіб щодо інформації, яка містить державну або комерційну таємницю, за наявності у оцінювача відповідного дозволу або угоди про конфіденційність інформації;

відмовитися від проведення оцінки майна у разі виникнення обставин, які перешкоджають проведенню об'єктивної оцінки, у тому числі будь-яких форм примусу;

страхувати свою цивільну відповідальність, пов'язану з професійною оціночною діяльністю;

бути безпосередньо присутніми на засіданні Екзаменаційної комісії під час розгляду питання щодо позбавлення оцінювача кваліфікаційного свідоцтва;

оскаржувати дії посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, рішення Екзаменаційної комісії, Наглядової ради в судовому порядку.

Стаття 30. Права суб'єктів оціночної діяльності

Суб'єкти оціночної діяльності мають право:

доступу до майна, що оцінюється, документації та іншої інформації, яка є необхідною або має суттєве значення для оцінки;

отримувати роз'яснення та додаткові відомості, необхідні для проведення оцінки майна, майнових прав та складання звіту про оцінку майна, від замовника оцінки та інших осіб щодо інформації, яка містить державну або комерційну таємницю, за наявності у суб'єкта оціночної діяльності (оцінювачів, які працюють у його штатному складі) відповідного дозволу або угоди про конфіденційність інформації;

відмовитися від проведення оцінки майна у разі виникнення обставин, які перешкоджають проведенню об'єктивної оцінки, у тому числі будь-яких форм примусу;

страхувати свою відповідальність перед третіми особами, пов'язану з оціночною діяльністю;

залучати додатково у разі необхідності до участі у проведенні оцінки майна інших оцінювачів або інших фахівців, а також суб'єктів підприємницької діяльності;

забезпечувати присутність своїх представників на засіданні Наглядової ради під час розгляду питання про анулювання сертифіката суб'єкта оціночної діяльності;

оскаржувати дії посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, рішення Наглядової ради, Екзаменаційної комісії в судовому порядку.

Стаття 31. Обов'язки оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності

Оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності зобов'язані:

дотримуватися під час здійснення оціночної діяльності вимог цього Закону та нормативно-правових актів з оцінки майна;

забезпечувати об'єктивність оцінки майна, повідомляти замовника про неможливість проведення об'єктивної оцінки у зв'язку з виникненням обставин, які цьому перешкоджають;

забезпечувати збереження документів, які отримані під час проведення оцінки від замовника та інших осіб;

забезпечувати конфіденційність інформації, отриманої під час виконання оцінки майна, відповідно до закону;

виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством.

Стаття 32. Відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності

Оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за порушення вимог цього Закону в порядку, встановленому законами.

Оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування і оцінювачі, які працюють у їх складі, несуть відповідальність відповідно до законів у межах положень та посадових інструкцій, що регламентують їх діяльність.

Стаття 33. Вирішення спорів

Спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Розділ VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України:

у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність з цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

3. Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.

4. Нормативно-правові акти, якими передбачено проведення експертної оцінки майна, діють до внесення змін до них.

5. Фізичні особи, які отримали кваліфікаційні документи оцінювачів до набрання чинності цим Законом, строк дії яких закінчується не раніше 31 грудня 2001 року, мають право протягом року зареєструватися в Державному реєстрі оцінювачів у порядку, встановленому Фондом державного майна України. Кваліфікаційні документи оцінювачів, видані фізичним особам у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, які протягом зазначеного строку не зареєструвалися в Державному реєстрі оцінювачів, вважаються недійсними.

6. Угоди на проведення експертної оцінки майна, укладені суб'єктами підприємницької діяльності з Фондом державного майна України, є дійсними до закінчення строку їх дії.

 

Президент України

Л. КУЧМА

м. Київ

12 липня 2001 року

N 2658-III

 

 

              


КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

від 10 вересня 2003 р. N 1440

Київ

Про затвердження Національного

стандарту N 1 "Загальні засади

оцінки майна і майнових прав"

    Відповідно до  статті  9  Закону  України  "Про оцінку майна, майнових прав  та  професійну  оціночну  діяльність   в   Україні" ( 2658-14 ) Кабінет Міністрів України  

п о с т а н о в л я є:

    1. Затвердити  Національний  стандарт  N  1  "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" (додається).

    2. Уповноважити Фонд державного  майна  надавати  роз'яснення щодо застосування національних стандартів.

    Прем'єр-міністр України                            В.ЯНУКОВИЧ

    Інд. 25

                                         ЗАТВЕРДЖЕНО

                            постановою Кабінету Міністрів України

                                від 10 вересня 2003 р. N 1440

                   НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ N 1

         "Загальні засади оцінки майна і майнових прав"

Загальні питання

    1. Національний стандарт N 1 (далі - Стандарт) є обов'язковим для  застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав (далі - майно) суб'єктами оціночної діяльності,  а також  особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

    2. Особливості   проведення   оцінки   певних   видів   майна визначаються окремими національними стандартами.

    3. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних  стандартах  у  значенні,  встановленому  цим Стандартом, зокрема:

    база оцінки   -  комплекс  методичних  підходів,  методів  та оціночних процедур,  що відповідають певному виду вартості  майна. Для  визначення  бази  оцінки  враховуються  мета  оцінки та умови використання її результатів;

    методичні підходи  -  загальні  способи  визначення  вартості майна, які грунтуються на основних принципах оцінки;

    метод оцінки  -  спосіб  визначення  вартості об'єкта оцінки, послідовність  оціночних  процедур  якого  дає  змогу  реалізувати певний методичний підхід;

    оціночні процедури  -  дії  (етапи),  виконання яких у певній послідовності дає можливість провести оцінку;

    принципи оцінки -  покладені  в  основу  методичних  підходів основні     правила     оцінки     майна,     які     відображають соціально-економічні фактори та закономірності формування вартості майна;

    об'єкти оцінки  -  майно  та  майнові  права,  які підлягають оцінці.  Об'єкти оцінки класифікують за різними ознаками, зокрема, об'єкти  оцінки  в  матеріальній та нематеріальній формі,  у формі цілісного майнового комплексу;

    об'єкти оцінки  у  матеріальній  формі   -   нерухоме   майно (нерухомість) та рухоме майно;

    нерухоме майно (нерухомість) - земельна ділянка без поліпшень  або  земельна  ділянка  з  поліпшеннями,  які  з  нею   нерозривно пов'язані,  будівлі,  споруди,  їх частини, а також інше майно, що згідно із законодавством належить до нерухомого майна;

    рухоме майно  -  матеріальні   об'єкти,   які   можуть   бути переміщеними  без заподіяння їм шкоди.  До рухомого майна належить майно у матеріальній формі, яке не є нерухомістю;

    об'єкти оцінки у нематеріальній формі - об'єкти  оцінки,  які не існують у матеріальній формі,  але дають змогу отримувати певну економічну вигоду.  До об'єктів у  нематеріальній  формі  належать фінансові  інтереси  (частки  (паї,  акції),  опціони,  інші цінні папери  та  їх  похідні,  векселі,  дебіторська   і   кредиторська заборгованість тощо), а також інші майнові права;

    об'єкти оцінки   у   формі   цілісного   майнового  комплексу (цілісний майновий комплекс) - об'єкти,  сукупність  активів  яких дає  змогу  провадити  певну  господарську  діяльність.  Цілісними майновими  комплексами  є  підприємства,  а  також  їх  структурні підрозділи  (цехи,  виробництва,  дільниці тощо),  які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об'єкти з  подальшим складанням  відповідного  балансу  і  можуть бути зареєстровані як самостійні суб'єкти господарської діяльності;

    бізнес - певна господарська діяльність,  яка провадиться  або планується  для  провадження  з  використанням  активів  цілісного майнового комплексу;

    необ'єктивна оцінка  -  оцінка,  яка  ґрунтується   на   явно неправдивих  вихідних даних,  навмисно використаних оцінювачем для надання необ'єктивного висновку про вартість об'єкта оцінки;

    неякісна (недостовірна)  оцінка   -   оцінка,   проведена   з порушенням  принципів,  методичних  підходів,  методів,  оціночних процедур  та  (або)  на  основі  необгрунтованих   припущень,   що доводиться шляхом рецензування;

    непрофесійна оцінка   -   оцінка,   проведена   з  порушенням кваліфікаційних вимог,  що визначаються законодавством про  оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;

    подібне майно - майно, що за своїми характеристиками та (або) властивостями  подібне  до  об'єкта  оцінки  і   має   таку   саму інвестиційну привабливість;

    спеціалізоване майно  -  майно,  що,  як  правило,  не  буває самостійним об'єктом продажу на ринку і має  найбільшу  корисність та цінність у складі цілісного майнового комплексу;

    надлишкове майно   -   майно,   що   не   використовується  у господарській діяльності підприємства і максимальна цінність якого досягається внаслідок відчуження;

    знос (знецінення)   -   втрата  вартості  майна  порівняно  з вартістю нового майна.  Знос за ознаками його виникнення поділяють на фізичний,  функціональний та економічний (зовнішній).  Фізичний та функціональний знос може бути таким,  що технічно усувається, і таким,   що   не   усувається,  або  усунення  його  є  економічно

недоцільним;

    фізичний знос - знос, зумовлений частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей об'єкта оцінки;     функціональний знос  - знос,  зумовлений частковою або повною втратою первісних функціональних (споживчих) характеристик об'єкта оцінки;

    економічний (зовнішній)   знос  -  знос,  зумовлений  впливом соціально-економічних, екологічних та  інших  факторів  на  об'єкт оцінки;

    дата оцінки - дата (число, місяць та рік), на яку проводиться оцінка майна та визначається його вартість;

    вихідні дані - документи,  в  яких  містяться  характеристики об'єкта оцінки;

    ідентифікація об'єкта  оцінки  та  пов'язаних  з  ним  прав - встановлення відповідності об'єкта оцінки наявним  вихідним  даним та інформації про нього;

    вартість -  еквівалент  цінності об'єкта оцінки,  виражений у ймовірній сумі грошей;

    ймовірна сума  грошей  -  найбільша  сума  грошей,  яку  може отримати продавець та може погодитися сплатити покупець;

    поточна вартість  -  вартість,  приведена  у відповідність із  цінами  на  дату  оцінки  шляхом  дисконтування  або  використання фактичних цін на дату оцінки;

    ціна -  фактична  сума грошей,  сплачена за об'єкт оцінки або подібне майно;

    ринкова вартість  -  вартість,  за  яку  можливе   відчуження об'єкта  оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу  за умови,  що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу;

    строк експозиції - строк,  протягом якого об'єкт оцінки  може бути  виставлений  для  продажу на ринку з метою забезпечення його відчуження за найвищою  ціною  і  тривалість  якого  залежить  від співвідношення попиту та пропонування на подібне майно,  кількості потенційних  покупців,  їх  купівельної  спроможності   та   інших

факторів;

    подібна угода  -  цивільно-правова  угода,  предметом  якої є подібне майно і яка має спільні ознаки  з  угодою,  для  укладення якої проводиться оцінка;

    ліквідаційна вартість  - вартість,  яка може бути отримана за умови продажу об'єкта оцінки у строк,  що є  значно  коротшим  від строку  експозиції подібного майна,  протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості;

    вартість заміщення  -  визначена  на  дату   оцінки   поточна вартість витрат на створення (придбання) нового об'єкта, подібного до об'єкта оцінки, який може бути йому рівноцінною заміною;

    вартість відтворення  -  визначена  на  дату  оцінки  поточна вартість  витрат на створення (придбання) в сучасних умовах нового об'єкта, який є ідентичним об'єкту оцінки;

залишкова вартість   відтворення  -   вартість заміщення  (відтворення) об'єкта оцінки за вирахуванням усіх видів зносу (для нерухомого майна  -  з  урахуванням  ринкової  вартості земельної ділянки при її існуючому використанні (прав,  пов'язаних із земельною ділянкою);

    вартість ліквідації - вартість,  яку очікується  отримати  за об'єкт   оцінки,   що  вичерпав  корисність  відповідно  до  своїх первісних функцій;

    спеціальна вартість - сума ринкової вартості та  надбавки  до неї,  яка формується за наявності нетипової мотивації чи особливої заінтересованості потенційного  покупця  (користувача)  в  об'єкті оцінки;

    інвестиційна вартість  -  вартість,  визначена  з урахуванням конкретних умов, вимог та мети інвестування в об'єкт оцінки;

    вартість у  використанні  -  вартість,   яка   розраховується виходячи  із  сучасних  умов використання об'єкта оцінки і може не відповідати його найбільш ефективному використанню;

    оціночна вартість   -   вартість,   яка    визначається    за встановленими алгоритмом та складом вихідних даних;

    прямі збитки   -  поточна  вартість  витрат  на  відтворення, заміщення або відшкодування ринкової вартості об'єкта  оцінки  без урахування неотриманих майбутніх вигод;

    дійсна вартість   майна  для  цілей  страхування  -  вартість відтворення  (вартість  заміщення)  або  ринкова  вартість  майна, визначені відповідно до умов договору страхування;

    дисконтування - визначення поточної вартості грошового потоку з урахуванням його вартості, яка прогнозується на майбутнє;

    капіталізація -  визначення  вартості   об'єкта   оцінки   на підставі  очікуваного доходу від його використання.  Капіталізація може здійснюватися із застосуванням  ставки  капіталізації  (пряма капіталізація)  або  ставки  дисконту  (непряма  капіталізація  чи дисконтування);

    ставка капіталізації  -  коефіцієнт,  що  застосовується  для визначення вартості об'єкта виходячи з очікуваного доходу від його використання за умови,  що дохід передбачається незмінним протягом визначеного    періоду   в   майбутньому.   Ставка   капіталізації характеризує норму доходу на інвестований капітал (власний  та/або позиковий) і норму його повернення;

    ставка дисконту   -   коефіцієнт,   що   застосовується   для визначення поточної вартості  виходячи  з  грошових  потоків,  які прогнозуються  на  майбутнє,  за  умови їх зміни протягом періодів прогнозування.  Ставка  дисконту  характеризує  норму  доходу   на інвестований  капітал  та  норму його повернення в після прогнозний період,  відповідно  до  якої  на  дату   оцінки   покупець   може інвестувати   кошти  у  придбання  об'єкта  оцінки  з  урахуванням компенсації всіх своїх ризиків, пов'язаних з інвестуванням;

    грошовий потік - сума прогнозованих або фактичних  надходжень від діяльності (використання) об'єкта оцінки;

    чистий операційний  дохід  - прогнозована сума надходжень від використання  об'єкта  оцінки  після  вирахування   усіх   витрат, пов'язаних з отриманням цієї суми;

    вартість реверсії    -    вартість    об'єкта   оцінки,   яка прогнозується на період, що настає за прогнозним;

    право контролю   -   повноваження,   отримані    згідно    із законодавством або відповідною угодою,  які впливають на стратегію та/або  дають   змогу   вирішувати   питання   управління   певним підприємством.  Права  контролю  враховуються  під  час проведення оцінки шляхом застосування контрольної  надбавки  або  контрольної

знижки;

    контрольна надбавка  -  збільшення  вартості  об'єкта  оцінки через  наявність  більших  прав  контролю  порівняно  з   вартістю об'єктів, які характеризуються правами контролю в меншому обсязі;

    контрольна знижка  -  зменшення вартості об'єкта оцінки через відсутність права контролю  або  їх  меншого  обсягу  порівняно  з вартістю   об'єктів,   які  характеризуються  правами  контролю  вбільшому обсязі.

    4. Оцінка   майна   проводитися   з   дотриманням   принципів корисності,   попиту   і   пропонування,   заміщення,  очікування, граничної    продуктивності    внеску,    найбільш     ефективного використання.

    5. Принцип  корисності  грунтується  на  тому,  що  майно має вартість тільки за умови корисності його для потенційного власника або  користувача.  Під  корисністю  слід  розуміти здатність майна задовольняти потреби власника  або  користувача  протягом  певного часу.

    З метою визначення корисності під час оцінки:

    розглядається корисність  окремого  майна  у  складі  об'єкта оцінки як складова частина корисності об'єкта оцінки в  цілому  та корисність майна як окремого об'єкта оцінки;

    враховується сучасний  стан  використання об'єкта оцінки,  що може  не   відповідати   його   можливому   найбільш   ефективному використанню,  а також випадки,  коли окремі об'єкти оцінки стають тимчасово  зайвими,  використовуються  з  іншою   метою   або   не використовуються;

    прогнозується можливий  вплив  соціально-економічних та інших факторів на зміни в корисності об'єкта оцінки;

    оцінюються витрати на поліпшення об'єкта оцінки з урахуванням впливу цих витрат на збільшення його ринкової вартості.

    6. Принцип  попиту  та пропонування відображає співвідношення пропонування та попиту  на  подібне  майно.  Відповідно  до  цього принципу  під час проведення оцінки враховуються ринкові коливання цін на подібне майно та інші фактори,  що можуть призвести до змін у співвідношенні пропонування та попиту на подібне майно.

    7. Принцип заміщення передбачає врахування поведінки покупців на ринку, яка полягає у тому, що за придбання майна не сплачується сума,  більша  від мінімальної ціни майна такої ж корисності,  яке продається на ринку.

    8. Принцип очікування передбачає,  що вартість об'єкта оцінки визначається   розміром  економічних  вигод,  які  очікуються  від володіння, користування, розпорядження ним.

    9. Принцип  внеску  (граничної   продуктивності)   передбачає врахування  впливу  на вартість об'єкта оцінки таких факторів,  як праця, управління, капітал та земля, що є пропорційним їх внеску у загальний  дохід.  Вплив  окремого  фактора  вимірюється як частка вартості об'єкта оцінки або як частка вартості,  на  яку  загальна вартість об'єкта оцінки зменшиться у разі його відсутності.

    10. Принцип   найбільш  ефективного  використання  полягає  в урахуванні залежності ринкової вартості об'єкта  оцінки  від  його найбільш   ефективного   використання.   Під  найбільш  ефективним використанням розуміється використання майна,  в результаті  якого вартість  об'єкта  оцінки є максимальною.  При цьому розглядаються тільки ті варіанти використання майна,  які є технічно  можливими, дозволеними та економічно доцільними.

           База оцінки та порядок визначення вартості

    11. Оцінка  проводиться із застосуванням бази,  що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості. Вибір бази оцінки передує укладанню договору на проведення оцінки майна.

    Вибір бази  оцінки  залежить  від  мети,  з  якою проводиться оцінка майна, його особливостей, а також нормативних вимог.

    У разі коли  у  нормативно-правових  актах  з  оцінки  майна, договорі   на   проведення   оцінки   майна  або  ухвалі  суду  не зазначається  вид  вартості,  який  повинен  бути   визначений   у результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

    12. Використання  ринкової  вартості  як  бази оцінки під час укладання договору на проведення оцінки  майна  можливе  за  умови відповідності угоди,  у зв'язку з якою проводиться оцінка,  змісту поняття ринкової вартості.  При цьому умови такої угоди не повинні передбачати будь-які додаткові обмеження або вимоги,  що впливають на майбутню економічну вигоду від  використання  покупцем  об'єкта оцінки.

    13. Для  визначення  ринкової  вартості враховується найбільш ефективне використання об'єкта оцінки.

    14. Визначення ринкової вартості об'єкта  оцінки  можливе  із застосуванням усіх методичних підходів у разі наявності необхідної інформації.

    15. Методи  проведення  оцінки,  що  застосовуються  під  час визначення  ринкової  вартості  об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні грунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

    Витрати на  відтворення  (заміщення)  повинні  визначатися на дату оцінки з урахуванням ринкових цін.

    Під час прогнозування грошового потоку та  відповідної  норми доходу   повинен   бути   врахований   вплив   ринкових   умов  на функціонування (використання) об'єкта оцінки виходячи  з  принципу його найбільш ефективного використання.

    16. Визначення  ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу грунтується на інформації про  ціни  продажу (пропонування)  подібного  майна,  достовірність  якої не викликає сумнівів  в  оцінювача.  У  разі  відсутності  або   недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається,  якою

мірою це вплинуло на достовірність висновку про  ринкову  вартість об'єкта оцінки.

    За відсутності   достовірної   інформації  про  ціни  продажу подібного майна ринкова вартість об'єкта оцінки  може  визначатися на  основі  інформації  про  ціни  пропонування  подібного майна з урахуванням відповідних поправок,  які враховують тенденції  зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

    За наявності     істотного    впливу    зовнішніх    факторів (соціально-економічних, політичних,  екологічних  тощо)  на  ринок подібного  майна,  що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову  вартість,  у звіті   про   оцінку   майна   даються  додаткові  роз'яснення  та застереження.  При цьому оцінювач має право надавати висновок  про

ринкову  вартість  об'єкта  оцінки,  що ґрунтується,  зокрема,  на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна  або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.

    17. У  звіті  про  оцінку  майна  та  у висновку про вартість об'єкта  оцінки  оцінювач  відображає  факт  про   включення   або невключення  до ринкової вартості суми податку на додану вартість. Оціночні процедури,  пов'язані з  визначенням  ринкової  вартості, здійснюються  з  урахуванням включення або невключення до неї суми податку на додану вартість.

    Умова щодо визначення ринкової  вартості  з  включенням  суми податку  на  додану вартість зазначається у договорі на проведення оцінки майна.

    18. Застосування неринкових видів вартості під час  укладання договору на проведення оцінки майна можливе у разі невідповідності умов угоди,  у зв'язку з якою проводиться оцінка,  хоча б одній  з умов,  яка  висувається  для  визначення  ринкової вартості,  крім випадків, зазначених в абзаці третьому пункту 11 цього Стандарту.

    Вибір неринкового виду вартості обґрунтовується у  звіті  про оцінку майна.

    19. До неринкових видів належать

  •  вартість заміщення,
  •  вартість відтворення,
  •  залишкова вартість заміщення (відтворення),
  •  вартість у    використанні,
  •  споживча   вартість,
  •  вартість   ліквідації,
  •  інвестиційна вартість,
  •  спеціальна вартість,
  •  ліквідаційна вартість,
  •  чиста вартість реалізації,
  •  оціночна вартість та інші види,

порядок визначення яких встановлюється окремими національними стандартами.

    20. Неринкові види вартості як база  оцінки  визначаються  за допомогою  методів  та  оціночних  процедур,  які  грунтуються  на результатах аналізу корисності або призначення об'єкта  оцінки,  а також  вивченні  впливу  умов  використання або способу відчуження об'єкта оцінки.

 

    21. Для визначення неринкових видів вартості як  бази  оцінки використовується  інформація  про подібне майно в частині,  в якій вона відповідає вимогам,  що висуваються  до  певного  неринкового виду  вартості.   Неринкові види вартості переважно визначаються на основі  інформації  щодо  угод,  які  укладалися  з   умовами   та обмеженнями, подібними до мети, з якою проводиться оцінка.

    22. Залишкова вартість заміщення (відтворення) як база оцінки визначається    із    застосуванням    витратного    підходу     і використовується  для проведення оцінки спеціалізованого майна,  у тому числі для ведення бухгалтерського обліку з  метою  визначення його  справедливої  вартості  згідно  з  положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.  Якщо  умови  угод  щодо  спеціалізованого майна,   для   укладання  яких  проводиться  оцінка,  відповідають  вимогам,  що  висуваються  для   визначення   ринкової   вартості, залишкова  вартість  заміщення  (відтворення)  може дорівнювати їх ринковій вартості.

    23. Визначення вартості у використанні полягає  у  проведенні оцінки об'єкта оцінки без урахування принципу найбільш ефективного використання.  Вартість у використанні визначається  для  об'єктів оцінки,  щодо  яких  планується  подальше використання специфічним запланованим або існуючим способом.

    24. Вартість  ліквідації  розраховується  як   сума   валових доходів,  які очікується отримати від реалізації об'єкта оцінки як єдиного цілого або  його  складових  частин  виходячи  з  принципу найбільш   ефективного  використання  за  вирахуванням  очікуваних витрат,  пов'язаних  з  такою  ліквідацією.   У   разі   коли   за результатами  розрахунків  вартість  ліквідації становить від'ємну величину, її значення встановлюється у розмірі 1 гривні.

    25. Інвестиційна вартість об'єкта оцінки  використовується  з метою   врахування   умов  угоди,  у  зв'язку  з  укладанням  якої проводиться   оцінка,   в   частині    необхідності    додаткового інвестування  або  виконання  інших вимог,  що потребує додаткових матеріальних витрат.

    Інвестиційна вартість  об'єкта  оцінки  у   формі   цілісного майнового  комплексу,  фінансових інтересів визначається переважно за   допомогою   дохідного   підходу   із   застосуванням   методу дисконтування  грошових  потоків,  а об'єкта оцінки у матеріальній формі - шляхом комбінування кількох методичних підходів.

    26. Під час визначення інвестиційної  вартості  у  звіті  про оцінку  майна  аналізуються  умови  продажу  (інвестування)  та їх відмінність від типових умов продажу  подібного  майна  на  ринку, вплив  зазначених  умов на формування його вартості,  у тому числі виходячи з принципу найбільш ефективного використання.

    Інформаційними джерелами,  що дають змогу врахувати зазначені умови,  можуть бути бізнес-план,  проектно-кошторисна документація та документи, які підтверджують виконання певних робіт, результати аналізу  впливу  додаткових  умов  інвестування  у процесі продажу об'єкта оцінки тощо.

    27. Спеціальна вартість об'єкта оцінки визначається на основі розрахунку  його  ринкової  вартості з подальшим збільшенням її на суму  надбавки,  яка  встановлюється  з   урахуванням   особливого інтересу  потенційного  покупця  або  користувача.  Сума  надбавки повинна бути обгрунтована у звіті  про  оцінку  майна  окремо  від ринкової вартості.

    Спеціальна вартість  не  може  застосовуватися під час оцінки об'єкта  застави,  визначення  розміру  відшкодування  збитків  та розміру прямих збитків.

    28. У разі продажу майна у строк,  який є значно коротшим від строку експозиції подібного  майна,  переважно  визначається  його ліквідаційна  вартість,  якщо  інше не передбачено законодавством. Для використання ліквідаційної вартості як бази  оцінки  необхідно проводити додаткове дослідження відповідності умов продажу об'єкта оцінки,  для якого проводиться оцінка,  типовим для  ринку  умовам продаж у   подібного   майна.   Визначення  ліквідаційної  вартості здійснюється на основі інформації щодо подібних  угод  з  подібним майном.

    Одним із   способів   визначення   ліквідаційної  вартості  є застосування  до  визначеної  ринкової  вартості  об'єкта   оцінки знижувальних коефіцієнтів у порядку, встановленому законодавством, з метою стимулювання  попиту  потенційних  покупців  до  придбання об'єкта оцінки.

    29. Під  час  встановлення  ліквідаційної  вартості  оцінювач повинен додатково визначити ринкову  вартість  об'єкта  оцінки  та зазначити   у  звіті  про  оцінку  майна  свої  застереження  щодо використання результатів такої оцінки.

    30. Ринкова  вартість  та  неринкові   види   вартості,   які визначено  для  цілей  продажу  об'єктів  оцінки,  за вирахуванням витрат,  що супроводжують  продаж,  у  тому  числі  пов'язаних  із сплатою  податку  на  додану вартість,  визнаються чистою вартістю реалізації.

    31. Імовірний розмір страхової суми  визначається  на  основі результатів  аналізу  умов  договору  страхування  в  цілому,  для окремого страхового випадку,  групи страхових  випадків,  а  також врахування  особливостей  фізичного  стану  майна,  його поточного використання,  впливу зовнішніх факторів  на  формування  ринкової вартості майна тощо.

    Для визначення     ймовірної     страхової     суми    можуть використовуватися ринкова вартість або неринкові види вартості.

    32. У  разі  виникнення  необхідності  у  визначенні  розміру ймовірного  страхового  відшкодування  оцінка застрахованого майна проводиться  з  урахуванням  умов   страхування   та   дотриманням принципів корисності і заміщення.

    Для застрахованого майна,  подібного до майна,  що продається (купується)  на  ринку,  оцінка  розміру   ймовірного   страхового відшкодування  проводиться виходячи з характеристики майна на дату заподіяння  збитків  до   настання   страхового   випадку   шляхом розрахунку прямих збитків.

    У разі  коли  страхова  сума  становить певну частку вартості застрахованого об'єкта,  ймовірний розмір страхового відшкодування оцінюється як відповідна частка оцінених прямих збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

    33. Оцінка  майна  з  метою  відображення  її  результатів  у бухгалтерському обліку в порядку, встановленому законодавством про бухгалтерський облік, проводиться з урахуванням того, що:

    справедлива вартість активу дорівнює його ринковій вартості у разі  можливості  її  визначення  у порядку,  встановленому цим та іншими національними стандартами;

    справедлива вартість активу,  який  може  бути  віднесено  до спеціалізованого   майна,   майна   спеціального  призначення  або спеціальної  конструкції,  дорівнює   його   залишковій   вартості заміщення (відтворення);

    ліквідаційна вартість    активу    згідно    з    положеннями (стандартами)  бухгалтерського  обліку  дорівнює   його   вартості ліквідації згідно з цим Стандартом;

    надлишкові активи   оцінюються   з  урахуванням  принципу  їх найбільш ефективного  використання  із  застосуванням  такої  бази оцінки, як ринкова вартість або вартість ліквідації, з дотриманням відповідних умов, що висуваються до їх визначення.

    Результати проведення    оцінки     активів     для     цілей бухгалтерського обліку вважаються їх переоціненою вартістю.

    34. Об'єкт  оцінки у разі його застави оцінюється за ринковою вартістю без включення до неї суми податку на додану вартість.

            Методичні підходи до оцінки майна та їх

                         основні засади

    35. Оцінка  майна  проводиться  із  застосуванням  методичних підходів,  методів оцінки,  які є складовими частинами  методичних підходів   або   є  результатом  комбінування  кількох  методичних підходів, а також оціночних процедур.

    36. Оцінювач  застосовує,  як  правило,   кілька   методичних підходів,  що  найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.

    37. З  метою  обґрунтування остаточного висновку про вартість об'єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки.

    Неможливість або     недоцільність    застосування    певного методичного   підходу,   пов'язана   з   повною   відсутністю   чи недостовірністю  необхідних  для  цього  вихідних даних про об'єкт оцінки та іншої інформації,  окремо обгрунтовується  у  звіті  про оцінку майна. Національними стандартами можуть передбачатися також інші випадки обмежень щодо застосування певних методичних підходів для  визначення  ринкової  вартості  та  неринкових видів вартості об'єктів оцінки.

    Застереження та  обмеження  щодо   використання   результатів оцінки об'єкта оцінки зазначаються у звіті про оцінку майна.

    38. Для  проведення  оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи:

    витратний (майновий - для оцінки об'єктів у  формі  цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів);

    дохідний;

    порівняльний.

    39. Витратний  підхід  грунтується  на  врахуванні  принципів корисності і заміщення.

    40. Витратний підхід передбачає визначення поточної  вартості витрат  на  відтворення  або  заміщення об'єкта оцінки з подальшим коригуванням їх на суму зносу (знецінення).

    Основними методами  витратного  підходу   є   метод   прямого відтворення та метод заміщення.

    Метод прямого   відтворення  полягає  у  визначенні  вартості відтворення з подальшим вирахуванням суми зносу (знецінення).

    Метод заміщення полягає у  визначенні  вартості  заміщення  з подальшим вирахуванням суми зносу (знецінення).

    За допомогою   методів   прямого   відтворення  та  заміщення визначається залишкова вартість заміщення (відтворення).

    Особливості застосування  майнового  підходу   встановлюються відповідними  національними  стандартами  щодо  оцінки  об'єктів у формі  цілісних  майнових  комплексів  та   у   формі   фінансових інтересів.

    41. Під  час  застосування  методу  прямого  відтворення  або методу заміщення використовуються вихідні дані про об'єкт  оцінки, інформація   про  відтворення  або  заміщення  об'єкта  оцінки  чи подібного  майна  в   сучасних   цінах   або   середньостатистичні показники, які узагальнюють умови його відтворення або заміщення в сучасних цінах.

    42. Дохідний  підхід  базується   на   врахуванні   принципів найбільш  ефективного  використання  та очікування,  відповідно до яких вартість об'єкта  оцінки  визначається  як  поточна  вартість очікуваних  доходів  від найбільш ефективного використання об'єкта оцінки, включаючи дохід від його можливого перепродажу.

    Основними методами дохідного підходу  є  пряма  капіталізація доходу  та  непряма  капіталізація доходу (дисконтування грошового потоку).  Вибір методів оцінки при цьому  залежить  від  наявності інформації    щодо    очікуваних   (прогнозованих)   доходів   від використання  об'єкта  оцінки,  стабільності  їх  отримання,  мети оцінки, а також виду вартості, що підлягає визначенню.

    За допомогою  дохідного підходу визначається ринкова вартість та  інвестиційна  вартість,  а  також  інші  види  вартості,   які грунтуються на принципі корисності, зокрема ліквідаційна вартість, вартість ліквідації тощо.

    43. Інформаційними  джерелами  для   застосування   дохідного підходу  є  відомості  про  фактичні  та (або) очікувані доходи та витрати об'єкта оцінки або подібного майна.  Оцінювач прогнозує та обгрунтовує  обсяги  доходів  та витрат від сучасного використання об'єкта оцінки, якщо воно є найбільш ефективним, або від можливого найбільш  ефективного  використання,  якщо  воно відрізняється від існуючого використання.

    44. Метод прямої капіталізації доходу застосовується у  разі, коли  прогнозується  постійний  за величиною та рівний у проміжках періоду прогнозування чистий операційний дохід, отримання якого не обмежується  у  часі.  Капіталізація  чистого  операційного доходу здійснюється шляхом ділення його на ставку капіталізації.

    Метод непрямої капіталізації доходу  (дисконтування  грошових потоків)  застосовується у разі,  коли прогнозовані грошові потоки від використання  об'єкта  оцінки  є  неоднаковими  за  величиною, непостійними  протягом  визначеного періоду прогнозування або якщо отримання їх обмежується у часі.  Прогнозовані грошові  потоки,  у тому   числі   вартість   реверсії,  підлягають  дисконтуванню  із застосуванням ставки дисконту для отримання їх поточної вартості.

    45. Ставка  капіталізації  та  ставка  дисконту  визначаються шляхом  аналізу  інформації  про доходи від використання подібного майна та  його  ринкові  ціни  або  шляхом  порівняльного  аналізу дохідності  інвестування в альтернативні об'єкти (депозити,  цінні папери, майно тощо).

    46. Для оцінки об'єктів незавершеного будівництва,  земельних ділянок під забудовою,  їх поліпшень,  окремих складових цілісного майнового комплексу може застосовуватися метод залишку.  Цей метод грунтується    на    врахуванні    принципу    внеску   (граничної продуктивності)  і  є  результатом  комбінування   витратного   та дохідного підходів.

    47. Порівняльний  підхід  грунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз  цін  продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між  об'єктами  порівняння  та  об'єктом оцінки.

    48. Для   визначення   ринкової  вартості  об'єкта  оцінки  у матеріальній  формі   із   застосуванням   порівняльного   підходу інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям:

    умови угод   купівлі-продажу   або  умови  пропонування  щодо укладення таких угод не відрізняються від умов,  які  відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості;

    продаж подібного  майна  відбувся  з дотриманням типових умов оплати;

 

    умови на ринку подібного майна,  що визначали формування  цін продажу або пропонування,  на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані.

    49. Основними   елементами   порівняння   є    характеристики подібного   майна   за  місцем  його  розташування,  фізичними  та функціональними  ознаками,  умовами  продажу   тощо.   Коригування вартості   подібного   майна  здійснюється  шляхом  додавання  або вирахування грошової суми із застосуванням коефіцієнта  (відсотка) до  ціни  продажу  (пропонування)  зазначеного майна або шляхом їх  комбінування.

            Загальні вимоги до проведення незалежної

                          оцінки майна

    50. Проведенню  незалежної  оцінки  майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється:

    ознайомлення з об'єктом оцінки,  характерними умовами  угоди, для укладення якої проводиться оцінка;

    визначення бази оцінки;

    подання замовнику  пропозицій стосовно істотних умов договору на проведення оцінки.

    51. Незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності:  

    укладення договору на проведення оцінки;

    ознайомлення з  об'єктом  оцінки,  збирання   та   оброблення вихідних  даних  та  іншої  інформації,  необхідної для проведення оцінки;

    ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих   обмежень  та  застережень,  які  можуть  супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів;

    вибір необхідних методичних підходів,  методів  та  оціночних процедур,  що  найбільш  повно відповідають меті оцінки та обраній базі,  визначеним  у  договорі  на  проведення   оцінки,   та   їх застосування;

    узгодження результатів  оцінки,  отриманих  із  застосуванням різних методичних підходів;

    складання звіту про оцінку майна  та  висновку  про  вартість об'єкта оцінки на дату оцінки;

    доопрацювання (актуалізація)  звіту  та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

    52. Оцінювач самостійно здійснює пошук  інформаційних  джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором),  їх  аналіз  та  виклад  обґрунтованих висновків.   При   цьому   оцінювач   повинен  проаналізувати  всі інформаційні джерела,  пов'язані з об'єктом оцінки,  тенденції  на  ринку подібного майна,  інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу  істотну  інформацію,  У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку  майна  зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

    53. Залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки

оцінювач повинен:

    зібрати та проаналізувати всі істотні  відомості  про  об'єкт оцінки,  зокрема вихідні дані про його правовий статус,  відомості про склад,  технічні та інші характеристики,  інформацію про  стан ринку  стосовно  об'єкта оцінки та подібного майна,  відомості про економічні характеристики об'єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об'єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання);

    проаналізувати існуючий  стан  використання об'єкта оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання;

    зібрати необхідну   інформацію   для   обгрунтування   ставки капіталізації та (або) ставки дисконту;

    визначити правові  обмеження щодо об'єкта оцінки та врахувати їх вплив на вартість об'єкта оцінки;

    обгрунтувати застосування  методичних  підходів,  методів  та оціночних  процедур,  у  разі  потреби  - застосування спеціальних методів  оцінки  та  оціночних  процедур   (комбінування   кількох методичних підходів або методів).

    54. Зібрані   оцінювачем  вихідні  дані  та  інша  інформація повинні відображатися у звіті про оцінку  майна  з  посиланням  на джерело  їх  отримання  та  у  додатках  до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами  договору  на  проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства.

    55. Оцінювачі   та   суб'єкти   оціночної  діяльності  несуть відповідальність за  недостовірну  чи  необ'єктивну  оцінку  майна згідно із законодавством.

    Особи, що  надають  недостовірні  вихідні дані,  використання яких під час оцінки призвело до  надання  необ'єктивного  висновку про    вартість   майна,   несуть   відповідальність   згідно   із законодавством.

        Загальні вимоги до складання звіту про оцінку та               підготовки висновку про вартість майна

    56. Звіт  про  оцінку  майна  може  складатися  у повній чи у стислій формі.

    Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити:

    опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати;

    дату оцінки  та  дату  завершення  складення звіту,  а у разі потреби  -  строк  дії  звіту  та  висновку  про  вартість   майна відповідно до вимог законодавства;

    мету проведення  оцінки  та  обгрунтування вибору відповідної бази оцінки;

    перелік нормативно-правових   актів,   відповідно   до   яких проводиться оцінка;

    перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки;

    виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка;

    опис та  аналіз  зібраних  і  використаних  вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки;

    висновки щодо  аналізу  існуючого  використання  та  найбільш ефективного використання об'єкта оцінки;

    виклад змісту  застосованих  методичних підходів,  методів та оціночних процедур,  а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна;

    письмову заяву  оцінювача  про  якість  використаних вихідних даних та іншої інформації,  особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості   особистого   огляду   -   відповідні  пояснення  та обгрунтування   застережень   і   припущень   щодо    використання результатів  оцінки),  дотримання  національних  стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її  проведення,   інші   заяви,   що  є  важливими  для  підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і  висновку  про  його вартість;

    висновок про вартість майна;

    додатки з  копіями  всіх  вихідних  даних,  а  також  у  разі потреби -   інші   інформаційні   джерела,   які   роз'яснюють   і підтверджують припущення та розрахунки.

    57. Звіт  про  оцінку  майна  дозволяється складати у стислій формі у разі доопрацювання (актуалізації) оцінки об'єкта оцінки на нову   дату   оцінки,   а   також  в  інших  випадках,  визначених відповідними національними стандартами.

    У звіті про оцінку майна, складеному у стислій формі, повинні зазначатися  етапи  проведення незалежної оцінки майна,  здійснені оціночні процедури,  міститися  висновок  про  вартість,  а  також зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація.

    У звіті про оцінку майна,  складеному у стислій формі з метою доопрацювання  (актуалізації)  оцінки  на   нову   дату,   повинні зазначатися:

    дата оцінки  та  дата  завершення  складення звіту,  а у разі потреби  -  строк  дії  звіту  та  висновку  про  вартість   майна відповідно до вимог законодавства;

    мета проведення  оцінки та перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки;

    перелік нормативно-правових   актів,   відповідно   до   яких проводиться оцінка;

 

    додаткові відомості   про   зібрані  і  використані  під  час доопрацювання  (актуалізації)  оцінки   вихідні   дані   та   інша інформація про об'єкт оцінки, які можуть вплинути на достовірність та об'єктивність оцінки майна, проведеної на нову дату;

    висновки про  існуюче  та  найбільш  ефективне   використання об'єкта оцінки, їх зміну порівняно з попередньою датою оцінки;

    зміст використаних методичних підходів,  методів та оціночних процедур,  у разі потреби - з наведенням необхідних розрахунків, а також змісту відповідних застережень і припущень;

    висновок про вартість майна;

    додатки з  вихідними  даними  та  іншою інформацією,  що були використані в процесі проведення оцінки.

    Відповідними національними стандартами  можуть  передбачатися додаткові вимоги до змісту звіту про оцінку майна у стислій формі.

    Не дозволяється  складення  у  стислій формі звіту про оцінку майна  у  разі  проведення  незалежної  оцінки  цілісних  майнових комплексів,  часток  (паїв,  акцій)  або  повторного доопрацювання (актуалізації)   оцінки    майна.    Відповідними    національними стандартами можуть визначатися інші випадки,  коли складення звіту про оцінку майна у стислій формі забороняється.

58. Доопрацювання   (актуалізація)    оцінки    майна    може

здійснюватися  у разі закінчення строку дії звіту про оцінку майна

та висновку про вартість майна,  встановленого законодавством, або на   вимогу   замовника   оцінки,  коли  істотних  змін  в  умовах  функціонування та фізичному стані об'єкта оцінки,  а  також  стані ринку  подібного  майна  від  дати  оцінки до дати оцінки,  на яку передбачається   здійснення   доопрацювання   (актуалізація),   не відбулося.

    Доопрацювання (актуалізацію)  оцінки  майна  та  з цією метою складення у стислій формі звіту про оцінку майна здійснює оцінювач та суб'єкт оціночної діяльності,  які складали у повній формі звіт про оцінку цього майна.  У цьому разі попередній звіт  про  оцінку майна,  складений  у  повній  формі,  розглядається  як невід'ємна частина звіту про оцінку майна у стислій формі.

    З метою доопрацювання  (актуалізації)  оцінки  із  замовником укладається  новий  договір  на  виконання  робіт  з доопрацювання (актуалізації) оцінки майна, якщо можливість її проведення не була передбачена у договорі на проведення оцінки майна.

    59. Звіт  про  оцінку  майна  підписується  оцінювачами,  які безпосередньо проводили оцінку майна,  і скріплюється печаткою  та підписом   керівника  суб'єкта  оціночної  діяльності  -  суб'єкта господарювання.  Документи та інші інформаційні матеріали, зібрані оцінювачами в процесі проведення оцінки майна, разом із звітом про оцінку майна зберігаються в архіві суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта  господарювання  не  менше ніж п'ять років,  якщо інше не встановлено договором на проведення оцінки майна.

    60. Висновок про вартість  майна  повинен  містити  відомості про:

    замовника оцінки та виконавця звіту про оцінку майна;

    назву об'єкта оцінки та його коротку характеристику;

    мету і дату оцінки;

    вид вартості, що визначався;

    використані методичні підходи;

    величину вартості, отриману в результаті оцінки.

    У разі потреби оцінювач має право відобразити у висновку свої припущення та застереження щодо використання результатів оцінки.

    Висновок підписується    оцінювачем    (оцінювачами),    який безпосередньо  проводив  оцінку майна,  і скріплюється печаткою та підписом  керівника  суб'єкта  оціночної  діяльності  -   суб'єкта господарювання.  Законодавством  можуть бути встановлені додаткові вимоги до оформлення висновку про вартість об'єкта оцінки.

    61. Звіт про оцінку майна, додатки до нього готуються не менш як  у  двох примірниках,  один з яких зберігається в оцінювача,  а інші видаються замовнику після реєстрації в книзі  обліку  виданих документів.

             Загальні вимоги до рецензування звіту

                        про оцінку майна

    62. Рецензування  звіту  про  оцінку  майна  здійснюється  на вимогу  особи,  яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень,  у тому числі на вимогу  замовників  (платників) оцінки   майна,  органів  державної  влади  та  органів  місцевого самоврядування, судів та осіб, які заінтересовані у неупередженому критичному  розгляді оцінки майна,  а також за власною ініціативою  суб'єкта   оціночної   діяльності.   Підставою   для    проведення рецензування  є письмовий запит до осіб,  які відповідно до Закону України "Про оцінку майна,  майнових прав та  професійну  оціночну діяльність в  Україні"  (  2658-14  )  мають   право   здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (далі - рецензенти).

    63. Рецензування  полягає   у   неупередженому   об'єктивному розгляді  оцінки  майна особою,  яка не має особистої матеріальної або іншої заінтересованості в результатах такої оцінки, відповідно до напряму та спеціалізації її кваліфікаційного свідоцтва.

    64. За  результатами  своєї роботи рецензент готує рецензію у письмовій  формі,  яку  скріплює  підписом.  Рецензія  не  повинна містити  власного  висновку про вартість об'єкта оцінки.  Будь-які судження про вартість об'єкта оцінки,  виражені у грошовій  формі, можуть відображатися рецензентом виключно у формі звіту про оцінку майна,  складеному у повній формі відповідно до вимог національних стандартів.

    Якщо у  письмовому запиті про необхідність рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна)  встановлюється  вимога  щодо надання   висновку   про  вартість  об'єкта  оцінки,  така  вимога задовольняється   шляхом   проведення   оцінки   майна.   У   разі рецензування  звіту  про   оцінку майна оцінювачем,  який працює в органі державної  влади  або  органі  місцевого  самоврядування  - суб'єктах  оціночної діяльності,  вимога щодо надання висновку про вартість майна задовольняється шляхом організаційного забезпечення проведення незалежної    оцінки    майна    суб'єктом    оціночної діяльності -  суб'єктом  господарювання.  У такому разі особи,  що вимагають   проведення   незалежної   оцінки   майна   в   процесі рецензування, забезпечують укладення договору на проведення оцінки майна в порядку, визначеному законодавством.

    65. У рецензії повинні зазначатися:

    підстави проведення рецензування;

    повна назва   звіту   про   оцінку  майна,  що  був  об'єктом рецензування,  відомості про його виконавців,  їх кваліфікацію  та висновок  про  можливість  проведення  зазначеними  особами оцінки майна  відповідно  до  правових  вимог   провадження   професійної оціночної діяльності;

    строк проведення рецензування і дата підписання рецензії;

    висновок про  обгрунтованість  вибору  виду  вартості  та  її відповідність вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна;

    висновок про  зібрані  виконавцем  звіту  про  оцінку   майна вихідні  дані  та  іншу  інформацію  (їх повнота,  достатність для

проведення оцінки майна та розкриття у звіті);

    висновок про відповідність і  правильність  застосування  під час  проведення  оцінки методичних підходів,  методів та оціночних процедур  з  урахуванням  мети  і  бази  оцінки,   обґрунтованість використаних припущень;

    загальний висновок про достовірність оцінки майна.

    66. Рецензія  може містити перелік аргументованих рецензентом зауважень до звіту про оцінку майна, у тому числі застереження про можливість впливу цих зауважень на достовірність оцінки майна.

    У процесі  рецензування  рецензент  не повинен брати до уваги будь-яку додаткову інформацію про об'єкт оцінки або подібне майно, що виникла після дати складення звіту про оцінку майна та висновку про вартість майна до дати підписання рецензії.

    67. Рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його  використання  з  відповідною  метою,  у   тому   числі   про достовірність   оцінки   майна.   Звіт  класифікується  за  такими ознаками:

    звіт повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів  з оцінки майна;

    звіт у  цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна,  але  має  незначні  недоліки,  що  не  вплинули  на достовірність оцінки;

    звіт не  повною  мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки  майна  і  має  значні  недоліки,  що  вплинули  на достовірність   оцінки,   але   може  використовуватися  з  метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків;

    звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна,   є  неякісним  та  (або)  непрофесійним  і  не  може  бути використаний.


                   КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

                       П О С Т А Н О В А

                  від 10 грудня 2003 р. N 1891

                              Київ

             Про затвердження Методики оцінки майна

    Кабінет Міністрів України  п о с т а н о в л я є:

    1. Затвердити Методику оцінки майна, що додається.

    Уповноважити Фонд   державного  майна  давати  роз'яснення  з

питань застосування зазначеної Методики.

    2. Установити,  що акти оцінки вартості майна та висновки про

вартість  майна,  складені  та  затверджені відповідно до Методики

оцінки вартості майна під час приватизації,  що діяла до  набрання

чинності  цією  постановою,  є дійсними протягом встановленого для

них строку дії.

    3. Визнати такими, що втратили чинність:

    пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України  від  12  жовтня

2000 р.  N  1554 ( 1554-2000-п ) "Про затвердження Методики оцінки

вартості майна під час приватизації"  (Офіційний  вісник  України,

2000 р., N 42, ст. 1791);

    постанову Кабінету Міністрів України від 18 жовтня    2001 р.

N 1366 ( 1366-2001-п )  "Про  внесення  змін  до  Методики  оцінки

вартості  майна  під  час приватизації" (Офіційний вісник України,

2001 р., N 43, ст. 1926);

    постанову Кабінету Міністрів України від 27 квітня    2002 р.

N 585  ( 585-2002-п )  "Про    внесення  змін  до  Методики оцінки

вартості майна під час приватизації"  (Офіційний  вісник  України,

2002 р., N 18, ст. 936).

    Прем'єр-міністр України                            В.ЯНУКОВИЧ

    Інд. 25

                                      


  ЗАТВЕРДЖЕНО

                            постановою Кабінету Міністрів України

                                 від 10 грудня 2003 р. N 1891

                     МЕТОДИКА ОЦІНКИ МАЙНА

                        Загальні питання

    1. Ця Методика застосовується для проведення оцінки  майна  у таких випадках:

    приватизації (корпоратизації);

    створення підприємств   (господарських   товариств)  на  базі  державного та комунального  майна,  а  також  майна  господарських товариств  з  державною  часткою  (часткою  комунального  майна) у статутному фонді та у разі відчуження  такого  майна  у  випадках, встановлених законодавством, крім випадків відчуження майна згідно із Законом України "Про правовий  режим  майна  у  Збройних  Силах України" ( 1075-14 );

    визначення вартості     внесків    учасників    (засновників) господарських  товариств  у  разі,  коли   до   статутних   фондів  зазначених товариств вноситься державне (комунальне) майно,  майно господарських товариств з державною часткою (часткою  комунального майна) у статутному фонді;

    визначення вартості      цілісних     майнових     комплексів господарських  товариств,  до  статутних  фондів  яких   вноситься державне (комунальне) майно;

    виділення або  визначення  часток майна у спільному майні,  в якому є державна (комунальна) частка;

    застави державного  та  комунального  майна,  а  також  майна господарських  товариств з державною часткою (часткою комунального майна) у статутному фонді;

    повернення об'єктів приватизації у державну власність, у тому числі за рішенням суду.

    Відповідно до  цієї  Методики  проводиться  оцінка об'єктів у  матеріальній  формі   (крім   земельних   ділянок),   об'єктів   у нематеріальній формі та цілісних майнових комплексів.

    2. У  цій Методиці наведені нижче поняття вживаються у такому значенні:

    незалежна оцінка - визначення  певного  виду  вартості  майна суб'єктом  оціночної  діяльності  -  суб'єктом  господарювання  за договором із замовником;

    стандартизована оцінка - оцінка,  що здійснюється  самостійно державними   органами   приватизації   (органами,   уповноваженими управляти   державним   майном)   з   використанням    стандартної методології та стандартного набору вихідних даних;

    початкова вартість  майна  - вартість,  з якої розпочинається продаж   майна   встановленими   законодавством   способами,    що передбачають конкуренцію покупців;

    переоцінена вартість  активів  -  вартість,  за  якою  активи відображаються в передавальному балансі  підприємства,  складеному на  дату оцінки,  у тому числі активи,  що підлягали переоцінці на засадах незалежної оцінки відповідно до  порядку  та  у  випадках, передбачених цією Методикою;

    дата інвентаризації - дата, на яку проводиться інвентаризація майна підприємства.  Дата інвентаризації у  випадках  приватизації (корпоратизації) збігається з датою оцінки. При цьому датою оцінки є останнє число місяця;

    дата попередньої інвентаризації необоротних  активів  -  дата (будь-яке   число   місяця),  на  яку  проводиться  інвентаризація необоротних активів з метою складення їх  основного  переліку  для проведення  незалежної  оцінки  з  метою підготовки передавального балансу. Попередня інвентаризація проводиться до дати оцінки;

    невід'ємні поліпшення   орендованого   майна   -    здійснені орендарем заходи,  спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану  орендованого  майна  та  (або)  його   споживчих   якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості;

    сукупна вартість   цілісного   майнового   комплексу  -  сума вартості   активів   підприємства,   що   відображені    у    його передавальному балансі;

    чиста вартість   цілісного   майнового  комплексу  -  сукупна вартість  цілісного  майнового   комплексу,   зменшена   на   суму зобов'язань;

    окреме індивідуально визначене майно - об'єкти у матеріальній формі (інвентарні об'єкти або групи інвентарних об'єктів  та  інше окреме   майно),   що  приватизуються відповідно до Закону України "Про приватизацію   невеликих    державних    підприємств    (малу приватизацію)" ( 2171-12 );

    передавальний баланс  підприємства  -  баланс   підприємства, складений  на  дату  оцінки  відповідно  до  положень (стандартів) бухгалтерського обліку за результатами інвентаризації,  в якому  у випадках,  визначених  цією  Методикою,  зазначається  переоцінена вартість необоротних активів.

    3. Інші  поняття,  які  використовуються  у   цій   Методиці, вживаються у значенні, наведеному у національних стандартах оцінки майна (далі  -  національні  стандарти),  положеннях  (стандартах) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актах.

    4. Незалежна  оцінка  майна  проводиться  відповідно до вимог національних стандартів з урахуванням положень  цієї  Методики  та міжнародних стандартів оцінки.

    5. За   зверненнями   правоохоронних   органів  оцінка  майна проводиться відповідно до нормативно-правових актів, що були чинні на   визначену   відповідним  органом  дату,  з  використанням  їх термінології.

                Підготовчий етап до оцінки майна

    6. Для  визначення  розміру   статутного   фонду   відкритого акціонерного   товариства,   що  створюється  на  базі  державного (комунального) майна  (крім  об'єктів  незавершеного  будівництва, майна радгоспів, інших державних сільськогосподарських підприємств та підприємств рибного господарства, холдингових компаній) під час приватизації (корпоратизації), здійснюються такі роботи:

    1) утворення   державним   органом   приватизації   (органом, уповноваженим  управляти   державним   майном)   інвентаризаційної комісії з урахуванням вимог пункту 12, визначення дати попередньої інвентаризації необоротних активів з метою складення їх  основного переліку та дати оцінки;

    2) проведення    інвентаризаційною    комісією    попередньої інвентаризації необоротних активів та затвердження її  результатів у строк,  що не перевищує 15 календарних днів від дати попередньої інвентаризації,  але не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати оцінки;

    3) складення   інвентаризаційною   комісією  та  затвердження державним органом приватизації (органом,  уповноваженим  управляти державним  майном)  основного  переліку  необоротних  активів,  що підлягають незалежній оцінці (перелік необоротних активів N 1),  у 5-денний   строк   після   затвердження   результатів  попередньої інвентаризації;

    4) подання матеріалів  попередньої  інвентаризації  (зведений акт  N  1  та  перелік  необоротних активів N 1) державному органу приватизації у строк, що не перевищує 26 календарних днів від дати оцінки;

    5) відбір  державним  органом  приватизації  на  конкурентних засадах суб'єкта оціночної діяльності -  суб'єкта  господарювання, який  буде  проводити  незалежну  оцінку  необоротних активів,  та укладення  з  ним  договору  на  проведення  незалежної  оцінки  у тритижневий  строк,  але  не  пізніше  ніж  за  п'ять днів до дати оцінки;

    6) проведення  повної   інвентаризації   інших   активів   та зобов'язань, складення додаткового переліку необоротних активів за наслідками  уточнення   інвентаризаційною   комісією   результатів попередньої  інвентаризації  необоротних  активів  на  дату оцінки (перелік необоротних активів N 2). Матеріали повної інвентаризації та   перелік   необоротних   активів   N  2  подаються  комісії  з приватизації (корпоратизації) з метою їх розгляду та  схвалення  у строк, що не перевищує 20 календарних днів від дати оцінки;

    7) подання   схвалених   протокольним   рішенням   комісії  з приватизації   (корпоратизації)   та    затверджених    керівником державного  органу приватизації (органу,  уповноваженого управляти державним   майном) матеріалів повної інвентаризації (зведений акт N 2  та  перелік  необоротних  активів  N  2)  державному   органу приватизації у строк, що не перевищує 25 календарних днів від дати оцінки.

    У разі  несвоєчасного  подання державному органу приватизації переліків  необоротних  активів  підприємства  та  зведених  актів інвентаризації  майна і (або) складення їх з порушенням вимог цієї Методики  зазначені  документи  підлягають  поверненню   з   метою призначення нової дати оцінки;

    8) подання   підприємством   державному  органу  приватизації (замовнику незалежної оцінки) в повному обсязі вихідних даних щодо необоротних активів,  що підлягають незалежній оцінці, у строк, що не перевищує 15 календарних днів від дати оцінки.

    7. З метою визначення  розміру  статутного  фонду  відкритого акціонерного     товариства     (пайового    фонду    колективного сільськогосподарського підприємства), що створюється на базі майна радгоспів,   інших  державних  сільськогосподарських  підприємств, підприємств  рибного  господарства,  під   час   приватизації   на підготовчому етапі проводиться повна інвентаризація майна в такому порядку:

    1) утворення державним органом приватизації інвентаризаційної комісії з урахуванням вимог пункту 12 та визначення дати оцінки; 

    2) проведення      інвентаризаційною      комісією     повної інвентаризації  майна  в  один  етап  та  подання  до  комісії   з приватизації її результатів;

    3) перевірка   комісією   з   приватизації   зведеного   акта інвентаризації  майна  та  його  затвердження  державним   органом приватизації в місячний строк від визначеної дати оцінки;

    4) у  разі прийняття рішення державним органом приватизації - проведення аудиторської перевірки з урахуванням вимог пункту 14;

    5) підготовка  підприємством   відомостей згідно з  додатками 11-14 та  подання  їх  до  комісії  з приватизації у строк,  що не перевищує 35 календарних днів від дати оцінки;

    6) складення за результатами повної інвентаризації  майна,  з урахуванням переоцінки повністю зношених за даними бухгалтерського обліку основних засобів,  передавального балансу  підприємства  на дату оцінки та подання його разом з аудиторським висновком комісії з приватизації у строк,  що не перевищує 45 календарних  днів  від дати оцінки.

    8. З   метою   визначення   вартості  окремого  індивідуально визначеного майна,  об'єктів незавершеного будівництва та цілісних майнових комплексів,  що підлягають приватизації,  на підготовчому етапі здійснюється:

    1) визначення державним органом приватизації дати  оцінки  та утворення інвентаризаційної комісії з урахуванням вимог пункту 12; 

    2) проведення інвентаризаційною комісією інвентаризації майна в один етап у строк,  що не перевищує 15 календарних днів від дати інвентаризації;

    3) для   об'єктів   незавершеного  будівництва  -  проведення обстеження будівельного майданчика і технічного стану об'єкта; 

    4) відбір  державним  органом  приватизації   на   конкурсних засадах  суб'єкта  оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який буде проводити незалежну оцінку у разі прийняття рішення  про її  проведення,  та  укладення з ним договору на проведення оцінки майна у строк,  що не  перевищує  20  календарних  днів  від  дати інвентаризації;

    5) складення  і подання підприємством (балансоутримувачем) до

державного органу приватизації зведеного  акта  інвентаризації  та передавального  балансу  за  результатами  інвентаризації  на дату оцінки (щодо  цілісних  майнових  комплексів),  у  разі  прийняття відповідного  рішення  державним  органом  приватизації  - разом з висновками  аудиторської  перевірки  фінансової  звітності;   акта обстеження   будівельного   майданчика   згідно   з   додатком  8, інвентаризаційних описів згідно з додатками 9 і 10;

    6) затвердження державним органом приватизації зведеного акта інвентаризації майна у строк,  що не перевищує 20 календарних днів від дати оцінки;

    7) підготовка та затвердження державним органом  приватизації переліку  майна,  вартість  якого вилучається з вартості цілісного майнового комплексу,  у строк, що не перевищує 25 календарних днів від дати оцінки;

    8) подання   підприємством   (балансоутримувачем)  державному органу приватизації (замовнику незалежної оцінки)  вихідних  даних щодо   індивідуально   визначеного   майна,   цілісного  майнового комплексу підприємства,  необоротних активів,  що приватизуються в складі цілісного майнового комплексу,  у строк, що не перевищує 25 календарних днів від дати оцінки.

    9. Щодо   об'єктів   у   матеріальній   формі,   об'єктів   у нематеріальній   формі,   часток   (паїв,   акцій),  які  належать підприємству  (господарському  товариству)  з  державною   часткою (часткою  комунального  майна)  у  статутному  фонді,  та цілісних майнових комплексів,  що відчужуються або  передаються  в  заставу  відповідно до законодавства, підготовчий етап передбачає:

    1) відбір    суб'єкта   оціночної   діяльності   -   суб'єкта господарювання та укладення з ним договору  на  проведення  оцінки  майна;

    2) надання  замовником оцінки вихідних даних,  необхідних для проведення  оцінки  суб'єктом  оціночної  діяльності  -  суб'єктом господарювання відповідно до умов договору з ним.

    10. Щодо часток (паїв,  акцій) господарського товариства,  що приватизуються, підготовчий етап передбачає:

    визначення державним  органом  приватизації  дати  оцінки  та утворення   інвентаризаційної   комісії   у  складі  представників господарського товариства;

    проведення інвентаризації на  дату  оцінки  у  строк,  що  не перевищує  25  календарних днів від дати оцінки (для господарських товариств,  розмір державної частки в яких становить не менше  ніж 25 відсотків). В інших випадках та у разі проведення оцінки часток (паїв,  акцій) господарських товариств,  розташованих за кордоном, використовуються  результати  останньої  повної  інвентаризації  з урахуванням  руху  активів  та   зобов'язань   до   дати   оцінки.  Інвентаризація   проводиться   в  один  етап.  До  зведеного  акта інвентаризації майна додаються оформлені в  установленому  порядку інвентаризаційні      описи,     довідка     щодо     врегулювання інвентаризаційних різниць,  інші матеріали інвентаризації, а також перелік   майна,   що  перебуває  на  відповідальному  зберіганні, тимчасово ввезеного на митну  територію  України,  майна  (у  тому числі   суми   коштів  на  придбання  майна),  додатково  наданого господарському товариству  іншими  недержавними  співзасновниками, але на дату оцінки не внесеного до статутного фонду.  Зведений акт інвентаризації майна підлягає затвердженню  керівником  державного органу приватизації;

    проведення аудиторської   перевірки   з  метою  підтвердження правильності   ведення   бухгалтерського   обліку    господарським товариством  (щодо  господарських товариств з державною часткою не менше ніж 25  відсотків).  Аудиторська  перевірка  проводиться  за рахунок коштів господарського товариства у межах загального строку підготовки об'єкта до приватизації; 

    відбір суб'єкта    оціночної    діяльності     -     суб'єкта господарювання  та  укладення  з ним договору на проведення оцінки майна у місячний строк від дати оцінки;

    надання господарським    товариством    суб'єкту    оціночної діяльності  -  суб'єкту господарювання вихідних даних,  необхідних для проведення оцінки відповідно до умов договору,  у  тому  числі балансу, складеного на дату оцінки.

    11. Щодо об'єктів,  які повертаються у державну власність,  у тому числі за рішенням суду, підготовчий етап передбачає:

    1) утворення державним органом приватизації інвентаризаційної комісії, до складу якої включаються представники державного органу приватизації,  керівник підприємства та особа,  на  яку  покладено ведення   бухгалтерського   обліку.   Очолює  комісію  представник державного органу приватизації;

    2) визначення державним  органом  приватизації  дати  оцінки. Якщо  об'єкт  приватизації  повертається  у  державну власність на виконання відповідного рішення суду,  датою оцінки є день набрання чинності   відповідним   рішенням   суду.   Дата  оцінки  є  датою інвентаризації;

    3) проведення інвентаризації в один етап та у  строк,  що  не перевищує  15  календарних  днів  від  дати  оцінки,  і подання її результатів на розгляд комісії з  повернення  об'єкта  у  державну власність.   Інвентаризація  проводиться  у  порядку,  визначеному законодавством  з  питань  бухгалтерського  обліку  та  фінансової звітності;

    4) затвердження державним органом приватизації зведеного акта інвентаризації майна у строк,  що не перевищує 25  днів  від  дати оцінки;

    5) відбір    суб'єкта   оціночної   діяльності   -   суб'єкта господарювання  та  укладення  з  ним   договору   на   проведення незалежної оцінки.

    12. У  випадках,  визначених  цією Методикою,  інвентаризація майна   проводиться   в    загальному    порядку,    встановленому законодавством, з урахуванням таких особливостей:

    представники державного    органу    приватизації    (органу, уповноваженого   управляти    державним    майном)    до    складу інвентаризаційної   комісії   не   включаються,   крім   випадків, зазначених у пункті 11;

    інвентаризація майна,   що   проводиться    згідно з вимогами пункту 6, здійснюється в два етапи;

    відповідальність за  правильність  проведення інвентаризації, своєчасність подання та достовірність її результатів  покладається на голову інвентаризаційної комісії та її членів;

    за результатами   інвентаризації   складається  зведений  акт інвентаризації  майна  за  формою  згідно   з   додатком   6,   що підписується   головою  та  членами  інвентаризаційної  комісії  і затверджується керівником державного органу приватизації  (органу, уповноваженого управляти державним майном);

    до зведеного  акта інвентаризації майна додаються оформлені в установленому порядку інвентаризаційні  описи  та  інші  матеріали інвентаризації,   а   також  матеріали,  що  підтверджують  вжиття максимально  можливих  заходів  згідно  із   законодавством   щодо стягнення  з  дебіторів  простроченої заборгованості (у тому числі сумнівної та безнадійної), довідка з підтвердними документами щодо списання,   продажу,   передачі  в  оренду,  до  статутних  фондів господарських товариств майна (у  тому  числі  основних  засобів), довідка  про  вибуття  необоротних  активів  за  період  від  дати прийняття  рішення  про  приватизацію   (включення   до   переліку підприємств,  що  підлягають корпоратизації) до дати оцінки,  інші додаткові   матеріали   на   вимогу   комісії    з    приватизації (корпоратизації)   або  державного  органу  приватизації  (органу, уповноваженого   управляти   державним   майном),   довідка   щодо врегулювання   інвентаризаційних   різниць,   виявлених   під  час інвентаризації.

    13. У разі порушення порядку проведення інвентаризації  майна або  виявлення  фактів  невідповідності даних інвентаризації майна даним  бухгалтерського  обліку,  неповноти   або   недостовірності матеріалів,   поданих   інвентаризаційною   комісією   комісії   з приватизації (корпоратизації) чи державному  органу  приватизації, незаконності  здійснених  підприємством  операцій  щодо  списання,  оренди,  відчуження чи переоцінки  майна  комісія  з  приватизації (корпоратизації)  або  відповідальний  працівник державного органу приватизації  повідомляє  про  це  керівника   державного   органу приватизації  (органу,  уповноваженого управляти державним майном) та інвентаризаційну комісію.

    Інвентаризаційна комісія у 5-денний строк від дати офіційного повідомлення  про  виявлені  факти  невідповідності  або  порушень здійснює  заходи  щодо  приведення  у   відповідність   матеріалів інвентаризації   та   подає   виправлені   матеріали   комісії   з приватизації (корпоратизації)  на  повторну  перевірку.  Незаконно списане,  списане, але фактично наявне майно підлягає включенню до інвентаризаційних описів, оцінці та приватизації.

    Державні органи приватизації (органи,  уповноважені управляти державним  майном) разом з керівництвом підприємства до реєстрації відкритого  акціонерного  товариства  (продажу  майна)  здійснюють заходи   щодо   приведення   у   відповідність  із  законодавством правовідносин  оренди  державного  майна,  повернення  в  державну власність  незаконно  відчуженого  майна  або  визначають механізм компенсації державі його вартості.  У разі неможливості здійснення таких  заходів державний орган приватизації (орган,  уповноважений управляти державним майном) повідомляє  правоохоронні  органи  про виявлені факти порушень.

    14. Аудиторська  перевірка під час проведення оцінки цілісних майнових комплексів підприємств, що приватизуються, проводиться за кошти   таких   підприємств.   Метою   аудиторської   перевірки  є підтвердження   правильності   ведення   бухгалтерського    обліку підприємства  на дату оцінки,  складення передавального балансу на дату  оцінки  за  результатами  переоцінки   необоротних   активів підприємства;  а для підприємств,  які орендують державне майно, - також підтвердження  джерел  придбання  орендарем  за  час  оренди необоротних активів, що належать державі.

    Аудиторська перевірка  проводиться у межах строків підготовки об'єкта до приватизації.

    15. Для проведення незалежної оцінки майна суб'єкти оціночної діяльності   -  суб'єкти  господарювання  визначаються  державними органами приватизації у таких випадках:

    приватизації (корпоратизації); 

    внесення державного  або  комунального  майна  до   статутних фондів   господарських  товариств,  у  тому  числі  холдингових  і державних акціонерних компаній;

    повернення об'єктів приватизації у державну власність.

    Відбір суб'єкта    оціночної    діяльності     -     суб'єкта господарювання  здійснюється  на конкурсних засадах у порядку,  що встановлюється Фондом державного майна.

    В інших   випадках   проведення   незалежної   оцінки   майна відповідно  до  вимог  цієї  Методики  відбір  суб'єкта  оціночної діяльності - суб'єкта господарювання здійснюється замовником такої оцінки самостійно.

    16. Укладення    договору    на   проведення   оцінки   майна здійснюється в порядку,  встановленому Законом України "Про оцінку майна,  майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" ( 2658-14 ).

    При цьому державні органи приватизації виступають замовниками оцінки    майна,    яка   проводиться   для   цілей   приватизації (корпоратизації),  у  тому  числі  для  створення  холдингових   і державних  акціонерних  компаній,  а  також  у випадках повернення об'єктів приватизації у державну власність.

    Державні органи  приватизації  можуть  виступати  замовниками оцінки майна,  яка проводиться у разі внесення державного майна до статутних фондів господарських товариств. 

    В інших випадках замовниками оцінки майна  виступають  особи, яким  зазначене  майно  належить  на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах,  а також ті, які замовляють проведення оцінки майна за дорученням зазначених осіб.

    За результатами  виконання умов договору на проведення оцінки майна укладається акт приймання-передачі робіт з незалежної оцінки майна.

        Порядок погодження та затвердження оцінки майна

    17. Прийняття,   погодження   та  затвердження  оцінки  майна державними   органами   приватизації,   органами,   уповноваженими управляти  державним  майном,  чи виконавчими органами відповідних

органів  місцевого   самоврядування   здійснюється   на   підставі результатів  рецензування  звіту  про  оцінку  майна  (акта оцінки майна) згідно із Законом України "Про оцінку майна,  майнових прав та професійну  оціночну  діяльність  в  Україні"  ( 2658-14 )   та національними стандартами.

    18. Затвердження оцінки  майна  здійснюється  шляхом  видання наказу  про затвердження акта оцінки майна або скріплення печаткою  та підписом  керівника  державного  органу  приватизації  (органу, уповноваженого управляти державним майном),  чи виконавчого органу відповідного органу місцевого самоврядування висновку про вартість майна.

    Погодження висновку  про  вартість  майна здійснюється шляхом скріплення його печаткою та підписом керівника відповідного органу або іншої уповноваженої на це особи.

    19. Державні  органи приватизації затверджують оцінку майна у випадках приватизації;  погоджують висновки про вартість майна, що належить   державі  та  іншим  засновникам,  у  випадках  внесення державного  майна  до  статутних  фондів  господарських  товариств (визначення  вартості  внесків),  а  також  у  випадках відчуження державного майна  (за  винятком  випадків  примусового  відчуження майна   відповідно  до  законодавства),  застави  майна  відкритих акціонерних товариств з державною часткою  у  статутному  фонді  в порядку, визначеному законодавством.

    20. Акти   оцінки  майна,  складені  під  час  корпоратизації підприємств,  затверджуються  органами,  уповноваженими  управляти державним майном цих підприємств.

    Акти оцінки  майна  та висновки про вартість майна,  складені під   час   приватизації   комунального   майна,    затверджуються виконавчими органами органів місцевого самоврядування.

    21. Висновок  про вартість майна повинен відповідати вимогам, встановленим Національним стандартом N 1.

    Вимоги до змісту,  форми та порядку  складення  актів  оцінки майна, у тому числі пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, встановлюються нормативно-правовими актами з питань оцінки  майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

    22. Акти   оцінки  майна,  складені  для  цілей  приватизації (корпоратизації),  для реєстрації  статуту  відкритих  акціонерних товариств, підписання договору купівлі-продажу майна, крім пакетів акцій відкритих акціонерних  товариств,  оголошення  умов  продажу майна,   у   тому   числі   повторного  продажу,  дійсні  протягом шестимісячного строку від дати їх затвердження.

 

    Акти оцінки пакетів акцій відкритих акціонерних товариств для приватизації   конкурентними способами відповідно до законодавства, для  оголошення  умов  продажу  майна,  у  тому  числі  повторного продажу,  дійсні  протягом  дев'ятимісячного  строку  від  дати їх затвердження.

    Дію акта оцінки майна,  у тому числі пакетів акцій  відкритих акціонерних  товариств,  може бути продовжено наказом відповідного органу, який його затвердив, на строк, що не перевищує одного року від дати затвердження.

    Акти оцінки  майна,  у  тому  числі  пакетів  акцій відкритих акціонерних товариств, строк дії яких закінчився, є недійсними.

    23. Висновок  про  вартість  майна,   складений   для   цілей приватизації   майна   шляхом  викупу  або  продажу  конкурентними способами (для договору купівлі-продажу,  оголошення умов продажу, у тому числі повторного продажу),  дійсний протягом шестимісячного строку від дати його затвердження.

    Дія висновку  про  вартість   майна   продовжується   наказом відповідного   органу,  який  його  затвердив,  на  строк,  що  не перевищує одного року від дати затвердження.

    24. Висновок   про   вартість   пакета    акцій    відкритого акціонерного   товариства,  що  підлягає  продажу  одному  покупцю відповідно до вимог законодавства,  дійсний  протягом  місяця  від дати його затвердження.

    25. Висновок  про вартість майна у разі його використання для цілей реєстрації статуту господарського товариства, що створюється на  базі  державного  та  комунального  майна,  або уточнення його розміру  в  частині  вартості  внесків   учасників   (засновників) відповідно до пункту 57 дійсний протягом шестимісячного строку від дати оцінки.

    26. Строк дії висновку про  вартість  майна,  складеного  для інших  випадків  проведення  оцінки майна,  що передбачаються цією Методикою,   може   визначатися    відповідними    органами,    що використовують результати цієї оцінки.

              Визначення розміру статутного фонду         відкритого акціонерного товариства, що створюється  в процесі приватизації (корпоратизації)

    27. Розмір    статутного    фонду   відкритого   акціонерного товариства,  що створюється на  базі  державного  та  комунального майна (крім майна радгоспів, інших державних сільськогосподарських підприємств та підприємств рибного  господарства),  у  тому  числі переданого    в    оренду,    визначається    шляхом    проведення стандартизованої  оцінки  цілісного  майнового  комплексу.  Розмір  статутного    фонду   відкритого   акціонерного   товариства,   що створюється на базі комунального майна,  визначається згідно з цим розділом Методики.

    Стандартизована оцінка   цілісного  майнового  комплексу  для визначення  розміру  статутного  фонду   відкритого   акціонерного товариства  проводиться  на  підставі даних передавального балансу підприємства,  складеного   на   дату   оцінки   за   результатами інвентаризації  майна,  в  якому відображено результати переоцінки необоротних активів,  проведеної  у  порядку,  встановленому  цією Методикою;  договору  оренди  з  додатками  до нього (у тому числі балансу,  що додається  до  договору  оренди);  іншої  інформації, необхідної для проведення оцінки майна, згідно з додатком 1.

    За результатами     проведення     стандартизованої    оцінки складається акт згідно з додатком 2.

    28. Проведення оцінки з метою визначення  розміру  статутного фонду відкритого акціонерного товариства передбачає:

    1) проведення  суб'єктом  оціночної  діяльності  -  суб'єктом господарювання незалежної  оцінки  необоротних  активів  згідно  з основним  та додатковим переліками і подання висновку про вартість майна та звіту про оцінку майна державному органу приватизації для рецензування у строк, що не перевищує 35 календарних днів від дати

оцінки;

    2) проведення  державним  органом  приватизації  рецензування звіту  про  оцінку  майна у строк,  що не перевищує 13 календарних днів від дати його надходження;

    3) подання   державним   органом   приватизації   комісії   з приватизації   (корпоратизації)   матеріалів   незалежної   оцінки необоротних активів з метою їх надання підприємству для  складення передавального  балансу  у  строк,  що не перевищує 48 календарних днів від дати оцінки;

    4) складення підприємством  передавального  балансу  на  дату оцінки  за  результатами  інвентаризації та переоцінки необоротних активів і подання його разом з висновками  аудиторської  перевірки та  іншими  матеріалами,  що  вимагаються  для  проведення оцінки, комісії з приватизації (корпоратизації) у строк,  що не  перевищує 52 календарних дні від дати оцінки;

    5) складення  комісією  з  приватизації (корпоратизації) акта оцінки  майна  підприємства,   подання   його   для   рецензування державному  органу приватизації (органу,  уповноваженому управляти державним майном) та за наслідками рецензування - їх  затвердження керівниками  цих  органів у строк,  що не перевищує 55 календарних днів від дати оцінки.

    Підготовка та  затвердження  акта   оцінки   здійснюється   у двомісячний   строк   від   дати   оцінки.   У  разі  неможливості затвердження з поважних причин акта  оцінки  майна  в  установлені строки  або  виникнення  необхідності  у  додатковому рецензуванні звіту про оцінку  майна  (акта  оцінки  майна)  строк  подання  та затвердження  акта  оцінки  майна  за  рішенням  державного органу приватизації (органу,  уповноваженого управляти державним  майном) продовжується, але не більше ніж на 45 календарних днів.

    29. До  майна,  що  включається  у сукупну вартість цілісного майнового комплексу, належать:

    необоротні активи  (основні  засоби,  нематеріальні   активи, незавершене   будівництво,   довгострокові  фінансові  інвестиції, довгострокова дебіторська  заборгованість,  відстрочені  податкові активи, інші необоротні активи);

    оборотні активи   (запаси,   векселі   одержані,  дебіторська заборгованість   за   товари,   роботи,    послуги,    дебіторська заборгованість   за   розрахунками  та  інша  поточна  дебіторська заборгованість,  поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти, інші оборотні активи);

    витрати майбутніх періодів.

    Об'єкти фінансового  лізингу,  що  обліковуються  на  балансі державного підприємства (лізингоодержувача),  у  сукупну  вартість цілісного майнового комплексу не включаються.  Сума довгострокових зобов'язань,  що  включає  зобов'язання  з  фінансового   лізингу,

зменшується   на  суму  зобов'язання,  яка  виникла  у  державного підприємства (лізингоодержувача) з одержанням такого об'єкта, і не включається в суму довгострокових зобов'язань,  на які  відповідно до  вимог  цієї  Методики  зменшується  сукупна вартість цілісного майнового комплексу.

    30. Чиста вартість цілісного майнового комплексу підприємства (ЧВ) визначається за формулою:

    ЧВ = (Н + О + М) - (В + Д + П),

де Н -  вартість  необоротних  активів;  О  -  вартість  оборотних активів; М  -  вартість  витрат  майбутніх періодів;  В – вартість забезпечень  наступних   витрат   і   платежів;   Д   -   вартість довгострокових зобов'язань; П - вартість поточних зобов'язань.

    Якщо чистої вартості цілісного майнового комплексу, одержаної за результатами розрахунку,  не вистачає для реєстрації відкритого акціонерного  товариства  в  порядку,  визначеному законодавством, державним органом приватизації (органом,  уповноваженим  управляти державним майном) розглядається питання про зупинення приватизації (корпоратизації)   підприємства   шляхом   створення    відкритого акціонерного   товариства   та   визначення  іншого  способу  його  приватизації.

    31. Для  визначення  розміру  статутного   фонду   відкритого акціонерного   товариства   чиста   вартість  цілісного  майнового комплексу зменшується  на  вартість  державного  житлового  фонду, об'єктів,  що  не підлягають приватизації,  та іншого майна,  щодо якого  комісією  з  приватизації   (комісією   з   корпоратизації) приймається рішення про його вилучення з чистої вартості цілісного майнового комплексу.

    Розмір статутного фонду відкритого  акціонерного  товариства, що  створюється  на  базі  майна  державного  підприємства (СФдп), визначається за формулою:

    СФдп = ЧВ - ЖФ - НП - ІМ,

де ЖФ  -  вартість  державного  житлового  фонду;  НП  -  вартість об'єктів,  що  не  підлягають  приватизації;  ІМ - вартість іншого майна,  щодо   якого   комісією   з   приватизації   (комісією   з корпоратизації)  приймається  рішення  про його вилучення з чистої  вартості цілісного майнового комплексу.

    32. Розмір   статутного   фонду    відкритого    акціонерного товариства,   що   створюється  в  процесі  приватизації  на  базі державного майна,  переданого в оренду,  та майна орендаря (СФор), визначається за формулою:

    СФор = Чд + Чор,

де Чд  -  вартість державної частки в статутному фонді товариства; Чор - вартість частки орендаря в статутному фонді товариства.

    При цьому величина Чд визначається за формулою:

    Чд = Н + ВО + АМ + Р,

де Н - вартість необоротних активів,  що належать державі,  у тому

числі  вартість  необоротних активів,  придбаних під час оренди за рахунок  амортизаційних  відрахувань,  нарахованих  на  орендовані необоротні активи,  якщо інше не передбачено договором оренди,  та коштів від реалізації орендованих необоротних активів,  а також за рахунок  коштів  державного  цільового  фінансування  та державних цільових надходжень (далі - придбані  під  час  оренди  необоротні активи);  ВО  -  оціночна  вартість  оборотних  активів,  зданих в оренду;  АМ - амортизаційні відрахування, нараховані на орендовані необоротні  активи  та не використані на дату оцінки;  Р – залишок коштів  від  реалізації  орендованих   необоротних   активів   (не використаних  для  придбання  необоротних активів та не врахованих при визначенні показника Н) та залишок коштів державного цільового фінансування і державних цільових надходжень.

    При визначенні вартості частки держави (комунального майна) в статутному  фонді  відкритого акціонерного товариства враховується передбачений  умовами   договору   оренди   порядок   використання амортизаційних відрахувань на орендовані необоротні активи.

    Вартість частки орендаря (Чор) визначається за формулою:

    Чор = ЧВ - Чд.

    33. Оціночна  вартість  оборотних  активів,  зданих в оренду, договір оренди цілісних майнових комплексів яких був укладений  до набрання   чинності  Законом  України від 14 березня 1995 р.  N 98 ( 98/95-ВР ) "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про оренду  майна державних підприємств та організацій",  визначається за показниками балансу,  який був складений під час  передачі  цих активів  в  оренду,  шляхом  індексації  чистої вартості оборотних активів за формулою:

    ВО = (Зз + Фа - Кр) х Кі,

де Зз - вартість    запасів і затрат, включених до валюти балансу; Фа -  вартість  фінансових  активів  (інші  позаоборотні   активи, грошові  кошти,  розрахунки  та  інші  активи);  Кр – кредиторська заборгованість   (довгострокові   пасиви,   розрахунки   та   інші короткострокові пасиви, резерви майбутніх витрат і платежів); Кі - коефіцієнт індексації вартості оборотних засобів, зданих в оренду, залежно від дати укладення договору оренди.

    Коефіцієнт індексації вартості оборотних  засобів,  зданих  в оренду (Кі),  визначається шляхом множення розрахованого станом на 1 січня 2001 р.  базового коефіцієнта індексації залежно від  дати укладення  договору  оренди  згідно  з додатком 5 на річний індекс інфляції починаючи з 2001 року до року,  в  якому  визначено  дату оцінки, якщо річний індекс інфляції перевищує 110 відсотків.

    У разі   коли   кредиторська  заборгованість  перевищує  суму вартості запасів і затрат та фінансових активів,  зданих в оренду, значення показника ВО дорівнює нулю.

    34. За   наявності   заборгованості   орендаря   щодо  викупу оборотних активів для підприємств,  договір оренди  з  якими  було укладено  після  набрання  чинності Законом України від 14 березня 1995 р. N 98 ( 98/95-ВР ) "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій", а також у разі наявності  простроченої  заборгованості  орендаря  за оренду  державного  майна  державний  орган приватизації має право прийняти  рішення  про  визначення  дати  оцінки   після   повного погашення орендарем цієї заборгованості.

    35. У  разі  коли частка орендаря,  розрахована відповідно до вимог  пункту  32,  становить   від'ємну   величину,   комісія   з приватизації може прийняти рішення:

    щодо включення  до  акта  оцінки  майна  зобов'язань орендаря пооб'єктно у сумі,  що не перевищує вартість майна  орендаря,  яке включено до акта оцінки майна. Першочерговому включенню підлягають зобов'язання перед бюджетами всіх рівнів та трудовим колективом. У разі  невключення  комісією до акта оцінки майна зобов'язань,  які забезпечені заставою майна орендаря,  зазначене майно орендаря  до статутного   фонду   також  не  включається.  При  цьому  відкрите акціонерне товариство стає правонаступником тільки тих зобов'язань орендаря (пооб'єктно та у сумі), що зазначені в акті оцінки майна, а до акта оцінки майна додається довідка - розшифрування складу та вартості   зазначених   зобов'язань,   яку  складено  на  підставі результатів інвентаризації;

    щодо визначення   розміру   статутного    фонду    відкритого акціонерного товариства виключно на базі державного майна; 

    щодо порушення  питання про зупинення процесу приватизації до поліпшення фінансового стану орендаря.

    36. У разі відмови орендаря виступити засновником  відкритого акціонерного   товариства   або   прийняття   рішення  комісією  з приватизації щодо визначення розміру статутного  фонду  відкритого акціонерного  товариства  виключно на базі державного майна розмір статутного фонду такого товариства  (СФдм)  визначається  на  базі державного майна,  що передавалось в оренду,  та придбаних під час оренди  необоротних  активів,  залишку   коштів   від   реалізації орендованих   необоротних   активів,   залишку  коштів  державного цільового фінансування та державних цільових надходжень у порядку, визначеному цим розділом Методики, за формулою:

    СФдм= Нд - ЖФ - НП - ІМ + А,

де Нд - необоротні активи,  що  належать  державі,  у  тому  числі джерелом   придбання   яких   за  час  оренди  були  амортизаційні відрахування на державне майно,  кошти,  отримані  від  реалізації орендованих   необоротних   активів,   а  також  кошти  державного цільового фінансування  та  державних  цільових  надходжень;  А  - активи   (необоротні   та   оборотні)   на   суму   невикористаних амортизаційних  відрахувань  на  орендовані   необоротні   активи, залишку  коштів,  отриманих від реалізації орендованих необоротних активів,  а  також  невикористаних  коштів  державного   цільового фінансування та державних цільових надходжень.

    У разі виявлення комісією  з  приватизації  фактів  незаконно здійснених  за  час оренди операцій стосовно списання орендованого майна,  передачі його в  суборенду,  відчуження  тощо  компенсація орендарем вартості  такого  майна   здійснюється   відповідно   до законодавства.

    37. Незалежній    оцінці    підлягають    необоротні   активи підприємства, зазначені в переліках (основному та додатковому), що підлягають  внесенню  до  статутного фонду відкритого акціонерного товариства,  яке створюється.  Необоротні  активи,  що  підлягають вилученню  з  чистої  вартості  цілісного майнового комплексу,  не переоцінюються.  Додатково виявлені під час проведення  незалежної оцінки майна необоротні активи, у тому числі нематеріальні активи, оцінюються (переоцінюються) та включаються у звіт  про  оцінку  та висновок про вартість необоротних активів.

    Переоцінка необоротних активів та оформлення звіту про оцінку майна здійснюється в порядку та на методичних засадах,  визначених національними стандартами.

    Оцінці підлягають необоротні активи як зазначені у переліках, так  і  виявлені  безпосередньо  оцінювачами  під  час  обстеження об'єктів оцінки.

    Необоротні активи   переоцінюються   шляхом   визначення   їх ринкової вартості,  залишкової вартості  заміщення  (відтворення), вартості ліквідації.  При цьому спеціалізоване майно оцінюється за залишковою вартістю заміщення.

    Висновок про вартість необоротних активів оформлюється згідно з додатком 3.

    Необоротні активи,  які  не  переоцінюються,  включаються  до зазначеного  висновку  за  їх  залишковою  вартістю,  наведеною  в основному та додатковому переліках необоротних активів.

    38. Вихідними  даними  про  фізичні  характеристики  основних засобів,  що можуть  бути  віднесені  до  нерухомого  майна  (крім земельних ділянок), та незавершеного будівництва є:

    документи бюро технічної інвентаризації;

    проектно-кошторисна документація   щодо  будівництва  об'єкта оцінки  у  разі,  якщо  під  час  ідентифікації   об'єкта   оцінки оцінювачем  не  виявлено  розбіжностей  між  фактичними  фізичними характеристиками об'єкта оцінки та такою документацією;

    документи натурних обмірів об'єкта оцінки  та  документи,  що засвідчують   фізичний   (технічний)  стан  поліпшень,  здійснених спеціалізованими   організаціями,   які   відповідно   до    вимог законодавства мають право проводити зазначені роботи;

    у разі  відсутності будь-яких із зазначених вище документів - документ,  що засвідчує здійснення натурних обмірів або обстеження фізичного   (технічного)   стану,   що  виконані  власником  майна (балансоутримувачем) або особою,  що  уповноважена  управляти  цим майном,   скріплений   печаткою  та  підписом  керівника  суб'єкта господарювання,  або  безпосередньо  оцінювачем,  який   проводить оцінку,   скріплений   печаткою  та  підписом  керівника  суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

    Вихідними даними про технічні та функціональні характеристики основних   засобів,   що   належать   до  рухомого  майна  (машин, обладнання, транспортних засобів тощо), є:

    надані підприємством   паспорти   або   інші   документи    з відомостями про технічні характеристики майна; 

    у разі  визначення  вартості ліквідації майна - відомості про наявність дорогоцінних металів та каміння,  що  містяться  у  його складі, тощо;

    акти технічного стану;

    інші документи,    що    містять   відомості   про   технічні

характеристики, склад, необхідні витрати на відновлювальний ремонт

або ліквідацію тощо.

    Зазначені вихідні дані додаються до звіту про оцінку майна.

    39. Будь-яке майно (частка майна),  придбане орендарем за час оренди за рахунок державних коштів або таких,  що визнані комісією з приватизації державними (у тому числі майно, придбане за рахунок амортизаційних відрахувань,  нарахованих на орендовані  необоротні активи,   якщо  інше  не  передбачено  договором  оренди,  коштів, отриманих орендарем за рахунок реалізації  орендованого  майна,  а також  за  рахунок  коштів  державного  цільового  фінансування та державних цільових  надходжень);  а  також  невід'ємні  поліпшення орендованого  майна,  здійснені  орендарем  без згоди орендодавця, включається до вартості державної частки.  Підставою для  визнання комісією з приватизації правильності розподілу майна,  набутого за час оренди, між орендарем та державою є договір оренди з додатками до  нього,  висновки  аудиторської  перевірки,  проведеної на дату оцінки,  інші додаткові матеріали,  що можуть вимагатися  нею  для прийняття відповідного рішення.

    40. Вартість нематеріальних активів,  узятих на облік під час оренди,  або наявність  у  складі  майна  орендаря  довгострокових фінансових  інвестицій,  що  отримані  орендарем  шляхом  внесення нематеріальних  активів,  можуть  бути  підставою  для   прийняття рішення державним органом приватизації або комісією з приватизації про  проведення  додаткової  експертизи  щодо  вартості  та  права власності  орендаря  на  зазначене  майно  шляхом  залучення інших кваліфікованих та уповноважених осіб.

    У разі виявлення за  результатами  експертизи  нематеріальних активів, що містяться у складі майна орендаря, або зазначених вище довгострокових  фінансових  інвестицій,   які   не   можуть   бути ідентифіковані  як  нематеріальні  активи або фактично не належать орендарю,  комісія з приватизації приймає рішення про  не включення вартості  зазначеного  майна до частки орендаря в статутному фонді відкритого акціонерного товариства,  яке створюється,  та інформує про це державний орган приватизації.

    41. Нематеріальні  активи,  відображені  і  не  відображені в бухгалтерському обліку,  ідентифікуються та оцінюються  в  процесі проведення   незалежної   оцінки   пооб'єктно   із   застосуванням витратного та дохідного підходів.

    42. У разі  коли  комісією  з  приватизації  (корпоратизації) підприємства  прийнято  рішення  про  вилучення  вартості  об'єкта незавершеного будівництва (державного майна або майна орендаря)  з чистої вартості цілісного майнового комплексу,  вилученню підлягає також  вартість   устаткування   для   монтажу,   придбаного   для забезпечення його функціонування. При цьому зазначені вище об'єкти не переоцінюються,  а  вилучаються  за  вартістю,  відображеною  в бухгалтерському обліку.

    43. У   разі  коли  орендарем  за  час  оренди  були  освоєні капітальні інвестиції,  здані в оренду,  або зазначені  капітальні інвестиції   здійснювалися   за   рахунок  державних  коштів,  для визначення державної частки та частки орендаря у вартості об'єкта, введеного  орендарем  до  складу  основних  засобів,  здійснюється розрахунок поточної вартості витрат на створення (придбання) цього об'єкта  окремо  за  витратами  держави  та  орендаря.  Зазначений розрахунок є підставою для врахування часток держави  та  орендаря під час визначення вартості об'єкта.

    У такому  ж  порядку  визначається розподіл вартості об'єктів незавершеного будівництва (включаючи обладнання для  монтажу),  що містить витрати держави та орендаря,  у разі прийняття рішення про включення  зазначеного  майна  до  статутного   фонду   відкритого акціонерного  товариства,  що створюється.  Комісія з приватизації відображає вартість частки держави та частки орендаря в об'єкті  у відповідному  рядку  акта  оцінки майна підприємства та включає до сукупної вартості цілісного майнового комплексу.

    44. Довгострокові   фінансові    інвестиції    переоцінюються відповідно вимог національних стандартів.  При цьому довгострокові фінансові інвестиції, крім тих, що обліковуються за методом участі в  капіталі  інших  підприємств,  у  разі прийняття рішення про їх включення до статутного фонду відкритого акціонерного  товариства, що    створюється    під    час   приватизації   (корпоратизації), переоцінюються:

    шляхом застосування порівняльного підходу;

    іншими обґрунтованими у звіті про оцінку майна способами.

    45. Матеріальні носії інформації,  яка є державною таємницею, вилучаються  з  чистої вартості цілісного майнового комплексу,  що підлягає приватизації (корпоратизації).

    46. Необоротні активи, що не включаються до статутного фонду, довгострокова  дебіторська  заборгованість,  відстрочені податкові активи,  інші необоротні  активи  відображаються  у  висновку  про вартість необоротних активів згідно з додатком 3 та передавальному балансі  підприємства  за  вартістю,  що   відображена   у   даних бухгалтерського обліку.

    47. Запаси   під   час   складання   передавального   балансу відображаються підприємством за вартістю,  що відображена у  даних бухгалтерського  обліку  з урахуванням вимог положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

    Вартість дорогоцінних   металів,    дорогоцінного    каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення,  напівдорогоцінного та декоративного каміння включається до акта оцінки вартості майна підприємства   за   ціною,   що   визначається   у  порядку,  який встановлюється Мінфіном та Фондом державного майна.

    48. Резерв  сумнівних  боргів,  що  визначається  у  порядку, встановленому  положенням  (стандартом)  бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська     заборгованість",     під     час     приватизації (корпоратизації)   у   процесі  складання  передавального  балансу державного підприємства та акта оцінки майна під час  приватизації (корпоратизації)   визнається   у  сумі,  підтвердженій  державним підприємством    шляхом    надання    комісії    з    приватизації (корпоратизації)    додаткових   матеріалів,   що   свідчать   про застосування ним вичерпних заходів до боржників з метою повернення ними заборгованості.

    49. Результати  оцінки  розміру  статутного  фонду відкритого акціонерного товариства,  що створюється на базі державного  майна (на  базі  державного майна та майна орендаря),  фіксуються в акті оцінки майна підприємства під час  приватизації  (корпоратизації), складеному  згідно  з додатком 2.  Акт оцінки майна складається та підписується комісією з приватизації (корпоратизації) підприємства  та   затверджується   керівником  державного  органу  приватизації  (керівником органу,  уповноваженого управляти державним майном)  у строк, що не перевищує двох місяців від визначеної дати оцінки.

    50. До    акта    оцінки    майна    під   час   приватизації (корпоратизації),  складеного  за  формою  згідно  з  додатком  2, додаються такі матеріали:

    накази державного органу приватизації (органу, уповноваженого управляти  державним  майном)  про   утворення   інвентаризаційної комісії  та  проведення інвентаризації,  визначення дати оцінки та проведення оцінки вартості  майна  з  метою  створення  відкритого акціонерного товариства;

    матеріали інвентаризації    майна   підприємства   (протоколи засідання інвентаризаційної комісії,  зведений акт  інвентаризації майна,  складений  згідно  з  додатком  6,  інвентаризаційні описи тощо);

    переліки необоротних  активів,   що   підлягають   незалежній оцінці, складені згідно з додатком 4;

    передавальний баланс підприємства;

    висновок аудиторської   перевірки,  складений  з  урахуванням вимог цієї Методики;

    висновок про вартість майна та звіт (звіти) про оцінку  майна з додатками до нього;

    оформлені в установленому порядку протоколи засідання комісії з  приватизації  (корпоратизації)  щодо  розгляду   та   схвалення 

матеріалів інвентаризації згідно з вимогами цієї Методики;

    інші додаткові  матеріали,  які роз'яснюють результати оцінки

майна, у тому числі наведені у додатку 1.

    51. У разі прийняття рішення про збільшення статутного  фонду  відкритого  акціонерного  товариства  на  суму збільшення вартості його власного капіталу відповідно до вимог  пункту  140  Державної програми приватизації  на  2000-2002  роки  ( 1723-14 ) розрахунок приросту вартості власного капіталу здійснюється у такому порядку:

    1) подання  відкритим  акціонерним   товариством   державному органу  приватизації  (органу,  уповноваженому управляти державним майном) таких документів:

    копій засновницьких документів та змін до них,  пов'язаних із

змінами розміру статутного фонду товариства від дня його державної

реєстрації;

    затвердженого акта  оцінки   вартості   цілісного   майнового

комплексу під час приватизації (корпоратизації);

    балансу, що  додавався  до  зазначеного вище акта оцінки,  та засвідченого аудитором його варіанту,  трансформованого  згідно  з Методичними   рекомендаціями  щодо  визначення  підприємствами  та організаціями    показників    вступного  сальдо балансу (графа 3) у 2000 році ( v18-4201-00 );

    копії балансу  товариства на останню звітну дату,  складеного згідно   з   вимогами,   встановленими   Положенням   (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" ( z0396-99 );

    довідки про  суму  попередніх  збільшень  розміру  статутного фонду на суму  індексації  балансової  вартості  основних  фондів, підписаної   головою   правління  товариства,  та  документів,  що підтверджують розрахунок зазначених сум;

    2) вартість   власного   капіталу   відкритого   акціонерного товариства,  створеного  в  процесі приватизації (корпоратизації), визначається  як  сума  коштів   статутного   капіталу,   пайового капіталу,   додаткового  капіталу,  іншого  додаткового  капіталу, резервного капіталу,  нерозподіленого прибутку,  зменшена на  суму непокритого збитку, неоплаченого капіталу та вилученого капіталу.

    Зміна вартості   власного  капіталу  відкритого  акціонерного товариства  розраховується  як  різниця  між   вартістю   власного капіталу,   зафіксована   на  дату  оцінки  під  час  приватизації (корпоратизації) та на останню звітну дату,  що передує здійсненню розрахунку.  Позитивний  показник зміни вартості власного капіталу відкритого акціонерного товариства є його сумою збільшення. 

    У разі   здійснення   відкритим    акціонерним    товариством додаткового  випуску  акцій на суму індексації балансової вартості основних засобів,  що увійшли до його статутного фонду,  зазначена сума   вираховується   з  розрахованої  суми  збільшення  вартості власного капіталу;

    3) акт розрахунку суми збільшення вартості власного  капіталу відкритого  акціонерного товариства складається за формою згідно з додатком 17  та  подається  разом  з  необхідними  документами  на

затвердження  керівнику  державного  органу  приватизації (органу,

уповноваженого управляти державним майном).

Визначення розміру статутного фонду    відкритого акціонерного товариства  пайового фонду колективного  сільськогосподарського підприємства), що  створюється на базі майна радгоспів, інших державних сільськогосподарських підприємств та підприємств рибного  господарства

    52. Розмір    статутного    фонду   відкритого   акціонерного товариства  (пайовий  фонд   колективного   сільськогосподарського підприємства),  що  створюється  на  базі  майна радгоспів,  інших державних сільськогосподарських підприємств та підприємств рибного господарства,  розраховується  на  підставі передавального балансу підприємства,  складеного за результатами повної інвентаризації  з урахуванням переоцінки повністю зношених за даними бухгалтерського обліку основних засобів.

    Для розрахунку   розміру    статутного    фонду    відкритого акціонерного     товариства     (пайового    фонду    колективного сільськогосподарського        підприємства)         застосовується стандартизована оцінка.

    53. Переоцінка  повністю  зношених  за даними бухгалтерського обліку основних засобів здійснюється комісією  з  приватизації  на підставі  вихідних даних,  наведених у відомості згідно з додатком 14,  з урахуванням строку їх корисного  використання,  визначеного підприємством,  виходячи  з технічного стану об'єкта та можливості його подальшого використання.

    Оціночна вартість   повністю   зношеного   основного   засобу визначається шляхом множення його первісної вартості на коефіцієнт придатності.

    Коефіцієнт придатності (Кпр) розраховується за формулою:

                                   Ск

                           Кпр = ------,

                                   Сз

де Ск  -  очікуваний строк корисного використання основного засобу від дати оцінки,  у місяцях;  Сз -  загальний  строк  експлуатації основного засобу залежно від класифікації, у місяцях.

    Значення показника  Сз  залежно  від  класифікації   основних засобів дорівнюють для:

    будинків, споруд та передавальних пристроїв - 480 місяців;

    машин, обладнання та транспортних засобів - 96 місяців;

    інструментів, приладів - 60 місяців;

    меблів - 120 місяців;

    інших об'єктів - 108 місяців.

    54. За  результатами  переоцінки  повністю зношених за даними бухгалтерського обліку основних засобів комісія з  приватизації  в п'ятиденний  строк  від  дати надання підприємством вихідних даних складає акт  переоцінки  за  формою  згідно  з  додатком  15.  Акт переоцінки   надається   підприємству   для   відображення   даних переоцінки в передавальному балансі  та  подання  його  комісії  з приватизації у строк, встановлений цією Методикою.

    55. Акт  оцінки  майна складається комісією з приватизації за формою  згідно  з  додатком  2  та  подається  державному   органу приватизації  не  пізніше  ніж  за десять календарних днів до дати завершення підготовки та затвердження плану приватизації.

    56. За результатами рецензування акт оцінки  майна  подається  комісією  з  приватизації  на  розгляд  та затвердження керівником державного   органу    приватизації    у    строк,    передбачений законодавством для складання проекту плану приватизації. 

Особливості визначення вартості   внесків учасників та засновників до статутних    фондів господарських товариств

    57. Порядок   оцінки   майна   відповідно  до  цього  розділу застосовується у разі створення господарських  товариств,  у  тому числі  державних  акціонерних  та  холдингових  компаній,  на базі державного майна та майна,  що  є  у  комунальній  власності,  для визначення  вартості  внесків  учасників  та засновників,  якщо до статутного  фонду  господарського  товариства  вноситься  державне майно   (майно,   що   є   у   комунальній  власності)  або  майно

господарського   товариства   з   державною    часткою    (часткою комунального майна).

    58. Вартість    внесків   усіх   учасників   та   засновників господарських  товариств,  у  тому  числі  у  разі  їх  створення, визначається   за   результатами   проведення  незалежної  оцінки. Незалежній  оцінці  передує  проведення  інвентаризації  майна  та аудиторської  перевірки (щодо цілісних майнових комплексів,  які є внеском)  у  порядку  згідно  із  законодавством   з   урахуванням особливостей, визначених цією Методикою.

    Незалежну оцінку   державного   майна   та   майна,  що  є  у комунальній власності,  проводить суб'єкт оціночної  діяльності  - суб'єкт  господарювання,  якого  відібрано на конкурсних засадах у порядку,  визначеному Фондом державного майна.  Інші  учасники  та засновники господарського товариства визначають суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання,  який проводитиме  незалежну оцінку, самостійно.

    59. Незалежна  оцінка  проводиться з використанням методичних підходів,  методів,  оціночних процедур та баз оцінки  у  порядку, передбаченому національними стандартами.

    60. У  разі  коли  внеском  учасника  (засновника) є цілісний майновий комплекс, його ринкова вартість визначається переважно із застосуванням   майнового   та   дохідного  підходів  з  подальшим узгодженням результатів оцінки, отриманих за цими підходами.

    У разі коли внеском учасника (засновника) з  боку  держави  є пакет  акцій  відкритого  акціонерного  товариства,  створеного  в процесі приватизації (корпоратизації),  його вартість не може бути нижчою  вартості,  яка  визначена  в  порядку,  встановленому цією Методикою для початкової вартості  пакетів  акцій,  що  підлягають продажу на конкурсі.

    Вартість внеску  учасника з боку держави у формі частки (паю, акції) в статутному фонді господарського товариства не  може  бути нижчою   номінальної   вартості  частки  (паю,  акцій)  згідно  із статутними документами,  збільшеної на відповідну частку  вартості власного  капіталу  такого  товариства  (без  урахування  вартості статутного капіталу), що відповідає державній частці.

    61. У разі коли державна акціонерна або  холдингова  компанія стає  правонаступником прав та обов'язків державного підприємства, цілісний майновий комплекс якого вноситься  до  статутного  фонду, його   розмір   визначається   засновником  згідно  із  загальними методичними  засадами  формування   статутних   фондів   відкритих акціонерних товариств на базі державного майна, встановленими цією Методикою.  За результатами такої оцінки  складається  акт  оцінки майна   згідно   з  додатком  2.  Акт  оцінки  майна  підписується відповідальними  особами   засновника   та   затверджується   його керівником у порядку, передбаченому пунктом 18.

    У разі    внесення   до   статутного   фонду   господарського товариства,  що  створюється  (створене)   за   участю   орендаря, цілісного майнового комплексу державного підприємства,  переданого в оренду,  внесенню до  статутного  фонду  з  боку  держави  також підлягає державне майно - амортизаційні відрахування на орендовані необоротні  активи,  невикористані  за  час  оренди,   кошти   від реалізації   орендованих  необоротних  активів,  кошти  державного цільового фінансування та державних цільових надходжень,  а  також придбане за час оренди майно за рахунок зазначених джерел.

    62. При використанні загальних методичних засад, визначених у цій  Методиці   для   формування   статутного   фонду   відкритого акціонерного товариства,  що утворюється на базі державного майна, у  разі  прийняття  рішення  про  внесення  до  статутного   фонду відкритого  акціонерного  товариства  (господарського  товариства) оцінюється державне майно або майно,  що є у комунальній власності (необоротні та оборотні активи), яке:

    не було  відображене  у  матеріалах  інвентаризації  під   час приватизації (корпоратизації);

    щодо якого знято заборону на приватизацію;

    отримане (придбане)  державним  підприємством  у  період  між датою  оцінки  та  датою  його  державної реєстрації як відкритого акціонерного товариства;

    отримане відкритим  акціонерним  товариством   (господарським

товариством).

    Дата оцінки  визначається наказом керівника державного органу

приватизації (органу,  уповноваженого управляти  державним  майном

або майном, що є у комунальній власності).

        Особливості оцінки об'єктів у матеріальній формі

    63. Вимоги  цього  розділу  поширюються на випадки проведення оцінки об'єктів у матеріальній формі (крім  земельних  ділянок  та об'єктів  незавершеного  будівництва)  з  метою їх приватизації як окремого  індивідуально  визначеного  майна,  застави  та   іншого відчуження відповідно до законодавства.

    64. До об'єктів у матеріальній формі застосовується незалежна оцінка. Незалежна оцінка окремого індивідуально визначеного майна, що  приватизується,  проводиться  у  двомісячний  строк  від  дати оцінки.  При цьому  звіт  про  оцінку  та  висновок  про  вартість подаються  до  державного  органу  приватизації на рецензування та затвердження не пізніше ніж за 15 календарних днів  до  закінчення вищезазначеного строку.

    65. Вибір   баз   оцінки   об'єктів   у   матеріальній  формі регулюється  вимогами  національних   стандартів   з   урахуванням особливостей,  встановлених цією Методикою. При цьому враховується строк корисного використання  таких  об'єктів,  належність  їх  до спеціалізованого   майна,   майна   спеціального  призначення  або спеціальної конструкції.

    У випадках викупу або обміну об'єктів  у  матеріальній  формі

одночасно з ринковою вартістю може визначатися також їх спеціальна

вартість.

    Вихідними даними  про  фізичні,  технічні  та   функціональні характеристики  об'єктів у матеріальній формі є дані,  зазначені в документах згідно з пунктом 38.

    66. Для визначення початкової вартості окремого індивідуально визначеного  майна,  що  приватизується шляхом продажу на аукціоні (конкурсі),  застосовується ринкова вартість,  а  спеціалізованого

майна,  майна     спеціального     призначення   або   спеціальної конструкції - залишкова вартість заміщення (відтворення).

    67. Вартість   орендованого   нерухомого   майна   під    час приватизації  на  аукціоні  (конкурсі)  або  шляхом  викупу у разі прийняття рішення про компенсацію  орендарю  вартості  невід'ємних поліпшень,  здійснених  за  рахунок  власних коштів за час оренди, визначається на підставі оцінки його ринкової вартості та ринкової вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна.

    Для визначення   ринкової   вартості   невід'ємних  поліпшень орендованого нерухомого майна розраховується різниця між  ринковою вартістю  нерухомого  майна  на  дату  оцінки  виходячи з ринкової вартості подібного майна з урахуванням невід'ємних  поліпшень,  що здійснені  орендарем,  та  його  ринковою  вартістю на дату оцінки виходячи з ринкової  вартості  подібного  майна,  яке  не  містить зазначених   поліпшень.  Ринкова  вартість  невід'ємних  поліпшень орендованого нерухомого майна визнається у сумі,  що не  перевищує фактично    сплаченої    суми   коштів   орендаря   у   здійснення ідентифікованих   невід'ємних   поліпшень.    Під    час    оцінки встановлюється  питома  вага часток держави та орендаря у ринковій вартості орендованого нерухомого майна. 

    Для продажу нерухомого майна,  яке  перебуває  в  оренді,  на аукціоні (конкурсі) та щодо якого прийнято рішення про компенсацію невід'ємних поліпшень,  його ринкова вартість та ринкова  вартість поліпшень,  визначені на дату оцінки, є початковою вартістю такого майна.

    У разі коли в процесі продажу початкова вартість  орендованого нерухомого майна зросла, покупець оплачує кошти за державну частку в об'єкті приватизації,  які  дорівнюють  фактичній  ціні  продажу орендованого  нерухомого майна,  що містить невід'ємні поліпшення, за вирахуванням ринкової вартості таких поліпшень,  визначеної під час оцінки.

    У разі  коли  в  процесі  продажу  ціна  продажу орендованого нерухомого майна зменшилася порівняно з його початковою  вартістю, покупець  сплачує кошти за державну частку в об'єкті приватизації, яка дорівнює фактичній ціні продажу орендованого нерухомого майна, скоригованій  з урахуванням питомої ваги державної частки у ньому, визначеній  у  процесі  оцінки.   Втрата   вартості   орендованого нерухомого   майна   в  процесі  такого  продажу  визнається  його економічним зносом.

    Порядок оцінки  орендованого  нерухомого  майна,  що  містить невід'ємні  поліпшення,  здійснені  за  час  його оренди,  під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Цим Порядком також  визначається процедура ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря.

    68. Продаж об'єкта у матеріальній формі  одному  покупцю,  що зареєстрований учасником аукціону (конкурсу),  може відбуватися за ціною не нижче його початкової вартості, визначеної для проведення цього  аукціону  (конкурсу),  якщо звіт про оцінку та висновок про вартість такого об'єкта дійсний  на  дату  укладення  такої  угоди купівлі-продажу.

    69. У   разі   коли   процедурою   продажу   об'єкта   оцінки передбачаються додаткові умови (вимоги,  що потребують  додаткових матеріальних   витрат,   зокрема   збереження   існуючого  напряму використання,  якщо такий напрям не може  бути  визнаний  найбільш ефективним використанням),  може визначатися інвестиційна вартість такого об'єкта.  У такому разі у звіті про оцінку  дається  аналіз найбільш  ефективного  використання  об'єкта  оцінки та розрахунок впливу додаткових умов продажу на його вартість. 

    70. Оцінка об'єктів у матеріальній формі для  інших  випадків їх  відчуження  шляхом  продажу  на конкурентних та неконкурентних засадах проводиться шляхом визначення їх ринкової  вартості.  Якщо законодавством  встановлено  знижувальні коефіцієнти та порядок їх застосування для визначення початкової  вартості  таких  об'єктів, такі  коефіцієнти  застосовуються до ринкової вартості.  Початкова вартість,  отримана   в   результаті   застосування   знижувальних коефіцієнтів,   визнається   ліквідаційною   вартістю   об'єкта  у матеріальній формі.  У  цьому  випадку  у  висновку  про  вартість одночасно  зазначається  ринкова  та  ліквідаційна вартість такого об'єкта.

    71. Оцінка об'єктів у  матеріальній  формі  для  випадків  їх відчуження   неконкурентними  способами,  зокрема  шляхом  обміну, передачі  від  одного  суб'єкта  до  іншого,  здійснюється  шляхом визначення  ринкової вартості об'єктів обміну (передачі).  Під час обміну  об'єктів   повинна   забезпечується   еквівалентність   їх вартісних показників.

    72. Об'єкти у матеріальній формі у разі їх застави оцінюються за ринковою вартістю без включення до неї суми податку  на  додану вартість.

    73. Повернення   об'єктів   у  матеріальній  формі  (об'єктів приватизації) у державну власність, у тому числі за рішенням суду, відбувається  за  їх ринковою вартістю,  визначеною на дату оцінки (день набрання чинності відповідним рішенням суду).

        Особливості оцінки цілісних майнових комплексів

    74. Оцінка  цілісних  майнових  комплексів  для  випадків  їх відчуження способами,  визначеними законодавством,  проводиться на засадах незалежної оцінки.  Підготовчий етап до проведення  оцінки цілісних   майнових   комплексів   передбачає   здійснення  робіт, визначених  у  пункті  8.  В  інших  випадках,  крім  приватизації цілісних   майнових   комплексів,  роботи  на  підготовчому  етапі здійснюють замовники оцінки.

    Незалежна оцінка   цілісного    майнового    комплексу,    що приватизується,  проводиться  у двомісячний строк від дати оцінки. При цьому  звіт  про  оцінку  майна  подається  державному  органу приватизації  на рецензування та затвердження не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення вищезазначеного строку.

    Затвердження оцінки здійснюється у двомісячний строк від дати оцінки.

    75. Основною  базою  оцінки,  що  застосовується,  є  ринкова вартість.

    Якщо процедури продажу передбачають наявність додаткових умов (додаткового інвестування або виконання інших вимог, що потребують додаткових  матеріальних  витрат,  зокрема  збереження   існуючого напряму діяльності об'єкта оцінки, якщо такий напрям не відповідає принципу  найбільш  ефективного  використання),  може  визначатися інвестиційна вартість.

    Майновий підхід  застосовується у порядку,  встановленому для визначення  розміру  статутного  фонду   відкритого   акціонерного товариства,  що створюється під час приватизації (корпоратизації). При цьому не оцінюються активи цілісного майнового комплексу,  які не включаються у його вартість.

    Дохідний підхід   передбачає   використання  методу  непрямої капіталізації (дисконтування грошового потоку).  При цьому під час прогнозування валового доходу враховуються доходи,  що можуть бути отримані  від  найбільш   ефективного   використання   надлишкових активів.

    У разі відчуження цілісного майнового комплексу як сукупності активів без зобов'язань його оцінка базується на майновому підході з  урахуванням  принципу  найбільш  ефективного використання таких активів.

    Особливості застосування методичних підходів  визначаються  у національних стандартах.

    76. Під  час визначення ринкової вартості цілісного майнового комплексу,  переданого в  оренду,  до  вартості  державної  частки включаються  амортизаційні  відрахування  на орендоване майно,  не використані   на   дату   оцінки,   кошти   державного   цільового фінансування та державних цільових надходжень,  вартість майна, що придбане  за  рахунок  амортизаційних  відрахувань  на  орендовані необоротні  активи та коштів від продажу орендованого майна.  Якщо покупцем цілісного майнового комплексу,  переданого  в  оренду,  є орендар,  до державної частки у ринковій вартості включається сума заборгованості за оренду цілісного  майнового  комплексу,  у  тому числі з викупу оборотних активів.

    Порядок визначення   відсоткового   співвідношення  державної частки та частки орендаря у ринковій вартості цілісного  майнового комплексу,  переданого в оренду,  встановлюється Фондом державного майна.

    77. У  плані  приватизації  цілісного   майнового   комплексу зазначається   його  початкова  вартість,  визначена  на  підставі затвердженої оцінки.

    78. Повернення   цілісних   майнових   комплексів   (об'єктів приватизації) у державну власність, у тому числі за рішенням суду, відбувається за їх ринковою вартістю,  визначеною на  дату  оцінки (день набрання чинності відповідним рішенням суду).

Особливості оцінки пакетів акцій відкритих    акціонерних товариств, створених у процесі   приватизації (корпоратизації), що належать державі

    79. Вимоги  цього  розділу  поширюються  на проведення оцінки пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що належать державі (далі – пакетів акцій),  під час їх продажу державними  органами  приватизації  на конкурентних  засадах  способами,  визначеними  законодавством про приватизацію.

    Оцінка пакетів акцій здійснюється переважно шляхом проведення стандартизованої  оцінки.  В окремих випадках,  визначених у цьому розділі,  застосовується  незалежна  оцінка  пакетів   акцій.   За результатами проведення стандартизованої оцінки відповідно до цієї Методики складаються акти оцінки пакетів акцій,  форма та  порядок заповнення яких визначається Фондом державного майна.  Акти оцінки пакетів акцій підлягають затвердженню керівником державного органу приватизації.

    80. Початкова вартість пакетів акцій під час їх продажу через організаторів торгівлі цінними паперами (крім міжнародних фондових ринків),    на    відкритих   грошових   регіональних   аукціонах, спеціалізованих аукціонах за гроші визначається державним  органом приватизації  відповідно  до встановлених законодавством процедур, що регулюють  такий  продаж,  шляхом  проведення  стандартизованої оцінки з урахуванням таких особливостей:

    початкова вартість   пакетів   акцій   відкритих  акціонерних товариств, статутний фонд яких визначено без урахування індексації балансової  вартості  основних  засобів станом на 1 січня 1995 р., розраховується на підставі їх номінальної вартості,  збільшеної на коефіцієнт індексації.  Коефіцієнт індексації номінальної вартості пакета акцій дорівнює відношенню розрахункового розміру статутного фонду   відкритого  акціонерного  товариства  з  урахуванням  суми індексації балансової вартості основних  засобів,  що  увійшли  до статутного фонду, станом на 1 січня 1995 р., до розміру статутного фонду, визначеного без урахування зазначеної суми;

    початкова вартість  пакетів   акцій   відкритих   акціонерних товариств,  статутний фонд яких визначено з урахуванням індексації балансової вартості основних засобів станом на 1 січня 1995 р., та початкова  вартість пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, статутний  фонд  яких  враховує  індексацію  балансової   вартості основних   засобів  станом  на  1  квітня  1996  р.,  дорівнює  їх номінальній вартості;

    початкова вартість  пакетів   акцій   відкритих   акціонерних товариств,  статутний  фонд  яких визначено на підставі вимог цієї Методики, встановлюється на рівні номінальної вартості;

    для відкритих  акціонерних  товариств,  акції  яких   пройшли лістинг  і  котируються на фондових біржах та їх філіях або першій фондовій  торгівельній  системі  (далі   -   ПФТС),   дозволяється встановлювати   початкову   вартість   пакетів   акцій   на  рівні середньозваженої вартості акцій за результатами угод,  укладених у  процесі  котирування,  але  не  нижче  початкової вартості пакетів акцій, розрахованої з урахуванням вищезазначених особливостей.

    81. Початкова вартість пакетів акцій,  що підлягають  продажу на  конкурсах,  крім тих,  які проводяться із залученням радників, визначається  державним  органом  приватизації  шляхом  проведення стандартизованої   оцінки  у  порядку,  що  затверджується  Фондом державного  майна.  Порядком  повинно  передбачатися  застосування основних    методичних    підходів    (майнового,   дохідного   та

порівняльного).

    Майновий підхід базується  на  визначенні  вартості  власного капіталу  відкритого  акціонерного  товариства  за даними балансу, складеного на останню  звітну  дату.  Вартість  власного  капіталу зменшується на суму індексації основних засобів,  що не увійшли до статутного фонду, станом на 1 квітня 1996 року.

    В основу  розрахунку  початкової  вартості  пакетів  акцій  з використанням   дохідного   підходу   покладається   капіталізація усередненого розміру грошового потоку за два попередні повні  роки до дати оцінки та прогнозованого грошового потоку за рік,  в якому проводиться оцінка,  з поправкою на коефіцієнт властивостей пакета акцій, що оцінюється.

    Порівняльний підхід   базується   на   застосуванні  ринкових мультиплікаторів та середньозваженої  вартості  продажу  акцій  за результатами угод, укладених на фондових біржах та в їх філіях або ПФТС за рік  до  дати  оцінки  початкової  вартості,  а  також  за результатами   продажу  на  конкурсах  за  кошти  з  поправкою  на коефіцієнт властивостей пакета акцій,  що оцінюється.  Основним  у межах  порівняльного  підходу  є  метод ринкових мультиплікаторів. Якщо основний метод  не  може  бути  використаний,  застосовується розрахунок середньозваженої вартості продажу акцій за результатами укладених угод.

    У разі неможливості застосування певного методичного  підходу через  відсутність необхідних вихідних даних розрахунок початкової вартості   пакетів   акцій   відкритих    акціонерних    товариств здійснюється  з використанням методичних підходів,  вихідних даних для застосування яких достатньо.

    Початкова вартість  пакета  акцій   відкритого   акціонерного товариства,  що  пропонується  на  конкурсі  для  першого продажу, визначається на підставі узгодження результатів оцінки,  отриманих за   майновим,   дохідним   та  порівняльним  підходами,  що  були використані в процесі  оцінки.  Початкова  вартість  пакета  акцій відкритого   акціонерного   товариства,  розрахована  для  першого продажу  на  конкурсі,  не  може  бути  нижчою  його   номінальної вартості.

    82. Початкова вартість пакета акцій,  конкурс з продажу якого не відбувся,  під час його повторного продажу  на  конкурсі,  крім  продажу із залученням радника, за рішенням конкурсної комісії може бути зменшена в сукупності не більш як на 30 відсотків  початкової вартості, визначеної для першого продажу на конкурсі. Якщо у цьому випадку через відсутність  попиту  пакет  акцій  повторно  не  був проданий,  конкурсна  комісія може рекомендувати державному органу приватизації провести незалежну  оцінку  цього  пакета  акцій  для визначення його початкової вартості.

    83. Початкова вартість пакетів акцій державних акціонерних та холдингових  компаній  визначається  за  результатами   незалежної оцінки  з  урахуванням вартості пакетів акцій та іншого майна,  що передані     до     їх     статутних      фондів,      результатів фінансово-господарської   діяльності   тощо.  Якщо  строк  з  дати затвердження  акта  оцінки  майна  з  метою   визначення   розміру  статутного фонду державної акціонерної або холдингової компанії до дати оцінки пакета  акцій  не  перевищує  один  рік,  дозволяється визначати   початкову   вартість   такого  пакета  на  рівні  його номінальної вартості.

    84. Початкова вартість пакетів  акцій  відкритих  акціонерних товариств, що підлягають продажу на відкритих торгах за процедурою тендеру,  міжнародних фондових ринках та конкурсах  із  залученням радників для їх підготовки до продажу, пошуку потенційних покупців та організації продажу,  встановлюється за результатами незалежної оцінки.

 

    За результатами  незалежної  оцінки  радник  подає державному органу приватизації звіт про оцінку для затвердження оцінки пакета акцій.  Рецензування  наданих  матеріалів  здійснюється у місячний строк з дня їх надходження.

    85. Якщо на конкурс надійшла заява від одного  покупця,  ціна продажу    пакета   акцій   відкритого   акціонерного   товариства визначається за результатами незалежної оцінки,  але не може  бути нижчою   ціни,   яку  запропонував  покупець  у  своїй  конкурсній пропозиції.

    86. Незалежна  оцінка  пакетів  акцій  проводиться  згідно  з національними   стандартами.  При    цьому    суб'єкт    оціночної діяльності -  суб'єкт  господарювання  визначає  ринкову  вартість

пакета акцій.

    Суб'єкт оціночної  діяльності  -  суб'єкт господарювання,  що

проводить незалежну оцінку пакета  акцій,  визначається  державним

органом  приватизації  на  конкурсних засадах.  Якщо до підготовки

пакета акцій для продажу, у тому числі для забезпечення проведення

його оцінки,  залучався радник,  заходи щодо укладення договору із

суб'єктом  оціночної  діяльності  -  суб'єктом  господарювання  на

проведення такої оцінки та її фінансування здійснюються радником.

    87. На   підставі  отриманих  результатів  незалежної  оцінки

початкової вартості пакетів  акцій  державний  орган  приватизації

готує   рекомендації   конкурсній   (тендерній)  комісії  щодо  їх

початкової вартості.  Акт оцінки,  який містить рекомендації  щодо

початкової  вартості  пакета  акцій,  використовується  конкурсною

комісією  для  визначення  умов  конкурсу  (повторного   конкурсу)

протягом строку його дії.

            Особливості оцінки часток (паїв, акцій)

    88. Вимоги  цього  розділу  застосовуються під час проведення

оцінки часток (паїв, акцій), що належать державі або господарським

товариствам  з  державною  часткою  (часткою комунального майна) у

разі їх відчуження способами, визначеними законодавством.

    Визначення вартості   часток   (паїв,   акцій)   здійснюється

переважно із застосуванням незалежної оцінки.  В окремих випадках,

визначених у цій Методиці,  оціночна вартість часток (паїв, акцій)

визначається    шляхом    проведення    стандартизованої   оцінки.

Стандартизовану оцінку проводять державні органи приватизації.

    Базою оцінки,  що визначається під час проведення  незалежної

оцінки, є ринкова вартість.

    89. Початкова  вартість (ціна продажу) часток (паїв,  акцій),

що належать державі у статутних  фондах  господарських  товариств,

створених  після  набрання  чинності постановою Кабінету Міністрів

України    від    22  липня    1998  р.     N  1114  ( 1114-98-п )

"Про затвердження   Методики   оцінки   вартості   майна  під  час

приватизації",  розмір яких не перевищує 10  відсотків  статутного

фонду,  а  номінальна  вартість 5000 гривень,  визначається шляхом

проведення стандартизованої оцінки.

    Стандартизована оцінка проводиться  на  підставі  номінальної

вартості  частки  (паю,  акції),  яка  збільшується  на відповідну

частку чистого прибутку господарського  товариства,  отриманого  з

початку  календарного  року,  в  якому  проводиться оцінка,  та на

коефіцієнт  індексації.   Коефіцієнт   індексації   розраховується

виходячи із зміни офіційного обмінного курсу гривні до долара США,

встановленого   Національним   банком,    від    дати    створення

господарського товариства до дати оцінки часток (паїв,  акцій) під

час  їх  приватизації.  За  результатами  стандартизованої  оцінки

складається  акт  оцінки  частки  (паю,  акцій) за формою згідно з

додатком 16.

    90. Початкова вартість акцій, що належать державі у статутних

фондах комерційних банків у формі відкритих акціонерних товариств,

номінальна вартість яких згідно з  результатами  останньої  емісії

акцій  комерційного банку не перевищує 5000 гривень,  визначається

шляхом проведення стандартизованої оцінки в порядку, зазначеному в

абзаці   другому   пункту  89.  При  цьому  коефіцієнт  індексації

розраховується виходячи із зміни офіційного обмінного курсу гривні

до   долара  США,  встановленого  Національним  банком,  від  дати

реєстрації останньої емісії акцій комерційного банку  до  дати  їх

оцінки  під  час  приватизації.  За  результатами стандартизованої

оцінки складається акт оцінки частки (паю, акції) за формою згідно

з додатком 16.

    91. У  разі  повторного продажу початкова вартість акцій,  що

належать державі, комерційних банків у формі відкритих акціонерних

товариств,  які  пройшли  лістинг і котируються на фондових біржах

(їх  філіях)  або  у   ПФТС,   може   встановлюватися   на   рівні

середньозваженої  вартості  акцій  за результатами укладених угод,

але не нижче їх номінальної вартості.  Розрахунок середньозваженої

вартості акцій проводиться з урахуванням вимог пункту 80.

    92. У   разі  повторного  проведення  аукціону  (конкурсу)  з

продажу часток (паїв,  акцій), початкова вартість яких визначалася

шляхом  проведення  стандартизованої  оцінки  відповідно  до вимог

пунктів 89 і 90, дія актів оцінки часток (паїв, акцій) за рішенням

державного  органу  приватизації  може бути продовжена на строк не

більше трьох  місяців,  якщо  від  дати  оцінки  до  дати  видання

відповідного  наказу  державним  органом  приватизації  коефіцієнт

індексації змінився не більш як на 10 відсотків.

    93. Інші частки (паї, акції) під час приватизації або в інших

випадках  їх відчуження згідно із законодавством оцінюються шляхом

проведення незалежної оцінки згідно з національними стандартами.

    94. Частки   (паї,   акції),   що    належать    державі    в

міжгосподарських підприємствах та у статутних фондах господарських

товариств,  створених  на  їх  базі,   визначаються   у   порядку,

встановленому Фондом державного майна, та оцінюються незалежно від

способу їх приватизації з урахуванням таких особливостей:

    частки (паї,  акції),  віднесені до сільськогосподарської або

рибної  галузей  агропромислового  комплексу,  оцінюються згідно з

вимогами   відповідного   розділу   цієї   Методики,    у    якому

встановлюється   порядок   визначення   розміру  статутного  фонду

(пайового  фонду  колективних  сільськогосподарських  підприємств)

щодо підприємств цих галузей;

    частки (паї,    акції),    віднесені    до    інших   галузей

агропромислового   комплексу,   оцінюються   згідно   з   вимогами

відповідного   розділу   цієї  Методики,  у  якому  встановлюється

загальний порядок визначення розміру  статутного  фонду  відкритих

акціонерних  товариств,  що  створюються  в  процесі  приватизації

(корпоратизації).

    95. Вартість часток (паїв,  акцій),  що  належать  державі  у

міжгосподарських підприємствах та у статутних фондах господарських

товариств,  визначається незалежно від способу їх приватизації  як

відповідна  частка  чистої  вартості цілісного майнового комплексу

міжгосподарського  підприємства  або   господарського   товариства

згідно з додатком 2.

     Особливості оцінки об'єктів незавершеного будівництва

    96. Вимоги  цього  розділу  поширюються на випадки визначення

вартості  об'єктів  незавершеного  будівництва  і  законсервованих

об'єктів,   що   приватизуються  окремо  від  цілісного  майнового

комплексу     у     порядку,     встановленому   Законом   України

"Про особливості  приватизації об'єктів незавершеного будівництва"

( 1953-14 ), а також на інші випадки відчуження таких об'єктів.

    Оцінка об'єктів незавершеного будівництва проводиться  шляхом

стандартизованої   оцінки   або   незалежної  оцінки  у  випадках,

визначених цим розділом Методики.  Об'єкти нерухомого  майна,  які

перебувають  у стадії капітального будівництва або реконструкції і

первісна вартість яких обліковується  у  складі  основних  засобів

підприємства,  оцінюються  у  порядку,  встановленому  відповідним

розділом цієї Методики для об'єктів у матеріальній формі.

    Під час проведення оцінки об'єктів незавершеного  будівництва

ураховується вартість матеріалів, виробів і конструкцій, завезених

на  будівельний  майданчик   для   цього   об'єкта   незавершеного

будівництва   і   не  використаних  для  будівництва,  а  також  з

урахуванням вартості  устаткування  для  монтажу,  придбаного  для

функціонування  об'єкта незавершеного будівництва після завершення

будівництва.

    97. Процедура оцінки об'єкта  незавершеного  будівництва  для

цілей  його  приватизації  передбачає  передачу балансоутримувачем

державному  органу  приватизації  бухгалтерської  інформації  щодо

фактичних  витрат на будівництво об'єкта незавершеного будівництва

(включаючи  інформацію   про   фактичні   витрати   на   придбання

матеріалів,  виробів,  конструкцій  та устаткування,  зазначених у

пункті 96)  за  періодами  їх  здійснення  із  зазначенням  джерел

фінансування.    Фактичні    витрати    на   будівництво   об'єкта

незавершеного будівництва  зазначаються  наростаючим  підсумком  з

розподілом       їх   за   видами   -  будівельно-монтажні  роботи

(з урахуванням інших витрат), устаткування та інвентар.

    Для підтвердження фактів та джерел  фінансування  будівництва

об'єкта    незавершеного   будівництва   проводиться   аудиторська

перевірка даних бухгалтерського обліку.

    98. Оцінка  об'єкта   незавершеного   будівництва   під   час

приватизації проводиться залежно від способу приватизації:

    для продажу  на  аукціоні,  за конкурсом,  під розбирання або

шляхом  викупу,  а  також  для  передачі   до   статутного   фонду

господарського   товариства   як   внеску   держави   з  наступною

приватизацією  акцій  (часток,  паїв)  у  порядку,   встановленому

установчими  документами  товариства  та  законодавством  України,

після  завершення  будівництва  відповідного  об'єкта   -   шляхом

проведення   стандартизованої   оцінки  на  підставі  балансу  без

урахування  суми   індексації   вартості   об'єкта   незавершеного

будівництва,  обчисленої за індексами, встановленими Держкомстатом

для   складання   підприємствами   та організаціями балансу станом

на 1 січня  1997  р.  у  зв'язку  із  запровадженням  національної

грошової одиниці. За результатами оцінки складається акт за формою

згідно з  додатком  7.  У  разі  відсутності  у  балансоутримувача

інформації,  зазначеної  у  пункті 97,  або її неповноти державний

орган приватизації може прийняти рішення про  визначення  вартості

об'єкта  незавершеного  будівництва  із  застосуванням  незалежної

оцінки. При цьому визначається його ринкова вартість;

    для приватизації зазначених у пункті 96 матеріалів,  виробів,

конструкцій та устаткування  на  аукціоні,  за  конкурсом,  шляхом

викупу   як   разом   з  об'єктом незавершеного будівництва, так і

окремо - шляхом визначення ринкової вартості;

    для продажу  під  розбирання  -  може  визначатися   вартість

ліквідації  шляхом  проведення  незалежної оцінки із застосуванням

незалежної оцінки.

    99. Під час приватизації об'єкта незавершеного будівництва за

наявності  на  ньому  зазначених у пункті 96 матеріалів,  виробів,

конструкцій  та   устаткування   складається   зведений   акт   за

результатами  проведення  стандартизованої  та  незалежної  оцінки

згідно з  додатком  7.  При  цьому  звіт  про  оцінку  матеріалів,

виробів, конструкцій та устаткування приймається державним органом

приватизації за результатами його  рецензування  і  є  невід'ємною

частиною зведеного акта оцінки.

    100. Акт оцінки об'єкта незавершеного будівництва,  складений

відповідно до вимог цієї Методики,  або висновок про його вартість

(у  разі  проведення  незалежної оцінки) затверджується керівником

державного органу приватизації  у  строк,  що  не  перевищує  двох

місяців від визначеної дати оцінки.

    Зведений акт   оцінки   об'єкта   незавершеного  будівництва,

складений  відповідно  до  вимог  цієї  Методики,   затверджується

керівником державного органу приватизації у строк, що не перевищує

трьох місяців від визначеної дати оцінки.

    101. У разі застави об'єкта незавершеного  будівництва  та  в

інших   випадках  його  відчуження  проводиться  незалежна  оцінка

відповідно   до   методичних   засад,   визначених   національними

стандартами.   Незалежна   оцінка   проводиться  із  застосуванням

переважно витратного або дохідного підходів,  а  також  шляхом  їх

комбінування.

    Базами оцінки   можуть   бути   ринкова   вартість,  вартість

ліквідації,   залишкова    вартість    заміщення    (відтворення),

інвестиційна вартість та ліквідаційна вартість.  Порядок їх вибору

регулюється національними стандартами.

    102. У разі  повернення  об'єктів  незавершеного  будівництва

(об'єктів  приватизації)  у  державну  власність,  у тому числі за

рішенням суду,  їх вартість  визначається  на  дату  оцінки  (день

набрання   чинності   відповідним   рішенням   суду)   у  порядку,

встановленому для їх приватизації.


Таблиця складних відсотків

6,00 %

6 функцій грошової одиниці

6,00 %

(нарахування процентів щорічно)

Рік

Майбутня вартість одиниці

Майбутня вартість аннуітету

Фактор фонду відшкодування

Поточна вартість одиниці

Поточна вартість одиничного аннуітету

Внесок на амортизацію грошової одиниці

Рік

1

1,06000

1,00000

1,00000

0,94340

0,94340

1,06000

1

2

1,12360

2,06000

0,48544

0,89000

1,83339

0,54544

2

3

1,19102

3,18360

0,31411

0,83962

2,67301

0,37411

3

4

1,26248

4,37462

0,22859

0,79209

3,46511

0,28859

4

5

1,33823

5,63709

0,17740

0,74726

4,21236

0,23740

5

6

1,41852

6,97532

0,14336

0,70496

4,91732

0,20336

6

7

1,50363

8,39384

0,11914

0,66506

5,58238

0,17914

7

8

1,59385

9,89747

0,10104

0,62741

6,20979

0,16104

8

9

1,68948

11,49132

0,08702

0,59190

6,80169

0,14702

9

10

1,79085

13,18079

0,07587

0,55839

7,36009

0,13587

10

11

1,89830

14,97164

0,06679

0,52679

7,88687

0,12679

11

12

2,01220

16,86994

0,05928

0,49697

8,38384

0,11928

12

13

2,13293

18,88214

0,05296

0,46884

8,85268

0,11296

13

14

2,26090

21,01507

0,04758

0,44230

9,29498

0,10758

14

15

2,39656

23,27597

0,04296

0,41727

9,71225

0,10296

15

16

2,54035

25,67253

0,03895

0,39365

10,10590

0,09895

16

17

2,69277

28,21288

0,03544

0,37136

10,47726

0,09544

17

18

2,85434

30,90565

0,03236

0,35034

10,82760

0,09236

18

19

3,02560

33,75999

0,02962

0,33051

11,15812

0,08962

19

20

3,20714

36,78559

0,02718

0.31180

11,46992

0,08718

20

21

3,39956

39,99273

0,02500

0,29416

11,76408

0,08500

21

22

3,60354

43,39229

0,02305

0,27751

12,04158

0,08305

22

23

3,81975

46,99583

0,02128

0,26180

12,30338

0,08128

23

24

4,04893

50,81558

0,01968

0,24698

12,55036

0,07968

24

25

4.29187

54,86451

0,01823

0,23300

12,78336

0,07823

25

26

4,54938

59,15638

0,01690

0,21981

13,00317

0,07690

26

27

4,82235

63,70576

0,01570

0,20737

13,21053

0,07570

27

28

5,11169

68,52811

0,01459

0,19563

13,40616

0,07459

28

29

5,41839

73,63980

0,01358

0,18456

13,59072

0,07358

29

30

5,74349

79,05818

0,01265

0.17411

13,76483

0,07265

30

31

6,08810

84,80168

0,01179

0,16425

13,92909

0,07179

31

32

6,45339

90,88978

0,01100

0,15496

14,08404

0,07100

32

33

6,84059

97,34316

0,01027

0,14619

14,23023

0,07027

33

34

7,25102

104,18375

0,00960

0,13791

14,36814

0,06960

34

35

7,68609

111,43478

0,00897

0,13011

14,49825

0,06897

35

36

8,14725

119,12087

0,00839

0,12274

14,62099

0,06839

36

37

8,63609

127,26812

0,00786

0,11579

14,73678

0,06786

37

38

9,15425

135,90421

0,00736

0,10924

14,84602

0,06736

38

39

9,70351

145,05846

0,00689

0,10306

14,94907

0,06689

39

40

10,28572

154,76197

0,00646

0,09722

15,04630

0,06646

40


7,00 %

6 функцій грошової одиниці

7,00 %

(нарахування процентів щорічно)

Рік

Майбутня вартість одиниці

Майбутня вартість аннуітету

Фактор фонду відшкодування

Поточна вартість одиниці

Поточна вартість одиничного аннуітету

Внесок на амортизацію грошової одиниці

Рік

1

1,07000

1,00000

1,00000

0,93458

0,93458

1,07000

1

2

1,14490

2,07000

0,48309

0,87344

1,80802

0,55309

2

3

1,22504

3,21490

0,31105

0,81630

2,62432

0,38105

3

4'

1,31080

4,43994

0,22523

0,76290

3,38721

0,29523

4

5

1,40255

5,75074

0,17389

0,71299

4,10020

0,24389

5

6

1,50073

7,15329

0,13980

0,66634

4,76654

0,20980

6

7

1,60578

8,65402

0,11555

0,62275

5,38929

0,18555

7

8

1,71819

10,25980

0,09747

0,58201

5,97130

0,16747

8

9

1,83846

11,97799

0,08349

0,54393

6,51523

0,15349

9

10

1,96715

13,81645

0,07238

0,50835

7,02358

0,14238

10

11

2,10485

15,78360

0,06336

0,47509

7,49867

0,13336

11

12

2,25219

17,88845

0,05590

0,44401

7,94269

0,12590

12

13

2,40985

20,14064

0,04965

0,41496

8,35765

0,11965

13

14

2,57853

22,55049

0,04434

0,38782

8,74547

0,11434

14

15

2,75903

25,12902

0,03979

0,36245

9,10791

0,10979

15

16

2,95216

27,88805

0,03586

0,33873

9,44665

0,10586

16

17

3,15882

30,84022

0,03243

0,31657

9,76322

0,10243

17

18

3,37993

33,99903

0,02941

0,29586

10,05909

0,09941

18

19

3,61653

37,37896

0,02675

0,27651

10,33560

0,09675

19

20

3,86968

40,99549

0,02439

0,25842

10,59401

0,09439

20

21

4,14056

44,86518

0,02229

0,24151

10,83553

0,09229

21

22

4.43040

49.00574

0,02041

0,22571

11,06124

0,09041

22

23

4,74053

53,43614

0,01871

0,21095

11,27219

0,08871

23

24

5,07237

58,17667

0,01719

0,19715

11,46933

0,08719

24

25

5,42743

63,24904

0,01581

0,18425

11,65358

0,08581

25

26

5,80735

68,67647

0,01456

0,17220

11,82578

0,08456

26

27

6,21387

74,48382

0,01343

0,16093

11.98671

0,08343

27

28

6,64884

80,69769

0,01239

0,15040

12,13711

0,08239

28

29

7,11'426

87,34653

0,01145

0,14056

12,27767

0,08145

29

30

7,61226

94,46079

0,01059

0,13137

12,40904

0,08059

30

31

8,14511

102,07304

0,00980

0,12277

12.53181

0,07980

31

32

8,71527

110,21815

0,00907

0,11474

12,64656

0,07907

32

33

9,32534

118,93343

0,00841

0,10723

12,75379

0,07841

33

34

9.97811

128,25877

0,00780

0,10022

12,85401

0,07780

34

35

10,67658

138,23688

0,00723

0,09366

12,94767

0,07723

35

36

11,42394

148,91346

0,00672

0,08754

13,03521

0,07672

36

37

12,22362

160,33740

0,00624

0,08181

13,11702

0,07624

37

38

13,07927

172,56102

0,00580

0,07646

13,19347

0,07580

38

39

13,99482

185,64029

0,00539

0,07146

13,26493

0,07539

39

40

14,97446

199,63511

0,00501

0,06678

13,33171

0,07501

40

 


8,00 %

6 функцій грошової одиниці

8,00 %

(нарахування процентів щорічно)

Рік

Майбутня вартість одиниці

Майбутня вартість аннуітету

Фактор фонду відшкодування

Поточна вартість одиниці

Поточна вартість одиничного аннуітету

Внесок на амортизацію грошової одиниці

Рік

1

1,08000

1,00000

1,00000

0,92593

0,92593

1,08000

1

2

1,16640

2,08000

0,48077

0,85734

1,78326

0,56077

2

3

1,25971

3,24640

0,30803

0,79383

2,57710

0,38803

3

4

1.36049

4,50611

0,22192

0,73503

3,31213

0,30192

4

5

1,46933

5,86660

0,17046

0,68058

3,99271

0,25046

5

6

1,58687

7,33593

0,13632

0,63017

4,62288

0,21632

6

7

1,71382

8,92280

0,11207

0,58349

5,20637

0,19207

7

8

1,85093

10,63663

0,09401

0,54027

5,74664

0,17401

8

9

1,99900

12,48756

0,08008

0,50025

6,24689

0,16008

9

10

2,15892

14,48656

0,06903

0,46319

6,71008

0,14903

10

11

2,33164

16,64549

0,06008

0,42888

7,13896

0,14008

11

12

2,51817

18,97713

0,05270

0,39711

7,53608

0,13270

12

13

2,71962

21,49530

0,04652

0,36770

7,90378

0,12652

13

14

2,93719

24,21492

0,04130

0,34046

8,24424

0,12130

14

15

3,17217

27,15211

0,03683

0,31524

8,55948

0,11683

15

16

3,42594

30,32428

0,03298

0,29189

8,85137

0,11298

16

17

3,70002

33,75023

0,02963

0,27027

9,12164

0,10963

17

18

3,99602

37,45024

0,02670

0,25025

9,37189

0,10670

18

19

4,31570

41,44626

0,02413

0,23171

9,60360

0,10413

19

20

4,66096

45,76196

0,02185

0,21455

9,81815

0,10185

20

21

5,03383

50,42292

0,01983

0,19866

10,01680

0,09983

21

22

5,43654

55,45675

0,01803

0,18394

10,20074

0.09803

22

23

5,87146

60,89329

0,01642

0,17032

10,37106

0,09642

23

24

6,34118

66,76476

0,01498

0,15770

10,52876

0,09498

24

25

6,84847

73,10594

0,01368

0,14602

10,67478

0,09368

25

26

7,39635

79,95441

0,01251

0,13520

10,80998

0,09251

26

27

7,98806

87,35077

0,01145

0,12519

10,93516

0,09145

27

28

8,62711

95,33883

0,01049

0,11591

11,05108

0,09049

28

29

9,31727

103,96593

0,00962

0,10733

11,15841

0,08962

29

30

10,06266

113,28321

0,00883

0,09938

11,25778

0,08883

30

31

10,86767

123,34586

0,00811

0,09202

11,34980

0,08811

31

32

11,73708

134,21353

0,00745

0,08520

11,43500

0,08745

32

33

12,67605

145,95062

0,00685

0,07889

11,51389

0,08685

33

34

13,69013

158,62666

0,00630

0,07305

11,58693

0,08630

34

35

14,78534

172,31680

0,00580

0,06763

11,65457

0,08580

35

36

15,96817

187,10215

0,00534

0,06262

11,71719

0,08534

36

37

17,24562

203,07032

0,00492

0,05799

11,77518

0,08492

37

38

18,62527

220,31595

0,00454

0,05369

11,82887

0,08454

38

39

20,11530

238,94122

0,00419

0,04971

11,87858

0,08419

39

40

21,72452

259,05652

0,00386

0,04603

11,92461

0,08386

40


 

9,00 %

6 функцій грошової одиниці

9,00 %

(нарахування процентів щорічно)

Рік

Майбутня вартість одиниці

Майбутня вартість аннуітету

Фактор фонду відшкодування

Поточна вартість одиниці

Поточна вартість одиничного аннуітету

Внесок на амортизацію грошової одиниці

Рік

1

1,09000

1,00000

1,00000

0,91743

0,91743

1,09000

1

2

1,18810

2,09000

0,47847

0.84168

1,75911

0,56847

2

3

1,29503

3,27810

0,30505

0,77218

2,53129

0,39505

3

4

1,41158

4,57313

0,21867

0,70843

3,23972

0,30867

4

5

1,53862

5,98471

0,16709

0,64993

3,88965

0,25709

5

6

1,67710

7,52333

0,13292

0,59627

4,48592

0.22292

6

7

1,82804

9,20043

0,10869

0,54703

5,03295

0,19869

7

8

1,99256

11,02847

0,09067-

0,50187

5,53482

0,18067

8

9

2,17189

13,02104

0,07680

0,46043

5,99525

0,16680

9

10

2,36736

15,19293

0,06582

0,42241

6,41766

0,15582

10

11

2,58043

17,56029

0,05695

0,38753

6,80519

0,14695

11

12

2,81266

20,14072

0,04965

0,35553

7,16073

0,13965

12

13

3,06580

22,95339

0,04357

0,32618

7,48690

0,13357

13

14

3,34173

26,01919

0,03843

0,29925

7,78615

0,12843

14

15

3,64248

29,36092

0,03406

0,27454

8,06069

0,12406

15

16

3,97031

33,00340

0,03030

0,25187

8,31256

0,12030

16

17

4,32763

36,97371

0,02705

0,23107

8,54363

0,11705

17

18

4,71712

41,30134

0,02421

0,21199

8,75562

0,11421

18

19

5,14166

46,01846

0,02173

0,19449

8,95011

0,11173

19

20

5,60441

51,16012

0,01955

0,17843

9,12855

0,10955

20

21

6,10881

56,76453

0,01762

0,16370

9,29224

0,10762

21

22

6,65860

62,87334

0,01590

0,15018

9,44243

0,10590

22

23

7,25788

69,53194

0,01438

0,13778

9,58021

0,10438

23

24

7,91108

76,78982

0,01302

0,12640

9,70661

0,10302

24

25

8,62308

84,70090

0,01181

0,11597

9,82258

0,10181

25

26

9,39916

93,32398

0,01072

0,10639

9,92897

0,10072

26

27

10,24508

102,72314

0,00973

0,09761

10,02658

0,09973

27

28

11,16714

112,96822

0,00885

0,08955

10,11613

0,09885

28

29

12,17218

124,13536

0,00806

0,08215

10,19828

0,09806

29

30

13,26768

136,30754

0,00734

0,07537

10,27365

0,09734

30

31

14,46177

149,57522

0,00669

0,06915

10,34280

0,09669

31

32

15,76333

164,03699

0,00610

0,06344

10,40624

0,09610

32

33

17,18203

179,80032

0,00556

0,05820

10,46444

0,09556

33

34

18,72841

196,98234

0,00508

0,05339

10,51784

0,09508

34

35

20,41397

215,71076

0,00464

0,04899

10,56682

0,09464

35

36

22,25123

236,12472

0,00424

0,04494

10,61176

0,09424

36

37

24,25384

258,37595

0,00387

0,04123

10,65299

0,09387

37

38

26,43668

282,62978

0,00354

0,03783

10,69082

0,09354

38

39

28,81599

309,06646

0,00324

0,03470

10,72552

0,09324

39

40

31,40942

337,88245

0,00296

0,03184

10,75736

0,09296

40


 

10,00 %

6 функцій грошової одиниці

10,00 %

(нарахування процентів щорічно)

Рік

Майбутня вартість одиниці

Майбутня вартість аннуітету

Фактор фонду відшкодування

Поточна вартість одиниці

Поточна вартість одиничного аннуітету

Внесок на амортизацію грошової одиниці

Рік

1

1,10000

1,00000

1,00000

0,90909

0,90909

1,10000

1

2

1,21000

2,10000

0,47619

0,82645

1,73554

0,57619

2

3

1,33100

3,31000

0,30211

0,75131

2,48685

0,40211

3

4

1,46410

4,64100

0,21547

0,68301

3,16987

0,31547

4

5

1,61051

6,10510

0,16380

0,62092

3,79079

0,26380

5

6

1,77156

7,71561

0,12961

0,56447

4,35526

0,22961

6

7

1,94872

9,48717

0,10541

0,51316

4,86842

0,20541

7

8

2,14359

11,43589

0.08744

0,46651

5,33493

0,18744

8

9

2,35795

13,57948

0.07364

0.42410

5,75902

0,17364

9

10

2,59374

15,93742

0,06275

0,38554

6,14457

0,16275

10

11

2,85312

18,53117

0,05396

0,35049

6,49506

0,15396

11

12

3,13843

21,38428

0,04676

0,31863

6,81369

0,14676

12

13

3,45227

24,52271

0,04078

0,28966

7,10336

0,14078

13

14

3,79750

27,97498

0,03575

0,26333

7,36669

0,13575

14

15

4,17725

31,77248

0,03147

0,23939

7,60608

0,13147

15

16

4,59497

35,94973

0,02782

0,21763

7,82371

0,12782

16

17

5,05447

40,54470

0,02466

0,19784

8,02155

0,12466

17

18

5,55992

45,59917

0,02193

0,17986

8,20141

0,12193

18

19

6,11591

51,15909

0,01955

0,16351

8,36492

0,11955

19

20

6,72750

57,27500

0,01746

0,14864

8,51356

0,11746

20

21

7,40025

64,00250

0,01562

0,13513

8,64869

0,11562

21

22

8,14028

71,40275

0,01401

0,12285

8,77154

0,11401

22

23

8,95430

79,54303

0,01257

0,11168

8,88322

0,11257

23

24

9,84973

88,49733

0,01130

0,10153

8,98474

0,11130

24

25

10,83471

98,34706

0,01017

0,09230

9,07704

0,11017

25

26

11,91818

109,18177

0,00916

0,08391

9,16095

0,10916

26

27

13,10999

121,09994

0,00826

0,07628

9,23722

0,10826

27

28

14,42099

134,20994

0,00745

0,06934

9,30657

0,10745

28

29

15,86309

148,63093

0,00673

0,06304

9,36961

0,10673

29

30

17,44940

164,49403

0,00608

0,05731

9,42691

0,10608

30

31

19,19434

181,94343

0,00550

0,05210

9,47901

0,10550

31

32

21,11378

201,13777

0,00497

0,04736

9,52638

0,10497

32

33

23,22516

222,25154

0,00450

0,04306

9,56943

0,10450

33

34

25,54767

245,47670

0,00407

0,03914

9,60857

0,10407

34

35

28,10244

271,02437

0,00369

0,03558

9,64416

0,10369

35

36

30,91268

299,12681

0,00334

0,03235

9,67651

0,10334

36

37

34,00395

330,03949

0,00303

0,02941

9,70592

0,10303

37

38

37,40435

364,04343

0,00275

0,02673

9,73265

0,10275

38

39

41,14478

401,44778

0,00249

0,02430

9,75696

0,10249

39

40

45,25926

442,59256

0,00226

0,02210

9,77905

0,10226

40

 


11,00 %

6 функцій грошової одиниці

11,00 %

(нарахування процентів щорічно)

Рік

Майбутня вартість одиниці

Майбутня вартість аннуітету

Фактор фонду відшкодування

Поточна вартість одиниці

Поточна вартість одиничного аннуітету

Внесок на амортизацію грошової одиниці

Рік

1

1,11000

1,00000

1,00000

0,90090

0,90090

1,11000

1

2

1,23210

2,11000

0,47393

0,81162

1,71252

0,58393

2

3

1,36763

3,34210

0,29921

0,73119

2,44371

0,40921

3

4

1,51807

4,70973

0,21233

0,65873

3,10245

0,32233

4

5

1,68506

6,22780

0,16057

0,59345

3,69590

0,27057

5

6

1,87041

7,91286

0,12638

0,53464

4,23054

0,23638

6

7

2,07616

9,78327

0,10222

0,48166

4,71220

0,21222

7

8

2,30454

11,85943

0,08432

0,43393

5,14612

0,19432

8

9

2,55804

14,16397

0,07060

0,39092

5,53705

0,18060

9

10

2,83942

16,72201

0,05980

0,35218

5,88923

0,16980

10

11

3,15176

19,56143

0,05112

0,31728

6,20652

0,16112

1]

12

3,49845

22,71319

0,04403

0,28584

6,49236

0,15403

12

13

3,88328

26,21164

0,03815

0,25751

6,74987

0,14815

13

14

4,31044

30,09492

0,03323

0,23199

6,98187

0,14323

14

15

4,78459

34,40536

0,02907

0,20900

7,19087

0,13907

15

16

5,31089

39,18995

0,02552

0,18829

7,37916

0,13552

16

17

5,89509

44,50084

0,02247

0,16963

7,54879

0,13247

17

18

6,54355

50,39594

0,01984

0,15282

7,70162

0,12984

18

19

7,26334

56,93949

0,01756

0,13768

7,83929

0,12756

19

20

8,06231

64,20283

0,01558

0,12403

7,96333

0,12558

20

21

8,94917

72,26514

0,01384

0,11174

8,07507

0,12384

21

22

9,93357

81,21431

0,01231

0,10067

8,17574

0,12231

22

23

11,02627

91,14788

0,01097

0,09069

8,26643

0,12097

23

24

12,23916

102,17415

0,00979

0,08170

8,34814

0,11979

24

25

13,58546

114,41331

0,00874

0,07361

8,42174

0,11874

25

26

15,07986

127,99877

0,00781

0,06631

8,48806

0,11781

26

27

16,73865

143,07863

0,00699

0,05974

8,54780

0,11699

27

28

18,57990

159,81728

0,00626

0,05382

8,60162

0,11626

28

29

20,62369

178,39719

0,00561

0,04849

8,65011

0,11561

29

30

22,89230

199,02088

0,00502

0,04368

8,69379

0,11502

30

31

25,41045

221,91317

0,00451

0,03935

8,73315

0,11451

31

32

28,20560

247,32362

0,00404

0,03545

8,76860

0,11404

32

33

31,30821

275,52922

0,00363

0,03194

8,80054

0,11363

33

34

34,75212

306,83744

0,00326

0,02878

8,82932

0,11326

34

35

38,57485

341,58956

0,00293

0,02592

8,85524

0,11293

35

36

42,81808

380,16441

0,00263

0,02335

8,87859

0,11263

36

37

47,52807

422,98249

0,00236

0,02104

8,89963

0,11236

37

38

52,75616

470,51056

0,00213

0,01896

8,91859

0,11213

38

39

58,55934

523,26673

0,00191

0,01708

8,93567

0,11191

39

40

65,00087

581,82607

0,00172

0,01538

8,95105

0,11172

40

 


12,00 %

6 функцій грошової одиниці

12,00 %

(нарахування процентів щорічно)

Рік

Майбутня вартість одиниці

Майбутня вартість аннуітету

Фактор фонду відшкодування

Поточна вартість одиниці

Поточна вартість одиничного аннуітету

Внесок на амортизацію грошової одиниці

Рік

1

1,12000

1,00000

1,00000

0,89286

0,89286

1,12000

1

2

1,25440

2,12000

0,47170

0,79719

1,69005

0,59170

2

3

1,40493

3,37440

0,29635

0,71178

2,40183

0,41635

3

4

1,57352

4,77933

0,20923

0,63552

3,03735

0,32923

4

5

1,76234

6,35285

0,15741

0,56743

3,60478

0,27741

5

6

1,97382

8,11519

0,12323

0,50663

4,11141

0,24323

6

7

2,21068

10,08901

0,09912

0,45235

4,56376

0,21912

7

8

2,47596

12,29969

0,08130

0,40388

4,96764

0,20130

8

9

2,77308

14,77566

0,06768

0,36061

5,32825

0,18768

9

10

3,10585

17,54873

0,05698

0,32197

5,65022

0,17698

10

11

3,47855

20,65458

0,04842

0,28748

5,93770

0,16842

11

12

3,89598

24,13313

0,04144

0,25668

6,19437

0,16144

12

13

4,36349

28,02911

0,03568

0,22917

6,42355

0,15568

13

14

4,88711

32,39260

0,03087

0,20462

6,62817

0,15087

14

15

5,47357

37,27971

0,02682

0,18270

6,81086

0,14682

15

16

6,13039

42,75328

0,02339

0,16312

6,97399

0,14339

16

17

6,86604

48,88367

0,02046

0,14564

7,11963

0,14046

17

18

7,68997

55,74971

0,01794

0,13004

7,24967

0,13794

18.

19

8,61276

63,43968

0,01576

0,11611

7,36578

0,13576

19

20

9,64629

72,05244

0,01388

0,10367

7,46944

0,13388

20

21

10,80385

81,69873

0,01224

0,09256

7,56200

0,13224

21

22

12,10031

92,50258

0,01081

0,08264

7,64465

0,13081

22

23

13,55235

104.60289

0,00956

0,07379

7,71843

0,12956

23

24

15,17863

118,15524

0,00846

0,06588

7,78432

0,12846

24

25

17,00006

133,33386

0,00750

0,05882

7,84314

0,12750

25

26

19,04007

150,33393

0,00665

0,05252

7,89566

0,12665

26

27

21,32488

169,37401

0,00590

0,04689

7,94255

0,12590

27 '

28

23,88386

190,69889

0,00524

0,04187

7,98442

0,12524

28

29

26,74993

214,58275

0,00466

0,03738

8,02181

0,12466

29

30

29,95992

241,33268

0,00414

0,03338

8,05518

0,12414

30

31

33,55511

271,29261

0,00369

0,02980

8,08499

0,12369

31

32

37,58172

304,84772

0,00328

0,02661

8,11159

0,12328

32

33

42,09153

342,42945

0,00292

0,02376

8,13535

0,12292

33

34

47,14251

384,52098

0,00260

0,02121

8,15656

0,12260

34

35

52,79962

431,66350

0,00232

0,01894

8,17550

0,12232

35

36

59,13557

484,46312

0,00206

0,01691

8,19241

0,12206

36

37

66,23184

543,59870

0,00184

0,01510

8,20751

0,12184

37

38

74,17966

609,83053

0,00164

0,01348

8,22099

0,12164

38

39

83,08122

684,01020

0,00146

0,01204

8,23303

0,12146

39

40

93,05097

767,09142

0,00130

0,01075

8,24378

0,12130

40


 

12,00 %

6 функцій грошової одиниці

12,00 %

(нарахування процентів щорічно)

Рік

Майбутня вартість одиниці

Майбутня вартість аннуітету

Фактор фонду відшкодування

Поточна вартість одиниці

Поточна вартість одиничного аннуітету

Внесок на амортизацію грошової одиниці

Рік

1

1,12000

1,00000

1,00000

0,89286

0,89286

1,12000

1

2

1,25440

2,12000

0,47170

0,79719

1,69005

0,59170

2

3

1,40493

3,37440

0,29635

0,71178

2,40183

0,41635

3

4

1,57352

4,77933

0,20923

0,63552

3,03735

0,32923

4

5

1,76234

6,35285

0,15741

0,56743

3,60478

0,27741

5

6

1,97382

8,11519

0,12323

0,50663

4,11141

0,24323

6

7

2,21068

10,08901

0,09912

0,45235

4,56376

0,21912

7

8

2,47596

12,29969

0,08130

0,40388

4,96764

0,20130

8

9

2,77308

14,77566

0,06768

0,36061

5,32825

0,18768

9

10

3,10585

17,54873

0,05698

0,32197

5,65022

0,17698

10

11

3,47855

20,65458

0,04842

0,28748

5,93770

0,16842

11

12

3,89598

24,13313

0,04144

0,25668

6,19437

0,16144

12

13

4,36349

28,02911

0,03568

0,22917

6,42355

0,15568

13

14

4,88711

32,39260

0,03087

0,20462

6,62817

0,15087

14

15

5,47357

37,27971

0,02682

0,18270

6,81086

0,14682

15

16

6,13039

42,75328

0,02339

0,16312

6,97399

0,14339

16

17

6,86604

48,88367

0,02046

0,14564

7,11963

0,14046

17

18

7,68997

55,74971

0,01794

0,13004

7,24967

0,13794

18.

19

8,61276

63,43968

0,01576

0,11611

7,36578

0,13576

19

20

9,64629

72,05244

0,01388

0,10367

7,46944

0,13388

20

21

10,80385

81,69873

0,01224

0,09256

7,56200

0,13224

21

22

12,10031

92,50258

0,01081

0,08264

7,64465

0,13081

22

23

13,55235

104.60289

0,00956

0,07379

7,71843

0,12956

23

24

15,17863

118,15524

0,00846

0,06588

7,78432

0,12846

24

25

17,00006

133,33386

0,00750

0,05882

7,84314

0,12750

25

26

19,04007

150,33393

0,00665

0,05252

7,89566

0,12665

26

27

21,32488

169,37401

0,00590

0,04689

7,94255

0,12590

27 '

28

23,88386

190,69889

0,00524

0,04187

7,98442

0,12524

28

29

26,74993

214,58275

0,00466

0,03738

8,02181

0,12466

29

30

29,95992

241,33268

0,00414

0,03338

8,05518

0,12414

30

31

33,55511

271,29261

0,00369

0,02980

8,08499

0,12369

31

32

37,58172

304,84772

0,00328

0,02661

8,11159

0,12328

32

33

42,09153

342,42945

0,00292

0,02376

8,13535

0,12292

33

34

47,14251

384,52098

0,00260

0,02121

8,15656

0,12260

34

35

52,79962

431,66350

0,00232

0,01894

8,17550

0,12232

35

36

59,13557

484,46312

0,00206

0,01691

8,19241

0,12206

36

37

66,23184

543,59870

0,00184

0,01510

8,20751

0,12184

37

38

74,17966

609,83053

0,00164

0,01348

8,22099

0,12164

38

39

83,08122

684,01020

0,00146

0,01204

8,23303

0,12146

39

40

93,05097

767,09142

0,00130

0,01075

8,24378

0,12130

40


 

12,00 %

6 функцій грошової одиниці

12,00 %

(нарахування процентів щорічно)

Рік

Майбутня вартість одиниці

Майбутня вартість аннуітету

Фактор фонду відшкодування

Поточна вартість одиниці

Поточна вартість одиничного аннуітету

Внесок на амортизацію грошової одиниці

Рік

1

1,12000

1,00000

1,00000

0,89286

0,89286

1,12000

1

2

1,25440

2,12000

0,47170

0,79719

1,69005

0,59170

2

3

1,40493

3,37440

0,29635

0,71178

2,40183

0,41635

3

4

1,57352

4,77933

0,20923

0,63552

3,03735

0,32923

4

5

1,76234

6,35285

0,15741

0,56743

3,60478

0,27741

5

6

1,97382

8,11519

0,12323

0,50663

4,11141

0,24323

6

7

2,21068

10,08901

0,09912

0,45235

4,56376

0,21912

7

8

2,47596

12,29969

0,08130

0,40388

4,96764

0,20130

8

9

2,77308

14,77566

0,06768

0,36061

5,32825

0,18768

9

10

3,10585

17,54873

0,05698

0,32197

5,65022

0,17698

10

11

3,47855

20,65458

0,04842

0,28748

5,93770

0,16842

11

12

3,89598

24,13313

0,04144

0,25668

6,19437

0,16144

12

13

4,36349

28,02911

0,03568

0,22917

6,42355

0,15568

13

14

4,88711

32,39260

0,03087

0,20462

6,62817

0,15087

14

15

5,47357

37,27971

0,02682

0,18270

6,81086

0,14682

15

16

6,13039

42,75328

0,02339

0,16312

6,97399

0,14339

16

17

6,86604

48,88367

0,02046

0,14564

7,11963

0,14046

17

18

7,68997

55,74971

0,01794

0,13004

7,24967

0,13794

18.

19

8,61276

63,43968

0,01576

0,11611

7,36578

0,13576

19

20

9,64629

72,05244

0,01388

0,10367

7,46944

0,13388

20

21

10,80385

81,69873

0,01224

0,09256

7,56200

0,13224

21

22

12,10031

92,50258

0,01081

0,08264

7,64465

0,13081

22

23

13,55235

104.60289

0,00956

0,07379

7,71843

0,12956

23

24

15,17863

118,15524

0,00846

0,06588

7,78432

0,12846

24

25

17,00006

133,33386

0,00750

0,05882

7,84314

0,12750

25

26

19,04007

150,33393

0,00665

0,05252

7,89566

0,12665

26

27

21,32488

169,37401

0,00590

0,04689

7,94255

0,12590

27 '

28

23,88386

190,69889

0,00524

0,04187

7,98442

0,12524

28

29

26,74993

214,58275

0,00466

0,03738

8,02181

0,12466

29

30

29,95992

241,33268

0,00414

0,03338

8,05518

0,12414

30

31

33,55511

271,29261

0,00369

0,02980

8,08499

0,12369

31

32

37,58172

304,84772

0,00328

0,02661

8,11159

0,12328

32

33

42,09153

342,42945

0,00292

0,02376

8,13535

0,12292

33

34

47,14251

384,52098

0,00260

0,02121

8,15656

0,12260

34

35

52,79962

431,66350

0,00232

0,01894

8,17550

0,12232

35

36

59,13557

484,46312

0,00206

0,01691

8,19241

0,12206

36

37

66,23184

543,59870

0,00184

0,01510

8,20751

0,12184

37

38

74,17966

609,83053

0,00164

0,01348

8,22099

0,12164

38

39

83,08122

684,01020

0,00146

0,01204

8,23303

0,12146

39

40

93,05097

767,09142

0,00130

0,01075

8,24378

0,12130

40


 

12,00 %

6 функцій грошової одиниці

12,00 %

(нарахування процентів щорічно)

Рік

Майбутня вартість одиниці

Майбутня вартість аннуітету

Фактор фонду відшкодування

Поточна вартість одиниці

Поточна вартість одиничного аннуітету

Внесок на амортизацію грошової одиниці

Рік

1

1,12000

1,00000

1,00000

0,89286

0,89286

1,12000

1

2

1,25440

2,12000

0,47170

0,79719

1,69005

0,59170

2

3

1,40493

3,37440

0,29635

0,71178

2,40183

0,41635

3

4

1,57352

4,77933

0,20923

0,63552

3,03735

0,32923

4

5

1,76234

6,35285

0,15741

0,56743

3,60478

0,27741

5

6

1,97382

8,11519

0,12323

0,50663

4,11141

0,24323

6

7

2,21068

10,08901

0,09912

0,45235

4,56376

0,21912

7

8

2,47596

12,29969

0,08130

0,40388

4,96764

0,20130

8

9

2,77308

14,77566

0,06768

0,36061

5,32825

0,18768

9

10

3,10585

17,54873

0,05698

0,32197

5,65022

0,17698

10

11

3,47855

20,65458

0,04842

0,28748

5,93770

0,16842

11

12

3,89598

24,13313

0,04144

0,25668

6,19437

0,16144

12

13

4,36349

28,02911

0,03568

0,22917

6,42355

0,15568

13

14

4,88711

32,39260

0,03087

0,20462

6,62817

0,15087

14

15

5,47357

37,27971

0,02682

0,18270

6,81086

0,14682

15

16

6,13039

42,75328

0,02339

0,16312

6,97399

0,14339

16

17

6,86604

48,88367

0,02046

0,14564

7,11963

0,14046

17

18

7,68997

55,74971

0,01794

0,13004

7,24967

0,13794

18.

19

8,61276

63,43968

0,01576

0,11611

7,36578

0,13576

19

20

9,64629

72,05244

0,01388

0,10367

7,46944

0,13388

20

21

10,80385

81,69873

0,01224

0,09256

7,56200

0,13224

21

22

12,10031

92,50258

0,01081

0,08264

7,64465

0,13081

22

23

13,55235

104.60289

0,00956

0,07379

7,71843

0,12956

23

24

15,17863

118,15524

0,00846

0,06588

7,78432

0,12846

24

25

17,00006

133,33386

0,00750

0,05882

7,84314

0,12750

25

26

19,04007

150,33393

0,00665

0,05252

7,89566

0,12665

26

27

21,32488

169,37401

0,00590

0,04689

7,94255

0,12590

27 '

28

23,88386

190,69889

0,00524

0,04187

7,98442

0,12524

28

29

26,74993

214,58275

0,00466

0,03738

8,02181

0,12466

29

30

29,95992

241,33268

0,00414

0,03338

8,05518

0,12414

30

31

33,55511

271,29261

0,00369

0,02980

8,08499

0,12369

31

32

37,58172

304,84772

0,00328

0,02661

8,11159

0,12328

32

33

42,09153

342,42945

0,00292

0,02376

8,13535

0,12292

33

34

47,14251

384,52098

0,00260

0,02121

8,15656

0,12260

34

35

52,79962

431,66350

0,00232

0,01894

8,17550

0,12232

35

36

59,13557

484,46312

0,00206

0,01691

8,19241

0,12206

36

37

66,23184

543,59870

0,00184

0,01510

8,20751

0,12184

37

38

74,17966

609,83053

0,00164

0,01348

8,22099

0,12164

38

39

83,08122

684,01020

0,00146

0,01204

8,23303

0,12146

39

40

93,05097

767,09142

0,00130

0,01075

8,24378

0,12130

40

 


16,00 %

6 функцій грошової одиниці

16,00 %

(нарахування процентів щорічно)

Рік

Майбутня вартість одиниці

Майбутня вартість аннуітету

Фактор фонду відшкодування

Поточна вартість одиниці

Поточна вартість одиничного аннуітету

Внесок на амортизацію грошової одиниці

Рік

1

1,16000

1,00000

1,00000

0,86207

0,86207

1,16000

1

2

1,34560

2,16000

0,46296

0,74316

1,60523

0,62296

2

3

1,56090

3,50560

0,28526

0,64066

2,24589

0,44526

3

4

1,81064

5,06650

0,19738

0,55229

2,79818

0,35738

4

5

2,10034

6,87714

0,14541

0,47611

3,27429

0,30541

5

6

2,43640

8,97748

0,11139

0,41044

3,68474

0,27139

6

7

2,82622

11,41387

0,08761

0,35383

4,03857

0,24761

7

8

3,27841

14,24009

0,07022

0,30503

4,34359

0,23022

8

9

3,80296

17,51851

0,05708

0,26295

4,60654

0,21708

9

10

4,41143

21,32147

0,04690

0,22668

4,83323

0,20690

10

11

5,11726

25,73290

0,03886

0,19542

5,02864

0,19886

11

12

5,93603

30,85017

0,03241

0,16846

5,19711

0,19241

12

13

6,88579

36,78620

0,02718

0,14523

5,34233

0,18718

13

14

7,98752

43,67199

0,02290

0,12520

5,46753

0,18290

14

15

9,26552

51,65950

0,01936

0,10793

5,57546

0,17936

15

16

10,74800

60,92502

0,01641

0,09304

5,66850

0,17641

16

17

12,46768

71,67303

0,01395

0,08021

5,74870

0,17395

17

18

14,46251

84,14071

0,01188

0,06914

5,81785

0,17188

18

19

16,77652

98.60323

0,01014

0,05961

5,87746

0,17014

19

20

19,46076

115,37974

0,00867

0,05139

5,92884

0,16867

20

21

22,57448

134,84050

0,00742

0,04430

5,97314

0,16742

21

22

26,18640

157,41498

0,00635

0,03819

6,01133

0,16635

22

23

30,37622

183,60138

0,00545

0,03292

6,04425

0,16545

23

24

35,23641

213,97759

0,00467

0,02838

6,07263

0,16467

24

25

40,87424

249,21401

0,00401

0,02447

6,09709

0,16401

25

26

47,41412

290,08825

0,00345

0,02109

6,11818

0,16345

26

27

55,00038

337,50237

0,00296

0,01818

6,13636

0,16296

27

28

63,80044

392,50275

0,00255

0,01567

6,15204

0,16255

28

29

74,00851

456,30318

0,00219

0,01351

6,16555

0,16219

29

30

85,84987

530,31173

0,00189

0,01165

6,17720

0,16189

30

31

99,58585

616,16161

0,00162

0,01004

6,18724

0,16162

31

32

115,51958

715,74747

0,00140

0,00866

6,19590

0,16140

32

33

134,00272

831,26706

0,00120

0,00746

6,20336

0,16120

33

34

155,44315

965,26979

0,00104

0,00643

6,20979

0,16104

34

35

180,31405

1120,71296

0,00089

0,00555

6,21534

0,16089

35

36

209,16430

1301,02703

0,00077

0,00478

6,22012

0,16077

36

37

242,63059

1510,19135

0,00066

0,00412

6,22424

0,16066

37

38

281,45152

1752,82197

0,00057

0,00355

6,22779

0,16057

38

39

326,48376

2034,27348

0,00049

0,00306

6,23086

0,16049

39

40

378,72116

2360,75724

0,00042

0,00264

6,23350

0,16042

40

 


17,00 %

6 функцій грошової одиниці

17,00 %

(нарахування процентів щорічно)

Рік

Майбутня вартість одиниці

Майбутня вартість аннуітету

Фактор фонду відшкодування

Поточна вартість одиниці

Поточна вартість одиничного аннуітету

Внесок на амортизацію грошової одиниці

Рік

1

1,17000

1,00000

1,00000

0,85470

0,85470

1,17000

1

2

1,36890

2,17000

0,46083

0,73051

1,58521

0,63083

2

3

1,60161

3,53890

0,28257

0,62437

2,20958

0,45257

3

4

1,87389

5,14051

0,19453

0,53365

2,74324

0,36453

4

5

2,19245

7,01440

0,14256

0,45611

3,19935

0,31256

5

6

2,56516

9,20685

0,10861

0,38984

3,58918

0,27861

6

7

3,00124

11,77201

0,08495

0,33320

3,92238

0,25495

7

8

3,51145

14,77325

0,06769

0,28478

4,20716

0,23769

8

9

4,10840

18,28471

0,05469

0,24340

4,45057

0,22469

9

10

4,80683

22,39311

0,04466

0,20804

4,65860

0,21466

10

11

5,62399

27,19994

0,03676

0,17781

4,83641

0,20676

11

12

6,58007

32,82393

0,03047

0,15197

4,98839

0,20047

12

13

7,69868

39,40399

0,02538

0,12989

5,11828

0,19538

13

14

9,00745

47,10267

0,02123

0,11102

5,22930

0,19123

14

15

10,53872

56,11013

0,01782

0,09489

5,32419

0,18782

15

16

12,33030

66,64885

0,01500

0,08110

5,40529

0,18500

16

17

14,42646

78,97915

0,01266

0,06932

5,47461

0,18266

17

18

16,87895

93,40561

0,01071

0,05925

5,53385

0,18071

18

19

19,74838

110,28456

0,00907

0,05064

5,58449

0,17907

19

20

23,10560

130,03294

0,00769

0,04328

5,62777

0,17769

20

21

27,03355

153,13854

0,00653

0,03699

5,66476

0,17653

21

22

31,62926

180,17209

0,00555

0,03162

5,69637

0,17555

22

23

37,00623

211,80135

0,00472

0,02702

5,72340

0,17472

23

24

43,29729

248,80758

0,00402

0,02310

5,74649

0,17402

24

25

50,65,783

292,10486

0,00342

0,01974

5,76623

0,17342

25

26

59,26966

342,76269

0,00292

0,01687

5,78311

0,17292

26

27

69,34550

402,03235

0,00249

0,01442

5,79753

0,17249

27

28

81,13424

471,37785

0,00212

0,01233

5,80985

0,17212

28

29

94,92706

552,51209

0,00181

0,01053

5,82039

0,17181

29

30

111,06466

647,43914

0,00154

0,00900

5,82939

0,17154

30

31

129,94565

758,50380

0,00132

0,00770.

5,83709

0,17132

31

32

152,03641

888,44944

0,00113

0,00658

5,84366

0,17113

32

33

177,88260

1040,48585

0,00096

0,00562

5,84928

0,17096

33

34

208,12264

1218,36845

0,00082

0,00480

5,85409

0,17082

34

35

243,50349

1426,49108

0,00070

0,00411

5,85820

0,17070

35

36

284,89908

1669,99457

0,00060

0,00351

5,86171

0,17060

36

37

333,33192

1954,89365

0,00051

0,00300

5,86471

0,17051

37

38

389,99835

2288,22557

0,00044

0,00256

5,86727

0,17044

38

39

456,29807

2678,22393

0,00037

0,00219

5,86946

0,17037

39

40

533,86875

3134,52200

0,00032

0,00187

5,87133

0,17032

40

 


18,00 %

6 функцій грошової одиниці

18,00 %

(нарахування процентів щорічно)

Рік

Майбутня вартість одиниці

Майбутня вартість аннуітету

Фактор фонду відшкодування

Поточна вартість одиниці

Поточна вартість одиничного аннуітету

Внесок на амортизацію грошової одиниці

Рік

1

1,18000

1,00000

1,00000

0,84746

0,84746

1,18000

1

2

1,39240

2,18000

0,45872

0,71818

1,56564

0,63872

2

3

1,64303

3,57240

0,27992

0,60863

2,17427

0,45992

3

4

1,93878

5,21543

0.19174

0,51579

2,69006

0,37174

4

5

2,28776

7,15421

0,13978

0,43711

3,12717

0,31978

5

6

2,69955

9,44197

0,10591

0,37043

3,49760

0,28591

6

7

3,18547

12,14152

0,08236

0,31393

3,81153

0,26236

7

8

3,75886

15,32700

0,06524

0,26604

4,07757

0,24524

8

9

4,43545

19,08586

0,05239

0,22546

4,30302

0,23239

9

10

5,23384

23,52131

0,04251

0,19106

4,49409

0,22251

10

11

6,17593

28,75515

0,03478

0,16192

4,65601

0,21478

11

12

7,28759

34,93107

0,02863

0,13722

4,79322

0,20863

12

13

8,59936

42,21866

0,02369

0,11629

4,90951

0,20369

13

14

10,14724

50,81802

0,01968

0,09855

5,00806

0,19968

14

15

11,97375

60,96527

0,01640

0,08352

5,09158

0,19640

15

16

14,12902

72,93902

0,01371

0,07078

5,16235

0,19371

16

17

16,67225

87,06804

0,01149

0,05998

5,22233

0,19149

17

18

19,67325

103,74029

0,00964

0,05083

5,27316

0,18964

18

19

23,21444

123,41354

0,00810

0,04308

5,31624

0,18810

19

20

27,39304

146,62798

0,00682

0,03651

5,35275

0,18682

20

21

32,32378

174,02102

0,00575

0,03094

5,38368

0.18575

21

22

38,14207

206,34481

0,00485

0,02622

5,40990

0,18485

22

23

45,00764

244,48687

0,00409

0,02222

5,43212

0,18409

23

24

53,10901

289,49451

0,00345

0,01883

5,45095

0,18345

24

25

62,66864

342,60352

0,00292

0,01596

5,46691

0,18292

25

26

73,94899

405,27216

0,00247

0,01352

5,48043

0,18247

26

27

87,25981

479,22115

0,00209

0,01146

5,49189

0,18209

27

28

102,96658

566,48096

0,00177

0,00971

5,50160

0,18177

28

29

121,50056

669,44754

0,00149

0,00823

5,50983

0,18149

29

30

143,37066

790,94810

0,00126

0,00697

5,51681

0,18126

30

31

169,17739

934,31877

0,00107

0,00591

5,52272

0,18107

31

32

199,62932

1103,49615

0,00091

0,00501

5,52773

0,18091

32

33

235,56259

1303,12547

0,00077

0,00425

5,53197

0,18077

33

34

277,96386

1538,68806

0,00065

0,00360

5,53557

0,18065

34

35

327,99736

1816,65193

0,00055

0,00305

5,53862

0,18055

35

36

387,03689

2144,64929

0,00047

0,00258

5,54120

0,18047

36

37

456,70353

2531,68617

0,00039

0,00219

5,54339

0,18040

37

38

538,91017

2988,38970

0,00033

0,00186

5,54525

0,18033

38

39

635,91400

3527,29987

0,00028

0,00157

5,54682

0,18028

39

40

750,37853

4163,21387

0,00024

0,00133

5,54815

0,18024

40


 

19,00 %

6 функцій грошової одиниці

19,00 %

(нарахування процентів щорічно)

Рік

Майбутня вартість одиниці

Майбутня вартість аннуітету

Фактор фонду відшкодування

Поточна вартість одиниці

Поточна вартість одиничного аннуітету

Внесок на амортизацію грошової одиниці

Рік

1

1,19000

1,00000

1,00000

0,84034

0,84034

1,19000

1

2

1,41610

2,19000

0,45662

0,70616

1,54650

0,64662

2

3

1,68516

3,60610

0,27731

0,59342

2,13992

0,46731

3

4

2,00534

5,29126

0,18899

0,49867

2,63859

0,37899

4

5

2,38635

7,29660

0,13705

0,41905

3,05763

0,32705

5

6

2,83976

9,68295

0,10327

0,35214

3,40978

0,29327

6

7

3,37932

12,52271

0,07985

0,29592

3,70570

0,26985

7

8

4,02139

15,90203

0,06289

0,24867

3,95437

0,25289

8

9

4,78545

19,92341

0,05019

0,20897

4,16333

0,24019

9

10

5,69468

24,70886

0,04047

0,17560

4,33893

0,23047

10

11

6,77667

30,40355

0,03289

0,14757

4,48650

0,22289

11

12

8,06424

37,18022

0,02690

0,12400

4,61050

0,21690

12

13

9,59645

45,24446

0,02210

0,10421

4,71471

0,21210

13

14

11,41977

54,84091

0,01823

0,08757

4,80228

0.20823

14

15

13,58953

66,26068

0,01509

0,07359

4,87586

0,20509

15

16

16,17154

79,85021

0,01252

0,06184

4,93770

0,20252

16

17

19,24413

96,02175

0,01041

0,05196

4,98966

0,20041

17

18

22,90052

115,26588

0,00868

0,04367

5,03333

0,19868

18

19

27,25162

138,16640

0,00724

0,03670

5,07003

0,19724

19

20

32,42942

165,41801

0,00605

0,03084

5,10086

0,19605

20

21

38,59101

197,84744

0,00505

0,02591

5,12677

0,19505

21

22

45,92330

236,43845

0,00423

0,02178

5,14855

0,19423

22

23

54,64873

282,36175

0,00354

0,01830

5,16685

0,19354

23

24

65,03199

337,01048

0,00297

0,01538

5,18223

0,19297

24

25

77,38807

402,04248

0,00249

0,01292

5,19515

0,19249

25

26

92,09180

479,43055

0,00209

0,01086

5,20601

0,19209

26

27

109,58924

571,52235

0,00175

0,00912

5,21513

0,19175

27

28

130,41120

681,11159

0,00147

0,00767

5,22280

0,19147

28

29

155,18933

811,52279

0,00123

0,00644

5,22924

0,19123

29

30

184,67530

966,71212

0,00103

0,00541

5,23466

0,19103

30

31

219,76361

1151,38742

0,00087

0,00455

5,23921

0,19087

31

32

261,51869

1371,15103

0,00073

0,00382

5,24303

0,19073

32

33

311,20724

1632,66972

0,00061

0,00321

5,24625

0,19061

33

34

370,33662

1943,87697

0,00051

0,00270

5,24895

0,19051

34

35

440,70058

2314,21359

0,00043

0,00227

5,25122

0,19043

35

36

524,43368

2754,91416

0,00036

0,00191

5,25312

0,19036

36

37

624,07608

3279,34785

0,00030

0,00160

5,25472

0,19030

37

38

742,65054

3903,42393

0,00026

0,00135

5,25607

0,19026

38

39

883,75414

4646,07447

0,00022

0,00113

5,25720

0,19022

39

40

1051,66742

5529,82861

0,00018

0,00095

5,25815

0,19018

40

 


20,00 %

6 функцій грошової одиниці

20,00 %

(нарахування процентів щорічно)

Рік

Майбутня вартість одиниці

Майбутня вартість аннуітету

Фактор фонду відшкодування

Поточна вартість одиниці

Поточна вартість одиничного аннуітету

Внесок на амортизацію грошової одиниці

Рік

1

1,20000

1,00000

1,00000

0,83333

0,83333

1,20000

1

2

1,44000

2,20000

0,45455

0,69444

1,52778

0,65455

2

3

1,72800

3,64000

0,27473

0,57870

2,10648

0,47473

3

4

2,07360

5,36800

0,18629

0,48225

2,58873

0,38629

4

5

2,48832

7,44160

0,13438

0,40188

2,99061

0,33438

5

6

2,98598

9,92992

0,10071

0,33490

3,32551

0,30071

6

7

3,58318

12,91590

0,07742

0,27908

3,60459

0,27742

7

8

4,29982

16,49908

0,06061

0,23257

3,83716

0,26061

8

9

5,15978

20,79890

0,04808

0,19381

4,03097

0,24808

9

10

6,19174

25,95868

0,03852

0,16151

4,19247

0,23852

10

11

7,43008

32,15042

0,03110

0,13459

4,32706

0,23110

И

12

8,91610

39,58050

0,02526

0,11216

4,43922

0,22526

12

13

10,69932

48,49660

0,02062

0,09346

4,53268

0,22062

13

14

12.83919

59,19592

0,01689

0,07789

4,61057

0,21689

14

15

15.40702

72,03511

0,01388

0,06491

4,67547

0,21388

15

16

18,48843

87,44213

0,01144

0,05409

4,72956

0,21144

16

17

22,18611

105,93056

0,00944

0,04507

4,77463

0,20944

17

18

26,62333

128,11667

0,00781

0,03756

4,81219

0,20781

18

19

31,94800

154,74000

0,00646

0,03130

4,84350

0,20646

19

20

38,33760

186,68801

0,00536

0,02608

4,86958

0,20536

20

21

46,00512

225,02561

0,00444

0,02174

4,89132

0,20444

21

22

55,20615

271,03073

0,00369

0,01811

4,90943

0,20369

22

23

66,24738

326,23688

0,00307

0,01509

4,92453

0,20307

23

24

79,49685

392,48425

0,00255

0,01258

4,93710

0,20255

24

25

95,39622

471,98111

0,00212

0,01048

4,94759

0,20212

25

26

114,47547

567,37733

0,00176

0,00874

4,95632

0,20176

26

27

137,37056

681,85280

0,00147

0,00728

4,96360

0,20147

27

28

164,84467

819,22336

0,00122

0,00607

4,96967

0,20122

28

29

197,81361

984,06803

0,00102

0,00506

4,97472

0,20102

29

30

237,37633

1181,88164

0,00085

0,00421

4,97894

0,20085

30

31

284,85160

1419,25797

0,00070

0,00351

4,98245

0,20070

31

32

341,82192

1704,10957

0,00059

0,00293

4,98537

0,20059

32

33

410,18630

2045,93149

0,00049

0,00244

4,98781

0,20049

33

34

492,22357

2456,11779

0,00041

0,00203

4,98984

0,20041

34

35

590,66828

2948,34136

0,00034

0,00169

4,99153

0,20034

35

36

708,80194

3539,00964

0,00028

0,00141

4,99295

0,20028

36

37

850,56233

4247,81158

0,00024

0,00118

4,99412

0,20024

37

38

1020,67480

5098,37391

0,00020

0,00098

4,99510

0,20020

38

39

1224,80976

6119,04870

0,00016

0,00082

4,99592

0,20016

39

40

1469,77171

7343,85846

0,00014

0,00068

4,99660

0,20014

40

 


 

21,00 %

6 функцій грошової одиниці

21,00 %

(нарахування процентів щорічно)

Рік

Майбутня вартість одиниці

Майбутня вартість аннуітету

Фактор фонду відшкодування

Поточна вартість одиниці

Поточна вартість одиничного аннуітету

Внесок на амортизацію грошової одиниці

Рік

1

1,21000

1,00000

1,00000

0,82645

0,82645

1,21000

1

2

1,46410

2,21000

0,45249

0,68301

1,50946

0,66249

2

3

1,77156

3,67410

0,27218

0,56447

2,07393

0,48218

3

4

2,14359

5,44566

0,18363

0,46651

2,54044

0,39363

4

5

2,59374

7,58925

0,13177

0,38554

2,92598

0,34177

5

6

3,13843

10,18299

0,09820

0,31863

3,24462

0,30820

6

7

3,79750

13,32142

0,07507

0,26333

3,50795

0,28507

7

8

4,59497

17,11892

0,05841

0,21763

3,72558

0,26841

8

9

5,55992

21,71389

0,04605

0,17986

3,90543

0,25605

9

10

6,72750

27,27381

0,03667

0,14864

4,05408

0,24667

10

11

8,14027

34,00131

0,02941

0,12285

4,17692

0,23941

11

12

9,84973

42,14158

0,02373

0,10153

4,27845

0,23373

12

13

11,91818

51,99131

0,01923

0,08391

4,36236

0,22923

13

14

14,42099

63,90949

0,01565

0,06934

4,43170

0,22565

14

15

17,44940

78,33048

0,01277

0,05731

4,48901

0,22277

15

16

21,11377

95,77988

0,01044

0,04736

4,53637

0,22044

16

17

25,54767

116,89366

0,00855

0,03914

4,57551

0,21855

17

18

30,91268

142,44133

0,00702

0,03235

4,60786

0,21702

18

19

37,40434

173,35400

0,00577

0,02673

4,63460

0,21577

19

20

45,25925

210,75834

0,00474

0,02209

4,б5669

0,21474

20

21

54,76369

256,01759

0,00391

0,01826

4,67495

0,21391

21

22

66,26407

310,78129

0,00322

0,01509

4,69004

0,21322

22

23

80,17952

377,04535

0,00265

0,01247

4.70251

0,21265

23

24

97,01722

457,22488

0,00219

0,01031

4,71282

0,21219

24

25

117,39084

554,24210

0,00180

0,00852

4,72134

0,21180

25

26

142,04291

671,63294

0,00149

0,00704

4,72838

0,21149

26

27

171,87192

813,67585

0,00123

0,00582

4,73420

0,21123

27

28

207,96503

985,54777

0,00101

0,00481

4,73901

0,21101

28

29

251,63768

1193,51279

0,00084

0,00397

4,74298

0,21084

29

30

304,48159

1445,15047

0,00069

0,00328

4,74627

0,21069

30

31

368,42272

1749,63206

0,00057

0,00271

4,74898

0,21057

31

32

445,79149

2118,05479

0,00047

0,00224

4,75122

0,21047

32

33

539,40770

2563,84628

0,00039

0,00185

4,75308

0,21039

33

34

652,68332

3103,25398

0,00032

0,00153

4,75461

0,21032

34

35

789,74681

3755,93729

0,00027

0,00127

4,75588

0,21027

35

36

955,59363

4545,68410

0,00022

0,00105

4,75692

0,21022

36

37

1156,26829

5501,27773

0,00018

0,00086

4,75779

0,21018

37

38

1399,08462

6657,54602

0,00015

0,00071

4,75850

0,21015

38

39

1692,89238

8056,63064

0,00012

0,00059

4,75909

0,21012

39

40

2048,39977

9749,52302

0,00010

0,00049

4,75958

0,21010

40

 


22,00 %

6 функцій грошової одиниці

22,00 %

(нарахування процентів щорічно)

Рік

Майбутня вартість одиниці

Майбутня вартість аннуітету

Фактор фонду відшкодування

Поточна вартість одиниці

Поточна вартість одиничного аннуітету

Внесок на амортизацію грошової одиниці

Рік

1

1,22000

1,00000

1,00000

0,81967

0,81967

1,22000

1

2

1,48840

2,22000

0,45045

0,67186

1,49153

0,67045

2

3

1,81585

3,70840

0,26966

0,55071

2,04224

0,48966

3

4

2,21533

5,52425

0,18102

0,45140

2,49364

0,40102

4

5

2,70271

7,73958

0,12921

0,37000

2,86364

0,34921

5

6

3,29730

10,44229

0,09576

0,30328

3,16692

0,31576

6

7

4,02271

13,73959

0,07278

0,24859

3,41551

0,29278

"7

8

4,90771

17,76231

0,05630

0,20376

3,61927

0,27630

8

9

5,98740

22,67001

0,04411

0,16702

3,78628

0,26411

9

10

7,30463

28,65742

0,03489

0,13690

3,92318

0,25489

10

11

8,91165

35,96205

0,02781

0,11221

4,03540

0,24781

11

12

10,87221

44,87370

0,02228

0,09198

4,12737

0,24228

12

13

13,26410

55,74591

0,01794

0,07539

4,20277

0,23794

13

14

16,18220

69,01001

0,01449

0,06180

4,26456

0,23449

14

15

19,74229

85,19221

0,01174

0,05065

4,31522

0,23174

15

16

24,08559

104,93450

0,00953

0,04152

4,35673

0,22953

16

17

29,38442

129,02009

0,00775

0,03403

4,39077

0,22775

17

18

35,84899

158,40451

0,00631

0,02789

4,41866

0,22631

18

19

43,73577

194,25350

0,00515

0,02286

4,44152

0,22515

19

20

53,35764

237,98927

0,00420

0,01874

4,46027

0,22420

20

21

65,09632

291,34691

0,00343

0,01536

4,47563

0,22343

21

22

79,41751

356,44323

0,00281

0,01259

4,48822

0,22281

22

23

96,88936

435,86074

0,00229

0,01032

4,49854

0,22229

23

24

118,20502

532,75010

0,00188

0,00846

4,50700

0,22188

24

25

144,21013

650,95512

0,00154

0,00693

4,51393

0,22154

25

26

175,93635

795,16525

0,00126

0,00568

4,51962

0,22126

26

27

214,64235

971,10160

0,00103

0,00466

4,52428

0,22103

27

28

261,86367

1185,74395

0,00084

0,00382

4,52810

0,22084

28

29

319,47367

1447,60762

0,00069

0,00313

4,53123

0,22069

29

30

389,75788

1767,08130

0,00057

0,00257

4,53379

0,22057

30

31

475,50462

2156,83918

0,00046

0,00210

4,53590

0,22046

31

32

580,11563

2632,34379

0,00038

0,00172

4,53762

0,22038

32

33

707,74107

3212,45943

0,00031

0,00141

4,53903

0,22031

33

34

863,44410

3920,20050

0,00026

0,00116

4.54019

0,22026

34

35

1053,40181

4783,64460

0,00021

0,00095

4,54114

0,22021

35

36

1285,15020

5837,04641

0,00017

0,00078

4,54192

0,22017

36

37

1567,88325

7122,19661

0,00014

0,00064

4,54256

0,22014

37

38

1912,81756

8690,07986

0,00012

0,00052

4,54308

0,22012

38

39

2333,63742

10602,89741

0,00009

0,00043

4,54351

0,22009

39

40

2847,03765

12936,53483

0,00008

0,00035

4,54386

0,22008

40


 

23,00 %

6 функцій грошової одиниці

23,00 %

(нарахування процентів щорічно)

Рік

Майбутня вартість одиниці

Майбутня вартість аннуітету

Фактор фонду відшкодування

Поточна вартість одиниці

Поточна вартість одиничного аннуітету

Внесок на амортизацію грошової одиниці

Рік

1

1,23000

1,00000

1,00000

0,81301

0,81301

1,23000

1

2

1,51290

2,23000

0,44843

0,66098

1,47399

0,67843

2

3

1,86087

3,74290

0,26717

0,53738

2,01137

0,49717

3

4

2,28887

5,60377

0,17845

0,43690

2,44827

0,40845

4

5

2,81531

7,89263

0,12670

0,35520

2,80347

0,35670

5

6

3,46283

10,70794

0,09339

0,28878

3,09225

0,32339

6

7

4,25928

14,17077

0,07057

0,23478

3,32704

0,30057

7

8

5,23891

18,43004

0,05426

0,19088

3,51792

0,28426

8

9

6,44386

23,66895

0,04225

0,15519

3,67310

0,27225

9

10

7,92595

30,11281

0,03321

0,12617

3,79927

0,26321

10

11

9,74891

38,03876

0,02629

0,10258

3,90185

0,25629

11

12

11,99116

47,78767

0,02093

0,08339

3,98524

0,25093

12

13

14,74913

59,77883

0,01673

0,06780

4,05304

0,24673

13

14

18,14143

74,52797

0,01342

0,05512

4,10816

0,24342

14

15

22,31396

92,66940

0,01079

0,04481

4,15298

0,24079

15

16

27,44617

114,98336

0,00870

0,03643

4,18941

0,23870

16

17

33,75879

142,42954

0,00702

0,02962

4,21904

0,23702

17

18

41,52332

176,18833

0,00568

0,02408

4,24312

0,23568

18

19

51,07368

217,71165

0,00459

0,01958

4,26270

0,23459

19

20

62,82063

268,78532

0,00372

0,01592

4,27862

0,23372

20

21

77,26937

331,60595

0,00302

0,01294

4,29156

0,23302

21

22

95,04133

408,87532

0,00245

0,01052

4,30208

0,23245

22

23

116,90083

503,91665

0,00198

0,00855

4,31063

0,23198

23

24

143,78802

620,81748

0,00161

0,00695

4,31759

0,23161

24

25

176,85927

764,60550

0,00131

0,00565

4,32324

0,23131

25

26

217,53690

941,46477

0,00106

0,00460

4,32784

0,23106

26

27

267,57039

1159,00167

0,00086

0,00374

4,33158

0,23086

27

28

329,11158

1426,57205

0,00070

0,00304

4,33462

0,23070

28

29

404,80724

1755,68363

0,00057

0,00247

4,33709

0,23057

29

30

497,91291

2160,49088

0,00046

0,00201

4,33909

0,23046

30

31

612,43288

2658,40379

0,00038

0,00163

4,34073

0,23038

31

32

753,29245

3270,83667

0,00031

0,00133

4,34205

0,23031

32

33

926,54971

4024,12912

0,00025

0,00108

4,34313

0,23025

33

34

1139,65615

4950,67883

0,00020

0,00088

4,34401

0,23020

34

35

1401,77707

6090,33498

0,00016

0,00071

4,34472

0,23016

35

36

1724,18580

7492,11205

0,00013

0,00058

4,34530

0,23013

36

37

2120,74855

9216,29786

0,00011

0,00047

4,34578

0,23011

37

38

2608,52072

11337,04640

0,00009

0,00038

4,34616

0,23009

38

39

3208,48050

13945,56712

0,00007

0,00031

4,34647

0,23007

39

40

3946,43102

17154,04762

0,00006

0,00025

4,34672

0,23006

40


 

24,00 %

6 функцій грошової одиниці

24,00 %

(нарахування процентів щорічно)

Рік

Майбутня вартість одиниці

Майбутня вартість аннуітету

Фактор фонду відшкодування

Поточна вартість одиниці

Поточна вартість одиничного аннуітету

Внесок на амортизацію грошової одиниці

Рік

1

1,24000

1,00000

1,00000

0,80645

0,80645

1,24000

1

2

1,53760

2,24000

0,44643

0,65036

1,45682

0,68643

2

3

1,90662

3,77760

0,26472

0,52449

1,98130

0,50472

3

4

2,36421

5,68422

0,17593

0,42297

2,40428

0,41593

4

5

2,93162

8,04844

0,12425

0,34111

2,74538

0,36425

5

6

3,63521

10,98006

0,09107

0,27509

3,02047

0,33107

6

7

4,50767

14,61528

0,06842

0,22184

3,24232

0,30842

7

8

5,58951

19,12294

0,05229

0,17891

3,42122

0,29229

8

9

6,93099

24,71245

0,04047

0,14428

3,56550

0,28047

9

10

8,59443

31,64344

0,03160

0,11635

3,68186

0,27160

10

11

10,65709

40,23786

0,02485

0,09383

3,77569

0,26485

11

12

13,21479

50,89495

0,01965

0,07567

3,85136

0,25965

12

13

16,38634

64,10974

0,01560

0,06103

3,91239

0,25560

13

14

20,31906

80,49608

0,01242

0,04921

3,96160

0,25242

14

15

25,19563

100,81513

0,00992

0,03969

4,00129

0,24992

15

16

31,24258

126,01077

0,00794

0,03201

4,03330

0,24794

16

17

38,74080

157,25335

0,00636

0,02581

4,05911

0,24636

17

18

48,03860

195,99415

0,00510

0,02082

4,07993

0,24510

18

19

59,56786

244,03275

0,00410

0,01679

4,09672

0,24410

19

20

73,86414

303,60060

0,00329

0,01354

4,11026

0,24329

20

21

91,59154

377,46475

0,00265

0,01092

4,12117

0,24265

21

22

113,57351

469,05629

0,00213

0,00880

4,12998

0,24213

22

23

140,83115

582,62979

0,00172

0,00710

4,13708

0,24172

23

24

174,63062

723,46094

0,00138

0,00573

4,14281

0,24138

24

25

216,54197

898,09156

0,00111

0,00462

4,14742

0,24111

25

26

268,51204

1114,63353

0,00090

0,00372

4,15115

0,24090

26

27

332,95493

1383,14557

0,00072

0,00300

4,15415

0,24072

27

28

412,86411

1716,10050

0,00058

0,00242

4,15657

0,24058

28

29

511,95149

2128,96461

0,00047

0,00195

4,15853

0,24047

29

30

634,81985

2640,91610

0,00038

0,00158

4,16010

0,24038

30

31

787,17661

3275,73595

0,00031

0,00127

4,16137

0,24031

31

32

976,09899

4062,91256

0,00025

0,00102

4,16240

0,24025

32

33

1210,36275

5039,01156

0,00020

0,00083

4,16322

0,24020

33

34

1500,84980

6249,37431

0,00016

0,00067

4,16389

0,24016

34

35

1861,05374

7750,22411

0,00013

0,00054

4,16443

0,24013

35

36

2307,70663

9611,27785

0,00010

0,00043

4,16486

0,24010

36

37

2861,55621

11918,98448

0,00008

0,00035

4,16521

0,24008

37

38

3548,32969

14780,54069

0,00007

0,00028

4,16549

0,24007

38

39

4399,92879

18328,87038

0,00005

0,00023

4,16572

0,24005

39

40

5455,91168

22728,79917

0,00004

0,00018

4,16590

0,24004

40

 


25,00 %

6 функцій грошової одиниці

25,00 %

(нарахування процентів щорічно)

Рік

Майбутня вартість одиниці

Майбутня вартість аннуітету

Фактор фонду відшкодування

Поточна вартість одиниці

Поточна вартість одиничного аннуітету

Внесок на амортизацію грошової одиниці

Рік

1

1,25000

1,00000

1,00000

0,80000

0,80000

1,25000

1

2

1,56250

2,25000

0,44444

0,64000

1,44000

0,69444

2

3

1,95313

3,81250

0,26230

0,51200

1,95200

0,51230

3

4

2,44141

5,76563

0,17344

0,40960

2,36160

0,42344

4

5

3,05176

8,20703

0,12185

0,32768

2,68928

0,37185

5

6

3,81470

11,25879

0,08882

0,26214

2,95142

0,33882

6

7

4,76837

15,07349

0,06634

0,20972

3,16114

0,31634

7

8

5,96046

19,84186

0,05040

0,16777

3.32891

0,30040

8

9

7,45058

25,80232

0,03876

0,13422

3,46313

0,28876

9

10

9,31323

33,25290

0,03007

0,10737

3,57050

0,28007

10

11

11,64163

42,56613

0,02349

0,08590

3,65640

0,27349

11

12

14,55192

54,20766

0,01845

0,06872

3,72512

0,26845

12

13

18,18989

68,75958

0,01454

0,05498

3,78010

0,26454

13

14

22,73737

86,94947

0,01150

0,04398

3,82408

0,26150

14

15

28,42171

109,68684

0,00912

0,03518

3,85926

0,25912

15

16

35,52714

138,10855

0,00724

0,02815

3,88741

0,25724

16

17

44,40892

173,63568

0,00576

0,02252

3,90993

0,25576

17

18

55,51115

218,04460

0,00459

0,01801

3,92794

0,25459

18

19

69,38894

273,55576

0,00366

0,01441

3,94235

0,25366

19

20

86,73617

342,94470

0,00292

0,01153

3,95388

0,25292

20

21

108,42022

429,68087

0,00233

0,00922

3,96311

0,25233

21

22

135,52527

538,10109

0,00186

0,00738

3,97049

0,25186

22

23

169,40659

673,62636

0,00148

0,00590

3,97639

0,25148

23

24

211,75824

843,03295

0,00119

0,00472

3,98111

0,25119

24

25

264,69780

1054,79118

0,00095

0,00378

3,98489

0,25095

25

26

330,87225

1319,48898

0,00076

0,00302

3,98791

0,25076

26

27

413,59031

1650,36123

0,00061

0,00242

3,99033

0,25061

27

28

516,98788

2063,95153

0,00048

0,00193

3,99226

0,25048

28

29

646,23485

2580,93941

0,00039

0,00155

3,99381

0,25039

29

30

807,79357

3227,17427

0,00031

0,00124

3,99505

0,25031

30

31

1009,74196

4034,96783

0,00025

0,00099

3.99604

0,25025

31

32

1262,17745

5044,70979

0,00020

0,00079

3,99683

0,25020

32

33

1577,72181

6306,88724

0,00016

0,00063

3,99746

0,25016

33

34

1972,15226

7884,60905

0,00013

0,00051

3,99797

0,25013

34

35

2465,19033

9856,76132

0,00010

0,00041

3,99838

0,25010

35

36

3081,48791

12321,95164

0,00008

0,00032

3,99870

0,25008

36

37

3851,85989

15403,43956

0,00006

0,00026

3,99896

0,25006

37

38

4814,82486

19255,29944

0,00005

0,00021

3,99917

0,25005

38

39

6018,53108

24070,12430

0,00004

0,00017

3,99934

0,25004

39

40

7523,16385

30088,65538

0,00003

0,00013

3,99947

0,25003

40

 


26,00 %

6 функцій грошової одиниці

26,00 %

(нарахування процентів щорічно)

Рік

Майбутня вартість одиниці

Майбутня вартість аннуітету

Фактор фонду відшкодування

Поточна вартість одиниці

Поточна вартість одиничного аннуітету

Внесок на амортизацію грошової одиниці

Рік

1

1,26000

1,00000

1,00000

0,79365

0,79365

1,26000

1

2

1,58760

2,26000

0,44248

0,62988

1,42353

0,70248

2

3

2,00038

3,84760

0,25990

0,49991

1,92344

0,51990

3

4

2,52047

5,84798

0,17100

0,39675

2,32019

0,43100

4

5

3,17580

8,36845

0,11950

0,31488

2.63507

0,37950

5

6

4,00150

11,54425

0,08662

0,24991

2,88498

0,34662

6

7

5,04189

15,54575

0,06433

0,19834

3,08332

0.32433

7

8

6,35279

20,58765

0,04857

0,15741

3,24073

0,30857

8

9

8,00451

26,94043

0,03712

0,12493

3,36566

0,29712

9

10

10,08569

34,94495

0,02862

0,09915

3,46481

0,28862

10

11

12,70796

45,03063

0,02221

0,07869

3,54350

0,28221

11

12

16,01203

57,73859

0,01732

0,06245

3,60595

0,27732

12

13

20,17516

73,75063

0,01356

0,04957

3.65552

0,27356

13

14

25,42070

93,92579

0,01065

0,03934

3,69485

0,27065

14

15

32,03009

119,34650

0,00838

0,03122

3,72607

0,26838

15

16

40,35791

151,37658

0,00661

0,02478

3,75085

0,26661

16

17

50,85097

191,73449

0,00522

0,01967

3,77052

0,26522

17

18

64,07222

242,58546

0,00412

0,01561

3,78613

0,26412

18

19

80,73099

306,65768

0,00326

0,01239

3,79851

0,26326

19

20

101,72105

387,38867

0,00258

0,00983

3,80834

0,26258

20

21

128,16852

489,10972

0,00204

0,00780

3,81615

0,26204

21

22

161,49234

617,27824

0,00162

0,00619

3,82234

0,26162

22

23

203,48034

778,77058

0,00128

0,00491

3,82725

0,26128

23

24

256,38523

982,25092

0,00102

0,00390

3,83115

0,26102

24

25

323,04539

1238,63615

0,00081

0,00310

3,83425

0,26081

25

26

407,03719

1561,68154

0,00064

0,00246

3.83670

0,26064

26

27

512,86685

1968,71873

0,00051

0,00195

3,83865

0,26051

27

28

646,21223

2481,58558

0,00040

0,00155

3,84020

0,26040

28

29

814,22740

3127,79781

0,00032

0,00123

3,84143

0,26032

29

30

1025,92652

3942,02521

0,00025

0,00097

3,84241

0,26025

30

31

1292,66740

4967,95172

0,00020

0,00077

3,84318

0,26020

31

32

1628,76091

6260,61913

0,00016

0,00061

3,84379

0,26016

32

33

2052,23873

7889,38004

0,00013

0,00049

3,84428

0,26013

33

34

2585,82079

9941,61877

0,00010

0,00039

3,84467

0,26010

34

35

3258,13417

12527,43956

0,00008

0,00031

3,84497

0,26008

35

36

4105,24902

15785,57373

0,00006

0,00024

3,84522

0,26006

36

37

5172,61372

19890,82274

0,00005

0,00019

3,84541

0,26005

37

38

6517,49324

25063,43647

0,00004

0,00015

3,84556

0,26004

38

39

8212,04142

31580,92971

0,00003

0,00012

3,84569

0,26003

39

40

10347,17212

39792,97113

0,00003

0,00010

3,84578

0,26003

40


 

27,00 %

6 функцій грошової одиниці

27,00 %

(нарахування процентів щорічно)

Рік

Майбутня вартість одиниці

Майбутня вартість аннуітету

Фактор фонду відшкодування

Поточна вартість одиниці

Поточна вартість одиничного аннуітету

Внесок на амортизацію грошової одиниці

Рік

1

1,27000

1,00000

1,00000

0,78740

0,78740

1,27000

1

2

1,61290

2,27000

0,44053

0,62000

1,40740

0,71053

2

3

2,04838

3,88290

0,25754

0,48819

1,89559

0,52754

3

4

2,60145

5,93128

0,16860

0,38440

2,27999

0,43860

4

5

3,30384

8,53273

0,11720

0,30268

2,58267

0,38720

5

6

4,19587

11,83657

0,08448

0,23833

2,82100

0,35448

6

7

5,32876

16,03244

0,06237

0,18766

3,00866

0,33237

7

8

6,76752

21,36120

0,04681

0,14776

3,15643

0,31681

8

9

8,59476

28,12872

0,03555

0,11635

3,27278

0,30555

9

10

10,91534

36,72348

0,02723

0,09161

3,36439

0,29723

10

11

13,86248

47,63882

0,02099

0,07214

3,43653

0,29099

11

12

17,60535

61,50130

0,01626

0,05680

3,49333

0,28626

12

13

22,35880

79,10665

0,01264

0,04473

3,53805

0,28264

13

14

28,39567

101,46545

0,00986

0,03522

3,57327

0,27986

14

15

36,06250

129,86112

0,00770

0,02773

3,60100

0,27770

15

16

45,79938

165,92362

0,00603

0,02183

3,62284

0,27603

16

17

58,16521

211,72300

0,00472

0,01719

3,64003

0,27472

17

18

73,86982

269,88821

0,00371

0,01354

3,65357

0,27371

18

19

93,81467

343,75803

0,00291

0,01066

3,66422

0,27291

19

20

119,14464

437,57271

0,00229

0,00839

3,67262

0,27229

20

21

151,31369

556,71734

0,00180

0,00661

3,67923

0,27180

21

22

192,16839

708,03103

0,00141

0,00520

3,68443

0,27141

22

23

244,05385

900,19942

0,00111

0,00410

3,68853

0,27111

23

24

309,94839

1144,25327

0,00087

0,00323

3,69175

0,27087

24

25

393,63446

1454,20166

0,00069

0,00254

3,69429

0,27069

25

26

499,91577

1847,83613

0,00054

0,00200

3,69629

0,27054

26

27

634,89304

2347,75190

0,00043

0,00158

3,69787

0,27043

27

28

806,31417

2982,64494

0,00034

0,00124

3,69911

0,27034

28

29

1024,01900

3788,95910

0,00026

0,00098

3,70009

0,27026

29

30

1300,50414

4812,97810

0,00021

0,00077

3,70086

0,27021

30

31

1651,64027

6113,48224

0,00016

0,00061

3,70146

0,27016

31

32

2097,58316

7765,12251

0,00013

0,00048

3,70194

0,27013

32

33

2663,93064

9862,70567

0,00010

0,00038

3,70231

0,27010

33

34

3383,19194

12526,63631

0,00008

0,00030

3,70261

0,27008

34

35

4296,65380

15909,82825

0,00006

0,00023

3,70284

0,27006

35

36

5456,75037

20206,48205

0,00005

0,00018

3,70302

0,27005

36

37

6930,07303

25663,23241

0,00004

0,00014

3,70317

0,27004

37

38

8801,19282

32593,30544

0,00003

0,00011

3,70328

0,27003

38

39

11177,51497

41394,49826

0,00002

0,00009

3,70337

0,27002

39

40

14195,44414

52572,01324

0,00002

0,00007

3,70344

0,27002

40

 


28,00 %

6 функцій грошової одиниці

28,00 %

(нарахування процентів щорічно)

Рік

Майбутня вартість одиниці

Майбутня вартість аннуітету

Фактор фонду відшкодування

Поточна вартість одиниці

Поточна вартість одиничного аннуітету

Внесок на амортизацію грошової одиниці

Рік

1

1,28000

1,00000

1,00000

0,78125

0,78125

1,28000

1

2

1,63840

2,28000

0,43860

0,61035

1,39160

0,71860

2

3

2,09715

3,91840

0,25521

0,47684

1,86844

0,53521

3

4

2,68435

6,01555

0,16624

0,37253

2,24097

0,44624

4

5

3,43597

8,69991

0,11494

0,29104

2,53201

0,39494

5

6

4,39805

12,13588

0,08240

0,22737

2,75938

0,36240

6

7

5,62950

16,53393

0,06048

0,17764

2,93702

0,34048

7

8

7,20576

22,16343

0,04512

0,13878

3,07579

0,32512

8

9

9,22337

29,36919

0,03405

0,10842

3,18421

0,31405

9

10

11,80592

38,59256

0,02591

0,08470

3,26892

0,30591

10

11

15,11157

50,39847

0,01984

0,06617

3,33509

0,29984

11

12

19,34281

65,51005

0,01526

0,05170

3,38679

0,29526

12

13

24,75880

84,85286

0,01179

0,04039

3,42718

0,29179

13

14

31,69127

109,61166

0,00912

0,03155

3,45873

0,28912

14

15

40,56482

141,30293

0,00708

0,02465

3,48339

0,28708

15

16

51,92297

181,86775

0,00550

0,01926

3,50265

0,28550

16

17

66,46140

233,79072

0,00428

0,01505

3,51769

0,28428

17

18

85,07059

300,25212

0,00333

0,01175

3,52945

0,28333

18

19

108,89036

385,32271

0,00260

0,00918

3,53863

0,28260

19

20

139,37966

494,21307

0,00202

0,00717

3,54580

0,28202

20

21

178,40597

633,59273

0,00158

0,00561

3,55141

0,28158

21

22

228,35964

811,99869

0,00123

0,00438

3,55579

0,28123

22

23

292,30033

1040,35833

0,00096

0,00342

3,55921

0,28096

23

24

374,14443

1332,65866

0,00075

0,00267

3,56188

0,28075

24

25

478,90487

1706,80309

0,00059

0,00209

3,56397

0,28059

25

26

612,99823

2185,70796

0,00046

0,00163

3,56560

0,28046

26

27

784,63774

2798,70619

0,00036

0,00127

3,56688

0,28036

27

28

1004,33630

3583,34393

0,00028

0,00100

3,56787

0,28028

28

29

1285,55047

4587,68023

0,00022

0,00078

3,56865

0,28022

29

30

1645,50460

5873,23070

0,00017

0,00061

3,56926

0,28017

30

31

2106,24589

7518,73530

0,00013

0,00047

3,56973

0,28013

31

32

2695,99475

9624,98120

0,00010

0,00037

3,57010

0,28010

32

33

3450,87328

12320,97595

0,00008

0,00029

3,57039

0,28008

33

34

4417,11780

15771,84923

0,00006

0,00023

3,57062

0,28006

34

35

5653,91079

20188,96703

0,00005

0,00018

3,57080

0,28005

35

36

7237,00582

25842,87782

0,00004

0,00014

3,57094

0,28004

36

37

9263,36746

33079,88364

0,00003

0,00011

3,57104

0,28003

37

38

11857,11036

42343,25110

0,00002

0,00008

3,57113

0,28002

38

39

15177,10127

54200,36145

0,00002

0,00007

3,57119

0,28002

39

40

19426,68965

69377,46273

0,00001

0,00005

3,57124

0,28001

40

 


29,00 %

6 функцій грошової одиниці

29,00 %

(нарахування процентів щорічно)

Рік

Майбутня вартість одиниці

Майбутня вартість аннуітету

Фактор фонду відшкодування

Поточна вартість одиниці

Поточна вартість одиничного аннуітету

Внесок на амортизацію грошової одиниці

Рік

1

1,29000

1,00000

1,00000

0,77519

0,77519

1,29000

1

2

1,66410

2,29000

0,43668

0,60093

1,37612

0,72668

2

3

2,14669

3,95410

0,25290

0,46583

1,84195

0,54290

3

4

2,76923

6,10079

0,16391

0,36111

2,20306

0,45391

4

5

3,57231

8,87002

0,11274

0,27993

2,48300

0,40274

5

6

4,60827

12,44232

0,08037

0,21700

2,70000

0,37037

6

7

5,94467

17,05060

0,05865

0,16822

2,86821

0,34865

7

8

7,66863

22,99527

0,04349

0,13040

2,99862

0,33349

8

9

9,89253

30,66390

0,03261

0,10109

3,09970

0,32261

9

10

12,76136

40,55643

0,02466

0,07836

3,17806

0,31466

10

11

16,46216

53,31779

0,01876

0,06075

3,23881

0,30876

11

12

21,23618

69,77995

0,01433

0,04709

3,28590

0,30433

12

13

27,39468

91,01613

0,01099

0,03650

3,32240

0,30099

13

14

35,33913

118,41081

0,00845

0,02830

3,35070

0,29845

14

15

45,58748

153,74995

0,00650

0,02194

3,37264

0,29650

15

16

58,80785

199,33743

0,00502

0,01700

3,38964

0,29502

16

17

75,86213

258,14528

0.00387

0,01318

3,40282

0,29387

17

18

97,86215

334,00741

0,00299

0,01022

3,41304

0,29299

18

19

126,24217

431,86956

0,00232

0,00792

3,42096

0,29232

19

20

162,85239

558,11172

0,00179

0,00614

3,42710

0,29179

20

21

210,07959

720,96412

0,00139

0,00476

3,43186

0,29139

21

22

271,00267

931,04371

0,00107

0,00369

3,43555

0,29107

22

23

349,59344

1202,04637

0,00083

0,00286

3,43841

0,29083

23

24

450,97553

1551,63981

0,00064

0,00222

3,44063

0,29064

24

25

581,75843

2002,61534

0,00050

0,00172

3,44235

0,29050

25

26

750,46837

2584,37378

0,00039

0,00133

3,44368

0,29039

26

27

968,10420

3334,84215

0,00030

0,00103

3,44471

0,29030

27

28

1248,85440

4302,94634

0,00023

0,00080

3,44551

0,29023

28

29

1611,02217

5551,80075

0,00018

0,00062

3,44614

0,29018

29

30

2078,21859

7162,82292

0,00014

0,00048

3,44662

0,29014

30

31

2680,90196

9241,04151

0,00011

0,00037

3,44699

0,29011

31

32

3458,36351

11921,94347

0,00008

0,00029

3,44728

0,29008

32

33

4461,28889

15380,30697

0,00007

0,00022

3,44750

0,29007

33

34

5755,06264

19841,59587

0,00005

0,00017

3,44768

0,29005

34

35

7424,03075

25596,65850

0,00004

0,00013

3,44781

0,29004

35

36

9576,99961

33020,68925

0,00003

0,00010

3,44792

0,29003

36

37

12354,32941

42597,68886

0,00002

0,00008

3,44800

0,29002

37

38

15937,08484

54952,01828

0,00002

0,00006

3,44806

0,29002

38

39

20558,83931

70889,10312

0,00001

0,00005

3,44811

0,29001

39

40

26520,90254

91447,94243

0,00001

0,00004

3,44815

0,29001

40


 

30,00 %

6 функцій грошової одиниці

30,00 %

(нарахування процентів щорічно)

Рік

Майбутня вартість одиниці

Майбутня вартість аннуітету

Фактор фонду відшкодування

Поточна вартість одиниці

Поточна вартість одиничного аннуітету

Внесок на амортизацію грошової одиниці

Рік

1

1,30000

1,00000

1,00000

0,76923

0,76923

1,30000

1

2

1,69000

2,30000

0,43478

0,59172

1,36095

0,73478

2

3

2,19700

3,99000

0,25063

0,45517

1,81611

0,55063

3

4

2,85610

6,18700

0,16163

0,35013

2,16624

0,46163

4

5

3,71293

9,04310

0,11058

0,26933

2,43557

0,41058

5

6

4,82681

12,75603

0,07839

0,20718

2,64275

0,37839

6

7

6,27485

17,58284

0,05687

0,15937

2,80211

0,35687

7

8

8,15731

23,85769

0,04192

0,12259

2,92470

0,34192

8

9

10,60450

32,01500

0,03124

0,09430

3,01900

0,33124

9

10

13,78585

42,61950

0,02346

0,07254

3,09154

0,32346

10

11

17,92161

56,40535

0,01773

0,05580

3,14734

0,31773

11

12

23,29809

74,32696

0,01345

0,04292

3,19026

0,31345

12

13

30,28751

97,62504

0,01024

0,03302

3,22328

0,31024

13

14

39,37377

127,91256

0,00782

0,02540

3,24867

0,30782

14

15

51,18590

167,28633

0,00598

0,01954

3,26821

0,30598

15

16

66,54167

218,47223

0,00458

0,01503

3,28324

0,30458

16

17

86,50417

285,01390

0,00351

0,01156

3,29480

0,30351

17

18

112,45543

371,51807

0,00269

0,00889

3,30369

0,30269

18

19

146,19205

483,97350

0,00207

0,00684

3,31053

0,30207

19

20

190,04967

630,16555

0,00159

0,00526

3,31579

0,30159

20

21

247,06458

820,21522

0,00122

0,00405

3,31984

0,30122

21

22

321,18395

1067,27980

0,00094

0,00311

3,32295

0,30094

22

23

417,53914

1388,46375

0,00072

0,00239

3,32535

0,30072

23

24

542,80089

1806,00289

0,00055

0,00184

3,32719

0,30055

24

25

705,64116

2348,80378

0,00043

0,00142

3,32861

0,30043

25

26

917,33352

3054,44495

0,00033

0,00109

3,32970

0,30033

26

27

1192,53359

3971,77847

0,00025

0,00084

3,33054

0,30025

27

28

1550,29368

5164,31206

0,00019

0,00065

3,33118

0,30019

28

29

2015,38180

6714,60573

0,00015

0,00050

3,33168

0,30015

29

30

2619,99636

8729,98753

0,00011

0,00038

3,33206

0,30011

30

31

3405,99530

11349,98390

0,00009

0,00029

3,33235

0,30009

31

32

4427,79394

14755,97920

0,00007

0,00023

3,33258

0,30007

32

33

5756,13217

19183,77314

0.00005

0,00017

3,33275

0,30005

33

34

7482,97189

24939,90531

0,00004

0,00013

3,33289

0,30004

34

35

9727,86355

32422,87720

0,00003

0,00010

3,33299

0,30003

35

36

12646,22273

42150,74075

0,00002

0,00008

3,33307

0,30002

36

37

16440,08970

54796,96348

0,00002

0,00006

3,33313

0,30002

37

38

21372,11680

71237,05317

0,00001

0,00005

3,33318

0,30001

38

39

27783,75210

92609,16998

0,00001

0,00004

3,33321

0,30001

39

40

36118,87806

120392,92207

0,00001

0,00003

3,33324

0,30001

40

 


Список
 використаної літератури

  1.  Закон України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”
  2.  Основи оцінки нерухомості. Г.В. Попов Москва 1995р
  3.  Аналіз і оцінка прибуткової нерухомості. Д. Фрідман, Н. Ордуей. Справа   Лтд., Москва 1995р.
  4.  Оцінка ефективності інвестиційних проектів    Савчук В.П.
  5.  Оцінка підприємства, теорія і практика. У. В. Грігорьев, М. А. Федотова, Москва   Інфра-М, 1997р.
  6.  Оцінка вартості активної частини основних фондів. А. П. Ковальов, Москва  Фінстатінформ, 1997р.
  7.  Скільки коштує бізнес? М. А. Федотова, Москва, Перспектива 1996р.
  8.  Оцінка бізнесу. Під. ред. А.Г. Грязнової, Москва, Фінанси і статистика. 1998р.
  9.  Фінансовий аналіз. У. В. Ковальов, Москва, Фінанси і статистика, 1997р.   
  10.  Керівництво по оцінці бізнесу. Гленн М. Десмонд, Річард Е. Келлі.
  11.  Фінансовий стан підприємства. Методи оцінки. Крейніна М. Н.   ІКС "ДІС",   1997р Москва.
  12.  Оцінка бізнесу. С.В. Валдайцев, Санкт-Петербурзькій університет, 1999р.
  13.   Практика оцінки підприємств і бізнесу в економіці перехідного періоду. А.М. Іванов, А.Г. Перевізників. Тверь, 1999р.
  14.  Оцінка бізнесу. Управління вартістю підприємства. С.В. Валдайцев, Юніті, Москва, 2001р.
  15.  Шарп У., Александер Г., Бейли Д. Інвестиції. М.: Інфра-М, 1997.
  16.  Балабанов І.Т. Риск-менеджмент. - М.: Фінанси і статистика, 1996.
  17.  Вітличний К.М., Наконечний С.В. Ризик у менеджменті. - К.: Борисфен-М, 1996.
  18.  Финансовая устойчивость предприятия в условиях инфляции., Родионова, М.А. Федотова. – М. – 1995;
  19.   Харрисон Генри С. Оценка недвижимости., Пер. с англ.- М. – 1994;

PAGE  57




1. Интернет -Латвия-
2. Учёт нематериальных активов
3. кафедрой современного русского языка ИГНИ УрФУ профессор доктор филологических наук г.html
4. по Темі 1 34 питання
5. Получим это уравнение для изотропных материалов
6. ВОПРОСЫ К ТЕСТУ ПО ТЕМЕ «ПРОГРАММИРОВАНИЕ НА ЯЗЫКЕ ПАСКАЛЬ»
7. Значення і задачі автоматизації ділянки виробництва
8. Контрольная работа- Психика и мозг
9. I. Физические основы цвета ИСТОРИЯ ТЕОРИИ О СВЕТЕ С начала времен и по сегодняшний день лучшие умы человеч
10. Цикл ForNext в Visul Bsic Часто в программах требуется многократное выполнение одного или нескольких оператор
11. 21 Лабораторная работа 31
12. Subjected mny of the ntive tribes to tribute pyments nd hostge exchnges most of which were ignored fter his deprture.html
13. Завтрак у Тиффани Книга подготовлена сообществом Книжный клуб https---vk
14. . 1 Наличие максимальных потенциалов на запирающих сетках.
15. Семейный кодекс 1926г
16. Учебное пособие- Вычислительные машины, комплексы, системы и сети
17. Горючие полезные ископаемые Беларуси1
18. Реферат Та~ырып- ~аза~станБеларусь біріккен ода~ Орында~ан- Жолдыбай Жас
19. Педагогическая психология
20. Контрольная работа- Принцип свободного передвижения работников в рамках Европейского Союз