Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Харківський інститут фінансів
Українського державного університету фінансів
та міжнародної торгівлі
Кафедра управління персоналом та економіки праці
«Економіка підприємства»
Методичні вказівки для проведення самостійної
позааудиторної роботи
для студентів денної форми навчання
галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво»
напряму підготовки 6.030503 «Міжнародна економіка»,
6.030505 «Управління персоналом та економіки праці»,
6.030509 «Облік і аудит», 6.030508 «Фінанси і кредит»
освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр
Укладачі: старший викладач Макарова Л.Г.
методист Кречко Л.В.
Розглянуто та ухвалено
на засіданні кафедри
Протокол від 28.08.2012р. № 1
Харків
2012 рік
Зміст
|
Стор. |
|
|
Вступ |
3 |
|
Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи з навчальної дисципліни |
4 |
|
Змістовний модуль 1. Концепція функціонування підприємства та ресурсне забезпечення його діяльності |
|
|
Тема 1. Види підприємств, їх організаційно-правові форми |
7 |
|
Тема 2. Теорія підприємств і основи підприємництва |
10 |
|
Тема 3. Структура та управління підприємством |
11 |
|
Тема 4,5. Зовнішнє середовище господарювання підприємств. Ринок і продукція. |
12 |
|
Тема 6. Планування діяльності підприємства |
12 |
|
Тема 8. Капітал підприємства |
13 |
|
Тема 9.Інвестиції |
17 |
|
Змістовний модульь 2. Технічна база, організація та витрати на виробництво, фінансово-економічні результати діяльності підприємства та його розвиток. Антикризова система управління підприємством |
|
|
Тема 10. Інноваційна діяльність |
17 |
|
Тема 11. Техніко-технологічна база і виробнича потужність підприємства |
25 |
|
Тема 12. Організація виробництва і забезпечення якості продукції |
28 |
|
Тема 14. Фінансово-економічні результати діяльності підприємства |
32 |
|
Тема 15. Розвиток підприємств: сучасні модулі, трансформація та реструктуризація |
32 |
|
Тема 16. Економічна безпека та антикризова діяльність |
33 |
|
Рекомендована література |
35 |
Вступ
Навчальна дисципліна «Економіка підприємства» вивчає процес господарської діяльності підприємства як суб’єкта господарювання та первинної ланки національної економіки.
Основна мета дисципліни – формування теоретичних знань, розвиток навичок щодо організації та досягнення високих результатів господарювання ланки суспільного виробництва.
Вивчення дисципліни «Економіка підприємства» базується на засвоєнні студентами таких дисциплін, як «Політична економія», «Мікроекономіка», «Макроекономіка», «Статистика» і тісно пов’язана з дисциплінами «Бухгалтерський облік»,»Фінанси», «Економічний аналіз», «Економіка праці і соціально-трудові відносини» та інші.
Відповідно до діючих навчальних планів підготовки бакалаврів за всіма напрямами підготовки з галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво» на самостійне вивчення винесено певний обсяг навчального матеріалу дисципліни.
Самостійна робота студентів щодо опанування навчальним матеріалом здійснюється відповідно до робочої навчальної програми з дисципліни «Економіка підприємства». На самостійне вивчення винесено певний обсяг теоретичного матеріалу і передбачено виконання практичних завдань.
Навчально-методичні матеріали з дисципліни щодо самостійної роботи студентів підготовлені з метою надання допомоги студентам денної форми навчання у вивченні теоретичного матеріалу, набутті практичних навичок, а також в організації самостійної роботи.
Навчально-методичні матеріали містять конкретні рекомендації щодо самостійного опанування навчального матеріалу, форм виконання самостійної роботи, пропонується список літератури за кожною темою і завдання для самоконтролю, надані рекомендації до оформлення самостійної роботи.
Самостійна робота студентів щодо опанування навчальним матеріалом з дисципліни «Економіка підприємства» виконується у календарні терміни передбачені робочою навчальною програмою дисципліни.
Самостійна робота з вивчення навчального матеріалу передбачає такі етапи: опрацювання інформаційних джерел; осмислення та обробка матеріалу (складання конспекту, тез, плану, схем, таблиць, розрахунок економічних показників тощо), виконання завдань для самоперевірки знань, які пропонуються після кожного питання.
Якщо у студента виникають труднощі у самостійному опануванні навчального матеріалу, він може звернутися до викладача за консультацією, які проводяться щотижнево за відповідним графіком.
Студент повинен мати окремий зошит для виконання самостійної роботи.
Студент може фіксувати теоретичний матеріал, винесений на самостійне вивчення, у вигляді конспектів, тез, планів, узагальнений матеріал може відображати у таблицях, схемах, малюнках тощо.
Слід нагадати, що конспект – це короткий письмовий виклад змісту вивчаємого навчального матеріалу; теза – положення, яке коротко викладає одну із основних думок; план – виділення ключових частин навчального матеріалу, коротка програма викладу матеріалу у певній послідовності. Складання плану, схем, таблиць – це більш складна форма виконання самостійної роботи, яка вимагає вміння узагальнювати, систематизувати, порівнювати, послідовно і лаконічно формулювати свою думку.
У методичних рекомендаціях щодо самостійного опрацювання теми дисципліни включно питання і тестові завдання для самоперевірки студентом отриманих знань. Тестові завдання мають одну правильну відповідь
Студент повинен виконати самостійну роботу у зазначений термін.
Самостійно опрацьований студентом навчальний матеріал включається до семінарських і практичних занять, до завдань модульного контролю та комплексних контрольних робіт, виноситься на курсовий екзамен.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
|
Теми навчальної дисципліни |
Зміст самостійної роботи |
Кіль-кість годин |
Література |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Тема 1. Види підприємств, їх організаційно-правові форми |
1. Добровільні та інституційні об’єднання підприємств. Мета і умови їх створення, особливості діяльності. |
1 |
[6], С. 28 – 30. |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Тема 2. Теорія підприємств і основи підприємництва |
1. Порівняльна характеристика організаційно-правових форм підприємницької діяльності. 2. Державна політика активізації підприємницької діяльності. |
1 |
[6], С. 37 – 50. |
|
Тема 3. Структура та управління підприємством |
1. Особливості вибору організаційних структур управління новостворених підприємств. |
1 |
[6], С. 63 – 72. |
|
Тема 4,5. Зовнішнє середовище господарювання підприємств. Ринок і продукція. |
1. Загальні принципи та етичні норми поведінки господарюючих суб’єктів на ринку. |
1 |
[6], С. 30 – 36. |
|
Тема 6. Планування діяльності підприємства |
1. Тактичне й оперативне планування. |
1 |
[6], С. 319 – 324. |
|
Тема 7. Персонал підприємства, продуктивність і оплата праці |
1. Розрахунок чисельності персоналу, показників продуктивності праці, розміри оплати праці промислово-виробничого персоналу. |
1 |
[9], С. 31, № 11, 12, 13; С.39,№ 36, 37, 38; С.52, № 81,85 |
|
Тема 8. Капітал підприємства |
1. Нематеріальні активи підприємства. 2. Нематеріальні ресурси підприємства. |
1 |
[6], С. 127 – 148. |
|
Тема 9. Інвестиції |
1. Чинники підвищення ефективності використання реальних інвестицій |
2 |
[6], С. 190 – 192. |
|
Тема 10. Інноваційна діяльність |
1. Загальна характеристика інноваційних процесів 2. Науково – технічний та організаційний прогрес. 3. Розрахунок показників оцінки ефектності технічних та організаційних нововведень. |
2 |
[6], С. 204 – 225. |
|
Тема 11. Техніко-технологічна база і виробнича потужність підприємства |
1. Організаційно-економічне управління технічним розвитком підприємства. |
1 |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Тема 12. Організація виробництва і забезпечення якості продукції |
1. Технологічний процес як головна складова виробничого процесу. Принципи організації виробничого процесу. 2. Характеристика потокового виробництва. 3. Стандартизація і сертифікація продукції (послуг). Державний нагляд за якістю і внутрішньовиробничий технічний контроль. |
1 |
[6], С. 254 – 260. |
|
Тема 13. Витрати на виробництво та реалізацію продукції |
1. Розрахунок собівартості товарної продукції і собівартості одиниці продукції. |
1 |
[6], С. 419 – 423. [9], С.130 – 137, №2, 11, 13, 14 |
|
Тема 14. Фінансово-економічні результати діяльності підприємства |
1. Підвищення прибутковості підприємства під впливом окремих факторів. 2Способи підвищення рентабельності підприємства. |
1 |
[5], С. 141 – 143. |
|
Тема 15. Розвиток підприємств: сучасні модулі, трансформація та реструктуризація |
1. Реалізація та оцінка ефективності проектів реструктуризації. |
1 |
[6], С. 216 – 218. |
|
Тема 16. Економічна безпека та антикризова діяльність |
1. Служба безпеки підприємства, принципи її організації та завдання. 2. Антикризова діяльність підприємств. |
2 |
[6], С. 483 – 496. [3], С. 654 – 657, [12], С. 282 – 322 |
Змістовий модуль 1. Концепція функціонування підприємства та ресурсне забезпечення його діяльності
Тема 1. Види підприємств, їх організаційно-правові форми
Добровільні та інституційні об’єднання підприємств та організацій. Мета і умови створення, особливості діяльності.
Важливим напрямом вивчення питань теми є розгляд інтегральних форм підприємств і організацій. Необхідно розглянути об’єктивну обумовленість та економічно-соціальну доцільність інтеграції (об’єднання) різних за принципами та цілями підприємств (організацій) виробничої і невиробничої сфер діяльності. У першу чергу слід з’ясувати спільне і відмінне в організації сучасних форм добровільного та інституційного об’єднання підприємств організацій (асоціацій, консорціумів, концернів, фінансово-промислових груп, холдингів), дослідити мету і умови їх створення, особливості та ефективність діяльності.
Рекомендовані форми виконання самостійної роботи: скласти тези та економічний словник щодо основних видів інтеграційних утворень.
Література: [6 , с. 28-36].
Питання і завдання для самоперевірки знань
1. За яких умов може виникнути потреба у створенні об’єднань підприємств?
2. У чому полягає суть об’єднання підприємств?
3. Які є інтеграційні форми підприємств та добровільних об’єднань?
4. Охарактеризуйте переваги і недоліки функціонування об’єднань підприємств в Україні.
5. Охарактеризуйте майнові відносини в об’єднанні підприємств.
Тести
а) асоціації;
б) корпорації;
в) консорціум;
г) трести;
д) холдинг.
2. Виділіть найбільш поширені типи установ інтеграційних об’єднань:
а) акціонерні товариства;
б) холдинги;
в) асоціації;
г) корпорації;
д) концерни.
3. Основною метою об’єднання підприємств є:
а) зниження рівня конкуренції;
б) одержання інформації;
в) одержання пільг;
г) підвищення рівня конкурентоспроможності.
4. Суб’єкт господарської діяльності, який створюється шляхом об’єднання (в основному горизонтального) підприємств на основні укладеного між ними договору, основна мета якого – зниження рівня конкуренції на ринку, називається:
а) корпорацією;
б) концерном;
в) картелю;
г) асоціацією.
5. Управління юридичної особи через об’єднання двох підприємств шляхом передачі майна з попередньою ліквідацією підприємства, яке поглинають, називається:
а) об’єднанням;
б) утворенням економічного союзу;
в) реорганізацією;
г) злиттям.
6. Групу юридичних осіб, пов’язаних між собою відносинами економічної та організаційної залежності, називають::
а) асоціацією;
б) холдинговою компанією;
в) асоційованим підприємством;
г) корпорацією.
7. До підприємств-концернів належить:
а) підприємства, які знаходяться під керівництвом одного і того ж засновника;
б) підприємства, контрольний пакет акцій яких належить іншому підприємству;
в) підприємства, пов’язані господарськими договорами для спільного виробництва однієї продукції;
г) підприємства, які знаходяться під керівництвом одного і того ж директора.
8. Основним недоліком статутного об’єднання є:
а) втрата незалежності підприємства;
б) наявність подвійного оподаткування;
в) нижчий рівень контролю якості продукції;
г) додаткові витрати на управління.
9. Командитним товариством є:
а) господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і і несуть за його зобов’язаннями додаткову солідарну відповідальність усім майном, а інші учасники – лише своїми вкладами;
б) господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном;
в) господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.
10. Промислово-фінансова група – це:
а) тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо);
б) об’єднання, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк із метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України;
в) структурно відокремлені підрозділи юридичної особи, що знаходяться поза межами розташування її керівного органу та виконують таку ж діяльність (виробничу, наукову тощо), що й юридична особа.
11. Асоціація це:
а) тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо);
б) договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємства, що об’єдналися шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників об’єднання;
в) господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном.
Тема 2. Теорія підприємств і основи підприємництва.
1. Порівняльна характеристика організаційно-правових форм підприємницької діяльності.
2. Державна політика активізації підприємницької діяльності..
На основі оволодіння питаннями, які розкривають сутність підприємницької діяльності, її принципи та механізми, слід розглянути правові основи та організаційні форми підприємницької діяльності. Необхідно розглянути чинні закони і законодавчі акти України як правову систему підприємства, дії підприємця щодо створення правового поля та організаційно-правових форм власного підприємства (організації). І на підставі опрацьованого матеріалу зробити порівняльний аналіз організаційно-правових форм підприємницької діяльності. Розкрити переваги і недоліки організаційно-правових форм підприємства.
Важливе значення має питання розвитку підприємництва в Україні. Як показує практичний досвід, щоб активізувати підприємницьку діяльність у державі, має бути створене сприятливе для цього середовище, сформований пакет законодавчих актів, який би захищав власного товаровиробника, сприяв розвитку малого і середнього бізнесу. Розвиток підприємництва в значній мірі є відображенням економічної політики держави, інвестиційної, бюджетної, податкової, цінової політики, антимонопольного регулювання, політичної стабільності тощо. Розглянути ці проблеми і проаналізувати нормативну базу, слід визначити напрями активізації розвитку підприємництва в Україні.
Рекомендована форма виконання самостійної роботи: скласти порівняльну характеристику організаційно-правових форм підприємницької діяльності подати у таблиці, в якій висвітлити види організаційно-правових форм. Їх сутнісно – змістовну характеристику, переваги і недоліки; з другого питання скласти тези.
Література: [6, с. 37-50].
Питання і завдання для самоперевірки знань
Тема 3. Структура та управління підприємством
1. Особливості вибору організаційних структур управління новостворених підприємств.
Система управління підприємством складається з певних елементів, які структуровані по вертикалі і горизонталі залежно від взаємовідносин і взаємопідпорядкованості суб’єкта управління та об’єкта управлінського впливу.
В процесі структуризації виникає вертикальний ієрархічний поділ і горизонтальні ланки зв’язку. Об’єктивним відображенням створеної структури є організаційна структура управління підприємством. Вивчаючи питання щодо управління підприємством, необхідно ознайомитися з передумовами побудови організаційної структури управління підприємством, визначити види та типи структур управління. Слід звернути увагу на те, що на сучасному етапі розвитку економічних відносин найпоширенішим є структури лінійно-функціонального типу, який має велику кількість різновидів, – структури дивізіон альні, матричні, цільові, програмно-цільові, командні, штабні тощо. Процес побудови організаційної структури має циклічний характер й у загальному вигляді певні стадії та етапи. Слід розуміти, що стандартної структури управління підприємством немає. Вибір організаційної структури управлінця підприємством залежить від багатьох факторів, в першу чергу, від розмірів підприємства, характеру і обсягу випуску продукції, чисельності працівників, територіального розташування головних виробничих одиниць і допоміжних цехів, які обслуговують основне виробництво.
Слід звернути увагу на те, що організаційна структура управління підприємством має бути мобільною, гнучкою, оперативною, забезпечувати ефективну роботу підприємства.
Необхідно пам’ятати, що залежно від розміру та форми власності підприємства існують певні особливості вибору організаційних структур для новостворюваних підприємств.
Рекомендована форма виконання самостійної роботи: скласти тези
Література: [6, с. 63-72].
Питання для самоперевірки знань
Теми 4,5. Зовнішнє середовище господарювання підприємств
Ринок і продукція
1. Загальні принципи та етичні норми поведінки господарюючих суб’єктів на ринку.
Вивчення цього питання базується на чіткому розумінні зовнішнього середовища на діяльність підприємства та характеристиці ринкового середовищ господарювання підприємства.
Одним з факторів впливу на формування належного ринкового середовища, урахування якого особливо актуалізується на сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні, є його культура. Культурне ринкове середовище підрозділяється на зовнішнє (є складовою макросередовища) та внутрішнє (відноситься до мікросередовища).
Формування і розвиток ринкового середовища базується на певних принципах поведінки суб’єктів господарювання. Найважливішим є принципом соціального партнерства і принцип свободи підприємництва. Також з метою формування і розвитку сприятливого ринкового середовища необхідно дотримуватися певних етичних норм поведінки суб’єктів господарювання.
Рекомендована форма виконання самостійної роботи: скласти тези.
Література: [6, с. 30-36].
Питання для самоперевірки знань
Тема 6. Планування діяльності підприємства
Вивчення зазначеного питання потребує насамперед з’ясування відмінностей між стратегічним і тактичним плануванням. Необхідно розрізняти три аспекти відмінностей: часовий, за охопленням сфер впливу та сутнісно-змістовний. У практиці господарювання виокремлюють певну сукупність основних розділів планів підприємств. Необхідно з’ясувати основний зміст і можливі типові розділи тактичних (середньо- та короткострокових) планів підприємств. Визначаючи зміст планів, слід обґрунтувати логіку розділів і склад показників, через які виражаються планові завдання. Необхідно розглянути показники тактичних планів, їх класифікацію та призначення.
Далі необхідно розглянути оперативне планування, яке, з одного боку, є завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємства, а з другого – виступає як засіб виконання довго-, середньо- та короткострокових планів, одним з важелів поточного управління виробництвом. Оперативне планування поєднує в собі два напрями роботи (календарне планування та диспетчеризацію); має основні завдання, поділяється за видами та системами. Їх сутність та характеристику необхідно засвоїти.
Рекомендована форма виконання самостійної роботи: скласти тези; скласти таблиці, схеми щодо групування показників та основних розділів тактичних планів тощо.
Література: [2, с. 319-324].
Питання для самоперевірки знань
Тема 8. Капітал підприємства
1. Нематеріальні активи підприємства.
2. Нематеріальні ресурси підприємства.
1. Необхідною умовою успішного функціонування будь-якого підприємства за умови ринкової економіки є перспективне використання його власних нематеріальних ресурсів. Розпочати вивчення цього питання необхідно з відокремлення сукупності термінів та їх тлумачення. У першу черг, слід визнатися з поняттям «нематеріальні активи» та їх видами, а також зрозуміти зміст кожного з видів нематеріальних активів, їхнє місце та конкурентні переваги, які має підприємство, володіючи ними.
Наступним кроком щодо опанування навчальним матеріалом стає вивчення характеристики об’єктів промислової власності (винаходів, промислових знаків і знаків обслуговування), необхідно звернути увагу на основні вимоги технічного рішення, яке могло б бути визначене винаходом. Крім цього, необхідно ознайомитися з критеріями, що використовуються для визначення патентоспроможності винаходу в Україні.
Знайомлячись із об’єктом, що охороняється авторським правом і суміжними правами, необхідно виокремити як оприлюднені, так і не оприлюднені твори в галузі наук, літератури, мистецтва.
Далі слід перейти до вивчення об’єктів, що пов’язані з інформаційною системою, інформацією взагалі, як особливим та специфічним суспільним ресурсом.
На завершальному етапі вивчення даного питання слід ознайомитися з так званими нетрадиційними об’єктами: «ноу-хау», раціоналізаторські пропозиції, гудвіл (імідж, репутація) тощо.
При вивченні цього питання слід звернути увагу на процеси передачі права власності і користування нематеріальними активами від одного власника до іншого. Таке право закріплюється на основі укладення ліцензійної угоди. Вивчаючи особливості ліцензій, слід звернути увагу на найбільш поширені види розрахунків за ліцензію (роялті, паушальні платежі).
У практиці підприємницької діяльності виникають проблеми, пов’язані з оцінкою вартості нематеріальних активів. Рекомендується звернути увагу на особливі обставини, що зумовлюють необхідність її здійснення та специфіку нематеріальних активів як не уречевленої частини майна підприємства. Для цього необхідно вивчити послідовність і етапи проведення вартісної оцінки нематеріальних активів.
Рекомендована форма виконання самостійної роботи: складання тез, схеми щодо видів і складу нематеріальних ресурсів, нематеріальних активів.
Література: [6, с. 127-148].
Питання і завдання для самоперевірки знань
Тести
1. Особливості нематеріальних ресурсів є:
а) визначеність майбутніх розмірів доходів;
б) економічна корисність протягом невеликого періоду;
в) відсутність матеріальної основи здобування доходів;
г) не підлягають амортизації.
2. Виникнення нематеріальних ресурсів зумовлене:
а) значними трудовими затратами;
б) рідкісністю ресурсів;
в) збільшенням індивідуальних витрат на виробництво;
г) удосконаленням старих знань.
3. До об’єктів промислової власності належить:
а) фірмові найменування, винаходи;
б) «ноу-хау»;
в) мікросхеми, комп’ютерні програми;
г) права виробників фонограм.
4. Порадники, посібники, формули, незапатентовані винаходи є об’єктами:
а) «ноу-хау»;
б) раціоналізаторських пропозицій;
в) авторських прав;
г) промислової власності.
5. Авторське право не поширюється на:
а) твори мистецтва, науки;
б) неофіційні документи;
в) бази даних;
г) твори народної творчості.
6. Право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки засвідчуються:
а) свідоцтвом;
б) ліцензією;
в) патентом;
г) попереджувальним маркуванням .
7. Свідоцтво забезпечує його власникові:
а) виключне право використовувати винахід на свій розсуд;
б) право дати ліцензію на використання винаходу на підставі угоди;
в) право дати ліцензію на використання знака на підставі угоди;
г) можливість передавати право власності на винахід.
8. Ліцензійна угода та видача ліцензії засвідчує:
а) що даний знак зареєстрований в Україні;
б) виключне право користуватись знаком на свій розсуд;
в) право забороняти іншим особам використовувати винахід без дозволу власника;
г) передачу права власності на використання нематеріальних ресурсів.
9. Ліцензіар – це
а) власник нематеріального ресурсу;
б) особа , яка видає ліцензії;
в) особа, яка виступає посередником між власником і одержувачем нематеріального ресурсу;
г) одержувач нематеріального ресурсу.
10. Роялті – це:
а) грошовий потік як чистий прибуток підприємства разом з амортизаційними відрахуваннями;
б) відрахування на соціальні заходи;
в) плата за ліцензію у вигляді періодичних відрахувань протягом дії ліцензійної угоди;
г) одноразова винагорода за право користуватися об’єктом ліцензійної угоди .
11. Нематеріальні ресурси зараховуються на баланс підприємства за:
а) балансовою вартістю;
б) залишковою вартістю;
в) ринковою вартістю;
г) первісною вартістю.
12. Одним із основних підходів до оцінки вартості нематеріальних активів є:
а) виробничий;
б) порівняльний;
в) прибутковий;
г) маркетинговий.
13. До якого методу оцінки вартості нематеріальних активів відноситься метод порівняльного аналізу:
а) ринкового;
б) витратного;
в) порівняльного ;
г) прибуткового.
Тема 9. Інвестиції
Особливе місце у загальних методологічних підходах визначення ефективності інвестування посідають чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень. Тому, при вивченні теми «Інвестиції» обов’язково треба розглянути низку питань щодо цієї проблеми, у першу чергу, загальну сукупність чинників, що вливають на рівень ефективності інвестицій. Необхідно поділити їх на групи за різними принципами класифікації, визначити спільні риси взаємодії чинників кожної групи.
Доцільно найбільшу увагу приділити організаційно-економічним чинникам поліпшенням ефективності використання капітальних вкладень, більш детально вивчати процеси, пов’язані з удосконаленням проектно-кошторисної справи підвищення технологічно-відтворювальну структуру капітальних вкладень, скороченням тривалості інвестиційного циклу та застосуванням гнучких економічних методів управління інвестиційними процесами. Вони вважаються найпоширенішими і найбільше впливають на ефективність інвестування.
Рекомендована форма виконання самостійної роботи: складання тез, схеми ґрунтування чинників, що впливають на рівень ефективності виробничих інвестицій.
Література: [2, с. 190-192].
Питання для самоперевірки знань
Змістовий модуль 2. Технічна база, організація та витрати на виробництво. фінансово-економічні результати діяльності підприємства та його розвиток. Антикризова система управління підприємством
Тема 10. Інноваційна діяльність
1. Загальна характеристика інноваційних процесів.
2. Науково – технічний та організаційний прогрес.
3. Розрахунок показників оцінки ефектності технічних та організаційних нововведень.
Тема «Інноваційна діяльність» — одна з найважливіших серед навчальних тем курсу «Економіка підприємств». У процесі її вивчення необхідно постійно проводити порівняльний аналіз процесів, що відбуваються при інноваційній діяльності на підприємствах та у середовищі, що його оточує. Розпочати вивчення проблемних питань теми необхідно з виокремлення сукупності термінів та їх тлумачення. У першу чергу слід з'ясувати спільне та різне у тлумаченні термінів «новина» та «нововведення», «новація» та «інвенція»; встановити зміст і види інноваційних процесів, їхнє місце в інноваційній діяльності підприємства.
Знайомлячись з інноваційними процесами в інноваційній діяльності, генезисом новин і нововведень, необхідно звернути увагу на локальні й глобальні новини (нововведення), визначити роль і місце новин у нововведеннях, що реалізуються, процес формування глобальних нововведень і локальних. При цьому необхідно проаналізувати, за якими напрямами і які види інноваційних процесів створюють умови трансформування локальних нововведень у глобальні та глобальних у локальні.
Ґрунтуючись на знаннях щодо трансформування локальних і глобальних нововведень, динаміки інноваційних процесів, можна перейти до вивчення взаємозв'язків окремих видів інноваційних процесів. При цьому необхідно спочатку виокремити кожний вид інноваційних процесів, а потім встановлювати взаємозв'язки залеж но від перебігу процесів щодо кожного виду. На основі окремих взаємозв'язків в інноваційних процесах слід визначити зв'язки між усіма видами процесів у сукупному впливі один на одного.
Сформована таким чином модель взаємозв'язків і взаємного впливу інноваційних процесів дасть змогу більш докладно досліди ти вплив цих процесів на підприємницьку діяльність суб'єктів господарювання. Такий вплив тим сильніший, чим більша кількість, процесів, пов'язаних між собою, впливає на певний напрям діяльності підприємства або групу напрямів.
Другим проблемним напрямом вивчення теми «Інноваційна діяльність» вважається розвиток науково-технічного прогресу. Вивчаючи питання цього напряму необхідно спочатку ознайомитися із тлумаченням терміна «науково-технічний прогрес»; визначити сутність і варіантність, сфери використання цього терміна, на основі ретроспективних інформаційних джерел відстежити еволюцію поняття «науково-технічний прогрес» та його складників. Необхідно також дослідити динаміку розвитку новацій у різних галузях знань та їхній вплив на трансформування техніки та технологій на окремих етапах розвитку суспільства й певного підприємства.
Базуючись на знаннях щодо загального розвитку науково-технічного прогресу, можна переходити до розгляду його форм. Використовуючи результати дослідження динаміки розвитку новацій та їхнього впливу на суспільний розвиток, необхідно з'ясувати, чому виокремлюються саме еволюційна та революційна форми науково-технічного прогресу; визначити, що вони мають спільного, а що їх різнить; встановити, за рахунок яких чинників досягається еволюційність і революційність перетворень у науці й техніці. Треба зробити спробу оцінити сучасну ситуацію стосовно науково-технічних перетворень в Україні й визначити, які процеси нині більш активні еволюційні чи революційні.
Науково-технічний прогрес має певну мету та певні напрями її досягнення. Ці напрями поділяються на загальні та пріоритетні, головною метою вивчення їх є визначення основи такого поділу. При цьому з цілісної сукупності напрямів НТП доцільно виокремити такі, що є загальними та пріоритетними для України, й визначити їхнє місце в адекватних процесах загальносуспільного характеру. Базуючись на відповідних статистичних даних, необхідно дослідити тенденції трансформації пріоритетів нововведень на сучасному етапі перетворень у різних секторах національної економіки.
Науковий і технічний розвиток, у першу чергу, ґрунтується на досягненнях у царині формування базових технологій. Прогресивні базові технології забезпечують стрімкий розвиток техніки, що викликає зміни у конкретних технологіях, дає змогу створювати необхідні суспільству товари з принципово новими споживчими якостями. Тому, вивчаючи проблемні питання стосовно прогресивних базових технологій, необхідно визначити, які технологічні рішення відносяться до базових технологій. Слід з'ясувати критерії, на підставі яких визначається прогресивність певної технологи, та процедуру формування сукупності прогресивних базових технологій сучасної України; виокремити чинники, що найбільше впливають на стрімкий розвиток базових технологій.
Найсучасніші технологічні процеси потребують використання ресурсів з новими якостями. Насамперед до таких ресурсів відносяться новітні синтетичні, композиційні та надчисті матеріали. Розглядаючи проблемні питання щодо новітніх матеріалів, необхідно з'ясувати, що таке синтетичні, композиційні та надчисті матеріали. При цьому необхідно звернути увагу і на галузі виникнення цих матеріалів, і на сфери їх використання; виокремити швидко впроваджувані матеріали й такі, що їх широке використання сьогодні неможливе через відсутність відповідних технологій як в Україні, так і за її межами.
Іншим ресурсним чинником забезпечення динамічного розвитку науково-технічного прогресу є нетрадиційні види енергії. їх широке впровадження забезпечить Україні економічну незалежність від закордонних постачальників енергоресурсів. Тому при вивченні кола питань стосовно прогресивних енергоресурсів необхідно визначити, які види енергії відносять до нетрадиційних; провести відповідну класифікацію за використовуваними первинними ресурсами, технічними засобами виробництва енергії, засобами передавання та формами подачі енергії споживачам. Слід визначити напрями та обсяги заміни традиційних видів енергії нетрадиційними, спрогнозувати динаміку цих процесів.
Сучасне бачення розвитку техніко-технологічної бази виробництва орієнтоване на широке впровадження в усі сфери управління виробничими процесами засобів автоматизації управління процесами виробництва. Тому не є самостійною в інноваційних процесах на основі науково-технічного прогресу комплексна автоматизація і комп'ютеризація виробництва (процесів управління). При вивченні питань щодо цієї проблеми необхідно з'ясувати, що означають терміни «автоматизація виробництва» та «комп'ютеризація виробничих процесів», звернувши при цьому увагу на кінцеву мету різних процесів. Слід визначити головні засоби, за рахунок яких проводяться автоматизація та комп'ютеризація виробництва, а також галузі, що найбільш потребують таких нововведень. На основі відповідних інформаційних джерел слід визначити сучасний рівень автоматизації та комп'ютеризації виробничих процесів на окремому промисловому підприємстві та в Україні загалом.
Розвиток техніки та технології, накопичення нових наукових досягнень в основному здійснюються за рахунок технічних нововведень. Але у динаміці інноваційних процесів переважають організаційні, економічні, соціальні та юридичні нововведення. Ця група нововведень знаходить своє відображення у процесах, що мають місце в організаційному прогресі. Ґрунтовне вивчення організаційного прогресу необхідно розпочати з його термінологічного визначення. Далі слід з'ясувати характерні риси, притаманні організаційним, економічним, соціальним та юридичним нововведенням, їхньому впливові на характер і динаміку організаційного прогресу. Необхідно пам'ятати, що організаційний прогрес на відміну від науково-технічного прогресу узагальнює в собі багатоаспектність трансформацій суспільного виробництва.
При більш глибокому вивченні організаційного прогресу необхідно віднайти загальносистемний та внутрішньосуб'єктний напрями його розвитку, з'ясувати особливості перебігу інноваційних процесів за кожним напрямом окремо, визначити спільні риси, що забезпечують інтегрування цих напрямів у єдине ціле.
Організаційному прогресу, як і іншим процесам життєдіяльності людини, притаманні орієнтація на визначену мету та вплив на певні об'єкти, що забезпечують її досягнення. Отже, при вивченні теми «Інноваційна діяльність» необхідно звернути особливу увагу на такі основні об'єкти організаційного прогресу, як організація виробництва і праці, окремі елементи економічного механізму господарювання, соціальні та правові відносини. Необхідно визначити загальну характеристику цих об'єктів, їхні особливості та структурований поділ на елементи. Слід також з'ясувати форму впливу суб'єктів інноваційного процесу на об'єкти підприємницькій діяльності інституціональних структур.
Завершальним аспектом інноваційної діяльності підприємств, що їх необхідно ґрунтовно дослідити та вивчити, є основні тенденції організаційного прогресу. Вивчаючи цей блок проблемних питань, доцільно у першу чергу дослідити основні шляхи, якими розвивався організаційний прогрес від початку свого прояву до сучасного моменту; виокремити ключові напрямки трансформацій цього процесу та віднайти ті, що забезпечуватимуть активний розвиток інноваційної діяльності у майбутньому. Варто спробувати обґрунтувати свою
уяву тих чи інших змін в організаційному прогресі та інноваційних процесах, що будуть формалізуватися під впливом цих змін.
Визначення результативності інноваційної діяльності підприємства ґрунтується на розрахунках ефективності реалізації науково-технічних нововведень. Проведення таких розрахунків передбачає використання певних методів визначення ефективності технічних та інших нововведень. Вивчаючи існуючі та використовувані методи ні підходи до визначення ефективності нововведень, необхідно звернути увагу на такі, що забезпечують найбільшу точність з урахуванням не тільки чинника часу, а й динамічного розвитку середовища, що оточує підприємство.
У разі більш глибокого ознайомлення з методологією розрахунку ефективності нововведень доцільно вивчити порядок визначення народногосподарського та внутрішньогосподарського економічного ефекту. Народногосподарський економічний ефект від створення та використання нововведень передбачає визначення всіх характеристик впливу нововведення при реалізації його на великій кількості підприємств. Особливість визначення внутрішньогосподарського
ефекту — це обмеженість характеристик впровадження нововведення певним підприємством у певному напрямі діяльності цього підприємства. Тому на завершальній фазі самостійного вивчення методології розрахунку ефективності нововведень необхідно провести відповідні розрахунки ефективності впровадження одного й того ж нововведення у межах певного підприємства або групи підприємств.
Інноваційні процеси мають значні періоди перебігу у часі, особливо фундаментальні наукові дослідження, які можуть провадитися не один рік. Тому для точного визначення ефективності цих досліджень, а також результатів впровадження таких виробничих процесів необхідно враховувати зміни середовища господарювання підприємства у часі. Для цього треба докладно розглянути методологічні підходи до дисконтування грошових потоків, протягом підготовки та реалізації нововведення. Необхідно набути навичок приведення витрат і доходів підприємства від впровадження нововведень до певного моменту часу й на основі цього визначати ефективність цінововведень.
Ґрунтуючись на набутих знаннях і навичках щодо розрахунку ефективності нововведень з урахуванням чинника часу, можна переходити до вивчення проблемної інформації стосовно розрахунку чистого прибутку від реалізації науково-технічного нововведення. Чистий прибуток — це визначальний показник економічної ефективності, особливо щодо технічних новин (нововведень). Його, як правило, використовують при визначенні доцільності проведення науково-технічних розробок й виборі найбільш ефективних варіантів реалізації інвестиційних проектів.
Хоча питома вага технічних нововведень у загальних обсягах реалізації науково-технічних нововведень є значною, не менш важливі й організаційні нововведення. Вони не потребують значних капітальних вкладень, але можуть мати ефективність на рівні з науково-технічними нововведеннями. При всій схожості у підходах до визначення ефективності впровадження організаційних нововведень вони мають і певні особливості, на які необхідно звернути увагу. Крім того, вивчаючи особливості розрахунків ефективності організаційних нововведень, доцільно розглянути й методи визначення соціального ефекту від реалізації конкретного нововведення.
Рекомендована форма виконання самостійної роботи: скласти план висвітлення питання; побудувати схеми, в яких показати особливості, напрямки, об’єкти, класифікацію і взаємозв’язок інноваційних процесів.
Література: [6, с. 204-225].
Питання і завдання для самоперевірки знань
1. Надайте сутнісно-змістовну характеристику інноваційних процесів.
2. Охарактеризуйте сутність, загальні та пріоритетні напрями науково-технічного прогресу.
3. Надайте характеристику об’єктам, напрямам і тенденції організаційного процесу.
4. Охарактеризуйте методологічні засади визначення ефективності технічних нововведень.
5. Охарактеризуйте особливості оцінки ефективності.
Тести
1. Результатом інноваційних процесів є:
а) нововведення;
б)новини;
с) інтенція;
г) інновації.
2. Пропозиція щодо використання якоїсь вже обгрунтованої і впровадженої ідеї інновацій називається:
а) ініціацією інновацій;
б) дифузією інновацій;
в) нововведенням;
г) інвенцією інновацій.
3. Інноваційна діяльність — це:
а) впровадження будь-чого нового щодо організації або її безпосереднього оточення;
б) перетворення наукового знання на фізичну реальність, яке завершується у просторі та часі.
4. Інноваційний час — це:
а) проміжок часу між виникненням новини і втіленням її у ново-
введення;
б) проміжок часу між початком досліджень і моментом, коли
прибуток з продажу нововведення покриває усі затрати на НДДКР.
5. Інновації, що забезпечують виживання підприємства, як реакція на нововведення, що здійснюються конкурентами, називається:
а) стратегічними інноваціями;
б) реактивними інноваціями;
в) псевдо інноваціями;
в) юридичними інноваціями;
г) соціальними інноваціями.
6. 3а роллю у процесі виробництва інновації поділяють на:
а) науково-технічні та соціально-культурні;
б) реактивні та стратегічні;
в) ринкові та соціально-культурні;
г) основні та доповняльні.
7. За яким критерієм інновації поділяються на реактивні та стратегічні?
а) за роллю у процесі виготовлення;
б) за характером задоволення попиту;
в) за причиною виникнення;
г) за масштабами поширення.
8. До основних напрямів науково-технічного процесу в промисловості не відносяться:
а) комплексна механізація та автоматизація промисловості;
б) комп'ютеризація промисловості;
в) спеціалізація промисловості;
г) упровадження нових технологій.
9. Пріоритетними напрямами науково-технічного прогресу є:
а) створення нових технологій;
б) удосконалення застосовуваних технологій;
в) застосування прогресивних базових технологій;
г) правильна відповідь відсутня.
10. Робототехнічні та роторно-конвеєрні комплекси є одним із пріоритетних напрямів НТП, а саме:
а) у створенні нових та удосконаленні застосовуваних технологій;
б) у створенні нових та удосконаленні існуючих засобів праці;
в) у створенні нових і поліпшенні якості застосовуваних матеріалів
механізації та автоматизації виробництва.
11. Завершальною ланкою і формою матеріалізації фундаментальних досліджень, засобом безпосереднього впливу науки на сферу виробництва виступає:
а) технологія;
б) технологічна операція;
в) дослідно-конструкторська розробка;
г) нововведення.
12. Інноваційні процеси, результатом яких є нові вироби, технологи їх виготовлення, засоби виробництва, називаються:
а) економічними;
б) соціальними;
в) організаційними;
г) технічними;
д) юридичними.
13. Нововведення, що приводять переважно до еволюційних перетворень у сфері діяльності конкретних підприємств, є:
а) локальними;
б) соціальними;
в) глобальними;
г) економічними;
д) технічними.
16. Технічні новини обумовлюють насамперед відповідні:
а) соціальні нововведення;
б) організаційні нововведення;
в) економічні нововведення;
г) локальні нововведення;
д) юридичні нововведення.
14. Суть організаційного процесу полягає у:
а) застосуванні нових методів і форм організації виробництва;
б) застосуванні нових і вдосконаленні існуючих методів управління;
в) створенні нових і вдосконаленні існуючих технологій, засобів праці та кінцевої продукції;
г) удосконаленні існуючих і застосуванні нових методів і форм організації виробництва та праці, елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою.
15. Об'єктами організаційного прогресу є:
а) процес формування й вдосконалення техніко-технологічної бази, що орієнтується на кінцеві результати його господарської діяльності;
б) організація виробництва, організація праці, а також удосконалення функціонування сукупності елементів господарського механізму;
в) механізація та автоматизація виробництва, створення нових і вдосконалення застосовуваних технологій;
г) збільшення асортименту продукції, вдосконалення технології її виготовлення та засобів виробництва.
16. До основних тенденцій організаційного прогресу відносяться:
а) інтеграція багатьох галузей науки, синтез науки з виробництвом;
б) якісне перетворення усіх елементів процесу виробництва — засобів праці;
в) прискорення темпів розвитку окремих і посилення взаємозв'язків усіх суспільних, форм організації виробництва.
17. З наведеного переліку виберіть нововведення, які належать до організаційних інновацій:
а) запровадження системи постачання матеріальних ресурсів «точно в зазначений час»;
б) заміна частин діючих верстатів верстатами з ЧПУ;
в) переведення працівників допоміжного виробництва на контракту системи оплати праці;
г) об’єднання ремонтного і механічного цехів в один з єдиним керівником;
д) запровадження механізму розробки стратегічних планів окремих виробничих підрозділів підприємств.
Тема 11. Техніко-технологічна база і виробнича потужність підприємства
При вивченні цього питання насамперед треба визначити змістовну характеристику технічного розвитку підприємства, а також виокремити можливі форми такого розвитку і звернути особливу увагу на технічну трансформацію підприємства шляхом модернізації та технічного переозброєння, підтримування його високопродуктивного стану через здійснення капітального ремонту й заміни діючого устаткування.
Вагому роль у процесі трансформування техніко-технологічної бази на підприємстві відіграє діагностика його технічного розвитку. Тому при вивченні цього питання слід визначити об’єктивну необхідність та сутність діагностики стану технічного розвитку підприємства, дослідити основні процедури та визначити розрахункові показники, на основі яких можна визначити основні напрями покращення техніко-технологічної бази підприємства. В усій сукупності показників треба найбільшу увагу звернути на показники технічної оснащеності праці, рівень технології, технічний рівень устаткування, рівень комп’ютеризації та автоматизації виробничих процесів і прийняття управлінських рішень.
Технічний розвиток підприємства як складний багатовекторний процес потребує скоординованих та послідовних управлінських дій. Значну роль у такій координації відіграє організаційна складова процесу управління. І тому, вивчаючи управлінські аспекти технічного розвитку підприємства, слід звернути увагу на комплекс питань, пов’язаних з організаційно-економічним управлінням технічного розвитку підприємства. При цьому необхідно звернути увагу на те, що процес технічного розвитку підприємства має передбачуваність, логічну послідовність та етапність.
Рекомендована форма виконання самостійної роботи: скласти тези; побудувати схеми, таблиці щодо: порівняння характеристики традиційного та інноваційного типів виробництва; оцінки технічного рівня підприємств; складових техніко-технологічної бази виробництва; тенденції розвитку техніко-технологічної бази виробництва; форм технічного розвитку підприємства; змісту плану технічного розвитку підприємства.
Література: [6, с. 229-233].
Завдання для самоперевірки знань
Тести
а) процес створення нових й удосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки;
б) процес удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, зорієнтований на кінцеві результати його господарської діяльності;
в) процес формування та удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, зорієнтований на досягнення науки і техніки;
г) процес формування та удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, зорієнтований на кінцеві результати його господарської діяльності.
2. Розвиток техніко-технологічної бази підприємства здійснюється шляхом:
а) капітального ремонту устаткування;
б) технічного доозброєння підприємства;
в) модернізації;
г) заміни спрацьованого устаткування новим устаткуванням такого ж технічного рівня.
3. Підтримування техніко-технологічної бази підприємства здійснюється за рахунок проведення:
а) капітально ремонту устаткування;
б) технічного переозброєння діючого підприємства;
в) реконструкції діючого підприємства;
г) розширення діючого підприємства;
д) нового будівництва.
4. Цілі та пріоритети технічного розвитку підприємства визначаються відповідно до:
а) розвитку науки і техніки;
б) загальної стратегії підприємства;
в) розвитку суспільства;
г) ринкової ситуації.
5. Зміст програми технічного розвитку підприємства визначається:
а) загальною стратегією підприємства;
б) сукупністю конкретних заходів технічного розвитку;
в) сучасними досягненнями науки і техніки;
г) забезпеченням його необхідними ресурсами.
6. Метою проведення модернізації є:
а) проведення повного або часткового переобладнання виробництва;
б) вилучення з експлуатації фізично спрацьованих і технічно застарілих засобів праці;
в) удосконалення діючого виробничого устаткування;
г) відшкодування нормального фізичного спрацювання конструктивних елементів засобів праці та максимально можливе відновлення їхніх техніко-експлуатаційних параметрів;
д) запобігання техніко-економічному старінню окремих видів засобів праці і підвищення їхніх техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва.
7. У результаті проведення реконструкції діючого підприємства у разі необхідності можуть бути:
а) збудовані нові виробничі об’єкти замість тих, що їх подальша експлуатація визнана недоцільною;
б) збудовані на нових земельних ділянках окремі виробничі об’єкти за затвердженим початковим проектом;
в) впроваджені нові технології, модернізація та заміна фізично спрацьованого і технічно застарілого устаткування.
8. Які з нижче приведених показників характеризують ступінь технічної оснащеності праці персоналу:
а) фондоозброєність праці;
б) трудомісткість продукції;
в) продуктивність праці;
г) жоден із наведених показників не характеризує.
9. Коефіцієнт механоозброєності праці розраховується як відношення:
а) середньорічної вартості виробничих фондів підприємства до середньооблікової чисельності працюючих;
б) середньооблікової вартості машин та устаткування до загальної кількості робітників;
в) середньорічної вартості машин та устаткування до кількості робітників у найбільшу зміну;
г) середньорічної вартості виробничих фондів підприємства до кількості робітників.
10. Коефіцієнт використання сировини і матеріалів характеризує:
а) ступінь технічної оснащеності праці;
б) рівень прогресивності застосування технології;
в) технічний рівень виробничого устаткування;
г) рівень механізації та автоматизації виробництва;
д) рівень комп’ютеризації виробничих процесів.
11. До показників, що характеризують рівень прогресивності технології, відносять:
а) середній вік застосування технологічних процесів;
б) середній строк експлуатації устаткування;
в) надійність устаткування;
г) продуктивність устаткування.
Тема 12. Організація виробництва і забезпечення якості продукції
1. Технологічний процес як головна складова виробничого процесу. Принципи організації виробничого процесу.
2. Характеристика потокового виробництва.
3. Стандартизація і сертифікація продукції (послуг). Державний нагляд за якістю і внутрішньовиробничий технічний контроль.
1. Виробнича діяльність підприємства формується на основі виробничих процесів, що діють на цьому підприємстві, а підгрунтям відповідних виробничих процесів є технологічні процеси. І тому необхідно вивчити загальне тлумачення технологічного процесу, визначити його роль і місце у виробничій діяльності підприємства. Також треба дослідити трансформації предметів праці у межах відповідних технологічних процесів, зробити висновки щодо спільних рис і відмінностей у технологічних процесах на підприємствах різних галузей економіки.
Система організації виробництва будується на певних принципах. З цих принципів майбутньому економісту необхідно виокремити такі основні принципи: спеціалізації, пропорційності, парарельності, прямо точності безперервності, ритмічності, автоматичності, гнучкості; докладно розглянути основні характеристики та особливості, що відрізняють їх один від одного.
2. Широко вживаним методом організації виробництва вважається потоковий метод з потоковою лінією як первинним ланцюгом потокового виробництва. При розгляді матеріалу з цього питання необхідно з’ясувати основні ознаки потокового методу, виробництва, визначити сукупність чинників , що впливають на вибір цього методу. Доцільно розглянути основні параметри функціонування потокової лінії: такт, ритм, кількість робочих місць, довжина робочих зон, швидкість руху конвеєра.
3. Економічний механізм управління якістю продукції об’єднує способи і методи , спрямовані на забезпечення виробництва продукції високої якості. Слід відмітити серед цього механізму стандартизацію і сертифікацію продукції.
Стандартизація включає комплекс норм, правил і вимог до якості продукції на усіх стадіях їхнього життєвого циклу, які містяться у певних категоріях стандартів. Необхідно розрізняти нормативно-технічну документацію таких категорій: міжнародні стандарти, державні стандарти України, галузеві стандарти, стандарти науково-технічних та інженерних товариств, технічні умови, стандарти підприємства.
Наступним важливим моментом системи управління якістю є сертифікація продукції, яка передбачає оцінку відповідності продукції певним вимогам і видачу певного документа – сертифіката. Сертифікат – це документ, який засвідчує високий рівень якості продукції та її відповідність вимогам міжнародних стандартів. Слід розрізняти два види сертифікації – обов’язкову і добровільну.
Ґрунтуючись на набутих знаннях щодо стандартизації та сертифікації, продукції можна переходити до розгляду питань державного нагляду за якістю продукції. Студенту необхідно ознайомитися із функціями Держстандарту України, який є національним органом, що здійснює стандартизацію та сертифікацію продукції. Вивчаючи особливості державного нагляду за якістю продукції, доцільно розглянути перелік об’єктів, на яких поширюються повноваження Держстандарту України. Окремо слід зупинитися на питаннях матеріальної відповідальності за порушення вимог стандартів.
Слід знати, що з поміж методів забезпечення виробництва продукції високої якості чільне місце належить внутрішньовиробничому технічному контролю, який виконує на підприємстві відділ технічного контролю. Необхідно приділити увагу головному завданню технічного контролю, вибору об’єктів і методів контролю. Якість продукції формується протягом виробничого процесу. Це спричиняє необхідність ретельного контролювання перебігу технології її виготовлення. Слід розглянути стадії виробничого контролю, його організаційні форми, характер контрольних операцій, вплив на перебіг технологічного процесу, застосовані засоби контролю, місце його здійснення.
Рекомендована форма виконання самостійної роботи: скласти тези; побудувати схеми, таблиці.
Література: [6, с. 246-250; 254-267; 357-368].
Питання і завдання для самоперевірки знань
1. Дайте характеристику технологічному процесу.
2. Що називається виробничим циклом? Як визначається тривалість технологічного циклу?
3. Охарактеризуйте сутність потокового методу організації виробництва.
4. Що є основою структурною ланкою потокового виробництва та за якими ознаками її класифікують?
5. Які основні параметри потокових ліній та як вони визначаються?
6. Охарактеризуйте системи державного нагляду за якістю продукції в Україні.
7. Яку мету має підприємство, визначаючи кошти на сертифікацію продукції за міжнародними стандартами?
8. Чим зумовлені вимоги до обов’язкової сертифікації деяких видів продукції?
9. Які органи здійснюють сертифікацію продукції в Україні?
10. Які структурні підрозділи підприємства виконують функцію внутрішньовиробничого технічного контролю і які об’єкти підлягають цьому контролю?
11. Яку мету має внутрішньовиробничий технічний контроль якості продукції?
12. Які види технічного контролю якості продукції здійснюються на підприємстві?
13. Дайте характеристику видам технічного контролю.
Тести
а) потоковою лінією;
б) виробничою дільницею;
в) робочим конвеєром;
г) технологічною операцією.
2. Інтервал часу від початку до закінчення процесу вироблення продукції називається:
а) виробничим циклом;
б) технологічним циклом;
в) тактом потокової лінії;
г) виробничим часом.
3. Інтервал часу, за який з потокової лінії сходять вироби, що йдуть один за одним транспортними партіями називаються:
а) ритмом потокової лінії;
б) тактом потокової лінії;
в) швидкістю потокової лінії;
г) виробничим часом.
4. Які з нижченаведених ознак не характерні для потокового методу організації виробництва?
а) робочі місця розташовуються за ходом технологічного процесу;
б) за групою робочих місць закріплюється обробка одного найменування конструктивно та технологічно подібних предметів;
в) на робочих місцях оброблюються різні за конструкцією та технологією вироблення предмети праці;
г) технологічний процес має високу коопераційну диференціацію.
5. Такі потокові лінії обчислюються в одиницях:
а) об’єму;
б) часу;
в) довжини;
г) швидкості.
6. Партіонно-технологічний метод – це формат:
а) непотокового методу виробництва;
б) потокового методу виробництва;
в) автоматизованого методу виробництва;
7. Інтервал часу, за який сходять із лінії вироби, що йдуть один за одним – це:
а) такт потокової лінії;
б) ритм лінії;
в)темп потокової лінії;
8. Національним органом, що здійснює і координує роботу із сертифікації продукції в Україні є:
а) Державний комітет України із стандартизації, метрології та сертифікату;
б) Державна комісія при Уряді України із стандартизації, метрології та сертифікату;
в) Державний палата сертифікації та стандартизації України;
г) відповіді а) і б) правильні.
9. Контроль якості, який здійснюється у спеціально обладнаних приміщеннях шляхом проведення випробувань, аналізів, називається:
а) активним;
б) стаціонарним;
в)статистичним;
г) змінним.
10. Контроль якості, що здійснюється безпосередньо в ході технологічного процесу вироблення вибору за допомогою спеціальних пристроїв, називається:
а) стаціонарним;
б) активним;
в)вихідним;
г) пасивним.
2. Сертифікат продукції – це документ, який:
а) потрібен для захисту права власності на продукцію;
б) дозволяє купувати продукцію;
в) засвідчує рівень якості продукції;
г) надається покупцеві під час продажу продукції;
д) передбачає реалізацію на біржі через певний час за певною ціною.
2. Сертифікація – це:
а) встановлення, забезпечення і дотримання рівня якості продукції при її розробці, виготовленні та експлуатації, що досягається шляхом цілеспрямованого впливу на умови і фактори, від яких вона залежить;
б) механізм підготовки документа. Що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція чи послуги;
в) система мір і дій, що підтверджують відповідність фактичних характеристик продукції вимогам міжнародних стандартів, технічних умов і інших нормативних документів, що діють на світовому ринку в тій чи іншій країні – імпортері продукції чи послуг.
Тема 14. Фінансово-економічні результати діяльності підприємства
Умовою зростання прибутку й рентабельності підприємства є зростання доходів і зменшення видатків за всіма видами діяльності.
Фактори, що впливають на розмір прибутку поділяють на внутрішні і зовнішні. Внутрішні фактори виділяють виробничі (екстенсивні і інтенсивні) і невиробничі. Необхідно опанувати сутнісну характеристику факторів, що впливають на розмір прибутку і методів їх розрахунку.
При розгляді основних факторів підвищення рентабельності слід звернути увагу на фактори та чинники які забезпечують зростання рентабельності виробництва і рентабельності окремих видів продукції.
Рекомендована форма виконання самостійної роботи: скласти схему характеристики факторів, що впливають на розмір прибутку, скласти тези.
Література: [5, с. 141-143].
Питання для самоперевірки знань
Тема 15. Розвиток підприємств: сучасні моделі, трансформація та реструктуризація
Управління розвитком підприємства – це циклічний процес, що включає такі основні складові: діагностичний аналіз; підготовка, прийняття та реалізація цілей діяльності; стратегічне та тактичне планування діяльності; управлінський контроль. Необхідно опрацювати сутнісно-змістовну характеристику складових управління розвитком підприємства.
Реалізація стратегії розвитку підприємства передбачає побудову збалансованої системи прогнозів і планів на довго -, середньо - і короткострокову перспективу. Розвиток підприємства має бути прогнозованим і керованим. Слід приділяти увагу прогнозуванню розвитку підприємства, принципам його побудови, способам розробки прогнозів, ґрунтуванню прогнозів, методам прогнозування.
Необхідно зупинитися на характеристиці сучасних моделей розвитку підприємства, їх трансформації та реструктуризації. Визначити сутнісну характеристику понять трансформація та реструктуризація підприємства, їх види та умови здійснення.
Рекомендована форма виконання самостійної роботи: скласти план за кожним питанням.
Література: [3, с. 628 – 638, с. 657 - 667].
Питання для самоперевірки знань
Тема 16. Економічна безпека та антикризова діяльність
1. Служба безпеки підприємства, принципи її організації та завдання.
2. Антикризова діяльність підприємств.
1. Служба безпеки підприємства, створюється залежно від величини самого підприємства. Як правило, такі служби створюються на великих підприємствах, можуть створюватися і на середніх підприємствах. В усіх інших випадках безпеку малим і середнім підприємствам забезпечують місцеві органи внутрішніх справ або при державній службі безпеки.
Служба безпеки підприємства виконує певний комплекс завдань. При опрацюванні цього питання необхідно звернути увагу на типову модель комплексної системи безпеки підприємства: на об’єкти захисту, напрями організації безпеки, функції служби безпеки.
Слід розуміти, що перелік конкретних завдань стосовно організації системи безпеки підприємства залежно від специфіки його діяльності може бути різним, але він завжди має бути достатнім та обґрунтованим.
2. Важливим напрямом антикризової діяльності підприємства є діяльність щодо недопущення кризового стану підприємства. З цією метою на підприємстві має застосовуватися інструментарій діагностики банкрутства, має бути створена ефективна система управління ризиками.
Необхідно ознайомитися з чинниками, які сигналізують про той чи інший напрям розвитку підприємства, з системою заходів раннього попередження та реагування.
Рекомендована форма виконання самостійної роботи: скласти тези, схему ґрунтування чинників, що зумовлюють кризовий стан підприємства.
Література: [3, с. 654 – 657], [6, с. 483 – 496], [12, с. 283 – 322].
Питання для самоперевірки знань
рекомендована література
Базова
Допоміжна
Башнян Г. І., Іфтемічук В.С. Генеза ринкової економіки. Навчальний економічний словник-довідник / В. С. Іфтемічук, В. А. Григорьєв, И. І. Маниліч, Г.Д. Шутак; За ред. докт. екон. наук, проф. Г. І. Башнянена, канд. екон. наук, доц. В. С. Іфтемічука. – К.: «Магнолія плюс», 2004. – 688 с.
Круш П. В. Економіка підприємства : навч. посіб. / П. В. Круш, В. І. Подвічіна, Б. М. Сердюк. – К. : Еліга – Н, КНТ, 2007. – 780 с.
Герасимчук І.О., Пахомов В.Г. Управління витратами виробництва та собівартості продукції. Навчальний посібник /1.0. Герасимчук, В.Г. Пахомов. -К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 2006. – 65 с.
Пєліхов Є. Ф. Економіка сучасного підприємства: навч.- метод і практ. Посіб. // Є. Ф. Пєліхов, О. А Іванова., О. М. Сумець. – К. : «Хай.–.Тек Пресс», 2008. – 344 с,
Чаюн І. О., Бондар І. Ю. Планування виробничої програми підприємства та її ресурсне обґрунтування. Навч. посіб. / І. О. Чаюн. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. – 127 с.
Чернавський А. Д. Антикризове управління. Навч. посіб. / А. Д. Чернавський. – К. : МАУП, 2000. – 208 с.
Інформаційні ресурси
E-mail: LS@korolenko.kharkov.com
http://korolenko.kharkov.com