Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Затверджено
Вченою радою
МНУ імені В.О. Сухомлинського
від “___”_________20__р.
(протокол №___)
МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО
КАФЕДРА МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА
Науково-методична комісія
Інститут педагогічної освіти
нормативної навчальної дисципліни
підготовки бакалаврів
галузь знань: 0202 «Мистецтво»
напряму підготовки: 6.020204 «Музичне мистецтво»
(Шифр за ОПП________)
Миколаїв
РОЗРОБЛЕНО ТА ВНЕСЕНО: Миколаївським національним університетом
імені В.О. Сухомлинського
РОЗРОБНИК ПРОГРАМИ: к.п.н., доцент Іванова Л.О.
РЕЦЕНЗЕНТИ:
Обговорено та рекомендовано до видання науково-методичною радою МНУ
імені В.О. Сухомлинського
«_______» ______________ 2010р., протокол №
Вступ
Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни «Методика музичного виховання» складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів галузі знань 0202 Мистецтво, напрям підготовки Музичне мистецтво.
Предметом вивчення навчальної дисципліни є форми і методи музичного виховання в ЗОШ та вміння практичного їх використання.
Міждисциплінарні зв’язки:
Предмет «Методика музичного виховання» є таким, що пов’язує між собою викладання абсолютно всіх предметів даної спеціальності.
Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:
Змістовий модуль1. Теоретичні та історичні аспекти музичного виховання(Т.1,2)
Змістовий модуль 2. Професійні вимоги до вчителя музики. (Т.3,4)
Змістовий модуль 3. Взаємозв’язок різних видів мистецтва на уроках музики. (Т.5,6)
Змістовий модуль 4. Музична діяльність школярів на уроці музичного мистецтва. (Т.7,8)
Змістовий модуль 5. Історичний досвід становлення музичного виховання в Україні. (Т.9,10)
Змістовий модуль 6. Чинні програми з музики для шкіл різного типу навчання. (Т.11,12)
Змістовий модуль 7. Методика музичного виховання учнів різного віку. (Т.13,14)
Змістовий модуль 8. Методика вокального-хорового виховання. (Т.15,16)
Змістовий модуль 9. Музикування як активна форма виконавської творчості школярів. (Т.17,18)
Змістовий модуль10. Методика проведення позакласної та позашкільної музично-виховної роботи. (Т19,20)
Змістовий модуль 11. Планування та облік роботи з музичного виховання. (Т.21,22)
Змістовий модуль 12. Концепції музичного виховання XX століття. (Т.23,24)
Змістовий модуль 13. Системи музичного виховання Карла Орфа. (Т.25,26)
Змістовий модуль 14. Системи дитячого музичного виховання Золтана Кодая та Бориса Трічкова. (Т.27,28)
Змістовий модуль 15. Основні напрямки розвитку музичної педагогіки на межі тисячоліть. (Т.29,30)
1.1. Метою викладання навчальної дисципліни “Методика музичного виховання” є формування всебічно підготовленого фахівця для шкіл різного типу навчання, здібного на високому рівні організувати та провести урочну, позакласну та позашкільну музично-виховну роботу, розвинути у школярів почуття прекрасного у житті та мистецтві.
1.2.Основними завданнями вивчення дисципліни “Методика музичного виховання” є:
1.3. Згідно вимог ОПП підготовки спеціаліста галузі 0202 «Мистецтво» в процесі засвоєння навчального матеріалу курсу студенти повинні:
знати :
вміти :
Згідно вимог ОКХ підготовки спеціаліста галузі 0202 «Мистецтво» в процесі засвоєння курсу у студента повинно сформувати виробничі функції:
Дидактична
Розвиваюча
Виховна
Дослідницька
Мотиваційна
На вивчення навчальної дисципліни відводиться 270 годин та 7,5 кредитів ECTS.
2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни:
Модуль І.
Змістовий модуль1. Теоретичні та історичні аспекти музичного виховання
Тема 1. Вступ до дисципліни
Курс методики музичного виховання – важлива профілююча дисципліна у підготовці кваліфікованого учителя музики для шкіл різного типу навчання. Зміст та основні особливості понять “методика”, “музика”, “виховання”. Вимоги до оформлення кабінету музики в школі.
Зв’язок методики музичного виховання з іншими дисциплінами психолого-педагогічного, історико-теоретичного, виконавчого циклів та з педагогічною практикою у школі.
Методика – галузь педагогічної науки, яка вивчає теоретичні аспекти навчання якомусь предмету. Методика музичного навчання і виховання, як складова частина педагогічної науки, вивчає закономірності, принципи, завдання, зміст, організацію, форми і методи музично-освітньої та музично-виховної роботи з дітьми. Однак методика музичного навчання і виховання виступає не тільки галуззю педагогічної науки, але й значною мірою – галуззю музикознавства, психології музичних здібностей і музичної діяльності тощо.
Складність теоретичних і практичних проблем музичного навчання і виховання, опора музично-педагогічних знань на досягнення багатьох наук, які безпосередньо чи опосередковано вивчають різні аспекти художньо-творчої діяльності людини (фізіології, психології, соціології, семіотики, кібернетики, естетики, культурології, мистецтвознавства, музикознавства тощо), специфічність організації музичної діяльності дітей дають підставу розглядати методику музичного навчання і виховання значно ширше – як музичну педагогіку.
Тема 2. Завдання курсу “Методика музичного виховання” у підготовці педагога-музиканта.
Курс посідає чільне місце у професійному становленні майбутніх учителів музики. Він спрямований на підготовку фахівця, який володіє основами методологічної та методичної культури, усвідомлює значення і суть музично-освітньої і музично-виховної роботи, володіє досвідом творчого використання здобутків музичної педагогіки у своїх практичній діяльності.
Методика музичного виховання значною мірою спирається на знання й уміння, набуті студентами при вивчення філософських, психолого-педагогічних, музикознавчих і виконавських. дисциплін. Зокрема, психолого-педагогічні дисципліни дають можливість зрозуміти завдання, які постають перед учителем: пізнати закономірності, принципи і структуру навчально-виховного процесу, вікові особливості учнів різних класів тощо, без чого неможливо осягнути мету, зміст і структуру музичного навчання і виховання школярів.
Вимоги до оформлення кабінету музики в школі. Шкільний кабінет музики покликаний розкрити перед учнями естетичне, пізнавальне, виховне значення музики, підняти на сучасний рівень зміст, культуру уроку музики. У відповідності до специфіки уроку кабінет повинен бути оснащений різноманітним інструментарієм, наочністю, фоно-, аудио-, відеотекою, ритмічними ударними інструментами (трикутник, малі барабани, бубни, тамбурини, маракаси, набір дерев’яних палочок, кастаньєти); звуковисотними струнними, духовими і ударними інструментами (цимбали, бандури, хроматичні сопілки, металофони хроматичні і діатонічні); альбоми, плакати, посібники по всіх розділах програми.
Загальні принципи і обладнання кабінету (естетична направленість, добра акустика, звукоізоляція), план роботи.
Змістовий модуль 2. Професійні вимоги до вчителя музики.
Тема 3. Завдання музичного виховання школярів.
Музичне виховання як невід’ємна частина морального виховання молоді. Роль музичного виховання – у формуванні естетичних почуттів, розвитку музично-творчих здібностей, художньо-образного мислення та естетичного смаку.
Сучасна музично-педагогічна концепція грунтується на нових підходах концепції національної школи України. Знання історії свого народу, досягнень національної культури, музичного фольклору та народних традицій складають основу системи морально-естетичного виховання школярів.
Використання музичного фольклору в сучасних програмах з музики. Сутність сучасної концепції музичного виховання школярів на основі української національної культури, покладеної в основу діючих програм з музики для загальноосвітньої школи.
Музичне виховання як важливий чинник духовного, громадянського і творчого пробудження людини, як цілеспрямований розвиток музичних здібностей дітей, формування емоційної чутливості, здатності розуміти і глибоко переживати зміст музики. Суть музичного виховання (соціально-цілеспрямоване формування активного естетичного ставлення людини до музичного мистецтва).
Формування музичної культури особистості як мета музичного виховання. Музична культура суспільства як складна система, яку складають музичні цінності, створені в даному суспільстві: всі види діяльності по створенню, збереженню, відтворенню, поширенню, сприйманню і використанню музичних цінностей. Активне, зацікавлене сприймання музики як основа музичного виховання.
Завдання музичного навчання і виховання: розвиток музичного сприймання школярів; залучення їх до активної різнобічної музичної діяльності; формування ціннісно-орієнтаційного ставлення до музичного мистецтва; розвиток художньо-творчих здібностей дітей.
Теоретичні положення відомих педагогів Н.А.Ветлугіної, В.О.Сухомлинського, психологів Б.М.Теплова, Г.С.Костюка, педагогів-музикантів Л.Г.Коваль, О.П.Рудницької про роль творчого розвитку особистості. Підвищенню якісного рівня музично-естетичного виховання школярів сприяють активна художньо-творча діяльність, розвиток музично-творчих здібностей, художньо-образного мислення та формування естетичного смаку, основного показника музичних та життєвих потреб.
Роль вчителя музики у вихованні школярів. Актуальні проблеми музичного виховання школярів та підготовка висококваліфікованих спеціалістів – учителів музики.
Студенти повинні знати:
Питання професійної майстерності майбутнього вчителя музичного мистецтва належать до проблем, які вирішуються сьогодні сучасною школою. Від того, яким буде сучасний учитель-музикант як він здійснюватиме свою подальшу діяльність, враховуючи вимоги, що ставить перед ним суспільство, теорія і практика педагогічної освіти, залежить рівень освіченості, вихованості та духовної культури школяра.
Зміст методичної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва повинен спиратися на розуміння мети та завдань музичного мистецтва, обов’язкових знань Держстандарту, що зумовлює глибоке засвоєння теоретичних основ методики музичного виховання, формування необхідних вмінь та навичок, що допоможуть майбутнім вчителям мистецтва у виборі оптимальних методів та прийомів навчання та виховання.
Виконавська майстерність вчителя музичного мистецтва, глибоке проникнення у зміст музичного твору, вивчення різних граней творчості композитора та самостійного пошуку виразових засобів.
Педагогічне керування музичним сприйманням має своєрідний характер, оскільки вчитель музики не тільки повинен знати методи керування, а й оволодіти педагогікою як мистецтвом, бути артистом. Сила образного слова вчителя, що супроводжується власним виконанням музичного твору, може мати вирішальне значення для виховного впливу на дитину.
Майбутні педагоги повинні усвідомити, що робота вчителя музичного мистецтва потребує знань багатьох методик: постановки голосу, роботи з хором, навчання гри на музичному інструменті, але найважливішим для професійної майстерності майбутнього вчителя є знання методики музичного виховання, що дозволяє зрозуміти єдність загального та особистісного розвитку учнів.
Багатоплановість діяльності майбутнього педагога мистецтва передбачає вміння:
- на високому професійному рівні проводити заняття з розучування та виконання музичних творів;
- виконувати твори для слухання на музичному інструменті;
- цікаво розповідати дітям про музику, її жанри, будову;
- урізноманітнювати позакласну роботу.
В основу музично-педагогічної діяльності покладено вміння сприймати, розуміти та виконувати музичні твори, прагнення до глибоких емоційних переживань, бажання залучити дітей до музичного мистецтва, навчити їх любити та розуміти музику. Всі форми музичних знань, будь-яка діяльність учнів на уроці та поза уроком повинні сприяти їх творчому розвитку, викликати прагнення до самостійного мислення.
Тема 4. Урок музики в сучасній школі.
Специфіка та особливості уроку музики як уроку мистецтва. Типи уроків відповідно до тематичної побудови програми. Сучасні вимоги до проведення уроку музики. Реалізація комплексного підходу до уроку музики. Принцип дидактики на уроках музики. Значення принципів музичного виховання. Взаємозв’язок різних видів мистецтва на уроках музики.
Вплив специфіки музичного мистецтва на особливості проведення шкільного уроку музики. Урок музики як шкільний предмет і як урок мистецтва (єдність емоційного і свідомого, художнього і технічного, переважання колективних форм роботи, часта зміна видів діяльності тощо).
Зумовленість результату музичного навчання і виховання змістом уроку, рівнем розвитку музичних і художньо-пізнавальних здібностей дітей, ефективністю методики, особистістю вчителя. Творчий підхід до вибору шляхів, засобів і методів музичного навчання і виховання. Цілісність уроку музики, звільненість від схеми, штампу. Творча свобода вчителя.
Тип уроків музики: урок введення в тему, урок заглиблення в тему, урок узагальнення теми, заключний урок-концерт. Головна ознака уроку введення в тему. Особливості уроку заглиблення в тему. Головна ознака уроку узагальнення теми. Завдання заключного уроку-концерту.
Драматургія уроку музики, його кульмінаційні моменти. Співвідношення ігрових і навчальних форм діяльності учнів на уроці, чільне місце діяльності сприймання і виконання. Критерій доцільності використання художньої гри на уроці.
Проблема створення умов для творчої активності кожного учня. Музична творчість як засіб активізації фантазії учнів, спонуки до самостійної інтерпретації творів, поглиблення сприймання музики.
Залежність музичної діяльності молодших школярів від уміння вчителя вступити в безпосередній контакт з кожним учнем. Прийоми спілкування: натяк, вказівка, опитування, підтвердження, приязне слово, підбадьорливий кивок, засуджуючий чи запитальний погляд тощо. Розвиток музикальності як неодмінна умова формування музичної культури дітей. Музикальність як сукупність здібностей, необхідних для успішної музичної діяльності. Переживання музики як основна ознака музикальності.
Причини, які послаблюють увагу учнів, викликають байдужість до музики, знижують музичну сприйнятливість.
Методика опитування учнів, труднощі організації опитування. Оцінювання результатів навчальної діяльності школярів. Головне призначення оцінки.
Домашні завдання з музики як засіб розвитку інтересу до музичних занять. Мета домашніх завдань – закріпити музичні знання дітей, спрямувати їх увагу на музику, яка звучить навколо. Специфіка домашніх завдань поширення своєї дії на музику, яка звучить за різних життєвих обставин. Тематизм програми як орієнтир в організації домашньої роботи учня.
Форми домашнього завдання – слухати музику, роздумувати про неї й про найяскравіші враження розповісти в класі; записувати музичні враження в особистий "Щоденник музичних вражень" (починаючи з третього класу); слухання і перегляд протягом тижня певних радіо- і телепередач; читання літератури про музику, написання домашніх творів на музичні теми, підготовка рефератів, присвячених творчості певного композитора, чи його окремим творам, а також виконавцям. Методика проведення бесід по домашніх завданнях, їх оцінювання.
Змістовий модуль 3. Взаємозв’язок різних видів мистецтва на уроках музики.
Тема 5. Взаємодія мистецтв у практиці музичного навчання-виховання.
Спорідненість мистецтва як основна тенденція розвитку художньої культури. Зв’язки між видами мистецтва: сюжетні, хронологічні, внутрішні, творчі, життєві.
Взаємодія мистецтв у цілісному впливі на людину. Ідея комплексного впливу мистецтв у педагогічній літературі, у практиці музичного навчання і виховання.
Особливості музики, літератури й живопису як видів мистецтва: література найповніше і найглибше втілює життя думки людини, музика – життя її почуттів і переживань, образотворче мистецтво – зміст уявлень людини про світ у тій формі, яку дає їй реальне почуттєве сприйняття дійсності.
Педагогічний смисл досягнення взаємодії мистецтв у навчальному процесі. Доцільність використання художніх творів різних видів мистецтва на уроках музики. Художня домінанта, яка визначає цю педагогічну доцільність.
Мистецтвознавчі основи методики використання на уроці музики творів суміжних мистецтв. Завдання реалізації ідеї взаємозв’язку мистецтв: підвищення рівня художньої та естетичної культури учнів; збагачення і систематизація знань про мистецтво; поглиблення сприймання музики.
Методика використання на уроках музики літературних творів, проведення аналогій між музичним і літературним творами. Критерії доцільності використання літературних творів на уроках музики.
Методика використання на уроках музики творів образотворчого мистецтва. Позитивна і негативна роль використання творів живопису на уроках музики. Поглиблення вражень дітей як головний критерій доцільності звертання до творів живопису на уроках музики.
Тема 6. Інтегрований курс “Мистецтво”.
Вивчення музичного та образотворчого мистецтва у 5 класі 12-річної школи можна здійснювати за програмою “Мистецтво” для 5-8 класів (автори: Л.М.Масол, О.В. Гайдамака, В.Й.Горовенко, О.В.Калініченко, О.А.Комаровська, О.І.Оніщенко, Н.В.Очеретяна).
На сучасному етапі розвитку вітчизняної та зарубіжної школи інтеграція знань учнів визначається як один із перспективних напрямів її модернізації. Це зумовлено розвитком нових галузей знань, виникненням на стику науки й мистецтва нових професій, а також поширенням масмедіа технологій, що поєднують різні види художньої і технічної діяльності: тексти, візуальну інформацію, музику, анімацію. Інтегроване викладання мистецтва сприяє формуванню у школярів цілісної художньої картини світу, асоціативного мислення, творчих здібностей.
Інтегрований курс “Мистецтво” для 5-8 класів є закономірним і логічним продовженням однойменного курсу для початкової школи. Він органічно поєднує зміст двох базових предметів – “Музичного мистецтва” (1 год.) та “Образотворчого мистецтва” (1 год.) і, залежно від кадрового забезпечення навчального закладу, може викладатися одним або двома вчителями. Ці два компоненти доповнюються елементами синтетичних мистецтв (театр, кіно, телебачення, кольоромузика, цирк).
Мета і завдання курсу є загалом співвідносними з метою і завданнями окремих курсів музичного та образотворчого мистецтва.
Структурування змісту курсу “Мистецтво” здійснюється на основі поліцентричної інтеграції знань, що передбачає виокремлення двох домінантних змістових ліній – музичного та образотворчого мистецтв, що взаємно узгоджені й згруповані в розділи (тематичні цикли) навколо споріднених і найбільш узагальнених тем. Водночас, збережено відносну самостійність цих домінуючих складників, адже вони відрізняються художньо-мовною специфікою. Найбільш інтегративними є теми, присвячені синтетичним мистецтвам (театр, кіно), зокрема ті, що не належать до так званих “класичних” (кольоромузика, цирк, телебачення) та вводяться в шкільні програми й підручники вперше.
Інноваційними рисами структурування змісту курсу в 5 класі є розподіл навчального матеріалу за видами (І семестр) і жанрами (II семестр) мистецтва. Пошук міжвидових мистецьких зв’язків здійснюється також через усвідомлення спільних понять і термінів (ритм, композиція, форма, контраст, динаміка, жанр, стиль, штрих, мотив, етюд тощо). Узагальнюються і систематизуються знання, вміння, компетенції набуті учнями у початковій школі, а також створюється фундамент для подальшого вивчення різних видів мистецтва протягом історії їх історичного розвитку.
Студенти повинні знати: специфіку та особливості уроку музики як уроку мистецтва; типи уроків відповідно до тематичної побудови програми; сучасні вимоги до проведення уроку музики; про реалізацію комплексного підходу до уроку музики; значення принципів музичного виховання; теоретичні та історичні аспекти музичного виховання.
Модуль ІІ
Змістовий модуль 4. Музична діяльність школярів на уроці музичного мистецтва.
Тема 7. Види музичної діяльності.
Різностороння музична діяльність – головна умова музичного розвитку школярів. Взаємозв’язок усіх видів діяльності на уроці музики.
Психологічні основи музичного сприймання. Формування емоційно-усвідомленого сприймання музичного образу твору. Основні етапи ознайомлення з музичним твором на уроці.
Хоровий спів – вид колективної виконавської діяльності. Завдання хорового співу. Види вокально-хорової творчості. Поняття “вокально-хорові навички”, “засоби художньої виразності”, “художня інтерпретація”, “виконавський план”. Побудова голосового апарату дітей. Характеристика звучання дитячих голосів. Співацький діапазон молодших школярів.
Співацькі уміння, якими мають оволодіти учні: уміння співацького дихання, володіння звуком, володіння словом у співі. Взаємозв’язок і взаємозалежність між цими уміннями. Зв’язок навчання співу з розвитком музичного слуху і музичним розвитком особистості дитини. Методика проведення розспівування на уроці. Навички хорового строю й ансамблю. Прийоми, які сприяють досягненню хорового строю: попередній інтонаційний аналіз пісні і визначення складних для виконання фраз; ретельна й різноманітна робота над окремими фразами, транспонування складних фраз у зручну тональність, використання нотного запису.
Інструментальне музикування на уроці. Коротка характеристика елементарних музичних інструментів та методика їх використання.
Тема 8. Методики розвитку музичного слуху, ладового чуття, музично-ритмічного почуття.
Зміст і роль музичної грамоти на уроці музики. Музична грамота як складова частина поняття “музична грамотність”. Нотна грамота – основа розвитку музичного слуху і співу за нотами. Використання релятивної та абсолютної системи у формуванні музично-слухових здібностей учнів.
Музичний слух у широкому і вузькому розумінні. Логіка розвитку музичного слуху: йти від виховання музичного слуху в широкому розумінні до виховання його у вузькому розумінні, через їх взаємовплив і взаємозв'язок – до повної єдності.
Методика розвитку ладового почуття дітей. Абсолютна і відносна (релятивна) методичні системи виховання музичного слуху. Характеристика абсолютної системи сольфеджування, її позитивні й негативні сторони. Характеристика релятивної системи, її переваги і недоліки. Послідовність засвоєння ступенів ладу. Ручні знаки. Нотний запис у формуванні ладових уявлень учнів.
Методика розвитку музично-ритмічного чуття (організація рухової активності дітей, виховання певних ритмічних навичок, усвідомлення ними естетичної виразності ритму як елемента музичної мови тощо). Моторна й емоційна природа музичного метру. Проблеми виховання музично-ритмічного чуття.
Змістовий модуль 5. Історичний досвід становлення музичного виховання в Україні.
Тема 9. Характеристика діяльності українських педагогів-музикантів
Значення народних братських шкіл у поширенні музичної грамотності і професіоналізму в Україні. М.П.Дилецький “Граматика музикальна”. Методичні положення в галузі методики музичного виховання у роботі “Граматика музикальна”.
Визначне місце Києво-Могилянської академії у розвитку музичної культури. Київська академія в підготовці кадрів музикантів-виконавців, педагогів-теоретиків і композиторів у період ХVII-ХVIII ст. Вихованці академії – видатні музиканти Г.С.Сковорода, М.С.Березовський, А.Ведель.
Історичний досвід становлення музичного виховання в Україні. Характеристика діяльності українських педагогів-музикантів (М.В.Лисенка, Я.С.Степового, К.Г.Стеценка, М.Д.Леонтовича, П.О.Козицького, Л.М.Ревуцького та ін.).
Тема10. Педагогічна спадщина видатних українських музикантів.
М.В.Лисенко та музичне виховання школярів. Значення його репертуарних посібників “Молодощі” (1876 р.), “Збірник пісень у хоровому перекладі”, пристосований для учнів молодшого та підліткового віку у “школах народних” (1908 р.).
Педагогічна діяльність Б.Л.Яворського. Б.Л.Яворський про розвиток творчості дітей у музичній діяльності.
Основні методичні положення у галузі музичного виховання у народних школах (М.Д.Леонтович, К.Г.Стеценко, Я.С.Степовий).
В.М.Верховинець про музично-естетичне виховання дітей за допомогою гри.
Педагогічні системи музичного виховання видатних діячів Ф.М.Колесси, С.Ф.Людкевича.
Роль П.О.Козицького та Л.М.Ревуцького в історії музичної педагогіки як авторів дитячого пісенного репертуару.
Змістовий модуль 6. Чинні програми з музики для шкіл різного типу навчання.
Тема 11. Аналіз змісту і логіки тематичного матеріалу.
Програма з музики як основний нормативний документ, що визначає зміст музичного навчання і виховання у загальноосвітній школі.
Сутність концепції музичного виховання школярів на основі української національної культури: ставлення до музичного фольклору як невід’ємної частини духовного життя українського народу; визнання провідної ролі фольклору в музичному вихованні дітей; звернення до народної музичної творчості крізь призму її життєвих зв’язків з духовним, матеріальним і практичним світом людини; розгляд українського музичного фольклору в діалектичній єдності з фольклором інших народів; вивчення професійної музики крізь призму її фольклорних джерел; розкриття естетичного змісту народної музики на основі осягнення школярами суті й особливостей музичного мистецтва.
Аналіз пояснювальної записки до програм. Урахування в програмах досвіду народної педагогіки, обрядів і традицій музикування, педагогічних здобутків видатних діячів української музичної культури. Особлива цінність педагогічних ідей М.Леонтовича, К.Стеценка, С.Людкевича. Педагогічні ідеї сучасних музикантів-методистів (О.Ростовський, Л.Масол), покладені в основу програм. Урахування досвіду визначних представників зарубіжної музичної педагогіки Е.Далькроза, К.Орфа, З.Кодая.
Методичні основи використання в програмах українського пісенного фольклору, танцювальної музики, навчання гри на сопілці.
Місце хорового співу в програмах. Обсяг і послідовність розвитку ладового і музично-ритмічного почуття учнів, засвоєння музичної грамоти, вивчення нотної грамоти.
Аналіз змісту і логіки тематичного матеріалу, його спрямованості на розкриття специфіки музичного Аналіз змісту і логіки тематичного матеріалу мистецтва. Взаємозв’язок між темами чвертей. Призначення поурочних методичних розробок. Проблеми реалізації означених програм з музики в загальноосвітніх школах України.
Програма з музики як основний нормативний документ, що визначає зміст музичного навчання. Наступність програм від 1-го до 8-го класу, спрямованість на закріплення і поглиблення накопичених учнями знань про музику. Аналіз тематичного матеріалу 5-8-х класів, що логічно розвиває зміст програм початкових класів.
Тезисне ознайомлення з системами музичного виховання за кордоном (програми).
Принципи та методи чинних програми з музики, їх аналіз.
Програма з музики та поурочні методичні розробки (1-4 класи). К.: Перун, 1996.
Програма з музики та поурочні методичні розробки (5-8 класи). К.: Перун, 1997.
Програма з поглибленим вивченням музики.
Програми для шкіл мистецтв.
Особливості програм з музики для початкової школи. Програма з музики як основний нормативний документ, що визначає зміст музичного навчання і виховання у загальноосвітній школі.
Сутність концепції музичного виховання школярів на основі української національної культури: ставлення до музичного фольклору як невід’ємної частини духового життя українського народу; визнання провідної ролі фольклору в музичному вихованні дітей; звернення до народної музичної творчості крізь призму її життєвих зв’язків з духовним, матеріальним і практичним світом людини; розгляд українського музичного фольклору в діалектичній єдності з фольклором інших народів; вивчення професійної музики крізь призму її фольклорних джерел; розкриття естетичного змісту народної музики на основі осягнення школярами суті й особливостей музичного мистецтва.
Тема12. Особливості програм з музики для основної школи.
Програма з музики як основний нормативний документ, що визначає зміст музичного навчання у 5-8-х класах. Наступність програм, спрямованість на закріплення і поглиблення накопичених учнями знань про музику. Подальше розв’язування головного завдання уроків музики – осягнення школярами взаємозв’язку музики і життя, що досягається шляхом зіставлення музики з іншими видами мистецтва. Аналіз тематики семестрів у 5-8-х класах, що логічно розвиває зміст програм початкових класів.
Аналіз змісту і логіки тематичного матеріалу, його спрямованості на розкриття специфіки музичного мистецтва. Взаємозв’язок між темами семестрів. Призначення поурочних методичних розробок. Проблеми реалізації означених програм з музики в загальноосвітніх школах України.
Характеристика новітніх програм “Музичне мистецтво“ та “Мистецтво“. Характерною особливістю дисциплін художньо-естетичного циклу, що реалізують освітню галузь “Естетична культура” Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, є те, що вони вперше будуть вивчатися неперервно з 1-го по 12-й клас. При цьому, забезпечено дотримання принципу наступності та логічної послідовності у їх вивченні: образотворче і музичне мистецтво – з 1-го по 7-й (8-й клас), художня культура – в 9-11 класах усіх типів шкіл та естетика – в 12- х класах гуманітарного напряму.
Модуль ІІІ
Змістовий модуль 7. Методика музичного виховання учнів різного віку.
Тема 13. Методика музичного виховання молодших школярів.
Психофізіологічна і музична характеристика дітей молодшого шкільного віку. Рівень розвитку пам’яті, емоційності, уваги, мислення, музичного слуху, співацького голосу. Особливості роботи голосового апарату молодших школярів. Методика музичного виховання молодших школярів (1-4 кл.). Основні форми роботи на уроці музики (Методика проведення слухання музики. Інсценація пісні. Методика вивчення пісні. Методика вивчення нотної грамоти). Музично-ритмічна діяльність (музично-ритмічні вправи, танцювальні рухи, хороводи).
Мета занять з дітьми молодших класів – зацікавити їх, розбудити бажання емоційно і свідомо сприймати та виконувати музику.
Методика розвитку у дітей чистоти якісної інтонації, правильного співацького дихання, чіткої дикції і почуття ансамблю. Формування навичок співу без супроводу та двоголосого співу. Використання імітацій, діалогів, канонів тощо. Навчання учнів співу без нот і за нотами, подолання технічних труднощів через досягнення виразності виконання твору, передачу його ідейно-естетичного змісту. Особливості методики розучування пісень у молодших класах, пов’язані з нерозвиненістю музичних здібностей і голосового апарату дітей, їхнім невмінням співати. Шляхи розучування пісні (вчити на слух, з використанням графічного запису, з опорою на нотний запис, сольфеджуючи, за допомогою ручних знаків тощо). Вимога послідовного подолання співацьких труднощів. Особливості використання інструментального супроводу при розучуванні пісні. Диригентський жест учителя. Художнє виконання пісні як завершальний етап роботи над нею.
Використання на уроці інсценування та театралізації пісень з метою активізації художньо-творчої діяльності школярів.
Виховання музично-слухової уваги при сприйманні музики, засвоєння важливих елементів музичної мови.
Розвиток сприймання дітьми музики за її художнім змістом, виходячи з життєвої природи.
Навчання учнів художньому аналізу музичних творів з виявленням у них домінуючих засобів музичної виразності (ритм, інтонація, темп, мелодія, тембр, динаміка, лад). Розвиток умінь учнів висловлювати свої думки про музику і давати їй естетичну оцінку.
Тема 14. Методика музичного виховання школярів V-VIII класів.
Психологічна характеристика учнів V-VIII класів. Індивідуальні та загальні особливості школярів кожного вікового періоду.
Методика музичного виховання школярів (V-VIII кл.) Різностороння музична діяльність – важлива умова розвитку школярів. Хоровий спів – вид виконавської діяльності.
Розвиток музично-творчих здібностей та вокально-хорових навичок у процесі хорового співу, закладених у початкових класах.
Труднощі мутаційного періоду розвитку співацького голосу, вокальний режим роботи з школярами цього віку. Добір репертуару з урахуванням вікових вокальних можливостей та інтересів.
Правильне розучування та виразне використання двоголосих пісень, переважно народних. Виховання у підлітків здатності емоційно, з динамічними відтінками, красивим звуком виконувати музику, глибоко розкривати зміст художнього твору під час співу.
Розвиток самостійності творчого мислення, поглиблення асоціації уявлень учнів у процесі музичного сприймання. Виховання вмінь художнього аналізу творів, емоційного переживання їх естетичного змісту, висловлювати свої враження про музику.
Активізація діяльності школярів, створення на заняттях проблемних ситуацій.
Використання міжпредметних зв’язків на уроках музики. Формування художніх уявлень під впливом виражальних можливостей живопису, літератури, кіно та ін.
Методика використання музичної грамоти при проведенні слухання музики та вокально-хорової роботи. Залучення нотного запису, таблиць з нотними вправами та інших форм наочності.
Змістовий модуль 8. Методика вокального-хорового виховання.
Тема 15. Особливості вокально-хорового виховання.
Хоровий спів. Виховання вокально-хорових навичок. Методика вивчення пісні. Особливості дитячого голосу, його охорона. Розвиток навичок багатоголосся і співу без супроводу. Організація вокально-хорової роботи в класі, її роль в музичному виховання школярів. Педагогічний пісенний репертуар – важливий чинник музичного виховання. Розвиток вокально-хорових навичок у процесі навчання співу. Неточне інтонування у деяких учнів і причини цього явища. Методи роботи над цим недоліком.
Методика розучування пісні на уроці музики. Гігієна, співацький режим і охорона дитячого голосу. Розучування пісні як процес осягнення її музичного образу, оволодіння вокально-хоровими і виконавськими уміннями, розвитку музичних здібностей і художньо-образного мислення дітей.
Наслідувальний спів як першооснова вокального виховання. Вимоги до виховання пісні вчителем. Особливості методики розучування пісень у молодших класах, пов’язані з нерозвинутістю музичних здібностей і голосового апарату дітей, їхнім невмінням співати.
Шляхи розучування пісні (вчити на слух, з використанням графічного запису, з опорою на нотний запис, сольфеджуючи, за допомогою ручних знаків тощо). Вимога послідовного подолання співацьких труднощів. Спрямованість технічної роботи на кінцевий виконавський результат, урізноманітнення повторень мелодії різними завданнями. Ставлення учнів до співу, послаблення їх уваги й інтересу як критерії правильності постановки навчальних завдань.
Методика виховання співацьких умінь дітей. Спів як природний спосіб вираження естетичних почуттів, дійовий засіб активного залучення школярів до музики, найдоступніший для дітей вид музичної діяльності.
Побудова голосового апарату дітей. Характеристика звучання дитячих голосів. Співацький діапазон молодших школярів. Співацькі уміння, якими мають оволодіти учні: уміння співацького дихання, уміння володіння звуком, уміння володіння словом у співі. Взаємозв’язок і взаємозалежність між цими уміннями. Зв’язок навчання співу з розвитком музичного слуху і музичним розвитком особистості дитини. Формування навичок співу – не самоціль, а засіб співацького виховання. Зацікавлене, емоційне і водночас свідоме ставлення учнів до співу як умова успішного формування вокально-хорових навичок.
Важливість правильної співацької постави. Правила співацької постави під час співу стоячи або сидячи. Методика виховання правильної співацької постави.
Співацьке дихання як основа вокальної техніки. Типи співацького дихання. Особливості дихання дітей. Методика досягнення правильного співацького дихання.
Співацька дикція: ясність, розбірливість, правильність вимови тексту у співі. Особливість вокальної мови. Залежність вокальної дикції від активності артикуляційного апарату, від відчуття музичного образу і бажання виразити його у співі.
Звукоутворення як результат взаємодії дихальних і артикуляційних органів з голосовими складками. Характеристика правильного звучання дитячого голосу. Зона примарних звуків. Тверда і м’яка атака звука. Особливості формування голосних звуків (а, о, у, є, и, і). Сонорні та шумні (дзвінкі, глухі) приголосні.
Причини, що викликають фальшивий спів дітей: недостатньо розвинутий музичний слух, відсутність координації між слухом і голосом, відсутність слухової уваги, низька збудливість слухового аналізатора, шкідливі для співу звички. Пасивність або надмірна активність, невпевненість або сором’язливість дітей, відсутність інтересу до співу, поганий настрій, втома тощо. Типові недоліки співацької дикції дітей: млявість артикуляції або перебільшена дикція; неправильний спів голосних і приголосних звуків, затиснутість нижньої щелепи, виділення безударних закінчень слів, форсований спів тощо.
Суть фонетичного методу співацького навчання: опора на мовний досвід дітей, мовні стереотипи, використання впливу певних звуків на голос, роботу артикуляційних органів, голосовий апарат у цілому.
Репродуктивний метод навчання співу: відтворення учнями співацького звуку і повторення способів роботи голосового апарату відповідно до пояснення і показу вчителя.
Евристичний метод, тобто пошук звучання, яке відповідає емоційно-образному змісту пісні.
Вимоги до вокальних вправ. Методика проведення розспівування на уроці.
Навички хорового строю й ансамблю. Прийоми, які сприяють досягненню хорового строю: попередній інтонаційний аналіз пісні і визначення складних для виконання фраз; ретельна й різноманітна робота над окремими фразами, транспонування складних фраз у зручну тональність, використання нотного запису. Поєднання індивідуального і групового методів роботи.
Види хорового ансамблю. Правила ансамблю: доспівати звук до кінця, протягнути довше ноту з крапкою, одночасно почати і закінчити спів, взяти дихання відчути злитість свого голосу із звучанням класу. Методика досягнення строю, ритмічної точності виконання, культури звука, виразного нюансування тощо.
Особливості використання інструментального супроводу при розучуванні пісні. Диригентський жест учителя.
Художнє виконання пісні як завершальний етап роботи над нею. Залежність формування співацького голосу від правильного користування ним. Причини неправильного функціонування голосових органів (спів у невластивій певному голосу теситурі, зловживання верхніми звуками, форсоване звучання, надмірно тривалий спів, шкідливі звички голосоутворення, спів у хворобливому стані).
Співацький режим на уроках музики. Професійне навчання співу як засіб охорони дитячих голосів.
Охорона дитячого голосу.
Основні етапи організації слухання пісень в класі та роль кожного з них в естетичному осягненні змісту музичного твору школярами. Використання методів наведення (бесіда, розповідь, пояснення, коментування) і спостереження (власне спостереження, художньо-педагогічний аналіз, моделювання, зіставлення за контрастом і аналогією) залежно від стану організації слухання музики. Взаємозв’язок і єдність означених методів у їх спрямованості на формування музичного сприймання школярів. Музична творчість як засіб активізації фантазії учнів, спонуки до самостійної інтерпретації творів, поглиблення сприймання музики.
Методика вивчення нотної грамоти, її умовні етапи.
Рухи під музику, інсценізації пісень, використання дитячих музичних інструментів, гра на сопілці, перегляд ілюстративного матеріалу, музичні ігри, ритмічні диктанти, пластичне інтонування.
Тема 16. Використання різних видів мистецтв на уроках музики в ЗОШ.
Доцільність використання художніх творів різних видів мистецтва на уроках музики. Методика використання на уроках музики літературних творів, проведення аналогій між музичним і літературним творами. Критерії доцільності використання літературних творів на уроках музики.
Методика використання на уроках музики творів образотворчого мистецтва. Позитивна і негативна роль використання творів живопису на уроках музики. Поглиблення вражень дітей як головний критерій доцільності звертання до творів живопису на уроках музики.
Змістовий модуль 9. Музикування як активна форма виконавської творчості школярів.
Тема 17. Методика використання гри на елементарних музичних інструментах. Використання елементарних музичних інструментів на початковому етапі музичного виховання. Використання українських народних інструментів у навчально-виховній роботі. Аналіз творів програми, які пропонуються для оркестрового виконання. Методика використання гри на елементарних музичних інструментах та методика навчання гри на українських народних інструментах. Використання елементарних музичних інструментів на початковому етапі музичного виховання. Використання українських народних інструментів у навчально-виховній роботі. Аналіз творів програми, які пропонуються для оркестрового виконання.
За програмою з музики у школах різного типу навчання обов’язковим є навчання гри на сопілці. У роботі з учнями використовують хроматичну сопілку, сконструйовану у 1970 році майстром Д.Ф.Деменчуком, її діапазон у дві з половиною октави від до1 до соль3 (звучить октавою вище, а нотується октавою нижче). Стрій сопілки-прими – до мажор. Аплікатура сопілки вдосконалена, вона має десять отворів та пристрій для настроювання, що дає змогу виконавцю грати твори в бажаній тональності. Це інструмент з досить великими технічними можливостями та чудовим тембровим забарвленням. На ньому можна виконувати сольні п’єси та складні оркестрові епізоди. Сопілка прекрасно звучить в ансамблі з усіма народними інструментами. Найціннішою якістю сопілки є стійкість у видобуванні звуків. Перевага сопілки перед іншими інструментами – можливість колективного навчання гри на уроках музики в школах різного типу навчання.
Простота конструкції, невеличкий об’єм та вага інструмента, мінімальна сила вдування повітря дають можливість набувати навичок техніки гри наймолодшим школярам. Крім цього учні можуть продовжувати музикування у позаурочних формах музично-естетичної роботи школи та самостійно займатися вдома.
Тема 18. Методика навчання гри на українських народних інструментах.
Навчання гри на сопілці прискорює процес вивчення нотної грамоти та набуття навичок сольфеджіо, служить містком у переході від відносної системи до абсолютної, завдяки чому учні свідомо засвоюють відчуття висоти звука та звучання голосу. Розпочинати вивчення гри на сопілці бажано після вивчення усіх відносних ступенів (йо, ле, ві, на, зо, ра, ті) паралельно з ознайомленням із абсолютною нотацією, що полегшуватиме і прискорюватиме процес її засвоєння. Вивчення видобування звуків на сопілці пропонується у такій послідовності: ля, соль, фа, мі, ре, до, сі в першій і другій октавах (у порядку зростання затуляння отворів пальцями від першого до десятого), альтерованих звуків – сі-бемоль (ля-дієз), фа-дієз (соль-бемоль), до-дієз (ре-бемоль), мі-бемоль (ре-дієз), соль-дієз (ля-бемоль) першої октави, соль-дієз (ля-бемоль) другої октави. Навчаючись гри на сопілці, учні краще засвоюють музичний матеріал уроку, розвивають звуковисотний слух, ритм, музичну пам’ять, увагу, емоційність, набувають навичок ансамблевої гри, шанобливого ставлення до національного інструмента і музичного мистецтва, вчаться розуміти музику і оцінювати її, що є головним у музичному вихованні учнів.
Музикування як активна форма виконавської творчості дітей. Використання сопілки на уроках музики в усвідомленні нотного запису, у вихованні творчих якостей. Введення ігрового чотирируччя та виконавських ансамблів. Мелодична та ритмічна імпровізація на музичних інструментах (металофон, тріскачки, бубон, барабан, трикутник тощо).
Модуль IV
Змістовий модуль10. Методика проведення позакласної та позашкільної музично-виховної роботи.
Тема 19. Позакласні форми музично-естетичного виховання школярів.
Позакласна діяльність учителя музики – необхідна частина навчально-виховного процесу. Позакласна музично-виховна робота як форма організації музичного дозвілля дітей і засіб формування музичної культури особистості. Проблема організації музичного дозвілля дітей у методичній літературі.
Завдання форми та зміст позакласної роботи з музично-естетичного виховання школярів. Форми позакласної музичної роботи (масові та групові). Особливості позакласної музично-виховної роботи (проводяться без перевірки музичних здібностей дітей, епізодично, не передбачають планомірного музичного навчання, участь у заходах добровільна).
Музичні гуртки – одна із форм активізації творчої діяльності та організації вільного часу дітей та молоді. Принципи комплектування гуртків.
Шкільні хорові колективи. Оркестрові гуртки (оркестри духових та народних інструментів), гуртки гри на музичних інструментах.
Вокальні, інструментальні ансамблі. Фольклорні вокально-інструментальні ансамблі. Народні інструменти (бандура, сопілка, кобза тощо) їх використання на уроках. Жанри народної вокальної та інструментальної музики.
Дитяча оперна студія в школі. Синтетична природа театральних жанрів. Інсценування пісень-ігор, пісень-байок, музичних казок.
Музичний лекторій у школі. Види лекцій: епізодичні та циклові. Тематична специфіка лекцій-концертів, присвячених композиторській школі, музичному жанру, музичному фольклору, музичному інструменту тощо.
Танцювальний гурток. Танцювальні ігри та методика їх розучування з школярами. Розучування бальних танців, народних та ін.
Розвиток творчих здібностей музично-естетичного смаку школярів у художньо-виконавській діяльності.
Масові форми музичного виховання дітей: лекції-концерти, колективні відвідування оперних спектаклів, концертів, організація і проведенні) масових музичних свят, конкурсів, оглядів, музичних вечорів, олімпіад, хорових свят тощо.
Гурткові форми позакласної музичної роботи (гуртки хорові, інструментальні, сольного співу, різноманітні ансамблі). Принцип добровільної участі у роботі гуртків.
Методика роботи вокально-хорового гуртка. Типи шкільних хорів, особливості роботи з ними. Репертуар хорів. Ближня і далека перспектива діяльності колективу, концертні виступи як стимул активізації діяльності хористів.
Методика роботи з шкільним оркестром: організація самоуправління, обрання художньої ради оркестру, концертмейстерів, їх помічників, бібліотекаря, старости, встановлення чергування. Розподіл відведеного на заняття час на групові заняття, вивчення партій, загальні репетиції.
Музичні свята в школі. Методика їх проведення: обрання активу, обговорення теми, продумування оригінальної назви, підбір музичного матеріалу, домашніх завдань, підготовка сценарію, художнє оформлення залу, ведучі. Домашні завдання: конкурс на кращу емблему, підготовка малюнків, віршів, пісень і танців, костюмів і атрибутики.
Музичні олімпіади, їх спрямованість на виявлення рівня музичного розвитку та музично-естетичної культури школярів, активізацію інтересу до музики. Послідовність турів (класна, позашкільна), письмова і усна форми (вікторини, музичні загадки, ігри, жарти), послідовність запитань (від легких до складних).
Тема 20. Організація позашкільної музичної діяльності дітей та молоді.
Система позашкільної музично-виховної роботи. Організація масової та гурткової роботи. Планування позакласної музичної діяльності школярів.
Теоретичні основи організованого музичного дозвілля дітей та підлітків шкільного віку. Масове музикування як один із шляхів реалізації духовного збагачення учнів.
Сучасні форми проведення музичного дозвілля школярів. Формування дбайливого ставлення до фольклору національної культури засобами таких форм: музичний лекторій, клуб філофоністів, дискотека, музичний театр, рок-групи, джаз та ін.
Музичний дискусійний клуб. Змістовність матеріалу лекцій. Підбір ілюстративного матеріалу. Використання концертного (“наживо”) ілюстрування. Дискусія.
Філофонія – активна форма організації музичного дозвілля старшокласників. Клуб філофоністів. Організація і планування роботи.
Методика роботи в дискотеці. Розробка дископрограми. Сценарій та сценарійний план – основа побудова дископрограми. Монтаж як метод композиційної побудови музичного матеріалу. Специфіка ігрового спілкування у дискотеці.
Хореографія у дискотеці. Проблеми масової танцювальної культури в організації дозвілля школярів. Синтетичність дискотанцю.
Дитячий музичний театр. Педагогічні основи режисури. Розвиток творчої фантазії дітей у процесі гри в спектаклях.
Розвиток естрадного вокально-інструментального музикування. Виникнення джазової музики: спірічуелс, регтайм, блюз, диксиленд, свінг. Основні тенденції розвитку джазу. Організація та методика проведення занять з ВІА та рок-групами.
Клуб авторської пісні. Видатні творці бардівської пісні.
Змістовий модуль 11. Планування та облік роботи з музичного виховання
Тема 21. Планування роботи як творчість вчителя музики.
Види планування (семестрові, поурочні), структура та завдання планів на семестр та на кожний урок. Значення планування для досягнення послідовності оволодіння знаннями, вміннями та навичками у різних видах музичної діяльності.
Процес підготовки вчителя до уроку є вирішальним для вироблення оптимального здійснення навчально-виховного процесу. У підготовці вчителя до уроку виокремлюють два етапи – попередній і безпосередній. На першому вчитель вивчає літературу, навчальну програму (альтернативні програми), підручники й методичні посібники, узагальнений досвід колег, також розробляє календарний тематичний план на рік. На другому він конкретизує планування і складає конспект кожного уроку, в якому уточнює його місце в загальній системі уроків з предмету, визначає тему, мету, завдання навчання, виховання і розвитку учнів, намічає структуру уроку із зазначенням послідовності етапів, зміст дидактичного матеріалу і методичне забезпечення – методи, прийоми, технології, обирає форми роботи учнів (індивідуальні, групові, фронтальні) і навчальне обладнання, зокрема наочні та технічні засоби.
У сучасній педагогіці знайшли науково-теоретичне обгрунтування і практичне застосування такі складові планування педагогічної діяльності, як проектування і моделювання.
Проективне моделювання уроків. Моделювання уроку є складовою проектування художньо-педагогічних технологій, що відображає важливу частину підготовчої діяльності вчителя до уроку мистецтва, а його модель служить орієнтиром для вчителя.
У середовищі вчителів найпоширенішим способом підготовки до навчально-виховного процесу стала практика складання робочого плану уроку і конспекту – короткого письмового викладу його майбутнього змісту. План чи план-проспект уроку (словесний конспект) дає змогу відтворити переважно односпрямовану послідовність викладу матеріалу на уроці. За умов його підкріплення візуальною схемою (графічний конспект) виникають додаткові можливості побачити цілісність уроку і зв’язки між його окремими складовими та між уроками циклу. У шкільній практиці подібна попередня проективна робота з навчальним матеріалом отримала назву побудови «опорних сигналів» (започатковано у досвіді вчителя-новатора В.Шаталова), у вищій школі – складання «опорних конспектів» (К.Васильківська).
Технологія проектного моделювання уроків з мистецтва, зорієнтована на чітку заданість результатів, передбачає:
- визначення мети і завдань уроку в рамках програмної теми;
- добір дидактичних матеріалів – основних і додаткових;
- виявлення інтегративних зв’язків у навчальному змісті і передбачення ситуацій їх можливого виникнення під час уроку;
- планування провідної художньо-педагогічної технології в рамках якої визначається комплекс методів і прийомів, засобів;
- організація діяльності учнів (художньо-пізнавальної, індивідуальної і колективної, самостійної і творчої тощо);
- узгодження запланованої діяльності вчителя і прогнозованої діяльності учнів;
- моніторинг і корекція освітніх результатів (особистісних, соціальних, предметних, міжпредметних, загальнонавчальних, загальнокультурних компетентностей).
Творчість учителя музики у плануванні уроків і позакласних занять. Розробки планів-конспектів уроків, методика їх написання. Написання сценаріїв музично-виховних заходів. Методика написання сценаріїв.
Зразки написання конспекту (фрагменту) уроку, музично-виховного заходу.
Тема 22. Облік та оцінка музичного виховання.
Форми обліку знань і вмінь учнів: індивідуальна, колективна, поточна, підсумкова. Роль поточного, підсумкового обліку у підвищенні якості навчально-виховного процесу. Педагогічна оцінка як важливий засіб музичного навчання і виховання школярів. Головне призначення оцінки – викликати у дітей прагнення пізнати музику, стимулювати зацікавлене ставлення до музичних занять, тактовно вказати на недоліки у музичній діяльності.
Принципова відмінність між оцінкою колективних форм занять музикою та оцінкою індивідуальних особливостей кожного учня окремо. Оцінювання дітей за кінцевим результатом засвоєння теми семестру: наскільки вони відчули й зрозуміли основну тему. Зв'язок оцінки успіхів учнів з оцінкою результатів педагогічної праці вчителя музики.
Критерії оцінки розвитку музичної культури дітей, їх музичних здібностей, виконавської діяльності, музичного сприймання; інтерес до музики і безпосередній емоційний відгук на неї; висловлювання дітей про сприйнятий або виконаний твір; уміння користуватися набутими знаннями і виконавськими навичками; виявлений художній смак; виразність і грамотність співу тощо.
Складність оцінювання, висування на перший план оцінки активності, самостійності, самобутності, старанності й емоційності відгуку дітей на музику. Оцінка за колективну діяльність, за індивідуальні досягнення, за окремі види навчально-музичної діяльності.
Домашні завдання з музики як засіб розвитку інтересу до музичних занять. Мета домашніх завдань – закріпити музичні знання дітей, спрямувати їх увагу на музику, яка звучить навколо. Специфіка домашніх завдань – поширення своєї дії на музику, яка звучить за різних життєвих обставин. Тематизм програми як орієнтир в організації домашньої роботи учня.
Студенти повинні знати: методику музичного виховання молодших школярів; методику музичного виховання школярів V-VIII класів; позакласні форми музично-естетичного виховання школярів. Студенти повинні вміти: планувати навчально-виховну роботу; проводити уроки; організовувати позашкільну музичну діяльність дітей та молоді; здійснювати позакласні форми музично-естетичного виховання школярів; вести облік музично-виховної роботи.
Змістовий модуль 12. Концепції музичного виховання XX століття.
Тема 23. Основні напрямки розвитку музичної педагогіки.
Основні напрями розвитку музичної педагогіки ХХ-ХХІ ст. Головні напрями розвитку музичного виховання у США і Англії. Три типи навчальних планів. Основні види музичної діяльності на уроках музики та у позакласних формах роботи.
Роль музики у вихованні молоді. Мета і завдання музичного виховання школярів.
Значення педагогічних концепцій зарубіжних прогресивних педагогів-музикантів. Швейцарський композитор і педагог Еміль Жак-Далькроз – творець системи ритмічного виховання школярів. Евритміка (зв’язок музики з рухом) як основа музично-педагогічної системи Е.Жак-Далькроза. Пробудження і розвиток природної емоційної чутливості, виховання музикальності як мета музичного виховання. Головний зміст навчання і виховання: ритміка, сольфеджіо, імпровізація. Головні засоби навчання і виховання – досягнення триєдності музики, слова і руху, музично-ритмічні вправи, імпровізація як метод навчання. Завдання вчителя – навчити дітей рухатися в характері музики, передаючи її темпові, динамічні, метроритмічні особливості. Вплив ідей Е.Жак-Далькроза на подальший розвиток європейської музичної педагогіки.
Тема 24. Сутність педагогічної концепції Д.Б.Кабалевського
Педагогічна концепція Д.Б.Кабалевського як вершина розвитку шкільної музичної педагогіки XX століття. Д.Б.Кабалевський – видатний педагог і музикант XX століття. Головний девіз: “Навчання музики – засіб, виховання музикою – мета”. Сутність педагогічної концепції Д.Кабалевського. Визначення мети музичного виховання як формування музичної культури як невід’ємної частини духовної культури особистості. Основа музичного виховання – активне сприймання музики.
Важливість хорового співу для формування музичної культури школярів. Місце музичної грамоти у цьому процесі. Суть поняття музична грамотність.
Методична новизна створеної під керівництвом Д.Кабалевського шкільної програми з музики, її особливості. Тематична побудова програми, що дає змогу об’єднати всі види музичної діяльності дітей. Зміст і логіка тематизму, орієнтація на попередній життєвий і музичний досвід учнів.
Принципи, покладені в основу програм: принцип тематизму; принцип упори на три сфери музики – пісню, танець і марш; принцип зв’язку музики з життям; принцип активізації музичного мислення; принцип емоційної захопленості. Провідна роль педагогічної концепції Д.Кабалевського в удосконаленні системи музичного виховання в школах України.
МодульV
Змістовий модуль 13. Системи музичного виховання Карла Орфа.
Тема 25. Система музичного виховання в країнах світу.
Коротка характеристика музичної системи Франтішека Лисека – чеського педагога-музиканта, керівника дитячого хору в м.Брно. Методика роботи за системою Ф.Лисека. Музична гра та рухи – в активізації творчого потенціалу дітей. Розвиток звуковисотного слуху за допомогою “живого нотоносця”.
Організація та зміст освіти у школах Японії (значення народної пісні, використання комп’ютерної техніки – позитивні і негативні сторони), та в інших країнах світу.
Тема 26. Карл Орф і його система дитячого музичного виховання.
Характеристика системи музичного виховання, створеної німецьким композитором Карлом Орфом. Зміст посібника “Шульверк” К.Орфа. Роль музичного інструментарію у формуванні музичних інтересів та смаків. Використання ритмічної, вокальної та інструментальної імпровізації у розвитку творчих здібностей дітей. Орф розробив самобутню методику дитячого музичного виховання, що спирається на широке використання музичного фольклору та розвиток творчої ініціативи учнів. У своїй методиці Орф продовжив ідеї так званого руху нового танцю (М.Вігман, А.Дункан), поширених на той час у Німеччині гімнастичних шкіл (Демоор, Д.Гюнтер), а також системи музично-ритмічного виховання швейцарського педагога і композитора Еміля Жак-Далькроза. У спеціальному музично-методичному посібнику “Schulwerk” (“Музики для дітей”) в 5-ти томах (1930-1935, нов. ред. 1950-1954) знайшли втілення принципи педагогічної концепції Орфа, зокрема широке використання фольклору, синтез музики – руху – слова, всебічне стимулювання творчої активності і фантазії дітей. “Шульверк” містить у собі різноманітний матеріал для практичного музикування, складений відповідно до вікових та психофізіологічних особливостей дітей. Сюди входять хорові пісні, гра на інструментах, ритміко-мовні вправи з вимови і декламації (загадки, прислів’я, лічилки, скоромовки), варіативні завдання, запитання, ритмічні вправи, ігри, танці, театралізовані сценки. Всі ці засоби активного художнього виховання пронизує основний принцип педагогіки Карла Орфа – принцип творення. Такі форми роботи стимулюють творчу фантазію, вміння імпровізувати в процесі колективного або індивідуального музикування.
У підготовці фахівців на перше місце ставиться викладання, гра в ансамблі, яка передбачає володіння блокфлейтою, ксилофоном, металофоном і простими ударними. Велике значення має “постановка рухів” (ритмопластичні рухи) і диригування. Викладалася особлива дисципліна – Elementarer Tonsatz, що розшифровується як режисерське уміння педагога організовувати колективну імпровізацію за обраною моделлю (від суто музичної імпровізації до танцювально-музичної і театрально-музичної). У навчальному плані є також сольфеджіо (“виховання слуху”), де суміщено відносну й абсолютну системи сольмізації, далі є постановка голосу, так зване “масове виховання”, яка передбачає здатність володіти словом, декламацією. Студенти навчаються також інструментуванню та методиці викладання гри на декількох інструментах. Крім того, проводились семінари з виготовлення простих музичних інструментів.
Метод Карла Орфа набув широкого визнання і поширення в педагогічній практиці не тільки Німеччини, а й різних країн світу.
Змістовий модуль 14. Системи дитячого музичного виховання Золтана Кодая та Бориса Трічкова.
Тема 27. Система музичного виховання Золтана Кодая.
Система музичного виховання Золтана Кодая в Угорщині. Місце угорського фольклору у системі музичного виховання дітей у формуванні їх духовного світу. Види діяльності на уроках музики. Використання методів відносної сольмізації на музичних заняттях, його роль у розвитку почуття ладу та ритму. Суто музичне мислення, як вважав Кодай, формується під впливом ладової організації музики. На грунті типових і характерних зворотів у пам’яті закріплюються і взаємозв’язки між звуками, і музичний символ.
Музично-педагогічна концепція Золтана Кодая. Мета музичного виховання – опанування угорською музичною культурою досягнення загальної музичної грамотності. Провідна педагогічна ідея – акцентування на фольклорних традиціях музичної культури своєї нації, народну пісню. Головний зміст навчання і виховання – хоровий спів, вивчення музичної грамоти. Головний засіб – хоровий спів. Відносна сольмізація, ручні знаки. Головне завдання навчання музичній грамоті – виховати вміння співати по нотах і по слуху записувати мелодії.
Відносна сольмізація відкриває шлях до формування музичного мислення не лише для винятково здібних дітей, а й для дітей з посередніми музичними даними.
При релятивній сольмізації, вважав Кодай, ми вириваємося з рабства окремих інтервалів і уникаємо небезпеки “ланцюгової реакції” – неправильно проінтонований інтервал залишається ізольованим, тому що наступний інтонується не від нього, а в ладу.
Відповідно до педагогічної концепції Золтана Кодая, музична освіта повинна бути демократичною, доступною кожній дитині. Кожна дитина може співати, навіть якщо вона не обдарована. Тому в основі музичної освіти в загальноосвітній школі має бути спів. На думку Кодая, саме спів, і власне хоровий, дає можливість прилучити щонайширші кола учасників до музики.
Кодай довів провідну роль у цьому хорового співу: на початковому етапі навчання, коли відбувається накопичення музично-слухових уявлень, вводяться поліфонічні музичні прийоми (спів остинатних двоголосих вправ) та хоровий спів a capella. Кодай вважав, що допускати дитину до інструмента можна тільки після того, як її розвивали в співі.
Кодай був переконаний у тому, що сформувати здоровий смак людини можна лише в ранньому віці, тому зосереджував свою увагу на загальноосвітній школі. Суть його концепції полягає в спрямуванні рушійних сил людської душі в бажане русло. Тому музика повинна зайняти своє належне місце серед інших гуманітарних дисциплін як важливий засіб формування особистості.
За своєю гуманістичною спрямованістю і демократичним змістом педагогічна концепція Золтана Кодая – це виховання культури слуху, музичної сприйнятливості, музичної уяви, яка розвивається в співі, формування широкої музичної культури, становлення якої розпочинається на простому (доступному), але високохудожньому матеріалі.
Тема 28. Метод “Столбіца” Бориса Трічкова.
Метод “столбіца” Бориса Тричкова (Болгарія). Основний зміст його система “свідомого нотного співу”. Етапи свідомого співу за нотами. Система елементарних вправ, музично-педагогічних ігор у розвитку різних видів музичного слуху та співацького голосу учнів. Створив і пропагував метод “Столбіца” (музично-педагогічна праця – система “свідомого нотного співу” – “Драбина”, перше видання – 1923 р.).
Особливістю болгарської національної методики музичної освіти і виховання є те, що для болгарських дітей необхідні дві основи – мелодичне тональне відчуття, що базується на народній пісні з її ладово-інтонаційними особливостями, і тональне відчуття західноєвропейської гами, яка повинна стати “технічною” основою навчання свідомого нотного співу.
Трічков називає свій метод “Столбіца” (“драбина”) виходячи з положення, що кожен підхід, кожна форма роботи є новим, наступним моментом, новою сходинкою методу. В основі лежить принцип систематичності й послідовності, єдності аналізу і синтезу. Ці принципові положення Трічкова залишаються актуальними і сьогодні.
Поняття “Столбіца” має три значення: 1) гама, 2) наочність – зображення, 3) метод.
Великого значення Трічков надає музично-педагогічним іграм, як “Гра в учителя” (учень показує на сходинках ті самі вправи, які показував учитель), “Гра в піаніно” (“жива гама”), коли кожному учневі дається назва певного тону з гами.
Свідоме оволодіння гамою – це по суті аналітичний процес, у якому система елементарних вправ спрямована від цілісного уявлення про гаму до сприйняття окремого тону. З метою поглиблення участі “свідомості” і вироблення зв’язку між слуховим уявленням про тон та його назвою і позначенням Трічков уводить усний і письмовий диктант.
Елементи двоголосого співу рекомендується впроваджувати одночасно зі співом гами за допомогою сходинок (показ різних сходинок-звуків двома указками).
Спільність підходів Е.Далькроза, К.Орфа і З.Кодая до питань музичного виховання: прагнення засобами музики вплинути на духовній світ дитини, сприяти гармонійному розвитку особистості, вихованню емоційної чутливості та музичних здібностей. Відмінність шляхів і засобів навчання, яка полягає у виборі різних провідних видів музичної діяльності. Ідеї Е.Далькроза, К.Орфа і З.Кодая та українська музична педагогіка.
Змістовий модуль 15. Основні напрямки розвитку музичної педагогіки на межі тисячоліть.
Тема 29. Досвід роботи відомих педагогів-музикантів у галузі музичного виховання.
Педагогічний досвід М.Д.Леонтовича, К.Г.Стеценка, М.В.Лисенка, Я.С.Степового, П.О.Козицького, Л.М.Ревуцького, В.В.Верховинця, П.Д.Демуцького, Ф.М.Колесси, С.П.Людкевича з хорового виховання, розвитку співацьких навичок, музичного слуху та музичної грамоти учнів.
Педагогічний досвід розвитку творчої активності у діяльності педагогів України на сучасному етапі. Розкриття проблеми музичного сприйняття школярів у працях О.Я.Ростовського. Про педагогічний досвід З.З.Жофчака, з використання на уроках ладової сольмізації у музичному розвитку дітей. Про новітні наукові підходи до викладання музикив школі; розвиток художньо-образного мислення; інтерпретацію; діалогову взаємодію; музичну творчість; самоовіту; оцінювання освітніх результатів; творчість учителя у працях Л.М.Масол, Б.Фільц, О.Рудницької.
Ідеї реформування загальноосвітньої школи. Прийняття Державного стандарту початкової загальної освіти. Курс на інтеграцію художніх дисциплін (музика, образотворче мистецтво, хореографія, сценічні мистецтва, мистецтво кіно), виділення освітньої галузі “Мистецтво”. Місце предмета “Музика” в типових перехідних навчальних планах. 12-бальна система оцінювання рівня розвитку музичної культури школярів.
Можливі перспективи шкільної музичної освіти у першому десятилітті XXI ст. Основний шлях розвитку системи музичної освіти в Україні – удосконалення нової української концепції музичного навчання і виховання школярів.
Розвиток музикальності як неодмінна умова формування музичної культури дітей. Музикальність як сукупність здібностей, необхідних для успішної музичної діяльності. Переживання музики як основна ознака музикальності.
Основні музичні здібності (ладове чуття, музично-ритмічне чуття музично-слухові уявлення).
Структура здібностей до музичної діяльності: здібність сприймання (здібність цілісного сприймання, здібність диференційованого сприймання), виконавські здібності (чистота співацьких інтонацій та якість звукоутворення, координованість рухів рук при грі на музичних інструментах, пластичність і витонченість рухів відповідно до музики), творчі здібності (здібність творчої уяви при сприйманні музики, здібність до пісенної, музично-ігрової, танцювальної творчості, до імпровізації на музичних інструментах).
Музичний слух у широкому і вузькому розумінні. Логіка розвитку музичного слуху йти від виховання музичного слуху в широкому розумінні до виховання його у вузькому розумінні, через їх взаємовплив і взаємозв’язок – до повної єдності.
Методика розвитку ладового чуття дітей. Абсолютна і відносна (релятивна) методичні системи виховання музичного слуху. Характеристика абсолютної системи сольфеджування, її позитивні й негативні сторони. Характеристика релятивної системи, її переваги і недоліки. Послідовність засвоєння ступенів ладу. Ручні знаки. Нотний запис у формуванні ладових уявлень учнів.
Методика розвитку музично-ритмічного почуття (організація рухової активності дітей, виховання певних ритмічних навичок; усвідомлення ними естетичної виразності ритму як елемента музичної мови тощо). Моторна й емоційна природа музичного метру. Проблема виховання музично-ритмічного чуття.
Слухові уявлення як репродуктивний компонент музичного слуху. Методика розвитку музично-слухових уявлень.
Використання зарубіжних систем музичного виховання у вітчизняній музичній педагогіці.
Тема 30. Професійні вимоги до майбутніх вчителів музичного мистецтва.
Студенти повинні знати:
Студенти повинні вміти:
Після засвоєння всього курсу дисципліни студенти мають:
Знати: методику музичного виховання, методи і прийоми музичного виховання; новітні досягнення у галузі музичної культури та передовий педагогічний досвід для впровадження його у навчально-виховний процес; завдання і сучасні концепції в галузі музичного виховання учнів; професійні вимоги до вчителя музики; теоретичні та історичні аспекти музичного виховання; науково-методичну літературу, підручники, посібники, програми з музики; можливості моделювання навчального процесу, прогнозування та корекцію результатів музично-естетичної діяльності учнів; методи творчого підходу їх застосування у роботі та варіювання ними в умовах школи.
Вміти: здійснювати навчально-виховну роботу в школі; використовувати знання з методики музичного виховання дітей різного шкільного віку на практиці; розробляти конспекти уроків та сценарії музично-виховних заходів, проводити уроки музики, музично-виховні заходи, вільно оперувати художньо-ілюстративним матеріалом, знаходити контакт з аудиторією; володіти методами формування вмінь та навичок музичного виховання учнів; володіти методами формування вмінь та навичок у школярів розвитку почуття прекрасного у житті та мистецтві; працювати з першоджерелами, з науково-методичною літературою, з хрестоматійними посібниками; використовувати на практиці новітні методики музичного виховання, досвід українських та зарубіжних вчених, педагогів-музикантів, а також дослідження у сфері суміжних галузей наук – музичної педагогіки, психології, музикознавства, народознавства, естетики.
Базова
Допоміжна
залік (6 сем.), курсова робота (8 сем.), іспит (5,8 сем.), підсумкові контрольні роботи після кожного семестру.
Шкала оцінювання: національна та ECTS
|
Сума балів за всі види навчальної діяльності |
Оцінка ECTS |
Оцінка за національною шкалою |
|
|
для екзамену, курсового проекту (роботи), практики |
для заліку |
||
|
90 -100 |
А |
відмінно |
зараховано |
|
80-89 |
В |
добре |
|
|
70-79 |
С |
||
|
65-69 |
D |
задовільно |
|
|
60-64 |
Е |
||
|
35-59 |
FX |
незадовільно з можливістю повторного складання |
не зараховано з можливістю повторного складання |
|
0-34 |
F |
незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни |
не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни |
При визначені навчальних досягнень студентів аналізуються: характеристика відповіді студента (елементарна, фрагментарна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча); якість знань (правильність, повнота, осмисленість, глибина, системність, міцність); рівень оволодіння розумовими операціями (вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, узагальнювати, робити висновки); самостійність оціночних суджень.
Ці орієнтири покладено в основу чотирьох рівнів навчальних досягнень студентів: початкового (незадовільно), середнього (задовільно), достатнього (добре) та високого (відмінно), які визначаються за характеристиками:
початковий (незадовільно) - студент може розрізняти об'єкт і фрагментарно відтворює незначну частину навчального матеріалу;
середній (задовільно) - студент розуміє приблизно половину навчального матеріалу, здатний відтворити його відповідно до тексту підручника або пояснення викладача, з помилками і неточностями надає визначення понять, формулює основні принципи та повторити за зразком певну операцію;
достатній (добре) - знання є достатньо повними, студент правильно і логічно відтворює навчальний матеріал, уміє аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки, робити висновки, загалом контролює власну діяльність, але з деякими неточностями;
високий (відмінно) - студент володіє глибокими і міцними знаннями з предмета, здатний використовувати їх у нестандартних ситуаціях, самостійно оцінює різноманітні життєві явища і факти, виявляючи особисту позицію щодо них, виявляє творчі здібності.
Підсумкову контрольну роботу складено за принципом ускладнення завдань, а саме:
Перше питання є завданням з історії або теорії ММВ.
Друге питання є тестовим завданням з ММВ.
Третє питання діагностує практичне завдання з методики та технології проведення урочної та позаурочної роботи з музичного навчання та виховання.
Навчальне навантаження студентів за семестрами
|
Види діяльності |
І семестр |
ІІ семестр |
ІІІ семестр |
ІV семестр |
всього год. |
|
лекції |
12 |
12 |
12 |
12 |
48 |
|
практичні |
6 |
12 |
12 |
12 |
42 |
|
інд. роб. |
9 |
12 |
12 |
12 |
45 |
|
самост. роб. |
27 |
36 |
36 |
36 |
135 |
|
всього |
54 |
72 |
72 |
72 |
270 |
|
кредитів |
1,5 |
2 |
2 |
2 |
7,5 кред. |
На кожному відрізку навчального процесу передбачена діагностична оцінка рівня знань, умінь, навичок у зіставленні з наперед заданими цілями. Процес контролю як комплексна система діяльності охоплює ряд елементів: стандартизація цілей, перевірка, оцінка, облік. Комплексна діагностика успішності навчальної діяльності студентів – це теоретично обгрунтована та практично апробована педагогічна система встановлених основних ознак, які характеризують сформовані в процесі навчання компетентності студента. Метою діагностики знань студентів є: виявлення, перевірка і оцінка рівня здобутих знань, сформованих умінь і навичок; порівняння фактичних результатів навчально-пізнавальної діяльності із запланованими; стимулювання цілеспрямованої систематичної, інтенсивної роботи студентів; підвищення обєктивності оцінювання; залучення студента до всіх форм навчального процесу.