Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
4
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Навчально-науковий інститут
«Вища школа економіки та менеджменту»
Факультет менеджменту
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ ТА ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАВДАННЯ
із курсу «Методи економічних досліджень»
(для студентів спеціальності
8.050109 - «Управління персоналом і економіка праці»,
освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр»)»
Затверджено на засіданні
кафедри «Управління персоналом і економіка праці»
Протокол № від 2010 р.
Затверджено на засіданні навчально-видавничої ради ДонНТУ.
Протокол № від 2010р.
Донецьк 2010
УДК 331
Методичні вказівки до вивчення дисципліни та виконання індивідуального завдання із курсу «Методи економічних досліджень» (для студентів спеціальності 8.050109 - «Управління персоналом і економіка праці», освітньо-кваліфікаційний рівень, «магістр»)»/ О.В. Чумаченко - Донецьк: ДонНТУ. 2010.-21с.
Методичні вказівки до вивчення дисципліни та виконання контрольної роботи із курсу «Методи економічних досліджень» містять тематичний зміст курсу «Методи економічних досліджень», зміст індивідуального завдання, а також методичні вказівки до його виконання, список літератури, що рекомендується. Методичні рекомендації призначені для студентів спеціальності 8.050109 - «Управління персоналом і економіка праці», освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр» очної форми навчання.
|
Укладачі: |
О.В. Чумаченко, к.е.н. доц. |
|
Відповідальний за випуск: |
О.В. Захарова, к.е.н., професор |
|
Рецензент: |
О.Ю.Попова, к.е.н., професор |
Зміст
|
вступ.............................................................................................. |
3 |
|
|
Розділ 1. ТЕМАТИЧНИЙ ЗМІСТ КУРСУ................................. |
4 |
|
|
Тема 1. |
Логіка та методи наукових досліджень |
4 |
|
Тема 2. |
Інформаційне забезпечення наукових досліджень |
4 |
|
Тема 3. |
Гіпотези і доведення у наукових дослідженнях |
5 |
|
Тема 4. |
Методологічні основи статистичного моделювання та прогнозування |
6 |
|
Тема 5. |
Моделювання та прогнозування динаміки |
6 |
|
Тема 6. |
Основи моделювання взаємозв’язків |
7 |
|
Тема 7. |
Моделювання причинних комплексів |
7 |
|
Тема 8. |
Науковий результат: зміст і порядок оформлення |
8 |
|
Розділ 2. індивідуальні завдання.................................. |
9 |
|
|
2.1 Подання наукового результату |
9 |
|
|
2.2 Обов'язкові складові статті |
9 |
|
|
2.3 Наукова мова і стиль викладення матеріалу |
10 |
|
|
2.4 Вимоги, що пред’являються до оформлення індивідуального завдання |
11 |
|
|
Рекомендована Література.............................................. |
17 |
ВСТУП
Дисципліна «Методи економічних досліджень» вивчається магістрантами І-го курсу спеціальності «Управління персоналом і економіка праці» згідно з навчальними планами та освітньо-професійною програмою підготовки спеціалістів та магістрів за спеціальністю «Управління персоналом і економіка праці».
Мета курсу формування фундаментальних та спеціальних знань з методології наукових досліджень, інформаційних технологій для творчого розв'язку складних соціально-економічних проблем.
Завдання – висвітлення теоретико-методологічного апарату пошуку наукової інформації, методів аналізу та обробки емпіричних даних з використанням комп'ютерних технологій.
Предмет – методології наукових досліджень в економіці.
Вивчення дисципліни «Методи економічних досліджень» сприяє формуванню професійного рівня фахівців в відповідності з вимогами кваліфікаційної характеристики.
Курс складається з лекційних, практичних занять, самостійної роботи магістрантів і завершується заліком. В результаті вивчення курсу "Методи економічних досліджень" студент повинен знати суть методів економічних досліджень, і особливостей їх практичного застосування.
Повинен уміти: реалізувати методику економічних досліджень на практиці; комплексно підходити до вивчення економічних явищ і процесів; моделювати шляхи пізнання економічних проблем від постановки гіпотези до виявлення закономірностей; використовувати сукупності вживаних прийомів і методів від виявлення закономірностей до обґрунтування рекомендацій.
Повинен мати уявлення про основні напрями вдосконалення методів економічних досліджень.
Індивідуальне завдання полягає в підготовці наукової статті за результатами дослідження.
РОЗДІЛ 1
ТЕМАТИЧНИЙ ЗМІСТ КУРСУ
ТЕМА 1. ЛОГІКА ТА МЕТОДИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Наукове пізнання і наукове дослідження. Емпіричне і теоретичне наукове пізнання.
Науковий закон, теорія, концепція, принцип, ідея, поняття, висновок. Науковий факт, наукове дослідження. Структура наукової проблеми: теми, задачі, питання.
Фундаментальні та прикладні дослідження. Методологія. Парадигма мислення.
Сутність наукової діяльності. Етапи наукового дослідження. Перший етап: формулювання мети, гіпотези, визначення об'єкту, предмету дослідження Другий етап: інформаційне забезпечення. Третій етап - методичне та програмне забезпечення. Четвертий етап - аналіз даних. П'ятий етап - формулювання наукових висновків.
Методи досліджень на емпіричному рівні наукового пізнання: індукція, дедукція, системний підхід; формалізація, абстрагування, аналіз і синтез, систематизація, узагальнення, моделювання; спостереження, експеримент, вимірювання, оцінювання, порівняння, візуально-графічні методи.
Роль статистичних методів у дослідницькому процесі.
Контрольні запитання
ТЕМА 2. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Види та джерела наукової інформації. Компоненти системи інформаційного забезпечення наукових досліджень: інформація як сукупність відомостей; органи інформаційного забезпечення, які відповідають за збереження та поширення інформації; програмно-методологічні засоби (Інструменти), що забезпечують доступ до інформації.
Інформаційні ресурси. Первинні (фактографічні) документи, вторинні (бібліографічні).
Джерела інформації. Доступ до інформаційних ресурсів. Пошук та накопичення наукової інформації: Бібліографічний пошук інформації. Сутність УДК. Ретроспективна бібліографія. Пошук інформації у мережі Интернет.
Формування інформаційної бази дослідження.
Достовірність і репрезентативність інформації. Суть достовірності інформації: закон нормального розподілу; правило трьох сигм; суть репрезентативності інформації: погрішність в результатах досліджень; число об'єктів з вибіркової сукупності, що забезпечує задану точність вибірки.
Контрольні запитання
ТЕМА 3. ГІПОТЕЗИ І ДОВЕДЕННЯ У НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ
Сутність і загальна схема перевірки гіпотез.
Статистична гіпотеза. Ризик І, ризик II. Статистичний критерій. Межа малоймовірності значення α. Область припустимих значень І; критична область. Послідовність перевірки статистичної гіпотези.
Види перевірки гіпотез за цільовим спрямуванням: про числові значення узагальнюючих характеристик сукупності (середньої, частки, дисперсії); про тип розподілу випадкових величин; про однорідність двох чи більше вибіркових сукупностей; про наявність і характер зв'язку між явищами; про незалежність і стаціонарність часових рядів.
Критерії перевірки гіпотез. Перевірка гіпотез щодо середньої: порівняння середньої зі «стандартом»; порівняння середніх двох сукупностей.
Двовибіркові t-тести Стьюдента (порівняння параметрів двох сукупностей).
Дисперсійний аналіз. Одно факторна та багатофакторна моделі. F-тест.
Контрольні запитання
ТЕМА 4. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СТАТИСТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ
Логіка прикладного статистичного моделювання. Сутність і види статистичних прогнозів. Метод експертних оцінок. Комп’ютерні технології статистичного моделювання.
Описування об’єкта моделювання. Формування інформаційної бази моделі. Розвідувальний аналіз даних. Багатовимірне ранжування.
Моделі класифікації. Однорідність і типологія. Кластерні процедури класифікації. Класифікація на основі дискримінантної функції.
Контрольні запитання
ТЕМА 5. МОДЕЛЮВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ДИНАМІКИ
Основні засади моделювання динаміки. коефіцієнти автокореляції rp з часовим лагом. Автокореляційна функція. Циклічний коефіцієнт автокореляції першого порядку. Моделювання та прогнозування динамічних процесів. Процедури у системі Statistica: процедури модулів Multiple Regression, Time Series / Forecasting, Nonlinear Estimation; моделювання трендів і трендова екстраполяція за процедурами модулів Multiple Regression та Nonlinear Estimation; комплексний аналіз динамічних процесів, ідентифікація моделей, адаптивне прогнозування — за процедурами модуля Time Series / Forecasting.
Типи трендових моделей. Короткострокове прогнозування на основі ковзних середніх. Оцінювання сезонної компоненти: сезонно-декомпозиційна модель Холта-Вінтера, модель гармонійного аналізу Об’єднані (інтегровані) моделі авторегресії — ковзної середньої (ARIMA). Моделювання повних циклів.
Контрольні запитання
ТЕМА 6.ОСНОВИ МОДЕЛЮВАННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ
Типи моделей взаємозв’язку. Багатофакторні індексні моделі. Класична регресія. Забезпечення адекватності регресійної моделі.
Розширена регресія. Регресія на змішаних факторних множинах. Адаптація регресійної моделі до неоднорідної сукупності. Регресія на групуваннях. Модель стандартизованих групувань.
Багатофакторне прогнозування. Особливості моделювання взаємозв’язаних динамічних рядів. Динамічна модель для сукупності об’єктів. Нелінійна регресія.
Контрольні запитання
ТЕМА 7. МОДЕЛЮВАННЯ ПРИЧИННИХ КОМПЛЕКСІВ
Структура взаємозв’язків і структурна форма моделі.
Матриця суміжності. Графи зв’язку: послідовного прямого; одночасно реалізованого прямого і зворотного.
Гамільтонів шлях. Ендогенні та екзогенні змінні, лагові змінні. Ідентифікація моделі.
Рекурентна модель. Сутність повного ефекту впливу фактора хі. Алгоритм розрахунку повного ефекту впливу фактора хі.
Концепція методу головних компонент. Основне призначення методу головних компонент. Ідентифікація компонент, факторне навантаження j-ї компоненти на і-у ознаку, факторна структура, повнота факторизації. Процедури методу головних компонент — Principal components; Factor Analysis. Ідентифікація та вимірювання головних компонент.
Пошук простої факторної структури. Побудова моделі головних компонент: розрахунок кореляційної матриці R; виокремлення головних компонент і розрахунок факторних навантажень; ідентифікація головних компонент.
Поглиблений факторний аналіз, факторне шкалювання.
Контрольні запитання
ТЕМА 8. НАУКОВИЙ РЕЗУЛЬТАТ: ЗМІСТ І ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ
Науковий результат: курсова, дипломна (кваліфікаційна, магістерська) робота, дисертація, монографія, стаття, наукова доповідь. Підручник, посібник, звіт про науково-дослідну роботу, у методичні та практичних матеріали.
Категорії наукових результатів до яких пред’являються вимоги: актуальність, наукова новизна, вірогідність, теоретична і практична значущість.
Основні вимоги щодо структури і порядку оформлення наукових документів. Державний стандарт України ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».
Обов'язкові складові наукового документа: Вступ. Основний розділ. Висновки. Список інформаційних джерел. Бібліографічний опис інформаційних джерел. Додатки. Реферат.
Наукова мова і стиль викладення матеріалу. Спеціальні функціонально-лексичні засоби наукової мови.
Контрольні запитання
Розділ 2
індивідуальні завдання
Протягом семестру студент має підготувати наукову статтю за результатами власних досліджень, аналізі наукових та періодичних видань за темою магістерської роботи.
2.1 Подання наукового результату
Актуальність наукового результату означає важливість його для науки і практики.
Наукова новизна характеризує особистий внесок автора у розв'язок досліджуваної проблеми. Виділяють три ступеня наукової новизни результатів дослідження:
1) принципово нові в даній галузі знання (вперше здійснено..., розроблено..., визначено..., формалізовано...);
2) науковий результат розширює або доповнює відомі теоретичні чи практичні положення, вносить у них нові елементи (удосконалено...);
3) науковий результат конкретизує, уточнює відомі положення, поширює відомий метод на новий клас об'єктів або явищ (набуло подальшого розвитку...).
Вірогідність наукових результатів залежить від повноти і якості інформаційної бази дослідження, коректності застосування методів аналізу; точності проведених розрахунків; однозначності трактування результатів.
Теоретична значущість визначається тим, що дає результат дослідження для науки і подальшого її розвитку, практична - де і яким чином результати можна використати на практиці.
Основні вимоги щодо структури і порядку оформлення наукових документів регламентуються Державним стандартом України ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення». Відповідно до цього стандарту визначено обов'язкові складові наукового документа.
2.2 Обов'язкові складові статті
У науковій статті також виокремлюється кілька логічно взаємопов'язаних складових.
До тексту статті додаються анотація (резюме), ключові слова та список використаних джерел інформації.
Слід пам'ятати, що науковий документ не просто сума складових. Усі вони мають бути логічно пов'язані, за змістом відповідати темі дослідження і повністю його розкривати.
2.3 Наукова мова і стиль викладення матеріалу
Характерними рисами наукової мови є точність, ясність, стислість, смислова завершеність. Для наукового тексту характерним є формально-логічний спосіб викладення матеріалу, наявність міркувань, що сприяють доведенню істини, обґрунтуванню основних висновків, використання спеціальної термінології. Ключові терміни і логічні підсилення часто виділяються курсивом або іншим шрифтом.
При викладенні наукових результатів увага зосереджується на змісті та логічній послідовності повідомлення. Спеціальні функціонально-лексичні засоби наукової мови вказують на такі логічні зв'язки:
Як засоби зв'язку використовують також займенники, прикметники і прислівники: цей, даний, такий, названий, зазначений. Слова дійсно і насправді вказують, що наступний за ними текст має слугувати доведенням, слова з іншого боку, навпаки, проте, але, втім готують до сприйняття протиставлення, або - до пояснення. Названі й подібні їм слова є покажчиками, які попереджають про варіанти думки автора, інформують про особливості його доводів. Проте зловживати цими словами не варто.
У науковому тексті використовують увідні слова і словосполуки, які вказують на ступінь вірогідності результатів. Завдяки цим словам той чи інший факт можна представити:
Обов'язковою умовою об'єктивності викладення матеріалу є вказівка на джерело: ким висловлена та чи інша думка, кому конкретно належить той чи інший вираз. У тексті це реалізується за допомогою спеціальних увідних слів і словосполук (на повідомлення; за даними...; на думку...; на наш погляд).
У сучасних роботах стало неписаним правилом висловлювати свої міркування стосовно проблеми у множині, тобто замість «я» вживати «ми». Аби звузити поле вживання цих займенників, використовують різні словесні конструкції, зокрема:
2.4 Вимоги, що пред’являються до виконання індивідуального завдання
Переліки. Одним із лексичних засобів наукової мови є переліки: по-перше, по-друге, по-третє; спершу, потім, далі, нарешті; на першому етапі, на другому етапі та ін. Якщо елементами переліку є незакінчені фрази, то вони починаються з маленьких літер, позначаються арабськими цифрами, маленькими літерами або маркерами і відокремлюються один від одного крапкою з комою. Наприклад, основні завдання дослідження ринкової кон'юнктури:
Коли перелік складається із закінчених фраз, то вони обов'язково пишуться з абзацними відступами, починаються з великих літер і відокремлюються одна від одної крапкою. Наприклад, М. Д. Кондратьєв1 довів існування в економічному розвитку тривалих коливань (довгих хвиль), визначив, що довга хвиля має дві фази (підвищувальну і знижувальну), і виділив такі характерні їх риси.
Текст елементів переліку підпорядковується одній увідній фразі, яку не рекомендується переривати на прийменнику або сполучнику (на, із, що, як та ін.).
Скорочення слів слід здійснювати відповідно до чинного стандарту - ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила». Найуживаніші способи скорочення:
а) залишається лише перша (початкова) літера слова (м. - місто, с. - сторінка, т. - том, к.к.д. - коефіцієнт корисної дії);
б) залишається частина слова, закінчення і суфікс відкидається (рисунок -рис, дивись - див., область - обл.);
в) при позначенні цифрами років І століть (р. - рік, рр. - роки, ст. - століття).
Після переліку використовують умовні позначення: та ін. - та інше, і т. д. - і так далі, т. п. - і тому подібне. В середині речення слова «та інші, і таке інше» не скорочуються, не рекомендується скорочувати слова «так званий, наприклад, формула, рівняння».
У наукових текстах широко вживаються літерні абревіатури (ЄС, МВФ), символи та фізичні одиниці, прийняті в Міжнародній системі одиниць СІ (ГОСТ 988677-61). Вводячи в текст власні скорочення, необхідно дотримуватися правила, за яким перше згадування такої абревіатури зазначається у круглих дужках після повної назви, наприклад, валовий внутрішній продукт (ВВП), далі по тексту - без розшифровування. При використанні певного символу необхідно, щоб одна й та сама величина по всьому тексту була позначена однаково.
Подання цифрової інформації. У наукових працях економічного та соціального напрямків широко представлена цифрова інформація. При її поданні також необхідно дотримуватися загальноприйнятих правил:
Формули. Формула вводиться в речення як повноправний його член, тому в кінці формули і в тексті перед нею розділові знаки ставлять відповідно з правилами пунктуації. Формули розміщують окремими рядками посередині аркуша. Ті формули, на які є посилання далі по тексту, нумеруються. Порядкові номери формул позначають арабськими цифрами і записують у круглих дужках праворуч. Посилання на формули беруть у круглі дужки «...у формулі (6.1)...».
Використання в одній формулі умовних символів (літер) з різних алфавітів, не допускається. Переносити формулу на наступний рядок можна лише на знаках операцій, повторюючи їх у наступному рядку.
Таблиці. Систематизований цифровий матеріал подається у формі статистичних таблиць. Підпорядковуючись принципу компактного та раціонального викладення матеріалу, необхідно додержуватись певних правил технічного оформлення таблиць, зокрема:
Назва таблиці, заголовки рядків і граф мають бути чіткими, лаконічними, без скорочень. У назві таблиці слід уникати слів «значення, величина, розрахунок». Натомість обов'язковими є вказівки на об'єкт, його часову і географічну ознаки.
Заголовки граф починаються з великої літери, а підзаголовки, якщо вони становлять одне речення, - з малої. Заголовки вказують в однині (рік, країна, емітент), одиниці вимірювання -з використанням загальноприйнятих скорочень (т, кВт, грн. тощо), іноді для них відводиться окрема графа. Якщо одиниця вимірювання спільна для всіх наведених у таблиці даних, її вказують над таблицею.
а) якщо клітинка таблиці, передусім підсумкова, не може бути заповнена, ставиться знак «*»;
б) коли відомості про явище відсутні, ставиться три крапки «...» або «н.від.»;
в) відсутність самого явища позначається тире (« - »);
г) дуже малі числа записуються (0,0) або (0,00).
Якщо потрібна додаткова інфомація, певні уточнення цифрових даних, до таблиці додається примітка.
Узагальнення за даними таблиці пишуть у такий спосіб: таблиця дозволяє зробити висновок; як видно з таблиці; за результатами аналізу даних таблиці.... Іноді таблиця є безпосереднім продовженням викладеного матеріалу і граматично зв'язана з увідною фразою тексту. Тоді використовують спрощені таблиці-висновки без заголовка.
Графіки. Досить поширеною формою ілюстрації наукових результатів є графічні зображення. їх використовують як для наочного візуального відображення результатів дослідження, так і для аналізу досліджуваних явищ, узагальнення даних і виявлення закономірностей. За допомогою графіків аналізується структура, взаємозв'язки і динаміка соціально-економічних явищ, здійснюється порівняльний аналіз явищ, географічне їх розміщення. Відповідно до мети дослідження і наявного статистичного матеріалу:
Наведені у науковому документі таблиці, графіки, схеми нумеруються окремо за кожним видом ілюстрацій так само, як і формули - арабськими цифрами наскрізно або у межах розділу. На всі ілюстрації в тексті мають бути посилання, їх пишуть скорочено і без №, наприклад: рис.3.2; табл. 2.1.
Посилаючись на ілюстрації, не слід словами переказувати їхній зміст. Словесний коментар необхідний лише тоді, коли треба звернути увагу на найбільш значимий факт або частину ілюстрації, які будуть використані для теоретичних викладок або для обґрунтовування висновків.
Цитати. Для ідентифікації поглядів при зіставленні різних точок зору, для підтвердження власних доводів посиланням на авторитетне джерело наводяться цитати. Нагадаємо загальні техніко-орфографічні правила їх оформлення:
Кожна цитата повинна мати посилання на джерело, бібліографічний опис якого подається відповідно до вимог діючого стандарту. Бібліографічні посилання можна:
Коли першоджерело недоступне, можна скористатися цитатою, наведеною в іншому виданні, зробивши бібліографічне посилання словами «Цит. за...». Окрім прямого цитування, часто застосовують переказ тексту першоджерела своїми словами. При непрямому цитуванні треба бути максимально точним при викладенні думки автора. Форми словесних запозичень різні, проте академічний мовний етикет виробив низку сталих речових штампів.
Питання про .... докладно викладено в роботі... (зноска).
Визначається за методикою, розробленою.... (зноска).
Як стверджує ..., чиї рекомендації наводяться далі... (зноска).
Цифрові дані взяті з ... (зноска).
Спираючись на зміст цитат, можна створити систему переконливих доказів, які потрібні для об'єктивної характеристики явища.
Висновки - послідовне, логічне, стисле викладення власних міркувань і тверджень щодо проблеми, підсумовування, узагальнення отриманих результатів і виявлених закономірностей, співвідношення їх з метою та конкретними завданнями, поставленими і сформульованими у вступі.
Висновки мають форму синтезу наукових результатів, їх не можна підміняти деклараціями про результати роботи (розглянуто, проаналізовано, вивчено і т.д.). Саме у висновках проявляється здатність (нездатність) автора ясно мислити, систематизувати, узагальнювати і чітко формулювати результати дослідження.
Як аргумент при обґрунтуванні висновків використовують посилання на інформаційні джерела (наукові праці, нормативні документи, логічні судження, результати обробки статистичних даних). Зазвичай висновки починаються зворотом «Таким чином..., далі формулюється зміст самого висновку.
Якщо в основному тексті, не порушуючи його композицію, необхідно навести додаткові факти, уточнити певні моменти, використовують авторські примітки. Цей додатковий пояснювальний текст виводиться за межі основного (вниз сторінки, в кінець розділу, статті, книги), набирається іншим шрифтом або відокремлюється від основного тексту рубрикою. Часто примітка береться в дужки і помічається ініціалами прізвища та імені автора.
Бібліографічний список подасться відповідно до вимог Державного стандарту «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления: ГОСТ 7.1-84». Літературні джерела розміщуються у такій послідовності:
Джерела за пунктами 1-4 розміщуються за хронологією публікацій, наукова література - за алфавітом прізвищ перших авторів або перших слів назви творів. В одному списку не можна змішувати різні алфавіти. Спершу наводяться списки кирилицею, потім латиницею.
Включені до списку літературні джерела нумеруються послідовно від першого до останнього. Загальна схема запису конкретного джерела з урахуванням стандартів, що визначають способи скорочення слів і словосполук, має таку форму:
Автори. Назва твору. Дані про відповідальність (укладачі, редактори, перекладачі). Дані про видання (повторність видання, переробка). - Місце видання, видавництво, рік, кількість сторінок.
Додатки містять різний за змістом допоміжний матеріал, який має додаткове, довідкове значення, але необхідний для повного висвітлення теми. За формою це може бути текст, таблиці, графіки, карти. Кожний додаток починається з нової сторінки, позначається великою літерою українського алфавіту (за винятком літер, написання яких схожі на цифри, - І, Ї, З, Й, О, Ч, Ь), наприклад, «Додаток А». Формули в додатках мають окрему нумерацію арабськими цифрами «(А.1); (А.2)». Зв'язок основного тексту з додатками здійснюється через посилання зі словом дивись - «див. додаток А».
Обов'язковими елементами наукового документа є резюме (анотація) та реферат. Резюме - це стислий перелік основних висновків за змістом документа (статті чи доповіді). Резюме відрізняється від основного тексту шрифтом або форматом, розмішується перед основним текстом зразу після назви документа або в кінці документа. У наукових журналах резюме публікують двома і більше мовами.
Реферат - короткий виклад змісту наукового документа. Як засіб наукової комунікації він виконує дві функції: інформаційну (відповідає на питання, яка інформація міститься у науковому документі) та індикативну (описує документ).
Згідно з вимогами Державного стандарту (ГОСТ 7.9-77), у рефераті виокремлюються три частини: заголовна, довідкова і власне реферативна. У заголовній частині міститься прізвище автора, назва документа, ключові слова, назва видавництва та вихідні дані. Довідкова частина - це відомості, що характеризують документ: кількість сторінок, ілюстрацій, таблиць, додатків, джерел інформації у бібліографічному списку.
Власне реферативну частину формують основні аспекти змісту наукового документа, а саме:
Поаспектний метод реферування дозволяє передавати зміст документа достатньо повно і концентровано. Реферати можуть бути надруковані безпосередньо при документах, в реферативних журналах, збірниках або самостійно як автореферат дисертації. Обсяги їх визначається специфікою теми і змістом документа.
Наукові доповіді. Наукова доповідь - це публічно виголошене повідомлення, розгорнутий виклад певної наукової проблеми (теми, питання). Основні ідеї, думки, положення наукової доповіді коротко, точно і послідовно викладаються в тезах доповіді, які зазвичай публікуються до початку наукової конференції (з'їзду, симпозіуму). Схематично структуру тез можна подати так: теза — обґрунтування — доказ — аргумент —результат —перспективи.
Структура тексту доповіді практично аналогічна структурі статті. Умовно в доповіді можна виділити три частини.
ІІІ. Підсумкова частина містить висновки, рекомендації, пропозиції.
Специфіка усного виступу має свої відмінності від друкованого документа. При підготовці доповіді слід зважати на те, що науковий результат викладено в тезах доповіді, а отже, увага має акцентуватися на власне доказах і аргументах. До найсуттєвіших, дискусійних тез подається ілюстративний матеріал у вигляді таблиць, схем, діаграм.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Основна
Додаткова
15
праці працівників підприємств і організацій / НДІ соціально-трудових відносин Мінпраці України (м. Луганськ) - К.: Соцінформ, 2003. -71с.
ІЗ.Организация, нормирование й оплата труда: Учеб. пособие / Под общ. ред. А.С.Головачева.-М.: Новое знание, 2004. - 496 с.
Іб.Политика доходов й заработной платьі: Учебник / Под ред. П.В.Савченко й Ю.П. Кокина. - М.: Юристь, 2000. - 456 с.
-«
17.Попов С.Г. Управление персоналом:Учеб. пособие. -М.:Ось-89,2002.- 144с.
ІЗ.СамьІгин С.И., Зайналабидов М.С., Макиев З.Г., Обухов Д.В. Основи управлення персоналом. - Ростов-н/Д: Феникс, 2002. - 525 с.
19.Соболевская А.А. Функции й параметри заработной платьі в рьіночной зко-номике // Труд за рубежом - 2001. - № 3. - С.70-89.
20.Соціально-економічний механізм регулювання ринку праці та заробітної плати: Монографія /Д.П.Богиня, Г.Т.Куліков, В.М.Шамота та ін. - К.: Інститут економіки промисловості НАН України, 2001. - 300 с.
21.Формирование системьі мотивации труда на предприятиях в условиях пере-хода к рьшочной зкономике / В.Н.Гончаров, Н.А.Будагьянц, С.И. Радомский й др.; Под общ.ред. В.Н.Гончарова. - К.: Техника, 1999. -112с.
Додаткова література
...'.-.. 16
Ю.Шушпанов Д.Г., Дяків О.П. Матеріальне стимулювання персоналу в зарубіжних країнах // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. -№ 2. - Ч.Ш. - Хмельницький. - 2001.-С.64-66.
Методичні рекомендації розроблені доцентом кафедри «Управління персоналом і економіка праці»: Дороніною О.А.
Методичні рекомендації розглянуті та затверджені на засіданні кафедрі«Управління персоналом і економіка праці», протокол № від 2007 р.
Завідуюча кафедри
д.е.н., проф. Швець І.Б.