Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1)Літературна мова - це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності: державні й громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту, побут. Вона характеризується уніфі ковані стю, стандартизованістю, високою граматичною організацією, розвиненою системою стилів.
Національна мова - це мова, що є засобом усного й письмового спілкування нації. Національною мовою української нації є українська мова. Формування української національної мови відбувалося на основі мови народності в період інтенсивного становлення української нації як стійкої спільності людей, що мають спільну територію, економічні та політичні зв'язки, літературну мову, культуру. Сьогодні нею розмовляє більша частина нації, тобто вона має загальнонаціональний характер.
3) Мовна норма - уніфіковані, традиційні, найбільш поширені, свідомо фіксовані стандарти реалізації мовної системи, обрані в процесі суспільної комунікації.
4) Мова професійного спілкування (професійна мова) - це функціональний різновид української літературної мови, яким послугуються представники певної галузі виробництва, професії, роду занять. Як додаткова лексична система професійна мова, не маючи власної специфіки фонетичного та граматичного рівнів, залишається лексичним масивом певної мови.
фахова мова - це сукупність усіх мовних засобів, якими послуговуються у професійно обмеженій сфері комунікації з метою забезпечення порозуміння між людьми, які працюють у цій сфері. Особливості її зумовлюють мета, ситуація професійного спілкування, особистісні риси комуніканта і реципієнта (мовна компетенція, вік, освіта, рівень інтелектуального розвитку). Залежно від ситуації і мети спілкування доречно й правильно добираються різноманітні мовні засоби висловлення думки: лексичні, граматичні, фразеологічні тощо.
5) Мовний етикет - це сукупність правил мовної поведінки, які репрезентуються в мікросистемі національно специфічних стійких формул і виразів у ситуаціях установлення контакту зі співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності. Ці засоби ввічливості "орієнтовані на вираження поваги до співрозмовника та дотримання власної гідності. Вони є органічною частиною культури спілкувальних взаємин, соціальної культури загалом",3.
Дотримання мовного етикету людьми так званих лінгвоінтенсивних професій - чиновниками всіх рангів, лікарями, юристами, працівниками зв'язку, транспорту тощо - має ще й виховне значення, мимоволі сприяє підвищенню як мовної, так і загальної культури суспільства. Але найбільш важливим є те, що неухильне, ретельне додержання правил мовного етикету членами колективу навчального закладу, підприємства, офісу, інституції підтримує позитивний імідж, престиж усієї установи.
Мовленнєвий етикет -поняття ширше, ніж мовний етикет і має індивідуальний характер. Мовець вибирає із системи словесних формул найбільш потрібну, зважаючи на її цінність. Якщо ми під час розповіді надуживаємо професіоналізмами, термінами і нас не розуміють слухачі, то це порушення мовленнєвого етикету, а не мовного. Фахівці з проблем етикету визначають цю різницю так: "Між ідеальним мовним етикетом і реальним мовленнєвим етикетом конкретної людини не може бути повного паралелізму. Реалізація мовного етикету в мовленні, комунікативна поведінка назагал завше несе інформацію про мовця - з його знаннями, вміннями, уподобаннями, орієнтаціями тощо. Тому тут бувають усілякі - несвідомі і свідомі - відхилення, помилки, порушення, інокультурні впливи, іншомовні вкраплення іт. ін. Мовець -це не "говорильний апарат", який просто озвучує чи графічно фіксує закладені в його пам'ять формули мовного етикету. Він має "простір для маневру", має можливість вираження своєї індивідуальності навіть у межах цієї порівняно вузької мовної підсистеми. Суть афоризму "людина - це стиль", знаходить своє потвердження і тут"15.
6) Залежно від змісту, призначення, способу проголошення й обставин спілкування виділяють такі жанри усного публічного монологічного мовлення: доповідь, промова, виступ, повідомлення.
Доповідь - це одна із найпоширеніших форм публічного мовлення. Доповідь може бути політичною, діловою, звітною, науковою.
Політична доповідь - виголошується здебільшого керівниками держави. Вона є поширеною формою донесення.
Ділова доповідь - виклад інформації і шляхів розв'язання різних окремих практичних питань життя і діяльності певного колективу.
Наукова доповідь - узагальнює наукову інформацію, досягнення, відкриття чи результати наукових досліджень.
Промова - публічний виступ, присвячений злободенній, суспільно значущій темі
Виступ - це короткотривале усне мовлення з приводу одного чи кількох питань
Повідомлення - невелика доповідь на якусь тему. Якщо тема широка, пишуть доповідь, вузька - повідомлення.
Основними формами вираження усного ділового мовлення є монолог та діалог.
монолог-це безтекстові та зафіксовані форми, розраховані на усне відтворення. Зважаючи на функціональні особливості, характер контакту мовця зі слухачами, форми монологічного мовлення систематизують:
- за функціональним критеріями,
- за ситуаційними ознаками виділяють два загальні різновиди - прямо контактний та посередньо контактний
7) Зміст словника:передумова,абетка,показчик скорочення(в словнику),показчик термінів(в словнику),корпус словника(сукупність словникових статєй).
Енциклопедичні словники подають стислу характеристику предметів, явищ, історичних подій, видатних політичних діячів.
У лінгвістичних словниках по-різному пояснюються слова: з погляду властивого їм лексичного значення, походження, правопису, наголошування тощо.
Тлумачний словник.
Словники діалектичних слів-значення та місце поширення слив.
Словник синонімів,антонімів,омонімів.
Словник Фразеологізмів-значення+синоніми+антоніми.
8) Словникова стаття - основна структурна одиниця будь-якого словника.
Словникова стаття складається з:
заголовної одиниці;
тексту, що роз'яснює заголовну одиницю і описує її основні характеристики.
Словникова стаття включає: а) реєстрову одиницю та її граматичну характеристику; б) супровідні мовні відомості; в) семантизацію реєстрової одиниці.
9) Художній стиль - це мова художньої літератури, "особливий спосіб мислення, створення мовної картини світу". Науковий стиль - функціональний різновид літературної мови, що обслуговує сферу і потреби науки. Офіційно-діловий стиль - це мова ділових паперів, що використовуються в офіційному спілкуванні між державами, установами, приватною особою і установою і регулюють їх ділові взаємини. Публіцистичний стиль - це функціональний різновид літературної мови, яким послуговуються в засобах масової інформації (газетах, часописах, пропагандистських виданнях). Конфесійний стиль - стильовий різновид української мови, що обслуговує релігійні потреби суспільства.
10) Науковий стиль - функціональний різновид літературної мови, що обслуговує сферу і потреби науки.
Основне призначення стилю - повідомлення про результати наукових досліджень, систематизація знань.
Головними ознаками наукового стилю є широке використання науково-термінологічної лексики, слів з абстрактним значенням та іншомовного походження. Показовим є членування тексту на розділи.Науковий стиль реалізується в таких жанрах: дисертація, монографія, стаття, підручник, лекція, відгук, анотація, рецензія, виступи на наукових конференціях, дискусії, доповіді на наукові теми.
11) Офіційно-діловий стиль - це мова ділових паперів, що використовуються в офіційному спілкуванні між державами, установами, приватною особою і установою і регулюють їх ділові взаємини.
Основне призначення стилю - регулювання офіційно-ділових стосунків.
Головні ознаки офіційно-ділового стилю: наявність реквізитів, що мають певну черговість, однозначність формулювань, точність, послідовність викладу фактів, гранична чіткість висловлювання, наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документів, широке вживання конструкцій (у зв 'язку з, відповідно до, з метою, згідно з). Лексика стилю здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні. Залежно від того, яку саме галузь суспільного життя обслуговує офіційно-діловий стиль, він може містити суспільно-політичну, професійно-виробничу, науково-термінологічну лексику. Синтаксис стилю характеризується вживанням речень різної будови з прямим порядком слів; запроваджується поділ тексту на пункти, підпункти.
12) Розрізняють власне науковий, науково-навчальний, науково-популярний підстилі наукового стилю.
Науковий стиль належить до книжних стилів літературної мови, яким властиві попередня підготовленість висловлювання, ґрунтовна обізнаність з проблемами і темами, монологічність, унормованість мови. Сфера його використання – наукова діяльність, науково-технічний прогрес суспільства, освіта.
Науково-навчальний – характеризується доступністю викладу інформації, спрощеністю системи доведень, програмністю викладу матеріалу, спрямованою на активізацію мислення учня, поступовим, послідовним уведенням термінологічної лексики.
Науково-популярний – використовує й елементи художнього мовлення (епітети, порівняння, метафори), щоб зацікавити читача;
13) Законодавчий- використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо
Дипломатичний- використовується в сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, протоколів, заяв тощо.
Адміністративно-канцелярський- використовується в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної кореспонденції, договорів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо.
Юридичний — використовується в юриспруденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, запитів, повідомлень тощо.
14) Текст- це писемний або усний мовленнєвий масив, що становить лінійну послідовність висловлень, об'єднаних у тематичну і структурну цілісність. Отже, текст виступає обов'язковим складником комунікативного процесу, допомагає фіксувати, зберігати і передавати інформацію в просторі й часі. Елементи і компоненти тексту поєднуються такими видами зв'язку:
контактний - пов'язані елементи знаходяться поряд;
дискантний - здійснюється на відстані:
ланцюговий або послідовний - певний елемент попереднього речення стає вихідним пунктом для наступного і вимагає подальшого розгортання думки;
паралельний - речення граматично рівноправні.
перспективний - вказує, про що мовитиметься далі;
ретроспективний - певний фрагмент тексту вимагає від адресата пригадування змісту попередніх частин.
15) План тексту - це деклька розташованих у певному порядку речень, за якими можна послідовно відтворити текст. План допомагає висловлювати думки послідовно, не пропустити чогось важливого. У плані має бути не менше трьох пунктів.
складати план тексту: 1. Уважно прочитай текст і подумай, про що розповідається в зачині, основній частині, кінцівці.
2. Прочитай текст повторно і поділи його на логічно завершені частини.
3. У кожній частині тексту визнач головну думку.
4. Виріши, за допомогою яких речень (питальних чи розповідних) будеш давати назву пунктам плану.
5. Придумай або добери до тексту заголовок із частин.
6. Запиши дібрані тобою заголовки.
7. Перевір складений план. Для цього прочитай план і пригадай зміст тексту.
Види плану:називний(називне речення),питальний,тезісний(своїми словами),цитатний(повністю переписуємо речення).
16) Документ - основний вид ділового мовлення, що містить інформацію, "зафіксовану на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігати та передавати її в часі та просторі"
Письмовий документ, рукописний документ, Службові документи, Особисті документи, Внутрішні документи, Зовнiшнi, Стандартні, Термінові, Оригінал, Копiя.
17) Під час складання текстів документів слід дотримуватися таких правил:Текст викладати від третьої особи,Не вживати образних виразів, емоційно забарвлених слів і синтаксичних конструкцій,Уживати стійкі (стандартизовані) сполучення,Використовувати синтаксичні конструкції типу,Дієприслівникові звороти вживати на початку речення, Використовувати мовні засоби, що відповідають нормам літературної мови,Послуговуватися в текстах питомою українською лексикою, уникаючи слів іншомовного походження ,Уживати прямий порядок слів у реченнях,Називаючи виконавця дії, потрібно вживати двоскладне речення.
вимоги до оформлення найуживаніших реквізитів документів: Заява складається з таких реквізитів:
Відомості про адресата (назва посади, повна назва установи, прізвище та ініціали керівника із зазначенням наукового звання, якщо особа, на ім'я якої подають заяву, має його).
Відомості про адресанта (назва посади, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка звертається із заявою, іноді адреса, телефон, паспортні відомості),Назва виду документа.Текст.Перелік додатків (документів, які додають до заяви на підтвердження її правочинності чи вагомості аргументації).Дата. Підпис.
18) Заява - це письмове прохання, оформлене за певним взірцем, яке подають на ім'я офіційної особи або до установи чи організації з метою реалізації прав або захисту інтересів. 1. Адресат. Відомості про адресата подають праворуч на відстані 92 мм, вказуючи назву організації або посадовця, кому адресовано заяву, в давальному відмінку.2. Адресант3. Назву виду документа пишуть з великої літери посередині рядка, крапку не ставлять.4. Текст розпочинають з абзацу, дотримуючись у викладі такої структури: прохання і обґрунтування прохання.
До заяви додають:1. Копію диплома про вищу освіту.2. Трудову книжку. Додаток:1. Копія диплома про вищу освіту.2. Трудова книжка.6. Дату оформлюють цифровим або словесно-цифровим способом ліворуч без абзацного відступу.7. Підпис заявника без розшифрування - праворуч.
19) Автобіографія - це опис свого життя. Цей документ стандартизований незначною мірою. Головні вимоги під час його написання - вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу.
В автобіографіях обов'язково зазначаються:
прізвище, ім'я, по батькові; 2) дата народження; 3)місце народження (місто, село, селище, район, область, країна); 4) відомості про навчання (повні найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося вчитися); 5) відомості про трудову діяльність (коротко, у хронологічній послідовності назви місць роботи й посад); 6) відомості про громадську роботу (всі її види); 7) короткі відомості про склад сім'ї (батько, мати, чоловік, дружина, діти); 8) дата написання й підпис автора.
Резюме - це документ, у якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні досягнення особистості, яка його складає.
Загалом якихось суворих вимог щодо розташування реквізитів резюме немає. Найчастіше у ньому подаються:
1)назва документа;2) прізвище, ім'я та по батькові особи, яка складає резюме;3) мета складання резюме;4) досвід роботи;5) освіта;6) знання мов;7) контактний телефон.
20) Доповідна записка - це документ, адресований керівнику структурного підрозділу, установи, вищої організації, у якому викладається інформація про факти, події, ситуацію, що склалася, виконану роботу тощо, а також наводяться свої висновки і пропозиції.
Складається з власної ініціативи або ж за вказівкою керівника.
Доповідна записка складається з таких реквізитів:
1. Назва структурного підрозділу, звідки надійшов документ (розміщується вгорі зліва).
2. Адресат (посада, установа, прізвище, ініціали, розміщується вгорі справа).3. Назва документа.4. Дата.5. Номер.6. Заголовок (Про...).7. Текст.8. Посада адресанта.9. Підпис, ініціали, прізвище адресанта.
21) Сучасна українська термінологія практично не відрізняється від зафіксованої у радянських і теперішніх академічних словниках. Зросійщеність основних термінів і термінних слів термінологи й філологи пов’язують передусім з термінологічними бюлетенями Інституту мовознавства які вилучили з ужитку 14,5 тисяч українських термінів і замінили їх термінами, нашвидкуруч створеними на зразок російських.Українська мова як державна ще не дістала належного застосування в галузях права, освіти, культури, науки, інформатики, військової справи, судочинства тощо” (цитата зі згаданої Постанови).
22) Спеціальні слова або словосполучення, що дають точне визначення чи пояснення предметам, явищам, діям з якої-небудь галузі знання - науки, культури, техніки, політики, економіки, називаються термінами. Можна виділити такі основні групи термінологічної лексики: математичну; фізичну; електротехнічну; радіотехнічну ; літературознавчу ; лінгвістичну.
Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою термінологію
23) Загальнонаукові терміни, які вживаються майже в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез тощо. Треба зауважити, що такі терміни в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення.
Вузькоспеціальні терміни - це слова чи словосполуки, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі, наприклад: авантитул, аграф, боковик, вакат, привка, ретуш.
24) У сучасній українській мові написання слів іншомовного походження визначається такими правилами:
Після л в іншомовних словах пишеться завжди е, а не є: пленум, легенда, лекція.
У загальних словах іншомовного походження приголосні не подвоюються: акумуляція, сума, маса, каса, колектив, група, метал.
Але в деяких загальних іншомовних словах подвоєння зберігається: тонна, манна, ванна, брутто, нетто.
На початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не й: індустрія, історія, тріумф, матеріал, Індія, Ібсен та ін.
Літера и пишеться у власних географічних назвах: Америка, Африка, Британія, Париж, Рим, Сіцілія, Чикаго, Мадрид, Алжир.
Літера і пишеться в кінці невідмінюваних слів: журі, колібрі, таксі, поні.
25) струра термінів:Термін-кореневі слова(ніс,теза,атом),Термін-позідні слова(кредитування,афтобиографія),Термін-складні слова(залізобетон,самохід),Термін-словосполучення(амплітуда коливань,центр ваги,атмосферний тиск),Термін-абревіатура(ПК,IP,ЕВМ),Термін-символо-слова(вітамін А,хімічни формули).
26) Научная номенклатура — совокупность названий, употребляемых в какой-либо отрасли науки для обозначения объектов изучения (в отличие от терминологии, содержащей также обозначения отвлечённых понятий и категорий); наиболее проработаны и обширны номенклатуры в биологии и химии. Биноминальная номенклатура, или бинарная номенклатура, или биномиальная номенклатура — принятый в биологической систематике способ обозначения видов при помощи двухсловного названия(биномена), состоящего из сочетания двух названий: имени рода и имени вида. Ботаническая номенклатура, Зоологическая номенклатура, Химическая номенклатура
27) Для термінологічної системи характерні такі способи творення:
1) морфологічний спосіб (за відповідними словотвірними моделями);
2) семантичний, що реалізується за допомоги розвитку спеціальних значень у словах природної мови;
3) різні типи запозичень (словотвірне та семантичне калькування).
морфологічний спосіб творення слів-основний у сучасній українській мові. Залежно від словотворчих засобів, якими утворюються слова, морфологічний спосіб поділяється на такі різновиди:1. Префіксальний: весна — провесна, бути — забути, довго — задовго. Твірною базою при префіксації служить слово; префікс не міняє частини мови, до якої приєднується; у похідному слові відсутні морфонологічні зміни: синок — пасинок, клас — підклас, степ — перестеп, лежати — залежати.
28) До неморфологічних способів словотвору належать:морфолого-синтаксичний; лексико-синтаксичний (зрощення); лексико-семантичний. Морфолого-синтаксичний спосіб – це спосіб творення слів, при якому слово утворюється внаслідок переходу однієї частини мови в іншу(хворий (який?) → хворий (хто?), майбутнє (яке?) → майбутнє (що?)). Лексико-синтаксичний спосіб, або зрощення, – це спосіб творення нових слів шляхом зрощення двох або більшої кількості слів одного словосполучення: добра ніч → добраніч, не чуй вітер → Нечуйвітер (прізвище). Лексико-семантичним називається такий спосіб, при якому звукова оболонка твірного слова залишається незмінною, набуває нового значення і стає похідним, наприклад: лебідь (птах) і Лебідь (прізвище).
30) Лексика - це сукупність слів, що об'єднуються в певні ряди, групи, шари на основі спільності, подібності і водночас розрізняються, протиставляються в межах цих угруповань за вужчими диференційними ознаками. Лексичний склад української мови репрезентується у писемному та усному мовленні. Залежно від змісту й мети висловлювання у процесі мовлення відбувається відбір і комбінування найвлучніших, найточніших саме для цієї мовної ситуації слів. Іноді дуже важко підібрати певне слово, щоб точно, недвозначно висловити думку. Це зумовлено багатьма причинами:* недостатнім володінням рідною мовою;* незнанням усталених мовних норм;* впливом російської мови;* незнанням синонімічного багатства мови;* сплутуванням паронімів.