Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
До основних завдань статистичного вивчення злочинності належать:
- визначення стану злочинності, її рівня, структури й динаміки;
- виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину;
- вивчення особи злочинця;
- вивчення системи заходів боротьби із злочинністю.
Необхідно ураховувати, що під час вивчення окремих питань злочинності й боротьби з нею необхідно порівняти дані кримінальної статистики з даними інших галузей статистики — демографічної, економічної тощо. Наприклад, аналізуючи склад засуджених за статтю, віком, соціальним станом і освітою, для порівняння використовують дані демографічної статистики. Дані про чисельність населення та її зміни використовують для розрахунку коефіцієнта злочинності. Вивчаючи злочини проти особи або хуліганство, показники їх рівня, динаміки і структури порівнюють з показниками споживання алкоголю (економічна статистика).
Отже, статистичне дослідження злочинності передбачає широке використання матеріалів статистичної звітності органів внутрішніх справ, прокуратури, суду, статистичних даних економіки, демографії, культури, а також даних, отриманих шляхом спеціальних вибіркових досліджень.
На основі кримінально-статистичної інформації, обробленої та дослідженої за допомогою статистичних методів, можна точно оцінити стан злочинності, виявити закономірності її розвитку й визначити заходи боротьби з нею
Іншим, не менш важливим аспектом, ніж попередні,
є статистичний аналіз діяльності правоохоронних органів: проку-
ратури, внутрішніх справ, безпеки, податкової поліції, митної служби та ін. Особливе значення у зв’язку з аналізом економічної злочинності має оцінка ефективності роботи відділів боротьби з організованою і економічною злочинністю (БЕЗ). Усім названим органам притаманні загальні завдання підтримки правопорядку і свої власні напрямки роботи і форми діяльності. У зв’язку з цим вивчення діяльності правоохоронних органів — складна, багатоаспектна система.
Статистична звітність правоохоронних органів, розглянута у розділі 2, повинна постійно використовуватися ними для встановлення обсягу і оцінки якості їх роботи, для контролю і оперативного управління. Кожен практичний працівник, суддя, слідчий, прокурор, працівник міліції, установи по виконанню покарань, нотаріату і ін. повинен уміти використовувати статистичні матеріали для своєї оперативної діяльності. Для цього їх необхідно знати і вміти застосовувати основні положення правової статистики, щоб аналізувати показники розкриваності злочинів, поверненості справ на дорозслідування, строків розслідування, вирішення кримінальних і цивільних справ, оцінки якості роботи судів першої інстанції,
з боку наглядової та касаційної інстанцій і ін.
Серед завдань, які вирішуються органами внутрішніх справ,
є такі, за результатами виконання яких оцінюється діяльність міліції
в цілому. Це рівень відповідності врахованої злочинності на певній території її дійсному стану і показник розкриваності злочинів.
Рівень відповідності врахованої злочинності кримінальним реаліям — комплексний показник, який залежить, по-перше, від виконання важливих міліцейських обов’язків по реєстрації заяв і повідомлень про злочини, порушення кримінальних справ, проведення попереднього слідства і дізнання, і, по-друге, від рівня «незаявленої» злочинності, тобто від бажання постраждалого сповіщати чи не сповіщати про злочин. Незаявлення про злочини значною мірою зумовлене недовірою до міліції і її можливостей, але правоохоронні органи несуть відповідальність за певний рівень злочинності і тому при вивченні їхньої діяльності особлива увага повинна приділятися виконанню ними своїх безпосередніх обов’язків.
Важливим показником слідчої роботи є показник розкриваності злочинів, який може обчислюватися як частка розкритих злочинів у загальній кількості розслідуваних злочинів, виражена у відсотках. При цьому злочин може вважатися розкритим тільки
у випадку, коли:
Показник розкриваності може обчислюватися і навпаки, як частка нерозкритих злочинів у загальній кількості розслідуваних злочинів, виражена у відсотках. При цьому нерозкритим уважається злочин, кримінальна справа по якому призупинена у зв’язку з тим, що обвинувачений переховується від слідства або суду, чи коли з інших причин не встановлено його місцезнаходження,
а також у випадку, коли не встановлена особа обвинуваченого. До
нерозкритих включаються усі злочини, справи щодо яких вперше призупинені у поточному періоді незалежно від часу порушення кримінальної справи і часу реєстрації даного злочину.
Знаменником співвідношення є кількість розслідуваних злочинів, до яких належать ті злочини, кримінальні справи чи матеріали щодо яких направлені до суду, припинені провадженням,
а також за матеріалами яких, із санкції прокурора, відмовлено в
порушенні кримінальної справи.
Показник реальної розкриваності злочинів визначається як співвідношення розкритих діянь до фактично скоєних, тобто зареєстрованих і незареєстрованих з наведених щойно причин.
Важливим обов’язком міліції також є виявлення злочинів проти держави, державної власності, економічних, екологічних, організованих і інших діянь та виявлення осіб, підозрюваних у їх скоєнні. Але у складі реальної економічної злочинно-
сті їх частка невелика. Це обумовлено об’єктивними і суб’єк-
тивними можливостями підрозділів міліції по боротьбі з економічними злочинами. Ці злочини виявляються переважно на основі сигналів, які надходять від окремих громадян, посадових осіб, інших служб правоохоронних органів, засобів масової інформації і інших джерел, а не шляхом тотальних перевірок. А тому розробка єдиної системи обліку виявлених злочинів у сфері економіки і адміністративних правопорушень дозволила б відобразити їх у статистичній звітності і вжити необхідних заходів.
При вивченні діяльності правоохоронних органів важливе місце належить аналізу слідчої роботи, який стосується слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, прокуратури, служби безпеки, податкової служби, митних органів і інших. Ефективність діяльності слідчого апарату дозволяє оцінити показник навантаження слідчого, якісний показник обсягу його роботи. Навантаження слідчого обчислюється як співвідношення кількості справ, закінчених у звітному періоді до середньорічної штатної чисельності слідчих, яка є середньою хронологічною з моментного динамічного ряду спискової чисельності слідчих на початок місяця або кварталу протягом року. Обчислений таким чином показник навантаження по суті правильний, але має істотний недолік, бо не враховує складність криміналь-
них справ різної категорії та іншої роботи, яка займає значний обсяг навантаження слідчих.
На основі даних судової статистики показники роботи судів можна визначити за трьома напрямками:
У контексті аналізу діяльності судів з осудження за злочини у сфері економіки головна увага приділяється першому і третьому напрямку.
Отже, діяльність судів по розгляду кримінальних справ можна характеризувати за допомогою абсолютних і узагальнювальних показників якості роботи, її обсягу та строків виконання. Серед названих показників найважливіше місце відводиться показникам якості роботи судів. За рекомендаціями фахівців з кримінального процесу до системи статистичних оцінок якості розгляду і вирішення кримінальних справ повинні входити такі
показники:
Названі співвідношення відміни чи зміни вироків характеризують ефективність роботи судів не тільки першої, але й вищих
інстанцій. Зростання співвідношення вказує не тільки на зниження ефективності діяльності судів першої інстанції, але разом з тим, і на підвищення ефективності касаційного і наглядового провадження.
Загальна оцінка якості роботи судів повинна доповнюватися, ґрунтуватися на класифікації помилок з урахуванням ступеня їх тяжкості. В юридичній літературі пропонуються такі групи помилок, які призвели до відміни або зміни вироку: 1) невідповідність висновків суду, викладеним у вироці фактичним обставинам справи; 2) суттєві порушення кримінально-процесуального законодавства; 3) неправильне застосування кримінального закону; 4) невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину і особі обвинуваченого; 5) односто-ронність або неповнота дізнання, попереднього або судового слідства; 6) неправильне призначення виду режиму та інші.
Поряд з характеристиками якості роботи судів аналізується обсяг роботи та строки її виконання. Обсяг роботи визначається кількістю кримінальних справ, розглянутих судами за звітний період і показниками навантаження на одного суддю. Число кримінальних справ, розглянутих судами першої інстанції відображене у звіті за формою 1. Аналізується не тільки загальне число розглянутих кримінальних справ, але також їх розподіл за видами злочинів, у якому до деякої міри відображена складність їх розгляду. Структура закінчених кримінальних справ ана-
лізується паралельно із залишком незакінчених на кінець звітного періоду справ.
Середнє навантаження на одного суддю обчислюється як співвідношення загального числа розглянутих кримінальних справ до середньоспискової чисельності суддів. При цьому обо-
в’язково враховується характер кримінальних справ за видами злочинів.
Визначається також середній строк розгляду кримінальних справ окремим суддею і судом у цілому з урахуванням характеру справ, який залежить від виду злочину, а тому аналізується середній строк розгляду кримінальних справ і за окремими видами злочинів.
Ефективність виконання судових рішень дозволяють оцінити такі показники:
За результатами аналізу загальнокримінальної злочинності і її складової — злочинності у сфері економіки та діяльності правоохоронних органів у цьому напрямку складається аналітичний огляд, в якому формулюються рекомендації відповідним органам і закладам відносно покращання їх подальшої роботи.
Один з головних видів діяльності Інтерполу - статистика злочинності . Статистична служба організації веде два види обліку: статистику національної злочинності (дані по країнах) і статистику "міжнародних злочинів".
Питання про розробку міжнародної кримінальної статистики , придатної для порівняльного дослідження кримінальної злочинності різних країн , має більш ніж вікову історію. За весь цей час спроби його рішення, які робилися як в рамках спеціально створених міжнародних організацій та установ , так і окремими ентузіастами , до успіху не привели. Фахівці - вчені та практики вказували на суттєві відмінності в кримінальному праві , судочинстві та системі організації обліку окремих видів злочинів у різних країнах . Ці відмінності настільки значні , що фахівці стали говорити взагалі про безперспективність порівняльного вивчення злочинності у міжнародному плані.
У 1952 році до цієї проблеми звернувся Інтерпол. У прийнятій Генеральною асамблеєю резолюції країнам- членам було запропоновано надіслати точні визначення всіх згаданих в національних звітах складів злочинів . Коли це було зроблено , Генеральний секретаріат , зіставивши всі склади злочинів , об'єднав їх в сім груп :
А - умисні вбивства ( та замаху ) ;
В - злочини проти моральності;
С - крадіжки , вчинені при обтяжуючих обставинах;
D - прості крадіжки ;
Е - обмани і шахрайство ;
F - фальшивомонетництво і підробка банківських чеків і цінних паперів;
G - незаконне розповсюдження наркотичних засобів.
Крім того , має бути зазначена загальна кількість зареєстрованих злочинів .
З 1954 року Інтерпол раз на два роки публікує дані про злочинність . Ці публікації представляли собою фактично фрагменти з національних звітів про злочинність . Статистичні матеріали по кожній країні наводилися роздільно , без об'єднання їх у загальні таблиці , хоча б за злочинами однієї і тієї ж групи. Статистична служба Інтерполу лише проводила всередині звіту кожної з країн розбивку всіх правопорушень на сім зазначених вище груп . Кожен національний звіт при цьому продовжував зберігати свої особливості , тому в цілому і по частинах був мало придатний для зіставлення із звітами інших країн.
З 1977 року кримінальна статистика Інтерполу була реорганізована . Автори реорганізації прагнули зробити більш порівнянними дані по країнах. З деяких колишніх груп, що об'єднують однотипні злочину , були виділені найбільш небезпечні , перш розчинятися в загальній масі інших , менш небезпечних злочинів . Так , із злочинів проти моральності у самостійні групи були виділені згвалтування , а також "нанесення небезпечних і важких ушкоджень" . Велику реорганізацію зазнала група " крадіжки , вчинені при обтяжуючих обставинах " . Група була розділена на три самостійно враховуються види:
- Крадіжки зі зломом ;
- Пограбування та розбійні напади (треба відзначити , що в ряді країн між ними не проводиться чіткого поділу ) ;
- Крадіжки та викрадення засобів пересування , в тому числі і велосипедів.
На відміну від усіх попередніх публікацій Інтерполу , звіти , що вийшли після реорганізації 1977 року народження, вже містять зведені таблиці , де для зручності порівняння наводяться чи не абсолютні дані про кількість злочинів ( з зазначеним групам ) , які не можна порівнювати , а так звані коефіцієнти злочинності , тобто показник числа злочинів на 100 тис. жителів країни. Ці коефіцієнти являють собою вже цілком порівнянні показники , хоча і тут при їх виведенні укладачі звітів Інтерполу роблять безліч застережень.
У статистичних звітах Інтерполу " міжнародні злочини " розбиті на п'ять груп: крадіжки , насильницькі злочини , міжнародні шахрайства , фальшивомонетництво та інші підробки , міжнародна торгівля наркотичними засобами. Щорічно Генеральний секретаріат представляє Генеральній асамблеї звіти про "міжнародних злочинах" . Через велику поширеність незаконної торгівлі наркотичними засобами і підробки грошових знаків Генеральний секретаріат веде окремий облік цих злочинів з описом найбільш небезпечних випадків і з зазначенням кількості розкритих злочинів , затриманих злочинців , конфіскованих наркотиків , фальшивих грошових знаків.
Статистика " міжнародної злочинності" страждає , на наш погляд , двома серйозними недоліками , які дуже ускладнюють , якщо не зводять нанівець , можливість її практичного використання.
По-перше , зведений звіт про " міжнародної злочинності " готується на підставі відомостей , що надходять від країн-членів. Зважаючи на відсутність єдиного і загальноприйнятого визначення поняття " міжнародний злочин " в кожній країні питання про те , який злочин віднести до категорії "міжнародних " , вирішується по- своєму. Рекомендації Інтерполу з цього питання настільки розпливчасті , що навряд чи їх завжди можна правильно застосувати .
Стан здійснення судочинства судами загальної юрисдикції у 2007 р. *
У 2007 р. діяльність судів загальної юрисдикції була спрямована на реалізацію конституційних гарантій забезпечення захисту прав і свобод громадян, прав і законних інтересів юридичних осіб та держави, підвищення ефективності функціонування незалежного та неупередженого суду, зміцнення судової влади і здійснювалася в цілому відповідно до конституційних засад судочинства.
По першій інстанції суди загальної юрисдикції розглянули 8,7 млн справ, позовних заяв (заяв), скарг, подань, клопотань (далі — справ і матеріалів), що на 1,3 млн, або 17,1 % більше, ніж у 2006 р. У тому числі було розглянуто: цивільних — 1,7 млн, що на 13,7 % більше; кримінальних — 576,9 тис., що на 9 % більше; про адміністративні правопорушення — 5 млн 876 тис., що на 19,2 % більше. Минулого року почали здійснювати судочинство адміністративні суди; окружні адміністративні суди розглянули 39,6 тис. справ і матеріалів, апеляційні — 18,7 тис.
Наведені статистичні дані свідчать, що збереглися тенденції до збільшення навантаження на суддів. Так, минулого року на розгляд до кожного судді місцевого загального суду щомісяця надходило в 1,6 раза більше справ і матеріалів, ніж у 2002 р. Насамперед навантаження на місцеві суди зросло за рахунок збільшення надходження на більш ніж 2 млн, порівняно з 2002 р., справ про порушення Правил дорожнього руху (далі — Правила).
Надходження до судів значної кількості справ та матеріалів стало причиною виникнення ряду проблем у здійсненні судочинства. Завдяки вжитим судами заходам, незважаючи на складні умови, в яких працювали суди, та велику кількість розглянутих ними справ, переважну більшість справ розглянуто якісно і з дотриманням процесуальних строків на їх призначення та розгляд. Так, з порушенням строків, передбачених статтями 241, 256 Кримінально-процесуального кодексу України (далі — КПК), суди по першій інстанції призначили до розгляду 5,3 тис. кримінальних справ, що на 24,3 % менше, або 2,8 % (3,7 %) 1.
Про зростання довіри громадян та юридичних осіб до судів свідчить збільшення на 15 % кількості заяв, позовних заяв, справ, що надійшли на розгляд судів у порядку цивільного судочинства. Минулого року суди закінчили провадження у 1,5 млн цивільних справ наказного, позовного та окремого провадження, що більше на 13,3 %.
Дещо поліпшено стан справ з оперативністю розгляду цивільних справ, але ще наявні факти порушення судами строків розгляду справ. Так, місцеві загальні суди з порушенням строків, установлених Цивільним процесуальним кодексом України (далі — ЦПК), видали, скасували судові накази і розглянули 129,7 тис. цивільних справ позовного та окремого провадження, що становить 8,7 % (у 2006р. — 131,9 тис., або 10 %) від виданих, скасованих судових наказів та розглянутих справ.
Кількість справ і матеріалів усіх категорій, розглянутих апеляційними судами за апеляціями та апеляційними скаргами, минулого року збільшилася на 5,3 % і становила 225,8 тис. Крім того, для розгляду у касаційному порядку передано до апеляційних судів 39,7 тис. цивільних справ і матеріалів.
Вищий адміністративний суд України закінчив провадження у 18,7 тис. справ і матеріалів, а Вищий господарський суд України — за 19,3 тис. касаційних скарг, подань.
Верховний Суд України закінчив провадження у 59,7 тис. справ і матеріалів.
Для підвищення ефективності здійснення судочинства судами загальної юрисдикції, належної організації їх роботи Верховний Суд України систематично узагальнює та аналізує судову практику, надає їм методичну допомогу. З метою забезпечення однакового та правильного застосування судами чинного законодавства Пленумом Верховного Суду України прийняв 6 постанов.
У плановому порядку із виїздом у місцеві та апеляційні суди Верховний Суд упродовж 2007 р. вивчав питання щодо: здійснення судочинства у судах Вінницької та Житомирської областей; стану оперативності розгляду справ у судах м. Севастополя та Кіровоградської області; постановлення нових судових рішень апеляційними судами Дніпропетровської та Львівської областей; практики розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо порушення митних правил і контрабанду, а також скарг на постанови про порушення кримінальних справ цієї категорії в Малиновському та Приморському районних судах м. Одеси. Результати перевірок роботи судів було розглянуто на засіданнях президій апеляційних судів цих областей, які вживали заходи для підвищення ефективності здійснення судочинства.
Як частина соціально-економічної статистики міжнародна статистика складається з трьох органічно пов`язаних напрямків:
1) наукової і практичної діяльності міжнародних статистичних ор-ганізацій;
2) узагальнення досвіду організації та методології статистики у різ-них країнах;
3) проведення міжнародних зіставлень і порівняльних дослід-жень.
Ці ж напрямки дослідження обумовлюють і основні завдання міжна-родної правової статистики. Головним із них є:
а) розробка системи групувань і класифікацій у різних галузях статистики;
б) створення єдиної статистичної бази для розробки принципів міжнародної політики у сфері боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями;
в) узагальнення досвіду правозастосовної практики і діяльності правоохоронних органів у різних країнах світу;
г) розробки системи обліку і обчислення показників відповідно до між-народних стандартів;
д) забезпечення вірогідності, об`єктивності, оператив-ності, стабільності, доступності зведених статистичних даних про правові явища;
е) забезпечення цілісною статистичною інформацією міжнародні організації.
Таким чином, предметом міжнародної правової статистики є вивчення кількісної сторони діяльності правоохоронних і правозастосовчих органів у різних країнах світу, пов`язаних із застосуванням норм права і реалізацією правової відповідальності, в цілях подальшого якісного її аналізу в певних умовах часу і конкретних територій.
Виходячи з цього, об`єктом статистичного спостереження є світовий правопорядок і соціально-економічні та правові явища, які в ньому відбува-ються. За одиницю спостереження при цьому береться або окрема країна, або певні регіони світу.
У міжнародній правовій статистиці в процесі дослідження використо-вують практично усі ті методи загальної та математичної статистики, що і у вітчизняній, але з певними особливостями, які обумовлені об`єктом дослід-ження. Успіх будь-якого статистичного дослідження залежить від якості зі-браних матеріалів в процесі статистичного спостереження. На результати статистичного спостереження в міжнародній правовій статистиці впливають цілий ряд факторів.
По-перше - це масштабність і складність організації проведення будь-яких масових спостережень (переписів, обстежень, вибіркових досліджень). Проведення суцільних досліджень при цьому фактично не можливе у зв`язку з досить великим обсягом робіт. Тому переважно застосовують вибіркові, монографічні, а також спостереження основного масиву, які переважно мають періодичний або одноразовий характер.
По-друге. Складнощі виникають і при визначенні об`єкту спостере-ження, тобто сукупності тих країн, які можуть бути охоплені статистичним спостереженням. На визначення об`єкту спостереження впливає ціла сукупність соціально-політичних, економічних, ідеологічних факторів тощо.
По-третє. Наявність різних систем обліку правових явищ, а в деяких країнах їх повна відсутність, потребує як попереднього, так і по результатах досліджень глибокого наукового аналізу і перерахунку одержаних даних.
Застосування методів угрупування і зведення статистичних даних потребує громіздкої роботи по перевірці зібраних даних, їх систематизації, об-робці, підрахунках підсумкових даних і подання їх у формі статистичних таблиць у зв`язку з тим, що первинні дані надаються переважно у формі інформації урядів держав, або беруться із офіційних їх видань.
Методи визначення узагальнюючих показників зведених статистичних даних застосовують при аналізі і вирішенні завдань, пов`язаних з виявленням і вивченням тенденцій, закономірностей їх проявів у різних країнах, регіонах і у світі в цілому. При цьому застосовується досить значна сукупність пара-метрів оцінки будь-якого роду. Це і відносні величини і середні, і індекси, і методи визначення співвідношення статистичних показників у структурі явищ, методи аналізу рядів динаміки, методи кількісного визначення зв`язків і взаємозв`язків між проявами однорідних явищ в різних країнах, графічний метод тощо.
Але головну проблему методології міжнародної правової статистики складає проблема порівнянності даних. Вона вирішується сьогодні переважно застосуванням методів математичної, кібернетичної статистики і самих сучасних технологій обчислювальної техніки.
Але і при застосуванні суперсучасних технологій досягти більш менш задовільної порівнянності показників міжнародної правової статистики до-сить складно. Тому експерти міжнародних статистичних організацій вихо-дять з цього скрутного становища, використовуючи комплексну систему збо-ру і аналізу статистичної інформації. В числі обов`язкових елементів цієї си-стеми можна назвати наступні:
Доповнення кількісних показників офіційної статистики про стан правопорядку в державі якісними показниками соціально-економічної і адміністративної статистики.
Аналіз соціально-економічної сутності кримінального і адмініст-ративного законодавства.
Проведення порівняльного аналізу кримінально-правових і адмі-ністративних дефініцій і порядку реєстрації злочинів і правопорушень у різних країнах.
Вивчення повідомлень засобів масової інформації про стан пра-вопорядку в країні і проявів правопорушливої поведінки.
Використання ефективних методів корекції одержаних матеріалів із країн, які надали відповідну інформацію
Широке використання методів середніх величин, індексів, які дозволяють провести типологічні, варіаційні і аналітичні угрупування, як за первинними, так і вторинними ознаками.
Таким чином, аналіз даних міжнародної правової статистики дає змогу порівняти прояви окремих правових явищ у різних країнах і висвітлити їх тенденції у глобальному масштабі по регіонах і групах країн, динаміці струк-турних показників, кореляційних зв`язків між правовими і соціально-еконо-мічними явищами. А в цілому виявити тенденції розвитку законослухняного суспільства і реагування людської спільноти на кримінальні реалії.