Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Політична партія – це організована частина суспільства, члени якої об’єднуються з метою вибороти владу в державі та утримати її заради захисту своїх інтересів або з метою перетворення суспільства.
Більшисть політологів визнають, що політична партяї – це добровільна спілка, яка заснована на ідеологічній єдності поглядів членів партії, признанні їми вимог статуту та партійної дисціпліни. Партії націлені на виборювання політичної влади, на реалізацію своїх ідеологічних цілей в інтересах більшої чи меншої сукупності людей і соціальних верств.
Ознаки політичних партій. Сучасні політичні партії характеризуються складною структурою, в якій можна виділити, насамперед, такі елементи: лідери партії, партійний апарат, ідеологи партії, рядові члени партії. До характерних ознак політичних партій можно віднести: певну тривалість існування в часі; наявність організаційної структури; прагнення до влади;
пошук народної підтримки.
Від інших суспільних організацій політичні партії відрізняються рядом сутністних рис. Зокрема, для політичної партії кінцевою метою завжди є захват та утримання влади, тоді як громадські організації можуть бути культурними, спортивними, тощо, або переслідувати цілу низку цілей. Політична партія більш чітко структурована і організована. Хоча далеко не всі партії мають фіксоване членство, проте вони мають формальну внутрішню структуру. Крім того, партія - це об’єднання однодумців, як правило ідеологічних, а громадські об’єднання не мають певної ідейно-політичної орієнтації. Організаційна природа політичних партій головним чином залежить від політичного і конституційно-правового середовища, а також від політичної культури, що панує в суспільстві.
У наш час стає все більш очевидною суперечлива сутність політичних партій. Як зазначав Ж. Клемансо, партії – це водночас добро і зло. “Добро – тому, що вони є колективною силою у боротьбі за прогрес. Зло – тому, що вони рано чи пізно стають схожі на церкву з її ієрархією та дисципліною, а такі організації обмежують можливості видатних особистостей, які в колективі змушені опускатися до загального середнього рівня.” У природі політичних партій закладена влада: створені як засіб досягнення соціально-групової мети, партії самі швидко стають метою самих себе: починають дбати переважно про свій добробут і успіх на виборах.
Політичні партії стають ключовим елементом демократії, рушійною силою процесів трансформації та зрушень. У демократичному суспільстві “західного зразка” політичні партії відіграють роль сполучної ланки між виборцями, їхніми інтересами, з одного боку, та державними установами, де приймаються рішення – з іншого. Це своєрідні канали політичної взаємодії між різними елементами “громадянського суспільства” та “правової держави”. Саме політичні партії та рухи відіграли провідну роль у переході від авторитарного до посткомуністичного управління після 1989 р. у Східній та Центральній Європі.
Функції політичної партії. Всі партії виконують у суспільстві конкретні функції, деякі політологи доводять їх кількість до десяти. Функції партій можна розділити на кілька груп:
функції, які характеризують її зв’язки з класом, соціальною групою, суспільством взагалі;
функції щодо політичної системи суспільства й окремих інституцій;
функції стосовно власних проблем – організації та здійснення внутрішнього життя.
Серед функцій перших двох груп є функція представництва інтересів. Вона полягає у тому, щоб забезпечити перемогу на виборах. Для цього партії повинні акумулювати загальнокласові, загальнолюдські та специфічні інтереси різних фракцій з метою зміцнення соціальних підвалин і підтримки стабільності політичної системи, а також реалізації цих інтересів шляхом використання контролюючими органами державної влади інших державних органів та громадських організацій
Функція формування суспільної думки включає в себе виработку ідеології і доведення її до широких соціальних мас. Головна мета цієї діяльності – це сформувати систему постійних стереотипних поглядів на політичну владу, державний устрій, норми суспільної моралі;
Функція соціальної інтеграції (політичної стабілізації)– це включення в політичну систему, примирення з існуючим ладом, соціальний конформізм окремої особистості, примирення інтересів конфліктуючих класів та соціальних груп. Головне завдання цієї функції – згладити соціальні протиріччя, не допустити розвитку конфліктів до небезпечної вибухової точки.
Поряд з функціями представництва та соціальної інтеграції виокремлюють функцію політичної соціалізації. Вона відображує зв’язок партії з суспільством і соціальними об’єднаннями. Участь партій у політичній соціалізації, як правило, розглядається як ідеологічна функція пратії, що проявляється у пропагандистській роботі.
Наступна функція – досягнення влади. Зміст діяльності багатьох партій зводиться до того, щоб перемогти на виборах і сформувати уряд.Поряд з такою функцією існує така спеціфічна функція як мобілізація електорату навколо постаті лідера.
Кадрова функція, або функція політичного рекрутування – під цим розуміється підбор і висунення кадрів як для самої партії, так і для інших організацій, що входять в політичну систему. В тому числі, висунення кандидатів у представницькі органи й у виконавчий аппарат держави.
Відображенням значної ролі партії у політичній системі є функція розробки політики та здійснення політичного курсу. Обсяг та ефективність цієї функції залежить від місця конкретної партії у політичній системі.
Виходячи з характеристики функцій партій, можна визначити предмет їхньої діяльності. Головними напрямками діяльності партій є:
1. вивчення механізмів виникнення та розв’язання протиріч суспільних відносин;
2. розробка системи колективного обгрунтування та прийняття рішень;
3. створення національної інформаційної сітки та національного інформаційного банку даних про існуючі протиріччя та методи їх розв’язання;
4. розробка методів діагностики стану громадського організму;
5. формування та діяльність у міжнародній асоціації партійних організацій, головна мета якої – узгодження загальнолюдських інтересів і механізмів розв’язання протиріч.