Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

Подписываем
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Політична партія це організована частина суспільства, члени якої обєднуються з метою вибороти владу в державі та утримати її заради захисту своїх інтересів або з метою перетворення суспільства.
Більшисть політологів визнають, що політична партяї це добровільна спілка, яка заснована на ідеологічній єдності поглядів членів партії, признанні їми вимог статуту та партійної дисціпліни. Партії націлені на виборювання політичної влади, на реалізацію своїх ідеологічних цілей в інтересах більшої чи меншої сукупності людей і соціальних верств.
Ознаки політичних партій. Сучасні політичні партії характеризуються складною структурою, в якій можна виділити, насамперед, такі елементи: лідери партії, партійний апарат, ідеологи партії, рядові члени партії. До характерних ознак політичних партій можно віднести: певну тривалість існування в часі; наявність організаційної структури; прагнення до влади;
пошук народної підтримки.
Від інших суспільних організацій політичні партії відрізняються рядом сутністних рис. Зокрема, для політичної партії кінцевою метою завжди є захват та утримання влади, тоді як громадські організації можуть бути культурними, спортивними, тощо, або переслідувати цілу низку цілей. Політична партія більш чітко структурована і організована. Хоча далеко не всі партії мають фіксоване членство, проте вони мають формальну внутрішню структуру. Крім того, партія - це обєднання однодумців, як правило ідеологічних, а громадські обєднання не мають певної ідейно-політичної орієнтації. Організаційна природа політичних партій головним чином залежить від політичного і конституційно-правового середовища, а також від політичної культури, що панує в суспільстві.
У наш час стає все більш очевидною суперечлива сутність політичних партій. Як зазначав Ж. Клемансо, партії це водночас добро і зло. “Добро тому, що вони є колективною силою у боротьбі за прогрес. Зло тому, що вони рано чи пізно стають схожі на церкву з її ієрархією та дисципліною, а такі організації обмежують можливості видатних особистостей, які в колективі змушені опускатися до загального середнього рівня.” У природі політичних партій закладена влада: створені як засіб досягнення соціально-групової мети, партії самі швидко стають метою самих себе: починають дбати переважно про свій добробут і успіх на виборах.
Політичні партії стають ключовим елементом демократії, рушійною силою процесів трансформації та зрушень. У демократичному суспільстві “західного зразка” політичні партії відіграють роль сполучної ланки між виборцями, їхніми інтересами, з одного боку, та державними установами, де приймаються рішення з іншого. Це своєрідні канали політичної взаємодії між різними елементами “громадянського суспільства” та “правової держави”. Саме політичні партії та рухи відіграли провідну роль у переході від авторитарного до посткомуністичного управління після 1989 р. у Східній та Центральній Європі.
Функції політичної партії. Всі партії виконують у суспільстві конкретні функції, деякі політологи доводять їх кількість до десяти. Функції партій можна розділити на кілька груп:
функції, які характеризують її звязки з класом, соціальною групою, суспільством взагалі;
функції щодо політичної системи суспільства й окремих інституцій;
функції стосовно власних проблем організації та здійснення внутрішнього життя.
Серед функцій перших двох груп є функція представництва інтересів. Вона полягає у тому, щоб забезпечити перемогу на виборах. Для цього партії повинні акумулювати загальнокласові, загальнолюдські та специфічні інтереси різних фракцій з метою зміцнення соціальних підвалин і підтримки стабільності політичної системи, а також реалізації цих інтересів шляхом використання контролюючими органами державної влади інших державних органів та громадських організацій
Функція формування суспільної думки включає в себе виработку ідеології і доведення її до широких соціальних мас. Головна мета цієї діяльності це сформувати систему постійних стереотипних поглядів на політичну владу, державний устрій, норми суспільної моралі;
Функція соціальної інтеграції (політичної стабілізації) це включення в політичну систему, примирення з існуючим ладом, соціальний конформізм окремої особистості, примирення інтересів конфліктуючих класів та соціальних груп. Головне завдання цієї функції згладити соціальні протиріччя, не допустити розвитку конфліктів до небезпечної вибухової точки.
Поряд з функціями представництва та соціальної інтеграції виокремлюють функцію політичної соціалізації. Вона відображує звязок партії з суспільством і соціальними обєднаннями. Участь партій у політичній соціалізації, як правило, розглядається як ідеологічна функція пратії, що проявляється у пропагандистській роботі.
Наступна функція досягнення влади. Зміст діяльності багатьох партій зводиться до того, щоб перемогти на виборах і сформувати уряд.Поряд з такою функцією існує така спеціфічна функція як мобілізація електорату навколо постаті лідера.
Кадрова функція, або функція політичного рекрутування під цим розуміється підбор і висунення кадрів як для самої партії, так і для інших організацій, що входять в політичну систему. В тому числі, висунення кандидатів у представницькі органи й у виконавчий аппарат держави.
Відображенням значної ролі партії у політичній системі є функція розробки політики та здійснення політичного курсу. Обсяг та ефективність цієї функції залежить від місця конкретної партії у політичній системі.
Виходячи з характеристики функцій партій, можна визначити предмет їхньої діяльності. Головними напрямками діяльності партій є:
1. вивчення механізмів виникнення та розвязання протиріч суспільних відносин;
2. розробка системи колективного обгрунтування та прийняття рішень;
3. створення національної інформаційної сітки та національного інформаційного банку даних про існуючі протиріччя та методи їх розвязання;
4. розробка методів діагностики стану громадського організму;
5. формування та діяльність у міжнародній асоціації партійних організацій, головна мета якої узгодження загальнолюдських інтересів і механізмів розвязання протиріч.