Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема: Вступ. Загальна рецептура.
Загальна фармакологія.
Актуальність теми:
Фармакологія пов’язує досягнення теоретичної медицини з практичною.
Запобігання захворюванням та лікування більшості хворих здійснюється переважно з застосуванням лікувальних засобів, вакцин або вивороток. Треба мати на увазі. Що лікувальні засоби проявляють не лише позитивну профілактичну та лікувальну дію, та й досить часто спричиняють побічну дію, іноді важкі ускладнення, нові захворювання, навіть смерть. Середній медичний персонал несе відповідальність за небажану (побічну) дію ліків, а також за своєчасне подання допомоги хворому в випадках несприйняття окремих лікарських препаратів, виникнення анафілактичного шоку та ін.
Лікарська рецептура являє собою розділ лікознавства, який вивчає правила прописування ліків у різних лікарських формах. Рецепти виписуються на спеціальних бланках, регламентованих наказом МОЗ України №360 від 19.07.2005 року. Рецепт є невід’ємною ланкою ланцюга процесу лікування хворого. Фельдшер повинен вміти підібрати лікувальний препарат у відповідній лікарській формі, враховуючи стан хворого, його вагу та вік, знати класифікацію лікарських форм, способи розрахунку рецептів, структуру рецепта, призначення окремих його частин.
Фармакологія є однією із фундаментальних наук про складні процеси взаємодії організму і лікарських засобів в різних умовах і служить теоретич ною основою фармакотерапії. Розділ фармакології, що висвітлює дані про шляхи введення, усмоктування, розподіляння по органах і тканинах, хімічне перетворення (біотрансформацію) лікарських речовин та виділення їх з організму, дістав назву фармакокінетики (від грецк. pharmacon - ліки, kineticos - те що, відносяться до руху).Таким чином, фармакокінетика дає відомості про зміни що зазнали лікарські речовини, перебуваючи в організмі протягом певного часу.
Розділ фармакологи, що вивчає фармакологічну активність лікарських речовин, тип фармакологічної реакції і механізм лікувального ефекту, називають фармакодинамікою (від грецк. pharmacon - ліки, dynamicos - той що має силу, діє). Отже, фармакодинамика вивчає зміни, що сталися в організмі після введення лікарської речовини.
Навчальна мета:
Знати:
Вміти:
Виховна мета:
Навчити логічного мислення, почуття відповідальності та професійності дій в призначенні лікувальних засобів.
План.
І
Фармакологія (від грецького— pharmakon ліки, отрута і logos –вивчення)- наука про вплив лікарських речовин на організм людини і тварин. Та про шляхи винайдення нових лікарських засобів.
Фармакологія тісно пов’язана з такими медичними науками як хіміотерапія (навчання про лікування інфекційних захворювань хімічними речовинами), токсикологія (наука, що вивчає вплив на організм отруйних речовин), фармація (комплекс дисциплін про лікарську сировину та виготовлення ліків).
Такі науки як хімія, біологія, біохімія, мікробіологія, нормальна та патологічна анатомія і фізіологія дають можливість більш детальнішого вивчення дії лікувальних речовин на організм.
Фармакологія - одна з найдавніших медичних наук.
Етапи розвитку:
I етап: 1) III в. до н.е. Гіппократ (Греція) узагальнив відомості про лікувальні властивості різних засобів, пропонував використовувати лікарські рослини без жодних перетворень, він вважав, що основною зброєю лікаря має бути слово, рослини і ніж.
2) II в. до н.е. - римський лікар Клавдій Галлен - далі розвинув навчання про лікувальні властивості рослин, він радив з рослинної і тваринної сировини видобувати корисні речовини, використовуючи методи подрібнення, витягування або настоювання на спирті та оцті.
II етап: 1) ХУ-ХУІ вв. - Парацельс вперше виділити з рослин діючи чинники, розробив метод лікування сифілісу препаратами ртуті, класифікував відомі на той час лікарські препарати, але лікувальні речовини використовував у великих дозах, що приводило до розвитку їх побічних та токсичних дій.
2) Ганеман - засновник гомеопатії (лікування подібного подібним - якщо речовина викликає стан, що нагадує хворобу, то незначна кількість речовини повинна сприяти одужанню.
III етап: на межах XVIII і XX століть. Для розвитку фармакології велике значення мали виділення в чистому вигляді алкалоїдів (морфін, кофеїн, хінін), застосування з метою лікування синтетичних речовин (ефір, хлороформ), відкриваються перші експериментальні лабораторії і виконуються наукові праці з фармакології.
В 1847 році М.І.Пирогов першим запропонував ректальний ефіроолійний наркоз.
С.П.Боткін - першим використав горицвіт та конвалію.
І.М. Сеченов докторську дисертацію посвятив впливу алкоголю на організм.
І.П. Павлов вивчив дію ліків у експериментальній лабораторії при клініці С.П.Боткіна. Пізніше завідував кафедрою фармакології, а потім фізіології у Військово-медичній академії у Петербурзі. Він та його учні виконали дослідження по вивченню впливу брому, кофеїну, алкоголю на вищу нервову діяльність, перевірили дію деяких сполук, що впливають на серцево-судинну систему, травний тракт.
М.П.Кравков - вперше ввів в/в наркоз (гедонал), вивчив особливості ліків в умовах патології серця, судин, ендокринних залоз, вирішував питання загальної фармакології - як залежить дія лікарських речовин від їх хімічної будови, дози, стану організму.
О.І.Черкес - академік, зав. кафедрою фармакології Харківського медінституту - дослідив механізм дії кардіотонічних засобів, вивчив і ввів в медичну практику такі лікувальні засоби, як бензогексаній, пірилен, унітіол. Учень О.І.Черкеса професор Ю.О.Петровський запропонував класифікацію жовчогінних засобів, він автор видатних праць з питань фармакології, травного апарату, клінічної фармакології.
Плідно працюють професор Ф.П.Трінус (Київ), заслужений діяч науки України професор Г.О.Батрак (Дніпропетровськ), професор М.С.Харченко (Харків), І.С.Чекман ( Київ ).
Сучасний, науково обґрунтований пошук нових лікарських препаратів ґрунтується на знаннях етіології та патогенезу захворювань, на знаннях взаємодії рецепторів, клітин, тканин, органів та систем організму з фармакологічними речовинами.
Шляхи винайдення нових лікарських засобів:
Одержані сполуки підлягають ретельній перевірці на фармакологічну активність, токсичність та нешкідливість. Фармакологічний комітет МО здоров'я розглядає результати експериментального дослідження нових сполук, що виявляють фарм. активність чи комбінації вже відомих лікувальних препаратів. Клінічне їх випробування дозволяється лише в тих випадках, коли нові сполуки чи комбінації не виявляють у тривалих дослідах на тваринах різного виду концерогенної, тератогенної та ембріотоксичної дії (тобто не викликають злоякісних пухлин, не змінюють ознаки спадковості, не пошкоджують і не переривають розвиток плоду), не алергізують організм.
Зв'язуючою ланкою між експериментальною фармакологією і клінікою є клінічна фармакологія, завдання якої полягає в тому, щоб всебічно оцінити ефективність різних сполук і дати висновок про доцільність їх використання. Випробування в клініці на хворих - добровольцях, використовуючи при цьому метод - "плацебо", або пустишки, тобто хворий не знає, що приймає - лікарський засіб чи "плацебу" (індиферентна речовина має такий же зовнішній вигляд та смак, що і лікарський препарат). Плацебо і препарат вводять по черзі. Цей метод виключає елемент навіювання.
Після позитивного клінічного випробовування, відсутності небажаної дії на організм і наявності істотних лікувальних властивостей фармакологічний кабінет присвоює назву новому препарату і дозволяє його застосування в медичній практиці.
Лікувальна речовина це речовина, що застосовується для лікування, діагностики або профілактики захворювань.
Лікарський препарат це препарат, що містить одну або декілька лікувальних речовин та випускається у певній лікарській формі.
Лікарська форма - це форма препарату, яка робить його зручним при використанні.
Ліки виготовляються та на хім. фармакологічних виробництвах. Вироблення ліків в аптеках має екстемпаральний характер, тобто по мірі потреби та по мірі надходження рецептів. Масове виробництво ліків дозволяє прискорити відпуск ліків, підвищити їх якість та знизити вартість. Строк дії таких ліків - 1 рік та більше, їх можна стандартизувати, вони мають добрий товарний вигляд, зручний для застосування.
Джерела отримання лікарських речовин:
Класифікація лікарських форм:
Фітотерапія - це лікування різних захворювань за допомогою лікарських рослин.
Лікарські рослини містять діючи речовини, наприклад, алколоїди. глікозиди, вітаміни, олії, дубильні речовини, гіркоти а також баластні речовини. Сучасна фітотерапія використовує комплекс балансних речовин.
Аптека - це медична установа, головними завданнями яких є:
Аптека повинна мати такі кімнати:
б) рецептурний;
Типи аптек:
Державна фармакопея (pharmacon - ліки, poaeo- творити) це загальнодержавне керівництво для медичних працівників, фармацевтів та фармацевтичних і санітарних установ, у якому подано статті про лікувальні препарати, їх хімічну будову, фізико-хімічні властивості, дози, вимоги щодо контролю якості, способів зберігання.
Фармакопея дає можливість стандартизувати якість лікувальних препаратів, лікувальної сировини, лікувальних форм.
Лікувальні препарати та складні приписи ліків, що зазначені у фармакопеї, називаються офіціальними (officina - аптека).
Вимоги державної фармакопеї обов'язкові для фарм. хіміків, фармацевтів, лікарів та середніх медичних працівників.
Усі лікарські препарати, що містять отруту, вносяться до списку групи А (Venena), сюди ж відносять речовини, що викликають наркоманію.
Отруйні препарати зберігаються ізольовано від інших препаратів у металевих шафах під замком, на дверцях шафи А напис “Venena”, а всередині список речовин, їх вищі, разові та добові дози.
До списку групи Б включають сильнодіючі засоби (Нeroica), їх зберігають у шафі Б з написом “ Нeroica”.
ІI
Рецепт – це письмове звернення лікаря, фельдшера або акушерки в аптеку про виготовлення ліків для хворого та їх видачу в певній лікарській формі та дозі, з вказівкою, як вживати ці ліки.
Рецепт – це медичний, юридичний а при безкоштовній або пільговій видачі ліків ще й грошовий документ.
Наказ МОЗ України
19.07.2005 № 360
Правила
виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення
1. Загальні вимоги до виписування та оформлення рецептів на лікарські засоби і вироби медичного призначення
1.1. Рецепти на лікарські засоби і вироби медичного призначення (далі-Рецепти) виписуються лікарями, фельдшерами, акушерками закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності та підпорядкування (далі-медичні працівники).
Рецепти на лікарські засоби, вироби медичного призначення, які відпускаються на пільгових умовах чи безоплатно, дозволяється виписувати лікарям державних та комунальних закладів охорони здоров'я, завідувачам фельдшерських, фельдшерсько-акушерських пунктів за узгодженням з органами охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Рецепти виписуються на лікарські засоби, зареєстровані в Україні, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
1.4. Рецепти повинні мати кутовий штамп закладу охорони здоров'я та завірятися підписом і особистою печаткою лікаря, а у випадках, передбачених цим наказом (п. 1.14), додатково - круглою печаткою суб'єкта господарювання, що провадить діяльність, пов'язану з медичною практикою.
Завіряти печаткою закладу охорони здоров'я або іншого суб'єкта господарювання, що провадить діяльність, пов'язану з медичною практикою, незаповнені та не підписані медичним працівником рецептурні бланки забороняється.
рецептурні лікарські засоби;
безрецептурні лікарські засоби, вироби медичного призначення у разі відпуску їх безоплатно чи на пільгових умовах;
лікарські засоби, які виготовляються в умовах аптеки для конкретного пацієнта.
Використання латинських скорочень дозволяється тільки відповідно до прийнятих у медичній і фармацевтичній практиці (додаток 2).
Забороняється скорочення близьких за найменуванням інгредієнтів, що може призвести до плутанини відносно того, який лікарський засіб приписано.
1.14. На рецептурних бланках ф-1 дозволяється виписувати не більше трьох найменувань лікарських засобів.
На рецептурних бланках ф-1, які залишаються в аптеці (пільгові рецепти та ті, які підлягають предметно-кількісному обліку, крім наркотичних (психотропних) лікарських засобів та трамадолу), та спеціальному рецептурному бланку ф-3 дозволяється виписувати тільки одне найменування лікарського засобу.
* Віднесені до психотропних лікарських засобів згідно із Законом України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів".
У разі надходження цих препаратів в оригінальних упаковках, що містять більшу кількість таблеток від указаної норми відпуску, дозволяється виписувати в Рецепті 1 упаковку, але не більше 50 таблеток.
** В очних краплях та мазях етилморфіну гідрохлорид може виписуватись у кількості до 1 г за наявності вказівки медичного працівника на рецепті „За спеціальним призначенням", завіреної підписом та власною печаткою лікаря, печаткою лікувально-профілактичного закладу.
2. Особливості виписування Рецептів на лікарські засоби, що виготовляються в умовах аптеки
3. Термін дії Рецепта
3.1. Рецепти на лікарські засоби, виписані на рецептурних бланках ф-1 дійсні протягом десяти днів з дня виписки, а на спеціальних рецептурних бланках ф-3 - протягом п'яти днів з дня виписки.
4. Оформлення вимог (замовлень) на лікарські засоби і вироби медичного призначення
В аптеці (аптечному складі/базі) залишається один примірник вимоги-замовлення, крім вимоги-замовлення на лікарські засоби, що підлягають предметно-кількісному обліку і залишаються у двох примірниках.
Тверді лікарські форми
1. Таbulettae - називний відмінок, множина, родовий відмінок однина.
Таbuletta- називний відмінок, однина.
In tabulettis - орудний відмінок, множина
Таблетки - твердa дозована лікарська форма, яку утворюють пресуванням порошків.
Таблетки бувають круглої, овальної, плоскої, двовипуклої форми До складу таблеток, крім лікарської речовини, входять індиферентні речовини, що збільшують масу таблетки, сприяють склеюванню (цукор, крохмаль, натрію гідрокарбонат, какао, вода)/
Таблетки призначаються переважно для внутрішнього вживання, рідше сублінгвально, вагінально, для імплантації та виготовлення розчинів, що використовуються зовнішньо.
Деколи таблетки покривають оболонками.
Таbulettae obductae (для покриття використовують крохмаль, пшеничну муку, цукор, какао, фарби та лаки харчові) або виготовляють багатошарові таблетки (кожен шар такої таблетки містить різні лікарські препарати).
При виписуванні таблеток в рецептах не роблять вказівок про їх виготовлення, про допоміжні речовини.
Правила виписування рецептів:
а) На табл., що містить одну лікарську речовину
Rр.: Таb. Euphyllini 0,15
D.t.d. N30.
S. Приймати по 1 табл. 3 рази на день.
Rр.: Сlophelini 0,00015
D.t.d. N50 in tabulettis
S. Приймати по 1 табл. 2 рази на день.
б) на таблетки, що містять дві та більше лікарських речовин
Rp.: Amidopyrini
Bitadioni 0,125
D.t.d. N. 20 in tabulettis
S. Пр. по 1 таб. 3 рази на день.
в) на складні таблетки що мaють умовну назву
Rр.:Таb. “Citramohum” №6
D.S. Пр. по 1 таб. при головному болю.
г) на таблетки, що виготовлені з подрібненої лікарської рослинної
сировини.
Rр.:Таb.rad. Rhei 0,3
D.t.d. N10
S. Вживати по 1 табл. натще.
2. Dragee - родовий відмінок, однина.
Драже - тверда дозована лікарська форма у вигляді кульок для внутрішнього вживання. Утворюють драже нарощуванням лікарської речовини на гранули. До складу драже входить лікарська речовина і дражувальна маса (тальк, шоколад, цукор та ін.).
Правила виписування:
а) драже, що містять одну лік. речовину:
Rр.: Dragee Aminazini 0,1
D.t.d. №20
S. Вживати по 1 др. 2 р на день.
б) драже, що мають условну назву та містять декілька лік. речовин:
Rр.: Dragee “Panangin” № 50
D. S. Вживати по 1 др. 3 р. на день.
Zranulae - зернятка- це однорідні частки лікарських речовин у вигляді крупинок кульовидної, циліндричної або неправильної форми, що мають розмір 0,2 - 0,3 мм.
Rр.: Zranulae Plantaglucidi 50,0
D. S. Вживати по 1 ч. л. 3 р. на день за 30 хв. до їжі.
3. Порошок – Pulveris - називний відмінок, однина.
Pulveris - родовий відмінок, однина.
Порошок - тверда лікарська форма, яку вживають внутрішньо або зовнішньо і яка має властивості сипучості. Порошки бувають прості (до їх складу входить дві або більше лік. речовин). Лікарські речовини в порошку, відважені в одноразових дозах, називають поділеними, або дозованими. Якщо лік. речовини приписують у загальних кількостях і хворий сам дозує їх, то такі порошки називають неподіленими, або недозованими. Для дозованих порошків, що вживаються внутрішньо, найзручніша маса від 0,2 - до 0,5 г, а максимальна до 1 г. Якщо доза лік. речовини нижче ніж 0,1 г. додають цукор до середньої маси порошку (0,2 - 0,5). Цукор позначають після лік речовини.
Приклади:
Rр.: Magnesii oxydi 50,0 - простий, недозований.
D. S. Вживати по ¼ ч. л. 3 р. на день.
Rр.: Pancreatini 0,5 - простий, дозований.
D. S. d. N20
S. Вживати по 1 пор. 3 р. на день.
Rр.: Acidi ascorbinici 0,05 - складний, дозований.
Sacchari 0,3
М.f. pulvis
D.t.d. N20
S.
Якщо порошки мають поганий смак, запах або подразнюють слизову оболонку шлунку їх призначають в капсулах.
4. Желатинові капсули – Capsulae gelatinosae:
а) м'які або еластичні - Capsulae gelatinosae molles;
б) тверді - Capsulae gelatinosae durae;
в) з кришечкою - Capsulae gelatinosae operculata
М'які та тверді капсули мають округлу, довгасту або яйцевидну форму та вміщують від 0,1 - 1,5 г. лік. засобів.
Капсули з кришечками складаються з двох півциліндрів які щільно заходять одна у другий.
Желатинові капсули, що обробляються парою формальдегіду називаються глютоїдними, вони розчиняються лише в лужному середовищі кишок.
Rр.: Аmріохі 0,25
D.t.d. N 20 іn capsulis gelatinosis
S . Вживати по 1 капc. 4 р. на день.
Rр.: Bromcamphorae 0,1
Chinidini sulfatis 0,05
М.f риlv.
D.t.d. N 20 in caps. gelat.
S.
Капсули крохмальні або облатки:
Capsulae amylacea seu oblata - складаються з двох половинок білого кольору,що мають запах й смак та мають форму чашечок (меншу і більшу).
Rр.: Ferri reducti 0,5
D.t.d. N 30 in oblatis
S. Вживати по 1 оболоці 3 р. на день.
Rр.: Chinini hydrochloridi 0,1
D.t.d. N 20 capsulis amylaceis
S. Вживати по 1 капc. 3 р. на день
5. Збори - Species - суміш подрібнених частин лікарських рослин, з яких хворі самі готують водні настої і відвари. Збори бувають для зовнішнього застосування (лікувальні ванни, припарки ) і для внутрішнього вживання. При виписуванні цієї лік. форми у рецепті потрібно вказати, яку кількість збору і які саме треба виготовити ліки:
Rр.: Chamomillae 30,0
D.S. Одну столову ложку склянкою горячої води, настояти, остудити і полоскати рот.
Рідкі лікарські форми
1. Solutio - раз. в., Solutionis - род. в. - однина. Розчини найпростіша лікарська форма, використовується для зовнішнього, внутрішнього і парентерального введення. Розчини утворюють розведенням лікарських речовин у розчиннику або змішуванням двох рідин, вони повинні бути прозорими та без осаду.
Розчинником найчастіше буває дистильована вода - Aqua destillata, спирт етиловий 70%, 90%, 95%, 96% - Spiritus aethylicus, та рідка олія - Oleum Vaselini, Oleum Persicorum, інколи застосовують гліцерин або ефір. Якщо в рецепті не зазначено розчинника, то розчин готують на дистильованій воді; якщо не зазначено концентрацію спирту, аптека завжди бере 90% спирт.
Рецепти на розчини можна виписувати:
а) розгорнутим способом:
Rр.: Natrii bromidi 6,0
Aquae destillatae 200 мл
М.D.S. Вживати по 1 стол. ложці 3 рази на день,
б) скороченим способом:
Rр. : Solutionis Natrii bromidi 3% - 200 мл
D. S. Вживати по 1 стол. ложці 3 рази на день.
Концентрацію розчинів у скороченій формі пропису можна позначити:
- у відсотках : Rр.: Sol. Furacilini 0,02% - 500 мл
D. S. Для обробки рани.
- у відношеннях : Rр.: Sol. Furacilini 1:5000 - 500 мл
D. S. Для обробки рани.
(у якій кількості одиниць розчину міститься одиниця розчиняємої речовини)
- у співвідношеннях : Rр.: Sol. Furacilini 0,1 - 500 мл
D. S. Для обробки ран.
Спиртові розчини в скороченій формі пропису виписують з позначенням характеру розчину:
Rр.: Sо1. Асіdi borici spirituosae 3% -10 мл
D. S. Закапувати у хворе вухо по 3 краплі 3 рази на день.
Rр.: Sо1. Camphorae oleosae 10% -100 мл.
D. S. Розтирати ділянку суглобу.
Якщо для олійного чи спиртового розчину потрібен певний розчинник (певна олія або спирт певної концентрації), то можлива лише розгорнута форма пропису.
Rр.: Acidi borici 0,3
Spiritus aethylici 70% -10 мл М.D.S.
Rр.: Camphorae 10,0
Olei Vaselini ad 100 мл
М.D.S.
При виписуванні офіціальних розчинів (включені до Дф) їх концентрація не вказується, позначається тільки кількість.
Rр.: Sо1. Hydrogenii peroxydi dilutae 100 мл
D. S. Для обробки рани.
2. Мucilago - наз. відм., Мucilaginis - род. відм., - однина.
Слизи одержують обробленням водою спеціальної рослинної сировини. Слизисті речовини містяться в насінні льону, бульбах салепу, алтейному корені, аравійській камеді; при заварюванні крохмалю у відношенні 1: 50 утворюється крохмальний слиз.
Слизи застосовуються для зменшення місцевоподразнюючої дії лікарських речовин, сповільнення всмоктування ліків у кишках та зменшення всмоктування отрут стінками кишок при отруєннях. Добре діють слизи при запаленні слизової оболонки кишок і шлунка. Призначають їх через рот і в клізмах.
Rр. : Chlorali hydrati 1,0
Мucilaginis Amyli 20,0
Аq. dest. 25,0
М.D.S. Ввести в пряму кишку за один раз.
3. Emulsum - Н. відм., Emulsi - род. відм., однина.
Емульсія - це дисперсна система, де обидві фази дисперсна і дисперсійна - рідини, що не розчиняються або мало розчиняються одна в одній.
Емульсії стійки суспензії крапель жиру у воді. Застосовують зовнішньо і внутрішньо.
Rр.: Emulsi olei Ricini 20 мл -100 мл
D. S. Прийняти за один раз.
Якщо кількість олії складає 1/10 всієї емульсії, то її можна не позначати.
Rр.: Emulsi olei Ricini 100 мл
D. S. Прийняти за один раз.
4. Suspensio - н. відм., Suspensionis - род. відм., однина
Суспензії - це системи, які складаються з подрібненої твердої речовини
і рідини, тобто дисперсна фаза тверда, а дисперсійне середовище - рідке. Це
грубо дисперсні системи, каламутні рідини.
Вживаються зовнішньо і внутрішньо. При виписуванні застосовують: -
- скорочену форму пропису:
Rр.: Suspensionis Hydrocortisoni acetatis 0,5% - 10мл
D. S. Закапувати у хворе око по 2 краплини 3 рази на день.
Скорочена форма пропису можлива тому, що в якості дисперсійного середовища використовується вода
- розгорнуту форму:
Rр.: Zinci oxydi
Talci
Amyli tritici ana 15,0
М. f. suspensio
D. S. Використати як примочку.
5. Настій
Infusum - н. відм., Infusi - р. відмінок однина
Відвар :
Decoctum - н. відм., Decocti - р. відм. – однина
Настої і відвари - це водні витяжки з рослинної сировини або водні розчини спеціальних екстрактів. Для виготовлення настоїв і відварів користуються інфундирками (infudo- заварювати, обливати) - закритими посудинами із фарфору, нержавіючої сталі або емальованими. Рослинну сировину подрібнюють, кладуть в інфундирку, заливають водою кімнатної температури, закривають кришкою і нагрівають на киплячій водяній бані. У таких умовах інфундирку з сировиною витримують протягом 15 хвилин для виготовлення настоїв і 30 хвилин для відварів, потім інфундирку знімають, i охолоджують - настої -45 хвилин, відвари - 10 хвилин та проціджують
Настої та відвари виписують тільки у скороченій формі пропису
Rр.: Infusi herbae Thermopsidis 0,6 - 200 ml
D. S. Вживати по 1 стол. ложці 3 рази на день.
Rр.: Decocti corficis Frangulae 10,0 - 200 ml
D.S. Вживати по 1 ст. ложці на ніч.
Настої та відвари призначають ложками або склянками, або використовують зовнішньо. Настої готують iз листя, квітів, стебел рослин, а відвари - з коріння, кори, корневищ.
Настойка Tinctura - н. відм.; Tincturae - р. відм. Однина
Настойки спиртові, спирто-водні, спирто-ефірні рідкі витяжки темного кольору переважно з рослинної сировини. Якщо рослини містять сильнодіючі речовини, то настойки з них .готують в концентрації 1:10, а з тих рослин, що не містять сильнодіючих речовин настойки з них готують в концентрації 1:5. Настойки готують в умовах виробництва, вони офіційні тому в рецептах не вказують частини рослин, з яких їх готують та концентрацію. Настойки дозуються краплями.
Rр.: Tincturae Valerianae 30 ті
D. S. Вживати 20 крапель 3 рази на день.
Екстракт - Extractum- н. відм., Extracti - р. відм. однина
Екстракти - згущені витяжки із лікарської рослинної сировини.
Як екстрагуючу речовинy використовують воду, спирт, ефір, спирто-водний
розчин. За консистенцією розрізняють:
Extractum fluidum - екстракт рідкий
Extractum spissum- екстракт густий
Extractum siccum- екстракт сухий
Виготовляють екстракти в умовах виробництва е концентрації 1:1 або 1:2, вони офіційні, дозуються краплями.
Rр.: Extracti Viburni fluidi 20 ті
D. S. Вживати по 30 крапель 2 рази на день.
Новогаленові препарати - це водні, водно-спиртові та ін. витяжки із рослинної сировини. Від галенових відрізняються тим, що максимально очищені від "баластних" речовин, мають вищу фармакологічну активність, їх виготовляють в умовах виробництва, вони офіціальні, призначають для внутрішнього застосування і парантерально.
Rр.: Adonisidi 15мл
D.S. Вживати по 15 крапель 3 рази на день.
6. Mixtura - Н. відм. однина.
Мікстура - це рідка лікарська форма для внутрішнього або
зовнішнього вживання, утворюється при змішуванні у розчиннику двох і більше твердих або рідких лікарських речовин. Якщо до настоїв або відварів додати лікарські речовини, то такі суміші теж є мікстурами. Мікстури можуть бути каламутними та мати осад. Розчинником у мікстурах бувають дистильована вода, настій, відвар. Мікстури зручні для призначення, лікарські речовини в них краще всмоктуються і швидше діють на організм порівняно з порошками і таблетками, але вони неточні у дозуванні, не портативні і не стійкі.
Форма пропису: а) розгорнута: Rр.: Natrii bromidi 4,0
T – rae Valerianae 10 мл
Аq. dest. 200 мл
М.D.S. Вживати по 1 стол. ложці 3 рази на день
б) напівскорочена:
Rр. : Sol. Natrii bromidi 2 % - 200мл
T – rae Valerianae 10 мл
М.D.S. Вживати по 1 стол. ложці 3 рази на день.
Rр.: Inf. h. Adonidis vernalis 6,0 - 180 мл
Kalii bromidi 4,0
Sirupi simplicis 20,0
М.D.S . Вживати по 1 стол. ложці 3 рази на день.
7. Лінімент – Linimentum - Н. відм., Linimenti - р. відм. однина.
Лініментн - рідкі мазі, що мають вигляд однорідної драглеподібної маси або густої рідини, яка плавиться при температурі тіла. Застосовують лініменти зовнішньо для втирання в шкіру, накладання на рани, опіки, виразки.
Виписують лініменти розгорнутим способом:
Rр. : Xeroformii
Picis liquidae Betulae aa 3,0
Olei Ricini аа 100 мл
М.f. linimentum.
D. S. Для лікування ран.
Офіцiальні лініменти випускають у скороченій формі пропису, але якщо промисловість випускає один лінімент в кількох концентраціях, то концентрацію необхідно вказати:
Rр. : Linimenti Synthomycini 5 % - 25 мл
D.S Наносити на рану.
М’які форми ліків та форми ліків для ін’єкцій
1. Мазь- Unguentum – називний відмінок, однина Unguenti - родовий відмінок, однина.
Мазь – недозована форма м’якої консистенції для зовнішнього застосування. Готують їх за допомогою змішування лікарських речовин (basis) з фарматворчими речовинами – мазевими основами (constituens). Найчастіше застосовують такі мазеві основи:
Vaselinum - вазелин;
Lanolinum - ланолін;
Adeps suilus depuratus - смалець очищений.
Мазева основа в певній мірі визначає якість мазі. Мазі, виготовлені на свинячому жирі, швидко псуються внаслідок гідролізу жиру. Мазі, які виготовлені на вазелiні і ланоліні, достатньо стійкі і можуть зберігатися тривалий час. Свинячий жир і ланолін сприяють всмоктуванню. Через шкіру лікарських речовин. Вазелін через шкіру не всмоктується, тому його використовують для виготовлення мазей поверхневої дії.
Готують мазі в аптеках та в умовах виробництва.
Виписують мазі в скороченій та розгорнутій формі пропису.
Скорочена форма пропису використовується якщо мазь містить одну лікарську речовину і в якості мазевої основи – вазелін, та при виписуванні мазі промислового виробництва. При виписуванні офіцинальної мазі її концентрацію не вказують.
а) скорочена форма пропису:
Rp.: Unguenti Dermatoli 5% - 50,0
D.S. Змащують уражену ділянку шкіри.
б) розгорнута форма пропису:
Rp.: Anaesthesim 0,5
Xeroformii 5,0
Vaselini ad 50,0
M.f. unguentum
D.S. Змащують уражену ділянку шкіри.
в) офіцинальна мазь:
Rp.: Unguenti Adiurecrini 10,0
D.S. Закладати в ніс 2 рази на день.
2. Паста – Pasta - називний відмінок, однина, Pastae - родовий відмінок, однина.
Паста – різновид мазі, яка містить від 25% до 65% порошкоподібних речовин, тобто це густа мазь. Як основу при виготовленні паст використовують ті ж самі речовини, що й при виготовленні мазей. Якщо порошкоподібні лікарські речовини, які містяться в пасті складають менше 25% її маси, то необхідно збільшити їх кількість за рахунок додавання індиферентних речовин (тальк, крохмаль, оксид цинку, біла глина та інше). Офіцинальні пасти виписують скороченим способом:
Rp.: Pastae Zinci 30,0
D.S. Прикладати до уражених ділянок шкіри.
Всі інші пасти виписують тільки розгорнутим способом.
Rp.: Zinci oxydi 10,0
Talci 15,0
M.f. pasta.
D.S. Накладати на пошкоджені ділянки шкіри.
3. Лінімент – Linimentum – називний відмінок, Linimentі родовий відмінок, однина.
Лініменти – рідкі мазі, що мають вигляд однорідної дражеподібної маси або густої рідини, яка плавиться при температурі тіла. Застосовуються лініменти зовнішньо для втирання в шкіру, накладання на рани, опіки, виразки.
Виписують лініменти розгорнутим способом:
Rp.: Xeroformii
Picis liquidae Betulae aa 3,0
Olei Ricini ad 100 ml
M.f. linimentum
D.S. для лікування ран.
Офіцінальні лініменти виписують у скороченій формі пропису, але якщо промисловість випускає один лінімент в кількох концентраціях, то концентрацію необхідно вказати:
Rp.: Linimenti Synthomycini 5% - 25 ml
D.S. наносити на рану.
4. Пластир – Emplastrum - називний відмінок однина, Emplastrі – родовий відмінок, однина.
Це лікарська форма у вигляді пластичної маси, що розм’якшується при температурі тіла і щільно прилипає до шкіри. Призначені для зовнішнього застосування.
Розрізняють:
а) пластирі тверді при кімнатній температурі, які розм’якшуються при температурі тіла;
б) рідкі, або шкірні клеї – рідини, що здатні утворювати на шкірі еластичну плівку.
Пластирі зберігають тепло і сприяють глибшому проникненню і дії лікарських речовин.
Пластирі використовують для захисту ушкодженої шкіри від зовнішнього впливу, для фіксації пов’язок, стягання країв рани, для місцевої дії лікарських речовин на шкіру та ін.
Виписують пластирі в скороченій формі пропису.
Rp.: Еmplastrі Caрsici № 2
D.S.
5. Супозиторії – Suppositorium – називний відмінок, однина та знахідний відмінок, однина, Suppositoriа - знахідний відмінок, множина.
Супозиторії – це дозована лікарська форма, яка при кімнатній температурі має тверду консистеенцію, а при температурі тіла розтоплюється.
Складаються супозиторії із лікарської речовини (одна або декілька) і основи, найкращою основою є масло какао.
Розрізняють:
а) ректальні свічки ( suppositoriа rectalia) – мають форму конуса або циліндра з округленим кінцем, їх маса 1,1-4,0;
б) вагінальні свічки ( suppositoriа vaginalia) – можуть бути сферичними, яйцеподібні або у вигляді плоского тіла з заокругленим кінцем, їх маса 1,5-6,0.
Правила виписування:
а) супозиторії промислового виробництва, що містять одну лікарську речовину:
Rp.: Suppositorium cum Novocaino 0,1
D.t.d. № 10
S. Вводити в пряму кишку по 1 свічці двічі на день.
б) складні свічки, що мають умовну назву:
Rp.: Suppositorium ”Bethyolum” №10
D.S. Вводити в пряму кишку по 1 свічці двічі на день.
в) супозиторії, які виготовлені в аптеці:
Rp.: Euphyllini 0,15
Olei Cacao 3,0
M.f. suppositorium rectale
D.t.d. № 20
S. Вводити в пряму кишку по 1 свічці на ніч.
У рецепті можна не вказувати кількості cjnstituens, замість цього пишуть guantum satis (g.s.) – скільки потрібно:
Rp.: Euphyllinі 0,15
Olei Cacao guantum satis ut fiat
suppositorium rectale
D.t.d. № 20
До лікарських форм, призначених до парентерального введення належать стерильні водні і олійні розчини, зависи й емульсії, а також порошки й таблетки, з яких готують розчини для ін’єкцій.
Основними вимогами, що ставляться державною фармакопеєю до лікарських форм для ін’єкцій, є такі: стійкість, чистота, апірогенність і стерильність. Тому при їх виготовленні дотримують умов, щоб запобігти їх забрудненню сторонніми речовинами і мікроорганізмами (асептичні умови).
До розчинів, що вводяться в організм хворого у значних кількостях, ставляться додаткові вимоги: ізотонічність, ізогідричність, ізоіонічність, ізов’язкість.
Методи стерилізації:
Правила виписування розчинів для ін’єкцій:
а) в ампулах:
Rp.: Solutionis Analgini 50% - 2 ml
D.t.d. 10 in ampullis
S. Вводити внутрішньом’язово по 2 мл 1 раз на день.
б) у флаконі:
Rp.: Ampicillini natrii 0,5
D.t.d. № 20
S.Вводити внутрішньом’язово по 0,5 мг 4 рази на день, розчинивши в 2 мл 0,5% розчину новокаїну.
в) розчини для ін’єкцій, які готуються в аптеці, підлягають обов’язковій стерилізації.
В рецептах це відмічається словом “Sterilisetur”.
Rp.: Solutionis Glucosi 5% - 200 ml
Sterilisetur!
D.S.Вводити внутрішньовенно крапельно 200мл.
Розчин для ін’єкцій готують на воді для ін’єкцій(бідистильована, стерильна, апірогенна вода – не викликає підвищення температури тіла при парентеральному введенні).
Rp.: Glucosi 10,0
Aquae pro injectionibus ad 200 ml
M. Sterilisetur!
D.S. Вводити внутрішньовенно крапельно 200 мл.
ІII
Фармакокінетика - це розділ фармакології, що висвітлює данні про шляхи введення, усмоктування, розподілу по органах і тканинах, хімічне пере творення (біотрансформація) лік. речовин та виділення їх з організму (pharmacon - ліки, kineticos- те що відноситься до руху).
Шляхи введення лік. речовин в організм людини
|
Ентеральннй (через травний канал) |
Парентеральний (минаючи канал) травний |
|
1. Сублінгвальний (під язик – sub linqua) |
1 Інгаляційний |
|
2. Пероральний (через рот – per os) |
2. Нашкірний |
|
3. Ректальний (в пряму кишку – per rectum) |
3. Внутрішньопорожнинно |
|
4. Ін’єкційний
|
Рег os ліки можуть подразнювати рецептори слизової оболонки і спричинювати рефлекторні реакції, більшість лік. речовин всмоктуються у тонких кишках, ліки взаємодіють з соками травних залоз, ферментами і зазнають ряд перетворень. Всмоктавшись у кров ліки по воротній вені надходять у печінку де частково затримуються і зазнають хімічних перетворень. Фармакологічний ефект лік. речовин залежить від часу, прийому і наступає через 35-40 хв., інколи через 2-3 години.
Per rectum: використовують при спазмах і непрохідності стравоходу, при захворюваннях шлунка й кишок, хворим у непритомному стані. З прямої кишки ліки потрапляють у нижню порожнисту вену і в загальний кровообіг, минувши печінку, тому вони майже не зазнають хімічних перетворень в печінці, їх дія виявляється вже через 7-10 хв.
Sub linqua: лік. речовина всмоктується слизовою оболонкою порожнини рота і потрапляє в кровообіг, обминаючи шлунок, печінку, кишки, ефект настає через 2-3 хв.
|
Узотонічність розчину |
Обов'язкова, рідше ліпота гіпертонічні розчини |
Не обов'язкова |
Нашкірний спосіб введення - використовується переважно в дерматологічній та хирургічній практиці, коли розраховують на місцеву і рефлекторну дію ліків (хоч не виключається і резорбційна дія).
Інгаляційне введення - всмоктування здійснюється слизовими обо лонками дихальних шляхів, фармефект виявляється швидко.
Біотрансформація - це хімічні перетворення лікарських речовин в ор ганізмі, що супроводжується частковою, або повною втратою їх фармактивності. Біотрансформація відбувається в печінці, де більшість лік. речовин піддягає ферментному перетворенню, або з'єднанню у парні сполуки з сірчаною і глюкуроновою кислотами. Активність ферментів залежить відстану печінки та віку хворого.
Лікарські речовини, що потрапили в кров, зв'язуються з білками плазми (насамперед з альбуминами),а також з клітинами крові. В такому стані вони втрачають здатність проникати крізь біологічні мембрани. Отже, фармакологічну активність виявляє лише вільна частина лікарської речовини, що не зв'язана з білками. Тому від міцності зв'язку лікарської речовини з білком залежить й фармакологічна ефективність та тривалість дії. Комплекс білок - лікарська речовина нетривкий, і в міру зниження рівня вільної фракції лікарської речовини вона вивільнюється з цього комплексу. Отже, в крові створюється депо лікарської речовини через певний час відбувається по ступове редепонування, тобто вивільнення лікарських речовин і надход ження їх у русло крові. З цим пов'язана тривалість дії препаратів пролонгованої дії. Розподіл лікарських речовин в організмі людини має динамічний характер і залежить від фізико-хімічних властивостей препарату, особливостей, тканин, кровопостачання органів.
Комплекс лікарська речовина - білок через певний час розкладається, а вивільнена лікарська речовина зазнає хімічного перетворення (мета болізму).
Головну роль у біотрансформації лікарських речовин відіграє печінка, де більшість лікарських речовин підлягає ферментному перетворенню або з'єднанню у парні сполуки з сірчаною і глюкуроновою кислотами. В такому вигляді вони виводяться з організму. Лікарські речовини знешкоджуються та кож окисленням, ацетилюванням, гідролітичним розщепленням та іншими реакціями. Знання умов, які впливають на біотрасформацію лікарських речовин в організмі, дає можливість скерувати цей процес у бажаному на прямі і підвищити лікувальне значення препарату.
З організму лікарськи речовини у незміненому виглдяді чи у вигляді продуктів хімічного перетворення (метаболітів) виводяться нирками, трав ним каналом, легенями, залозами слизових оболонок, слинними і потовими залозами. З сечею виводяться жарознижуючі, снотворні, більшість алколоідів, ефірні олії, солі металів. Легенями виводяться ефірні олії, циклопропан. Залози шкіри в незначній кількості виводять солі брому, важкі метали, кислоту саліцилову. Під час лактації з молоком виділяються алкалоїди, а також йод, ртуть, миш’як.
Фармакодинаміка - це розділ фармакології, що вивчає фармакологічну активність лікарських речовин, тип фармакологічної реакції і механізм лікувального ефекту, тобто ті зміни, що сталися в організмі після введення лікарської речовини (pha - ліки, гіупатісов - той що має силу, діє).
Лік. речовини в організмі взаємодіють з функціонально активними білковими та небілковими макромолекулами цитоплазми клітки, що називаються фармакологічними рецепторами. Комплекс функціональних змін у клітинах, тканинах, органах та системах організму, що виникають після введення в нього лік. речовин, називають фармакологічним ефектом. Залежно від того на які клітини (тканини, органи, системи) і як (збуджують, гальмують} діють лік. речовини виявляється відповідний фармакологічний ефект. Способи якими лік. речовини визивають фармефекти позначають терміном «механізм дії».
Види дії лікарських речовин:
Фармакологічна і лікувальна активність лік. речовин залежить від їх хімічної будови. Фізичного стану, дози, від шляхів введення, стану організму, віку і статі хворого та факторів зовнішнього середовища.
Значення фізичного стану:
легкорозчинні у воді препарати швидше всмоктуються і скоріше виявляють фармакологічну дію. Сполуки, що повільно і погано розчиняються у воді, резорбуються помалу, їх дія більш тривала. Найкраще всмоктуються розчини лік. речовин (причому спиртові швидше), суспензії повільніше-ліки у капсулах, таблетках, особливо вкритих оболонками.
Залежність дії від хімічної будови;
мають значення якість, кількість та розташування атомів у молекулі, н-д, уведення фтору в молекулу глюкокортикової дії призводить до збільшення їхньої протизапальної активності. Відрізняється активність геометричних, оптичних та просторових ізомерів, так, для більшості ліків лівообертові ізомери активніші за правообертові.
Залежність дії від дози лік, речовини:
доза лік. речовини обумовлює швидкість виявлення фамакологічного ефекту, характерна тривалість дії.
Види доз:
При подальшому збільшуванні дози починає проявлятися токсична дія лікарських речовини, розрізняють:
Інтервал між мінімальною терапевтичною та мінімальною токсичною дозою позначається як широта терапевтичної дії.
Значення віку і статі:
Дітям і пацієнтам похилого віку дози зменшуються (навіть у перерахунку на 1кг маси тіла).У дітей звіком змінюється не тільки маса тіла, але й формуються функціональні системи, які визначають фармакокінетику препарату змінюються швидкість метаболізму, екскреції, проникність бар'єрів).
У літніх людей також змінюється фармакокінетика - сповільнюється всморктування ліків, знижуються біотрансформація та екскреція.
Реакція організму на ліки залежить і від статі пацієнта, її формування визнається гормональним тлом (тому з віком, коли знижується активність статевих залоз, різниця стосовно дії ліків у чоловіків і жінок майже зникає). Крім того, у чоловічому організмі превалює м'язова тканина, яка метаболічне набагато активніша, ніж підшкірна основа, що більш виражена у жінок. Тому чоловічий організм менш чутливий до нікотину, стрихніну, морфіну.
Маса тіла;
Чим більша маса, тим більше повинна бути доза лік. речовини. В окремих випадках дози лік. речовин розраховують на 1 кг маси тіла хворого.
Індивідуальна чутливість
Є люди, які не переносять навіть малих доз препаратів, а на інших ці
препарати і у великих дозах не діють токсично. Це зумовлено станом
ферментативних систем, що здійснюють перетворення лік. речовин в
організмі може бути генетично зумовлено). При повторних введеннях препаратів трапляються випадки алергічних реакцій, внаслідок того, що в організмі виробляються антитіла.
Спостерігаються випадки спотвореної індивідуальної чутливості до
морфіну, фенобарбіталу - з'являється зворотний ефект і ці препарати
викликають збуджуючу дію, а кислота ацетилсаліцилова – підвищує температуру тіла.
Особливо форма індивідуальної реакції організму на ліки називається ідіосінкразією.
Стан організму:
Наявність в організмі патології може впливати на прояв дії ліків. Н-д, у разі захворювання печінки і нирок змінюється швидкість метаболізму і виведення ліків з організму, тому ефект буде сильнішим, аж до токсичного. Жарознижувальні засоби діють тільки при підвищеній температурі.
При повторних введеннях лікарських препаратів їх дія може змінюватися. У тих випадках, коли при повторних введеннях лік. препаратів виникає звикнення (толерантність),фармакологічна дія ослаблюється і, щоб досягти лікувального ефекту, доводиться значно збільшувати дозу. Звикання настає і при частому, протягом одного дня, введенні деяких пр-тів. Наприклад, коли лікарські препарати вводять повторно через кожних 5-10-15 хв., їх дія послаблюється, цей вид реакції названо тахіфілаксією (tachys -швидкий, phylaxis -захист). Це спостерігається при внутрішньовенному введені ацетилколіну, адреналіну, ефедрину, новокаїну.
Повторні введення деяких лікарських речовин можуть супроводжуватися явищем ейфорії (en-гарно. приємно, phero - почувати себе), коли під впливом препарату у людини зменшуються, або зникають неприємні відчуття і переживання, страх, невпевненість, тимчасово поліпшується настрій, виникає бадьорість, що викликає бажання знову вживати цей препарат, щоб повторити ефект усунути погане самопочуття. Такий стан хворобливого потягу введення окремих лікарських речовин, щоб викликати піднесенний настрій (ейфорію), відчути душевний спокій, називають залежністю (пристрастю) від лік-ких пр-тів. Іноді залежність може виникнути одночасно до декількох речовин (алкоголю, нікотину, морфіну).Під час абстиненції (наркологічного голодування) наркомани відчувають себе кволими, нещасними, непрацездатними, втрачають інтерес до життя, здатні на злочини і вбивство, щоб тільки дістати і в жити наркотик.
Кумуляція (накопичення, збирання) - це підсилення дії при повторному введені ліків, може спричинити побічні ефекти або отруєння.
Сенсибілізація - підвищена чутливість організму, може виникнути при повторних введеннях, н-д, антибіотиків, сульфаніламідних пр-тів. При повторних введеннях пр-тів, що викликають сенсибілізацію організму, розвиваються алергічні реакції.
Складні лікарські форми включають дві або більше лікарських речовин, фармакологічний ефект яких зумовлюється їхньою комбінованою дією. Якщо лікарські речовини комбінованого препарату доповнюють або діють в одному напрямі, посилюючи один одного, тоді іх називають синергістами, а таке явище синергізмом. Синергізм буває у вигляді підсумовування і потенціювання, а також прямим і непрямим. Якшо дія лікарських речовин спрямована в протилежному напрямі, то це явише називають антагонізмом. Антагонізм буває фізико-хімічним (хімічна взаємодія з утворенням інших сполук або адсорбція ліків на поверхні другої речовини) та фізіологічним (протилежна дія речовин на тканини, фізіологічні системи), двобічним і одгнобічним. Явище антагонізму використовується при отруєннях.
Лікарські речовини можуть давати побічну дію. Розрізнюють побічну дію алергічного га неалергічного походження.
Неалергічні побічні явища специфічні для кожної речовини. Посилюються при збільшенні дози, усуваються специфічними антагоністами.
Алергічні реакції неспецифічні, тобто однакові для різних речовин, не залежать від доз, не усуваються специфічними антагоністами, а усуваються протиалергічними засобами.
Розрізняють:
а) легкі алергічні реакції (висип),
б) середньої важкості (набряк Квінке),
в) тяжкі реакції (анафілактичний шок).
При передозуванні лік-ких речовин з'являється токсична дія, яка особливо виразна збоку тих тканин, в яких ліки більше всього нагромоджуються. Токсична дія може виникати від передозування, при підвишенній чутливості до лікарського пр-ту.
Ліки, що застосовуються людьми можуть впливати на їх потомство:
тератогенна дія - розвиток природжених вад (розщіплення
губи, піднебіння),
ембріотоксична дія - негативний вплив на ембріон, що не
приводить до появи вад,
мутагенна дія -це дія лік-ких речови на генетичний
матеріал, в наслідок якого здійснюються зміни генетичного коду
і поелідуючи покоління мають атипові властивості. Класичний
приклад мутагеної дії-дія канцерогенних речовин, які
змінюючи генетичний код окремих клітин, сприяють
злоякісному росту (транквілізатори, сульфаніламіди).