а призвів до різкого зростання їжі для деяких тварин
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Саморегуляція - спроможність природної системи до відновлення внутрішніх властивостей після короткочасного природного або антропогенного впливу.
Саморегуляція заснована на принципі зворотніх зв'язків окремих складових природних систем, підсистем і екологічних компонентів. Так, наприклад, штучний або природний вплив (полив, дощ, добрива) призвів до різкого зростання їжі для деяких тварин. Чисельність цієї популяції швидко почала зростати, вони стали поїдати весь корм, і незабаром корму стало недостатньо і чисельність даної популяції стала падати. В результаті зворотнього зв'язку підтримується динамічна рівновага між потоками речовини й енергії в біосфері й окремих її частинах.
До саморегуляції належить і процес самоочищення навколишнього середовища.
Самоочищення - спроможність середовища руйнувати, переробляти або переводити в індеферентний стан забруднюючі компоненти природного, техногенного і побутового походження, які до неї потрапляють.
Очищення природного середовища від органічних забруднюючих речовин наступає в результаті мінералізації, а від неорганічних - унаслідок хімічних реакцій, що перетворюють їх у нешкідливі мінеральні сполуки. Деякі вищі рослини і мікроорганізми активно очищують середовище від забруднень, розщеплюючи не властиві природі речовини.
Узагальнюючи результати досліджень в галузі геології, палеонтології, біології й інших природничих наук, В. І. Вернадський прийшов до висновку, що біосфера - це "стійка динамічна система, рівновага якої установилася в основних рисах і незмінно діє протягом 1,5-2 млрд. років". В. І. Вернадський показав, що стабільність біосфери за цей час виявляється в сталості її загальної маси (=1019 т), енергії, пов'язаної з живими речовинами (= 1019 т) і середнього хімічного складу всього живого. Стабільність біосфери В. І. Вернадський зв'язував із тим, що функції життя в біосфері - біохімічні функції незмінні протягом геологічного часу, і жодна з них не з'явилася знову.
Всі функції живих організмів (створення газового середовища, окисні процеси, концентрація хімічних елементів і т. д.) не можуть виконуватися організмами будь-якого одного виду, а тільки їх комплексом. Звідси В. І. Вернадський робить важливий висновок: біосфера Землі сформувалася з самого початку як складна система з величезною кількістю видів, кожний із яких виконує свою роль у загальній системі.
Стабільність біосфери з самого початку була зумовлена її складністю.
В. І. Вернадському належить відкриття основного закону біосфери - кількість живої речовини є планетарною константою з часу архейської ери, тобто за весь геологічний час.
За цей час живі організми морфологічно змінилися, але кількість живої речовини залишалася незмінною. Як вважав В. І. Вернадський, у складній організації біосфери відбувалися, у межах живої речовини, тільки перегрупування хімічних елементів, а не корінна зміна складу і кількості.
Термін «ноосфера» (з грецьк. — сфера розуму) запровадив видатний французький філософ і природознавець П. Тейяр де Шарден[4]. Наповнив його змістом і розвинув Вернадський. Зміст його концепції такий: впливати на природу, змінювати біосферу слід особливо раціонально, думаючи не про сьогоднішні вигоди, а про майбутні наслідки. Обов’язковою умовою діяльності людини, за Вернадським, як і раніше, має залишатися сприятливий стан біосфери, адже людина, як і інші живі істоти Землі, пристосована лише до тих природних умов, до тих сполучень природних агентів, у яких вона виникла й живе. В іншому середовищі, якісно відмінному від цього, люди жити не можуть. Біосфера, що сформувалася еволюційно як складова частина космічної організації матерії і з якою нерозривно пов’язана людина, має бути збережена на благо людей. Саме в цьому полягає сенс ноосфери — не стихійне руйнівне втручання в природу, а науково обґрунтоване збереження на Землі умов для життя і щастя людей.
1944 року вийшла праця В. І. Вернадського «Декілька слів про ноосферу», у якій він у концентрованому вигляді виклав своє бачення еволюційно-історичного процесу, перспектив майбуття людства як космічного феномену. Стверджується, що під впливом розвитку науки і пізнання біосфера має стати ноосферою, тобто цариною розуму, де панують закони мудрості й гармонії.
В. І. Вернадський вважав, що ноосфера — це такий стан біосфери, в якому мають виявитися розум і спрямована ним праця людини як нова, небувала на планеті, геологічна сила. Він визначив кілька загальних умов, які необхідні для створення ноосфери:
людство має стати єдиним в економічному та інформаційному відношеннях;
ноосфера — явище всепланетне, тому людство повинне прийти до цілковитої рівності рас, народів незалежно від кольору шкіри й інших відмінностей;
ноосфера не може бути створена до припинення війн між народами.
Очевидно, що ноосфера в просторі значною мірою перекривається біосферою, але не тотожна їй. Темпи розвитку ноосфери незрівнянно вищі від темпів змін біосфери.
Але життя на Землі безпосередньо залежить також від низки космічних факторів, найголовнішим (але далеко не єдиним) з яких завжди вважалось випромінювання сонця. Усвідомлення перетворюючого впливу життя на одне з космічних тіл — планету Земля і безпосередній зв’язок земного життя з космічними факторами дозволили Вернадському висловити свою всесвітньо відому тезу: життя на Землі — явище космічне. На його думку, зародки життя заносяться з космосу на всі планети, які виникають у Всесвіті, а далі, за сприятливих умов, різні форми життя можуть еволюціонувати, урізноманітнюватись і вдосконалюватися залежно від конкретних умов даної планети, посилаючи в свою чергу зародки життя у космос на усі інші планети Всесвіту.
Таку цілісну й завершену систему уявлень про «космізм життя» В. І. Вернадський сформулював у своїх творах вперше в історії людства, хоча зародки теорії біосфери і усвідомлення взаємозв’язку багатьох процесів у зовнішніх оболонках Землі були вже в роботах попередників.
2. Тема 13 Управление изменениями Вопросы лекции- 1
3. а 6.76.1а 2 Баулин Станислав 5
4. 23 ЗАНЯТИЕ 92
5. Лекция ’15 ОРГАНИЗАЦИЯ И КАЛЕНДАРНОЕ ПЛАНИРОВАНИЕ СТРОИТЕСТВА ЖИЛЫХ ДОМОВ И ПРОМЫШЛЕННЫХ ЗДАНИЙ.html
6. Реферат- Грин Пис.html
7. Исходные положения Методика расчета ожидаемого срока службы ОПН состоит в проверке надежности его работ
8. а tп понимают расчетный интервал времени через который периодически производится единица продукции- t проц
9. Изменчивость общего содержания озона в атмосфере и горизонтального ветра в нижней термосфере (Центральная Европа)
10. Сравнительный анализ- методы получения синтез-газа
11. Здоровье ДЕВУШКИ Дата и место проведения- 16172425 сентября 2013 года стадион Локомотив К
12. на тему- Маркетинг и его роль в регулировании рынка образовательных услуг
13. Процесс познания
14. ТЕМА И ВИДЫ КАРТОЧЕК
15. В Снежневский 1972
16. Курсовая работа- Гарантии и компенсации работникам, совмещающим работу с обучением
17. Бестужев Михаил Александрович
18. секретарь Непременного совета М
19. Сущность республиканской формы правления
20. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук1